МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА
Кафедра урбаністики
Реферат
«Олімпійські ігри давньої Греції»
Виконала:
Студентка 1 курсу
Спец. 051
Шпак Катерина
Перевірила:
Дар’я Радівна
Київ – 2020
Зміст
Започаткування Олімпійських ігор. . . . . 3ст.
Агоністика та прагнення до змагальності . . . . .3ст
Легенди початку Олімпійських ігор . . . . . 4ст.
Перші Олімпійські ігри. . . . 6ст.
Еллінська освіта . . . . . 9ст.
Олімпізм як філософія життя. . . . . . . . 11ст.
Поняття про олімпізм . . . . . 11ст.
Міжнародний олімпійський комітет . . . . . . 12ст.
Сучасні олімпійські ігри. . . . . . 13ст.
Висновок . . . . . . 15ст
Започаткування олімпійських ігор
Враховуючи особливості античної культури, слід зазначити, що зникнення мікенської культури в XIII ст., яка відома своїми успіхами в сферах мистецтва, архітектури, освіти, фізичного і спортивного виховання, не знищило прагнення древніх греків до самовдосконалення, незалежності, зберегла відвагу і дух змагальності, що вдало змалював Гомер у своїх поемах “Іліада” та “Одісея”.
Стимулятором еллінської системи освіти в Стародавній Греції стала агоністика, яка на той час активно розвивалася. Агоністика керувалася принципом змагальності, що реалізовувалася в різних сферах життя (праця, мистецтво, спорт, тощо) з метою досягнення найкращого результату, визнання, уславлення галузей діяльності, примноження особистого престижу і слави полісів (міст-держав).
Прагнення до змагальності стимулювало і їх проведення. Водночас із святкуванням різноманітних свят, чи уславлення богів проводилися різноманітні ігри. На ряду з Олімпійськими, які були найбільш значущими в Стародавній Греції і проводились на честь бога Зевса, також були відомі Немейські, Піфійські та Ісмійські ігри.
Немейські ігри як і Олімпійські Проводилися на честь Зевса. Перші такі ігри відбулися у 573 році до нової ери в Немеї, і з того часу проводились регулярно кожні два роки. Переможців нагороджували вінцем з плюща або селери.
Піфійські ігри проходили в Дельфах на честь бога Аполлона. Назву ігри носили на честь перемоги Аполлона над змієм Піфоном. Ігри проходили раз на чотири роки. Нагородою переможцям спочатку були яблука, а згодом - вінець з лаврових гілок.-
Ісмійські ігри були започатковані на честь бога Посейдона - володаря морів. Вони проводились у сосновому бору на ісмійському перешийку з 572 року до нової ери теж кожні два роки. Нагороджувались переможці вінцем з соснових гілок.
Найбільшої слави та популярності у Стародавній Греції зажили Олімпійські ігри, що проводилися в Олімпії один раз на чотири роки і були присвячені Зевсу.
Найвідоміша легенда свідчить, як цар Еллади Іфіт, бачивши, що його народ втомився від нескінченних воєн, відправився в Дельфи, де жриця Аполлона передала йому веління богів: влаштувати бажані їм загальнийгрецькі атлетичні святкування. Після чого Іфіт, спартанський законодавець Лікург і афінський законодавець і реформатор Кліосфен встановили порядок проведення таких ігор і уклали священний союз. Олімпію, де належало проводити це святкування, оголосили священним місцем, а будь-якого, хто увійде до її меж озброєним, – злочинцем.
Згідно іншому міфу, син зевса Геракл привіз в Олімпію священну оливкову гілку і заснував ігри атлетів в ознаменування перемоги зевса над його лютим батьком Кроном.
Олімпія розташована в північно-західній частині Пелопонесського півострова. Тут знаходився Алтіс (Альтіс) – легендарний священний гай зевса і храмово-культовий комплекс, що остаточно сформувався приблизно в 6 в. до н.е. На території святилища розташовувалися культові будівлі, монументи, спортивні споруди і удома, де в період проведення змагань проживали атлети і гості. Олімпійське святилище залишалося осереддям грецького мистецтва аж до 4 в. до н.е.
Біля підніжжя гори Кронос, у долині древньої річки Алфею видніють залишки стін священного олімпійського осередку. Олімпія - це тепер містечко з двотисячним населенням. Спробуємо уявити долину Алфею у червні, коли у ній раз на чотири роки збиралися десятки тисяч гостей з усієї Греції. Цвіт молоді суперничав у боротьбі, кулачному бою, в стрибках та швидкості бігу. А після перегонів та змагань сходились до розмови.
Влаштовували славний бенкет. Участь в Олімпіаді була привілеєм кожного вільного грека. Переможця нагороджували вінком з оливкового листя. Для греків це була найвища честь. Звання переможця мало загальногрецьке значення, його ім'ям називали чотирирічний період календаря.
Як переказують легенди, ці змагання греки запозичили від самих богів, життя яких було сповнене війнами, суперечками, подвигами. З легенд та міфів ми знаємо про існування могутніх Зевса, Посейдона, Плутона, Аполлона, Артеміди, Гермеса, Діоніса та інших богів. Захоплюють і вражають героїчні вчинки їхніх дітей —Геракла, Прометея, Персея, Пелопа, Паріса, Ахілла та інших міфічних для, нас персонажів.
Саме боги, як переконують легенди, поклали початок Олімпійським іграм. Перші змагання нібито влаштував сам Зевс Громовержець на честь своєї перемоги над батьком Кроном, який поїдав своїх власних дітей, аби ті не заволоділи його троном.
На легендарному Олімпі перемогу виборювали бог мистецтв та світла Аполлон, покровитель мандрівників і крамарів Гермес, бог вина Діоніс та інші.
Серед героїв, які продовжили традиції богів, називають то Геракла Ідейського, то Пелопа, який переміг сильного і підступного Еномая, батька прекрасної Гіпподамії. Стверджують, що саме на честь Пелопа один з грецьких островів дістав назву Пелопоннес.
В “Іліаді” Гомера розповідається, як Ахілл започаткував ігри, присвячені пам'яті свого друга Патрокла, вбитого троянцем Гектором. Герої змагалися в їзді на колісницях, кулачному бої, звичайному бігу, метанні важкого диска, списа, стрільбі з лука. Поема Гомера— перше літературне джерело, що розповіло людству про спортивні змагання в Стародавній Греції.
А як було в самій Олімпії, в долині ріки Алфею, де жили та змагалися прості її мешканці? Хто перший запропонував проводити змагання, які згодом привернули до себе загальну увагу?
В одному з джерел сповіщається, що ще у 884 році до н. е. правителі Еліди Іфіт та Спарти Лікург, стурбовані постійними війнами між своїми народами, уклали угоду про перемир'я. На честь цієї події було вирішено провести Олімпійські ігри.
Найславнішим серед борців був Мілон. Ще підлітком він щодня піднімав теля і носив його на своїх плечах. Згодом теля замінив бик, а Мілон став першим силачем Еллади. Всюди в Греції розповідали про подвиги Полідама. Цей атлет однією рукою утримував за колесо колісницю, запряжену четвіркою коней. Знаменитий бігун і кулачний боєць Феаген уже в дитинстві був не за роками сильним. Повертаючись зі школи, він відніс із ринкової площі бронзову статую, що сподобалася йому. Хлопчика покарали, примусивши віднести важку статую на колишнє місце, а поговір про це поширився по всій Греції.
Перші Олімпійські ігри тривали один день, пізніше - п'ять. У перший день атлети приносили жертви богам, давали клятву боротися чесно. Судді клялися виносити справедливі рішення. Наступні три дні приділялися змаганням.
Одне з головних змагань— п'ятиборство — починалося з бігу. Потім греки випробовували свої сили у стрибках у довжину.
Метання списа і диска були третім і четвертим видами змагань, п'ятим — боротьба. Учасники змагалися також у кулачному бою, в бігу зі зброєю, у гонках колісниць, що влаштовувалися на іподромі.
Перед початком Ігор учасники складали присягу, запевняючи, що дотримуватимуть правил і змагатимуться чесно і що вони нічим не заплямували себе в житті. Останню вимогу в наш час не відновлено. Греки ж надавали їй виняткового значення. Заради Олімпіади греки відкладали війни, а в наші часи було й навпаки.
На Олімпійських іграх найсильніші грецькі атлети змагалися з бігу, стрибків, боротьби, кидання диска, списа, кулачного бою. Один день призначали для змагання юнаків.
Найнебезпечнішими змаганнями були перегони колісниць, запряжених четвериками коней. Треба було 12 разів об’їхати арену іподрому. Візники, стоячи на колісницях, правили кіньми. Колісниці шалено мчали і нерідко зачіплювалися за поворотний стовп або за чуже колесо; на розбиту колісницю налітали інші. В одному із заїздів з 10 колісниць розбилось 8.
Судді нагороджували переможців вінками з галузок маслинового дерева. Коли переможець повертався додому, усе населення міста виходило йому назустріч. На знак того, що він прославив свою батьківщину, ставили його статую.
Вважалося, що змагатися в іграх могли всі вільні елліни. Та до ігор треба було готуватися кілька років, а селяни й ремісники не могли приділяти спорту багато часу. Тому в іграх брали участь в основному заможні люди. Купити бігових коней могли тільки найбагатші греки. Якось один дуже багатий афінянин послав на змагання сім четвериків, які посіли перше, друге і четверте місця. Переможцем на кінних змаганнях вважали власника коней, а не візника, який ризикував своїм життям і виявляв велику майстерність, правлячи кіньми.
У п'ятий, заключний, день ігор перед храмом Зевса нагороджували переможців, покладаючи їм на голови вінки з гілок оливи. Рідне місто ставило переможцеві пам'ятник і до кінця життя годувало безкоштовним обідом.
Глядачами могли бути тільки чоловіки. Жінок не допускали через їхнє бесправне становище в рабовласницькому суспільстві. Крім того, чоловіки змагалися зовсім голі. Дивитись на ігри дозволялося чужинцям, іноді - навіть і рабам. Керував змаганнями оргкомітет із числа відомих громадян. Під його наглядом за 30 днів до початку Ігор проводилися тренування учасників. Комітет проводив суддівство, оголошував переможців, пильнував за виконанням правил і збереженням священного миру. Жінкам доступ на Олімпійські ігри було заборонено під страхом смертної кари.
Для греків Олімпія була священним місцем. У центрі її здіймався величний храм, у якому стояла величезна статуя Зевса, що її створив Фідій. Статуя була виконана в тій самій техніці, що й статуя Афіни в Парфеноні. Навколо храму Зевса містилися інші споруди і статуї богів, героїв та переможців на іграх.
На час Олімпійських ігор припинялися війни в Греції. Десятки тисяч людей їхали до Олімпії на візках і верхи, йшли пішки, пливли на кораблях. На ігри збиралися глядачі не тільки з самої Греції, а й з колоній. Навколо Олімпії виростало ціле місто з наметів. Щоб побачити змагання, глядачі сідали на пагорбах, які оточували долину. Гучними криками вони підбадьорювали атлетів, що змагалися.
На Олімпійські ігри приїздили письменники й поети, щоб почитати свої твори перед тисячами слухачів, які зібралися з усього еллінського світу. За переказом, Геродот тут уперше читав уголос “Історію”.
Греки лічили роки від перший Олімпійських ігор, які, за переказом, були в 776 році до н.е.
З розквітом і зростанням популярності Ігор на території Греції програма змагань поступово розширювалася та доповнювалася новими видами змагань:
776 р. до н.е. — біг на один стадій;
724 р. до н.е. (14 Ол.) — біг на два стадія;
720 р. до н.е. (15 Ол.) — біг на 8 -10 -12 - 24 стадія;
708 р. до н.е. — боротьба, пентатлон;
688 р. до н.е. — кулачний бій;
680 р. до н.е. — змагання на колісницях з чотирма кіньми
648 р. до н.е. — панкратіон, кінні змагання;
632 р. до н.е. — змагання юнаків;
520 р. до н.е. — біг в озброєнні на 2 - 4 стадія;
408 р. до н.е. — змагання на колісницях з двома кіньми
Любов греків до змагань, що прищеплювалась з ранніх дитячих років, залишалася на все життя. Змагалися не лише атлети на аренах, але й музики, співаки, художники, актори, промовці. Рідко який тиждень минав без проведення поєдинків.
З усіх усюд до Олімпії валив люд: хто діставався пішки, хто — верхи, а дехто навіть плив кораблем за тридев’ять земель, аби лиш одним оком глянути на величних грецьких атлетів. Навколо міста виростали цілі наметові поселення. На Ігри збиралися глядачі не тільки з самої Греції, а й з колоній. Навколо Олімпії виростало ціле місто з наметів. Щоб побачити змагання, глядачі сідали на пагорбох, які оточували долину. Вболівальники розміщувались і на схилах гори Кронос.Щоб поспостерігати за спортсменами, глядачі вщент заповнювали схили пагорбів навколо долини річки Алфей.
Існувала досить цікава традиція: переможець Олімпіади урочисто в’їжджав в місто на колісниці, але не через головні ворота, а через отвір в стіні, який відразу після цього закривали, щоб не випустити з міста переможний дух Олімпіади. Переможець був одягнений у червоний плащ, а на голові у нього був вінок з листя лавра, який був символом перемоги.
Після урочистої перемоги та церемонії нагородження ( вручення вінка зі священної маслини та пальмової гілки) олімпіонік жив, як вареник у маслі.
На його честь влаштовували свята, співали гімни, виготовляли статуї, в Афінах — звільняли від податків та обтяжливих громадських обов’язків. А ще переможцеві завжди лишали найкраще місце в театрі.
Подекуди особливими привілеями користувались навіть діти олімпійця.
Атлети, які порушували правила Ігор, каралися штрафами. На кошти, отримані від порушників правил, створювалися бронзові статуї Зевса. Ці статуї (заніси) встановлювали перед входом на стадіон — як пересторогу атлетам, які направлялися на змагання, про неприпустимість порушення олімпійських правил.
Олімпіоніку надавалося право встановити на свою честь в Олімпії статую.
Триразовому олімпійському чемпіонові надавалося право надати їй портретну схожість із собою.
Дещо детальніше зупинимося на системі еллінської освіти у Стародавній Греції, яка мала чітку систему навчання і виховання. Саме в цей період можна відстежувати елементи олімпійської освіти. Афінське виховання дітей та молоді ділилося на декілька етапів у відповідності до віку.
До 7 років діти виховувались в сім’ї під наглядом спеціального раба-педагога. У період 7-12 років здійснювалось, так зване мусичне виховання, що передбачало: читання, письмо, лічба, за які відповідав граматист, а за декларування віршів під акомпанемент ліри відповідав кіфарист.
З 12 до 14 років відвідувалися палестри (гімнастична школа в Стародавній Греції, назва якої походить від назви залів для проведення змагань з боротьби), де опановувалась система фізичних вправ з програми пентатлону (біг, стрибки у довжину, метання списа та диска, боротьба), доповнена плаванням, веслуванням, боєм навкулачки, стрільбою з лука, їздою верхи, бігом в озброєнні. Крім цього відвідувачі палестри продовжували опановувати мусичне виховання.
Хлопчики в Стародавній Греції повинні були мати трьох вчителів – граматика, кіфариста і педотриба. Граматик навчав читанню і письму, рахунку, літературі, риториці, законам Педотриб - вчитель гімнастики - фізичним вправам Кіфарист навчав грі на кіфарі й лірі, пісням і гімнам
В системі античної гімнастики виділяли три частини:
• ігри, які застосовувались у підготовці дітей (рухливі ігри, ігри з м'ячем, вправи з предметами – обручем, диском, списом тощо);
• палестра (це слово пішло від назви залів, де проводилися змагання борців) – система фізичних вправ з програми пентатлону (біг, стрибки у довжину, метання спису, метання диску і боротьба), доповнені плаванням, веслуванням, кулачним боєм, стрільбою з луку, бігом зі зброєю тощо;
• орхестрика – вправи, в основі яких ігри з м'ячем, акробатика, ритуальні, обрядові і бойові танці. Орхестрика була доповненням до палестри
Юнаки 15-18 років відвідували гімнасїї - державний навчально-виховний заклад у стародавній Греції. Тут фізичне виховання отримувало спортивну спрямованість, систему фізичних вправ із програми пентатлону, панкратіону, плавання.
Велися бесіди на наукові та політичні теми, мусичне виховання. В гімназії учні займалися гімнастикою, вивчали політику, філософію, літературу. Парубки віком від 18 до 20 років навчалися у ефебії - державна організація в Стародавній Греції для підготовки вільно народжених юнаків до військової та цивільної служби. В ефебіях удосконалювались техніки різних видів спорту, вивчалися управління державою, філософія, ораторське мистецтво, освоювали знання з військової справи, вивчали тактику, стройову підготовку, їзду верхи, мусичне виховання.
В основу системи освіти та виховання в Стародавній Греції були закладені принципи розумового та фізичного вдосконалення людини.
Навчання включало в себе три важливих частини - інтелектуальну, музичну та фізичну, які у свою чергу підкріплювались естетичними та моральними принципами. В результаті навчання та виховання юнаки повинні були досягнути гармонію тіла та духу, досягти ідеалу єдності краси та добра.
Отже можна дійти висновку, що олімпійська освіта, як явище сформувалася ще в Античній Греції, яка мала вигляд навчально-виховного процесу і підкріплювалась міфами, легендами та релігією.
Унікальна система освіти спрямована на формування та всебічний розвиток людини, як у фізичному, так і в духовному напрямку, дала змогу досягти такого високого цивілізаційного розвитку
Олімпізм - це філософія життя, яка звеличує і об’єднує в єдине ціле якості тіла, духу і розуму людини. Метою олімпізму є - поставити спорт на служіння гармонійно розвинутої людини, сприяти миру на землі, піклуватися про дотримання людських прав і свобод, гуманізація суспільства та боротьба з негативними глобальними процесами у світі.
Філософськими і концептуальними основами олімпізму є:
1. Гуманістичне виховання та усесторонній розвиток особистості;
2. Збереження миру і дружби між народами світу;
3. Розвиток молодіжної субкультури та обмін культурними цінностями;
4. Встановлення олімпійських цінностей в олімпійському русі і спорті.
Олімпізм поєднує спорт з культурою, прагне до створення способу життя, що базується на радості від докладених зусиль. Зосереджує увагу на вихованні в людині цінностей позитивного прикладу, й на повазі до основних етичних принципів.
Метою олімпізму є повсякденне використання спорту, як засобу гармонійного розвитку людини, створення гуманного суспільства, що піклується про збереження людської гідності. Повсюдне становлення спорту на служіння гармонійного розвитку людини для того, щоб сприяти створенню мирного суспільства, та формування між усіма народами та культурами взаєморозуміння та поваги, не дивлячись на різні фактори, що сприяють виникненню у світі конфліктів.
У сучасному олімпійському спорті спортивна, виховна й освітня сторони тісно переплітаються з соціально-філософськими, економічними, політичними сторонами життєдіяльності людини, що дозволило йому стати універсальним явищем, прикладом ефективної співпраці людства в ім’я гармонійного розвитку людини, зміцнення миру та співробітництва, взаєморозуміння між державами та народами.
Минуло близько 2400 років з часу розквіту грецької культури, але вона справила такий величезний вплив на дальший розвиток культури в цілому світі, що її значення ми відчуваємо досі.
Важливим аспектом олімпізму є мирне співіснування народів, держав та соціальних систем.
“О спорт! Ти - мир! Ти встановлюєш хороші, добрі, дружні, стосунки між народами. ...” (П’єр де Кубертен). Мир і дружба - є однією із головних ідей олімпізму.
У Сорбоні з 16 до 23 червня 1894 році відбувся І уі гнновчий (основний) конгрес, присвячений проблемам відродження Олімпійських ігор, які барон П’єр де Кубертен вперше обнародував восени 1892 р. на святі Союзу Французьких аматорів бігу.
Серед найважливіших рішень установчого конгресу було 11 вересня Міжнародного олімпійського комітету (МОК), метою якого стало проведення Олімпійських ігор, та розвиток олімпійського руху.
Крім МОК, олімпійський рух включає в себе міжнародні федерації (МСФ), національні олімпійські комітети (НОК), організаційні комітети з проведення Олімпійських ігор (ОКОІ), національні асоціації, клуби і осіб, що є його членами, зокрема, спортсменів, суддів, рефері, тренерів та інших фахівців у галузі спорту.
Крім того, олімпійський рух включає в себе й інші організації і установи, визнані МОК. МОК заохочує координацію, організацію й розвиток спорту і спортивних змагань, у взаємодії з міжнародними та національними спортивними організаціями, забезпечує та втілює в життя заходи, які спрямовані на зміцнення єдності олімпійського руху.
1. Співпрацює з компетентними, громадськими, приватними і державними організаціями, прагнучи поставити спорт на службу людству;
2. Забезпечує систематичне святкування Олімпійських ігор.
3. Бере участь у заходах, спрямованих на зміцнення миру, на захист прав членів олімпійського руху, проти будь яких форм дискримінації, що руйнують ідеологію олімпізму.
4. Відповідними заходами рішуче підтримує участь жінок у спорті на всіх рівнях і структурах, виступає за суворе дотримання принципу рівності чоловіків та жінок.
5. Сприяє і заохочує до додержання спортивної етики.
6. Спрямовує свої зусилля на те, щоб на спортивних майданчиках панував дух чесної гри; а не насильства.
7. Керує боротьбою з допінгом у спорті.
8. Приймає заходи з . відведення загрози здоров’ю спортсменів.
9. Протистоїть будь-яким політичним та комерційним зловживанням у спорті.
10. Підтримує заходи спортивних і громадських організацій щодо забезпечення соціального і професійного майбутнього спортсменів.
11. Підтримує поширення масового спорту, що є однією з основ спорту вищих досягнень, який у свою чергу, сприяє розвитку масового спорту.
12. Стежить за тим, щоб Олімпійські ігри проводились з дотриманням норм охорони навколишнього середовища, підтримує олімпійський рух у його прагненні й турботі про збереження довкілля, веде агітуючи та роз’яснювальну роботу серед населення, з цього питання.
13. Підтримує Міжнародну олімпійську академію (МОА).
14. Підтримує інші організації, які поділяють ідеї і принципи олімпізму. Вочевидь дані положення сприяють безперешкодному розвитку олімпійського руху, а відтак створюють умови, для спортивної діяльності і заохочують суспільство до здорового способу життя та поширення олімпійських цінностей.
До 1992 року, коли МОК був визнаний НОК України як самостійної незалежної держави, олімпійський спорт України був складовою частиною олімпійського руху Росії (до 1917 р.), а в подальшому – колишнього СРСР.
На жаль, українських спортсменів не було серед учасників олімпійських змагань на Іграх I Олімпіади 1896 р. в Афінах
1. Не виступали спортсмени Росії й на іграх 1900 р. у Парижі та 1904 р. у Сент-Луїсі. На Ігри V Олімпіади 1912 р. в Стокгольмі пройшли відбір до збірної команди Росії лише такі українські спортсмени, як П. За коворот та З. Купченко. Втішало те, що у команді Австрії стартував В. Понурський зі Львова, який був третім у попередніх забігах на 200 та 400 м
2. Відповідно до рішення Російського олімпійського комітету право на проведення Першої російської Олімпіади 1913 р. було надане Києву. Цього ж року був утворений Київський олімпійський комітет під керівництвом А. К. Анохіна. У ці роки в Україні нараховувалось біля 200 різних спортивних колективів, в яких займалося спортом близько 8 тисяч чоловік. Так, окрім кількох уже існуючих на той час спортивних товариств «Сокіл», «Орел», автомобілістів, туристів, повітроплавання, яхт-клубів, було створено гурток «Спорт», тенісний клуб, клуб любителів спорту, гімнастичне товариство «Російський богатир», київське спортивне товариство та ін.
Досягнення спортсменів України в ці роки були обумовлені в першу чергу інтенсивним розвитком сучасної бази для занять спортом. Комплексні центри олімпійської підготовки включали не тільки стадіони, басейни, зали та інші споруди, але і місця для проживання, харчування, навчання, відпочинку, відновлення та інше. Аналізуючи рівень розвитку олімпійського спорту в Україні в останні десятиріччя слід відзначити, що основні досягнення були в літніх видах спорту – в першу чергу, в легкій атлетиці, гімнастиці, фехтуванні, різних видах боротьби, гандболі, футболі та інших. Що стосується зимових видів спорту, то тут вклад спортсменів України у складах збірних команд СРСР не був суттєвим. На різних ЗОІ від України брало участь по декілька спортсменів.
Якщо спостерігати співвідношення медалей різного ґатунку, які здобула Україна за часи своєї незалежності в Іграх Олімпіад у різних видах спорту, то воно виглядає наступним чином:
Висновок
Олімпійські ігри влаштовувалися один раз на чотири роки і тривали п'ять днів. Спочатку вони були лише частиною свята на честь бога Зевса та інших богів, яким поклонялися давні греки. Потім вони перетворилися на самостійні спортивні змагання.
На ігри приїздили учасники й гості з усієї Греції та Малої Азії. На три місяці припинялися будь-які військові дії, щоб усі бажаючі могли без перешкод дістатися до Олімпії.
У спортивних змаганнях брали участь тільки повноправні громадяни грецьких держав. Інші ж жителі полісів, так само як і жінки, іноземці, могли бути тільки глядачами. Поступово програму Олімпійських ігор було розширено: дистанцію для бігунів збільшили удвічі, додали змагання у довгому бігові (24 стадії), та п'ятиборство (пентатлон). Згодом до програми Олімпійських ігор додали ще кулачний бій і перегони на колісницях.
Отже, Олімпійські ігри мають велике значення для всієї світової культури. Вони зробили вклад не тільки в розвиток ігор по всьому світу, а і у освіту, науку, культуру. Особливо зараз, коли кожен талановитий спортсмен може, займаючись улюбленою справою, зробити так, щоб про нього дізнався весь світ та внести великий вклад в історію людства.
Список літератури
http://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/24467/1/%D0%9E%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B8%20%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97%20%D0%93%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%97.pdf
https://www.ukrinform.ua/rubric-other_news/2765108-sportivni-triumfi-ukraini-za-28-rokiv-nezaleznosti.html
https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/24700
http://repository.ldufk.edu.ua:8080/bitstream/34606048/22639/1/Untitled.pdf
https://uahistory.co/book/zarubzno/29.html