Трудовий кодекс регулює права та обов'язки працівників, порядок укладення трудового договору, робочий час, час відпочинку, порядок оплати праці. Кодекс визначає також норми праці, гарантії та компенсації. У ньому окремо виділена глава про трудову дисципліну, охорону праці і т.д.
Одним Трудовим кодексом РФ законодавство нашої країни не обмежується - у доповнення і розширення до ТК РФ існує цілий перелік документів, що стосуються організації та оплати праці. За характером їх можна розділити на правові і економічні. До числа правових можна віднести ті статті Цивільного кодексу Російської Федерації, які також стосуються праці. Взагалі Цивільний кодекс характеризує всі види виникаючих відносин між громадянами, громадянами і суспільством та підприємствами і громадянами. Трудові відносини, як такі, він не зачіпає. Але деякі статті глави ДК безпосередньо стосуються відносин за договорами цивільно-правового характеру як в юридичній, так і в економічній частині (є статті Цивільного кодексу, які так і називаються - «оплата робіт» або «ціна робіт» (ст. 735, 746, 781 і т.д.). У них виробляється законодавче визначення цих понять, що дозволяє потім використовувати їх при оформленні договорів підряду.
Податковий кодекс Російської Федерації (частина друга гол. 23, 24, стаття 255 глави 25) регулює взаємовідносини підприємства з податковими органами: порядок розрахунків і сплати податків, ставки податків, а також права та обов'язки платників податків і податкових органів.
При організації обліку праці та її оплати використовуються також наступні законодавчі та нормативні документи:
- Федеральний Закон «Про бухгалтерський облік» від 21 листопада 1996 р. № 129-ФЗ.
- План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій та Інструкція по його застосуванню, затверджений Наказом Мінфіну РФ від 31.10.2000 № 94н (в редакції від 07 травня 2003 р.);
- Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в РФ, затверджене наказом Мінфіну Росії від 29 липня 1998 р. № 34н (в редакції від 24.03.2000 р. із змінами від 23.08.2000 р.);
- Постанова Уряду РФ від 11.04.2003 р. № 213 «Положення про особливості порядку обчислення середньої заробітної плати» (зі змінами від 18.11.2003 р.);
- Федеральний закон «Про державну допомогу громадянам, що мають дітей" від 19.05.1995 р. № 81-ФЗ (в редакції від 22.12.2005 р.);
- «Перелік видів заробітної плати іншого доходу, з яких виробляється утримання аліментів на неповнолітніх дітей», затверджений постановою Уряду РФ від 18 липня 1996 р. № 841 (в редакції від 06 лютого 2004 р.);
- Постанова Держкомстату РФ від 05.01.2004 р. № 1 «Про затвердження уніфікованих форм первинної документації з обліку праці та її оплати»;
- «Положення про порядок забезпечення допомогою по державному соціальному страхуванню», затверджене постановою Президії ВЦРПС від 12.11.1984 р. № 13-6 (в редакції від 15.04.1992 р., зі змінами від 02.03.2006 р.) та багато іншого.
Як роз'яснення до багатьох законів видаються додаткові інструкції та коментарі, що дозволяють керівникам і працівникам бухгалтерії правильно застосовувати той чи інший закон або положення. При цьому потрібно стежити за появою нових законодавчих актів, в тому числі і по праці. Вони регулярно публікуються в Зборах законодавства Російської Федерації та офіційному віснику Уряду РФ «Російській газеті». Їх поява легко помітити й тим, хто виписує періодичні бухгалтерські журнали - «Головний бухгалтер», «Консультант бухгалтера», «Нормативні акти» та ін У них при виданні того чи іншого нового документа друкуються не тільки тексти цих документів, але і порівняльні коментарі , що дозволяють працівникам швидше розібратися в сенсі документа. Необхідно зазначити, що працювати з документами, що визначають правові чи економічні норми, потрібно уважно і професійно.
В організаціях з метою регулювання взаємовідносин між роботодавцем та працівниками трудової діяльності колективу, оплати праці та матеріального заохочення, що працюють на основі законодавчих актів розробляють і приймають внутрішні нормативні документи. До найважливіших з них відносяться: колективний договір, трудовий договір (контракт), положення про систему оплати праці, положення про преміювання, положення про винагороду за підсумками роботи за рік, положення про винагороду за вислугу років, штатний розклад і посадові інструкції.

1.2. Види, форми і системи оплати праці.

Оплата праці - система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами та трудовими договорами (ст.129 ТК РФ).
Розрізняють основну та додаткову оплату праці.
До основної ставиться оплата, нарахована працівникам за відпрацьований час, кількість і якість виконаних робіт: оплата за відрядними розцінками, тарифними ставками, окладами, премії відрядникам і повременщикам, доплати у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов роботи, за роботу в нічний час, за понаднормові роботи, за бригадирство, оплата простоїв не з вини робітників і т. д.
До додаткової заробітної плати відносяться виплати за невідпрацьований час, передбачені законодавством по праці: оплата чергових відпусток, перерв у роботі матерів, що годують, пільгових годин підлітків, за час виконання державних і громадських обов'язків, вихідної допомоги при звільненні і так далі.
Порядок обчислення заробітної плати працівникам усіх категорій регламентують різні форми і системи заробітної плати. Форми і системи заробітної плати - це спосіб встановлення залежності між кількістю і якістю праці, тобто між мірою праці та її оплатою.
Під системою оплати праці розуміють спосіб обчислення розмірів винагороди, що підлягає виплаті працівникам підприємства відповідно до зробленими ними витратами праці або за результатами праці.
Система оплати праці включає три основних елементи:
- Тарифну систему;
- Норму праці;
- Форми оплати праці.
Для визначення справедливого розміру оплати праці з урахуванням його складності, значущості та умов праці різних категорій працівників вводиться тарифна система оплати праці. Вона містить інформацію про розмір оплати праці працівників у залежності від виду та якості робіт і, відповідно до ст. 143 ТК РФ включає в себе тарифні ставки (оклади), тарифну сітку і тарифні коефіцієнти. Складність виконуваних робіт визначається на основі їх тарифікації. Тарифікація робіт і присвоєння розрядів працівникам проводяться з урахуванням єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників, єдиного кваліфікаційного довідника посад керівників, фахівців і службовців. Зазначені довідники та порядок їх застосування затверджуються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тарифно-кваліфікаційні довідники містять докладні характеристики основних видів робіт із зазначенням вимог, що висуваються до кваліфікації виконавця. Необхідна кваліфікація при виконанні тієї або іншої роботи визначається розрядом (чим складніше робота, тим вище розряд). В даний час основою побудови системи тарифних ставок і окладів для диференціації оплати за основними тарифообразующим чинникам є мінімальний розмір оплати праці (МРОТ), що встановлюється Урядом Російської Федерації. Згідно зі ст. 133 ТК РФ при оплаті праці на основі тарифної системи розмір тарифної ставки (окладу) 1 розряду єдиної тарифної сітки не може бути нижче МРОТ. На сьогоднішній день МРОТ встановлено Федеральним законом від 19.06.2000 № 82-ФЗ «Про мінімальний розмір оплати праці»: з 1 травня 2006р - 1100 рублів на місяць.
Тарифна сітка являє собою таблиці з почасовими або денними тарифними ставками, починаючи з першого (нижчого) розряду. В основному застосовуються шестіразрядний тарифні сітки, розрізняє залежно від умов роботи. У кожній сітці передбачені ставки для оплати робіт відрядників і почасових працівників.
Тарифні ставки виражають у грошовій формі розмір оплати праці робітників на різних видах робіт відповідну одиницю часу (годину, день, місяць - це залежить від конкретного типу виконуваної роботи, так як не завжди за годину або день можна оцінити її кінцевий результат). Вони зростають зі збільшенням розряду працівника: поняття розряд вводиться для визначення кваліфікації, тобто якості праці працівника, складності роботи. Кожен розряд (вони нумеруються в порядку зростання) має кваліфікаційні характеристики, тобто працівник має в рамках кожного розряду володіти певними знаннями й уміннями. Певний розряд присвоюється робочому рішенням спеціальної кваліфікаційної комісії і є підставою при розрахунку заробітної плати цього працівника.
Співвідношення тарифних ставок різних розрядів якраз і визначається за допомогою тарифної сітки: коефіцієнт, котрий у тарифній сітці навпроти кожного розряду, починаючи з другого (перший розряд має коефіцієнт одиницю), показує, у скільки разів тарифна ставка даного розряду вище ставки першого розряду. Діапазон тарифної сітки - це співвідношення тарифних ставок крайніх розрядів.
В даний час традиційними формами оплати праці є погодинна і відрядна, досить широко використовуються в практиці підприємств.
Відрядна форма оплати праці характеризується тим, що розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи (якої складності вважається саме ця робота), тарифних ставок і норм виробітку (або норм часу). У силу того, що праця може бути простим і складним, низько-і висококваліфікованим, необхідно нормування праці, яке здійснюється за допомогою тарифних систем.
Норми праці - це комплекс норм виробітку часу, обсягу обслуговування, чисельності, які встановлює адміністрація підприємства для своїх працівників у відповідності з певним рівнем технології, технічного оснащення і організації виробництва саме цього підприємства. Очевидно, що залежно від стану парку устаткування, наприклад, на одному підприємстві, дане замовлення буде виконано швидше, і меншими силами, ніж на іншому, більш технічно відсталим. Отже, і норми праці будуть на цих підприємствах різними.
Норми праці складаються з декількох показників: нормою виробки вимірюється встановлений обсяг роботи, що підлягає виконанню в одиницю робочого часу. Норма часу - це величина витрат робочого часу, встановлена ​​для виконання одиниці роботи. Як різновид норми часу виступають норми обслуговування (для обслуговуючих працівників) та нормовані завдання (там, де не можна вимірювати продукцію одиницями, а є одна єдина робота, тобто завдання). Таким чином, кожен вид роботи має норму, яка дозволяє оцінити трудовий внесок працівника у виробництво. Тут потрібно особливо відзначити, що працівники підприємства повинні бути сповіщені про зміну норм праці та введення нових норм не пізніше, ніж за два місяці, тому що нові норми можуть бути більш важкими для виконання. У цьому випадку бухгалтеру потрібно знати кількість відпрацьованого часу і тарифну ставку кожного працівника. Відрядна розцінка визначається шляхом ділення годинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, на годинну (денну) норму виробітку. Вона може бути визначена також шляхом множення годинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, на встановлену норму часу в годинах або днях. При цьому потрібно виходити з тарифних ставок (окладів) виконуваної роботи, а не з тарифного розряду, присвоєного працівнику (працівник високої кваліфікації повинен мати ті ж самі розцінки, як і працівник більш низької кваліфікації, якщо він справляється з роботою).
Відрядні розцінки не залежать від того, коли виконувалася розцінюєте роботу - вдень, ввечері або вночі, а також від понаднормової роботи - для обліку цих факторів роботи є спеціальні методи доплат. Але зміна норм праці або тарифних ставок тягне за собою перерахунок окремих розцінок.
Підставою для нарахування заробітної плати працівників, чия праця оплачується відрядно, є такі документи: наряд на відрядну роботу, в якому вказується норма вироблення і фактично виконана робота; відрядні розцінки; табель обліку використання робочого часу.
Розглянемо види відрядної оплати праці:
При прямій відрядній оплаті праці заробітна плата визначається шляхом множення відрядної розцінки на кількість виробленої продукції або виконаних операцій.
Розглянемо приклад: Працівник виготовив за місяць 300 одиниць продукції. Відрядна розцінка за одиницю продукції - 20 рублів.
Розмір заробітку працівника за місяць складе: 300 од. x 20 руб. = 6000 руб.
Відрядно-преміальна форма оплати праці означає, що заробітна плата працівника складається з двох частин: відрядного заробітку, обчисленого виходячи з відрядних розцінок та кількості виробленої продукції, і премії, розмір якої, як правило, встановлюється у відсотковому відношенні до заробітної плати. Показники преміювання встановлюються з урахуванням особливостей виробництва і продукції, що випускається, і може залежати від якості роботи робітника, терміновості виконання, відсутності обгрунтованих скарг з боку замовників, економії матеріалів та ін
Розглянемо приклад: Відрядна розцінка, встановлена ​​для виготовлення однієї деталі дорівнює 50 руб. Згідно з положенням про преміювання працівникові, який виготовляє ці деталі, виплачується премія в розмірі 1000 руб. при відсутності браку. Працівник виготовив у червні 100 деталей. Заробітна плата працівника за червень складе:
50 руб. x 100 дит. = 5000 руб. + 1000 руб. (Премія) = 6000 руб.
Відрядно-прогресивна форма оплати праці передбачає, що вироблена в межах встановлених норм продукція оплачується за діючими на підприємстві відрядними розцінками, а вироблена понад норми продукція оплачується за підвищеними розцінками. Обов'язковою умовою для працівника є забезпечення якогось вихідного рівня виробітку, званої нормою.
Розглянемо приклад: Працівник виготовив за місяць 400 од. продукції. Відрядна розцінка за одиницю продукції: до 200 од. - 10 руб., Від 200 до 350 од. - 12 руб., Понад 350 од. - 15 руб. Розрахунок заробітної плати працівника за місяць проводиться в наступному порядку:
1) Визначається розмір заробітку за продукцію, виготовлену в межах встановлених норм: 200 од. x 10 руб. = 2000 руб.;
2) Визначається розмір заробітку за продукцію, виготовлену понад встановлені норми: 150 од. x 12 руб. + 50 од. x 15 руб. = 2550 руб.;
3) Визначається кінцева сума заробітку працівника за вироблену ним продукцію: 2000 руб. + 2550 руб. = 4550 руб.
Акордна форма оплати праці передбачає, що оплата проводиться за весь обсяг робіт за встановленими розцінками з урахуванням максимального терміну виконання робіт. Характерною особливістю даної галузі є необхідність виконати комплекс різних робіт до визначеного терміну.
Розглянемо приклад: Працівник цеху займається складанням вироби, яке складається з трьох деталей, що виготовляються також цим працівником. Розцінка за виготовлення одного виробу - 200 руб. Протягом місяця працівник виготовив 180 деталей, а зібрав - 50 виробів. Розмір його заробітку буде визначатися виходячи з кількості зібраних виробів і встановленої відрядної розцінки за одиницю виробу. Заробіток працівника складе: 200 руб. x 50 виробів = 10000 руб.
Застосування побічно-відрядної форми оплати праці доцільно в тому випадку, коли від темпу і якості роботи робітника (найчастіше допоміжного) безпосередньо залежить вироблення обслуговуваних ним основних робітників. Побічно-відрядна форма оплати праці полягає в тому, що розмір заробітної плати допоміжного робочого (наладчика тощо) визначається у відсотках від заробітку обслуговуваних ним основних виробничих робітників. Непряма відрядна розцінка розраховується шляхом ділення тарифної ставки на кількість продукції, запланованої до випуску робочим-відрядником.
Розглянемо приклад: Працівнику, зайнятому на допоміжних роботах, нараховується 20% заробітку працівників основного виробництва. Якщо заробіток працівників основного виробництва за місяць склав 10000 руб., То працівникові, зайнятому на допоміжних роботах, буде нараховано:
10000 руб. x 20% = 2000 руб.
Оскільки на ВАТ «Бакалія» не використовується відрядна форма оплати праці, то порядок розрахунку заробітної плати при відрядній формі оплати праці розглянуто на умовних прикладах.
Погодинної називається така форма оплати праці, коли заробіток працівника нараховується за встановленою тарифної ставки або окладу за фактично відпрацьований час, тобто основний заробіток залежить від кваліфікаційного рівня працівника і відпрацьованого часу. Залежно від одиниці обліку відпрацьованого часу застосовуються такі тарифні ставки: годинні, денні і місячні.
У погодинної системи оплати праці виділяють дві форми: просту погодинну і почасово-преміальну.
При простій погодинній оплаті праці заробіток робітника визначають, множачи годинну або денну тарифну ставку на кількість відпрацьованих ним годин або днів. При визначенні заробітку інших категорій працівників дотримується наступний порядок: якщо працівник відпрацював всі робочі дні місяця, то оплатою є встановлений для нього оклад, якщо ж у даному місяці відпрацьовано неповне число робочих днів, то заробіток визначається шляхом розподілу встановленої ставки календарне кількість робочих днів. Отриманий результат помножується на кількість оплачуваних за рахунок підприємства робочих днів.
Підставою для нарахування заробітної плати працівників, чия праця оплачується почасово, є такі документи: трудовий договір або особиста картка працівника, штатний розклад, табель обліку використання робочого часу за розрахунковий місяць.
Розглянемо приклад (Додаток 1): Головний бухгалтер ВАТ «Бакалія» в серпні місяці була у відпустці 9 днів при загальній тривалості робочого місяця 23 дня. Розмір її окладу становить 25000 рублів. Її нарахований заробіток за відпрацьований час у серпні складе за 14 робочих днів: 25000 рублів: 23 дні x 14 днів = 15217,39 руб.
Почасово-преміальна оплата праці застосовується у разі, коли умовами колективного договору або контракту обмовляється надбавка до місячної чи квартальної заробітної плати, що є місячної чи квартальної премією. Виплачується ця премія відповідно до умов договору або контракту в тому випадку, якщо працівником загалом підрозділом виконано план роботи за преміальний період.
У випадку, коли працівник протягом певного періоду часу був відсутній на роботі з поважної причини (хвороба, підтверджена документально, відпустка тощо), він преміюється пропорційно відпрацьованому часу, тобто за час його відсутності премія не нараховується, але в цілому премії він не позбавляється. При порушенні трудової дисциплін і за рішенням трудового колективу працівник може бути позбавлений премії як повністю, так і частково - всі ці умови повинні бути обумовлені колективним договором або контрактом. За практиці місячні та квартальні премії нараховуються у процентному співвідношенні до суми заробітку, тому при різних сумах заробітку і однакового відсотка премії сума в грошовому виразі у працівників може бути різна.
Підставою для нарахування заробітної плати працівників, чия праця оплачується за почасово - преміальною системою, є такі документи: трудовий договір або особиста картка працівника, табель обліку використання робочого часу, положення про преміювання.
Розглянемо приклад (Додаток 2): Слюсар ВАТ «Бакалія» прохворів в червні місяці 7 робочих днів при загальній тривалості робочого місяця 21 день. Розмір його окладу 7500 рублів. У червні виплачена премія в розмірі 100% посадового окладу.
Нарахований заробіток працівника за відпрацьований час в червні складе за 14 робочих днів:
(7500 руб. + 7500 руб.): 21 день x 14 днів = 10000 руб.
У зв'язку з різноманіттям форм економічної діяльності в даний час застосовуються й інші, нетрадиційні для нашої країни, системи оплати.
Безтарифна система оплати праці ставить заробіток працівника на повну залежність від кінцевих результатів роботи всього робочого колективу, до якого належить працівник. Зрозуміло, застосовувати таку систему в повній мірі можна тільки там, де є реальна можливість врахувати результати праці і де є умови для загальної зацікавленості і відповідального ставлення кожного члена колективу до роботи. В іншому випадку добре працюють страждатимуть від недбалого ставлення до справи недостатньо відповідальних працівників. Крім цього члени колективу повинні добре знати один одного і довіряти своєму керівництву, тому що доведеться багато чого вирішувати колективним способом, і бути морально єдиний настрій в колективі.
Система оплати праці на комісійній основі застосовується зараз в основному для працівників, які залучаються до роботи за угодами та договорами. Тут оплата встановлюється у вигляді фіксованої частки доходу, який отримує підприємство від реалізації продукції або послуг, вироблених цим працівником ..
При системі плаваючих окладів кожного разу наприкінці місяця при завершенні роботи і розрахунку оплати праці кожного працівника формуються нові посадові оклади на наступний місяць. Розмір окладів підвищується (або знижується) за кожен відсоток зростання (або зниження) продуктивності праці на обслуговуваній даними фахівцем ділянці роботи за умови виконання завдання щодо випуску продукції. Як очевидно, така система оплати покликана стимулювати щомісячне підвищення продуктивності праці і хороший його якість, тому що при погіршенні цих показників буде знижена плата (оклад) на наступний місяць, і працівникові доведеться доводити свою трудову спроможність.

1.3. Документальне оформлення та облік особового складу

Головний бухгалтер повинен мати повну інформацію про кадровий склад співробітників на підприємстві. Він повинен мати документи, в яких зафіксовано, хто і на яких умовах працює на даному підприємстві. Один примірник всіх документів по кадровому складу повинен надходити в розпорядження головного бухгалтера. Зазначені документи можуть бути у вигляді наказів, розпоряджень, розпорядчих записок, вказівок за підписом керівника підприємства.
До складу документів по кадровому складу входять:
1. Документи про рух по роботі (по прийому, звільненню, переведенню, поєднанню, заміщенню посади, зміни оплати).
2. Документи про різні виплатах крім основної заробітної плати (про премії, винагороди, посібниках, компенсації).
3. Документи, що обгрунтовують необхідність відриву від основної роботи (відпустка, навчання, тривале відрядження).
4. Інші документи щодо кадрового складу.
Для обліку особового складу, відпрацьованого часу, розрахунків з працівниками з нарахування і виплати заробітної плати організації використовують уніфіковані форми первинної облікової документації з обліку праці та її оплати, затверджені постановою Держкомстату РФ від 05 січня 2004 р. № 1.
На підприємстві ВАТ «Бакалія» з обліку особового складу, відпрацьованого часу, а також розрахунків з працівниками з нарахування і виплати заробітної плати використовуються не тільки уніфіковані форми первинної облікової документації з обліку праці та її оплати, а й форми, розроблені бухгалтерами підприємства.
При прийомі на роботу у ВАТ «Бакалія» новий співробітник проходить співбесіду з керівником підприємства, який дає висновок про можливість прийому на роботу, в якості кого може бути прийнятий на роботу наймаються, з яким окладом і з яким випробувальним терміном. Потім новий співробітник пише заяву про прийом на роботу. Прийом на роботу оформляється «Наказом (розпорядженням) про прийняття працівника на роботу», форма № Т-1 (Додаток 3) на підставі заяви працівника. Наказ заповнюється в одному примірнику особою, відповідальною за прийом працівників на кожне прийняте організацією на роботу особа, тобто бухгалтером.
У формі Т-1 вказуються: найменування структурного підрозділу, посаду, термін випробування (якщо працівнику встановлюється випробування при прийомі на роботу), а також умови прийому на роботу і характер майбутньої роботи (за сумісництвом, в порядку переведення з іншої організації, для заміщення тимчасово відсутнього працівника та ін.) Наказ про прийом на роботу працівника візується в бухгалтерії організації для підтвердження окладу, встановленого за штатним розкладом. З наказом (розпорядженням), підписаним керівником організації, працівника знайомлять під розписку. На підставі наказу вноситься відповідний запис у трудову книжку працівника.
З кожним новим співробітником підприємство укладається трудовий договір (Додаток 4), в якому зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові працівника та найменування роботодавця, які уклали трудовий договір. Істотними умовами трудового договору є: місце роботи; дата початку роботи; найменування посади, із зазначенням кваліфікації відповідно до штатного розкладу організації, права та обов'язки працівника і роботодавця; характеристики умов праці; компенсації і пільги працівникам; режим праці та відпочинку; умови оплати праці . У трудовому договорі можуть передбачатися умови про випробування, про нерозголошення таємниці та інші умови, не погіршують положення працівника. Трудовий договір укладається в письмовій формі, складається у двох примірниках, кожен з яких підписується сторонами. Один примірник трудового договору передається працівнику, інший зберігається в роботодавця.
На кожного працюючого відкривається «Особова картка працівника» (форма № Т-2) (Додаток 5), в якій фіксуються анкетні та інші дані співробітника про його трудової діяльності на підприємстві - навчанні, підвищенні розряду, перекладах і т.д. Крім того, кожному працівникові при прийомі на роботу присвоюється табельний номер, який надалі проставляється на всіх документах з обліку особового складу, виробітку і заробітної плати. У випадках звільнення або переведення працівника на іншу роботу, його табельний номер, як правило, не може присвоюватися іншому працівнику протягом одного - двох років. Ці відомості оперативного обліку служать підставою для складання звітності про чисельність і склад працівників.
Типова форма № П-3 «Штатний розклад» (Додаток 6) застосовується для оформлення структури, штатного складу і штатної чисельності організації відповідно до її Статуту (Положення). Штатний розпис містить перелік структурних підрозділів, посад, відомості про кількість штатних одиниць, посадових окладах, надбавки і місячному фонді заробітної плати. Затверджується наказом (розпорядженням) керівника організації або уповноваженим ним особою. Зміни до штатного розпису також вносяться відповідно до наказу (розпорядження) керівника організації або уповноваженим ним особою.
Формою № Т-5 «Наказ (розпорядження) про переведення працівника на іншу роботу» (Додаток 7) оформляється переведення працівника з одного підрозділу ВАТ «Бакалія» в інше. У розпорядженні вказуються: причина перекладу (зміна до трудового договору), розмір окладу, надбавки за новим місцем роботи, дата переказу, та ін Розпорядження візується керівниками відповідних структурних підрозділів на зворотному боці наказу і підписується керівником організації.
Форма № Т-6 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки працівнику» (Додаток 8) застосовується для оформлення щорічної відпустки та відпусток інших видів, що надаються членам трудового колективу ВАТ «Бакалія» відповідно до чинних законодавчих актів та положень, а також графіком відпусток . Наказ про надання відпустки складається на підставі особистої заяви працівника та підписується керівником організації і самим працівником.
При звільненні працівника оформляється «Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору» (форма № Т-8) (Додаток 9). У ньому вказують причину і підставу звільнення.
При звільненні співробітника у ВАТ «Бакалія», кого звільняють йде в бухгалтерію, яка на підставі особистої заяви працівника становить наказ на звільнення. Наказ візує керівник структурного підрозділу, в якому працював кого звільняють, бухгалтер складає табель робочого часу за період, в якому працівник звільняється, підраховує кількість невикористаних днів відпустки і зазначає його у наказі, видає обхідний лист. Звільняється обходить осіб, відповідальних за правомірність його звільнення, які розписуються в обхідному аркуші. До таких осіб належать бухгалтерія, начальник структурного підрозділу і т.д. Бухгалтер розраховує суму заробітної плати і компенсації за невикористану відпустку на підставі наказу та табеля робочого часу і видає її звільняють.
Вважаємо, що облік особового складу у ВАТ «Бакалія» ведеться зовсім грамотно, у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Для правильного нарахування заробітної плати необхідно вести облік відпрацьованого кожним працівником часу.
По обліку використання робочого часу та розрахунків з персоналом з оплати праці застосовуються: «Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати» (форма № Т-12) або «Табель обліку використання робочого часу» (форма № Т-13).
Форма № Т-12 «Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати» застосовується для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу персоналу організації, отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати. Табельний облік ведеться табельщиком і підписується начальником структурного підрозділу. Дані табельного обліку використовують при складанні статистичної звітності та нарахування заробітної плати. Це документ, на підставі якого нараховується заробітна плата за відпрацьований час працівникам з погодинною оплатою праці та з окладом за штатним розкладом.
Форма № Т-13 «Табель обліку використання робочого часу" застосовується для тих же цілей, що й форма № Т-12, при автоматизованій обробці даних. У ній ведеться тільки облік явок і неявок, відпрацьованого часу і проводяться дані для нарахування заробітної плати за видами і напрямками витрат.
Для обліку робочого часу всіх працівників та контролю за виконанням робітниками трудового розпорядку, для отримання даних про відпрацьований час, а також для складання статистичної звітності з праці на підприємстві ВАТ «Бакалія» ведеться табель обліку використання робочого часу в довільній формі (Додаток 10).
Табель є перехресну таблицю, де по горизонталі заповнюються дні місяця, а по вертикалі заповнюється список прізвищ працівників із зазначенням їх табельних номерів і найменування посад. Кожен день розрахункового місяця для кожного працівника, заробіток якої розраховується, може бути робочим, вихідним, святковим днем, днем ​​відпустки і т.п. - Тому в клітці табеля, що відноситься до кожного конкретного дня кожного працівника, ставиться стандартне умовне позначення (наприклад, 8 - у простій робочий день, а в святковий - 7, «Б» - лікарняний, «О» - відпустки і т.д. ). Невихід на роботу без поважних причин є прогулом (ставиться нуль годин роботи).
У ВАТ «Бакалія» уповноважені особи кожного структурного підрозділу враховують явки (неявки) співробітників свого підрозділу самостійно, і подають дані в бухгалтерію. Бухгалтер складає зведений табель на співробітників всього підприємства в одному примірнику. Заповнений табель підписується головним бухгалтером, головним інженером і затверджується керівником підприємства. На основі табеля розраховується заробітна плата. Разом з табелем до бухгалтерії передаються лікарняні листки непрацездатності тощо Таким чином, для бухгалтера ВАТ «Бакалія» табель обліку використання робочого часу є одним з первинних документів, на підставі якого проводиться розрахунок заробітної плати. Оскільки на підприємстві застосовується погодинна і погодинно-преміальна форми оплати праці, табеля обліку робочого часу достатньо для правильного розрахунку заробітної плати.
До документів з обліку розрахунків з персоналом з оплати праці належать: «Розрахунково-платіжна відомість" (форма № Т-49), «Розрахункова відомість" (форма № Т-51), «Платіжна відомість" (форма № Т-53) та «Особовий рахунок» (форма № Т-54).

Глава 2. Бухгалтерський облік розрахунків з працівниками з оплати праці на матеріалах ВАТ «Бакалія»

2.1 Склад фонду оплати праці.

Відповідно до Положення про оплату праці працівників ВАТ «Бакалія» (Додаток 11) до складу фонду оплати праці включаються будь-які нарахування працівникам у грошовій формі, що стимулюють нарахування і надбавки, компенсаційні нарахування, пов'язані з режимом роботи та умовами праці, а також витрати, пов'язані зі змістом цих працівників, передбачені трудовим договором.
Включенню до фонду оплати праці, зокрема, підлягають:
- Суми, нараховані за посадовими окладами за відпрацьований час, згідно зі штатним розкладом;
- Нарахування стимулюючого характеру, в тому числі премії за виробничі результати, надбавки до окладів за професійну майстерність, високі досягнення у праці та інші подібні показники;
- Нарахування стимулюючого і (або) компенсуючого характеру, пов'язані з режимом роботи та умовами праці, в тому числі надбавки до окладів за суміщення професій, розширення зон обслуговування, за понаднормову роботу і роботу у вихідні, та святкові дні, вироблених у відповідність до законодавства Російської Федерації;
- Витрати на оплату праці, зберігається працівникам на час відпустки, передбаченого законодавством Російської Федерації, витрати на оплату перерв у роботі матерів для годування дитини, а також витрати на оплату часу, пов'язаного з проходженням медичних оглядів або виконанням працівниками державних обов'язків;
- Грошові компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника;
- Нарахування працівникам, які вивільняються у зв'язку з реорганізацією чи ліквідацією організації, скороченням чисельності або штату працівників;
- Витрати на оплату праці, яка зберігається відповідно до законодавства Російської Федерації на час навчальних відпусток, наданих працівникам;
- Витрати на оплату праці за час вимушеного прогулу або час виконання нижчеоплачуваної роботи у випадках, передбачених законодавством Російської Федерації;
- Витрати на доплату до фактичного заробітку у разі тимчасової втрати працездатності, встановлену законодавством Російської Федерації;
- Нарахування за основним місцем роботи працівникам під час їх навчання з відривом від роботи в системі підвищення кваліфікації або перепідготовки кадрів у випадках, передбачених законодавством Російської Федерації;
- Витрати на оплату праці працівників-донорів за дні обстеження, здачі крові і відпочинку, що надаються після кожного дня здачі крові;
- Оплата праці працівників, які не перебувають у штаті, за виконання ними роботи за укладеними договорами цивільно-правового характеру, за винятком оплати праці за договорами цивільно-правового характеру, укладеними з індивідуальними підприємцями;
- Інші види витрат, вироблених на користь працівника, передбачені трудовим договором.
Витрати, які не відносяться до фонду заробітної плати:
- Виплати винагород, що надаються керівництву або працівникам крім винагород, що виплачуються на підставі трудових договорів;
- Виплати у вигляді сум матеріальної допомоги працівникам, а також матеріальної допомоги, що надається окремим працівникам за сімейними обставинами;
- Оплата додатково наданих (понад передбачених чинним законодавством) відпусток працівникам, у т.ч. жінкам, які виховують дітей;
- Виплата надбавок до пенсій, одноразових допомог йде на пенсію ветеранам праці;
- Інші одноразові заохочення, включаючи вартість подарунків.

2.2. Порядок нарахування заробітної плати працівникам підприємства

Всю нараховану на підприємстві ВАТ «Бакалія» заробітну плату можна підрозділити на такі види:
- Основна заробітна плата;
- Додаткова заробітна плата;
- Премії за підсумками роботи за місяць.
Основна заробітна плата нараховується залежно від прийнятих на підприємстві форм оплати праці, тобто погодинної і почасово-преміальної.
Додаткова заробітна плата нараховується на підставі документів, що підтверджують право на оплату за невідпрацьований час. До таких виплат відносяться:
- Оплата основного або навчальної відпустки;
- Компенсація за невикористану відпустку;
- Виплати вихідної допомоги при звільненні;
- Виплати при направленні працівника на курси підвищення кваліфікації;
- Інші виплати згідно з чинним законодавством.
Виплати працівнику додаткової заробітної плати провадяться в строки, визначені чинним законодавством.
Всі перераховані виплати розраховуються на основі середнього заробітку. У всіх випадках середній заробіток на день його виплати не може бути менше встановленого Федеральним законом мінімального розміру оплати праці.
Преміювання працівників проводиться за підсумками роботи за місяць на підставі «Положення про оплату праці». Конкретний розмір преміювання кожного працівника визначається в залежності від його внеску в загальні результати господарської діяльності підприємства. Конкретні розміри премій окремим працівникам затверджуються наказом Генерального директора підприємства за результатами розгляду на Раді директорів, згідно з доповідних начальників відділів.
Виплачується щомісячна премія у розмірі до 200% від тарифної ставки працівника. Сума премії конкретного працівника може бути збільшена в межах загальної суми коштів на преміювання за особистий внесок в одержання додаткових доходів підприємства, виявлену ініціативу і підприємливість.
Підставою для видачі премії є «Наказ про заохочення працівників», форма № Т-11а (Додаток 12).
Премії не виплачуються працівникам, винним за таких підстав:
- Спотворення звітності;
- Допущення фактів хуліганства, пияцтва;
- Звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни, прогули в т.ч. відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин або появу на роботі в нетверезому стані;
- У випадку розкрадання майна та матеріальних цінностей підприємства премія не виплачується повністю протягом шести місяців;
- За порушення правил з охорони праці, техніки безпеки і протипожежної безпеки.
Відповідно до ст. 135 ТК РФ системи заробітної плати, розміри тарифних ставок, окладів, різного виду виплат встановлюються працівникам колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами організацій, трудовими договорами.
Система оплати і стимулювання праці, підвищення оплати за роботу в нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні, понаднормову роботу і в інших випадках, встановлюється роботодавцем. Умови оплати праці, визначені трудовим договором, не можуть бути погіршені в порівнянні з встановленим Трудовим кодексом РФ, законами, іншими нормативними правовими актами, колективним договором, угодами.
У випадках, коли умови праці відхиляються від нормальних, оплата праці здійснюється із застосуванням системи доплат і надбавок (ст. 149 ТК РФ). Відхиленнями від нормальних умов праці вважається робота в надурочний час, нічний час, вихідні та святкові дні, виконання робіт різної кваліфікації, суміщення професій Підприємства самостійно встановлюють розмір доплат за відхилення умов роботи від нормальних і порядок їх виплати. При цьому вони повинні враховувати, що мінімальні розміри доплат встановлені законодавством.
Відповідно до п.3 ст. 255 НК РФ нарахування компенсуючого характеру, пов'язані з режимом роботи та умовами праці, в тому числі надбавки до тарифних ставок і окладів за роботу в нічний час, роботу в багатозмінному режимі, за суміщення професій, за понаднормову роботу і роботу у вихідні та святкові дні, вироблені відповідно до законодавства РФ, з метою оподаткування прибутку включаються у витрати платника податків на оплату праці.
Доплата за роботу в нічний час здійснюється на підставі табеля обліку робочого часу з підсумковим кількістю за місяць і регулюється ст. 96 і 154 ТК РФ. Нічним вважається час з 22 години до 6 ранку. Тривалість роботи (зміни) у нічний час скорочується на одну годину. Оплата такого часу проводиться робочим повременщикам - не нижче 7 / 6 денного години при 7-годинному робочому дні і не нижче 6 / 5 - при 6-годинному робочому дні; робочим відрядникам - понад відрядній заробітної плати за кожну годину проводиться не нижче 1 / 6 або 1 / 5 тарифної ставки робітника.
Доплата за роботу в надурочний час також підтверджується даними табеля. Залучення до понаднормових робіт провадиться роботодавцем з письмової згоди працівника. Понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити точний облік понаднормових робіт, виконаних кожним працівником.
За бажанням працівника понаднормова робота замість підвищеної оплати може компенсуватися наданням додаткового часу відпочинку, але не менше часу, відпрацьованого понаднормово (ст. 152 ТК РФ).
Не допускається залучення до надурочних робіт і до роботи в нічний час вагітних жінок, працівників у віці до вісімнадцяти років, інших категорій працівників у відповідності з федеральним законом. Залучення інвалідів, жінок, які мають дітей віком до трьох років, до надурочних робіт і робіт у нічний час допускається з їхньої письмової згоди і за умови, якщо такі роботи не заборонені їм за станом здоров'я відповідно до медичного висновку.
Оскільки на ВАТ «Бакалія» не проводилися доплати за роботу в нічний час і за понаднормову роботу, то порядок нарахування даних видів заробітної плати розглянемо на умовному прикладі: Трудовим договором працівнику встановлена ​​40-годинна 5-денний робочий тиждень з вихідними днями у суботу та неділю . Місячний оклад працівника - 6000 руб.
Працівник на прохання безпосереднього керівника затримався на роботі для виконання термінового службового завдання 9 лютого 2006. - На 3 години, 13 лютого - на 2 години, а 27 лютого - на 4 години.
Нормальна тривалість робочого часу в лютому 2006 р. для даного працівника складає 151 год. Фактично працівник відпрацював 160 годин.
Годинна ставка складе: 6000 руб. : 165 ч. = 36,36 руб.
Не менш ніж у полуторному розмірі повинні бути сплачені 6 годин (по 2 години 9, 13, 27 лютого), а не менш ніж у подвійному - 3 години (1 ч. 9 лютого + 2 ч. 27 лютого).
Доплата за понаднормову роботу становитиме:
6 ч. x 36,36 руб. x 1,5 + 3 ч. x 36,36 руб. x 2 = 545,4 руб.
Оплата роботи у вихідні та святкові дні. Оплата роботи у святкові дні повинна підтверджуватися наказом на роботу в святкові дні і табелем обліку робочого часу. Відповідно до ст. 153 ТК РФ робота у вихідний і святковий день оплачується не менш ніж у подвійному розмірі:
а) відрядникам - не менше ніж за подвійними відрядними розцінками;
б) працівникам, праця яких оплачується за денним і годинниковим ставками, - у розмірі не менш подвійної денної або годинної ставки;
в) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі не менше одинарної денної або годинної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний і неробочий святковий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну номи.
Розглянемо приклад: Працівнику ВАТ «Бакалія» Тігин М.М. встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу і в неділю. Місячний оклад працівника - 4000 рублів. Щомісячна премія - 4000 рублів.
За розпорядженням роботодавця він відпрацював вихідний день 22 січня 2005 року.
Денна тарифна ставка даного працівника:
(4000 руб. + 4000 руб.): 15 днів = 533,33 руб.
Доплата за роботу у вихідний день становитиме:
533,33 руб. x 1 день x 2 = 1066,66 руб.
Підставою для оплати роботи у вихідний день є: наказ на роботу у вихідний день і табель обліку робочого часу (Додаток 13).
За бажанням працівника, який працював у вихідний або святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. У цьому випадку робота в неробочий святковий день оплачується в одинарному розмірі, а день відпочинку оплаті не підлягає.
Оплата праці при суміщенні професій. Працівникові, який: виконує у одного і того ж роботодавця поряд зі своєю роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або виконує обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (ст. 151 ТК РФ).
Робота за межами нормальної тривалості робочого часу, вироблена за сумісництвом, оплачується залежно від відпрацьованого часу або виробітку (ст. 152 ТК РФ).
Умови про суміщення професій (посад) і розмір доплат можуть бути встановлені і при укладенні трудового договору, і пізніше - у додатковій угоді до трудового договору. Якщо сумісництво тимчасове, достатньо наказу керівника про суміщення професій (посад), в якому вказується сума доплати. У наказі має бути підпис працівника.
Розмір доплат за сумісництво встановлюється за згодою сторін трудового договору (ст. 151 ТК РФ).
Оскільки на ВАТ «Бакалія» не проводилася доплата за суміщення професій, то порядок нарахування даного виду заробітної плати розглянемо на умовному прикладі:
Приклад: Працівник прийнятий в організацію бухгалтером. За угодою з роботодавцем на працівника покладено ще й обов'язки інспектора відділу кадрів (посада вакантна), які він виконує протягом свого робочого дня.
Угодою передбачено, що розмір доплати за суміщення посад становить 20% заробітної плати працівника за основною посадою.
У листопаді 2006р. працівникові за основною посадою нараховані наступні грошові суми: Місячний оклад - 5600 руб. Премія за жовтень 2006р. - 300 руб.
Заробітна плата працівника з урахуванням доплати за суміщення посад у листопаді 2006р. становитиме: (5600 + 300) + 20% = 7080 руб.
Працівникам, які пропрацювали неповний місяць, доплата за суміщення професій (посад) нараховується пропорційно відпрацьованому часу.
Відрізняється від суміщення професій (посад) тимчасове заступництво. Це виконання службових обов'язків тимчасово відсутнього працівника. При цьому тимчасовий заступник звільняється від своїх обов'язків за основною роботою. Фактично це означає тимчасове переведення на іншу роботу.
Згідно з п.1 роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва» замещающему працівникові виплачується різниця між його фактичним окладом (посадовим, персональним) і посадовим окладом працівника (без персональної надбавки).
Праця тимчасового заступника оплачується на тих же умовах, що і праця працівника, якого він заміщує. Премія виплачується також на умовах і в розмірі, встановлених за посадою заміщає працівника.
Розглянемо приклад: У вересні 2004 р. на час відпустки генерального директора ВАТ «Бакалія» головному інженеру підприємства Гришину доручено виконувати його обов'язки (із звільненням від основних обов'язків) (Додаток 14).
Оклад головного інженера Гришина - 8 000 крб., А генерального директора - 15 000 рублів.
У вересні 22 робочих дня. Гришин виконував обов'язки генерального директора 14 робочих днів.
Заробітна плата Гришина за вересень розраховується в наступному порядку:
Оплата за дні, відпрацьовані за основною посадою:
8 000 руб. : 22 дн. х 8 дн. = 2909,09 руб.
Оплата за період тимчасового заступництва:
15 000 руб. : 22 дн. х 14 дн. = 9545,45 руб.
Заробітна плата за вересень складе:
2909,09 руб. + 9545,45 руб. = 12454,54 руб.
Сума оплати за опрацьованим час, виробленої у випадках, передбачених чинним законодавством, являють собою додаткову заробітну плату.
Оплата чергових відпусток. Згідно зі ст. 114 ТК РФ штатним працівникам щорічно надаються чергові відпустки. Право на використання відпустки за перший рік роботи виникає у працівника після закінчення шести місяців його безперервної роботи в даній організації. За угодою сторін оплачувану відпустку працівникові може бути наданий і до закінчення шести місяців. Відпустка за другий і наступні роки роботи може надаватися в будь-який час робочого року відповідно до черговості надання щорічних оплачуваних відпусток, встановленої в даній організації.
Черговість надання оплачуваних відпусток визначається щорічно адміністрацією підприємства у вигляді графіка відпусток, який складається на календарний рік (форма № Т-7) (Додаток 15). Графік відпусток - зведений графік. При його складанні враховуються чинне законодавство, специфіка діяльності організації та побажання працівників. У ВАТ «Бакалія» графік відпусток погоджується з керівниками структурних підрозділів і затверджується керівником підрозділу. При перенесенні терміну відпустки на інший час за згодою працівника і керівника структурного підрозділу у графік відпусток вносяться відповідні зміни.
Підставою для розрахунку суми відпускних є наказ, в якому вказується, кому надається відпустка, з якого числа, тривалість відпустки. Мінімальна тривалість щорічної оплачуваної відпустки - 28 календарних днів. При цьому неробочі святкові дні, що припадають на період відпустки, у число календарних днів відпустки не включаються і не оплачуються (ст. 120 ТК РФ).
Про час початку відпустки працівник повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два тижні до його початку.
Окремим категоріям працівників у випадках, передбачених федеральними законами, щорічна оплачувана відпустка надається за їх бажанням у зручний для них час. За бажанням чоловіка щорічну відпустку йому надається в період знаходження його дружини у відпустці по вагітності та пологах незалежно від часу його безперервної роботи в даній організації (ст. 123 ТК РФ).
Іноді відпустку за угодою між працівником і роботодавцем може переноситися на інший термін. Зокрема, якщо працівнику своєчасно не були виплачені відпускні або, якщо він не був попереджений про час початку відпустки за два тижні до його початку. Якщо під час відпустки працівник захворів (що було підтверджено листком непрацездатності), то його відпустка переривається на кількість днів хвороби і продовжується за домовленістю працівника і адміністрації підприємства.
Приклад: Працівнику надано відпустку на 28 календарних днів з 01 вересня по 28 вересня 2006р.
25 вересня працівник захворів, що підтверджується листком непрацездатності, виданим медичним закладом. Хвороба тривала до 27сентября (всього 3 робочих дні за календарем 5-денного робочого тижня).
Таким чином, відпустку повинен бути продовжений на 3 календарних днів, тобто до 01 жовтня 2006р.
Оплата відпустки провадиться не пізніше, ніж за три дні до його початку (ст. 136 ТК РФ).
За угодою між працівником і роботодавцем чергову відпустку може бути поділено на частини. При цьому хоча б одна з частин цієї відпустки повинна мати не менше 14 календарних днів.
Необхідно відзначити, що заміна відпустки компенсацією за нього не допускається. Лише частина відпустки, що перевищує 28 календарних днів, за письмовою заявою працівника може бути замінена грошовою компенсацією (ст. 126 ТК РФ). Заміна відпустки грошовою компенсацією вагітним жінкам і працівникам у віці до 18 років, а також працівникам, зайнятим на важких роботах і на роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, не допускається (ст. 126 ТК РФ).
Відкликання працівника з відпустки допускається тільки за його згодою. Невикористана у зв'язку з цим частину відпустки має бути надана за вибором працівника в зручний для нього час протягом поточного робочого року або відпустки.
При оплаті відпусток необхідно керуватися Положенням про особливості порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Уряду РФ від 11.04.2003 р. № 213.
Середній денний заробіток для оплати відпусток обчислюється за останні три календарні місяці, що передують відпустці (з 1-го до 1-го числа), шляхом ділення суми нарахованої заробітної плати на 3 і на 29,6 (середньомісячне число календарних днів). При цьому з розрахункового періоду виключається час, а також нараховані суми, коли працівник отримував допомогу з тимчасової непрацездатності, був у відпустку без збереження середньої заробітної плати (за сімейними обставинами), не працював у зв'язку з простоєм не з вини працівника, а також з інших причин, передбачених законодавством. Крім того, при розрахунку середньої заробітної плати з розрахункового періоду виключаються святкові дні, встановлені законодавством.
В особливому порядку при обчисленні середнього заробітку враховуються премії та винагороди, фактично нараховані у розрахунковому періоді:
- Щомісячні премії та винагороди - не більше однієї виплати за одні й ті ж показники за кожний місяць розрахункового періоду;
- Премії та винагороди за період роботи, що перевищує один місяць, - не більше однієї виплати за одні й ті ж показники в розмірі місячної частини кожний місяць розрахункового періоду. Іншими словами, при розрахунку середньої зарплати до суми оплати праці за кожний розрахунковий місяць додається 1 / 3 квартальної премії або 1 / 6 піврічний премії;
- Винагорода за підсумками роботи за рік, одноразова винагорода за вислугу років (стаж роботи), інші винагороди за підсумками роботи за рік, нараховані за попередній календарний рік, - у розмірі 1 / 12 за кожен місяць розрахункового періоду. При цьому не має значення, в якому місяці ці винагороди (премії) виплачені.
Розглянемо на прикладі розрахунок суми відпускних (Додаток 16):
Бухгалтеру ВАТ «Бакалія» надано відпустку, згідно з графіком відпусток, тривалістю 18 календарних днів. У даному прикладі відпустка починається з 01 серпня 2006 р і закінчується 18 серпня 2006 За три місяці, що передують місяцю надання відпустки, працівнику було зроблено такі нарахування:
У травні 2006 р.: оклад у розмірі 7500 руб., Щомісячна премія - 7500 руб. Загальна сума нарахувань - 15000 руб.
У червні 2006 р.: оклад у розмірі 7500 руб., Щомісячна премія - 7500 руб. Загальна сума нарахувань - 15000 руб.
У липні 2006 р.: оклад у розмірі 7500 руб., Щомісячна премія - 7500 руб. Загальна сума нарахувань - 15000 руб.
Сума середнього денного заробітку складе:
(15000 руб. + 15000 руб. + 15000 руб.): (3 x 29,6) = 506,75 грн. / дн.
Сума відпускних: 506,75 грн. / дн. x 18 дн. = 9121,50 руб.
Для розрахунку належної працівникові заробітної плати та інших виплат при наданні йому щорічної оплачуваної чи іншого відпустки застосовується «Записка-розрахунок про надання відпустки працівнику» (форма № Т-60). При розрахунку середнього заробітку для оплати відпустки у графі 3 показується загальна сума виплат, нарахованих працівнику за розрахунковий період, згідно з правилами обчислення середнього заробітку. У графах 4, 5 вказується кількість робочих (календарних) днів, що припадають на відпрацьований час у розрахунковому періоді.
Якщо розрахунковий період відпрацьований не повністю, середній денний заробіток для оплати відпусток обчислюється шляхом ділення суми фактично нарахованої заробітної плати за розрахунковий період на суму, що складається з середньомісячного числа календарних днів (29,6), помноженого на кількість повністю відпрацьованих місяців, і кількості календарних днів в повному обсязі відпрацьованих місяцях.
Крім того, Положенням про порядок обчислення середньої заробітної плати визначений і новий механізм підрахунку кількості календарних і робочих днів за шестиденці в повному обсязі відпрацьованих місяцях:
- Кількість календарних днів і робочих днів у повному обсязі відпрацьованих місяцях визначаються шляхом множення робочих днів за календарем п'ятиденного робочого тижня, що припадають на відпрацьований час, на коефіцієнт 1,4;
- Кількість робочих днів за календарем шестиденного робочого тижня в повному обсязі відпрацьованих місяцях при наданні відпусток в робочих днях визначається шляхом множення робочих днів за календарем п'ятиденного робочого тижня, що припадають на відпрацьований час, на коефіцієнт 1,2.
Розглянемо приклад (Додаток 17): Працівник ВАТ «Бакалія» пішов у відпустку тривалістю 28 календарних днів у липні 2006 р.
За розрахунковий період працівникові виплачені наступні суми:
У квітні 2006 р.: оклад у розмірі 7500 руб., Щомісячна премія - 7500 руб. Загальна сума нарахувань - 15000 руб.
У травні 2006 р.: оклад у розмірі 7500 руб., Щомісячна премія - 7500 руб. Загальна сума нарахувань - 15000 руб.
У червні 2006р.: Оклад у розмірі 5000 руб., Щомісячна премія - 5000 руб. Загальна сума нарахувань - 10000 руб.
Квітень відпрацьований повністю. Травень відпрацьований повністю. З 06 по 15 червня - хвороба.
Підрахуємо кількість календарних днів, що припадають на відпрацьоване час: у травні - 14 дн. x 1,4 = 19,6 дня;
Сума середнього денного заробітку складе:
(15000 руб. + 15000 руб. + 10000 руб.): (29,6 + 29,6 + 19,6) = 507,61 грн. / дн.
Сума відпускних: 507,61 грн. / дн. x 28 дн. = 14213,08 руб.
З 6 жовтня 2006 розрахунок середньої заробітної плати працівника провадиться виходячи з фактично нарахованої йому заробітної плати і фактично відпрацьованого ним часу за 12 календарних місяців, що передують періоду, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата. При цьому календарним місяцем вважається період з 1-го по 30-е (31-е) число відповідного місяця включно.
Середній денний заробіток для оплати відпусток обчислюється за останні 12 календарних місяців шляхом розподілу суми нарахованої заробітної плати на 12 і на 29,4 (середньомісячне число календарних днів).
Якщо розрахунковий період відпрацьований не повністю, то кількість календарних днів і робочих днів у повному обсязі відпрацьованих місяцях визначаються шляхом множення робочих днів за календарем п'ятиденного робочого тижня, що припадають на відпрацьований час, на коефіцієнт 1,4.
Розглянемо приклад (додаток 18): Працівнику ВАТ «Бакалія» надана оплачувана відпустка з 09 жовтня по 22 жовтня 2006 р. на 14 календарних днів. Розрахунковий період: з серпня 2005р. по липень 2006 р. З 18 серпня 2005 р. по 31 серпня 2005р. працівник перебував у черговій відпустці.
У розрахунковому періоді працівнику було нараховано:

Таблиця № 2.
Розрахунок заробітної плати

Місяць розрахункового періоду	Заробітна плата, руб.	Щомісячна премія, руб.
Серпень 2005	2260,87	2825,61
Вересень 2005	4000	5000
Жовтень 2005	4000	4000
Листопад 2005	4000	4000
Грудень 2005р.	4000	4000
Січень 2006	4500	4500
Лютий 2006	4500	4500
Березень 2006	4500	4500
Квітень 2006	4500	4500
Травень 2006	4500	4500
Червень 2006	4500	4500
Липень 2006	4500	4500
Разом:	49760,87	51325,61

Підрахуємо кількість календарних днів, що припадають на відпрацьоване час: у серпні 2005 р. - 13 дн. x 1,4 = 18,2 дн.
Сума середнього денного заробітку складе:
(49760,87 руб. + 51325,61 руб.): (29,4 x 11 + 18,2) = 295,92 грн. / дн.
Сума відпускних: 295,92 грн. / дн. x 14 дн. = 4142,88 руб.
Якщо оклад (тарифна ставка) працівника було підвищено, то середній заробіток розраховується в особливому порядку (п. 15 Положення про обчислення середнього заробітку).
При підвищенні в організації тарифних ставок (посадових окладів, грошової винагороди) середній заробіток працівників підвищується в наступному порядку:
- Якщо підвищення відбулося в розрахунковий період, то виплати, що враховуються при визначенні середнього заробітку і нараховані за попередній підвищенню період часу, підвищуються на коефіцієнти. Дані коефіцієнти розраховуються шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу, грошової винагороди), встановленої в місяці настання випадку, з яким пов'язано збереження середнього заробітку, на тарифні ставки (посадові оклади, грошову винагороду) кожного з місяців розрахункового періоду;
- Якщо підвищення відбулося після розрахункового періоду до настання випадку, з яким пов'язано збереження середнього заробітку, підвищується середній заробіток, обчислений за розрахунковий період;
- Якщо підвищення відбулося в період збереження середнього заробітку (під час відпустки), то частина середнього заробітку підвищується з дати підвищення тарифних ставок (посадових окладів, грошової винагороди) до закінчення зазначеного періоду.
Розглянемо приклад: Працівнику надається чергова відпустка з 21 квітня 2006 тривалістю 28 календарних днів. Розрахунковий період 3 місяці відпрацьовано повністю. Нараховано заробітну плату: у січні та лютому - по 5000 руб., В березні - 6500 руб. (З 1 березня в організації на 30% підвищено заробітну плату).
Коефіцієнт підвищення складе: 6500 руб. : 5000 руб. = 1,3.
Визначимо середній денний заробіток:
(5000 руб. X 1,3 + 5000 x 1,3 + 6500): 3: 29,6 = 219,59 руб.
Сума відпускних складе: 219,59 руб. x 28 дн. = 6148,52 руб.
Компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівник звільняється або переводиться на інше підприємство, не використавши чергову відпустку, то йому нараховується компенсація за невикористану відпустку (ст. 127 ТК РФ). Середній денний заробіток для виплати компенсації за невикористану відпустку обчислюється також як і середній денний заробіток для оплати чергових відпусток, тобто за останні три календарних місяця шляхом ділення суми нарахованої заробітної плати на 3 і на 29,6 (середньомісячне число календарних днів).
При розрахунку середнього заробітку для виплати компенсації за невикористану відпустку застосовується «Записка-розрахунок при припиненні дії трудового договору (контракту) з працівником (форма № Т-61), яка складається працівником бухгалтерії.
Розглянемо приклад (Додаток 19): Працівник прийнятий на роботу у ВАТ «Бакалія» 31 грудня 2002 року, а 12 липня 2005 року звільнений за власним бажанням. При відпуску в 28 календарних днів розмір компенсації розраховується виходячи з 2,3 днів за кожен місяць роботи в робочому році (28 календарних днів: 12 місяців). З 31 грудня 2003 р. по 12 липня 2005 працівник відпрацював повні 18 місяців, за які в нього з'являється право на 42 календарних дня відпустки (28 дн. + (2,3 дня x 6 міс.)).
За розрахунковий період працівникові виплачені наступні суми:
Квітень - 785,71 руб. Травень - 1500 руб. Червень - 1500 руб.
З 04 квітня по 17 квітня - хвороба. Травень відпрацьований повністю. Червень відпрацьований повністю.
Підрахуємо кількість календарних днів, що припадають на відпрацьоване час: у квітні - 11 дн. x 1,4 = 15,4 дн.
Сума середнього заробітку за один календарний день становитиме:
(785,71 руб. + 1500 руб. + 1500 руб.): (15,4 + 29,6 + 29,6) = 50,75 руб. / дн.
Сума компенсації за невикористану відпустку:
50,75 руб. / дн. x 42 дн. = 2131,50 руб.
Крім того, згідно зі ст. 128 ТК РФ працівникові може бути надана відпустка без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших поважних причин. При необхідності отримання такої відпустки працівник повинен написати відповідну заяву. Тривалість відпустки визначається за угодою між працівником і роботодавцем.
Крім того, роботодавець зобов'язаний (ст. 128 ТК РФ) на підставі письмової заяви працівника надати відпустку без збереження заробітної плати: учасникам Великої Вітчизняної війни - до 35 календарних днів на рік; працюючим пенсіонерам по старості (за віком) - до 14 календарних днів у році; батькам та дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, - до 14 календарних днів на рік; працюючим інвалідам - ​​до 60 календарних днів на рік; працівникам у випадках народження дитини, реєстрації шлюбу, смерті близьких родичів - до п'яти календарних днів; в інших випадках, передбачених федеральними законами або колективним договором.
Працівник, який одержав відпустку без збереження заробітної плати, в будь-якому разі не втрачає право на надання щорічної оплачуваної відпустки.
Згідно зі ст. 116 МК України передбачено надання додаткових відпусток працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, працівникам з ненормованим робочим днем; працівникам, які працюють в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях; в інших випадках, передбачених федеральними законами.
Організації з урахуванням своїх виробничих і фінансових можливостей можуть самостійно встановлювати додаткові відпустки для працівників, якщо інше не передбачено федеральними законами. Порядок і умови надання таких відпусток визначаються колективними договорами або локальними нормативними актами.
Чинне законодавство передбачає різні гарантії і компенсації працівникам, що поєднують роботу з навчанням (глава 26 ТК РФ). У числі пільг - надання навчальних відпусток. Працівникам, направленим на навчання роботодавцем або надійшли самостійно в мають державну акредитацію освітніх установ середньої професійної та вищої професійної освіти за заочною та очно-заочній (вечірньої) формами навчання і успішно навчаються у цих закладах, роботодавець надає додаткові відпустки зі збереженням середнього заробітку дляполнітельние відпустки з збереженням середнього заробітку едоставляет х форми на заочну і очно-заочній (вечірньої) формами навчання проходження проміжної атестації від 30 до 50 календарних днів залежно від виду навчального закладу. Також для підготовки та захисту випускної кваліфікаційної роботи та здачі підсумкових державних іспитів надається навчальна відпустка від двох до чотирьох місяців, а для здачі підсумкових державних іспитів - один місяць. Працівникам на період десять навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів може встановлюватися за їх бажанням робочий тиждень, скорочена на 7 годин. За час звільнення від роботи здавалися працівникам виплачується 50 відсотків середнього заробітку за основним місцем роботи, але не нижче мінімального розміру оплати праці. За угодою сторін трудового договору скорочення робочого часу проводиться шляхом надання працівнику одного вільного від роботи дні на тиждень або скорочення тривалості робочого дня протягом тижня.
Навчальні відпустки надаються на підставі письмової заяви працівника та довідки-виклику з навчального закладу.
Середній заробіток для оплати відпустки обчислюється в тому ж порядку, що і для оплати щорічних відпусток.
Навчальна відпустка не продовжується, в тому числі і у випадках, зазначених у ст. 124 ТК РФ.
Якщо працівник під час навчальної відпустки захворів і в результаті цього йому були продовжені або перенесені терміни здачі іспитів, підготовки та захисту випускної кваліфікаційної роботи, то інший навчальний відпустка надається працівникові відповідно до нової довідкою-викликом.
При настанні тимчасової непрацездатності в період навчальної відпустки посібник навчається працівнику по тимчасовій непрацездатності не видається.
До оплати за невідпрацьований час відноситься також оплата простоїв. Постоєм називають тимчасове припинення роботи підприємства в цілому або його окремого підрозділу з причин виробничого, організаційно-технічного або економічного характеру. Простої, тобто час, протягом якого працівник, перебуваючи на робочому місці, не може виконувати свої трудові обов'язки, оплачуються в тому випадку, якщо дотримані дві умови (ст. 157 ТК РФ):
- Простій не є наслідком вини працівника (незалежно від того, чи є винуватцем простою роботодавець або інша особа);
- Працівник у письмовій формі попередив роботодавця або представника адміністрації про початок простою.
Простої не з вини робітника підтверджується листком про простої з зазначенням причин і винуватців простою, його тривалості, тарифної ставки робітника, розміру оплати і суми. Згідно зі ст. 157 ТК РФ, час простою не з вини робітника оплачується в розмірі не нижче 2 / 3 тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду. Час простою з вини працівника не оплачується.
Таким чином, можна зробити висновок, що у ВАТ «Бакалія» в якості додаткової заробітної плати використовується тільки оплата щорічних відпусток і компенсації за невикористану відпустку. Організація при розрахунку суми відпускних не тільки довіряє алгоритму розрахунку бухгалтерської програми «Зірка», але й використовує уніфіковану форму документа «Записка-розрахунок про надання відпустки працівнику» (форма № Т-60). При використанні даного документа можна перевірити, не допустила бухгалтерська програма помилку.
Допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно зі ст. 183 ТК РФ при тимчасовій непрацездатності роботодавець виплачує працівникові допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (лікарняний лист). Інші документи не можуть служити підставою для виплати допомоги.
У випадку втрати лікарняного листка допомога може бути видано по дублікату.
Допомога з тимчасової непрацездатності видається з першого дня втрати працездатності і до її відновлення або до встановлення лікарсько-трудової експертної комісією (МСЕК) інвалідності, навіть якщо в цей час робочий або службовець був звільнений.
При відпустці для догляду за хворим членом родини допомога видається, якщо відсутність догляду загрожує небезпекою для життя чи здоров'я хворого і якщо при наявності показань неможливо помістити його в лікарню, а серед членів сім'ї немає іншої особи, яка може доглядати за хворим (домашня працівниця не вважається членом сім'ї). Матері при захворюванні дитини у віці до 2 років допомога видається незалежно від того, чи є інший член сім'ї, здатний доглядати за хворою дитиною.
Допомога по догляду за хворим членом сім'ї видається не більше ніж на 3 календарні дні. Продовження терміну видачі допомоги понад 3 календарних днів провадиться лише у виняткових випадках залежно від тяжкості захворювання члена сім'ї та побутової обстановки і не більше ніж до 7 календарних днів, у загальній складності.
Допомога по догляду за хворою дитиною віком до семи років видається одному їх батьків або іншому члену сім'ї за весь період амбулаторного лікування або спільного перебування з дитиною в лікарняному закладі, а допомога по догляду за хворою дитиною у віці від семи до п'ятнадцяти років - за період не більше 15 днів, якщо за медичним висновком не потрібно більшого терміну.
Посібник працюючій особі, зайнятій доглядом за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, видається у разі хвороби матері на період, коли вона не може доглядати за дитиною.
Якщо працівник перебуває у черговому чи додатковій відпустці, частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною або у відпустці без збереження заробітної плати, допомога по догляду за хворим членом сім'ї не видається.
Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання видається у розмірі 100 відсотків заробітку.
Допомога з тимчасової непрацездатності в інших випадках, крім трудового каліцтва або професійного захворювання, видається:
а) у розмірі 100 відсотків заробітку:
- Працівникам, які мають безперервний трудовий стаж 8 і більше років;
- Працівникам, які мають на своєму утриманні трьох або більше дітей, які не досягли 16 (учні - 18) років;
- Працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних при виконанні інтернаціонального обов'язку;
- Працівникам, які захворіли і перенесли променеву хворобу, викликану наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, а також брали в 1986 - 1989 рр.. участь у роботі з ліквідації наслідків цієї аварії в межах зони відчуження або зайнятих у зазначений період на експлуатації або інших роботах на Чорнобильській АЕС;
- Працюючим інвалідам, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності, з чорнобильською катастрофою;
- Працівникам, які не досягли 18 років, які проживають у зонах відселення та проживання з правом на відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи чи евакуйованим і переселеним із зон радіоактивного забруднення, при захворюванні кровотворних органів (гострі лейкози), щитовидної залози (аденоми, рак), злоякісними пухлинами;
- По догляду за хворими дітьми;
- Особам, які працюють в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях;
б) у розмірі 80 відсотків заробітку:
- Працівникам, які мають безперервний трудовий стаж від 5 до 8 років;
- Працівникам з числа круглих сиріт, які не досягли 21 року, у яких безперервний трудовий стаж до 5 років;
в) у розмірі 60 відсотків заробітку працівникам, які мають безперервний трудовий стаж до 5 років.
Працюючим інвалідам Великої Вітчизняної війни та іншим інвалідам, прирівняним щодо пільг до інвалідів Великої Вітчизняної війни, допомога у всіх випадках тимчасової непрацездатності видається у розмірі 100 відсотків заробітку.
Допомога по догляду за дитиною, яка не досягла 14 років, за період з 8-го по 14-й календарний день, а одиноким матерям, вдовам (вдівцям), розведеним жінкам (чоловікам) та дружинам військовослужбовців строкової служби - з 11-го по 14 -й календарний день видається в розмірі 50 відсотків заробітку незалежно від безперервного трудового стажу.
Середній заробіток обчислюється в порядку, встановленому Урядом РФ (ст. 139 ТК РФ). Тому допомоги обчислюються із середнього заробітку, що визначається відповідно до Положення про особливості обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Уряду РФ від 11 квітня 2003 р. N 213, з урахуванням нормативних документів про соціальне страхування у РФ.
Допомога з тимчасової непрацездатності обчислюється із середньої заробітної плати працівника, виплаченої йому роботодавцем за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю настання тимчасової непрацездатності, в тому разі якщо працівник пропрацював фактично не менше 3 місяців.
Пунктом 69 Положення про забезпечення посібниками передбачено перелік виплат працівникам, які не враховуються в сумі заробітку при розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності: заробітна плата за роботу, зроблену в надурочний час, включаючи і доплату за цю роботу; оплата за роботу за сумісництвом як на іншому підприємстві , так і за місцем основної роботи; доплата за роботу, що не входить в обов'язки робочого по основній роботі; заробітна плата за дні простою, за час чергової та додаткової відпусток, за час військового навчального або перевірного збору, виконання державних або громадських обов'язків; виплати одноразової характеру, не обумовлені діючою системою оплати праці (одноразові премії, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші).
Правила обліку премій у середньому заробіток встановлені п.14 Положення про середній заробіток.
Премії та винагороди, фактично нараховані за розрахунковий період, враховуються в наступному порядку:
- Щомісячні премії та винагороди - не більше однієї виплати за одні й ті ж показники за кожний місяць розрахункового періоду;
- Премії та винагороди за період роботи, що перевищує один місяць, - не більше однієї виплати за одні й ті ж показники в розмірі місячної частини кожний місяць розрахункового періоду;
- Винагорода за підсумками роботи за рік, одноразова винагорода за вислугу років (стаж роботи), інші винагороди за підсумками роботи за рік, нараховані за попередній календарний рік, - у розмірі однієї дванадцятої за щомісяця розрахункового періоду незалежно від часу нарахування винагороди.
У тих випадках, коли час, що припадає на розрахунковий період, відпрацьовано не повністю, то премії та винагороди враховуються при підрахунку середнього заробітку пропорційно відпрацьованому часу в розрахунковому періоді.
У 2006 році встановлено максимальний розмір допомоги з тимчасової непрацездатності в розмірі 15000 крб.
Якщо заробіток працівника перевищує 15000 крб., То роботодавець має право виплатити йому допомогу в більшій сумі, але ФСС РФ відшкодує витрати тільки в межах обмеженої суми.
Без обмеження максимального розміру виплачується допомога з тимчасової непрацездатності у зв'язку з нещасними випадками на виробництві і професійними захворюваннями.
Згідно з п.1 ст. 1 Федерального закону від 22.12.2005 р. № 180-ФЗ допомога по тимчасовій непрацездатності, що настала внаслідок захворювання або травми (за винятком нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань) виплачується за перші два дні хвороби за рахунок коштів роботодавця, а з третього дня - за рахунок коштів ФСС РФ.
Допомоги по тимчасовій непрацездатності розраховуються у наступному порядку:
1) обчислюється середній денний заробіток працівника за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю настання непрацездатності. Він обчислюється діленням загальної суми зарплати, фактично нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців), на кількість фактично відпрацьованих днів за цей розрахунковий період.
2) визначається розмір денної допомоги з урахуванням трудового стажу;
3) визначається максимально можливий розмір денної допомоги з урахуванням обмеження (15 000 руб. За повний календарний місяць);
4) сума допомоги розраховується як добуток денної допомоги на кількість робочих днів, протягом яких працівник був непрацездатний.
Розрахована сума допомоги виплачується з двох джерел: за перші два дні хвороби, що припадають на робочі дні, - за рахунок коштів роботодавця, за робочі дні, починаючи з третього дня непрацездатності - за рахунок ФСС РФ.
Розглянемо приклад (Додаток 20): Тігин М.М. хворів з 06 по 15 червня 2006 р. включно. Термін його тимчасової непрацездатності склав 7 робочих днів. Розрахунковий період для оплати лікарняного - з 1 червня 2005 р. по 31 травня 2006 Положенням про оплату праці передбачена виплата щомісячних премій. Безперервний трудовий стаж Тігіна - 36 років 9 місяців, тому лікарняний лист оплачується в розмірі 100% фактичного заробітку.
Розрахуємо розмір допомоги з тимчасової непрацездатності.
1. Середній денний заробіток працівника для визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності становитиме:
127630,48 руб. : 229 днів = 557,338 руб.
2. Розмір денного заробітку з урахуванням безперервного стажу становитиме:
557,38 руб. x 100% = 557,38 руб.
3. Максимальний розмір денної допомоги становить:
15000 руб. : 21 день = 714,286 руб.
Оскільки сума денної допомоги, обчислена з фактичного заробітку (557,338 руб.), Менше, ніж максимально можливий розмір денної допомоги (714,286 руб.), Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується виходячи з денної допомоги, обчисленого з фактичного заробітку у сумі 557,338 руб.
557,338 руб. x 7 дн. = 3901,37 руб.
За рахунок коштів роботодавця оплачені перші два дні хвороби працівника, тобто 6 і 7 червня в сумі 1114,68 руб., А інші п'ять днів хвороби оплачені за рахунок фонду соціального страхування у сумі 2786,69 руб.
Якщо працівник в останні 12 календарних місяців перед настанням тимчасової непрацездатності пропрацював фактично менше 3 місяців, допомога виплачується в розмірі не більше одного мінімального розміру оплати праці за повний календарний місяць.
Розглянемо приклад: Працівниця була прийнята на роботу 5 вересня 2002 р. З 1 березня 2005 вона перебувала у відпустці по вагітності та пологах, а з 21 липня 2005 по 12 січня 2006 р. - у неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною.
16 лютого 2006 працівниця захворіла і подала листок тимчасової непрацездатності.
У даному випадку працівниця не має права на розрахунок допомоги з середнього заробітку, оскільки в останні 12 календарних місяців перед настанням тимчасової непрацездатності вона фактично не відпрацювала 3 місяців.
У цьому випадку допомога не може за повний календарний місяць перевищувати 1 МРОТ, тобто 1100 руб.
Підвищення заробітної плати враховується з фактичної дати підвищення. Тобто при визначенні середнього заробітку для обчислення допомоги з тимчасової непрацездатності не застосовуються коефіцієнти, як при розрахунку відпускних.
Існують наступні види допомоги, які виплачують роботодавці за рахунок коштів ФСС РФ, затверджені Федеральним законом N 81-ФЗ.
- Допомога по вагітності та пологах;
- Одноразова допомога жінкам, які стали на облік у медичних - установах в ранні терміни вагітності;
- Одноразова допомога при народженні дитини;
- Допомога на поховання.

2.3. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з працівниками з оплати праці

Облік заробітної плати може вестися як аналітично, так і синтетично, тобто як по кожному працівнику окремо, так і узагальнено. Тому й облікові регістри з утримання записаної в них інформації поділяються на регістри синтетичного та аналітичного обліку.
До регістрам аналітичного обліку заробітної плати ставляться розрахунково-платіжні відомості, податкові картки особовий рахунок працівника і т.п. Регістри синтетичного обліку - це меморіальні ордери, оборотні відомості.
На підприємстві ВАТ «Бакалія» до документів з обліку розрахунків з персоналом з оплати праці належать: «Розрахунково-платіжна відомість" (форма № Т-49), «Особовий рахунок» (форма № Т-54) та видаткові ордери.
Форма № Т-54 «Особовий рахунок» (Додаток 21) заводиться окремо на кожного працівника організації на основі наказу (розпорядження) про прийом на роботу і використовується для відображення розрахунків по оплаті праці. В особовому рахунку вказуються прізвище, ім'я та по батькові працівника, структурний підрозділ, табельний номер і т.д. Щомісяця в особовому рахунку наводяться дані про нараховані суми за видами оплат, про утримання та відрахування, про суму до виплати або заборгованості працівника перед організацією. Після закінчення року особовий рахунок закривається, і на наступний рік відкривається новий. Підставою для заповнення особових рахунків є первинні документи: табель обліку використання робочого часу для розрахунку погодинної оплати праці та за окладами, доплата за нічні години та надурочний час; листки непрацездатності; накази про виплату премій; надання матеріальної допомоги; розрахунки з оплати відпусток; рішення судових органів за виконавчими листами і т.д.
На підставі даних особових рахунків обчислюється середній заробіток при розрахунку оплати за відпустку, допомоги по тимчасовій непрацездатності, вони також використовуються при нарахуванні пенсій. Результати проведених в особових рахунках розрахунків сум заробітної плати, що підлягають видачі працівникам, переносяться потім в розрахунково-платіжну відомість, в податкові картки з обліку доходів та податку на доходи фізичних осіб (форма № 1-НДФЛ) і в довідки про доходи фізичних осіб і єдиному соціальний податок (форма № 2-ПДФО).
«Розрахунково-платіжну відомість" (форма № Т-49) (Додаток 22) застосовують для розрахунків з працівниками за цілий місяць. У ній відображається нарахування та виплата заробітної плати, допомоги, відпускних і премій працівникам організації. Заповнюється відомість за даними особових рахунків працівника. Вона складається в бухгалтерії і оформляється підписами керівника та головного бухгалтера організації. Для кожного співробітника підприємства у відомості відводиться один рядок. У розрахунково-платіжної відомості вказуються прізвища та ініціали працівників, їх табельні номери, суми до видачі.
Для виплати заробітної плати на підприємстві ВАТ «Бакалія» використовують видаткові ордери (Додаток 23).
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться автоматизованим способом за допомогою бухгалтерської програми «Зірка». Дані штатного розкладу, в якому міститься перелік структурних підрозділів, посад, відомості про кількість штатних одиниць, посадових окладах співробітників занесені до довідника бухгалтерської програми. Бухгалтер заносить дані табеля і зміна в штатному розкладі в бухгалтерську програму, і програма автоматично розраховує заробітну плату та суму податків з заробітної плати відповідно до закладеними в неї алгоритмами розрахунку. Алгоритми розрахунку заробітної плати та податків складені відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку розрахунки з оплати праці ведуться по рахунку 70, який так і називається - «Розрахунки з персоналом з оплати праці». При цьому на зазначеному рахунку враховується інформація про розрахунки з оплати праці з працівниками. Сюди включаються всі види заробітної плати, премії, що входять в систему оплати праці підприємства, допомоги, пенсії працюючих пенсіонерів, а також належні працівникам доходи за акціями та іншими цінними паперами даного підприємства. Так як рахунок цей пасивний, то за кредитом рахунку 70 відображаються нарахування сум заробітної плати, премій, допомог, пенсій та інших доходів працівника. За дебетом цього рахунку відображаються їх виплату, а також суми нарахованих податків, платежів по всіх видах виконавчих документів та інші утримання. Сальдо на кінець місяця характеризує суму залишився за підприємством боргу по заробітній платі перед працівниками. Як правило, це заробітна плата, нарахована за другу половину місяця, плюс не видані з різних причин протягом місяця кошти.
ВАТ «Бакалія» займається торгівельною діяльністю, тому заробітна плата нараховується за дебетом рахунка 44 «Витрати на продаж» і кредиту рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці.
Допомоги по тимчасовій непрацездатності та інші виплати за рахунок коштів органів соціального страхування відображається за дебетом рахунка 69-2 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення» і кредитом рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці».
Нараховані суми премій, матеріальної допомоги відображаються за дебетом рахунка 84 «Нерозподілений прибуток» і кредитом рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці».
Одночасно з нарахуванням заробітної плати обчислюються суми єдиного соціального податку. Дані суми в бухгалтерському обліку відображаються на рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення». Цей рахунок має субрахунки:
69-1 «Розрахунки з пенсійного забезпечення»;
69-2 «Розрахунки по соціальному страхуванню»;
69-3 «Розрахунки з федеральним фондом обов'язкового медичного страхування»;
69-4 «Розрахунки з територіальним фондом обов'язкового медичного страхування».
Нарахування працівникам організації ЕСН оформляється наступній бухгалтерської записом: Дебет рахунку 44 «Витрати на продаж» Кредит рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню», субрахунка 1, 2, 3 і 4. Перерахування даного податку до бюджету оформляють наступній проводкою: Дебет рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення», субрахунка 1, 2, 3 і 4 Кредит рахунку 51 «Розрахунковий рахунок».
Відповідно до гл. 23 II частини НК РФ, з нарахованої заробітної плати працівників проводяться утримання податку га доходи фізичних осіб у розмірі 13%.
Нарахування податку здійснюється з допомогою наступної проводки: Дебет 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» Кредит 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок 1 «Розрахунки з податку на доходи фізичних осіб».
Перерахування податку до бюджету відображається проводкою: Дебет 68-1 «Розрахунки з податку на доходи фізичних осіб» Кредит 51 «Розрахунковий рахунок».
Суми утримань за виконавчими листами в бухгалтерському обліку відображається такими записами:
Д-т 70 К-т 76 - на суму утриманих аліментів;
Д-т 76 К-т 51 - на суму перерахованих аліментів поштовим переказом.
Для узагальнення інформації про всі види розрахунків з працівниками організації, крім розрахунків з оплати праці, використовують синтетичний рахунок 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями». До цього рахунку відкриті субрахунки:
73-1 «Розрахунки за наданими позиками»;
73-2 «Розрахунки з відшкодування матеріального збитку».
На субрахунку 73-1 «Розрахунки за наданими позиками» враховують розрахунки з працівниками за наданими їм позиками (на індивідуальне житлове будівництво та ін.)
Сума наданого працівникові позики відображається за Дебету рахунку 73-1 «Розрахунки за наданими позиками» з Кредиту рахунків обліку грошових коштів (50, 51 та ін.) При утриманні позики із заробітної плати працівника складається проводка: Дебет рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» Кредит рахунку 73-1 «Розрахунки за наданими позиками».
Якщо працівник не повертає видану йому суму позики, заборгованість списується з Кредиту рахунку 73-1 «Розрахунки за наданими позиками» в Дебет рахунку 91 «Інші доходи і витрати».
На субрахунку 73-2 «Розрахунки з відшкодування матеріального збитку» враховуються розрахунки з відшкодування матеріального збитку, заподіяного працівником організації в результаті розкрадань та нестач товарно-матеріальних цінностей, шлюбу, а також з відшкодування інших видів збитків.
Суми, що підлягають стягненню з працівників організації, списуються в Дебет рахунку 73-2 «Розрахунки з відшкодування матеріального збитку» з Кредиту рахунків 94 «Нестачі від втрати і псування цінностей», 98 «Доходи майбутніх періодів», 28 «Втрати від шлюбу» та ін . Стягнення з працівників суми утримань відносяться в Кредит рахунку 73-2 «Розрахунки з відшкодування матеріального збитку» і Дебет рахунків 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» (на суму утримань із заробітної плати), 91 «Інші доходи і витрати» (при відмову судом у стягненні з огляду необгрунтованого позову) і ін
Гроші на виплату заробітної плати, допомоги з тимчасової непрацездатності, премій і т.д. отримують в обслуговуючому банку.
Для отримання заробітної плати в банк подаються такі документи: чек, платіжні доручення на перерахування до бюджету податкових платежів із заробітної плати, платіжні отримання на користь різних організацій і осіб на суми, утримані із заробітної плати працівників за виконавчими листами, за іншими виконавчими документами та особистим зобов'язаннями.
При отриманні готівки в банку на видачу заробітної плати співробітникам робиться проводка: Дебет рахунку 50 «Каса» Кредит рахунку 51 «Розрахунковий рахунок» - на всю суму готівкових грошей, одержуваних в банку.
Заробітна плата на підприємстві ВАТ «Бакалія» видається у строки, встановлені правилами внутрішнього розпорядку або трудовим договором. Ці дати вказуються у наданих банку касових заявках. За першу половину місяця (з 1-го до 15-е число включно) видають аванс 21-го числа поточного місяця. Аванс виплачується в розмірі 40% фактичного заробітку за минулий місяць. Заробітна плата за другу половину місяця видається з 6-го числа наступного місяця. Якщо день видачі заробітної плати припадає на вихідний або святковий день, то заробітна плата виплачується напередодні. Аванс і заробітна плата за другу половину місяця видаються протягом 3 днів, включаючи день отримання грошей в банку. Так, якщо гроші отримані в понеділок, то в середу сума неотриманої зарплати повинна бути здана до банку
При видачі готівки з каси підприємство ВАТ «Бакалія» керується Порядком ведення касових операцій у РФ, затвердженим рішенням Ради директорів Банку Росії від 22 вересня 1993 р. № 40.
Видача заробітної плати, премій, допомоги та інших виплат співробітникам оформляється бухгалтерським записом: Дебет рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» Кредит рахунку 50 «Каса».

Глава 3. Облік відрахувань, утримань і інші розрахункові операції по заробітній платі на підприємстві ВАТ «Бакалія»

3.1. Види і облік утримань із заробітної плати

Сума заробітної плати, що належить до видачі працівнику підприємства, представляє собою різницю між сумами оплати праці, нарахованими за всіма підставами, і сумою утримань. Утримання із заробітної плати працівника виробляються в строгій відповідності з законодавством РФ. Обов'язковими утриманнями є податок на доходи фізичних осіб та утримання за виконавчими листами. З ініціативи адміністрації можуть бути утримані: суми авансу, виданого в рахунок зарплати; суми, зайво виплачені в наслідок рахункових помилок; суми, зайво виплачені у разі визнання провини працівника у невиконанні норм праці або просте; суми невитраченого і своєчасно не поверненого підзвітними особами авансу, виданого у зв'язку зі службовим відрядженням або переведенням на іншу роботу; суми за оплачені, але невідпрацьовані дні відпустки при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку.
При розрахунку утримань бухгалтер повинен пам'ятати, що за ст. 138 ТК РФ загальний розмір усіх відрахувань не може бути більше 20%, а у випадках окремо передбачених законодавством, 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При утриманні з заробітної плати, за кількома виконавчими документами за працівником у всіх випадках має зберегтися 50% заробітку.
Основним податком, за допомогою якого держава регулює доходи, одержувані фізичними особами, є податок на доходи фізичних осіб, який обчислюється і сплачується відповідно до гл. 23 «Податок на доходи фізичних осіб» II частини Податкового кодексу РФ.
Податкова ставка на доходи фізичних осіб встановлена ​​в розмірі 13% (п. 1 ст. 224 НК РФ).
Згідно зі ст. 207 НК РФ платниками податку визнаються: фізичні особи, які є податковими резидентами РФ, а також фізичні особи, які не є податковими резидентами РФ і отримують прибутки від джерел, розташованих в РФ.
Згідно ст.210 НК РФ при визначенні податкової бази враховуються всі доходи платника податків, отримані ними як у грошовій, так і в натуральній формі, або право на розпорядження, якими у них виникло, а також доходи у вигляді матеріальної вигоди, що визначається відповідно до ст .212 НК РФ.
Під матеріальною вигодою розуміється вигода, отримана:
1) від економії на відсотках за користування працівником позиковими коштами, отриманими від підприємства;
2) від придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб відповідно до цивільно-правовим договором, у організацій і індивідуальних підприємців, які є взаємозалежними по відношенню до працівника;
3) від придбання цінних паперів.
Якщо з доходу працівника за його розпорядженням, за рішенням суду чи інших органів виробляються які-небудь утримання, такі відрахування не зменшують податкову базу.
До податкової бази не включаються суми, зазначені в ст.217 НК РФ - це державні допомоги (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), державні пенсії і т.п.
Для обчислення податку на доходи фізичних осіб, податкова база визначається як грошове вираження таких доходів, що підлягають оподаткуванню, зменшених на суму податкових вирахувань, передбачених статтями 218-221 НК РФ. Ці відрахування поділені на чотири групи:
- Стандартні (ст.218 НК РФ),
- Соціальні (ст.219 НК РФ),
- Майнові (ст.220 НК РФ),
- Професійні (ст.221 НК РФ) податкові відрахування.
Стандартні податкові відрахування - щомісячні відрахування з доходів у розмірі 3 000, 500, 400 і 300 руб., Право на які мають окремі категорії платників податків.
Право на щомісячні відрахування у розмірі 3000 руб. мають: інваліди - чорнобильці, інваліди ВВВ, інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами 1, 2, 3 груп, внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті СРСР, РФ або при виконанні інших обов'язків військової служби і т. д.
Податкове вирахування в розмірі 500 руб. за кожний місяць податкового періоду поширюється на наступні категорії платників податків: Героїв СРСР та Героїв РФ, осіб, нагороджених орденом Слави трьох ступенів; учасників ВВВ; інвалідів з дитинства та інвалідів 1, 2 груп; осіб, які виконували інтернаціональний обов'язок в Республіці Афганістан та інших країнах, в яких велися бойові дії і т. д.
Відрахування в розмірі 3000 рублів і 500 рублів надаються фізичній особі без обмеження розміру доходу, отриманого ним протягом року.
Розглянемо приклад (Додаток 24): Лисов Ю.А. працює на підприємстві ВАТ «Бакалія» на посаді фасувальника. У бухгалтерії підприємства разом із заявою їм були представлені документи, що підтверджують право на відрахування (посвідчення переніс променеву хворобу або інші захворювання, пов'язані з радіаційним впливом; став інвалідом).
Загальна сума заробітної плати, нарахованої Лісова Ю.А. за січень-лютий 2006 року, склала 6500 рублів.
Згідно зі ст. 218 НК РФ учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС надається податкове вирахування в розмірі 3000 рублів.
Загальна сума стандартних податкових вирахувань, наданих за ці два місяці, склала: 3000 руб. x 2 міс. = 6000 руб.
Загальна сума податку на доходи, утримана із заробітку Лісова Ю.А. за ці два місяці склала: (6500 руб. - 6000 руб.) x 13% = 65 руб.
За березень - жовтень 2006 року ПДФО не стягувався, оскільки дохід працівника за кожний місяць становив 3000 рублів.
Податкове вирахування в розмірі 400 руб. за кожний місяць податкового періоду поширюється на ті категорії фізичних осіб, які не мають спеціальних пільг. Цей відрахування діє до місяця, в якому дохід, обчислений наростаючим підсумком з початку календарного року, перевищив 20 000 руб. Починаючи з місяця, в якому дохід перевищив 20 000 руб. податкове вирахування не застосовується.
Податкове вирахування в розмірі 600 рублів за кожний місяць податкового періоду поширюється на кожну дитину у платників податків, на забезпеченні яких знаходиться дитина, які є батьками або подружжям батьків, опікунами чи піклувальниками. Вдовам (вдівцям), одиноким батькам, опікунам та піклувальникам податкове вирахування витрат на дітей надається у подвійному розмірі.
Відрахування виробляється на кожну дитину у віці до 18 років, а також на кожного учня очної форми навчання, аспіранти, ординатора, студента, курсанта у віці до 24 років і діє до місяця, в якому дохід, обчислений наростаючим підсумком з початку календарного року, перевищив 40 000 руб.
Якщо платник податку має право більш ніж на один стандартний вирахування (крім витрат на утримання дітей), то йому надається тільки один максимальний з них.
Стандартні податкові відрахування надаються одним з роботодавців за вибором платника податку на підставі його письмової заяви та документів, що підтверджують право на ці відрахування.
Якщо сума стандартних податкових вирахувань у податковому періоді виявиться більше суми доходів (щодо яких передбачена податкова ставка 13%), що підлягають оподаткуванню, за цей самий податковий період, то в цьому податковому періоді податкова база приймається рівною нулю. На наступний податковий період різниця між сумою податкових відрахувань і сумою доходів, що підлягають оподаткуванню, не переноситься.
Розглянемо приклад: Музальов А.В. працює на підприємстві ВАТ «Бакалія» на посаді електрозварювальника. У бухгалтерії підприємства Музальов А.В. подав заяву з проханням надати йому відрахування на утримання однієї дитини - студента очної форми навчання у віці до 24 років. Разом із заявою він представив документи, що підтверджують його право на відрахування (свідоцтво про народження дитини і довідку про навчання дитини в коледжі).
Загальна сума заробітної плати, нарахованої Музальова А.В. за січень 2006 року, склала 17 600 рублів.
Загальна сума стандартних податкових вирахувань, наданих за цей місяць, склала: 400 руб. + 600 руб. = 1000 руб.
Сума податку на доходи, утримана із заробітку Музальова А.В. за січень 2006 року, склала: (17600 руб. - 1000 руб.) x 13% = 2158 руб.
У лютому 2006 року Музальова А.В. була нарахована заробітна плата у розмірі 16100 рублів, необхідно зробити такі розрахунки:
1) Розрахуємо суму доходу, нарахованого працівникові наростаючим підсумком з початку року: 17600 руб. + 16 100 руб. = 33700 руб.
2) Стандартні відрахування в даному місяці:
600 руб. - Вирахування на дитину;
400 руб. - Відрахування не надається, так як в цьому місяці сума доходів перевищила 20 000 рублів.
Загальна сума стандартних податкових вирахувань, наданих за ці два місяці, склала: 1000 руб. + 600 руб. = 1600 руб.
3) Загальна сума податку на доходи Музальова А.В. за два місяці:
(33700 руб. - 1600 руб.) X 13% = 4173 руб.
У березні 2006 року Музальова А.В. була нарахована заробітна плата у розмірі 17940 рублів.
Сума доходу наростаючим підсумком з початку року складе:
33700 руб. + 17 940 руб. = 51640 руб.
Стандартний вирахування в розмірі 600 рублів в даному місяці надаватися не буде, так як сума доходів в цьому місяці перевищила 40 000 рублів.
Отже, податок на доходи розраховується наступним чином:
(51640 руб. - 1600 руб.) X 13% = 8533 руб.
Розрахунок податку на доходи за останні місяці розраховується аналогічно.
До числа соціальних відрахувань віднесений відрахування в сумі доходів, що перераховуються фізичною особою на благодійні цілі у вигляді грошової допомоги організаціям науки, культури, освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, частково або повністю фінансуються з коштів відповідних бюджетів; фізкультурно-спортивним організаціям, освітнім та дошкільним установам на потреби фізичного виховання громадян і утримання спортивних команд. Сума зазначених відрахувань не повинна перевищувати 25% від суми річного доходу фізичної особи.
Також до соціальних обчислюватись відносяться:
- Суми, сплачені платником податків у податковому періоді за своє навчання в освітніх установах - у розмірі фактично зроблених витрат на навчання, але не більше 38 000 рублів і суми, сплачені платниками податків-батьками за навчання своїх дітей у віці до 24 років на денній формі навчання у освітніх установах - у розмірі фактично зроблених витрат на це навчання, але не більше 38 000 рублів на кожну дитину в загальній сумі на обох батьків;
- Суми, сплачені за послуги з лікування, надані фізичній особі, або з лікування його дружини (чоловіка), батьків і дітей у віці до 18 років медичним установами РФ, а також суми у розмірі вартості медикаментів, призначених лікуючим лікарем і придбаних платником податку за свій рахунок. Загальна сума даного соціального податкового вирахування не може перевищувати 38 000 рублів.
Зазначені відрахування не надаються, якщо оплата за навчання або лікування була проведена за рахунок коштів роботодавців. Порядок надання соціальних відрахувань встановлений ст. 219 НК РФ.
Соціальні податкові відрахування надаються на підставі письмової заяви платника податків при поданні податкової декларації до податкового органу платником податку після закінчення податкового періоду.
Майнові податкові відрахування - це зменшення доходу в розмірі таких сум:
1) Суми, отримані платником податку в податковому періоді від продажу житлових будинків, квартир, дач, садових будиночків чи земельних ділянок, які перебували у власності платника податків менш трьох років, але не перевищують у цілому 1 000 000 рублів, а також у сумі, отриманої в податковому періоді від продажу іншого майна, що перебувало у власності платника податків менш трьох років, але не перевищує 125 000 рублів. При продажу житлових будинків, квартир, дач, садових будиночків і земельних ділянок, які перебували у власності платника податків три роки і більше, а також іншого майна, що перебувало у власності платника податків три роки і більше, майновий податковий відрахування надається в сумі, отриманої платником податку при продажу зазначеного майна.
Замість використання права на отримання майнового податкового відрахування, передбаченого цим підпунктом, платник податків має право зменшити суму своїх оподатковуваних податком доходів на суму фактично зроблених ним та документально підтверджених витрат, пов'язаних з отриманням цих доходів, за винятком реалізації платником податку належних йому цінних паперів (ст.214.1 НК РФ)
2) У сумі, витраченої платником податків на нове будівництво або придбання на території РФ житлового будинку або квартири, у розмірі фактично зроблених витрат, а також у сумі, спрямованої на погашення відсотків по цільових позиках, отриманим платником податку і фактично витраченим їм на нове будівництво або придбання житлового будинку або квартири.
Загальний розмір майнового податкового відрахування не може перевищувати 1 000 000 рублів. Зазначений майновий податковий відрахування надається платнику податків на підставі письмової заяви платника податків та документів, що підтверджують право власності на придбаний (збудований) житловий будинок або квартиру, а також платіжних документів, оформлених у встановленому порядку, що підтверджують факт сплати грошових коштів платником податків.
Повторне надання платнику податків майнового податкового відрахування, передбаченого цим підпунктом, не допускається.
Якщо у податковому періоді майновий податкові відрахування не може бути використано повністю, його залишок може бути перенесений на наступні податкові періоди до повного його використання.
Майнові податкові відрахування (за винятком майнових податкових відрахувань по операціях з цінними паперами) надаються на підставі письмової заяви платника податків при подачі ним податковій декларації до податкових органів після закінчення податкового періоду.
Професійні податкові відрахування (ст. 221 НК РФ) мають: індивідуальні підприємці без утворення юридичної особи; приватні нотаріуси та інші особи, які займаються приватною практикою; платники податків, які отримують доходи від виконання робіт (надання послуг) за договорами цивільно-правового характеру; платники податків, які отримують авторські винагороди чи винагороди за створення, виконання або інше використання творів науки, літератури і мистецтва, винагороди авторам відкриттів, винаходів ними промислових зразків.
Доходи (витрати, прийняті до відрахування відповідно до статей 218-221 НК РФ) платника податків, виражені в іноземній валюті, перераховуються в рублі за курсом Центрального банку РФ, встановленим на дату фактичного отримання доходів (на дату фактичного здійснення витрат). Податковим періодом визнається календарний рік.
Не підлягають оподаткуванню (звільняються від оподаткування) такі види доходів фізичних осіб:
допомоги по вагітності та пологах, допомоги по безробіттю; державні пенсії, призначені у порядку, встановленому чинним законодавством; вихідна допомога при звільненні працівників у зв'язку з ліквідацією організації або скороченням штатів; суми одноразової матеріальної допомоги незалежно від розміру, що надається в зв'язку зі стихійними лихами, терористичними актами, на поховання, а в інших випадках - не більше 2000 руб. за податковий період; аліменти, одержувані працівниками, та інші доходи відповідно до ст. 217 НК РФ.
Утримання у працівника нарахованої суми податку здійснюється підприємством за рахунок будь-яких грошових коштів, що виплачуються підприємством працівнику, при фактичній виплаті або за його дорученням третім особам. При цьому утримувана сума податку не може перевищувати 50 відсотків суми виплати (ст. 226 частини II НК РФ).
Протягом податкового періоду податкові агенти ведуть податкові картки за формою № 1-ПДФО «Податкова картка з обліку доходів та податку на доходи фізичних осіб» (Додаток 26). Податкова картка призначена для обліку податковими агентами персонально по кожній фізичній особі таких відомостей:
- Доходів фізичної особи, отриманих ним як у грошовій, так і в натуральній формі або право на розпорядження якими в нього виникло, а також доходів у вигляді матеріальної вигоди, що підлягають включенню в податкову базу для обчислення сум податку на доходи фізичних осіб;
- Податкової бази окремо по кожному виду доходів, щодо яких встановлено різні податкові ставки;
- Суми податкових відрахувань, що зменшують податкову базу;
- Сум обчисленого й утриманого податку з кожного виду податкової бази та загальної суми податку, обчисленої і утриманої за поточний податковий період.
Крім ведення податкових карток податкові агенти після закінчення даного року до 1 квітня мають подавати до податкового органу відомості про доходи фізичних осіб та суми обчисленого й утриманого податку на доходи (за формою № 2-ПДФО) за минулий рік (Додаток 27).
У бухобліку суми податку на доходи фізичних осіб відображаються на рахунку 68 «Розрахунки по податках і зборах» на спеціальному субрахунку «Розрахунки з податку на доходи фізичних осіб». Кредитове сальдо субрахунка 68 свідчить про заборгованість організації перед бюджетом. Оборот по дебету показує суми податку, перераховані до бюджету для погашення заборгованості, оборот по кредиту відображає суми утриманого податку із заробітної плати працівників організації.
Іншим видом утримань є утримання за виконавчими листами. До виконавчих документів, згідно зі статтею 7 Закону «Про виконавче провадження», відносяться: виконавчі листи, що видаються судами, судові накази, нотаріально засвідчені угоди про сплату аліментів, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, посвідчення комісії по трудових спорах, що видаються на підставі її рішень, постановлення судового пристава-виконавця. Виконавчі документи носять для керівництва підприємства обов'язковий характер, тому все що надійшли в організацію такі документи повинні бути зареєстровані і не пізніше наступного дня передано до бухгалтерії під розписку відповідальній особі, призначеному наказом адміністрації. У бухгалтерії ці документи також реєструються і далі зберігаються як бланки суворої звітності. Про надходження виконавчого документа повинні бути сповіщені судовий пристав-виконавець і стягувач.
З заробітної плати фізичних осіб на підставі виконавчих документів можуть проводитися утримання: аліментів на неповнолітніх дітей або на недієздатних батьків, сум на відшкодування шкоди, завданої фізичним особам в результаті повної або часткової втрати останніми працездатності, втрати годувальника, нанесення майнової шкоди, сум на відшкодування майнової шкоди або шкоди, заподіяної юридичним особам, сум на відшкодування моральної шкоди.
Аліменти (штрафи) можуть утримуватися і за заявою працівника. Розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей становить:
на одну дитину - ј (25%) від заробітної плати за вирахуванням податку на доходи;
на 2 дітей - 1 / 3 (33%) від заробітної плати за вирахуванням податку на доходи;
на 3 і більше дітей - Ѕ (50%) від заробітної плати за вирахуванням податку на доходи.
Крім того, відповідно до Сімейного кодексу, сплата аліментів здійснюється за рахунок платника, тому при перекладі аліментів поштою з Платника повинен бути утриманий поштовий тариф за пересилання.
Утримання аліментів відповідно до «Переліку видів заробітної плати іншого доходу, з яких виробляється утримання аліментів на неповнолітніх дітей", затвердженим Постановою Уряду РФ № 841 від 18.07.1996 р. відбувається з усіх видів доходів як за основною, так і за сумісною роботі , з усіх видів доплат, з оплати за час відпустки, з допомоги з тимчасової непрацездатності, з винагороди за загальні річні разом роботи. Винятком є ​​суми разових одноразових премій, компенсаційних виплат за роботу у шкідливих умовах, не мають постійний характер, разової матеріальної допомоги.
Утримані із заробітної плати аліменти повинні бути в триденний термін з дня видачі зарплати видано стягувачеві особисто з каси, переводитися йому поштою або на рахунок в установі банку. При видачі аліментів готівкою з каси особисто стягувачеві або за його дорученням касир зобов'язаний зазначити номер, дату і місце видачі пред'явленого паспорта або іншого документа, що засвідчує особу одержувача, а також місце прописки отримувача.
При звільненні працівника, із заробітної плати якого проводяться утримання аліментів, бухгалтер зобов'язаний зробити на виконавчому листі відмітки про всі утримання і суми заборгованості, що залишилася, запевнивши їх печаткою підприємства. У триденний строк виконавчий документ повинен бути переданий рекомендованою кореспонденцією до суду за новим місцем роботи працівника, а якщо воно невідоме - до суду за місцем його проживання. Якщо воно також невідомо, виконавчий лист надсилається до суду за місцезнаходженням підприємства. Про всякому русі виконавчого листа слід письмово повідомляти одержувача аліментів.
Інші утримання за виконавчими документами (за шкоду, заподіяну підприємствам і фізичним особам, штрафи, утримання із заробітної плати осіб, які відбувають виправні роботи без позбавлення волі) виробляються в розмірі, визначеному самим виконавчим документом, з дотриманням встановлених обмежень розмірів утримань, передбачених Законом «Про виконавче провадження ».
Розглянемо приклад (Додаток 28): згідно надійшли на ВАТ «Бакалія» в поточному місяці виконавчими листами, з Логінова К.Н. утримуються і переводяться поштою аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1 / 3 від суми заробітної плати.
За жовтень Логінову К.Н. нарахована заробітна плата 15000 руб.
Порядок розрахунку аліментів:
1. Утримується ПДФО: 15000 руб. x 13% = 1950 руб.
2. Розраховуємо суму аліментів: (15000 руб. - 1950 руб.) X 1 / 3 = 4306 руб.
Вважаємо, що облік утримань із заробітної плати співробітників у ВАТ «Бакалія» ведеться відповідно до вимог чинного законодавства.

3.2. ЕСН: порядок розрахунку і сплати

Обчислення та сплата ЕСН регулюються главою 24 «Єдиний соціальний податок» Податкового кодексу Російської Федерації.
Згідно ст.235 Податкового кодексу РФ платники ЕСН розподіляються на дві категорії:
1) виплачують будь-які доходи фізичним особам;
2) самостійно забезпечують себе роботою і самі отримують дохід.
До першої належать організації, підприємці та фізичні особи (не зареєстровані як підприємці), які приймають на роботу громадян і виплачують їм за це доходи. Тобто ЕСН нараховується і сплачується на виплачувані доходи найнятим працівникам.
До другої відносяться підприємці, адвокати, члени селянського (фермерського) господарства. У цьому випадку ЕСН нараховується і сплачується на доходи самого підприємця (адвоката).
Якщо платник податку одночасно відноситься до обох груп, то він обчислює і сплачує ЕСН в кожному підставі.
Не визнаються платниками ЕСН організації та підприємці, які застосовують спеціальні податкові режими:
- Перейшли на сплату єдиного сільськогосподарського податку (п. 3 ст. 346.1 НК РФ);
- Перейшли на спрощену систему оподаткування (п. 2 ст. 346.11 НК РФ);
- Перекладені на сплату єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності (п. 4 ст. 346.26 НК РФ).
Об'єктом оподаткування ЕСН для організацій, підприємців та фізичних осіб (не зареєстрованих як підприємці) визнаються виплати та інші винагороди на користь фізичних осіб за трудовими і цивільно-правовими договорами, предметом яких є виконання робіт, надання послуг, а також за авторськими договорами (п . 1 ст. 236 НК РФ).
Не належать до об'єкта оподаткування виплати, вироблені в рамках цивільно-правових договорів, предметом яких є перехід права власності або інших речових прав на майно (майнові права), а також договорів, пов'язаних з передачею в користування майна (майнових прав).
Згідно з п. 3 ст. 236 НК РФ виплати та винагороди (незалежно від форми, в якій вони виробляються) не визнаються об'єктом оподаткування, якщо:
у платників податків-організацій такі виплати не віднесені до витрат, що зменшують податкову базу по податку на прибуток організацій в поточному звітному (податковому) періоді;
у платників податків - індивідуальних підприємців або фізичних осіб такі виплати не зменшують податкову базу по податку на доходи фізичних осіб у поточному звітному (податковому) періоді.
Податкову базу по ЕСН розраховують шляхом підсумовування доходів, нарахованих за податковий період працівникові. Згідно з п. 2 ст. 237 НК РФ податкова база повинна визначатися щомісячно окремо по кожному працівнику наростаючим підсумком з початку податкового періоду. При цьому враховуються будь-які доходи, як в грошовій, так і в натуральній формі у вигляді поданих працівникам матеріальних, соціальних та інших благ або у вигляді матеріальної вигоди.
Суми, які не підлягають оподаткуванню, відображені у ст. 238 НК РФ. Розглянемо деякі з них:
1) Не обкладаються податком державні допомоги, допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по догляду за хворою дитиною, допомоги по безробіттю, вагітності та пологах;
2) Не підлягають оподаткуванню компенсаційні виплати (у межах норм, встановлених законодавством РФ), пов'язаних з: безкоштовним наданням житла, комунальних послуг, харчування і продуктів, звільненням працівників, включаючи компенсації за невикористану відпустку і т.д.
3) Не підлягають оподаткуванню витрати на відрядження працівників, такі як добові в межах норм, встановлених відповідно до законодавства РФ, а також фактично вироблені і документально підтверджені цільові витрати на проїзд до місця призначення і назад, збори за послуги аеропортів, витрати на проїзд у аеропорт або на вокзал у місцях відправлення, витрати по найму житлового приміщення, витрати на оплату послуг зв'язку.
4) Не обкладаються податком суми одноразової матеріальної допомоги, що надається платником податків: фізичним особам у зв'язку зі стихійним лихом або іншим надзвичайних обставиною, а також фізичним особам, які постраждали від терористичних актів на території РФ; членам сім'ї померлого працівника або працівникові у зв'язку зі смертю члена ( членів) його сім'ї.
Згідно зі ст. 239 НК РФ від сплати податку звільняються:
1) організації будь-яких організаційно - правових форм. Вони звільняються від сплати податку з сум виплат та інших винагород інвалідам I, II або III протягом податкового періоду не більше 100 000 рублів на кожного;
2) організації, створені інвалідами. До таких організацій віднесені:
- Установи, створені для досягнення освітніх, культурних, лікувально-оздоровчих, фізкультурно-спортивних, наукових, інформаційних і інших соціальних цілей, а також для надання правової та іншої допомоги інвалідам, дітям-інвалідам та їх батькам, єдиними власниками, майна яких є зазначені громадські організації інвалідів;
- Індивідуальні підприємці, які є інвалідами I, II та III групи, у частині доходів від їх підприємницької діяльності в розмірі, що не перевищує 100 000 рублів протягом податкового періоду і т.д.
Податковим періодом для ЄСП є календарний рік.
Податкова ставка - це величина податку на одиницю оподаткування. Ставки єдиного соціального податку встановлені в ст.241 НК РФ. Даною статтею для різних категорій платників податків встановлено чотири шкали оподаткування. Для звичайних організацій і підприємців, які виплачують доходи своїм працівникам, ставки ЄСП представлені в таблиці 3.
Таблиця 3
Шкала ставок ЄСП з 2006 р.
Відповідно до ст. 241 II частини НК РФ для розрахунку ЕСН застосовується регресивна шкала.
Роботодавці, які виплачують працівникам зарплату та інші винагороди за працю, обчислюють і сплачують ЕСН окремо у федеральний бюджет і кожен з фондів (п. 1 ст. 243 НК РФ). Сума податку визначається множенням податкової бази на відповідну кожної частини податку ставку у відсотках.
У зв'язку з тим, що відбулося розділення в джерелах фінансування різних частин пенсії, з 01.01.2002 р. треба було відокремити ЕСН від страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування.
Тарифи, за якими повинні сплачуватися страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування, наведені в ст. 22 Закону № 167-ФЗ. Вони діляться на тарифи за внесками, що йде на фінансування страхової та накопичувальної частин пенсії. Причому тарифи розрізняються для різних вікових категорій.
Ставки страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування, що діє протягом 2005 - 2007 років представлені в таблиці 4.
Таблиця 4.
Ставки страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування, що діють протягом 2005 - 2007 років.

База для нарахування страхових внесків на кожну фізичну особу наростаючим підсумком з початку року	Для осіб 1966 року народження і старше	Для осіб 1967 року народження і молодше
	На фінансування страхової частини трудової пенсії	На фінансування страхової частини трудової пенсії	На фінансування накопичувальної частини трудової пенсії
До 280 000 рублів	14%	10%	4%
Від 280 001 рубля до 600 000 рублів	39 200 руб. + 5,5% з суми, що перевищує 280 000 рублів	28 000 руб. + 3,9% з суми, що перевищує 280 000 рублів	11 200 руб. + 1,6% з суми, що перевищує 280 000 рублів
Понад 600 000 рублів	56 800 рублів	40 480 рублів	16 320 рублів

Згідно зі ст. 243 НК РФ, сума ЕСН, яка підлягає перерахуванню до федерального бюджету, зменшується на нараховані суми страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування. Іншими словами, страхові внески є податковими відрахуваннями по ЕСН.
Терміни сплати ЄСП організаціями, які виплачують доходи працівникам, встановлені в ст. 243 НК РФ.
Щомісячні авансові платежі по ЕСН сплачуються не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем, за який ЕСН нарахований (п. 3 ст. 243 НК РФ). Тобто суми ЕСН можна перерахувати в будь-який день до 15 - го числа наступного місяця.
Сплата внесків на обов'язкове пенсійне страхування відповідно до ст. 24 Закону № 167-ФЗ повинна проводитися не пізніше дня, встановленого для отримання грошей в банку на оплату праці, але не пізніше 15-го числа наступного місяця.
По кожній фізичній особі, на користь якого здійснювалися виплати, на підприємстві ведеться Індивідуальна картка обліку сум нарахованих виплат та інших винагород, а також сум нарахованого єдиного соціального податку. Форма індивідуальної картки розроблена відповідно до п.4 ст.243 Податкового кодексу (Додаток 29).
Звітними періодами і по ЕСН, і по страховим внескам зізнається квартал, півріччя і дев'ять місяців.
За підсумками кожного звітного періоду не пізніше 20-го числа наступного місяця, організація зобов'язана надати до податкової інспекції розрахунок про обчислених та сплачені суми авансових платежів по ЕСН, форма якого затверджена наказом Мінфіну Росії від 17.03.2005 р. № 40Н (Додаток 30), а також про суми фактично сплачених страхових внесків за той же період (Додаток 31).
Крім цього організація щокварталу не пізніше 15-го числа місяця, наступного за завершеним кварталом, подає до регіональне відділення ФСС Росії звіт про нараховані суми ЕСН, належних Фонду соціального страхування та витрати організації за рахунок цих коштів. Цей звіт подається за формою № 4-ФСС РФ, яка затверджена Постановою ФСС Росії від 22.12.2004 р. № 111.
За підсумками року не пізніше 30 березня наступного року організація представляє до податкової інспекції декларацію по страхових внесках по ЕСН, форма якої затверджена Наказом Мінфіну Росії від 31.03.2006 р. № 19н. Копію цієї декларації з відміткою податкового органу організація не пізніше 1 липня подає до територіального органу Пенсійного фонду РФ.
Розглянемо особливості аналітичного обліку нарахованих і сплачених сум єдиного соціального податку (внеску) на підприємстві ВАТ «Бакалія».
ВАТ «Бакалія» сплачує єдиний соціальний податок (внесок) за ставками, передбачених п.1 ст.241 Податкового кодексу РФ:
- У частині, що належить до федерального бюджету, - 20%;
- У частині, що належить до ФСС РФ, - 2,9%;
- У частині, що належить в ФФОМС, - 1,1%;
- У частині, що належить в ТФОМС - 2,0%.
Крім єдиного соціального податку, ВАТ «Бакалія» сплачує страхові внески на фінансування страхової та накопичувальної частин трудової пенсії за встановленими тарифами.
На підприємстві ВАТ «Бакалія» розрахунок суми єдиного соціального податку здійснюється в такій послідовності: після нарахування заробітної плати на досліджуваному підприємстві бухгалтер приступає до заповнення Індивідуальних карток обліку сум нарахованих виплат та інших винагород, а також сум нарахованого єдиного соціального податку, на кожного працівника підприємстві. До складу цих відомостей входять прізвище, ім'я та по батькові працівника, ІПН, страховий номер індивідуального особового рахунка застрахованої особи в системі державного пенсійного страхування, громадянство, паспорт або інший документ, що засвідчує особу, і його рік народження.
З індивідуальної картки (Додаток 32) видно, що за січень-жовтень 2006 р. працівнику було нараховано виплат на суму 153 578 руб. 51 коп., Допомоги по тимчасовій непрацездатності не було. Сума всіх виплат наростаючим підсумком з початку року відображається у графі 2 «Нараховано виплат та інших винагород за трудовим, цивільно-правовим, авторськими договорами - всього» Індивідуальної картки.
У графі 4 «Виплати, що не підлягають оподаткуванню до всіх фондів і федеральний бюджет (ст.238 Податкового кодексу)» відображається сума допомоги з тимчасової непрацездатності. Таким чином, оподатковуваний база для обчислення єдиного соціального податку (графи 7, 9, 11).
- У частині, що належить в ФФОМС, -1689 руб. 36 коп. (153 578 руб. 51 коп. Х 1,1%) (графа 15 Індивідуальної картки);
- У частині, що належить в ТФОМС, - 3071 руб. 57 коп. (153 578 руб. 51 коп. Х 2,0%) (графа 16 Індивідуальної картки);
- У частині, що належить до ФСС РФ, - 4453 руб. 78 коп. (153 578 руб. 51 коп. Х 2,9%) (графа 14 Індивідуальної картки)
- У частині, що належить до ФБ, - 30715 руб. 70 коп. (153 578 руб. 51 коп. X 20%) (графа 13 Індивідуальної картки).
Як вже було зазначено вище, ВАТ «Бакалія» сплачує внески на обов'язкове пенсійне страхування. Відповідно до ст.10 Закону N 167-ФЗ об'єктом обкладення страховими внесками і базою для нарахування страхових внесків є об'єкт оподаткування і податкова база по єдиному соціальному податку, встановлені главою 24 Податкового кодексу. Однак Закон N 167-ФЗ не встановлює пільг зі сплати страхових внесків до ПФР, як це передбачено для сплати єдиного соціального податку згідно ст.239 Податкового кодексу.
Для жінок 1967 року народження і старше тариф внеску на фінансування страхової частини трудової пенсії становить 14%. Отже, з виплат на користь Тігіна М.М.. розмір внеску становитиме 21500руб. 99 коп. (153 578 руб. 51 коп. Х 14%).
За підсумками вивчення аналітичного обліку розрахунків ВАТ «Бакалія» з бюджетом по єдиному соціальному податку (внеску) можна зробити висновок, що облік цього податку на підприємстві ведеться відповідно до вимог чинного законодавства.

3.3. Облік розрахунків з персоналом за іншими операціями

За ініціативи організації через бухгалтерію із заробітної плати працівників можуть бути утримані: суми, відшкодування матеріального збитку, завданого з вини працівника організації; суми за товари, продані в кредит; утримання в рахунок погашення отриманої працівником позики. Враховуються такі розрахункові операції на рахунку 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями».
Облік розрахунків за наданими позиками.
Згідно з договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики) або рівну кількість інших отриманих їм речей того ж роду і якості (ст. 807 ГК РФ). У тому випадку, якщо за договором позики передаються речі, дата передачі визначається на підставі накладної, а при передачі грошових коштів - банківської виписки. На підтвердження договору позики та його умов може бути представлена ​​розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем певної грошової суми або визначеної кількості речей.
Одним з елементів стимулювання кадрів в організаціях служить видача працівникам безвідсоткових позик. Договір позики - досить поширена угода, що отримала своє поширення досить давно і активно використовується в даний час.
Найчастіше договір позики називають договором позики, що невірно, оскільки термін "позика" ("позичкодавець", "ссудополучатель") застосовується відповідно до ЦК РФ у відносинах, пов'язаних з безоплатним користуванням річчю (гл.36 ЦК РФ).
Основні відмінності даних видів договорів полягають у наступному:
об'єктом позики можуть бути тільки речі, в той час як об'єктом позики можуть бути гроші і речі, визначені родовими ознаками;
у об'єкта не відбувається зміни власника при договорі безоплатного користування (позички), в той час як за договором позики об'єкт передається позичальникові у власність;
позика може передбачати обов'язок позичальника сплатити відсоток за користування позикою, в той час як договором позики не передбачена сплата будь-якої винагороди ссудодателю.
Якщо позикодавцем є юридична особа, договір повинен бути укладений у письмовій формі незалежно від розмірів позики (ст.808 ЦК України). Що стосується сплати відсотків, то, у випадку якщо сторони прийшли до угоди, що позика надається безвідсотковий, це необхідно прямо вказувати в договорі, оскільки відповідно до ст. 809 ГК РФ позикодавець має право на отримання від позичальника процентів на суму позики у розмірах і в порядку, визначених договором. За відсутності у договорі умови про розмір відсотків їх розмір визначається яка у місці проживання позикодавця, а якщо позикодавцем є юридична особа - в місці його перебування ставкою банківського відсотка (ставкою рефінансування) на день сплати позичальником суми боргу або його відповідної частини.
Найчастіше позика видається працівнику для цілком певних цілей, наприклад, для придбання житла, на лікування і т.д., що дозволяє стимулювати отримання працівником саме тих соціальних благ, які, на думку роботодавця, є найбільш важливими. Законодавство надає можливість позикодавцю не тільки надавати саме цільову позику, а й контролювати виконання позичальником умови про те, що позика надається для цілком певних цілей, для чого передбачена обов'язок останнього забезпечити можливість такого контролю (ст.814 ЦК України). Наприклад, у договорі може бути встановлено, що позичальник зобов'язаний надати позикодавцю договір про придбання житла, документ, що підтверджує факт надання та оплати будь-яких послуг, і т.д. При цьому відносно позичальника встановлено санкцію, відповідно до якої, якщо він не виконає передбачені вище умови, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми позики та сплати відсотків, що належать, якщо інше не передбачено договором.