Ім'я файлу: Усова Лімфаденіт.docx
Розширення: docx
Розмір: 83кб.
Дата: 11.05.2021
Пов'язані файли:
Анестезія - визначення та види.docx
Бешиха - визначення, класифікація, клініка, діагностика, лікуван
Борисенко Є.А 4 практ..docx
Василенко С тема 4.docx
Види оперативного лікування при гострому остеомієліту.docx
Визначення_та_класифікація_опіків_Чібакова.docx
Дифтерія ран – етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікув
Ендогенна інтоксикація при хірургічній інфекції.docx
костный панариций.docx
лікування гнійних ран у першу фазу р..docx
механізм утворення кісткового мозолю. Гончарова В.Г..docx
Об’єктивне обстеження живота..docx
Сучасні методи діагностики пухлин. Гончарова.docx
Тема_13_Закриті_пошкодження_м’яких_тканин_забій,_струс,_розрив_1
Тема_13_Закриті_пошкодження_м’яких_тканин_забій,_струс,_розрив_1
Усова Д.В. реферат фурункул.docx
флегмона. Гончарова В.Г. (М-18)6-7.docx
Характеристика укушених ран та перша допомога при них.docx
Чібакова. Гемоторакс.docx

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Загальної хірургії та догляду за хворими

Реферат на тему:

«Лімфаденіт - визначення, клініка, діагностика, лікування»



Підготувала:

Усова Дар’я Вікторівна

Студентка 7групи 1 мед. Факультету

Викладач:

доц., к.мед.н. Бамбизов Леонід Михайлович

Запоріжжя

2021

План

1. Визначення та класифікація;

2. Клініка

3. Діагностика;

4. Лікування;

5. Використана література.

Визначення

Лімфаденіт - запалення лімфатичних вузлів. Зазвичай є ускладненням будь-якого первинного запального процесу. Іноді первинний осередок може залишитися нерозпізнаним або ж інфекція проникає через шкіру або слизові оболонки. У запальний процес можуть залучатися не тільки лімфатичні вузли, а й оточуюча їх клітковина - розвивається аденофлегмона. Захворювання часто зустрічається у дітей і може бути обумовлено великою кількістю різноманітних причин.

Класифікація лімфаденіту: - Первинний; - Вторинний.

За етіологією: - Неспецифічний (найчастіше викликають стафілококи, рідше стрептококи та інші збудники гнійної інфекції); - Специфічний (викликають збудники актиномікозу, сифілісу, туберкульозу, туляремії, чуми та ін).

За клінічним перебігом: - гострі; - хронічні.

За локалізацією: - підщелепні; - нащелепні; - підпідбородочні; - позадущелепні; - щічні; - привушні; - однобічні; - двобічні і т.п.

За глибиною розташування: - поверхневі; - глибокі.

По шляху проникнення: - Одонтогенні; - Неодонтогенні - як наслідок респіраторних і вірусних інфекційних процесів, сепсису, специфічної інфекції (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз, СНІД), метастазування.

Залежно від характеру ексудації розрізняють: - серозний; - гемморрагічний; - фібринозний; - гнійний лімфаденіт.

За фазами (стадіями) патологічного процесу: - Лімфаденіт в стадії інфільтрації; - Лімфаденіт в стадії абсцедування.

Клініка

Гострий лімфаденіт починається з болю в області уражених регіонарних вузлів і їх збільшення. При серозній і гіперпластичній формах збільшені лімфатичні вузли добре промацуються, хворобливість їх незначна, загальні явища можуть бути відсутні або бути маловираженими. При переході процесу в нагноєння болю збільшуються, в області регіонарного лімфатичного вузла з'являється щільне хворобливе ущільнення, підвищується температура тіла, зникає апетит. Малопомітне на початку захворювання почервоніння і набряк в цій області різко збільшуються, контури лімфатичного вузла втрачають чіткість, вузол стає малорухомий (періаденіт).

Хворий щадить уражену область, тому що рухи посилюють біль (особливо сильною хворобливістю відрізняється паховий гонорейний лімфаденіт). Незабаром в області інфільтрату (запального утворення) починається флуктуація внаслідок гнійного розплавлення лімфатичного вузла. Якщо абсцес лімфатичного вузла НЕ буде розкритий вчасно, гній проривається назовні або просочується в глибину і по колу, в процес залучаються навколишні тканини. Може виникнути аденофлегмона, ознаками якої служать швидко наростаючий щільний і болючий інфільтрат в підшкірній і міжклітинної клітковині, іноді з окремими вогнищами розм'якшення, а при гнильних формах - з газовою крепітацією (похрускування). Можливий перехід гнійного процесу на сусідні лімфатичні вузли. Висока температура, прискорений пульс, озноб вказують на прогресуюче гнійне запалення. Загальні явища особливо виражаються при стрептококовій і гнильній інфекції.

Діагностика

Діагноз поверхневого лімфаденіту виявити не складно. Розпізнати лімфаденіт, що виходить із глибоких лімфатичних вузлів, буває важко. При глибокому лімфаденіті кінцівок відзначаються виражені болі, набряк, іноді властиве тільки для даного захворювання положення кінцівок, залежне від тієї чи іншої локалізації глибоких регіонарних лімфатичних вузлів, виражені загальні явища.

Діагноз уточнюється, якщо вдається виявити первинний запальний осередок, що послужив джерелом розвитку лімфаденіту. Іноді доводиться вирішувати питання про походження хронічного лімфаденіту (туберкульоз, сифіліс, лімфогранулематоз), що має велике значення для правильного і найбільш ефективного лікування.

Найважливіше значення має диференційний діагноз лімфаденіту і метастазів злоякісної пухлини в лімфатичні вузли. Горбиста поверхня інфільтрату при деяких формах хронічного лімфаденіту і периадениту може викликати підозру на новоутворення. У цих випадках іноді доводиться використовувати метод діагностичної пункції лімфатичного вузла або біопсії.

Результатом хронічного лімфаденіту неспецифічного походження частіше буває рубцювання і поступове зморщування і атрофія лімфатичної тканини. Лімфовузли зменшуються в розмірах і стають щільними на дотик. У деяких випадках зі зникненням первинного вогнища, що підтримує стан хронічного запалення регіонарних вузлів, процес в вузлах закінчується лікуванням.

Туберкульозний лімфаденіт може закінчитися процесом звапніння і розсмоктування.

Розростання сполучної тканини в лімфатичних вузлах кінцівок при хронічному лімфаденіті, особливо якщо цьому сприяє запустіння лімфатичних судин, може спричинити за собою стійкий лімфостаз з розвитком щільного набряку кінцівок і, нерідко, слоновості.

Диференціальний діагноз проводят зі специфічним лімфаденітом, лейкозом, лімфогранулематозом, пухлинами; паховий лімфаденіт диференціюють з защімленою паховою грижею, тазовий лімфаденіт - з епіфізарним остеомієлітом стегнової кістки.

Лікування

Гнійні лімфаденіти лікують хірургічним втручанням: розкривають, видаляють гній, рану санують і дренують. Подальше лікування проводять за принципами лікування гнійних ран.

Використана література

1. Общая хирургия - Петров С.В.

2. https://studfile.net/

3. http://nmu.ua/wp-content/uploads/2016/06/1-1.pdf
скачати

© Усі права захищені
написати до нас