Ім'я файлу: клінічна імунологія.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 758кб.
Дата: 10.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
kursova_robota (2).docx
78869.rtf
Міністерство освіти і науки України.docx
Міжпредметні зв'язки педагогіки.docx
Соц.-правове забезпечення.docx
Горбик Катерина (1).pdf
модуль епідемка.docx
ДИПЛОМ Бойко.pdf
практика.pdf
Лекція 3 Основні етапи становлення і розвитку етнографії України
сімя 3.doc
Лабораторна робота 21 Бот ІІ курс 1 сем.pdf
проект.docx
76 (1).docx
4.18.7_Лекция 9 Инновационные технологии операционного менеджмен
СТАТТЯ ВВС.doc
Лантух Стаття.docx
колос.docx
Товарознавча характеристика нарізної батона в московській торгов
upload-1277755-1695793753502188044.docx
Біологія Реферат.docx
Вплив американської революції на вестфальську систему міжнародни
СМ 342 Завдання для папки з ресурсами в кризових ситуаціях (1).d
СМ 342 Завдання для папки з ресурсами в кризових ситуаціях (1).d

Алергічні риніти

виконали

Студентки 5 курсу 3 п/г

Кубаш т. та зейкан б.

Алергічний риніт (АР) — це запальний процес слизової оболонки носа внаслідок IgE-залежної алергії.

  • Класифікація:
  • 1) за часом тривання симптомів:
  • a) періодичний — триває <4 днів на тиждень або <4 тиж.;

    б) хронічний — триває >4 днів протягом тижня і >4 тиж.;

  • 2) за інтенсивністю симптомів:
  • a) легкий — немає жодного з нижче наведених критеріїв;

    б) помірний або важкий — наявність ≥1 з критеріїв: порушення сну, порушення виконання щоденних функцій, відпочинку або зайняття спортом, труднощі на роботі або при навчанні, важка симптоматика;
  • 3) за алергенами, котрі викликають симптоми:
  • a) сезонний — спричинений сезонними алергенами;

    б) цілорічний — спричинений алергенами, що трапляються протягом року.

Етіологічні фактори:

  • 1) інгаляційні алергени:
  • a) пилок рослин (особливо вітрозапильних) — найчастіше пилок трав та зернових культур (напр. тимофіївка лугова, мятлик луговий, грястиця збірна), бур'янів (напр., полин звичайний) і дерев (береза).

    б) алергени домашніх пилових кліщів та борошняних кліщів (комірних).

    в) шерсть, епідерміс та виділення (слина, сеча) тварин — котів, собак, гризунів.

    г) плісняві гриби (напр., Alternaria, Cladosporium) та дріжджові (напр.,Candida albicans)

    2) професійні алергени — латекс (найчастіше латексні рукавички),рослинні і тваринні білки (напр., алергени лабораторних та свійських тварин, пилок зернових, тютюн, паприка, чай, кава, какао, сушені фрукти, ферменти, котрі використовуються в миючих засобах і фармацевтичній промисловості).

    3) харчові алергени.

Патогенез

  • АР належить до групи атопічних захворювань, в основі яких лежить IgE-залежний (негайний) тип алергічної реакції за класифікацією Джелла–Кумбса.
  • При контакті з алергеном у схильних до розвитку алергічних захворювань пацієнтів сенсибілізація супроводжується гіперпродукцією В-лімфоцитами специфічних IgE-антитіл (реагінів) за участю різних цитокінів і Т-хелперів. При повторному контакті з «винним» алергеном в організмі відбувається його зв'язування з IgE, які фіксовані на рецепторах опасистих клітин і базофілів. Надалі це призводить до деградації клітин-мішеней, вивільнення гістаміну, лейкотрієнів, простагландинів, брадикініну, тромбоцит-активуючого фактора і розвитку алергічного запалення, яке супроводжується гіперсекрецією слизу і набряком слизової оболонки порожнини носа.

Патогенез

  • На ранній стадії алергічної реакції після повторного контакту причинного алергену зі слизовою оболонкою носа, очей, гортані, бронхів під впливом інтерлейкінів IL-4 і IL-13, які секретують активовані Тh2-лімфоцити, відбувається гіпер­продукція В-лімфоцитами алергенспецифічних IgE-антитіл. Взаємодія причинних алергенів з фіксованими на мастоцитах (опасистих клітинах) специфічними IgE призводить до активації цих клітин і секреції запальних медіаторів (гістаміну, гепарину і ліпідних речовин – простагландинів , лейкотрієнів і цитокінів), які сприяють залученню в алергічну реакцію інших імунокомпетентних клітин (базофілів, еозинофілів) і клітин крові.
  • У розвитку пізньої фази алергічної реакції у слизовій оболонці носа ключову роль відіграють еозинофіли (еози­нофільне запалення). Під впливом медіаторів і прозапальних цитокінів (IL-3, IL-5), що їх секретують опасисті клітини, відбувається активація синтезу молекул адгезії ендотелієм судин і епітелієм ДШ, акумуляція та активація еозинофілів у слизовій оболонці та епітеліальному її шарі, результатом чого стає вивільнення еози­нофілами гранул, що містять головний еозинофільний протеїн, еозинофільний катіонний протеїн (ЕКП). Ці еозинофільні білки чинять пошкоджувальну дію на тканини.

Клініка

  • Основними симптомами є :
  • свербіння в порожнині носа;
  • нападоподібне чхання;
  • рясні водянисті виділення з носа (ринорея);
  • закладеність носа.
  • При тривалому перебігу АР у хворих можуть з'являтися й інші симптоми, до яких належать зниження нюху, носові кровотечі, першіння в горлі, кашель, головний біль, прояви кон'юнктивіту, відчуття розпирання і болю в навколоносових пазухах, вухах, зниження слуху, зміни тембру голосу, явища дерматиту в ділянці крил носа, часті фаринголарингіти, зниження уваги і працездатності, слабкість, дратівливість, безсоння.

Діагностика

  • Добре зібраний анамнез
  • Дослідження, що підтверджують діагноз алергії: позитивні результати скарифікаційних шкірних тестів з інгаляційними алергенами, підвищена концентрація специфічного IgE у сироватці (не рекомендовано проводити для скринінгового обстеження); винятково у разі сумнівних результатів можна провести інтраназальну провокаційну пробу.
  • Передня риноскопія та ендоскопія носа: двосторонній, не завжди симетричний набряк слизової оболонки носа, яка вкрита водянистим секретом (густим при хронічному АР); слизова оболонка — бліда або ціанотична, може бути гіперемована, інколи — поліпи.
  • Цитологічне дослідження мазка з носа: підвищений відсоток еозинофілів ≥2 % (зазвичай, у стадії загострення), мастоцитів або базофілів, бокалоподібні клітини >50 %; результати не є специфічними для АР і є схожими до результатів при неалергічному риніті. 
  • КТ носа та приносових пазух: показане в окремих випадках, дозволяє достовірно оцінити у т. ч. супутнє запалення приносових пазух.

Диференційні ознаки застуди та алергічного риніту (за National Institute of Allergy and Infectious Diseases)

Ознака

Простуда

Алергічний риніт

водянисті виділення з носа

часто

часто

закладення носа

часто, зазвичай значне

часто, мінливе

чхання

зазвичай

часто

свербіж носа

ніколи

зазвичай

біль носа

зазвичай

ніколи

свербіж очей

ніколи

часто

кашель

часто

досить часто

гарячка

рідко

ніколи

генералізований біль

незначний

ніколи

втома, слабкість

незначні

інколи, незначні

біль горла

часто

ніколи

свербіж піднебіння і горла

ніколи

інколи

час тривання

3–14 днів

тижні або місяці

Лікування

1. Глюкокортикоїди

а) інтраназальнібеклометазон, будесонід, флютиказону фуроат, мометазону фуроат, флютиказону пропіонат (комбінований препарат з азеластином), 1–2 дози в кожну ніздрю 1 або 2 × на день.

б)пероральніпреднізон 20–40 мг 1 × на день зранку за умови, що лікування інтраназальним ГК та антигістамінними препаратами було неефективним.

Лікування

2. Антигістамінні ЛЗ — H1-блокатори

а) інтраназальні — азеластин, левокабастин; діють тільки місцево, рекомендовані при легкому АР, 1–2 дози у кожну ніздрю 2 × на день, початок дії — через 15–20 хв; також доступні: диметинден, дифенгідрамін, мепірамін.  

б) у кон'юнктивальний мішок – азеластин, емідастин, епінастин, кетотифен, олопатадин.

в) пероральні

Лікування


Пероральні антигістамінні ЛЗ (H1-блокатори) II покоління, що призначаються при алергічному риніті

Діюча речовина та препарат

Дозування

цетиризин

10 мг 1 × на день

дезлоратадин

5 мг 1 × на день

фексофенадинa

120 мг 1 × на день

левоцетиризин

5 мг 1 × на день

лоратадин

10 мг 1 × на день

рупатадин

10 мг 1 × на день

біластин

20 мг 1 × на день

Лікування

3. Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ)

  • Підшкірний метод , ін’єкції алергенів виконують у нижню третину плеча. Алерген у концентрації від 0,01 PNU до 1 PNU в 1 мл уводять щоденно або через день, потім – з інтервалом у 7–10 днів до досягнення підтримувальної дози. Надалі АСІТ у цій дозі повторюють з інтервалом у 14 днів протягом 3–5 років.
  • Пероральний метод, який передбачає проковтування спеціально виготовленого алергену в дозах, що послідовно збільшуються (у драже, краплях, таблетках);
  • Сублінгвальниий метод, при якому алерген утримують 1–2 хв під язиком, а потім проковтують або випльовують;
  • Назальний метод, при якому алерген у водній або порошкоподібній формі вводять у ніс;
  • Інгаляційний метод, при якому алерген у рідкій або порошкоподібній формі вводять у бронхи за допомогою інгалятора.

Дякуємо за увагу!


скачати

© Усі права захищені
написати до нас