Економічний аналіз

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти і науки України
Харківський інститут економіки ринкових відносин та менеджменту
Контрольна робота
з дисципліни: "Аналіз господарської діяльності"
Луганськ, 2008

1. Факторний аналіз рентабельності власного капіталу

Перш ніж почати говорити про один з видів фінансового аналізу - факторному аналізі, нагадаємо, що таке фінансовий аналіз та її мети.
Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки фінансового стану та ефективності роботи господарюючого суб'єкта на основі вивчення залежності і динаміки показників фінансової звітності.
Фінансовий аналіз переслідує кілька цілей:
· Оцінку фінансового положення;
· Виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;
· Виявлення основних факторів, що викликали зміни у фінансовому стані;
· Прогноз основних тенденцій в фінансовому стані.
Як відомо, існують такі основні види фінансового аналізу:
· Горизонтальний аналіз;
· Вертикальний аналіз;
· Трендовий аналіз;
· Метод фінансових коефіцієнтів;
· Порівняльний аналіз;
· Факторний аналіз.
Кожен вид фінансового аналізу грунтується на застосуванні будь-якої моделі, що дає можливість оцінити і проаналізувати динаміку основних показників діяльності підприємства. Виділяють три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні.
Дескриптивні моделі відомі також, як моделі описового характеру. Вони є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.
В основі вертикального аналізу лежить інша думка бухгалтерської звітності - у вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу є динамічні ряди цих величин, що дозволяє відстежувати та прогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерел їх покриття.
Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить літочислення базисних темпів зростання статей балансу і звіту про прибутки та збитки.
Система аналітичних коефіцієнтів - основний елемент аналізу фінансового стану, застосовується різними групами користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори та ін Існують десятки таких показників, що поділяються на кілька груп за основними напрямками фінансового аналізу:
· Показники ліквідності;
· Показники фінансової стійкості;
· Показники ділової активності;
· Показники рентабельності.
Предикативні моделі - це моделі предсказательной характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширеними з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова прогнозних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні моделі і регресивні моделі), моделі ситуаційного аналізу.
Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими за бюджетом. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть зводиться до встановлення нормативів по кожній статті витрат за технологічними процесами, видами виробів, центрами відповідальності і т. п. і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.
Як ми бачимо, моделювання, і аналіз факторних моделей займають важливе місце в методології фінансового аналізу. Розглянемо цей аспект докладніше.

2. Основи моделювання

Функціонування будь-якої соціально-економічної системи (до яких відноситься і діюче підприємство) відбувається в умовах складної взаємодії комплексу внутрішніх і зовнішніх факторів. Фактор - це причина, рушійна сила будь-якого процесу або явища, що визначає його характер або одну з основних рис.

2.1 Класифікація та систематизація факторів в аналізі господарської діяльності

Класифікація факторів являє собою розподіл їх за групами в залежності від загальних ознак. Вона дозволяє глибше розібратися в причинах зміни досліджуваних явищ, точніше оцінити місце і роль кожного фактора у формуванні величини результативних показників.
Досліджувані в аналізі чинники можуть бути класифіковані за різними ознаками.
За своєю природою фактори поділяються на природні, соціально-економічні та виробничо-економічні.
Природні чинники мають вплив на результати діяльності в сільському господарстві, в лісовому господарстві та інших галузях. Облік їх впливу дає можливість точніше оцінити результати роботи суб'єктів господарювання.
До соціально-економічних факторів належать житлові умови працівників, організація оздоровчої роботи на підприємствах з шкідливим виробництвом, загальний рівень підготовки кадрів та ін Вони сприяють більш повному використанню виробничих ресурсів підприємства і підвищенню ефективності його роботи.
Виробничо-економічні фактори визначають повноту і ефективність використання виробничих ресурсів підприємства і кінцеві результати його діяльності.
За ступенем впливу на результати господарської діяльності фактори діляться на основні та другорядні. До основних відносяться фактори, що вирішальний вплив на результативний показник. Другорядними вважаються ті, які не надають вирішального впливу на результати господарської діяльності в умовах, що склалися. Необхідно відзначити, що в залежності від обставин один і той же фактор може бути і основним, і другорядним. Уміння виділити зі всієї безлічі чинників головні забезпечує правильність висновків за результатами аналізу.
Чинники діляться на внутрішні і зовнішні, в залежності від того, впливає на них діяльність даного підприємства чи ні. При аналізі основна увага приділяється внутрішнім факторам, на які підприємство може впливати.
Фактори поділяються на об'єктивні, не залежні від волі і бажань людей, і суб'єктивні, підвладні впливу діяльності юридичних і фізичних осіб.
За ступенем поширеності фактори поділяються на загальні та специфічні. Загальні фактори діють у всіх галузях економіки. Специфічні фактори діють у межах окремої галузі або конкретного підприємства.
У процесі роботи організації одні фактори впливають на досліджуваний показник безперервно протягом усього часу. Такі фактори називаються постійними. Фактори, вплив яких проявляється періодично, називаються змінними (це, наприклад, впровадження нової технології, нових видів продукції).
Велике значення для оцінки діяльності підприємств має розподіл факторів за характером їх дії на інтенсивні та екстенсивні. До екстенсивних відносяться чинники, які пов'язані зі зміною кількісних, а не якісних характеристик функціонування підприємства. Як приклад можна привести збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення числа робітників. Інтенсивні фактори характеризують якісну сторону процесу виробництва. Прикладом може служити збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок підвищення рівня продуктивності праці.
Більшість досліджуваних факторів за своїм складом є складними, складаються з декількох елементів. Однак є й такі, що не розкладаються на складові частини. У зв'язку з цим чинники діляться на складні (комплексні) і прості (елементні). Прикладом складного чинника є продуктивність праці, а простого - кількість робочих днів у звітному періоді.
За рівнем співпідпорядкованості (ієрархії) розрізняють чинники першого, другого, третього і подальшого рівнів підпорядкування. До факторів першого рівня належать ті, які безпосередньо впливають на результативний показник. Фактори, що впливають на результативний показник побічно, за допомогою факторів першого рівня, називають факторами другого рівня і т. д.
Зрозуміло, що при вивченні впливу на роботу підприємства будь-якої групи факторів необхідно їх упорядкувати, тобто проводити аналіз з урахуванням їх внутрішніх і зовнішніх зв'язків, взаємодії і співпідпорядкованості. Це досягається за допомогою систематизації. Систематизація - це розміщення досліджуваних явищ або об'єктів у певному порядку з виявленням їх взаємозв'язку і підпорядкованості.
Створення факторних систем є одним із способів такої систематизації факторів. Розглянемо поняття факторної системи.

2.2 Факторні системи

Всі явища і процеси господарської діяльності підприємств перебувають у взаємозалежності. Зв'язок економічних явищ - це спільне зміна двох або більше явищ. Серед багатьох форм закономірних зв'язків важливу роль відіграє причинно-наслідковий (детерміністських), при якій одне явище породжує інше.
У господарській діяльності підприємства, деякі явища безпосередньо пов'язані між собою, інші - опосередковано. Наприклад, на величину валової продукції безпосередній вплив мають такі фактори, як чисельність робітників і рівень продуктивності їхньої праці. Безліч інших факторів побічно впливає на цей показник.
Крім того, кожне явище можна розглядати як причину і як наслідок. Наприклад, продуктивність праці можна розглядати, з одного боку, як причину зміни обсягу виробництва, рівня її собівартості, а з іншого - як результат зміни ступеня механізації й автоматизації виробництва, удосконалення організації праці і т. д.
Кількісна характеристика взаємопов'язаних явищ здійснюється за допомогою показників. Показники, що характеризують причину, називаються факторними (незалежними); показники, що характеризують наслідок, називаються результативними (залежними). Сукупність факторних і результативних ознак, пов'язаних причинно-наслідковим зв'язком, називається факторною системою.
Моделювання будь-якого явища - це побудова математичного виразу існуючої залежності. Моделювання - це один з найважливіших методів наукового пізнання. Існують два типи залежностей, що вивчаються в процесі факторного аналізу: функціональні та стохастичні.
Зв'язок називається функціональної, або жорстко детермінованої, якщо кожному значенню факторної ознаки відповідає цілком визначене невипадкове значення результативної ознаки.
Зв'язок називається стохастичною (імовірнісною), якщо кожному значенню факторної ознаки відповідає безліч значень результативної ознаки, тобто певний статистичний розподіл.
Модель факторної системи - це математична формула, яка виражає реальні зв'язки між аналізованими явищами. У загальному вигляді вона може бути представлена ​​так:

де y - результативний ознака;
x - факторні ознаки.
Таким чином, кожен результативний показник залежить від численних і різноманітних факторів. В основі економічного аналізу і його розділу - факторного аналізу - лежать виявлення, оцінка та прогнозування впливу факторів на зміну результативного показника. Чим детальніше досліджується залежність результативного показника від тих чи інших факторів, тим точніше результати аналізу та оцінка якості роботи підприємств. Без глибокого і всебічного вивчення факторів не можна зробити обгрунтовані висновки про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обгрунтувати плани й управлінські рішення.

3. Факторний аналіз, його види та завдання

Під факторним аналізом розуміється методика комплексного і системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.
У загальному випадку можна виділити наступні основні етапи факторного аналізу:
· Постановка мети аналізу.
· Відбір факторів, що визначають досліджувані результативні показники.
· Класифікація та систематизація факторів з метою забезпечення комплексного і системного підходу до дослідження їх впливу на результати господарської діяльності.
· Визначення форми залежності між факторами і результативним показником.
· Моделювання взаємозв'язків між результативним і факторними показниками.
· Розрахунок впливу факторів і оцінка ролі кожного з них у зміні величини результативного показника.
· Робота з факторною моделлю (практичне її використання для управління економічними процесами).
Відбір факторів для аналізу того чи іншого показника здійснюється на основі теоретичних і практичних знань в конкретній галузі. При цьому зазвичай виходять з принципу: чим більший комплекс факторів досліджується, тим точніше будуть результати аналізу. Разом з тим необхідно мати на увазі, що якщо цей комплекс факторів розглядається як механічна сума, без урахування їх взаємодії, без виділення головних, визначальних, то висновки можуть бути помилковими. В аналізі господарської діяльності (АХД) взаємопов'язане дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їх систематизації, що є одним з основних методологічних питань цієї науки.
Важливим методологічним питанням в факторному аналізі є визначення форми залежності між чинниками і результативними показниками: функціональна вона чи стохастична, пряма або зворотна, прямолінійна або криволінійна. Тут використовується теоретичний і практичний досвід, а також способи порівняння паралельних і динамічних рядів, аналітичних угруповань вихідної інформації, графічний та ін
Моделювання економічних показників також являє собою складну проблему в факторному аналізі, вирішення якої потребує спеціальних знань і навичок.
Розрахунок впливу факторів - головний методологічний аспект в АХД. Для визначення впливу факторів на кінцеві показники використовується безліч способів, які будуть детальніше розглянуті нижче.
Останній етап факторного аналізу - практичне використання факторної моделі для підрахунку резервів приросту результативного показника, для планування і прогнозування його величини при зміні ситуації.
Залежно від типу факторної моделі розрізняють два основних види факторного аналізу - детермінований і стохастичний.
Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження впливу чинників, зв'язок яких з результативним показником носить функціональний характер, тобто коли результативний показник факторної моделі представлений у вигляді твору, приватного або алгебраїчної суми факторів.
Даний вид факторного аналізу найбільш поширений, оскільки, будучи досить простим у застосуванні (у порівнянні зі стохастичним аналізом), дозволяє усвідомити логіку дії основних факторів розвитку підприємства, кількісно оцінити їх вплив, зрозуміти, які чинники і в якій пропорції можливо і доцільно змінити для підвищення ефективності виробництва. Докладно детермінований факторний аналіз ми розглянемо в окремому розділі.
Стохастичний аналіз являє собою методику дослідження факторів, зв'язок яких з результативним показником на відміну від функціональної є неповною, ймовірнісної (кореляційної). Якщо при функціональній (повної) залежності зі зміною аргументу завжди відбувається відповідна зміна функції, то при кореляційного зв'язку зміна аргументу може дати кілька значень приросту функції в залежності від поєднання інших факторів, що визначають даний показник. Наприклад, продуктивність праці при одному і тому ж рівні фондоозброєності може бути неоднаковою на різних підприємствах. Це залежить від оптимальності поєднання інших факторів, що впливають на цей показник.
Стохастичне моделювання є певною мірою доповненням і поглибленням детермінованого факторного аналізу. У факторному аналізі ці моделі використовуються по трьох основних причин:
· Необхідно вивчити вплив чинників, по яких не можна побудувати жорстко детерміновану факторну модель (наприклад, рівень фінансового левериджу);
· Необхідно вивчити вплив складних чинників, які не піддаються об'єднанню в одній і тій же жорстко детермінованої моделі;
· Необхідно вивчити вплив складних чинників, які не можуть бути виражені одним кількісним показником (наприклад, рівень науково-технічного прогресу).
На відміну від жорстко детермінованого стохастичний підхід для реалізації потребує низки передумов:
а) наявність сукупності;
б) достатній обсяг спостережень;
в) випадковість і незалежність спостережень;
г) однорідність;
д) наявність розподілу ознак, близького до нормального;
е) наявність спеціального математичного апарату.
Побудова стохастичної моделі проводиться у кілька етапів:
· Якісний аналіз (постановка мети аналізу, визначення сукупності, визначення результативних і факторних ознак, вибір періоду, за який проводиться аналіз, вибір методу аналізу);
· Попередній аналіз модельованої сукупності (перевірка однорідності сукупності, виключення аномальних спостережень, уточнення необхідного об'єму вибірки, встановлення законів розподілу досліджуваних показників);
· Побудова стохастичної (регресійної) моделі (уточнення переліку чинників, розрахунок оцінок параметрів рівняння регресії, перебір конкуруючих варіантів моделей);
· Оцінка адекватності моделі (перевірка статистичної суттєвості рівняння в цілому і його окремих параметрів, перевірка відповідності формальних властивостей оцінок завданням дослідження);
· Економічна інтерпретація і практичне використання моделі (визначення просторово-часової стійкості побудованої залежності, оцінка практичних властивостей моделі).
Крім розподілу на детермінований і стохастичний, розрізняють такі типи факторного аналізу:
· Прямий і зворотний;
· Одноступінчатий і багатоступінчастий;
· Статичний і динамічний;
· Ретроспективний і перспективний (прогнозний).
При прямому факторному аналізі дослідження ведеться дедуктивним способом - від загального до приватного. Зворотний факторний аналіз здійснює дослідження причинно-наслідкових зв'язків способом логічною індукції - від приватних, окремих факторів до узагальнюючих.
Факторний аналіз може бути одноступінчастим і багатоступеневим. Перший тип використовується для дослідження факторів тільки одного рівня (одному щаблі) підпорядкування без їх деталізації на складові частини.
Необхідно також розрізняти статичний і динамічний факторний аналіз. Перший вид застосовується при вивченні впливу факторів на результативні показники на відповідну дату. Інший вид представляє собою методику дослідження причинно-наслідкових зв'язків у динаміці.
І, нарешті, факторний аналіз може бути ретроспективним, який вивчає причини приросту результативних показників за минулі періоди, і перспективним, який досліджує поведінку чинників та результативних показників в перспективі.

4. Характеристика багатофакторної моделі Дюпон.

В основу даної моделі була закладена жорстко детермінована залежність
або
де P n - чистий прибуток;
A - сума активів організації;
S - (обсяг виробництва) виручка від реалізації.
Початкове уявлення моделі Дюпон представлено на малюнку 1:


Малюнок 1. Схема моделі Дюпон
У теоретичному плані фахівці фірми Дюпон не були новаторами, вони використовували оригінальну ідею взаємопов'язаних показників, висловлену вперше Альфредом Маршаллом і опубліковану ним в 1892 році в книзі "Елементи галузевої економіки". Тим не менше їх заслуга очевидна, оскільки раніше ці ідеї на практиці не застосовувалися.
Надалі ця модель була розгорнута в модифіковану факторну модель, представлену у вигляді деревовидної структури, в вершині якої знаходиться показник рентабельності власного капіталу (ROE), а в основі - ознаки, що характеризують фактори виробничої та фінансової діяльності підприємства. Основна відмінність цих моделей полягає в більш дробовому виділення факторів і зміні пріоритетів щодо результативного показника. Треба сказати, що моделі факторного аналізу, запропоновані фахівцями фірми Дюпон, досить довго залишалися незатребуваними, і лише останнім часом їм стали приділяти увагу.
Математичне подання модифікованої моделі Дюпон має вигляд:

Де P CK - рентабельність власного капіталу;
ЧП - чистий прибуток;
А - сума активів організації;
ВР - (обсяг виробництва) виручка від реалізації.
СК - власний капітал організації.
З представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від трьох факторів: рентабельності продажів, оборотності активів та структури авансованого капіталу. Значимість виділених факторів пояснюється тим, що вони в певному сенсі узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, його статику і динаміку, зокрема бухгалтерську звітність: перший фактор узагальнює форму № 2 "Звіт про прибутки та збитки", другий - актив балансу, третій - пасив балансу.
Тепер охарактеризуємо кожен з основних показників, що входять в модель Дюпон.
Рентабельність власного капіталу.
Рентабельність власного капіталу розраховується за формулою:

де CK нп, СК кп величина власних коштів на початок і на кінець періоду.
У практиці аналізу застосовується безліч показників ефективності роботи підприємства. Показник рентабельності власного капіталу обраний тому, що він є найбільш важливим для акціонерів компанії. Він характеризує прибуток, яку власники отримують з рубля вкладених у підприємство коштів. Цей коефіцієнт враховує такі важливі параметри, як платежі за відсотками за кредит і податок на прибуток.
Оборотність активів (ресурсоотдачи).
Формула для розрахунку показника має вигляд:

де ВР - виручка від реалізації за розрахунковий період;
А нп, А кп - величина активів на початок і кінець періоду.
Цей показник можна інтерпретувати двояко. З одного боку, оборотність активів відображає, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в активи підприємства, тобто оцінює інтенсивність використання всіх активів незалежно від джерел їх утворення. З іншого боку, ресурсоотдачи показує, скільки рублів виручки підприємство має з рубля, вкладеного в активи. Зростання даного показника свідчить про підвищення ефективності їх використання.
Рентабельність продажів.
Рентабельність продажів також є одним з найважливіших показників ефективності діяльності компанії. Він розраховується як:

де ВР - виручка від реалізації продукції,
ЧП - чистий прибуток підприємства.
Цей коефіцієнт показує, яку суму чистого прибутку отримує підприємство з кожної гривні проданої продукції. Іншими словами, скільки коштів залишається у підприємства після покриття собівартості продукції, виплати відсотків по кредитах і сплати податків.

Практична частина

Задача 1

Використовуючи метод абсолютних різниць, розрахувати вплив факторів на зміну обсягу виробництва, визначити необхідні розрахункові показники (таблиця 1)
Провівши попередні розрахунки (табл. 1) ми визначили відсоток виконання плану товарної продукції на 102%
Проведемо факторний аналіз методом абсолютних різниць (табл. 2)
Таблиця 1. Вплив факторів методом ланцюгових підстановок
Показники
% Виконання
Різниця суміжних показників
Найменування чинника
Розрахунок впливу факторів, тис. грн.
середня чисельність працівників
96,97
-3,03
чисельність робітників
-606
загальна кількість відпрацьованих людино-днів
96,75
-3,25
середня кількість днів роботи
-671
загальна кількість відпрацьованих людина-годин
94,11
-5,89
середня тривалість робочого дня
-1253
обсяг товарної продукції
102
2,00
середньорічне вироблення
22930
Всього
20400
Таблиця 2 Розрахункові дані
Показники
Од. ізм.
Позначення
За бізнес плану
Фактично
% Виконання плану
Відхилення
абсолютне
%
Товарна продукція
тис. грн
ТП
20000
20400
102
400
2
Середня чисельність працівників
чол.
Чр
1980
1920
96,97
-60
-3,03
Відпрацьовано усіма працівниками:
- Людина - днів
л / д
Тл / д
428670
414720
96,75
-13950
-3,25
- Людина - годин
л / год
Тл / год
3150724
2965248
94,11
-185476
-5,89
Розрахунки
Середня кількість днів роботи 1-го робочого
днів
ТДН
216,5
216
99,77
-0,5
-0,23
Середня тривалість робочого дня
годину
Тчас
7,35
7,15
97,28
-0,2
-2,72
Вироблення 1-го робочого
- Середньорічна
грн
ГВгод
10,10
10,63
105,19
0,5
5,19
- Середньогодинна
грн
ГВчас
0,006
0,007
108,38
0,001
8,38
Таким чином, використовуючи метод ланцюгових підстановок, ми отримали наступні показники:
· Трудові ресурси використовувалися не ефективно, що призвело до зниження товарної продукції на (- 606) т. грн.
· Середня кількість днів роботи також показало негативний вплив на (-671) т. грн.
· Зниження тривалості дня привели до зниження товарної продукції на (-1253) т. грн.
· Однак продуктивність робочих відобразилося на обсязі товарної продукції позитивно і принесло прибутку на (+22930) т. грн.
Всього чинників (-606) + (-671) + (-1253) + 22930 = 20400 т. грн.
Якщо ми простежимо від початку до кінця року, ми побачимо наочно вплив кожного чинника на прибуток підприємства.

Задача 2

За даними балансу дати характеристику стану майна підприємства та його динаміки за рік (табл. 3).
Актив балансу дозволяє дати загальну оцінку майна, що знаходиться в розпорядженні підприємства. А також виділити в складі майна оборотні (мобільні) і необоротні (іммобілізовані) кошти. Майно це основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображена в балансі.
З таблиці 3 бачимо, що збільшення формування майна підприємства збільшилася на кінець року на +3798,9, або на +142,6% зумовлене збільшенням суми залучених коштів на +2446,40 тис. грн. (+396,34%). Разом з цим власний капітал збільшився на 2051,30 тис. грн. або на 217,76%.
Збільшення залучених коштів склало за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статтях на 583,9 тис. грн (134,31%).
Таблиця 3. Аналіз динаміки майна підприємства
Показники
На початок року
На кінець року
Темп зростання%
Абсолютне відхилення
в структурі
у%
Сума
тис. грн
Частина від усього имущ%
Сума
тис. грн
Частина від усього имущ%
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Майно підприємства
8917,90
100,00
12716,80
100,00
42,60
3798,90
0,00
142,60
в тому числі:
0,00
Необоротні активи
1741,90
19,53
3793,20
29,83
117,76
2051,30
10,30
217,76
Оборотні активи
7176,00
80,47
9622,40
75,67
69,34
2446,40
-4,80
369,34
· Запаси
3814,40
42,77
4732,60
37,22
24,07
918,20
-5,56
124,07
Векселі
0,00
698,80
5,50
698,80
5,50
· Розрахунки з дебіторами
1701,70
19,08
2285,60
17,97
34,31
583,90
-1,11
134,31
· Грошові кошти
1659,90
18,61
1841,70
14,48
10,95
181,80
-4,13
110,95
Витрати майбутніх періодів
63,70
0,50
63,70
0,50
Велике значення мають власні оборотні кошти підприємства, величина яких обчислюється як різниця між власним капіталом і необоротними активами і показує, що частка із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття оборотних коштів
· На початок року: 8097,3 - 1741,9 = 6355,4 тис. грн.;
· На кінець року: 10937,5 - 3793,2 = 7144,3 тис. грн.
Тобто за рік сума власних оборотних коштів зросла з 6355,4 тис. грн. до 7144,3 тис. грн., тобто на 788,9 тис. грн.
Аналітичний розрахунок, який відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в таблиці 4.
Таблиця 4.
АКТИВ
Початок періоду
Кінець періоду
Необоротні активи
1741,9
3793,2
Оборотні активи
7176,0
8859,9
- Запаси і витрати
3814,4
4732,6
- Короткострокова дебіторська заборгованість
2420,9
1907,7
- Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення
1659,9
1841,7
- Інші оборотні активи.
69,7
0,2
Витрати майбутніх періодів
0,0
0,0
БАЛАНС
8917,9
12653,1
ПАСИВ
Власний капітал
8097,3
10937,5
Забезпечення наступних витрат і платежів
Довгострокові зобов'язання
247,0
- Довгострокові кредити банків
- Інші довгострокові пасиви
247,0
Поточні зобов'язання
820,6
1532,3
- Позики та кредити
- Кредиторська заборгованість
95,8
922,0
- Інші короткострокові пасиви
52,9
56,1
Доходи майбутніх періодів
БАЛАНС
8917,9
12716,8

Досліджуючи майно підприємства ми бачимо, що воно формується в основному завдяки оборотним активами, які займають найбільший відсоток.


Література
1. Івахненко В.М. Економічний аналіз господарської діяльності. К: Нічлау, 1999 - 204 стор
2. Савицька Г.В. аналіз господарської діяльності підприємства. Мінськ: Нове знання, 1999-688 стор
3. Баканов М.І. Теорія економічного аналізу. М: "Фінанси і статистика» ,2001-416 стор
4. Економічний аналіз: Навчальний посібник. Під / ред. Чумаченко М.Г. К: КНЕУ, 2001 р.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Контрольна робота
150.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Техніко-економічний аналіз. Аналіз собівартості
Економічний аналіз підприємства Аналіз динаміки
Економічний аналіз 3
Економічний аналіз 2
Економічний аналіз 5
Економічний аналіз 3
Економічний аналіз 2
Економічний аналіз 4
© Усі права захищені
написати до нас