Загальнодержавні податки

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


КАФЕДРА

Фінансів

Курсова робота

На тему:

Загальнодержавні податки.

Виконав: студент
52 гр. ФЕФ
Олександрівський А. А.
Викладач:
Білозьорова Л.С.


Одеса 2004

Зміст:
Введення стор.2
1. Податкова система України, її становлення і розвиток, стр. 3
2. Характеристика окремих видів загальнодержавних податків, стор.10
2.1 Податок на додану вартість, стр. 10
2.2 Акцизний збір, стор 12
2.3 Податок на прибуток підприємств, стор 14
2.4 Прибутковий податок з фізичних осіб, стор.20
3. Напрями вдосконалення оподаткування,
стор. 26
4. Податки в системі доходів бюджету, стор 32
Висновок, стор 36
Список використаної літератури, стр. 37

Введення.
У ринковій економіці податки виконують настільки важливу роль, що можна з упевненістю сказати: без добре налагодженої, чітко діючої податкової системи, що відповідає умовам розвитку суспільного виробництва, ефективна ринкова економіка неможлива.
У чому ж конкретно полягає роль податків в ринковій економіці, які функції вони виконують у господарському механізмі? Відповідаючи на ці питання, звичайно починають з того, що податках належить вирішальна роль у формуванні доходної частини державного бюджету. Це, звичайно, так. Але не це головне для характеристики ролі податків: державний бюджет можна сформувати і без них. Хоча б за допомогою економічних нормативів відрахувань від прибутку до бюджету, що застосовувалися в нашій країні кілька років.
Податки, як основний атрибут держави, функціонують з часів зародження рабовласницького ладу і повинні виконувати наступні функції: фіскальну, стимулюючу, регулюючу і контролюючу. Але сьогодні в Україні ми найчастіше стикаємося тільки з фіскальною та контролюючої функціями. Тому політика стягування податків вимагає якнайшвидшого удосконалення, пошуку оптимальних варіантів побудови податків у змінюються економічних умовах, а також механізму вишукування та формування загальнодержавних фондів.
У цій роботі я постараюся розглянути важлива ланка податкової системи України - загальнодержавні податки і оцінити їх роль у поповненні бюджету країни.

1. Податкова система України, її становлення і розвиток
Податки існують у людському суспільстві майже тисячу років, але як і раніше немає для людини більш неприємної процедури, ніж їх сплата. Високі податки - це завжди неминуча злидні, розорення держави, шлях до катастрофи. Там, де високі податки, немає й мови про свободу і забезпеченому майбутньому. З іншого боку, винахід податків мало дуже велике значення для розвитку людського суспільства, тому що, мобілізуючи через податки значні ресурси в своє розпорядження, державні структури забезпечували захист своєї держави, розвивали виробництво, поліпшували матеріальне добробут своїх громадян, впливали на стан і розвиток науки, культури.
Формування податкової системи України почалося на рубежі 1991-1992 років. Складно визначити якусь конкретну дату, оскільки ще довгий час в оподаткуванні використовувались нормативні акти СРСР. Україна в 1991 році стала керуватися Законом Української РСР "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. № 1251-XII "в якості закону, регулюючого національну систему оподаткування. Однак це був досить недосконалий акт. Особливістю податкової системи України в 1992 р. стало поява нових податків. Так, виникають механізми податку на доходи (введений Законом України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" від 21.02,92 р. № 2146-ХП), податку на додану вартість (Закон України "Про податок на додану вартість" від 20.12.1991 р. № 2007 - XII, а потім прийнятий Декрет КМ України від 26.12.92 р, № 14-92) та ін
Ці важелі визначали специфіку податкової системи України. Оподаткування доходів підприємств і організацій проводилося за ставкою 18%, механізм податку на додану вартість припускав максимальну ставку 20% до оподатковуваного обороту. З'являється акцизний збір відповідно до нових умов (Закон України "Про акцизний характер, він був скасований Законом України" Про акцизний збір "від 18.12.91 р. № 1996 - XII). Поряд з цим використовувалися й усталені податкові важелі: податок з власників транспортних коштів, плата за землю, прибутковий податок з громадян.
Рубіж 1992-1993 року в Україні відзначався жвавими дискусіями при обговоренні перспектив розвитку податкової системи. В кінці 1992 р. сформувалися кілька концепцій,
ПЕРША - відбивала позицію голови комісії з питань економічної реформи та управління народним господарством Верховної Ради України В. Пилипчука. У її основі лежало оподаткування обсягів реалізації, за якими за звітний період надійшла оплата, за рахунок продавця, з системою диференційованих ставок в залежності від сфери та виду діяльності.
ДРУГА - грунтувалася на підході Головної Державної податкової інспекції, Міністерства фінансів та Міністерства економіки України. Система оподаткування тут була представлена ​​податком на прибуток (за єдиною ставкою рівні 30-35%); пільгування коштів, що спрямовуються на інвестиційні цілі: обмеженням ставки податку на додану вартість 20% і скасуванням пільг по ньому; чітким розмежуванням податків на державні та місцеві; переходом в оподаткуванні фізичних осіб до сукупного річного доходу як об'єкта оподаткування.
ТРЕТЯ - ​​була запропонована Українським Союзом промисловців і підприємців. Вона
представляла концепцію, в цілому аналогічну другий, але з великим акцентом на заходи, що забезпечують пріоритет виробників.
До початку 1993 року податкова система набула рис, сформульовані Мінфіном, Мінекономіки і т.п., що і було закріплено в пакеті Декретів Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року. У цей день відбувся "декретну залп" у галузі податкового регулювання, практично обновив всю систему податків України.
У 1993 році основним видом прямих податків на юридичних осіб, що діяли в Україні, був податок на доходи. Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" був прийнятий 21 лютого 1992 р., і протягом всього 1992 податок стягувався з юридичних осіб на території України. В умовах пошуку оптимальних податкових важелів з початку 1993 р. як прямого податку був введений податок на прибуток (Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на прибуток підприємств і організацій" від 26.12.1992 р. № 12-92). Однак, незважаючи на більш прогресивний характер, він був скасований Законом України "Про Державний бюджет України на 1993 рік" (ст. 8) і, починаючи з другого кварталу 1993 року, був відновлений в дії Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" . Така зміна в 1993 році було спробою зверстати Держбюджету, не збільшуючи його дефіцит. Одним з важелів цієї політики був обраний повернення до більш напруженого податкового пресу. Відносно новим для податкового законодавства в 1992 році для оподаткування доходу (прибутку) стало використання механізму податкового кредиту. Платники зіткнулися з ним з початку 1992 року. Якісне оновлення податкової системи України припало на 1994-1995 роки. У цей період формуються стійкі, відпрацьовані податкові механізми. Поряд з діючими податками виникають нові (наприклад, податок на промисел). До 1994 року остаточно формується система місцевих податків і зборів, введена Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. № 56-93 та уточнена Законом України від 17.06.93 р. № 3293-XII.
Найбільш значні зміни в цей період були пов'язані з прийняттям Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР" Про систему оподаткування "від 02.02.94 р. № 9904-Х11: Закону України" Про оподаткування прибутку підприємств "від 28.12.94 р. № 334/94-ВР. Закріплюються механізми реалізації контролюючої функції податків: Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України" Про державну податкову службу в Україні "від 24.12.93 р. № 3813-Х11; Закон України" Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів від 22.12.94 р. № 320/94-ВР.
У 1997 році відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо реформування податкової політики" від 31.07.96 р. № 621/96 розпочався наступний етап розвитку податкової системи України, який не приніс очікуваного результату. Внаслідок економічної кризи, який характеризувався спадом виробництва, падінням обсягу товарної продукції та послуг, посиленням бюджетного дефіциту, податкова система не набула стабільності. В умовах кризи неплатежів платник завжди міг своєчасно розрахуватися з бюджетом. Обсяги накопиченої простроченої заборгованості, в тому числі безнадійної, в умовах недоступності кредитів і несприятливого інвестиційного клімату в країні не дозволили більшості підприємств стабілізувати свій фінансовий стан, збільшити обсяги виробництва та послуг і своєчасно сплатити податки і поточні платежі.
Порівняння податкових систем України та розвинених країн (США, Англії, Німеччини, Франції, Італії, Канади, Японії) показує, що, на перший погляд, у них немає суттєвих відмінності. Так, в Україні використовуються такі ж основні види прямих і непрямих податків - податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, плата за землю, ПДВ, акцизний збір, митні збори та ін Але при більш глибокому аналізі виявляються особливості, які істотно відрізняють системи оподаткування в Україні та в країнах з розвиненою ринковою економікою. Це, перш за все висока ставка ПДВ і надмірно широке його застосування, а також використання механізму оподаткування прибутку (обкладення коштів, що спрямовуються на інвестиції та розвиток виробництва, вилучення частини амортизаційних відрахувань та інших), в результаті якого частка вилучення прибутку досягає від 65 до 85 % (за максимальними оцінками). На рис. 1 показано, які податки складають основу дохідної частини зведеного бюджету України.
\ S

Рис. 1. Структура доходів зведеного бюджету України у 1998 р.:
/ - Прибутковий податок з громадян; 2 - державні цільові фонди;
3 - акцизний збір і мито; 4 - податок на додану вартість;
5 - податок на прибуток підприємств; 6 - інші надходження
Більшість вчених-економістів і підприємців вважають, що податкова система Україна орієнтована переважно на виконання фіскальної функції, а проголошені в Законі України "Про систему оподаткування" [12] принципи стимулювання підприємницької виробничої активності і соціальної справедливості практично не дотримуються.
"Формування законодавчої бази оподатковування в країні почалося з введення в дію з 1 жовтня 1991 р. Закону України" Про систему оподаткування ". Цей Закон носить основоположний характер, він визначає принципи побудови системи оподаткування в країні, види податків і зборів, об'єкти оподаткування, обов'язки , права і відповідальність платників податків.
У 1994 р., а потім у 1997 р. були прийняті дві нові редакції зазначеного Закону. У табл. 1 представлений перелік податків і зборів відповідно до останньої редакції Закону. В даний час в Україну поки не стягується податок на нерухомість і скасовано збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення,
У табл. 2 наведено окремі види платежів до зведеного бюджету України, а також їх питома вага у ВВП. Згідно з даними табл. 3, Державний бюджет України більш ніж на три чверті формується за рахунок податків, а частка неподаткових надходжень становить близько 24%.

Таблиця 1

Види податків і зборів, що справляються на території України

Загальнодержавні податки і збори
Місцеві податки і збори
1. Податок на додану вартість
2. Акцизний збір
3. Податок на прибуток підприємств
4. Податок на доходи фізичних осіб
5. Мито
6. Державне мито
7. Податок на нерухоме майно
8. Плата (податок) за землю
9. Рентні платежі
10. Податок з власників транспортних засобів
11. Податок на промисел
12. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету
13. Збір за спеціальне використання природних ресурсів
14. Збір за забруднення навколишнього середовища
15. Збір на обов'язкове соціальне страхування
16. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
17. Збір до Державного інноваційного фонду
18. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності
19. Відрахування та збір на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг

Місцеві податки

1. Податок з реклами
2. Комунальний податок
Місцеві збори (обов'язкові платежі)
1. Готельний
2. За паркування автотранспорту
3. Ринковий
4. За видачу ордера на квартиру
5. Курортний
6. За участь у бігах на іподромі
7. За виграш у бігах на іподромі
8. За участь у грі на тоталізаторі
9. За право використання місцевої символіки
10. За право проведення кіно-і телезйомок
11. За право проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей
12. За проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, який прямує за кордон
13. За видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі
14. З власників собак


Таблиця 2

Надходження платежів до зведеного бюджету України

П л а т е ж і
Питома вага платежів, у%
1997
1998
У доходах бюджету
У ВВП
У доходах бюджету
У ВВП
1.
2.
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15

16
17
17.1
17.2
17.3
17.4
17.5
17.6
17.7
Податок на додану вартість
Акцизний збір
Податок на прибуток підприємств
Прибутковий податок з громадян
Плата за землю
Плата за спеціальне використання лісових ресурсів, надр та ін
Рентна плата за нафту і природний газ
Відрахування на геологорозвідувальні роботи
Державне мито
Мито
Податок на промисел
Надходження про приватизацію державного майна
Місцеві податки і збори
Податок з власників транспортних засобів
Надходження відрахувань від перевищення поточних витрат над витратами Нацбанку
Збори та інші неподаткові доходи
Надходження до загальнодержавних фондів фінансових ресурсів. У т.ч.:
Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи
Державний інноваційний фонд
Державний фонд сприяння зайнятості
Фонд розвитку ПЕК
Збір за забруднення навколишнього середовища
Збір для соціального захисту інвалідів
Відрахування та збори на будівництво, ремонт та утримання доріг загального користування
28,0
4, .3
21,0
12,1
3,7
1,0
3,4
0,6
1,0
2,6
0
0,5
1.3
0,6
0,3
7,7
11,9
6,3
1,0
0,8
0,7
0
0,2
2,9
8,2
1,3
6,2
3,6
1,1
0,3
1,0
0,2
0,3
0,8
0
0,1
0,4
0,2
0,1
2,2
3,4
1,8
0,3
0,2
0,2
0
0,1
0,8
25,4
4,5
19,8
12,5
3,4
0,9
0,6
0,8
0,5
2,4
0
3,6
1,3
0,6
0,7
8,6
14,4
7,7
2,6
1,9
0,9
0,1
0,2
1,0
8,5
1,3
2,4
3,5
1,0
0,3
0,2
0,3
0,14
0,7
0
1,1
0,4
0,2
0,2
3,33
4,53
2,5
0,9
0,6
0,3
0
0
0,23
Усього:
100,0
29,4
100,0
28,0

Таблиця 3

Структура податкових надходжень
до Державного Бюджет Україні *
П про до а із а т е л ь
Питома вага,%
У сумі доходів Держбюджету
у ВВП
Податок на додану вартість
Акцизний збір
Збір за спеціальне використання природних ресурсів
Рентні платежі
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Держбюджету
Державне мито
Мито
Збір до Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи
Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття
Збір до Державного інноваційного фонду
Збір за забруднення навколишнього середовища
Відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання доріг загального користування
Надходження від загальнодержавних податків і зборів до бюджету
Неподаткові надходження до бюджету
41,5
6,3
1,0
0,95
1,7
0,69
3,4
12,3
3,0
4,38
0,02
1,12
76,36
23,64
8,5
1.3
0,2
0,2
0,35
0,14
0,7
2,53
0,62
0,9
0,004
0,23
15,67
4,87
* За статистичними даними за 1998 р.

2. Характеристика окремих видів загальнодержавних податків.
2.1 Податок на додану вартість
\ S

Податок на додану вартість - основний загальнодержавний податок в Україні і найбільш великий джерело державних доходів. Наприклад, у 1998р. надходження від ПДВ забезпечили 25,4% доходів зведеного бюджету України (рис. 3.2). Цей податок був введений у 1992р. Декретом Кабінету Міністрів України. Законодавче оформлення ПДВ отримав в 1997 р. з прийняттям Закону України "Про податок на додану вартість" (введений в дію з 1 жовтня 1997 р.).
Рис. 2. Питома вага ПДВ у доходах зведеного бюджету та у ВВП України,%
Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, а також ввезення і вивезення товарів (робіт, послуг) за її межі. Платниками ПДВ є:
• юридичні та фізичні особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищував 1200 НМДГ;
• особи, які ввозять товари (роботи, послуги) на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України;
• особи, які торгують на митній території України за готівкові кошти незалежно від обсягів продажів (крім фізичних осіб, які торгують на умовах сплати ринкового збору);
• особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через неї.
Платники ПДВ зобов'язані зареєструватися в податкових органах. Кожному з них надається індивідуальний податковий номер. Податкові органи ведуть реєстр платників.
Звітним податковим документом, який одночасно буде і розрахунковим документом, є податкова накладна, яку платник податку зобов'язаний видавати покупцеві на його вимогу. Крім того, в товарних чеках або інших розрахункових документах, які зобов'язаний видавати продавець, повинна вказуватися сума ПДВ.
Податок на додану вартість становить 20% ціни товарів (робіт, послуг) і додається до неї. Окремі операції оподатковуються цим податком за нульовою ставкою (наприклад, продаж товарів на експорт). Крім того, Законом встановлено перелік операцій, звільнених від ПДВ (наприклад, продаж книжок вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, товарів спеціального призначення для інвалідів і т. д.).
Основою визначення кінцевої ціни реалізації товарів (робіт, послуг) є відпускні ціни підприємств, які включають в себе собівартість і прибуток. Ціна реалізації продукції (робіт, послуг), що містить ПДВ, визначається за формулою:
Цр = (С + П) .1,2,
де С - собівартість продукції; П - прибуток.
Сума акцизного збору з підакцизних товарів також включається в оборот, оподатковуваний ПДВ. Крім того, в нього включаються ввізне мито і митний збір (за імпортними підакцизних товарів) та інші надбавки до цін, передбачені законодавством. Для визначення суми ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, використовується метод податкового кредиту. Податковий кредит надається всім платникам ПДВ. Він складається із сум ПДВ, сплачених у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до валових витрат виробництва та обігу, а також у зв'язку з придбанням основних фондів і нематеріальних активів.
Якщо за результатами звітного періоду різниця між сумою податку, отриманої у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), та сумою податкового кредиту виявиться негативною, ця різниця повинна бути або відшкодована платнику з Державного бюджету України, або, за його бажанням, зарахована в рахунок майбутніх платежів. Якщо ця сума не відшкодована протягом наступного місяця, вона вважається бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються відсотки на рівні 120% облікової ставки Національного банку України.
При реалізації товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування, платник не користується податковим кредитом і включає суми ПДВ, сплачені постачальникам, до складу валових витрат виробництва (обігу). Для деяких видів продукції (зокрема, для експортних товарів) застосовується нульова ставка ПДВ. Продавець продукції (робіт, послуг), до якої застосовується нульова ставка, має право на податковий кредит і відповідно на відшкодування з бюджету сум ПДВ, сплачених ним при придбанні продукції (робіт, послуг), необхідної для виробництва.
2.2 Акцизний збір
Як і ПДВ, акцизний збір є непрямим податком (тобто включається до ціни товарів) і оплачується, в кінцевому рахунку, покупцем, а не виробником продукції. Його відносять до категорії індивідуальних (специфічних) акцизів, які відрізняються від універсального акцизу ПДВ тим, що встановлюються для окремих видів товарів за диференційованими ставками. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Акцизний збір був введений в Україні в 1992 р. і разом з ПДВ замінив податки з обороту і продажів. Акцизним збором оподатковуються споживчі товари, які, як правило, не відносяться до предметів першої необхідності і рівень рентабельності яких досить високий.
Об'єктом оподаткування акцизним збором (схема 3.1) є повна вартість товарів, обороти з реалізації підакцизних товарів, а також наступні обороти:
• з реалізації товарів для промислової переробки;
• з передачі товарів усередині підприємства для невиробничих потреб, а також своїм працівникам, у тому числі натуральна оплата праці;
• з реалізації товарів без оплати їх вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги), у тому числі експортні поставки в порядку товарообмінних (бартерних) операцій;
• з передачі безкоштовно або з частковою оплатою товарів іншим підприємствам та фізичним особам;
• за сумами, отриманими в порядку часткової оплати розрахункових документів за реалізовані товари;
• за сумами, які надходять на основі рішень арбітражного суду, судових та інших органів з розгляду спорів від організацій залізничного, водного, повітряного і автомобільного транспорту;
• з реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, яке по праву власності перейшло до держави.
Схема 1. Акцизний збір


Об'єктом оподаткування імпортних товарів є їх митна вартість, якщо вони придбані за іноземну валюту. За деякими імпортним підакцизних товарів встановлюються ставки, які в кілька разів перевищують ставки по аналогічних вітчизняних товарів. Причина такої диференціації полягає в намірі не тільки збільшити бюджетні надходження, але й захистити вітчизняних виробників відповідної продукції від конкуренції з імпортними товарами. Справляння акцизного збору припускає вирішення фінансових проблем держави за рахунок забезпечених верств населення. Воно пом'якшує регресивність податків на споживання в цілому. Перелік товарів, по яких стягується цей податок, в основному відповідає цій цілі. Виключення складають алкогольні і тютюнові вироби. Включення їх в об'єкт оподаткування акцизним збором обумовлено, перш за все, дуже високою рентабельністю цих товарів. При відсутності податку їх виробники одержували б надвисокі доходи.
2.3Налог на прибуток підприємств
Цей основний прямий податок, що стягується з юридичних осіб в Україну. Він забезпечує значні надходження до бюджетної системи (наприклад, в 1997 р. вони склали 21% доходів зведеного бюджету України, а в 1998 р. - 19,8%).
Оподаткування прибутку (доходу) підприємств постійно знаходиться в центрі уваги законодавців, які неодноразово брали спроби удосконалити його Зміна об'єкта оподаткування, ставок податку, складу податкових пільг, бази оподаткування викликало необхідність прийняття нових законодавчих актів; в результаті за період 1991-1998 рр.. стягування податку з прибутку (доходу) підприємств регулювалося нормами чотирьох законів. Так, у 1991 р, в Україні діяв Закон СРСР "Про податки з підприємств і організацій відповідно до якого об'єктом оподаткування була балансовий прибуток підприємства, що розраховується як сума прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій , зменшених на суму витрат по цих операціях. Для підприємств встановлювався граничний рівень рентабельності, диференційований за галузями. Максимальна ставка податку на прибуток у межах встановленого рівня рентабельності становила 35%. При перевищенні граничного рівня рентабельності вона підвищувалася до 80 і 90% (залежно від розміру перевищення). Крім того, ставки податку на прибуток були диференційовані в залежності від сфери діяльності. Наприклад, для підприємств громадського харчування, торгово-закупівельних, посередницьких і видовищних кооперативів вона становила 65%, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції - 25, по її вирощуванню - 15%.
Для правильного розрахунку прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) Законом було встановлено перелік витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються в її собівартість.
З 1 січня 1992 р. було введено в дію Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій відповідно до якого об'єктом оподаткування замість балансового прибутку став валовий дохід підприємства, зменшений на суму матеріальних витрат та обов'язкових платежів. Тим самим в об'єкт оподаткування крім прибутку були включені витрати на оплату праці. Якщо підприємство не мало прибутку, але виплачувало заробітну плату, воно повинно було сплачувати податок на дохід. Таким чином, податок на дохід стягувався незалежно від ступеня прибутковості підприємства. Це вело до "вимивання" величезних сум оборотних коштів у підприємств , які виробляли трудомістку продукцію (роботи, послуги) і не відрізнялися високим рівнем рентабельності. Ставка податку становила 18% оподатковуваного доходу. Знижені ставки в розмірі 15% встановлювалися для спільних підприємств з часткою іноземного інвестора в статутному фонді понад 30% і в розмірі 9% для дослідних заводів. Підвищені ставки встановлювалися для посередницької діяльності (65%) та доходів від казино, відеосалонів, гральних автоматів, проведення концертно-видовищних заходів (70%).
Надавши неабиякий вплив на погіршення фінансового стану багатьох підприємств і на збільшення тіньового сектора економіки, що розглядається Закон був замінений з 1 січня 1995 р. Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Об'єктом оподаткування стала балансовий прибуток підприємства, що розраховується як загальна сума прибутку від усіх видів діяльності за звітний період. Базова ставка податку складала 30%. Виробництво сільськогосподарської продукції не обкладалося податком на прибуток. Для підприємств агропромислового комплексу встановлювалася ставка 15%, для посередницьких операцій - 45, для прибутку від проведення лотерей та грального бізнесу - 60%.
З 1 липня 1997 р. було введено в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України" Про оподаткування прибутку підприємств "», в якому містяться зміни методичних основ оподаткування прибутку, що зажадали введення спеціального податкового обліку. Суть цих змін полягає в наступному.
1. Замість показників "балансовий прибуток", "прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг)", "виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)", "собівартість реалізованої продукції", які використовувалися в розрахунках податку на прибуток відповідно до Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств "від 28 грудня 1994 р. (далі - Закон), введені показники" валовий дохід "," валові витрати виробництва та обігу ". Валовий дохід визначається як загальна сума доходів підприємства від усіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах.
Валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються підприємством для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Для цілей оподаткування з валового доходу віднімаються суми акцизного збору і ПДВ, отримані підприємством у складі ціни реалізації продукції (робіт, послуг), і деякі інші надходження, перераховані в Законі. З скоригованого таким чином валового доходу віднімаються валові витрати виробництва та обігу підприємства і амортизаційні відрахування; отримана різниця являє собою прибуток, яка є об'єктом оподаткування:
Скоригований валовий дохід (валовий дохід - ПДВ - акцизний збір - внески до статутного - отримані дивіденди - інші надходження, визначені законом про оподаткування прибутку)
Валові витрати виробництва та обігу ± спад (приріст) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції
Амортизаційні відрахування
Оподатковуваний прибуток
2. Термін "амортизація" відповідно до нового Закону означає поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення (або поліпшення) основних фондів і нематеріальних активів на зменшення прибутку підприємства у межах норм амортизаційних відрахувань.
Вводиться нова методика розрахунку амортизаційних відрахувань. Суть її в тому, що лінійний метод, відповідно до якого кожен вид основних фондів і нематеріальних активів амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості, нормативного терміну служби та норм амортизаційних відрахувань, продовжує діяти тільки для нематеріальних активів. Для основних фондів використовується інший порядок. По-перше, всі вони поділяються на три групи, для кожної з яких норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості цих груп у такому розмірі: для групи I - 1,25% на квартал, для II - 6,25, для III - 3,75%. По-друге, балансова вартість груп основних фондів розраховується за спеціальною формулою на початок кожного кварталу. По-третє, облік балансової вартості по кожному виду основних фондів ведеться тільки по групі I. Для основних фондів, що відносяться до груп II і III, облік балансової вартості ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи, оскільки для цілей оподаткування не потрібно вести облік балансової вартості по кожному виду основних фондів. По-четверте, змінені норми прискореної амортизації основних фондів. Раніше діяв порядок передбачав, що прискорена амортизація - це збільшення щорічної норми амортизації в 2 рази. В даний час встановлено наступні норми прискореної амортизації:
для 1-го року - 15%, 2-го - 30, 3-го - 20, 4-го - 15, 5-го - ТО, 6-го - 5, 7-го - 5%.
Облік основних фондів, за якими підприємство приймає рішення про прискорену амортизацію, ведеться окремо для кожного об'єкта. Амортизаційні відрахування нараховуються на їхню первісну вартість, збільшену на суму витрат по поліпшенню цих фондів.
3. Питання про дату виникнення зобов'язань по сплаті податку на прибуток вирішується аналогічно тому, як це прийнято для ПДВ, тобто датою збільшення валового доходу вважається дата події, що відбулася першою: або дата зарахування коштів на банківський рахунок підприємства (дата оприбуткування в касі при реалізації за готівку), або дата відвантаження товарів (робіт, послуг).
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата події, що відбулася першою: або дата списання грошових коштів з банківських рахунків підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) (при розрахунках готівкою - день видачі з каси), або дата оприбуткування товарів або фактичного отримання робіт (послуг).
4. Замість обліку витрат на виробництво реалізованої продукції підприємства (крім виробників сільськогосподарської продукції) для цілей оподаткування повинні вести облік приросту (убутку) балансової вартості матеріальних оборотних активів (запасів на складі, в незавершеному виробництві та в залишках готової продукції). Приріст балансової вартості цих запасів за звітний квартал віднімається від суми валових витрат, а її спад додається до валових витрат платника податку в цьому кварталі.
5. Замість кількох ставок податку на прибуток, диференційованих за видами діяльності, які діяли раніше, застосовується єдина ставка (30%) для всіх платників. У Законі залишилося дуже мало пільг з податку на прибуток. Звільняється від оподаткування лише прибуток підприємств, які засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів (якщо кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих, а їх фонд оплати праці - не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці), і прибуток, отриманий від реалізації в України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва (відповідно до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України).
Звільняються від оподаткування також доходи неприбуткових організацій (до них відносяться установи освіти, культури, охорони здоров'я, які утримуються за рахунок бюджету, благодійні фонди, пенсійні фонди, кредитні спілки, асоціації, релігійні організації, зазначені в Законі), які отримані з джерел, перерахованих у Законі (доходи від основної діяльності, безповоротна фінансова допомога, добровільні пожертви,
пасивні доходи). Незважаючи на те, що в Законі України "Про систему оподаткування" першим принципом побудови податкової системи країни названо стимулювання підприємницької виробничої активності шляхом надання пільг з оподаткування прибутку, що спрямовується на розвиток виробництва, законом про оподаткування прибутку такі пільги не передбачені. Є тільки норма, що передбачає обкладання прибутку від реалізації інноваційних проектів (продуктів), заявлених при реєстрації в інноваційних центрах, у розмірі 50% діючої ставки податку.
Скасування диференціації ставок податку та розширення бази оподаткування за рахунок скорочення пільг - це ознака лібералізації оподаткування прибутку.
Платники податку самостійно визначають суму податку, що підлягає сплаті, і сплачують його не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Декларація про прибуток за звітний квартал подається платниками державним податковим органам не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Підприємства-виробники сільськогосподарської продукції подають декларацію про прибуток і розрахунок податку на прибуток разом з річним бухгалтерським звітом і сплачують цей податок раз на рік. Решта платники, за винятком нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові внески податку за 1 і II місяці кварталу наростаючим підсумком з початку року відповідно до 20 числа II і III місяці кварталу.
Нерезиденти, які здійснюють діяльність на території України через постійне представництво, повинні розраховувати суму податку на прибуток і сплачувати його за результатами звітного кварталу.
Дивіденди, що сплачуються емітентами корпоративних прав, виділені в окремий об'єкт оподаткування. Незалежно від того, чи є джерелом виплати дивідендів прибуток або прийнято рішення про їх виплаті за рахунок інших власних джерел, платник нараховує та утримує із виплат податок на дивіденди в розмірі 30% нарахованої суми виплат. Платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав - зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму сплаченого податку на дивіденди. Податок на дивіденди не сплачується при виплаті дивідендів акціями (частками, паями), емітованими підприємством, яке нараховує дивіденди, якщо така виплата не змінює пропорцій участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства-емітента. Усунення подвійного оподаткування прибутку передбачено наступним чином: суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, які сплачені суб'єктами підприємницької діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні за наявності договору Україна з даною країною про усунення подвійного оподаткування.
2.4 Прибутковий податок з фізичних осіб
Це основний прямий податок з громадян в Україні Його питома вага в доходах зведеного бюджету останнім часом збільшується:. якщо у 1993 р. він становив лише 5,7%, то в 1998 - вже 12,5%. Прибутковий податок належить до числа особистих податків, що враховують індивідуальні життєві обставини платників податків: їх платоспроможність і сімейне-положення.
Об'єктом оподаткування цим податком для громадян, які мають постійне місце проживання в Україну, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з щомісячних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території Україні, так і за її межами, а для громадян, які не мають постійного місця проживання в Україну, - дохід, одержаний з джерел в Україну. Сукупний оподатковуваний дохід фізичної особи визначається шляхом його зменшення на суми передбачених законом податкових пільг:
Дохід платника прибуткового податку в грошовій і натуральній формах
Суми виплат, які не включаються до сукупного оподатковуваного доходу (пенсії, доходи від вирощеної в своєму підсобному господарстві продукції рослинництва і тваринництва відсотки за вкладами в банки і т.д.)

Сукупний дохід

Доходи, одержувані за місцем основної роботи
Доходи, одержувані не за місцем основної роботи
Доходи від занять підприємницькою діяльністю та інші доходи
Пільги з податку (неоподатковуваний мінімум, зменшення одному з батьків оподатковуваного доходу на суму мінімальної заробітної плати на кожну дитину у віці до 16 років і т.д.)
Сукупний оподатковуваний дохід

Доходи фізичних осіб, які підлягають обкладенню прибутковим податком, для зручності розрахунків об'єднують у три групи:
• одержувані громадянами за місцем основної роботи (там, де зберігається трудова книжка) і прирівняні до них доходи (заробітна плата, премії, дивіденди, інші грошові та натуральні виплати, доходи від роботи за сумісництвом, договорами цивільно-правового характеру, авторські винагороди, доходи від виконання разових та інших робіт);
• одержувані громадянами не за місцем основної роботи (за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт за договорами підряду та іншими договорами цивільно-правового характеру, доходи від підприємницької діяльності, якою фізичні особи займаються поряд з основною роботою);
• від занять підприємницькою діяльністю й інші (наприклад, від здачі приміщень та майна в оренду).
Податкові пільги зменшують розмір оподатковуваного доходу фізичних осіб. В Україні застосовується система податкових знижок, яка включає в себе неоподатковуваний мінімум доходів, знижки на дітей, для інвалідів, громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, учасників Великої Вітчизняної війни та деяких інших категорій платників.
Неоподатковуваний мінімум - основний і найбільш важливий вид податкової знижки, наданої всім платникам податків. Для зручності розрахунків він введений у шкалу оподаткування, тобто встановлені ставки податку застосовуються щодо доходів, з яких вже виключено неоподатковуваний мінімум. Розмір неоподатковуваного мінімуму повинен періодично підвищуватися в міру підвищення цін і номінальних доходів платників податків, щоб захищати доходи фізичних осіб від підвищеного оподаткування в умовах інфляції. В іншому випадку все більша частина реальних доходів населення буде вилучатися в бюджет.
До податковим знижкам відноситься також пільга, яка враховує сімейний статус платника податків. Відповідно до українського законодавства сукупний оподатковуваний дохід одного з батьків додатково до неоподатковуваного мінімуму зменшується на суму, яка не перевищує встановленого чинним законодавством розміру неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину віком до 16 років у тому випадку, якщо місячний оподатковуваний дохід не перевищує розміру десяти мінімальних місячних заробітних плат. Крім того, одному з батьків багатодітних сімей обчислений прибутковий податок зменшується також на 50%.
Податкові знижки у встановлених розмірах застосовуються і для інших категорій платників: громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, учасників Великої Вітчизняної війни та інших бойових операцій.
Ставки податку на доходи громадян в Україні неодноразово змінювалися. Так, з січня по травень 1993 р. було чотири ставки основної шкали, а максимальна ставка податку на доходи понад 30 мінімальних заробітних плат становила 50%. Починаючи з червня 1993 р. була введена додаткова максимальна ставка 90% на суму сукупного доходу понад 100 мінімальних зарплат, зменшену на розмір неоподатковуваного мінімуму. Таким чином, "ступінчастість" і прогресивність податкової шкали були істотно підвищені. Подібна практика суперечила тенденції розширення бази оподаткування та зниження граничних ставок прибуткового податку в розвинених країнах, провокувала приховування від оподаткування і викликала невдоволення платників. Тому вже в жовтні 1994 р. кількість ступенів і рівень максимальної ставки були зменшені. Максимальна ставка прибуткового податку була знижена до 40%, число ставок склало 5. Ставки прогресивного оподаткування доходів громадян представлені в табл. 3.5.
Нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи, одержувані громадянами за місцем основної роботи, здійснюються юридичними та фізичними особами-підприємцями, які проводять виплату доходів. Після закінчення календарного року ними ж визначається сума сукупного річного оподатковуваного

Таблиця 3.5 Шкала прогресивного оподаткування доходів громадян
Місячний сукупний оподатковуваний дохід (в неоподатковуваних мінімумах)
Ставка податку
Оподатковуваний дохід, грн.
Сума податку, грн.
1
Не обкладається
17
-
1-5
10% суми, що перевищує дохід в 1 НМДГ
17-85
6,8
6-10
Податок з доходу в розмірі 5 НМДГ + 15% суми, що перевищує дохід у 5 НМДГ
85-170
6,8 + 15%
11-60
Податок з доходу в розмірі 10 НМДГ + 20% суми, що перевищує дохід у 10 НМДГ
170-1020
19,55 + 20%
61-100
Податок з доходу в розмірі 60 НМДГ + 30% суми, що перевищує дохід в 60 НМДГ
1020-1700
189,5 + 30%
Більше 100
Податок з доходу в розмірі 100 НМДГ + 40% суми, що перевищує дохід у 100 НМДГ
Понад 1700
393,55 + 40%

доходу і проводиться перерахунок податку з урахуванням утриманого протягом року податку з місячних доходів. Інформація про результати обчислення та перерахунку податку подається до податкової інспекції за місцем проживання платника у термін до 15 лютого року, наступного за звітним. Самі громадяни-платники податків, які отримують доходи лише за місцем основної роботи, декларацію про сукупний оподатковуваний дохід за минулий рік у податкові органи не подають.
Громадяни, які одержували протягом року доходи не за місцем основної роботи, зобов'язані у термін до 1 березня наступного року подати до податкових органів за місцем проживання декларацію про суму
сукупного доходу. Податковий орган обчислює річну суму податку та визначає суму недоплаченого податку або надміру сплаченого.
Оподатковуваним доходом від підприємницької діяльності вважається різниця між виручкою в грошовій і натуральній формах і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Дозволені до відрахування витрати включають в себе такі традиційні при обчисленні собівартості продукції (робіт, послуг) елементи, як сировина і матеріали, напівфабрикати, паливо і енергія, амортизація та ремонт основних виробничих фондів, витрати на оплату праці найманих працівників, відрахування на державне соціальне страхування , відсотки за користування короткостроковими банківськими кредитами та деякі інші витрати. До витрат прирівнюються також податки і збори, відраховані з об'єктів оподаткування, які безпосередньо пов'язані з підприємницькою діяльністю: акцизний збір, податок на додану вартість, плата за землю і воду, податок з власників транспортних засобів, митні збори і ін
Якщо витрати підприємця не можуть бути підтверджені документально, то вони розраховуються на підставі норм, затверджених ДПА України. Наприклад, встановлена ​​норма витрат при виготовленні столярних виробів становить 60%, а в разі надання посередницьких послуг - тільки 5% суми валового доходу.
Оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності та інших доходів здійснюється податковими органами на підставі їх декларації про очікувані або фактично одержані доходи.

3. Напрями удосконалення оподаткування.
Сьогодні реформування податкової системи на практиці триває окремими, роз'єднаними і неузгодженими методами, які анітрохи не стимулюють процес виробництва та реалізації продукції. Це основний недолік чинного порядку справляння податків і формування доходів бюджету. Система оподаткування відповідно до чинного законодавства вимагає радикальних змін у напрямку пошуку нових підходів і принципів побудови, науково обгрунтованих форм податків, ефективних методів впливу на економічні процеси. Прийняття окремих законодавчих актів не зможе реалізувати стратегічні задуми і напрямки фінансової політики з метою стабілізації економічного становища в країні. Тому постійно змінюються економічні умови,
саме життя призвели до того, що вирішення питання реформування податкової системи країни неможливо без прийняття єдиної перспективної програми - Податкового кодексу України.
Ця необхідність обумовлена ​​в першу Черга тим, що кількість постійних внесення доповнень до чинних законів вже давно перейшло всі допустимі норми, що суспільне визнання необхідності сплати податків, перешкоджає активному впровадженню і обов'язковому виконанню норм чинного законодавства усіма суб'єктами господарської діяльності. Так, наприклад, у відповідності з новою редакцією Закону України «Про систему оподаткування в Україні», затвердженого Верховною Радою 18 лютого 1997 р., було встановлено перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів. Всі податки і збори, справляння яких не передбачено Законом, сплаті не підлягають, а будь-які обов'язкові платежі, які вводяться новими законами, повинні бути узгоджені з цим Законом.
Кабінет Міністрів України 17 травня 2000 р в своєму засіданні затвердив новий перелік податків і зборів та їх ставок, які увійдуть в проект урядового Податкового кодексу.
Загальнодержавні:
1. Податок на прибуток підприємств;
2. Податок на доходи фізичних осіб;
3. Податок на додану вартість;
4. Акцизний збір;
5. Податок на майно;
6. Держмито;
7. Мито;
8. Рентні платежі;
9. Податок на транспортні засоби;
10. Єдиний збір, який справляється у місцях пропуску через державний кордон;
11. Платежі за спеціальне використання природних ресурсів;
12. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
13. Екологічний збір.
Також Кабмін запропонував ввести комбіновану ставку ПДВ, знизити ставку податку на прибуток з 30% до 20%, скоротити перелік підакцизних товарів, знизити шкалу оподаткування фізосіб з 10-40% до 10-30%, скасувати збір до інноваційного фонду, амортизаційні відрахування в держбюджет , збір на будівництво та ремонт доріг, місцевий збір за проїзд по території і передбачає ввести місцевий податок на нерухоме майно за ставкою 1-2%.
Передбачається скасувати практично всі існуючі зараз податкові пільги, крім соціальних. Зниження ставок пропонується провести поетапно протягом 2-3-х років, у 2001 році - ставку податку на прибуток встановити в розмірі 25%, ПДВ - 17%, податку з фізичних осіб - 10%, 20%, 25%.
Передбачається, що Податковий кодекс України буде основним нормативним актом, що регулює оподаткування та застосовуваним до всіх податків, зборів та інших обов'язкових платежів до державного та місцевого бюджетів, за винятком мит, зборів і платежів, регульованих Митним кодексом України. У цілому передбачається, що податковий прес для суб'єктів господарської діяльності знизиться в середньому на 25-30%.
Планується, що цим кодексом будуть відрегульовані в Україну принципи оподаткування правової держави, визначені тим самим правові критерії, що мають першочергове значення для податкової системи. Кодекс регулює податкові зобов'язання, облік платників податків об'єктів оподаткування, правовий статус платників податків і податкових органів, і взаємини між ними, порядок та умови оподаткування в частині загальнодержавних податків і обов'язкових платежів, принципи оподаткування в частині місцевих податків, а також принципові положення, що стосуються застосування податкових законів і податкових правовідносин, порядку та умов притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства, опротестування дій податкових органів та їх посадових осіб.
Крім цього Податковий кодекс має усунути протиріччя між окремими нормативно-правовими актами, впорядкувати систему пільг і сформулювати спеціальні терміни і поняття.
Законодавчі та інші акти, які суперечать положенням Податкового кодексу, не матимуть юридичної сили.
Прийняття Податкового кодексу проходить досить повільно і складно, а Закон про Державний бюджет України на 2001 рік, за словами Президента України, не буде ним підписаний, якщо він буде грунтуватися на не оновленої податковій базі. Будемо сподіватися, що рішення Президента вплине на депутатів і ми отримаємо довгоочікуваний кодекс вчасно.
Податкова. реформа, яка сьогодні проводиться в Україну, спрямована на усунення причин, що гальмують розвиток підприємницької діяльності всіх форм власності, на залучення інвестицій в економіку України, реальне збалансування бюджету, зміцнення податкової та бюджетної дисципліни. Одночасно планується розширити податкову базу за рахунок скорочення невиправданих пільг.
Податкова політика нашої держави зобов'язана дозволити такі взаємопов'язані проблеми, як забезпечення збалансованості бюджету і підвищення активності підприємницької діяльності. Нова податкова політика повинна передбачати реформування та створення ефективної та прогресивної податкової системи. Кількісні показники податкової системи мають перейти в якісні, шляхом скорочення кількості податків, зборів та обов'язкових платежів та впровадження системи врегульованих, науково-обгрунтованих форм і методів податкової практики для регулювання підприємницької діяльності через якісно нові, більш ефективні та стимулюючі податкові важелі. Реформування податкової системи нашої країни дозволить використовувати кошти, які вивільняться, для накопичення оборотних коштів, створити умови для зупинення спаду та стабілізації рівня виробництва.
Прийняття законодавчих актів з питань оподаткування, різного виду пільгування має переслідувати єдину мету - стимулювання виробничого процесу та сприяння соціальному захисту населення, та їх впровадження обов'язково має статися з нового бюджетного року. А загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, кількість їх видів і база для нарахування податків повинні бути стабільними не тільки протягом бюджетного року. але і протягом усього періоду реформування економіки.
Прийняття законодавчих актів з питань оподаткування, різного виду пільгування має переслідувати єдину мету - стимулювання виробничого процесу та сприяння соціальному захисту населення, та їх впровадження обов'язково має статися з нового бюджетного року. А загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, кількість їх видів і база для нарахування податків повинні бути стабільними не тільки протягом бюджетного року. але і протягом усього періоду реформування економіки.
Податкова реформа, з одного боку, вирішує дуже складне завдання. Необхідно змусити всіх суб'єктів підприємницької діяльності розуміти свої обов'язки перед суспільством за лотів платежах. Своєчасна і в повній мірі сплата податків повинна стати справою честі будь-якого поважає себе і свою державу підприємця. Податки зобов'язані сплачувати всі суб'єкти підприємницької діяльності - це об'єктивний закон економічного розвитку будь-якого суспільства. З іншого боку, держава за допомогою зниження податкового преса має сприяти легалізації тіньових доходів і потоків фінансових ресурсів та збільшенню надходжень до бюджету. Податкова політика України повинна бути жорсткою, але справедливою, стабільною, зрозумілою та привабливою; повинна виступати основним стимулюючим фактором у стабілізації виробництва, забезпечувати повне та якісне виконання доходів бюджетів усіх рівнів. невиправданих пільг.

4. Податки в системі доходів бюджету.
У процесі ринкової реформи економіки важливим є визнаний того, що макроекономічна стабілізація не можлива без значно глибинної перебудови державних фінансів в цілому і бюджету до центрального їх ланки зокрема. Бюджет є не тільки фінансовим планом створення централізованого фонду і перерозподілу государя ських ресурсів з використанням цілісної системи платежів, обліку звітності, він - один з основних засобів макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Державний бюджет фактично обидві спочиває існування країни, розвиток її економіки і культури, соціальний захист населення. За допомогою бюджету держава акумулюють грошові кошти для фінансування пріоритетних напрямків виробництва, соціального розвитку, активізує заходи щодо збільшення надходжень до бюджетів всіх рівнів, а також цільового й економного витрачання державних коштів. Це обумовлює необхідне проведення комплексу заходів на державному рівні і повсякденної роботи на місцях для забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів та здійснення видатків, постійного аналізу доходів і витрат бюджету, а також їх вплив на економіку.
Виходячи з реалій сьогоднішнього дня - економічної кризи, триваючого спаду виробництва ВВП, розладу фінансово-кредитної систем зростання неплатежів та знецінення національної грошової одиниці ', - ос буя актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування доходної частини державного бюджету
Дослідження формування доходів бюджетів країн з ринковою економікою показують, що вони формуються переважно за рахунок податкових надходжень. У загальному обсязі ВВП питома вага усіх податкових надходжень коливається від 30% у США до 61% в Швеції 2, що свідчить про значну частку податків у ВВП розвинених країн і головною їх ролі у перерозподілі доходів державою. У розвинених країнах
"Аналіз виконання Державного бюджету України за дев'ять місяців Г року. Затверджено постановою колегії Рахункової палати від 3 листопада 1999 р. № 2. (Відповідальний за випуск департамент контролю та аналізу бюджетного процесу). К "Звітна палата України, 1999, Випуск 7, 82 с.
2 Франція - 44%, Японія - 31, Канада - 37, Німеччина - 38, Англія - 37, Італія - 40%.
(Див.: Statistical Abstract of the United States. Washington, 1993, # 657)
серед податків переважають прямі податки: прибутковий податок з підприємців та громадян, податок на прибуток корпорацій, внески на соціальне страхування, що становлять 80-90 всіх податкових надходжень. Значно меншу питому вагу мають непрямі податки (податки на споживання - ПДВ і акцизи). Крім цих податків у зведені бюджети поступають інші незначні податки загальнодержавного (наприклад, мито), регіонального та місцевого значення. Сучасна структура доходів бюджетів України дещо інша. Наочне уявлення про структуру доходів і податкових джерелах їх утворення дає таблиця 1.
Таблиця 1 Структура податкових надходження Зведеного бюджету України у 1998-2000 рр..

Назва податку

1998
(План)
1999
(План)
2000
(Проект)
Податок на додану вартість
Акцизний збір
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції
Податок на прибуток підприємств
Прибутковий податок з громадян
Платежі за використання природних ресурсів Ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність
Інші податки
45,4
6,9
3,9
12,1
18,3
8,7
1,1
3,6
32,8
11,1
6,5
18,5
15,5
7,2
3,8
4,6
35,6
6,6
5,6
25,0
15,7
5,9
1,0
4,6
'Див: Закони України «Про Державний бюджет України на 1998 рік» (див.: «видом Верховноі Заради України» № 21, 1998, Стор. 109). «Про Державний бюджет України на 1999 рік» (див.: «видом Верховноі Заради України» № 8. 1999. Ст. 59). проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» (лист Кабінету Міністрів України від 6 січня 2000
Як видно з таблиці I, основними джерелами податкових надходжень а зведений бюджет України у 1998 і 1999 рр.. були:
- Внутрішні податки на товари "та послуги (1999 р. - 47,7%): податок на додану вартість; акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів; плата за ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність;
- Податки на доходи, прибуток та збільшення ринкової вартості (1999 р. - 34%): податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян.
Планові обсяги прибуткового податку з громадян в 1999 р. склали 3940 млн. грн .. або 15,5% обсягу всіх податкових доходів: обсяг податку на прибуток підприємств у цьому році - 4700 млн. грн., що у складі податкових джерел доходів Зведеного бюджету України сягає 18,5%. У 2000 р. істотних змін у структурі доходів також не відбудеться. Можна відзначити лише деякі позитивні зрушення в поступовому зростанні частки податку на прибуток підприємств.
Даним джерелам доходів Зведеного бюджету України присуши однакові особливості щодо реальності визначення їх обсягів та фактичного надходження.
Перше. Систематичне невиконання плану за групою внутрішніх податків на товари і послуги, на яку припадає левова частка всіх податкових доходів бюджетів України. Так. наприклад, запланований обсяг доходів від стягнення внутрішніх податків на товари і послуги, до складу яких входять податок на додану вартість, акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів і плата за ліцензії на підприємницьку професійну діяльність, у 1998 р. склав 10421,3 млн. грн . Фактично за рік до зведеного бюджету надійшло 9247,9 млн. грн., Тобто план надходжень було виконано на 88,7%. Не отримано грошові кошти в сумі 1337,5 млн. грн., З яких 1296,3 млн. припадало на податок на додану вартість і 41,2 млн. - на акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів. План доходів з податку на додану вартість у 199Уг. був виконаний на 85,2% (із запланованих 8756,4 млн. грн. до зведеного бюджету фактично надійшло 7460,1 "млн.). Таким чином, фактичні надходження податку на додану вартість виявилися менше запланованих майже на 15%.
Другим за значенням у складі групи внутрішніх податків на товари і послуги виступає акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів. У 1998 р. план доходів з акцизного збору був виконаний на 96,9% (із запланованих 1330 млн. грн. Фактично за рік до Зведеного бюджету України надійшло 1288,8 млн.). Обсяг недоотриманих грошових коштів склав 41,2 млн. грн. План доходів з акцизного збору на імпортні товари в 1998 р. було виконано на 66,3% (із запланованих 300 млн. грн. Фактично до зведеного бюджету надійшло 199 млн.).
Подібна ситуація з виконанням дохідної частини зведеного бюджету України склалася і в 1999 р. Запланований обсяг доходів від внутрішніх податків на товари і послуги, до складу яких входять податок на додану вартість, акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів і плата за ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність, у 1999 р. склав 12396,9 млн. грн. Фактично до зведеного бюджету за січень - листопад надійшло 9255,7 млн. грн., Або 74,7%.
За 11 місяців 1999 р. фактично надійшло 7217,9 млн. грн. податку на додану вартість, що становить 86,9% затверджених обсягів. Надходження акцизного збору за цей період склали 1529.3 млн. грн. (54,2%), у тому числі з вітчизняних товарів - 1326,7 млн. грн. (67,6%) і з імпортних - 202,6 млн. грн. (23,6%). І тільки податок на прибуток підприємств у 1999 р. поступив, а відповідно до затверджених обсягів. Прибутковий податок з громадян за 11 місяців 1999 р. вступив в сумі 3854,1 млн. грн., Або 97,3% від планованих річних показників.

Висновок.
Податкова система - один з головних елементів ринкової економіки. Вона виступає головним інструментом впливу держави на розвиток господарства, визначення пріоритетів соціального та економічного розвитку. Тому необхідно, щоб податкова система України була адаптована до нових суспільних відносин, відповідала світовому досвіду.
Наше податкове законодавство не повною мірою підходить до нових умов. Чинне законодавство фактично закрите по відношенню до світового, не стимулює залучення в народне господарство іноземних інвестицій. Світовий досвід свідчить, що податкове законодавство - не застигла схема, воно постійно змінюється, пристосовується до відтворювальним процесам, ринку.
Нестабільність наших податків, постійний перегляд ставок, кількості податків, пільг і т. д. безсумнівно, відіграє негативну роль, особливо в період переходу української економіки до ринкових відносин, а також перешкоджає інвестиціям як вітчизняним, так і іноземних. Нестабільність податкової системи на сьогоднішній день - головна проблема реформи оподатковування.
Безсумнівно, що плутанина з податками, в нашій країні призводить до нестабільного стану в економіці і ще більше посилює економічну кризу. Безсумнівно, для виходу з кризового стану необхідно одним з перших кроків налагодити податкову систему країни.

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України« Про систему оподаткування »», № 793/97 від 30.12.97
2. Закон України «Про внесення змін до Закону України« Про оподаткування прибутку підприємств »», № 283/97 від 25.05.97
3. Закон України «Про внесення змін до Закону України« Про податок на додану вартість »», № 208/98 від 24.03.98
4. Гредчіна М.В. «Податкова система України», К., 2000р.
5. Ляшенко Ю.Г. «Податкова дiяльнiсть держави у умова ринковий трансформацii економiки», Фiнансі Украiни № 12,1999 р.
6. Ракітіна В. «Реформування податкової системи», Головбух, № 08,2000
7. Симоненко В. «Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів України», Економіка України, № 3,2000 р.
8. Юрченко В.В. «Податкова реформа - необхідна умова розвитку Україна», Головбух, № 07,2000
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
161.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Загальнодержавні податки та їх значення для бюджету
Загальнодержавні податки і збори в Україні Податкові пільги в державному регулюванні економіки
Загальнодержавні класифікатори економічної інформації
Податки в собівартості на прикладі ЧТУП Промстройремонт податок на прибуток податки в Республіці Білорусь
Проблема розвитку малого бізнесу загальнодержавні та регіональні аспекти
Податки і оподаткування 2 Податки як
Податки 11
Податки 3
Податки 2 Податки -
© Усі права захищені
написати до нас