Ім'я файлу: Чібакова. Гемоторакс.docx
Розширення: docx
Розмір: 696кб.
Дата: 11.05.2021
Пов'язані файли:
Анестезія - визначення та види.docx
Бешиха - визначення, класифікація, клініка, діагностика, лікуван
Борисенко Є.А 4 практ..docx
Василенко С тема 4.docx
Види оперативного лікування при гострому остеомієліту.docx
Визначення_та_класифікація_опіків_Чібакова.docx
Дифтерія ран – етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікув
Ендогенна інтоксикація при хірургічній інфекції.docx
костный панариций.docx
лікування гнійних ран у першу фазу р..docx
механізм утворення кісткового мозолю. Гончарова В.Г..docx
Об’єктивне обстеження живота..docx
Сучасні методи діагностики пухлин. Гончарова.docx
Тема_13_Закриті_пошкодження_м’яких_тканин_забій,_струс,_розрив_1
Тема_13_Закриті_пошкодження_м’яких_тканин_забій,_струс,_розрив_1
Усова Д.В. реферат фурункул.docx
Усова Лімфаденіт.docx
флегмона. Гончарова В.Г. (М-18)6-7.docx
Характеристика укушених ран та перша допомога при них.docx

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Загальної хірургії та догляду за хворими

Реферат на тему:

«Клініка, діагностика та лікування гемотораксу»


Виконала:

Чібакова Ангеліна Анатоліївна

Студентка 7групи 1 мед. факультету

Викладач:

доц., к.мед.н. Бамбизов Леонід Михайлович
Запоріжжя

2020

План:

  1. Визначення, причини та механізм ушкодження

  2. Класифікація

  3. Клініка

  4. Діагностика

  5. Лікування

Визначення, причини та механізм ушкодження

Гемоторакс - скупчення крові в плевральній порожнині. Є наслідком кровотечі з судин легенів, внутрішньогрудних гілок великих судин (аорта, порожнисті вени), грудної стінки, середостіння, серця або діафрагми.

Причинами травми можуть бути: проникаючі поранення грудної клітини, ушкодження міжреберних і легеневих судин відламками ребер, контузійні і компресійні розриви легеневої тканини.

Механізм ушкодження: тривала внутрішня кровотеча при гемотораксі призводить до накопичення крові в плевральній порожнині, що в свою чергу викликає компресію легені на стороні поразки, а при подальшому накопиченні крові - до можливого зсуву середостіння в здорову сторону і здавлювання здорової легені. Внаслідок цього відбувається зменшення обсягу дихання, а отже, і дихальної поверхні легенів і порушення газообміну. Зсув середостіння із здавлюванням порожнистих вен і легеневих судин в свою чергу справляє негативний вплив на гемодинаміку. Виникає клініка гострої дихальної та серцевої недостатності.



Класифікація (по Е. А. Вагнеру)

- За поширеністю:
а) односторонній;
б) двосторонній;

- За величиною крововтрати:
а) малий (втрата до 10 % об'єму циркулюючої крові (ОЦК);
б) середній (втрата до 10 – 20 % ОЦК);
в) великий (втрата до 20 – 40 % ОЦК);
г) тотальний (більше 40 % ОЦК);

- За тривалістю кровотечі:
а) з кровотечею, яка триває;
б) із зупиненою кровотечею;

- За наявністю згортків у плевральній порожнині:
а) згорнутий;
б) незгорнутий;

- При наявності інфекційних ускладнень:
а) неінфікований;
б) інфікований (нагноєння).

Клініка

  1. Скарги

  • Біль у грудній клітці на боці ушкодження, що може іррадіювати

  • Задишка

  • Загальна слабкість

  1. Анамнез захворювання

З’ясувати характер та механізм травми

  1. Об’єктивні прояви

  • Огляд: стан тяжкий, шкірні покриви бліді та вкриті холодним потом, тахіпное.

  • Пальпація: болючість у місці травми, тахікардія, зниження артеріального тиску (залежить від швидкості та ступеня крововтрати)

  • Перкусія: притуплення перкуторного звуку на боці ураження, починаючи з нижніх відділів грудної клітки, межі серця зміщені в здорову сторону.

  • Аускультація: ослаблення дихання або його відсутність на боці ураження при тотальному гемотораксі.

Чіткість ознак залежить від інтенсивності кровотечі. Нижче наведені особливості клінічних проявів в залежності від величини крововтрати.

При малому гемотораксі клінічні прояви виражені мінімально або відсутні. Основними скаргами служать біль в грудній клітці, що посилюються при кашлі, помірна задишка. Гемоторакс до 200 мл клінічно і ренгенологічно не визначається.

При середньому або великому гемотораксі розвиваються дихальні і серцево-судинні розлади, виражені в різному ступені. Характерна різка біль у грудях, що іррадіює в плече і спину при диханні і кашлі; загальна слабкість, тахіпное, зниження артеріального тиску. Навіть при незначному фізичному навантаженні відбувається посилення симптоматики. Хворий зазвичай приймає вимушене сидяче або напівсидяче положення.

При важкому гемотораксі на перший план виступає клініка внутрішньоплевральної кровотечі: слабкість і запаморочення, холодний липкий піт, тахікардія і гіпотонія, блідість шкірних покривів з ціанотичним відтінком, миготіння мушок перед очима, непритомність.

Діагностика

  1. Лабораторні дані: зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, кількості еритроцитів.

  2. Інструментальні методи дослідження:

  • Рентгеноскопія (рентгенографія) органів грудної клітки стоячи – повне або часткове затемнення легеневого поля із косим або горизонтальним рівнем рідини, флотація (зміщення) тіні середостіння в здорову сторону.

  • При діагностичній пункції плевральної порожнини отримання крові достовірно свідчить про гемоторакс.

  • Проведення проб Ревілуа-Грегуара, Петрова та Ефендієва, які детальніше буде описано нижче.

  • Додаткова інструментальна діагностика при гемотораксі: УЗД плевральної порожнини, рентгенографія ребер, КТ грудної клітини, діагностична торакоскопія.

Для діагностики кровотечі, що триває, використовують пробу Ревілуа-Грегуара: отриману при пункції плевральної порожнини кров вміщують у суху пробірку і стежать за її згортанням. Якщо кров не згортається, то кровотеча зупинилася, при кровотечі, що триває, кров згортається протягом 10 хвилин. Пояснюється це тим, що при триваючій кровотечі антикоагулянти, що виробляються легеневою тканиною і плеврою, не можуть впоратися зі згортання знову надходить крові і утворюються згустки.

Небезпека гемотораксу полягає в можливості інфікування з пошкодженої легені або бронха і надзвичайно важливо своєчасно розпізнати ускладнення. Для диференціації стерильного і інфікованого гемотораксу проводять проби Петрова і Ефендієва з оцінкою прозорості та осаду аспірату.

Проба Петрова - отриманий пунктат розводять дистильованою водою у співвідношенні 1: 5. Після гемолізу еритроцитів оцінюють реакцію. Гемолізат рівномірно забарвлений і прозорий (лакова кров) - кров не інфікована, якщо виявляється каламутна суспензія (хмарки, пластівці) - інфікована. При наявності в плевральній порожнині одночасно і повітря і крові, остання утворює горизонтальний рівень. В цьому випадку виставляється діагноз гемопневмоторакс.

Проба Ф.Н. Ефендієва. Плевральну кров, отриману за допомогою плевральної пункції, центрифугують і визначають плазмо-еритроцитарний індекс (співвідношення плазми й еритроцитів, яке в цільній крові дорівнює 1,0). При розведенні ексудатом крові індекс збільшується. Одночасно підраховують кількість еритроцитів і лейкоцитів крові. Зниження кількості еритроцитів, гемоглобіну, порівняно з показниками периферійної крові, свідчить про наявність старої крові та зупинку кровотечі; збільшення кількості лейкоцитів – про її нагноєння.

Лікування

При зупиненій кровотечі показана пункція плевральної порожнини (торакоцентез) в V-VI міжребер’ї по середній пахвовій лінії та евакуація крові до повного розправлення легені.



Техніка виконання плевральної пункції:

1. Підготувати операційне поле
2. Провести місцеву інфільтраційну анестезію 1% розчином лідокаїну шкіри, підшкірної клітковини і парієтальної плеври
3. Ввести голку у міжребер'я, з’єднану зі шприцом і постійно аспірувати (підтягуючи поршень шприца).
4. Після отримання рідини з допомогою голки з канюлею, ввести канюлю у плевральну порожнину, видалити голку і від’єднати шприц, з’єднати канюлю із спеціальним набором або трьохходовим краником і дренажною трубкою, яка відводить рідину в пляшку; якщо використовувати голку без канюлі, перед маніпуляцією треба з’єднати її зі шприцом 50 мл.
5. Провести забір зразків рідини для досліджень у шприци і пробірки.

При кровотечі, що триває, у 80 – 90 % випадків гемоторакс минає при звичайному дренуванні плевральної порожнини.

Техніка виконання дренування плевральної порожнини:

  1. Підготувати операційне поле з дотриманням умов стерильності та провести місцеву анестезію. Виконують місцеву анестезію шкіри у міжреберному проміжку шляхом інфільтрації до парієтальної плеври.
    2. Спунктувати плевральну порожнину голкою зі шприцом, щоб підтвердити наявність рідини.
    3. Дренаж невеликого діаметру ввести методом Сельдінгера (ввести у плевральну порожнину  провідник через голку, видалити голку, по провіднику ввести розширювач (якщо наявний в комплекті), у подальшому його видалити, ввести дренаж і видалити провідник). Дренаж більшого діаметру — провести розріз шкіри ≈1,5–2 см по верхньому краю ребра і відпрепарувати тканини міжреберного проміжку, після утворення отвору в плевральній порожнині (перфорації парієтальної плеври) накласти відстрочений матрацний шов. Дренаж встановити скеровуючи його до основи легені. Якщо дренажна трубка має металевий троакар — підтягнути його на ≈1 см перед тим, як ввести дренаж. Дренаж найкраще вводити під контролем УЗД.
    4. З'єднати дренаж із аспіраційною системою, що обладнана одностороннім клапаном. Для евакуації вмісту плевральної порожнини найбільш ефективним визнаний метод активної аспірації, коли вільний кінець дренажної трубки опускається в стерильну прозору ємність з негативним тиском від -5 до -25 мм водяного стовпа.
    5. Зафіксувати дренаж до стінки грудної клітки наклавши шов.



В інших випадках необхідне хірургічне лікування. Показання до термінової торакотомії залежить від вихідного об'єму крові, що відходить по дренажу, швидкості крововтрати і гемодинаміки пацієнта. Термінове хірургічне втручання потрібне при початковому обсязі виділеної крові > 1 000 – 1500 см3 або при менших обсягах, які викликають гемодинамічні порушення, або при тривалій кровотечі по дренажу зі швидкістю > 200 – 300 см3 /год в перші 3 – 4 години.

У гемодинамічно стабільних хворих з персистуючим гемотораксом можливе виконання ВАТС (відеоасистована торакоскопія). При виборі хірургічного методу лікування слід враховувати час від отримання травми до постановки діагнозу, гемодинаміку на тлі крововтрати і супутні захворювання. Чим раніше проводиться ВАТС при довго не минаючому гемотораксі, тим коротший період перебування хворого в стаціонарі.

Джерела:

  1. Підручник з хірургії Я. С. Березницького, том 1

  2. http://www.ifp.kiev.ua/ftp1/metoddoc/mr_1_2015.pdf

  3. https://empendium.com/ua/chapter/B27.IV.24.7.

  4. http://www.emergencymed.org.ua/index.php?view=article&catid=41%3Aprakt&id=1237%3A2009-11-12-13-04-26&option=com_content&Itemid=72

  5. http://www.belkmk.narod.ru/clinic/hmthorax.htm

скачати

© Усі права захищені
написати до нас