Ім'я файлу: Сучасні методи антибактеріальної терапії гнійних ран.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 3240кб.
Дата: 24.04.2023
скачати
Розширення: pptx
Розмір: 3240кб.
Дата: 24.04.2023
скачати
Сучасні методи антибактеріальної терапії гнійних ран
10109
Гнійна рана
Зазвичай причиною нагноєння раневого каналу є:
Етіологія поранення
Нанесення пошкоджень контамінованим знаряддям, тобто брудний ніж, тощо
Рана спричинена укусом тварини або людини
Відсутність адекватної первинної хірургічної обробки рани
Недбале лікування, або його відсутність
Ослаблений імунітет, імунодефіцит
Особливості лікування інфікованих ран
Лікування повинно поєднувати місцеву і загальну терапію
Місцеве лікування:
боротьба з мікроорганізмами в рані (антисептики, місцеві антибіотики)
забезпечення адекватного дренування ексудату (гіперосмолярні препарати)
сприяння якнайшвидшому очищенню рани від некротичних тканин (препарати на основі протеолітичних ферментів)
зменшення проявів запальної реакції (протизапальні)
Загальне лікування:
Загальна антибіотикотерапіяДезінтоксикаційна терапія
Протизапальна терапія
Протишокова та антитромботична терапія
Після виконнання ВХО:
Обробка країв спиртом і йодовмісним розчином (БЕТАДИН)
Санація рани розчинами антисептики (3% перекис водню, 3% розчин борної кислоти, фурацилін, хлоргексидин, тощо)
На розсуд хіруга встановлюється випускник та/або тампонування рани серветками змоченими гіпертонічним розчином NaCl 10%, сорбційними повязками з колоїдним сріблом(гідроколоїд), або розчином діоксізолю
Важливо пам’ятати: у першій фазі загоєння, коли спостерігається велика ексудація, не можна застосовувати мазеві препарати, тому що вони створюють перешкоду для відтоку вмісту раневого каналу
Застосування водорозчинних мазей та лініментів можливе тільки на 2 – 3 добу від початку лікування при наявності позитивної динаміки
Можливе використання гомогенних та комбінованих препаратів:
Левоміколь
Левосин
Сульфаргин
Інфралакс
Стрептоцидова мазь
Метилурацил з мірамістином
Банеоцин
Ілон
Сучасні методики лікування відводять значну роль у лікуванні гнійних раневих процесів «біохімічній некректомії», з метою очищення рани від некротизованих тканин, уникаючи при цьому суттєвих пошкоджень живих тканин як наприклад при хірургічній некректомії, паралельно мінімізуючи ризик розповсюдження інфекційних агентів
Для цього застосовують препарати на основі протеолітичних ферментів, які мають некролітичну, протинабрякову та протизапальну дію
Наприклад:
Трипсин
Хімотрипсин
Хімопсин
Рибонуклеаза
Стрептокіназа
При тяжких мультирезистентних або госпітальних формах раневих інфекцій, які не піддаються стандартним протоколам антибіотико терапії, можливе застосування препаратів бактеріофагів
Подібні препарати застосовуються досить рідко, з огляду на високу ціну, низьку поширеність та особливості їхнього зберігання, проте в деяких випадках вони стають останньою надією на одужання
Найбільш поширені:
Стафілококовий бактеріофаг
Стрептококовий бактеріофаг
Бактеріофаг клебсієл
Місцеве лікування гнійної рани у фазі регенерації
Коли рана очистилася від нежиттєздатних тканин і стихло запалення, починають наступний етап лікування, основними завданнями якого є стимуляція репаративних процесів і ліквідація інфекції
Застосовують препарати на мазевій основі, що перешкоджає механічній травматизації
Найефективнішими є мазі, що містять стимулюючі речовини:
Солкосерил
Актовегін
Метилурацилова мазь
Бепантен плюс
Місцеве лікування гнійної рани у фазі утворення й реорганізації рубця
Основним завданням є прискорення епітелізації рани й захист її від можливої травматизації. Також лікар має прагнути мінімізації помінтості та вираженості рубця, а також запобігти утворення келоїду.
Із цією метою використовують пов'язки з індиферентними, стимулювальними мазями, мазями на базі силікону та на основі протеолітичних ферментів(гіалуронідаза,колагеназа)
Наприклад:
Контрактубекс
Дермофибразе
Стратадерм
Ферменкол