Відповіді на залік з соціально-правового забезпечення схарактеризуйте поняття та значення права соціального забезпечення, як окремої галузі права України. Соціальне забезпечення

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Ім'я файлу: Соц.-правове забезпечення.docx
Розширення: docx
Розмір: 186кб.
Дата: 27.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
kursova_robota (2).docx
78869.rtf
Міністерство освіти і науки України.docx
Міжпредметні зв'язки педагогіки.docx
Горбик Катерина (1).pdf
модуль епідемка.docx
клінічна імунологія.pptx
ДИПЛОМ Бойко.pdf
практика.pdf
Лекція 3 Основні етапи становлення і розвитку етнографії України
сімя 3.doc
Лабораторна робота 21 Бот ІІ курс 1 сем.pdf
проект.docx
76 (1).docx
4.18.7_Лекция 9 Инновационные технологии операционного менеджмен
СТАТТЯ ВВС.doc
Лантух Стаття.docx
колос.docx
Товарознавча характеристика нарізної батона в московській торгов
upload-1277755-1695793753502188044.docx
Біологія Реферат.docx
Вплив американської революції на вестфальську систему міжнародни
СМ 342 Завдання для папки з ресурсами в кризових ситуаціях (1).d
СМ 342 Завдання для папки з ресурсами в кризових ситуаціях (1).d

ВІДПОВІДІ НА ЗАЛІК З СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Схарактеризуйте поняття та значення права соціального забезпечення, як окремої галузі права України.

Соціальне забезпечення - суспільні відносини щодо матеріальної підтримки осіб, які зазнали соціального ризику, полягають у виплаті пенсій, допомог, наданні пільг і соціальних послуг, в основі свого існування мають конкретні, визначені законодавством обставини (дії), а учасниками таких відносин є - спеціалізовані страхові фонди, державні органи, комунальні та приватні заклади, що покликані надавати допомогу та догляд таким особам. Такі відносини не можна визначати лише з огляду на соціальні ризики, які лежать в основі виникнення у особи права на соціального забезпечення. Фактично такі відносини матимуть місце при здійсненні (реалізації) особою цього права на соціальне забезпечення.

Право соціального забезпечення – це система правових норм, які регулюють суспільні відносини з матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок спеціально створених фінансових джерел особам, які зазнали соціального ризику.

КУ – Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальне забезпечення – це поєднання систем державного і недержавного матеріального забезпечення і соціального обслуговування фізичних осіб (їхніх сімей), які знаходяться в складних, здебільшого негативних, життєвих обставинах з метою вирівнювання доходів різних верств населення і забезпечення соціальної злагоди в суспільстві.

Соціальне забезпечення – більш традиційне поняття.

Соціальний захист (у вузькому розумінні) – включає гарантії з охорони праці, здоров’я і навколишнього середовища, мінімальної оплати праці та інші заходи, необхідні для нормальної життєдіяльності людини.

Соціальний захист (в широкому розумінні) – діяльність держави, спрямована на забезпечення людини матеріальними благами, процесу розвитку повноцінної особистості, нейтралізацію негативних факторів, що впливають на людину, створення умов для самовизначення і ствердження в житті.

Поняття соціального захисту є ширшим, і воно реалізується в різноманітних суспільних відносинах, що є предметом різних правових галузей (ТП, ЦП, ЖП, СП, ЕП, ПС Забезпечення і т. д.).
2. Визначте предмет і метод права соціального забезпечення

Під предметом права розуміють сукупність суспільних відносин, які можна і потрібно врегулювати правом.

Предмет права соціального забезпечення формують відносини:

1. Матеріальні розподільчі (майнові). До них відносять пенсійні відносини по забезпечення громадян страховими та державними пенсіями, відносини із забезпечення страховими та державними допомогами, відносини з надання соціальних послуг непрацездатним, інвалідам та особам похилого віку.

2. Відносини з соціального страхування. Йдеться про коло осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню, визначаються можливості добровільної участі громадян у страхуванні, розмір страхових внесків, створення, діяльність та управління фондами соціального страхування, використання коштів фондів соціального страхування, визначення видів соціального забезпечення, які надаються застрахованим особам при настанні страхового випадку. Кошти фондів соціального страхування не державні кошти, тому всі питання всі відносини по збору та розподілу цих коштів на цілі соціального забезпечення повинні регулюватись нормами права соціального забезпечення.

3. Процедурні відносини. Це відносини з приводу встановлення юридичних фактів, які мають значення при вирішенні питання про право на той чи інший вид забезпечення.

4. Процесуальні відносини, які виникають з приводу поновлення порушеного права громадянина на той чи інший вид соціального забезпечення.

Таким чином, весь комплекс вищевказаних відносин становить предмет самостійної галузі – права соціального забезпечення

До предмету права соціального забезпечення входять наступні відносини:

1) з приводу формування соціальних фондів, з яких надаються різні види соціального забезпечення;

2) щодо забезпечення фізичних осіб пенсіями (за віком, по інвалідності, довічне утримання суддів тощо);

3) по забезпеченню фізичних осіб допомогами (державні допомоги, соціальні допомоги, страхові допомоги тощо);

4) стосовно надання фізичним особам соціальних послуг (стаціонарне обслуговування громадян похилого віку, забезпечення інвалідів автомобілями. Соціальна реабілітація інвалідів, надання тимчасового притулку безпритульним тощо);

5) відносини щодо здійснення компенсаційних виплат та надання субсидій, пільг;

6) утримання дітей-сиріт і дітей, які залишились без батьківського піклування у дитячих закладах інтернатного типу;

7) по утриманню дітей у навчальних закладах безоплатно або з частковою оплатою;

8) щодо надання безоплатної чи зі знижкою медичної допомоги і лікування;

9) щодо забезпечення осіб житлом малозабезпечених осіб;

10) з приводу безоплатного харчування учнівської молоді;

11) щодо розподілу гуманітарної допомоги малозабезпечених верств населення;

12) щодо недержавного пенсійного забезпечення;

13) по наданню благодійної допомоги малозабезпеченим громадянам;

14) інші суспільні відносини з приводу матеріального забезпечення.

Особливості методу правового регулювання в сфері соціального забезпечення:

1) поєднання централізованого (імперативного) та локального способів встановлення прав та обов’язків суб’єктів правовідносин соціального забезпечення - перевага надається централізованому методу регулювання;

2) перевага імперативного методу над диспозитивним;

3) наявність специфіки юридичних фактів, з якими пов’язані виникнення, зміна та припинення відносин в сфері соціального забезпечення – відносини, як правило, виникають не з одного юридичного факту, а з юридичного складу;

4) абсолютний характер прав громадян на конкретний вид забезпечення;

5) відносини між суб’єктами не визначаються як рівність сторін і не визначаються як підпорядкованість;

6) пов’язаність із заходами примусу в праві соціального забезпечення – за порушення вимог передбачені певні санкції; відсутні так звані репресивні санкції; застосовуються санкції 2 видів – правовідновлюючі та правообмежуючі;

7) спосіб захисту порушених прав суб’єктів, який полягає в наявності адміністративного і судового порядку захисту порушених прав.
3. Схарактеризуйте організаційно-правові форми соціального забезпечення

Організаційно-правові форми соціального забезпечення - це способи акумуляції коштів на цілі соціального забезпечення з наступним їх розподілом між відповідними категоріями населення, що потребують матеріальної підтримки з оку держави і суспільства.

Основні організаційно-правові форми соціального забезпечення:

1) загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЗДСС)

2) державне соціальне забезпечення за рахунок бюджетних коштів

3) змішане соціальне забезпечення окремих категорій громадян;

4) недержавне соціальне забезпечення.
4. Схарактеризуйте види соціального забезпечення: пенсії та допомоги по соціальному забезпеченню

Види соціального забезпечення – ст. 46 та ст. 92 КУ. Під видами соціального забезпечення необхідно розуміти соціальні виплати, пільги, послуги, що надаються непрацездатним громадянам безоплатно або на пільгових умовах за рахунок спеціальних джерел фінансування. Соціальні виплати можуть здійснюватись як у грошовій, так і в натуральній формі. Найбільшим за обсягом видом соціального забезпечення є пенсії.

Види: 1) пенсії; 2) допомоги; 3) соціальні послуги (медичні, санітарно-курортного обслуговування тощо); 4) пільги.

Деякі автори визначають й інші види соціального забезпечення.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вітчизняне законодавство передбачає виплату двох видів пенсій: страхових та спеціальних.

Страхова пенсія — це щомісячні грошові виплати, які здійснюються застрахованим громадянам при досягненні ними пенсійного віку, встановленні інвалідності чи у зв'язку з втратою годувальника за рахунок коштів соціальних страхових фондів у порядку і розмірах, визначених законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Страхова пенсія передбачає три види пенсійних виплат, які призначаються та виплачуються особі окремо у солідарній, накопичувальній обов'язковій та недержавній пенсійних системах. У кожній з них особа має право лише на один, визначений законом чи пенсійним контрактом, вид пенсії.

Другим видом пенсійних виплат є спеціальні пенсії. Умови та порядок призначення таких пенсій встановлюються спеціальним законодавством, яким визначається особливий правовий статус осіб, що виконують державні чи інші суспільно значимі функції, мають особливі заслуги перед державою, а також тих, що постраждали внаслідок техногенних та екологічних катастроф. Єдиного закону про спеціальні пенсії в Україні немає. Тому при визначенні пенсійного забезпечення таких осіб використовується декілька відповідних законодавчих актів.

За суб'єктами, що мають право на спеціальні пенсії, їх поділяють на пенсії для:

— військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу внутрішніх справ;

— осіб, які виконують обов'язки державної служби (державні службовці та прирівняні до них особи, посадові особи місцевого самоврядування, народні депутати, судді та службові особи органів прокуратури);

— наукових (науково-педагогічних) працівників; осіб, які мають особливі заслуги перед Україною;

— осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Допомоги — це такі грошові виплати (крім пенсій) громадянам у випадках, передбачених законом, що надаються з фондів соціального страхування та за рахунок державного бюджету призначається окремим категоріям громадян у порядку і розмірах, передбачених законодавством. Численні види допомоги у системі соціального забезпечення можуть бути класифіковані за різними підставами: за цільовим призначенням допомоги; за тривалістю виплати допомоги (одноразові, щомісячні, періодичні); за джерелом їх виплати (допомога з позабюджетних фондів, допомога з державного бюджету) тощо..

Допомоги можна класифікувати за періодичністю виплат (одноразові та регулярні), за їх метою (у разі тимчасової непрацездатності, у зв’язку з народженням дитини та ін.)

Чинним законодавством передбачено такі види допомоги:

- допомога по тимчасовій непрацездатності;

- допомога по вагітності та пологах;

- допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

- допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми,

- допомога на поховання;

- одноразова допомога потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

- допомога по безробіттю;

- допомога вимушеним переселенцям;

- допомога біженцям;

- інші види допомог.

Види допомоги за джерелами виплат класифікуються:

а) допомога, що виплачується за рахунок коштів бюджетів всіх рівнів;

б) допомога, що виплачується за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового соціального страхування.

Конкретні розміри кожного виду допомоги визначаються чинним законодавством.

Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг:

1.за місцем проживання особи (удома);

2.у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

3.у реабілітаційних установах та закладах;

4.в установах та закладах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; у територіальних центрах соціального обслуговування; в інших 5.закладах соціальної підтримки (догляду).

Усі види соціального забезпечення мають спільну мету — соціальний захист громадян у передбачених законом випадках.
5. Дайте визначення поняття «принципи права соціального забезпечення» та схарактеризуйте їх значення

Принципи права соціального забезпечення - являють собою такі керівні положення, які відображають сутність і особливості його норм. Зокрема, визначають призначення його норм регулювати суспільні відносини, що виникають при реалізації громадянами своїх конституційних прав на різні види соціального забезпечення.

Надання забезпечення зазвичай обумовлюється наявністю трудового стажу певної тривалості або станом у трудових (службових) відносинах, а розмір пенсій та ряду посібників порівнюється із заробітною платою. Це свідчить про те, що здійснення в галузі забезпечення принципу зв'язку відбувається, як правило, з працею. Забезпечення в багатьох випадках поширюється і на громадян, і на членів їхніх родин, що дає підставу виділити принцип забезпечення не тільки громадян, але і їх сімей. Крім того, громадяни як суб'єкти галузевих правовідносин володіють значною свободою розсуду, що дозволяє зробити висновок про наявність принципу свободи придбання громадянами своїх прав і розпорядження ними. Крім того, акти про соціальне забезпечення містять чимало норм, що передбачають переваги в забезпеченні окремих категорій громадян (жінок, молоді, сімей з дітьми, осіб, зайнятих на роботах з шкідливими, небезпечними і важкими умовами праці, та ін), що вказує на існування принципу пріоритету в забезпеченні деяких категорій громадян. Законодавство дозволяє говорити про такий принцип, як залежність від рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Галузеві принципи права соціального забезпечення:

а) зв'язок забезпечення здійснюється, як правило, з працею;

б) забезпечення стосується не тільки громадян, але і їх сімей;

в) свобода придбання громадянами своїх прав і розпорядження ними;

г) пріоритет у забезпеченні деяких категорій громадян;

д) залежність від рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Зміст галузевих принципів дозволяє усвідомити суть прав і обов'язків громадян і органів, що надають забезпечення.

Принцип зв'язку забезпечення, як правило, з працею поширюється на пенсійні відносини, відносини щодо забезпечення посібниками по тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах та ін.

До спеціальних норм, які закріплюють цей принцип, в першу чергу, відносяться норми про трудовий (страховий) стаж. Роль загального і спеціального трудового (страхового) стажу в соціальному забезпеченні полягає в тому, що наявність стажу певної тривалості (поряд з іншими умовами) є підставою виникнення суб'єктивного права на забезпечення. Тривалість загального і спеціального трудового стажу впливає і на розмір забезпечення.

Принцип забезпечення не тільки самих громадян, але і їх сімей закріплений у нормативних правових актах у вигляді норм про коло забезпечуваних, про розмірах забезпечення. До першої групи відносяться норми про пенсійне забезпечення з нагоди втрати годувальника. Законодавці передбачають широке коло членів сім'ї, які мають право на пенсію. Сюди ж входять норми про посібниках по догляду за хворими членами сім'ї працівника, про види допомоги на дітей і ін.

У другу групу входять правові норми, які визначають розміри забезпечення з урахуванням складу сім'ї громадян, які підлягають забезпеченню. Названі норми функціонують у сфері пенсійного забезпечення по старості та інвалідності, забезпечення посібниками по тимчасової непрацездатності, на дітей.

Принцип свободи придбання громадянами своїх прав і розпорядження ними виражає суть правового становища громадян у праві соціального забезпечення. Правові відносини по соціальному забезпеченню складаються тільки при наявності волевиявлення громадян, оскільки в юридичному складі, який слугує підставою для їх виникнення, волевиявлення у формі подачі заяви у відповідний орган соціального забезпечення є обов'язковим елементом. Відповідні норми містяться в інших актах галузевого законодавства. Без такого волевиявлення виникнення правових відносин практично неможливо. Зазначений ознака відрізняє правовідносини по соціальному забезпеченню від інших видів правовідносин, зокрема, від адміністративних.

Законодавство, як правило, не обмежується яким-небудь терміном звернення громадян за забезпеченням. Вони можуть звернутися у відповідні органи в будь-який час після виникнення права на той чи інший вид забезпечення. Це підкреслює невід'ємність прав громадян на різні види забезпечення, їх особистий характер.

Важливий елемент даного принципу - можливість для громадян вибирати різні варіанти забезпечення. Іншими словами, при наявності у громадян права одночасно на два або більше виду забезпечення, вони можуть на власний розсуд обрати той чи інший вид. Так, особам, які мають одночасно право на різні пенсії, призначається і виплачується одна з них за їх вибором.

Можливість вибору різних варіантів забезпечення містить у собі також право громадян вибирати заробіток, з якого обчислюється забезпечення, за найбільш сприятливі для них періоди.

Принцип пріоритету в забезпеченні деяких категорій громадян відображає існуючу в соціальному забезпеченні диференціацію, особливу турботу суспільства і держави про людей, що потребують підвищеної уваги в силу їх особливих заслуг (інваліди та учасники Великої Вітчизняної війни (ВВВ), воїни-афганці, учасники ліквідації наслідків радіаційних катастроф та ін), фізіологічних причин (діти, жінки, молодь), сімейного стану (багатодітні сім'ї, неповні сім'ї), умов праці і ін. З урахуванням названих причин в законодавстві закріплені пільги і переваги для окремих категорій громадян порівняно з усіма іншими.

Законодавством запроваджено пільгове пенсійне забезпечення осіб, які стали інвалідами в період ВВВ, а також прирівняних до них осіб. Вони мають пільги в наданні інших видів соціального забезпечення. Пріоритет у соціальному забезпеченні громадян, які постраждали від радіаційних впливів, виражається в цілій системі пільг, передбачених законодавством: безкоштовна медична допомога, санаторно-курортне лікування, пільгові умови по виплаті посібників з тимчасової непрацездатності, пільгова оплата жилої площі, безкоштовний проїзд на транспорті, пільгове пенсійне забезпечення і т. п.

Соціальне забезпечення жінок також є пріоритетним, воно полягає в особливих видах забезпечення, так і пільги при наданні звичайних видів забезпечення. Вагітним жінкам і жінкам-матерям призначаються і виплачуються посібники але вагітності та пологах, при народженні дітей, по догляду за дітьми в перші роки життя. Пільги в пенсійному забезпеченні виражаються в знижених, у порівнянні з чоловіками, вимогах до пенсійного віку і трудового стажу.

Переваги при забезпеченні молоді полягають у знижених вимогах до трудового стажу або у відсутності вимоги стажу при призначенні пенсії по інвалідності. Інвалідам з дитинства призначається соціальна пенсія, учні у віці 18 років і старше мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення професійного навчання в очних навчальних закладах, але не більше ніж до 23-річного віку. Принцип пріоритету включає в себе і норми щодо забезпечення осіб, зайнятих на роботах з особливими умовами праці. Перевагу в забезпеченні цих громадян полягає у зниженні пенсійного віку, тривалості необхідного трудового стажу, в більш високому рівні пенсій.

Принцип залежності від рівня забезпечення прожиткового мінімуму означає, що пенсії, посібники та інші види соціального забезпечення повинні підтримувати рівень життя нужденних не нижче встановленого Законом прожиткового мінімуму. Існування цього принципу обумовлено своєрідністю періоду переходу суспільства до ринкових відносин, для якого характерним є майнове розшарування населення, безробіття, інфляція, падіння рівня життя, коливання в оплаті праці та ін.

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Стаття 5. Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;
обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;
надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;
обов’язковості фінансування страховими фондами витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
солідарності та субсидування;
державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;
цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

скачати