Розробка програми оптимізації оподаткування як інструменту антикризового корпоративного управління

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
ГОУВПО Вінницький державний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «РІНХ»
ФАКУЛЬТЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ І СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ
КАФЕДРА АНТИКРИЗОВОГО І КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
Допустити до захисту
Зав. кафедрою д.е.н., професор
____________ Мішурова І.В.
(Підпис) ПІБ
«___» ________________ 2007р.
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: «Розробка програми оптимізації оподаткування як інструменту антикризового (корпоративного) управління (на прикладі Амвросіївського управління з газопостачання та газифікації)»
Автор дипломної роботи
Група 16в Макаренко І.В.
(ПІБ дипломника)
Керівник дипломної
роботи: к.е.н., доцент Осканов М.Х.
(ПІБ дипломного керівника)
Ростов-на-Дону
2007р.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Вінницький державний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «РІНХ»
ФАКУЛЬТЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ І СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ
КАФЕДРА АНТИКРИЗОВОГО І КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: "" Розробка програми оптимізації оподаткування як інструмент антикризового (корпоративного) управління на прикладі Амвросіївського управління з газобеспеченію та газифікації "

Дипломник		Макаренко Інна Володимирівна

Керівник дипломної роботи, к.е.н., доц.		Осканов Мадірос Хоренович

Рецензент, ст. економіст		Семенчук Григорій Павлович

Зав. кафедрою, д.е.н., професор		Мішурова І.В.

Декан ФНіМЕ, д.е.н., професор		Мішурова І.В.

	Ростов-на-Дону 2007

Завідуючою кафедрою
антикризового та корпоративного управління »,
д.. е.н., професору І. В. Мішуровой
студентки гр. 16в

Макаренко Інни Володимирівни

ЗАЯВА

Прошу затвердити за мною виконання дипломної роботи на тему "Розробка програми оптимізації оподаткування як інструменту антикризового (корпоративного) управління (на прикладі Амвросіївського управління з газопостачання та газифікації)» "
"_____"____________ 2007 _________________________
(Підпис)
"Згоден"
Керівник дипломної
работи________________________________ к.е.н., доцент Осканов М.Х.
(Підпис) (П.І.Б.)
"До наказу"
Завідувач кафедрой______________ д.е.н., професор Мішурова І.В.
(Підпис) (П.І.Б.)

Експертний висновок
Ради спеціальності при кафедрі «Антикризового та корпоративного управління» про програму і методичним вказівкам по проходженню переддипломної практики, передбаченої навчальним планом спеціальності 080103 «Національна економіка».
Розглянувши структуру, зміст і якість оформлення програми практики, навчального плану спеціальності, Рада спеціальності зазначає:
- Зміст програми відповідає Державному освітньому стандарту спеціальності 080103 вищої професійної освіти в частині виконання вимог, що пред'являються до рівня професійної кваліфікації випускників, їхніх знань, умінь і навичок;
- Міждисциплінарна логіка і співвідношення обсягів основних розділів (тем) достатньо обгрунтовані;
- Інформаційно-методичне забезпечення самостійної роботи студентів достатня.
Рада рекомендує звернути увагу на використання активних методів навчання, розробку ділових ігор і ситуацій.
На підставі вищевикладеного Рада пропонує затвердити програму і методичні вказівки щодо проходження ознайомчої практики.
Голова Ради _________________ д.е.н., професор Мішурова І.В.
Члени Ради _________________
_________________

«____» _________________ 2007
РЕЦЕНЗІЯ
на дипломну роботу «Розробка програми оптимізації оподаткування як інструменту антикризового (корпоративного) управління (на прикладі Амвросіївського УГГ)»
студентки Макаренко Інни Володимирівни
Дипломна робота студентки Макаренко Інни Володимирівни присвячена дуже актуальною на сучасному етапі темі, тому що неправильна програма системи оподаткування може призвести підприємство до негативних наслідків, аж до банкрутства. Тому вважаю, що піднята проблема на даному етапі для підприємства Амвросіївського УГГ має першорядне значення.
У першому розділі студентка розглядає використання взаімоствязей податкового та цивільного законодавства з метою оптимізації оподаткування, оптимізацію оподаткування, як важливу складову діяльності підприємства за допомогою планування окремих податків, розглядає облікову політику підприємства, як елемент програми оптимізації оподаткування.
У другому розділі наводиться аналіз фінансового стану Амвросіївського УГГ з наведеними розрахунками в кожному конкретному випадку, аналізованих чинників, які вплинули на фінансовий стан підприємства. Розрахунки проведені з урахуванням методики аналізу фінансового стану, яку застосовують на підприємстві. Крім того, проведено аналіз загального режиму оподаткування підприємства, розглянуто податковий та звітний періоди.Все розрахунки зроблено грамотно відповідно до чинного законодавства.
У третьому розділі студентка дає рекомендації оптимізації налогооблорженія при різних системах оподаткування, а саме за допомогою спрощеної системи оподаткування та шляхом комбінування різних режимів оподаткування.
Ця дипломна робота була обговорена на техніко-економічній раді підприємства, з прийняттям організаційних висновків.
Вважаю, що дипломна робота цілком і повністю відповідає темі і завданням. Ця тема дуже актуальна і їй не місце в рамках однієї дипломної роботи. Тому студентка в ній довела, що готова на практиці використовувати отримані знання та розробляти свою оцінку тієї чи іншої ситуації оподаткування підприємства.
Дипломна робота заслуговує оцінку «відмінно», а Макаренко І.В. повністю заслуговує присвоєння кваліфікації за отриманою спеціальністю у Вашому університеті.
Старший економіст планового відділу
Амвросіївського УГГ Семенчук Г.П.
ЗМІСТ
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 7
1.Оптімізація оподаткування, як важлива складова
діяльності підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 14
1.1 Використання взаємозв'язків податкового та цивільного
законодавства з метою оптимізації оподаткування в Росії ... ... ... .... ... .. 14
1.2. Оптимізація оподаткування за допомогою планування
окремих податків ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 17
1.3. Облікова політика організації, як елемент програми
оптимізації оподаткування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 26
1.4.Налогообложеніе малого підприємництва в Росії ... ... ... ... ... .. ... .34
1.5. Оподаткування лізингових операцій ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .45
2. Аналіз фінансового стану Амвросіївського управління з
газопостачання та газифікації ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 50
2.1.Общие організаційна характеристика Амвросіївського
управління з газопостачання і газифікації ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 50
2.2. Аналіз загального режиму оподаткування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 55
2.3.Налоговий період. Звітний період ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .... ... .67
2.4. Податки в ситеме доходів бюджету ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... 68
3. Рекомендації оптимізації оподаткування при разхлічних
системах оподаткування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 72
3.1.Направленія удосконалення оподаткування ... ... ... ... ... ... ... ... ... 72
3.2.Оптімізація оподаткування підприємства за допомогою
спрощеної системи оподаткування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .77
3.3. Оптимізація оподаткування шляхом комбінування
різних режимів оподаткування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 79
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 82
Список інформаційних джерел ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .83
Програми
ВСТУП
В умовах переходу від переважно централізовано планованої економіки до ринкової, істотно змінюються методи впливу держави на соціально-економічний розвиток. Одним з найсильніших важелів, регулюючих економічні взаємини товаровиробників з державою, стає податкова система, яка будується так, щоб відповідати прийнятим вимогам сприятливого розвитку ринкової економіки. Від прогресивності цієї системи, її чіткої спрямованості на заохочення підприємницької діяльності значною мірою залежать темпи економічного зростання.
Податкова система є важливим інструментом проведеної економічної реформи. Вона повинна бути гнучкою, стимулювати розвиток передових, ефективних виробництв і, в той же час, не бути важким тягарем ні для підприємців, ні для населення.
Податки є одним з найбільш ефективних інструментів непрямого регулювання економічних процесів. Обгрунтований, з урахуванням економічних реальностей, що характеризують поточну ситуацію, комплекс податкових заходів, здатний зробити істотний вплив на економічну поведінку господарюючих суб'єктів, посилювати економічну та інвестиційну активність.
Державне регулювання економіки за допомогою використання податкових важелів в першу чергу повинно бути спрямоване на забезпечення і підтримку збалансованого зростання, ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної та підприємницької активності. Ефективною може вважатися тільки та податкова політика, яка стимулює нагромадження та інвестиції.
Діючі в даний момент надмірно високі ставки податків сприяють поглибленню накопичилися протиріч і викликають тотальне ухилення від податків. З позиції, що стоять перед Росією економічних проблем і здійснюваних нині перетворень, цілями податкової політики повинні стати розкріпачення сил ринку, подолання втрату гнучкості виробництва, стабілізація економіки, стимулювання розвитку пріоритетних сфер діяльності та структурних зрушень.
Формування податкової політики повинні будуватися на дотриманні наступних принципів:
- Стабільність податкової системи;
- Однакового оподаткування виробників, незалежно від галузевої приналежності підприємства і форми власності;
- Однакових умов оподаткування для підприємців, зайнятих у виробництві і споживачів.
Засобом досягнення цих цілей може стати суттєве зниження сукупного рівня податкового вилучення за допомогою зниження граничних ставок податків і прогресивності шкали оподаткування. У цьому випадку вплив на виробництво здійснювалося б через зміну величини податкової ставки і систему цільових податкових пільг.
Високий рівень оподаткування неминуче викликає у підприємства прагнення перекласти тягар податкового тягаря на кінцевого споживача, включивши всю суму податків у ціну товарів. У результаті ціна виробника (яка включає в себе витрати, податки і мінімальний прибуток, що залишається після сплати податків) нерідко перевищує ту, яку може заплатити покупець. Наслідком збільшення ставок і кількості, що вилучаються державою податків фактично завжди є посилення інфляційних тенденцій.
В даний час всі підприємства сплачують однакові податки.
Згідно Податкового Кодексу України передбачено дворівнева система стягування податків:
- Загальнодержавні податки і збори;
-Місцеві податки і збори.
Загальнодержавні податки і збори обов'язкові до сплати підприємствами по всій території Украіни.К них відносяться:
1. Податок на додану вартість
2. Акцизний збір
3. Податок на прибуток підприємств
4. Податок на доходи фізичних осіб
5. Мито
6. Державне мито
7. Податок на нерухоме майно
8. Плата (податок) за землю
9. Рентні платежі
10. Податок з власників транспортних засобів
11. Податок на промисел
12. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету
13. Збір за спеціальне використання природних ресурсів
14. Збір за забруднення навколишнього середовища
15. Збір на обов'язкове соціальне страхування
16. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
17. Збір до Державного інноваційного фонду
18. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності
19.Отчісленія та збір на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг
Місцеві податки і збори встановлюються згідно Податкового Кодексу України і обов'язкові до сплати на території відповідних суб'єктів. До них відносяться:

Місцеві податки

1. Податок з реклами
2. Комунальний податок
Місцеві збори (обов'язкові платежі)
1. Готельний
2. За паркування автотранспорту
3. Ринковий
4. За видачу ордера на квартиру
5. Курортний
6. За участь у бігах на іподромі
7. За виграш у бігах на іподромі
8. За участь у грі на тоталізаторі
9. За право використання місцевої символіки
10. За право проведення кіно-і телезйомок
11. За право проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей
12. За проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, який прямує за кордон
13. За видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі
З власників собак
Як бачимо, основними є податок на прибуток, який становить 25%, податок на додану вартість - 20%, податок на доходи фізичних осіб -15%. Ці податки сплачують практично всі підприємства незалежно від виду діяльності і вони становлять основну масу платежів до бюджету. Ці платежі впливають на підвищення ціни готової продукції та створюють передумови до ухилення від оподаткування, шляхом «переведення в готівку» грошової маси за допомогою фірм-одноденок і виплати «чорної» заробітної плати.
Питання про розміри критичного оподаткування давно хвилює політиків, вчених, практиків. Досліджуючи зв'язок між величиною ставки податків і надходженням до державного бюджету, американський економіст Артур Лаффер показав, що не завжди підвищення ставки податку веде до зростання податкових доходів держави. Він спробував теоретично довести, що при ставці прибуткового податку вище 50% різко знижується ділова активність фірм і населення в цілому. Основні точки для аналізу:

-Ставка податку дорівнює 0: надходжень до бюджету немає;
-Ставка податку дорівнює 100%: надходжень до бюджету також немає (в легальній економіці ніхто не працює, все йде в "тіньову економіку");
-Точка А: при цьому значенні досягається максимум надходжень до бюджету.
Якщо податкова ставка перевищує об'єктивну кордон (точка А), то податкові надходження почнуть зменшуватися. А. Лаффер довів, що один і той же по величині дохід у державний бюджет може бути забезпечений і при високій, і при низькій податкових ставках. Однак на практиці ідеї Лаффера використовувати важко, тому що складно визначити, на лівій або на правій стороні кривої знаходиться економіка країни в даний момент. Так, з-за помилки в цьому визначенні "ефект Лаффера" не спрацював у період президентства Рейгана: хоча зниження податків і призвело до зростання ділової активності в країні, але воно ускладнило реалізацію соціальних програм.
Це положення можна проілюструвати графічно.

Рис.1 Розміри оподаткування
Звичайно, важко розраховувати, що на основі тільки теорії можна побудувати ідеальну шкалу оподаткування. Теорія повинна бути грунтовно відкоректований на практиці. Важливе значення в оцінці її справедливості мають національні, культурні та психологічний фактор. Американці, наприклад, вважають, що за такої ставки податку, як у Швеції (75%), в США ніхто не став би працювати в легальній економіці. Взагалі ж вважається, що вища ставка прибуткового оподаткування повинна знаходитися в межах 50-70%.
Крім загального режиму оподаткування Законом України "Про систему оподаткування" передбачені спеціальні (спрощені) режими оподаткування, які включають в себе систему оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників (єдиний сільськогосподарський податок), спрощену систему оподаткування, систему оподаткування у вигляді єдиного податку на поставлений дохід і систему оподаткування при виконанні угод про розподіл продукції. Найбільш широко може застосовуватися спрощена система оподаткування. Ставки податку тут наступні: 6% при податковій базі «доходи» і 10% при податковій базі «доходи, зменшені на величину витрат». При цьому сплата податку в цій системі оподаткування замінює сплату таких податків: податку на прибуток організацій, єдиного соціального податку, податку на майно і виключає підприємство з платників податку на додану вартість. Як бачимо, єдиний податок, який сплачується у зв'язку із застосуванням спрощеної системи оподаткування знімає тягар основних податків.
Метою цієї роботи було знайти рзработка програми оптимізації оподаткування підприємств. Це дозволяє знизити податковий тягар для суб'єктів господарювання, що призведе до розвитку цього сегмента ринку, виведе з «тіньової економіки» велику частину підприємств, сприятиме розвитку правових відносин в Україні та забезпечить значне зростання надходжень до бюджетів всіх рівнів.
У зв'язку з поставленою метою необхідно вирішити наступні завдання:
1. Аналіз загального режиму оподаткування та шляхи вироблення оптимальної податкової політики
2. Аналіз спрощеного режиму оподаткування, його переваги та недоліки
3. Оптимізація оподаткування шляхом комбінування різних режимів оподаткування.
Податкова система України почала створюватися в 1991 р. і до цих пір знаходиться на стадії формування і перманентного реформування. Цей процес не може проходити без врахування світового досвіду і тенденцій, пов'язаних з поглибленням міжнародного поділу праці та збільшенням перерозподілу капіталів і робочої сили, що сприяють інтернаціоналізації податкових систем різних країн. Це означає, що при збереженні певних особливостей оподаткування в кожній країні у податкових систем з'являється все більше спільних рис.
У відповідності з поставленою метою і в розрізі розв'язуваних задач у даній роботі будуть розглядатися податки, сплачувані підприємствами незалежно від видів діяльності та замінні системи оподаткування (податок на прибуток, податок на додану вартість).
Законні методи оптимізації, шляхом використання комплексу наданих державою пільг знизять рівень економічної злочинності в країні і знімуть необхідність сплати нелегальних податків, просто хабарів.
1. ОПТИМІЗАЦІЯ ОПОДАТКУВАННЯ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Використання взаємозв'язків податкового та цивільного
законодавства з метою оптимізації оподаткування в Росії
Чинна нині система законодавства, існуючі співвідношення між різними його галузями-цивільним, податковим, бухгалтерським, митним і т. д. - дозволяють оптимізувати податкові платежі.
З угод платника податків, що здійснюються на підставі договору, виникає більшість об'єктів оподаткування. Тому договірна політика організації є одним з дієвих інструментів податкового планування і чинником, що визначає рівень податкового тягаря.
По виду виникають зобов'язань договори, згідно з ч. II Цивільного кодексу РФ, діляться на 24 укрупнені групи:
1) Договір купівлі-продажу - гол. 30 ГК РФ (ст. 454-566).
2) Договір міни - гол. 31 ДК РФ (ст. 567-571).
3) Договір дарування - гол. 32 ЦК РФ (ст. 572-582).
4) Договір ренти та довічного утримання з утриманцем - гол. 33 ЦК РФ (ст. 583-605).
5) Договір оренди - гол. 34 ЦК РФ (ст. 606-670).
6) Договір найму житлового приміщення - гол. 35 ЦК РФ (ст. 671-688).
7) Договір безоплатного користування - гол. 36 ЦК РФ (ст. 689-701).
8) Договір підряду - гол. 37 ЦК РФ (ст. 702-768).
9) Договір на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт - гол. 38 ГК РФ (ст. 769-778).
10) Договір возмездного надання послуг - гол. 39 ЦК РФ (ст. 779-783).
11) Договір перевезення - гол. 40 ЦК РФ (ст. 784-800).
12) Договір транспортної експедиції - гол. 41 ЦК РФ (ст. 801-806).
13) Договір позики та кредиту - гол. 42 ГК РФ (ст. 807-823).
14) Договір фінансування під відступлення грошової вимоги - гол. 43 ЦК РФ (ст. 824-833).
15) Договір банківського вкладу - гол. 44 ЦК РФ (ст. 834-844).
16) Договір банківського рахунку - гол. 45 ЦК РФ (ст. 845-860) ..
17) Договір зберігання - гол. 47 ЦК РФ (ст. 886-926).
18) Договір страхування - гол. 48 ЦК РФ (ст. 927-970) ..
19) Договір доручення - гол. 49 ЦК РФ (ст. 971-979).
20) Договір комісії - гол. 51 ГК РФ (ст. 990-1004).
21) Агентський договір - гол. 52 ЦК РФ (ст. 1005-1011).
22) Договір довірчого управління майном - гол. 53 ГК РФ (ст. 1012-1026).
23) Договір комерційної концесії - гол. 54 ДК РФ (ст. 1027-1040) ..
24) Договір простого товариства - гол. 55 ГК РФ (ст. 1041-1054).
Організація може впливати на трактування здійснюваних господарських операцій з точки зору цивільного законодавства з тим, щоб:. змінити їх податкові наслідки, створивши для себе найбільш вигідний ре-жим оподаткування.
Господарюючі суб'єкти можуть гнучко впливати на трактування здійснюваних господарських операцій з точки зору цивільного законодавства з тим, щоб, змінивши їх податкові наслідки, створити для себе найбільш вигідний режим оподаткування. При укладанні або зміні господарського договору слід оцінювати в комплексі всі його податкові наслідки з ПДВ; податку з продажів; податку на прибуток; податку на майно підприємств; ЕСН і інших найбільш значущим податків для конкретного господарюючого суб'єкта.
Договірний політикою доцільно вважати використання можливостей вибору типу договору, партнера угоди, умов господарських договорів з метою досягнення бажаного фінансового результату або певної структури активів організації.
Таким чином, одні і ті ж господарські операції, тобто операції з однаковими фінансовими і матеріальними потоками, юридично можуть бути оформлені абсолютно по-різному, що істотно змінить їх наслідки як для цілей бухгалтерського обліку, так і для цілей оподаткування, а отже , і фінансове становище організації в цілому.
Податкові аспекти договірної політики господарюючих суб'єктів проявляються при виборі між договорами поставки та комісії; між договорами поставки на умовах передоплати і договору комісії; між міною і заліком однорідних грошових вимог; між придбанням і орендою основного засобу; встановленням переходу права власності з оплати або з відвантаження та ін Вибір того чи іншого виду договору з метою оптимізації податкових зобов'язань організації багато в чому індивідуальний для кожної конкретної ситуації і вимагає детального аналізу з точки зору правового регулювання, оподаткування, а також з точки зору впливу на фінансові результати діяльності організації.
Таким чином, договірна політика може ефективно використовуватися з метою податкової оптимізації. Звичайно ж, можливість використання даного елемента податкового планування залежить від конкретної ситуації, при цьому необхідно брати до уваги не тільки норми податкового законодавства, а й обов'язково громадянського. Тільки тоді договірна політика може дійсно сприяти оптимізації податкових зобов'язань господарюючого суб'єкта і зниження розміру податкового тягаря.
1.2. Оптимізація оподаткування за допомогою
планування окремих податків
Планування окремих податків здійснюється за різних елементів податків: об'єкту оподаткування, податковій базі, податкового періоду, податковій ставці, порядку обчислення та терміну сплати конкретного податку.
Оптимізація податку на прибуток є найважливішим моментом прийняття підприємницьких рішень, тому що даний податок має безпосередній вплив на фінансові результати діяльності господарюючого суб'єкта, виходячи з прийнятої ним економічної стратегії.
Основні напрямки оптимізації податку на прибуток:
1. Обгрунтування та документальне підтвердження витрат, спрямованих на отримання доходу від реалізації продукції, робіт, послуг і позареалізаційного доходу.
2. Обгрунтування критеріїв віднесення витрат до поточних, а не до витрат майбутніх періодів.
3. Включення в текст договорів формулювань за видатками.
4. Обгрунтування віднесення витрат до непрямих з метою їх обліку для цілей оподаткування прибутку в поточному періоді в повному обсязі.
5. Здійснення контролю за розміром витрат, регульованих для цілей оподаткування прибутку: представницькі, командировочні, страхування працівників і майна та ряд інших.
6. Підписання договорів з покупцями, які передбачають у всіх можливих випадках перехід права власності в міру оплати, враховуючи Закон України «Про систему оподаткування» та обставина, що контрагент за такими договорами не має можливості продавати таке майно до моменту його оплати.
7. Обгрунтування в договорах наявності штрафних санкцій виходячи з розділу 1 статті 11 Закону України «Про систему оподаткування».
8. Обгрунтування сумнівності боргів з метою забезпечення можливості формування резервів по сумнівних боргах.
9. Обгрунтування створення або не створення резервів, що враховуються у відповідності з Податковим кодексом при формуванні прибутку для цілей оподаткування: на ремонт, на знецінення цінних паперів, на можливі втрати по позиках та ін
10. Затвердження витрат на ремонт не амортизується.
11. Обгрунтування способу нарахування амортизації по амортизується майна з урахуванням розглянутих вище варіантів з бухгалтерського та податкового обліку.
12. Розгляд можливостей застосування прискореної амортизації, у тому числі шляхом придбання майна шляхом фінансового і оперативного лізингу.
13. Розгляд можливості оптимізації витрат на оплату праці, що враховуються для цілей оподаткування прибутку в частині включення до них різних преміальних виплат, пов'язаних з виробничою діяльністю (за виробничі результати, за фінансові показники діяльності організації, виконання функцій у відповідні терміни та ін) з урахуванням податкових наслідків для обчислення єдиного соціального податку.
14. Розгляд можливості оформлення безоплатного отримання майна
від акціонерів (учасників), чия частка в капіталі товариства перевищує 50%.
15. Інші напрямки.
Займаючись оптимізацією податку на прибуток, доцільно виходити із загальної стратегії фірми, орієнтованої на задоволення інтересів власників як шляхом максимізації чистого прибутку, так і іншими шляхами, всебічно оцінюючи вплив змін суми податку на прибуток і відповідної суми чистого прибутку на величину показників ефективності фінансової діяльності господарюючих суб'єктів .
Також можна розглянути податкове планування в сфері малого бізнесу. З 2001р. підприємства малого бізнесу можуть застосовувати спрощену системи оподаткування та бути платниками єдиного податку на поставлений дохід (детально розглядається у 2й розділі даної роботи).
Оскільки перехід на спрощену систему оподаткування здійснюється організаціями добровільно і самостійно, то обираючи об'єкт оподаткування, слід проаналізувати свої витрати з точки зору їх величини і відповідності переліку витрат, що зменшують отримані доходи. Потім слід прорахувати величину податкового вилучення у кожному з варіантів податкової бази і зробити відповідні висновки.
Даючи експертну оцінку змінам, внесеним до спрощеної системи оподаткування, можна констатувати зниження податкового навантаження налогоплателиціков в порівнянні з традиційною системою, що діє в даний час. Це пояснюється наступними чинниками:
- Зниженням ставки податку для платників податків, які сплачують єдиний податок з доходів без вирахування із них витрат, з 10 до 6%, а для платників, які сплачують податок з доходів за вирахуванням з нього витрат, - з 30 до 10%;
- Зменшенням об'єкта оподаткування єдиним податком для організацій, які сплачують його з доходів за вирахуванням витрат;
- Заміщенням єдиним податком більшого числа значущих з точки зору податкового навантаження податків.
При плануванні єдиного податку при спрощеній системі оподаткування організації повинні аналізувати доцільність переходу на нього, грамотно вибирати об'єкт оподаткування та здійснювати планування податків, які сплачують при цьому спеціальному податковому режимі.
Оптимізація непрямого оподаткування відбувається, перш за все, з податку на додану вартість, процес планування якого залежить від того, що, по-перше, чи є аналізоване підприємство кінцевим у ланцюжку виробництва і реалізації відповідних товарів, робіт і послуг і відповідно чи доцільно йому використовувати звільнення від виконання обов'язків платника податків з податку на додану вартість і виробляти реалізацію товарів, робіт, послуг, які звільняються від ПДВ, по-друге, споживають чи продукцію, роботи, послуги даного підприємства інші господарюючі суб'єкти і відповідно чи доцільно йому використовувати звільнення від виконання обов'язків платника податків за податку на додану вартість і виробляти реалізацію товарів, робіт, послуг, які звільняються від ПДВ, так як в даному випадку пільги по ПДВ мають «уявний характер». Розглянемо першу ситуацію.
Займаючись податковим плануванням податку на додану вартість у першому випадку господарюючим суб'єктам доцільно розглянути можливість звільнення від виконання обов'язків платника податків ПДВ.
Господарюючим суб'єктам, які є кінцевими ланками в ланцюжку виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг, що обкладаються податком на додану вартість, займаючись податковим плануванням податку на додану вартість, доцільно розглянути можливість здійснення операцій, що не підлягають оподаткуванню (звільняються від оподаткування).
Займаючись питаннями податкового планування, господарюючі суб'єкти повинні пам'ятати, що у разі, якщо ними здійснюються операції, що підлягають оподаткуванню, та операції, що не підлягають оподаткуванню (звільняються від оподаткування), вони зобов'язані вести окремий облік таких операцій.
Розглянемо другу ситуацію.
Необхідно відзначити, що в результаті одностороннього підходу до мінімізації ПДВ (наприклад, по використанню операцій, що не підлягають оподаткуванню, згідно зі ст. 14 Податкового кодексу, або звільнення від виконання обов'язків платника податків ПДВ) підприємство, що здійснює подальшу реалізацію своєї продукції, одержує уявну пільгу для цілей оподаткування. Наприклад, організація, що має звільнення від ПДВ, всі суми ПДВ, що сплачуються своїм постачальникам, відносить на витрати, в той час як реалізація продукції даної компанії здійснюється без пред'явлення ПДВ покупцям. При цьому ці покупці, оплачуючи товари, роботи, послуги, не мають права на податкові відрахування відповідної суми ПДВ.
Податкове планування ПДВ полягає не стільки у застосуванні звільнень, скільки в необхідності чітко і правильно документально оформляти всі суми ПДВ, сплачені постачальникам, так як тільки належним чином оформлені документи дозволяють виробляти податкове вирахування з ПДВ; вести рахунки-фактури (насамперед по придбаним матеріальним цінностям , робіт, послуг); прискорювати процес заготовки всіх матеріальних цінностей і мінімізувати строк від передоплати до фактичного оприбуткування ТМЦ; прискорювати процес виконання сторонніми організаціями робіт і послуг виробничого призначення та їх приймання у звітному періоді з підтвердженням цього факту актами здачі-приймання цих робіт, щоб була можливість провести податкові відрахування по ПДВ у звітному періоді.
При податковому плануванні податку на додану вартість необхідно враховувати, що оподаткування ряду товарів проводиться у разі податкової ставці 10% і за ставкою 0%. Для податкового планування необхідно чітко дотримуватися порядку підтвердження права на отримання відшкодування при оподаткуванні за ставкою 0%.
Для цілей податкового планування ПДВ і оптимізації грошових потоків необхідно грамотно визначати момент визначення податкової бази при реалізації (передачі) товарів (робіт, послуг) з урахуванням загальних положень по обліковій політиці організації.
При обчисленні податку на додану вартість моментом визначення податкової бази в залежності від прийнятої платником податків облікової політики для цілей оподаткування є:
1) для платників податків, які затвердили в обліковій політиці для цілей оподаткування момент визначення податкової бази по мірі відвантаження і по пред'явленню покупцю розрахункових документів, - день відвантаження (передачі) товару (робіт, послуг);
2) для платників податків, які затвердили в обліковій політиці для цілей оподаткування момент визначення податкової бази по мірі надходження грошових коштів, - день оплати відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг).
Основне значення для оптимізації податку на додану вартість має своєчасне і грамотне здійснення податкових відрахувань. Як для обгрунтування права на податкові відрахування з податку на додану вартість зокрема, так і для цілей податкового планування в цілому важливе значення мають правильне оформлення та своєчасне виставлення рахунків-фактур.
Важливе значення для цілей податкового планування має своєчасне відшкодування {повернення або залік) податку на додану вартість.
Непрямі податки є вкрай обтяжливими для господарюючих суб'єктів. Тому вкрай важливо знати законні способи їх оптимізації цьому числі за грошовими потоками.
Оптимізація непрямих податків дозволяє господарюючим суб'єктам отримувати істотну податкову економію і формувати значні додаткові фінансові ресурси для свого економічного зростання.
Для оптимізації податку на майно вельми важливі наступні моменти:
1. Необхідно провести розрахунки але тим елементам облікової та договір ної політики, які впливають на величину даного податку. До них, зокрема, відносяться: визначення варіантів нарахування амортизації за основними засобами, варіантів переоцінки основних засобів та ін При цьому слід пам'ятати, що так як джерелом податку на майно у підприємств є інші витрати, що враховуються при оподаткуванні прибутку, то зниження величини даного податку певною мірою нівелюється збільшенням суми податку на при бувальщина. Тому необхідно проводити одночасно розрахунки по всіх логами, на розмір яких впливає той чи інший елемент облікової політики.
2. Доцільно проаналізувати можливості застосування певних пільг з податку на майно.
При застосуванні пільг з податку на майно слід керуватися нормами, закріпленими в ряді спеціальних документів, суворо дотримуючись визначень, що містяться в них, тоді підприємство буде застраховане від помилок при застосуванні конкретної пільги.
Для цілей планування податку на майно важливо, що в ряді випадків, коли підприємство не може скористатися пільгою в повному обсязі, можна примі нитка іншу пільгу і зменшити суму податку частково.
Використання пільг з податку на майно з метою його оптимізації
вимагає:
- Визначення виду пільги, використовуваної в повному обсязі або частково;
- Підтвердження правомірності використання відповідної ль з урахуванням діючих вимог;
-Забезпечення роздільного обліку пільгованого і нельготіруемого майна.
Все це дозволяє мінімізувати податок на майно.
3. Ще одним напрямом оптимізації податку на майно є використання наданих законом можливостей щодо сплати податку за місцем знаходження відокремлених підрозділів, де законодавчими
органами суб'єктів Україна можуть бути встановлені різні ставки.
Відповідно до закону, підприємства, до складу яких входять територіально
відокремлені підрозділи, що не мають окремого балансу і розрахункового (поточного) рахунку, зараховують податок на майно підприємств в доходи бюджету суб'єктів України і місцевих бюджетів за місцем знаходження вказаних підрозділів в сумі, яка визначається як добуток податкової ставки, що діє на території суб'єкта Україні, на якій розташовані ці підрозділи, на вартість оподатковуваного майна цих підрозділів. При цьому сплаті до бюджету за місцем знаходження головного підприємства підлягає різниця між сумою податку на майно, обчисленої головним підприємством в цілому по підприємству, і сумами податку, сплаченими головним підприємством до бюджетів за місцем знаходження територіально відокремлених підрозділів, не мають окремого балансу і розрахункового (поточного ) рахунки.
Також можна розглянути варіанти оптимізації єдиного соціального податку.
Оптимізація податку на доходи фізичних осіб організаціями та індивідуальними підприємцями, що виробляють виплати фізичним особам, можлива, перш за все шляхом оптимізації об'єкта оподаткування. Об'єктом оподаткування для них визнаються виплати та інші винагороди, що нараховуються платниками податків на користь фізичних осіб за трудовими і цивільно-правовими договорами, предметом яких є виконання робіт, надання послуг (за винятком винагород, виплачуваних індивідуальним підприємцям), а також за авторськими договорами.
При плануванні ПДФО слід орієнтуватися на утримання договором, укладених з працівниками, а не на назву договорів.
Податкове планування ПДФО можливо також на основі грамотного визначення сум, що не підлягають оподаткуванню. Для оптимізації ПДФО необхідна також враховувати існуючі податкові пільги з цього податку.
Для обчислення і сплати податку встановлена регресивна шкала податкових ставок і ставок розподілу платежів між різними бюджетами в залежності від величини виплачених доходів, яка є істотним елементом податкового планування.
Для цілей податкового планування важливе значення має також грамотне визначення дати здійснення виплат і інших винагород або отримання доходів, яка визначається як день нарахування виплат та інших винагороджений на користь працівника (фізичної особи, на користь якого здійснюються виплати).
При плануванні податку на доходи фізичних осіб необхідно вчити »що певні види доходів фізичних осіб не підлягають оподаткуванню.
При податковому плануванні необхідно також звертати пильну увагу на можливість отримання відповідних податкових відрахувань.
При плануванні інших податків необхідно особливу увагу приділяти можливості використання відповідних пільг і звільнень.
1.3 Облікова політика організації, як елемент
програми оптимізації оподаткування
Ведення облікової політики ставить перед бухгалтерами та фінансистами ряд складних проблем не тільки в області формування бухгалтерських показників, але і з обліку податкових наслідків прийнятих підприємницьких рішень. З 2002 р. в умовах введення податкового обліку особливого значення набуває облікова політика для цілей оподаткування прибутку, яка може або оформлятися окремим документом, або включатися окремим самостійним розділом до наказу по обліковій політиці господарюючого суб'єкта.
Під обліковою політикою організації розуміється прийнята нею сукупність способів бухгалтерського обліку - первинного спостереження, вартісного виміру поточної угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності.
До способів ведення бухгалтерського обліку належать способи групування та оцінки фактів господарської діяльності, погашення вартості активів організації документообігу, інвентаризації, застосування рахунків бухгалтерського обліку, системи регістрів бухгалтерського обліку, обробки інформації та інші відповідні способи і прийоми.
Облікову політику притаманні такі основні принципи.
1.Едінство облікової політики на підприємстві.
2.Полнота відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності.
3.Большая готовність до відбиття в бухгалтерському обліку втрат (витрат) і пасивів, ніж потенційних доходів і активів (так званий принцип обачності). До обліку по можливості повинні приймає ті доходи, які вже отримані, а втрати можуть відображатися не тільки відбулися, але і потенційні.
4.Отраженіе в бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності виходячи не тільки з їх правової форми, а й з економічних фактів та умов господарювання (вимога пріоритету змісту перед формою).
5.Тождество даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками статистичного обліку на 1-е число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку (вимога несуперечності).
Крім цього, при формуванні облікової політики спочатку передбачається, що:
- Активи і зобов'язання організації існують окремо від активів і зобов'язань власників цієї організації та активів та зобов'язань інших організацій (допущення майнової відособленості);
- Організація буде продовжувати свою діяльність у найближчому майбутньому і в неї відсутні наміри і необхідність ліквідації або суттєвого скорочення діяльності і, отже, зобов'язання будуть погашатися у встановленому порядку (допущення безперервності діяльності);
- Прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно від одного звітного року до іншого (допущення послідовності застосування облікової політики);
- Факти господарської діяльності організації відносяться до того звітного періоду, в якому вони мали місце, незалежно від фактичного часу надходження чи виплати грошових коштів, пов'язаних з цими фактами (допущення тимчасової визначеності факторів господарської діяльності).
Основними факторами, що впливають на вибір і обгрунтування облікової політики, є наступні:
- Організаційно-правова форма власності (ТОВ, ЗАТ, ВАТ, ГУП, виробничий кооператив і т. д.);
- Галузева приналежність або вид діяльності (промисловість, будівництво, торгівля, посередницька діяльність, послуги і т. д.);
- Масштаби діяльності, (обсяг продажів, середньооблікова чисельність працюючих і т. п.);
- Співвідношення з системою оподаткування (звільнення від різних податків, ставки, пільги та звільнення);
- Можливість прийняття самостійних рішень у питаннях ціноутворення або її відсутність через антимонопольного регулювання і через регулювання цін у природних монополіях (зв'язку, газу, електроенергії), регулювання цін на соціально значущі товари;
- Система інформаційного забезпечення діяльності підприємства;
- Наявність необхідної бази даних;
-Наявність певного кваліфікаційного рівня персоналу та діючої системи його матеріальної зацікавленості в ефективній господарської діяльності підприємства і відповідальності за виконувані функції;
- Цілі і завдання економічного розвитку підприємства на перспективу;
-Зовнішні фактори (наявність або відсутність інфляційних процесів, сезонних факторів, конкуренції, стан ринку, норми цивільного і податкового законодавства, макроекономічна ситуація і т. д.),
Слід відзначити на увазі, що вибір одного з декількох варіантів конкретного елемента облікової політики залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів.
Зміст і альтернативні варіанти бухгалтерського обліку організації
розкриваються у відповідному наказі по обліковій політиці, який дозволяє організувати ведення бухгалтерського обліку у такий спосіб, щоб
максимально впливати на фінансові результати діяльності
підприємства, підвищувати його платоспроможність, уникати різного
роду розбіжностей з податковими органами при документальних перевірках і фінансових санкцій за порушення податкового та бухгалтерського законодавства.
Облікової політикою організації стверджується:
-Робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для його ведення;
-Форми первинних документів, що застосовуються для оформлення господарських операцій, по яких не передбачені типові форми первинних документів відповідно до правил, викладеними в п. 13 наказу Мінфіну України від 29.07.1998 р. № 34н "Про затвердження Положення по веденню бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Україні »;
-Правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;
-Порядок контролю за господарськими операціями;
-Перелік статей витрат;
-Перелік осіб, які мають право підпису первинних документів;
-Перелік підзвітних осіб та терміни подання звітів за виданими підзвітними сумами, в тому числі витрат на відрядження;
-Створення комісії з прийому та вибуття основних засобів, списання МШП і т. д.;
-Порядок і терміни зберігання документів;
-Системне положення про преміювання
-Інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку
В даний час існує облікова політика двох видів:
-Для цілей ведення бухгалтерського обліку;
-Для цілей оподаткування.
Зокрема, організація відповідно податковим законодавством України може у своїй обліковій політиці визначити такі основні моменти:
-Організаційно-технічні питання;
-Метод визначення доходів і витрат;
-Порядок сплати податку на прибуток та авансових платежів по відокремлень підрозділам організації;
-Податковий облік майна, що амортизується;
-Метод оцінки сировини і матеріалів при їх списання у виробництво;
-Метод оцінки покупних товарів при їх реалізації;
-Метод оцінки цінних паперів при їх реалізації та іншому вибутті;
-Порядок формування резервів сумнівних боргів;
-Порядок формування резервів з гарантійного ремонту і гарантій з обслуговування;
-Порядок сплати податку на прибуток.
Крім того, згідно з податковим законодавством України, організація може закріпити в обліковій політиці для цілей оподаткування дату виникнення обов'язку зі сплати ПДВ: у міру відвантаження і пред'явленню покупцю розрахункових документів або в міру надходження грошових коштів. Відповідно до законодавства «Податок на видобуток корисних копалин» платник податку може вводити в обліковій політиці для цілей оподаткування прямий або непрямий метод визначення кількості видобутої корисної копалини. Особливості обчислення податків, пов'язані з обліковою політикою організації, закріплені і в інших законодавчих актах з податків і зборів.
Так, під порядком визначення частки витрат, що підлягають відображенню у відповідному податковому або звітному періоді, розуміється схема розподілу непрямих витрат, не відносяться безпосередньо на збільшення обсягів незавершеного виробництва, вартості готової продукції, виконаних робіт або наданих послуг. Це загальновиробничі, загальногосподарські доходи, а також витрати на продаж.
За певних умов розподілу можуть підлягати витрати допоміжних виробництв, обслуговуючих виробництв і господарств, а також витрати з відшкодування виробничого браку Різниця в підходах до розподілу витрат для цілей фінансового обліку I цілей оподаткування визначається періодами, за які проводиться розподіл: для цілей бухгалтерського обліку собівартість готової продукції , (робіт, послуг) та незавершеного виробництва визначається за стан мінімум) на кінець кожного звітного місяця, а для цілей оподаткування кінець звітного (кварталу) або податкового (календарного року) періоду.
Крім того, слід враховувати і таку важливу деталь: при формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) для цілей фінансового обліку визначальним є найбільш правильне визначення частки витрат щодо окремих видів продукції або її переділів, а для цілей оподаткування стосовно реалізованої (проданої) продукції (виконаних робіт, наданих послуг).
Згідно Податкового кодексу України, з метою обчислення податку на додану вартість дата реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг) визначається залежно від прийнятої платником податків облікової Політики для цілей оподаткування. Для платників податків, які взяли в обліковій політиці для цілей оподаткування дату виникнення податкового зобов'язання в міру відвантаження і пред'явленню покупцю розрахункових документів, як найбільш рання з дат: дата відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг); день оплати товарів (робіт, послуг); день пред'явлення покупцеві рахунку-фактури. Для платників податків, які взяли в обліковій політиці для Цілей оподаткування дату виникнення податкового зобов'язання по мірі надходження грошових коштів, як день оплати товарів (робіт, послуг).
Наведені приклади достатньо опукло показують роль облікової політики в оптимізації оподаткування.
За допомогою облікової політики можна оптимізувати спосіб нарахування амортизації. Необхідно, перш за все уточнити, який для конкретного підприємства спосіб нарахування амортизації по основних виробничих фондів найбільш прийнятний і чи є необхідність у прискореній або уповільненою амортизації.
Досвід підприємств країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що
частіше за все організації використовують комбінований метод, при якому амортизація будівель, споруд, передавальних пристроїв, господарського інвентарю нараховується лінійним способом, а амортизація машин, устаткування, транспортних засобів, дорогого інструменту - в наростаючій або спадної прогресії. За сприятливої кон'юнктури збуту і цін підприємство прагне її амортизувати вартість активної частини виробничих основних фондів, а з погіршенням кон'юнктури - сповільнити темпи амортизації.
Можлива і така ситуація, коли підприємству в період освоєння виробництва нової продукції, нових цехів, виробництв, секторів ринку доцільно
нараховувати амортизаційні відрахування з невеликих сум, а потім компенсувати иx в міру наростання обсягів виробництва і продажів виробів і послуг, пополучівшіх визнання на ринку.
Оптимізація оподаткування через регулювання сум амортизаційних відрахувань і величини собівартості продукції може здійснюватися підприємством шляхом призупинення нарахування амортизації по об'єктах основних засобів, переведеним на консервацію, а також таким, що підлягає реконструкції та модернізації.
Одним із способів регулювання величини податку на майно та амортизаційних відрахувань є переоцінка основних засобів.
Таким чином, при формуванні облікової політики по конкретному напрямку ведення організації бухгалтерського і податкового обліку здійснюється вибір одного з декількох способів, регламентованих бухгалтерським і податковим законодавством України. При цьому між бухгалтерським і податковим обліком є істотні відмінності у способах оцінки майна та зобов'язань.
Найважливіші елементи облікової політики, які впливають на рівень витрат, витрат, а отже, і на розмір прибутку підприємства:
-Спосіб нарахування амортизації;
-Спосіб оцінки запасів матеріальних ресурсів;
-Спосіб оцінки незавершеного виробництва;
-Спосіб оцінки готової продукції;
-Створення резервних фондів.
Таким чином, залежність фінансових показників та облікової політики проявляється через методи оцінки окремих видів майна та зобов'язань.
Облікова політика в галузі оцінки балансових залишків майна впливає на середньорічну вартість майна, що є базою для обчислення податку на майно підприємства. У той же час податок на майно, що враховується у складі інших витрат при обчисленні податку на прибуток, впливає на величину даного податку.
Формування оптимальної облікової політики для цілей оподаткування є основним елементом оптимізації оподаткування, безпосередньо впливає на фінансове становище підприємства, забезпечуючи зростання власного капіталу, поліпшення використання необоротні і оборотних активів.
Облікова політика є одним з істотних факторів, що визначають рівень податкового тягаря господарюючого суб'єкта.
1.4.Налогообложеніе малого підприємництва в Росії
Існують для малого підприємництва наступні системи оподаткування: загальний режим оподаткування та спрощена система оподаткування. Розглянемо кожну більш докладно.
При загальному режимі оподаткування підприємство (організація) сплачує всі види податків і зборів.
У Російській Федерації встановлюються такі види податків і зборів: федеральні, регіональні і місцеві.
До федеральних податків і зборів належать:
1) податок на додану вартість;
2) акцизи;
3) податок на доходи фізичних осіб;
4) єдиний соціальний податок;
5) податок на прибуток організацій;
6) податок на видобуток корисних копалин;
7) водний податок;
8) збори за користування об'єктами тваринного світу і за користування об'єктами водних біологічних ресурсів;
9) державне мито.
До регіональних податків відносяться:
1) податок на майно організацій;
2) податок на гральний бізнес;
3) транспортний податок.
До місцевих податків відносяться:
1) земельний податок;
2) податок на майно фізичних осіб.
Розглянемо деякі з них:
1.НДС-податок на додану вартість.
Платниками податку є:
- Організації;
- Індивідуальні підприємці.
Платники податків мають право на звільнення від виконання обов'язків, пов'язаних з обчисленням і сплатою ПДВ, якщо за три попередніх послідовних календарних місяці сума виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) організацій або індивідуальних підприємців без урахування ПДВ не перевищила в сукупності один мільйон рублів.
Особи, які використовують право на звільнення, повинні представити відповідне письмове повідомлення і документи, які підтверджують право на таке звільнення, в податковий орган за місцем свого обліку. Документами, що підтверджують право на звільнення (продовження терміну звільнення), є:
- Виписка з бухгалтерського балансу
- Виписка з книги продажів;
- Виписка з книги обліку доходів і витрат і господарських операцій (представляють індивідуальні підприємці);
- Копія журналу отриманих і виставлених рахунків-фактур.
Зазначені повідомлення і документи подаються не пізніше 20-го числа місяця, починаючи з якого ці особи починають отримувати звільнення.
Об'єктом оподаткування є:
- Реалізація товарів (робіт, послуг) на території РФ, в тому числі передача майнових прав;
-Передача права власності на товари, результатів виконаних робіт, надання послуг на безоплатній основі визнається реалізацією товарів (робіт, послуг);
-Передача на території РФ товарів (виконання робіт, надання послуг) для власних потреб, витрати на які не приймаються до відрахування (у тому числі через амортизаційні відрахування) при обчисленні податку на прибуток організацій;
-Виконання будівельно-монтажних робіт для власного споживання.
Податкова база при реалізації платником податку товарів (робіт, послуг), визначається як вартість цих товарів (робіт, послуг), обчислена виходячи з ринкових цін, і без включення до них ПДВ. При реалізації товарів з товарообмінних операцій, реалізації товарів на безоплатній основі, передачі товарів при оплаті праці в натуральній формі податкова база визначається як вартість зазначених товарів (робіт, послуг), обчислена виходячи з ринкових цін. Податкова база, збільшується на суми: авансових чи інших платежів, отриманих в рахунок майбутніх поставок товарів, виконання робіт або надання послуг.
Податковий період встановлюється як календарний місяць.
Для платників податків із щомісячними протягом кварталу сумами виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) без урахування податку, що не перевищують один мільйон рублів, податковий період встановлюється як квартал. (ПДВ не вважається наростаючим підсумком).
Податкові ставки: 18%, 10% за переліком, встановленим НК РФ, О% при експорті.
Сума податку обчислюється як відповідна податковій ставці відсоткова частка податкової бази. Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, обчислюється за підсумками кожного податкового періоду, як зменшена на суму податкових вирахувань, загальна сума податку. Якщо сума податкових відрахувань більше суми податку, то позитивна різниця між сумою відрахувань і сумою податку підлягає відшкодуванню платнику податку за його особистою заявою, поданою у ФНС.
Умови для прийняття суми «вхідного» ПДВ до відрахування:
1.Товар, роботи, послуги повинні бути оплачені.
2.Товар, роботи, послуги повинні бути оприбутковані.
3.Налічіе рахунки-фактури, оформленого належним чином
4.Пріобретенний товар, роботи, послуги повинні бути пов'язані з виробничою діяльністю, або використовується в діяльності, яка сама обкладається ПДВ (тобто перепродаж).
Порядок сплати: до бюджету сплачується різниця між ПДВ, отриманим від покупців і ПДВ сплачених постачальникам.
Терміни сплати: плата податку за операціями, визнаним об'єктом оподаткування проводиться за підсумками кожного податкового періоду. Виходячи з фактичної реалізації (передачі) товарів за минулий податковий період не пізніше 20-го числа місяця, наступного за минулим податковим періодом:
-До 20.04, 20.07, 20.10, 20.01 (якщо податковий період квартал);
-До 20.02,20.03,20.04,20.05 (якщо податковий період-місяць).
2. ЄСП - єдиний соціальний податок.
Платниками податків податку визнаються:
1) особи, що виробляють виплати фізичним особам:
організації; індивідуальні підприємці, фізичні особи, які не визнані індивідуальними підприємцями;
2) індивідуальні підприємці, адвокати.
Об'єктом оподаткування для платників податків визнаються виплати та інші винагороди, що нараховуються платниками податків на користь фізичних осіб за трудовими і цивільно-правовими договорами, предметом яких є виконання робіт, надання послуг (за винятком винагород, виплачуваних індивідуальним підприємцям), а також за авторськими договорами.
Не належать до об'єкта оподаткування виплати, вироблені в рамках цивільно-правових договорів, предметом яких є перехід права власності або інших речових прав на майно (майнові права), а також договорів, пов'язаних з передачею в користування майна.
Об'єктом оподаткування для платників податків визнаються доходи від підприємницької або іншої професійної діяльності за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням.
Податкова база платників податків визначається як сума виплат та інших винагород, нарахованих платниками податків за податковий період на користь фізичних осіб.
При визначенні податкової бази враховуються будь-які виплати і винагороди незалежно від форми, в якій здійснюються ці виплати, зокрема, повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг, майнових чи інших прав), призначених для фізичної особи - працівника, в тому числі комунальних послуг, харчування, відпочинку, навчання в його інтересах, оплата страхових внесків за договорами добровільного страхування.
Податковим періодом визнається календарний рік.
Звітними періодами з податку визнаються перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року.
Порядок обчислення, порядок і терміни сплати податку:
1. Сума податку обчислюється і сплачується платниками податків окремо у федеральний бюджет і кожен фонд і визначається як відповідна відсоткова частка податкової бази.
2. Сума податку, що підлягає сплаті до Фонду соціального страхування Російської Федерації, підлягає зменшенню платниками податків на суму зроблених ними самостійно витрат на цілі державного соціального страхування, передбачених законодавством Російської Федерації.
3. Податок на майно підприємств.
Платниками податків податку визнаються:
- Російські організації;
- Іноземні організації, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійні представництва і (або) мають у власності нерухоме майно на території Російської Федерації, на континентальному шельфі Російської Федерації та у виключній економічній зоні Російської Федерації.
Об'єктом оподаткування для російських організацій визнається рухоме і нерухоме майно (включаючи майно, передане в тимчасове володіння, користування, розпорядження або довірче управління, внесене у спільну діяльність), що обліковуються на балансі в якості об'єктів основних засобів відповідно до встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Податкова база визначається як середньорічна вартість майна, яке визнається об'єктом оподаткування.
При визначенні податкової бази майно, визнане об'єктом оподаткування, враховується за його залишкової вартості, сформованої відповідно до встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, затвердженого в обліковій політиці організації.
У випадку, якщо для окремих об'єктів основних засобів нарахування амортизації не передбачено, вартість вказаних об'єктів для цілей оподаткування визначається як різниця між їх первісною вартістю і величиною зносу, що обчислюється за встановленими нормами амортизаційних відрахувань для цілей бухгалтерського обліку наприкінці кожного податкового (звітного) періоду.
Податковий період та звітний:
1 Податковим періодом визнається календарний рік.
2. Звітними періодами зізнаються перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року.
3. Законодавчий (представницький) орган суб'єкта Російської Федерації при встановленні податку має право не встановлювати звітні періоди.
Податкові ставки:
1.Налоговие ставки встановлюються законами суб'єктів Російської Федерації і не можуть перевищувати 2,2 відсотка.
2. Допускається встановлення диференційованих податкових ставок залежно від категорій платників податків і (або) майна, яке визнається об'єктом оподаткування.
Умови та порядок обчислення і сплати податків при спрощеній системі оподаткування обкладення регламентуються гл. ²⁶ лютого Податкового кодексу РФ, яка була введена в дію з 1 січня 2003 р. Раніше процедури роботи при спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначалися Федеральним законом «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», прийнятих 29 грудня 1995 р., а також низкою законодавчих актів суб'єктів Російської Федерації, які були прийняті в його розвиток.
Стосовно до організацій спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати податку на прибуток, ПДВ, податку з продажів, податку на майно організацій і єдиного соціального податку сплатою єдиного податку, що обчислюється за результатами господарської діяльності організацій за податковий період.
По відношенню до індивідуальних підприємців передбачається заміна сплати податку на доходи фізичних осіб, ПДВ, податку на майно та єдиного соціального податку з доходів, отриманих від підприємницької діяльності, а також виплат та інших винагород, нарахованих ними на користь фізичних осіб, сплатою єдиного податку, що обчислюється за результатами господарської діяльності за податковий період.
В даний час підприємства, що перейшли на спрощену систему оподаткування, поряд з єдиним податком сплачують також митні платежі, державне мито, земельний податок, податок на рекламу, ліцензійні збори і деякі інші податки, і збори, а також страхові платежі по обов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Платники податків при спрощеній системі оподаткування фактично визначаються заявний чином. Для того щоб організація могла перейти на спрощену систему, необхідно щоб вона, по-перше, задовольняла ряду критеріїв і, по-друге, висловила бажання перейти на цю систему, подавши заяву на право застосування спрощеної системи.
Розглянемо основні критерії, або вимоги, яким повинна відповідати організація, щоб отримати право на використання спрощеної системи оподаткування.
1.На спрощену систему можуть переходити тільки малі підприємства та організації. Розмір організації фактично визначається обсягом реалізації. Відповідно до ст. 346 ¹⁹¹² НК РФ на зазначену систему можуть претендувати тільки ті підприємства, у яких за підсумками дев'яти місяців року, коли подається заява про перехід на спрощену систему, дохід від реалізації не перевищує 20 млн. крб. Для визначення можливості переведення на спрощену систему оподаткування дохід від реалізації розраховується відповідно до вимог ст. 249 НК РФ, встановленими для доходу від реалізації з метою обкладення податком на прибуток. Індивідуальні підприємці мають право перейти на спрощену систему оподаткування незалежно від розміру отриманих ними доходів.
2. Необхідно щоб організація задовольняла вимог, що стосуються статутного капіталу. Так, на спрощену систему оподаткування можуть переходити тільки підприємства, у яких частка безпосередньої участі інших організацій становить не більше 25%. Виняток становлять організації, статутний капітал яких повністю складається з вкладів громадських організацій інвалідів, якщо середньооблікова чисельність інвалідів серед працівників підприємства становить не менше 50%, а їх частка у фонді оплати праці - не менше 25%.
3. Існує обмеження за чисельністю зайнятих. Так, при спрощеній системі оподаткування середня чисельність працівників організації за податковий період не повинна перевищувати 100 осіб.
4. Податковий кодекс РФ встановлює додаткове обмеження на вартість фондів організації, яка перейшла на спрощену систему оподаткування. У цих організацій залишкова вартість основних засобів і нематеріальних активів не повинна перевищувати 100 млн. руб.
5.Організація не повинна мати філій і представництв.
Не дозволяється перехід на спрощену систему оподаткування:
-Організаціям та індивідуальним підприємцям, які займаються:
-Банківської та страхової діяльністю, недержавним пенсійним забезпеченням, гральним бізнесом;
-Виробництвом підакцизних товарів, видобутком та реалізацією корисних копалин, за винятком загальнопоширених;
-Професійним учасникам ринку цінних паперів, інвестиційним фондам, ломбардам, учасникам угод про розподіл продукції;
-Платникам податків, переведеним на інші соціальні режими (ЕНВД, ЄСП);
-Нотаріусам, які займаються приватною практикою.
При спрощеній системі об'єктом оподаткування застосовується один з показників:
-Доходи (податкова ставка 6%),
-Доходи, зменшені на величину витрат (податкова ставка 15%).
При визначенні доходів враховують доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), майна і майнових прав, а також позареалізаційні доходи відповідно до ст. 249 і 250 НК РФ.
Датою отримання доходу визнається день надходження коштів на рахунках у банках або в касу, отримання іншого майна та майнових прав.
Для тих випадків, коли організація (або індивідуальний підприємець) як об'єкт оподаткування застосовує доходи за вирахуванням витрат, визначається склад враховуються для цілей оподатковування витрат (ст. 346 ¹⁶ НК РФ):
-Витрати на придбання основних засобів;
-Витрати на придбання нематеріальних активів;
-Витрати на ремонт основних засобів;
-Орендні (в тому числі лізингові) платежі;
-Матеріальні витрати;
-Витрати на оплату праці;
-Витрати на обов'язкове страхування працівників і майна;
-Суми ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах);
-Відсотки, що виплачуються за кредитами, і оплата послуг кредитних організацій;
-Витрати на аудиторські послуги, публікацію бухгалтерської звітності, поштові, телефонні та інші витрати;
-Суми податків і зборів, сплачених відповідно до російського законодавства;
-Деякі інші витрати.
Суттєву специфіку має порядок обліку витрат на придбання основних засобів. Якщо кошти купуються організацій в період застосування нею спрощеної системи оподаткування, то до відрахування приймаються всі витрати в момент введення цих основних засобів в експлуатацію.
Якщо ж основні засоби придбані до переходу на спрощену модель оподаткування, то порядок обліку цих витрат встановлюється в залежності від терміну служби основних засобів:
-З терміном служби до 3 років - протягом одного року застосування спрощеної системи оподаткування;
-З терміном служби від 3 до 15 років включно - протягом першого року роботи по спрощеній моделі - 50% вартості, протягом другого року - 30 і третього - решта 20%;
-З терміном служби понад 15 років - протягом 10 років застосування спрощеної моделі рівними частками від вартості основних засобів.
При цьому вартість основних засобів приймається рівною залишкової вартості майна на момент переходу на спрощену систему оподаткування.
До матеріальних витрат відносять витрати на придбання сировини, матеріалів, палива, води, енергії, що використовуються у виробництві товарів, виконанні робіт та наданні послуг, при реалізації продукції і на господарські потреби. Детальний перелік матеріальних витрат наведено в ст.254 НК РФ.
Витратами на оплату праці є будь-які нарахування працівникам у грошовій і натуральній формі, що стимулюють надбавки, компенсаційні нарахування, премії та й одноразові заохочувальні нарахування.
Велика частина витрат на рекламу приймається у фактичній сумі. У розмірі, що не перевищує 1% виручки від реалізації, визнаються витрати на виготовлення або придбання призів для переможців розіграшів під час проведення масових рекламних кампаній.
Решта раніше зазначені фактичні витрати визнаються як витрати без обмежень.
Витратами платників податків визнаються витрати після їх фактичної оплати.
Податкові ставки складають:
-6%, Якщо об'єктом оподаткування є доходи;
-15%, Якщо об'єктом оподаткування є різниця між доходами і витратами.
Податковий період при спрощеній системі оподаткування становить «один календарний рік.
Суттєвою модифікацією, внесеної гол. ²⁶ лютого Податкового кодексу РФ в порядок застосування спрощеної моделі оподаткування, є введення поняття «мінімальний податок» та порядок його встановлення.
Мінімальний податок застосовується тільки для тих платників податків, які використовують в якості об'єкта оподаткування різниця між отриманими доходами і зробленими мінімального податку, сплати до бюджету підлягає саме мінімальний податок. Його ставка встановлена в розмірі 1% отриманих доходів.
1.5. Оподаткування лізингових операцій
Під лізингом у загальному випадку розуміють майнові (фінансово-економічні та правові) відносини, які починаються з того, що одна юридична або фізична особа (потенційний одержувач лізингу, користувач) звертається до іншої особи (лізингової компанії) з комерційно пропозицією придбати необхідне обладнання та передати його у тимчасове платне користування першій особі.
Відповідно до російського Законом «Про фінансову оренду» лізинг являє собою вид інвестиційної підприємницької діяльності, що характеризується тим, що підприємець (лізингодавець) купує у власність певне майно виробничого призначення та на основі відповідного договору (договір про лізинг) передає його іншій фізичній або юридичній особі (лізингоодержувачу) у тимчасове володіння та користування за певну плату і на інших певних договірних умовах з переходом або без переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу після закінчення терміну дії договору лізингу.
Предметами (об'єктами) лізингу можуть бути речі, які не відносяться до предметів особистого споживання, в тому числі підприємства й інші майнові комплекси, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше рухоме і нерухоме майно, яке може використовуватися у підприємницькій діяльності.
До основних видів лізингу традиційно відносять оперативний, фінансовий та зворотний лізинг.
Оперативний (сервісний) лізинг передбачає передачу в користування майна багаторазового використання на час, який коротше його нормативного терміну служби. Характеризується наступними особливостями:
- Термін лізингу відносно невеликий (у риночноразвітих країнах до 3-5 років, в Росії менше і завжди коротше або значно коротшим від строку повної чи значно коротшим від строку повної амортизації предмета угоди;
- Лізингодавець не розраховує покрити всі свої витрати на рахунок надходжень лізингоодержувача;
- Лізингоотримувач може розірвати договір у будь-який час;
- Ризик втрат від псування або втрати предмета угоди лежить головним чином на лізингодавці;
- Після закінчення договірного терміну лізингу лізингоодержувач може або повернути обладнання власникові, або продовжити договір на більш вигідних умовах, або купити це обладнання в лізингодавця.
Оперативний лізинг получіл.наібольшее поширення в сільському господарстві, будівництві, гірничодобувній промисловості і на транспорті. Зазвичай у такій лізинг здаються будівельна техніка (крани, екскаватори та ін), транспорт, ЕОМ і т.д.
Вдаючись до цього виду лізингу, лізингоодержувач прагне уникнути ризиків, пов'язаних з володінням майном (його моральне старіння, поломки, зниження рентабельності у зв'язку зі зміною попиту на вироблену продукцію, збільшенням прямих і непрямих непродуктивних витрат, викликаних ремонтом і простоєм устаткування і т.п. ). Тому підприємці вважають за краще оперативний лізинг, якщо,.
-Передбачуваний дохід від використання обладнання не окупає його повної початкової ціни;
-Обладнання необхідно на невеликий термін;
-Обладнання вимагає спеціального технічного обслуговування;
-Об'єктом угоди виступає нове, невипробувані обладнання.
Фінансовий лізинг характеризують такі основні риси:
-В ньому беруть участь 3 сторони: виробник або постачальник об'єкта угоди, лізингодавець, лізингоодержувач;
-Термін лізингової угоди досить тривалий (у ринково розвинених країнах - від (5 до 10 років), часто близький до терміну служби об'єкта угоди і, отже, до терміну амортизації всієї або більшої частини вартості обладнання;
-Договір не підлягає розірванню в протягом основного терміну лізингу, тобто терміну, необхідного для відшкодування витрат лізингодавця;
-Об'єкт угоди зазвичай мають високу вартість;
-Після закінчення терміну дії договору лізингоодержувач може або повернути предмет лізингу його господареві, або продовжити з останнім колишня угода або укласти нову угоду на менший термін і за пільговою ставкою, або купити предмет за його залишкової вартості (звичайно вона носить символічний характер).
Оскільки фінансовий лізинг за економічними ознаками схожий з довгостроковим банківським кредитуванням капітальних вкладень, то особливе місце на цьому сегменті лізингового ринку займають банки та інші фінансові організації.
Розрізняють ще один вид лізингу - поворотний. Його схема така: підприємство продає частину свого майна лізингової компанії (полегшуючи тим самим власний баланс) і одночасно бере у останньої це майно в лізинг (фактична розстрочка платежів). При цьому, договір складається так, щоб після закінчення терміну його дії підприємство мало право назад викупити це майно і тим самим знову зробити його своєю власністю. Таким чином,, початковий власник отримує від лізингової компанії повну вартість предмета лізингу, зберігаючи за собою право володіння, і лише періодично платить за користування ним. У такий; операції тільки 2 учасники: лізингоотримувач (колишній власник майна) і лізингова компанія (новий власник майна).
Цей вид лізингу в першу чергу цікавий підприємствам, що зазнають труднощі з фінансовими ресурсами, тобто може бути широко поширений саме в російських економічних умовах. Справа в тому, що така угода дає підприємству можливість отримати гроші за рахунок продажу частини своїх засобів виробництва, не припиняючи їх експлуатацію, і використовувати отриману суму в якості нових капітальних вкладень або на поповнення оборотних коштів. Рентабельність угоди буде тим вище, чим більше виявиться різниця між доходами від нових інвестицій і сумою необхідних лізингових платежів.
До такої операції можна вдаватися і тоді, коли у підприємства низькі доходи і воно не може повністю скористатися пільгами в частині прискореної амортизації та оподаткування прибутку. У цьому випадку проводиться зазначена операція, податкові пільги, якщо такі є, отримує лізингова компанія, яка в «відповідь» знижує ставку лізингової плати.
Для залучення грошового капіталу до лізингових операцій крім усього іншого необхідно забезпечити сприятливі податкові умови.
Одним з головних економічних важелів, що дозволили лізингу широко поширитися за кордоном і стати привабливим видом бізнесу, є податкові та амортизаційні пільги.
Необхідно розглянути особливості оподаткування для лізингодавця і лізингоодержувача за трьома основними податками: ПДВ, податку на прибуток, і податку на майно. Стосовно всіх інших податків учасники лізингових операцій нічим не відрізняються від всіх інших платників податків - суб'єктів господарювання.
1.НДС. Відповідно до законодавства лізингові платежі визнаються об'єктом обкладення ПДВ. При обчисленні ПДВ до податкової базі необхідно застосовувати ставку в 20%.
Сума ПДВ, яку організація фактично сплатила постачальникові лізингового майна, приймається до відрахування після відображення її у складі дохідних вкладень у матеріальні цінності.
Лізингодавець, виступаючи балансоотражателем майна, має право прийняти до відрахування з бюджету суму ПДВ за лізинговими платежами за наявності рахунку-фактури в момент фактичної оплати. Таким чином, ніяких спеціальних податкових пільг з ПДВ ні для лізингодавця, ні для лізингоодержувача у чинному законодавстві не передбачено.
2. Податок на прибуток. Якщо зазначене майно враховується на балансі лізингоодержувача, то лізингові платежі визнаються витратами, та у лізингоодержувача податкова база з цього податку зменшується на величину лізингових платежів. Для лізингодавця в законодавстві про податок на прибуток ніяких особливостей не передбачено, тобто він платить цей податок на загальних підставах.
3. Податок на майно. Майно, передане в лізинг, ставиться на баланс за погодженням між сторонами договору лізингу.
Якщо на основі договору лізингоодержувач враховує отримане майно на своєму балансі, то він є платником цього податку. Якщо при цьому лізингоотримувач використовує зазначене майно на цілі або у сферах діяльності, що звільняються від сплати податку на майно або має право зменшити на величину балансової оцінки вартість свого майна, що враховується для цілей оподаткування відповідно до Закону України «Про податок на майно підприємств», то він має право використовувати пільги з податку на майно підприємств, встановлені в зазначеному законі.
Якщо майно враховується на балансі лізингодавця, то він є платником податку і не має права використовувати пільги з податку на майно підприємств.

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ АМВРОСІЇВСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ
2.1Общая організаційна характеристика
Амвросіївського управління з газопостачання і газифікації
Амвросіївське управління по газопостачанню і газифікації (скорочено - АУГГ) є філією відкритого акціонерного товариства «Донецькоблгаз», яке знаходиться за адресою: 83017, м. Донецьк, ул.Рилеева, 34
А АУГГ знаходиться за адресою 87302, м.Амвросіївка, вул.Артема, 7.
АУГГ діє від імені ВАТ «Донецькоблгаз», який є однією з найбільших в Україні обласних газорозподільних компаній.
ВАТ «Донецькоблгаз» щорічно транспортує 3,5 млрд. кубометрів природного газу для 1,3 тис. споживачів, в т.ч. 262 промисловим і 2454 комунально-побутовим підприємствам, 34 підприємствам теплокомуненерго і 71 котельні. Щорічно реалізується більше 3 тис. тонн скрапленого газу. В області газифіковано природним газом більше 600 тисяч квартир і приватних будинків. Загальна довжина газопроводів становить понад 10,5 тис. км. Підприємство обслуговує 750 тис. споживачів природного і 210 тис. споживачів скрапленого газу.
До складу ВАТ «Донецькоблгаз» входять 17 філій по газифікації та газопостачання, ремонтно-будівельне управління «Газсервіс» і Донецька газонаповнювальна станція. На базі РБУ «Газсервіс» створений і акредитований сервісний центр з перевірки і ремонту всіх типів газових лічильників. Так само ВАТ «Донецькоблгаз» має хіміко-аналітичну лабораторію, акредитовану на право проведення вимірювань у сфері державного метрологічного нагляду, випробувальної лабораторії технічної діагностики, електротехнічну лабораторію і лабораторію технічного огляду для забезпечення безаварійної та високоефективної діяльності підприємства і підтримки високої якості надаваних послуг.
Основні види діяльності ВАТ «Донецькоблгаз»:
- Постачання та транспортування природного газу розподіленими газопроводами всім видам споживачів.
- Будівництво та обслуговування газопроводів, у тому числі і поліетиленових.
- Поставки вуглеводневої скрапленого газу.
- Виконання проектувальних робіт усіх ступенів складності.
- Виконання будівельно-монтажних робіт.
Газопостачання міст області почалося в 1936 році попутним коксівним газом. Масова газифікація отримала розвиток з 1958 року, коли в область прийшов природний газ. В 1959р., Було створено госпрозрахункове управління газовими підприємствами та мережами «Облпромбитгаз». Першими споживачами природного газу в області стали міста Сталіно (Донецьк), Амвросіївка, Харцизськ, Макіївка, Жданов (Маріуполь). У 1960 році газ отримують Дружківка, Краматорськ, Костянтинівка. З 1961 по 1962 рр.. газифікуються Єнакієве, Артемівськ, Слов'янськ.
З початку виникнення до теперішнього часу підприємство кілька разів змінювало назву, поки в 1994р. не було остаточно перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Донецькоблгаз». У 2004р. ВАТ «Донецькоблгаз» відсвяткувало своє 45-річчя.
Колектив ВАТ «Донецькоблгаз» очолює Голова правління МАС Микола Степанович, який працює в газовому господарстві з 1979р. Він пройшов шлях від рядового працівника до першого керівника обласного Об'єднання. МАС Микола Степанович - кандидат наук державного управління. Як вимогливий керівник, що володіє великими організаторськими здібностями, приділяє велику увагу розвитку газового господарства області, поглиблено вивчає виробничі, технологічні та економічні проблемні галузі. З його з участю, розроблена і впроваджена технологія ремонту поліетиленових газопроводів, що дозволяє проводити ремонт у польових умовах з меншими витратами. Його заслуги відзначено Почесними грамотами Донецької облдержадміністрації, НАК «Нафтогаз Україна», ДК «Газ Україна».
Наразі ВАТ «Донецькоблгаз» щорічно транспортує 3,5 млрд. кубометрів природного газу для 1,3 тис. споживачів, в т.ч. 262 промисловим і 2454 комунально-побутовим підприємствам, 34 підприємствам теплокомуненерго і 71 котельні. Щорічно реалізується більше 3 тис. тонн скрапленого газу. В області газифіковано природним газом більше 600 тисяч квартир і приватних будинків. Загальна довжина газопроводів становить понад 10,5 тис. км. Підприємство обслуговує 750 тис. споживачів природного і 210 тис. споживачів скрапленого газу.
Згідно з Постановою НКРЕ № 1672 від 19.12.2006, з 01.01.2007 введено нові роздрібні ціни на природний газ, використовуваний для потреб населення:
1. За умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 2500 куб. м. на рік:
- При наявності газового лічильника - 31,5 коп. за 1 м3
- При відсутності газового лічильника - 34,5 коп. за 1 м3
2. За умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 6000 куб. м. на рік:
- При наявності газового лічильника - 47,8 коп. за 1 м3
- При відсутності газового лічильника - 52,6 коп. за 1 м3
3. За умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 12000 куб. м. на рік:
- При наявності газового лічильника - 98,0 коп. за 1 м3
- При відсутності газового лічильника - 107,8 коп. за 1 м3
4. За умови, що обсяг споживання природного газу перевищує 12000 куб. м. на рік:
- При наявності газового лічильника - 117,3 коп. за 1 м3
- При відсутності газового лічильника - 129,0 коп. за 1 м3
5. За умови, що природний газ використовується комплексно, у тому числі на опалення, в окремих квартирах, відключених від централізованої системи теплопостачання у багатоквартирних будинках:
- При наявності газового лічильника - 68,6 коп. за 1 м3
- При відсутності газового лічильника - 75,4 коп. за 1 м3.
Таблиця 2.1
Основні показники розвитку промисловості Донецької області на 2006 рік

Показники	одиниця виміру	2003	2004	2005	2006	% 2006 до 2005 року
Обсяг робіт (послуг) у діючих цінах
Всього, в тому числі:	тис. грн.		70257	75834	92991	122,3
транспортування природного газу	тис. грн.		47353	53934	69931	129,7
поставка природного газу	тис. грн.		6700	7026	82540	117,3
реалізація скрапленого газу	тис. грн.		5534	5403	5400	99,9
інша продукція	тис. грн.		10670	9471	9420	99,5
Обсяг робіт (послуг) у порівняльних цінах
Всього, в тому числі:	тис. грн.	61942	70257	75834	92991	122,6
транспортування природного газу	тис. грн.	48065	47353	53934	69931	129,7
поставка природного газу	тис. грн.	3120	6700	7026	8240	117,3
реалізація скрапленого газу	тис. грн.	4949	5534	5403	5400	99,9
інша продукція	тис. грн.	5808	10670	9471	9420	99,5
Основні показники обсягів в послугах
транспортування природного газу	млн. куб. м	4969	4156,4	3602	3700	102,7
поставка природного газу	млн. куб. м	472,4	785,5	756	756,8	100,1
реалізація скрапленого газу	тонн	2,2	2,9	3	3	100,0
інша продукція		0	0	0	0	0

Таблиця 2.2
Доходи і витрати на 2006 рік по квартальної ВАТ «Донецькоблгаз»

Найменування	Одиниця виміру	Всього	За квартальної
Найменування	Одиниця виміру	Всього	I	II	III	IV
обсяг реалізації природного газу	млн. м ³	3700	1275	444	442	1539
в тому числі населенню	млн. м ³	756	282	128	78	268

Доходи	тис. грн.	92991	29463	13861	15417	34250
в тому числі: -Транспортування	тис. грн.	69931	24098	8392	8354	29087
-Постачання	тис. грн.	8240	3074	1395	850	2921
-Скраплений газ	тис. грн.	5400	542	2418	1898	542
-Прочая	тис. грн.	9420	1749	1656	4315	1700

Витрати	тис. грн.	86790	21039	210390	22665	21696

Прибуток (збитки)	тис. грн.	6210	8461	-7490	-7265	12504

2.2. Аналіз загального режиму оподаткування
В якості преамбули до даної глави хотілося б привести жарт, поширену серед думаючих бухгалтерів і фінансистів Україні:
«Податкові системи».
Податкова система в розумній країні:
-Один бухгалтер на фірмі робить одну декларацію і одну платіжку по одному податку, яку перевіряє один чиновник і ділить по бюджетах сам.
Податкова система в поганий країні:
-Багато бухгалтерів на фірмі роблять багато декларацій на багатьох аркушах і друкують по одному податку багато платіжок, все це перевіряє купа чиновників, а по бюджетах податок ділить все одно платник податків.
Податкова система в Україні:
-Багато бухгалтерів на фірмі не встигають прочитати всі інструкції, за якими потрібно зробити багато декларацій на багатьох аркушах, ще більше часу потрібно, щоб розібратися з КБК, щоб зробити багато платіжок по одному з податків, все це не може перевірити купа чиновників, так як вони гірше бухгалтерів знають інструкції щодо заповнення декларацій, а до бюджетів податки надходять, як попало, і розібратися з цим уся ця юрба все одно не може ».
Податок на прибуток організацій - прямий, пропорційний і регулюючий податок. Основне призначення податку на прибуток - обеспечивание ефективності інвестиційних процесів, а також юридично обгрунтоване нарощування капіталу господарюючих суб'єктів. Фіскальна функція даного податку вторинна.
Податок на додану вартість - непрямий багатоступінчастий податок, оподаткування яких охоплює товарообіг внутрішнього ринку і оборот, складаний при здійсненні зовнішньоторговельних операцій.
Соціальні податки - це сукупність цільових податків у вигляді позабюджетних соціальних фондів України. До них відносяться: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд страхування на випадок безробіття. Позабюджетні соціальні фонди Україні характеризуються такими особливостями:
-Контролюються державою;
-Відрахування до цих фондів здійснюються від усіх сум оплати праці;
-За своєю суттю вони є страховими.
Розмір внесків до цих фондів встановлюється Податковим кодексом України.
Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, а також ввезення і вивезення товарів (робіт, послуг) за її межі. Платниками ПДВ є:
- Юридичні та фізичні особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищував 1200 НМДГ;
- Особи, які ввозять товари (роботи, послуги) на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України;
- Особи, які торгують на митній території України за готівкові кошти незалежно від обсягів продажів (крім фізичних осіб, які торгують на умовах сплати ринкового збору);
- Особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через неї.
Платники ПДВ зобов'язані зареєструватися в податкових органах. Кожному з них надається індивідуальний податковий номер. Податкові органи ведуть реєстр платників.
Звітним податковим документом, який одночасно буде і розрахунковим документом, є податкова накладна, яку платник податку зобов'язаний видавати покупцеві на його вимогу. Крім того, в товарних чеках або інших розрахункових документах, які зобов'язаний видавати продавець, повинна вказуватися сума ПДВ.
Податок на додану вартість становить 20% ціни товарів (робіт, послуг) і додається до неї. Окремі операції оподатковуються цим податком за нульовою ставкою (наприклад, продаж товарів на експорт). Крім того, Законом встановлено перелік операцій, звільнених від ПДВ (наприклад, продаж книжок вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, товарів спеціального призначення для інвалідів і т. д.).
Основою визначення кінцевої ціни реалізації товарів (робіт, послуг) є відпускні ціни підприємств, які включають в себе собівартість і прибуток. Ціна реалізації продукції (робіт, послуг), що містить ПДВ, визначається за формулою:
Цр = (С + П),
де С - собівартість продукції; П - прибуток.
Сума акцизного збору з підакцизних товарів також включається в оборот, оподатковуваний ПДВ. Крім того, в нього включаються ввізне мито і митний збір (за імпортними підакцизних товарів) та інші надбавки до цін, передбачені законодавством. Для визначення суми ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, використовується метод податкового кредиту. Податковий кредит надається всім платникам ПДВ. Він складається із сум ПДВ, сплачених у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до валових витрат виробництва та обігу, а також у зв'язку з придбанням основних фондів і нематеріальних активів.
Якщо за результатами звітного періоду різниця між сумою податку, отриманої у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), та сумою податкового кредиту виявиться негативною, ця різниця повинна бути або відшкодована платнику з Державного бюджету України, або, за його бажанням, зарахована в рахунок майбутніх платежів. Якщо ця сума не відшкодована протягом наступного місяця, вона вважається бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються відсотки на рівні 120% облікової ставки Національного банку України.
При реалізації товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування, платник не користується податковим кредитом і включає суми ПДВ, сплачені постачальникам, до складу валових витрат виробництва (обігу). Для деяких видів продукції (зокрема, для експортних товарів) застосовується нульова ставка ПДВ. Продавець продукції (робіт, послуг), до якої застосовується нульова ставка, має право на податковий кредит і відповідно на відшкодування з бюджету сум ПДВ, сплачених ним при придбанні продукції (робіт, послуг), необхідної для виробництва.
Як і ПДВ, акцизний збір є непрямим податком (тобто включається до ціни товарів) і оплачується, в кінцевому рахунку, покупцем, а не виробником продукції. Його відносять до категорії індивідуальних (специфічних) акцизів, які відрізняються від універсального акцизу ПДВ тим, що встановлюються для окремих видів товарів за диференційованими ставками. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Акцизний збір був введений в Україні в 1992 р. і разом з ПДВ замінив податки з обороту і продажів. Акцизним збором оподатковуються споживчі товари, які, як правило, не відносяться до предметів першої необхідності і рівень рентабельності яких досить високий.
Об'єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів, обороти з реалізації підакцизних товарів, а також наступні обороти:
- З реалізації товарів для промислової переробки;
- З передачі товарів усередині підприємства для невиробничих потреб, а також своїм працівникам, у тому числі натуральна оплата праці;
- По реалізації товарів без оплати їх вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги), у тому числі експортні поставки в порядку товарообмінних (бартерних) операцій;
- З передачі безкоштовно або з частковою оплатою товарів іншим підприємствам та фізичним особам;
- За сумами, отриманими в порядку часткової оплати розрахункових документів за реалізовані товари;
- По сумах, які надходять на основі рішень арбітражного суду, судових та інших органів з розгляду спорів від організацій залізничного, водного, повітряного і автомобільного транспорту;
- З реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, яке по праву власності перейшло до держави.
Схема 1. Акцизний збір

Об'єктом оподаткування імпортних товарів є їх митна вартість, якщо вони придбані за іноземну валюту. За деякими імпортним підакцизних товарів встановлюються ставки, які в кілька разів перевищують ставки по аналогічних вітчизняних товарів. Причина такої диференціації полягає в намірі не тільки збільшити бюджетні надходження, але й захистити вітчизняних виробників відповідної продукції від конкуренції з імпортними товарами. Справляння акцизного збору припускає вирішення фінансових проблем держави за рахунок забезпечених верств населення. Воно пом'якшує регресивність податків на споживання в цілому. Перелік товарів, по яких стягується цей податок, в основному відповідає цій цілі. Виключення складають алкогольні і тютюнові вироби. Включення їх в об'єкт оподаткування акцизним збором обумовлено, перш за все, дуже високою рентабельністю цих товарів. При відсутності податку їх виробники одержували б надвисокі доходи.
Податок на прибуток підприємств.
Цей основний прямий податок, що стягується з юридичних осіб в Україну. Він забезпечує значні надходження до бюджетної системи (наприклад, в 1997 р. вони склали 21% доходів зведеного бюджету України, а в 1998 р. - 19,8%).
Оподаткування прибутку (доходу) підприємств постійно знаходиться в центрі уваги законодавців, які неодноразово брали спроби удосконалити його Зміна об'єкта оподаткування, ставок податку, складу податкових пільг, бази оподаткування викликало необхідність прийняття нових законодавчих актів; в результаті за період 1991-2007 рр.. стягування податку з прибутку (доходу) підприємств регулювалося нормами чотирьох законів. Так, у 1991 р, в Україні діяв Закон СРСР "Про податки з підприємств і організацій відповідно до якого об'єктом оподаткування була балансовий прибуток підприємства, що розраховується як сума прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій , зменшених на суму витрат по цих операціях. Для підприємств встановлювався граничний рівень рентабельності, диференційований за галузями. Максимальна ставка податку на прибуток у межах встановленого рівня рентабельності становила 35%. При перевищенні граничного рівня рентабельності вона підвищувалася до 80 і 90% (залежно від розміру перевищення). Крім того, ставки податку на прибуток були диференційовані в залежності від сфери діяльності. Наприклад, для підприємств громадського харчування, торгово-закупівельних, посередницьких і видовищних кооперативів вона становила 65%, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції - 25, по її вирощуванню - 15%.
Для правильного розрахунку прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) Законом було встановлено перелік витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються в її собівартість.
З 1 січня 1992 р. було введено в дію Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій відповідно до якого об'єктом оподаткування замість балансового прибутку став валовий дохід підприємства, зменшений на суму матеріальних витрат та обов'язкових платежів. Тим самим в об'єкт оподаткування крім прибутку були включені витрати на оплату праці. Якщо підприємство не мало прибутку, але виплачувало заробітну плату, воно повинно було сплачувати податок на дохід. Таким чином, податок на дохід стягувався незалежно від ступеня прибутковості підприємства. Це вело до "вимивання" величезних сум оборотних коштів у підприємств , які виробляли трудомістку продукцію (роботи, послуги) і не відрізнялися високим рівнем рентабельності. Ставка податку становила 18% оподатковуваного доходу. Знижені ставки в розмірі 15% встановлювалися для спільних підприємств з часткою іноземного інвестора в статутному фонді понад 30% і в розмірі 9% для дослідних заводів. Підвищені ставки встановлювалися для посередницької діяльності (65%) та доходів від казино, відеосалонів, гральних автоматів, проведення концертно-видовищних заходів (70%).
Надавши неабиякий вплив на погіршення фінансового стану багатьох підприємств і на збільшення тіньового сектора економіки, що розглядається Закон був замінений з 1 січня 1995 р. Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Об'єктом оподаткування стала балансовий прибуток підприємства, що розраховується як загальна сума прибутку від усіх видів діяльності за звітний період. Базова ставка податку складала 30%. З 1 липня 1997 р. було введено в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України" Про оподаткування прибутку підприємств "», в якому містяться зміни методичних основ оподаткування прибутку, що зажадали введення спеціального податкового обліку. Суть цих змін полягає в наступному.
1. Замість показників "балансовий прибуток", "прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг)", "виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)", "собівартість реалізованої продукції", які використовувалися в розрахунках податку на прибуток відповідно до Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств "від 28 грудня 1994 р. (далі - Закон), введені показники" валовий дохід "," валові витрати виробництва та обігу ". Валовий дохід визначається як загальна сума доходів підприємства від усіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах.
Валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються підприємством для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Для цілей оподаткування з валового доходу віднімаються суми акцизного збору і ПДВ, отримані підприємством у складі ціни реалізації продукції (робіт, послуг), і деякі інші надходження, перераховані в Законі. З скоригованого таким чином валового доходу віднімаються валові витрати виробництва та обігу підприємства і амортизаційні відрахування; отримана різниця являє собою прибуток, яка є об'єктом оподаткування:

Скоригований валовий дохід (валовий дохід - ПДВ - акцизний збір - внески до статутного - отримані дивіденди - інші надходження, визначені законом про оподаткування прибутку)

Валові витрати виробництва та обігу ± спад (приріст) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції

Амортизаційні відрахування

Оподатковуваний прибуток

2. Термін "амортизація" відповідно до нового Закону означає поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення (або поліпшення) основних фондів і нематеріальних активів на зменшення прибутку підприємства у межах норм амортизаційних відрахувань.
Вводиться нова методика розрахунку амортизаційних відрахувань. Суть її в тому, що лінійний метод, відповідно до якого кожен вид основних фондів і нематеріальних активів амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості, нормативного терміну служби та норм амортизаційних відрахувань, продовжує діяти тільки для нематеріальних активів. Для основних фондів використовується інший порядок. По-перше, всі вони поділяються на три групи, для кожної з яких норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості цих груп у такому розмірі: для групи I - 1,25% на квартал, для II - 6,25, для III - 3,75%. По-друге, балансова вартість груп основних фондів розраховується за спеціальною формулою на початок кожного кварталу. По-третє, облік балансової вартості по кожному виду основних фондів ведеться тільки по групі I. Для основних фондів, що відносяться до груп II і III, облік балансової вартості ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи, оскільки для цілей оподаткування не потрібно вести облік балансової вартості по кожному виду основних фондів. По-четверте, змінені норми прискореної амортизації основних фондів. Раніше діяв порядок передбачав, що прискорена амортизація - це збільшення щорічної норми амортизації в 2 рази. В даний час встановлено наступні норми прискореної амортизації:
для 1-го року - 15%, 2-го - 30, 3-го - 20, 4-го - 15, 5-го - 1О, 6-го - 5, 7-го - 5%.
Облік основних фондів, за якими підприємство приймає рішення про прискорену амортизацію, ведеться окремо для кожного об'єкта. Амортизаційні відрахування нараховуються на їхню первісну вартість, збільшену на суму витрат по поліпшенню цих фондів.
3. Питання про дату виникнення зобов'язань по сплаті податку на прибуток вирішується аналогічно тому, як це прийнято для ПДВ, тобто датою збільшення валового доходу вважається дата події, що відбулася першою: або дата зарахування коштів на банківський рахунок підприємства (дата оприбуткування в касі при реалізації за готівку), або дата відвантаження товарів (робіт, послуг).
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата події, що відбулася першою: або дата списання грошових коштів з банківських рахунків підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) (при розрахунках готівкою - день видачі з каси), або дата оприбуткування товарів або фактичного отримання робіт (послуг).
4. Замість обліку витрат на виробництво реалізованої продукції підприємства (крім виробників сільськогосподарської продукції) для цілей оподаткування повинні вести облік приросту (убутку) балансової вартості матеріальних оборотних активів (запасів на складі, в незавершеному виробництві та в залишках готової продукції). Приріст балансової вартості цих запасів за звітний квартал віднімається від суми валових витрат, а її спад додається до валових витрат платника податку в цьому кварталі.
5. Замість кількох ставок податку на прибуток, диференційованих за видами діяльності, які діяли раніше, застосовується єдина ставка (30%) для всіх платників. У Законі залишилося дуже мало пільг з податку на прибуток. Звільняється від оподаткування лише прибуток підприємств, які засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів (якщо кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих, а їх фонд оплати праці - не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці), і прибуток, отриманий від реалізації в України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва (відповідно до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України).
Звільняються від оподаткування також доходи неприбуткових організацій (до них відносяться установи освіти, культури, охорони здоров'я, які утримуються за рахунок бюджету, благодійні фонди, пенсійні фонди, кредитні спілки, асоціації, релігійні організації, зазначені в Законі), які отримані з джерел, перерахованих у Законі (доходи від основної діяльності, безповоротна фінансова допомога, добровільні пожертви,
пасивні доходи). Незважаючи на те, що в Законі України "Про систему оподаткування" першим принципом побудови податкової системи країни названо стимулювання підприємницької виробничої активності шляхом надання пільг з оподаткування прибутку, що спрямовується на розвиток виробництва, законом про оподаткування прибутку такі пільги не передбачені. Є тільки норма, що передбачає обкладання прибутку від реалізації інноваційних проектів (продуктів), заявлених при реєстрації в інноваційних центрах, у розмірі 50% діючої ставки податку.
Скасування диференціації ставок податку та розширення бази оподаткування за рахунок скорочення пільг - це ознака лібералізації оподаткування прибутку.
Платники податку самостійно визначають суму податку, що підлягає сплаті, і сплачують його не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Декларація про прибуток за звітний квартал подається платниками державним податковим органам не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Підприємства-виробники сільськогосподарської продукції подають декларацію про прибуток і розрахунок податку на прибуток разом з річним бухгалтерським звітом і сплачують цей податок раз на рік. Решта платники, за винятком нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові внески податку за 1 і II місяці кварталу наростаючим підсумком з початку року відповідно до 20 числа II і III місяці кварталу.
Нерезиденти, які здійснюють діяльність на території України через постійне представництво, повинні розраховувати суму податку на прибуток і сплачувати його за результатами звітного кварталу.
Дивіденди, що сплачуються емітентами корпоративних прав, виділені в окремий об'єкт оподаткування. Незалежно від того, чи є джерелом виплати дивідендів прибуток або прийнято рішення про їх виплаті за рахунок інших власних джерел, платник нараховує та утримує із виплат податок на дивіденди в розмірі 30% нарахованої суми виплат. Платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав - зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму сплаченого податку на дивіденди. Податок на дивіденди не сплачується при виплаті дивідендів акціями (частками, паями), емітованими підприємством, яке нараховує дивіденди, якщо така виплата не змінює пропорцій участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента. Усунення подвійного оподаткування прибутку передбачено наступним чином: суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, які сплачені суб'єктами підприємницької діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні за наявності договору Україна з даною країною про усунення подвійного оподаткування.
2.3.Налоговий період.Отчетний період
Згідно законодавства України:
1. податковим періодом з податку визнається календарний рік;
2. звітними періодами з податку визнаються перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року.
Звітними періодами для платників податків, обчислюється щомісяця авансові платежі виходячи з фактично одержаного прибутку, визнаються місяць, два місяці, три місяці і так далі до закінчення календарного року.
У тих випадках, коли сума податку на прибуток, обчислена з фактично одержаного прибутку відрізняється від суми авансових платежів, то проводиться розрахунок додаткових платежів до бюджету за такою формулою:
де: П _доп = 1 / 4 * (Н _факт - Н _авенс) * З * 100%,
П _доп - додатковий платіж;
Н _факт - фактична сума податку на прибуток;
Н _авенс - авнсовие платежі з податку на прибуток;
С - ставка рефінансування.
Авансові платежі за підсумками звітного періоду сплачуються не пізніше терміну, встановленого для подання податкових декларацій за відповідний звітний період.
Щомісячні авансові платежі, що підлягають сплаті протягом звітного періоду, сплачуються в строк не пізніше 28-го числа кожного місяця цього звітного періоду.
Платники податків, обчислюється щомісяця авансові платежі за фактично одержаного прибутку, сплачують авансові платежі не пізніше 28-го числа місяця, наступного за місяцем, за підсумками якого виробляється обчислення податку.
Порядок сплати податку на прибуток визначається самостійно, і він діє до кінця звітного року.
2.4. Податки в системі доходів бюджету
У процесі ринкової реформи економіки важливим є визнаний того, що макроекономічна стабілізація не можлива без значно глибинної перебудови державних фінансів в цілому і бюджету до центрального їх ланки зокрема. Бюджет є не тільки фінансовим планом створення централізованого фонду і перерозподілу государя ських ресурсів з використанням цілісної системи платежів, обліку звітності, він - один з основних засобів макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Державний бюджет фактично обидві спочиває існування країни, розвиток її економіки і культури, соціальний захист населення. За допомогою бюджету держава акумулюють грошові кошти для фінансування пріоритетних напрямків виробництва, соціального розвитку, активізує заходи щодо збільшення надходжень до бюджетів всіх рівнів, а також цільового й економного витрачання державних коштів. Це обумовлює необхідне проведення комплексу заходів на державному рівні і повсякденної роботи на місцях для забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів та здійснення видатків, постійного аналізу доходів і витрат бюджету, а також їх вплив на економіку.
Виходячи з реалій сьогоднішнього дня - економічної кризи, триваючого спаду виробництва ВВП, розладу фінансово-кредитної систем зростання неплатежів та знецінення національної грошової одиниці ', - ос буя актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування доходної частини державного бюджету
Дослідження формування доходів бюджетів країн з ринковою економікою показують, що вони формуються переважно за рахунок податкових надходжень. У загальному обсязі ВВП питома вага усіх податкових надходжень коливається від 30% у США до 61% у Швеції, що свідчить про значну частку податків у ВВП розвинених країн і головною їх ролі у перерозподілі доходів державою. У розвинених країнах серед податків переважають прямі податки: прибутковий податок з підприємців та громадян, податок на прибуток корпорацій, внески на соціальне страхування, що становлять 80-90 всіх податкових надходжень. Значно меншу питому вагу мають непрямі податки (податки на споживання - ПДВ і акцизи). Крім цих податків у зведені бюджети поступають інші незначні податки загальнодержавного (наприклад, мито), регіонального та місцевого значення. Сучасна структура доходів бюджетів України дещо інша. Наочне уявлення про структуру доходів і податкових джерелах їх утворення дає таблиця 2.3.
Таблиця 2.3. Структура податкових надходження Зведеного бюджету України у 2005-2007 рр..

Назва податку	2005 (План)	2006 (План)	2007 (Проект)
Податок на додану вартість Акцизний збір Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції Податок на прибуток підприємств Прибутковий податок з громадян Платежі за використання природних ресурсів Ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність Інші податки	45,4 6,9 3,9 12,1 18,3 8,7 1,1 3,6	32,8 11,1 6,5 18,5 15,5 7,2 3,8 4,6	35,6 6,6 5,6 25,0 15,7 5,9 1,0 4,6

Як видно з таблиці I, основними джерелами податкових надходжень а зведений бюджет України у 2005 і 2006 рр.. були:
- Внутрішні податки на товари "та послуги (2006 р. - 47,7%): податок на додану вартість; акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів; плата за ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність;
- Податки на доходи, прибуток та збільшення ринкової вартості (2006 р. - 34%): податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян.
Планові обсяги прибуткового податку з громадян в 2006 р. склали 3940 млн. грн .. або 15,5% обсягу всіх податкових доходів: обсяг податку на прибуток підприємств у цьому році - 4700 млн. грн., що у складі податкових джерел доходів Зведеного бюджету України сягає 18,5%. У 2007 р. істотних змін у структурі доходів також не відбудеться. Можна відзначити лише деякі позитивні зрушення в поступовому зростанні частки податку на прибуток підприємств.
Даним джерелам доходів Зведеного бюджету України присуши однакові особливості щодо реальності визначення їх обсягів та фактичного надходження.
Перше. Систематичне невиконання плану за групою внутрішніх податків на товари і послуги, на яку припадає левова частка всіх податкових доходів бюджетів України. Так, наприклад, запланований обсяг доходів від стягнення внутрішніх податків на товари і послуги, до складу яких входять податок на додану вартість, акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів і плата за ліцензії на підприємницьку професійну діяльність, у 2002 р. склав 10421300000 . грн. Фактично за рік до зведеного бюджету надійшло 9247,9 млн. грн., Тобто план надходжень було виконано на 88,7%. Не отримано грошові кошти в сумі 1337,5 млн. грн., З яких 1296,3 млн. припадало на податок на додану вартість і 41,2 млн. - на акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів. План доходів з податку на додану вартість у 2006р. був виконаний на 85,2% (із запланованих 8756,4 млн. грн. до зведеного бюджету фактично надійшло 7460,1 "млн.). Таким чином, фактичні надходження податку на додану вартість виявилися менше запланованих майже на 15%.
Другим за значенням у складі групи внутрішніх податків на товари і послуги виступає акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів. У 2005р. план доходів з акцизного збору був виконаний на 96,9% (із запланованих 1330 млн. грн. фактично за рік до Зведеного бюджету України надійшло 1288,8 млн.). Обсяг недоотриманих грошових коштів склав 41,2 млн. грн. План доходів з акцизного збору на імпортні товари в 2005р. був виконаний на 66,3% (із запланованих 300 млн. грн. фактично до зведеного бюджету надійшло 199 млн.).
Подібна ситуація з виконанням дохідної частини зведеного бюджету України склалася і в 2006 р. Запланований обсяг доходів від внутрішніх податків на товари і послуги, до складу яких входять податок на додану вартість, акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів і плата за ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність, у 2003 р. склав 12396,9 млн. грн. Фактично до зведеного бюджету за січень - листопад надійшло 9255,7 млн. грн., Або 74,7%.
За 11 місяців 2006р. фактично надійшло 7217,9 млн. грн. податку на додану вартість, що становить 86,9% затверджених обсягів. Надходження акцизного збору за цей період склали 1529.3 млн. грн. (54,2%), у тому числі з вітчизняних товарів - 1326,7 млн. грн. (67,6%) і з імпортних - 202,6 млн. грн. (23,6%). І тільки податок на прибуток підприємств у 2006 р. поступив, а відповідно до затверджених обсягів. Прибутковий податок з громадян за 11 місяців 2006 р. вступив в сумі 3854,1 млн. грн., Або 97,3% від планованих річних показників.
3. Рекомнедації ОПТИМІЗАЦІЇ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИ РІЗНИХ СИСТЕМАХ ОПОДАТКУВАННЯ
3.1. Напрями удосконалення оподаткування
Сьогодні реформування податкової системи на практиці триває окремими, роз'єднаними і неузгодженими методами, які анітрохи не стимулюють процес виробництва та реалізації продукції. Це основний недолік чинного порядку справляння податків і формування доходів бюджету. Система оподаткування відповідно до чинного законодавства вимагає радикальних змін у напрямку пошуку нових підходів і принципів побудови, науково обгрунтованих форм податків, ефективних методів впливу на економічні процеси. Прийняття окремих законодавчих актів не зможе реалізувати стратегічні задуми і напрямки фінансової політики з метою стабілізації економічного становища в країні. Тому постійно змінюються економічні умови,
саме життя призвели до того, що вирішення питання реформування податкової системи країни неможливо без прийняття єдиної перспективної програми - Податкового кодексу України.
Ця необхідність обумовлена в першу Черга тим, що кількість постійних внесення доповнень до чинних законів вже давно перейшло всі допустимі норми, що суспільне визнання необхідності сплати податків, перешкоджає активному впровадженню і обов'язковому виконанню норм чинного законодавства усіма суб'єктами господарської діяльності. Так, наприклад, у відповідності з новою редакцією Закону України «Про систему оподаткування в Україні», затвердженого Верховною Радою 18 лютого 2006 р., було встановлено перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів. Всі податки і збори, справляння яких не передбачено Законом, сплаті не підлягають, а будь-які обов'язкові платежі, які вводяться новими законами, повинні бути узгоджені з цим Законом.
Кабінет Міністрів України 17 травня 2000 р в своєму засіданні затвердив новий перелік податків і зборів та їх ставок, які увійдуть в проект урядового Податкового кодексу.
Загальнодержавні:
1. Податок на прибуток підприємств;
2. Податок на доходи фізичних осіб;
3. Податок на додану вартість;
4. Акцизний збір;
5. Податок на майно;
6. Держмито;
7. Мито;
8. Рентні платежі;
9. Податок на транспортні засоби;
10. Єдиний збір, який справляється у місцях пропуску через державний кордон;
11. Платежі за спеціальне використання природних ресурсів;
12. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
13. Екологічний збір.
Також Кабмін запропонував ввести комбіновану ставку ПДВ, знизити ставку податку на прибуток з 30% до 20%, скоротити перелік підакцизних товарів, знизити шкалу оподаткування фізосіб з 10-40% до 10-30%, скасувати збір до інноваційного фонду, амортизаційні відрахування в держбюджет , збір на будівництво та ремонт доріг, місцевий збір за проїзд по території і передбачає ввести місцевий податок на нерухоме майно за ставкою 1-2%.
Передбачається скасувати практично всі існуючі зараз податкові пільги, крім соціальних. Зниження ставок пропонується провести поетапно протягом 2-3-х років, у 2001 році - ставку податку на прибуток встановити в розмірі 25%, ПДВ - 17%, податку з фізичних осіб - 10%, 20%, 25%.
Передбачається, що Податковий кодекс України буде основним нормативним актом, що регулює оподаткування та застосовуваним до всіх податків, зборів та інших обов'язкових платежів до державного та місцевого бюджетів, за винятком мит, зборів і платежів, регульованих Митним кодексом України. У цілому передбачається, що податковий прес для суб'єктів господарської діяльності знизиться в середньому на 25-30%.
Планується, що цим кодексом будуть відрегульовані в Україну принципи оподаткування правової держави, визначені тим самим правові критерії, що мають першочергове значення для податкової системи. Кодекс регулює податкові зобов'язання, облік платників податків об'єктів оподаткування, правовий статус платників податків і податкових органів, і взаємини між ними, порядок та умови оподаткування в частині загальнодержавних податків і обов'язкових платежів, принципи оподаткування в частині місцевих податків, а також принципові положення, що стосуються застосування податкових законів і податкових правовідносин, порядку та умов притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства, опротестування дій податкових органів та їх посадових осіб.
Крім цього Податковий кодекс має усунути протиріччя між окремими нормативно-правовими актами, впорядкувати систему пільг і сформулювати спеціальні терміни і поняття.
Законодавчі та інші акти, які суперечать положенням Податкового кодексу, не матимуть юридичної сили.
Прийняття Податкового кодексу проходить досить повільно і складно, а Закон про Державний бюджет України на 2007 рік, за словами Президента України, не буде ним підписаний, якщо він буде грунтуватися на не оновленої податковій базі. Будемо сподіватися, що рішення Президента вплине на депутатів і ми отримаємо довгоочікуваний кодекс вчасно.
Податкова реформа, яка сьогодні проводиться в Україну, спрямована на усунення причин, що гальмують розвиток підприємницької діяльності всіх форм власності, на залучення інвестицій в економіку України, реальне збалансування бюджету, зміцнення податкової та бюджетної дисципліни. Одночасно планується розширити податкову базу за рахунок скорочення невиправданих пільг.
Податкова політика нашої держави зобов'язана дозволити такі взаємопов'язані проблеми, як забезпечення збалансованості бюджету і підвищення активності підприємницької діяльності. Нова податкова політика повинна передбачати реформування та створення ефективної та прогресивної податкової системи. Кількісні показники податкової системи мають перейти в якісні, шляхом скорочення кількості податків, зборів та обов'язкових платежів та впровадження системи врегульованих, науково-обгрунтованих форм і методів податкової практики для регулювання підприємницької діяльності через якісно нові, більш ефективні та стимулюючі податкові важелі. Реформування податкової системи нашої країни дозволить використовувати кошти, які вивільняться, для накопичення оборотних коштів, створити умови для зупинення спаду та стабілізації рівня виробництва.
Прийняття законодавчих актів з питань оподаткування, різного виду пільгування має переслідувати єдину мету - стимулювання виробничого процесу та сприяння соціальному захисту населення, та їх впровадження обов'язково має статися з нового бюджетного року. А загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, кількість їх видів і база для нарахування податків повинні бути стабільними не тільки протягом бюджетного року. але і протягом усього періоду реформування економіки.
Прийняття законодавчих актів з питань оподаткування, різного виду пільгування має переслідувати єдину мету - стимулювання виробничого процесу та сприяння соціальному захисту населення, та їх впровадження обов'язково має статися з нового бюджетного року. А загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, кількість їх видів і база для нарахування податків повинні бути стабільними не тільки протягом бюджетного року. але і протягом усього періоду реформування економіки.
Податкова реформа, з одного боку, вирішує дуже складне завдання. Необхідно змусити всіх суб'єктів підприємницької діяльності розуміти свої обов'язки перед суспільством за лотів платежах. Своєчасна і в повній мірі сплата податків повинна стати справою честі будь-якого поважає себе і свою державу підприємця. Податки зобов'язані сплачувати всі суб'єкти підприємницької діяльності - це об'єктивний закон економічного розвитку будь-якого суспільства. З іншого боку, держава за допомогою зниження податкового преса має сприяти легалізації тіньових доходів і потоків фінансових ресурсів та збільшенню надходжень до бюджету. Податкова політика України повинна бути жорсткою, але справедливою, стабільною, зрозумілою та привабливою; повинна виступати основним стимулюючим фактором у стабілізації виробництва, забезпечувати повне та якісне виконання доходів бюджетів усіх рівнів невиправданих пільг.
3.2.Оптімізація оподаткування підприємства
за допомогою спрощеної системи оподаткування

Як бачимо з вищевикладеного, застосування спрощеної системи оподаткування значно знижує податковий тягар, який лягає на підприємство.
Розглядаючи ситему оподаткування в Україні і в Росії, порівнюючи вплив податкового тягаря, лягає на підприємства Росії та Україні, можна зробити припущення про застосування спрощеної системи оподаткування Росії до Амвросіївському управлінню з питань газифікації та газопостачання.
Очевидно, що ставка податку в 15% від податкової бази «доходи, зменшені на величину витрат» набагато нижче 42%, що складаються з 18% ПДВ і 24% податку на прибуток, що обчислюються з податкової бази, яка визначається приблизно за тим же принципом. Використовуючи дану систему, організація може знизити ціну продукції, в розпорядженні підприємства буде залишатися набагато більше коштів для розвитку, збільшиться сума розподіляється прибутку серед власників підприємства. Все це в сукупності підвищить конкурентоспроможність бізнесу. Крім того, при використанні спрощеної системи оподаткування значно спрощується облік на підприємстві, що у свою чергу знижує витрати на оплату праці співробітників підрозділів, що займаються обліком.
Псує картину повної ідилії ряд обмежень, що вводяться нашими законодавцями.
Перше і дуже істотне обмеження - це річний оборот не повинен перевищувати 15 000 000 рублів на рік. Коментувати це не потрібно, тому підприємству з таким оборотом потрібно мати рентабельність, як мінімум 30%, щоб відчувати зароблене.
Друге - це закритий і досить обмежений перелік витрат, які приймаються при обчисленні оподатковуваної бази. Багато витрат, які зменшують базу оподаткування по податку на прибуток, не зменшують її у спрощеній системі оподаткування, тому необхідно одразу розглянути перелік витрат підприємства і наскільки він узгоджується з Податковим Кодексом. Крім того, через обмеженість списку витрат багато малих підприємств з рентабельністю менше 20% не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування. Наприклад, туроператори, тому що витрати з оплати вартості товарів, придбаних для подальшої реалізації зменшують доходи для визначення бази оподаткування, а видатки по оплаті послуг, придбаних для перепродажу доходи не зменшують.
Третє обмеження, яке знижує конкурентоспроможність дуже багатьох підприємств - це, те що «спрощенці» не є платниками ПДВ. Підприємства, які закуповують матеріали та напівфабрикати для свого виробництва, торгові організації, орендарі не хочуть мати справу з суб'єктами малого підприємництва, які перейшли на спрощену систему оподаткування, оскільки не можуть прийняти до заліку «вхідний» ПДВ через його відсутність. Таким чином, споживачі продукції «спрощенців» змушені платити до бюджету податок на додану вартість в набагато більшому обсязі.
Виходячи з вищевикладеного оптимально застосування спрощеної системи оподаткування підприємствами, зайнятими в сфері торгівлі і надання послуг фізичним особам.
Всі ці обмеження, які заважають широкому застосуванню спрощеної системи оподаткування, а також надзвичайна привабливість податкових ставок, які застосовуються у ній, наводять на думку комбінувати загальний режим оподаткування і «спрощення» для оптимізації податкових відрахувань.

3.3. Оптимізація оподаткування шляхом комбінування
різних режимів оподаткування
Розглянемо схеми оптимізації оподаткування виробничих, торговельних підприємств і організацій сфери послуг, яким з тих чи інших причин неможливо застосовувати тільки спрощену систему оподаткування.
Для більш достовірного результату обчислень основні показники роботи підприємств будемо висловлювати не кількісно-сумовому вимірі, а в буквеному.
Вихідні дані: Підприємство володіє виробничими потужностями, технологіями та персоналом для виготовлення продукції. Перехід на спрощену систему оподаткування неможливий, тому що загубиться більшість покупців продукції.
Вартість основних засобів: У
Сума валового обсягу продажів власної продукції: Х руб.
Сума витрат на закупівлю сировини: Y руб.
Інші виробничі витрати: Z руб.
Заробітна плата: A руб.
Обчислюємо суму квартальних податків при загальній системі оподаткування:
Податок на додану вартість:
x * 18/118-y * 18/118-z * 18/118 = (xyz) * 18/118 = 0,1525 x-0, 1525y-0, 1525z
Єдиний соціальний податок:
0,26 а
Податок на майно:
0,0055 b
Податок на прибуток:
0,24 * (xyza-(+0,1525 x-0, 1525y-0, 1525z) -0,26 a-0, 55b) =
= 0,2034 x-0, 2034y-0, 2034z-0, 3024a-0, 00132b
Загальна сума податків:
0,3559 x-0, 3559y-0, 3559z-0, 0424a +0,00418 b (1)
Для зниження податкового тягаря створюємо дружню компанію, в якій працюватиме основна маса персоналу підприємства і все обладнання буде у неї на балансі. Підприємство буде виробляти ту саму продукцію з давальницької сировини підприємства. Вартість послуг по виготовленню продукції з давальницької сировини буде становити суму, яка складається із зарплати персоналу (A), вартості інших виробничих витрат (Z), 80% різниці між сумою валового обсягу продажів і сумою витрат на закупівлю сировини (0,8 * (xy) ). Оподатковуваний база «доходи, зменшені на величину витрат».
Нові вихідні дані для підприємства
Сума валового обсягу продажів: Х руб.
Сума витрат на закупівлю сировини: Y руб.
Послуги з виготовлення продукції з давальницької сировини:
0,8 x-0, 8y + a + z руб.
Розраховуємо суму квартальних податків за загальним режимом оподаткування.
Податок на додану вартість:
x * 18/118-y * 18/118 = 0,1525 x-0, 1525y
Податок на прибуток:
0,24 * (xy-(0,8 x-0, 8y-az) - (+0,1525 x-0, 1525y)) =
= 0,0114 x-0, 0114y-0, 24a-0, 24z
Вихідні дані для підприємства
Дохід: a + z +0,8 x-0, 8y руб.
Витрати:
Заробітна плата A руб.
Інші виробничі витрати: Z руб.
Розраховуємо суму квартальних податків для підприємства, яка застосовує спрощену систему оподаткування:
Внески до Пенсійного фонду:
0,14 а
Єдиний податок:
0,15 * (a + z +0,8 x-0, 8y) - (a + z) -0,14 a) = 0,15 * (0,8 x-0, 8y-0, 14a) =
0,12 x-0, 12y-0, 021a
Загальна сума податків по двох підприємствах:
0,2839 x-0, 2839y-0, 121a-0, 24z (2)
Провівши математичне порівняння формули (1) і формули (2) приходимо до висновку, що економічна вигода податкової оптимізації становить мінімум 25%, що істотно при будь-яких обсягах виробництва.
Торгові організації можуть перевести свій персонал у структуру, яка застосовує спрощену систему оподаткування, яка буде надавати послуги торгової організації, що виконуються персоналом. Доходом цієї нової структури буде сума зарплати персоналу плюс 80% різниці між продажною вартістю товарів і сумою купівельної вартості товарів і заробітної плати персоналу.
Розрахунок економічної вигоди не потребує складних математичних операцій і складе 12% від фонду оплати праці по єдиному соціальному податку і 9% від прибутку торгової організації з податку на прибуток.
Та ж картина буде в організаціях сфери послуг з тією ж економічною вигодою.
Таким чином, Амвросіївському УГГ доцільно вибрати комбіновану систему оподаткування.

ВИСНОВОК
У нашій роботі ми проаналізували різні режими оподаткування, які використовують більшість малих підприємств в нашій країні. Були розглянуті варіанти податкового планування в кожній системі оподаткування для кожного базового податку. Значна маса податкових відрахувань може бути скорочена за рахунок правильного трактування витрат організації та узгодження цих витрат до положень податкового законодавства України.
Податкова система - один з головних елементів ринкової економіки. Вона виступає головним інструментом впливу держави на розвиток господарства, визначення пріоритетів соціального та економічного розвитку. Тому необхідно, щоб податкова система України була адаптована до нових суспільних відносин, відповідала світовому досвіду.
Наше податкове законодавство не повною мірою підходить до нових умов. Чинне законодавство фактично закрите по відношенню до світового, не стимулює залучення в народне господарство іноземних інвестицій. Світовий досвід свідчить, що податкове законодавство - не застигла схема, воно постійно змінюється, пристосовується до відтворювальним процесам, ринку.
Нестабільність наших податків, постійний перегляд ставок, кількості податків, пільг і т. д. безсумнівно, відіграє негативну роль, особливо в період переходу української економіки до ринкових відносин, а також перешкоджає інвестиціям як вітчизняним, так і іноземних. Нестабільність податкової системи на сьогоднішній день - головна проблема реформи оподатковування.
Безсумнівно, що плутанина з податками, в нашій країні призводить до нестабільного стану в економіці і ще більше посилює економічну кризу. Безсумнівно, для виходу з кризового стану необхідно одним з перших кроків налагодити податкову систему країни.
Крім того, за допомогою грамотної податкової оптимізації можна ще скоротити податковий тягар. Так, розрахована економічна вигода від комбінування різних режимів оподаткування показує, що суми відрахувань до бюджету можна скоротити на 25%, вивільняючи тим самим кошти для розвитку підприємств, нарощування оборотів, тим самим, збільшуючи доходи, а відповідно і податкові відрахування в майбутньому. Це безсумнівно відіб'ється на розвитку всієї країни в цілому.
Розроблені схеми допоможуть вийти багатьом підприємствам з «тіньової економіки», що дозволить знизити кількість економічних злочинів.
СПИСОК ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Податковий кодекс Російської Федерації частини 1 і 2.Офіціальний текст за станом на 15 вересня 2002 р. з змінами і доповненнями згідно ФЗ № 104, ФЗ № 110 від 24.07.02 р., ФЗ № 116 від 25.07.02 р., «ІКФ «ЕКМОС», М., 2002.
2. В.Г. Пансков. Податки і оподаткування в Російській Федерації. МЦФЕР, М., 2001.
3. Закон про прибутковий податок з фізичних осіб. 07.12.1991 р. № 1998-1 (дію до 01.01.2001 р.)
4. Кашин В.А. / Бобоєв М.Р. /. Про вдосконалення податкової системи Російської Федерації. Податковий вісник № 12,2002 р.
5. Акімова В.М. Податок на доходи фізичних осіб: пільги для забудовників та одержувачів житла. Податковий вісник № 8,2002 р.
6. Гаврилова Т. В. Про податок на доходи фізичних осіб. Податковий вісник № 2,10,11,12,2002 р.
7. М. Єрмілова. Податки і збори РФ в 2002 р. Податковий вісник № 1,2002 р.
8. Т. Левадна. Оподаткування фізичних осіб і індивідуальних підприємців. Податковий вісник № 4,5,2002 р.
9. Т. Левадна. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою за надання послуг через Інтернет. Фінансова газета, № 30, липень 2002
10. Д.В. Чистов. Господарські операції в комп'ютерній бухгалтерії 7.7 (Новий план рахунків) Видання друге перероблене. М., 2002.
11. Д.В. Чистов. Податковий облік в 1С: Бухгалтерии 7.7. «Фірма 1С», М 2002.
12. С.А. Харитонов. Настільна книга бухгалтера з обліку та оплати праці. Видання 6 перероблене. М, 2003.
13. С.А. Харитонов. Інформаційні технології податкового обліку. М, ЗАТ 1С., 2002.
14. М. Додж, К. Стінсон. Ефективна робота з Microsoft Excel 2000. Пітер, С-Пб, 2001, 1052 стор
15. 15.Чарльз Рабін. Ефективна робота з Microsoft Excel 2000. Пітер, С-Пб, 2001, 943 стор
16. Закон України "Про систему оподаткування".
17. Законодавство України про податки І збори з громадян / / Бюлетень законодавства І юридичної практики України. - 2005. - № 3
18. Воронкова О.М. Трансформація системи оподаткування в Україні / / фінанси України. - 2005. - № 1. - С. 118 - 123.
19. Грідчіна М.В., Вдовиченко М.І., Калина А.В. Податкова система України. - К.: МАУП, 2000. - 124 с.
20. Завгородній В.П. Податки і податковий контроль в Україні. - К.: А.С.К., 2006. - 639 с.
21. Луніна І. Податкова політика України в контексті створення умов для економічного зростання / / Економіка Україна. - 2006. - № 9. - С. 40 - 49.
22. Мельник П. Деякі суперечності в розвитку податкової системи та шляхи їх подолання / / Економіка Україна. - 2001. - № 7. - С. 16-21.
23. Найдьонов В., Махмудов О. Про реформування податкової системи / / Економіка Україна. - 2001. - № 12. С. 24-29.
24. Онєгіна В. Реформа податкової системи / / Бізнес-інформ. - 2004. - № 11. - С. 65 - 67.
25. Панасюк Б. Податковий кодекс - барометр стану у оюществе / / Економіка Україна. - 2002. - № 12. - С. 12-20.
26. Сенчуков В. Оптимальна система оподаткування / / Економіка Україна. - 1999. - № 3. - С. 55-60.
27. Синельников Б. В., Хорошилова Н. А. Податкова політика Як фактор вихід з економічної кри / / фінанси України. - 2001. - № 2. - С. 12 - 18.
РЕФЕРАТ
85 стор машинописного тексту, 3 табл., 3 рис., ДОДАТИ., 27 джерел.
ОПТИМІЗАЦІЯ ОПОДАТКУВАННЯ, ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО, УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ, ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ, АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА, ПОЛОЖЕННЯ, РЕСУРСИ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, СТАТУТ, СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ, ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ, ПОДАТОК НА ПРИБУТОК.
Об'єктом дипломної роботи є програма оподаткування Амвросіївського УГГ.
Предметом дослідження даної роботи дослідження системи оподаткування та підготовка рекомендацій оптимізації оподаткування при різних системах оподаткування.
Мета виконаної дипломної роботи полягає в розробці програми оптимізації оподаткування підприємства як інструменгта антикризового (корпоративного) управління аналізованого підприємства та удосконалення системи оподаткування підприємства в умовах ринкових відносин.
Наведено організаційно-господарська характеристика підприємства за 2002-2003 года.Проведен аналіз фінансового стану і загального режиму оподаткування підприємства з урахуванням особливостей структури управління підприємства на основі системи показників.
Розроблено конкретні рекомендації щодо оптимізації оподаткування при різних системах оподаткування підприємства. Рекомендації, розроблені в дипломній роботі, відзначені на планово-технічному Раді і будуть використані в практичній діяльності.

Розробка програми оптимізації оподаткування як інструменту антикризового корпоративного управління

Дипломник

Макаренко Інна Володимирівна

Макаренко Інни Володимирівни

ЗАЯВА

Місцеві податки

Назва податку