Багатокомпонентне складне речення структурно-семантичні типи багатокомпонентних складних речень розділові знаки у багатокомпонентному складному реченні, їх відповідність спланованому змістові, експресивному забарвленню речення. Період сторінка 14

85. Частки. Їхня роль у тексті.

Ча́стка (лат. partikula — «частка», «частинка») — незмінна службова частина мови, яка надає реченню, або окремим його членам, додаткових смислових та модальних відтінків значення, або служить для утворення окремих граматичних форм і нових слів. Членом речення не виступає.Частки класифікуються за роллю в слові і в реченні на:формотворчі — служать для творення дієслівних форм: БИ, Б — умовного способу; ХАЙ, НЕХАЙ —наказового способу. Використовують і для утворення ступенів порівняння прикметників та прислівників: найкращий — ЯКнайкращий, ЩОнайкращий.словотворчі — служать для утворення нових слів, тому у складі похідних слів стали префіксами і суфіксами. Частки АБИ-, ДЕ-, ЧИ-, ЩО-, БУДЬ-, НЕБУДЬ-, КАЗНА-, ХТОЗНА- беруть участь у творенні займенників і прислівників: хто-небудь, абиякий, щось, хтозна-де.заперечні — надають заперечного значення тому слову, перед яким стоять. З їх допомогою творяться заперечні речення.фразові (модальні) — вносять різні смислові відтінки в речення, а також виражають почуття і ставлення того, хто говорить до висловленого. До модальних часток належать:Вказівні (ось, осьде, он, от, ото, це, оце)Означальні (якраз, ледве, просто, прямо, власне, майже, саме)Заперечні (не, ні, ані)Обмежувально — вказівні (тільки, лише, хоч, хоч би, виключно)

Підсилювально — видільні (і, й, та, таки, аж, навіть, вже, ж, же, бо),Наказові (хай, нехай, бодай, давай),Умовні (би, б, ну),Стверджувальні (так, отак, еге, авжеж, отож, гаразд),Питальні (чи, невже, хіба, та ну, що за),Порівняльні (мов, мовби, немов, наче, неначе, начебто, ніби, нібито),Окличні (як, що за)

Питальні частки чи, чи ж, чи не, та чи, хіба, хіба ж, та хіба, невже, невже ж, та невже, поєднують значення питальності, виступаючи засобом оформлення відповідного комунікативного різновиду речень, і модальності (сумнів, хвилювання, здивування, непевність, недовіра) (Хіба є хто на світі крилатіший за людину?).Модальні частки є найважливішим різновидом. Їм властивий широкий діапазон значень, пов’язаних з вираженням суб’єктивного ставлення до повідомлюваного, емоційних оцінок, безпосередніх реакцій мовця, спричинюваних ситуативними умовами.

Модальні частки мають значення:А) припущення, сумніву, непевності щодо вірогідності повідомлюваного (мов, мовби, немов, немовби, немовбито, мовляв, ледве чи, наче, неначе, ніби, навряд чи).Б) підсилення, категоричного увиразнення, спеціального виділення повідомлення (і, та, так, аж, все, таки, уже, ще, же(ж), бо, саме, якраз, десь, якось, куди, же(ж), так).В) волевиявлення, спонукання до дії (давай(те), годі, ну, же(ж), так).Г) переповідності, встановлення зв’язку повідомлення з його джерелом, з іншими фактами і подіями (мов, мовляв).6) вказівні частки (ось, осьде, он, онде, ген, от, то, ото, це, оце, воно) використовуються як засоби актуалізації компонентів окремих висловлювань у відповідних мовленнєвих ситуаціях, підкреслення, спеціального виділення їх (І що воно за дитина, ніяк не заплаче!)

86.Числівник. Лексико-граматичні розряди числівників, їх відмінювання.

ЗНАЧЕННЯ ЧИСЛІВНИКА І ЙОГО ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ

Числівник - це самостійна повнозначна частина мови, що означає абстрактно-математичне число або кількість предметів чи їх порядок під час підрахунку. Числівники відповідають на питання скільки? скількох? котрий? котра? котрі? тощо. Наприклад: 1. "Словник української мови" охоплює словесне багатство української літературної мови від І. Котляревського до наших днів, він містить близько ста тридцяти шести тисяч слів (3 журналу). 2. А вечір ясний задивився на четверо синіх очей (В. Сосюра). З.Девять ділиться на три.Своє лексичне значення числівники виражають в граматичній категорії відмінка, тобто вони змінюються за відмінками (це їх постійна морфологічна ознака). За числами змінюється лише числівник один -одні. Більшість числівників, що позначають абстраговану чи конкретну кількість предметів, не мають граматичного роду, крім числівників: один, одна, одно, два - дві, обидва - обидві.Числівники, що означають порядок предметів під час підрахунку, змінюються за відмінками, числами і родами.

V реченні числівники виконують різноманітні функції. Сполучаючись з іменниками, вони у формі називного відмінка виконують роль підмета, а в непрямих - роль означення: Через левади та городи два куми йшло з весілля до господи (Л. Глібов). На роздоріжжі під сімома вітрами стояло місто (3 журналу). У першому реченні сполучення два куми виступає підметом, у другому числівник сімома - означення до іменника вітрами. Числівник може виконувати роль іменної частини складеного присудка: Два на сім - чотирнадцять.

РОЗРЯДИ ЧИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМЗа значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на два розряди: кількісні й порядкові.Кількісними є числівники, що означають абстрактно - математичне число або кількість предметів і відповідають на питання скільки?: два, три, десять, тридцять чотири, п 'ятеро, одна друга тощо.Кількісні числівники поділяються на кілька груп: власне кількісні, кількісно-дробові, кількісно-збірні та неозначено кількісні.Власне кількісні числівники називають точно окреслену кількість у цілих одиницях: п 'ять гектарів, двадцять зошитів, двісті п ятдесят днів.Кількісно-збірні (або просто збірні) позначають певну кількість як неподільну, нечленовану сукупність предметів. До збірних належать числівники від двоє до двадцятеро і тридцятеро, а також обидва, обоє, обидві.

Збірні числівники обмежено сполучаються з іншими словами, зокрема вони вживаються з:* множинними іменниками: четверо воріт, п'ятеро саней, двоє ножиць;* іменниками чоловічого і спільного роду на позначення істот: троє друзів, тридцятеро козаків, двоє пасажирів, п 'ятеро сиріт.іменниками середнього роду - назвами неістот: двоє дверей, четверо вікон;o іменниками середнього роду - назвами малих за віком істот: четверо лошат, цуценят, качат.

Кількісно-дробові (чи просто дробові) числівники називають точно фіксовану кількість частин від цілою: три п 'ятих, дві третіх. Кожен дробовий числівник складається із кількісного числівника (у чисельнику) і порядкового (у знаменнику). Дробові числівники можуть поєднуватися із власне кількісними, що позначають число цілих одиниць: одна ціла три п 'ятих, шість цілих одна третя. До дробових зараховують також числівник півтора, півтори, півтораста.

Неозначено-кількісні числівники вказують на невизначену, нефік-совану кількість: багато (небагато), мало (немало), чимало, кілька, декілька, кількадесят, кільканадцять, кількасот, стільки, скільки.Неозначені числівники мало, чимало, багато співзвучні із прислівниками, а числівники стільки, скільки - із займенниками. їх належність до тієї чи іншої частини мови визначається на основі контексту: Я багато читаю (прислівник); Багато прилетіло птахів (числівник).Порядкові числівники означають порядок предметів під час підрахунку і відповідають на питання котрий?: восьмий, шістдесят сьомий, дві тисячі шостий.Поєднуючись з іменниками, порядкові числівники узгоджуються з ними у роді, числі й відмінку.