Собівартість продукції

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
1. Собівартість продукції як вихідна база встановлення цін
1.1 Поняття ціни й ціноутворення
1.2 Собівартість продукції
1.3 Склад витрат, що включаються до собівартості
2. Встановлення цін за географічною ознакою.
Завдання # 16
Завдання # 57
Список використаної літератури

1. Собівартість продукції як вихідна база встановлення цін

1.1 Поняття ціни й ціноутворення

Ціна - економічна категорія, що дозволяє побічно вимірити витрачений на виробництво товару суспільно необхідний робочий час. При товарних відносинах ціна виступає як сполучна ланка між виробником і споживачем, тобто є механізмом, що забезпечує рівновагу між попитом і пропозицією, а, отже, між ціною і вартістю.
Ціноутворення - процес формування цін на товари і послуги. Ринкова ціна товару формується під впливом великого числа факторів, що визначають стан відповідного ринку. Для вибору цінової політики фірма повинна виявити і проаналізувати всі ці ціноутворюючі фактори. Вони можуть бути як зовнішні по відношенню до фірми і не контрольовані нею, так і внутрішні.
Основними з них є:
v Попит на продукцію;
v Державне регулювання цін;
v Витрати з виробництва та реалізації продукції;
v Конкуренція та інші фактори.
Основу ціни виробу складають витрати, пов'язані з його виробництвом та реалізацією, тому їх розмір багато в чому визначає рівень ціни. До складу витрат входять витрати як залежні (рівень використання сировини і матеріалів, ступінь завантаження виробничих потужностей, продуктивність праці), так і незалежні (транспортні тарифи, вартість сировини, матеріалів, сировини) від діяльності підприємства.
Серед найбільш поширених в ринковій економіці методів ціноутворення слід виділити:
· Прайсінговие методи;
Засновані на різних способах розрахунку складових ціни - витрат і прибутку. Серед них виділяється:
1) метод повних витрат - грунтується на повних витратах виробництва і реалізації продукції, і прибутку;
2) метод усереднених витрат - грунтується на розрахунку витрат як складової ціни;
3) метод граничних витрат - застосовується при передбачуваному розширенні виробництва і збуту.
4) метод стандартних витрат - грунтується на калькуляції собівартості продукції;
5) метод цільового прибутку - передбачає використання заздалегідь певного розміру прибутку.
· Методи поелементного розрахунку ціни;
· Методи, засновані на встановленні фіксованої ціни.

1.2 Собівартість продукції

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено статтею 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Витрати на виробництво валової продукції (чи собівартість валової продукції) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на виробництво промислової продукції (робіт, послуг).
Собівартість товарної продукції (продукції, що реалізується) характеризують витрати на виробництво і збут протягом усього циклу.
Собівартість реалізованих товарів визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.

1.3 Склад витрат, що включаються до собівартості

Класифікація витрат за калькуляційними статтями нерозривно пов'язана з їх розподілом на прямі і непрямі (накладні). Прямі - це витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на певний вид продукції, робіт або послуг. До непрямих належать витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені на конкретні вироби і тому розподіляються між ними відповідно до встановленої на підприємстві базою розподілу. Як правило, такою базою є загальна сума прямих витрат або заробітна плата основних виробничих робітників.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", собівартість продукції складається з виробничої собівартості та витрат, які пов'язані з операційною діяльністю. Виробнича собівартість містить прямі і загальновиробничі (непрямі) витрати. До складу першої групи входять прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, покупних і комплектуючих напівфабрикатів і ін); витрати на оплату праці, які можуть бути прямо віднесені на конкретні види продукції, інші прямі витрати (нарахування на соціальні заходи, амортизація виробничого обладнання та його поточний ремонт тощо).
До загальновиробничих належать витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю таких структурних підрозділів підприємства, як цех, бригада, дільниця. Це витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління підрозділів, відрахування на соціальні заходи, оплата службових відряджень тощо), амортизація основних засобів загальновиробничого призначення і витрати на їх утримання, експлуатацію, ремонт та оренду, комунальні послуги (опалення, освітлення, водопостачання ), витрати на охорону праці і т.д.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні залежно від зміни обсягу виробництва. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно до зміни обсягів діяльності. Постійні - це витрати, абсолютна величина яких залишається незмінною, або змінюється незначно при зміні обсягу виробництва. Постійні і змінні загальновиробничі витрати розподіляються на види продукції або робіт з використанням певної бази розподілу (години роботи, зарплата, обсяги діяльності, прямі витрати тощо). Сума прямих та загальновиробничих витрат становить величину виробничої собівартості.
До складу непрямих належать також витрати, які пов'язані з операційною діяльністю. Вони, у свою чергу, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

2. Встановлення цін за географічною ознакою.

Існує кілька різних підходів до ціноутворення. Один з них - встановлення цін за географічним принципом. Доставка товарів у віддалені райони передбачає більш високі транспортні витрати, ніж у прилеглі до виробнику райони, і відповідно більш високі ціни. Однак перекладати на покупців віддалених районів підвищені транспортні витрати не завжди доцільно, тому що це може призвести до втрати клієнтури. Тому частина витрат транспортування товарів у віддалені райони компенсують відносним підвищенням цін у близько розташованих районах і пропорційним зниженням у віддалених.
Географічний підхід до ціноутворення припускає прийняття рішення про встановлення фірмою різних цін для споживачів в різних частинах країни (виходячи з витрат по доставці).
Встановлення цін ФОБ (free on board) у місці походження товару
Цей метод означає, що товар передається перевізнику на умовах франко-вагон, після чого всі права на цей товар і відповідальність за нього переходять до замовника, який оплачує всі витрати з транспортування, страхування та ін витрати від місця знаходження фірми до місця призначення.
Переваги - кожен платить за себе.
Встановлення єдиної ціни з включеними у неї витратами з доставки.
Цей метод є повною протилежністю методу "ФОБ у місці виготовлення товару". У даному випадку фірма визначає єдину ціну з включенням до неї однієї і тієї ж суми транспортних витрат незалежно від віддаленості клієнта. Плата за перевезення дорівнює середній сумі транспортних витрат.
Вигоди методу - відносна простота застосування і можливість для фірми рекламувати єдину ціну в загальнонаціональному масштабі.
Встановлення зональних (поясні) цін.
Метод представляє собою щось середнє між методами ціни ФОБ у місці виготовлення товару і методом єдиної ціни з включеними у неї витратами з доставки.
Фірма виділяє дві і більше зони. Всі замовники, що знаходяться в межах окремої зони, платять одну й ту ж сумарну ціну, яка підвищується при віддаленні зони. У поясний ціною враховуються середні транспортні витрати для даної зони
Встановлення цін стосовно базисного пункту
Метод дозволяє продавцю вибирати те чи інше місто в якості базисного і стягувати з усіх замовників транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості доставки з цього пункту, незалежно від того, звідки в дійсності відбувається відвантаження.
При застосуванні системи цін базисного пункту в США неодноразово виникали конфлікти споживачів з групами виробників (харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів), що вимагали втручання Верховного суду (виробники звинувачувалися в застосуванні методів недобросовісної конкуренції, порушення антитрестівського законодавства тощо). Частка транспортних витрат у ціні товару може становити від декількох відсотків до декількох десятків відсотків. Наприклад, транспортні. складова ціни зерна в міжнародній торгівлі, що перевозиться судновими відправками, може, за даними Канадського міжнародного інституту зерна (CIGI), перевищувати 50%. У середині 1990-х рр.. в Україні частка транспортної. складової в кінцевій ціні вугілля перевищувала 50%, ділової деревини - 30%.
Перевага використання базисного пункту поза районом розташування фірми полягає в тому, що одночасно з підвищенням розмірів сумарної ціни для замовників, що знаходяться неподалік від фірми, для віддалених замовників ця ціна знижується.
Встановлення цін з прийняттям на себе витрат з доставки.
У цьому випадку, щоб забезпечити надходження замовлень, фірма частково або повністю бере на себе фактичні витрати з доставки товару, в надії розширити обсяги продажів і знизити витрати, що з лишком покриє додаткові транспортні витрати.

Завдання # 16

Визначити собівартість і на дитячий шампунь за такими даними. Витрати на 100 флаконів (грн.):
- На сировину і матеріали - 70;
- Допоміжні матеріали -4,50;
- Нарахована заробітна плата - 4;
- Інші витрати - 2,5;
- Витрати на збут (до виробничої собівартості) - 0,6%;
- Рентабельність виробництва шампуню (до витрат на виробництво і реалізацію за період) - 8,5%;
- ПДВ - 20%.
Рішення
Виробнича собівартість 100 флаконів = Витрати на сировину та матеріали + Витрати на допоміжні матеріали + нарахована заробітна плата + інші витрати = 70 + 4,5 + 4 + 2,5 = 81 грн.
Витрати на збут = Виробнича собівартість 0,006 = 81 0,006 =
= 0,49 грн.
Повна собівартість = Виробнича собівартість + Витрати на збут = 81 + 0,49 = 81,49 грн.
Ціна, без ПДВ = Повна собівартість (1 + рентабельність виробництва, в частках) =
= 81,49 (1 +0,085) = 88,42 грн.
Оптово-відпускна ціна = Ціна, без ПДВ (1 + ПДВ, в частках) = 88,42 (1 +0,2) = 106,10 грн.
Відповідь: собівартість -81,49 грн.; Оптово-відпускна ціна - 106,10 грн.

Завдання # 57

Побудувати криві попиту за такими даними:
Найменування товару
Ціна
Кількість
А
3
15
Б
2
20
А
3
15
Б
2
22,5
А
3
15
Б
2
50
Розрахувати коефіцієнт еластичності і зробити відповідні висновки.
Рішення
Крива попиту на товар А: Крива попиту на товар Б:
D
2
20 22,5 50
Q
P
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Q
3
P
0
D
15

Ступінь цінової еластичності або нееластичності визначають за допомогою коефіцієнта еластичності (Ed).
зміна кількості запитуваної продукції зміна ціни
початкове кількість продукції, що купується первісна ціна


Ed =
У випадку з товаром А еластичність відсутній, бо та кількість і ціна не змінюються.
Ed (товару Б) - буде абсолютно еластичним, за умови що ціна змінилася хоч на 1 копійку, але так як в умові ціна постійна, то при розрахунку коефіцієнта еластичності в знаменнику виходить 0, а як всім відомо на 0 ділити не можна.

Список використаної літератури

1. Закон України Про ціни і ціноутворення (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1990, N 52, ст.650);
2. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 4, ст. 28);
3. Про ціноутворення в умовах реформування економіки Постанова КМУ N 733 від 21 жовтня 1994 р.;
4. Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості Постанова КМУ N 473 від 26 квітня 1996 р.;
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (Наказ Міністерства Фінансів України N 27/4248 від 19 січня 2000 р.);
6. Васильєва Н.Е., Козлова Л.І. "Формування ціни в ринкових умовах" 1995р.
7. Донскова С., Єлагіна А. "Ціни і ціноутворення", 2000р.
8. Корінєв В.Л. "Цінова політика підприємства" Київ, Навчальний посібник, 2001р.
9. Оганесян А.А. "Ціни і ціноутворення". Іздат.ПРІОР 2001р.
10. Черна Л.О. "Ціни і ціноутворення в ринковій економіці" Вінниця,-1999р.
11. Шкварчук Л.О. "Ціни і ціноутворення", навчальний посібник. -Київ, 2005р.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Маркетинг, реклама и торгівля | Контрольна робота
40.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Собівартість продукції 3
Собівартість продукції 4
Собівартість продукції 2
Собівартість продукції 13
Собівартість продукції та її калькуляція
Собівартість промислової продукції
Собівартість сільськогосподарської продукції
Витрати і собівартість продукції
Кошторис та собівартість продукції
© Усі права захищені
написати до нас