| Алергічні риніти виконали Студентки 5 курсу 3 п/г Кубаш т. та зейкан б. Алергічний риніт (АР) — це запальний процес слизової оболонки носа внаслідок IgE-залежної алергії. - Класифікація:
- 1) за часом тривання симптомів:
a) періодичний — триває <4 днів на тиждень або <4 тиж.; б) хронічний — триває >4 днів протягом тижня і >4 тиж.; - 2) за інтенсивністю симптомів:
a) легкий — немає жодного з нижче наведених критеріїв; б) помірний або важкий — наявність ≥1 з критеріїв: порушення сну, порушення виконання щоденних функцій, відпочинку або зайняття спортом, труднощі на роботі або при навчанні, важка симптоматика; - 3) за алергенами, котрі викликають симптоми:
a) сезонний — спричинений сезонними алергенами; б) цілорічний — спричинений алергенами, що трапляються протягом року. Етіологічні фактори: - 1) інгаляційні алергени:
a) пилок рослин (особливо вітрозапильних) — найчастіше пилок трав та зернових культур (напр. тимофіївка лугова, мятлик луговий, грястиця збірна), бур'янів (напр., полин звичайний) і дерев (береза). б) алергени домашніх пилових кліщів та борошняних кліщів (комірних). в) шерсть, епідерміс та виділення (слина, сеча) тварин — котів, собак, гризунів. г) плісняві гриби (напр., Alternaria, Cladosporium) та дріжджові (напр.,Candida albicans) 2) професійні алергени — латекс (найчастіше латексні рукавички),рослинні і тваринні білки (напр., алергени лабораторних та свійських тварин, пилок зернових, тютюн, паприка, чай, кава, какао, сушені фрукти, ферменти, котрі використовуються в миючих засобах і фармацевтичній промисловості). 3) харчові алергени. Патогенез - АР належить до групи атопічних захворювань, в основі яких лежить IgE-залежний (негайний) тип алергічної реакції за класифікацією Джелла–Кумбса.
- При контакті з алергеном у схильних до розвитку алергічних захворювань пацієнтів сенсибілізація супроводжується гіперпродукцією В-лімфоцитами специфічних IgE-антитіл (реагінів) за участю різних цитокінів і Т-хелперів. При повторному контакті з «винним» алергеном в організмі відбувається його зв'язування з IgE, які фіксовані на рецепторах опасистих клітин і базофілів. Надалі це призводить до деградації клітин-мішеней, вивільнення гістаміну, лейкотрієнів, простагландинів, брадикініну, тромбоцит-активуючого фактора і розвитку алергічного запалення, яке супроводжується гіперсекрецією слизу і набряком слизової оболонки порожнини носа.
Патогенез - На ранній стадії алергічної реакції після повторного контакту причинного алергену зі слизовою оболонкою носа, очей, гортані, бронхів під впливом інтерлейкінів IL-4 і IL-13, які секретують активовані Тh2-лімфоцити, відбувається гіперпродукція В-лімфоцитами алергенспецифічних IgE-антитіл. Взаємодія причинних алергенів з фіксованими на мастоцитах (опасистих клітинах) специфічними IgE призводить до активації цих клітин і секреції запальних медіаторів (гістаміну, гепарину і ліпідних речовин – простагландинів , лейкотрієнів і цитокінів), які сприяють залученню в алергічну реакцію інших імунокомпетентних клітин (базофілів, еозинофілів) і клітин крові.
- У розвитку пізньої фази алергічної реакції у слизовій оболонці носа ключову роль відіграють еозинофіли (еозинофільне запалення). Під впливом медіаторів і прозапальних цитокінів (IL-3, IL-5), що їх секретують опасисті клітини, відбувається активація синтезу молекул адгезії ендотелієм судин і епітелієм ДШ, акумуляція та активація еозинофілів у слизовій оболонці та епітеліальному її шарі, результатом чого стає вивільнення еозинофілами гранул, що містять головний еозинофільний протеїн, еозинофільний катіонний протеїн (ЕКП). Ці еозинофільні білки чинять пошкоджувальну дію на тканини.
Клініка - Основними симптомами є :
- свербіння в порожнині носа;
- нападоподібне чхання;
- рясні водянисті виділення з носа (ринорея);
- закладеність носа.
- При тривалому перебігу АР у хворих можуть з'являтися й інші симптоми, до яких належать зниження нюху, носові кровотечі, першіння в горлі, кашель, головний біль, прояви кон'юнктивіту, відчуття розпирання і болю в навколоносових пазухах, вухах, зниження слуху, зміни тембру голосу, явища дерматиту в ділянці крил носа, часті фаринголарингіти, зниження уваги і працездатності, слабкість, дратівливість, безсоння.
Діагностика - Добре зібраний анамнез
- Дослідження, що підтверджують діагноз алергії: позитивні результати скарифікаційних шкірних тестів з інгаляційними алергенами, підвищена концентрація специфічного IgE у сироватці (не рекомендовано проводити для скринінгового обстеження); винятково у разі сумнівних результатів можна провести інтраназальну провокаційну пробу.
- Передня риноскопія та ендоскопія носа: двосторонній, не завжди симетричний набряк слизової оболонки носа, яка вкрита водянистим секретом (густим при хронічному АР); слизова оболонка — бліда або ціанотична, може бути гіперемована, інколи — поліпи.
- Цитологічне дослідження мазка з носа: підвищений відсоток еозинофілів ≥2 % (зазвичай, у стадії загострення), мастоцитів або базофілів, бокалоподібні клітини >50 %; результати не є специфічними для АР і є схожими до результатів при неалергічному риніті.
- КТ носа та приносових пазух: показане в окремих випадках, дозволяє достовірно оцінити у т. ч. супутнє запалення приносових пазух.
Диференційні ознаки застуди та алергічного риніту (за National Institute of Allergy and Infectious Diseases)
| | | Ознака
| Простуда
| Алергічний риніт
| водянисті виділення з носа
| часто
| часто
| закладення носа
| часто, зазвичай значне
| часто, мінливе
| чхання
| зазвичай
| часто
| свербіж носа
| ніколи
| зазвичай
| біль носа
| зазвичай
| ніколи
| свербіж очей
| ніколи
| часто
| кашель
| часто
| досить часто
| гарячка
| рідко
| ніколи
| генералізований біль
| незначний
| ніколи
| втома, слабкість
| незначні
| інколи, незначні
| біль горла
| часто
| ніколи
| свербіж піднебіння і горла
| ніколи
| інколи
| час тривання
| 3–14 днів
| тижні або місяці
| Лікування 1. Глюкокортикоїди а) інтраназальні — беклометазон, будесонід, флютиказону фуроат, мометазону фуроат, флютиказону пропіонат (комбінований препарат з азеластином), 1–2 дози в кожну ніздрю 1 або 2 × на день. б)пероральні — преднізон 20–40 мг 1 × на день зранку за умови, що лікування інтраназальним ГК та антигістамінними препаратами було неефективним. Лікування 2. Антигістамінні ЛЗ — H1-блокатори а) інтраназальні — азеластин, левокабастин; діють тільки місцево, рекомендовані при легкому АР, 1–2 дози у кожну ніздрю 2 × на день, початок дії — через 15–20 хв; також доступні: диметинден, дифенгідрамін, мепірамін. б) у кон'юнктивальний мішок – азеластин, емідастин, епінастин, кетотифен, олопатадин. в) пероральні Лікування Пероральні антигістамінні ЛЗ (H1-блокатори) II покоління, що призначаються при алергічному риніті
| | Діюча речовина та препарат
| Дозування
| цетиризин
| 10 мг 1 × на день
| дезлоратадин
| 5 мг 1 × на день
| фексофенадинa
| 120 мг 1 × на день
| левоцетиризин
| 5 мг 1 × на день
| лоратадин
| 10 мг 1 × на день
| рупатадин
| 10 мг 1 × на день
| біластин
| 20 мг 1 × на день
| | | Лікування 3. Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) - Підшкірний метод , ін’єкції алергенів виконують у нижню третину плеча. Алерген у концентрації від 0,01 PNU до 1 PNU в 1 мл уводять щоденно або через день, потім – з інтервалом у 7–10 днів до досягнення підтримувальної дози. Надалі АСІТ у цій дозі повторюють з інтервалом у 14 днів протягом 3–5 років.
- Пероральний метод, який передбачає проковтування спеціально виготовленого алергену в дозах, що послідовно збільшуються (у драже, краплях, таблетках);
- Сублінгвальниий метод, при якому алерген утримують 1–2 хв під язиком, а потім проковтують або випльовують;
- Назальний метод, при якому алерген у водній або порошкоподібній формі вводять у ніс;
- Інгаляційний метод, при якому алерген у рідкій або порошкоподібній формі вводять у бронхи за допомогою інгалятора.
Дякуємо за увагу! 4>4> скачати
|