Ім'я файлу: укрмоваекзамен.docx
Розширення: docx
Розмір: 165кб.
Дата: 29.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
вступ екз (1-10)(31,32).docx
Module Test.docx
Філософія сз6.docx
етика 42-51.docx
укрмова.docx
Розширення: docx
Розмір: 165кб.
Дата: 29.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
вступ екз (1-10)(31,32).docx
Module Test.docx
Філософія сз6.docx
етика 42-51.docx
укрмова.docx
38.
Одну з особливостей мовлення становить його образність – спосіб передавання певних понять через художні образи, якими відтворюється не зовсім звичне бачення, сприймання людиною навколишнього світу і себе в ньому. Найповніше образне мовлення реалізується в художньому стилі мови. Образне мовлення звичайно стосується емоційної сфери людини, позитивно чи негативно налаштовує її щодо інших, спонукає до словесної відповіді, певної фізичної дії, роздумів, міркувань. Воно протиставляється мовленню звичному, нетропеїчному, позбавленому переносності, образності.У своєму типовому і найповнішому вияві образність мовлення представлена в усіх жанрах художньої літератури, особливо в творах талановитих письменників, які навіть найпростішими, найзвичайнішими словами створюють винятково й максимальнообразні, стилістично майстерні тексти. Поняття «виразність мовлення» поєднує в собі два окремі, але взає¬мозалежні аспекти, що становлять діалектичну єдність: емоційну наси¬ченість (експресивність) та образність (зображувальність).У мовознавстві термін «експресія» (від лат. ехрге58Іо
вираження) означає — «виразно-образотворчі якості мовлення, що відрізняють його від звичайного (стилістично нейтрального) мовлення і надають йому образності та емоційної «забарвленості», а також «виразно-образотворчі якості мовлення, що надаються їй [експресії] лексичними, словотворчи¬ми й граматичними засобами (експресивною лексикою, особливими афіксами, тропами, фігурами. Отже, усі засоби виразності можна поділити на дві групи: мовні (лексичні, синтаксичні, морфологічні, інтонаційні та ін.) та немовні (по-залінгвістичні, додаткові: міміка, пантоміміка, що включає жести, пози, ходу.Етичність і естетичність мовлення взаємозумовлені, окремий розгляд їх є дещо умовним. Усе етичне повністю або частково одночасно й естетичне, і навпаки.Поняття “етичність”, як і прикметник “етичний”, від якого воно утворилось, пов’язане з етикою (лат. ethica, від грец. ethos – звичай, правило). Це наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил усього суспільства або ж певної соціальної групи осіб, їхніх моральних правил мислення й діяльності.Етичним у повних виявах, вимірах може вважатись тільки таке мовлення, яке відповідає усталеним у суспільстві позитивним нормам поведінки.Етичність українського літературного мовлення грунтується на загальнолюдських і національних засадах, відображає найкращі якості, риси українського народу (працьовитість, любов до батьківщини, шанобливе ставлення до інших народів тощо). Вона передбачає й любов до рідної мови, всебічне й нормативне користування нею.З етичністю мовлення пов’язана його естетичність. Цей термін стосується естетики (грец. aisthetikos – чуттєво сприйманий) – вчення про прекрасне, про формування його в художній творчості, у природі, суспільстві; це також система поглядів на мистецтво.Естетичним є мовлення, яке сповнене краси у колективному (груповому) і в індивідуальному вияві та сприйманні
39. Неповні речення
Прості речення за наявністю головних і другорядних членів поділяються на повні й неповні. У повному реченні є всі потрібні для висловлювання думки члени речення, у неповному пропущено один або кілька членів, головних чи другорядних, але їх можна легко відтворити:
Односкладні речення не можна вважати неповними на тій підставі, що в них немає другого головного члена речення. Підмет чи присудок у них не пропущено, він просто не потрібний.
Речення, виражене неповнозначним словом (вигуком або часткою), яке виступає замінником цілого речення, назива¬ють словом-реченням.
У ролі слів-речень виступають слова:
стверджувальні: так, авжеж, аякже, атож, еге, еге ж,
добре, гаразд, точно, звичайно, ще б пак, та вже ж, бо й є;
заперечні: ні, навпаки, неправда;
питальні: ну, та ну, невже, хіба, га, справді;…..
Обірвані речення — це конструкції, що є незавершеними в силу певних ситуативно-прагматичних чинників. Такі речення є неза- кінченими і у змістовому, і у структурному, і в інтонаційному плані.
40. Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.
1) орфоепічні - регулюють правильну вимову звуків, наголошення слів;
У процесі мовлення не всі склади вимовляються з однаковою силою. Посилення голосу на одному із складів називається наголосом. Український наголос має такі особливості:
1. Він вільний, тобто не закріплений за певним складом слова: дужий, спроможний, документ. /порівняйте: у французькій мові наголошеним є останній склад слова: акварель, гурман; в англійській мові - перший склад: брокер, маркер; у польській - передостанній: кобіта, жовнір/
2. Він рухомий, тобто може переміщуватися з однієї частини слова на іншу при словозміні або словотворенні: слово — словам, високий — високо.
За допомогою наголосу іноді розрізняють лексичні значення слів: характерний /з характером — характерний чоловік/ — характерний /притаманний багатьом; типовий, специфічний — характерне явище/.
Поширена помилка в усному мовленні — змішування наголосів різних мов, особливо російської та української.
Евфоні́я (грец. euphone — милозвучність) — вияв фоніки, який означає гармонійну сув'язь позитивно-естетичних явищ художнього, насамперед поетичного, твору.
Милозвучність — уникання складного для вимови нагромадження звуків.
Милозвучність української мови досягається чергуванням окремих голосних і приголосних звуків, спрощенням у групах приголосних, рухливим інтонуванням та наголошуванням, повнозвучним, неприглушеним кінцем слова, використанням паралельних форм слів тощо.
41 Числівник - це самостійна частина мова, що позначає кількість предметів чи абстрактне число і виражає своє значення у формах відмінка, обмежено - роду та числа.Числівник - це своєрідний лексико-граматичний клас слів. Характерною ознакою числівника є відносно сталий, кількісно обмежений лексичний склад.
За значенням та граматичними ознаками числівники поділяють на кількісні та порядкові.Кількісні числівники називають кількість предметів або абстрактне число, відповідають на питання с к і л ь к и
Кількісні числівники об'єднують кілька груп: а) власне кількісні, напр.: нуль, один, два; б) збірні, напр.: двоє, обоє, обидві, обидва, троє; в) дробові, напр.: одна третя, дві цілі п ять десятих, півтора, півтори; г) неозначено-кількісні, напр.: багато, мало, кілька, кількадесят, кількасот.
Утворюються від основи власне кількісних числівників, за винятком таких, як перший, другий, третій, четвертий. Для числівників, що закінчуються на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, твірними виступають форми родового відмінка, крім сто, напр.: двохсотий, стодвадцятип 'ятитисячний. 1. У числівниках один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, двадцять, тридцять, сорок, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят у непрямих відмінках (крім знахідного відмінка, якщо він збігається з називним, і кличного) наголос припадає на закінчення, напр.: один— одного, одному, одним, (на) одному (одному, однім); п'ять — п'ятьох (п'яти), п'ятьом (п'яти)2. У числівниках одинадцять — дев'ятнадцять вживаються паралельні форми закінчень. У формах на -ах, -дм, -ма (-ома) наголос переходить на закінчення, напр.: одинадцять—одинадцятьох, одинадцятьом, одинадцятьма (одинадцятьома), 3. Складні числівники двісті — дев'ятсот у непрямих відмінках (за винятком знахідного відмінка, якщо він збігається з називним, і кличного) мають два наголоси: основний на закінченні або останньому складі кінцевої4. Числівник дев'яносто має нерухомий наголос, який припадає на елемент но-: дев'яносто, дев'яноста, (на) дев'яноста.
5. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон за відмінювання зберігають наголос називного відмінка, тобто мають нерухомий наголос: тисяча — тисячі, тйся-чею, (на) тисячі, тйсяче; мільярд — мільярда, мільярдові (мільярду), мільярдом, (на) мільярдові (мільярді), мільярде.
6. Числівник нуль за відмінювання наголошується на закінченні: нуль — нуля, нулеві (нулю), нулем, (на) нулі (нулеві), але нулю.
7. Збірні числівники двоє— десятеро, двадцятеро, тридцятеро наголошуються в називному відмінку на першому складі основи, а в непрямих відмінках (за винятком знахідного відмінка, якщо він збігається з називним, і кличного) наголос переміщується на закінчення -ох, -ом, -ма (-ома), як і у відповідних власне-кількіснихчислівниках: дев'ятеро —дев'ятьох, дев'ятьом, дев'ятьма (дев'ятьома), (на) дев'ятьох; тридцятеро—тридцятьох, тридцятьом, тридцятьма (тридцятьома), (на) тридцятьох.
8. У збірних числівниках одинадцятеро — дев 'ятнадцятеро в називному відмінку наголошується компонент -на-, а в непрямих відмінках (за винятком знахідного відмінка, якщо він збігається з називним, і кличного) наголос переміщується на закінчення: дев'ятнадцятеро — дев'ятнадцятьох, дев'ятнадцятьом, дев'ятнадцятьма (дев'ятнадцятьома), (на) дев'ятнадцятьох.
9. Неозначено-кількісні числівники кілька, декілька мають таке наголошення, як власне-кількісний числівник два; неозначено-кількісні числівники багато, небагато — як власне-кількісні числівники три, чотири; неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят, стонадцять — як власне-кількісні числівники п'ять, двадцять, п'ятдесят, напр.: кілька— кількох, кільком, кількома, (на) кількох; багато — багатьох, багатьом, багатьма, (на) багатьох; кількадесят — кількадесятьох, кількадесятьом, кількадесятьма (кількадесятьома), (на) кількадесятьох.
10. Наголошення дробових числівників дублює наголошення власне-кількісних числівників (чисельник) і порядкових прикметників (знаменник).
11. Числівники один, одна, одно (одне) у непрямих відмінках, входячи до складу стійких словосполук, переважно мають наголос на першому складі основи: один одного, один одному, один одним, один до одного, всі до одного.
42. Прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками, що пишуться разом (надворі, нагору, вдень), треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменників з іменниками, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день.
Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет, а прислівник вказує на місце, напрямок, час: нагорі— на горі, удень — у день, надворі — на дворі, укінці — у кінці, назустріч — на зустріч. Наприклад: Зверху цього не видно — З верху гори видно далеко; Знаю правило напам’ять — Якщо на пам’ять не покладаєшся, запиши.
Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину.
Найчастіше вживаються в них такі прийменники: без — без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку;в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору;з — з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху;на — на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець;під — під силу, під вечір, під кінець;по — по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі.
В окремих випадках прислівники й однозвучні з ним відмінювані слова з прийменниками можна розрізняти наголосом: набік — на бік, надворі — на дворі, навіки — на віки.
Разом пишуться:- Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна.- Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником: учетверо, натроє, вперше, спершу.- Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки.
Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що.
- Прислівники, утворені злиттям з іменником, який уже не вживається: навпростець, восени, дощенту.- Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку).- Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо.
Через дефіс пишуться:
- Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко.- Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте.- Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли.- Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи.
Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, іноді розділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу.
Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як.
Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.
43. Перемовини - обговорення певного питання з метою з'ясування позицій сторін або підписання угоди. Вони проводяться на різних рівнях, з різною кількістю учасників, можуть мати як неофіційний, так і протокольний характер49. Перемовини призначені для того, щоб на основі взаємного обміну думками (у формі різних пропозицій відносно рішення обговорюваної проблеми) укласти угоду, що відповідає інтересам обох сторін і досягти результатів, які задовольняють усіх її учасників.
Перемовини виконують такі функції: інформаційно-комунікативну; досягнення домовленостей; регулювання, контроль, координація дій.
На результативність перемовин впливає психологічна атмосфера, тому бажано дотримуватися таких правил:
1) не говорити голосно (бо партнер подумає, що ви йому нав'язуєте свою думку) або тихо (партнер не буде впевненим у тому, що добре вас почув), швидко (партнеру хочеться розібратися в почутому і сформулювати свою думку) або повільно (партнерові може видатися, що ви просто гаєте час);
2) серед учасників перемовин знайти "ключову постать", від якої залежатиме розв'язання питання, до думки якої прислухаються;
3) бажано за наявності "гострих кутів" під час обговорення не вживати слова та вирази, що передають твердість вашого підходу, наприклад: безумовно, тільки так, остаточно тощо. їх краще замінити на такі: мені здається, я думаю, може, це буде кращий варіант.
завершення перемовин.
Якщо хід перемовин був позитивним, то на завершальній стадії резюмують, стисло повторюють основні положення, які розглядалися під час обговорення, характеризують ті позитивні моменти, з яких досягнута згода сторін. Це дозволить упевнитися в тому, що всі учасники перемовин чітко розуміють суть основних домовленостей майбутньої угоди. Ґрунтуючись на позитивних результатах перемовин, доцільно обговорити перспективу нових зустрічей.
За негативного результату перемовин варто зберегти суб'єктивний контакт з партнером. У цьому разі акцентується увага не на предметі перемовин, а на особистих аспектах, що забезпечать ділові контакти в майбутньому, тобто слід відмовитися від підсумовування тих розділів, де не було досягнуто позитивних результатів. Бажано знайти цікаву для обох сторін тему, яка зможе розрядити ситуацію і допоможе створити дружню, невимушену атмосферу прощання.
Перед підписанням угоди ще раз уважно перечитують її, щоб уникнути непорозумінь.
44.Нові слова здебільшого утворюються за допомогою словотворчих афіксів.Словотворчий афікс (кольори .....) - це префікс, суфікс чи постфікс, який приєднується до твірної основи для творення нового слова. Класифікацію способів словотворення схематично можна зобразити так:
1. Префіксальний спосіб - спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: заходити -- ходити, перенавантаження -- навантаження, прехороший --- хороший, безвідповільно --- відповідально.
2. Суфіксальний спосіб - спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: холодненький --- холодний, дубок --- дуб, вітерець --- вітер, читання --- читати, молодість --- молодий.
3. Префіксально-суфіксальний спосіб - спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів: надбрівний -- брова, безмежний -- межа, затишок -- тиша.
4. Постфіксальний спосіб - спосіб творення слів шляхом приєднання до твірної основи словотворчих постфіксів: битися --- бити, миритися -- мирити. Безафіксний спосіб (відкидання значущих чатин) - це спосіб творення слів шляхом укорочення (усічення) твірного слова: відхід --- відходити, закид -- закидати, зелень -- зелений.
5. Основоскладання - спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки - підрядної чи сурядної. Наприклад: хмарочос -- хмари чесати, життєпис -- життя писати, хвилеріз -- хвилі різати, лісостеп -- ліс і степ, синьо-жовтий --- синій і жовтий, кисло-солодкий -- кислий і солодкий. Словотворчим афіксом у таких випадках виступає інтерфікс - морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення - морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення може супроводжуватися суфіксацією: правосторонній -- права сторона, однобічний -- один бік, сільськогосподарський -- сільське господарство. Потрібно пам'ятати, що прикметники, утворені на базі сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (блакитно-синій, студентсько-викладацький, науково-технічний, мовно-літературний), а прикметники, утворені на базі підрядної сполуки - разом (народногосподарський, лівобережний, важкоатлетичний, західноукраїнський). Складання може відбуватися і без інтерфікса (всюдихід -- всбди ходити). Окремо виділяють складання слів: батько-мати -- батько і мати, хліб-сіль -- хліб і сіль, мед-пиво -- мед і пиво, срібло-золото -- срібло і золото, туди-сюди -- туди і сюди. Слова, утворені способом складання, називаються складними.
6. Одним із різновидів складних слів є складноскорочені слова (абревіатури). Вони можуть утворюватися:
o а) складанням частин кожного із твірних слів, що входять до базового словосполучення: завмаг -- завідуючий магазином,
o б) складанням частини твірного слова і цілого твірного слова: держадміністрація -- державна адміністрація, медсестра -- медична сестра,
o в) складанням назв початкових букв твірних слів: УТН - Українські телевізійні новини, ЛПУ - Ліберальна партія України,
o г) складанням початкових звуків твірних слів: загс - запис актів громадянського стану, ДЕК -- державна екзаменаційна комісія;
o д) складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо: облвно -- обласний відділ народної освіти, СУ-15 (Сухий - прізвище конструктора).
7. Морфолого-синтаксичний спосіб - це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна - (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 14