Матеріальна відповідальність

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Матеріальна відповідальність

Зміст
1. Поняття, види та умови настання матеріальної відповідальності
2. Види матеріальної відповідальності працівника
3. Порядок застосування матеріальної відповідальності
4. Матеріальна відповідальність роботодавця

1. Поняття, види та умови настання матеріальної відповідальності
Матеріальна відповідальність - це обов'язок сторони трудового договору, що заподіяла шкоду іншій стороні, відшкодувати її в розмірі та порядку, встановленому законом.
Матеріальна відповідальність є самостійним видом відповідальності і специфічної мірою матеріального впливу.
Підстави настання матеріальної відповідальності:
1) протиправну поведінку працівника;
2) наявність дійсної шкоди;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою працівника і настанням прямої дійсної шкоди;
4) наявність провини працівника.
Кожна зі сторін трудового договору зобов'язана довести розмір заподіяної їй шкоди.
Розірвання трудового договору після заподіяння шкоди не тягне за собою звільнення сторони цього договору від матеріальної відповідальності, передбаченої цим Кодексом або іншими федеральними законами.
Види матеріальної відповідальності:
працівника перед роботодавцем
роботодавця перед працівником
2. Види матеріальної відповідальності працівника
Види матеріальної відповідальності працівників:
обмежена
повна
колективна
Обмежена матеріальна відповідальність характеризується такими рисами:
1) передбачається відшкодування працівником шкоди в заздалегідь встановленому межі (не більше середньомісячного заробітку);
2) середньомісячний заробіток визначається з розрахунку останніх 3-х календарних місяців;
3) законодавством не передбачено перелік випадків заподіяння шкоди, за які передбачена обмежена матеріальна відповідальність.
При повну матеріальну відповідальність збиток відшкодовується в повному обсязі і не обмежується заздалегідь встановленим межею.
Випадки, за яких працівник несе повну матеріальну відповідальність:
1) Якщо на працівника відповідно до чинного законодавства покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків.
2) Якщо між працівником і роботодавцем укладено договір про повну матеріальну відповідальність або якщо майно здобуте за разовим документом
- Вік працівника більше 18 років
- Характер роботи (передані матеріальні цінності)
3) Якщо шкода заподіяна умисним знищенням або псуванням майна.
4) Якщо збиток заподіяно працівником, який був у нетверезому стані, у стані токсичного або наркотичного сп'яніння.
5) Якщо шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
6) Якщо шкода заподіяна у результаті адміністративного проступку.
7) Розголошення відомостей, що становлять охоронювану законом таємницю (службову, комерційну або іншу), у випадках, передбачених федеральними законами.
8) Якщо шкода заподіяна не при виконанні службових обов'язків.
Працівники віком до 18 років несуть повну матеріальну відповідальність лише за умисне заподіяння шкоди, збиток, заподіяний у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, а також за шкоду, заподіяну в результаті вчинення злочину або адміністративного проступку.
Колективна матеріальна відповідальність:
цінності ввіряються заздалегідь встановленої групі працівників, яка приймає на себе відповідальність за їх збереження;
перелік робіт, при яких вона встановлюється, затверджений законодавством;
встановлюється за згодою всіх членів колективу;
при добровільне відшкодування шкоди ступінь провини кожного члена колективу (бригади) визначається за згодою між усіма членами колективу (бригади) і роботодавцем;
при стягненні шкоди в судовому порядку ступінь вини кожного члена колективу (бригади) визначається судом.
3. Порядок застосування матеріальної відповідальності
1. Розмір шкоди, заподіяної роботодавцю при втраті або псуванні майна, визначається за фактичними втратами, що обчислюються виходячи з ринкових цін, що діють у даній місцевості на день заподіяння шкоди, але не нижче вартості майна за даними бухгалтерського обліку з урахуванням ступеня зносу цього майна.
2. До прийняття рішення про відшкодування шкоди конкретними працівниками роботодавець зобов'язаний провести перевірку для встановлення розміру заподіяної шкоди та причин його виникнення.
3. Для встановлення причини виникнення шкоди від працівника має бути витребувано заяву.
4. Стягнення з винного працівника суми заподіяного збитку, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця. Розпорядження може бути зроблено не пізніше одного місяця з дня остаточного встановлення роботодавцем розміру заподіяної працівником шкоди.
5. Якщо місячний термін минув або працівник не згоден добровільно відшкодувати заподіяну роботодавцеві збиток, а сума заподіяної шкоди, що підлягає стягненню з працівника, перевищує його середній місячний заробіток, то стягнення здійснюється в судовому порядку.
6. Працівник, винний у заподіянні шкоди роботодавцю, може добровільно відшкодувати його повністю або частково. За угодою сторін трудового договору допускається відшкодування шкоди з розстрочкою платежу.
7. За згодою роботодавця працівник може передати йому для відшкодування заподіяної шкоди рівноцінне майно чи виправити пошкоджене майно. Відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії або бездіяльність, якими заподіяно шкоду роботодавцю.
4. Матеріальна відповідальність роботодавця
Роботодавець зобов'язаний відшкодувати працівнику матеріальну шкоду (неодержаний заробіток) у випадках незаконного позбавлення його можливості трудитися:
1) незаконного відсторонення працівника від роботи, його звільнення або переведення на іншу роботу;
2) відмови роботодавця від виконання або несвоєчасного виконання рішення органу з розгляду трудових спорів або державного правого інспектора праці про поновлення працівника на колишній роботі;
3) затримки роботодавцем видачі працівнику трудової книжки, внесення в трудову книжку неправильної або не відповідають законодавству формулювання причини звільнення працівника;
4) інших випадків, передбачених федеральними законами та колективним договором.
Роботодавець несе матеріальну відповідальність за затримку заробітної плати: при порушенні роботодавцем встановленого терміну виплати заробітної плати, оплати відпустки, виплат при звільненні та інших виплат, належних працівникові, роботодавець зобов'язаний виплатити їх зі сплатою відсотків (грошової компенсації) у розмірі не нижче однієї трьохсот діючої в цей час ставки рефінансування Центрального банку Російської Федерації від невиплачених в строк сум за кожний день затримки.
Роботодавець несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну майну працівника:
1) відшкодовує в повному обсязі;
2) розмір шкоди обчислюється за ринковими цінами, що діють у даній місцевості на момент відшкодування збитків;
3) за згодою працівника шкода може бути відшкодована в натурі;
4) заява працівника про відшкодування шкоди направляється ним роботодавцю. Роботодавець зобов'язаний розглянути яке надійшло заяву і прийняти відповідне рішення в десятиденний строк з дня його надходження;
5) при незгоді працівника з рішенням роботодавця або неотримання відповіді у встановлений термін працівник має право звернутися до суду.
Працівник відшкодовує моральну шкоду, заподіяну працівникові:
1) шкода відшкодовується у грошовій формі;
2) розмір визначається угодою сторін;
3) у разі спору розмір визначається судом.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Астрономія | Лекція
16.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Матеріальна відповідальність працівника
Матеріальна відповідальність військовослужбовців
Матеріальна відповідальність військовослужбовців 2
Матеріальна відповідальність працівників
Матеріальна відповідальність працівника 2
матеріальна відповідальність працівників 4
Колективна матеріальна відповідальність працівників
Трудове право матеріальна відповідальність
Матеріальна відповідальність в трудовому праві
© Усі права захищені
написати до нас