Відмінність мови людини як засобу спілкування від мови тварин

Ім'я файлу: Міністерство освіти і науки України.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 09.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
kursova_robota (2).docx
78869.rtf
Міжпредметні зв'язки педагогіки.docx
Соц.-правове забезпечення.docx
Горбик Катерина (1).pdf
модуль епідемка.docx
клінічна імунологія.pptx
ДИПЛОМ Бойко.pdf
практика.pdf
Лекція 3 Основні етапи становлення і розвитку етнографії України
сімя 3.doc
Лабораторна робота 21 Бот ІІ курс 1 сем.pdf
проект.docx
76 (1).docx
4.18.7_Лекция 9 Инновационные технологии операционного менеджмен
СТАТТЯ ВВС.doc
Лантух Стаття.docx
колос.docx
Товарознавча характеристика нарізної батона в московській торгов
upload-1277755-1695793753502188044.docx
Біологія Реферат.docx
Вплив американської революції на вестфальську систему міжнародни
СМ 342 Завдання для папки з ресурсами в кризових ситуаціях (1).d
СМ 342 Завдання для папки з ресурсами в кризових ситуаціях (1).d

Міністерство освіти і науки України

Дніпровский політехнічний коледж

Реферат

з дисципліни: «Основи психології»
на тему: «Відмінність мови людини як засобу спілкування від мови тварин»

Виконала студентка гр. МЕН-19 1/9

Мухіна С. С.

Перевірила викладач Кузнецова В.Г.

Дніпро 2020

Зміст

Вступ

Спілкування - важлива умова людського буття. Воно є одночасно і об'єктивним, зовнішнім фактором впливу на людину і, в той же час, формою існування її індивідуального-психологічного буття.

Спілкування не є процесом «накладання» одна на одну двох та більше комунікативних стратегій учасників взаємодії. Спілкування, це перш за все взаємодія суб'єктів, що вступають в нього як рівноправні партнери з метою досягнення результату, який влаштовує обидві переговорні сторони.

Спілкування є головним засобом перетворення людини з біологічної істоти в соціально адаптовану особистість. Саме за допомогою спілкування людина засвоює соціальний досвід та морально-етичні норми поведінки. Під час міжособистісного та міжгрупового спілкування і відбувається передача від однієї людини до іншої тієї сукупності соціальних та соціально-психологічних якостей, які й відрізняють людину від тварини, навіть високоорганізованої.

Спілкування - складний, багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, що породжується потребою спільної діяльності і який містить у собі обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприймання і розуміння іншої людини.

Мова тварин являє собою досить складне поняття і не обмежується тільки звуковим каналом зв'язку. Важливу роль в обміні інформацією відіграє мова поз і рухів тіла. Вишкірені пащу, здиблена шерсть, випущені пазурі, загрозливе гарчання або шипіння досить переконливо свідчать про агресивні наміри звіра. У такій мові тварин величезну роль грають, наприклад, хвіст і вуха. Їх численні характерні положення свідчать про різні нюанси настроїв і намірів господаря, значення яких не завжди зрозуміло спостерігачеві, зате очевидно для родичів тварини. Ритуальний шлюбний танець птахів - це також складна система поз і рухів тіла, передає партнеру інформацію зовсім іншого роду.

Найважливішим елементом мови тварин є мова запахів. Щоб переконатися в цьому, досить поспостерігати за вийшла на прогулянку собакою: з яким зосередженим увагою і ретельністю обнюхує вона все стовпи і дерева, на яких є позначки інших собак, і залишає в тому самому місці свої. У багатьох тварин існують спеціальні залози, які виділяють специфічне для даного виду сильно пахне речовина, сліди якого тварина залишає на місцях свого перебування і тим самим мітить межі своєї території. Мурахи, дружно біжать нескінченним ланцюжком по вузенькій стежці, орієнтуються по запаху, залишеному на землі попереду йдуть особинами.

Зовсім особливе значення для тварин має звуковий мову. Для того щоб отримати інформацію за допомогою мови поз і рухів тіла, тварини повинні бачити один одного. Мова запахів передбачає, що тварина знаходиться поблизу від того місця, де знаходиться або побував інший звір. Перевага мови звуків полягає в тому, що він дозволяє звірам спілкуватися, не бачачи один одного, наприклад в повній темряві і на далекій відстані. Так, трубний глас оленя, який закликає подругу і викликає на бій суперника, розноситься на багато кілометрів. Найважливішою особливістю мови тварин є його емоційний характер. Сигнали включають "вигуки" зі значенням "Увага!", "Обережно, небезпека!", "Рятуйся, хто може!", "Забирайся геть!" і т.п. У багатьох тварин в лексиконі є всього лише десяток-другий звукових сигналів. Наприклад, у американського желтобрюхого бабака їх всього вісім, але за допомогою цих сигналів бабаки виявляються здатні повідомити один одному інформацію значно більшого обсягу, ніж відомості про восьми можливих ситуаціях. Смислове значення більшості сигналів тварин носить імовірнісний характер в залежності від ситуації.

Таким чином, мова більшості тварин - це сукупність конкретних сигналів: звукових, нюхових, зорових і т.д., які діють в даній ситуації і мимоволі відображають стан тварини в даний конкретний момент.

Тварини добре розрізняють один одного по голосу, самка дізнається самця, дитинчат, а ті, в свою чергу, прекрасно розрізняють голоси батьків. Однак на відміну від мови людини, що володіє властивістю передавати нескінченні обсяги складної інформації не тільки конкретного, а й абстрактного характеру, мова тварин завжди конкретний, тобто сигналізує про конкретну навколишнього оточення або стані тварини. У цьому принципова відмінність мови тварин від мови людини, властивості якої відомі наперед надзвичайно розвиненими здібностями мозку людини до абстрактного мислення.

Розділ 1

Із семіотичного погляду мова — природна знакова система (тобто невигадана) і водночас невроджена (тобто небіологічна). До природних вроджених (біологічних) семіотичних систем належать «мови» тварин. Це — найістотніша відмінність між людською мовою і «мовами» тварин, з якої постають усі інші відмінності, передусім пов'язаність людської мови з культурною історією людства.

Найважливіші відмінності у спілкуванні людей і тварин полягають у тому, що:

1. Мовне спілкування людей біологічно нерелевантне, на відміну від біологічно релевантного (який сприяє розрізненню мовних одиниць) спілкування тварин. Наприклад, виділення бджолиною маткою спеціальної маточної речовини, яка є важливою для біологічного циклу бджолиного рою; запахи в комунікації тварин і комах; форма польоту самки метелика-перламутрівки тощо.

З біологічною нерелевантністю процесу мовного спілкування у людей пов'язана немотивованість форми знака щодо його змісту. Ця важлива особливість семіотичних систем значно розширює їхні комунікативні можливості. В іншому разі зміст мовлення не міг би вийти за межі інформації про біологічний стан особи. Звідси бідність і обмеженість семантики вигуків.

Біологічна нерелевантність мовлення зумовила створення вторинних (стосовно звукового мовлення) засобів кодування мовної інформації — письма, азбуки Морзе, морської прапорцевої сигналізації, азбуки Брайля та ін.

2. Мовне спілкування людей тісно пов'язане з пізнавальними процесами, тобто, як зазначав російський психолог Лев Виготський (1896—1934), воно є «єдністю спілкування й узагальнення». А знаки-повідомлення у тварин (спів птахів, ультразвуки риб, крики, рик, гавкіт, клекіт, весільні ігри, постави покірності або погрози тощо) є реакцією на подію, що вже відбулася, і одночасно стимулом до аналогічної реакції (або аналогічного емоційного стану) в інших. У такому «повідомленні» немає інформації про те, що саме викликало певний сигнал. Виготський зазначав, що «зляканий гусак, який бачить небезпеку і криком піднімає всю зграю, не так повідомляє їй про те, що він бачив, як заражає її своїм переляком». При цьому, наприклад, у стаді мавп звук про небезпеку буде одним і тим самим на змію, черепаху, шарудіння в кущах, і звук благополуччя залишається однаковим незалежно від того, чого стосується — появи сонця, їжі чи повернення у стадо одного з його членів.

У людини ж навіть саме сприйняття певною мірою опосередковане мовою. Мова — це своєрідна призма, крізь яку людина бачить дійсність, проектуючи на неї за допомогою мови суспільний досвід.

3. Мовне спілкування людей є змістовим. Позачасове, вічне й миттєве, загальне й індивідуальне, абстрактне і конкретне, раціональне й емоційне, власне інформативне і спонукальне — усі можливі види змісту доступні мові. «Мова — це здатність сказати все», — зазначав французький лінгвіст Андре Мартіне

У комунікації ж тварин домінує експресивна інформація й інформація спонукальна. Це завжди миттєва інформація про те, що відбувається на даний момент.

4. Структура людської мови має рівневу будову з різними типами елементів на кожному рівні, що є основою членоподільності мови, її гнучкості, компактності, можливості вираження нових смислів.

У тварин немає знаків різних рівнів. Так, за даними зоопсихології, у «мовах» мавп використовується до 30 звукових сигналів, які відповідають 30 стандартним ситуаціям (значенням), і вони не розкладаються на компоненти. Тобто повідомлення у тварин є нечленоподільним, однорівневим, пов'язаним із невеликим набором початкових значень. Виформування складних знаків (і значень) із простих неможливе.

Отже, мовне спілкування людей суттєво відрізняється від спілкування у світі тварин. Однією з найістотніших відмінностей є діяльнісна, цілеспрямована природа людської комунікації, що дає змогу їй виконувати в суспільстві важливі соціальні функції, бути найважливішою складовою спілкування.

Розділ 2
скачати