План
Введення
Значення і сутність аналізу фінансового стану підприємства
Значення фінансового аналізу в сучасних умовах, види і методи
Формування фінансових результатів підприємства і системи показників фінансового стану
Аналіз балансу підприємства і його структури
Стратегія запобігання неспроможності (банкрутства) фірми і методи її прогнозування
Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі АТ "SAT & Company"
Характеристика підприємства та основні техніко-економічні показники його роботи
Аналіз структури вартості майна підприємства і засобів
Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства
Аналіз структури капіталу і фінансової стійкості
Аналіз ділової активності підприємства
Аналіз рентабельності
Основні напрями щодо запобігання погіршенню фінансового стану
Фактори, що впливають на фінансовий стан
Методи управління фінансовим станом
Висновок
Список використаних джерел
Введення
У період світової фінансової кризи, ринкова економіка багатьох країн ослабла, утворюючи величезні діри в ліквідності підприємств і банків. Криза не оминула і Республіку Казахстан. У зв'язку з цим уряд РК виділені кошти для стабілізації економіки і стабілізації таких сфер, як банківський сектор, житловий фонд, малий і середній бізнес (МСБ), підтримання на плаву агропромислового сектора.
У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарського суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, зацікавлених в результатах його функціонування.
Щоб забезпечувати виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, перш за все, вміти реально оцінювати фінансові стану, як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів. Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства, вона визначає конкурентоспроможність, потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому та виробничому відношенні. Однак одного вміння реально оцінювати фінансовий стан не досить для успішного функціонування підприємства та досягнення ним поставленої мети.
Конкурентоспроможність підприємству може забезпечити тільки правильне управління рухом фінансових ресурсів і капіталу, що знаходяться на розпорядженні.
З переходом на ринкові відносини перед підприємцями та керівниками підприємств постає безліч питань:
як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його подальшого процвітання;
як підвищити ефективність управління фінансовими ресурсами;
наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом певного періоду.
На ці та багато інших життєво важливі питання може дати відповідь об'єктивний фінансовий аналіз, так як його результати характеризують фінансово-господарський стан підприємства.
Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Результати аналізу фінансового стану підприємства допомагають правильно розподіляти фінансові ресурси підприємства
, так як від цього залежить вся його подальша діяльність. Це пов'язано з тим, що фінансова стійкість підприємства передбачає такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення надходження доходів над витратами. В умовах ринку вона вимагає, насамперед, стабільного одержання доходу від реалізації продукції, виконаних робіт, наданих послуг, причому достатнього по своїх розмірах, щоб розплатитися з державою, постачальниками, кредиторами, працівниками й іншими. Одночасно для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і виконання всіх зобов'язань у нього залишався доход дозволяє розвивати виробництво, модернізувати його матеріально-технічну базу, поліпшувати соціальний клімат.Таким чином, фінансовий стан визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів по фінансовим і іншим відносинам. Найкращим способом об'єктивної достовірної оцінки фінансового стану підприємства є його аналіз, який дозволяє відстежити тенденції розвитку підприємства, дати комплексну оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансового стану підприємства на основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Дані фінансового аналізу використовуються для прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробки моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів; розробки конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
Основною метою даного дипломного проекту є отримання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. І від того на скільки правильно буде проведено аналіз та виявлено позитивні та негативні сторони в діяльності підприємства буде залежати його подальша діяльність.
Результати аналізу використовуються не тільки власниками підприємства, яким необхідно знати результати своєї виробничої, комерційної і фінансової діяльності, але і його партнерами і контрагентами. Так, акціонери, засновники будуть вкладати свої заощадження в придбання акцій фінансово-стійких підприємств зі стабільною рентабельністю і акуратно виплачують дивіденди. І для того щоб мати інвестиційну привабливість фінансовий стан підприємства повинно бути стійким, і не тільки сьогодні але і в перспективі.
Банки ризикуючи своїми позиками, також зацікавлені в тому, щоб одержувач кредитів в строк і повністю розрахувався за них, тому приймаючи рішення про надання позики, будь-який банк перевіряє фінансовий стан клієнта і забезпеченість цієї позики. Іншими словами, фінансовий стан підприємство є головним критерієм для банків при вирішенні питання про доцільність або недоцільність видачі йому кредиту, під які відсотки і на який термін.
Постачальники і покупці охоче вступають в договірні відносини з платоспроможними підприємствами, з багаторічною високою репутацією надійних партнерів. А для цього також необхідно проведення аналізу фінансового стану підприємства з метою виявлення платоспроможності підприємства.
Всі ці доводи спричинили за собою вибір теми дипломної роботи''Аналіз фінансового стану підприємства''на прикладі Акціонерного Товариства "SAT & Company", в якій викладається методика і послідовність проведення аналізу фінансового стану підприємства. А також на конкретних цифрових даних проведено аналіз фінансового стану господарюючого суб'єкта, наведено висновки та рекомендації щодо поліпшення його фінансової дисципліни.
Фінансова звітність в умовах ринкової економіки перетворюється практично в єдиний систематизований джерело фінансової інформації про діяльність господарюючого суб'єкт, в основний засіб комунікації господарюючих суб'єктів різних організаційно - правових форм і інформаційну базу наступних аналітичних розрахунків, необхідних для прийняття управлінського рішення.
Складання звітності - це завершальний етап облікової роботи, так як за її даними підводять підсумки діяльності підприємства. Тому фінансова звітність є одним з головних джерел забезпечення користувачів корисною, значущою і достовірною інформацією про фінансовий стан і результати діяльності підприємства за звітний період.
Використовуючи звітність для аналізу, можна розкрити причини досягнутих успіхів, а також недоліків у роботі підприємства, намітити шляхи вдосконалення його діяльності. Можна отримати інформацію необхідну для вироблення інвестиційної політики і політики підприємства в області кредитування, оцінку майбутніх грошових потоків, оцінки ресурсів і зобов'язань підприємства та діяльності його керівних органів.
Всі вищевказані фактори обумовлюють важливість і актуальність теми дипломної роботи.
Метою дипломної роботи є узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду аналізу фінансових результатів, розробка для АТ "SAT & Company" основ методики аналізу фінансових результатів та складання прогнозної звітності підприємства.
Для досягнення мети в дипломній роботі вирішуються наступні завдання:
- Вивчення економічної літератури з питань формування та використання фінансової інформації, існуючих методик аналізу фінансових результатів та зарубіжного досвіду підвищення аналітичності їх інформаційної бази;
- Дослідження діючої практики аналізу фінансових результатів АТ "SAT & Company";
- Формулювання висновків і пропозицій щодо вдосконалення діючої практики аналізу, фінансових результатів, а також розробка рекомендацій щодо поліпшення діяльності досліджуваного підприємства.
Предметом дослідження є сама методика аналізу фінансових результатів господарської діяльності та практика застосування її в управлінській діяльності.
Об'єктом дослідження є Акціонерне товариство "SAT & Company", підприємство, розташоване в м. Алмати, основною діяльністю якого є торгівля нафтопродуктами, а також управління і контроль над діяльністю дочірніх підприємств з метою зростання їх виробничої та фінансово-господарської діяльності.
1. Значення і сутність аналізу фінансового стану підприємства
1.1 Значення фінансового аналізу в сучасних умовах, види і методи
Фінанси підприємства - це економічна категорія, особливість якої полягає у сфері її дії і властивих їй функції.
Сучасна фінансова система держави складається з централізованих і децентралізованих фінансів.
"Фінанси - це сукупність економічних грошових відносин, що виникають у процесі виробництва і реалізації продукції, що включають формування і використання грошових доходів, забезпечення кругообігу коштів у відтворювальному процесі, організацію взаємовідносин з іншими підприємствами, бюджетом, банками, страховими організаціями та ін" [1, p. 50].
Виходячи з цього, фінансова робота на підприємстві, перш за все, спрямована на створення фінансових ресурсів для розвитку, з метою забезпечення зростання рентабельності, інвестиційної привабливості, тобто поліпшення фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Так як, мета аналізу полягає не тільки і не стільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, але ще і в тому, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення.
Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямом треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти і слабкі позиції у фінансовому стані підприємства.
Оцінка фінансового стану може бути виконана з різним ступенем деталізації в залежності від мети аналізу, наявною інформацією, програмного, технічного та кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу та поглибленого аналізу фінансового стану. Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:
- Майновий стан підприємства;
- Ступінь підприємницького ризику;
- Достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;
- Потреба в додаткових джерелах фінансування;
- Здатність до нарощування капіталу;
- Раціональність залучення позикових коштів;
- Обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку.
Основу інформаційного забезпечення аналіз фінансового стану повинна бути бухгалтерська звітність, яка є єдиною для організації всіх галузей і форм власності [2, стор 87].
Вона складається з форм бухгалтерської звітності відповідно до Закону Республіки Казахстан "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 26 грудня 1995 року № 2732., А саме бухгалтерського балансу; звіту про фінансові результати та їх використання - форма № 2; довідка до форми № 2 і додатку до бухгалтерського балансу.
Результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що потребують особливої уваги, і розробити заходи щодо їх ліквідації.
Не секрет, що процес прийняття управлінських рішень у більшою мірою мистецтво, ніж наука. Результат виконаних формалізованих аналітичних процедур не є або принаймні не повинен бути єдиним критерієм для прийняття того чи іншого управлінського рішення. Результати аналізу - "матеріальна основа" управлінських рішень, прийняття яких грунтується також на інтелекті, логіці, досвіді, особистих симпатіях і антипатіях особи, що приймає ці рішення.
Все це зайвий раз свідчить про те, що фінансовий аналіз в сучасних умовах стає елементом управління, інструментом оцінки надійності потенційного партнера.
Необхідність поєднання формалізованих і неформалізованих процедур у процесі прийняття управлінських рішень накладає відбиток, як на порядок підготовки документів, так і на послідовність процедур аналізу фінансового стану. Саме таке розуміння логіки фінансового аналізу є найбільш відповідним логіці функціонування підприємства в умовах ринкової економіки.
Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності; якщо він заснований на даних тільки бухгалтерської звітності - зовнішній аналіз; внутрішньогосподарський аналіз може бути доповнений і іншими аспектами: аналізом ефективності авансування капіталу, аналізом взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку і т.п.
Фінансовий аналіз діяльності підприємства включає:
- Аналіз фінансового стану;
- Аналіз фінансової стійкості;
- Аналіз фінансових коефіцієнтів:
- Аналіз ліквідності балансу;
- Аналіз фінансових результатів, коефіцієнтів рентабельності і ділової активності.
За змістом процесу керування виділяють: перспективний (прогнозний, попередній) аналіз, оперативний аналіз, поточний (ретроспективний) аналіз за підсумками діяльності за той чи інший період.
Поточний (ретроспективний) аналіз базується на бухгалтерській і статичної звітності і дозволяє оцінити роботу об'єднань, підприємств та їх підрозділів за місяць, квартал і рік наростаючим підсумком.
Головне завдання поточного аналізу - об'єктивна оцінка результатів комерційної діяльності, комплексне виявлення наявних резервів, мобілізація їх, досягнення повної відповідності матеріального і морального стимулювання за результатами праці та якості роботи.
Поточний аналіз здійснюється під час підведення підсумків господарської діяльності, результати використовуються для вирішення проблем управління.
Особливість методики поточного аналізу полягає в тому, що фактичні результати діяльності оцінюються в порівнянні з планом та даними попереднього аналітичного періоду. У цьому виді аналізу є істотний недолік - виявлені резерви назавжди втрачені можливості зростання ефективності виробництва, тому що відносяться до минулого періоду.
Поточний аналіз - найбільш повний аналіз фінансової діяльності, що вбирає в себе результати оперативного аналізу і службовець базою перспективного аналізу [3, стор 44].
Оперативний аналіз наближений у часі до моменту здійснення господарських операцій. Він грунтується на даних первинного (бухгалтерського і статичного) обліку. Оперативний аналіз являє собою систему повсякденного вивчення виконання планових завдань з метою швидкого втручання в процес виробництва та забезпечення ефективності функціонування підприємства.
Оперативний аналіз проводять зазвичай за такими групами показників: відвантаження і реалізація продукції; використання робочої сили, виробничого обладнання і матеріальних ресурсів: собівартість; прибуток і рентабельність; платоспроможність. При оперативному аналізі виробляється дослідження натуральних показників, у розрахунках допускається відносна неточність оскільки немає завершеного процесу [3, p. 50].
Перспективним аналізом називають аналіз результатів господарської діяльності з метою визначення їх можливих значень у майбутньому.
Розкриваючи картину майбутнього, перспективний аналіз забезпечує керуючому вирішення завдань стратегічного управління.
У практичних методиках і дослідженнях завдання перспективного аналізу конкретизуються: об'єктів аналізу; показниками діяльності; найкраще обгрунтування перспективних планів.
Перспективний аналіз як розвідка майбутнього і науково-аналітична основа перспективного плану тісно змикається з прогнозуванням, і такий аналіз називають прогнозним.
Під методом фінансового аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку. До характерних особливостей методу відносяться: використання системи показників, виявлення і зміна взаємозв'язку між ними.
У процесі фінансового аналізу застосовується ряд спеціальних способів і прийомів. Способи застосування фінансового аналізу можна умовно поділити на дві групи: традиційні та математичні.
До першої групи належать: використання абсолютних, відносних і середніх величин; прийом порівняння, зведення й угруповання, прийом ланцюгових підстановок. Прийом порівняння полягає в складанні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями і з показниками попереднього періоду. Прийом зведення й угруповання полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці. Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Сутність прийомів цінних підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактору на сукупний фінансовий показник.
На практиці вибрані основні методи аналізу фінансової звітності: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий, метод фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз, факторний аналіз.
Горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції з попереднім періодом.
Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.
Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний аналіз [4, стор 51].
Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язку показників.
Порівняльний аналіз - це і внутрішньогосподарський аналіз зведених показників підрозділів, цехів, дочірніх фірм і т. п., і міжгосподарський аналіз підприємства в порівнянні з даними конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.
Факторний аналіз - аналіз впливу та окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих та стохастичних прийомів дослідження. Факторний аналіз може бути як прямим, так і зворотним, тобто синтез - з'єднання окремих елементів в загальний результативний показник.
Багато математичні методи: кореляційний аналіз, регресивний аналіз, та ін, увійшли в коло аналітичних розробок значно пізніше.
Методи економічної кібернетики і оптимального програмування, економічні методи, методи дослідження операцій і теорії прийняття рішення, безумовно, можуть знайти безпосереднє застосування в рамках фінансового аналізу.
Всі перераховані вище методи аналізу відносяться до формалізованих методів аналізу. Однак існують і неформалізовані методи: експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, морфологічні і т. п., вони засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні.
В даний час практично неможливо відокремити прийоми і методи будь-якої науки як властиві винятково їй. Так і у фінансовому аналізі застосовуються різні методи і прийоми, раніше не використовувані в ньому.
1.2 Формування фінансових результатів підприємства і системи показників фінансового стану
Фінанси підприємства - це сукупність грошових відносин, пов'язані з формуванням і використанням грошових доходів і накопичень підприємства. Фінанси підприємства забезпечують кругообіг основного та оборотного капіталу і стосунки з державним бюджетом, податковими органами, банками, страховими компаніями та іншими установами фінансово-кредитної системи. При цьому вони виконують дві функції:
а) відтворювальну;
б) контрольну.
Відтворювальна функція полягає в обслуговуванні грошовими ресурсами кругообігу основного і оборотного капіталу в процесі комерційної діяльності підприємства на основі формування і використання грошових доходів і накопичень.
Контрольна функція - це фінансовий контроль за виробничо-господарською діяльністю підприємства.
Фінансова стратегія підприємства будується на певних принципах організації:
Жорстка централізація фінансових ресурсів, забезпечує фірмі швидку маневреність фінансовими ресурсами, їх концентрацію на основних напрямках виробничо-господарської діяльності.
Фінансове планування, на перспективу всі надходження грошових коштів підприємства та основні напрямки їх витрачання.
Формування великих фінансових резервів, що забезпечують сталу роботу підприємства в умовах можливих коливань ринкової кон'юктури.
Безумовне виконання фінансових зобов'язань перед партнерами [5, стор 105].
Головним завданням фінансової стратегії є досягнення самоокупності підприємства.
Самоокупність - це здатність підприємства покривати свої витрати (витрати) результатами виробництва, забезпечуючи тим самим повторюваність виробництва в незмінних масштабах.
У процесі досягнення самоокупності вирішуються дві найважливіші для підприємства проблеми:
а) боротьба зі збитковістю;
б) підвищення прибутковості.
Підприємство не тільки повинно покривати свої витрати доходами, але і бути рентабельним, тобто отримувати прибуток.
Самоокупність - це невід'ємний момент самофінансування підприємства.
Самофінансування - здатність підприємства із зароблених коштів не тільки відшкодовувати виробничі витрати, але і фінансувати розширення виробництва, вирішення соціальних завдань. Самофінансування здійснюється за рахунок прибутку та амортизації. У процесі накопичення обсяг прибутку піддається зменшенню за рахунок податків та різних платежів з прибутку. У кінцевому підсумку залишається перерозподілу прибутків. З нерозподіленого прибутку та амортизації формується фінансовий фонд чи джерела самофінансування підприємства.
Фінансування може здійснюватися і шляхом залучення коштів ринку позичкових капіталів, до яких відносяться: кредит банку, випуск цінних паперів (акцій і облігацій). Однак зупинимося детальніше на власних джерелах фінансування підприємства (власний капітал).
Власний капітал - капітал, безумовним і виключним власником якого є власник (чи власники) підприємства.
До власного капіталу слід віднести статутний фонд (акціонерний капітал), тобто первинні і наступні вкладення власних коштів власниками, акціонерами, і приріст капіталу за рахунок прибутку [6, стор 7].
Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат господарювання підприємства і складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів і іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях. У практичній діяльності її прийнято називати валовим прибутком.
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість і акцизами і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).
Визначення прибутку пов'язане з отриманням валового доходу підприємства від реалізації своєї продукції (робіт, послуг) за цінами, які складаються на основі попиту і пропозиції. У цьому випадку валовий дохід підприємства - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням матеріальних витрат і являє собою грошову форму чистої продукції підприємства, включаючи в себе оплату праці і прибуток. Зв'язок між ними представлена в таблиці 1.
Таблиця 1 Собівартість, валовий дохід і прибуток підприємства *
Валовий дохід
Матеріальні витрати
Оплата праці
Прибуток
Витрати виробництва (собівартість)
Чистий дохід
Обсяг реалізації
* Складено автором
Маса прибутку і валового доходу характеризує розмір ефекту, одержуваного в результаті виробничо-господарської діяльності підприємства.
В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути якщо не до одержання максимального прибутку, то, принаймні, такого обсягу прибутку, який би дозволив підприємству не тільки міцно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і послуг, але і забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. Для цього необхідне знання джерел формування прибутку і методів по кращому їхньому використанню.
В умовах ринкових відносин, як свідчить світова практика, є три основні джерела отримання прибутку:
перший - отримання прибутку за рахунок монопольного становища підприємства з випуску тієї чи іншої продукції або унікальності продукту;
друге джерело пов'язаний безпосередньо з виробничою і підприємницькою діяльністю;
третє джерело пов'язаний з інноваційною діяльністю підприємства.
Величина коштів для фінансування розширення виробництва залежать від ряду факторів:
1) оподаткування;
2) величини амортизаційних відрахувань;
3) поведінка підприємства на ринку банківських позик;
4) поведінка підприємства на ринку цінних паперів.
Зупинимося докладніше на вплив першого фактора, тобто на системі оподаткування, оскільки розмір податку безпосереднім чином впливає на розмір нерозподіленого прибутку (за кордоном її називають чистим прибутком), яка надходить у розпорядження підприємства.
Податки - це обов'язкові платежі фізичних осіб (населення) та юридичних осіб (підприємств, організацій), що стягуються державою.
Склад податків і зборів визначений Кодексом Республіки Казахстан "Про податки та інших обов'язкових платежах до бюджету" (Податковий кодекс). Податки поділяються на прямі і непрямі.
Найважливішим прямим податком, що стягуються з юридичних осіб, є податок на прибуток підприємств. Платником даного податку є підприємства та організації, які є юридичними особами за законодавством РК, а також іноземні компанії, які займаються підприємницькою діяльністю в РК. Об'єктом оподаткування є валовий прибуток підприємства (визначення дивись вище) [7, стор 63].
Ставка податку на прибуток встановлюється відповідно до чинного законодавства РК в процентному відношенні до обсягу оподаткування (пайова процентна ставка), ставка податку на прибуток встановлено в розмірі 20%. При отриманні підприємством інших видів доходів за ними розраховуються інші, встановлені законом ставки податку, а на суми цих доходів скорочується валовий прибуток підприємства, з якою повинен стягуватися податок за ставкою в 20%.
Слід зазначити, що розміри ставок податку на прибуток у Казахстані не перевищують фактично діючі ставки в промислово розвинених країнах.
За результатами світової практики максимальна ставка на прибуток не повинна перевищувати рівень 35%, інакше компанії втрачають зацікавленість у розвитку та розширенні виробництва.
Якщо б податкові ставки дорівнювали нулю, то податкових надходжень не було б. Аналогічна ситуація склалася б і при податковій ставці на рівні 100%, причиною чого стала б втрата матеріальних стимулів до комерційної діяльності. Відзначено, що податкові збори досягають максимальних величин при ставці податку на прибуток, що дорівнює 35%.
Податковим законодавством при оподаткуванні прибутку підприємств можуть бути передбачені численні пільги. Наприклад, оподатковувана прибуток зменшується на суми, спрямовані на розвиток виробництва; на природоохоронні заходи та інші.
Фінансова діяльність - це робоча мова бізнесу, і практично неможливо аналізувати операції або результати роботи підприємства інакше, ніж через фінансові показники.
Прагнучи вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше починають вдаватися до допомоги фінансового аналізу, значення абстрактних даних балансу або звіту про фінансові результати досить невелика, якщо їх розглядати у відриві один від одного. Тому для об'єктивної оцінки фінансового стану необхідно перейти до певних ціннісним співвідношенням основних факторів - фінансових показників або коефіцієнтів.
Фінансові коефіцієнти характеризують пропорції між різними статтями звітності. Достоїнствами фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків та елімінування впливу інфляції.
Вважається, що якщо рівень фактичних фінансових коефіцієнтів гірше бази порівняння, то це вказує на найбільш болючі місця в діяльності підприємства, що потребують додаткового аналізу. Правда, додатковий аналіз може не підтвердити негативну оцінку в силу специфічності конкретних умов і особливостей ділової політики підприємства. Фінансові коефіцієнти не уловлюють відмінностей в методах бухгалтерського обліку, не відображають якості складових компонентів. Нарешті, вони мають статичний характер. Необхідно розуміти обмеження, які накладають їх використання, і ставляться до них як до інструменту аналізу.
Для фінансового менеджера фінансові коефіцієнти мають особливе значення, оскільки є основою для оцінки його діяльності зовнішніми користувачами звітності, акціонерами і кредиторами. Цільові орієнтири проведеного фінансового аналізу залежать від того, хто його проводить: керуючі, податкові органи, власники (акціонери) підприємства або його кредитори.
Податковому органу важлива відповідь на питання чи здатне підприємство до сплати податків. Тому з точки зору податкових органів фінансове становище характеризується наступними показниками:
- Балансовий прибуток;
- Рентабельність активів = балансовий прибуток у% до вартості активів
- Рентабельність реалізації = балансовий прибуток у% до виручки від реалізації;
- Балансовий прибуток на 1 тенге засіб на оплату праці.
Виходячи з цих показників, податкові органи можуть визначити і надходження платежів до бюджету на перспективу.
Банки повинні отримати відповідь на питання про платоспроможність підприємства, тобто про його готовність повертати позикові кошти, ліквідації його активів.
Керуючі підприємством головним чином цікавляться ефективністю використання ресурсів і прибутковістю підприємства.
Показники оцінки майнового стану:
"Сума господарських коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємств" - це показник узагальненої вартості оцінки активів, що значаться на балансі підприємства.
"Частка активної частини основних засобів". Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміються машини, обладнання та транспортні засоби. Зростання цього показника оцінюється позитивно.
"Коефіцієнт зносу" - зазвичай використовується в аналізі як характеристика стану основних фондів. Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є "коефіцієнт придатності".
"Коефіцієнт оновлення" - показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.
"Коефіцієнт вибуття" - показує, яка частина основних засобів вибула через старість і з інших причин [9, стор 61].
Оцінка ліквідності і платоспроможності:
"Величина власних оборотних коштів" - характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями.
"Маневреність функціонуючого капіталу" - характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі грошових коштів. Для нормального функціонування підприємства цей показник змінюється в межах від 0 до 1.
"Коефіцієнт покриття" (загальний) - дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки тенге поточних активів підприємства припадає на один тенге поточних зобов'язань, це розглядається як успішно функціонуюче.
"Коефіцієнт швидкої ліквідності" за змістом аналогічний "коефіцієнту покриття", проте з розрахунку виключені виробничі запаси. У західній літературі він орієнтовно приймається нижче 1, але це умовно.
"Коефіцієнт абсолютної ліквідності" (платоспроможності) - показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути погашена негайно. У міжнародній практиці вважається, що значення його повинно бути більше або рівним 0,2 - 0,25
"Частка власних оборотних коштів у покритті запасів" - характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними засобами, рекомендується нижня межа 50%.
"Коефіцієнт покриття запасів" - розраховується співвідношенням величин "нормальних" джерел покриття запасів, і суми запасів. Якщо значення показника <1, то поточний фінансовий стан нестійкий [8, стор 76].
Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності у світлі довгострокової перспективи.
Оцінка фінансової стійкості:
"Коефіцієнт концентрації власного капіталу" - характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим вище фінансове стійкість підприємства.
"Коефіцієнт фінансової залежності" - є оберненим до коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає позикових коштів.
"Коефіцієнт маневреності власного капіталу" - показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти.
"Коефіцієнт структури довгострокових вкладень" - коефіцієнт показує, яка частина основних засобів та інших поза оборотних активів профінансована зовнішніми інвесторами.
"Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів" - характеризує структуру капіталу. Чим вище показник в динаміці, тим сильніше підприємство залежить від зовнішніх інвесторів.
"Коефіцієнт відношення власних і залучених коштів" - він дає загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Зростання показника свідчить про посилення залежності від зовнішніх інвесторів [9, стор 80].
Потрібно сказати, що єдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників не існує. Вони залежать від багатьох чинників: галузевої приналежності, принципів кредитування, сформованої структури джерел коштів та ін
Тому прийнятність значень цих показників краще складати по групах споріднених підприємств. Єдине правило, яке "працює": власники підприємства (інвестори та інші особи, які зробили внески в статутний капітал) віддають перевагу розумний ріст у динаміці позикових коштів, а кредитори віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою автономністю.
Оцінка ділової активності.
Такими якісними критеріями є: широта ринків збуту продукції, репутація підприємства і т. п. Кількісна оцінка дається за двома напрямками:
- Ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього зростання;
- Рівень ефективності використання ресурсів підприємства.
Зокрема, оптимально наступне співвідношення:
ТНБ> Тр> Так> 100%, (1)
де ТНБ, Тр, Так - відповідно темп зміни фінансового прибутку, реалізації, авансованого капіталу.
Ця залежність означає, що:
а) економічний потенціал зростає;
б) обсяг реалізації зростає більш високими темпами;
в) прибуток зростає випереджаючими темпами.
Це "золоте правило економіки підприємства". Для реалізації другого напрямку можуть бути розраховані: вироблення, фондовіддача, оборотність виробничих запасів, тривалість операційного циклу, оцінка авансованого капіталу [10, стор 69].
До узагальнюючих показників відносяться "показник ресурсоотдачи і коефіцієнт стійкості економічного зростання".
"Ресурсоотдачи (коефіцієнт оборотності авансованого капіталу)" - характеризує обсяг реалізованої продукції на тенге коштів, вкладених у діяльність підприємства.
2) "Коефіцієнт стійкості економічного зростання" - показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство [11, стор 121].
Оцінка рентабельності.
До основних показників цього блоку відносяться рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу. При розрахунку можна використовувати або балансовий прибуток, або чистий.
Аналізуючи рентабельність у просторово-часовому аспекті, слід брати до уваги три ключові особливості:
- Тимчасовий аспект, коли підприємство робить перехід на нові перспективні технології та види продукцій;
- Проблема ризику;
- Проблема оцінки, прибуток оцінюється в динаміці, власний капітал протягом ряду років.
Однак далеко не все може бути відображене в балансі, наприклад, торгова марка, суперсучасні технології, чудовий злагоджений персонал не мають грошової оцінки, тому при виборі рішень фінансового характеру необхідно брати до уваги ринкову ціну фірми.
Оцінка положення на ринку цінних паперів.
Цей фрагмент аналізу виконується в компаніях, зареєстрованих на фондових біржах.
Оскільки термінологія з цінних паперів в нашій країні остаточно не склалася, назви показників є умовними.
"Дохід на акцію" - відношення чистого прибутку, зменшеної на величину дивідендів за привілейованими акціями, до загального числа звичайних акцій. Саме цей показник значною мірою впливає на ринкову ціну акцій.
"Цінність акції" - частка від ділення ринкової ціни акції на дохід на акцію. Цей показник служить індикатором попиту на акції даної компанії, тому що показує, як багато згодні платити інвестори на один тенге прибутку на акцію.
"Рентабельність акції" - відношення дивіденду, що виплачується на акцію, до її ринковою ціною. Рентабельність акції характеризує відсоток повернення на капітал, вкладений в акції фірми.
"Дивідендний вихід" - розраховується шляхом ділення дивіденду, що виплачується за акції, на дохід на акцію, тобто це частка чистого прибутку, виплачена акціонерам у вигляді дивідендів.
З цим коефіцієнтом тісно пов'язаний "коефіцієнт реінвестування прибутку", що характеризує її частку, спрямовану на розвиток виробництва. Сума значень цих показників дорівнює одиниці.
"Коефіцієнт котирування акцій" - відношення ринкової ціни до її (книжної) обліковою ціною. Книжкова ціна характеризує частку власного капіталу, що припадає на одну акцію. Вона складається з номінальної вартості, частки емісійної прибутку і частки накопиченої і вкладеної в розвиток фірми прибутку [12, 68].
1.3 Аналіз балансу підприємства і його структури
Аналіз фінансового стану підприємств здійснюється в основному за даними річної та квартальної бухгалтерської звітності і в першу чергу за даними бухгалтерського балансу.
Прийнята угруповання дозволяє здійснити досить глибокий аналіз фінансового стану підприємства.
Це угрупування зручна для "читання балансу", під яким приймають попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо з бухгалтерського балансу.
При читанні балансу з'ясовують: характер зміни підсумку балансу і його окремих розділів статей, правильність розміщення коштів підприємства, його поточну платоспроможність і т. п.
Читання балансу, зазвичай, починають із встановлення зміни величини балансу аналізований період часу. Для цього підсумок балансу на початок року порівнюють з підсумком балансу на кінець періоду.
Горизонтальний аналіз означає зіставлення статей балансу і обчислюваних по них показників на початок і кінець одного або кількох звітних періодів; він допомагає виявити відхилення, які потребують подальшого вивчення. При горизонтальному аналізі обчислюють абсолютні та відносні зміни показників. Зіставлення дозволяє визначити загальний напрямок руху балансу. У звичайних виробничих умовах збільшення підсумків балансу оцінюють позитивне, а зменшення - негативно.
Після оцінки динаміки зміна балансу доцільно встановити відповідність динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції, а також прибутку підприємства.
Більш швидкий темп зростання обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку в порівнянні з темпом зростання суми балансу вказує на поліпшення використання коштів. Для встановлення темпів зростання обсягу виробництво, реалізації продукції і прибутку використовують дані підприємства про виробництво продукції, звіт про фінансові результати та баланс.
Показники прибутку, товарної і реалізованої продукції в розрахунку на один тенге (квартальної) вартості майна доцільно обчислювати і зіставляти з даними минулих років, а також з аналогічними показниками інших підприємств.
Зазначені показники в країнах з ринковою економікою використовуються з метою характеристики ділової активності керівників підприємства. Для характеристики ділової активності використовуються також показників фондовіддачі, матеріаломісткості, продуктивності праці, оборотності оборотного капіталу, власного капіталу, коефіцієнти стійкості економічного зростання і чистої виручки.
Крім з'ясування спрямованості зміни всього балансу, слід з'ясувати характер зміни окремих його статей і розділів, тобто здійснити подальший аналіз по горизонталі. Позитивно оцінки заслуговує збільшення в активі балансу грошових коштів, цінних паперів, короткострокових і довгострокових фінансових вкладень і, як правило, основних коштів, капітальних вкладень, нематеріальних активів і виробничих запасів, а в пасиві балансу - підсумку першого розділу і особливо суми прибутку, резервного фонду , фондів спеціального призначення. Як правило, негативної оцінки заслуговує різкий ріст дебіторської і кредиторської заборгованості в активі і в пасиві балансу. У всіх випадках негативно оцінюють наявність і збільшення за статтями "збитки" і "резерви по сумнівних боргах" [13, стр. 20].
Читання цих статей балансу дозволяє зробити деякі висновки про фінансовий стан підприємств. Так, наявність збитків свідчить про нерентабельність даного підприємства. Якщо підприємство є планово-збитковим, то суму збитку слід зіставити з плановою величиною і з сумою збитку попереднього балансу. Це дозволити виявити тенденцію, що склалася. Наявність сум за статтею "Резерви по сумнівним боргах" свідчить про наявний простроченої дебіторської заборгованості за товари, роботи або послуги або з інших її видів.
У процесі подальшого аналізу балансу вивчають структуру коштів підприємств та джерел їх утворення (аналіз по вертикалі).
Вертикальний аналіз - це вираз статті (показника) через певне процентне співвідношення до відповідної базової статті (за базовим показником). За допомогою вертикального аналізу виявляють основні тенденції і зміни в діяльності підприємства.
Структура активу балансу складається з наступних показників: майно підприємства; основні засоби та інші необоротні активи (у відсотках до всіх засобів); матеріальні оборотні активи (у відсотках до оборотних засобів); грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення (у відсотках до оборотних засобів) [ 13, стор 51].
За цими показниками, перш за все, визначають тенденції зміни оборотності усіх коштів майна підприємства, його виробничого потенціалу.
При визначенні тенденції зміни оборотність коштів підприємства, крім оцінки зміни показника загальної оборотності засобів підприємства (обчислюють співвідношення виручки від реалізації та середньою вартістю балансу), вивчають співвідношення динаміки необоротних і оборотних коштів, а також використовують показники мобільності всіх коштів підприємства та оборотних коштів.
Фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його виробничої діяльності. Тому при аналізі фінансового стану підприємства (особливо на майбутній період) слід дати оцінку його виробничого потенціалу.
Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники: наявність, динаміку і питому вагу виробничих активів у загальній вартості майно; наявність, динаміку і питому вагу основних засобів у загальній вартості майна; коефіцієнт з носа основних засобів; середню норму амортизації; наявність, динаміку і питому вагу капітальних вкладень, та їх співвідношення з довгостроковими фінансовими вкладеннями.
Певні висновки про виробничу і фінансової політики підприємства можна зробити по відношенню капітальних вкладень і довгострокових вкладень. Більш високі темпи зростання фінансових вкладень можуть істотно знизити виробничі можливості підприємства.
Структура джерел коштів підприємства (пасив) включає в себе наступні показники: джерела коштів - всього; джерела власних коштів; власні оборотні кошти; позикові кошти, кредити і позикові кошти; кредиторська заборгованість; доходи і резерви підприємства.
Дані про структуру джерел господарських коштів використовується, перш за все, для оцінки фінансової стійкості підприємства та його ліквідності і по платоспроможності. Фінансова стійкість підприємства характеризується коефіцієнтами: власності, позикових коштів співвідношення позикових і власних коштів, мобільності власних коштів, співвідношення необоротних коштів сумою власних коштів і довгострокових пасивів.
Під ліквідністю розуміють можливість реалізації матеріальних та інших цінностей і перетворення їх у грошові кошти.
За ступенем ліквідності майна підприємства можна розділити на чотири групи:
- Першокласні ліквідні кошти (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення);
- Легко реалізовані активи (дебіторська заборгованість, готова продукція і товари);
- Среднереалізуемие активи (виробничі запаси, МШП, незавершене виробництво, витрати обігу);
- Важкореалізовані або неліквідні активи (нематеріальні активи, основні засоби та обладнання до установки, капітальні довгострокові фінансові вкладення).
Ліквідність балансу оцінюють за допомогою спеціальних показників, що виражають співвідношень певних статей активу і пасиву балансу або структуру активу балансу. У більшій мірі в міжнародній практиці використовуються наступні показники ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності; проміжний коефіцієнт покриття і загальний коефіцієнт покриття. При обчисленні всіх цих показників використовують загальний знаменник - короткострокові зобов'язання, які обчислюються як сукупна величина короткострокових кредитів, короткострокових позик, кредиторської заборгованості.
Ліквідність балансу підприємства тісно пов'язана з його платоспроможністю, під якою розуміють здатність в належні терміни і в повній мірі відповідати за своїми зобов'язаннями. [2, стор 53].
Розрізняють поточну і очікувану платоспроможність. Поточна платоспроможність визначається на дату складання балансу. Підприємство вважається платоспроможним, якщо у нього немає простроченої заборгованості постачальникам, за банківськими позичками та інших розрахунках. Очікувана платоспроможність визначається на певну майбутню дату зіставленням платіжних засобів та першочергових зобов'язань на цю дату.
Як вже відзначилося, платоспроможність підприємства сильно залежить від ліквідності балансу. Разом з тим на платоспроможність підприємства значне впливу чинять і інші чинники - політична й економічна ситуація в країні, стан грошового ринку, наявність і досконалість заставного та банківського законодавства, забезпеченість власним капіталом, фінансовий стан підприємств - дебіторів та інші.
Аналіз фінансового стану підприємства закінчують комплексної його оцінкою. При аналізі фінансового стану свого підприємства після комплексної оцінки розробляють заходи щодо поліпшення фінансового стану, звертаючи особливу увагу на розробку фінансової стратегії підприємства на перспективу і в найближчі періоди.
Таким чином, у цьому розділі були розглянуті теоретичні основи фінансового аналізу, тобто види, прийоми і методи фінансового аналізу, методика аналізу фінансового стану, тобто основні показники оцінки фінансового стану, їх структура і коефіцієнти їх визначають, а також фактори, від яких залежать дані показники. Була розглянута структура балансу підприємства та напрямки, за якими він аналізується.
1.4 Стратегія запобігання неспроможності (банкрутства) фірми і методи її прогнозування
Під неспроможністю (банкрутством) підприємства розуміється нездатність задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів, робіт, послуг, включаючи нездатність забезпечити обов'язкові платежі до бюджету, в позабюджетні фонди в зв'язку з незадовільною структурою балансу боржника.
Зовнішнім ознакою банкрутства (неспроможності) є призупинення поточних платежів, коли підприємство не забезпечує чи явно не здатне забезпечити виконання вимог кредиторів (за російським законодавством протягом трьох місяців з дня настання строку їх виконання).
Існують ознаки, що вказують на можливе погіршення становища підприємства. Важливу інформацію дає зіставлення даних фінансових звітів фірми з даними за ряд періодів часу і середніми даними по галузі, а також аналіз бухгалтерського балансу підприємства. Аналіз з наданням звітності, її низька якість повинні стати приводом для аналізу процесу її складання. Запізнення можуть говорити про неефективну роботу фінансових служб підприємств, невдалому побудові інформаційної системи, що збільшує ймовірність прийняття неефективних рішень.
Ознакою банкрутства можуть бути як несподівана система аудиторів, тик і тривале співробітництво з однією і тією ж аудиторської фірми.
Про неблагополуччя у фінансах підприємства можуть говорити зміни у статтях балансу, як з боку пасивів, так і з боку активів. Причому для кожної статті балансу існують оптимальні розміри, і небезпечним може бути як збільшення, так і зменшення балансових сум, взагалі різка зміна в структурі балансу. Безумовно, негативним є зменшення готівки на поточному рахунку підприємства. Але й різке збільшення також може свідчити про несприятливі тенденції, наприклад, про зниження можливостей зростання та ефективності інвестицій.
Тривожним фактором є підвищення відносної частки дебіторської заборгованості в активах підприємства, тобто боргів покупців, старіння дебіторських рахунків. Це означає, що або підприємство проводить нерозумну політику комерційного кредиту по відношенню до своїх споживачів, або самі споживачі затримують платежі. За зовнішніми змінами статей дебіторської заборгованості може ховатися несприятлива концентрація продажів занадто малого числа покупців, банкрутство клієнтів фірми або поступки клієнтам і т.д.
Для оцінки стану фірми необхідно проаналізувати дані про матеріальні запаси. Підозріло не тільки збільшення запасів, яке нерідко означає затоварення, але і різке їх зниження. Останні може означати перебої у виробництві та постачанні і мати наслідком невиконання зобов'язань з постачання. Всякі різкі зміни в інвестиціях у товарно-матеріальні запаси говорить про нестабільність виробництва.
Взагалі, необхідно контролювати тенденції до ліквідності підприємства, тобто його здатність виконати поточні зобов'язання. Приводом для додаткових вишукувань повинно бути не тільки зниження ліквідності, але і її різке підвищення.
З боку пасиву балансу сигналом неблагополуччя можуть бути збільшення заборгованості підприємства своїм постачальникам і кредиторам, старіння кредиторських рахунків, явна заміна дебіторської заборгованості кредиторською заборгованістю. Більш докладний аналіз може виявити не сприятливий зміна в політики кредитування по відношенню до підприємства з боку окремих кредиторів і постачальників. Збільшення за посади службовцям, акціонерам, фінансовим органам повинні бути приводом для занепокоєння про неспроможність.
Статті рахунків про доходи і прибутки підприємства також можуть сигналізувати про неблагополуччя. Погано, коли знижуються обсяг продажів, але і підозрілий їх швидке зростання. Останнє може означати збільшення боргових зобов'язань, підвищення напруженості з готівкою. Занепокоєння також може викликати збільшення накладних витрат і зниження прибили, якщо воно відбувається повільніше зростання продажів.
Сучасна економічна наука має у своєму арсеналі велику кількість різноманітних прийомів і методів прогнозування фінансових показників. Однак для експрес-аналізу фінансового стану господарюючого суб'єкта потреба в більшості з них відпадає. Розглянемо три основних підходи до прогнозування фінансового стану з позиції можливого банкрутства підприємства: а) розрахунок індексу кредитоспроможності, б) використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв; в) прогнозування показників платоспроможності.
Індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді індекс кредитоспроможності (Z) має вигляд:
, (2)
де показники К1, К2, К3, К4, К5 розраховуються за такими алгоритмами:
(3)
Критичне значення індексу Z Альтманом розраховувалося за даними статичної вибірки і склало 2,675. З цією величиною зіставляється розрахункове значення індексу кредитоспроможності для конкретного підприємства. Це дозволяє провести межу між підприємствами і висловити судження про можливий в доступному для огляду майбутньому (2-3 роки) банкрутство одних (Z <2,675) і досить стійкому фінансовим положення інших (Z> 2,675) [14, стор 95].
Розрахунок індексу кредитоспроможності в найбільш закінченому вигляді можливий лише для компаній, котирують свої акції на фондових біржах. Крім того, орієнтація на якийсь один критерій, навіть у вельми привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому багато великі аудиторські фірми та інші компанії, що займаються аналітичними оглядами, прогнозування та консультування, використовують для своїх аналітичних оцінок системи критеріїв. Безумовно, в цьому є і свої мінуси - набагато легше прийняти рішення в умовах однокритерійним, ніж в умовах багатокритеріальної задачі. Разом з тим будь-яке прогнозне рішення подібного роду незалежно від числа критеріїв є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв носять швидше характер інформації до роздумів, ніжили спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень вольового характеру.
Як приклад можна навести рекомендації Комітету з узагальнення практики аудіювання (Великобританія), що містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Грунтуючись на розробках західних аудиторських фірм і ломлячи ці розробки до вітчизняної специфіки введення бізнесу, можна рекомендувати таку дворівневу систему показників.
До першої групи належать критерії та показники, несприятливі поточні значення яких і складається динаміка зміни свідчать про можливі в найближчому майбутньому значних фінансових утрудненнях, в тому числі і банкрутство. До них відносяться:
- Повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності;
- Перевищення деякого кредиторської рівня деякої кредиторської заборгованості;
- Надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;
- Стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;
- Хронічна нестача обігових коштів;
- Стійко збільшується до небезпечних меж частка позикових коштів у загальній сумі джерел засобів;
- Неправильна реінвестиційні політика;
- Перевищення розмірів позикових засобів над встановленими лімітами;
- Хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами (щодо своєчасності повернення позик, виплати відсотків і дивідендів);
- Висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;
- Наявність наднормативних і перелогових товарів і виробничих запасів;
- Погіршення відносин з установами банківської системи;
- Використання (вимушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;
- Застосування у виробничому процесі обладнання з простроченим терміном експлуатації;
- Потенційні втрати довгострокових контрактів;
- Несприятливі зміни у портфелі замовлень.
У другу групу входять критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичне; разом з тим вони вказують, що за певних умов, обставин чи неприйняття дієвих заходів ситуація може різко погіршитися. До них відносяться:
- Втрата ключових співробітників апарату управління;
- Вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничо-технологічного процесу;
- Недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів діяльності підприємства від якогось одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активів та ін;
- Зайва ставка на можливу і прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;
- Участь підприємства в судових розглядах з непередбачуваним результатом;
- Втрата ключових контрагентів;
- Недооцінка необхідності постійного технічного і технологічного оновлення підприємства;
- Неефективні довгострокові угоди;
- Політичний ризик, пов'язаний з підприємством у цілому або його ключовими підрозділами. [15, 98]
Не всі з розглянутих критеріїв можуть бути розраховані безпосередньо за даними бухгалтерської звітності, потрібна додаткова інформація. Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони повинні бути деталізовані по галузях і підгалузей, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статичних даних.
2. Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі АТ "SAT & Company"
2.1 Характеристика підприємства та основні техніко-економічні показники його роботи
Акціонерне товариство "SAT & Company" (далі по тексту - Товариство) створено відповідно до законодавства Республіки Казахстан 15 серпня 2006. Створенню Товариства передує рішення засновника про створення в листопаді 2000 року, далі державна реєстрація (свідоцтво про державну реєстрацію № 43446-1910-ТОО від 18 жовтня 2001 року, видане Департаментом юстиції міста Алмати), реорганізація у формі перетворення товариства з обмеженою відповідальністю "SAT & Company "в акціонерне товариство" SAT & Company ". У момент створення засновником товариства було ТОВ "Арлан Холдинг" (м. Алмати).
На дату створення ТОО "SAT & Company" статутний капітал становив 100 000 тенге.
Сплачений статутний капітал Товариства становить 1884116000 тенге, акціонерами Товариства, які володіють 5 і більше відсотками акцій, за станом на 01 липня 2009 року є:
- Ракішев Кенес Хамітули (55,77%), ТОВ "Alliance Group" (21,1991%),
- Тохтаров Олжас Танірбергеновіч (5,04%), АТ "Накопичувальний пенсійний фонд" БТА Казахстан "дочірня організація АТ" БТА Банк "(6,2%).
Відповідно до поставлених стратегічних планів Товариство успішно завершило перший етап розвитку. Прискореному розвитку Товариства сприяла концентрація інвестиційної діяльності в найбільш швидко зростаючих галузях економіки: будівництві, торгівлі нафтопродуктами, нафтогазовому машинобудуванні, металургії, нафтохімії та транспорті.
Основною діяльністю Товариства є торгівля нафтопродуктами, а також управління і контроль над діяльністю дочірніх підприємств з метою зростання їх виробничої та фінансово-господарської діяльності. Специфіка галузі та діяльності Товариства в Казахстані не дозволяє точно оцінити обсяг ринку, займаного конкуруючими компаніями.
Конкурентами Товариства в 2008 році були:
- У сфері торгівлі нафтопродуктами: АТ "Торговий Дім" КазМунайГаз "(м. Астана), АТ" Меркурій "(м. Алмати), ТзОВ" Oilan Ltd. "(Ойлян Лтд.) (М. Алмати), та інші реалізатори нафтопродуктів ;
АТ "Торговий Дім" КазМунайГаз "займає 80% на ринку реалізації нафтопродуктів; АТ" Меркурій "- 10%; інші, в тому числі АТ" SAT & Company ", - 10% в Атирауська і Актюбінській областях.
- В області інвестиційної діяльності: АТ "Центрально-азіатська паливно-енергетична компанія" (м. Алмати), АТ "Холдингова група" АЛМЕКС "(м. Алмати), АТ" Атамекен Холдинг "(м. Алмати).
У таблиці 2 складено резюме компаній.
Таблиця 2 Резюме компаній *
Державною мовою | Російською мовою | Англійською мовою | |
Повне найменування | "SAT & Company" Акціонерлік Қоғами | Акціонерне товариство "SAT & Company" | "SAT & Company" Joint Stock Company |
Скорочене найменування | "SAT & Company" АҚ | АТ "SAT & Company" | "SAT & Company" JSC |
Вид власності | Приватна | ||
Організаційно-правова форма | Акціонерне товариство | ||
Юридична адреса | Республіка Казахстан, 050000, місто Алмати Алмалінскій район, вулиця Масанчі, 26 | ||
Фактична адреса | Республіка Казахстан, 050004, місто Алмати Медеуський район, вулиця Тулебаева, 38 | ||
Реєстраційний номер платника податків | 600700233440 | ||
Комунікаційні реквізити | Телефон - (727) 2-777-111 Факс - (727) 2-777-100 E - mail: info @ sat. Kz | ||
Реєстраційний номер | № 79711-1910-АТ від 15.08.2006 р. | ||
Банківські реквізити | АТ "Казкоммерцбанк", м.Алмати, ІІК 107 467 530 БИК 190 501 724 | ||
Основні види діяльності |
| ||
* Складена за даними АТ "SAT & Company"
Товариство займається купівлею продажем різних нафтопродуктів (бензин, мазут, дизельне паливо та інші нафтопродукти), у тому числі паливно-мастильних матеріалів. Нафтопродукти Товариство купує через свої дочірні організацій - ТОВ "SAT Trade" і ТОВ "SAT Petrochemicals" у зовнішніх постачальників ТОО "Далія" м. Актобе, ТОО "Альтаіс" м. Тараз, ТзОВ "Євро Ойл" м. Атирау, ТОО "Казахський газопереробний Завод ", Мангістауська обл., Жана Узень. Товариством укладені договори на переробку нафти з двома казахстанськими заводами: АТ "Атирауська НПЗ" м. Атирау та АТ "PetroKazakhstan Oil Products" м. Алмати. В даний час, діяльність ТзОВ "SAT Petrochemicals" припинено, у зв'язку з несприятливою коньюкторой на ринку нафтопродуктів.
У березні 2007 року Товариство придбало 100%-у частку участі в ТОВ "КазФерроСталь", яке в даний час реорганізовано в АТ "КазФерроСталь", основним видом діяльності якого є виробництво металопродукції на базі комплексу металургійної переробки брухту і відходів чорних металів. У жовтні 2007 року АТ "КазФерроСталь" почало реалізовувати проект комплексу другої черги з будівництва прокатного стану, що є завершенням повного циклу виробництва металургійного прокату. У 2008 році введено в експлуатацію стан середньосортного гарячого прокату, який дозволить забезпечити потребу ринку м. Алмати та РК у таких Металовиробах як сталь кутова рівнополочні, сталь кутова нерівнополочні, балка двотаврова і швелери за цінами нижче ринкових і якістю на рівні сучасних міжнародних стандартів, що дає можливість мати вітчизняного виробника конкурентоспроможної продукції. На сьогоднішній день будівництво завершено, йдуть пусконалагоджувальні роботи, у першому кварталі 2009 року отримані перші дослідні партії продукції середньосортного прокату.
У рамках заходів реалізації "Програми розвитку нафтохімічної промисловості Республіки Казахстан на 2004-2010 роки", затвердженої Постановою Уряду Республіки Казахстан № 101 від 29 січня 2004 року, Товариством були проведені дослідження нафтохімічного ринку та визначено найбільш перспективні об'єкти інвестування. У 2004 році ТОВ "SAT & Company" було придбано майно двох нафтохімічних заводів у Західному Казахстані: завод з виробництва полістиролу в місті Актау (ТОВ "SAT Operating Aktau") і завод з виробництва поліпропілену в місті Атирау (ТОВ "SAT Operating Atyrau") . Для управління заводами майно було продано АТ "Kazakhstan Petrochemical Industries" (далі - KPI), створене спільно-50% на 50% від розміщених акцій з АТ "РД" Казмунайгаз "і АТ" SAT & Company ". АТ" Kazakhstan Petrochemical Industries " є власником 100% частки ТОВ "SAT Operating Aktau" і 100% частки ТОВ "SAT Operating Atyrau".
Підприємства KPI є кадрової і технологічною базою для проекту будівництва нафтохімічного комплексу з виробництва базових поліолефінів, що є одним з проектів програми "30 корпоративних лідерів", яка реалізується Урядом Республіки Казахстан. У результаті реалізації проекту, який повинен бути введений в експлуатацію в 2012 році, в Казахстані з'явиться один із найбільших у світі нафтохімічних комплексів вартістю 6 млрд. дол США.
На засіданні Республіканської бюджетної комісії 15 травня 2008 прийнято рішення про фінансування будівництва інфраструктури на суму, еквівалентну 800 млн. доларів США у 2008-2011 роках. У рамках реалізації Республіканського бюджету розроблена бюджетна програма 053 "Надання кредитних ресурсів АТ" Банк Розвитку Казахстану "на будівництво інфраструктури першого інтегрованого газохимического комплексу в Атирауська області" на 2008 рік у сумі 10 млрд. тенге.
Реалізація Проекту передбачається на території спеціальної економічної зони "Національний індустріальний нафтохімічний технопарк" на території Атирауської області, створеної Указом Президента Республіки Казахстан від 19 грудня 2007 року № 495.
У 2006 році Товариство шляхом придбання 25% пакету акцій, увійшло до складу акціонерів геологорозвідувальної організації АТ "КазГеоКосмос". Ця компанія за рівнем підготовки фахівців, наявності спеціального новітнього устаткування і напрацьованого досвіду є однією з відомих компаній в Казахстані в області надання послуг з космічного моніторингу природних і промислових об'єктів. На даний момент ні Суспільство, ні дочірні організації не мають рейтингів від міжнародних та / або вітчизняних рейтингових агентств. Проте в рамках реалізації 2-го етапу стратегічних планів розвитку Товариство має намір здійснити вихід на вітчизняний та зарубіжний фондові ринки. Філій та представництв немає. На даний момент група "SAT & Company" представлена в таких секторах економіки як оптова торгівля нафтопродуктами, нафтохімічна і металургійна промисловість.
Організаційна структура компаній складається з 3-х відділів і 7-і департаментів (таблиця 3).
Таблиця 3 Структура компанії *
Фінансово - економічне
забезпечення
Департамент бюджетування
Фінансовий департамент
Бухгалтерія
Юридичне забезпечення
Юридичний департамент
Департамент управління персоналом і
адміністрування
Забезпечення розвитку холдингу
Департамент управління проектами
Департамент маркетингу та логістики
* Складена за даними АТ "SAT & Company"
На 1 кв. 2010 середньооблікова чисельність працівників АТ "SAT & Company" становить 60 осіб, у групі компаній АТ "SAT & Company" 524 чоловік. Зниження середньооблікової чисельності працівників групи компаній в 2008 - 2009 роках пов'язана з реалізацією Товариством інвестиційних активів (таблиця 4).
Таблиця 4 Кількість працівників *
2007
2008