Облік і аудит на підприємстві

Крім заробітної плати підприємство надає своїм працівникам різні додаткові пільги: оплачені відпустки, лікарняні листи, пенсійне забезпечення. Крім того, видаються позики зі зниженою процентною ставкою, надаються юридичні послуги. До свят виплачуються одноразові заохочення або робляться подарунки. Також виплачуються грошові допомоги на поховання (у розмірі 10 мінімальних оплат праці), на народження дитини і материнську допомогу (в розмірі 15 мінімальних оплат праці).
З метою вдосконалення організації праці в ТОВ «Аймол» проводиться розширення обсягу і збагачення змісту роботи персоналу.

2. Основи побудови бухгалтерського обліку
Основними функціями бухгалтерськими обліку є: формування достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємств необхідної для оперативного керівництва та управління, а також її використання інвесторами, покупцями, податковими, фінансовими, банківськими органами й іншими зацікавленими особами; забезпечення контролю за наявністю руху майна і використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами і кошторисами; попередження негативних явищ у фінансово-господарської діяльності, виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських ресурсів. Система бухгалтерського обліку на підприємстві і робота бухгалтера організується відповідно до Положення по веденню бухгалтерського обліку і звітності в Республіці Казахстан.
За час ознайомчої практики я отримала навички складання бухгалтерських документів, в тому числі, бухгалтерського звіту, форм № 1 і № 2, первинних документів (рахунок-фактура, видатковий і прибутковий ордера, супровідні документи, накладні і т.д.), обчислення амортизаційних відрахувань, урахуванням касових операцій.
Щорічно видається наказ про облікову політику підприємства на підставі Закону РК "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» от26.02.2007 р. і «Національним стандартом фінансової звітності» № 2, затвердженим наказом Міністра фінансів РК від 21.06.2007 р. № 217. Облікова політика складена на основі припущень, що:
а) ТзОВ «Аймол» є внутрішнім нормативним документом, що визначає єдину сукупність принципів, правил організації бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
б) активи і зобов'язання ТОВ «Аймол» існують відокремлено від активів і зобов'язань власників ТОО (допущення майнової відособленості);
в) факти господарської діяльності ТОВ відносяться до того звітного періоду, в якому вони мали місце, незалежно від фактичного часу надходження чи виплати грошових коштів, пов'язаних з цими фактами (допущення тимчасової визначеності фактів господарської діяльності);
г) ТзОВ «Аймол» діє і буде діяти в доступному для огляду майбутньому;
д) прийнята в ТОВ «Аймол» облікова політика застосовується послідовно з року в рік.
У разі зміни облікової політики застосовується перспективний спосіб відображення змін, тобто нова облікова політика буде застосовуватися до подій і операцій, що відбуваються після дати її зміни. Перерахунок попередніх фінансових звітів і перерахунок сумарного ефекту від змін в обліковій політиці ТОО у звіті про доходи та витрати за поточний період не проводиться.
При розробці облікової політики були застосовані концепція та основні принципи, зазначені в розділі 2 НСФО № 2.
При цьому кожний фінансовий рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня.
Облік основних фондів зумовлений вимогами економіки виробництва. Частка основних фондів у загальному обсязі коштів, що знаходяться в розпорядженні ТОО «Аймол», досягає 70% і більше. Облік основних фондів здійснюється в натуральній і грошовій формах. Облік за допомогою натуральних показників здійснюється окремо для кожної групи засобів у розділі інвентарних об'єктів. Облік у грошовій формі проводиться для визначення загальної величини основних фондів, їх динаміки, структури, розрахунку амортизаційних відрахувань, економічної ефективності капітальних вкладень, без чого неможливо судити про стан економіки підприємства.
Первісна вартість основних фондів, що надійшли за рахунок капітальних вкладень підприємства, включає фактичні витрати на їх спорудження або придбання, витрати на доставку та встановлення. На підприємстві виробляється періодична переоцінка основних фондів та визначення їх відновлювальної вартості, що відповідає реальним економічним обставинам. Індекси перерахунку розрізняються за видами основних фондів і можуть залежати від термінів створення, будівництва або придбання основних фондів.
Одним з основних податків, що сплачуються ТОО «Аймол» є ПДВ, обчислюваний від оподатковуваного прибутку в республіканський і місцевий бюджети. Виплати ПДВ визначені за вирахуванням повернення даного податку по придбаних матеріальних цінностей відповідно до діючої на даній момент нормативною базою. Крім того, підприємство виплачує експортні та імпортні мита, платежі за землю, екологічний збір, податок на нерухомість, місцеві податки і збори, прибутковий податок з громадян та інші податки.
Підприємство проводить регулярні відрахування на соціальні потреби у позабюджетні соціальні фонди. У пенсійний фонд відраховується 10% від нарахованої суми оплати праці, до фонду соціального страхування - 3%, у фонд обов'язкового медичного страхування - 3,6%, до фонду зайнятості - 1,5%.
Фінансово-господарська діяльність складається з формування джерел, необхідних для діяльності, а також розміщення залучених і сформованих засобів: створення виробничих запасів, витрат на виробництво продукції, реалізації продукції, взаємин з бюджетом в частині оподаткування та інші господарські операції.
Саме підприємство аналізують свою роботу для поліпшення показників своєї діяльності. Планово-економічний відділ аналізує показники статистичного обліку: продуктивність праці, чисельний склад працюючих, середню заробітну плату, використання обладнання, плинність робочої сили, підготовку кадрів та ін Головне бухгалтерія аналізує показники бухгалтерського обліку: собівартість, фонд заробітної плати, матеріальне постачання, реалізацію продукції рентабельність фінансовий стан.
Джерелами аналізу є стандартні форми статистичної і бухгалтерської звітності: звітний бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про прибутки і збитки (форма № 2), звіт про рух капіталу (форма № 3) та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку , які розшифровують і деталізують окремі статті балансу. Вихідними матеріалами для аналізу служать місячні та квартальні плани, добові і змінні звіти АЗС, акти ревізії.
Витрати підприємства складаються з усієї суми витрат підприємства на реалізацію. Ці витрати, виражені в грошовій формі, називаються собівартістю і є частиною вартості продукту. У неї включають вартість сировини, матеріалів, палива, електроенергії та інших предметів праці, амортизаційні відрахування, заробітна плата виробничого персоналу та інші грошові витрати. У ТОВ «Аймол» у витратах на обладнання та основних матеріалів становить 86%, а заробітної плати з відрахуваннями на соціальне страхування - близько 9%.
Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні фактори виробництва. Аналіз витрат в ТОВ «Аймол» проводиться систематично протягом року з метою виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження. Виробничі витрати розраховуються на базі планової нормативної виробничої собівартості виробництва.
Для аналізу рівня та динаміки зміни вартості продукції на ТОВ «Аймол» використовується ряд показників. До них відносяться: кошторис витрат на реалізацію, собівартість товарної і реалізованої продукції, зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрати на один тенге товарної (реалізованої) продукції.
Вирішальною умовою зниження собівартості служить безперервний технічний прогрес. Впровадження нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення технології, впровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.
2.1 Облік основних засобів і нематеріальних активів
До основних засобів відносяться матеріальні активи, які використовуються ТОВ «Аймол» для виробництва або постачання товарів і послуг, для здачі в оренду іншим компаніям або для адміністративних цілей і які, як очікується, будуть використані протягом більше одного звітного періоду (більше 1 року).
Визнання об'єкта основних засобів активом передбачає виконання одночасно двох умов:
а) наявність високої впевненості в тому, що ТОВ отримає пов'язані з активом економічні вигоди;
б) надійність оцінки собівартості активу для ТОО.
Класифікація та групування.
Для цілей складання фінансової звітності ТОО застосовує таку класифікацію за групами:
- Земля;
- Будівлі і споруди; машини та обладнання;
- Транспортні засоби;
- Інші основні засоби (офісне обладнання, меблі, інструмент, виробничий інвентар та приладдя).
Земля та будівлі є віддільними активами і обліковуються окремо, навіть якщо вони купуються разом.
До виробничого інвентарю та приладдя належать предмети виробничого призначення, які служать для полегшення виробничих операцій під час роботи і мають тривалий термін служби.
При первісному визнанні об'єкт нерухомості, будівель та обладнання оцінюється за фактичною (первісної) собівартості, що включає в себе всі фактичні витрати по зведенню або придбання активу. У фактичну вартість основних засобів включаються всі неминучі витрати до моменту приведення активу до стану готового до експлуатації. Після первісного визнання активом, об'єкт основних засобів повинен враховуватися за його первісної вартості за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення. При наявності в одного об'єкта декількох частин, що мають різний термін корисної служби, кожна частина враховується як самостійне основний засіб. Для забезпечення контролю за збереженням основних засобів кожному інвентарному об'єкту присвоюється відповідний інвентарний номер, який зберігається на весь період його перебування в ТОО.
Розмір амортизаційних відрахувань за основними засобами визначається наступними показниками:
1. первісною вартістю основних засобів;
2. строком корисного використання;
3. методом нарахування амортизації.
Строк корисного використання визначається ТОО «Аймол» при визнанні об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).
Товариство по кожній підгрупі якій групі визначає амортизаційні відрахування шляхом застосування норм амортизації, але не вище граничних, до СБГ (П) на кінець податкового періоду: і підгрупи в групах за видами ОС. Це показано в таблиці 4
Таблиця 4 - Амортизаційні відрахування
Товариство має право відносити на відрахування величину вартісного балансу підгрупи (групи) на кінець податкового періоду, якщо становить суму меншу, ніж 300 МРП.
Амортизація не припиняється, коли актив починає простоювати або виводиться з активної експлуатації, за винятком випадку, коли актив повністю амортизований.
Строк корисного використання об'єктів основних засобів переглядається, як мінімум, на кожну річну звітну дату, і якщо очікування щодо використання об'єкта значно відрізняються від попередніх оцінок, амортизаційні відрахування за наступні періоди коригуються.
Розрахунок амортизації у разі зміни (збільшення) первісної вартості проводиться виходячи із залишкової вартості об'єкта, збільшеної на величину наступних витрат. При цьому амортизація нараховується виходячи з залишився переглянутого строку корисного використання об'єкта основних засобів. Метод розрахунку амортизації по об'єктах ОС може також бути переглянуті керівництвом ТОО, якщо спостерігалися суттєві зміни в очікуваному характері споживання економічних вигод від використання об'єкта ОЗ. Подібні зміни у методі розрахунку амортизації повинні враховуватися перспективно.
Знецінення основних засобів.
ТОО на кожну річну звітну дату оцінює наявність будь-яких ознак, що вказують на можливе знецінення активу. У разі існування будь-якого такого ознаки ТОО виробляє розрахункову оцінку справедливої ​​вартості активу за вирахуванням витрат на продаж. Збиток від знецінення визнається у випадках, коли чиста балансова вартість активу перевищує його суму очікуваного відшкодування. Сума очікуваного відшкодування активу визначається як найбільша з величин: чистої продажної вартості та цінності його використання.
Вибуття основних засобів.
Об'єкт основних засобів перестає обліковуватися на балансі ТОВ при його вибутті або в тому випадку, коли прийнято рішення про припинення використання активу, і від його вибуття далі не очікується економічних вигод.
Вибувають основні засоби списуються з балансу разом з раніше нарахованими зносом.
Рахунки обліку.
2410Основние кошти
2411Амортізація основних засобів
2430 Збиток від знецінення основних засобів
Розкриття інформації у звітності.
При поданні фінансової звітності щодо основних засобів ТОО розкриває наступну інформацію:
• валова балансова вартість;
• використовувані методи нарахування амортизації;
• застосовувані терміни корисної служби або норми амортизації;
• валова балансова вартість та накопичена амортизація (в сукупності з накопиченими збитками від зменшення корисності) на початок і кінець звітного періоду.
Облік нематеріальних активів (НМА)
До нематеріальних активів належать об'єкти, які мають матеріально-речового змісту, але мають вартісну оцінку, що використовуються у господарській діяльності ТзОВ протягом тривалого часу (більше одного року) і приносять дохід.
Нематеріальні активи первісно оцінюються за собівартістю (фактичної вартості), з нарахуванням амортизації прямолінійним методом, виходячи з терміну їх корисного використання. Ліквідаційна вартість нематеріальних активів приймається рівною нулю. Строк корисного використання нематеріальних активів визначається експертною комісією ТОО з урахуванням майбутніх економічних вигод і затверджується директором ТзОВ при прийнятті об'єкта до бухгалтерського обліку. Термін корисної служби не повинен перевищувати 10 років з того моменту, коли актив готовий до використання. Амортизується вартість нематеріальних активів списується на систематичній основі протягом найкращої оцінки терміну корисної служби. Списання та вибуття нематеріальних активів. Нематеріальний актив списується з бухгалтерського балансу ТОО при його вибутті або якщо не очікується отримання економічних вигод від його використання. Вибуття НМА оформляється актом на списання довільної форми. Акт підписується членами центральної інвентаризаційної комісії ТОВ й затверджується директором.
Операції, пов'язані з нематеріальними активами, відображаються на таких рахунках:
2730 Інші нематеріальні активи
2740 Амортизація інших нематеріальних активів
2.2 Облік товарно-матеріальних запасів
Запаси. Для цілей складання фінансової звітності ТОО застосовує таку угруповання запасів.
Сировина і матеріали - включає в себе матеріальні цінності, призначені для використання у виробничому процесі зі строком корисного використання менше 12 місяців. Дана група підрозділяється на наступні підгрупи:
- Сировина і матеріали.
- Паливо.
- Тара і тарні матеріали.
- Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби. Інвентар та господарські речі.
- Запасні частини.
- Будівельні матеріали.
- Інше сировину та матеріали.
- Запаси в дорозі.
- Запаси, передані в переробку.
- Запаси, передані на відповідальне зберігання.
Товари, закуплені і зберігаються для продажу, - товари, вироби, сировину, матеріали тощо, спочатку придбані для реалізації на сторону. Якщо придбані запаси передбачається продавати в переробленому (зміненому) вигляді, то вони підлягають прийняттю до обліку в якості матеріалів:
1) незавершене виробництво;
2) інші допоміжні матеріали.
Аналітичні ознаки за видами запасів повинні забезпечити отримання наступної інформації з інформаційної системи:
Аналітичний облік руху запасів ведеться за кількісно-сумовий метод по кожному балансовому рахунку і матеріально-відповідальних осіб.
Витрати на переробку включають витрати, безпосередньо пов'язані з переробкою відпущеного у виробництво сировини, а саме:
• виробничі прямі витрати з переробки - витрати, безпосередньо пов'язані з одиницями виробленої продукції або надаваними послугами.
• виробничі накладні витрати - витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені на вартість виробленого продукту, але мають місце при переробці запасів у готову продукцію (наприклад, витрати допоміжних виробничих цехів, витрати по оренді виробничих приміщень, споживана електроенергія). Джерелами надходження та причини вибуття товарно-матеріальних запасів бувають найрізноманітніші. Це можна побачити на малюнку 1.
Малюнок 1. - Рух запасів

РУХ ЗАПАСІВ

Надходження

Переміщення

Вибуття

· Купівля · Обмін · Внесок засновника до статутного капіталу

· Зі складу на склад · Зі складу в підрозділ і навпаки · З цеху в цех

· Продаж · Обмін · Безоплатна передача · Внесок до статутного капіталу інших підприємств

Первинні документи з руху товарно-матеріальних запасів грають важливу роль в організації матеріального обліку. Документальне оформлення всіх відбуваються в підприємстві господарських операцій, пов'язаних з рухом товарно-матеріальних запасів, дозволяє організувати систематичний контроль за збереженням на складах і у матеріально-відповідальних осіб. Раціонально розроблена первинна документація і схема документообігу з обліку запасів дають можливість отримувати необхідну інформацію для оперативного керівництва компанією та здійснювати як попередній, так і наступний контроль за їх використанням.
Придбання та підготовка матеріалів відображається в бухгалтерському обліку на підставі прибуткових документів і платіжних вимог постачальників за кредитом рахунка 3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість з постачальниками та підрядниками» на якому здійснюються синтетичний і аналітичний облік розрахунків з постачальниками.
Зі складу в бухгалтерію надходять всі прибуткові і витратні документи. Після всебічної їх перевірки, перш за все, роблять оцінку прийнятих та відпущених матеріалів за обліковою ціною (таксування документів). Перевірені документи піддають роздільної угрупованню у трьох напрямках, відображених на малюнку 2.
Рисунок 2 - Групування прибуткових і витратних документів бухгалтерією підприємства

Документи
Прибуткові	Витратні
1. По складах і матеріально відповідальним особам
2. По групах або видам матеріалів
3. За постачальникам та іншим джерелам надходження	3. По об'єктах калькуляції та об'єктам інших витрат

Угруповання прибуткових документів за постачальникам в бухгалтерії поєднується з урахуванням придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками в журналі-ордері № 6 або в його заміняють, комп'ютерних роздруківках.
Формування повної собівартості придбаних запасів здійснюється безпосередньо на синтетичних рахунках з обліку запасів. Так як всі витрати з придбання запасів до моменту їх оприбуткування вже оплачені, операцій з підготовки запасів до використання після оприбуткування не потрібно, то запаси відразу приймаються до обліку по повній собівартості з додаванням до ціни придбання всіх виникаючих витрат. Для оцінки собівартості запасів використовується метод середньозваженої вартості, незалежно від групи запасів.
У фінансовій звітності запаси оцінюються за найменшою з двох величин: собівартості і ціни продажу за вирахуванням можливих витрат на завершення і збут. Перегляд чистої вартості продажу всіх запасів проводиться в кожному звітному періоді (в кінці року).
У фінансовій звітності запаси відображаються за фактичною собівартістю за вирахуванням створених резервів під знецінення.
Оформлення операцій з надходження запасів.
На запаси, що надходять за договорами купівлі-продажу від постачальників (вантажовідправників), повинні бути розрахункові документи (рахунок-фактура, товаротранспортна накладна, митна декларація тощо) та супровідні документи (специфікації, сертифікати, посвідчення якості і т.п. ). При прийманні запаси підлягають ретельній перевірці щодо відповідності асортименту, кількості і якості, вказаною у розрахункових та супровідних документах.
Всі надійшли матеріальні цінності повинні бути оприбутковані протягом 24 годин на базисні (центральні) склади.
Запаси повинні оприбутковуватися у відповідних одиницях виміру (вагових, об'ємних, лінійних, в штуках). За цим же одиницях виміру встановлюється облікова ціна.
Якщо запаси надходять в одиниці виміру, відмінної від затвердженої для групи (підгрупи) запасів, то проводиться перерахунок одиниць виміру.
У цьому випадку складається акт про переведення одиниць вимірювань, у якому зазначаються кількість матеріалу в одиниці виміру, по якій матеріал буде відпускатися зі складу. Одночасно визначається облікова ціна в новій одиниці виміру.
Запаси, що належать ТОО, але знаходяться в дорозі (перехід права власності), в кінці місяця відображаються в бухгалтерському обліку в оцінці, передбаченій договором. Матеріали, закуплені підзвітними особами ТОВ, підлягають здачі на склад. Оприбуткування матеріалів проводиться у загальновстановленому порядку на підставі виправдувальних документів, що підтверджують купівлю (рахунки і чеки магазинів, акти закупа і т.п.), що додаються до авансового звіту підзвітної особи.
На фактично витрачені запаси одержувач запасів складає акт на списання ТМЗ, в якому зазначаються найменування, кількість, облікова ціна і сума по кожному найменуванню, вид робіт або найменування замовлення (вироби), на які вони витрачені.
Списання відпущених у виробництво запасів здійснюється безпосередньо на рахунки витрат виробництва з підзвіту матеріально-відповідальних осіб цехів. Інвентар, інструмент, спецодяг та засоби індивідуального захисту, незалежно від терміну корисного використання, при прийнятті до обліку на склад визнаються запасами. У момент видачі їх зі складу в експлуатацію (носку) їх вартість відноситься одноразово на витрати. За предметами, списаним на витрати виробництва, повинен бути заведений оперативний облік за місцями експлуатації та матеріально-відповідальних осіб, у кількісному вираженні, у відповідності до встановлених норм і термінами шкарпетки або використання. Для цього використовуються інвентарні книги або опису.
При передачі запасів на відповідальне зберігання, реалізацію або на переробку ТОО продовжує нести всі ризики, пов'язані з володінням і використанням даного майна, тому ці запаси не виключаються з балансових рахунків ТОО.
Інвентаризаційні описи складаються окремо по кожному цеху, із зазначенням найменування замовлень, стадії чи ступеня їх готовності, кількості або об'єму.
Рахунки обліку
1310 Сировина і матеріали
1320 Готова продукція
1330 Товари
1340 Незавершене виробництво
1350 Інші запаси
1360 Резерв по списанню запасів
Вимоги до розкриття у звітності. У фінансовій звітності в обов'язковому порядку повинні розкриватися:
- Облікова політика, прийнята для оцінки запасів;
- Загальна балансова вартість запасів і в розрізі по синтетичних рахунках (на складах, у виробництві);
- Балансова вартість запасів, врахованих за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж;
- Балансова вартість запасів, закладених в якості.
Таблиця 5 - Аналіз структури доходу від реалізації продукції (товарно-матеріальних запасів) ТзОВ «Аймол» за 2006-2008 рр.., Тис. тенге.
Забезпеченість товарно-матеріальних запасів власними оборотними засобами - це частка від ділення власних оборотних коштів на величину матеріальних запасів, тобто показник того, якою мірою матеріальні запаси покриті власними джерелами та не потребують залучення позикових. Вважається, що нормативне його значення повинно бути не менше 0,5.
Малюнок 3. - Структура товарно-матеріальних запасів
\ S
У загальній структурі товарів і товарно-матеріальних запасів ТОВ «Аймол» переважають Аі - 93 (малюнок 3.)
У таблицях проведено аналіз показників фінансової стійкості підприємства і аналіз рівня рентабельності виходячи з даних.
З розрахунків видно, що коефіцієнти маневреності, автономії, забезпеченості запасів власними джерелами відповідають існуючим нормативам, а коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів і коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами набагато вище нормативів. Становище підприємства стійке, банкрутство малоймовірно.
2.3 Облік грошових коштів
Грошові кошти, що зберігаються в касі, враховують на активному синтетичному рахунку 1000 «Кошти». У дебет його записують надходження грошових коштів у касу, а в кредит - вибуття грошових коштів з каси.
До рахунку 1000 «Кошти» можуть бути відкриті субрахунки:
1010 «Грошові кошти в касі в тенге» - враховують грошові кошти в касі.
1030 «Грошові кошти в дорозі в тенге» - враховують наявність і рух грошових коштів у касах.
1070 «Кошти на спеціальних рахунках». - Враховують оплачені держмита та інші грошові документи.

№	Зміст госп. операцій	Дебет	Кредит
1	Видано грошей на під звіт	2151	1010
2	Видано з каси сума нарахованої зар плати	3350	1010
3	Внесено гроші з каси на розрахунковий рахунок	1030	1010
4	Надійшло до каси виручка від реалізації продукції і надання послуг	1010	2110
5	Внесено на розрахунковий рахунок готівкові грошові кошти з каси	1030	1010
6	Зараховано на розрахунковий рахунок грошові кошти від покупців	1030	2110
7	Отримано передоплату від покупця	1030	4410

Для обліку касових операцій застосовуються такі типові міжвідомчі форми первинних документів та облікових регістрів: прибутковий касовий ордер (форма КО-1), видатковий касовий ордер (форма КО-2), журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів (форма КО-3), Касова книга (форма КО-4), Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошових коштів (форма КО-5).
Надходження грошей до каси і видачу з каси оформляють прибутковими і видатковими касовими ордерами. Суми операцій записують в ордерах цифрами і прописом. Прибуткові ордери підписує головний бухгалтер, а видаткові - керівник організації та головний бухгалтер.
Прибуткові та видаткові касові ордери до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів. Всі операції з надходження і витрачання грошових коштів касир записує в касову книгу, яка повинна бути пронумерована, прошнурована і опечатана сургучною печаткою. Кількість листів на ній повинно бути завірено підписами керівників організацій та головного бухгалтера.
Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера організації.
Синтетичний облік грошових коштів здійснюється в журналі-ордері № 1.
Аналіз грошових коштів проводиться з організації в цілому, за основними видами її господарської діяльності, по окремих структурних підрозділах. Для цього розглядається динаміка обсягу позитивного грошового потоку організації за окремими джерелами. При цьому темпи приросту позитивного грошового потоку зіставляються з темпами приросту організації, обсягів виробництва і реалізації продукції. Особлива увага приділяється вивченню співвідношення залучення грошових коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, виявлення ступеня залежності розвитку організації від зовнішніх джерел фінансування.
Рух грошових коштів охоплює період між сплатою грошей за сировину, матеріали (товари) і надходженням грошей від продажу готової продукції.
Аналіз руху грошових коштів за видами діяльності проводиться за даними форми № 4 «Звіт про рух грошових коштів» та бухгалтерського обліку (обороти за синтетичними рахунками) двома методами - прямим і непрямим.
Недолік прямого методу в тому, що він не розкриває взаємозв'язку отриманого фінансового результату і зміни коштів на рахунках підприємств. Наприклад, як пояснити, що підприємство має прибуток і не має грошових коштів на рахунках, і навпаки, при збитку у нього наявність грошових коштів? Для виявлення причин таких розбіжностей проводять аналіз руху грошових коштів непрямим методом, суть якого - перетворення величини прибутку у величину грошових коштів.
Грошові кошти є частиною оборотних активів організації, без яких неможлива її операційна і інвестиційна діяльність. У той же час грошові кошти - це єдиний абсолютно ліквідний актив, який не приносить доходу, коли ці кошти не працюють. За наявності на рахунку дуже великої кількості грошових коштів у організації виникають витрати невикористаних можливостей, або упущена вигода, або нижчі витрати. При дуже малому запасі грошових коштів у організації виникають витрати по поповненню цього запасу, які називаються також витратами змісту.
Мінімальні загальні витрати виходять при перетині кривих двох видів витрат. У цій точці витрати невикористаних можливостей і комерційні витрати дорівнюють. Це планове сальдо грошових коштів, і саме його фірма повинна намагатися досягти.
Існує кілька моделей, що дозволяють знайти таку оптимальну суму. Простоту в застосуванні моделі забезпечують два припущення: чистий відтік однаковий за кожен день і величина його відома.
2.4 Облік дебіторської заборгованості
Дебіторська заборгованість ТОО підрозділяється на торговельну (пов'язану зі звичайною діяльністю) та неторгові (іншу).
Торгова дебіторська заборгованість спочатку визнається за справедливою вартістю і згодом оцінюється за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка за мінусом резерву по сумнівних вимогам.
Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників.
До короткострокової дебіторської заборгованості покупців і замовників відносяться операції з розрахунків з покупцями і замовниками за реалізовану продукцію і надані послуги на строк до одного року виконані роботи та інша короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників (у тому числі авансів).
Дебіторська заборгованість визнається тільки тоді, коли визнається пов'язаний з нею дохід (перехід права власності за умовами договору).
Реалізація продукції, товарів (виконання робіт, надання послуг) здійснюється на підставі відповідних договорів між юридичними (фізичними) особами.
Грошові знижки (знижки з ціни, знижки за оплату в строк і т.д.) повинні бути передбачені в договорах.
Документом, що підтверджує відпуск товарів (продукції, робіт, послуг), є накладна або акт виконаних робіт, на підставі яких ТОО виписується рахунок-фактура.
Дебіторська заборгованість покупців враховується за сумою, зазначеної в первинних бухгалтерських документах (актах, рахунках-фактурах), пред'явленої до сплати.
Розрахунки між продавцем і покупцем можуть проводитися у готівковій та безготівковій формах.
Резерв по сумнівних вимогам.
Резерв по сумнівних вимогам щодо дебіторської заборгованості створюється, коли існує об'єктивний доказ того, що ТОВ не зможе повернути всі суми до отримання згідно з початковими умовами дебіторської заборгованості.
Резерв по сумнівних вимогам створюється на основі результатів інвентаризації дебіторської заборгованості, проведеної наприкінці звітного періоду за методом відсотка від обсягу реалізації, виконаних робіт (наданих послуг).
Резерв по сумнівних вимогам створюється як з дебіторської заборгованості покупців, так і за авансами, виданими постачальникам. Процедура створення резерву за авансами аналогічна описаній вище процедурою для дебіторської заборгованості.
Грунтуючись на досвіді минулих років (мінімум три попередні роки), підраховується середній відсоток відносини між фактичними збитками від сумнівних боргів і обсягом реалізації, виконаних робіт (наданих послуг).
Далі цей відсоток застосовується до обсягу реалізації, виконаних робіт (наданих послуг) звітного періоду для визначення резерву по сумнівних зобов'язаннями.
Списання безнадійних боргів
Безнадійним визнається борг, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений чинним законодавством, або одержання якого визнано неможливим внаслідок відмови суду в задоволенні позову або внаслідок неплатоспроможності боржника.
Факт визнання боргу безнадійним повинен бути підтверджений відповідними документами: даними інвентаризації і наказу керівника ТОО про списання безнадійного боргу, рішенням суду, іншими документами.
Безнадійні борги списуються за рахунок резерву по сумнівних вимогам. При недостатності резерву списання відбувається безпосередньо на рахунки звіту про прибутки та збитки.
Сума резерву по сумнівних боргах, не повністю використаний у звітному періоді на покриття збитків за безнадійними боргами, може бути перенесена на наступний звітний період. При цьому сума новостворюваного резерву має бути скоригована на суму залишку резерву попереднього звітного періоду.
Прострочена кредиторська заборгованість підлягає списанню після закінчення терміну, встановленого чинним законодавством, і підлягає віднесенню на рахунок інших доходів у звіті про прибутки та збитки.
Якщо дебіторська заборгованість, списана раніше, сплачена в наступних звітних періодах, то вона визнається як дохід у періоді, коли відбулася така оплата.
Рахунки обліку.
1210 Короткострокова дебіторська заборгованість покупців та замовників
1260 Короткострокова дебіторська заборгованість по оренді 1280 Інша короткострокова дебіторська заборгованість
1290 Резерв по сумнівних вимогам
2180 Інша довгострокова дебіторська заборгованість (аванси видані).
Розкриття звітності.
Дебіторська заборгованість повинна бути відображена з урахуванням специфіки діяльності ТОВ, окремо повинні бути розкриті наступні складові частини дебіторської заборгованості:
розрахунки з покупцями та замовниками; - інша дебіторська заборгованість.
2.5 Облік зобов'язань
Зобов'язання - це існуюча обов'язок ТОО, що виникає внаслідок минулих подій, врегулювання якої призведе до вибуття з ТОО ресурсів, що містять економічні вигоди.
Для цілей складання фінансової звітності ТОО застосовує таку угруповання кредиторів: розрахунки з постачальниками і підрядниками з основної діяльності і розрахунки з іншими кредиторами.
Розрахунки з постачальниками і підрядниками.
Використовується для відображення стану розрахунків (у тому числі авансів) за отримане майно (сировина та матеріали), надані послуги, виконані роботи, що використовуються в основному виробництві або роботи та послуги виробничого характеру.
Підставою для прийняття на себе зобов'язань перед постачальником товарів (робіт, послуг) служать договір, накладна або акт виконаних робіт та рахунок-фактура. Договір купівлі-продажу зі специфікацією служать обгрунтуванням покупки.
Первинними документами при закупівлях ТМЦ є:
а) при придбанні ТМЦ у юридичних осіб, що працюють за загальновстановленим режимом: рахунок-фактура, накладна (товарний чек), чек ККМ (при готівковій формі оплати), договір купівлі-продажу, вантажна митна декларація (при імпорті) при імпорті;
б) при закупівлі ТМЗ на ринках у суб'єктів, які здійснюють діяльність на основі разового талона: закупівельний акт з усіма необхідними реквізитами, копія разового талона, службова записка з дозвільною візою керівника підприємства.
Розрахунки за авансами отриманими.
На рахунках «Аванси отримані" відображаються короткострокові зобов'язання, що виникають при отриманні від покупців і замовників попередньої оплати за договорами на поставку товарів або послуг (якщо вони підлягають врегулюванню в термін, що не перевищує 12 місяців після звітної дати).
Всі інші зобов'язання, пов'язані з отриманими авансами, повинні враховуватися як інші довгострокові зобов'язання.
ТОО списує кредиторську заборгованість (або частина її) погашена, тобто коли передбачене договором зобов'язання виконано, анульовано або строк його дії закінчився.
При виконанні зобов'язань з поставки товарів або послуг відповідна сума списується в дебет рахунку «Аванси отримані» в кореспонденції з рахунком «Заборгованість покупців і замовників».
Рахунки обліку.
3310 Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам
3390 Короткострокові аванси отримані
4410 Довгострокові аванси отримані.
2.6 Облік праці та її оплати
Урахуванням праці та заробітної плати на підприємствах займається відділ бухгалтерії по розрахунку з персоналом, на малих підприємствах цим питанням може займатися один бухгалтер. Але, в будь-якому випадку всі вони спираються на законодавчу основу і правила ведення обліку праці та заробітної плати.
Підставою для нарахування заробітної плати є первинні документи, які повинні бути представлені в бухгалтерію.
Це наказ про прийом на роботу за умовами договору, в якому вказується посада, форма оплати, умови преміювання, особливі умови; договір підряду або доручення; штатний розклад; документи, що надходять з виробництва - табель обліку робочого часу, картки обліку виробітку, наряди на роботу , акти - приймання за договорами підряду, заяву і наказ на відпустку, карти санаторно-курортного лікування, заяви на пільги з прибуткового податку. Затверджені керівництвом підприємства документи з систем і форм оплати праці на цьому підприємства з Облікової політики, положення про преміювання. Документи, що надійшли від сторонніх організацій - виконавчі листи, кредитні зобов'язання. Вимоги сплати страхових внесків, рішення органів опіки.
При проведенні роботи з нарахування заробітної плати бухгалтер повинен визначити джерело, і віднести витрати з оплати праці на відповідний рахунок. Віднесення витрат на собівартість з оплати праці має відповідати правилам їх віднесення за Положенням про склад витрат на виробництво і реалізацію продукції (стаття Витрати по заробітній платі) із зазначенням кореспонденції рахунків з обліку цих витрат. ТОО «Аймол» самостійно розподіляє загальний фонд оплати праці по місяцях і кварталах, встановлює форму оплати праці, визначає тарифні ставки та оклади, доплати, надбавки працівникам підприємства відповідно до чинного законодавства і результатами господарської діяльності.
Оплата праці персоналу ТОВ «Аймол» проводиться відповідно до чинного в ТОВ Положенням «Про оплату праці та преміювання працівників», згідно займаним посадам, відповідно до укладених індивідуальними трудовими договорами.
Облік використання робочого часу здійснюється в табелях методом суцільної реєстрації явок і неявок на роботу.
Облік вироблення здійснюється з використанням різних форм первинних документів (рапорту про вироблення, маршрутних листів, нарядів на відрядну роботу тощо).
Розрахунок величини заробітної плати проводиться на підставі поданих табелів обліку робочого часу, наказів по підприємству та інших видів обгрунтовуючих документів.
Оброблені документи групуються за категоріями працюючих у зведеній відомості, на підставі яких і виробляється віднесення витрат по заробітній платі на відповідні рахунки у бухгалтерському обліку.
Короткострокові виплати працівникам враховуються на основі методу нарахування.
Винагорода списується як витрати у звіті про доходи та витрати і до моменту оплати відображаються як зобов'язання перед працівником. У момент виплати короткострокового винагороди працівникові відображені раніше зобов'язання ТОО погашаються. На кінець звітного періоду неоплачений залишок визнається короткостроковим зобов'язанням.
При організації обліку заробітної плати використовують відповідні зведені регістри двох типів - хронологічні (журнали реєстрації операцій), систематичні (відомості, журнали-ордери).
Важливим в організації обліку праці та заробітної плати є наявність правильно поставленого аналітичного обліку по кожному працівнику. Документи такого порядку підлягають правильної архівної обробки і здачі в архів на постійне зберігання відповідно до вимог.
Наступним етапом роботи бухгалтерської служби ТОО «Аймол» з обліку заробітної плати є нарахування внесків у державні позабюджетні фонди соціального страхування.
Бухгалтерський облік праці і заробітної плати не повинен обмежуватися лише системою добре організованого обліку. Необхідно постійно проводити аналіз стану оплати праці. Цією роботою на великих підприємствах займаються відділ праці та заробітної плати, плановий або фінансово - економічний відділ, на малих підприємствах цю роботу може виконувати бухгалтер. Базою для такого аналізу є дані бухгалтерського обліку за фактом і планові нормативи з оплати на одиницю виробу, обсяг.
Аналіз необхідно робити в динаміці і в співвідношенні частки кожного виду оплати праці за джерелами. Форми аналізу, алгоритм, параметри і методику визначає саме підприємство. Особливо контролюються ці статті на підприємствах з трудомістким циклом виробництва, де стаття «витрати на оплату» найбільш значуща. Систематичний аналіз дозволяє виявляти негативні фактори, що впливають на підвищення частки заробітної плати. Керівництво вживає заходів щодо усунення цих негативних явищ. Якщо зростання відрядного фонду, то причина може бути в низькій якості оброблюваного матеріалу, простої з вини організаторів або ремонтних служб, простої через зовнішні причини, низька трудова та технологічна дисципліна, необгрунтована оплата понаднормових і т.д. Погодинна оплата відноситься за економічною характеристикою до постійних витрат і при зниженні обсягів виробництва її частка відразу зростає і впливає на фінансовий результат.
Аналіз проводиться за всіма категоріями працюючих видів доплат і компенсацій, за центрами витрат, і по центрах відповідальності. Управлінський аналіз допомагає керівництву підприємства вжити відповідних заходів щодо усунення негативних явищ. На державному рівні необхідно проводити аналіз заборгованості з виплати заробітної плати. Виявляти куди і чому відволікаються ці кошти, і приймати рішення.
2.7 Облік доходів і витрат
Доходи організації в залежності від їх характеру, умов одержання і напрямки діяльності організації поділяються на доходи від звичайних видів діяльності, операційні доходи і позареалізаційні доходи. Доходи, відмінні від доходів від звичайних видів діяльності, вважаються іншими, до яких відносяться також і надзвичайні доходи.
Витрати організації залежно від їх характеру, умов здійснення та напрямків діяльності організації поділяються на витрати по звичайних видах діяльності та інші. У свою чергу інші витрати складаються з операційних, позареалізаційних, надзвичайних.
До витрат по звичайних видах діяльності належать витрати, пов'язані з придбанням сировини, матеріалів, товарів і інших МПЗ, що виникають в процесі переробки (доопрацювання) МПЗ, які будуть використовуватися при виробництві продукції (виконанні робіт та наданні послуг) або продаватися. Сюди ж входять витрати, пов'язані з продажем (перепродажем) товарів (на утримання і експлуатацію ОЗ і інших необоротних активів, на підтримку їх в справному стані, комерційні, управлінські витрати та ін.)
На підставі даних звітів про доходи та витрати ТОО «Аймол» за 2008 рік, які показані в таблиці 6, розглянемо їх зміни в динаміці за три роки.

Таблиця 6 - Оцінка рівня доходів і витрат ТОО «Аймол» за 2006-2008 рр.. Тис. тенге

№ п / п	Найменування показників	Роки			Зміна 2008 р. в% до рівня
		2006	2007	2008
					2006 р	2007 р
1	Дохід від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг) без ПДВ	28200	27460	29630	105,1	107,9
2	Собівартість реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг)	21100,4	20875	22123	104,8	106
3	Валовий дохід	6899,6	6585	7090	102,8	107,7
4	Витрати періоду	6099,2	6310,9	6310,7	100,0	103,5
5	Загальні та адміністративні витрати	3440	3453,5	3550,2	103,2	102,8
6	Дохід до оподаткування	800,4	544,1	886,2	110,7	162,9
7	Чистий дохід (збиток)	560,3	380,9	640,4	114,3	168,1

Як видно з таблиці, дохід від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг підприємства у 2008 році був на 5,1% більше, ніж у 2006 році, і виріс по відношенню до 2008 р. на 7,9%. Ці зміни пояснюються більш активною роботою підприємства у 2008 році. Собівартість товарів і послуг в 2008 році на 4,8% більше, ніж у 2006 році. Валовий дохід в 2006 році більше ніж в 2007 р. на 589 тис. тг., А в 2008 р. валовий дохід порівняно з 2007 р. збільшився на 505 тис. тенге.

2.8 Фінансова звітність та методика її складання
Фінансова звітність складається в національній валюті Республіки Казахстан. Склад фінансової звітності та строки її надання представлений в таблиці 7.
Таблиця 7 - Склад фінансової звітності та строки її надання

Найменування форми звітності	Частота складання звітності
Бухгалтерський баланс	Щомісяця
Звіт про доходи та витрати	Щомісяця
Звіт про рух грошей	Щокварталу
Звіт про зміни у капіталі	Щокварталу
Пояснювальна записка	До річного звіту

Бухгалтерський баланс відображає фінансовий стан ТОВ й представляє інформацію про активи, зобов'язання і власний капітал. Грунтуючись на характері господарських операцій, активи і зобов'язання в балансі поділяються на короткострокові та довгострокові. Актив має класифікуватися як короткостроковий, коли:
- Його передбачається реалізувати або тримати для продажу чи використання в нормальних умовах операційного циклу ТОВ «Аймол»;
- Він є активом у вигляді грошових коштів або їх еквівалентів, що не мають обмежень на використання.
Усі інші активи слід класифікувати як довгострокові.
Зобов'язання класифікуються як короткострокові, коли:
- Передбачається погасити в нормальних умовах операційного циклу ТОО;
- Вони підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу.
Всі інші зобов'язання повинні класифікуватися як довгострокові.
Довгострокові зобов'язання відображаються за дисконтованою вартістю майбутнього чистого вибуття грошей, які, як передбачається, будуть потрібні для погашення зобов'язань при нормальному ході справ.
Сума будь-якого зобов'язання, яке виключено з короткострокових зобов'язань у відповідності до вимог облікової політики, повинна розкриватися в пояснювальній записці до фінансової звітності, разом з інформацією, що обгрунтовує таке подання.
Звіт про доходи та витрати представлений функціональним методом аналізу витрат, а саме: класифікує витрати відповідно до їх функцією, як частина собівартості продажів, реалізації та адміністративної діяльності. До звіту видається аналіз доходів і витрат, використовуючи класифікацію, засновану на характері доходів і витрат (за основною і не основної діяльності).
Звіт про рух грошей складається прямим методом розрахунку, в якому передбачається поділ джерел і напрямків використання грошових коштів у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Звіт про зміни у власному капіталі відображає зміну чистих активів ТОО протягом звітного періоду. Ці зміни являють собою сумарну прибуток і збитки в результаті діяльності ТОО протягом періоду.
У пояснювальній записці до річної бухгалтерської звітності ТОО представляє:
• інформацію про основу підготовки фінансової звітності та обраної облікової політики;
• розкриття, передбачених чинним НСФО № 2, але не представлені у фінансовій звітності;
• додаткову інформацію, яка не представлена ​​в самої фінансової звітності, але необхідна для достовірного уявлення.
Коригування помилок попередніх періодів.
Помилки попередніх періодів - це пропуск чи спотворення у фінансовій звітності суб'єкта для одного або більше періодів, що виникають внаслідок невикористання або використання неналежним чином надійної інформації, яка була в наявності, коли фінансові звіти за ті періоди були затверджені суб'єктом.
Істотною помилкою визнається сума в розмірі більше 2% від доходу по основній діяльності попереднього звітного періоду. Виправлення істотної помилки, що відноситься до попередніх періодів, проводиться ретроспективно в першому комплекті фінансової звітності, затвердженої до випуску, після їх виявлення за допомогою коректування вхідного (початкового) сальдо активів, зобов'язань і капіталу.
Приступаючи до аналізу фінансової звітності, користувач повинен бути впевнений, що при її складанні дотримані загальні вимоги, передбачені Положенням ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в РК, Методичними рекомендаціями про порядок формування показників фінансової звітності організації та іншими нормативними актами з бухгалтерського обліку.
Загальними вимогами до фінансової звітності вважаються наступні:
1) У фінансову звітність повинні включаться достовірні і повні дані, сформовані виходячи з правил, встановлених нормативними актами з бухгалтерського обліку.
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності організації зобов'язані проводити інвентаризацію майна і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Дані бухгалтерської (фінансової) звітності організації повинні включати показники діяльності всіх підрозділів. Якщо з'ясовується недостатність даних для формування повного уявлення про фінансовий стан організації, фінансові результати її діяльності та зміни в її фінансовому становищі, то в бухгалтерську (фінансову) звітність організація включає відповідні додаткові показники і пояснення, рекомендовані Мінфіном РК.
2) При формуванні бухгалтерської (фінансової) звітності організації повинна бути забезпечена нейтральність інформації, тобто виключено одностороннє задоволення інтересів одних груп користувачів фінансової звітності перед іншими.
3) Показники про окремі активи, зобов'язання, доходи, витрати і господарських операціях, а в бухгалтерській (фінансової) звітності окремо у випадках їх суттєвості і якщо без знання про них зацікавленими користувачами неможлива оцінка фінансового положення організації або фінансових результатів її діяльності. Показник вважається істотним, якщо його нерозкриття може вплинути на економічні рішення зацікавлених користувачів, прийняті на основі звітної інформації. Істотною визнається сума, ставлення якої до загального підсумку відповідних даних за звітний рік становить не менше п'яти відсотків. Організація може прийняти рішення про застосування для цілей відображення у фінансовій звітності суттєвої інформації, відмінній від вищеназваного. Рішення організацією питання, чи є даний показник істотно, залежить від оцінки показника, його характеру, конкретних обставин його виникнення.
4) По кожному числовому показнику фінансової звітності, окрім звіту складається знову створеною організацією за звітний період, повинні бути приведені дані мінімум за два роки - звітний і попередній звітному. Організація має право розкривати по кожному числовому показнику дані більш ніж за два роки.
5) У фінансовій звітності організація повинна бути забезпечена порівнянність звітних даних з показниками за попередній рік (роки) або відповідні періоди попередніх звітних періодів. Якщо дані за період, що передує звітному, непорівнянні з даними за звітний період, то перші з названих даних підлягають коректуванню виходячи з правил, встановлених нормативними актами з бухгалтерського обліку.
6) У фінансовій звітності не допускається залік між статтями активів і пасивів, статтями прибутків і збитків, крім випадків, коли такий залік передбачено відповідними положеннями з бухгалтерського обліку.
7) Бухгалтерський баланс повинен включати числові показники у нетто - оцінці, тобто за вирахуванням регулюючих величин.
8) При складанні фінансової звітності повинні бути виконані вимоги положень з бухгалтерського обліку та інших нормативних документів з бухгалтерського обліку по розкриттю у фінансовій звітності інформації.
Основні прийоми аналізу фінансової звітності. Фінансова звітність служить базою для аналізу фінансового стану підприємства.
Метою фінансового аналізу є оцінка інформації, що міститься у звітності, порівняння наявних відомостей і створення на їх базі нової інформації, яка стане основою для прийняття тих чи інших рішень.
Вибір глибини та масштабів аналізу, а також конкретних параметрів та інструментів (набору методів) аналізу залежить від конкретних завдань, які ставить перед собою користувач з метою отримання максимально можливої, корисної для нього інформації.
Для аналізу показників фінансової звітності використовують загальноприйняті прийоми:
· Читання звітності;
· Вертикальний аналіз;
· Горизонтальний аналіз;
· Трендовий аналіз;
· Розрахунок фінансових показників.
При проходженні практики я освоїла вертикальний та горизонтальний аналіз фінансової звітності. Всі дані представлені в додатку «А» на основі даних фінансової звітності ТОВ «Аймол» і форми № 1.
Аналіз фінансової звітності - один з головних видів економічного аналізу - представляє собою систему дослідження фінансового стану і фінансових результатів, що формуються в процесі здійснення господарської діяльності організації в умовах впливу об'єктивних і суб'єктивних чинників і одержують відображення в бухгалтерській (фінансової) звітності.
Метою аналізу фінансової звітності є отримання ключових характеристик фінансового стану і фінансових результатів організації для прийняття оптимальних управлінських рішень різними користувачами інформації. Користувачі інформації поділяються на внутрішніх (керівники організації, менеджери, засновники) і зовнішніх (партнери, інвестори, контролюючі органи). Кожен суб'єкт вивчає інформацію про діяльність організації, виходячи зі своїх інтересів.

3. Аудит фінансово-господарської діяльності суб'єкта
Аудиторські організації (аудитори) зобов'язані дотримуватися професійні етичні принципи аудиту і використовувати їх як основу при прийнятті будь-яких рішень професійного характеру.
Основні професійні етичні принципи аудиту:
Незалежність. Полягає в обов'язковому відсутності в аудитора фінансової, майнової, спорідненою або будь-якої зацікавленості у справах суб'єкта, що перевищує відносини за договором на надання аудиторських послуг, а також будь-якої залежності від третіх осіб.
Чесність. Полягає в обов'язковій прихильності аудитора професійному обов'язку, а також дотриманні загальних норм моралі.
Об'єктивність. Полягає в обов'язковості застосування неупередженого, неупередженого і самостійного, не обумовленого будь-яким впливом, підходу до розгляду будь-яких професійних питань і формування суджень, висновків і висновків.
Професійна компетентність і належна ретельність. Полягає у володінні необхідним обсягом знань і навичок, що дозволяє йому забезпечувати кваліфіковане, якісне, що відповідає сучасним вимогам надання професійних послуг. Аудиторська організація не повинна надавати послуги, що виходять за рамки професійної компетентності і межі її повноважень відповідно до наявними ліцензіями.
Конфіденційність. Полягає в забезпеченні збереження документів, одержуваних або складаються в ході аудиту, аудитор не має права передавати ці документи або їх копії (як цілком, так і частково) яким би то не було третім особам або усно розголошувати містяться в них, без згоди власника (керівника) господарюючого суб'єкта. Дотримання цього принципу обов'язково незалежно від продовження або припинення відносин з клієнтом і без обмеження в часі. Також аудитор не має права використовувати для своєї вигоди або в інтересах третіх осіб інформацію про справи клієнтів, що стала відомою під час виконання професійних завдань.
Професійна поведінка. Полягає у дотриманні пріоритету суспільних інтересів і в тому, що аудитор повинен підтримувати високу репутацію професії і утримуватися від скоєння вчинків, несумісних з наданням аудиторських послуг і здатних підірвати повагу і довіру до професії аудитора, завдати шкоди її громадському іміджу.
Дотримання технічним стандартам. Полягає у дотриманні встановлених нормативних технічних положень (розрахунків, характеристик, стандартів), а також стандартів ведення документації, звітності, прийнятих в масштабі фірми.
Аудиторська організація (аудитор) повинні на всіх етапах аудиту (планування та проведення аудиту) виходити з позиції професійного скептицизму, беручи до уваги ймовірність того, що одержувані аудиторські докази та інформація про економічне суб'єкті можуть бути невірними.
Основні принципи аудиту незмінні при аудиті фінансової звітності всіх суб'єктів, у тому числі державного сектора.
3.1 Аудит товарно-матеріальних запасів
Мета аудиторської перевірки обліку виробничих запасів полягає у підтвердженні достовірності даних по наявності і руху товарно-матеріальних цінностей, у встановленні правильності оформлення операцій по виробничим запасам у відповідності з діючими нормативними актами Республіки Казахстан.
Приступаючи до перевірки аудитору необхідно вивчити всі нормативні документи, що стосуються порядку прийому, обліку, зберігання та відпуску матеріальних цінностей, зокрема, положення з обліку матеріалів, тари, малоцінних і швидкозношуваних предметів, про порядок видачі довіреностей товарно-матеріальних цінностей та інші.
Основною метою аудиторської перевірки є отримання достовірності інформації:
· Про наявність, рух та оцінці наявних матеріальних цінностей;
· Про забезпечення схоронності цінностей і дотримання встановлених нормативів їх виробничого споживання;
· Про розподіл вартості витрачених на виробництво матеріальних цінностей по об'єктах калькулювання.
Методика аудиту матеріальних цінностей містить ряд етапів. Розглянемо кожен з них.
Етап 1. Перевірку операцій з матеріальними цінностями рекомендується починати з аналізу їх оцінки, так як у фактичну собівартість придбання матеріалів крім їх вартості за цінами придбання включаються також: транспортно-заготівельні витрати; сплачуються постачальницьким організаціям комісійні винагороди; мита; оплата послуг стороннім організаціям з транспортування, доставки і зберіганню цінностей. У той же час аудитор повинен перевірити, чи не включалися у вартість матеріалів витрати на утримання складів, відділів постачання і збуту виробництва або витрати на відрядження працівників для оформлення та узгодження договорів на постачання матеріалів, які повинні включатися до складу загальногосподарських витрат.
Етап 2. Він включає три основних питання: інвентаризація товарно-матеріальних цінностей; перевірка повноти їх оприбуткування; аналіз правильності списання.
Перевірка запасів розглядається звичайно як основна частина аудиту на тих підприємствах, де їх сума є значною величиною. Навмисне або ненавмисне перекручення кількості або оцінки даних по запасах миттєво позначається як на фінансові результати підприємства (оскільки впливає на визначення собівартості реалізованої продукції), так і на балансі в цілому.
· Відсутність об'єктивної інформації про стан і вартісній оцінці товарно-матеріальних цінностей негативно позначається на фінансовому стані підприємства, оскільки, по-перше, адміністрація підприємства не має можливості точно планувати діяльність підприємства, по-друге, спотворюються показники фінансового стану підприємства, і зовнішні користувачі звітності (кредитори, банки, інвестори) не можуть об'єктивно судити про рентабельність та платоспроможності підприємства, по-третє, відбувається спотворення сум податків.

У функції аудитора при перевірці товарно-матеріальних цінностей входять:
· Присутність при інвентаризації, якщо запаси значні і аудитор ставиться з довірою до очікуваних результатів;
· Спостереження за виконанням процедур інвентаризації та ідентифікації з метою визначення ступеня відповідності їх інструкцій, розробленим адміністрацією, або нормативним законодавчим актам;
· Здатність вирішити потрійну задачу:
1) забезпечити точність результатів інвентаризації та відображення останніх;
2) усунути подвійний рахунок і забезпечити повноту охоплення запасів;
3) виявити застарілі, повільно обертаються і пошкоджені запаси;
· Перевірка правильності підрахунку на основі випадкової вибірки;
· Перевірка правильності віднесення операцій до звітного періоду на ділянках, де здійснюється рух запасів (це необхідно для підтвердження точності і повноти обхвату при інвентаризації);
· Отримання задовільних пояснень з приводу невідповідностей обліковими даними і коректування останніх;
· Перевірка правильності оцінки фактичного обсягу запасів.
До проведення інвентаризації аудитору слід запитати документи про результати інвентаризації за минулі періоди, проаналізувати зміни в кількості та структурі запасів, обговорити з адміністрацією питання організації та проведення контрольно-інвентаризаційної роботи; ознайомитися з номенклатурою та обсягами товарно-матеріальних цінностей, а також отримати інформацію про всі місцях їх зберігання; виявити дорогі об'єкти і методи їх обліку; проаналізувати систему внутрішнього контролю, зберігання та документування руху цінностей; домовитися про участь в інвентаризації компетентних фахівців і проінструктувати їх.
У своїй роботі аудитор може зіткнутися з перевіркою фактів випуску та реалізації неврахованої продукції. Неврахована продукція - фактично випущена і реалізована продукція, яка за бухгалтерським документам не значиться випущеної і реалізованої. Для виготовлення неврахованої продукції створюються надлишки сировини. Це робиться різними способами, наприклад:
· За рахунок заниження показників здавачів продукції;
· Надмірно списується сировину понад норми природного убутку або замінюється сировина більш цінне на менш цінне і ін
Подібні порушення не тільки призводять до великих розкраданнях грошей і матеріальних цінностей, але й погіршують якість продукції, що випускається. На державних підприємствах такі зловживання зустрічалися досить часто. Проте в даний час на акціонерних і приватних підприємствах продовжують випускати необліковану продукцію, оскільки з сум, отриманих від її реалізації не потрібно платити податок державі і дивіденди акціонерам. Аудитор може зіткнутися з такого роду зловживаннями при проведенні перевірки за дорученням органу дізнання, прокурора, слідчого і суду за що знаходяться в їх провадженні справ і матеріалів про порушення законодавства чи на прохання річних зборів акціонерів. Слід підкреслити, що це найбільш складна в аудиторській практиці робота.
На аудиторській фірмі, як правило, працюють фахівці в галузі обліку і контролю. Між тим, для підтвердження висновків бухгалтерської ревізії, виникає необхідність в організації експертиз та залучення різного роду фахівців. Тому аудиторські фірми можуть залучати для своєї роботи експертів - фахівців, особливо під час проведення аудиторських перевірок за дорученням слідчих і судових органів.
До найбільш характерних помилок з обліку товарно-матеріальних цінностей можна віднести наступні:
· Не укладені договори про матеріальну відповідальність з комірниками (матеріально-відповідальними особами);
· Неправильно оформляються документи по приходу і витраті товарно-матеріальних цінностей;
· Не ведеться аналітичний облік руху товарно-матеріальних запасів у бухгалтерії;
· Нерегулярно проводиться звірка даних по руху матеріальних цінностей у бухгалтерії і на складах підприємства;
· Не проводиться щорічна інвентаризація товарно-матеріальних цінностей;
· На складах зберігається велика кількість невикористовуваних товарно-матеріальних запасів;
· Неправильно виробляється списання товарно-матеріальних цінностей за видами витрат (на основне виробництво, непрямі витрати та ін);
· Невірно ведеться облік податку на додану вартість за що надійшли товарно-матеріальних запасів.
Удосконалення обліку і контролю наявності та руху виробничих запасів підприємства слід проводити за наступними напрямками:
по-перше, спрощувати оформлення операцій по приходу і витраті товарно-матеріальних цінностей. Відпуск матеріалів у виробництво, де це доцільно, можна оформляти на підставі встановленого ліміту у картках складського обліку матеріалів, передбачивши в них підпис особи, яка отримує цінності. Також можна на картках складського обліку виробляти і внутрішнє переміщення цінностей. Спрощує облік і підвищує контроль за використанням матеріалів відпустку їх по розкрійним картками, комплектувальні відомості та ін В умовах застосування персональних комп'ютерів можна відмовитися від введення карток складського обліку, замінивши їх машинограмме, сортовий зворотному декларації чи дискетою.
по-друге, виходячи з вимог ринкової економіки, удосконалювати методологію бухгалтерського обліку матеріальних ресурсів. До теперішнього часу немає єдиної думки про класифікацію виробничих запасів, їх оцінці в поточному обліку, склад відхилень у вартості матеріалів і т.д. До теперішнього часу серед економістів немає одностайності щодо організації обліку тари. Немає єдиного підходу у нарахуванні зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів.
По-третє, стежити за ретельним і своєчасним проведенням інвентаризацій, контрольних і вибіркових перевірок, які мають важливе значення в збереженні матеріалів.
Вирішення цих та інших проблем дозволить налагодити більш дієвий і менш трудомісткий облік і аудит за наявністю, рухом і використанням матеріальних ресурсів, а також досягти їх економії.
3.2 Аудит операцій з грошовими коштами
Аудиторська перевірка операцій з грошовими коштами включає перевірку касових, банківських та валютних операцій. Операції, пов'язані з рухом грошових коштів, повинні перевірятися суцільним методом.
При ревізії операцій з грошовими коштами використовується нормативно-довідкова інформація. Джерелом інформації є така фактографічна інформація: первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та звітність, а також інформація, отримана аудиторами в процесі аудиту.
Нормативно-правові акти, що регулюють операції з грошовими коштами, в основному носять міжгалузевий характер. Крім того, в інформаційних цілях використовуються відомчі нормативні документи, що регулюють касові операції та мають галузеві особливості, наприклад, з інкасування торгової виручки, за наявності центральних (головних) кас і операційних кас в торговельних підприємствах, по експлуатації контрольно-касових машин і т.д .
Крім того, в якості джерел інформації використовуються первинні документи з обліку касових і банківських операцій, регістри бухгалтерського обліку по рахунках: 1010 «Грошові кошти в касі в тенге», 1030 «Грошові кошти в дорозі в тенге», 1070 «Кошти на спеціальних рахунках ».
Використовується також звітність про рух грошових коштів, звіт про доходи та витрати звіт про капітал.
Аудиторська організація при виконанні вищевказаних робіт повинна керуватися правилами (стандартами) аудиторської діяльності.
3.3 Аудит доходів і витрат
Аудиторська перевірка доходів та витрат починається із загального огляду звітних форм, тобто проводиться формальна перевірка повноти та правильності заповнення реквізитів, відсутності помилок в тексті і цифрах, особлива увага звертається на правильне складання балансу. З метою найбільш ефективного проведення аудиту тематику аудиту складають в наступній послідовності:
1) Аудит витрат
2) Аудит доходів.
3) Складання висновку за результатами аудиту.
Виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору визначається актом прийому-здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа, якщо інше не передбачено в договорі.
Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів і має містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника. Не менш ретельно слід перевірити статтю «Дохід від основної діяльності». Розмір доходу від основної діяльності визначається шляхом вирахування з валового доходу суми загальних і адміністративних витрат, витрат на виплату відсотків і витрат з реалізації, в сукупності складових витрати періоду. На відміну від витрат на виробництво продукції ці витрати не залежать від обсягу виробництва і визначені як постійні витрати, не пов'язані з конкретними видами реалізованої продукції або послуг, звідси їх доцільно обчислювати за періодами часу, а не на основі обсягу продукції. Господарюючий суб'єкт несе витрати періоду навіть у тому випадку, коли протягом певного періоду він нічого не продав. З точки зору їх відображення в обліку і звітності, основна відмінність витрат періоду від виробничої собівартості полягає в тому, що витрати періоду не відносяться на залишки товарно-матеріальних запасів. Такий підхід до їх відображення в умовах ринкової економіки диктується принципами обережності, відповідності.
Витрати періоду - це показники звіту про результати фінансово-господарської діяльності, тоді як показники виробничих витрат спочатку включаються до залишки товарно-матеріальних запасів і відображаються як частина активів господарюючого суб'єкта в балансі, а тільки потім стають показником звіту про результати фінансово-господарської діяльності. До витрат на виплату відсотків відносяться: оплата відсотків по кредитах банку; оплата відсотків по кредитах постачальників; витрати з виплати відсотків за оренду майна; випущеним цінних паперів та інші. Аудитор повинен перевірити правильність кореспонденції рахунків за господарськими операціями, пов'язаними з урахуванням витрат на виплату відсотків, а також відповідність даних Головної книги журналу-ордеру № 14. Особлива увага приділяється перевірці витрат, пов'язаних з реалізацією послуг. Заключним показником доходів є чистий дохід, який визначається сумою доходів від звичайної діяльності та надзвичайних ситуацій, під якими маються на увазі події або операції, відмінні від звичайної діяльності юридичної особи. Передбачається, що такі події та операції не будуть повторюватися часто або регулярно (наприклад, стихійні лиха).

Висновок
У процесі проходження виробничої практики були отримані такі навички: самостійна робота з установчими документами: статутом ТОВ «Аймол», договором; вивчення таких основних джерел інформації, як бізнес план підприємства, господарські договори, договори поставки продукції, нормативно-довідкові матеріали та ін Для вивчення організації бухгалтерського обліку на науково-впроваджувальному підприємстві використовувалися кредитні угоди, різна бухгалтерська звітність: форма № 1 «Бухгалтерський баланс", форма № 2 «Звіт про доходи та витрати», форма № 3 «Звіт про рухів грошей».
Успішному проходженню виробничої практики сприяло доброзичливе ставлення керівників підприємства, допомогу з їхнього боку, залучення до посильної роботі з документацією, з персоналом фірми.
Аналіз внутрішніх сторін ТОО виявив такі недоліки, як: відсутність служби реалізації; зростання короткострокової кредиторської заборгованості за аналізований період; брак робочої сили, і як наслідок, неповне використання виробничих потужностей.
Фінансово-господарська діяльність підприємства відображає всі сторони виробничо торговельної діяльності підприємства. Тому необхідно проводити аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. Такий аналіз був проведений на основі фінансової звітності та інших первинних бухгалтерських документів в таблиці 7.

Таблиця 7 - Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

№ п / п	Найменування показників	Роки		Відхилення у 2008 р. у% до рівня
		2006	2007
				2006 р	2007 р
1	Дохід від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг) без ПДВ	28200	27460	105,1	107,9
2	Собівартість реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг)	21100,4	20875	104,8	106
3	Валовий дохід	6899,6	6585	102,8	107,7
4	Витрати періоду	6099,2	6310,9	100,0	103,5
5	Загальні та адміністративні витрати	3440	3453,5	103,2	102,8
6	Дохід до оподаткування	800,4	544,1	110,7	162,9
7	Чистий дохід (збиток)	560,3	380,9	114,3	168,1

Однак можна відзначити такі позитивні моменти в діяльності фабрики: відсутність довгострокових кредитів банку та інших довгострокових позик; зростання до 2007 р. суми фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні підприємства; випуск високоякісної продукції за доступними цінами. Аналіз фінансово-господарської діяльності дозволяє оцінити фінансове становище ТОО як стійке.
Для більш ефективної роботи підприємства необхідно створити відділ реалізації, який би взяв на себе частину діяльності служби збуту з вивчення цін на аналогічну продукцію підприємств-конкурентів, а також здійснював маркетингову діяльність з просування товару і розробці стратегій і планів маркетингу.

Список використаної літератури
1. Цивільний кодекс Республіки Казахстан (особлива частина) від 1 липня 1999 року № 409-1 / / Казахстанська правда від 13 липня 1999
2. Кодекс Республіки Казахстан «Про адміністративні правопорушення» від 30 січня 2001 р. № 155-II / / Казахстанська правда від 13 лютого 2001
3. Про податки та інших обов'язкових платежах до бюджету (Податковий кодекс Республіки Казахстан) від 12 червня 2001 року № 209-2 / / Казахстанська правда від 17 червня 2001
4. Закону РК "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 28 лютого 2007 р. за № 234-III.
5. Стандарти бухгалтерського обліку. Нормативні акти - Алмати: Каржі-Каражат методичні рекомендації - Алмати, 2005.
6. Радостовец В.К., Радостовец В.В. Шмідт О.І. Бухгалтерський облік на підприємстві: Вид. 3. доп і переробці. - Алмати: Центраудіт - Казахстан, 2002
7. Назарова В.Л. Бухгалтерський облік господарюючих суб'єктів - Алмати: Каржи - Каражат, 2003.
8. Самовчитель з бухобліку та оподаткування. Випуск 3 - Алмати: Бухгалтер, 2004.
9. Лашун Л.Г., Сіпакова І.В. Організація складського обліку - Алмати 1999.
10. Облік товарно-матеріальних запасів (нормативна база), Досьє бухгалтера № 2 - Алмати, 2000.
11. Лашун Л.Г. Бухоблік на практиці, Центральний будинок бухгалтера - Алмати 2005.
12. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. Видання 4-е, перероблене і доповнене. - М.: ИНФРА-М 2002.
13. Перевірки господарюючих об'єктів (нормативна база), Досьє бухгалтера № 4 - Алмати, 2003.
14. Горєва Т.А., жовтяків Д.В. Довідковий посібник з бухгалтерського обліку та оподаткування. - С.-П. 1999.
15. Інвентаризація в 2005 р.: ситуація з практики, Бібліотека бухгалтера і підприємця - Алмати, 2005.
16. Луговий В.А. Облік матеріалів. - М.: АТ Інкосаудіт, 1999.
17. Мизиковский Є.А. Теорія бухгалтерського обліку. Навчальний посібник. - М., 2001.
18. Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг, Бібліотека бухгалтера і підприємця - Алмати, 2002
19. Кабилбаев Г. Бібліотека бухгалтера - будівництво, Алмати 2004
20. Облік паливно-мастильних матеріалів - проблема в правильному оформленні документів, Бібліотека бухгалтера і підприємця - Алмати 2005
21. Помічник бухгалтеру про аудит, Бухгалтер - Алмати 2001.
22. Дюсембаев К.Ш. Аудит і аналіз фінансової звітності: Навч. посібник. / К.Ш. Дюсембаев, С.К. Егембердіева, З.К. Дюсембаева. - Алмати: «Каржи-каражат», 1998. - 512 с.
23. Абленов Д.О., Основи аудиту, Економіка - Алмати 2003.
24. Ажібаева З.М. Аудит, Економіка - Алмати 2005.
25. Данилевський Ю.А. та ін Аудит (навчальний посібник), М: 2002.
26. Подільський В.М., Савін А.А., Сотникова Н.В. та ін, Аудит - М: 2003.
27. Андросов А.М., Вікулова Є.В. Бухгалтерський облік. - М.: Андросов, 2000.
28. Облікова політика підприємства, Бухгалтер - Алмати 2004.
29. Нурсеітов Е.О. Фінансова звітність, Бухгалтер - Алмати 2002.
30. Горфінгель В.Я., Купрякова Є.М. Економіка підприємства, ЮНИТИ - М.: 1996.
31. Забєліна О.В., Толкаченко Г.Л. Фінансовий менеджмент, Іспит - М: 2005.
32. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. Мн. - М.: ИП «Нове знання», 2000. -359 С.
33. Введення в облік і початки аналізу: Навчальний посібник / Авт.сост. Сахарчук Є.Е. - Алмати: Алма-Атинська Школа Менеджменту, 2000. - 98 с.
34. Методичні рекомендації щодо застосування типового плану рахунків: Бюлетень бухгалтера - Алмати, 2004.
35. Звіт про результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аймол» за 2008-2009 рік.
36. Баланс підприємства ТОВ «Аймол» за 2008-2009 рр..
37. Радостовец В.В., Шмідт О.І. Теорія і галузеві особливості бухгалтерського обліку - Алмати: «Центраудіт - Казахстан», 2000.-496 с.
38. Нурсеітов Е.О. Особливості національного звіту і МСФЗ, БІКО - Алмати 2004.
39. Жаббарова В., Мулькеманова А. Як підготуватися до податкової перевірки, Бухгалтер - Алмати 2003
40. Економіка підприємства: Підручник / За ред. проф. О.І. Волкова. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 416 с.
41. Економічний аналіз у торгівлі. / Под ред. М.І. Баканова. - М.: Фінанси і статистика, 2004.