Ім'я файлу: Анестезія - визначення та види.docx
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 11.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Бешиха - визначення, класифікація, клініка, діагностика, лікуван
Борисенко Є.А 4 практ..docx
Василенко С тема 4.docx
Види оперативного лікування при гострому остеомієліту.docx
Визначення_та_класифікація_опіків_Чібакова.docx
Дифтерія ран – етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікув
Ендогенна інтоксикація при хірургічній інфекції.docx
костный панариций.docx
лікування гнійних ран у першу фазу р..docx
механізм утворення кісткового мозолю. Гончарова В.Г..docx
Об’єктивне обстеження живота..docx
Сучасні методи діагностики пухлин. Гончарова.docx
Тема_13_Закриті_пошкодження_м’яких_тканин_забій,_струс,_розрив_1
Тема_13_Закриті_пошкодження_м’яких_тканин_забій,_струс,_розрив_1
Усова Д.В. реферат фурункул.docx
Усова Лімфаденіт.docx
флегмона. Гончарова В.Г. (М-18)6-7.docx
Характеристика укушених ран та перша допомога при них.docx
Чібакова. Гемоторакс.docx

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Загальної хірургії та післядипломної освіти

Реферат на тему:

«Анестезія - визначення та види»

Підготувала:

Студентка 1 медичного факультету

Групи М-18/6-7

Гончарова Вікторія Геннадіївна

Викладач:

доц., к.мед.н. Бамбизов Леонід Михайлович

Запоріжжя

2020

Препарати для інгаляційного наркозу

Всі інгаляційні анестетики можна розділити на рідкі та газоподібні.

Рідкі (парообразуючі)

Діетиловий ефір виражені наркотичний, аналгетичний і міорелаксуючий ефекти. Сприяє підвищенню активності сімпатоадреналової системи. Володіє достатньою широтою терапевтичної дїєю, але подразнює слизові оболонки, особливо дихальних шляхів. Має в основному історичне значення. похідне аліфатичного ряду. В сучасній анестезіології не застосовується.

Хлороформ (тріхлорметан) - за своєю наркотичною дією в 4-5 разів сильніше діетилового ефіру, проте широта його терапевтичної дії мала, можливе швидке передозування. У сучасній анестезії не застосовується.

Галотан в 4-5 разів сильніше діетилового ефіру. Викликає швидке настання загальної анестезії (на відміну від діетилового ефіру, практично без фази збудження) і швидке пробудження. Не має подразнювальної дії на слизові оболонки, пригнічує секрецію слизових залоз, викликає бронхорозширюючий, гангліоблокуючий і міорелаксуючий ефекти. Негативною є дипресивна дія препарату на серцево-судинну систему (пригнічення скорочувальної активності міокарда, артеріальна гіпотензія).

Метоксифлуран – галогенвмісний анестетик. Викликає стіки анальгетичний ефект з мінімальним токсичним впливом на організм. Однак при високому дозуванні і тривалої анестезії виявляється негативний вплив на серце, дихальну систему і нирки. Можливе застосування для аутоаналгезіі: хворий вдихає пари метоксифлурану зі спеціального випарника для досягнення аналгезії при збереженому свідомості, поглиблення анестезії призводить до розслаблення м'язів, що не дозволяє утримувати інгалятор. Вдихання анестетика припиняється і настає пробудження. Потім сильнодіючий галогенвмісний анестетик. Потім аналгезия повторюється знову.

Енфлуран – фторований ефір. Володіє сильним наркотичним ефектом, викликає швидку індукцію і швидке пробудження. Стабілізує показники гемодинаміки, не пригнічує диханя, надає виражену міорелаксуючу дію. Масковий. наркоз енфлураном застосовують при невеликих короткочасних фторований ефір.

Ізофлуран, десфлуран, севофлуран токсичні і мають менше побічних ефектів, ніж енфлуран і галотан, в зв'язку з чим в даний час є основними препаратами для інгаляційного наркозу у західних країнах.

Газоподібні інгаляційні анестетики

Закис азоту – найменштоксичний. Викликає швидке введення в анестезию і швидке пробудження. Однак закис азоту не дає достатньої глибини наркозу, що не дозволяє використовувати її у вигляді мононар- коза при порожнинних і травматичних втручань. Недостатньо пригнічує рефлекси і не забезпечує міорелаксації.

Циклопропан (тріметнлен) дає потужний наркотичний ефект (в 7-10 разів сильніше закису азоту). Викликає швидку індукцію і швидке пробудження, не дратує слизові оболонки дихальних шляхів, надає міорелаксуючий ефект. Однак наркоз циклопропаном не знайшов широкого застосування через можливість пригнічення дихання, порушення серцевої діяльності і артеріальної гіпотензії. Крім того, речовина має високу вибухонебезпечність

Ксенон - інертний газ, надає наркотичний ефект в 1,5-2 рази вище закису азоту, не дратує дихальні шляхи, не викликає алергічних реакцій, не чинить токсичної дії на серце, нирки, печінку та інші органи, не метаболізується і виводиться в незміненому вигляді легкими. Ксенон не володіє негативним впливом на серцево-судинну систему, безпечний для плода і не є канцерогеном. При застосуванні ксенону настання стану наркозу і вихід з нього відбуваються в короткі терміни 3-5 хвилин, що забезпечує більшу керованість, ніж при інших інгаляційних анестетиках. Ксеноновий наркоз став застосовуватись в останнє десятиліття.

Стримуючі чинники: висока вартість газу, необхідність спеціальних наркозних апаратів. Розроблена ксенонсберегаюча технологія, яка дозволяє за допомогою спеціального патрона-адсорбера в закритому контурі повертати в циркуляцію до 80-85%, що видихається пацієнтом ксенону.

Види інгаляційного наркозу

За способом введення наркотичної суміші виділяють масковий, ендотрахеальний і ендобронхіальний наркоз.

  • Масковий наркоз

При масочному наркозі за допомогою масок різної конструкції забезпечують подачу наркотичної суміші до верхніх дихальних шляхів хворого, звідки під впливом спонтанного дихання або допомогою примусової ШВЛ вона надходить в альвеоли легенів. Технічно така методика представляється досить простий. У той же час необхідно стежити за забезпеченням прохідності верхніх дихальних шляхів, для чого закидають голову, висувають вперед нижню щелепу або застосовують повітроводи. При масочному наркозі потрібно найсуворіше спостереження за станом хворого. В даний час масковий наркоз застосовують при малотравматичних, нетривалих операціях.

  • Ендотрахеальний наркоз

Ендотрахеальний (інтубаційний) наркоз в реальний час є основним видом інгаляційного наркозу при виконанні великих, травматичних порожнинних операцій, що вимагають міорелаксації, При цьому способі наркотична суміш подається безпосередньо в трахеобронхиальное дерево, минаючи порожнину рота і верхніх дихальних шляхів. Для здійснення ендотрахеального наркозу проводять інтубацію трахеї.

  • Ендобронхіальний наркоз

ендобронхіальний наркоз має обмежені показання до застосування. Його використовують при деяких операціях на легенях, коли необхідно або вентилювати тільки одну легеню, або вентилювати обидві легені, але в різних режимах. Застосовують як ендобронхіальну интубацію одного головного бронха, так і роздільну інтубацію обох головних бронхів.

Неінгаляційний наркоз ти його види

Неінгаляційний наркоз залежно від шляхів введення може бути внутрішньовенним, внутрішньом’язовим, підшкірним, внутрішньокістковим, прямокишковим та ін.

Внутрішньовенний наркозвикористовують головним чином як вступний і базис-наркоз. Для цього використовують тіопентал натрію (натрієва сіль 5 (1-метилбутил)-5-етил-2-тіобарбітурової кислоти) 2-2,5 % розчин. Його вводять повільно, протягом декількох хвилин, при швидкому введенні може настати колапс. Максимальна доза 1000 мг. Наркоз настає через 2-3 хв без стадії збудження. Зникає больова чутливість, хворий непритомніє. Виникає перший рівень ІІІ стадії наркозу. Для підтримання наркозу хворому періодично вводять 10-15 мл того ж розчину. Пробудження настає через 10-15 хв після припинення введення гексеналу. Антагоністом тіопенталу натрію при передозуванні є бемегрид. Тіопентал натрію протипоказаний при захворюваннях нирок, печінки, серцево-судинної системи. Він може викликати алергічні реакції (висипку, задишку, тахікардію, ларингоспазм), а тому його не рекомендують використовувати у хворих з алергічними станами. Під час операції можливе западання язика й асфіксія.

Для знеболювання при виконанні невеликих оперативних втручань використовують оксибутират натрію, пропофол (діпріван). Ці препарати мають виражену седативну, своєрідну наркотичну і слабку аналгетичну дію. В основному їх використовують для вступного та комбінованого наркозів. Після внутрішньовенного введення оксибутирату натрію в дозі 75-150 мг/кг сон настає через 5-10 хв і триває 30-40 хв, після введення пропофолу в дозі 2-2,5 мг/кг стадія аналгезії виникає через 20-30 с від початку його введення.

кетамін (каліпсо, кеталар, кетанест). Цей препарат випускають у вигляді  1 % розчину у флаконах по 20 мл і 5 % − 10 мл. Його використовують при короткочасних невеликих операціях і в комбінації з інтубаційним наркозом. Кетамін створює виражену аналгезію і мінімально впливає на функції головних структур мозку.

Рекофол(пропофол) використовують для введення в загальну анестезію і її підтримування; для седації при проведенні інтенсивної терапії; при здійсненні хірургічних і діагностичних процедур під реґіонарною або місцевою анестезією. Препарат практично не має побічної дії.

Нейролептаналгезія і атаралгезія

Нейролептаналгезія – це своєрідний стан, при якому виникає аналгезія, відчуття байдужості та сонливість. 

Для цього застосовують наркотичний анальгетик – фентаніл (1 мл – 0,05 мг) і нейролептик – дроперидол(1 мл – 2,5 мг) або суміш фентанілу та дроперидолу назвою

Атаралгезія. Поєднання транквілізатора діазепаму або його аналогів з наркотичними анальгетиками – фентанілом або пентазацином, дипідолором та ін. отримало назву атаралгезії.

За механізмом дії цей метод знеболювання подібний до нейролептаналгезії.

Поняття про місцеву анестезію
Місцева анестезія – це локальна втрата чутливості тканин, яку створюють штучно за допомогою хімічних, фізичних або механічних факторів з метою знеболювання.
Основними перевагами місцевої анестезії є її відносна безпека та доступність застосування. Розрізняють такі види місцевої анестезії:
1) поверхневу (термінальну) анестезію, яка може бути здійснена змащуванням слизових оболонок, зрошенням їх, охолодженням, інфільтрацією розчином анестетика за методом "повзучого інфільтрату"; футлярну анестезію за Вишневським;
2) провідникову (регіонарну) анестезію, при якій знеболювання здійснюють за рахунок блокади нервів. Варіантами провідникової анестезії є: блокада нервових стовбурів, сплетінь; внутрішньосудинне або внутрішньокісткове введення анестетика, новокаїнові блокади, а також уведення анестетика в спинномозковий канал або перидуральний простір.
При проведенні місцевої анестезії виділяють чотири періоди:

а) введення анестезуючої речовини;

б) дія її на рецептори та нервові стовбури;

в) повна анестезія, яка триває 1-1,5 год, причому цей період можна продовжити повторним введенням анестезуючої речовини;

г) відновлення чутливості.

Місцевоанестезуючі речовини: на сьогодні синтезовано більше 100 засобів, які мають місцевоанестезуючу дію. Серед них найчастіше використовують:

1. Новокаїн (Novocainum) – засіб, який має незначну токсичність і виражену знеболюючу дію; 0,25-0,5 % розчин використовують для інфільтративної анестезії та новокаїнових блокад (150-500 мл); 1-2 % розчин використовують для провідникової (регіонарної) анестезії; 2 % розчин – для епідуральної анестезії (15-20 мл); 5 % розчин – для спинномозкової анестезії (2-3 мл); 10-20 % розчин – для поверхневої (термінальної) анестезії зрошуванням, змащуванням (10 мл).

Максимальна доза новокаїну в перерахунку на суху речовину становить 0,75 г (150 мл 0,5 % розчину).

В окремих випадках у хворих спостерігається підвищена чутливість до новокаїну у вигляді запаморочення голови, загальної слабості, інколи втрати свідомості, зниження артеріального тиску, кропивниці, судом.

2. Лідокаїн (Lidocainum) – більш ефективний засіб, ніж новокаїн, анестезія настає пізніше, але триває довше. Загальна кількість препарату не повинна перевищувати 0,25 % – 1000 мл, 0,5 % – 500 мл. Для провідникової анестезії застосовують 1-2 % (2% розчин до 50 мл); для епідуральної – 2 % (15-20 мл), для поверхневої (змазуванням, зрошенням) – 1, 2, 5 % розчин (5 % розчин – для поверхневої анестезії до 20 мл). Препарат протипоказаний при серцево-судинній недостатності, атріовентрикулярній блокаді, порушеннях функції нирок і печінки. Загальна доза не повинна перевищувати 300 мг.      

3. Тримекаїн (Trimecain) – викликає глибоке, тривале знеболювання. Для інфільтративної поверхневої анестезії використовують такі концентрації: 0,125 % розчин – до 1500 мл; 0,25 % розчин – до 800 мл; 0,5 % розчин – до 400 мл. Для провідникової анестезії використовують 1 % розчин – до 100 мл; 2 % розчин – до 20 мл; для перидуральної анестезії – 1-2 % розчин (до 20-25 мл); для спинномозкової анестезії – 5 % розчин (2-3 мл). Препарат вводять обережно та фракційно. Для поверхневої анестезії використовують 2-5 % розчин

4. Дикаїн (Dicainum) –  за своєю активністю переважає новокаїн, тримекаїн, але є досить токсичним. Його використовують в основному для поверхневої анестезії (носоглотка, офтальмологія, ЛОР) у 0,25; 0,5; 1; 2 % розчині; для перидуральної анестезії – 0,25-0,3 %  розчин (15-20 мл). Вища терапевтична доза дикаїну для перидуральної анестезії 0,075 г (25 мл 0,3% розчину), для анестезії верхніх дихальних шляхів – 0,09 г (3 мл 3 % розчину). Збільшення дози призводить до виникнення токсичних явищ.

Поверхневу (термінальну) анестезію змащуванням або зрошенням слизових оболонок найчастіше використовують в офтальмології, оториноларингології, урології й ендоскопічній практиці. Слизова оболонка носових ходів, порожнини рота, глотки, гортані, бронхів стає нечутливою через 4-8 хв після використання 10-20 % розчину новокаїну, 0,25-2 % розчин дикаїну. Однак цей метод анестезії не дозволяє точно дозувати кількість препарату, що поступає в організм, тому можливі отруєння.

Анестезію охолодженнямвикористовують, в основному для зняття болю при забоях м’яких тканин, спортивних травмах. Вона здійснюється за допомогою розпилювання на шкіру хлоретилу. Останній випускається в спеціальних ампулах із трубочками по 20-50 мл. Спочатку відламують кінчик трубочки і струмінь хлоретилу з відстані 30-40 см спрямовують на шкіру. Хлоретил швидко випаровується, різко охолоджує шкіру, завдяки чому виникає знеболювання. Після відновлення чутливості у хворого в ділянці анестезії можуть виникати неприємні відчуття. Не можна використовувати хлоретил поблизу рота, носа, оскільки може настати загальний наркоз. Попадання хлоретилу в очі може викликати їх пошкодження.

В основі місцевої інфільтративної анестезії лежить просякання анестезуючим розчином тканин у ділянці оперативного втручання, дія на нервові закінчення. З цією метою найчастіше використовують 0,25 або 0,5 % розчин новокаїну.

Методика цієї анестезії розроблена в 1923-1928 рр. О.В. Вишневським і названа ним методом  "повзучого інфільтрату": під тиском розчин новокаїну поширюється ("повзе") по тканинах.

Анестезія за О.В. Вишневським проводиться пошарово. Спочатку тонкою голкою інфільтрують шкіру до утворення "лимонної шкірочки", по краю створеного інфільтрату проводять наступну ін’єкцію і так продовжують по всій лінії майбутнього розтину. Потім міняють голку на довшу й інфільтрують розчином новокаїну  підшкірно-жирову клітковину. Після цього хірург за допомогою скальпеля розтинає шкіру та підшкірно-жирову клітковину. Виділивши апоневроз, хірург створює під ним тугий інфільтрат розчином новокаїну. Таким чином хірург здійснює гідравлічне препарування тканин – роз’єднує їх за допомогою точного введення розчину новокаїну в потрібні тканини. Подальша техніка анестезії має свої особливості та залежить від  ділянки і характеру  операції. У разі виконання операції на органах черевної порожнини проводять інфільтрацію очеревини, брижі, черевного сплетення та інших анатомічних утворень.

 Після неускладненої місцевої анестезії догляд за хворими не має специфічних особливостей і диктується лише характером захворювання і перенесеної операції.

Провідникова (регіонарна) анестезіяздійснюється шляхом введення анестезуючої речовини в нерв або поблизу нервового стовбура (ендоневрально чи периневрально), завдяки чому припиняється проведення больових імпульсів по  нерву. Цей вид анестезії широко використовують у хірургії при операціях на кисті, пальцях (розкриття гнійників, ампутації фаланг). Для цього, як правило, використовують методику, запропоновану Лукашевичем і Оберстом: на основу пальця накладають циркулярний джгут із стерильної тонкої гумової трубки або марлевої смужки, нижче від нього з обох сторін сухожилкових розгиначів  уводять по 5-6 мл 1-2 % розчину новокаїну. Дія новокаїну починається через 5-7 хвилин.

При операціях на органах черевної порожнини, верхніх і нижніх  кінцівках тощо. проводять анестезію нервових сплетень: наприклад у ділянку черевного (сонячного) сплетення вводять 0,5-0,25 % розчин новокаїну 120-150 мл.

Внутрішньокісткова анестезіявикорис­то­вується при травмах, операціях на кістках. Речовини, які введені внутрішньокістково через вени кісток проникають у м’які тканини до нерва. Для введення анестезуючої речовини вибирають таку ділянку, де кортикальний шар кістки є тонким, легко проколюється і має чіткі орієнтири. 

Вище місця введення накладають гумовий джгут до зникнення пульсу на периферії артерії. Короткою голкою (Біра, Кассірського) з мандреном проколюють м’які тканини до кісток і коловими рухами проводять голку в губчастий шар кістки на глибину 1,0-1,5 см. Після видалення мандрена крізь голку вводять 0,25 % розчин новокаїну: на верхніх кінцівках – 25-90 мл, на нижніх – 45-120 мл. Триває анестезія до 2 год. Цей вид знеболювання протипоказаний при тромбофлебіті, варикозному розширенні вен, гнійничкових ураженнях шкіри.

Внутрішньосудинна анестезія (введення розчину новокаїну у вену чи артерію) застосовується виключно при оперативних втручаннях на кінцівках. Введення анестезуючої речовини проводять нижче накладеного джгута.  Для анестезії верхньої кінцівки використовують 60-80 мл 1 % розчину новокаїну, для нижньої – 100,0-200,0. При цьому потрібно ретельно стежити за станом джгута, тому що попадання новокаїну такої концентрації і кількості в центральний кровообіг може призводити до різкого зниження артеріального тиску та зупинки серцевої діяльності.

Епідуральна анестезія

Використовується при великому операційному ризику: похилий вік пацієнта; хвороби серця, легень, цукровий діабет тощо. Спинний мозок вкритий твердою, павутинною та м’якою (судинною) оболонками. Розчин анестетика вводять над твердою оболонкою спинного мозку. Це є суто лікарська маніпуляція. Анестезію проводять у положенні хворого сидячи зі зігнутою спиною. Після інфільтраційної анестезії м’яких тканин і проведеної проби на чутливість до анестетика  спеціальною голкою достатньо широкого просвіту з мандреном обережно і чітко по середній лінії хребта (щоб не попасти в спинномозковий канал) проходять в епідуральний простір між остистими відростками ІІ і ІІІ або ІІІ і ІV поперекових хребців. 

Для  епідуральної анестезії використовують 1-2 % розчин лідокаїну (15-20 мл для одномоментного введення), при необхідності довготривалої епідуральної анестезії проводять катетеризацію епідурального простору. Після введення перших 3-5 мл розчину вичікують 3-5 хв і вразі відсутності ознак спинальної анестезії вводять всю дозу анестетика.

Спинномозкова анестезія. Використовується при операціях на органах таза і нижніх кінцівках. Анестетик (2% розчин лідокаїну з розрахунку 1 мг/кг) вводять в субарахноїдальний простір спинного мозку. Це теж суто лікарська маніпуляція.

Для пункції субарахноїдального простіру спинного мозку готують шприци з поділками на десяті долі мілілітра, довгі пружні голки Біра з мандреном. Хворого вкладають в положення сидячи або лежачи.

Шкіру обробляють лише спиртом (розчин  йоду або його похідних не використовують для профілактики арахноїдитів). Лікар робить прокол, витягує мандрен, поява крапель спиномозкової рідини свідчит про правильне розміщення голки, після чого вводить анестетик,  обробляє шкіру спиртом і накладає асептичну пов’язку.

 Після спинномозкової анестезії хворого вкладають на спину, подушку під голову не підкладають, таке положення хворий повинен зберігати протягом 2 діб. Так само, як і після наркозу, проводять постійне спостереження за станом гемодинаміки, дихання тощо. Після спиномозкової анестезії може виникати головний біль, нудота, затримка сечовипускання. У цих випадках хворому необхідно   ввести 5 % розчин глюкози, 0,9 % розчин NaCl, анальгін, провести катетеризацію сечового міхура.

Новокаїнові блокади

При різних захворюваннях і травмах органів грудної клітки та черевної порожнини, нижніх і верхніх кінцівок тощо часто з лікувальною метою і для знеболювання  виконують новокаїнові блокади.

Хворого кладуть у зручне положення. Лікар одягає стерильні рукавички й обробляє антисептиком шкіру, обкладає стерильними серветками операційне поле. Тонкою голкою внутрішньошкірно вводить розчин новокаїну  до створення ”лимонної шкірочки“. Через неї на необхідну глибину проводять довгу голку, при цьому слід періодично відтягувати поршень шприца на себе для контролю, чи не потрапила голка в просвіт судини або паренхіматозний орган. На заданому рівні вводять необхідну кількість розчину новокаїну. Після закінчення блокади місце проколу закривають марлевою кулькою, яку приклеюють клеолом.

Новокаїнова блокада місця перелому – один із найпростіших і ефективних методів знеболювання перед транспортною іммобілізацією при закритих переломах довгих трубчастих кісток. На рівні перелому вводять голку до кістки і вливають 40-50 мл 15 % розчину новокаїну При цьому забезпечується блокада нервових рецепторів безпосередньо в осередку пошкодження. При множинних переломах доводиться блокувати кожний перелом довгої трубчатої кістки окремо. Загальна кількість 1 % розчину новокаїну, що вводиться в місце перелому не повинна перевищувати 100 мл. При пункції слід враховувати розташування великих судин і нервів та уникати пошкодження їх голкою. Не рекомендується проводити пункцію в тому місці, де уламки визначаються безпосередньо під шкірою. 

Циркулярну новокаїнову блокаду поперечного перетину кінцівки проводять при відкритих, у тому числі вогнепальних, переломах довгих трубчастих кісток, а також перед зніманням джгута, який довго знаходився на кінцівці, з метою профілактики "турнікетного" шоку і синдрому тривалого здавлювання.

Проксимальніше місця перелому (джгута) циркулярно з кількох точок вводять у м’які тканини на всю глибину до кістки 0,25 % розчин новокаїну в кількості 250-300 мл залежно від товщини сегмента кінцівки. Кожен раз голку проводять перпендикулярно до шкіри в радіальному напрямку до кістки.

Футлярна новокаїнова блокада за О.В. Вишневським ґрунтується на введені розчину новокаїну у фасціальні футляри м’язів кінцівок, у яких, як правило, проходять і судинно-нервові пучки. Введений розчин новокаїну в межах фасціального футляра омиває нервові стовбури та блокує їх. При цьому розчин новокаїну вводять у м’язовий футляр із двох або навіть одного проколу голкою в кількості від 50 до 100 мл 0,25 % розчину залежно від об’єму м’язів, що знаходяться у фасціальному футлярі. 

Футлярна блокада показана при відкритих, у тому числі вогнепальних, переломах довгих трубчастих кісток.

Внутрішньотазова блокада за Школьніковим-Селівановим показана при закритих і відкритих (вогнепальних) переломах кісток таза з пошкодженням і без пошкодження внутрішніх органів. Хворому в положенні  на спині  на відстані 1 см до середини від передньої верхньої ості здухвинної кістки  проводять голку в напрямку вниз і допереду на глибину 12-14 см,  кінець голки  при цьому впирається в середину (ямку) здухвинної кістки, куди і вводять 200-300 мл 0,25 % розчину новокаїну.

 

 

При  двобічній   внутрішньотазовій блокаді з кожного боку вводять по 200 мл 0,25 % розчину новокаїну.

Міжреберна новокаїнова блокада.

При множинних переломах ребер часто виконують  паравертебральну міжреберну блокаду. 

Шийна вагосимпатична новокаїнова блокада.

При травмах грудної клітки, зазвичай, виконують шийну вагосимпатичну новокаїнову блокаду. У положенні хворого на спині під лопатки підкладають поперечний валик, голову хворого повертають у протилежний бік, надпліччя опускають до низу. Вказівним пальцем лівої руки натискають на задній край середини груднинно-ключично-соскоподібного м’яза, зміщуючи його і глибоко розташовані великі судини шиї. Поряд з пальцем  у м’які тканини шиї проводять довгу голку в напрямку до передньої поверхні тіл шийних хребців на глибину 4-5 см і вводять 30-40 мл 0,5 % розчину новокаїну.

Паранефральна новокаїнова блокада.

При захворюваннях, травмах живота і позаочеревинного простору використовують паранефральні новокаїнові блокади.  Хворого вкладають боком на поперечний валик, розташований між 12 ребром і крилом здухвинної кістки. Нижня кінцівка на боці блокади повинна бути витягнута, а протилежна зігнута в колінному і кульшовому  суглобах. Вказівним пальцем лівої руки визначають місце пересічення 12 ребра зі зовнішнім краєм широкого  м’яза спини. Перпендикулярно до поверхні шкіри вводять довгу голку, натискають на поршень шприца й інфільтрують новокаїном тканини. Відчуття проникнення в навколониркову клітковину  визначається за зменшенням опору введенню новокаїну, а при від’єднаній голці з неї не витікає розчин. У жирову клітковину вводять 60 –80 мл  0,25 % розчину новокаїну. 

При маститах проводять ретромамарну новокаїнову блокаду,  при захворюваннях прямої кишки виконують пресакральну, перианальну новокаїнову блокаду. Новокаїнові блокади слід проводити в чистих перев’язувальних із дотриманням  усіх вимог асептики.                     
скачати

© Усі права захищені
написати до нас