ЗМІСТ
Введення1. Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності
2. Загальні принципи організації аудиту
2.1. Сутність, завдання і цілі аудиту в умовах ринкової економіки
2.2. Організація і планування аудиторської діяльності
2.3. Документальне оформлення аудиту
3. Методика аудиту основних засобів і нематеріальних активів
3.1. Завдання, джерела і послідовність аудиту
3.2. Аудит надходження і вибуття основних засобів
3.3. Аудит амортизації і використання основних засобів
3.4. Особливості аудиту нематеріальних активів
4. Оцінка стану внутрішньогосподарського контролю
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Потреба в незалежному професійному фінансовому контролі (аудиті) викликана ринковими відносинами в економіці, приватизацією державного майна, самостійністю суб'єктів господарювання і в зв'язку з цим - необхідністю забезпечення користувачів інформацією про ділову активність підприємств, підтвердження достовірності даних їх обліку та фінансової звітності.
Аудит є незалежною економічною експертизою господарської діяльності підприємств.
У числі зацікавлених в аудиті осіб часто виступають і керівники підприємств. Як відомо, "попереджений, значить - озброєний", тому своєчасна інформація допоможе керівнику (власнику) уникнути багатьох негативних наслідків і, послухавши рекомендацій аудитора, прийняти вірне господарське рішення.
Тому аудиторська перевірка є надійною підмогою для самостійного встановлення платником податку фактів недоплати, погашення цієї недоплати і тим самим - скорочення непродуктивних втрат.
Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємств формуються під впливом різноманітних факторів і умов. До них належать, у тому числі рівень забезпечення основними засобами, ефективність їх використання, ступінь зносу, правильність оцінки та ін раціональна експлуатація основних засобів є важливим чинником оптимізації собівартості продукції, тобто загальних витрат виробництва та оподаткування підприємства, що безпосередньо впливає на загальний кінцевий фінансовий результат діяльності.
Метою написання даної курсової роботи є ознайомлення та вивчення методики аудиту витрат на оплату праці в СТОВ "Степове", ведення обліку заробітної плати та утримань з неї при дотриманні нормативно-правових актів.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА РЕГУЛЮВАННЯ АУДІТОРСЕОЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Встановлення ринкових відносин, поява господарських структур, заснованих на недержавній формі власності, вимагають відповідного фінансового контролю. Нові умови господарювання об'єктивно зумовили необхідність розвитку аудиту. Фінансовий контроль набуває інший склад у зв'язку з утворенням аудиту.
Аудит-це окрема ланка в системі контролю, яке займає особливе місце. Деякі наукові діячі з економічної точки зору припускають, що аудит-це незалежна перевірка бухгалтерської звітності та іншої обліково-звітної інформації про діяльність підприємства з метою підтвердження її достовірності та законності. [20.28]
Розвиток аудиту в Україні в повній мірі почалося в 1989 році (у той час ще в союзній республіці) у період виникнення спільних підприємств іноземною стороною було поставлено питання про аудиторському підтвердження результатів фінансово-господарської діяльності спільного підприємства, що стало передумовою створення в Києві дочірнього відділення союзної аудиторської фірми "Інаудит" під назвою "Інаудит-Україна". До складу першої аудиторської фірми увійшли колишні госслужащііе контрольно-ревізійного управління Міністерства Фінансів України. Формально говорити про виникнення цілісної системи аудиту в Україні можна лише з 1993 року, після прийняття Закону України "Про аудиторську діяльність". [21.23-24]
Як пише М. Білуха, аудит відноситься до інтелектуальної діяльності, яка представляється собою дослідження фінансово-господарської діяльності з метою удосконалення її та збільшення прибутковості відповідно замовлень, виданих на основі договору між аудиторськими організаціями і суб'єктами підприємницької діяльності. [13.574]
Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 № 3125-ХІІ (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 14.03.1995 № 81-95-ВР, від 20.01 1996 № 54/96-ВР) . Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Положення цього Закону діють на території Україні, а також поширюються на всі господарські суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. [1]
Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" статті 3 поняття аудиторська діяльність містить у собі організаційні і методичні забезпечення аудиту, практичне використання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.
Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності. Разом з цими видами послуг аудиторські підприємства на Україну проводять роботи з приватизації майна державних підприємств, аукціон підприємств, готують матеріали для розгляду справ клієнтів в арбітражному суді. Завдяки аудитору здійснюються посередницькі операції. [27.29-30]
З метою удосконалення та уніфікації аудиторської діяльності в Україні в 1993 році був створений незалежний самостійний орган-Аудиторська палата України (АПУ). Головним завданням АПУ є вплив на розвиток аудиту в країні, рішення на єдиній методологічній основі принципових питань аудиторської діяльності України. [21.24]
Діяльність АПУ здійснюється на принципах демократизму і самостійності, колегіальності і гласності, виборності органів управління і персональної відповідальності, чим принципово відрізняється від організацій та діяльності інших контролюючих органів. [20.30]
АПУ здійснює:
- Сертифікацію суб'єктів, які мають наміри займатися аудиторською діяльністю. Сертифікатом є офіційний документ, власник якого може здійснювати аудит на підприємствах та в господарських товариствах, банках або в цих структурах одночасно
-Затверджує програми підготовки аудиторів
-Затверджує норми і стандарти аудиту [27.30]
-Веде реєстр аудиторських фірм і аудиторів. Відповідно до рішення АПУ від 31.10.2000 року (протокол № 95) затверджено Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської фірми-офіційний загальнодержавний реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які зареєстрували свою діяльність відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність". [5.48]
Затверджені АПУ норми і стандарти є обов'язковими для використання їх підприємствами, організаціями. Основними завданнями АПУ є наступні:
û організація через аудиторські фірми незалежного контролю суб'єктів господарювання
û надання методичної допомоги аудиторським фірмам (розробка і затвердження нормативів, положень щодо сертифікації та інше)
û надання суб'єктам підприємницької діяльності методичну допомогу з питань обліку, аналізу, контролю
û підготовка і збільшення кваліфікаційного рівня аудиторів та інше. [27.31]
Отже, аудит на Україну має всі умови для подальшого розвитку, тому виникає необхідність доопрацювання теоретичних питань фінансового контролю. Законодавцям, науковим і практичним працівникам слід переглянути організацію і правове забезпечення аудиторської діяльності в системі фінансового контролю.
Вітчизняне законодавство потребує подальшого удосконалення, оскільки, обгрунтовуватися лише на чітко сформульованих поняттях і при цьому може досягти надійну правову захист. Реалізація такого підходу, на наш погляд, дасть можливість не тільки впорядкувати фінансове законодавство, а й збільшити рівень аудиту на Україну. [20.30]
2. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТУ
2.1. СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ І ЦІЛІ АУДИТУ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність" ст.3, поняття аудиторська дестельность містить в собі організаційне і меодіческое забезпечення аудиту, практіческон використання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економічно правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.
Разом з цими послугами аудиторські підприємства в Україні проводять роботи з приватизації майна державних підприємств, комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств, готують матеріали для розгляду справ клієнтів в арбітражному суді. За допомогою аудитора здійснюється посередницькі контакти.
У кінцевому підсумку аудитор представляє собою дуже високу форму організації і реалізації економічних ідей.
Аудит - незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання з метою визначення достовірності звіту, обліку, його повноти та відповідності законодавству та встановленим нормативам. [23.58-59]
Основними завданнями і метою аудиту є становлення:
1. Правильності документального оформлення і своєчасності відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнього переміщення і вибуття.
2. Перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу (нарахування амортизації) основних засобів.
3. Контроль за витратами на капітальний ремонт.
4. Перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в тому числі ліквідації) основних засобів.
5. Контроль за основними засобами.
6. Перевірка правильності проведення індексації основних засобів.
2.2. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Процес аудиту необхідно організувати в певному порядку виконання робіт. доцільно здійснювати аудит поетапно, в такій послідовності:
Схема 1
Попереднє обстеження діяльності клієнта
Аналітична перевірка фінансової інформації
Заключний огляд фінансової звітності
Попереднє обстеження діяльності клієнта складається з наступних питань: сфера діяльності, попит на продукцію, особливості економічної галузі, стратегія діяльності, напрями інвестицій, наявність справ у суді, претензії різних організацій. Необхідно вивчити звітність підприємства за попередній рік, проаналізувати зміни в поточному році у порівнянні з минулим роком за виробництвом валової продукції, її собівартість і інші показники. Для цього аудитор вивчає: різні звіти клієнтів, інформацію про збори акціонерів, внутреннею фінансову звітність, інструкції, нові нормативні акти, інформацію з преси, отриману усну інформацію при співбесіді з керівником, бухгалтерами. Необхідно також ознайомитися з усіма актами податкової інспекції, Пенсійного фонду та інших контрольно-ревізійних організацій. Після цього складається договір на проведення аудиту.
Планування аудиту необхідне для чіткого визначення напрямку аудиту, об'єктів і методів перевірки.
Експертиза системи обліку і внутрішнього контролю призначена для вивчення системи обліку і відображення операцій в облікових регістрах на підприємстві, оцінки їх придатності для підготовки фінансової звітності, а також визначення способів проведення аудиторської перевірки.
Аналітична перевірка фінансової інформації здійснюється для визначення тенденцій процесів виробництва, взаємозв'язок економічних показників і виявлення так званих надзвичайних відхилень, розрахунків економічних коефіцієнтів для оцінки фінансового стану і підготовки огляду фінансової інформації. Аналітична перевірка включає: аналіз показників у динаміки, у порівнянні з планом, з аналітичними показниками іншого підприємства, яке функціонує в таких же умовах. Важливе значення має структурний аналіз, який дає можливість виділити найбільш суттєві об'єкти контролю.
Вибіркове обстеження здійснюється для отримання в достатньому обсязі аудиторських свідчень (доказів), на основі яких складається аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності.
При проведенні аудиту бухгалтерського обліку основних засобів аудитор використовує такі аудиторські докази:
1. Первинні документи з обліку основних засобів.
2. Облікові регістри синтетичного обліку основних засобів (відомості, журнали, книги).
3. Інвентаризаційні відомості, що свідчать про фактичний стан і наявність основних засобів.
4. Рахунки Головної книги, призначені для основних засобів та їх зносу.
5. Бухгалтерський баланс звітного періоду.
6. Звіт про фінансові результати.
7. Результати опитувань та анкетувань керівництва підприємства з питань обліку основних засобів.
8. Документація внутрішнього аудитора з контролю основних засобів.
9. Відповіді на запит від постачальників основних засобів або підрядників.
10. Робочі документи і звіт попереднього аудитора.
11. Контракти, угоди про оренду, страхові поліси.
12. Кошториси і плани ремонтів основних засобів.
13. Розрахунки амортизаційних відрахувань за основними засобами.
14. Наказ про облікову політику в частині обліку основних засобів.
Даний етап є найбільш відповідальним і істотним. Тому тут необхідно чітко визначити об'єкт перевірки, обсяг аудиторської вибірки, джерела інформації, прийоми та методи аудиторських процедур.
Основними методами, які використовуються при аудиті основних засобів, є опитування, фізична перевірка, порівняння, перерахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження.
Опитування керівництва підприємства може спонукати аудитора до здійснення додаткових аудиторських процедур і застосуванню інших методів, оскільки може виникнути необхідність отримати дані про прогнозовані угодах, плани продажу основних засобів, наявності застав або претензій, судових позовів.
Оскільки перевірка аудитором обліку основних засобів є процесом досить трудомістким, вимагає обробки великих обсягів інформації, аудитор може застосувати вибіркове дослідження основних засобів при прийнятному рівні аудиторського ризику.
Огляд фінансової інформації здійснюється на кінцевому етапі аудиту на основі всіх зібраних факторів і матеріалів аудиторської перевірки. Висновки, зроблені на основі великої кількості тестів, пов'язаних з вивченням звітності, дозволяють сформувати аудиторський висновок.
Підготовка аудиторського висновку - це кінцева мета аудиторської перевірки, якою є аудиторське судження про достовірність фінансової інформації, а також розробка рекомендацій, надання порад щодо виправлення помилок і ліквідації виявлених недоробок. [11.28-30]
При проведення аудиту основних засобів аудит також необхідно здійснювати поетапно. Існує певна послідовність, яка допомагає аудитору більш ефективно проводити цю перевірку.
Етапи проведення аудиту основних засобів:
I. Підготовчий етап. Аудитор з'ясовує складу основних засобів, їх види, рівень забезпеченості підприємства основними засобами, матеріальну відповідальність за них, їх технічні характеристики. Важливою проблемою є оцінка надійності внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту основних засобів на підприємстві.
Оцінка внутрішнього контролю основних засобів може здійснюватися зовнішнім незалежним аудитором за такими напрямками:
»Перевірка наявності первинної документації по всіх господарських операціях з основними засобами;
»Розподіл функціональних обов'язків должносних осіб, які відповідають за стан і рух основних засобів;
»Забезпечення належних умов зберігання і експлуатації основних засобів на підприємстві;
»Наявність необхідних дозволів керівництва на здійснення операцій з основними засобами;
»Періодичне проведення інвентаризації основних засобів;
»Належне ведення інвентарного пооб'єктного обліку основних засобів;
»Конnроль записів у журналі обліку руху основних засобів та інші напрями перевірки.
Оцінивши ступінь довіри до системи внутрішнього контролю основних засобів та можливості використання результатів роботи внутрішнього аудитора, зовнішній аудитор повинен оцінити загальний аудиторський ризик перевірки.
II. Етап фізичної перевірки. Аудитор повинен оцінити достовірність поданих підприємством результатів проведеної інвентаризації основних засобів. З цією метою аудитор або його асистент повинні спостерігати за ходом проведення інвентаризації, оцінити правильність її методики, документальне оформлення. Крім того, аудиторові слід зробити вибіркову перевірку записів в інвентаризаційних відомостях шляхом самостійного перерахунку окремих видів основних засобів. При виявленні відхилень від наданих даних підприємством аудитор направляє листа відповідного змісту керівнику підприємства з рекомендаціями щодо усунення виявлених недоліків.
III. Основний етап аудиту. Суть цього етапу полягає у контролі оцінки основних засобів, встановлення їх належності, перевірці достовірності облікових записів по основних засобах і залишків по них у балансі, перевірці правильності нарахування зносу основних засобів і визначенні видатків на їх ремонт. Для вирішення завдань аудиту на основному етапі перевірки основних засобів аудитор здійснює:
»Перевірку первинних даних по основних засобів;
»Контроль розрахунку амортизаційних відрахувань;
»Перевірку правильності списання недоамортизованої частини основних засобів при їх ліквідації;
»Контроль дотримання чинного законодавства по операціях з основними засобами;
»Перевірку правильності документального оформлення оприбуткування та ліквідації основних засобів;
»Контроль правильності індексації, переоцінки основних засобів;
»Перевірку правильності перенесення початкових залишків за основними засобами;
»Контроль порівнянності даних аналітичного, синтетичного обліку, Головної книги та Балансу;
»Перевірку операцій з орендованими та переданими в оренду основними засобами;
»Встановлення ефективності використання основних засобів;
»Встановлення джерел фінансування придбання (створення) основних засобів.
IV. Завершальний етап. На основі складених робочих документів аудитор складає проміжний звіт про стан бухгалтерського обліку основних засобів і робить аудиторський висновок щодо достовірності, повноти і реальності уявлення основних засобів у фінансовій бухгалтерській звітності підприємства.
При проведенні аудиторської перевірки також необхідно зробити планування аудиту, яке повинно грунтуватися на знанні діяльності клієнта.
Якщо аудиторська фірма не має даних про клієнта, то необхідно зібрати інформацію про ділову активність клієнта, фінансовий стан, стосунках з попередньою аудиторською фірмою, по можливості налагодити контакти з правоохоронними органами, банками, торговими і промисловими підприємствами, з якими клієнт має ділові відносини. Також необхідно вивчити особливості галузі клієнта, правовий статус, форму господарювання, оскільки це пов'язана з особливостями законодавчої бази України, яка регулює виробничо-фінансову діяльність. Слід зібрати дані про розмір підприємства, спеціалізації, рівні рентабельності, форми обліку. Виходячи із замовлення на вигляд аудиторської перевірки та аналізу зібраної інформації, підбирають конкретних виконавців, формують групи аудиторів.
Для здійснення аудиту складають програму аудиту. Програма може бути типовий чи індивідуальної з різним ступенем деталізації за об'єктами і напрямами аудиту.
Робоча програма аудитора:
1. Аудиторська оцінка організації і стану бухгалтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю і достовірності фінансової звітності підприємства
2. Аудиторська перевірка виробничо-господарської діяльності
3. Консультаційні послуги і рекомендації по виправленню виявлених недоліків.
Складання таких програм дозволяє чітко організовувати роботу з перевірки фінансової інформації, сконцентрувати увагу на основних моментах.
Важливим елементом діяльності аудитора при плануванні є оцінка аудиторського ризику, який взаємопов'язаний з визначенням інформаційної бази для проведення аудиту.
Аудиторським називають ризик, який бере на себе аудитор, при наданні висновку щодо повної достовірності даних фінансової звітності, в той час як там, можливо, будуть помилки, не виявлені аудитором.
Модель ризику:
AR = IR * CR * DR
де, AR-аудиторський ризик, IR-внутрішній (власний) ризик, CR-ризик контролю, DR-ризик виявлених помилок.Величина аудиторського ризику може виражатися у відсотках, коефіцієнтах або абсолютно числових виразах. Допустима величина аудиторського ризику становить 1-5%. [11.34-37]
На прикладі СТОВ "Степове" ми розглянули і розрахували власний ризик підприємства, який дає нам можливість визначити наскільки правдиво аудиторський висновок і побачити відхилення в діяльності підприємства, які спричинили за собою негативне аудиторський висновок.
Листок оцінки власного ризику
СТОВ "Степове" Слов'яносербського району Луганської областіНомер____________
Етап работи__________
Составил_______Дата___________Проверил___________Дата______
| Питання | Рівень ризику | ||
| Високий | Середній | Низький | |
| ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ 1.Які загальний стан економіки галузі? -Спад виробництва 2.Повліяло негативно на розвиток підприємств галузі: -Загальний стан економіки України 3.Пірнадлежіт чи продукція галузі до: -До конкурентноспроможної 4.Характерін чи для галузі довгий виробничий процес? 5.Получает чи галузь дотації від держави? 6.Наблюдалісь чи зміни в тенденції прибутковості (збитковості) серед підприємств галузі? ВНУТРІШНІ ЧИННИКИ 1.Які форма власності підприємства: -Прочая 2.Як здійснюється керівництво підприємством? -Колегіально 3.Імеет керівництво достатній досвід роботи та кваліфікацію? 4.Імеет керівництво негативну репутацію? 5.Есть чи є ознаки недостатньої чесності керівництва? 6.Не чи знаходиться керівник під чиїмось негативним впливом? 7.Способно чи керівництво на невиправданий ризик? 8.Есть чи керівництва причини спотворювати фінансовий стан підприємства? 9.Імеет підприємство орган внутрішнього контролю? 10.Нет чи конфлікту між головним бухгалтером і керівником? 11.Проводить чи інвентаризація перед складанням річної звітності? | Х Х Х | Х Х Х | Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х Х |
Продовження таблиці
| Питання | Рівень ризику | ||
| Високий | Середній | Низький | |
| 12.Заключени чи договору про матеріальну відповідальність у випадках передбачених законодавством? 13.Билі випадки крадіжок і зловживань на підприємстві? 14.Наблюдается чи висока плинність кадрів? 15.Пользуется підприємство кредитом? 16.Является чи підприємство прибутковим? 17.Проверялось чи підприємство у звітний період органами ДПІ? 18.Проісходілі у звітному періоді зміни до облікової політики? 19.Проводілся чи аудит в попередньому звітному періоді? | Х Х | Х Х | Х Х Х Х |
Документальне оформлення аудиторської перевірки проводиться на підставі статей 7,21 Закону України "Про аудиторську діяльність", національних нормативів аудиту:
- № 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки"
- № 26 "Аудиторський висновок"
- № 27 "Інша інформація в документах, що відноситься до перевірки аудитором фінансової звітності підприємства"
- № 28 "Аудиторський висновок спеціального призначення"
- № 29 "Оцінка перспективної фінансової інформації".
У відповідності з цими документами документальне оформлення аудиту складається з двох видів документів: робочого і підсумкового.
Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію та підсумки, винесені в результаті проведеного аудиту. Робочі документи є власністю аудитора. Вони мають містити всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного виконання перевірки. Дана інформація повинна підтвердити висновок аудитора.
Робочі документи виконують такі функції:
-Забезпечення обгрунтованості аудиторського висновку
-Свідоцтво відповідності проведення аудиту стандартам
-Обгрунтованість планування, контролю якості проведення аудиту
-Проведення аудиту на єдиних методологічних принципах.
Робоча інформація повинна містити опис усіх значущих моментів і обставин, з якими зустрівся аудитор під час проведення перевірки. Вона повинна бути чіткою і зрозумілою, щоб по ній можна було легко визначити обсяг роботи, перевірити обгрунтованість підсумкових висновків. Робоча документація повинна складатися під час твори аудиту. Робоча документація повинна відповідати таким вимогам про кожен об'єкт перевірки:
- Використані методики і тести
- Отримана інформація
- Висновок.
Робочі документи розробляються кожним аудиторським підприємством з урахуванням кваліфікаційної підготовки аудиторів, їх прийнятої організації аудиторського процесу.
Кожен робочий документ повинен бути належним чином оформлений:
1) мати реквізити аудиторської фірми, номер і дату договору, на підставі якого проводиться перевірка
2) мати реквізити суб'єкта, який перевіряється
3) мати ідентифікаційний номер і пронумеровані сторінки
4) бути засвідченим аудитором, який проводить перевірку з написанням дати аудиту.
Робочі документи зазвичай містять:
-Інформацію про клієнта (юридичну, організаційну)
-Копію юридичних первинних та інших документів
-Документацію про планування аудиту
-Інформацію про проведення тестування систем контролю, процедури перевірки на суттєвість, аудиторські свідчення
-Висновки сторонніх аудиторів або експертів
-Висновки, зроблені аудитором для різних об'єктів аудиту.
Після закінчення перевірки робочі документи залишаються в аудитора, власністю якого вони є. Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів. Робочі документи можуть бути запитані в аудитора за рішенням слідчих органів або суду.
Підсумкові документи складаються їх аудиторського висновку та додаткової інформації, яка передається замовником.
За результатами аудиторської перевірки складається аудиторський висновок та інша інформація, яка передається замовнику.
Аудиторський висновок-це офіційний документ, який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить судження оцінку аудитора щодо достовірності звітності, повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке поле користувачів.
Аудиторський висновок є завершальним етапом аудиту, яке повинно відповідати вимогам Закону України "Про аудиторську діяльність" (с.7, 21) і національним нормативам аудиту.
Аудиторський висновок складається з наступних розділів:
1. "Тема" - де необхідно записати, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором, вказати назву аудиторської фірми, а також повна назва підприємства, яке перевіряється і час перевірки
2. "Кому адресується аудит" - необхідно чітко вказати адресата
3. "Вступ" - містить дані про склад звітності, яка перевіряється, на яку була складена інформація, обов'язкове повідомлення про відповідальність за складання звіту керівництва підприємства та зауваження, які надійшли в результаті перевірки поданої звітності
4. "Масштаб перевірки" - представляє собою розгляд масштабу аудиту та складу виконаних робіт
5. "Висновок аудитора за перевіреним фінансового звіту" - необхідно чітке судження аудитора про звітність, правильність усіх її істотних аспектів відповідно інструкції про порядок складання звітності
6. "Дата аудиторського висновку" - необхідно проставити дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Завершеною є перевірка тоді, коли її результати доведені до керівництва підприємства, на якому проводилася перевірка і керівництву необхідно підписати звіт, який прикладається до аудиторського висновку та акту прийому-здачі виконаних робіт
7. "Адреса аудиторської фірми" - містить адресу дійсного існування аудиторської фірми, номер та термін дії ліцензії, отриманої від Аудиторської палати України
8. "Підпис аудиторського висновку".
Аудиторські висновки можуть бути наступних видів:
# Безумовно позитивні складаються в тому випадку, коли на думку аудитора виконано наступні умови:
-Аудитору надана вся інформація і пояснення, необхідні для цілей аудиту
-Інформація в цілому достатня для відображення реального стану суб'єкта перевірки
-Фінансова документація складена на основі прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє чинні законодавчі та нормативні вимоги
-Звітність складена на основі діючих облікових даних і не є суперечливою
-Звітність складена належним чином за затвердженою формою.
# Умовно позитивні
# Негативні. У даному висновку вказують які порушення і помилки викривляють реальний стан справ та достовірність фінансової звітності.
# Аудитор відмовляється від видачі висновку про звітність і оформляє свій звіт в іншій формі. Дана відмова дають у тому випадку, коли аудиторська фірма не мала можливості виконати перевірку з зробити висновок, виходячи з наданих на перевірку документів. У відмові конкретно вказують причини про неможливість видачі висновку. [16.67-71]
Аудиторський висновок оформляють у 3-х примірниках, два з них вручають клієнту, а третій залишається в аудиторській фірмі. До цього примірника додають робочі документи аудитора, завірені підписом керівника підприємства-клієнта та печаткою, бухгалтерський баланс ф.1, звіт про фінансові результати ф.2.
Один примірник підприємство направляє до Державної податкової інспекції. [11.58]
Також при передачі клієнтові аудиторського висновку аудитором може бути передана і додаткова підсумкова документація. Додаткова підсумкова інформація оформляється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор у висновку посилається на неї.
Форму і складу додаткової документації визначає аудитор самостійно, але дотримуючись таких визначених назв:
-Аудиторський звіт
-Звіт про проведення аудиту
-Звіт про результати проведення аудиту
-Звіт про експересс-огляді
-Експрес-огляд
-Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки
-Лист інформування клієнта.
Після закінчення аудиту як мінімум один додаток додатково підсумкової інформації передається клієнтові. Дана інформація має конфіденційний характер.
Термін зберігання підсумкової інформації визначається виходячи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших міркувань. [16.71-73]
3. МЕТОДИКА АУДИТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
Методика проведення аудиту основних засобів наведена в таблиці 1.
Таблиця 1
| № | Етап перевірки | Реєстр обліку | Процедура аудиту |
| 1 1.1 | Перевірка руху основних засобів Надходження основних засобів | Інвентарні картки обліку основних засобів, акти прийому-передачі основних засобів; акти введення в дію основних засобів; журнал-ордер № 13; Головна книга; фінансова звітність підприємства | Перевірка: відображення в обліку надходження основних засобів; правильність бухгалтерського обліку оприбуткування основних засобів залежно від форми власності підприємства |
| 1.2 | Вибуття основних засобів | Інвентарні картки обліку основних засобів, акти прийому-передачі основних засобів; акти введення в дію основних засобів; журнал-ордер № 13; Головна книга; фінансова звітність підприємства; дозволу на реалізацію; акти ліквідації основних засобів | Перевірка: дозволу і порядок ліквідації основних засобів, а також бухгалтерських записів, які відображають ліквідацію, реалізацію, безкоштовну передачу основних засобів залежно від форми власності підприємства |
| 2 | Перевірка нарахування зносу (амортизації) на основні засоби | Інвентарні картки обліку основних засобів, акти прийому-передачі основних засобів; акти введення в дію основних засобів; журнал-ордер № 13; Головна книга; фінансова звітність підприємства | Перевірка: застосування підприємством норм зносу основних засобів згідно чинного законодавства; порядку нарахування підприємством зносу (амортизації) основних засобів, застосування прискорених норм амортизації; правильності відображення в обліку зносу основних засобів залежно від форм власності |
| 3 | Перевірка проведення індексації основних засобів | Інвентарні картки обліку основних засобів, акти прийому-передачі основних засобів; журнал-ордер № 13; Головна книга; баланс | Перевірка: існування проведення індексації балансової вартості основних засобів; правильності застосування коефіцієнтів індексації; використання понижуючих коефіцієнтів амортизації основних засобів; порядку відображення в обліку результатів індексації основних засобів |
Продовження таблиці 1
| № | Етап перевірки | Реєстр обліку | Процедура аудиту |
| 4 | Перевірка порядку відображення ремонту основних засобів | Акти прийому-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів; накази; накладні; рахунки-фактури на виконання капремонту господарським способом; журнал-ордер 13; Головна книга; баланс | Перевірка порядку формування, списання та обліку витрат, пов'язаних з капремонтом основних засобів. При цьому необхідно враховувати період, в якому відбулося списання витрат, пов'язаних з капремонтом основних засобів |
| 5 | Перевірка відповідності, повноти та достовірності обліку основних засобів | Інвентарні картки обліку основних засобів; відомості інвентаризації; журнал-ордер 13; Головна книга; фінансова звітність | Перевірка: відповідність даних звітними даними первинних документів, регістрів синтетичного та аналітичного обліку основних засобів |
Основні засоби є сукупністю способів праці, які функціонують у натуральній формі протягом кількох років у сфері матеріального виробництва або нематеріальної сфери, які відповідно до бухгалтерських звітів включені до складу основних засобів. У процесі експлуатації вони переносять свою вартість на собівартість продукції частинами (нарахування амортизації).
Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, держреєстрацію, які становлять їх первісну вартість.
До основних засобів відносяться предмети вартістю понад 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з терміном експлуатації більше одного року.
Основними завданнями і метою аудиту є становлення:
7. Правильності документального оформлення і своєчасності відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнього переміщення і вибуття.
8. Перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу (нарахування амортизації) основних засобів.
9. Контроль за витратами на капітальний ремонт.
10. Перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в тому числі ліквідації) основних засобів.
11. Контроль за основними засобами.
12. Перевірка правильності проведення індексації основних засобів.
Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:
1. Баланс (форма № 1).
2. Звіт про фінансові результати та його використання (форма № 2).
3. Синтетичні регістри обліку основних засобів (Головна книга, журнал-ордер № 13).
4. Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти-прийому-передачі, введення в експлуатацію, ліквідація, відомості індексації балансової вартості.
3.2. АУДИТ НАДХОДЖЕННЯ І ВИБУТТЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Основні засоби надходять на підприємства з різних джерел: від постачальників за оплату, засновників у вигляді внесків до статутного фонду, передаються іншими суб'єктами підприємницької діяльності безкоштовно.
Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Кожному інвентарному об'єкту незалежно від його знаходження (в експлуатації або на складі) присвоюється відповідний інвентарний номер. Інвентарні номери повинні проставлятися на всіх первинних документах, які є підставою для відображення в учетеіх їх наявності або руху.
У зв'язку з цим аудит основних засобів необхідно починати з перевірки заощадження основних засобів. Вона здійснюється шляхом проведення інвентаризації основних засобів. Наявність та технічний стан об'єктів основних засобів визначається інвентаризацією.
Наступним етапом аудиту є перевірка правильності відображення в обліку руху основних засобів.
Акт прийомки-передачі (ф.ОЗ-1) є первинним документом, який є підставою для введення в експлуатацію основних засобів. На кожен об'єкт слід виписувати інвентарну картку, яка є регістром аналітичного обліку основних засобів, і дозволяє контролювати їх наявність в місцях зберігання.
Вибуття основних засобів відбувається шляхом їх реалізації, безоплатної передачі у разі їх повного фізичного або морального зносу, остаточного вибуття з ладу або загибелі.
Перевірка реалізації або безоплатної передачі основних засобів починається з ознайомлення з рішенням (дозволом) на здійснення підприємством відповідних дій. У залежності від підпорядкованості підприємства цей документ може бути протоколом загальних зборів засновників, дозволу фонду Державного майна України, відповідного підприємства або відомства. Після цього аудитор вивчає акти прийому-передачі, в яких має бути зазначено відповідний адресат їх передачі. При перевірці ліквідації у зв'язку із зносом або пошкодженням розглядаються акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевіряти, затверджений чи акт керівником підприємства, чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об'єкта в інвентарній картці.
Наступним етапом є перевірка відображення в обліку порядку ліквідації (реалізації) або надходження основних засобів. Залежно від форми власності підприємства (державна або недержавна) визначається порядок обліку.
Основною відмінною є те, що на підприємстві державної форми власності ліквідація і надходження основних засобів відбувається із зміною величини статутного фонду, в той час як на недержавних підприємствах розмір повинен залишатися незмінним.
На останньому етапі аудиту руху коштів перевіряється відповідність первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними журналу-ордера № 13, Головної книги та фінансової звітності підприємства.
3.3. АУДИТ АМОРТИЗАЦІЇ І ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
На першому етапі необхідно встановити правильність застосування норм амортизації. Після цього перевіряються нарахування на введені в експлуатацію основні засоби: підприємства повинно нараховувати знос з першого числа місяця, наступного за місяцем їх введення, а за тими, які вибули, нарахування зносу припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем їх вибуття.
Перевіряючи нарахування амортизації (зносу), аудитор повинен мати на увазі, що амортизації підлягають витрати на:
~ Придбання основних фондів для власного використання;
~ Самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб;
~ Проведення всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
~ Придбання, ремонт і амортизація легкового автотранспорту тільки юридичними особами, які надають платні послуги, що стосуються переведення сторонніх громадян і послуги з надання легкового автотранспорту в оренду (прокат);
~ Поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.
Не підлягають амортизації, а повністю відносяться до валових витрат, витрати на:
»Придбання і відгодівлю продуктивної худоби;
»Вирощування багаторічних насаджень;
»Зміст законсервованих основних фондів;
»Придбання основних фондів з метою їх подальшої реалізації.
Норми амортизації встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на кінець звітного періоду. З 1 січня 2004 року вони становлять (на квартал):
# Для об'єктів групи 1 (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки) - 2%;
# Для групи 2 (автомобільний транспорт, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, офісне обладнання) - 10%;
# Для групи 3 (інші об'єкти виробничого призначення, не включені до 1, 2 і 4 групи) - 6%;
для групи 4 (ЕОМ, телефони, мікрофони, рації) - 15%.
Сума амортизаційних відрахувань за звітний період (квартал) = балансова вартість групи на початок звітного періоду х норма амортизації певної групи: 100.
Балансова вартість групи на початок звітного періоду = балансова вартість групи на початок періоду, попереднього звітному, + сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та з метою інших поліпшень основних фондів протягом періоду, попереднього звітному, - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього періоду - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих за попередній період.
Перевіряючи нарахування амортизації слід мати на увазі такі особливості:
ü об'єктом нарахування амортизації є основні засоби (крім землі);
ü нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта, який встановлюється підприємством;
ü амортизація основних засобів, крім інших необоротних активів, нараховується за допомогою застосування таких методів:
û прямолінійного;
û зменшення залишкової вартості;
û прискореного зменшення залишкової вартості;
û кумулятивного;
û виробничого;
û норм і методів, передбачених законодавством;
ü метод амортизації обирається підприємством самостійно;
ü амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за допомогою таких методів:
û прямолінійного,
û виробничого;
ü амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, а решта 50% вартості, які амортизуються, - у місяці їх списання;
ü нарахування амортизації проводиться щомісяця. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році;
ü суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства (зносу необоротних активів).
Другим етапом аудиту зносу основних засобів є перевірка правильності обліку зносу (амортизації) і відображення його в облікових регістрах. Облік нарахування амортизації на підприємствах державної та недержавної форм власності неоднаковий. Це пов'язано з неможливістю змінювати вартість статутного фонду за рахунок зносу основних засобів на підприємствах недержавної форми власності. Знос (амортизація) на згаданих підприємствах нараховується бухгалтерським записом Дт 20 Кт 02, тоді як на державних - Дт 85 Кт 02. Далі аудитор перевіряє, щоб в інвентарних картках обліку основних засобів вказувалася сума зносу по кожному об'єкту.
Перевіряючи нарахування амортизації (зносу), аудитор повинен приділити увагу встановленню правильності застосування відповідного понижуючого коефіцієнта.
На останньому етапі аудиту нарахування амортизації - зіставлення даних первинних, аналітичних та синтетичних регістрів обліку.
3.4. ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду, більше року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам (права користування корисними ресурсами, права користування майном, права на знаки торгівлі і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальні активи).
Аудитор користується ПСБО 8 "Нематеріальні активи", Законами України "Про власність", "Про товарні знаки" та ін
Під аудитом інтелектуальної власності (нематеріальних активів) розуміється перевірка прав підприємства на користування землею, водою, об'єктами промислової та інтелектуальної власності (авторське право у сфері науки, літератури, мистецтві і т.д.).
Аудитори для проведення технічної експертизи об'єктів інтелектуальної власності та здійснення юридичного аналізу документів, які підтверджують право на власність, залучають патентних повірених та юристів.
Починаючи аудит, в першу чергу слід перевірити факт існування матеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт (програма для комп'ютера, конструкторська документація), або де підтверджується створення об'єкта (договір, ліцензійна угода). Крім того, акт приймання-передачі може підтвердити факт одержання даного об'єкта інтелектуальної власності.
Аудитор разом із залученими фахівцями визначає правильність вартості інтелектуальної власності. Якщо об'єкт власності вкладений у статутний капітал, то його оцінка визначається за домовленістю засновників, якщо його придбали за кошти, то він оцінюється за фактичними витратами на придбання, якщо отримано безкоштовно, то його оцінка визначається експертним методом.
Аудитору необхідно перевірити правильність оприбуткування об'єктів на рахунку 12 "Нематеріальні активи" в кореспонденції з рахунками 31 "Рахунки в банках", 46 "Неоплачений капітал", а також обгрунтованість їх вибуття (продаж, списання чи безкоштовна передача). Крім того, порівнюють дані синтетичного й аналітичного обліку нематеріальних активів, якщо облік ведеться за їх видами та об'єктам.
Аудитор перевіряє дотримання правил прийому, відображення в бухгалтерському обліку нематеріальних активів, правильність їх оцінювання, списання і нарахування зносу. Для обліку амортизації нематеріальних активів використовують рахунок 13 "Знос необоротних активів", субрахунок 133 "Знос нематеріальних активів", а в дебеті - списання у разі вибуття або продажу.
Аудитор повинен пам'ятати, що умовою для оприбуткування нематеріальних активів є документи, які ідентифікують ці активи. Він робить такі записи:
Дт 12 Кт 46 - на внесене право на користування.
У разі отримання нематеріального активу від засновників у рахунок внесків до статутного капіталу: Дт 12 Кт 46.
У разі безкоштовного одержання: Дт 12 Кт 424.
Згідно ПСБО 8 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, але не більше 20 років, починаючи з дати прийняття на облік. Метод нарахування амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з особливостей форми отримання очікуваних економічних вигод. Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі витрат цього періоду або включаються до собівартості іншого активу.
4. ОЦІНКА СТАНУ Внутрішньогосподарський контроль
Внутрішньогосподарський контроль будучи функцією управління, виступає засобом двостороннього зв'язку між об'єктом управління і органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і ФАКТИЧНО виконанні управлінських рішень.
Внутрішній контроль - це процес, який забезпечує належне функціонування конкретного об'єкта, прийнятий управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети, і доведення цієї інформації до органу управління.
Існує ряд завдань внутрішнього контролю:
1.дает інформацію щодо процесів, які відбуваються у суб'єкта господарювання
2.помогает прийняти найбільш доцільне рішення із загальних і спеціальних питань розвитку підприємства
3.дает можливість судити про правильність прийнятих рішень, своєчасності і результативності їх виконання
4.помогает своєчасно виявити і усунути ті умови і фактори, які не впливають на ефективне ведення виробництва і досягненню поставленої мети
5.позволяет скоригувати діяльність суб'єктів господарювання чи окремих його виробничих підрозділів.
Суб'єктами внутрішнього контролю є:
-Управлінський персонал та спеціалісти, до функцій яких входить попередній, поточний контроль
-Обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, якому належать функції контролю на всіх етапах відображення господарських процесів
-Спеціальні внутрішні контролюючі служби, створені на підприємстві з метою проведення того чи іншого контролю.
У ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, наскільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.
Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішньогосподарського контролю клієнта-підготовка основ для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.
У тому випадку, якщо аудитор запевняємося в тому, що він може покластися на відповідні засоби внутрішнього контролю, він отримує можливість проводити аудиторські процедури менш детально і більш вибірково, а також може внести зміни в сутність аудиторських процедур, які використовуються, і в заплановані витрати часу на їх здійснення.
Аудитор повинен бути впевнений в тому, що засоби контролю економічного суб'єкта, що перевіряється, досягли наступної мети:
1) господарські операції виконуються за згодою з керівником як в цілому, так і в конкретних випадках
2) всі операції фіксуються в бухгалтерському обліку за правильним сумам, на відповідних балансових рахунках, в межах того періоду часу, коли вони були здійснені
3) доступ до активів стає можливим тільки з дозволу відповідального управлінського особи
4) відповідність зафіксованих в бухгалтерському обліку і фактично наявних активів визначається керівництвом із встановленою періодичністю.
При оцінки ефективності і надійності системи внутрішнього контролю в цілому, контрольної середовища і окремих засобів контролю аудитор може використовувати такі оцінки якості внутрішнього контролю:
· Висока
· Середня
· Низька
Аудитор повинен оцінювати систему внутрішнього контролю клієнта не менше ніж у три етапи:
1.Общее ознайомлення з системою внутрішнього контролю-отримання загального уявлення про специфіку і масштаби діяльності клієнта, систему його бухгалтерського обліку
2.Первая оцінка надійності системи внутрішнього контролю здійснюється на основі методів і прийомів, які аудиторські організації розробляють самостійно
3.Подтвержденіе достовірності оцінки системи внутрішнього контролю. Виходячи з підсумкової оцінки аудитор повинен планувати аудиторські процедури, але повністю довіряти отриманими даними не можна. [21.181-190]
ВИСНОВКИ
У процесі роботи було встановлено, що аудит в Україні має всі умови для подальшого розвитку, тому виникає необхідність доопрацювання теоретичних питань фінансового контролю.
Вітчизняне законодавство потребує подальшого удосконалення, оскільки базуючись лише на чітко сформульованих поняттях, можна досягти надійного правового захисту.
При написанні курсової роботи були розглянуті головні напрямки аудітаосновних засобів і нематеріальних активів, його доцільність, тенденції та удосконалення розвитку на Україні в умовах ринкових відносин. Аудит основних засобів є невід'ємною частиною аудиту фінансового стану в цілому по підприємству.
У цілому аудит основних засобів і нематеріальних активів на Україні виробляється на основі регламентованого законодавства, з чітко розробленою програмою і методами перевірки в даному напрямку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Закрн України "Про аудиторська Діяльність" від 22 квітня 1993р № 3125 (Із змінамі та доповненнями)
2.Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1991р. № 996-ХІУ
3.Національні нормативи аудиту: Затв. Аудиторсько Палатою України от 18.12.98р. № 73
4.Кодекс професійної етики аудиторів України: Затв. Аудиторсько Палатою України от 18.12.98р. № 73
5.Положеніе про реєстр суб'єктів аудиторської діяльності. Утв. Рішенням АПУ 31.10.2002 / / Бухгалтерський облік і аудит .- 2001 .- № 7. С.48
6.Требованія до аудиторського висновку. Утв. Рішенням ДКЦПФРУ від 25.01.01 № 5 / / Бухгалтерський облік і аудит .- 2001. - № 4. С.49
7 .. Андрєєв В.Д. Практичний аудит: Довідкова допомога. -М.: Економіка, 1994 .- 366с ..
8.Аудіт: Практичний посібник. / За ред. А. Кузьминського. - К.: Учетінформ, 1996 .- 283с.
9.Аудіт. / За ред. Подільського В.І.: Навчальний посібник для вузів. -М.: ЮНИТИ, 1997.-432с.
10.Аудіт / / Вісник податкової служби України: журнал. -Київ, 2003 .- № 36. с.46
10.Аудіторская діяльність в Україну. Збірник нормативних документів. -Х.: ТОВ Конус, 1999 .- 192с.
11. Аудит І аудиторська Діяльність. / За ред. Шатовськоі Л.С. -К.: Урожай, 1996
12.Бакун О. Розвиток внутріннього аудиту в Україні / / Вісник Національного банку України. 2002 .- № 1. с.11-13
13.Белуха М.Т. Аудит: Підручник. -К.: Знання, 2000.-769с.
14.Головач В. Проблеми законодавчого забеспечення аудіторської діяльності / / Економіка, фінанси, право .- 2002. - № 12. с.35-39
15.Гусаков Б.І. Мета і завдання внутрішнього аудиту / / Фінанси і кредит. 2001. - № 7. С. 21-27
16.Давідов Г.М. Аудит: Навчальний посібник. -2 Вид., Перераб і доп. -К.: Знання, КОО, 2001.-363с.
17. Драгун Л. Основні напрями розвитку функцій аудиту / / Бухгалтерський облік і аудит .- К, 2003. № 3, С59-62
18.Захаркіна І. Практичні аспекти застосування національних нормативів аудиту / / Бухгалтерський облік і аудит .- 2002. - № 11. с.51-53
19.Каменская Т. Аудит. Визначення суттєвості в аудиті. / Т. Каменська / / Вісник податкової служби України: Журнал .- Київ, 2003 .- № 33. с.51-54
20.Кінащук Л. Організація та правове забеспечення аудіторської діяльності в Україні. / Л. Кінащук. / / Підпріємстніцтво, господарство І права .- Київ: Київ, 2004. № 1. с.28-30
21.Кулаковска Л.П. Основи аудиту: Навч. посібник для студентів віщіх закладів / ОСВІТИ / / Л.П. Кулаковський Л.П., Піча Ю.В. -К.: Каравела, Львів: новий світ 2000, 2002.-504с.
22.Максімова В. Організаційна структура системи аудиту / / підприємництво, господарство і право. 2002. с.93-96
23.Мартинова Л., Дрозд В. Адже Аудит-то потрібен! / / Баланс. Всеукраїнський тижневик, 2002 .- № 30, с.58-61
24.Орлова В. 10 років аудиту. / / Єкономіка, фінанси, право. 2002. - № 12. С.39
25.Петрік Є. Аудит. Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства в процесі незалежної аудиторської перевірки. / Є. Петрик. / / Вісник податкової служби України: Журнал: Київ, 2003 .- № 19.с.59-63
26.Петрік Є. Аудиторська оцінка можливості подальшого функціонування підприємства / / Вісник податкової служби Украни. 2002 .- № 3. с.59-63
27.Усач Б.Ф. Аудит: Навчальний посібник. / Б.Ф. Усач .- 2-е вид., Стер .- К.Ж Знання-прес, 2003.-223с.
»Придбання і відгодівлю продуктивної худоби;
»Вирощування багаторічних насаджень;
»Зміст законсервованих основних фондів;
»Придбання основних фондів з метою їх подальшої реалізації.
Норми амортизації встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на кінець звітного періоду. З 1 січня 2004 року вони становлять (на квартал):
# Для об'єктів групи 1 (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки) - 2%;
# Для групи 2 (автомобільний транспорт, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, офісне обладнання) - 10%;
# Для групи 3 (інші об'єкти виробничого призначення, не включені до 1, 2 і 4 групи) - 6%;
для групи 4 (ЕОМ, телефони, мікрофони, рації) - 15%.
Сума амортизаційних відрахувань за звітний період (квартал) = балансова вартість групи на початок звітного періоду х норма амортизації певної групи: 100.
Балансова вартість групи на початок звітного періоду = балансова вартість групи на початок періоду, попереднього звітному, + сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та з метою інших поліпшень основних фондів протягом періоду, попереднього звітному, - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього періоду - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих за попередній період.
Перевіряючи нарахування амортизації слід мати на увазі такі особливості:
ü об'єктом нарахування амортизації є основні засоби (крім землі);
ü нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта, який встановлюється підприємством;
ü амортизація основних засобів, крім інших необоротних активів, нараховується за допомогою застосування таких методів:
û прямолінійного;
û зменшення залишкової вартості;
û прискореного зменшення залишкової вартості;
û кумулятивного;
û виробничого;
û норм і методів, передбачених законодавством;
ü метод амортизації обирається підприємством самостійно;
ü амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за допомогою таких методів:
û прямолінійного,
û виробничого;
ü амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, а решта 50% вартості, які амортизуються, - у місяці їх списання;
ü нарахування амортизації проводиться щомісяця. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році;
ü суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства (зносу необоротних активів).
Другим етапом аудиту зносу основних засобів є перевірка правильності обліку зносу (амортизації) і відображення його в облікових регістрах. Облік нарахування амортизації на підприємствах державної та недержавної форм власності неоднаковий. Це пов'язано з неможливістю змінювати вартість статутного фонду за рахунок зносу основних засобів на підприємствах недержавної форми власності. Знос (амортизація) на згаданих підприємствах нараховується бухгалтерським записом Дт 20 Кт 02, тоді як на державних - Дт 85 Кт 02. Далі аудитор перевіряє, щоб в інвентарних картках обліку основних засобів вказувалася сума зносу по кожному об'єкту.
Перевіряючи нарахування амортизації (зносу), аудитор повинен приділити увагу встановленню правильності застосування відповідного понижуючого коефіцієнта.
На останньому етапі аудиту нарахування амортизації - зіставлення даних первинних, аналітичних та синтетичних регістрів обліку.
3.4. ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду, більше року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам (права користування корисними ресурсами, права користування майном, права на знаки торгівлі і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальні активи).
Аудитор користується ПСБО 8 "Нематеріальні активи", Законами України "Про власність", "Про товарні знаки" та ін
Під аудитом інтелектуальної власності (нематеріальних активів) розуміється перевірка прав підприємства на користування землею, водою, об'єктами промислової та інтелектуальної власності (авторське право у сфері науки, літератури, мистецтві і т.д.).
Аудитори для проведення технічної експертизи об'єктів інтелектуальної власності та здійснення юридичного аналізу документів, які підтверджують право на власність, залучають патентних повірених та юристів.
Починаючи аудит, в першу чергу слід перевірити факт існування матеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт (програма для комп'ютера, конструкторська документація), або де підтверджується створення об'єкта (договір, ліцензійна угода). Крім того, акт приймання-передачі може підтвердити факт одержання даного об'єкта інтелектуальної власності.
Аудитор разом із залученими фахівцями визначає правильність вартості інтелектуальної власності. Якщо об'єкт власності вкладений у статутний капітал, то його оцінка визначається за домовленістю засновників, якщо його придбали за кошти, то він оцінюється за фактичними витратами на придбання, якщо отримано безкоштовно, то його оцінка визначається експертним методом.
Аудитору необхідно перевірити правильність оприбуткування об'єктів на рахунку 12 "Нематеріальні активи" в кореспонденції з рахунками 31 "Рахунки в банках", 46 "Неоплачений капітал", а також обгрунтованість їх вибуття (продаж, списання чи безкоштовна передача). Крім того, порівнюють дані синтетичного й аналітичного обліку нематеріальних активів, якщо облік ведеться за їх видами та об'єктам.
Аудитор перевіряє дотримання правил прийому, відображення в бухгалтерському обліку нематеріальних активів, правильність їх оцінювання, списання і нарахування зносу. Для обліку амортизації нематеріальних активів використовують рахунок 13 "Знос необоротних активів", субрахунок 133 "Знос нематеріальних активів", а в дебеті - списання у разі вибуття або продажу.
Аудитор повинен пам'ятати, що умовою для оприбуткування нематеріальних активів є документи, які ідентифікують ці активи. Він робить такі записи:
Дт 12 Кт 46 - на внесене право на користування.
У разі отримання нематеріального активу від засновників у рахунок внесків до статутного капіталу: Дт 12 Кт 46.
У разі безкоштовного одержання: Дт 12 Кт 424.
Згідно ПСБО 8 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, але не більше 20 років, починаючи з дати прийняття на облік. Метод нарахування амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з особливостей форми отримання очікуваних економічних вигод. Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі витрат цього періоду або включаються до собівартості іншого активу.
4. ОЦІНКА СТАНУ Внутрішньогосподарський контроль
Внутрішньогосподарський контроль будучи функцією управління, виступає засобом двостороннього зв'язку між об'єктом управління і органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і ФАКТИЧНО виконанні управлінських рішень.
Внутрішній контроль - це процес, який забезпечує належне функціонування конкретного об'єкта, прийнятий управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети, і доведення цієї інформації до органу управління.
Існує ряд завдань внутрішнього контролю:
1.дает інформацію щодо процесів, які відбуваються у суб'єкта господарювання
2.помогает прийняти найбільш доцільне рішення із загальних і спеціальних питань розвитку підприємства
3.дает можливість судити про правильність прийнятих рішень, своєчасності і результативності їх виконання
4.помогает своєчасно виявити і усунути ті умови і фактори, які не впливають на ефективне ведення виробництва і досягненню поставленої мети
5.позволяет скоригувати діяльність суб'єктів господарювання чи окремих його виробничих підрозділів.
Суб'єктами внутрішнього контролю є:
-Управлінський персонал та спеціалісти, до функцій яких входить попередній, поточний контроль
-Обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, якому належать функції контролю на всіх етапах відображення господарських процесів
-Спеціальні внутрішні контролюючі служби, створені на підприємстві з метою проведення того чи іншого контролю.
У ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, наскільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.
Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішньогосподарського контролю клієнта-підготовка основ для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.
У тому випадку, якщо аудитор запевняємося в тому, що він може покластися на відповідні засоби внутрішнього контролю, він отримує можливість проводити аудиторські процедури менш детально і більш вибірково, а також може внести зміни в сутність аудиторських процедур, які використовуються, і в заплановані витрати часу на їх здійснення.
Аудитор повинен бути впевнений в тому, що засоби контролю економічного суб'єкта, що перевіряється, досягли наступної мети:
1) господарські операції виконуються за згодою з керівником як в цілому, так і в конкретних випадках
2) всі операції фіксуються в бухгалтерському обліку за правильним сумам, на відповідних балансових рахунках, в межах того періоду часу, коли вони були здійснені
3) доступ до активів стає можливим тільки з дозволу відповідального управлінського особи
4) відповідність зафіксованих в бухгалтерському обліку і фактично наявних активів визначається керівництвом із встановленою періодичністю.
При оцінки ефективності і надійності системи внутрішнього контролю в цілому, контрольної середовища і окремих засобів контролю аудитор може використовувати такі оцінки якості внутрішнього контролю:
· Висока
· Середня
· Низька
Аудитор повинен оцінювати систему внутрішнього контролю клієнта не менше ніж у три етапи:
1.Общее ознайомлення з системою внутрішнього контролю-отримання загального уявлення про специфіку і масштаби діяльності клієнта, систему його бухгалтерського обліку
2.Первая оцінка надійності системи внутрішнього контролю здійснюється на основі методів і прийомів, які аудиторські організації розробляють самостійно
3.Подтвержденіе достовірності оцінки системи внутрішнього контролю. Виходячи з підсумкової оцінки аудитор повинен планувати аудиторські процедури, але повністю довіряти отриманими даними не можна. [21.181-190]
ВИСНОВКИ
У процесі роботи було встановлено, що аудит в Україні має всі умови для подальшого розвитку, тому виникає необхідність доопрацювання теоретичних питань фінансового контролю.
Вітчизняне законодавство потребує подальшого удосконалення, оскільки базуючись лише на чітко сформульованих поняттях, можна досягти надійного правового захисту.
При написанні курсової роботи були розглянуті головні напрямки аудітаосновних засобів і нематеріальних активів, його доцільність, тенденції та удосконалення розвитку на Україні в умовах ринкових відносин. Аудит основних засобів є невід'ємною частиною аудиту фінансового стану в цілому по підприємству.
У цілому аудит основних засобів і нематеріальних активів на Україні виробляється на основі регламентованого законодавства, з чітко розробленою програмою і методами перевірки в даному напрямку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Закрн України "Про аудиторська Діяльність" від 22 квітня 1993р № 3125 (Із змінамі та доповненнями)
2.Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1991р. № 996-ХІУ
3.Національні нормативи аудиту: Затв. Аудиторсько Палатою України от 18.12.98р. № 73
4.Кодекс професійної етики аудиторів України: Затв. Аудиторсько Палатою України от 18.12.98р. № 73
5.Положеніе про реєстр суб'єктів аудиторської діяльності. Утв. Рішенням АПУ 31.10.2002 / / Бухгалтерський облік і аудит .- 2001 .- № 7. С.48
6.Требованія до аудиторського висновку. Утв. Рішенням ДКЦПФРУ від 25.01.01 № 5 / / Бухгалтерський облік і аудит .- 2001. - № 4. С.49
7 .. Андрєєв В.Д. Практичний аудит: Довідкова допомога. -М.: Економіка, 1994 .- 366с ..
8.Аудіт: Практичний посібник. / За ред. А. Кузьминського. - К.: Учетінформ, 1996 .- 283с.
9.Аудіт. / За ред. Подільського В.І.: Навчальний посібник для вузів. -М.: ЮНИТИ, 1997.-432с.
10.Аудіт / / Вісник податкової служби України: журнал. -Київ, 2003 .- № 36. с.46
10.Аудіторская діяльність в Україну. Збірник нормативних документів. -Х.: ТОВ Конус, 1999 .- 192с.
11. Аудит І аудиторська Діяльність. / За ред. Шатовськоі Л.С. -К.: Урожай, 1996
12.Бакун О. Розвиток внутріннього аудиту в Україні / / Вісник Національного банку України. 2002 .- № 1. с.11-13
13.Белуха М.Т. Аудит: Підручник. -К.: Знання, 2000.-769с.
14.Головач В. Проблеми законодавчого забеспечення аудіторської діяльності / / Економіка, фінанси, право .- 2002. - № 12. с.35-39
15.Гусаков Б.І. Мета і завдання внутрішнього аудиту / / Фінанси і кредит. 2001. - № 7. С. 21-27
16.Давідов Г.М. Аудит: Навчальний посібник. -2 Вид., Перераб і доп. -К.: Знання, КОО, 2001.-363с.
17. Драгун Л. Основні напрями розвитку функцій аудиту / / Бухгалтерський облік і аудит .- К, 2003. № 3, С59-62
18.Захаркіна І. Практичні аспекти застосування національних нормативів аудиту / / Бухгалтерський облік і аудит .- 2002. - № 11. с.51-53
19.Каменская Т. Аудит. Визначення суттєвості в аудиті. / Т. Каменська / / Вісник податкової служби України: Журнал .- Київ, 2003 .- № 33. с.51-54
20.Кінащук Л. Організація та правове забеспечення аудіторської діяльності в Україні. / Л. Кінащук. / / Підпріємстніцтво, господарство І права .- Київ: Київ, 2004. № 1. с.28-30
21.Кулаковска Л.П. Основи аудиту: Навч. посібник для студентів віщіх закладів / ОСВІТИ / / Л.П. Кулаковський Л.П., Піча Ю.В. -К.: Каравела, Львів: новий світ 2000, 2002.-504с.
22.Максімова В. Організаційна структура системи аудиту / / підприємництво, господарство і право. 2002. с.93-96
23.Мартинова Л., Дрозд В. Адже Аудит-то потрібен! / / Баланс. Всеукраїнський тижневик, 2002 .- № 30, с.58-61
24.Орлова В. 10 років аудиту. / / Єкономіка, фінанси, право. 2002. - № 12. С.39
25.Петрік Є. Аудит. Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства в процесі незалежної аудиторської перевірки. / Є. Петрик. / / Вісник податкової служби України: Журнал: Київ, 2003 .- № 19.с.59-63
26.Петрік Є. Аудиторська оцінка можливості подальшого функціонування підприємства / / Вісник податкової служби Украни. 2002 .- № 3. с.59-63
27.Усач Б.Ф. Аудит: Навчальний посібник. / Б.Ф. Усач .- 2-е вид., Стер .- К.Ж Знання-прес, 2003.-223с.