Облік і аналіз основних засобів і нематеріальних активів

Зміст

Введення

1. Сутність і поняття основних засобів і нематеріальних активів

1.1 Поняття основних засобів та нематеріальних активів

1.2 Бухгалтерський облік основних засобів і нематеріальних активів

1.3 Методика аналізу основних засобів і нематеріальних активів

2. Облік і аналіз основних засобів та нематеріальних активів на тов "дальпромторгсервіс"

2.1 Економіко-організаційна характеристика ТОВ "ДальПромТоргСервіс"

2.2 Облік основних засобів і нематеріальних активів на ТОВ "ДальПромТоргСервіс"

2.3 Аналіз основних засобів і нематеріальних активів ТОВ "ДальПромТоргСервіс"

3. Пропозиції щодо вдосконалення обліку основних засобів та нематеріальних активів на тов "дальпромторгсервіс"

3.1 Шляхи вдосконалення обліку основних засобів та нематеріальних активів на ТОВ "ДальПромТоргСервіс"

3.2 Пропозиції щодо поліпшення ефективності використання основних засобів і нематеріальних активів ТОВ "ДальПромТоргСервіс"

Висновок

Список використаних джерел

Програми

Введення

У виробничо-господарської діяльності кожного підприємства величезна роль належить основним фондам. Ефективність виробництва багато в чому залежить від кількості, вартості, технічного рівня, структури основних фондів.

Сутність основних фондів можна охарактеризувати наступним чином:

вони речовинно втілені в засоби праці;

їх вартість по частинам переноситься на продукцію;

вони зберігають натуральну форму тривалий час у міру зносу;

відшкодовуються на основі амортизаційних відрахувань після закінчення терміну служби.

Основні засоби схильні до зносу в процесі їх експлуатації. У зв'язку з цим на будь-якому підприємстві встає питання про відтворення об'єктів основних засобів. Закон відтворення основного капіталу полягає в тому, що в нормальних економічних умовах його вартість, введена у виробництво, повністю відновлюється, забезпечуючи можливість для постійного технічного оновлення засобів праці.

По всіх основних засобів підприємство за встановленими нормами виробляє амортизаційні відрахування, сума яких включається в собівартість продукції. Після реалізації продукції нарахований знос накопичується в особливому амортизаційному фонді, який теоретично призначається для нових капітальних вкладень. При великих масштабах використовуваного основного капіталу великі підприємства мають можливість за рахунок коштів амортизаційного фонду фінансувати не тільки просте, але і в значній мірі розширене відтворення засобів праці.

На підприємствах особлива роль відводиться бухгалтерському обліку й аналізу використання основних засобів.

З розвитком ринкових відносин у складі майна підприємств з'явився новий вид засобів, відмітною особливістю яких є відсутність матеріально-натуральної форми - нематеріальні активи. У сучасних умовах формування повної інформації про господарські процеси практично неможливо без інформації про нематеріальні активи.

Сутність нематеріальних активів полягає в наступному:

не має матеріально-речовинної (фізичної) структури;

може бути ідентифіковано (виділено, відокремлено) від іншого майна;

призначено для використання у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських потреб організації;

використовується протягом тривалого часу (понад 12 місяців або протягом звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців);

здатне приносити організації економічну вигоду;

Останнім часом у майні господарюючих суб'єктів неухильно зростає частка нематеріальних активів. Разом з тим, збільшується і економічний інтерес у підвищенні прибутковості підприємства за рахунок використання нематеріальних активів. Це зумовлено швидкістю і масштабами технологічних змін, поширенням інформаційних технологій, активної інвестиційної діяльністю, загостренням конкурентної боротьби, прагненням отримати визнання на внутрішньому та світовому ринках, ускладненням та інтеграцією міжнародних фінансових ринків.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що в сучасних умовах формування повної інформації про господарські процеси практично неможливо без інформації про основні засоби та нематеріальні активи. Даний вид необоротних активів має повсюдне застосування, і тому, щоб вести бухгалтерський облік в організації відповідно до законодавчими і нормативними актами, необхідно розгляд питань обліку основних засобів і нематеріальних активів. Від кількості основних фондів, їх вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежать кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового стану. Для підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства, необхідно знати резерви підвищення ефективності використання основних засобів і нематеріальних активів.

Об'єктом дослідження представленої випускної роботи виступає Товариство з Обмеженою Відповідальністю "ДальПромТоргСервіс".

Предметом дослідження є основні засоби та нематеріальні активи, що використовуються комерційною організацією в процесі виробництва.

Метою дослідження є облік і аналіз ефективності використання основних засобів і нематеріальних активів досліджуваного підприємства та розробка пропозицій щодо їх вдосконалення.

Для досягнення даної мети в роботі були поставлені наступні завдання:

1. Вивчити в теоретичному аспекті засади обліку, аналізу основних засобів і нематеріальних активів.

2. Уявити організаційно-економічну характеристику ТОВ "ДальПромТоргСервіс".

3. Розглянути організацію обліку основних засобів та нематеріальних активів на досліджуваному підприємстві.

4. Провести аналіз ефективності використання основних засобів і нематеріальних активів підприємства.

5. Розробити пропозиції щодо вдосконалення обліку та підвищення економічної ефективності основних засобів і нематеріальних активів.

Робота складається зі вступу, висновків, трьох розділів, списку використаних джерел та додатків.

У вступі обгрунтовано актуальність, об'єкт, предмет дослідження та визначено мету і завдання дослідження.

У першому розділі викладено нормативно-методичні вимоги системи нормативного регулювання обліку основних засобів і нематеріальних активів, викладена методика аналізу ефективності їх використання.

У другому розділі викладено порядок організації обліку основних засобів і нематеріальних активів та проведено аналіз ефективності їх використання на основі даних ТОВ "ДальПромТоргСервіс".

Основну увагу направлено на з'ясування узагальнюючих і приватних показників, що характеризують основні виробничі фонди і нематеріальні активи. До них відносяться фондовіддача, фондомісткість, рентабельність. Необхідно розглянути забезпечення відтворення, відновлення основних фондів, тобто, як найбільш повно використовуються основні засоби, так як, чим довше за часом функціонує обладнання, тим більше виробляється продукції і тим швидше буде перенесена вартість основних фондів. Це дозволить зменшити їх недоамортизація внаслідок морального зносу і знизити втрати підприємства, що дуже важливо в умовах ринку. За нематеріальних активів необхідно розглянути їх структуру, склад, що характеризує їх придатність в сучасних умовах ринку.

У третьому розділі роботи розроблені заходи, що удосконалюють організацію обліку основних засобів та нематеріальних активів на підприємстві, а також досліджено шляхи підвищення ефективності використання основних засобів і нематеріальних активів.

Наприкінці роботи сформульовані висновки та запропоновані заходи щодо поліпшення ефективності використання основних засобів.

У ході виконання роботи автором були використані статті періодичних видань, навчально-методична література, фінансова звітність досліджуваного підприємства за 2006-2008 рр..

1. Сутність і поняття основних засобів і нематеріальних активів

1.1 Поняття основних засобів та нематеріальних активів

Для забезпечення своєї діяльності підприємства повинні мати у своєму розпорядженні відповідної матеріально-технічною базою. Основними складовими матеріально-технічної бази є основні засоби. У їх складі відбиваються різні матеріально-речові цінності, що використовуються як засоби праці в натуральній формі протягом тривалого часу у виробництві продукції, при виконанні робіт, наданні послуг або для управлінських потреб підприємства. Ці кошти повинні приносити дохід підприємству і не можуть бути використані для перепродажу.

Згідно з пунктом 46 Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в Російській Федерації, основні засоби - це сукупність матеріально-речових цінностей, що використовуються як засоби праці при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управління організацією протягом періоду, що перевищує 12 місяців , або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців [1, с.62].

У Положенні з бухгалтерського обліку 6 / 01 "Облік основних засобів" відсутня умова про матеріально-речовинному змісті активу при його визнання в якості об'єкта основних засобів. У ньому під основними засобами розуміються активи, які організація не передбачає перепродувати, які здатні приносити організації економічні вигоди (дохід) і використовуються організацією для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг або для управлінських потреб протягом тривалого часу ("строку корисного використання") , що перевищує 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців [2, с.46].

Актив, згідно з Положенням по бухгалтерському обліку "Облік основних засобів" 6 / 01, приймається організацією до бухгалтерського обліку як основних засобів, якщо одночасно виконуються наступні умови:

а) об'єкт призначений для використання у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг, для управлінських потреб організації чи для надання організацією за плату в тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування;

б) об'єкт призначений для використання протягом тривалого часу, тобто строку тривалістю понад 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців;

в) організація не передбачає наступний перепродаж даного об'єкта;

г) об'єкт здатний приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому.

Зберігаючи первинну натуральну форму, вони переносять свою вартість на виготовлену або видобуту з їх участю продукцію, виконувані роботи чи надані послуги частинами в сумі нарахованої амортизації [3, с.82].

До складу основних засобів, крім того, включаються здійснені капітальні вкладення в орендовані об'єкти, в докорінне поліпшення земель (осушувальні, зрошувальні та інші меліоративні роботи), а також земельні ділянки і об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси), придбані організацією в власність.

Незалежно від терміну служби не враховують у складі основних засобів спеціальні інструменти і пристосування, призначені для виготовлення певних виробів, машини та обладнання, призначені для монтажу, матеріальні об'єкти, що обліковуються як товари на складах торговельних, постачальницьких та інших посередницьких організацій.

До основних засобів не відносяться фінансові і незавершені капітальні вкладення.

Остаточне рішення про те, які предмети і об'єкти враховувати в складі основних засобів, приймає керівник організації в залежності від характеру і умови її господарської діяльності. Зазвичай воно приймається не з кожного предмету окремо, а стосовно до групи (виду) об'єктів і оформляється як елемент облікової політики організацій [4, с.167].

Основними завданнями бухгалтерського обліку основних засобів є:

1. правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в облікових регістрах надходження основних засобів, їх зовнішнього переміщення і вибуття;

2. правильне обчислення та відображення в обліку сум зносу основних засобів;

3. точне визначення результатів при ліквідації основних засобів;

4. контроль за витратами на ремонт основних засобів;

5. за їх збереженням і ефективністю використання.

Відповідно до Загальноросійським класифікатором основних фондів у бухгалтерському обліку до основних засобів відносяться:

1. будівлі,

2. споруди,

3. робітники і силові машини і обладнання,

4. вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої,

5. обчислювальна техніка,

6. транспортні засоби,

7. інструмент,

8. виробничий і господарський інвентар та приладдя,

9. робітник, продуктивну і племінну худобу,

11. багаторічні насадження.

Для цілей податкового обліку застосовується Класифікація основних засобів, що включаються в амортизаційні групи (Затверджена Постановою Уряду РФ від 01 січня 2002р. № 1). Застосовується єдина типова класифікація основних засобів, відповідно до якої їх групують за галузевою ознакою, призначенню, видам, приналежності, використання.

Групування основних засобів за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство, транспорт і т.д.) дозволяє отримати дані про їх вартість у кожній галузі.

За призначенням основні засоби підприємств поділяються на: виробничі основні засоби основної діяльності; виробничі основні кошти інших галузей; невиробничі основні засоби.

За видами основні засоби підприємств поділяються на такі групи: будівлі; споруди; передавальні пристрої; машини й устаткування, транспортні засоби; інструмент; виробничий інвентар; господарський інвентар; робочий і продуктовий худобу; багаторічні насадження; капітальні витрати по поліпшенню земель; інші основні засоби [ 5, с.356].

До основних засобів належать також капітальні вкладення в орендовані об'єкти, які стосуються основних засобів.

Класифікація основних засобів за видами покладена в основу їх аналітичного обліку.

По приналежності основні засоби поділяються на власні та орендовані, а за ознакою використання - на перебувають в експлуатації (діюча); в реконструкції і технічному переозброєнні; в запасі (резерві); на консервації. Це угрупування забезпечує вирахування сум амортизації.

Для організації бухгалтерського обліку передбачена укрупнена класифікація основні засоби за такими ознаками:

а) залежно від наявних прав на об'єкти основних засобів;

б) за ступенем використання;

в) в залежності від характеру участі в господарській діяльності;

г) за видами.

Залежно від наявних прав на об'єкти основних засобів виділяють:

а) об'єкти, що належать організації на правах власності, (в тому числі і здані в оренду, передані у безоплатне користування, передані в довірче управління);

б) знаходяться в організації на правах оперативного управління або господарському віданні;

в) орендовані основні засоби, тобто перебувають у тимчасовому користуванні за певну плату;

г) основні засоби, отримані організацією у безоплатне користування;

д) основні засоби, отримані організацією в довірче управління.

В обліковому відношенні все значаться на балансі організації об'єкти основних засобів, у тому числі тимчасово не використовуються, здані в оренду або лізинг, обліковуються як основні засоби в експлуатації. Дана класифікація дозволяє визначити рахунки і субрахунки, необхідні для обліку об'єктів основних засобів [6, с.342].

У залежності від ступеня використання розрізняють:

а) діючі в експлуатації;

б) у запасі (резерві);

в) в ремонті;

г) у стадії добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації;

д) на консервації.

Для визначення джерела нарахування амортизації необхідна деталізація інформації в залежності від характеру участі основних засобів у процесах господарської діяльності.

Залежно від характеру участі основних засобів у процесах господарської діяльності вони поділяються на:

а) виробничі;

б) невиробничі;

г) житло.

Головним критерієм угруповання основних засобів за цією ознакою є вид діяльності даної організації чи її підрозділу. При цьому класифікаційної одиницею виступає вся сукупність основних засобів, що значаться на балансі.

До складу виробничих основних засобів входять об'єкти, що використовуються при здійсненні господарської діяльності. Зокрема, виробничі будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання та ін

До невиробничих основних засобів належать об'єкти, призначені для обслуговування соціально-побутових і культурних потреб населення. Зокрема, будівлі клубів, палаців і будинків культури, будівлі готелів, лазень, санпропускників та ін

До складу житла включаються об'єкти, призначені для проживання людей: житлові будинки, гуртожитки і пр.

При класифікації основних засобів за їх видами і призначенням бухгалтеру слід керуватися офіційно прийнятої для складання бухгалтерської та статистичної звітності угрупованням основних засобів. Класифікація за видами залежно від натурально-речового складу та цілей є основою аналітичного обліку основних засобів. При визначенні складу і угруповання основних засобів за видами (будівлі, машини, обладнання тощо) необхідно керуватися Загальноросійським класифікатором основних фондів (ОК 013-94), затвердженим постановою Державного комітету Російської Федерації по стандартизації, метрології та сертифікації [7, с.182 ].

Поняття об'єкта, що відноситься у бухгалтерському обліку до нематеріальних активів, дано в Положенні про бухгалтерський облік та звітності в Російській Федерації, наказ Міністерства фінансів України від 29.07.98 № 34н. Згідно з Положенням нематеріальні активи класифікуються як права, які поряд з правовими нормами відповідають наступним двом вимогам:

1. використовуються протягом тривалого періоду, що перевищує один рік;

2. приносять доход в процесі їх використання.

Відповідно до Положення дані права виникають:

а) з авторських і інших договорів на твори науки, літератури, мистецтва та об'єкти суміжних прав, на програми для ЕОМ, бази даних тощо;

б) патентів на винаходи, промислові зразки, колекційні досягнення;

в) свідоцтв на корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування або ліцензійних договорів на їх використання;

г) з прав на "ноу-хау" (науково-технічної, організаційної, фінансово-економічної інформації, що становить комерційну таємницю, на відміну від винаходу "ноу-хау" не потребує реєстрації та охороняється шляхом встановлення заборони на її розголошення) та ін ;

д) з прав на користування земельними ділянками і природними ресурсами.

Поряд із зазначеними правами у складі нематеріальних активів враховуються організаційні витрати.

До нематеріальних активів відносять майно, яке одночасно відповідає таким умовам:

1) не має матеріально-речовинної (фізичної) структури;

2) може бути ідентифіковано (виділено, відокремлено) від іншого майна;

3) призначено для використання у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських потреб організації;

4) використовується протягом тривалого часу (понад 12 місяців або протягом звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців);

5) не передбачається подальший перепродаж даного майна;

6) здатне приносити організації економічну вигоду;

7) є належно оформлені документи, що підтверджують існування самого активу і виняткові права організації на результати інтелектуальної діяльності (патенти, свідоцтва, інші охоронні документи тощо).

Основними завданнями бухгалтерського обліку нематеріальних активів є достовірне і повне:

1. формування інформації, що відображає рух (надходження, вибуття, отримання (передача) прав за ліцензійними або авторськими договорами) об'єктів нематеріальних активів в організації;

2. формування на рахунках бухгалтерського обліку первісної вартості;

3. відображення в бухгалтерському обліку амортизації нематеріальних активів;

4. визначення результатів реалізації та іншого вибуття нематеріальних активів [8, с.242].

Нематеріальні активи можна визначити так: частина основних фондів (необоротних активів), що не мають фізичної основи, але які мають вартість (представляють цінність), що базується на правах або привілеї. Винятком з цього визначення є квартири, куплені організаціями у власність, які відповідно до діючого порядку враховуються у складі нематеріальних активів; активи, які купуються або створюються в порядку довгострокових інвестицій; активи, які виступають в якості окремого об'єкта, з можливістю його відділення від носія і передачі активу іншим користувачам. Не можуть бути віднесені до нематеріальних активів якісь якості фізичних осіб (кваліфікація, ділові зв'язки тощо), оскільки ці якості, з одного боку, можуть бути враховані в оплаті їх праці, а з іншого, не можуть бути відділені від їх носія і передані іншому користувачеві; активи, які не призначені для продажу; активи, при створенні яких можуть бути враховані витрати, пов'язані з їх розробкою.

Тематично можна виділити і охарактеризувати наступні види нематеріальних активів:

1. об'єкти інтелектуальної власності;

2. права користування природними ресурсами;

3. відкладені витрати; ділова репутація організації.

Об'єкти інтелектуальної власності можна розділити на два види: регульовані патентним правом і регульовані авторським правом.

Патентне право охороняє зміст твору. Для охорони винаходу, корисних моделей, промислових зразків, фірмових найменувань, товарних знаків, знаків обслуговування необхідна їх реєстрація за встановленою процедурою у відповідних органах. Перелік об'єктів, що охороняються патентним правом, вичерпний [9, с.162].

Реєстрація об'єктів, регульованих авторським правом, не потрібна. Автор зобов'язаний висловити свій твір у будь-якої об'єктивної формі, що дозволяє відтворювати зазначений об'єкт. Перелік об'єктів, регульованих авторським правом, приблизний і може бути розширений за рахунок створення нових творів.

Об'єкти, регульовані патентним правом (об'єкти промислової власності). Правове регулювання об'єктів промислової власності здійснюється Патентним законом Російської Федерації, а також підзаконними нормативними актами, що регулюють процедуру оформлення та реєстрації об'єктів, розміри мита та інші питання.

Винахід підлягає правовій охороні, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним (пристрій, спосіб, речовина, штам, мікроорганізм, культури клітин рослин і тварин) чи є відомим пристроєм, способом, речовиною, але має нове застосування. Патент на винахід видається строком до 20 років і засвідчує пріоритет винаходу, авторство, а також виключне право на його використання.

Промисловий зразок - художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Відмінними ознаками патентоспроможності промислового зразка є його новизна, оригінальність і промислова придатність. Патент на промисловий зразок видається на термін до 10 років і може бути продовжений ще на термін до 5 років.

Корисна модель є конструктивне виконання з складових частин. Відмінні ознаки корисної моделі - новизна і промислова придатність. Правова охорона корисної моделі здійснюється при налич і і свідоцтва, що видається Патентним відділом на термін до 10 років і продовжуваного за клопотанням патентовласника на додатковий термін до 3 років.

Основні форми використання охоронних патентним правом об'єктів - передача прав за ліцензійним договором і внесення об'єкта в якість внеску в статутний капітал організації. Ліцензійний договір істотно відрізняється від договору купівлі-продажу та найму, оскільки власник прав передає за ліцензійним договором не сам винахід, а лише виключне право на його використання; патентовласник може передати право на використання винаходу широкому колу третіх осіб і сам використовувати винахід. Вартість охоронюваних патентом об'єктів складається з витрат на їх придбання, юридичних, консультаційних та інших витрат.

Товарний знак і знак обслуговування - позначення, що дозволяють розрізняти відповідно однорідні товари і послуги різних юридичних або фізичних осіб. Правова охорона товарного знаку і знака обслуговування здійснюється на основі свідоцтва Патентного відомства, що засвідчує пріоритет товарного знаку, виняткове право власника на товарний знак відносно товарів, зазначених у свідоцтві. Свідоцтво видається на термін 10 років і може продовжуватися щоразу на цей же термін.

Найменування місця походження товару - назва країни, населеного пункту або іншого географічного об'єкта, який використовується для позначення товару, особливі властивості якого виключно або головним чином визначаються характерними або людськими факторами або обома чинниками одночасно. Правова охорона найменування місця походження товару здійснюється на основі свідоцтва Патентного відомства, що видається на термін 10 років і продовжуваного щоразу на цей же термін.

Фірмове найменування - індивідуальне назва юридичної особи. Воно реєструється при державній реєстрації юридичної особи і діє під час його існування.

Правовою формою використання товарного знака, знака обслуговування і фірмового найменування є ліцензійний договір.

"Ноу-хау" - інформація технічного, організаційного, службового чи комерційного характеру, що має дійсну або потенційну комерційну цінність у зв'язку з невідомістю її третім особам. До цієї інформації немає вільного доступу на законній підставі, і власник інформації вживає заходів до охорони її конфіденційності. На відміну від інших об'єктів промислової власності "ноу-хау" не підлягає реєстрації, а охороняється шляхом заборони на її розголошення для осіб, що мають доступ до цієї інформації. За договором про передачу "ноу-хау" передається саме "ноу-хау", а не право користування ним. Обов'язковими елементами договору про передачу "ноу-хау" є опис усіх ознак переданого об'єкта, заходи з охорони конфіденційності та сприяння в практичній здійсненності "ноу-хау" [10, с.292].

Об'єкти, регульовані авторським правом. Регулювання об'єктів авторським правом здійснюється відповідно до Закону РФ. Програма для ЕОМ - об'єктивна форма представлення сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв. До неї належать також підготовчі матеріали, отримані в ході розробки програми, і аудіовізуальні відображення. База даних - об'єктивна форма представлення й організації сукупності даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих з метою знаходження та обробки цих даних. Топологія інтегральних мікросхем - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми та зв'язків між ними. Крім зазначених об'єктів авторських прав можуть бути й інші твори науки, а також літератури і мистецтва.

Правовою формою передачі об'єктів авторського права є авторський договір (на відтворення твору, його переробку, розповсюдження).

Договори про передачу майнових прав на програму ЕОМ, бази даних, топологію інтегральних мікросхем можуть бути зареєстровані в Російському агентстві по правовій охороні зазначених об'єктів за угодою сторін. Договір про повну поступку всіх майнових прав на зареєстровані об'єкти підлягає обов'язковій реєстрації в Агентстві.

До об'єктів інтелектуальної власності слід віднести ліцензії, що дають право займатися певним видом діяльності (торгівлею, аудитом тощо), якщо вони видаються на термін більше 1 року.

Права користування природними ресурсами складають право користування земельною ділянкою, надрами (наприклад, на видобуток корисних копалин) і право на геологічну та іншу інформацію про надра. Відкладені витрати - організаційні витрати та витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР). Організаційні витрати складаються з витрат з оплати послуг консультантів, реклами, з підготовки документації, реєстраційним зборів та інших витрат організації в період її створення до моменту реєстрації.

Слід зазначити, що до складу організаційних витрат, що включаються до складу нематеріальних активів, входять витрати, пов'язані з утворенням юридичної особи і визнані у відповідності з установчими документами внеском учасників (засновників) у статутний капітал.

Ділова репутація організації - різниця між вартістю фірми як єдиного цілісного майново-фінансового комплексу, що має певну репутацію, і балансовою вартістю майна цієї фірми. У вітчизняному обліку ціна фірми визначена законодавчо як "різниця між купівлею і оціночною вартістю майна" щодо приватизованим організаціям.

Таким чином, основні засоби - це сукупність матеріально-речових цінностей, що використовуються як засоби праці при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управління організацією протягом періоду, що перевищує 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців, зберігаючи первісну натуральну форму, вони переносять свою вартість на виготовлену або видобуту з їх участю продукцію, виконувані роботи чи надані послуги частинами в сумі нарахованої амортизації.

Нематеріальні активи - частина основних фондів (необоротних активів), що не мають фізичної основи, але які мають вартість (представляють цінність), що базується на правах або привілеї.

1.2 Бухгалтерський облік основних засобів і нематеріальних активів

Основними нормативними документами, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку за основними засобами, є:

1. Федеральний закон "Про бухгалтерський облік" від 21 листопада 1996 р. № 129-ФЗ.

2. Цивільний Кодекс Російської Федерації (частина I, I I).

3. Положення з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" ПБУ 6 / 01, затверджене Наказом Мінфіну РФ від 30.03. 2001р. № 26н,

4. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації, затверджене Наказом Мінфіну РФ від 29.07. 1998р. № 34н.

5. План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій та Інструкція щодо застосування плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій, затверджені Наказом Мінфіну РФ від 31.10 2000р. № 94н.

6. Методичні вказівки по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань, затверджені наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 13 червня 1995 р. № 49.

7. Про форми бухгалтерської звітності організацій. Наказ Мінфіну Російської Федерації від 22 липня 2003 р. № 67н.

Відповідно до Плану рахунків синтетичний облік основних засобів здійснюють на рахунках 01 "Основні засоби", 02 "Амортизація основних засобів", 08 "Вкладення у необоротні активи".

Аналітичний облік по рахунку 01 ведеться за видами і окремими інвентарними об'єктами основних засобів.

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт, під яким розуміють яке закінчила пристрій, предмет або комплекс предметів з усіма пристосуваннями і приладдям, виконують разом одну функцію.

Кожному інвентарному об'єкту привласнюють певний інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом на весь час перебування його в експлуатації, запасі або консервації. Інвентарний номер прикріплюють або позначають на враховувати предмети і обов'язково вказують у документах, пов'язаних з рухом основних засобів.

За складним інвентарними об'єктами, тобто які мають ті чи інші пристосування, відокремлені елементи, які складають разом з ним одне ціле, як правило, на кожному елементі позначають той самий номер, що й на основному, що об'єднує їх об'єкті.

До бухгалтерського обліку об'єкт основних засобів приймають на підставі та акту прийому-передачі, який підписується членами комісії.

Прийняття основних засобів до обліку здійснюється за дебетом рахунка 01 і кредитом рахунка 08 "Вкладення у необоротні активи", на якому попередньо накопичуються відповідні витрати організації в кореспонденції з рахунками 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 07 "Устаткування до установки", 10 " Матеріали ", 70" Розрахунки з персоналом з оплати праці "тощо [11, с.62].

Основні засоби приймаються до бухгалтерського обліку за їх первісною вартістю, причому відповідно до пункту 14 Положення з бухгалтерського обліку 6 / 01 "Облік основних засобів" вартість основних засобів, у якій вони прийняті до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків, встановлених законодавством Російської Федерації і самим Положенням з бухгалтерського обліку 6 / 01.

У первісну вартість основних засобів включаються суми, що підлягають:

а) сплату (сплачені) постачальнику при покупці, або підряднику при будівництві основних засобів,

б) витрати на доставку об'єктів і доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання,

в) витрати на інформаційні, консультаційні, посередницькі послуги, митні збори, реєстраційні збори, держмита,

г) інші витрати, пов'язані з придбанням, спорудженням, виготовленням основного засобу.

При цьому загальногосподарські та інші непрямі витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням або спорудженням основних засобів, на первісну вартість придбаних і створюваних основних засобів не розподіляються.

Якщо відповідно до договорів вартість основних засобів або пов'язаних з їх придбанням або будівництвом цінностей, робіт, послуг виражаються в умовних грошових одиницях, а оплата проводиться в рублях, то фактичні витрати на придбання або спорудження основних засобів визначаються з урахуванням відповідних сумових різниць (т. е. по фактично виробленим витрат, фактично сплачених сум). Таким чином, якщо оплата основного засобу, вартість якого згідно з договором виражена в умовних грошових одиницях, проводиться після введення цього основного засобу в експлуатацію, то після здійснення оплати первісна вартість основного засобу і всі пов'язані з нею показники (наприклад, амортизація) повинні бути скоректовані [ 12, с.175].

Якщо ж основні засоби або пов'язані з їх придбанням або створенням цінності, роботи, послуги купуються за іноземну валюту, то первісна вартість основних засобів визначається виходячи з валютної оцінки цих основних засобів або цінностей, робіт, послуг і курсу Центрального Банку Російської Федерації на дату їх прийняття до обліку (курсові різниці відносяться на позареалізаційні доходи або витрати).

При внесенні основного засобу в якості внеску до статутного капіталу організації його оприбуткування здійснюється в оцінці, узгодженої учасниками (акціонерами) організації. Витрати з доведення такого основного засобу до стану, в якому вони придатні до використання, будуть збільшувати цю оцінку.

Безоплатно отримані основні засоби оцінюються за ринковою вартістю на дату прийняття їх до бухгалтерського обліку, причому відповідно до Плану рахунків ринкова вартість основного засобу, відображена при їх оприбуткуванні за кредитом рахунку 98 "Доходи майбутніх періодів", списується в кредит рахунку 91 "Інші доходи і витрати "по мірі нарахування амортизації по даному основному засобу [13, с.122].

В обліку організацій безоплатне отримання основних засобів відображається проводками:

Дебет рахунку 08 "Вкладення у необоротні активи" Кредит рахунку 98 "Доходи майбутніх періодів" (субрахунок "Безоплатні надходження") - відбита ринкова вартість безоплатно отриманого основного засобу;

Дебет рахунку 08 "Вкладення у необоротні активи" Кредит рахунків 60, 70, 69 - відображено витрати з доставки та монтажу основного засобу;

Дебет рахунку 01 "Основні засоби" Кредит рахунку 08 "Вкладення у необоротні активи" - введено в експлуатацію отримане основний засіб.

У комерційних організаціях у міру використання безоплатно отриманого майна в господарській діяльності у звітному періоді (при нарахуванні амортизації за позаоборотних активів) його вартість визнається позареалізаційними доходами.

Це означає, що при нарахуванні амортизації по безоплатно отриманим основним засобам організація здійснює такі записи в бухгалтерському обліку:

Дебет рахунків 20, 23, 25, 26, 44 Кредит рахунку 02 "Амортизація основних засобів" - відображено нарахування амортизації по безоплатно отриманим основним засобам;

Дебет рахунку 98 "Доходи майбутніх періодів" (субрахунок "Безоплатні надходження") Кредит рахунку 91 "Інші доходи і витрати" (субрахунок "Інші доходи") - включена до складу позареалізаційних доходів частина ринкової вартості безоплатно отриманих основних засобів.

Якщо основні засоби (або відповідні цінності, роботи, послуги, формують їх первісну вартість), відповідно до договору оплачуються не грошовими коштами, а іншими активами, роботами, послугами, то ціна, фактично зазначена в договорі, не є основою для визначення початкової вартості відповідного основного засобу [13, с. 19].

Первісна вартість таких основних засобів визначається виходячи зі звичайної ціни переданих в їх оплату активів, робіт, послуг (тобто ціни цих активів, робіт, послуг, яка була б встановлена ​​організацією у порівнянних обставинах при їх реалізації в обмін на грошові кошти). Якщо ж таку звичайну ціну визначити неможливо, то основні засоби оцінюються виходячи з їх власної звичайної вартості, за якою вони у порівнянних обставин могли б бути придбані.

Первісна вартість основних засобів збільшується на величину витрат, пов'язаних з технічною реконструкцією або капітальною модифікацією (перебудовою), якщо в результаті їх здійснення збільшується термін корисної служби або виробнича потужність об'єкта, підвищиться кількість випущеної продукції або знизиться її виробнича собівартість.

Первісна вартість об'єктів основних засобів може бути змінена організацією лише в наступних випадках:

1) проведення на об'єкті робіт капітального характеру (добудова, дообладнання, реконструкція). При цьому в бухгалтерському обліку робляться такі записи:

Д-т сч.08 К-т сч.60 та ін - відбиті витрати капітального характеру;

Д-т сч.01 К-т сч.08 - списані витрати після закінчення робіт на збільшення вартості об'єкта.

2) переоцінки вартості об'єкта, що проводиться за рішенням керівника організації за станом на 1січня звітного року. Надалі організація повинна постійно проводити переоцінки об'єкта основних засобів для того, щоб його облікова (відновна) вартість не відрізнялася від ринкової.

Не підлягає переоцінці вартість земельних ділянок і об'єктів природокористування.

При переоцінці (збільшення вартості - дооцінку; її зменшенні - уцінку) основних засобів робиться такий запис:

Д-т сч.01 К-т сч.83 - відображено суму дооцінки об'єкта.

3) часткової ліквідації об'єкта. При цьому робляться записи:

Д-т сч.02 К-т сч.01 - списана нарахована амортизація по ліквідованої частини об'єкта;

Д-т сч.91 К-т сч.01 - списана залишкова вартість ліквідованої частини об'єкта.

Залишкову вартість основних засобів визначають відніманням з початкової вартості зносу основних засобів.

З плином часу первісна вартість основних засобів відхиляється від вартості аналогічних основних засобів, придбаних чи зводяться в сучасних умовах. Для усунення цього відхилення необхідно періодично здійснювати переоцінку основних засобів і визначати відновну вартість.

Відновлювальна вартість - це вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах (при сучасних цінах, сучасної техніки та ін). Переоцінка основних фондів по відбудовній вартості проводиться за відповідними рішеннями уряду.

У процесі експлуатації основних засобів вони можуть вимагати відновлення. Під відновленням основних засобів в Положенні з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" 6 / 01 розуміється їх ремонт, модернізація або реконструкція.

Капітальним ремонтом машин, обладнання та транспортних засобів вважається такий вид ремонту з періодичністю понад один рік, при якому, як правило, проводиться повне розбирання агрегату, заміна або відновлення всіх зношених деталей і вузлів, ремонт базових та корпусних деталей і вузлів, заміна або відновлення всіх зношених деталей і вузлів на нові і більш сучасні, складання, регулювання та випробування агрегату; при капітальному ремонті будівель та споруд проводиться заміна зношених конструкцій і деталей або заміна їх на більш міцні й економічні, що поліпшують експлуатаційні можливості ремонтованих об'єктів, за винятком повної заміни основних конструкцій , термін служби яких у даному об'єкті є найбільшим (кам'яні і бетонні фундаменти будівель, труби підземних мереж, опори мостів тощо).

З даного визначення видно, що капітальний ремонт цілком може включати в себе заміну частин основного засобу на більш сучасні, а не просто забезпечувати підтримку основного засобу в робочому стані.

При цьому Положення з бухгалтерського обліку 6 / 01 "Облік основних засобів" містить вказівки на те, що при поліпшенні в результаті модернізації або реконструкції основного засобу спочатку прийнятих нормативних показників його функціонування (збільшення терміну корисного використання, збільшення потужності, поліпшення якості вироблених виробів і т . п.) відповідні витрати можуть визнаватися капітальними вкладеннями і після закінчення реконструкції або модернізації ставитися на збільшення первісної вартості основного засобу, а термін корисного використання після здійснення таких витрат може уточнюватися.

Ремонт може бути здійснено як власними силами організації, так і підрядним способом, тобто силами сторонньої організації.

Якщо ремонт здійснюється самою організацій, то всі витрати, пов'язані з проведенням ремонту відображаються за дебетом рахунка 23 "Допоміжні виробництва" у кореспонденції з рахунками 10,70,69, і т.д.

Загальна вартість ремонту, зібрана на рахунку 23 списується в дебет рахунків обліку витрат 20,25,26,44.

Якщо організація використовує сили сторонньої організації, то використовується рахунок 08.

Таким чином, організація при здійсненні будь-якого відновлення основних засобів повинна визначити, які з вироблених витрат повинні збільшувати первісну вартість основного засобу (оскільки результатом здійснення цих витрат є поліпшення його вихідних характеристик), які - ставитися на витрати виробництва та обігу як витрат з ремонту ( оскільки їх результатом є лише підтримку основного засобу в працездатному стані), а які - ставитися на операційні витрати (оскільки, наприклад, при перепрофілюванні будівлі під інший вид діяльності, результатом робіт буде зміна основного засобу, а не підтримка його в робочому стані, але про поліпшення його вихідних характеристик говорити може бути складно).

Окремим є питання про порядок обліку витрат на демонтаж основних засобів при їх перенесення на інше місце експлуатації.

Оскільки в результаті демонтажу основні кошти переходять у категорію обладнання до установки, зазначені витрати слід визнати пов'язаними з ліквідацією "старих" основних засобів, а не з підготовкою до експлуатації основних засобів на новому місці, тобто витрати на демонтаж не можуть збільшувати первісну вартість "нових "основних засобів, а повинні розглядатися як витрати з ліквідації" старих "об'єктів основних засобів.

Вартість об'єктів основних засобів погашається за допомогою нарахування амортизації, якщо інше не встановлено законодавчо.

За основними засобами, які законсервовані й не використовуються у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг, для управлінських потреб організації чи для надання організацією за плату в тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування, амортизація не нараховується.

По об'єктах основних засобів некомерційних організацій амортизація не нараховується. За ним на позабалансовому рахунку проводиться узагальнення інформації про суми зносу, що нараховується лінійним способом.

По об'єктах житлового фонду, які враховуються у складі дохідних вкладень у матеріальні цінності, амортизація нараховується у загальновстановленому порядку.

Не підлягають амортизації об'єкти основних засобів, споживчі властивості яких з часом не змінюються (земельні ділянки; об'єкти природокористування; об'єкти, віднесені до музейних предметів і музейних колекцій, та інші).

Нарахування амортизації об'єктів основних засобів здійснюється одним з наступних способів:

1. лінійний спосіб;

2. спосіб зменшуваного залишку;

3. спосіб списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання;

4. спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт).

Річна сума амортизаційних відрахувань визначається:

а) при лінійному способі - з початкової вартості або (поточної (відновної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта;

б) при способі зменшуваного залишку - з залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта;

в) при способі списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання - з початкової вартості або (поточної (відновної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і співвідношення, в чисельнику якого - число років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта, а в знаменнику - сума чисел років терміну корисного використання об'єкта.

Протягом звітного року амортизаційні відрахування по об'єктах основних засобів нараховуються щомісячно, незалежно від застосовуваного способу нарахування в розмірі 1 / 12 річної суми.

За основними засобами, які використовуються в організаціях з сезонним характером виробництва, річна сума амортизаційних відрахувань по основних засобах нараховується рівномірно протягом періоду роботи організації у звітному році [14, с.432].

г) при способі списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт) нарахування амортизаційних відрахувань проводиться виходячи з натурального показника обсягу продукції (робіт) у звітному періоді і співвідношення первинної вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції (робіт) за весь строк корисного використання об'єкта основних засобів .

Строк корисного використання об'єкта основних засобів визначається організацією при прийнятті об'єкта до бухгалтерського обліку.

Визначення терміну корисного використання об'єкта основних засобів провадиться виходячи з:

а) очікуваного терміну використання цього об'єкта відповідно до очікуваної продуктивністю або потужністю;

б) очікуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації (кількості змін), природних умов і впливу агресивного середовища, системи проведення ремонту;

в) нормативно-правових та інших обмежень використання цього об'єкта.

У випадках поліпшення (підвищення) спочатку прийнятих нормативних показників функціонування об'єкта основних засобів в результаті проведеної реконструкції або модернізації організацією переглядається строк корисного використання по цьому об'єкту.

Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єкту основних засобів починається з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття цього об'єкта до бухгалтерського обліку, і проводиться до повного погашення вартості цього об'єкта або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку.

Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єкту основних засобів припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем повного погашення вартості цього об'єкта або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку.

Протягом терміну корисного використання об'єкта основних засобів нарахування амортизаційних відрахувань не припиняється, крім випадків переведення його за рішенням керівника організації на консервацію на термін більше трьох місяців, а також у період відновлення об'єкта, тривалість якого перевищує 12 місяців.

Суми нарахованої амортизації по об'єктах основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку шляхом накопичення відповідних сум на окремому рахунку.

Порядок проведення інвентаризації основних засобів і відображення її результатів у бухгалтерському обліку регулюється "Методичними вказівками по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань".

Мета інвентаризації - підтвердити наявність основних засобів в натурі за місцями їх експлуатації або місцезнаходження за даними бухгалтерського обліку.

Інвентаризація основних засобів є обов'язковою процедурою у наступних випадках:

при реорганізації підприємства (злиття, поділ, приєднання, виділення, перетворення) на дату складання бухгалтерського балансу);

при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

після стихійних лих (негайно після їх закінчення);

перед складанням річного звіту (не раніше 1 жовтня);

при виявленні фактів розкрадання, а також псування такого майна (відразу після встановлення таких фактів);

в інших випадках, передбачених законодавством РФ або нормативними актами Міністерства фінансів РФ.

Інвентаризація основних засобів може проводитися один раз на три роки.

Інші терміни проведення інвентаризації має право встановлювати керівник підприємства. Він же визначає склад інвентаризаційної комісії.

Перед проведенням інвентаризації уточнюється і правильність оформлення первинної облікової документації по наявності і руху основних засобів (інвентарні картки або книги, технічні паспорти, акти прийому-передачі тощо).

Матеріально відповідальні особи в письмовій формі повинні підтвердити, що всі прибуткові і витратні документи на основні засоби здані в бухгалтерію. Прийняті об'єкти оприбутковано, а ті, що вибули списані за видатками.

Фактична наявність і технічний стан об'єктів встановлюються членами інвентаризаційної комісії спільно з матеріально відповідальними особами шляхом безпосереднього огляду за місцем знаходження.

Підсумки перевірки заносяться в інвентаризаційні описи ручним способом або засобами обчислювальної техніки в розрізі кожного найменування об'єкта, з обов'язковим зазначенням їх інвентарного номера.

Невраховані основні засоби, а також основні засоби, по яких виявлена ​​нестача, записуються в окрему інвентаризаційний опис.

На основні засоби, що використовуються підприємством на умовах оренди, незалежно від її характеру (короткострокова або довгострокова), складається окремий інвентаризаційний опис у двох примірниках. Один примірник залишається у підприємства, а інший надсилають на адресу орендодавця.

Об'єкти, які в обліку відносяться до активної частини основних засобів (машини, обладнання, транспортні засоби), показуються в інвентаризаційному описі з докладною розшифровкою їх технічної характеристики і заводського інвентарного номера.

Оформлені відповідним чином інвентаризаційні описи комісія передає в бухгалтерію для складання порівнювальної відомості. Дана відомість включає тільки ті об'єкти, по яких є розбіжності з бухгалтерською інформацією.

На підставі наказу керівника за матеріалами інвентаризаційної комісії в бухгалтерії складаються записи за результатами інвентаризації.

Якщо у випадку інвентаризації виявлено об'єкти основних засобів, як надлишку то вони оприбутковуються за ринковою вартістю.

Якщо ж виявлено недостачу, робляться такі бухгалтерські записи:

Дб 01 субрахунок 1 "Вибуття основних засобів" - Кт 01 "Основні засоби" - списана первісна вартість об'єкта основних засобів.

Дб 02 "Амортизація основних засобів" - Кт 01 субрахунок 1 "Вибуття основних засобів" - списана накопичена амортизація.

Дб 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" - 01 субрахунок 1 "Вибуття основних засобів" - списана залишкова вартість втраченого об'єкта основних засобів.

Якщо винні особи відомі, то робляться такі записи:

Дб 73 "Розрахунки з персоналом за іншими операціями" субрахунок 2 "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку" - Кт 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" - збитки віднесені на винних осіб.

Дб 73 - Кт 98 "Доходи майбутніх періодів" - відображена заборгованість винної особи в частині сум, що перевищують залишкову вартість втраченого основного засобу.

Дб 98 - Кт 91 "Інші доходи і витрати" - визнано дохід від стягнення з винної особи суми, що перевищує вартість втраченого майна.

Якщо винні особи не встановлені, то збитки від нестачі списуються на фінансовий результат: Дб 91 - Кт 94.

Вибуття основних засобів, тобто списання його з бухгалтерського обліку, може відбуватися у разі:

1. Передачі права власності на основний засіб (продажу, безоплатної передачі, передачі у вигляді внеску до статутного капіталу).

2. Ліквідації основного засобу зважаючи морального і фізичного зносу, або у зв'язку з надзвичайними обставинами (після аварії, стихійного лиха).

Доходи і витрати, що виникають у зв'язку зі списанням основного засобу, підлягають зарахуванню на рахунок прибутків і збитків як операційних доходів і витрат. Виручка від реалізації основного засобу оцінюється відповідно до умов договору; витрати з вибуття - за сумою фактичних витрат з реалізації, демонтажу, розбирання, утилізації; отримані в результаті розбирання основного засобу; матеріальні цінності - за ринковою ціною їх можливої ​​реалізації.

Для відображення вибуття основних засобів на рахунку 01 (і 03, якщо він використовується) відкривається окремий субрахунок, в дебет якого списується первісна (відновна) вартість основного засобу з "основного" субрахунку рахунку 01, а в кредит належить нарахована амортизація в кореспонденції з дебетом рахунка 02.

При вибутті основних засобів в обліку проводяться такі записи:

Дебет рахунку 01 "Основні засоби" (субрахунок "Вибуття основних засобів") Кредит рахунку 01 "Основні засоби" - списана вартість вибуває основного засобу;

Дебет рахунку 02 "Амортизація основних засобів" Кредит рахунку 01 "Основні засоби" (субрахунок "Вибуття основних засобів") - списана сума амортизації, накопичена за час використання основного засобу;

Дебет рахунку 91 "Інші доходи і витрати" (субрахунок "Інші витрати") Кредит рахунку 01 "Основні засоби" (субрахунок "Вибуття основних засобів") - відбита залишкова вартість основного засобу в складі інших витрат;

Дебет рахунку 23 "Допоміжні виробництва" Кредит рахунків 60, 70, 69 - відображені у складі витрат допоміжних виробництв всі витрати, пов'язані з вибуттям основного засобу (демонтаж устаткування, розбирання будівель і споруд та інші);

Дебет рахунку 91 "Інші доходи і витрати" (субрахунок "Інші витрати") Кредит рахунку 23 "Допоміжні виробництва" - списані витрати, пов'язані з вибуттям об'єкта;

Дебет рахунку 10 "Матеріали" Кредит рахунку 91 "Інші доходи і витрати" (субрахунок "Інші доходи") - оприбутковано матеріальні цінності, отримані в результаті ліквідації основного засобу;

Дебет рахунку 99 "Прибутки і збитки" Кредит рахунку 91 "Інші доходи і витрати" (субрахунок "Сальдо інших доходів і витрат") - відображено фінансовий результат (збиток).

У процесі ведення бухгалтерського обліку для грамотного правового відображення в обліку нематеріальних активів необхідно бути ознайомленим з наступними нормативними документами:

1. Федеральний закон "Про бухгалтерський облік" від 21 листопада 1996 р. № 129-ФЗ.

2. Цивільний Кодекс Російської Федерації (частина IV).

3. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації, затверджене Наказом Мінфіну Російської Федерації від 29.07. 1998р. № 34н.

4. Положення з бухгалтерського обліку 14/2007 "Облік нематеріальних активів", затверджене Наказом Мінфіну Російської Федерації від 27.12.2007р. № 153н.

5. План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій та Інструкція щодо застосування плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій, затверджені Наказом Мінфіну РФ від 31.10. 2000р. № 94н.

6. Методичні вказівки по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань, затверджені наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 13 червня 1995 р. № 49.

7. Про форми бухгалтерської звітності організацій. Наказ Мінфіну Російської Федерації від 22 липня 2003 р. № 67н.

Також обов'язковим для підприємств, що використовують нематеріальні активи, є проходження облікову політику в частині цих об'єктів обліку (зокрема, строк корисного використання, порядок нарахування амортизації).

Одиницею бухгалтерського обліку нематеріальних активів є інвентарний об'єкт.

Інвентарним об'єктом нематеріальних активів визнається сукупність прав, що виникають з одного патенту, свідоцтва, договору про відчуження виключного права на результат інтелектуальної діяльності або на засіб індивідуалізації або в іншому встановленому законом порядку, призначених для виконання певних самостійних функцій. В якості інвентарного об'єкта нематеріальних активів також може визнаватися складний об'єкт, що включає кілька охоронюваних результатів інтелектуальної діяльності (кінофільм, інше аудіовізуальний твір, театрально-видовищне уявлення, мультимедійний продукт, єдина технологія). Нематеріальний актив приймається до бухгалтерського обліку за фактичною (первісної) вартості, визначеної за станом на дату прийняття його до бухгалтерського обліку.

Фактичною (первісною) вартістю нематеріального активу визнається сума, обчислена у грошовому виразі, рівна величині оплати в грошовій і іншій формі або величині кредиторської заборгованості, сплачена або нарахована організацією при придбанні, створення активу та забезпеченні умов для використання активу у запланованих цілях.

Витратами на придбання нематеріального активу є: суми, що сплачуються згідно з договором про відчуження виключного права на результат інтелектуальної діяльності або на засіб індивідуалізації правовласнику (продавцю); митні збори і митні збори; невозмещаемие суми податків, державні, патентні та інші мита, що сплачуються до зв'язку з придбанням нематеріального активу; винагороди, що сплачуються посередницькій організації та іншим особам, через які придбаний нематеріальний актив; суми, що сплачуються за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням нематеріального активу; і так далі.

Синтетичний облік нематеріальних активів здійснюють на рахунках 04 "Нематеріальні активи", 05 "Амортизація нематеріальних активів", 08 "Вкладення у необоротні активи".

Рахунок 04 активний, призначений для отримання інформації про наявність та рух нематеріальних активів, що належать організації на правах власності. Облік нематеріальних активів на рахунку 04 здійснюється у первісній оцінці. За деякими видами нематеріальних активів з рахунку 04 списують на рахунки витрат нараховану амортизацію за цими активами.

На рахунку 05 "Амортизація нематеріальних активів" відображають нарахування та списання (при вибутті) амортизації за тими видами нематеріальних активів, за якими погашення їх вартості здійснюється з використанням рахунку 05.

Витрати з придбання та створення нематеріальних активів відносяться до довгострокових інвестицій та відображаються за дебетом 08 "Вкладення у необоротні активи" з кредиту розрахункових, матеріальних та інших рахунків. Після прийняття на облік придбаних або створених нематеріальних активів вони відображаються за дебетом рахунка 04 "Нематеріальні активи" з кредиту рахунку 08.

Надходження нематеріальних активів у порядку обміну також спочатку відображають на рахунку 08 з кредиту рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" або 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" з подальшим оприбуткуванням за дебетом рахунка 04 з кредиту рахунку 08. Передані в порядку обміну об'єкти майна списують з кредиту відповідних рахунків (01, 10, 12, 40 та інших) у дебет рахунків продажу (90, 91).

Нематеріальні активи, внесені засновниками або учасниками в рахунок їх вкладів у статутний капітал організації (за погодженою вартості), відображають на рахунку 08. При цьому заборгованість засновників за вкладом до статутного капіталу відображають за дебетом рахунка 75 "Розрахунки з засновниками" і кредитом рахунку 80 "Статутний капітал".

На вартість надійшли в рахунок внеску до статутного капіталу нематеріальних активів складають бухгалтерські записи:

Дебет 08 Кредит 75

Дебет 04 Кредит 08.

Безоплатно отримані нематеріальні активи оприбутковуються за дебетом рахунка 08 "Вкладення у необоротні активи" з кредиту рахунку 98 "Доходи майбутніх періодів", субрахунок 98-2 "Безоплатні надходження". З рахунку 08 первісна вартість нематеріальних активів списується на рахунок 04 "Нематеріальні активи". Вартість безоплатно отриманих нематеріальних активів, врахована на субрахунку 98-2, надалі списується щомісяця в розмірі нарахованих амортизаційних відрахувань по об'єкту в кредит рахунку 91 "Інші доходи і витрати".

При покупці організації вкладення в придбані необоротні активи відображають за дебетом рахунка 08 "Вкладення у необоротні активи" і кредитом рахунку 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами". Позитивна ділова репутація записується в дебет рахунку 04 "Нематеріальні активи" з кредиту рахунку 08. Негативна ділова репутація відображається за кредитом рахунку 98 "Доходи майбутніх періодів".

За придбаним нематеріальних активів організації сплачують податок на додану вартість за встановленими ставками.

У відповідності з Податковим кодексом Російської Федерації ПДВ по придбаних нематеріальних активів враховується у загальновстановленому порядку за дебетом рахунка 19, субрахунок "ПДВ по придбаних нематеріальних активів", в кореспонденції з кредитом рахунків 60 і 76. Щомісяця після прийняття на облік нематеріальних активів сума ПДВ списується з кредиту рахунку 19 в дебет рахунку 68 "Розрахунки з податків і зборів".

Первинними документами, якими оформляються операції надходження нематеріальних активів, є:

1) акт про прийом-передачу об'єкта основних засобів;

2) первинні документи, розроблені в самій організації та затверджені наказом керівника про облікову політику:

акт прийому (оприбуткування) нематеріальних активів;

акт прийому-передачі нематеріальних активів та ін

У цих документах обов'язковими реквізитами, що характеризують об'єкт нематеріальних активів, повинні бути його первісна вартість, сума нарахованої амортизації, термін корисного використання, інвентарний номер, дані охоронного документа (патенту, свідоцтва, договору про відчуження виключного права на об'єкт інтелектуальної власності та ін.)

Основними видами вибуття нематеріальних активів є їх продаж, списання внаслідок непридатності, безоплатна передача, передача нематеріальних активів у рахунок внеску в статутні капітали інших організацій. При вибутті нематеріальних активів внаслідок їх продажу, списання, безоплатної передачі вся сума накопиченої амортизації списується в дебет рахунку 05 "Амортизація нематеріальних активів" з кредиту рахунку 04 "Нематеріальні активи". Залишкова вартість нематеріальних активів списується з рахунку 04 в дебет рахунку 91 "Інші доходи і витрати". У дебет рахунку 91 списуються також усі витрати, пов'язані з вибуттям нематеріальних активів, і сума ПДВ за проданими і безоплатно переданих нематеріальних активів. За кредитом рахунка 91 відображається сума виручки від продажу або іншого доходу від вибуття нематеріальних активів.

Фінансовий результат від вибуття нематеріальних активів формується на рахунку 91 і потім списується з рахунку 91 на рахунок 99 "Прибутки і збитки". При цьому якщо сума виручки від продажу нематеріальних активів перевищує їх залишкову вартість і витрати, пов'язані з вибуттям, то різницю списують в дебет рахунку 91 і кредит рахунку 99. Якщо ж залишкова вартість вибулих нематеріальних активів не відшкодовується виручкою від їх реалізації, то різницю між ними списують з кредиту рахунку 91 у дебет рахунку 99.

При передачі нематеріальних активів у рахунок вкладу до статутного капіталу інших організацій залишкова вартість списується з кредиту рахунку 04 в дебет рахунку 58 "Фінансові вкладення". Сума амортизації за переданими нематеріальних активів списується в дебет рахунку 05 з кредиту рахунку 04.

Перевищення узгодженої вартості над залишковою вартістю за переданими нематеріальних активів відображають за дебетом рахунка 58 і кредитом рахунку 91 "Інші доходи і витрати". Зворотній різниця враховується за дебетом рахунка 91 і кредиту рахунку 58.

Аналітичний облік за рахунком 04 "Нематеріальні активи" ведеться за окремими об'єктами нематеріальних активів. Аналітичний облік нематеріальних активів здійснюється в картці обліку нематеріальних активів. Картка застосовується для обліку всіх видів нематеріальних активів. Відкривається вона на кожен об'єкт окремо.

На лицьовій стороні картки вказують повне найменування і призначення об'єкта, початкову вартість, термін корисного використання, норму і суму нарахованої амортизації, дату постановки на облік, спосіб придбання, документ про реєстрацію та основні відомості з вибуття об'єкта (номер і дата документа, причина вибуття, сума виручки від реалізації). На зворотному боці картки викладена характеристика об'єкта нематеріальних активів.

Оцінка нематеріальних активів. В обліку та звітності нематеріальні активи відображають за первісною вартістю. Окремо відображають амортизацію нематеріальних активів.

При інвентаризації нематеріальних активів перевіряють:

1. наявність документів, що підтверджують права організації на його використання;

2. правильність і своєчасність відображення нематеріальних активів у балансі.

Виявлені при інвентаризації излишествуют нематеріальні активи оприбутковуються на баланс підприємства наступною проводкою:

Дб 04 Кт 91-1 - оприбуткування раніше не врахованих нематеріальних активів, виявлених в результаті інвентаризації.

Якщо в результаті інвентаризації в організації були виявлені нематеріальні активи, на які відсутній документація, то їх списання оформляється такими проводками:

Дб 05 Кт 04 - списання амортизації по нематеріальних активах;

Дб 94 Кт 04 - списання залишкової вартості нематеріальних активів.

Ефективність використання основних засобів і нематеріальних активів в значній мірі залежить від організації бухгалтерського обліку, оскільки саме в системі бухгалтерського обліку формується більша частина інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. До такої інформації, зокрема, відносяться відомості про наявність і технічний стан об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, одержувані в процесі інвентаризації. На основі зазначеної інформації приймають рішення про списання з балансу невикористовуваних об'єктів основних засобів і нематеріальних активів шляхом продажу або ліквідації [14, с.162].

1.3 Методика аналізу основних засобів і нематеріальних активів

Основні засоби (часто називають в економічній літературі і на практиці основними фондами) є одним з найважливіших факторів виробництва.

Аналіз основних фондів здійснюється в кількох напрямках, розробка яких у комплексі дозволяє дати оцінку структури, динаміки та ефективності використання основних засобів.

Таблиця 3.1 - Основні напрямки аналізу основних засобів

Вибір напрямків аналізу і реальних аналітичних завдань визначається потребами управління, що складає основу фінансового та управлінського аналізу, хоча чіткої межі між цими видами аналізу немає.

Дані про наявність, знос та рух основних засобів служать основним джерелом інформації для оцінки виробничого потенціалу підприємства.

Оцінка руху основних засобів проводиться на основі коефіцієнтів, які аналізуються в динаміці за ряд років.

Таблиця 3.2 - Показники руху і стану основних засобів

Оцінка ефективності використання основних засобів заснована на застосуванні загальної для всіх ресурсів технології оцінки, яка передбачає розрахунок і аналіз показників віддачі і ємності [15, с.362].

Показники віддачі характеризують вихід готової продукції на 1 руб. ресурсів.

Показники ємності характеризують витрати чи запаси ресурсів на 1 руб. випуску продукції.

При зіставленні запасів ресурсів з обсягом виручки за період необхідно розрахувати середню величину запасів на той же період.

Узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача (ФО):

ФО = ВП / СР п. в. з (1.1)

де ОП - обсяг виробництва;

СР п. в. с - Середня первісна (відновна) вартість.

При розрахунку показника враховуються власні й орендовані основні засоби, не враховуються основні засоби, що знаходяться на консервації і здані в оренду.

Показник фондовіддачі аналізують у динаміці за ряд років, тому обсяг продукції коригують на зміну цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів - на коефіцієнт переоцінки.

Підвищення фондовіддачі веде до зниження суми амортизаційних відрахувань, що припадають на один рубль готової продукції або амортизаційної ємності.

Зростання фондовіддачі є одним з факторів інтенсивного зростання обсягу випуску продукції (ВП). Цю залежність описує факторна модель:

ВП = ОС ФО (1.2)

де ОС - основні засоби,

ФО - фондовіддача.

На основі факторної моделі розраховують приріст обсягу випуску за рахунок збільшення основних засобів та зростання фондовіддачі:

ΔВП = ΔВП (ос) + ΔВП (фо) (1.2)

де ΔВП - відхилення по випуску продукції;

ΔВП (ос) - відхилення за основними засобами;

ΔВП (фо) - відхилення фондовіддачі.

Приріст випуску продукції за рахунок фондовіддачі можна розрахувати способом абсолютних різниць:

ΔВП (ос) = ΔОС ФО (1.3)

де ΔОС - основні засоби;

ФО - фондовіддача.

ΔВП (ос) = ΔФО ОС1 (1.4)

або інтегральним методом:

ΔВП (ос) = ΔОС Фоо + (ΔОС ФО) / 2 (1.5)

ΔВП (фо) = ΔФО СОО + (ΔОС ФО) / 2 (1.6)

де ОС _0, ОС1-вартість основних засобів у базисному і звітному періоді відповідно;

Фоо, ФО - Фондовіддача базисного і звітного періоду відповідно.

Іншим важливим показником, що характеризує ефективність використання основних засобів, є фондомісткість:

ФЕ = 1/ФО = СР ОС / Про. У (1.7)

де СР ОС - середньорічна вартість основних засобів;

Про. В - обсяг випуску продукції

Зміна фондомісткості в динаміці показує зміну вартості основних засобів на один рубль продукції і застосовується при визначенні суми відносної перевитрати або економії коштів в основні фонди (Е):

Е = (ФЕ ₁ - Фео) VВП _{1 (1.8)}

де ФЕ _1, Фео - фондомісткість звітного і базисного періоду відповідно;

VВП _{1 -} обсяг випуску продукції у звітному періоді.

Для розробки технологічної політики підприємства необхідний поглиблений факторний аналіз показників ефективності використання основних засобів і в першу чергу фондовіддачі.

Сукупність факторів, що впливають на показник фондовіддачі та їх підпорядкованість, показана на рисунку 1.

Малюнок 1 - Схема факторної системи фондовіддачі

На основі схеми можна побудувати факторну модель фондовіддачі:

ФО = Фоа Уда (1.9)

де Уда - частка активної частини фондів у вартості всіх основних засобів;

Фоа - фондовіддача активної частини основних засобів.

Факторна модель для фондовіддачі активної частини ОС має вигляд:

Фоа = (К Т СВ) / Оса (1.10)

де К - середня кількість технологічного обладнання;

Т - Час роботи одиниці обладнання;

СВ - середньогодинна вироблення з вартісному вираженні;

Оса - середньорічна вартість технологічного обладнання.

Якщо час роботи одиниці обладнання подати у вигляді добутку кількості відпрацьованих днів (Д), коефіцієнта змінності (КСМ), середньої тривалості робочого дня (t), то факторна модель прийме вигляд:

Фоа = К Д Ксм t СВ / Оса (1.11)

Розширимо факторну модель, представивши середньорічну вартість технологічного обладнання у вигляді добутку кількості обладнання і вартості його одиниці в порівнянних цінах (Ц):

Фоа = К Д Ксм t СВ / К Ц (1.12)

або

Фоа = Д Ксм t СВ / Ц (1.13)

Аналіз роботи обладнання заснований на системі показників, що характеризують його використання за чисельністю, часу роботи та потужності.

Для аналізу кількісного використання устаткування його групують за рівнем використання (Малюнок 2).

Малюнок 2 - Склад наявного обладнання

Для характеристики ступеня залучення обладнання розраховують:

коефіцієнт використання парку наявного обладнання (Кн):

Кн = Кол. д. о. / Кол. н. а. (1.14)

де Кол. д. о. - Кількість діючого обладнання;

Кол. н. а. - Кількість наявного обладнання

коефіцієнт використання парку встановленого обладнання (Ку):

Ку = Кол. д. о. / Кол. вуст. об. (1.15)

де Кол. вуст. об. - Кількість встановленого обладнання

коефіцієнт використання устаткування зданого в експлуатацію (Ке):

Ке = Кол. вуст. об. / Кол. нал. об. (1.16)

Якщо значення показників близькі до одиниці, то устаткування використовується з високим ступенем завантаження, а виробнича програма відповідає виробничої потужності.

Для характеристики екстенсивного завантаження обладнання аналізують використання устаткування за часом: баланс часу роботи та коефіцієнт його змінності.

Таблиця 3.3 - Показники, що характеризують фонд часу використання устаткування.

Рівень умовного використання устаткування характеризує коефіцієнт змінності (КСМ):

Ксм = Ф. отр. ч. ст. - Змiн. / Макс. можл. ч. ст. - Мен, отр. вуст. обор. за1см. (1.17)

де Ф. отр. ч. ст. - Змiн. - Фактичне відпрацьоване число станко-змін за період;

Макс. можл. ч. ст. - Змiн, отр. вуст. обор. за 1см. - Максимально можлива кількість верстато-змін, відпрацьованих встановленим обладнання за 1 зміну.

Під інтенсивної завантаженням обладнання розуміють оцінку його продуктивності.

Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування (Кі) визначається:

Ки = СР вир. об. ф. / СР вир.1об. п (1.18)

де СР вир. об. ф. - Середньо-годинна вироблення обладнання фактична

СР вир. 1 об. п - середня годинна вироблення одиниці обладнання планова

Узагальнюючим показником, що характеризує комплексне використання обладнання, є показник інтегральної навантаження (Кинт):

Кинт = Кз. Кі (1. 19)

Методика аналізу нематеріальних активів.

Об'єктами аналізу нематеріальних активів є:

обсяг і динаміка нематеріальних активів;

структура і стан нематеріальних активів за видами, термінами корисного використання, джерел утворення та правової захищеності;

прибутковість і оборотність нематеріальних активів;

ліквідність нематеріальних активів та ступінь ризику вкладень капіталу в даний вид активу.

Аналіз динаміки та структури нематеріальних активів можна провести за даними балансу підприємства та додатки до нього.

Складається аналітична таблиця, де наводяться дані про види нематеріальних активів на підприємстві за минулий і звітний період, вважається абсолютне і відносне відхилення за минулий і звітний період. На підставі даних таблиці можна робити висновок про структуру і динаміку нематеріальних активів.

Таблиця 3.4 - Аналіз обсягу, динаміки і структури нематеріальних активів

У ході подальшого аналізу доцільно вивчити склад нематеріальних активів за джерелами їх надходження (наприклад, державні субсидії, внесені засновниками, придбані за плату і так далі), тобто формується аналогічна таблиця.

За ступенем правової захищеності розрізняють такі групи нематеріальних активів: захищені авторським правами, патентами на винахід, свідоцтвами на корисну модель, зареєстрованими ліцензіями, патентами на промислові зразки, свідоцтвами на товарний знак, свідоцтвами на право користування найменуванням місць походження товару, свідченнями про офіційну реєстрацію програмних продуктів, баз даних і так далі.

Складається так само таблиця по групах нематеріальних активів, що має вигляд:

Таблиця 3.5 - Аналіз структури нематеріальних активів за ступенем правової захищеності.