Фінансове право Молдови

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

1. Поняття, сутність і функції фінансів
2. Фінансова система РМ
3. Принципи фінансової діяльності
4. Методи здійснення фінансової діяльності
5. Органи влади, що здійснюють фінансову діяльність
6. Поняття, предмет і метод фінансового права
7. Система і джерела фінансового права
8. Поняття та види фінансово-правових норм
9. Фінансові правовідносини
10. Поняття види фінансового контролю
11. Методи фінансового контролю
12. Органи, що здійснюють фінансовий контроль
13. Фінансово-правова відповідальність
14. Поняття бюджету
Закон про бюджет на рік - щорічно приймається закон, яким Парламент затверджує державний бюджет, містить джерела доходів і призначення витрат на один бюджетний рік.
Додаток - складова частина закону про бюджет на рік, детально представляє доходи і витрати державного бюджету та інші його елементи.
Пояснювальна записка - додаткові матеріали, що розкривають стратегії і цілі Уряду.
Бюджетний рік - дванадцять наступних один за іншим місяців, на які складається і затверджується, протягом яких виконується і за результатами яких доповідається про виконання національного публічного бюджету.
Асигнування - кошти, затверджені в бюджетах усіх рівнів для здійснення витрат з дотриманням вимог законодавства.
Постійне асигнування - бюджетні кошти, призначені для певної мети, передбаченої законодавством, що виділяються у строки та на умовах прийнятих зобов'язань.
Державне казначейство - структурний підрозділ Мін.фін. здійснює касове виконання держ-ного бюджету і бюджетів адмін-тер. од, бюджету гос-ного соціального страхування та фондів обов'язкового медстрахування. Положення про Держ-ном казначействі затверджується Урядом.
Казначейський рахунок - рахунок, відкритий у Держ-ном казначействі для аналітичного обліку касового виконання гос-ного бюджету і бюджетів адмін-тер од, бюджету гос-ного соцстрахування і фондів обов'язкового медстрахування.
Виконавець бюджету - керівник установи, наділений правом здійснювати витрати відповідно до затверджених асигнувань.
План фінансування - помісячний розподіл затверджених асигнувань, що дозволяє відкриття казначейських рахунків та здійснення видатків виконавцем бюджету.
Публічне установа - орган (установа), який фінансується з національного публічного бюджету.
Належне адміністрування - метод управління публічним установою, за допомогою якого виконавець бюджету, використовуючи адекватні політики і процедури, забезпечує виконання завдань на основі дотримання принципів прозорості та відповідальності, дієвості та ефективності, законності і справедливості, етики і цілісності.
Менеджмент ризиків - процес виявлення, оцінки, управління і контролю можливих подій і ситуацій, які можуть вплинути на здійснення цілей установи.

15. Бюджетне пристрій, бюджетна система РМ
Бюджетна система є єдиною системою бюджетів і фондів, яка становить національний публічний бюджет і складається з:
а) гос-ного бюджету;
b) бюджету гос-ного соцстрахування;
c) бюджетів адмін-тер од;
d) фондів обов'язкового медстрахування
16. Бюджетне право
(1) Виконуючи визначені цим законом функції, Мін.фін., Уряд і Парламент здійснюють свою діяльність, забезпечуючи:
а) складання бюджету в умовах:
- Стабільності національної валюти;
- Стабільності цін і заробітних плат;
- Стабільного розвитку економіки;
b) узгодження надходження доходів та здійснення видатків за часом.
(2) При виконанні функцій, визначених частиною (1), Мін.фін.согласовивает свою діяльність з НБМ.
17. Бюджетна класифікація
(1) Бюджети складаються і виконуються на основі єдиної системи бюджетної класифікації.
(2) Бюджетна класифікація включає класифікацію доходів бюджету, функціональну, організаційну та економічну класифікації видатків бюджету, які становлять:
а) класифікація доходів бюджету - групування доходів бюджету, передбачених законодавством, що визначає джерела їх формування;
b) функціональна класифікація видатків бюджету - угруповання витрат бюджету, що відбивають використання фінансових коштів на виконання державою його основних функцій;
з) організаційна класифікація видатків бюджету - систематизацію видатків бюджету по видах підприємств, установ, організацій, а також заходів, що відбивають розподіл асигнувань між безпосередніми одержувачами коштів з бюджету;
d) економічна класифікація видатків бюджету - угруповання та уточнення видатків бюджету відповідно до їх конкретним призначенням.
(3) Внутрішні і зовнішні джерела фінансування дефіциту бюджету, а також внутрішній і зовнішній гос-ний борг включаються до класифікації,
(4) Бюджетна класифікація забезпечує:
а) систематизацію бюджетних даних з метою складання, затвердження та виконання бюджетів;
b) міжнародну порівнянність бюджетних даних, у тому числі з аналогічними даними класифікаційних систем, що використовуються міжнародними фін. організаціями.
(5) Бюджетна класифікація розробляється і затверджується Мін.фін. Після затвердження бюджетна класифікація публікується в Офіційному моніторі РМ.
18. Поняття, принципи та стадії бюджетного процесу
19. Учасники бюджетного процесу
20. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства
21. Складання держбюджету
(1) Процедура розробки закону про бюджет на рік та прийняття його Парламентом є предметом виключно цього закону.
(2) У встановлений Урядом термін Мін.фін. представляє Уряду проект закону про бюджет на майбутній бюджетний рік, що включає програми, і пояснювальну записку до нього.
Основи складання державного бюджету
Мін.фін. складає проект гос-ного бюджету, заснований на:
а) цілі;
b) джерела доходів і призначення витрат;
з) детально розроблених пропозиціях щодо видатків органів публічної влади;
d) пропозиції по доходах органів місцевого публічного управління,
е) пропозиції про фінансування дефіциту бюджету у разі перевищення витрат над доходами;
f) пропозиціях про використання надлишку бюджету у разі перевищення доходів над витратами.
22. Розгляд та прийняття закону про бюджет на рік парламентом
Представлення проекту закону про бюджет на рік Парламенту
(1) Уряд представляє Парламенту проект закону про бюджет на рік до 1 жовтня кожного року.
(2) Проект закону про бюджет на рік включає програми та супроводжується пояснювальною запискою
(3) Додатково до проекту закону про бюджет на рік Мін.фін.представляет розрахунки бюджетних доходів і витрат.
(4) Проект закону про бюджет на рік розглядається Рахунковою палатою, яка у встановлений Парламентом строк подає йому свій висновок.
Розгляд проекту закону про бюджет на рік у комісіях Парламенту
(1) Постійні комісії Парламенту розглядають проект закону про бюджет на рік у встановленому Парламентом порядку.
(2) У встановлений Парламентом термін постійні комісії представляють свої висновки на проект закону про бюджет на рік Комісії з бюджету і фінансів.
(3) На основі висновків постійних комісій і власного розгляду Комісія з бюджету і фінансів готує доповідь і перелік пропозицій щодо проекту закону про бюджет на рік і представляє їх Парламенту у встановлений ним термін.
Розгляд проекту закону про бюджет на рік у Парламенті
(1) Парламент розглядає проект закону про бюджет на рік, як правило, у трьох читаннях.
(2) У кожному читанні Парламент розглядає проект закону про бюджет на рік та пояснювальну записку до нього.
(3) Закон про бюджет на рік може бути прийнятий і після другого читання за умови розгляду при цьому питань,
Розгляд у першому читанні
(1) У ході першого читання Парламент заслуховує доповідь Уряду та співдоповідь Комісії з бюджету і фінансів щодо проекту закону про бюджет на рік і розглядає:
а) основні напрями бюджетно-податкової політики;
b) основні концепції проекту.
(2) Парламент схвалює проект закону про бюджет на рік у першому читанні і повертає його Комісії по бюджету і фінансів для підготовки до розгляду у другому читанні.
(3) У разі відхилення проекту закону про бюджет на рік Парламент встановлює термін для його доопрацювання і повторного подання в першому читанні.
Розгляд у другому читанні
(1) У ході другого читання Парламент за поданням Комісії з бюджету і фінансів розглядає:
а) прогноз доходів у вигляді розрахунків і їх структуру;
b) прогноз витрат, їх структуру та призначення;
з) дефіцит або надлишок державного бюджету.
(2) Парламент схвалює проект закону про бюджет на рік у другому читанні і повертає його Комісії по бюджету і фінансів для підготовки до розгляду у третьому читанні.
(3) У разі відхилення проекту закону про бюджет на рік Парламент встановлює термін для його доопрацювання і повторного подання в другому читанні.
Розгляд у третьому читанні
(1) У ході третього читання Парламент за поданням Комісії з питань бюджету та фінансів:
а) розглядає розшифровку асигнувань органам публічної влади;
b) встановлює асигнування, що фінансуються у першочерговому порядку;
з) розглядає інші деталі закону про бюджет на рік.
(2) До 5 грудня кожного року Парламент приймає закон про бюджет на рік.
23. Виконання держбюджету
Відповідальність за виконання державного бюджету
(1) Загальна відповідальність за виконання державного бюджету покладається на Уряд.
(2) Органи центрального публічного управління є відповідальними за виконання підвідомчими їм установами своїх бюджетних показників.
Виконання бюджету
(1) Виконання державного бюджету здійснюється Мін.фін. через Держ-ное скарбницю шляхом грошових коштів (касовий метод).
(2) Мін.фін. може залучати банки, що діють на території РМ, в якості агентів для здійснення операцій, пов'язаних з касовим виконанням бюджету.
(3) Здійснюючи функції, Мін.фін. забезпечує:
а) забезпечення суворого обліку доходів в міру їх фактичного надходження;
b) здійснення витрат за наявності дозволів
з) управління доходами та витратами за допомогою окремих рахунків у розрізі Бюджетної класифікації;
d) забезпечення обслуговування державного боргу.
(4) 31 грудня кожного року Мін.фін. закриває всі рахунки, відкриті в протягом поточного бюджетного року, для складання річного звіту
24. Доходи і витрати держбюджету
Доходи бюджету
(1) Доходи бюджету формуються з податків, зборів, грантів та інших надходжень.
(2) До складу доходів бюджету не включаються держ-і позики і надходження коштів від продажу та приватизації майна публічної власності.
Витрати бюджету
(1) Витрати бюджету визначаються асигнуваннями, передбаченими законом про бюджет на рік.
(2) До складу витрат включаються:
а) фонд оплати праці службовців органів публічної влади;
b) інші операційні витрати органів публічної влади;
в) витрати на освіту, науку, культуру і мистецтво, охорона здоров'я, спорт, соціальний захист, охорону навколишнього середовища;
d) підтримка окремих програм фундаментальних наукових досліджень;
е) витрати на реалізацію стратегій розвитку, інших стратегій і національних програм;
f) трансферти органам місцевого публічного управління, установам, що фінансуються з бюджету, державним підприємствам;
g) інвестування в публічну інфраструктуру і в основні фонди, що належать Уряду чи суспільству;
h) забезпечення оборони країни, громадського порядку та національної безпеки;
i) обслуговування гос-ного боргу;
j) сплата членських внесків
k) реалізація відповідно до законодавства інших стратегій і програм Уряду;
l) витрати, пов'язані з оплатою сум за виконавчими листами, виданими на підставі остаточних рішень судових інстанцій.
25. Права і відповідальність виконавців (розпорядників)
бюджетів
Права
(1) Головні виконавці (розпорядники) бюджетів розподіляють асигнування, затверджені у відповідних бюджетах, по підвідомчих одиницям в залежності від покладених на них завдань, передбачених у бюджетах, і стверджують здійснення видатків з відповідних бюджетів з додержанням вимог законодавства.
(2) Виконавці (розпорядники) бюджетів другого ступеня стверджують здійснення видатків з своїх бюджетів з додержанням вимог законодавства і розподіляють затверджені бюджетні асигнування по підвідомчих одиницям, керівники яких є розпорядниками бюджетів третього ступеня.
(3) Виконавці (розпорядники) бюджетів третього ступеня використовують розподілені їм бюджетні асигнування тільки для потреб керованих ними одиниць згідно положенням затверджених бюджетів і відповідно до вимог законодавства.
(4) Виконавці (розпорядники) бюджетів зобов'язані одержувати і використовувати бюджетні асигнування тільки відповідно до затверджених лімітів і призначеннями на витрати, пов'язані безпосередньо з діяльністю відповідних державних установ та громадських служб, і з дотриманням вимог законодавства.
Відповідальність
(1) Головні виконавці (розпорядники) бюджетів відповідають за:
a) розробку проекту бюджету;
b) надходження доходів відповідно до законодавства;
c) доцільність і законність отримання та використання бюджетних асигнувань відповідно до лімітів і призначеннями, затвердженими у бюджеті;
d) цілісність майна в управлінні майна;
e) організацію і щоденне ведення бухгалтерського обліку та своєчасне подання бухгалтерських балансів і звітів і рахунків виконання бюджету.
(2) головні виконавці (розпорядники) бюджетів адмін-тер. од. другого рівня, муніципія Белць і муніципія Кишинеу сприяють у зборі доходів органам, наділеним цим правом.
26. Доходи і видатки бюджетів адміністративно-
територіальних одиниць
Доходи бюджетів адм-тер. од.
(1) Доходи бюджетів адмін-тер. од. складаються з податків, зборів та інших доходів, передбачених законодавством, і включають:
а) власні доходи бюджетів адмін-тер од., що складаються з місцевих податків і зборів, передбачених на кожній території окремо у відповідності з Податковим кодексом і перераховуються прямо і повністю до відповідного бюджету;
b) спеціальні кошти;
c) відрахування від загальнодерж-них доходів згідно процентним нормативам, встановленим цим законом для бюджетів адмін-тер од. другого рівня і для муніципального бюджету Белць і законом про бюджет на відповідний рік за ставками. Для місцевих бюджетів ці нормативи встановлюються щорічно районною радою, Народним Зборами автономного територіального утворення з особливим правовим статусом, муніципальним радою Белць і муніципальним радою Кишинеу;
d) трансферти з державного бюджету районним бюджетам, центральному бюджету автономного територіального утворення з особливим правовим статусом, муніципального бюджету Белць і муніципальному бюджету Кишинеу і трансферти з районних бюджетів, центрального бюджету автономного територіального утворення з особливим правовим статусом, муніципального бюджету Белць і муніципального бюджету Кишинеу місцевим бюджетам;
е) спеціальні фонди.
(2) Доходи бюджетів сіл (комун), міст (муниципиев), що входять до складу автономного територіального утворення з особливим правовим статусом, можуть включати в себе і відрахування згідно процентним нормативам, встановленим Народними Зборами автономного територіального утворення з особливим правовим статусом для місцевих бюджетів, від податку на додану вартість на товари та послуги, вироблені та надані на території відповідної адмін-тер. од.
(3) Доходи бюджетів всіх рівнів не включають позики, отримані з державного або якого-небудь іншого бюджету, а також позики в фін. установ та інших кредиторів.
Витрати бюджетів адм-тер. од.
(1) У бюджетах адмін-тер. од. передбачаються асигнування, необхідні для забезпечення функціонування публічних установ та громадських служб відповідної адмін-тер. од.
(2) Щорічні витрати бюджетів адмін-тер. од. затверджуються відповідним представницьким і правочинним органом лише у межах наявних фін. ресурсів.
(3) Витрати, затверджені (уточнені протягом бюджетного року) в бюджетах адміністративно-територіальних одиниць, є максимальними
73. Правила міжнародних переказів
74. Закон РМ «Про рахункову палату».
Для цілей цього Закону використовуються такі поняття: аудит - функція контролю та фінансової ревізії суб'єкта, за допомогою якої компетентні особи збирають і оцінюють докази з метою формування думки з усіх істотних аспектів про ступінь відповідності виявленого встановленим критеріям; зовнішній публічний аудит - незалежна аудиторська діяльність, здійснювана Рахункової палатою у публічному секторі відповідно до власних стандартів аудиту, затвердженими на основі міжнародних стандартів аудиту (ІНТОСАІ); аудит відповідності - перевірка фінансового стану відповідального аудітіруемого суб'єкта, що включає розгляд і оцінку фінансової звітності та вираження думки з цієї фінансової звітності; перевірка фінансового стану управління публічними засобами в цілому; аудит фінансових систем та угод, у тому числі оцінка відповідності статусу і вживаним положенням; аудит положення з внутрішнім контролем і функціями внутрішнього аудиту; відображення інших виникають у процесі аудиту ситуацій, визнаних Рахунковою палатою доцільними; аудит ефективності - незалежна оцінка діяльності аудітіруемого суб'єкта господарювання та / або програми на основі принципів економічності, ефективності та результативності; економічність - мінімізація вартості виділених для досягнення оцінюваних результатів діяльності ресурсів із збереженням відповідної якості цих результатів; ефективність - співвідношення отриманих результатів і використаних для їх досягнення ресурсів; результативність - ступінь реалізації намічених по кожній діяльності завдань і співвідношення планових і фактичних результатів відповідної діяльності; публічний аудитор - працівник Рахункової палати, який здійснює специфічну внешнеаудіторскую діяльність у публічному секторі; аудітіруемий суб'єкт господарювання - юридична або фізична особа незалежно від виду власності та організаційно-правової форми, відповідальне за розпорядження публічними фінансовими коштами і / або державним майном, а також програма або діяльність, піддані Рахунковою палатою зовнішнього публічного аудиту; внутрішні акти - розроблені відповідно до чинного законодавства та міжнародних стандартів аудиту документи Рахункової палати, що визначають вимоги щодо процедур і методів, що застосовуються для реалізації аудиторських повноважень, а також документи, що визначають внутрішню організацію та управління Рахункової палати; аудиторський думка - виражений у письмовому вигляді висновок аудитора про реальний фінансовий стан та його відповідність вживаним в даній області вимогам; аудиторський висновок - письмовий документ, складений на підставі результатів здійсненої аудиторами згідно з їх компетенцією оцінки; міжнародні стандарти аудиту - набір концепцій, основних принципів, процедур і методів, рекомендованих спеціалізованими міжнародними установами; публічні фінансові кошти - кошти державного бюджету, бюджету державного соціального страхування, бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, фондів обов'язкового медичного страхування, фондів, утворених за рахунок отриманих або гарантованих державою зовнішніх кредитів, повернення (погашення), процентні нарахування та інші витрати по яких забезпечуються за рахунок публічних фондів, а також кошти фондів, утворених за рахунок позик і грантів; публічне майно - сукупність належать державі та / або адміністративно-територіальним одиницям публічних прав і обов'язків, що піддаються оцінці в грошовому вираженні, що розглядаються як сума активних і пасивних цінностей, тісно пов'язаних між собою. (1) Рахункова палата складається з керівництва, Пленуму та апарату. (2) При необхідності Рахункова палата може мати підрозділи в автономних територіальних одиницях з особливим статусом, визначеним згідно з Конституцією РМ. (3) При Рахунковій палаті може діяти консультативна рада, що складається з висококваліфікованих фахівців і вчених різних сфер діяльності. Порядок функціонування ради визначається положенням, затвердженим Пленумом Рахункової палати.
75. Організаційна структура НБМ
Національний банк складається з департаментів, управлінь, служб та інших підрозділів і управляється Адміністративною радою.
Президент Національного банку та члени
Адміністративної ради
(1) Адміністративна рада складається з п'яти членів:
- Президента Національного банку - голови Ради;
- Першого віце-президента Національного банку - заступника голови Ради;
- Трьох віце-президентів Національного банку.
(2) Президент Національного банку призначається Парламентом за поданням Голови Парламенту. Президент має недоторканність.
(3) Перший віце-президент і віце-президенти Національного банку призначаються Парламентом за поданням президента Національного банку.
(4) Одна кандидатура може вноситись Парламенту для призначення в разі відхилення не більше двох разів.
(5) Кандидати на посаду членів Адміністративної ради повинні бути громадянами Республіки Молдова з бездоганною репутацією і досвідом роботи в грошово-фінансової області протягом 10 років і не мати перешкод для призначення, передбачених статтею 27.
(6) Члени Адміністративної ради призначаються на термін сім років за умови по можливості рівномірного розподілу закінчення строку кожного на семирічний період. Члени Ради можуть бути призначені на новий строк за умови, що вони не мають перешкод для призначення, передбачених статтею 27.
Функції Адміністративної ради
(1) Адміністративна рада визначає порядок функціонування Національного банку.
(2) При здійсненні своїх функцій Адміністративна рада обговорює доповіді про економічне і грошовому становище держави. З цією метою заступник голови Ради забезпечує періодичне подання департаментами, управліннями та відділами доповідей про:
а) управлінні операціями Національного банку та їх здійсненні;
b) реалізації та регулюванні грошової політики;
з) положенні фінансової системи, у тому числі банків;
d) стан фінансового та валютного ринку;
е) інших доповідей за рішенням Ради.
Працівники Національного банку
(1) Адміністративна рада затверджує Положення про працівників Національного банку.
(2) Працівники Національного банку приймаються на роботу і звільняються президентом в порядку і на умовах, встановлених
Адміністративною радою.
(3) Адміністративна рада приймає рішення про оплату праці штатного персоналу Національного банку згідно із законодавством.
(4) Службовці Національного банку не можуть працювати за сумісництвом на основі трудової угоди, отримувати будь-які грошові суми від фізичних та юридичних осіб (за винятком гонорарів за публікації та плати за викладання в навчальних закладах).
(5) Працівники Національного банку зобов'язані повідомляти про будь-якому кредиті, за винятком отриманого від Національного банку, органу внутрішнього контролю Національного банку, який веде їх облік. Адміністративна рада може встановити граничні розміри отримання працівниками кредитів у інших фінансових установах.
76. Бюджет держсоцстрахування
Розробка і прийняття бюджету
(1) Бюджет державного соціального страхування є складовою частиною національного публічного бюджету і не залежить від державного бюджету.
(2) У державній системі страхування бюджет державного соціального страхування включає доходи, витрати і фінансові результати.
(3) На підставі пропозицій Національної каси Уряд щорічно розробляє проект закону про бюджет державного соціального страхування і представляє його Парламенту для затвердження.
(4) Якщо закон про бюджет державного соціального страхування не був прийнятий за три дні до закінчення терміну виконання бюджету, до затвердження нового бюджету застосовується закон про бюджет державного соціального страхування попереднього року.
(5) Національна каса соціального страхування являє щоквартально Міністерству фінансів у встановлені ним обсязі і терміни звіти про виконання бюджету державного соціального страхування для використання їх при складанні звітів про виконання національного публічного бюджету.
(6) Національна каса соціального страхування складає щорічний звіт про виконання бюджету державного соціального страхування і після узгодження звіту з Міністерством охорони здоров'я і соціального захисту та Міністерством фінансів представляє його до 1 травня року, наступного за звітним роком, Уряду на розгляд та затвердження. Уряд після затвердження звіту представляє його до 1 червня Парламенту.
77. Національна каса соцстрахування
(1) Національна каса соціального страхування через Державне казначейство Міністерства фінансів управляє бюджетом державного соціального страхування, що складається з фондів соціального страхування, порядок утворення і функціонування яких встановлюється законодавством.
(2) Національна каса утворює територіальні каси з урахуванням кількості застрахованих осіб, характеру та складності роботи на територіальному рівні. Територіальні каси функціонують під керівництвом і контролем Національної каси.
(3) Положення про організацію та функціонування територіальних органів затверджуються Національною касою.
(4) Територіальні каси є державними установами зі статусом юрідіческогo особи.
Організація управління
(1) Керівництво Національної касою здійснює голова, який призначається Урядом.
(2) Голова Національної каси є головним розпорядником кредитів бюджету державного соціального страхування. Цю обов'язок він може передати іншій особі на умовах, передбачених законодавством.
(3) Нагляд за діяльністю Національної каси виконує Адміністративна рада, що складається з 12 членів. Голова ради призначається Урядом.
(4) До складу Адміністративної ради входять представники Уряду, патронату, профспілок і організацій пенсіонерів, висунуті відповідними установами та організаціями за принципом пропорційності.
(5) Рішення Адміністративної ради приймаються більшістю голосів його членів. У разі рівності кількості голосів вирішальним є голос голови.
78. Види пенсій та допомог соцстрахування
У державній системі страхування передбачаються наступні види пенсії:
а) за віком;
b) по інвалідності;
з) у зв'язку з втратою годувальника. Стаття 41. Інші посібники соціального страхування
У державній системі страхування застраховані особи крім права на пенсію мають право на такі посібники:
а) з тимчасової непрацездатності, зумовленої загальним захворюванням, нещасним випадком, професійним захворюванням чи трудовим каліцтвом, у тому числі по догляду за хворою дитиною;
b) щодо попередження захворювань і відновлення працездатності;
з) у зв'язку з материнством;
d) одноразову при народженні дитини та по вихованню дитини до досягнення нею віку трьох років;
е) по безробіттю;
f) на поховання.
79. Закон РМ «Про обов'язкове медичне страхування
(1) Обов'язкове медичне страхування є гарантованою державою системою захисту інтересів населення в галузі охорони здоров'я шляхом формування за рахунок страхових внесків цільових грошових фондів, призначених для покриття витрат на лікування станів, обумовлених настанням страхових подій (захворювання або каліцтва). Система обов'язкового медичного страхування забезпечує всім громадянам Республіки Молдова рівні можливості в отриманні своєчасної та якісної медичної допомоги.
Об'єкт страхування
Об'єктом обов'язкового медичного страхування є страховий ризик, пов'язаний з витратами на надання необхідного обсягу медичної та фармацевтичної допомоги, передбаченого Єдиної програмою.
Суб'єкти страхування
(1) Суб'єктами обов'язкового медичного страхування є:
a) страхувальник;
b) застрахована особа;
c) страховик;
d) постачальник медичних послуг.
(2) Страхувальником є ​​фізична або юридична особа, яка згідно з законом зобов'язана застрахувати власний ризик захворювання та / або ризик захворювання інших категорій осіб, страхування яких віднесено до його компетенції.
(3) Страхувальником для працюючих осіб (працівників) є роботодавець.
(4) Уряд виступає страхувальником у відношенні наступних категорій непрацюючих осіб з місцем проживання в РМ і перебувають на обліку в уповноважених установах РМ, зазначених у частині (9), за винятком осіб, зобов'язаних відповідно до закону застрахуватися в індивідуальному порядку:
а) діти дошкільного віку;
b) учні системи початкової, гімназійної, ліцейського та загальної середньої освіти;
c) учні системи середньої професійної освіти;
d) учні коледжів денної форми навчання;
e) студенти вищих навчальних закладів денної форми навчання;
f) резиденти обов'язкового постуніверсітетского навчання;
g) діти, не охоплені навчанням, до досягнення ними 18 років;
h) вагітні жінки, породіллі й породіллі;
i) інваліди;
j) пенсіонери;
k) офіційно зареєстровані безробітні;
l) особи, що доглядають на дому за дітьми-інвалідами з ураженнями I ступеня або інвалідами з дитинства I групи, прикутими до ліжка, у віці до 18 років;
m) матері семи і більше дітей.
(5) Страхувальником і платником внесків обов'язкового медичного страхування для непрацюючих осіб, не зазначених у частині (4), є самі ці особи.
(6) Застрахованою особою може бути як громадянин РМ, так і іноземний громадянин та особа без громадянства з місцем знаходження в РМ, що працюють в РМ на підставі індивідуального трудового договору, а також іноземний громадянин та особа без громадянства з місцем проживання в РМ, в інтересах яких були сплачені внески обов'язкового медичного страхування в розмірах і в строки, встановлені законодавством.
(7) Страховиком в системі обов'язкового медичного страхування є Національна компанія медичного страхування та її територіальні (галузеві) агентства.
(8) Постачальниками медичних послуг в системі обов'язкового медичного страхування (далі - постачальники установи, які уклали договори на надання медичної допомоги (медичних послуг) з Національною компанією медичного страхування або її територіальними (галузевими) агентствами.
(9) Поіменний облік категорій осіб, застрахованих Урядом, зазначених у частині (4), здійснюється такими уповноваженими установами РМ:
а) навчальними закладами, незалежно від виду власності, - для категорій, зазначених у пунктах а) - f);
b) органами місцевого публічного управління першого рівня - для категорій, зазначених у пунктах g), l) (особи, що доглядають на дому за інвалідами з дитинства I групи, прикутими до ліжка, у віці від 16 до 18 років) і пункті m);
з) публічними постачальниками первинних медичних послуг - для категорії, зазначеної в пункті h);
d) Національної касою соціального страхування - для категорій, зазначених у пунктах i), j) (цивільні особи) та пункті l) (особи, що доглядають на дому за дітьми-інвалідами з ураженнями I ступеня у віці до 16 років);
е) силовими міністерствами та силовими структурами - для категорій, зазначених у пунктах i) і j) (офіцери);
f) Національним агентством зайнятості населення - для категорії, зазначеної в пункті k);
g) іншими уповноваженими установами у випадках, передбачених законодавством.
80. Положення про Міністерство фінансів
Міністерство фінансів Республіки Молдова управляє державними фінансами.
За своєю суттю Міністерство фінансів є центральним галузевим органом публічної адміністрації який розробляє та проводить єдину політику формування та керування державними фінансами, застосування фінансових важелів у відповідності до вимог ринкової економіки. У своїй діяльності Міністерство фінансів керується Конституцією Республіки Молдова, законами Республіки Молдова, Указами Президента РМ, постановами Парламенту, розпорядженнями, рішеннями і вказівками Уряду.
Виходячи із завдань програми своєї діяльності, Мінфін розробляє необхідний пакет нормативних актів, які регламентують бюджетний процес, систему оподаткування та бухгалтерського обліку, складає короткострокові і довгострокові прогнози щодо фінансових ресурсів, знаходить рішення щодо перетворення галузі публічних фінансів, забезпечує надходження і платежі до державного бюджет. Міністерство, також розробляє та проводить проект річного закону про бюджет і, за потребою, проект законів про внесення змін і доповнень до річної закон про державний бюджет.
З одного боку, ця державна структура здійснює виконання державного бюджету, бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, доходів бюджету державного соціального страхування і доходів фондів обов'язкового медичного страхування. Також, до функції Мінфіну відноситься і укладення договорів і гарантія за державними кредитами на внутрішньому і зовнішньому фінансовому ринку, в межах компетенцій встановлених законом, управління і моніторізація внутрішнього і зовнішнього боргу Уряду.
Крім того, Міністерство фінансів безпосередньо бере участь у розробці митної політики держави, політики та оцінки пропозицій у галузі інвестицій, здійснених за рахунок коштів зовнішніх джерел.
Так само, відповідально і за впровадження плану дій Республіка Молдова - Європейський Союз.
Від імені держави Мінфін бере участь при висновок двосторонніх і багатосторонніх угод з проведення та захист інвестицій, уникнення подвійного оподаткування та боротьбі з податковим ухиленням.
81. Положення про державний казначействі

82. Організація аудиторської діяльності
Аудиторський суспільство, аудитор - індивідуальний підприємець
(1) Аудиторський товариство може бути створене у формі товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерного товариства закритого типу. Велика частина вартості вкладів до статутного капіталу аудиторського суспільства належить аудиторам та / або аудиторським товариствам - резидентам чи нерезидентам.
(2) Виконавчим органом аудиторського суспільства, аудитором - індивідуальним підприємцем керує аудитор.
(3) Аудитор може здійснювати аудиторську діяльність в якості працівника аудиторського суспільства, аудитора - індивідуального підприємця зі статусом юридичної особи або як аудитор - індивідуальний підприємець без статусу юридичної особи.
(4) Аудиторський суспільство, аудитор - індивідуальний підприємець зобов'язані дотримуватися принципів організації і здійснення аудиторської діяльності відповідно до стандартів аудиту, а також законодавчими та іншими нормативними актами, що регламентують ці принципи.
Послуги, які надаються аудиторським суспільством, аудитором - індивідуальним підприємцем
(1) Аудиторський суспільство, аудитор - індивідуальний підприємець поряд з аудиторською діяльністю надають послуги з:
a) організації, відновлення та ведення бухгалтерського обліку;
b) сприяння автоматизації бухгалтерського обліку;
c) бухгалтерської експертизи;
d) податкового планування, розрахунку зобов'язань з платежів до бюджету, складання податкових декларацій;
e) аналізу фінансово-економічної діяльності;
f) консультування та інформаційного обслуговування з питань, що належать до фінансового та податкового законодавства;
g) розробці та пропагуванню методичних матеріалів, рекомендацій з бухгалтерського обліку, оподаткування, аудиту;
h) юридичної допомоги з питань фінансово-економічної діяльності;
i) сприяння в галузі менеджменту;
j) сприяння в управлінні, реорганізації і ліквідації;
k) консультування з управління інвестиціями, аналізу інвестиційних проектів;
l) оцінки майна.
(2) Один і той же аудитор не може поряд з аудиторською діяльністю надавати в рамках одного і того ж аудітіруемого суб'єкта протягом одного і того ж звітного періоду послуги, передбачені у пунктах а), c), d), i), j) і l) частини (1).
Проведення аудиту
(1) До компетенції вищого органу управління аудітіруемого суб'єкта входять затвердження аудиторського суспільства, аудитора - індивідуального підприємця, які будуть проводити аудит, і встановлення розміру оплати їх послуг.
(2) Відносини між аудиторським суспільством, аудитором - індивідуальним підприємцем і аудітіруемим суб'єктом або замовником аудиту регулюються договором на проведення аудиту, укладеними відповідно до цивільного законодавства.
(3) Договір на проведення аудиту полягає у письмовій формі і крім вимог, передбачених цивільним законодавством, повинен містити мету і сферу застосування аудиту.

83. Ліцензування банків
Національний банк має виключне право на видачу банкам ліцензій.
Встановлення мінімального розміру капіталу
(1) Національний банк має виключне право встановлювати і змінювати мінімальний розмір капіталу банків і максимальний розмір частки кожного акціонера.
(2) Національний банк може встановлювати різний мінімальний рівень капіталу банку залежно від демографічної зони. Для банків, розташованих в одній зоні, встановлюються однакові вимоги.
Заява на отримання ліцензії
(1) Для отримання ліцензії на здійснення фінансової діяльності відповідно до статті 26 Національному банку представляється письмову заяву в порядку, встановленому ним, до якої додаються:
а) відомості про кваліфікацію, досвід роботи і професійної діяльності керівників майбутнього банку за останні десять років;
b) дані про розмір капіталу майбутнього банку, який передбачається внести;
з) бізнес-план майбутнього банку, в який входять організаційна структура, види передбачуваної фінансової діяльності, прогнозування фінансових результатів на майбутні три роки та ін;
d) відомості про ім'я (найменування), місце проживання (місцезнаходження), комерційної або професійної діяльності за останні десять років і частці участі кожної особи, яка висловила намір володіти десятьма і більше відсотками акцій банку, що дають право голосу. З метою застосування цього положення до афілійованих осіб їх частка встановлюється шляхом складання їх часток;
е) інші відомості, передбачені Національним банком.
(2) Якщо Національний банк вважає, що основні відомості є неповними, він може вимагати від заявника подання додаткових відомостей для отримання ліцензії.
(3) Заява на отримання ліцензії для філій та відділень іноземного банку подається ним в порядку, встановленому регламентами Національного банку.
Терміни ліцензії.
(1) Ліцензії видаються на невизначений термін без права передачі.
(2) Банк, капітал якого досяг рівня, що дозволяє йому здійснювати додаткові види фінансової діяльності відповідно до статті 26, може подати Національному банку заяву в установленому порядку.
(3) Якщо Національний банк встановив, що капітал банку-заявника досяг необхідного рівня, він може видати йому ліцензію на здійснення додаткових видів фінансової діяльності. В іншому випадку заява відхиляється в письмовій формі із зазначенням обгрунтованих причин.
(4) Національний банк може стягувати платежі за розгляд
заяви про отримання ліцензії, видачу ліцензії та володіння ліцензією у розмірі, встановленому Адміністративною радою. Ці платежі перераховуються до державного бюджету і не підлягають поверненню, якщо банку відмовлено у видачі ліцензії або, якщо банк не почне, або припинить свою діяльність.
Відкликання ліцензії
(1) Національний банк може відкликати ліцензію банку в наступних випадках:
а) відкликання ліцензії за заявою банку;
b) вчинення порушень, зазначених у статті 38;
з) виявлення недостовірних відомостей, поданих заявником, або про заявника, на основі яких видана ліцензія;
d) затримки початку діяльності банку більш ніж на рік з дня отримання ліцензії або нездатності більше шести місяців здійснювати операції по залученню депозитів або інших зворотних фондів;
е) відкликання ліцензії іншого банку, який володіє істотною часткою в даному банку;
f) реорганізації банків або продажу значної частини активів банку;
g) переведення або втрати іншим чином володарем істотної частки в банку цієї частки без письмової згоди Національного банку;
h) ліквідації банку за рішенням його власників або припинення існування банку як незалежної юридичної одиниці;
i) виконання банком протягом перших трьох років видів фінансової діяльності, що істотно відрізняються від перелічених у заяві на отримання ліцензії, якщо Національний банк вважає, що дане відхилення не виправдано новими економічними умовами.
(2) Якщо банк звертається із заявою до Національного банку про відкликання ліцензії, останній приймає рішення у 30-денний термін з дня отримання заяви.
(3) Ліцензія, видана іноземному банку для його філій, повинна бути відкликана Національним банком, якщо даний банк втратив повноваження на прийом депозитів або інших зворотних фондів у країні місцезнаходження його центрального офісу.
84. Організація бухобліку
Загальні правила обліку елементів власності
(1) Володіння суб'єктом активами на будь-якому праві, реєстрація джерел їх походження та економічних фактів без документування і відображення таких у бухгалтерському обліку заборонені.
(2) Суб'єкт з обмеженою відповідальністю відображає елементи бухгалтерського обліку на основі методу нарахувань, а суб'єкт з необмеженою відповідальністю - на основі касового методу обліку або методу нарахувань.
(3) Публічні установи відображають елементи бухгалтерського обліку на основі касового методу обліку та / або методу нарахувань.
(4) Облік довгострокових активів ведеться по кожному об'єкту обліку в кількісному і грошовому вираженні.
(5) Облік запасів ведеться в кількісному і вартісному виразі або тільки у вартісному виразі відповідно до стандартів бухгалтерського обліку.
(6) Первісне відображення елементів активу в бухгалтерському обліку здійснюється за первісною вартістю.
(7) Короткострокова дебіторська і кредиторська заборгованості відображаються в бухгалтерському обліку за номінальною вартістю, а довгострокові дебіторська і кредиторська заборгованості - за передбачуваної вартості відповідно до вимог стандартів бухгалтерського обліку. Облік дебіторської та кредиторської заборгованостей ведеться за категоріями, клієнтам, постачальникам, іншим дебіторам і кредиторам.
(8) Вартість випущених і підписних акцій або інших цінних паперів відображається в бухгалтерському обліку окремо.
(9) Облік витрат ведеться за їх видами, сутності або призначенням.
(10) Облік доходів ведеться за їх видами, сутності чи джерелам отримання.
(11) Облік доходів і витрат національного публічного бюджету ведеться публічними установами відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку та бюджетною класифікацією затвердженого бюджету.
(12) Бухгалтерський облік в публічних установах забезпечує відображення касових платежів і фактичних витрат у відповідності з бюджетною класифікацією затвердженого бюджету.
(13) Для фінансування витрат в межах кошторису витрат публічні установи повинні організувати і вести облік зобов'язань відповідно до методологічних нормами, розробленими і затвердженими Міністерством фінансів.
(14) У бухгалтерському обліку прибуток або збитки розраховуються наростаючим підсумком з початку звітного періоду. Закриття рахунків доходів і витрат здійснюється, як правило, в кінці звітного періоду.
(15) Розподіл прибутку відображається в бухгалтерському обліку за призначенням відповідно до рішення загальних зборів власників (пайовиків, учасників, акціонерів) щодо розподілу річного прибутку після затвердження річних фінансових звітів.
(16) Бухгалтерські збитки, відображені відповідно до статуту суб'єкта, покриваються з чистого прибутку, отриманого в поточному та попередньому звітних періодах, з резервів і статутного капіталу, з додаткових внесків власників (пайовиків, учасників, акціонерів) відповідно до рішення їх загальних зборів, а в державних і муніципальних підприємствах - центральними галузевими органами публічного управління, органами місцевого публічного управління.
(17) У публічних установах результат бюджетного виконання встановлюється щорічно шляхом закриття рахунків витрат і рахунків джерел, з яких вони були здійснені.
(18) Резерви за ризиками і витрат не можуть використовуватися для коригування величини елементів активу.
85. Поняття та форми кредиту
Поняття кредиту
Суб'єктами кредиту виступають: населення, держава та суб'єкти господарювання. Кожен з них може бути як кредитором, так і позичальником. Але в умовах високорозвиненої ринкової економіки кредитором виступає, перш за все, населення, а позичальником переважно держава та суб'єкти господарювання.
Об'єктом кредиту може бути все, що має вартість, проте головним і самим поширеним об'єктом кредитних відносин виступають гроші.
Кредитні відносини базуються на принципах, які є невід'ємною ознакою будь-якого кредиту:
1. Оборотність (повернення) кредиту означає, що ті фінансові ресурси, які були взяті в борг, обов'язково повинні бути повернені.
2. Терміновість свідчить про те, що позика завжди має межу, за яким кредитні відносини припиняються, тому що позичальник втрачає право надалі використовувати надані ресурси.
3. Платність реалізується в тому, що за використання наданих у борг ресурсів потрібно платити певну суму (відсоток). Цей принцип стимулює позичальника до організації найбільш ефективного використання кредиту.
«Дати кредит» позначає профінансувати прямо або непрямо витрати інших осіб з поверненням платежу в майбутньому. Такий позика, або «фінансування», є прямим, якщо скажемо, банк надає овердрафт своєму клієнтові, який він потім використовує. Кредит є непрямим, коли продавець, або виробник постачає товари «у кредит», тобто з оплатою в майбутньому. «Отримати кредит» означає отримати можливість придбати товари без їх негайної оплати або мати можливість отримати гроші в кредитуючої організації.
Форми кредиту:
1.Коммерческій кредит - це кредит, що надається одними підприємствами іншим у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Знаряддям комерційного кредиту є вексель. Простий вексель - вексельне зобов'язання, що видається позичальником на ім'я кредитора, з зазначенням місця і часу видачі боргового зобов'язання, суми останнього, місця і часу платежу. Переказний вексель (тратта) - письмовий наказ однієї особи іншій про оплату певної суми третій особі або пред'явнику. Об'єкт переказного векселя - товарний капітал. Мета комерційного кредиту - прискорити реалізацію товарів і укладеної в них прибутку.
2.Банковскій кредит - надається власниками грошових коштів, банками, спеціальними кредитними установами позичальникам у вигляді грошових позик. Об'єкт - грошовий капітал. Мета - отримання прибутку з позик (позиками, кредитами).
3.Потребітельскій кредит - надається приватним особам. Його об'єктами є товари тривалого користування (меблі, автомобілі, телевізор), різноманітні послуги.
4.Государственний кредит - сукупність кредитних відносин, в яких позичальниками або кредиторами виступають держава і місцеві органи влади.
5.Международний кредит - рух і функціонування позичкового капіталу між країнами
86. Банківський кредит
1236 (1) За договором банківського кредиту банк (кредитор) зобов'язується надати особи (боржника) грошову суму (кредит), а боржник зобов'язується повернути отриману суму і сплатити відсотки на неї, а також інші належні платежі, передбачені договором.
(2) Договір банківського кредиту укладається у письмовій формі.
(3) До договору банківського кредиту застосовуються положення про договір позики в тій мірі, в якій положень цієї глави не передбачено інше або із суті договору банківського кредиту не випливає інше.
1237. Відсотки за банківським кредитом
(1) Сторони договору банківського кредиту можуть домовитися про виплату твердих або плаваючих відсотків.
(2) Якщо сторони домовилися про виплату плаваючих процентів, їх розмір може бути змінений угодою сторін.
(3) Кредитор не може в односторонньому порядку змінити розмір процентів інакше як у випадках, передбачених законом або договором. Якщо договором передбачено право банку в односторонньому порядку змінити розмір відсотка, зміна проводиться з урахуванням ставки рефінансування Національного банку Молдови, рівня інфляції та динаміки ринку, а також з урахуванням правил справедливості.
(4) Кредитор повинен письмово повідомити боржника про зміну розміру відсотків не пізніше, ніж за десять днів до зміни. Новий розмір процентів застосовується до кредитного сальдо, що існує на дату зміни.
1238. Комісійні
Крім сплати відсотків сторони можуть домовитися про сплату комісійних за послуги, надані у зв'язку з використанням кредиту.
1239. Кредит на поточному рахунку
(1) Кредит може бути виданий шляхом надання у розпорядження боржника грошової суми (кредитної лінії), яку він може використовувати по частинах в залежності від своїх потреб.
(2) Відсотки по кредиту на поточному рахунку обчислюються виходячи із суми кредиту, фактично використаних у визначений період часу.
1240. Гарантії повернення кредиту
(1) Сторони можуть домовитися про встановлення майнових гарантій (застави), індивідуальних гарантій (поруки) або інших гарантій, що використовуються в банківській практиці.
(2) Якщо кредитор вважає гарантії повернення кредиту недостатніми, він має право вимагати встановлення додаткових гарантій. У разі відмови боржника надати потрібні кредитором додаткові гарантії кредитор має право зменшити суму кредиту пропорційно розміру зменшення гарантії або розірвати договір.
(3) Кредитор зобов'язаний погодитися з відміною таких заходів забезпечення, які перевищують обумовлений розмір гарантій. Це положення не застосовується у випадках, коли заходи забезпечення перевищують розмір умовлених гарантій тільки тимчасово.
1241. Відмова від виконання договору
(1) Кредитор має право відмовитися від виконання свого обов'язку надати кредит боржникові, якщо після підписання кредитного договору:
a) з'явилися обставини, очевидно свідчать про нездатність боржника в майбутньому повернути кредит;
b) боржник або третя особа порушують взяту на себе обов'язок надати гарантії повернення кредиту чи інші умови, висунуті банком для надання кредиту.
(2) Якщо договором передбачено надання кредиту в розстрочку, кредитор має право відмовитися від надання таких частин кредиту у випадку невиконання боржником умов договору щодо попередньої частини або частин кредиту.
(3) Боржник вправі відмовитися від одержання кредиту повністю або частково. У цьому випадку він повинен виплатити кредитору винагороду за надання кредиту (комісійні за невикористання).
(4) Здійснення права відмови від кредиту, передбаченого частинами (1) - (3), допускається за умови повідомлення стороною, яка відмовляється від виконання договору, інший сторони протягом розумного строку до передбаченого договором моменту виконання обов'язків, що складають предмет відмови.
1242. Розірвання договору
(1) Кредитор може розірвати договір і вимагати повернення суми кредиту та належних платежів, якщо:
a) боржник став неплатоспроможним;
b) боржник не надав вимагаються від нього гарантії або зменшив надані гарантії без згоди кредитора;
c) боржник не сплатив відсотки у встановлений термін;
d) боржник не виконав обов'язок повернення не менше двох частин кредиту в разі, коли договором передбачено повернення кредиту в розстрочку;
e) є інші випадки, передбачені законом або договором.
(2) Розірвання договору негайно припиняє використання кредиту, проте кредитор зобов'язаний надати боржникові строк, що складає не менше п'ятнадцяти днів, для повернення використаних сум та належних платежів.
(3) Боржник може в будь-який момент заявити про розірвання кредитного договору, що передбачає виплату плаваючих відсотків, за умови повідомлення про це кредитора у семиденний строк з дня отримання повідомлення про зміну розміру відсотків.
(4) Боржник може розірвати договір, яким встановлено виплату твердих відсотків за певний термін, якщо обов'язок виплати відсотків припиняється до терміну, встановленого для повернення кредиту, і інші відсотки не встановлені. Термін попереднього повідомлення становить п'ятнадцять днів.
(5) Розірвання договору за вказаною в пункті d) частини (1) причини має силу тільки у разі, якщо кредитором був наданий боржнику п'ятнадцятиденний строк для сплати суми заборгованості та сума не була сплачена.
1243. Відповідальність боржника
(1) У разі невиконання боржником обов'язку по поверненню кредиту у встановлений термін, а також обов'язків по сплаті відсотків та інших належних платежів кредитор може вимагати сплати пені за прострочення в порядку та розмірі, передбачених законом або договором.
(2) У разі прострочення боржником сплати заборгованості на підставі договору, коли сторони не встановили у договорі сплату пені за прострочення, на суму заборгованості нараховується відсоток, що перевищує на п'ять відсотків передбачену договором процентну ставку.
(3) Якщо кредитний договір розірвано кредитором через прострочення повернення боржником належних платежів, кредитор має право вимагати сплати відсотків у розмірі процентної ставки, передбаченої законом. Реалізація цього права не позбавляє кредитора або боржника права доводити заподіяння більших або менших збитків внаслідок прострочення повернення кредиту.
1244. Відповідальність кредитора
У разі невиконання банком свого зобов'язання про надання кредиту боржник може вимагати сплати пені за прострочення в порядку та розмірі, передбачених законом або договором.
Ст. 1245. Відшкодування збитків у разі дострокового повернення кредиту
У разі повернення кредиту боржником раніше встановленого строку кредитор має право вимагати відшкодування збитків, завданих достроковим погашенням, за вирахуванням зекономлених сум і з урахуванням того, що за рахунок цих коштів міг би бути наданий інший кредит. При обчисленні розміру збитків враховуються упущена вигода кредитора, а також витрати, яких уникнув боржник у зв'язку з достроковим погашенням кредиту.

87. Банківська гарантія
Стаття 1246. Банківська гарантія
(1) Банківська гарантія - це письмове зобов'язання, взяте на себе банком або іншою фінансовою установою (гарантом) на прохання іншої особи (розпорядника), сплатити кредитору розпорядника (бенефіціару) певну грошову суму на підставі письмової заяви бенефіціара.
(2) Банківська гарантія забезпечує виконання зобов'язань розпорядника перед бенефіціаром.
(3) Розпорядник зобов'язаний виплатити гаранту умовлене винагороду.
(4) Передбачене банківською гарантією зобов'язання перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання, для забезпечення якого вона була встановлена, хоча б у гарантії і містилося посилання на це зобов'язання.
Стаття 1247. Безвідкличної банківської гарантії
Банківська гарантія не може бути відкликана, якщо не встановлено інше.
Стаття 1248. Неприпустимість передачі банківської гарантії
Право на банківську гарантію не може бути передано, якщо в ній не передбачено інше.
Стаття 1249. Вступ банківської гарантії в силу
Банківська гарантія набуває чинності з моменту її видачі, якщо в ній не передбачено інше.
Стаття 1250. Вимога оплати
(1) При настанні забезпеченого гарантією випадку бенефіціар повинен заявити свої права в письмовій формі з додатком необхідних підтверджуючих документів. Бенефіціар повинен вказати, у чому полягає невиконання зобов'язання розпорядником.
(2) Бенефіціар може заявити свої права тільки протягом встановленого гарантією терміну.
Стаття 1251. Обов'язки гаранта
(1) При отриманні заяви від бенефіціара гарант повинен негайно повідомити про це розпорядника.
(2) Якщо бенефіціар заявив свої права, гарант зобов'язаний протягом розумного терміну і з належною обачністю перевірити, чи дотримані необхідні умови для оплати. Він зобов'язаний, зокрема, провести ретельну перевірку документів, що обгрунтовують забезпечений гарантією випадок.
Стаття 1252. Відмова у задоволенні вимог з оплати
(1) Гарант повинен відмовити в задоволенні вимог, що випливають з банківської гарантії, якщо випадок, забезпечений гарантією, не відбувся, якщо подані документи не відповідають передбаченим документам або представлені після закінчення терміну, встановленого у гарантії. У випадку, коли гарант відмовляється задовольнити вимоги, що випливають з гарантії, він зобов'язаний негайно повідомити про це бенефіціара.
(2) Якщо до задоволення вимог бенефіціара гарант дізнався, що основний борг, забезпечений гарантією, вже оплачений, припинився з інших підстав або є недійсним, він повинен негайно повідомити про це бенефіціару та розпоряднику. Якщо після повідомлення розпорядник повторно віддає розпорядження про оплату, гарант зобов'язаний здійснити оплату.
Стаття 1253. Межі зобов'язання гаранта
(1) Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.
(2) Якщо банківською гарантією не передбачено інше, відповідальність гаранта перед бенефіціаром за невиконання зобов'язання, що випливає з гарантії, не обмежується сумою, на яку видано гарантію.
Стаття 1254. Підстави припинення зобов'язання гаранта
(1) Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром припиняється внаслідок:
а) сплати суми, на яку видано гарантію;
b) закінчення терміну гарантії;
c) відмови бенефіціара;
d) письмового підтвердження гарантом відмови бенефіціара.
(2) Припинення зобов'язання відповідно до пунктів a), b) і d) не залежить від передачі гарантійного листа гаранту.
(3) Гарант повинен негайно повідомити розпоряднику про припинення гарантії.
Стаття 1255. Обов'язок розпорядника перед гарантом
(1) Розпорядник зобов'язаний повернути гаранту суму, виплачену на основі банківської гарантії.
(2) Право на повернення суми існує тільки в тій мірі, в якій гарант міг вважати необхідними виплати, вироблені на користь бенефіціара відповідно до угоди, укладеної з розпорядником.
Стаття 1256. Платіжне доручення
(1) Платіжне доручення - це дане особою (розпорядником) банку (банку-розпоряднику) розпорядження виплатити певну суму на користь іншої особи (одержувача) з метою погашення грошового зобов'язання розпорядника перед одержувачем.
(2) Платіжне доручення може бути простим, якщо отримання суми одержувачем не обумовлено поданням документа про цілі платежу, або документальним, якщо отримання суми обумовлено поданням документів, витребуваних розпорядником.
Стаття 1257. Виконання платіжного доручення
(1) Банк-розпорядник виконує платіжне доручення шляхом перерахування вказаної суми з рахунку розпорядника на рахунок одержувача в цьому ж або іншому банку (банку-платника).
(2) Банк повинен виконати платіжне доручення в термін, встановлений законом, угодою сторін або впроваджуються в банківській практиці звичаями.
(3) Розпорядник може відкликати або змінити платіжне доручення до моменту виконання його банком.
Стаття 1258. Зміст платіжного доручення
Платіжне доручення має містити:
a) ім'я або найменування, адресу та номер банківського рахунку розпорядника;
b) ім'я або найменування, адресу та номер банківського рахунку одержувача;
c) найменування, код та адресу банку-розпорядника;
d) платіжне доручення;
e) зазначення суми цифрами і прописом;
f) підстави платежу;
g) у разі документального платіжного доручення - документи, які повинні бути представлені отримувачем;
h) дату складання доручення;
i) підпис уповноваженої особи (осіб) розпорядника;
j) інші дані відповідно до регламентів Національного банку Молдови.
88. Закон РМ «Про гроші»
Стаття 1. Грошова одиниця
Грошовою одиницею Республіки Молдова є лей (молдавська), що дорівнює 100 лазень. Готівка знаходиться в обігу у вигляді паперових (банкнот) та металевих (монет) грошових знаків.
Стаття 2. Емісія
Виключне право введення в обіг (емісії) лея і розмінної монети та вилучення їх з обігу належить НБМ, який встановлює гідність банкнот і монет та їх розрізняльні знаки.
Стаття 3. Платіжний засіб
Лей як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території Республіки Молдова.
Стаття 4. Звернення грошових знаків
Всі фізичні та юридичні особи зобов'язані приймати без будь-яких обмежень законні грошові знаки Республіки Молдова. Ухилення від використання грошових знаків Республіки Молдова, що перебувають в обігу, карається законом.
Стаття 5. Забезпечення лея
Лей (готівка, що знаходиться в обігу і на поточних і термінових банківських рахунках) вводиться в обіг, будучи повністю забезпечених активами Національного банку Молдови, товарною масою і послугами на території Республіки Молдова, активами господарських суб'єктів республіки, що знаходяться за кордоном.
Стаття 6. Курс лея
Національний банк Молдови встановлює офіційний курс леї по відношенню до іноземних валют. Національний банк підтримує ринковий курс грошової одиниці за допомогою операцій з купівлі-продажу валют, прийнятих в Республіці Молдова.
Стаття 7. Конвертованість лея
Конвертованість лея встановлюється Національним банком Молдови за правилами валютного ринку. Умови і порядок обміну лея на іншу валюту встановлюються Національним банком Молдови.
З метою задоволення поточних потреб клієнтів Національний банк Молдови забезпечує на території республіки обмін лея на конвертовану валюту за офіційним курсом відповідно до встановлених їм правилами.
Стаття 8. Порядок заміни прийшли в непридатність грошових знаків
Ті, що прийшли в непридатність грошові знаки Республіки Молдова приймаються й обмінюються на нові грошові знаки Національним банком Молдови, а також банками, яким він дає таке право. Особливості і порядок визначення платоспроможності грошових знаків встановлюються Національним банком Молдови.
Стаття 9. Відповідальність за виготовлення або введення в обіг підроблених грошових знаків Виготовлення з метою введення в обіг або введення в обіг підроблених паперових або металевих грошових знаків тягне за собою кримінальну відповідальність згідно із законом.
Стаття 10. Вступ закону в силу
Цей закон набирає чинності з дня прийняття, за винятком статей 3 і 4, які набирають чинності з дня введення в обіг національної валюти.
величинами, які не можуть бути перевищені. Договори на роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності та здійснення видатків полягають виконавцями (розпорядниками) бюджетів тільки з дотриманням вимог законодавства і в межах затверджених (уточнених) лімітів.
(4) Представницькі і правомочні органи адмін-тер од. відповідають за визначення пріоритетності видатків бюджету відповідної од.

27. Виконання бюджетів адміністративно-територіальних
одиниць
(1) Касове виконання бюджетів адмін-тер. ед.осуществляется через казначейську систему з відображенням на окремих рахунках:
a) надходження доходів у відповідності зі структурою бюджетної класифікації;
b) здійснення витрат у межах затверджених асигнувань та відповідно до встановлених призначень.
(2) Казначейська система, через яку здійснюються касове виконання бюджетів адмін-тер. од. і регулювання розрахунків між бюджетами всіх рівнів, представлена ​​Держ-ним казначейством, до складу якого входять Центральне казначейство і територіальні казначейства.
(3) Мін.фін. - Центральне казначейство на основі закону про бюджет на рік здійснює передачу трансфертів з держ-ного бюджету бюджетам адмін-тер. од. другого рівня і муніципальному бюджету Белць, а також відрахування до цих бюджетів з загальнодерж-них доходів і стягнення у безспірному порядку з казначейських рахунків відповідних бюджетів грошових коштів в рахунок заборгованості перед д-ним бюджетом.
(4) Територіальні казначейства виконують такі функції:
а) здійснюють на основі рішень представницького і правомочний органу адмін-тер. од. другого рівня, муніципія Белць виділення трансфертів з відповідного бюджету місцевим бюджетам, а також відрахування до цих бюджетів з загальнодерж-них доходів;
b) забезпечують належне виконання бюджетів публічних установ, що фінансуються з бюджету адмін-тер. од. другого рівня або муніципального бюджету Белць;
c) забезпечують належне виконання бюджетів сіл (комун), міст (муниципиев), а також фінансуються з цих бюджетів публічних установ, розташованих у зоні діяльності територіального казначейства.
(5) Рахунки для управління доходами і видатками бюджетів адмін-тер. од., а також рахунки публічних установ, що фінансуються з даних бюджетів, можуть бути відкриті тільки у відповідних територіальних казначействах.
(6) Методологія виконання бюджетів адмін-тер. од. через казначейську систему розробляється і затверджується Мін.фін. у відповідності з діючими нормативними актами.
(7) Фінансові управління на підставі рішень представницького і правомочний органу адмін-тер. од. другого рівня стягують у безспірному порядку з казначейських рахунків адмін-тер. од. першого рівня грошові кошти в рахунок заборгованості перед бюджетом адмін-тер. од. другого рівня.
28. Розробка адміністративно-територіальних одиниць
Розробка бюджетів адм-тер. од.
(1) Органи публічного управління адмін-тер. од. відповідають за розробку і затвердження своїх бюджетів на підставі положень законодавства та відповідно до єдиної бюджетної класифікації.
(2) Бюджет адмін-тер. од. розробляється її виконавчим органом з урахуванням наступних положень:
а) у встановлені Урядом терміни Мін.фін. направляє виконавчому органу адмін-тер. од. другого рівня, муніципія Белць і відповідному фін. управлінню методичні вказівки, що містять макроекономічні прогнози, основні принципи державної політики в області доходів і витрат бюджету на майбутній (е) рік (роки), прогнози нормативів відрахувань від загальнодерж-них доходів у центральний бюджет автономного територіального утворення Гагаузія і деякі специфічні моменти обчислення трансфертів, які передбачається виділити даними бюджетам з гос-ного бюджету;
b) у 10-денний термін після отримання методичних вказівок, передбачених пунктом а) цієї частини, фін. управління повинне довести до відома виконавчих органів адмін-тер. од. першого рівня основні принципи держ-ної політики в області доходів і витрат бюджету на майбутній (е) рік (роки), прогнози нормативів відрахувань від загальнодерж-них доходів у місцеві бюджети і деякі специфічні моменти обчислення трансфертів, які передбачається виділити даними бюджетам з бюджетів адмін -тер. од. другого рівня та муніципального бюджету Белць;
з) у 20-денний термін після отримання методичних вказівок, передбачених пунктом b) цієї частини, виконавчі органи адмін-тер. од. першого рівня повинні забезпечити розробку прогнозу всіх видів податків і зборів, що підлягають надходженню в майбутній (е) рік (роки) у відповідну адмін-тер. од., а також проект місцевого бюджету, який представляється для аналізу фін. управління;
d) у встановлені Мін.фін. терміни фін. управління направляють Мін.фін. для аналізу прогноз всіх видів податків і зборів, що підлягають надходженню в майбутній (е) рік (роки) у відповідну адмін-тер. од., а також проекти бюджетів районів, автономного територіального утворення з особливим правовим статусом, муніципія Белць і муніципія Кишинеу.
(3) Аналіз проектів бюджетів районів, автономного територіального утворення з особливим правовим статусом, муніципія Белць і муніципія Кишинеу носить консультативний характер. Разом з тим Мін.фін. може вимагати від виконавчих органів адмін-тер. од. другого рівня, муніципія Белць внести зміни до проектів бюджетів у випадку якщо їх положенням законодавства, принципам бюджетно-податкової політики д-ви або деяким специфічним положенням на майбутній бюджетний рік
29. Поняття податкового права РМ та його джерела
Суспільні відносини у сфері оподаткування безпосередньо пов'язані з державним податковим контролем та управлінням економічним і соціальним розвитком суспільства через механізм оподаткування. Дані відносини, які охоплюють різноманітні сфери державних, майнових, владних і розпорядчих відносин, і становлять предмет податкового права.
Податкове право являє собою галузь правової системи РМ, яка регулює суспільні відносини у сфері оподаткування, тобто відносини у зв'язку зі збиранням податків та інших обов'язкових платежів, організацією та функціонуванням системи органів податкового регулювання і-податкового контролю на всіх рівнях державної влади та місцевого самоврядування. Переважно владний характер цих відносин не означає, що податкове право байдуже до регулювання майнових відносин, що випливають із владних.
Проект Податкового кодексу містить багато норм, пов'язаних з особливостями державного управління дохідною частиною бюджету. Для цілей оподаткування, з точки зору економічних основ оподаткування, розширено тлумачаться норми традиційного цивільного права (це стосується, наприклад, часткою участі одного підприємства в іншому). Є, звичайно, певні складнощі в узгодженні норм Цивільного і Податкового кодексів, але питання про застосування того чи іншого акту в конкретних правовідносинах буде вирішуватися судовими органами.
Головне, що характерно для регулятивної ролі податкового права і в чому найбільшою мірою проявляються його особливості, - це функціонування системи податкових органів. Відповідно, податкове право фактично виступає в якості юридичної форми реалізації завдань, функцій, методів і повноважень, покладених Конституцією і законодавством РМ ​​на суб'єкти виконавчої влади, що діють в рамках поділу влади. Тому податкове право чітко висловлює всі особливості, притаманні управлінської фінансової діяльності держави, будучи за своїм юридичним призначенням управлінським правом (або - правом податкового управління). Закріплюючи відповідні правила поведінки у сфері податкового управління та контролю, адміністративне, фінансове право надає податковим суспільним відносинам характер правовідносин.
Чинне податкове право має ряд особливостей:
1. Оподаткування господарюючих суб'єктів (юридичних осіб) як пріоритетний напрямок з податкових вилученням.
2. Досить висока питома вага (у порівнянні з зарубіжними країнами) частки непрямих податків і відносно більш низький - прямих.
3. Розгалужена система Державної податкової служби РМ, безпосереднє підпорядкування входять до неї нижчестоящих структур вищим, головним завданням яких є забезпечення контролю за надходженням усіх податків, включаючи регіональні та місцеві.
4. Широкий перелік різноманітних пільг, і спрямованих переважно на стимулювання виробництва.
5. Встановлення жорстких санкцій за різні порушення податкового законодавства, включаючи заходи фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності.
6. Обов'язковість постановки всіх суб'єктів підприємницької і господарської діяльності на облік у податкових органах з правом відкриття розрахункового рахунку в банках тільки після реєстрації в податкових органах.
7. Першочерговість направлення коштів, наявних у підприємств на рахунках, на сплату податків у порівнянні з іншими витратами підприємства.
8. Можливість для платників податків отримання на їх прохання відстрочок і розстрочок платежів в межах поточного року, а також фінансових санкцій, якщо їх застосування може призвести до банкрутства і припинення подальшої виробничої діяльності платника податку.
30. Податкові правовідносини
(1) Справжнім кодексом встановлюються загальні принципи оподаткування в РМ, правове становище платників податків, податкових органів та інших учасників відносин, регульованих податковим законодавством, принципи визначення об'єкта оподаткування та ведення обліку доходів і віднімаються, порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства, а також порядок оскарження дій податкових органів та їх посадових осіб.
(2) Справжнім кодексом регулюються відносини, пов'язані з виконанням податкових зобов'язань із загальнодержавних податків (зборів) і зборів, а також встановлюються загальні принципи визначення та справляння місцевих податків і зборів.
(3) Поняття та положення, передбачені цим кодексом, застосовуються виключно в межах податкових та пов'язаних з ними інших відносин.
31. Поняття податку
Поняття податку і збору
1. Під податком розуміється обов'язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що стягується з організацій і фізичних осіб у формі відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління грошових коштів з метою фінансового забезпечення діяльності держави і (або) муніципальних утворень.
2. Під збором розуміється обов'язковий внесок, що стягується з організацій і фізичних осіб, сплата якого є однією з умов скоєння щодо платників зборів державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами і посадовими особами юридично значимих дій, включаючи надання певних прав або видачу дозволів (ліцензій ).
32. Податкова система РМ
Податкова система РМ являє собою сукупність передбачених цим кодексом податків (зборів) і зборів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни та скасування, а також заходів щодо забезпечення їх сплати.
(8) Податки (мита) і збори, перераховані у частинах (5) і (6), грунтуються на таких принципах:
а) нейтральність оподаткування - забезпечення за допомогою податкового законодавства рівних умов для інвесторів, місцевого та іноземного капіталу;
b) достовірність оподаткування - зміст ясних юридичних норм, що не допускають довільного тлумачення, ясність і точність термінів, методів і сум сплати для кожного платника податків, що дозволяють їм легко простежити вплив своїх відносяться до фінансового менеджменту рішень на їх податковий тягар;
з) податкова справедливість - однакова трактування фізичних та юридичних осіб, які здійснюють діяльність в ідентичних умовах, з тим щоб забезпечити рівність податкових зобов'язань;
d) податкова стабільність - здійснення будь-яких змін і доповнень положень податкового законодавства безпосередньо шляхом внесення змін та доповнень до цього кодексу;
е) ефективність оподаткування - справляння з мінімальними витратами найбільш прийнятних для платників податків податків (зборів) і зборів.
(9) При встановленні податків (зборів) і зборів визначаються наступні елементи:
а) об'єкт оподаткування - оподатковуваний матерія;
b) суб'єкт оподаткування (платник податку) - особа, зазначена в пункті 2) статті 5;
с) джерело сплати податку (мита) або збору - джерело, з якого сплачується податок (мито) або збір;
d) одиниця оподаткування - одиниця виміру, що виражає величину об'єкта оподаткування;
е) ставка (ставки) оподаткування - єдиний розмір податку (мита) або збору у співвідношенні з об'єктом оподаткування;
f) термін сплати податку (мита) або збору - період, протягом якого платник податків зобов'язаний сплатити податок (мито) або збір, у вигляді інтервалу часу або фіксованого дня сплати;
g) податкові пільги - елементи, які враховуються при оцінці об'єкта оподаткування, визначенні розміру податку (мита) або збору, а також при їх справляння, у вигляді:
- Часткового або повного звільнення від податку (мита) або збору;
- Часткового або повного звільнення від сплати податків (зборів) або зборів;
- Зниження ставки податків (зборів) або зборів;
- Зменшення об'єкта оподаткування;
- Відстрочки сплати податків (зборів) або зборів;
- Розстрочки погашення податкового зобов'язання.
(10) Податки (мита) і збори, що стягуються відповідно до цього кодексом та іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, є одним із джерел доходів державного бюджету і бюджетів адміністративно-територіальних одиниць.
33. Статус і функції податкових інспекцій
Функції та права обов'язки податкових органів.
Точне встановлення функцій державного органу має важливе юридичне значення: права, надані законодавством цьому органу, і обов'язки, на нього покладені, можуть бути реалізовані і повинні трактуватися виключно в рамках його функцій і завдань так, як вони встановлені законом.
Функції податкових органів - центрального, регіональних і місцевих - дещо різні. Але оскільки головне завдання всіх ланок одна - контроль за дотриманням податкового законодавства, податковим органам всіх рівнів притаманні загальні функції, а саме:
• облік платників податків;
• контроль за дотриманням податкового законодавства учасниками податкових правовідносин;
• визначення у встановлених випадках суми податків, що підлягають сплаті до бюджету платниками податків;
• ведення оперативно-бухгалтерського обліку сум податків;
• повернення або залік надмірно сплачених або надмірно стягнених сум податків, пені та штрафів;
• роз'яснювальна робота та інформування платників податків про порядок застосування податкового законодавства;
• застосування заходів відповідальності до порушників податкового законодавства;
• стягнення недоїмок, пені та штрафів з порушників податкового законодавства;
• контроль за дотриманням законодавства про готівковому грошовому обігу.
Для виконання своїх функцій податкові органи наділені відповідними правами, які реалізуються через права різних посадових осіб цих органів. Для правильного розуміння прав податкових органів необхідно враховувати наступне.
По-перше, до податкових органів та їх посадовим особам непридатний принцип диспозитивності - основний принцип, зокрема, цивільно - правових відносин: «дозволено все, що не заборонено законом». Навпаки, вони повинні керуватися імперативним принципом, притаманним адміністративних відносин: кожна посадова особа виконує тільки те, що прямо дозволено йому законом, тобто діє в рамках встановленого йому компетенції.
По-друге, права податкових органів є одночасно обов'язком їх посадових осіб
34. Принципи організації, повноваження, права та обов'язки
податкового органу
Повноваження податкового органу
а) здійснює нагляд за роботою територіальних гос-них податкових інспекцій щодо здійснення податкового контролю, забезпечує створення і функціонування єдиної системи даних про платників податків та податкових зобов'язаннях; b) контролює діяльність територіальних гос-них податкових інспекцій, розглядає листи, заяви і скарги на їх дії , вживає заходів щодо підвищення ефективності їх роботи; c) видає накази, інструкції та інші акти з метою виконання податкового законодавства; d) організує популяризацію податкового законодавства, відповідає на листи, скарги та інші петиції платників податків у встановленому порядку;
е) здійснює податковий контроль;
f) організовує, а в необхідних випадках здійснює примусове виконання податкових зобов'язань;
g) розглядає випадки оскарження і приймає рішення щодо них; h) здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства в діяльності митних органів і служб зі збору місцевих податків і зборів та вносить до компетентних органів пропозиції про притягнення до відповідальності службовців цих органів за порушення податкового законодавства;
i) організує різні конкурси із заохоченням з бюджетних коштів платників податків, які безпосередньо або побічно сприяли поліпшенню процесу податкового адміністрування і / або збільшення надходжень у національний публічний бюджет. Конкурси проводяться в установленому Урядом порядку;
j) взаємодіє з органами інших держав на підставі міжнародних договорів, однією зі сторін яких є РМ, і бере участь у роботі спеціалізованих міжнародних організацій, членом яких вона є;
k) представляє відповідно до інструкцій мін. фін. інформацію та звіти за податковими зобов'язаннями, у тому числі по недоїмки;
l) передає функції територіальним держ-ним податковим інспекціям;
m) попереджає, виявляє і припиняє порушення, пов'язані з репатріацією грошових коштів, товарів і послуг, отриманих в результаті зовнішньоекономічних угод;
n) виконує інші повноваження, передбачені законодавством.
Права податкового органу
а) здійснювати контроль дотримання податкового законодавства платниками податків,
b) в ході податкового контролю вимагати та безкоштовно отримувати від будь-якої особи необхідні для здійснення своїх повноважень відомості, дані, документи,
з) здійснювати податкові відвідування;
d) розкривати, обстежити і в необхідних випадках опечатувати, незалежно від місця знаходження, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення і місця, використовуються для отримання доходів або утримання об'єктів оподаткування, інших об'єктів і документів, за винятком житла і місця перебування;
e) мати доступ до електронної системи бухобліку платника податків;
f) перевіряти достовірність відомостей, що вказуються платником податків в обліковій документації та податкової звітності;
g) вилучати у платників податків документи у випадках і в порядку, передбачених цим розділом;
h) встановлювати порушення податкового законодавства і застосовувати заходи, передбачені законодавством;
k) використовувати прямі й непрямі методи та джерела при оцінці об'єктів оподаткування та обчисленні податків (зборів) і зборів;
l) отримувати податки (мита), збори, пені та / або штрафи в готівкових коштах;
m) здійснювати примусове виконання податкових зобов'язань у встановленому податковим законодавством порядку;
n) накладати у встановленому законом порядку арешт на будь-яке майно, за винятком майна, на яке відповідно до цього кодексом та іншими законодавчими актами не може бути звернено стягнення;
o) зупиняти в установленому законом порядку операції по банківських рахунках платників податків,
p) викликати до податкового органу платника податків
r) у процесі визначення величини податків (зборів), зборів, пені та / або штрафів або стягнення їх зажадати у фін. установ (їх відділень або філій) документи, що стосуються клієнтів цих установ
s) вимагати здійснення і здійснювати податковий контроль в інших країнах на підставі міжнародних договорів, однією зі сторін яких є РМ
t) запитувати від компетентних органів інших держав інформацію, пов'язану з діяльністю платників податків, без згоди останніх;
u) надавати компетентним органам інших держав відомості про відносини іноземних платників податків з вітчизняними платниками податків без згоди або повідомлення останніх;
v) використовувати податкову звітність, листування з платниками податків та інформацію органів публічної влади на електронних та інших носіях, виконаних і захищених згідно із законодавством у цій галузі;
x) використовувати засоби масової інформації з метою популяризації та дотримання податкового законодавства;
Обов'язки податкового органу.
а) діяти в суворій відповідності з Конституцією РМ, цим кодексом та іншими нормативними актами;
b) шанобливо і коректно ставитися до платників податків та їх представникам, до інших учасників податкових відносин;
c) популяризувати податкове законодавство;
d) інформувати платників податків у випадках, передбачених податковим законодавством, або за їх проханням про їхні права та обов'язки;
e) інформувати платників податків за їх запитами про діючі податки (мита) і збори, порядок та строки їх сплати, а також про відповідних нормативних актах;
f) безкоштовно забезпечувати платників податків бланками податкової звітності;
g) здійснювати, на вимогу платника податків, компенсацію або оформлення матеріалів для відшкодування переплат або сум, що підлягають відшкодуванню відповідно до податкового законодавства;
j) приймати і реєструвати заяви, повідомлення та іншу інформацію про податкові порушення, а в необхідних випадках здійснювати їх перевірку;
k) розглядати у встановленому законом порядку листи, заяви і скарги платників податків;
l) вести облік платників податків і податкових зобов'язань;
m) здійснювати податковий контроль і складати відповідні акти;
p) не використовувати службове становище в особистих корисливих інтересах;
35. Види податків, мит, зборів
(1) Податком (митом) визнається обов'язковий платіж, який має безоплатний характер і не пов'язаний із здійсненням уповноваженим органом або його посадовою особою певних і конкретних дій на користь або щодо сплатив його платника податків.
(2) Збором визнається обов'язковий платіж, який має безоплатний характер і не є податком (митом).
(3) Інші платежі, що здійснюються в рамках відносин, регульованих неподаткових законодавством, не відносяться до категорії обов'язкових платежів, що іменуються податками (митом) та зборами.
(4) У РМ стягуються загальнодержавні та місцеві податки (збори) та збори.
(5) У систему загальнодержавних податків (зборів) і зборів входять:
а) прибутковий податок;
b) податок на додану вартість;
з) акцизи;
d) приватний податок;
е) мито;
f) дорожні збори.
(6) У систему місцевих податків і зборів входять:
a) податок на нерухоме майно;
b) збори за природні ресурси;
c) збір на благоустрій територій;
d) збір за організацію аукціонів і лотерей в межах адміністративно-територіальної одиниці;
e) збір за розміщення реклами;
f) збір за використання місцевої символіки;
g) збір за об'єкти торгівлі та / або об'єкти з надання соціальних послуг;
h) ринковий збір;
i) збір за тимчасове проживання;
j) курортний збір;
k) збір за надання послуг з автомобільної перевезення пасажирів по муніципальних, міським та сільським (комунальним) маршрутами;
l) збір за паркування автотранспорту;
m) збір з власників собак;
n) збір на благоустрій населених пунктів, розташованих у прикордонній зоні і мають митниці (митні пости) для перетину митного кордону.
(7) Відносини, пов'язані з усіма перерахованими у частинах (5) і (6) податками (митом) та зборами, регулюються цим кодексом та іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до нього.
36. Поняття, суб'єкти і ставка податку на нерухоме майно
за податковим кодексом
Поняття
1) Податок на нерухоме майно - місцевий податок, який представляє собою обов'язковий платіж до бюджету від вартості нерухомого майна.
2) Нерухоме майно - земельні ділянки, будівлі, споруди, квартири та інші ізольовані приміщення, переміщення яких є неможливим без прямого збитку їх призначенню.
3) Оцінена вартість - вартість нерухомого майна, розрахована на певну дату з використанням передбачених законодавством методів оцінки.
5) Гранична податкова ставка - адвалорна ставка у відсотках від бази оподаткування нерухомого майна, встановлена ​​в цьому розділі, яка може відрізнятися від конкретної ставки податку.
6) Конкретна ставка податку - адвалорна ставка у% від бази оподаткування нерухомого майна, що встановлюється представницьким органом місцевого публічного управління при прийнятті бюджету відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
7) Фіскальний кадастр - спеціалізований кадастр, що включає систематизовані дані про суб'єктів оподаткування, кадастрові номери, типах і адреси об'єктів нерухомого майна, оподатковуваної базі, сумі податку на нерухоме майно, що підлягає сплаті, та іншу інформацію, пов'язану зі сплатою цього податку.
Суб'єкти
(1) Суб'єктами оподаткування є юрид. і фіз. особи - резиденти і нерезиденти РМ:
a) власники нерухомого майна на території рm;
b) власники майнових прав (права користування, господарського відання, оперативного управління) на нерухоме майно на території РМ, що знаходиться в публічній власності держави або публічної власності адміністративно-територіальних одиниць, і орендарі, що орендували сільськогосподарську нерухомість, що є приватною власністю, якщо договором про оренду не передбачено інше. З нерухомого майна органів публічної влади, установ, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, переданому в оренду або зданому в найм, суб'єктами оподаткування є орендарі або мешканці.
(2) Відсутність у осіб, зазначених у пункті a) частини (1), документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно, так само як і невиконання передбаченої законодавством обов'язки з реєстрації майнових прав, не може бути підставою для невизнання цих осіб суб'єктами оподаткування стосовно цього нерухомого майна, якщо фактично ці особи реалізують право володіння, користування і розпорядження даним майном.
(3) Якщо нерухоме майно перебуває у спільній частковій власності (користуванні) кількох осіб, суб'єктом оподаткування визнається кожне з них пропорційно своїй частці.
(4) Якщо нерухоме майно перебуває у спільній сумісній власності, суб'єктом оподаткування визнається, за загальною згодою, один з власників (учасників). У цьому випадку всі власники (учасники) несуть солідарну відповідальність за виконання податкових зобов'язань.
(5) У випадку договору про фінансовий лізинг суб'єктом оподаткування є лізингодавець нерухомого майна.
Об'єкти
(1) Об'єктом оподаткування є нерухоме майно, включаючи земельні ділянки (землі сільськогосподарського призначення, землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого спеціального призначення) як в межах населених пунктів, так і за їх межами, будівлі, споруди, квартири та інші ізольовані приміщення, в тому числі нерухоме майно, яке перебуває в стадії завершення будівництва (80 відсотків і більше) і їх будівництво не завершено протягом 5 років з його початку.
(2) Оподатковуваної базою нерухомого майна є оцінена вартість цього майна
СТАВКИ
(1) Гранична ставка податку складає 0,25 відсотка від бази оподаткування нерухомого майна.
(2) Конкретна ставка податку на нерухоме майно встановлюється щорічно представницьким органом місцевого публічного управління і не може бути нижче 0,02 відсотка від бази оподаткування нерухомого майна.
(3) Представницькі органи місцевого публічного управління, у тому числі населених пунктів, що входять до складу муніципія Кишинеу, за винятком муніципія Кишинеу, встановлюють конкретну ставку податку в розмірі, який забезпечує збільшення податкового зобов'язання в середньому на 10 відсотків у порівнянні з попереднім роком. У відступ від частин (1) і (2) в муніципії Кишинеу, за винятком населених пунктів, що входять до його складу, конкретна ставка податку на нерухоме майно встановлюється в розмірі 0,02 відсотка від бази оподаткування нерухомого майна.
(4) Якщо загальна площа нерухомого майна (житло, основна будова - будова, зареєстроване з правом власності фізичної особи, призначене для житла і не використовується у підприємницькій діяльності) перевищує 100 кв. метрів включно.
37. Поняття, суб'єкти, об'єкти і ставка акцизу з податкового
кодексу РМ
Поняття
В цілях цього розділу застосовуються такі поняття:
1) Акциз - загальнодержавний податок, встановлений на окремі споживчі товари.
2) Акцизний сертифікат - документ, виданий органом Держ-ної податкової служби суб'єкту оподаткування, що засвідчує його реєстрацію і дає йому право здійснювати операції з підакцизними товарами.
3) Акцизне приміщення - сукупність належать суб'єкту оподаткування місць, в тому числі окремо розташовані будівлі, приміщення, території, земельні ділянки, будь-які інші місця, визначені в акцизному сертифікаті, де підакцизні товари переробляються і / або виробляються, звідки відвантажуються (вивозяться) суб'єктами оподаткування .
4) Відвантаження (вивезення) - переміщення, передача підакцизних товарів з акцизного приміщення.
5) Інформація про відвантаження (вивезенні) - запис, зроблений в журналі обліку відвантажується (вивозиться) продукції. Суб'єкти a) юрид. і фіз. особи, переробні та / або виробляють підакцизні товари на території РМ;
b) юрид. і фіз. особи, які імпортують підакцизні товари,
Об'єкти
(1) Об'єктами оподаткування є підакцизні товари, зазначені у додатку до цього розділу.
(2) Оподатковуваної базою є:
a) обсяг у натуральному вираженні, якщо ставки акцизів, у тому числі при імпорті, встановлені в абсолютній сумі на одиницю виміру товару;
b) вартість товарів без урахування акцизів і ПДВ, якщо для них встановлені адвалорні у відсотках ставки акцизів,
c) митна вартість імпортованих товарів, яка визначається відповідно до митного законодавства, а також підлягають сплаті при імпорті податки, мита і збори без обліку акцизів і ПДВ, якщо для зазначених товарів встановлені адвалорні у відсотках ставки акцизів.
Ставки акцизів
Ставки акцизів згідно з додатком до цього розділу встановлюються:
a) в абсолютній сумі на одиницю виміру товару;
b) адвалорні у відсотках від вартості товарів без урахування акцизів і ПДВ або від митної вартості імпортованих товарів з урахуванням підлягають сплаті при імпорті податків і зборів, але без урахування акцизів і ПДВ.
38. Поняття, суб'єкти і об'єкти, ставка податку на додану
вартість по податковому кодексу РМ
Основні поняття
1) Податок на додану вартість (далі - ПДВ) - загальнодержавний податок, який представляє собою форму вилучення до бюджету частини вартості поставлених товарів, наданих послуг, що підлягають оподаткуванню на території РМ, а також частини вартості оподатковуваних товарів, послуг, імпортованих в РМ.
2) Товар, товарно-матеріальні цінності - продукт праці у формі виробів, товарів народного споживання та продукції виробничо-технічного призначення, будівлі, споруди та інше нерухоме майно, нематеріальні активи.
3) Поставка товарів - передача права власності на товари за допомогою їх реалізації, обміну, передачі без оплати, передачі з частковою оплатою, виплати заробітної плати в натуральному вираженні, інших платежів, здійснюваних в натурі, реалізації закладених товарів від імені заставодавця, передачі товарів на основі контракту фінансового лізингу.
4) Поставка (надання) послуг - діяльність з надання матеріальних та нематеріальних споживчих та виробничих послуг, що включає передачу власності в оренду, майновий найм, узуфрукт, операційний лізинг, передачу прав на використання будь-яких товарів, за оплату, з частковою оплатою або без оплати; діяльність з виконання будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших робіт за оплату, з частковою оплатою або без оплати.
5) Часткова оплата - неповне виконання покупцем зобов'язань перед постачальником.
6) Оподатковувана поставка - поставка товарів, поставка (надання) послуг за винятком поставок товарів, послуг, звільнених від обкладення ПДВ, здійснювані суб'єктом оподаткування в процесі підприємницької діяльності.
7) Товари для особистого користування або споживання - речі, призначені для задоволення потреб власника і (або) членів його сім'ї.
8) Імпорт товарів - ввезення товарів на територію РМ, здійснюваний відповідно до митного законодавства.
9) Імпорт послуг - надання послуг юридичними і фізичними особами - нерезидентами РМ юридичним та фізичним особам - резидентам чи нерезидентам РМ, для яких місцем поставки вважається РМ.
10) Експорт товарів - вивезення товарів з території РМ, здійснюваний відповідно до митного законодавства.
11) Експорт послуг - надання юридичними та фізичними особами - резидентами РМ юридичним та фізичним особам - нерезидентам РМ послуг, місцем поставки яких є РМ.
12) Специфічні відносини - особливі відносини, властиві і вживані тільки до даного конкретного суб'єкта чи обставині, що відрізняються від відносин, що склалися для аналогічних суб'єктів чи обставин.
13) Нульова ставка - ставка ПДВ, складова нуль відсотків.
14) Агент - особа, що діє від імені іншої особи, яка не є його найманим працівником.
15) Місце поставки товарів і послуг - місце здійснення поставок у відповідності з правилами, встановленими статтями 110 і 111.
16) Податкова накладна - типова форма первинного документа суворої звітності, що представляється покупцеві суб'єктом оподаткування, зареєстрованим в установленому порядку, при здійсненні оподатковуваних поставок.
СУБ'ЄКТИ І ОБ'ЄКТИ ОПОДАТКУВАННЯ
а) юрид. і фіз. особи, зареєстровані або підлягають реєстрації
b) юрид. і фіз. особи, які імпортують товари, крім фізичних осіб, що імпортують товари для особистого користування або споживання, вартість яких не перевищує ліміт, встановлений чинним законодавством;
з) юрид. і фіз. особи, які імпортують послуги, незалежно від того, зареєстровані вони чи ні
Об'єктами оподаткування є:
а) поставка товарів, послуг суб'єктами оподаткування, що є результатом їх підприємницької діяльності в РМ;
b) імпорт в РМ товарів, послуг, за винятком імпортованих фіз. особами товарів для особистого користування або споживання, вартість яких не перевищує ліміт, встановлений чинним законодавством.
Ставки ПДВ
Встановлюються такі ставки ПДВ:
a) стандартна ставка - в розмірі 20 відсотків від оподатковуваного вартості імпортованих товарів і послуг та поставок, що здійснюються на території РМ;
b) знижені ставки в розмірах:
8 відсотків - на хліб і хлібобулочні вироби (190 120 000, 190540, 190590300, 190590600, 190590900), молоко і молочні продукти (0401, 0402, 0403, 0405, 040 610 200), що поставляються на територію РМ, за винятком призначених для дітей продовольчих товарів, не оподатковуваних ПДВ відповідно до пункту 2) частини (1) статті 103;
8 відсотків - на ліки, як передбачені у Держ-ном реєстрі медикаментів, так і дозволені Міністерством охорони здоров'я, імпортовані та / або реалізуються на території РМ, а також ліки, виготовлені в аптеках по магістральних рецептами, що містять схвалені інгредієнти (лікарські речовини);
8 відсотків - на товари, імпортовані та / або поставляються на територію РМ,
5 відсотків - на природний та скраплений газ як імпортований, так і постачається на території РМ;
39. Поняття, суб'єкти, об'єкти і ставка прибуткового податку за
податкового кодексу РМ
Поняття
Для цілей цього розділу застосовуються такі поняття:
1) Роялті (періодичні платежі) - регулярне винагороду (виплата), що отримується від надання в користування нематеріальних активів або від права на користування ними, плата, отримана у вигляді авторської винагороди у кожному випадку реалізації авторського права і суміжних прав, а також від права на користування природними ресурсами.
2) Аннуїтети - регулярні виплати страхових сум, пенсій чи допомоги.
3) Дивіденди - прибуток, отриманий від розподілу чистого доходу між акціонерами (пайовиками) відповідно до частки участі в статутному капіталі, за винятком доходу, отриманого у разі повної ліквідації господарюючого суб'єкта. Визнання виплати дивідендом здійснюється незалежно від того, чи мало юр. особа дохід у поточному податковому році або в попередні роки.
4) Оподатковуваний дохід - валовий дохід, включаючи пільги, надані роботодавцем, отриманий платником податку з усіх джерел у визначений податковий період, за мінусом відрахувань і звільнень, що відносяться до цього доходу, на які платник податків має право згідно з податковим законодавством.
5) Інвестиційний дохід - дохід, отриманий від капіталовкладень та вкладень у фінансові активи, якщо участь платника податків в організації такої діяльності не є регулярною, постійною та значним.
6) Фінансовий дохід - дохід, отриманий у вигляді роялті (періодичних платежів), ануїтетів, від здачі майна в оренду, майновий найм, узуфрукт, по курсовій валютній різниці, від безоплатно надійшли активів, інші доходи, отримані у результаті фінансової діяльності, якщо участь платника податків в організації такої діяльності не є регулярною, постійною та значним.
7) Процентні нарахування, дохід у вигляді відсотків - будь-який дохід, отриманий за борговим зобов'язанням будь-якого виду (незалежно від способу його оформлення), включаючи доходи за грошовими вкладами, доходи, отримані на основі договору фінансового лізингу.
8) Опціон - умова, що передбачає право вибору.
9) Ф'ючерсна угода - вид угоди на фондовій або товарній біржі.
10) Розподіл - виплати, здійснені господарюючим суб'єктом одному або більше власникам, які мають правом на отримання таких виплат.
11) Відрахування - сума, що віднімається з валового доходу платника податку при розрахунку оподатковуваного доходу відповідно до положень податкового законодавства.
12) Звільнення - сума, що віднімається з валового доходу платника податку при розрахунку оподатковуваного доходу
13) Залік - сума, утримана і / або попередньо сплачена, на яку платник податку має право зменшити суму податку.
14) Виграш - дохід, отриманий від азартних ігор і рекламних акцій як у грошовій, так і в негрошовій формі.
Суб'єкти
(1) Суб'єктами оподаткування є юрид. і фіз. особи, за винятком товариств, які мають протягом податкового періоду дохід з будь-яких джерел, що знаходяться в РМ, а також юридичні особи, які отримують дохід з будь-яких джерел, що знаходяться за межами РМ, і фізичні особи, які отримують інвестиційний і фінансовий дохід з джерел, що знаходяться за межами РМ.
(2) Суб'єкти оподаткування зобов'язані декларувати валовий дохід, отриманий з усіх джерел.
Об'єкти
(1) Об'єктом оподаткування є валовий дохід, включаючи пільги, надані роботодавцем, отриманий юрид. або фіз. особою з усіх джерел, що знаходяться в РМ, а також дохід, отриманий юридичними особами з будь-яких джерел, що знаходяться за межами РМ, і інвестиційний і фін. дохід, отриманий фіз. особами з джерел, що знаходяться за межами РМ, за мінусом відрахувань і звільнень, на які ці особи мають право.
Ставки податку
Загальна сума прибуткового податку визначається:
а) для фіз. осіб, за винятком селянських (фермерських) господарств та індивідуальних підприємців, - у розмірі:
- 7 відсотків річного оподатковуваного доходу, що не перевищує 25200 леїв;
- 18 відсотків річного оподатковуваного доходу, що перевищує 25200 леїв;
b) для юрид. осіб - у розмірі 0 відсотків оподатковуваного доходу;
с) для селянських (фермерських) господарств та індивідуальних підприємців - у розмірі 0 відсотків оподатковуваного доходу.
40. Види податкових порушень та відповідальність за їх
вчинення
Перешкоджання діяльності податкового органу (1) Перешкоджання здійсненню податкового контролю шляхом незабезпечення доступу у виробничі, складські, торговельні та інші приміщення і місця для зберігання майна, неподання необхідних податковому органу пояснень, даних, інформації та документів з питань, що виникають під час контролю, або шляхом іншого роду дій або бездіяльності тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 1000 до 1500 лей.
(4) Невиконання рішення податкового органу про зупинення операцій на банківських рахунках платника податків тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків сум, знятих з рахунку за період непризупинення операцій.
(5) Невиконання вимог порядку податкового органу тягне за собою накладення штрафу на фізичних осіб у розмірі 1000 лей, на юридичних осіб - у розмірі 3000 лей, а невиконання вимог банківської порядку тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10000 лей.
Порушення правил ведення бухобліку і обліку в податкових цілях
(1) Неповне або неналежне оформлення первинних документів обліку в податкових цілях (або повна їх відсутність) та / або податкових звітів тягне за собою накладення штрафу в розмірі 500 леїв за кожен випадок.
(2) Використання бланків первинних документів відмінного від передбачених чинними нормативними актами зразка, а також використання фальшивих або чужих бланків первинних документів (у тому числі податкової накладної) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сум господарських операцій, відображених у цих документах.
(5) Незабезпечення збереження податкової звітності та / або облікової документації та / або повне або часткове відсутність бухгалтерського обліку, що веде до неможливості проведення податкового контролю, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 30000 лей з обчисленням відповідних податків і зборів відповідно до частини (2) статті 189 цього кодексу.
Порушення фін. установами порядку здійснення безготівкових розрахунків
(1) Порушення встановлених законодавством строків зарахування грошових коштів на банківські рахунки господарюючих суб'єктів тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованої суми.
(2) Зарахування грошових коштів, отриманих від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, на депозитні рахунки або на інші банківські рахунки, минаючи поточні рахунки в національній або іноземній валюті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків зарахованої суми.
(3) Невиконання або несвоєчасне виконання платіжного і / або інкасового доручення про погашення податкових зобов'язань у разі, коли на банківському рахунку платника податків або його дебітора є кошти, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 2 відсотки належної до сплати суми за кожен день прострочення.
(4) Порушення термінів зарахування на рахунки Держ-ного казначейства сум, що надійшли від платників податків, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків своєчасно не зарахованої суми за кожен день прострочення.
(5) Неподання або несвоєчасне подання фін. установою (його відділенням або філією) податковому органу інформації про зарахування на банківський рахунок платника податку грошових коштів у випадку призупинення операцій на цьому рахунку тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 відсотка зарахованої на рахунок суми за кожний день ненадання або прострочення.
(6) Невиконання або невірне ісполненіе фін. установою (його відділенням або філією) платіжних доручень про сплату податкових зобов'язань перед національним публічним бюджетом у відповідності з реквізитами, зазначеними платником податку, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 200 леїв за кожний випадок невиконаного або невірно виконання платіжного доручення.
Недотримання правил примусового виконання податкового зобов'язання
(1) Перешкоджання здійсненню податкових службовців примусового виконання податкового зобов'язання способами, відмінними від зазначених у частинах (2) - (4), тягне за собою накладення штрафу на фізичних осіб у розмірі 1000 лей і на господарюючих суб'єктів - у розмірі 5000 лей. 2) Неприйняття платником податків (його представником), посадовою особою платника податків арештованого майна на зберігання тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу у розмірі 1000 лей, а на юридичну особу - 5000 лей. (3) Викрадення, відчуження, заміна або приховування арештованого майна, вчинені особою, якій воно було ввірене для зберігання, або особою, зобов'язаним забезпечити його збереження чинності закону, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі вартості арештованого майна, яке було розкрадено, відчужене, замінено або приховано.
(4) Здійснення операцій з заарештованими цінними паперами після призупинення здійснення операцій тягне за собою накладення штрафу на платника податків у розмірі 20 відсотків суми операції на кожного з них.
41. Податковий контроль
Загальні принципи здійснення податкового контролю
(1) Метою податкового контролю є перевірка дотримання платником податків податкового законодавства за певний період або за кілька податкових періодів.
(2) Податковий контроль проводиться податковим органом та / або іншим органом, що здійснює повноваження з податкового адміністрування, в межах його компетенції з виїздом на місце та / або в приміщенні відповідного органу.
(6) Органи, що здійснюють повноваження з податкового адміністрування, можуть проводити повторний податковий контроль у разі, коли результати раніше проведеного податкового контролю є непереконливими, неповними або незадовільними, або у випадку, якщо згодом були виявлені обставини, що підтверджують наявність ознак податкового порушення, і внаслідок цього виникає необхідність проведення нового контролю.
(7) Повторний податковий контроль може проводитися в процесі розгляду скарги на рішення податкового органу або дії податкових службовців і в інших випадках за рішенням керівництва органів,
Податковий контроль в приміщенні податкового органу, що здійснює повноваження з податкового адміністрування
(1) Податковий контроль в приміщенні податкового органу або іншого органу, що здійснює повноваження з податкового адміністрування, (далі - камеральний податковий контроль) полягає у перевірці правильності складання податкових звітів, інших представлених платником податків документів, які служать підставою для нарахування і сплати податків (зборів) і зборів, іншої документації, яка є у розпорядженні податкового органу або інший орган, що здійснює повноваження з податкового адміністрування, а також у перевірці інших обставин, що відносяться до дотримання податкового законодавства.
Податковий контроль з виїздом на місце
Метою податкового контролю з виїздом на місце є перевірка дотримання податкового законодавства платником податків або іншою особою, що піддаються контролю, що проводиться в місцях його знаходження податкову службовцями або посадовими особами інших органів, які здійснюють повноваження з податкового адміністрування.
Фактична перевірка
(2) Завданням фактичної перевірки є констатація ситуацій, які не відображені у документах або не випливає з них.
Документальна перевірка
Документальна перевірка застосовується у випадках як камерального податкового контролю, так і контролю з виїздом на місце і полягає у звірці податкових звітів, облікових документів та іншої інформації, представлених платником податків, з документами та інформацією про платника податків, якими володіє орган, що здійснює податковий контроль.
Загальна перевірка
(1) Загальна перевірка застосовується у випадках податкового контролю з виїздом на місце за всім діям і операціями, пов'язаними з визначенням об'єктів оподаткування (оподатковуваної бази) та погашенням податкових зобов'язань в період після останнього податкового контролю.
Загальна перевірка є одночасно документальної і фактичної перевіркою виконання платником податків податкового законодавства.
Часткова перевірка
Часткова перевірка застосовується у випадках, як камерального податкового контролю, так і податкового контролю з виїздом на місце і полягає у перевірці погашення певних видів податкових зобов'язань, виконання інших зобов'язань, передбачених податковим законодавством, за певний період на основі повної або вибіркової перевірки документів або діяльності платника податків .
Тематична перевірка
Тематична перевірка застосовується у випадках, як камерального податкового контролю, так і податкового контролю з виїздом на місце і полягає у перевірці погашення певного виду податкового зобов'язання або виконання іншого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, на основі перевірки документів або діяльності платника податку.
Оперативна перевірка
(1) Оперативна перевірка застосовується у випадках податкового контролю з виїздом на місце і проводиться під час здійснення виробничих і фінансових процесів одночасно з виконанням пов'язаних з цими процесами дій та операцій з метою їх підтвердження, а також виявлення та попередження порушень податкового законодавства.
(2) Оперативна перевірка проводиться раптово шляхом фактичної та / або документальної перевірки.
42. Основи організації безготівкових розрахунків
Розрахунки підприємств за своїми зобов'язаннями з іншими підприємствами здійснюються безготівковим способом через молдавські банки і через мережу кореспондентських банків за межами Молдови.
Єдиним засобом законних платежів на території Республіки Молдова є національна валюта - молдавський лей.
Безготівкові розрахунки на території Республіки Молдова здійснюються на підставі: платіжного доручення; наданого клієнтом до Банку.
Розрахункові документи складаються державною мовою.
Банк-платник отримує розрахунковий документ до виконання тільки у разі наявності достатніх коштів, необхідних для оплати всієї зазначеної суми з рахунку платника.
Розрахункові документи, представлені банку і виконані їм, не можуть бути відкликані платником.
Розрахунки в іноземній валюті виконуються на основі валютного розпорядження клієнта. Методи оплати, використовувані в міжнародній практиці:
- Строкові чи авансові прості платежі;
- Інкасація та видача чеків;
- Видача та / або підтвердження документарних акредитивів;
- Авізо експортних акредитивів;
- Видача банківських гарантій.
43. Типи кредитових перекладів
Типи кредитових переказів 2.1. Кредитовий переклад є ряд операцій, який починається з виписування платіжного доручення емітентом і його виконання банком-платником з метою надання в розпорядження бенефіціара певної суми грошових коштів і завершується зарахуванням банком-бенефіціаром відповідної суми на рахунок бенефіціара. 2.2. Кредитовий переклад може бути здійснено як в молдавських леях так і в іноземній валюті відповідно до чинних нормативних актів. У залежності від специфіки використання кредитовий переказ класифікується в звичайний переклад і бюджетний переклад. 2.3. Звичайний переклад використовується з метою здійснення всіх платежів, які не відносяться до національного публічного бюджету, і може бути ініційований як клієнтом банку (власником банківського рахунку) так і безпосередньо банком від свого імені і за свій рахунок, а також при перерахуванні отриманих сум готівкою від фізичних осіб. 2.4. Бюджетний переклад використовується з метою здійснення платежів, що відносяться тільки до національного публічного бюджету, і може бути ініційований як клієнтом банку (власником банківського рахунку), так і безпосередньо банком від свого імені і за свій рахунок, а також при перерахуванні отриманих сум готівкою від фізичних осіб . 2.5. Як звичайний переклад, так і бюджетний може бути використаний і при здійсненні платежів періодичного характеру в запрограмовані дні і на встановлені суми (запрограмований переклад), здійснюваний банком від імені власника банківського рахунку в певних проміжках часу відповідно до умов договору-доручення. 2.6. Залежно від вимоги клієнта банку кредитовий переказ у молдавських леях може бути здійснений у терміновому порядку (строковий переклад) і в звичайному порядку (звичайний переклад).
44. Ініціювання, здійснення і завершення кредитового
перекладу
Ініціювання та здійснення кредитового перекладу
3. Вимоги до складання та подання платіжного доручення 3.1. Кредитовий переклад здійснюється на підставі платіжного доручення, складеного його емітентом. 3.2. При здійсненні кредитового перекладу в молдавських леях емітент платіжного доручення, в залежності від наявності технічних засобів, використовує бланк платіжного доручення, представлений у додатку 1 або додатку 2 до цього регламенту. 3.3. При здійсненні кредитового переказу в іноземній валюті емітент платіжного доручення використовує бланк, встановлений самостійно банком-платником. . 3.6. Платіжне доручення складається державною мовою У платіжному дорученні не допускаються виправлення та / або підчистки. 3.7. Відповідальність за достовірність і правильність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, покладається на емітента3.9. Платіжне доручення видається для виконання в банк-платник емітентом або уповноваженою ним особою у день його складання. 5. Особливості здійснення банком кредитового перекладу отриманих сум готівкою та інших платежів на вимогу фізичних осіб, які не здійснюють підприємницької або інший вид діяльності 5.1. При здійсненні перекладу отриманих сум готівкою від фізичних осіб на користь національного публічного бюджету або на користь бенефіціара, з яким банк-платник не уклав договір, банк-платник складає платіжне доручення окремо для кожного ордери на отримання готівки після перевірки доданих виправдувальних документів, у разі якщо їх подання передбачено чинними нормативними актами. 5.2. Банк-платник може скласти платіжне доручення на загальну суму пакету ордерів на отримання готівки, що містять один і той же банківський рахунок бенефіціара, у випадку якщо дана умова обумовлено у відповідному договорі, укладеному з бенефіціаром, якщо чинні нормативні акти не передбачають інше. 5.3. При перекладі сум, стягнутих законодавчо уповноваженими особами в національний публічний бюджет від фізичних осіб, банк-платник складає платіжне доручення окремо для кожного ордери на отримання готівки. 5.4. При переказі грошових коштів з одного банківського рахунку на інший одного й того ж фізичної особи або з одного банківського рахунку однієї фізичної особи на адресу іншої фізичної або юридичної особи 5.2. Банк-платник може скласти платіжне доручення на загальну суму пакету ордерів на отримання готівки, що містять один і той же банківський рахунок бенефіціара, у випадку якщо дана умова обумовлено у відповідному договорі, укладеному з бенефіціаром, якщо чинні нормативні акти не передбачають інше. 5.3. При перекладі сум, стягнутих законодавчо уповноваженими особами в національний публічний бюджет від фізичних осіб, банк-платник складає платіжне доручення окремо для кожного ордери на отримання готівки. 5.4. При переказі грошових коштів з одного банківського рахунку на інший одного й того ж фізичної особи або з одного банківського рахунку однієї фізичної особи на адресу іншої фізичної або юридичної особи РОЗДІЛ III. Завершення кредитового перекладу 6. Прийом платіжного доручення банком-бенефіціаром 6.1. Банк-бенефіціар після прийому платіжного доручення від банку-платника через автоматизовану систему міжбанківських платежів здійснює в той же робочий день контроль правильності вказівки банківського рахунку та фіскального коду бенефіціара. 6.2. У випадку якщо банківський рахунок і фіскальний код бенефіціара в платіжному дорученні вказані правильно, кредитовий переказ вважається завершеним 6.3. Якщо банк-бенефіціар виявив в отриманому платіжному дорученні від банку-платника помилково вказаний банківський рахунок та / або фіскальний код бенефіціара або відсутність рахунку бенефіціара, кредитовий переказ вважається незавершеним. 6.4. У разі якщо кредитовий переказ не завершений, банк-бенефіціар повертає банку-платнику відповідну суму не пізніше робочого дня, наступного за днем, коли вона була отримана, складаючи платіжне доручення відповідно до цього регламенту.
45. Оплата послуг банку і відсотки, уплачіваеми клієнту
46. Поняття банківського вкладу
Стаття 1222. Договір банківського вкладу
(1) За договором банківського вкладу банк або інша отримало дозвіл відповідно до закону фінансова установа (банк) приймає від свого клієнта (вкладника) або від третіх осіб на користь вкладника грошову суму, яку зобов'язується повернути вкладникові після закінчення певного терміну (строковий вклад) або на вимогу (вклад до запитання).
(2) До відносин між банком і вкладником застосовуються положення про позику і про поточному банківському рахунку в тій мірі, в якій вони не суперечать положенням цієї частини і суті банківського вкладу.
Стаття 1223. Форма договору банківського вкладу
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору вважається дотриманою у разі видачі банком вкладникові ощадної книжки, депозитного сертифікату або будь-якого іншого документа, що засвідчує внесок грошових коштів та відповідає вимогам закону і застосовуються у банківській практиці звичаями.
Стаття 1224. Відсотки
(1) Банк виплачує вкладникові відсотки в розмірі та в порядку, передбачених договором; у разі, якщо розмір відсотків не передбачено в договорі, він визначається відповідно до положень статті 619. Сторони можуть домовитися про невиплату відсотків вкладникові.
(2) Банк не може в односторонньому порядку зменшити розмір відсотків інакше як у передбачених законом або договором випадках за умови дотримання терміну попереднього повідомлення, що складає не менше п'ятнадцяти днів.
Стаття 1225. Порядок нарахування і виплати відсотків
(1) Відсотки на суму банківського вкладу нараховуються, починаючи з дня, наступного за днем ​​її внесення, за день, що передує її поверненню або виробництва розрахунків за неї за іншим законним підставах ..
Стаття 1226. Банківська таємниця
(1) Банк гарантує таємницю відомостей, що стосуються ділових відносин з клієнтом.
(2) Відомості, що становлять банківську таємницю, можуть надаватися лише на вимогу самого клієнта або його представника. Банк може надавати такі відомості представникам органів публічної влади лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Стаття 1227. Строкові вклади і вклади до запитання
(1) Незалежно від виду вкладу банк зобов'язаний повернути повністю або частково суму вкладу на першу вимогу вкладника за умови дотримання терміну попереднього повідомлення відповідно до угоди сторін або з вживаними в банківській практиці звичаями. Будь-яке противне умова на шкоду вкладнику є нікчемним.
Стаття 1228. Договір поточного банківського рахунку
За договором поточного банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок клієнта (власника рахунка) грошові суми, внесені клієнтом або третіми особами в готівковій формі або перераховані з рахунків інших осіб, виконувати в межах наявних на рахунку сум розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум іншим особам і про зняття готівки, а також здійснювати інші операції по рахунку клієнта за його дорученням відповідно до закону, договором і вживаними в банківській практиці звичаями, а клієнт зобов'язується сплачувати винагороду за надання зазначених послуг.
Стаття 1229. Розпорядження які перебувають на рахунку грошовими сумами
(1) Власник рахунку на свій розсуд розпоряджається грошовими сумами, що знаходяться на його рахунку, в будь-який час, за винятком випадків, коли угодою сторін встановлений термін попереднього повідомлення. Клієнт має право скасувати свої вказівки в зв'язку з розпорядженням грошовими сумами, що знаходяться на його рахунку. Скасування є дійсною у разі її отримання банком до моменту виконання відповідних вказівок.
Стаття 1230. Розпорядження і вказівки клієнта
(1) Банк зобов'язаний здійснювати операції по рахунку клієнта тільки за його розпорядженням. Банк не може здійснювати операції по рахунку клієнта без його розпоряджень інакше як у випадках, передбачених законом або договором.
Стаття 1231. Бухгалтерський облік операцій та виписки з рахунку
Банк веде бухгалтерський облік рахунку шляхом запису здійснених операцій в кредит і дебет, будучи зобов'язаним надавати клієнту у встановлені терміни виписки з рахунку, що відображають його стан. Власник рахунку може зажадати в будь-який момент надання йому інформації або пояснень про стан рахунку та обставин у зв'язку зі скоєнням ним будь-якої операції по рахунку.
Стаття 1232. Зустрічні вимоги банку і клієнта
(1) Банк зобов'язаний сплачувати клієнту відсотки за користування знаходяться на його рахунку засобами, якщо договором не передбачено інше.
(2) Зустрічні вимоги банку і клієнта погашаються шляхом заліку.
Стаття 1233. Розірвання договору
(1) Договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний будь-якою зі сторін у будь-який момент за умови дотримання терміну попереднього повідомлення, встановленого договором або згідно із чинними в банківській практиці звичаями, а за відсутності такого - протягом п'ятнадцяти днів.
(2) Банк може розірвати договір тільки так, щоб власник рахунку міг іншим чином проводити розрахунки в безготівковому порядку, якщо не існує обгрунтованих причин для розірвання.
Стаття 1234. Обов'язок збереження конфіденційності
(1) Банк зобов'язується зберігати таємницю відомостей, що стали йому відомими внаслідок ділових відносин з клієнтом. Цей обов'язок не існує, якщо це випливає з вимог закону або якщо вона відноситься до відомостей загального характеру, розголошення яких не завдає шкоди обгрунтованим інтересам клієнта.
(2) Обов'язок збереження конфіденційності залишається і після припинення договірних відносин.
Стаття 1235. Інкасування та оплата чеків
(1) Банк зобов'язаний, хоча б і за відсутності додаткового договору про це, інкасувати шляхом своєчасного подання банку-трасату представлені клієнтом чеки, а у разі неінкассірованія вжити необхідних заходів забезпечення.
(2) При наявності відповідного договору банк зобов'язаний оплачувати чеки, випущені клієнтом, в межах його активу.

47. Відкриття рахунків юридичним особам
Відповідальна особа банку відкриває рахунок і, за необхідності, оформляє договір або інші документи, узгоджені сторонами, відповідно до чинного законодавства Республіки Молдова. 3.4. Банк у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством, інформує податкові територіальні органи, де власник рахунку перебуває на обліку, про відкриття, зміну або закриття рахунків. У такому разі операції на / з рахунку можуть здійснюватися тільки після підтвердження податковими органами про взяття на облік рахунку. 3.5. Дані про відкриваються рахунках власникам рахунків записуються відповідальною особою банку в Регістрі аналітичних рахунків, відкритих у банку який ведеться відповідно до чинного законодавства і включає: - найменування власника рахунку; - найменування рахунку; - номер аналітичного рахунку, - дату відкриття, зміни і закриття рахунку ; - фіскальний код; - дату видачі сертифіката про взяття банківського рахунку на облік; - іншу інформацію, на розсуд банку 3.6. Банки можуть відкривати кредитні рахунки юридичним особам, представництвам, створеним в Республіці Молдова юридичною особою-нерезидентом, індивідуальним підприємцям або фізичним особам відповідно до чинного законодавства та вимог нормативних актів Національного банку Молдови. Необхідні вимоги з відкриття кредитних рахунків встановлюються банками самостійно у своїх регламентах. 4. Відкриття поточних рахунків юридичним особам-резидентам 4.1. Для відкриття поточного рахунка юридичні особи-резиденти, що реєструються Державної реєстраційної палатою Міністерства інформаційного розвитку, подають такі документи: a) заяву про відкриття рахунку (додаток 1); b) нотаріально засвідчену картку зі зразками підписів і відбитком печатки у двох примірниках (додаток 2) ; c) копію сертифіката про присвоєння фіскального коду або копію документа, визнаного таким; d) оригінал або нотаріально завірену копію виписки з Державного реєстру юридичних осіб, видану Державною реєстраційною палатою Міністерства інформаційного розвитку (додаток 3); e) копію документа, що посвідчує особу особи , який представив документи для відкриття рахунку. 4.2. Для відкриття рахунку юридичні особи-резиденти, реєстровані іншими державними органами відповідно до чинного законодавства, подають такі документи: a) заяву про відкриття рахунку (додаток 1); b) нотаріально засвідчену картку зі зразками підписів і відбитком печатки у двох примірниках (додаток 2 ); c) копію документа, що підтверджує державну реєстрацію, або копію нормативного акту, за допомогою якого затверджується регламент або статут юридичної особи; d) копію установчого документа (регламенту, статуту та ін); e) копію сертифіката про присвоєння фіскального коду або копію документа , визнаного таким; f) копію документа, що посвідчує особу особу, яка подає документи для відкриття рахунку. 4.3. Для відкриття поточного рахунка юридичні особи резідентине володіють сертифікатом про присвоєння фіскального коду представляє наступні документи: a) заяву про відкриття рахунку (додаток 1); b) нотаріально засвідчену картку зі зразками підписів і відбитком печатки - 2 примірники (додаток 2); c) оригінал або нотаріально завірену копію виписки з Державного реєстру про тимчасову реєстрацію, видану Державною реєстраційною палатою Міністерства інформаційного розвитку; d) копію документа, що посвідчує особу особи представляє документи для відкриття рахунку; e) копії установчих документів (регламент, статут та ін.)

48. Зміна і закриття рахунків
Глава V ЗМІНА І ЗАКРИТТЯ РАХУНКІВ 16. Зміна рахунків 16.1. Зміна рахунків проводиться в наступних випадках: - при зміні найменування (персональних даних), організаційно-правової форми 14 - у результаті зміни Плану з Четово бухгалтерського обліку в банках та інших фінансових установах Республіки Молдова; - при зміні цифрового коду валюти рахунку, - за іншими випадках, передбачених чинним законодавством. 16.2. Керівництво банку має право приймати самостійно рішення про зміну рахунку в разі внесення змін до Плану рахунків бухгалтерського обліку. Про ці зміни банк зобов'язаний інформувати власника рахунку в строк не більше 30 днів до їх здійснення. 17. Умовне закриття рахунків 17.1. Відкриті рахунку не можуть бути закриті через відсутність операцій з ним. Щоб уникнути випадків ущемлення інтересів власників рахунків, якщо це не суперечить вимогам договорів, рахунки, за якими тривалий час (2 роки) не проводилися операції, за рішенням керівництва банку можуть бути закриті умовно. У разі призупинення діяльності власника рахунку умовне закриття рахунків здійснюється на підставі заяви, поданої згідно з рішенням засновників / пайовиків або законодавчо уповноважених органів. 17.2. Залишки по цих рахунках консолідуються на окремому централізованому рахунку 17.4. Рахунки, по яких відповідно до чинного законодавства припинені операції чи заарештовані грошові кошти, не можуть бути умовно закриті. 17.5. При відновлення операцій з умовно закритому рахунку, на вимогу власника рахунку, йому відкривається новий рахунок, а умовно закритий рахунок закривається в порядку встановленому у цьому Регламенті. 18. Закриття рахунків 18.1. Рахунки можуть бути закриті: а) на підставі заяви власника рахунку уповноваженої особи; b) на підставі рішення засновників / органів-засновників юридичної особи, представництва відкритого в Республіці Молдова юридичної особи-нерезидента, індивідуального підприємця або відповідно до вимог їх установчих документів; c ) на підставі рішення судового органу; d) при погашенні кредиту / повернення депозиту; е) в інших випадках, передбачених чинним законодавством 18.2. Не можуть бути закриті рахунки, за якими відповідно до чинного законодавства припинені операції чи заарештовані грошові кошти. 18.3. При закритті поточного / депозитного рахунку кошти перераховуються / повертаються власнику рахунку, уповноваженій особі, правонаступникам або іншим особам, уповноваженим законодавством. 18.4. Тимчасові рахунки закриваються згідно з чинним законодавством після переведення залишку на поточний рахунок або повернення грошових коштів у разі якщо емісія цінних паперів не проводилася або підприємство не було створено. 18.5. Номери закритих рахунків не присвоюються іншими рахунками. 18.6. При закритті рахунку юридична справа про відкриття рахунку зберігається в архіві банку
49. Відкриття рахунків фізичним особам
Глава III 1 Відкриття рахунку фізичним особам. 12. Відкриття поточних рахунків фізичним особам-резидентам і нерезидентам, 12.1. Для відкриття поточного рахунку фізичні особи-резиденти і нерезиденти, подають такі документи: a) заяву на відкриття рахунку; b) копію документа, що посвідчує особу власника рахунку. 12.1 1. У разі відкриття поточного рахунку фізичним особам-резидентам і нерезидентам, які не практикуючим підприємницьку чи інший вид діяльності, уповноваженою особою подаються такі документи: a) заяву на відкриття рахунку (додаток 4); b) нотаріально завірену копію документа, що посвідчує особу власника рахунку; c) копію документа, що посвідчує особу уповноваженого особи для подання документів для відкриття рахунку. 12.2. Фізичні особи-нерезиденти, які не практикують підприємницьку чи інший вид діяльності, або підприємства зі статусом фізичної особи-нерезидента, які не мають об'єктами оподаткування або не мають податкових зобов'язань на території РМ, для відкриття поточного рахунку представляють документи, зазначені в підпункті 12.1. 12.3. Підпис власника рахунку проставляється в присутності особи, відповідальної за відкриття рахунку, на формулярі, розробленому банком самостійно. 12.4. Для осіб не досягли 14 років, а також для недієздатних / обмежених у правоздатності та дієздатності, відкриття рахунків, а також їх управління здійснюється їх батьками або опікуном відповідно до чинного законодательством.13. Відкриття депозитних рахунків. 3.2. Для відкриття депозитного рахунку фізичні особи-резиденти і нерезиденти, які не практикують підприємницьку чи інший вид діяльності, представляють документи, зазначені в підпункті.
50. Права і обов'язки власників рахунків і банку
Уповноважена особа - фізична особа, уповноважена законом, установчим документом або власником рахунку за допомогою юридичного акту представляти в банк необхідні документи для відкриття та / або управління рахунком від імені власника рахунку. Поняття "резидент" і "нерезидент" ідентичні поняттям з Регламенту з валютного регулювання на території РМ 2. Права і обов'язки власників рахунків 2.1. Для здійснення операцій із зарахування, виплати, депонуванню грошових коштів та здійснення інших банківських операцій юридична особа, представництво, створене в РМ юридичною особою - нерезидентом, індивідуальний підприємець і фізична особа може відкрити один або кілька рахунків в молдавських леях та / або в іноземній валюті в будь-якому банку РМ. 2.2. Необхідні документи для відкриття рахунку юридичній особі, представництву, створеному в РМ юридичною особою-нерезидентом, індивідуальному підприємцю, фізичній особі здійснює у інший вид діяльності та фізичній особі представляються в банк одним з осіб, уповноважених правом підпису, зазначених у картці із зразками підписів і відбитком друку, або іншою уповноваженою особою. 2.3. Необхідні документи для відкриття рахунку фізичній особі представляються індивідуально або уповноваженою особою. 2.4. При відкритті рахунків копії документів повинні бути представлені разом з їх оригіналами, за винятком випадків подання нотаріально завірених копій, фізичної особи, нотаріально завіреної копії, посвідчення особи власника рахунку. 3. Права та обов'язки банку 3.1. Банки самостійно уповноважують працівників банку правом відкривати, змінювати і закривати рахунки своїм клієнтам. 3.2. При прийомі документів, передбачених цим регламентом, для відкриття рахунків клієнтам відповідальна особа банку зобов'язане: - перевірити термін дії пред'явлених документів, якщо такий є; - зіставити дані копій представлених документів, передбачених для відкриття рахунків, для встановлення їх відповідності оригіналу, зробити на кожну копію позначку "Копія відповідає оригіналу", дата, прізвище та ім'я, а також свій підпис; - встановити ідентичність особистості особу, яка подає документи, з особою на фотографії документа, що засвідчує його особу, а також зіставити дані копії документа, що засвідчує особу із даними оригіналу; - повернути оригінали документів (які подаються разом з копіями і для відкриття рахунку) особі, яка їх подала; - представляти керівнику банку або іншому уповноваженому таким правом особі необхідний пакет документів для відкриття рахунку, для розгляду та прийняття рішення 3.3. На основі позитивної візи керівника банку або іншої особи, уповноваженої таким правом, проставленої на заяві про відкриття рахунку, відповідальна особа банку відкриває рахунок і, за необхідності, оформляє договір або інші документи, узгоджені сторонами, відповідно до чинного законодавства Республіки Молдова. 3.5. Дані про відкриваються рахунках власникам рахунків записуються відповідальною особою банку в Регістрі аналітичних рахунків, відкритих у банку який ведеться відповідно до чинного законодавства і включає: - найменування власника рахунку; - найменування рахунку; - номер аналітичного рахунку, - дату відкриття, зміни і закриття рахунку ; - фіскальний код; - дату видачі сертифіката про взяття банківського рахунку на облік;
51. Призупинення операцій за банківськими рахунками
Платник податку - особа, яка відповідно до податкового законодавства, зобов'язана вести і / або сплачувати до бюджету будь-який податок та мито, відповідні пені і штрафи. Боржник - фізична або юридична особа, яка відповідно до виконавчим документом зобов'язане виплатити певну суму грошей. Емітент - законодавчо уповноважена особа виписувати інкасове доручення про безспірне стягнення від свого імені або від імені третьої особи грошових коштів з банківських рахунків платників податків / боржників, у тому числі у випадках безспірного стягнення Національним банком Молдови грошових коштів з рахунків банків Республіки Молдова. Глава II. Призупинення операцій і накладення арешту на грошові кошти банківських рахунків 2. Призупинення операцій по банківських рахунках 2.1. Призупинення операцій по банківських рахунках здійснюється законодавчо уповноваженими цим правом органами і має на меті обмеження прав платників податків та інших осіб, по відношенню до яких можна застосовувати процедуру призупинення права розпоряджатися грошовими коштами, наявними і / або надходять на банківські рахунки, за винятком позичкових і тимчасових рахунків ( по накопиченню фінансових коштів для формування або збільшення статутного капіталу), а також рахунків фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності. 2.2. Законодавчо уповноважені органи правом зупинення операцій за банківськими рахунками виписують документи про призупинення (розпорядження, накази і т.д.) і представляють їх через своїх представників або поштові відділення банкам, де платники податків та інші особи, на яких поширюється процедура призупинення, мають відкриті банківські рахунки . 2.3. При одержанні для виконання документа про призупинення банк зобов'язаний: a) реєструвати документ про припинення відповідно до внутрішніх процедур банку; b) призупинити операції по банківських рахунках відповідно до вимог документа про припинення, за винятком операцій, які можуть здійснюватися відповідно до чинного законодавства ; c) інформувати орган, що емітували документ про припинення, про наявність грошових коштів на рахунках, у разі якщо така інформація була запрошена. 2.4. У період зупинення операцій за банківськими рахунками банк додатково інформує орган, що емітували документ про припинення, про накопичення грошових коштів на банківських рахунках, якщо така інформація була запрошена. 2.5. Банк припиняє виконання документа про припинення в день отримання рішення судової інстанції або повідомлення органу, його емітувало, про його призупинення або відкликання. 2.6. У разі припинення виконання документа про призупинення оригінал документа про призупинення повертається органу, його емітовані, з відповідними відмітками, а його копія зберігається в банку.
52. Арешт грошових коштів на банківських рахунках
b) призупинити операції по банківських рахунках відповідно до вимог документа про припинення, за винятком операцій, які можуть здійснюватися відповідно до чинного законодавства; c) інформувати орган, що емітували документ про припинення, про наявність грошових коштів на рахунках, у разі якщо така інформація була запрошена. 2.4. У період зупинення операцій за банківськими рахунками банк додатково інформує орган, що емітували документ про припинення, про накопичення грошових коштів на банківських рахунках, якщо така інформація була запрошена. 2.5. Банк припиняє виконання документа про припинення в день отримання рішення судової інстанції або повідомлення органу, його емітувало, про його призупинення або відкликання. 2.6. У разі припинення виконання документа про призупинення оригінал документа про призупинення повертається органу, його емітовані, з відповідними відмітками, а його копія зберігається в банку. 3. Арешт грошових коштів на банківських рахунках 3.1. Арешт грошових коштів на банківських рахунках здійснюється законодавчо уповноваженими органами для забезпечення виконання виконавчих документів. 3.2. Законодавчо уповноважені органи правом арешту грошових коштів на банківських рахунках виписують виконавчі документи (визначення / рішення / накази і т.д.), які представляють через своїх представників або поштові відділення банкам, де боржники мають відкриті банківські рахунки. 3.3. При одержанні для виконання виконавчого документа банк зобов'язаний: a) реєструвати виконавчий документ у відповідності з внутрішніми процедурами банку; b) накласти арешт на суми, зазначені у виконавчому документі; c) проставити на копію виконавчого документа органу, його емітувало, дату і час його отримання для виконання. 3.4. У випадку, якщо грошових коштів на рахунку недостатньо, банк здійснює арешт у межах наявності коштів з інформуванням органу, який виписав виконавчий документ про суму, на яку накладено арешт. У міру накопичення грошових коштів на рахунку банк зобов'язаний накласти арешт на них до забезпечення повної суми, зазначеної у виконавчому документі. 3.5. Банк припиняє виконання виконавчого документа в день отримання рішення судової інстанції або повідомлення органу, його виписала, про його призупинення або відкликання. 3.6. У разі припинення виконання виконавчого документа, а також повного його виконання його оригінал повертається органу, його виписали, з доречними відмітками, а його копія зберігається в банку.
53. Порядок виписування та надання інкасового
доручення
4.1. Безспірне стягнення грошових коштів з банківських рахунків платника податків / боржника здійснюється банком на підставі інкасового доручення, виписаного законодавчо уповноваженою особою, за винятком безспірного стягнення грошових коштів з банківських рахунків Державного казначейства. 4.2. Інкасове доручення виписується державною мовою і подається як з відкритого рахунку в молдавських леях, так і з відкритого рахунку в іноземній валюті, в залежності від рахунку та валюти, зазначеної в інкасовому дорученні. 4.3. Залежно від наявності технічних засобів емітент інкасового доручення може використовувати формуляр інкасового доручення, представлений у додатку 1 або додатку 2 до цього регламенту. Інкасове доручення складається згідно з додатком 3 до цього регламенту. 4.4. Інкасове доручення складається: a) у двох примірниках - у разі якщо емітент інкасового доручення є бенефіціаром; b) у трьох примірниках - у разі якщо емітент законодавчо уповноважений правом складання інкасових доручень від імені третьої особи. 4.5. Перший примірник інкасового доручення засвідчується підписами осіб з правом підпису та відбитком печатки емітента. У разі якщо інкасове доручення складається особою, уповноваженою складати інкасове доручення від імені третьої особи, в ньому вказуються реквізити бенефіціара (третьої особи). 4.6. Інкасове доручення видається безпосередньо емітентом або уповноваженою ним особою в обслуговуючий банк не пізніше одного робочого дня після його складання. У разі подання інкасового доручення, складеного на підставі виконавчого документа, емітент зобов'язаний прикласти його оригінал. 4.7. Банк, що обслуговує емітента, проставляє на першому примірнику інкасового доручення необхідні відмітки, що: a) емітент має право, відповідно до вимог діючих нормативних актів, складати інкасове доручення; b) інкасове доручення складено відповідно до вимог цього регламенту; c) інформація, міститься у виконавчому документі, відповідає інформації, зазначеної в інкасовому дорученні (за наявності виконавчого документа). 4.8. Інкасове доручення передається банком, обслуговуючим емітента, у той же день для виконання банку-платнику з виконавчим документом (якщо воно складено на підставі виконавчого документа) через пошту або уповноважена особа емітента. 4.9. Інкасове доручення, яке не може бути передано банку-платнику для виконання, повертається емітенту разом з відповідними документами. На звороті інкасового доручення вказується причина повернення, число, місяць і рік з проставленням підпису відповідального працівника і печатки банку. 4.10. У разі якщо платник (платник податків / боржник) є власником банківського рахунку в банку в процесі неплатоспроможності або ліквідації або у разі якщо платник є банком в процесі неплатоспроможності або ліквідації, інкасове доручення після перевірки передається банком, обслуговуючим емітента, або емітентом для виконання безпосередньо адміністраторові банку / адміністратору неплатоспроможності / ліквідаційної комісії (ліквідатора).

54. Виконання інкасового доручення в банку-платника
Виконання інкасового доручення в банку-платника 5.1. Банк-платник акцептує для виконання інкасове доручення, якщо дотримані наступні умови: a) інкасове доручення складено законодавчо уповноваженою особою; c) інкасове доручення супроводжено виконавчим документом в оригіналі; d) інформація, що міститься у виконавчому документі, відповідає інформації, зазначеної в інкасовому дорученні ( за наявності виконавчого документа); e) на інкасовому дорученні проставлені підпис та відбиток печатки банку обслуговуючого емітента; f) наявність грошових коштів на рахунку достатньо для повного або часткового виконання суми, зазначеної в інкасовому дорученні, 5.2. Інкасове доручення, неакцептованного для виконання, повертається банком-платником банку, що обслуговує емітента, або безпосередньо емітенту, з проставленням на звороті відміток про причини невиконання, числа, місяця, року, підписи відповідального працівника і печатки банку. 5.3. На інкасовому дорученні, акцептованим для виконання, банк-платник проставляє необхідні відмітки 5.4. При здійсненні часткового платежу банк проставляє на звороті всіх примірників інкасового доручення позначку про суму часткового платежу, число, місяць і рік, підпис і печатку банку, а при наявності виконавчого документа вказані позначки проставляються і на його звороті. 5.5. Банк-платник списує повну або часткову суму, зазначену в інкасовому дорученні, в день його отримання для виконання. Інкасове доручення передається на загальну або часткову суму в той же день: a) через автоматизовану систему міжбанківських платежів на адресу банку-бенефіціара; b) через внутрішню систему банку на адресу бенефіціара, у разі якщо платник і бенефіціар обслуговуються в тому ж банку; c) через іншу систему, використовувану банком, у разі переказу в іноземній валюті. 5.6. Перший примірник інкасового доручення разом з копією виконавчого документа включається банком-платником в справу. 5.7. Другий примірник інкасового доручення і копія виконавчого документа передаються платнику (платнику податків / боржника), прикладені до виписки банківського рахунку. 5.8. Третій примірник інкасового доручення передається банку, в якому обслуговується емітент, уповноважений правом складати інкасове доручення від імені третьої особи, для його представлення емітенту. 5.9. Після виконання інкасового доручення на загальну або часткову суму банк-платник проставляє на звороті оригіналу виконавчого документа відмітку про виконаної сумі, число здійснення платежу, підпис відповідального працівника і печатку банку і передає його емітенту через обслуговуючий його банк.
55. Організація діяльності в системах платежів за допомогою
банківських карток
Правила користування картками, встановлені банком. 2.2. НБМ розглядає відомості, представлені банком відповідно до пункту 2.1. цього Регламенту, протягом 30 робочих днів з дня реєстрації клопотання в Національному банку і повідомляє письмово банк про результати їх розгляду. 2.3. Банк, перш ніж розпочати діяльність в рамках якої-небудь системи платежів за допомогою банківських карток, повідомляє Національний банк про дії, вжиті нею для усунення виявлених недостатков.3.Обязанності банків, що діють в системах платежів за допомогою банківських карток 3.1. Банк, що в будь-якій системі платежів за допомогою банківських карток, може здійснювати діяльність з емісії та прийому банківських карток. 3.2. Банк повинен постійно виявляти шахрайське використання емітованих і / або акцептованих ним карток, роблячи все необхідні заходи для попередження і зведення до мінімуму випадків шахрайського використання карток своїм персоналом, держателями карток та торговцями. 3.3. Бухоблік операцій, здійснюваних за допомогою банківських карток, ведеться відповідно до положень діючих нормативних актів. 3.4. Банк зобов'язаний забезпечити видачу власникам банківських карток документів, що підтверджують здійснення фінансових операцій за допомогою банківських карток (квитанцій), за кожної фінансової операції, виконаної за допомогою якого-небудь спеціального пристрою. Квитанція будь-якого спеціального пристрою, розташованого на території Республіки Молдова, повинна містити, щонайменше, такі відомості: a) дані, що дозволяють ідентифікувати банк і його підрозділ (філія, представництво) або торговця, де була здійснена операція; b) дані, що дозволяють ідентифікувати пристрій, за допомогою якого була здійснена операція; c) дані, що дозволяють ідентифікувати картку, за допомогою якої була здійснена операція; d) дата та час здійснення операції;
56. Емісія використання і прийом банківських карток
Основні характеристики банківської картки та обов'язки банків-емітентів 4.1. Банківська картка є власністю банку-емітента, що володіє винятковим правом надання і відкликання статусу власника банківської картки на попередньо встановлених умов. Статус держателя картки надається особі, для якого емітується картка. 4.2. Банківська картка емітується відповідно до норм системи платежів за допомогою банківських карток і повинна містити захисні елементи, що оберігають її корпус, персоніфіковану інформацію на її поверхні, елементи, вбудовані в її корпус, включаючи магнітну смугу та / або мікропроцесор (спеціалізована мікросхема) та ін 4.3 . Банківські картки, емітовані банком, поділяються, залежно від мети їх використання, на персональні картки та бізнес-картки. 4.4. Банк емітує банківську картку на підставі заяви про видачу картки, форма якого встановлюється банком самостійно. 4.5. Банк-емітент зобов'язаний перевірити ідентичність прохача банківської картки. Банк може запросити подання відомостей і документів, необхідних, на його думку, для ухвалення рішення про емісію та видачу карток, у відповідності з діючими нормативними актами. 4.6. При емісії банківської картки банк-емітент відкриває картковий рахунок. Картковий рахунок є поточним банківським рахунком, за яким ведеться облік всіх фінансових операцій, виконаних за допомогою банківської картки. На підставі одного карткового рахунку можуть бути емітовані кілька карток. 4.7. Банк-емітент відкриває і закриває карткові рахунки відповідно до положень діючих нормативних актів. 6 4.8. Персональна банківська картка емітується з карткового рахунку, відкритого на ім'я фізичної особи, не здійснює підприємницьку діяльність або діяльність іншого виду. 4.9. Бізнес-картка емітується з карткового рахунку, відкритого на ім'я юридичної особи, представництва юридичної особи-нерезидента, заснованого в Республіці Молдова, підприємства зі статусом фізичної особи, фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність або діяльність іншого виду. 4.10. На прохання власника карткового рахунку, банк може емітувати картки особам, уповноваженим власником рахунку для використання грошових коштів, що знаходяться на його рахунку. 4.11. Банк-емітент забезпечує ознайомлення заявника на отримання банківської картки з умовами емісії та використання карток, а також з тарифами банку стосуються емісії та використання карток, до моменту отримання картки заявником. Банк встановлює Правила користування картками відповідно до положень цього Регламенту, Регламенту з валютного регулювання на території Республіки Молдова та інших чинних нормативних актів. 4.12. Банк-емітент зобов'язаний видати банківські картки разом з Правилами користування картками, а також з тарифами банку, що стосуються емісії та використання карток, і надати власникові картки персональний ідентифікаційний номер та / або інші коди, що дозволяють його ідентифікувати, що генеруються стороннім процесинговим центром, в якому обслуговується банк, або безпосередньо банком. Правила користування картками разом з тарифами банку видаються заявникові на паперовому носії або, за його згодою, в електронній формі. 4.13. Банк веде облік усіх емітованих ним карток в Реєстрі емітованих карток у відповідності до положень діючих нормативних актів. Реєстр емітованих карток повинен містити, щонайменше, такі відомості про кожну емітованої картці: - номер картки, - номер карткового рахунку; - дані про власника карткового рахунку (прізвище, ім'я, по батькові або найменування власника; резидент / нерезидент тощо ); - дані про власника картки (прізвище, ім'я, по батькові; резидент / нерезидент і т.п.); 7 - де, коли і кому була видана картка; - нинішній статус картки (у користуванні, заблокована, вилучена, вкрадена, загублена , арештована, повернуто і т.п.); - ким і на якій підставі було змінено нинішній статус картки. 4.14. Банк-емітент, при отриманні від власника картки повідомлення про виникнення надзвичайної ситуації (втрата, крадіжка картки і т.д.), повинен забезпечити його ідентифікацію, реєстрацію дати та часу отримання повідомлення і підтвердження факту отримання цього повідомлення.
57. Учасники валютних операцій
Основні учасники валютного ринку: Комерційні банки, Валютні біржі, Центральні банки, Фірми, що здійснюють зовнішньоторговельні операції, Інвестиційні фонди, Брокерські компанії, Приватні особи,
Комерційні банки
Проводять основний обсяг валютних операцій. У банках тримають рахунки інші учасники ринку і здійснюють з ними необхідні конверсійні операції. Банки як би акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних переходи, а також в залученні і розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки. Крім задоволення заявок клієнтів банки можуть проводити операції і самостійно за рахунок власних коштів.
У кінцевому підсумку валютний ринок являє собою ринок міжбанківських угод, і, кажучи про рух курсів валют, слід мати на увазі міжбанківський валютний ринок. На світових валютних ринках найбільший вплив мають міжнародні банки, щоденний обсяг оперерацій яких досягає мільярдів доларів.
Центральні банки
У їх функцію входить управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, що роблять вплив на рівень обмінного курсу, а також регулювання рівня процентних ставок по вкладеннях в національній валюті.
Найбільшим впливом на світові валютні ринки володіє центральний банк США - Федеральна Резервна Система
Фірми, що здійснюють зовнішньоторговельні операції
Компанії, що беруть участь у міжнародній торгівлі пред'являють стійкий попит на іноземну валюту (імпортери) і пропозицію іноземної валюти (експортери). При цьому дані організації прямого доступу на валютні ринки, як правило, не мають і проводять конверсійні і депозитні операції через комерційні банки.
Інвестиційні фонди
Дані компанії, представлені різного роду міжнародними інвестиційними, пенсійними, взаємними фондами, страховими компаніями і трастами здійснюють політику диверсифікованого управління портфелем активів, розміщуючи кошти в цінних паперах урядів і корпорацій різних країн. Найбільш відомий фонд "Quantum"; Джорджа Сороса, який проводить успішні валютні спекуляції.
Брокерські компанії
У їх функцію входить зведення покупця і продавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної операції. За своє посередництво брокерські фірми стягують брокерську комісію. На Forex зазвичай відсутня комісія у вигляді відсотка від суми операції або у вигляді заздалегідь обумовленій певної суми. Як правило, дилери брокерських компаній котирують валюту зі спредом, у якому вже закладені їх комісійні.
Брокерська фірма, що володіє інформацією про запитуваних курсах, є місцем, де формується реальний валютний курс по вже укладених операціях. Комерційні банки отримують інформацію про поточний рівень курсу від брокерських фірм.
Приватні особи
Фізичні особи проводять широкий спектр неторгових операцій в частині зарубіжного туризму, переказів заробітної плати, пенсій, гонорарів, покупки і продажу іноземної валюти. Це також найчисленніша група, яка проводить валютні операції зі спекулятивними цілями.
58.

59. Поняття і види валют
Поняття «валюта» і «гроші» представляються взаємозамінними, але всередині країни використовується термін «гроші», а опосередковує міжнародні відносини валюта.
Поняття «валюта» застосовується в декількох значеннях:
1. Під національною валютою розуміється встановлена ​​законом грошова одиниця даного д-ва.
2. Іноземна валюта - це грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях.
3. Міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (євро, СПЗ). Вартість СДР розраховується на основі стандартної «кошика», що включає основні світові валюти.
4. ЄВРО - єдина валюта країн-членів Європейського валютного союзу.
Вся валюта поділяється на 2 типи:
- Міжнародна торгова валюта;
- Міжнародна резервна валюта.
Міжнародна торгова валюта слугує для оцінки та опосередкування міжнародних торгових операцій (експорту та імпорту товарів, капіталу, послуг тощо), вона сама виступає об'єктом купівлі-продажу. Міжнародна резервна валюта є засобом накопичення багатства і валютним резервом держави, використовуються для підтримки валютної системи країни в разі потреби (покриття дефіциту платіжного балансу, позик, кредиту, допомоги тощо) Резервна валюта може служити базою визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн. До таких валют належать долар США, євро, японська ієна, фунт стерлінгів і швейцарський франк. Стати резервною може валюта тих країн, чий ВВП займає істотну частку у світовому ВВП, чий зовнішньоторговельний оборот займає значну частку в світовій торгівлі.
За ступенем валютних обмежень, використовуваних державами, можна виділити вільно-конвертовані, частково-конвертовані і неконвертовані валюти.
1. Вільно-конвертована валюта - це національна валюта тих країн, в зонах яких відсутні обмеження на звернення валюти в усьому світі.
2. Частково конвертована валюта - це валюта тих країн, в яких зберігаються обмеження щодо певного кола міжнародних операцій: не вільних ввезення, розрахунок і т.д. (Китайський юань, індійський рупій, грецька драхма, турецька ліра, єгипетський фунт, іспанська песета, російський рубль).
3. Неконвертована - це валюта тих країн, де діють різні обмеження: країна проти ввезення-вивезення валюти (радянський рубль, валюти колишніх соціалістичних країн).
60. Органи валютного контролю та їх агенти
Органи і агенти валютного контролю
Валютний контроль - діяльність держави, спрямована на забезпечення валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.
Валютний контроль здійснюється Урядом, органами валютного контролю та агентами валютного контролю.
Агентами валютного контролю є уповноважені банки, а також підзвітні Державному митному комітету митні органи.
Уряд забезпечує розмежування функцій і взаємодія федеральних органів виконавчої влади у сфері валютного контролю.
Основними напрямками валютного контролю є:
- Визначення відповідності проведених валютних операцій чинному законодавству та наявності необхідних для них ліцензій та дозволів; - перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою, а також зобов'язань з продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку;
- Перевірка обгрунтованості платежів в іноземній валюті;
- Перевірка повноти і об'єктивності обліку і звітності по валютних операціях, а також по операціях нерезидентів у валюті.
Органи валютного контролю в межах своєї компетенції:
- Видають нормативні акти, обов'язкові до виконання усіма резидентами та нерезидентами
- Здійснюють контроль за проведені в держ-ве резидентами і нерезидентами валютними операціями, за відповідністю цих операцій законодавству, умовами ліцензій та дозволів, а також за дотриманням ними актів органів валютного контролю;
- Проводять перевірки валютних операцій резидентів і нерезидентів.
Митні органи здійснюють валютний контроль за переміщенням особами через митний кордон Російської Федерації, за винятком периметрів вільних митних зон і вільних складів, валюти Російської Федерації, цінних паперів у валюті Російської Федерації, валютних цінностей, а також за валютними операціями, пов'язаними з переміщенням через зазначену кордон товарів і транспортних засобів.
61. Поняття і здійснення валютних операцій
Поняття і види валютних операцій. Валютні операції (угоди) можна визначити як угоди (контракти) учасників валютного ринку за куплепродаже, платежах, надання в позичку іноземної валюти на конкретних умовах (найменування валют, сума, курс обміну, процентна ставка, дата валютування). Подіностранной валютою зазвичай розуміються грошові одиниці іноземних держав у готівковій та безготівковій формі, міжнародні грошові одиниці (СПЗ, євро), а також чеки, векселі та інші види цінних паперів, що підлягають сплаті в грошових одиницях іноземних держав. У світовій практиці прийнято скорочені трьохбуквені латинські позначення валют.
Погоджений курс обміну валют називається валютним курсом. Він являє собою співвідношення між грошовими одиницями різних країн, тобто ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошовій одиниці іншої країни.
Основну частку валютних операцій складають депозитні і конверсійні.
Депозитні валютні операції являють собою короткострокові (від 1 дня до 1 року) операції по розміщенню або залученню коштів в іноземній валюті на рахунках у банках. Ці операції
позначають зазвичай терміном «операції грошового ринку» (Money Market Operations). На світовому (міжнародному) грошовому ринку переважають міжбанківські депозити: залучені (deposit taken) і розміщені (deposit given або deposit lend).
Конверсійними називаються операції (угоди) з купівлі-продажу (обміну, конверсії) обумовлених сум валюти однієї країни на валюту іншої по узгодженому курсу на певну дату. Конверсійні операції прийнято називати терміном «форекс» (forex або FX - скорочення від Foreign Exchange Operations). На світовому валютному ринку переважають міжбанківські конверсійні операції.
Конверсійні операції комерційного банку поділяються на клієнтські та арбітражні. Клієнтські конверсійні операції здійснюються банком за дорученням і за рахунок клієнтів. Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) проводяться банком за свій рахунок з метою отримання прибутку через різницю валютних курсів. Валютний арбітраж можна визначити як купівлю (продаж) валюти з наступним здійсненням контр-угоди (зворотної угоди) для отримання курсової прибутку.
Розрізняють просторовий валютний арбітраж та тимчасовою.
Просторовий арбітраж використовується для отримання прибутку за рахунок різниці курсів на різних валютних ринках. Арбітражіст купує (продає) валюту, наприклад в Сінгапурі, і практично одночасно через свого кореспондента продає (купує) цю валюту, тобто здійснює контрсделкі (зворотну угоду) в Лондоні. Просторовий арбітраж не пов'язаний з валютним ризиком, так як купівля та продаж валюти проводяться одночасно. В умовах розвитку сучасних засобів зв'язку і телекомунікацій просторовий арбітраж на світових ринках втратив колишнє значення, оскільки одночасна діяльність десятків дилерів з безлічі банків у різних країнах призводить до вирівнювання міжбанківського і утворення світового валютного курсу.
При тимчасовому арбітражі курсовий прибуток утворюється за рахунок зміни курсу протягом певного часу, тому такий арбітраж пов'язаний з валютним ризиком.
62. Поняття резидентів РМ
РЕЗИДЕНТИ: 1.9.1.Фіз. особи (громадяни РМ, іноземні громадяни та особи без громадянства) з постійним місцем проживання в РМ у тому числі зазначені фіз. особи, що тимчасово перебувають за рубежом.1.9.2. Уряд РМ, а також дипломатичні місії, консульські установи та інші офіційні представництва РМ, що знаходяться за рубежом.1.9.3. Юрид. особи, а також підприємства та організації, які не є юрид. особами, створені та зареєстровані відповідно до чинного законодавства РМ, що знаходяться в РМ.1.9.4. Що знаходяться за кордоном представництва резидентів, зазначених у пункті 1.9.3, під якими розуміються будь-які відокремлені підрозділи згаданих резидентів, що представляють і захищають їх інтереси. 1.9.5. Знаходяться і зареєстровані в РМ філії нерезидентів, зазначених у пункті 1.10.2, під якими розуміються будь-які відокремлені підрозділи згаданих нерезидентів, виконують деякі їх функції. Далі в цілях цього регламенту резиденти, перераховані у пунктах 1.9.2.-1.9.5 будуть називатися «юрид. особи - резиденти ».
63. Поняття нерезидентів
НЕРЕЗИДЕНТИ: 1.10.1. Фіз. особи з постійним місцем проживання за кордоном і мають відповідні посвідчення особи, видані уповноваженими органами іноземних держав, у тому числі зазначені фіз. особи, які тимчасово перебувають в РМ. 1.10.2. Юрид. особи, а також підприємства та організації, які не є юрид. особами, створені та зареєстровані відповідно до чинного законодавства іноземних держав, що знаходяться за кордоном. 1.10.3. Уряду іноземних держав, а також дипломатичні місії, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, акредитовані в РМ. 1.10.4.Представітельства міжнародних організацій, акредитовані в РМ. 1.10.5. Знаходяться і зареєстровані в РМ представництва нерезидентів, під якими розуміються будь-які відокремлені підрозділи згаданих нерезидентів, що представляють і захищають їх інтереси. 1.10.6. Що знаходяться за кордоном філії резидентів, зазначених у пункті 1.9.3, під якими розуміються будь-які відокремлені підрозділи згаданих резидентів, виконують деякі їх функції. 1.10.7. Міжнародні організації, створені відповідно до міжнародних договорів, які користуються дипломатичними або консульськими імунітетами та привілеями;
64. Ввезення та вивезення з РМ валют резидентами
2.1. Ввезення в РМ / вивезення з РМ фіз. особами-резидентами і нерезидентами банкнот і монет та чеків в нац. валюті, а також банкнот, монет і дорожніх чеків в іност.валюте здійснюється відповідно до положень Закону № 1569-XV від 20.12.2002 р. про порядок ввезення в РМ і вивезення з її території майна фіз. особами. 2.1 НБМ встановлює такі документи, на підставі яких фіз. особи можуть вивезти з РМ банкноти, монети та чеки в нац. валюті, а також банкноти, монети і дорожні чеки в іноземни. валюті: a) дозволу на вивіз валюти за кордон, видані ліцензованими b) дозволу на вивіз валюти за кордон, видані НБМ у випадках і на умовах, передбачених Інструкцією про переведення / вивезенні з РМ грошових коштів окремими категоріями фіз. осіб 2.3. Ліцензовані банки і банки-нерезиденти можуть здійснювати операції з ввезення в РМ / вивезення з РМ готівкової нац. і / або иност. валюти.
65. Ввезення та вивезення з РМ валют нерезидентами
d) економічні агенти-резиденти - у випадках, передбачених Законом про регулювання репатріації коштів, товарів і послуг, отриманих в результаті зовнішньоекономічних угод (№ 1466-XIII від 29.01.1998 р.). Переклад (репатріація) грошових коштів в РМ юрид. особами - резидентами здійснюється на їх рахунки, відкриті в ліцензованих банках. 3.2. Економічні агенти - резиденти РМ зобов'язані забезпечити надходження на свої рахунки в банках ліцензованих грошових коштів (як у іноз. Валюті, так і в молдавських леях), отриманих від експорту або від інших зовнішньоекономічних угод, у строки, передбачені Законом про регулювання репатріації грошових коштів, товарів і послуг, отриманих в результаті зовнішньоекономічних угод 3.3. Готелі та інші організації, які отримали ліцензії / дозволу НБМ, що дозволяють прийняття від фіз. осіб готівкової иност. валюти, зобов'язані продати її ліцензованому банку, якщо інше не передбачено в дозволі НБМ. Організації, які відповідно до чинного законодавства мають право конфісковувати (вилучати) иност. валюту, також продають її ліцензованому банку, якщо інше не встановлено спеціально законодавчими актами РМ або НБМ 3.4. Готівкова иност. валюта може зберігатися в касі юрі. особи-резидента в разі, якщо: а) готівкова иност. валюта була видана з рахунку юрид. особи-резидента b) готівкова иност. валюта була отримана від фіз, осіб на підставі відповідної ліцензії / дозволу НБМ, що дозволяє прийом від фіз. осіб готівкової иност. валюти. НБМ може встановити ліміт готівкової иност. валюти, яка може зберігатися в касі юрид, особи-резидента, що має вищезгадану ліцензію / дозвіл НБМ. Суми, що перевищують встановлений ліміт, підлягають здачі в ліцензований банк для продажу
66. Рахунки резидентів (фізичних і юридичних осіб) в
іноземній валюті
Рахунків резидентів в іноземній валюті 4.1. Юрид. і фіз. особи-резиденти мають право відкривати рахунки в іноземни. валюті в ліцензованих банках 4.2. Юрид. і фіз. особи-резиденти мають право відкривати рахунки за кордоном і здійснювати операції за цими рахунками 4.3. РАХУНКИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-резидентів в іноземній валюті 4.3.1. На рахунки фізичних осіб-резидентів в іноземній валюті зараховується: а) готівкова іноземна валюта / дорожні чеки в іноземній валюті; b) іноземна валюта за чеками, виписаними нерезидентами; c) іноземна валюта, переказана з-за кордону на ім'я власника рахунку; d) іноземна валюта, перекладена з іншого рахунку цього ж власника рахунку, відкритого в цьому або іншому ліцензованому банку; h) іноземна валюта, переклад якої на рахунок фізичної особи-резидента в іноземній валюті передбачений Національним банком Молдови. 4.3.2. З рахунку фізичної особи-резидента в іноземній валюті можуть бути здійснені наступні операції: а) видача готівки / дорожніх чеків в іноземній валюті; b) перерахування іноземної валюти на інший рахунок цього ж власника рахунку, відкритого в цьому або іншому ліцензованому банку; c) здійснення в різних формах (банківський переказ, чеки (інші, ніж дорожні чеки) в іноземній валюті і т.д.) платежів / перекладів відповідно до положень цього регламенту, інших нормативних актів Національного банку Молдови; d) продаж іноземної валюти ліцензованому банку за іншу іноземну валюту / молдавські леї; e) повернення іноземної валюти, помилково зарахованої на рахунок; f) оплата комісійних та відсотків на користь ліцензованого банку. 4.4. РАХУНКИ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ-резидентів в іноземній валюті 4.4.1. На рахунки юридичних осіб-резидентів в іноземній валюті зараховується: a) іноземна валюта, переказана з-за кордону на ім'я власника рахунку; b) іноземна валюта, перекладена з іншого рахунку цього ж власника рахунку, відкритого в цьому або іншому ліцензованому банку; c) іноземна валюта, отримана в результаті конвертації грошових коштів власника рахунку; d) суми відсотків, належних за цими рахунками; e) іноземна валюта, раніше перекладена з рахунку юридичної особи-резидента і повернута на цей рахунок; f) іноземна валюта, отримана перекладом від резидентів / нерезидентів в інших випадках, що не суперечать чинному законодавству Республіки Молдова. На рахунки юридичних осіб-резидентів грошові кошти можуть бути зараховані тільки в безготівковому порядку, якщо інше спеціально не передбачено законодавчими актами Республіки Молдова або Національним банком Молдови. 4.4.2. З рахунку юридичної особи-резидента в іноземній валюті можуть бути здійснені наступні операції: a) перерахування іноземної валюти на інший рахунок цього ж власника рахунку, відкритого в цьому або іншому ліцензованому банку; 7 b) здійснення в різних формах (банківський переказ, чеки (інші , ніж дорожні чеки) в іноземній валюті і т.д.) платежів / перекладів відповідно до положень цього регламенту та інших нормативних актів Національного банку Молдови; c) продаж іноземної валюти ліцензованому банку за іншу іноземну валюту / молдавські леї; d) повернення іноземної валюти, помилково зарахованої на рахунок; e) оплата комісійних та відсотків на користь ліцензованого банку. З рахунків юридичних осіб-резидентів грошові кошти можуть бути використані тільки в безготівковому порядку, якщо інше спеціально не передбачено законодавчими актами Республіки Молдова або Національним банком Молдови. 4.4.3. На рахунки юридичних осіб-резидентів готівкова іноземна валюта / дорожні чеки в іноземній валюті можуть бути внесені нерезидентами або їх довіреними особами у разі: a) оплати за контрактами, що передбачають експорт товарів (у тому числі предмета лізингу), послуг за кошти; b) повернення грошових коштів, переведених авансом за контрактами, що передбачають імпорт товарів (у тому числі предмета лізингу), послуг за кошти; c) внеску грошових коштів нерезидентами до статутного капіталу юридичних осіб-резидентів. Внесок зазначених коштів здійснюється за поданням ліцензованому банку в залежності від випадку, контрактів, зазначених у підпунктах а) і b) цього пункту, або установчих документів, оформлених згідно з положеннями законодавства, а також документа, що підтверджує повноваження, дане нерезидентом. Документ, що підтверджує дане повноваження, не представляється ліцензованому банку при внеску фізичною особою-нерезидентом від свого імені і за свій рахунок грошових коштів на рахунок юридичної особи-резидента у випадках, згаданих у цьому пункті. Згадані документи подаються ліцензованому банку в оригіналі або в нотаріально завірених копіях та фотокопіях. Оригінали / нотаріально завірені копії цих документів повертаються.
67. Рахунки нерезидентів (фізичних і юридичних осіб) в
молдавських леях і іноземній валюті
5.1. Фізичні та юридичні особи-нерезиденти мають право відкривати в ліцензованих банках рахунки в молдавських леях і в іноземній валюті. Відкриття рахунків в ліцензованих банках фізичними та юридичними особами-нерезидентами здійснюється відповідно до нормативних актів, що регламентують відкриття банківських рахунків. Фізичні та юридичні особи (інші, ніж банки) з Республіки Білорусь і Україна мають право відкривати рахунки в молдавських леях в ліцензованих банках тільки при наявності дозволу центрального банку відповідної держави. На період тимчасового перебування в Республіці Молдова фізичні особи згаданих держав можуть відкривати рахунки в молдавських леях в ліцензованих банках без наявності вказаного дозволу. 5.2. РАХУНКИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-НЕРЕЗИДЕНТІВ У молдавських леях. 5.2.1. На рахунки фізичних осіб-нерезидентів в молдавських леях зараховуються: а) готівкові молдавські леї; b) суми, перекладені з іншого рахунку цього ж власника рахунку, відкритого в цьому або іншому ліцензованому банку; c) суми, які від продажу фізичною особою-нерезидентом іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку; d) суми відсотків, належних за цими рахунками; e) суми, що походять з інших джерел, не суперечать чинному законодавству Республіки Молдова. 5.2.2. З рахунку фізичної особи-нерезидента в молдавських леях можуть бути здійснені наступні операції: а) видача готівкових молдавських леїв; b) переклад молдавських леїв на інший рахунок цього ж власника рахунку, відкритого в цьому або іншому ліцензованому банку; c) здійснення платежів / переказів у Відповідно до положень цього регламенту, інших нормативних актів Національного банку Молдови; d) продаж молдавських леїв ліцензованому банку за іноземну валюту; e) повернення молдавських леїв, помилково зарахованих на рахунок; f) оплата комісійних та відсотків на користь ліцензованого банку. 5.3. РАХУНКИ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ-НЕРЕЗИДЕНТІВ У молдавських леях. 5.3.1. На рахунки юридичних осіб-нерезидентів в молдавських леях зараховуються: a) молдавські леї, перекладені з іншого рахунку цього ж власника рахунку, відкритого в цьому або іншому ліцензованому банку; b) суми, які від продажу юридичною особою-нерезидентом іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку ; 10 с) суми відсотків, належних за цими рахунками; d) молдавські леї, що походять з інших джерел, не суперечать чинному законодавству Республіки Молдова. На рахунки юридичних осіб-нерезидентів грошові кошти можуть бути зараховані тільки в безготівковому порядку, якщо інше спеціально не передбачено законодавчими актами Республіки Молдова або Національним банком Молдови. 5.3.5. З рахунків юридичних осіб-нерезидентів в молдавських леях можуть бути видані готівкові молдавські леї в наступних випадках: a) з рахунків банків-нерезидентів відповідно до положень Інструкції про ввезення / вивезення банками готівкових грошей до Республіки / з Республіки Молдова (затвердженої Постановою Адміністративної ради Національного банку Молдови № 340 від 18.11.1998 р., з наступними змінами та доповненнями), 11 b) з рахунків міжнародних організацій, дипломатичних місій, консульських установ, інших офіційних представництв іноземних держав і представництв міжнародних організацій, а також представництв інших юридичних осіб-нерезидентів , що знаходяться в Республіці Молдова, на: (i) витрати, пов'язані з оплатою праці працівників; (ii) витрати, пов'язані з відрядженням; (iii) інші поточні витрати, пов'язані з їх діяльністю на території Республіки Молдова. 5.4. РАХУНКИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-нерезидентів в іноземній валюті. 5.4.1. На рахунки фізичних осіб-нерезидентів в іноземній валюті зараховується: a) готівкова іноземна валюта / дорожні чеки в іноземній валюті; b) іноземна валюта за чеками, виписаними нерезидентами; c) іноземна валюта, переказана з-за кордону на ім'я власника рахунку; d) іноземна валюта, перекладена з іншого рахунку цього ж власника рахунку, відкритого в цьому або іншому ліцензованому банку; e) іноземна валюта, отримана в результаті конвертації грошових коштів власника рахунку; f) суми відсотків, належних за цими рахунками; g) іноземна валюта, раніше перекладена з рахунку фізичної особи-нерезидента і повернута на цей рахунок; h) іноземна валюта, отримана перекладом від резидентів / нерезидентів в інших випадках, що не суперечать чинному законодавству Республіки Молдова. 5.4.2. З рахунку фізичної особи-нерезидента в іноземній валюті можуть бути здійснені наступні операції: a) видача готівкової іноземної валюти / дорожніх чеків в іноземній валюті; b) перерахування іноземної валюти на інший рахунок цього ж власника рахунку, відкритого в цьому або іншому ліцензованому банку; c ) здійснення в різних формах (банківський переказ, чеки (інші, ніж дорожні чеки) в іноземній валюті і т.д.) платежів / перекладів відповідно до положень цього регламенту, інших нормативних актів Національного банку Молдови; d) продаж іноземної валюти ліцензованому банку за іншу іноземну валюту / молдавські леї; e) повернення іноземної валюти, помилково зарахованої на рахунок; f) оплата комісійних та відсотків на користь ліцензованого банку. 5.5. РАХУНКИ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ-нерезидентів в іноземній валюті. 5.5.1. На рахунки юридичних осіб-нерезидентів в іноземній валюті зараховується: а) іноземна валюта, переказана з-за кордону на ім'я власника рахунку; b) іноземна валюта, перекладена з іншого рахунку цього ж власника рахунку, відкритого в цьому або іншому ліцензованому банку; c) іноземна валюта, отримана в результаті конвертації грошових коштів власника рахунку; d) суми відсотків, належних за цими рахунками; e) іноземна валюта, раніше перекладена з рахунку юридичної особи-нерезидента і повернута на цей рахунок; f) іноземна валюта, отримана від надання консульських послуг іноземними дипломатичними місіями та консульськими установами, що перебувають в Республіці Молдова, 12 g) іноземна валюта, отримана перекладом від резидентів / нерезидентів в інших випадках, що не суперечать чинному законодавству Республіки Молдова. На рахунки юридичних осіб-нерезидентів грошові кошти можуть бути зараховані тільки в безготівковому порядку, якщо інше спеціально не передбачено законодавчими актами Республіки Молдова або Національним банком Молдови. 5.5.2. З рахунку юридичної особи-нерезидента в іноземній валюті можуть бути здійснені наступні операції: a) перерахування іноземної валюти на інший рахунок цього ж власника рахунку, відкритого в цьому або іншому ліцензованому банку; b) здійснення в різних формах (банківський переказ, чеки (інші, ніж дорожні чеки) в іноземній валюті і т.д.) платежів / перекладів відповідно до положень цього регламенту, інших нормативних актів Національного банку Молдови; c) продаж іноземної валюти ліцензованому банку за іншу іноземну валюту / молдавські леї; d) повернення іноземної валюти , помилково зарахованої на рахунок; e) оплата комісійних та відсотків на користь ліцензованого банку. З рахунків юридичних осіб-нерезидентів грошові кошти можуть бути використані тільки в безготівковому порядку, якщо інше спеціально не передбачено законодавчими актами Республіки Молдова або Національним банком Молдови. 5.5.3. На рахунки юридичних осіб-нерезидентів в іноземній валюті може бути внесена готівкова іноземна валюта

68. Операції з купівлі та продажу іноземної валюти
13 (i) витрати, пов'язані з відрядженням, у сумі, що не перевищує еквівалента 10000 євро / місяць / фізична особа (яка є представником юридичної особи-нерезидента); (ii) витрати, пов'язані з оплатою праці нерезидентів-співробітників представництв юридичних осіб-нерезидентів , що працюють в Республіці Молдова на основі контрактів (договорів) відповідно до чинного законодавства. 5.5.5. Якщо грошові кошти, видані відповідно до підпункту b) пункту 5.5.4 цього регламенту, підлягають вивезенню з Республіки Молдова, при їх видачі ліцензований банк на підставі письмового клопотання відповідного представництва / організації видає дозволи на вивезення валюти за кордон. Дозвіл видається на ім'я кожного особою, вказаною в представленому списку, в якому вказуються суми, призначені для кожної особи. При видачі коштів відповідно до підпункту с) абзацу (i) пункту 5.5.4 цього регламенту ліцензований банк на підставі письмового клопотання даного представництва видає дозволи на вивезення валюти за кордон. Дозвіл видається на ім'я кожного особою, вказаною в представленому списку, в якому вказуються суми, призначені для кожної особи. Список осіб, на чиє ім'я потрібно видача дозволів на вивіз валюти за кордон (завірений уповноваженими підписами власника рахунку та його печаткою), представляється в оригіналі і зберігається в ліцензованому банку. Видані ліцензованими банками дозволу на вивіз валюти за кордон, які не були здані митним органам Республіки Молдова, повинні зберігатися у відповідних юридичних осіб-нерезидентів. РОЗДІЛ VI. ОПЕРАЦІЇ з купівлі та продажу іноземної валюти 6.1. ВАЛЮТНИЙ РИНОК 6.1.1. Національний банк Молдови проводить операції купівлі - продажу іноземної валюти з уповноваженими дилерами, іноземними банками і Урядом Республіки Молдова. Уповноважені дилери мають право купувати і продавати іноземну валюту як резидентам, так і нерезидентам у відповідності з ліцензіями, виданими Національним банком Молдови, а також положеннями нормативних актів Національного банку Молдови. 6.1.2. Уряд Республіки Молдова може купувати і продавати іноземну валюту через Національний банк Молдови та ліцензовані банки. 6.1.3. Національний банк Молдови та ліцензовані банки здійснюють операції купівлі та продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку Республіки Молдова відповідно до положень Угоди про міжбанківському ринку валютних операцій Республіки Молдова. 6.1.4. Національний банк Молдови встановлює офіційний курс молдавської леї до іноземних валют (офіційний курс). Способи встановлення офіційного курсу молдавської леї до іноземних валют, а також перелік котируються іноземних валют визначаються відповідним нормативним актом Національного банку Молдови. 6.1.5. У результаті встановлення офіційного курсу молдавської леї Національний банк Молдови становить Інформаційний бюлетень про офіційний курс молдавської леї до іноземних валют, який поширюється ліцензованим банкам і широкої громадськості за допомогою різних засобів сполучення. 6.1.6. Офіційний курс, встановлений Національним банком Молдови, використовується в бухгалтерських і статистичних розрахунках, 6.1.7. При здійсненні Національним банком Молдови операцій купівлі та продажу іноземної валюти зі своїми клієнтами, за винятком ліцензованих банків, застосовуються курси покупки та продажу, встановлені відповідно до внутрішніх правил Національного банку Молдови. 6.1.8. Ліцензовані банки самостійно встановлюють курси купівлі-продажу іноземної валюти по операціях з юридичними особами 6.1.9. Ліцензовані банки й обмінні валютні каси можуть виробляти угоди купівлі-продажу банкнот, монет і дорожніх чеків в іноземній валюті з фізичними особами за курсом купівлі - продажу, який визначається самостійно даними уповноваженими. Ліцензовані банки самостійно встановлюють курси купівлі та продажу іноземної валюти по операціях купівлі та продажу іноземної валюти, здійснюваним в безготівковому порядку з фізичними особами. Ці курси можуть бути встановлені як єдині для всіх клієнтів - фізичних осіб, так і окремо для кожного клієнта в залежності від суми операції або інших критеріїв, встановлених ліцензованим банком. Це правило застосовується при купівлі / продажу іноземної валюти як за молдовські леї, так і за іншу іноземну валюту.
69. Умови та порядок видачі ліцензій обмінним валютним
кас
Обмінна валютна каса - це самостійна юридична особа, яка має ліцензію, видану Національним банком Молдови на здійснення діяльності, виключно в місці, зазначеному в ліцензії, щодо купівлі у фізичних осіб та продажу фізичним особам дорожніх чеків в іноземній валюті та готівкової іноземної валюти, а також на вчинення інших операцій, перелічених у пункті 4.1 Обмінна валютна каса не має права займатися будь-якими іншими видами діяльності, крім тих, для яких вона створена відповідно до цього регламенту і крім тих, які зазначені в ліцензії, виданої їй Національним банком Молдови. 3.3. Для отримання ліцензії обмінна валютна каса подає на розгляд до Національного банку Молдови наступні документи: 3.3.1. Клопотання на ім'я президента Національного банку Молдови про видачу ліцензії на здійснення діяльності обмінної валютної каси, яке має бути засвідчена підписом керівника і печаткою обмінної валютної каси. У клопотанні зазначаються найменування, організаційно-правова форма, юридична адреса, фіскальний код і номер телефону цієї обмінної валютної каси, а також обумовлюється, що: а) керівник, головний бухгалтер і всі інші працівники обмінної валютної каси ознайомлені з цим регламентом № 10018-20 , "Регламентом з валютного регулювання на території Республіки Молдова", іншими нормативними актами Національного банку Молдови, що стосуються діяльності обмінних валютних кас, а також діючими правовими актами в галузі застосування контрольно-касових машин, у галузі боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму і зобов'язуються виконувати всі вимоги, що містяться в них; b) обмінна валютна каса зобов'язується представляти Національному банку Молдови необхідну звітність, а також іншу інформацію у встановлені терміни та за встановленою формою. Клопотання також повинно містити підтвердження обмінної валютної каси її здатності здійснювати під свою відповідальність діяльність з обміну валюти фізичним особам відповідно до цього регламенту, а також містити перелік документів, доданих до клопотання 3.3.4. Довідка-підтвердження ліцензованого банку про зарахування на поточний рахунок відповідної обмінної валютної каси сум грошових внесків у статутний капітал у розмірі не менше встановленої мінімальної суми, із зазначенням сум внесених коштів у розрізі кожного із засновників. Довідка-підтвердження повинна бути складена на фірмовому бланку банку, підписана керівником, головним бухгалтером і завірена гербовою печаткою ліцензованого банку. До довідки повинні бути включені завірені банком (підписами, печаткою) копії банківських документів, на підставі яких грошові кошти були зараховані на рахунок обмінної валютної каси. Статутний капітал обмінної валютної каси складається з грошових і не грошових внесків. Для отримання ліцензії Національного банку Молдови суми грошових внесків в 4 статутному капіталі, які будуть складати оборотні кошти і будуть використовуватися надалі тільки для здійснення операцій з обміну валюти відповідно до цього регламенту, повинна становити не менше 500000 лей. 3.3.13.Обменная валютна каса несе відповідальність за достовірність поданих до Національного банку Молдови документів / інформації. 3.4. У разі якщо обмінна валютна каса має намір здійснювати діяльність з обміну валюти після закінчення терміну дії ліцензії, вона може отримати нову ліцензію. 3.4.1. З метою отримання нової ліцензії обмінна валютна каса представляє в Національний банк Молдови документи, передбачені в пунктах 3.3.1 - 3.3.3 та 3.3.5 - 3.3.11 цього регламенту. Одночасно до даних документів додаються: а) копія звіту (звітів) про проведені за день операціях за формою додатка № 6 за робочий день, що передує дню звернення до Національного банку Молдови. До копії звіту (звітів) додаються копії документів, передбачених у пункті 5.10.6 цього регламенту. Копії поданих документів повинні бути завірені підписом керівника та головного бухгалтера обмінної валютної каси і відбитком її печатки. b) копії виписок з рахунку про наявність грошових коштів на банківських рахунках обмінної валютної каси за робочий день, що передує дню звернення до Національного банку Молдови. Дані копії повинні бути завірені банком (підписами, печаткою). 3.4.2. Документи, передбачені в пункті 3.4.1, подаються до Національного банку Молдови в строк не менше 15 робочих днів до закінчення терміну раніше виданої ліцензії. У разі якщо обмінна валютна каса представляє документи в термін менше 15 робочих днів до закінчення терміну раніше виданої ліцензії, в день закінчення терміну ліцензії, обмінна валютна каса вносить грошові кошти на свій банківський рахунок і подає Національному банку Молдови довідка-підтвердження.

70. Здійснення операцій з готівкою в банках РМ
Відповідальність за готівку знаходяться в оборотній касі і сховище несуть в обов'язковому порядку три матеріально - відповідальних особи, призначені наказом, керівником банку. 2.11 Діяльність операційних кас і кімнат для перерахування, сортування та пакування готівки в банку, в т.ч., в залежності від випадку, у філіях і представництвах здійснюється відповідно до нормативних актів розробленими банком самостійно. ГЛАВА III Операції з готівкою в банках 3.1 В залежності від спектру наданих послуг, банк має право здійснювати прибутково-видаткові операції з готівкою. 3.2 Надходження готівки включають: a) вкладення на рахунках власників рахунків, відкритих у банку; b) надходження готівки в результаті операцій проведених банком; c) надходження готівки з філій того ж банку, або з будь-якого іншого банку, або філій останнього; d) надходження готівки з НБМ. 3.3 Видача готівки включає: a) видача готівки клієнтам банку; b) платежі в результаті операцій проведених банком; c) видача готівки філіям того ж банку або будь-якому іншому банку або філіям останнього; d) вкладення готівки в НБМ. 3.4 Для здійснення операцій з готівкою, банк користується, в залежності від випадку, наступними документами: - ордер на оприбуткування готівки (ordin de оncasare a numerarului); - ордер на видачу готівки (ordin de eliberare a numerarului); - грошовий чек (сec de numerar). 3.5 Ордер на оприбуткування готівки (ordin de оncasare a numerarului) (Додаток 1) є касовим документом, що використовується при будь-якому вигляді надходження готівки в банк. 3.6 Ордер на видачу готівки (ordin de eliberare a numerarului) (Додаток 2) є касовим документом, що використовується при видачі банком готівки. 3.7 Грошовий чек є касовим документом, використовуваним власником рахунку при отриманні готівки в банку. Складання і використання грошового чека здійснюється відповідно до Регламенту для Вашого грошової чекової книжки. 3.8 Документи, що використовуються для відображення операцій з готівкою складаються відповідальним працівником банку і виконуються в той же операційний день коли були складені. 3.9 Документи складаються державною мовою. Параметри формулярів документів, що використовуються при операціях з готівкою, в залежності від обсягу включених даних, встановлюються банком самостійно. 3.10 Банк може доповнити документи, використовувані при операціях з готівкою, необхідними рубриками, згідно внутрішніх процедур банку. 3.11 Формуляри документів, що використовуються для операцій з готівкою, складаються на папері або в електронній формі, які надалі роздруковуються на принтері. Кількість примірників встановлюється банком самостійно, відповідно до внутрішніх процедур банку. 3.12 У формулярах документів, що використовуються для операцій з готівкою, не допускаються виправлення або підтирання. 3.13 На документах, що використовуються при операціях з готівкою, проставляються печатка і підписи уповноважених осіб банку. 3.14 Облік операцій з готівкою ведеться в журналах, форма і зміст яких розробляються самостійно банком. 3.15 Внутрішні процедури підписання, візування, розподілу та зберігання документів і журналів, які використовуються в операціях з готівкою, розробляються банком самостійно.

71. Механізм купівлі іноземної валюти юридичними
особами резидентами
ОПЕРАЦІЇ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ з купівлі та продажу іноземної валюти 6.2.1. Юридичні особи-резиденти (за винятком ліцензованих банків) мають право купувати і продавати іноземну валюту за молдовські леї або за іншу іноземну валюту тільки через ліцензовані банки. Фізичні особи-резиденти мають право купувати і продавати іноземну валюту за молдовські леї або за іншу іноземну валюту через ліцензовані банки й обмінні валютні каси. 15 Юридичні особи-нерезиденти мають право купувати і продавати в Республіці Молдова іноземну валюту за молдовські леї або за іншу іноземну валюту тільки через ліцензовані банки. Фізичні особи-нерезиденти мають право купувати і продавати в Республіці Молдова іноземну валюту за молдовські леї або за іншу іноземну валюту через ліцензовані банки й обмінні валютні каси. 6.2.2. Юридичні особи - резиденти (за винятком ліцензованих банків) мають право купувати іноземну валюту за молдовські леї тільки у випадку, якщо іноземна валюта необхідна для: a) здійснення платежів / переказів на користь нерезидентів згідно з положеннями цього регламенту; b) здійснення платежів / переказів за кордон на користь резидентів - тільки у разі, якщо ці платежі / перекази можуть бути здійснені згідно з чинним законодавством; c) оплати витрат на відрядження та інших витрат, пов'язаних з відрядженням; d) погашення кредитів в іноземній валюті, отриманих від ліцензованих банків, і здійснення платежів, пов'язаних зі сплатою відсотків та інших належних платежів, передбачених кредитним договором; e) здійснення обмінними валютними касами операцій по валютному обміну фізичним особам. 6.2.3. Якщо відповідно до законодавчих актів / підтверджуючими документами передбачено здійснення платежу / перекладу в молдавських леях, юридичні особи-резиденти не мають права купувати іноземну валюту за молдовські леї на валютному ринку. 6.2.4. Юридичні особи - резиденти (за винятком ліцензованих банків) зобов'язані використовувати іноземну валюту, куплену згідно з положеннями пункту 6.2.2 цього регламенту, протягом 7-ми робочих днів з дня зарахування купленої іноземної валюти на їх рахунки. Якщо куплена іноземна валюта не була використана за призначенням у встановлений термін, юридичні особи зобов'язані запропонувати її для продажу за молдовські леї ліцензованим банкам.
72. Загальні правила перекладу / вивезення з Молдови грошових коштів
окремими категоріями фізичних осіб
ПЛАТЕЖІ / ПЕРЕКЛАДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ 7.8.1. Положення пункту 7.8 застосовуються при здійсненні фізичними особами-резидентами, з або без відкриття банківських рахунків, платежів / переказів в іноземній валюті / молдавських леях на користь нерезидентів та за кордон на користь резидентів. Фізичні особи-резиденти можуть здійснювати згадані платежі / переклади за поданням ліцензованому банку підтверджуючих документів (документи, що підтверджують: необхідність здійснення платежу / перекладу, ступінь спорідненості, факт тимчасового перебування за кордоном і т.д.), за винятком випадків, спеціально 18 передбачених цим регламентом або іншими нормативними актами Національного банку Молдови. Якщо згідно з нормативними актами Національного банку Молдови для здійснення згаданих платежів / переказів необхідно мати відповідні нотифікації / дозволу, у ліцензований банк повинні бути представлені відповідні документи, а також інші документи, передбачені нормативними актами Національного банку Молдови. Не допускається здійснення фізичними особами-резидентами, за винятком фізичних осіб-власників підприємницьких патентів, платежів / переказів у межах підприємницької діяльності, а також платежів / переказів, які за своєю сутністю повинні здійснюватися юридичними особами. 7.8.2. Фізична особа-резидент може здійснювати наступні платежі / перекази на користь нерезидентів / за кордон на користь резидентів: a) Переклад за кордон, призначений на сімейні витрати. Одноразовий переказ за кордон, призначений на сімейні витрати, у сумі, що не перевищує 1000 євро (або їх еквівалент), на користь кожної фізичної особи (резидента або нерезидента), яке є батьком, дитиною, чоловіком / дружиною, рідним братом / сестрою, дідусем / бабусею, онуком / онукою, здійснюється без подання документів, що підтверджують ступінь спорідненості. Одноразовий переказ за кордон, призначений на сімейні витрати, у сумі, що перевищує 1000 євро (або їх еквівалент), але не перевищує 10000 євро (або їх еквівалент), здійснюється за поданням ліцензованому банку документів, що підтверджують ступінь споріднення (свідоцтво про народження, свідоцтво про реєстрації шлюбу і т.д.). Одноразовий переказ за кордон, призначений на сімейні витрати, у сумі, що перевищує 10000 євро (або їх еквівалент), здійснюється за поданням ліцензованому банку документів, що підтверджують ступінь спорідненості, а також документів, що підтверджують необхідність здійснення платежу / переказу фізичною особою, на користь якого здійснюється переклад, і містять дані про суму платежу / перекладу. b) Переклад у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон. Переказ за кордон коштів, що належать на праві власності фізичній особі-резиденту, що виїжджає на постійне місце проживання за кордон, здійснюється відповідно до положень Інструкції про переведення / вивезенні з Республіки Молдова грошових коштів окремими категоріями фізичних осіб (затвердженої постановою Адміністративної ради Національного банку Молдови № 184 від 13.07.2006 р.). c) Переклад у зв'язку з тимчасовим перебуванням за кордоном. Фізична особа-резидент може здійснити на своє ім'я за кордон переказ грошових коштів, призначених на його поточні витрати в період тимчасового перебування за кордоном. Згаданий одноразовий переказ у сумі, що не перевищує 10000 євро (або їх еквівалент), здійснюється за поданням ліцензованому банку документів, що підтверджують факт тимчасового перебування за кордоном (наприклад, підтвердження від іноземного навчального закладу, медичної установи або з місця роботи за кордоном та ін) . Переклад, в сумі перевищує 10000 євро (або їх еквівалент), здійснюється за поданням ліцензованому банку документів, що підтверджують факт тимчасового 19 знаходження за кордоном, та документів, що підтверджують необхідність здійснення платежу / переказу фізичною особою та містять дані про суму платежу / перекладу. d) Переклад з метою отримання візи для навчання за кордоном. Переказ за кордон на ім'я фізичної особи-резидента з метою отримання ним навчальної візи здійснюється за поданням ліцензованому банку документа, що підтверджує зарахування відповідної фізичної особи в навчальний заклад, а також документа / інформації, що підтверджує необхідність наявності за кордоном грошових коштів на ім'я відповідної фізичної особи для отримання навчальної візи (наприклад, лист навчального закладу про зарахування на навчання, документ / інформація дипломатичної місії іноземної держави, в якому передбачена вимога про внесення грошових коштів на рахунок, відкритий у банку за кордоном і т.д.). 7.8.3. Платежі / перекази здійснюються ліцензованими банками за поданням фізичною особою посвідчення особи, на підставі підписаного ним письмового розпорядження, в якому крім інших даних вказується мета платежу / перекладу, дані про одержувача платежу / перекладу (найменування, прізвище, ім'я та ін) і що платіж / переклад не здійснюється в рамках підприємницької діяльності. Мета платежу / переказу зазначається докладно (наприклад, оплата за медичне лікування, за навчання, для купівлі книг, безоплатна допомога, сімейні витрати і т.д.), а в разі, якщо платіж / переклад здійснюється на підставі договору, інвойсу або іншого документа , вказуються також номер і дата відповідного документа. . Якщо сума грошових коштів, що підлягає перекладу, менше суми, зазначеної у дозволі Національного банку Молдови, то відповідальна особа ліцензованого банку робить відмітки на зворотному боці дозволу про переводиться сумі, дату переказу, назву банку і завіряє ці записи своїм підписом і печаткою банку. Оригінал повертається клієнтові, а фотокопія дозволу, завірена відповідальною особою банку, з згаданими відмітками на її зворотному боці зберігається в ліцензованому банку.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Шпаргалка
390.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Комерційне право Молдови
Фінансове право 9
Фінансове право
Фінансове право 8
Фінансове право 4
Фінансове право 5
Фінансове право 2
Фінансове право 3
Фінансове право
© Усі права захищені
написати до нас