Ім'я файлу: Дифтерія ран – етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікув Розширення: docx Розмір: 18кб. Дата: 11.05.2021 скачати Пов'язані файли: Анестезія - визначення та види.docx Бешиха - визначення, класифікація, клініка, діагностика, лікуван Борисенко Є.А 4 практ..docx Василенко С тема 4.docx Види оперативного лікування при гострому остеомієліту.docx Визначення_та_класифікація_опіків_Чібакова.docx Ендогенна інтоксикація при хірургічній інфекції.docx костный панариций.docx лікування гнійних ран у першу фазу р..docx механізм утворення кісткового мозолю. Гончарова В.Г..docx Об’єктивне обстеження живота..docx Сучасні методи діагностики пухлин. Гончарова.docx Тема_13_Закриті_пошкодження_м’яких_тканин_забій,_струс,_розрив_1 Тема_13_Закриті_пошкодження_м’яких_тканин_забій,_струс,_розрив_1 Усова Д.В. реферат фурункул.docx Усова Лімфаденіт.docx флегмона. Гончарова В.Г. (М-18)6-7.docx Характеристика укушених ран та перша допомога при них.docx Чібакова. Гемоторакс.docx МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра Загальної хірургії та післядипломної освіти Реферат на тему: «Дифтерія ран – етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування» Підготувала: Студентка 1 медичного факультету Групи М-18/6-7 Гончарова Вікторія Геннадіївна Викладач: доц., к.мед.н. Бамбизов Леонід Михайлович Запоріжжя 2020 Дифтерія (diphteria vulnerum) – гостре інфекційне захворювання, спричинене бацилами Лєффлєра. Воно вражає слизові оболонки зіва, мигдаликів, носа, гортані, трахеї, статевих органів. З хірургічної точки зору більший інтерес становить інфікування дифтерійною паличкою ран. Етіологія і патогенез. Дифтерійна паличка поширена у навколишньому середовищі, а також міститься в організмі людини. У вигляді сапрофіта вона паразитує в зіві, кишечнику, на поверхні ран. Паличка не утворює спор. При нагріванні до 60 °С швидко гине, але, перебуваючи на плівках дифтеритичної рани або слизистої оболонки хворого, зберігає велику стійкість, гинучи лише за годину при нагріванні майже до 100°. У порожнині рота у хворого, що переніс дифтерію, паличка зберігається у вірулентному стані тривалий термін, унаслідок чого бацилоносії можуть бути джерелом розповсюдження дифтерії. Наявність інших бактерій у рані або зіві, наприклад, стрептокока, підсилює дію дифтерійної палички. Паличка дифтерії спричиняє гостре фібринозне запалення слизової оболонки зіву, утворення щільної плівки і некроз оточуючої тканини з припуханням регіонарних лімфатичних вузлів. Загальні симптоми виявляються явищами інтоксикації. До дії дифтерійного токсину особливо сприйнятливі серце, нервова система, нирки (можливі паралічі піднебінних, глоткових м'язів, м'язів діафрагми, кінцівок, серця тощо). Зараження ран відбувається під час контакту з хворими на дифтерію (кашель, чхання, через посуд тощо). Дифтерійна паличка виробляє сильний токсин, який пошкоджує серцевосудинну систему і спричинює параліч деяких нервів, що виявляється розладом акомодації, парезом м'язів глотки. Потрапляючи у рану, бацила дифтерії спричиняє в ній специфічне запалення. Клінічна картина. При дифтерії рана різко змінюється, на її поверхні з'являються сіро-жовті фібринозні нальоти, міцно спаяні з тканиною, що підлягає. Під фібринозними плівками спостерігається некроз тканин. З рани виділяється серозна і серознокров'яниста рідина. Шкіра довкола рани гіперемійована, тканини набряклі. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені. У разі приєднання банальної інфекції підвищується температура тіла. Зараження рани дифтерійною паличкою супроводжується загальною реакцією організму, характерною для дифтерії: паралічем окремих нервів, токсичним ураженням серцевого м'яза, що може призвести до раптової смерті. Небезпека дифтерійного зараження ран полягає в тому, що вони дуже погано загоюються і є небезпека потрапляння мікробів у кровоносне русло. Діагностика. Точний діагноз дифтерії рани можна встановити лише на підставі результатів бактеріологічного дослідження. проводиться бактеріоскопія видалених плівок і мазків-відбитків з рани з забарвленням по Граму, Нейссеру, Леффлеру. Лікування. При дифтерії ран хворий стає джерелом інфекції і повинен бути ізольованим. Лікування слід починати відразу після встановлення діагнозу. Підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно вводять антитоксичну протидифтерійну сироватку – 20 000–40 000 АО (після попереднього проведення проби за методом Безредка). Місцево показано строго консервативне лікування: рану прикривають пов'язками, змоченими антисептиком або протидифтерійною сироваткою. У разі асоціації дифтерійної палички з банальною мікрофлорою протягам 6–8 діб вводять антибіотики (від 1 000 000 до 10 000 000 ОД бензилпеніциліну натрієвої солі). Хірургічне втручання показане лише за наявності гнійних напливів, флегмони. Крім зазначених заходів, проводять симптоматичну терапію. Джерела http://nmu.ua/wp-content/uploads/2016/06/10.pdf https://studfile.net/preview/6129546/page:11/ https://www.gkb6.com/index.php/33-informatsiya-dlya-patsientov/meditsinskaya-profilaktika/336-profilaktika-difterii |