Лікування гнійної рани в першу фазу ранового процесу

Ім'я файлу: лікування гнійних ран у першу фазу р..docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 11.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Анестезія - визначення та види.docx
Бешиха - визначення, класифікація, клініка, діагностика, лікуван
Борисенко Є.А 4 практ..docx
Василенко С тема 4.docx
Види оперативного лікування при гострому остеомієліту.docx
Визначення_та_класифікація_опіків_Чібакова.docx
Дифтерія ран – етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікув
Ендогенна інтоксикація при хірургічній інфекції.docx
костный панариций.docx
механізм утворення кісткового мозолю. Гончарова В.Г..docx
Об’єктивне обстеження живота..docx
Сучасні методи діагностики пухлин. Гончарова.docx
Тема_13_Закриті_пошкодження_м’яких_тканин_забій,_струс,_розрив_1
Тема_13_Закриті_пошкодження_м’яких_тканин_забій,_струс,_розрив_1
Усова Д.В. реферат фурункул.docx
Усова Лімфаденіт.docx
флегмона. Гончарова В.Г. (М-18)6-7.docx
Характеристика укушених ран та перша допомога при них.docx
Чібакова. Гемоторакс.docx

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Загальної хірургії та догляду за хворими

Реферат на тему:

«Лікування гнійної рани в першу фазу ранового процесу»

Підготувала:

Гончарова Вікторія Геннадіївна

Викладач:

доц., к.мед.н. Бамбизов Леонід Михайлович

Запоріжжя

2020

План

Місцеве лікування…………………………………………………………3
ВХО рани…………………………………………………………………..3
Лікування гнійної рани після операції…………………………………...4
Мазі…………………………………………………………………………5
Хімічна некректомія……………………………………………………....6
Фізичні методи лікування………………………………………………...6
Використання лазеру……………………………………………………...6

Лікування гнійних ран складається з місцевого та загального лікування. Характер лікування визначається фазою ранового процесу

Місцеве лікування

У першій фазі раневого процесу (фаза запалення) перед хірургом стоять такі основні завдання:

• боротьба з мікроорганізмами в рані;

• забезпечення адекватного дренування ексудату;

• сприяння якнайшвидшому очищенню рани від некротичних тканин;

• зниження проявів запальної реакції.

При місцевому лікуванні гнійної рани використовують методи механічної, фізичної, хімічної, біологічної та змішаної антисептики.

При нагноєнні післяопераційної рани зазвичай буває досить зняти шви і широко розвести її краю. При вираженому запаленні і великому некрозі в гнійної рани необхідно виконання вторинної хірургічної обробки (ВХО) рани.

ВХО рани

Показанням до ВХО рани є наявність гнійної рани при відсутності адекватного відтоку з неї (затримка гною) або утворенні великих зон некрозу і гнійних затекло. Протипоказанням служить тільки вкрай важкий стан хворого, при цьому обмежуються розкриттям і дренуванням гнійного вогнища.

Завдання, які стоять перед хірургом, який виконує ВХО рани:

• розтин гнійного вогнища і затекло;

• висічення нежиттєздатних тканин;

• здійснення адекватного дренування рани.

Перед початком ВХО слід визначити видимі межі запалення, локалізацію гнійного розплавлення, найбільш короткий доступ до нього з урахуванням розташування рани, а також можливі шляхи розповсюдження інфекції (по ходу судинно-нервових пучків, м'язово-фасциальних піхв). Крім пальпаторного дослідження, застосовують різні види інструментальної діагностики: ультразвуковий, термографічний, рентгенівський (при остеомієліті) методи, КТ.

+ Як і первинна хірургічна обробка, ВХО є самостійним оперативним втручанням. Її виконують в операційній бригадою хірургів з використанням знеболення. Тільки адекватна анестезія дозволяє вирішити всі завдання ВХО. Після розтину гнійного вогнища проводять ретельну інструментальну і пальцеву ревізію по ходу самої рани і можливого знаходження затекло, які в подальшому також розкривають через основну рану або контрапертуру і дренують. Виконавши ревізію і визначивши обсяг некрозу, виробляють евакуацію гною і висічення нежиттєздатних тканин (некректомія). При цьому не можна забувати, що поблизу або в самій рані можуть перебувати великі судини і нерви, які необхідно зберегти. Перед закінченням операції порожнину рани рясно промивають антисептичними розчинами (пероксид водню, борна кислота і ін.), Пухко тампонують марлевими тампонами з антисептиками і дренують. Найбільш вигідним способом лікування при поширених гнійних ранах є проточно-промивні дренування. У разі локалізації пошкодження на кінцівки необхідна іммобілізація. Найчастіше використовують гіпсову лонгету.

Лікування гнійної рани після операції

Після виконання ВХО або простого розтину)рани на кожній перев'язці лікар оглядає рану і оцінює її стан, відзначаючи динаміку процесу. Краї обробляють спиртом і йодвмістким розчином. Порожнину рани очищають марлевою кулькою або серветкою від гною і вільно лечих секвестрів, гострим шляхом січуть некротичні тканини. Потім слід промити антисептиками (3% розчин перекису водню, 3% розчин борної кислоти, Нітрофурал і ін.), Дренування (за показаннями) і пухке тампонування з використанням різних антисептичних засобів.

Основні заходи з лікування гнійної рани в фазі запалення пов'язані з необхідністю здійснення відтоку ексудату і боротьби з інфекцією. Тому застосовують гігроскопічні пов'язки, можливе використання гіпертонічного розчину (10% розчин хлориду натрію). Основними антисептичними засобами є 3% розчин борної кислоти, 0,02% водний розчин хлоргексидину, 1% розчин гідроксиметилхіноксиліндіоксид, Нітрофурал (розчин 1: 5000).

*Мазі

У першій фазі загоєння, коли є рясна ексудація, не можна застосовувати мазеві препарати, так як вони створюють перешкоду відтоку секрету, в якому знаходиться велика кількість бактерій, продуктів протеолізу, некротичних тканин.

!ВАЖЛИВО! мазь Вишневського, синтоміцинова емульсія, мазі з а / б -тетрациклінова, неомициновой і ін. Але такі мазі гідрофобні, тобто не вбирають вологу. Внаслідок цього тампони з цими мазями НЕ забезпечують відтоку раневого секрету, стають тільки пробкою. У той же час антибіотики, наявні в складі мазей, не звільняються з композицій мазей і не надають достатньої антимікробної дії.

*Хімічна некректомія

Певне значення в лікуванні гнійних ран має «хімічна некректомія» за допомогою протеолітичних ферментів, що надають некролитичну і протизапальну дії.

Широко використовуються протеолітичні ферменти - трипсин, хімопсін, хімотрипсин, террілітін. Ці препарати викликають лізис некротизованих тканин і прискорюють загоєння ран. Препарати засипають в рану в сухому вигляді або вводять в розчині антисептиків. Для активного видалення гнійного ексудату безпосередньо в рану укладають сорбенти, найбільш поширеним з них є лігнін гідролізний.

!ВАЖЛИВО! Однак, вони мають і недоліки: в рані ферменти зберігають свою активність не більше 4-6 годин. Тому для ефективного лікування гнійних ран пов'язки треба міняти 4-5 разів на добу, що практично неможливо.

*Фізичні методи лікування

З метою підвищення ефективності ВХО і подальшого лікування гнійних ран в сучасних умовах застосовують різноманітні фізичні методи впливу. Широко використовують ультразвукову кавітацію ран, вакуумну обробку гнійної порожнини, обробку пульсуючим струменем, різні способи застосування лазера. Всі ці методи мають на меті прискорення очищення від некротичних тканин і згубного впливу на мікробні клітини

*Застосування лазеру

У фазі запалення ранового процесу застосовуються високоенергетичні, або хірургічний лазер. Помірно расфокусированним променем хірургічного лазера виконують випарювання гною і некротизованих тканин, таким чином можна домогтися повної стерильності ран, що дозволяє в ряді випадків накладати первинний шов на рану.

Використані джерела

https://studfile.net/preview/1146969/

https://studfile.net/preview/6810228/page:12/

file:///C:/Users/User/Desktop/3%20%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81/%D1%85%D0%B8%D1%80%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B8%D1%8F/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%20%D0%A1.%D0%92.%20-%20%D0%9E%D0%B1%D1%89%D0%B0%D1%8F%20%D1%85%D0%B8%D1%80%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B8%D1%8F%20-%202014.pdf
скачати