Центральні банки

Контрольна робота
На тему:
«Центральні банки»

Зміст
Введення
1. Цілі, форми, організації та функції центральних банків
2. Пасивні операції центральних банків
3. Активні операції центральних банків
Висновок
Список використаної літератури

Введення
У країнах з ринковою економікою діє дворівнева банківська система, для якої характерно суворий поділ функцій центрального і комерційних банків. Ця система складається з 3 трьох елементів:
- Центрального банку (вісь банківської системи);
- Комерційних банків (основа банківської системи);
- Установ банківської інфраструктури, що забезпечує інформаційне, методичне, наукове і кадрове забезпечення банківської діяльності (служб з обробки, передачі та зберігання інформації, міжнародних систем міжбанківської комунікації, страхових структур, розрахункових палат, аудиторських служб, центрів торгівлі валютою, міжбанківськими кредитами, системи підготовки кадрів для банків).
Актуальність теми визначається тим, що ключовим елементом фінансової системи будь-якої розвиненої держави сьогодні є центральний банк, який виступає офіційним провідником грошово-кредитної політики. У свою чергу, грошово-кредитна політика, поряд з бюджетною, складає основу всього державного регулювання економіки. Тому ефективна діяльність центрального банку є однією з умов ефективного функціонування ринкової економіки.
Т.ч. метою даної роботи є розкрити місце центрального банку в банківській системі країни, визначити його роль в економіці.
Завдання роботи: проаналізувати діяльність центральних банків, їх структуру, функції та правовий статус; розкрити зміст пасивних і активних операцій банку, проаналізувати їх структуру.
Методичною базою для написання контрольної роботи були положення законодавчих і підзаконних нормативних і правових актів: Конституція РФ, Федеральний законом «Про Центральний банк Російської Федерації (Банку Росії)» від 12 квітня 1995 р. (із змінами на 27 жовтня 2008 р.), а також нормативними актами Банку Росії: «Бюлетень банківської статистики» і «Річний звіт Банку Росії».
Джерелами навчальної та навчально-методичної літератури були: підручник
«Банківська справа» під. ред. Є.Ф. Жукова; підручник «Гроші. Кредит. Банки »під ред. О.І. Лаврушина; робота під ред. А.Г. Грязнова «Банківська система Росії. Настільна книга банкіра »; навчальний посібник Полякова В.П., Москвіної Л.А. «Структура і функції центральних банків. Зарубіжний досвід ».
Об'єктом дослідження контрольної роботи є центральний банк.
Предметом дослідження є роль і місце центрального банку в кредитно-грошовій системі.
З визначення предмета і сформульованих завдань випливає структура даної курсової роботи, яка складається з вступу, трьох розділів і висновку. У першому розділі контрольної роботи розглядаються цілі, завдання діяльності, функції центрального банку. Реалізація функцій центрального банку забезпечується шляхом проведення ним пасивних і активних операцій. Їх розгляд представлено у другій і третій чолі.

1. Цілі, форми організації та функції центральних банків
Виникнення центральних банків історично пов'язане з централізацією банкнотної емісії в руках небагатьох, найбільш надійних комерційних банків, користувалися загальним довірою, чиї банкноти могли успішно виконувати функцію загального кредитного знаряддя обігу. Такі банки стали звати емісійними. У кінці XIX - початку XX ст. у більшості країн емісія всіх банкнот була зосереджена в одному банку, який став називатися центральним емісійним банком, а на сучасному етапі просто центральним банком. Ця назва відбиває роль банку в кредитній системі країни, він служить віссю, центром кредитної системи. [10, стор 230]
Правовий статус, функції, принципи організації та діяльності Центрального банку РФ (Банку Росії) визначаються Конституцією РФ, Федеральним законом «Про Центральний банк Російської Федерації (Банку Росії)» від 12 квітня 1995 р., Федеральним законом «Про внесення змін і доповнень до Закону «Про банки і банківську діяльність» від 3 лютого 1996 р., а також нормативними актами Банку Росії.
Банк Росії є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба Російської Федерації і своїм найменуванням. Статутний капітал (у розмірі 3 млрд. руб.) Та інше майно Центрального банку є федеральною власністю. Банк Росії у своїй діяльності незалежний від Уряду РФ. Держава не відповідає за зобов'язаннями Банку Росії, а Банк Росії - за зобов'язаннями держави, якщо вони не взяли на себе такі зобов'язання або якщо інше не передбачено федеральними законами. Банк Росії підзвітний лише Державній думі Федеральних зборів РФ. Державна дума за поданням Президента РФ призначає строком на чотири роки Голови Банку Росії. Банк Росії тісно пов'язаний з Урядом РФ, бере участь у розробці державної економічної політики. Голова Банку Росії або один з його заступників бере участь у засіданнях Уряду РФ. Закон про Банк Росії істотно розширив повноваження Національної банківської ради - колегіального органу Банку Росії. З 12 членів Національної банківської ради два направляються Радою Федерації Федеральних зборів РФ, три - Державною думою, три - Президентом РФ, три - Урядом РФ і Голова Банку Росії. [7, стор 67-68]
З точки зору на власності на капітал центральні банки бувають державні, капітал яких належить державі (Великобританія, Німеччина, Франція, Канада, Росія); акціонерні, капітал яких належить приватним особам (США, Італія); змішані, частина капіталу належить державі, частина - приватним особам (Бельгія).
Центральний банк незалежно від належності його капіталу є юридично самостійним: його майно відособлене від майна держави, центральний банк розпоряджається ним як власник. Ступінь незалежності центрального банку від виконавчої влади в різних країнах різна. Більшою самостійністю користуються банки, за законом підзвітні парламенту (США, Німеччини, Швейцарії, Швеції, Голландії, Росії), меншою - підзвітні Міністерству фінансів. У той же час незалежність центрального банку має відносний характер, оскільки економічна політика уряду не може бути успішною без погодження і тісної ув'язки її основних елементів: грошово-кредитної і фінансової політики. Тому в довгостроковому плані політика центрального банку прямо визначається пріоритетами макроекономічного курсу уряду. У кінцевому підсумку, будь центральні банк у тому чи іншому ступені поєднує риси і банку, і державного органу. [10, стор 230-231]
Федеральним законом «Про Центральний банк Російської Федерації (Банку Росії)» від 12 квітня 1995 р. визначені цілі діяльності Банку Росії (ст. 3) [2]:
1. Захист і забезпечення стійкості рубля;
2. Розвиток і зміцнення банківської системи Російської Федерації;
3. Забезпечення ефективного та безперебійного функціонування платіжної системи.
Отримання прибутку не є метою діяльності Банку Росії.
Для досягнення цілей Банк Росії виконує такі функції (ст. 4):
1. у взаємодії з урядом РФ розробляє і проводить єдину державну грошово-кредитну політику;
2. монопольно здійснює емісію готівки і організовує наявне грошовий обіг;
3. є кредитором останньої інстанції для кредитних організацій, організує систему їх рефінансування;
4. встановлює правила здійснення розрахунків в Російській Федерації;
5. встановлює правила проведення банківських операцій;
6. здійснює обслуговування рахунків бюджетів всіх рівнів бюджетної системи РФ, якщо інше не встановлено федеральними законами. За допомогою проведення розрахунків за дорученням уповноважених органів виконавчої влади та державних позабюджетних фондів, на які покладаються організація виконання і виконання бюджетів;
7. здійснює ефективне управління золотовалютними резервами Банку Росії;
8. приймає рішення про державну реєстрацію кредитних організацій, видає кредитним організаціям ліцензії на здійснення банківських операцій, зупиняє їх дію та відкликає їх;
9. здійснює нагляд за діяльністю кредитних організацій і банківських груп;
10. реєструє емісію цінних паперів кредитними організаціями відповідно до федеральними законами;
11. здійснює самостійно або за доручення Уряду РФ всі види банківських операцій та інших угод, необхідних для виконання функцій Банку Росії;
12. організує і здійснює валютне регулювання і валютний контроль відповідно до законодавства РФ;
13. визначає порядок здійснення розрахунків з міжнародними організаціями, іноземними державами. А також з юридичними і фізичними особами;
14. встановлює правила бухгалтерського обліку і звітності для банківської системи РФ;
15. встановлює та публікує офіційні курси іноземних валют по відношенню до рубля;
16. бере участь у розробці прогнозу платіжного балансу РФ і організовує складання платіжного балансу РФ;
17. встановлює порядок і умови здійснення валютними біржами діяльності з організації проведення операцій з купівлі та продажу іноземної валюти. Здійснює видачу, призупинення та відкликання дозволів валютним біржам на організацію проведення операцій з купівлі та продажу іноземної валюти;
18. проводить аналіз і прогнозування стану економіки РФ в цілому і по регіонах, перш за все грошово-кредитних, валютно-фінансових і цінових відносин, публікує відповідні матеріали і статистичні дані;
19. виконує інші функції відповідно до федеральними законами.
Всі перераховані вище функції банку Росії можна згрупувати в п'ять функцій, які в основному збігаються з функціями центральних банків промислово розвинутих країн:
1. проведення грошово-кредитної політики;
2. монопольної емісії готівкових грошей і організації їх обігу;
3. банку банків;
4. банку уряду;
5. зовнішньоекономічну. [7, стор 69-71]
Функція грошово-кредитної політики або функція грошово-кредитного регулювання. Регулювання економіки шляхом впливу на стан кредиту і грошового обігу - складовий елемент економічної політики уряду, головними цілями якої є досягнення стабільного економічного зростання, низького рівня безробіття та інфляції, вирівнювання платіжного балансу.
Для впливу на грошово-кредитну сферу центральний банк використовує, насамперед, здатність комерційних банків збільшувати чи зменшувати депозити, а, отже, грошову масу. Однак це не означає, що він може безпосередньо визначати обсяг депозитної емісії і кредитних операцій банків. Центральний банк впливає на динаміку банківських позик і депозитів через систему обов'язкових резервів. Регулюючи резервну позицію банків, він може викликати цінну реакцію скорочення або збільшення кредитів та відповідно депозитів.
Суть в тому, що є певний взаємозв'язок між розміром резервів, які банки зобов'язані зберігати на рахунку в центральному банку, і кредитними операціями банків. Збільшення банківських позик веде до зростання депозитів і, отже, викликає необхідність збільшення обов'язкових резервів. Зменшення позик призводить до протилежного результату. Якщо банк не має можливості потримати необхідне співвідношення між обов'язковими резервами та депозитами, він змушений відмовитися від видачі нових кредитів або продати цінні папери. Якщо ж у банків виникають надлишкові («вільні») резерви (тобто сума фактичних резервів на рахунках у центральному банку перевищує суму обов'язкових резервів), то банки можуть надати нові позики і створити депозити.
Зазначена залежність отримала назву ефекту кредитно-депозитної мультиплікації. Він означає розширення депозитів шляхом багаторазового збільшення будь-яких нових резервів, одержуваних банківською системою в цілому. Даний ефект спрацьовує незважаючи на те, що кожен окремий банк не може розширити депозити в кількості, що перевищує його надлишкові резерви.
Функція монопольної емісії банкнот. За центральним банком як представником держави законодавчо закріплена емісійна монополія тільки у відношенні банкнот, тобто загальнонаціональних кредитних грошей, які є загальновизнаним остаточним засобом погашення боргових зобов'язань у країні. У деяких країнах центральний банк також монопольно здійснює емісію монет, але зазвичай їх чеканкою займається міністерство фінансів (казначейство). В останньому випадку центральний банк купує монети в казначейства за номіналом, а різниця між номінальною (номінальної) вартістю монет та їх собівартістю іде у дохід держбюджету. Куплені монети центральний банк випускає в обіг разом з банкнотами. Банкноти і монети є єдиним законним засобом платежу на території РФ.
Функція банку банків. На відміну від комерційних банків, центральний банк не має справи безпосередньо з підприємцями і населенням. Його головною клієнтурою є комерційні банки. Останні виступають як би посередниками між економікою і центральним банком. Він зберігає вільну готівку комерційних банків, тобто їх касові резерви.
Приймаючи на збереження касові резерви комерційних банків, центральний банк надає їм кредитну підтримку. Він є для комерційних банків кредитором останньої інстанції, тобто кредитором на крайній випадок.
Будучи «банком банків», центральний банк виконує функції головного регулюючого органу платіжної системи країни. Він організовує міжбанківські розрахунки, координує і регулює організацію розрахункових систем, служить розрахунковим центром банківської системи.
У більшості країн центральний банк здійснює нагляд і контроль над банками з метою підтримання стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів. Основні напрямки нагляду і контролю центрального банку над комерційними банками наступні: видача ліцензій на здійснення банківської діяльності, на проведення окремих видів операцій (валютних, з цінними паперами); перевірка та аналіз фінансової звітності, наданої банками, ревізії на місцях; встановлення нормативу обов'язкових резервів і системи економічних нормативів, контроль за їх дотриманням.
Функція банку уряду. Незалежно від належності капіталу центральні банки тісно пов'язані з державою. У якості банкіра уряду центральний банк виступає як його касир, кредитор, фінансовий консультант. У центральному банку відкриті рахунки уряду й урядових відомств. У більшості країн центральний банк здійснює касове виконання державного бюджету. Доходи уряду, що надійшли від податків і позик, зараховуються на безвідсотковий рахунок казначейства (міністерства фінансів) в центральному банку, всі урядові витрати покриваються з цього рахунку.
Центральний банк кредитує державу, консультує Мінфін з питань розміщення і погашення державних позик, визначення прибутковості державних цінних паперів в залежності від ринкової ситуації, керує державним боргом. Під управлінням державним боргом розуміються операції центрального банку з розміщення та погашення позик, організації виплат доходів за ними, проведення конверсії і консолідації. Центральний банк використовує різні методи управління держборгом: купує і продає державні зобов'язання з метою впливу на їх курси і прибутковість; змінює умови продажу; різними способами підвищує привабливість державних зобов'язань для приватних інвесторів.
Зовнішньоекономічна функція. Центральний банк є органом валютного контролю, провідником державної валютної політики. Він визначає режим обмінного курсу національної валюти і здійснює його регулювання, проводить операції з управління офіційними золотовалютними резервами, регулює міжнародні розрахунки, платіжний баланс, контролює рух валютних цінностей як усередині країни, так і за кордоном, бере участь у розробці прогнозу й організовує складання платіжного балансу . Центральний банк бере участь у підготовці міжнародних угод з відповідних питань, співпрацює з центральними банками інших країн, а також з міжнародними та регіональними валютно-кредитними організаціями, представляє країну в цих організаціях.

Всі функції центрального банку взаємопов'язані. Кредитуючи державу і банки, він одночасно створює кредитні знаряддя обігу, здійснюючи випуск і погашення урядових зобов'язань, впливаючи на рівень позичкового відсотка. Це визначає особливе положення, яке займає центральний банк у банківській системі, і створює об'єктивні передумови для виконання ним своєї найважливішої функції - функції грошово-кредитного регулювання. [10, стор 231-241]
2. Пасивні операції центральних банків
Центральный банк осуществляет свои функции через банковские операции. Банк России имеет право выполнять следующие банковские операции:
1. предоставлять кредиты на срок не более одного года под обеспечение ценными бумагами и другими активами, если иное не установлено федеральным законом о федеральном бюджете;
2. покупать и продавать государственные ценные бумаги на открытом рынке;
3. покупать и продавать облигации, эмитированные Банком России, и депозитные сертификаты;
4. покупать и продавать иностранную валюту, а также платежные документы и обязательства, номинированные в иностранной валюте, выставленные российскими и иностранными кредитными организациями;
5. покупать, хранить, продавать драгоценные металлы и иные виды валютных ценностей;
6. проводить расчетные, кассовые и депозитные операции, принимать на хранение и в управление ценные бумаги и другие активы;
7. выдавать поручительства и банковские гарантии;
8. выполнять операции с финансовыми инструментами, используемыми для управления финансовыми рисками;
9. открывать счета в российских и иностранных кредитных организациях на территории России и территориях иностранных государств;
10. выставлять чеки и векселя в любой валюте;
11. осуществлять другие банковские операции от своего имени в соответствии с обычаями делового оборота, принятыми в международной банковской практике.
Можно выделить две группы операций Банка России пассивные и активные.
Пассивные операции – это операции по формированию банковских ресурсов. К пассивным операциям относятся: эмиссия банкнот и монет (наличные деньги в обращении); депозиты (средства на счетах); обязательства по полученным кредитам; выпуск собственных облигаций; капитал и резервы.
Главным источником ресурсов ЦБ в большинстве стран является эмиссия банкнот (от 40 до 85% всех пассивов). На современном этапе выпуск банкнот полностью фидуциарный , т.е. он не обеспечен золотом. Золотое обеспечение банкнот отменено, хотя в некоторых странах формально продолжают действовать законы, ограничивающие пределы фидуциарной эмиссии банкнот. Повсеместно отменено официальное золотое содержание денежных единиц.
Современный механизм эмиссии банкнот основан на кредитовании коммерческих банков, покупке государственных ценных бумаг и увеличении золотовалютных резервов. Механизм эмиссии предопределяет характер кредитного обеспечения банкнот. Эмиссия банкнот, осуществляемая при кредитовании банков, обеспечена их обязательствами; при покупке государственных долговых обязательств, золота и иностранной валюты – соответственно государственными обязательствами, золотом и иностранной валютой. Иначе говоря, обеспечением банкнотной эмиссии служат активы центрального банка. В этом, в частности, проявляется взаимосвязь пассивных и активных операций. Размеры пассивной операции зависят от его активных операций: ссуд банкам, покупки государственных ценных бумаг, иностранной валюты и золота.
Однако сказанное не означает, что любая ссуда центрального банка кредитной системе или государству связана с новым выпуском банкнот. Кредиты центрального банка могут зачисляться на счета коммерческих банков и казначейства, открытые в центральном банке. В этом случае происходит не банкнотная, а депозитная эмиссия центрального банка.
Источником ресурсов центральных банков служат вклады казначейства и коммерческих банков. Коммерческие банки могут помещать на беспроцентные счета в центральных банках часть своих кассовых резервов, в том числе обязательные. В ряде стран обязательные резервы зачисляются на специальные счета, как правило, беспроцентные. Такой порядок действует, в частности, в России. Центральные банки могут открывать коммерческим банкам и срочные счета с фиксированной процентной ставкой. [7, стр. 76–79]
Структура пассивных операций представлена в таблице 1.
Таблиця 1. Пассивные операции Банка России по состоянию на 1 сентября 2009 г.
Источник: http://www.cbr.ru/publ/BBS/Bbs0909r.pdf
Как видно из данных таблицы 1, выпуск банкнот и монет в обращении составил на 1 сентября 2009 г. 3916854 млн. руб. По состоянию на 1 января 2009 г. Уставной капитал Банка России – 3 млрд. руб. г. на его долю приходится 0.53% пассивов.
3. Активные операции центральных банков
К основным активным операциям центральных банков относятся учетно-ссудные операции, вложения в ценные бумаги, операции с золотом и иностранной валютой.
Учетно-ссудные операции представлены двумя видами: учетные операции и краткосрочные ссуды государству и банкам.
Учетные операции – это покупка центральным банком векселей у государства и банков. Покупка векселей у коммерческих банков называется переучетом, так как при этом происходит вторичный учет, вторичная покупка векселей, которые коммерческие банки купили у своих клиентов. Учет казначейских векселей служит в большинстве промышленно развитых стран главным инструментом краткосрочного кредитования государства для покрытия временных кассовых разрывов (т.е. временных разрывов между текущим поступлением доходов и расходами госбюджета).
Другим методом покрытия кассовых разрывов могут быть прямые банковские ссуды правительству сроком не более одного года. Краткосрочные ссуды коммерческим банкам предоставляются под обеспечение простым и переводными векселями, ценными бумагами и другими активами. Разновидность таких операций – ломбардные ссуды.
Вложения в ценные бумаги могут осуществляться центральными банками с различными целями. Во-первых, покупка ими государственных облигаций в большинстве промышленно развитых стран служит главной и даже единственной формой кредитования правительства для покрытия бюджетного дефицита. Прямое кредитование государства, т.е. предоставление банковской ссуды, для финансирования бюджетного дефицита в этих странах практически отсутствует (например, в США, Канаде, Японии, Великобритании, Швейцарии, Швеции) или ограничено законом (в Нидерландах, Франции). Следует обратить внимание на то, что в портфеле центрального банка обычно находится очень незначительная часть государственных ценных бумаг. Основными кредиторами государства выступают не центральные банки, а коммерческие банки и другие финансово-кредитные учреждения, компании и население.
Во-вторых, покупка центральными банками государственных облигаций осуществляется с целью регулирования ликвидности банковской системы, денежной массы и курса государственных облигаций в ходе проведения денежно-кредитной политики. Для увеличения ресурсов коммерческих банков центральные банки, в частности, используют операции типа репо, т.е., покупая у банков государственные ценные бумаги, одновременно берут на себя обязательство обратной последующей их продажи через определенный срок по заранее фиксированной цене. [7, стр. 79–81]
Структура активных операций представлена в таблице 2.
Таблиця 2. Активные операции Банка России по состоянию на 1 сентября 2009 г.
Вложения Банка России в ценные бумаги по состоянию на 1 сентября 2009 г. составили 2,97% всех активов. Основные средства составляли на 1 сентября 2009 г. около 0,38% всех активов Банка России.
Таким образом, баланс Банка России состоит из пассивных операций и активных операций и представлен в таблице 3.
Таблиця 3. Баланс Банка России по состоянию на 1 сентября 2009 г.
Подводя итоги, выделим следующее: в современных банковских системах центральный банк занимает особое место. Он является органом государственного регулирования экономики, наделен правом монопольного выпуска банкнот, регулирования денежного обращения, кредитных отношений страны. В центральном банке хранятся золотовалютные резервы страны. Он осуществляет руководство и контроль над всей кредитной системой, является банком банков, хранит временно свободные денежные средства правительства, бюджета, других правительственных органов, обязательные резервы коммерческих банков. Можно сказать, что центральные банки являются государственными, так как они проводят политику государства и работают как государственные органы.
Деятельность центрального банка – обеспечение устойчивости российской валюты, покупательной способности рубля, минимизация инфляции, а также эффективности всей банковской системы расчетов в интересах экономики в целом.
Центральный банк – орган валютного регулирования, определяющий порядок расчетов с иностранными государствами и порядок операций по покупке и продаже иностранной валюты. В этой связи он организует и осуществляет валютный контроль, как непосредственно, так и через уполномоченные коммерческие банки.
Центральный банк устанавливает правила бухгалтерского учета и отчетности, порядок проведения банковских операций для всех банков и кредитных учреждений. Он лицензирует деятельность банков, кредитных учреждений и аудиторских организаций, занимающихся аудитом банков, осуществляет надзор за деятельностью кредитных учреждений, регистрирует эмиссию ценных бумаг банков и кредитных учреждений, ведет реестр ценных бумаг; проводит анализ и прогнозирование состояния экономики в целом и по регионам, публиковать материалы и статистику денежно-кредитных, финансовых, ценовых отношений.
Центральный банк – расчетный центр страны, определяющий систему, порядок и формы расчетов в стране, в том числе и между банками.
Можно сказать, что центральные банки являются государственными, так как они проводят политику государства и работают как государственные

Висновок
Целью данной работы являлось раскрыть место центрального банка в банковской системе страны, определить его роль в экономике.
В соответствии с поставленными задачами определили, что в современных банковских системах центральный банк занимает особое место. Он является органом государственного регулирования экономики, наделен правом монопольного выпуска банкнот, регулирования денежного обращения, кредитных отношений страны. Также мы раскрыли содержание пассивных операций центрального банка. Особое внимание уделили такой операции как эмиссия банкнот. Объяснили, в чем состоит фидуциарный характер современной банкнотной эмиссии. Показали, как эмиссия банкнот связана с активными операциями центрального банка. Рассмотрели механизм эмиссии банкнот Банком России. Проанализировали структуру пассивных операций Банка России. В третьем вопросе привели определение активных операций и охарактеризовали виды активных операций центральных банков. Раскрыли цели проведения ссудных, фондовых и валютных операций центральных банков. Проанализировали структуру активных операций Банка России.
Итак, выполнив поставленные задачи, полагаем, что цель данной контрольной работы достигнута.

Список використаної літератури
1. Конституция Российской Федерации (принята на всенародном голосовании 12 декабря 1993 г.) – М.: Издательская группа НОРМА:ИНФРА – М, 2006. - 560 с.
2. Федеральным законом «О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)» от 12 апреля 1995 г. (с изменениями на 27 октября 2008 года) // Собрание законодательства РФ. - 2008. - № 4.
3. Федеральный закон «О внесении изменений и дополнений в Закон РСФСР «О банках и банковской деятельности в РСФСР» от 3 февраля 1996 г. №17-ФЗ // СПС «Консультант плюс»
4. Баланс Банка России // Бюллетень банковской статистики. - 2009. – №9 (196). - 284 с. http://www.cbr.ru // Издания Банка России. Электронная версия «Бюллетеня банковской статистики».
5. Годовая финансовая отчетность Банка России // Годовой отчет 2008. – Утвержден советом директоров Банка России 13.05.2009. - 269 с. http://www.cbr.ru // Издания Банка России. Электронная версия «Годового отчета Банка России за 2008 год».
6. Банковское дело: учеб. пособие для вузов / Под. ред. А.М. Тавасиев, В.А. Москвина, Н.Д. Эрисшвили. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 287 с.
7. Банковское дело: учебник для вузов /Под. ред. Є.Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Единство, 2008. - 575 с.
8. Банківська система Росії. Настольная книга банкира / Под ред. А.Г. Грязнова. – М.: ДЭКА, 2009. - 284 с.
9. Гроші. Кредит. Банки: Підручник для вузів / Під ред. проф. Є.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2009. – 622 с.
10. Гроші. Кредит. Банки: Підручник / За ред. О.І. Лаврушина. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 2007. - 464 с.
11. Поляков В.П., Москвина Л.А. Структура і функції центральних банків. Зарубіжний досвід: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2007. – 234 С.