44. Оперативний епідеміологічний аналіз

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Ім'я файлу: модуль епідемка.docx
Розширення: docx
Розмір: 805кб.
Дата: 10.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
kursova_robota (2).docx
78869.rtf
Міністерство освіти і науки України.docx
Міжпредметні зв'язки педагогіки.docx
Соц.-правове забезпечення.docx
Горбик Катерина (1).pdf
клінічна імунологія.pptx
ДИПЛОМ Бойко.pdf
практика.pdf
Лекція 3 Основні етапи становлення і розвитку етнографії України
сімя 3.doc
Лабораторна робота 21 Бот ІІ курс 1 сем.pdf
проект.docx
76 (1).docx
4.18.7_Лекция 9 Инновационные технологии операционного менеджмен
СТАТТЯ ВВС.doc
Лантух Стаття.docx
колос.docx
Товарознавча характеристика нарізної батона в московській торгов
upload-1277755-1695793753502188044.docx
Біологія Реферат.docx
Вплив американської революції на вестфальську систему міжнародни
СМ 342 Завдання для папки з ресурсами в кризових ситуаціях (1).d
СМ 342 Завдання для папки з ресурсами в кризових ситуаціях (1).d

43. Епідеміологічне, соціальне та економічне значення інфекційних хвороб
Епідеміологічна значущість інфекції визначається ії поширеністю, частотою реєстрації (вивчаються і зіставляються показники захворюваності, смертності, летальності), визначається тенденція епідпроцесу, тривалість періоду епідемічного неблагополуччя, порівнюються максимальні та мінімальні рівні захворюваності, вираховується співвідношення маніфестних та безсимптомних форм.

Соціальна значущість інфекції пов’язана зі шкодою, яку вона завдає здоров’ю людей, і дезорганізуючим впливом захворюваності на різні форми життя і діяльності населення.

Економічна значущість інфекції оцінюється збитками, що завдані народному господарству через обмеження трудових ресурсів, відволікання сил і засобів на боротьбу з інфекційними хворобами. Економічні втрати бувають прямі і непрямі (амбулаторне обстеження, стаціонарне лікування, виплати за листком непрацездатності, недоодержання суспільством продукції через захворювання, інвалідність, смертність).

Соціальні та природні умови сприяють або перешкоджають виникненню та розповсюдженню інфекційних захворювань, але самі по собі не можуть їх викликати без наявності біологічного чинника. Поліпшення санітарно-комунальних умов життя, збільшення можливостей для виявлення та ізоляції хво- рих, удосконалення щеплень, лікувально-профілактичної допомоги населенню призводять до зниження захворюваності. І навпаки, інтенсивний розвиток промисловості, транспорту, забруднення навколишнього середовища, збільшення чисельності і скупченості населення негативно впливають на здоров’я людини, сприяють підвищенню захворюваності. Природні умови можуть сприяти розмноженню гризунів, переносників - комах, розповсюдженню і виживанню збудника як біологічного виду. Втручання людини в екологічно закріпленні біоценози призводять до порушення екологічної рівноваги, котра складалася тисячоліттями.

44. Оперативний епідеміологічний аналіз.

Види епіддіагностики- оперативний аналіз (санітарно-епідеміологічне спостереження, санепІдрозвідка) і ретроспективний аналіз (за тривалий період часу, за територією, серед груп і колективів населення)

Оперативний епідеміологічний аналіз є логічним продовженням ретроспективного епідеміологічного аналізу та являє собою динамічну оцінку стану і тенденцій розвитку епідемічного процесу для уточнення заходів профілактики. В оперативному епідеміологічному аналізі виділяють два направлення:

аналіз інформації, яка безпосередньо відображає стан і тенденції розвитку епідемічного процесу;
аналіз інформації, яка містить опосередковані ознаки прояву епідемічного процесу.

Перше направлення вміщує:

оцінку та аналіз результатів лабораторних досліджень;
безперервне спостереження за захворюваністю та оцінку її динаміки;
епідеміологічне обстеження осередків у зв’язку з виникненням поодиноких випадків інфекційних захворювань;
епідеміологічне обстеження осередків групових захворювань (спалахів, епідемій).

Друге направлення передбачає динамічну оцінку виконання запланованих заходів, яка проводиться постійно з акцентом на забезпечення повного їх проведення на територіях ризику, в групах і колективах ризику та в періоди ризику. Оперативний епідеміологічний аналіз містить безперервний епідеміологічний нагляд за епідеміологічно важливими об’єктами, соціальними та природними явищами, які можуть активізувати епідемічний процес.
45. Екологічні дослідження

Екологія – наука про взаємозв’язки живих організмів та їхніх угруповань між собою та довкіллям, про структуру і функціонування надорганізмових систем.

Методи екологічних досліджень. Екологія нині є тією точкою і якій перетинаються інтереси вчених різних природничих наук. Тому вона вбирає в себе концепції та методики, притаманні різним дисциплінам.

Учені-екологи застосовують різноманітні засоби і методи досліджень. Методи екологічної індикації дають можливість визначити стан і властивості екосистем за видовим складом та співвідношенням між собою певних (еталонних) груп видів.

Зокрема, для проведення постійних спостережень широко застосовують метод екологічного моніторингу, про який розповідалося раніше. Він буває локальним, регіональним чи глобальним (відповідно спостерігають за змінами у певній місцевості, регіоні або в біосфері у цілому).

Моніторинг — це комплексна система спостережень, збору, обробки, систематизації та аналізу інформації про стан навколишнього середовища, яка дає оцінку і прогнозує його зміни, розробляє обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських рішень.

Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях:

локальному — на території окремих об’єктів (підприємств), міст, ділянках ландшафтів. Промислові системи екологічного моніторингу контролюють викиди промислових підприємств, рівень забруднення промислових майданчиків і прилеглих до них районів;

регіональному — в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів. Здебільшого він отримує дані про забруднення атмосфери і водойм від міських і промислових контрольних станцій;

національному — на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення навколишнього середовища від регіональних систем, зі штучних супутників землі та космічних орбітальних станцій. Вони функціонують разом зі службою погоди Держкомгідромету України і здійснюють прогноз якості навколишнього середовища на великих територіях країни;

глобальному — глобальні системи моніторингу навколишнього середовища використовуються для досліджень і охорони природи та здійснюються на основі міжнародних угод у цій сфері. Низка країн має мережу наземних станцій, на яких здійснюються безперервний відбір та аналіз проб на наявність в атмосфері забруднювальних речовин, СО2, СО, пилу, свинцю, радіонуклідів та ін.
Особливо важливий моніторинг еталонних заповідних ділянок ландшафтів. Він дає змогу спостерігати за функціональним (продуктивність, колообіг речовин, потік енергії) та структурними (видове різноманіття, чисельність видів тощо) змінами у певних екосистемах.

Моніторинг здійснюють за допомогою автоматичних та дистанційних пристроїв. Це дає змогу діставати інформацію з ділянок, на яких проводити безпосередні спостереження складно або неможливо.
46. Методи побудови анкетування та їх значення в епідеміології.

Роль анкетування в епідеміологічних дослідженнях

Метою епідеміологічного дослідження зазвичай є пошук відповіді на конкретне питання, що зв'язує вплив шкідливих речовин або обстановки на людину з подальшим погіршенням його здоров'я, наприклад, розвитком раку або смертю. В основі майже кожного такого дослідження лежить анкетне опитування, який, як правило, є головним "інструментом" збору інформації.

Анкетне опитування сприяє виконанню таких основних завдань дослідження:

· Виявляє відомості, які не можна отримати з інших джерел, в тому числі з журналів обліку або при замірах параметрів навколишнього середовища на робочому місці;

· Дозволяє вести цілеспрямоване вивчення конкретних проблем, наявних на робочому місці;

· Дає інформацію про вихідний стан здоров'я, з яким можна зіставляти наступні його зміни, викликані шкідливим впливом;

· Сприяє отриманню таких відомостей про учасників дослідження, які необхідні для правильного аналізу та інтерпретації взаємозв'язку між шкідливим впливом і зміною здоров'я.
Роль схеми анкетування в досягненні цілей дослідження

На малюнку показані чотири рівні або шару дослідження, які проводяться паралельно на протязі всієї роботи: відбір учасників, анкетне опитування, обробка даних, аналіз результатів. За етапом перших начерків, проектування анкети і відповідної системи кодування слід етап попереднього тестування анкети на невеликій обраній групі населення, потім проводяться кілька коригувань відповідно до результатів попереднього тестування, що завершується підготовкою заключного документа для фактичного збору даних на місцях. Найважливішим є контекст: кожна стадія планування анкетного опитування взаємопов'язана з відповідною стадією складання та уточнення загального плану дослідження, а також з поточної схемою проведення анкетного опитування.

-------------------------------------------------- ------------------------------
Рис. 28.1 Стадії дослідження

--------------------------------------------------------------------------------

Типи досліджень і анкетних опитувань

способу збору даних, який зазвичай буває трьох видів: особистий контакт, опитування поштою і по телефону.

Останнім часом все частіше застосовується змішана структура досліджень, коли складна картина впливу шкідливих факторів з'ясовується при проведенні індивідуальних співбесід або телефонних опитувань, що дозволяє отримати максимально чіткі відповіді, а потім проводиться поштовий опитування для виявлення відомостей про спосіб життя, наприклад, про куріння і режимі харчування.
Кількісні аспекти планування анкетного опитування

Однією з найбільш важливих завдань анкетного опитування є отримання відомостей про деякі якісних або кількісних характеристиках або параметрах опитуваного. Такі якісні величини, як стать, зазвичай перетворюють в числові змінні. Всі подібні показники можуть характеризуватися достовірністю і надійністю. Достовірність - це показник близькості величини, отриманої в результаті опитування, до істинного, але, можливо, невідомому значенню. Надійність визначає ймовірність того, що повторне вимірювання величини дасть той же самий результат, незалежно від близькості цього значення до "істинного". На малюнку 28.2 показано взаємозв'язок цих понять і відзначено, що вимір може бути або достовірним, але ненадійним, або надійним, але недостовірним, або достовірним і надійним.
--------------------------------------------------------------------------------

Рис. 28.2     Взаимосвязь значимости и надежности измерений

Источник:

--------------------------------------------------------------------------------

Поняття значущості заслуговує окремого розгляду, оскільки воно відображає ступінь "правдивості". Часто розглядають три типи цього поняття: значимість форми, змісту і критерію. Значимість форми - це суб'єктивна оцінка якості показника, що відображає чіткість і недвозначність питання. Значимість змісту має на увазі, що питання спрямований на з'ясування того явища, в якому зацікавлений дослідник. Значимість критерію (або прогнозу) виводиться з об'єктивної оцінки близькості значень, виявлених за допомогою анкетного опитування, і значень, отриманих шляхом незалежного вимірювання
Зміст, розмір і якість анкети

Формулювання. Загальноприйнято, що питання слід складати так, щоб вони:

1. спонукали учасника до відповіді;

2. спиралися на власні знання учасника;

3. враховували можливий низький рівень освіти і індивідуальне сприйняття, так щоб учасник легко розумів мету і сенс питань;

4. забезпечували відповідь, заснований на власних знаннях учасника, і не вимагали здогадок, за винятком, можливо, питань про думку і схильностях учасника.
Послідовність і структура питань. Типова анкета містить вступну частину Більшість анкет містять розділ, призначений для збору демографічної інформації. Питання, що стосуються головної мети дослідження зазвичай виділяють в окремий розділ анкети.

Типи питань. Розробник анкети повинен вирішити, чи використовувати відкриті питання, на які учасники відповідають самі, або закриті питання, які вимагають певних відповідей або вибору з короткого переліку можливих відповідей.

Розмір. 30-40 хвилин

Мова. При складанні питань необхідно користуватися мовою, зрозумілою всім людям даної популяції.

Чіткість і навідні запитання. Хоча більш короткі питання зазвичай бувають більш зрозумілими, однак є й винятки, особливо в тих випадках, коли необхідно роз'яснити важкий предмет.

Систематична помилка є ворогом об'єктивного збору даних. Вона виникає з систематичних, але незапланованих відмінностей між групами людей: хворих учасників і членів контрольної групи. Систематична помилка отримання інформації з'являється, коли дві групи учасників по-різному розуміють або відповідають на один і той же питання
Систематична помилка спогаду спостерігається, коли хворі учасники дослідження і члени контрольної групи по-різному "згадують" випробуване шкідливий вплив або умови роботи. систематичною помилкою соціальної бажаності. Вона відображає тенденцію багатьох людей применшувати їх схильність до "поганим" звичкам, і перебільшувати "хороші" звички, наприклад, заняття фізичними вправами.

Систематична помилка відгуку спостерігається, коли одна група учасників дослідження, наприклад працівники, котрі піддавалися певному шкідливому впливу, більш активно заповнюють анкети або яким-небудь іншим чином сприяють дослідженню, ніж працівники, що не піддавалися цьому впливу.

Систематична помилка вибору спостерігається, коли одна група учасників дослідження більш активно відповідає на питання чи будь-яким іншим чином бере участь у дослідженні, що може привести до систематичної помилку оцінки взаємозв'язку між шкідливим впливом і розвитком хвороби.

Кожна анкета повинна пройти кілька ступенів перевірки, перш ніж стане зрозуміло, що питання "працюють". Корисно перевірити нові питання на добровольцях. Результати можна потім використовувати для перегляду анкети. Добровольці іноді іменуються "фокусної групою".

Все епідеміологічні дослідження вимагають попереднього тестування не тільки анкет, але всіх методів дослідження. Добре розроблена анкета виконує своє завдання тільки в тому випадку, якщо її ефективно поширюють серед учасників дослідження, а це можна визначити тільки при проведенні пробних випробувань на місці з подальшим внесенням змін, якщо це виявляється необхідним.

Достовірність і повторні інтерв'ю

Якість отриманих відомостей можна оцінити за допомогою проведення повторного опитування деяких учасників дослідження. Так отримують дані для визначення надійності первинних інтерв'ю і оцінюють відтворюваність відповідей. При повторних інтерв'ю немає необхідності ставити всі питання, зазвичай досить вибрати тільки частина з них. Статистичні методи дозволяють оцінити достовірність дослідження, в якому набір питань задається повторно тим же самим учасникам (в різний час), а також достовірність відповідей окремих учасників, навіть тих, хто був опитаний різними інтерв'юерами (відповідно, внутрішні і перехресні оцінки).

Тому після завершення роботи дослідник зобов'язаний переконатися, що всі основні відомості належним чином розміщені для зберігання в архіві на певний період часу, і що їх можна отримати, якщо дослідника попросять надати їх для перевірки.
47. Метод проведення ретроспективного епідеміологічного аналізу.

РЕА – це аналіз рівня структури і динаміки інф. захворюваності, що забезпечує вирішення задач епід.діагностики з ціллю обумовлення перспективного планування протиепід.заходів.

Мета: отримання даних про епід.обстановку на певній території за декілька років; отримання даних прро епід.обстановку за рік для планування протиепідроботи на наступний рік.

Завдання: аналіз структури і рівня захворюваності; аналіз динаміки захворюваності.

Для РЕА по території протягом часу серед різних груп населення треба визначити спершу за якою ознакою відбирати групи населення та який час. Проводиться в декілька етапів:

1.Групування і зведення статистичного матеріалу; Статистчні дані, що характеризуються часову динаміку захв. у окремих групах населення звдять в таблиці. Ці згруповані дані використовують для побудови графіків.

2. Оцінка типових кривих: показує в якій групі населення максимальні (мінімальна) захворюваність в даний період часу по данцій території

3. Оцінка групових кривих: в якиц період часу максимальна захворюваність у всіх групах населення на даній території

4. Оцінка індивідуальних кривих: ці криві будуют відповідно з потребами аналізу; вони показують особливості захворюваності в окремих групах населення.

5. Уточнення періодів ризику

6. Оцінка і формулювання гіпотез про фактори ризику.

Методика:

Проводиться опитування хворого і зясовують дату захворювання, щоб визначити можливий термін зараження та зясування можливих джерел і чинників передачі. Проводять опитування осіб, що спілкувалися з хворим. Епід огляд вогнища. При потребі дезінфекція. Епідспостереження за вогнищем. При поступленні хворого у стаціонар проводять обстеження (лабораторне, інструментальне). Всі особи, що м.б. зараженими беруть під облік. В залежності від збудників та механізму передачі проводять профілактичні та протиепід.заходи. Якщо це стрептококові інф. то проводять лікування (пеніцліном), бо інші інф. проводять лікування інтерфероном або бактеріофагом
48. Аналіз довгострокової та річної динаміки захворюваності.

Захворюваність – поширення хвороб серед сукупного населення та в окремих його групах, яке виражається в інтенсивних (на 1тис., 10 тис., 100 тис., населення) і екстенсивних показниках

( питома вага однієї хвороби серед всіх).

В багаторічній динаміці захворюваності виділяють:

1) тенденцію до росту або зниження захворюваності (основний напрямок змін інтенсивності епідемічного процесу) – постійні рівномірні зміни активності факторів ризику – лінійні зображення на графіку.

2)періодичність і циклічність – коли періодично відбуваються зміни активності факторів ризику (природний імунітет, зміна вірулентності збудника).

3)неоднорідні зміни активності факторів ризику:

- епізодичні підйоми захворюваності;

- розподіл по групах населення : по віку, по професії, серед дітей (організовані, неорганізовані); по заходах (групи, де проводились щеплення і де ні).

В річній динаміці виділяють міжсезонну, міжепідемічну захворюваність і фонову, яка реєструється цілий рік, сезонні підйоми, коли відбувається активізація факторів ризику.

49. Відображення епідемічного процес у контексті багаторічної динаміки та

причин, що їх викликають.

Аналіз багаторічної динаміки захворюваності

Захворюваність за ряд років, яка кількісно виражена в річних показниках, називається багаторічною динамікою захворюваності.

Характер змін рівня інфекційної захворюваності в багаторічній динаміці визначається спільною дією трьох груп причин.

Першу групу причин становлять ті з них, які діють постійно і визначають основний напрям змін інтенсивності епідемічного процесу в багаторічній динаміці, тобто епідемічну тенденцію. Вона може характеризувати стабілізацію, зростання і зниження захворюваності. Ці три варіанти епідемічної тенденції відображають дію умов, які впливають на епідемічний процес у зв'язку з проведенням профілактичних та протиепідемічних заходів, а також, ймовірно, зі зміною біологічних властивостей збудника (наприклад, зростання і зниження патогенності збудника).

Друга група причин діє періодично та досягає максимуму і мінімуму впливу на епідемічний процес через певну кількість років. Обумовлені ними зміни інтенсивності епідемічного процесу називають періодичними, або циклічними, коливаннями (циклічність). Специфічною ознакою цієї форми прояву епідемічного процесу є відносно упорядкована хвилеподібність коливань рівня захворюваності. Циклічність характеризується різноманітністю як за тривалістю періодів, так і за величиною амплітуди. Розрізняють малі (період 2—5 років), середні (7—15 років) і великі (20 і більше років) цикли. Підйоми захворюваності мають місце при всіх інфекційних хворобах, але закономірний характер притаманний їм лише при інфекціях дихальних шляхів, при яких захворюваність регулюється імунітетом. Профілактичні та протиепідемічні заходи зменшують прояви циклічності (наприклад, імунопрофілактика при інфекціях дихальних шляхів).

Третя група причин не має певної упорядкованості дії в часі. Це велика кількість випадкових чинників, які безперервно змінюються і викликають нерегулярні коливання епідемічного процесу. Вони об'єднують (під впливом випадкових чинників) як підйоми, так і зниження захворюваності, які не мають закономірності. Нерегулярні коливання епідемічного процесу в багаторічній динаміці виникають у зв'язку зі зміною соціальних і (або) природних умов, які не мають регулярного характеру.
50. Визначення коефіцієнта сезонності річної динаміки захворюваності на діаграмі розподілу захворюваності по місяцях року та його оцінка.

АНАЛІЗ РІЧНОЇ ДИНАМІКИ ЗАХВОРЮВАНОСТІ

Інфекційна захворюваність за рік, яка кількісно виражена в показниках захворюваності за місяцями, називається річною динамікою захворюваності.

Причини, які діють постійно протягом року, формують цілорічну, або міжсезонну, захворюваність. Цілорічна захворюваність характеризується мінімальною інтенсивністю епідемічного процесу або повною відсутністю захворювань (при виключенні дії періодичних та тимчасових причин). Цю захворюваність називають міжсезонною.

Причини, які діють в один і той самий період року, визначають сезонне збільшення захворювань відносно рівня цілорічної захворюваності. Сезонність — це регулярні коливання (підвищення) рівня інфекційної захворюваності в певні періоди року. Ознакою сезонності є концентрація захворюваності на короткому відрізку року (декілька місяців), протягом якого реєструється від 50% і більше випадків інфекційної захворюваності. В роки циклічних підйомів захворюваності сезонність вища, ніж в роки циклічного спаду.

Результатом дії випадкових причин на епідемічний процес є епізодичні спалахи або навпаки — зниження захворюваності. Епідемічні спалахи чи епідемії поділяються на групи відповідно до певних ознак: часу, території, інтенсивності та механізму розвитку епідемічного процесу.

За часовою ознакою епідемії поділяють на гострі (вибуховоподібні) та хронічні (тривають певний час).

За територіальною ознакою виділяють епідемії локальні, які пов'язані з певною територією і групою населення, і поширені, які охоплюють суміжні території та значні групи населення.

За механізмом розвитку розрізняють епідемії з віялоподібною передачею збудника від одного джерела або чинника передачі збудника одночасно великій кількості людей (кишкові інфекції, зоонози) та ланцюговою передачею збудника від джерел збудника до здорових людей (інфекції дихальних шляхів, кишкові інфекції та інфекції зовнішніх покривів).

При конкретних нозологічних формах (кишкові інфекції) епідемії також можуть поділятися на групи за чинником передачі, водні, харчові, побутові.

Аналіз річної динаміки захворюваності відображає кількісну характеристику особливостей розподілу захворюваності протягом року, визначаючи тривалість сезонного підвищення захворюваності і його питому вагу. Для аналізу сезонності використовують екстенсивні показники, визначаючи питому вагу захворювань у кожному місяці відносно кількості захворювань за рік. При рівномірному розподілі захворюваності за місяцями протягом року середньомісячний показник захворюваності становить 8,33% (100% :12 міс). Місяці, в які питома вага захворюваності перевищує цей показник, вважаються місяцями сезонного підйому.

Для оцінювання значущості захворюваності в період сезонного підйому в загальній сумі захворюваності за рік обчислюються коефіцієнт та індекс сезонності.

Визначення коефіцієнту та індексу сезонності

Об’єктивною ознакою сезонності є концентрація захворюваності на короткому відрізку року. При аналізі сезонності необхідно дати кількісну характеристику особливостей розподілу захворювань протягом року, визначити початок і тривалість сезонного підвищення захворюваності, визначити питому вагу захворювань, що зумовлені дією сезонних чинників.

Найчастіше для аналізу сезонності використовують екстенсивні показники, тобто обчисляють питому вагу захворювань кожного місяця у річній кількості захворювань. При цьому виходять з того, що питома вага середньомісячного рівня при рівномірному розподілі захворювань протягом року становить 8,33%. Місяці, в які питома вага перевищує це число, вважаються місяцями сезонного підвищення.

Точніше сезонність виявляється при розрахунках показників сезонних коливань (відношення середньодобового місячного числа захворювань до середньодобового річного, розраховане у відсотках). Якщо показник місячних сезонних коливань менше 100%, то вплив сезонних чинників на захворюваність відсутній або мінімальний. При перевищенні 100% вплив сезонних чинників суттєвий, а іноді й визначальний.

Коефіцієнт сезонності – відношення числа захворювань, що виникли в місяці підвищення, до загальної кількості захворювань за рік у відсотках.

Кс = кількість захворювань у місяці сезонного підйому / кількість захворювань за рік х 100.

Умовно до місяців підвищення відносять ті, в які кількість захворювань перевищує середньомісячне число (1456/12=121). В табл. 2.2 це число перевищують показники 6, 7, 8 і 9 місяців. Отже, коефіцієнт сезонності (169+275+272+165) / 1456х100=60%.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

скачати