Багатокомпонентне складне речення структурно-семантичні типи багатокомпонентних складних речень розділові знаки у багатокомпонентному складному реченні, їх відповідність спланованому змістові, експресивному забарвленню речення. Період

1.багатокомпонентне складне речення.структурно-семантичні типи багатокомпонентних складних речень .розділові знаки у багатокомпонентному складному реченні, їх відповідність спланованому змістові, експресивному забарвленню речення. Період.

Багатокомпонентне складне речення — поліпредикатна конструкція у системі складного речення, структур, мінімум якої для різних моделей становить три-п'ять предикативних компонентів, поєднаних за допомогою двох-чотирьох сполучних засобів зв'язками сурядності або підрядності чи їхніми різновидами — супідрядності або послідовної підрядності.У багаточленних складнопідрядних реченнях об'єднується кілька підрядних частин. Серед них розрізняють такі типи: 1) конструкції з супідрядністю; 2) конструкції з послідовною підрядністю; 3) конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю.1. Конструкції з супідрядністю. Супідрядність - це вид підпорядкування, коли підрядні частини (дві й більше) безпосередньо залежать від тієї самої головної частини. Супідрядність буває однорідна й неоднорідна.Однорідною супідрядністю називається такий вид підпорядкування, коли кілька підрядних частин одного типу пояснюють головну частину чи якийсь її член.Підрядні частини в однорідних супідрядних реченнях зазвичай приєднуються до головної частини за допомоги однакових сполучників, що повторюються.2.Конструкції з послідовною підрядністю.Послідовна, або ступенева, підрядність характеризується тим, що одна підрядна частина залежить від головної частини (підрядна частина І ступеня), а кожна наступна - від попередньої щодо неї підрядної частини (підрядні частини II, Ш і т. д. ступенів).Кожна підрядна частина стосовно наступної підрядної виступає в ролі головної, й усі вони становлять своєрідний блок підрядних частин.3. Конструкції з послідовною підрядністю й супідрядністю.Окремий структурний тип складнопідрядних речень з кількома підрядними становлять такі, в яких підрядні частини приєднуються до головної не одним, а різними способами - способом супідрядності й способом послідовної підрядності4.Складні багаточленні речення з різними типами зв'язку (складні синтаксичні конструкції). Крім "чистих" складносурядних, складнопідрядних і безсполучникових складних речень, у мові функціонує значна кількість конструкцій, у яких є різні типи зв'язку, так звані сполучникові складні синтаксичні конструкції й сполучниково-безсполучникові складні синтаксичні конструкції. Вони надзвичайно різноманітні з погляду можливих поєднань предикативних частин, серед них виділяють кілька типів: 1) із сурядністю й підрядністю; 2) із сурядністю й безсполучниковим зв'язком; 3) із підрядністю й безсполучниковим зв'язком; 4) із сурядністю, підрядністю й безсполучниковим зв'язком.1. Між частинами складносурядних речень, з'єднаних єднальними, протиставними й розділовими сполучниками, ставиться кома.а) мають спільний другорядний член або спільне вставне слово й поєднуються неповторюваними сполучниками і, та (в значенні /); спільними для обох частин можуть бути й видільні частки тільки, лише.б) мабуть спільне підрядне речення.в) виражені двома спонукальними чи питальними реченнями.г) виражені двома називними або безособовими реченнями.г) виражені окличними реченнями 2. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполучниками і (й), та (і), та й, а, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, тоді перед сполучником ставиться тире.3. Якщо друга частина складносурядного речення виражає наслідок або висновок того, про що говориться в першій частині, ставиться тире, інколи кома й тире.РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ1. Підрядні частини речення завжди відокремлюються від головних комами.2. Якщо підрядна частина стоїть після головної й з'єднується з нею складеним сполучником підрядності тому що, через те що, завдяки тому що, незважаючи на те що, внаслідок того що, еміру того як, з тих пір як, після того як, перед тим як, то кома ставиться, або перед усім складеним сполучником, або в середині його, але тільки один раз.3. Якщо підрядна частина зі складеним сполучником підрядності стоїть на першому місці (перед головною), то сполучник комою не розділяється.4. Якщо підрядна частина з'єднується з головною складеними сполучниками в той час як, перш ніж, лише коли, тоді як, тимчасом як, то кома ставиться лише перед складеним сполучником.5. За збігу сполучних засобів у підрядних частинах (двох підрядних сполучників, підрядного сполучника і сполучного слова, сурядного й підрядного сполучника або сполучного слова) кома ставиться між ними тільки в тому випадку, коли, опускаючи другу підрядну частину, складне речення не потребує перебудови.6. Між значно поширеними підрядними реченнями, які вже мають інші розділові знаки може ставитися крапка з комою.7. Між частинами складнопідрядного речення може ставитися тире для сильнішого їх інтонаційного виділення.8. Якщо підрядна з'ясувальна частина відноситься до слова в головній частині, яке потребує роз'яснення, перед нею ставиться двокрапка.9. Якщо підрядна частина передує головній, а в головній міститься висновок з того, що говориться в попередній, то перед головною частиною ставиться кома й тире.

Кома не ставиться між частинами складнопідрядного речення, якщо:а) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть сурядний сполучник.б) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть частка не.в) підрядна частина складається з одного сполучного слова.г) перед сполучниками як, ніби стоять слова майже, зовсім.Кома не ставиться в суцільних виразах, близьких за значенням до іменної частини складеного присудка або обставини способу дії, а також у порівняннях фразеологічного типу.Пері́од — розгорнута, багатокомпонентна, гармонійно організована синтаксична побудова, що характеризується цілісністю теми, повнотою і динамізмом змісту (нерідко з елементами образності і широких асоціативних зв'язківВеликим майстром періодів був давньогрецький ритор і оратор Горгій, тому період у риториці називають горгієвською фігурою. Період — категорія стилістичного синтаксису. На відміну від інших синтаксичних конструкцій період є тематично, структурно та інтонаційно відносно замкненою побудовою, своєрідним мікротвором.

2.Безособові дієслова у тексті.форми на но,то, особливості їх функціонування у мові змк.вживання прийменників з різними непрямими відмінками іменників , семантика прийменникових конструкцій

Безособові дієслова не змінюються за особами. їм лише властива форма 3-тя особи однини теперішнього і майбутнього часу,середнього роду минулого часу й умовного способу, а також форма інфінітива. Проте значення особи, числа і роду безособові дієслова не мають, бо дії — стани, які вони позначають, відбуваються незалежно від живої істоти чи джерела означуваної дії або стану. Тому безособове дієслово ніколи не поєднується з підметом. Безособові дієслова виконують роль присудка в односкладних безособових реченнях.Найчастіше безособові дієслова використовуються в художньому та розмовному стилях мовлення. їх функції у цих стилях — експресивне підсилення описів природи, відтворення душевного стану героїв тощо. Але безособові дієслова можуть уживатися й у офіційноділовому та науковому стилях.Безособо́ві фо́рми на -но, -то (інші назви: безособові дієслівні форми на -но, -то, дієслівні форми на -но, -то, присудко́ві форми на -но, -то) — незмінювані форми дієслова, що називають дію, виконану невідомою або неназваною особою. Приклади: Лист напи́сано швидко; Наказ підпи́сано ручкою; Хліб порі́зано ножем. Із дієслівних категорій їм властива лише категорія виду.Ці форми в односкладних безособових реченнях виступають в ролі головного члена у формі присудка: Я збагнула, що забуття не судженоГоловний член у формі присудка мені (Леся Українка).Безособові форми на -но, -то в сучасній українській мові творяться від пасивних дієприкметників на -н(ий), -т(ий) за допомогою суфікса -о-: зірваний → зірвано, прочитаний → прочитано, забутий → забуто.Безособові дієслівні форми на -но, -то вживають, зокрема, у текстах оголошень із попереджувальною інформацією в громадських місцях і транспорті. Приклади: Стороннім вхід заборонено; Курити заборонено; Входити з тваринами заборонено. Загалом їх вживають, щоб підкреслити результат дії, при цьому в жодному разі не називаючи виконавця дії.Прийменник може вживатися з формою одного непрямого відмінка (наприклад:без, біля, від, для, до, з-за (із-за), з-під, проти, серед вживаються тільки з родовим) або може сполучатися з двома чи трьома відмінками (наприклад: над, під, перед, поза — зі знахідним і орудним; на, о (об), по — зі знахідним і місцевим; з, з а -з родовим, знахідним і орудним відмінками).Кожний прийменник мас визначене коло зв’язку з відповідними відмінками і виражає певні відношення тільки з відповідною формою.Так, наприклад, прийменники біля, близько, коло, що вживаються лише з формою родового відмінка, виражають:а) місце дії, ‘близькість до чогось {рости біля тину, поставити близько вогню,стояти коло дороги); б) приблизність у будь-яких вимірах (пробути близько години,лишилося близько кілометра шляху).Прийменник від (од) вживається з формою родового відмінка, виражаючи при дієсловах: а) просторові відношення віддалення (відійшов від криниці), а в словосполученнях від… до… — протяжність дії (їхали від села до села);б) причину дії (плакати від щастя), так само при прикметниках, дієприкметниках(чорний від кіптяви, скривлений від болю)’, в) порівняння (вищий від брата, солодший від меду поряд із конструкцією вищий за брата, солодший за мед); г) при керуючому іменнику — функціональну (чи відносну) ознаку предмета (ключ від дверей, від стола та ін.).

Прийменник до у сполученні з формою родового відмінка, залежного від дієслова,вказує: а) на предмет; у напрямку до якого спрямовано рух або дію: піти до школи,поїхати до Львова, покласти до комори; б) на час або межу дії: читав до ранку, доживдо старості; в) на об’єкт, до якого виявляється зацікавленість, потяг: вдався до’ віршування, причепився до незнайомого (порівняйте при прикметнику: ласий до меду,швидкий до роботи, меткий до шиття) та ін. Прийменник за в сполученні з формоюродового відмінка виражає значення часу в його протяжності: вибратися за години(означає: в сприятливу погоду); зі знахідним відмінком при дієсловах і віддієслівних іменниках виражає: а) об’єктні відношення: дякувати (подяка) за обід, платити(плата) за роботу, боротися за свободу, піклуватися за дітей (при більш уживаному— про дітей)’, б) призначення особи або предмета: бути за пастуха, правити завиделку (означає: замість виделки); в) час дії: з ’їхатися за день, виїхати за місяць до зими, здобути знання за час навчання; г) просторові відношення обмеження: перебувати за кілометр від дороги та ін.Прийменник з (із, зі) вживається з родовим, знахідним і орудним відмінками. Коло відношень, що виражаються цим прийменником, дуже широке:1) з родовим відмінком виражається: а) напрямок руху зсередини чогось: вийти з приміщення, витягти з води; б) причина дії: замовкнути з переляку;в) непрямий об’єкт при перехідному дієслові: скинути з себе ковдру — чи об’єкт при неперехідному дієслові: сміятися з ледаря; г) атрибутивні відношення — ознака особи або предмета за галузевою віднесеністю до науки, вчення, спеціальності тощо2)іззнахідним відмінком виражається приблизна кількість предметів: було осіб з двадцять; минуло років з п ‘ятнадцять;3) з орудним відмінком виражається: а) соціативний зв’язок осіб: брат із сестрою ідуть; б) непрямий об’єкт при дієсловах руху, говоріння: іти з дитиною,розмовляти з другом; в) характеристика особи або предмета за зовнішньою ознакою:дівчина з русою косою, шафа із дзеркалом; г) часові відношення із вказівкою на початок дії: з настанням морозів, з приходом весни та ін.Прийменник у (в, уві) вживається з формами родового, знахідного і місцевого відмінків:1) з родов и м відмінком виражає стосунки до особи1: був у брата, запитав у майстра;2) із знахідним відмінком виражає значення: а) напрямку руху всередину предмета або взагалі в просторінь чи в пункт призначення: увійти в клас, налити в склянку, піти в світ (у світи), поїхати в Черкаси; б) часу дії: посіяв у дощ; в) міри вияву ознаки: довжиною в три кілометри, висотою в шість поверхів та ін.;3)з місцевим відмінком виражає: а) місце дії: працювати в бібліотеці, оселитися в Переяславі; б) час дії: виконати у грудні; в) зовнішню ознаку людини,предмета: дівчина у веснянках, помідори у власному соку та ін. Прийменник через вживається лише із знахідним відмінком і виражає відношення об’єктні (перестрибнув через рівчак), просторові.

3.вигук. семантичні різновиди вигуків. Поповнення вигуків за рахунок інших слів, словосполук Вигук — незмінювана особлива частина мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх. Наприклад, ой, ах, ого-го, ну, гей, алло, гайда. Вигуки вживаються у художніх творах і служать засобом виразності ень та речень. Помилки у вживанні вигуків.За значенням вигуки поділяються на:емоційні, що виражають почуття і переживання (радість, страх, сум, гнів, розпач, здивування, захоплення тощо): о, ой, ах, фу, пхе, ет, Боже мій!, еге та інші.вигуки волевиявлення, що передають спонукання, заклик, звертання, оклик: цить, агов, годі!, геть!, марш!, алло, ну, гей, гайда, нумо, вйо, ціп-ціп, цабета ін.мовного етикету, що виражають привітання, подяку, вибачення: привіт, будь ласка!, перепрошую! ітд.2. За походженням є такі види:непохідні, тобто утворені з одного або кількох звуків: о, брр, гоп, ого, гм та інші.похідні, тобто утворені від інших частин мови: жах!, матінко! леле, диви тд.3. Звуконаслідувальні слова — окремий вид слів, що умовно зараховують до вигуків. Вони відтворюють голоси істот і шуми: ку-ку, ш-ш-ш!, кукріку, дзень-дзень і інші.Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови. Вони можуть виконувати роль еквівалентів речення або супроводити його, вказуючи на емоції, волевиявлення людини як реакцію на навколишню дійсність.Від повнозначних слів вигуки відрізняються тим, що не мають лексичного значення і граматичних ознак, а від службових слів тим, що не виконують властивих їм службових функцій.Вигуки — слова незмінні. Вони не мають морфологічних ознак, притаманних повнозначним частинам мови (рід, число, відмінок, особа тощо).Деякі вигуки утворились від іменників у кличній формі: Людоньки! Вигуками стали і деякі усталені звороти: Цур тобі!Близькі за значенням до вигуків слова ввічливості (спасибі,), лайливі вислови (чорт забери).В окремих випадках вигуки можуть вживатися в ролі членів речення.

4.види листів та їх особливості.Інформаційний (рекламний) лист повідомляє адресата про певний захід чи факт - про показ (демонстрування) певних моделей одягу окремих пошивних підприємств; про видану або випущену продукцію, про плани видавництва на поточний чи наступний рік з метою запрошення адресатів до співпраці. Містить докладний опис пропонованих товарів або послуг. Оформлюється на фірмовому бланку, з повідомленням номерів телефонів і розрахункових рахунків, поштової та електронної адрес.Супровідні листи надсилаються разом з бухгалтерськими (комерційними) документами (накладною, чеком, рахунком-фактурою тощо) чи під час пересилання креслень, каталогів, прейскурантів, , зразків товарів з обов'язковим зазначенням заголовків (назв), індексів і дат надісланих документів. Лист-запит - комерційний документ, своєрідне звертання адресанта-"покупця" до адресата-"продавця" з проханням отримати повну інформацію про товар або певну послугу чи надіслати пропозицію на постачання товару. Лист-повідомлення подібний за змістом до інформаційних листів і листів-запрошень - у ньому повідомляється про певну подію, захід або стверджується важливий факт. Лист-відповідь - офіційна відповідь про згоду взяти участь у заході, пропонованому в ініціативному листі чи листі-запиті, обіцянка виконати пропозицію щодо постачання або відмова в постачанні товару, згода прийняти запит на розгляд, пропозиція змінити умови запиту.Лист-прохання. Назва документа визначає його зміст: це тактовне звернення адресанта до адресата-партнера, клієнта, спонсора з певним проханням - про участь у заході, про доброчинну пожертву, про можливу фінансову допомогу у проведенні певного заходу. Ініціативний лист за змістом подібний до листа-прохання від імені одного керівника, керівництва чи трудового колективу. У ньому висловлюються прохання (про допомогу, сприяння у вирішенні важливих чи невідкладних справ), пропозиція про співпрацю, запит. Лист-підтвердження - письмове підтвердження угоди, попередньої домовленості, запрошення, підтвердження зацікавленості у співпраці, повідомлення необхідних, важливих деталей роботи. Рекомендаційні листи здавна досить поширені як важливий вид ділових стосунків - ділової кореспонденції. Варто делікатно вказати на незначні вади характеру, у способі спілкування з людьми, дати пораду обійняти ту чи іншу посаду.Заохочувальні (спонукальні) листи - їх не виокремлюють у спеціальний вид ділової кореспонденції, однак вони іноді конче необхідні для заохочення партнерів до подальшої співпраці чи підтримання творчої наснаги шляхом відзначення їхньої важливої ролі у завершенні спільної виробничої справи. Лист-запрошення за змістом подібний до запрошення, але менш стандартизований, глибший у викладі причини запрошення адресата на відповідальний, важливий діловий захід, пишуть, щоб залишити свій відгук про нього або поділитися враженнями, виступити з доповіддю або повідомленням, дати компетентну оцінку побаченому.Лист-вітання - це діловий спосіб вияву уваги й поваги до своїх колег, співробітників, партнерів. Зміст і стиль листа-вітання залежатиме від нагоди чи приводу до його написання й рівня знайомства адресанта з адресатом.Ювілейні листи-вітання містять не тільки обов'язкові а й спогад про щось особливе в житті чи характері ювіляра. Урочистий стиль засвідчує уважне ставлення до колег, ділових партнерів, підлеглих, клієнтів, ділових конкурентів або друзів.Лист-подяка У ньому висловлюють вдячність за фінансову чи інформаційну підтримку, вдале художнє оформлення щойно виданих книг, плакатів, реклам.Подяка має бути вчасно висловленою, щирою. Лист-вибачення - документ, текст якого містить вибачення за порушену домовленість щодо терміну виконання ділової угоди чи допущені бухгалтерські помилки в розрахунках за надані послуги. Лист-відмова. Написання таких листів вимагає від їх авторів епістолярної майстерності, потребує вміння дати категоричну відмову коректно, пом'якшити ситуацію, у доброзичливому тоні, ввічливо й тактовно, глибоко та переконливо аргументуючи її причину й доводячи адресатові неможливість подальшої співпраці.Лист-нагадування. Найчастіше це нагадування про наближення або закінчення терміну певного зобов'язання чи проведення заходу, про необхідність оплати прострочених платежів чи рахунків..Рекламаційний лист надсилається діловому партнерові, який не виконав умови укладеної угоди або ж недобросовісно (неякісно) виконав узяті на себе обов'язки.Лист-претензія подібний до листа-вимоги щодо невиконання, порушення діловим партнером договірних зобов'язань, спільно прийнятих домовленостей.