Розділ основні відомості про гнучкість

1 2 3

Ім'я файлу: гнучкість.docx
Розширення: docx
Розмір: 92кб.
Дата: 21.01.2023
скачати
Пов'язані файли:
489278.rtf
Реферат ПольшаMicrosoft Word.docx
70Самостійна робота повна версія.docx
EITE_ST_DZ_5_nedela_1514446944 (1).pdf
spasem-ocean.pptx
рита.pdf
Основні закономірності розміщення продуктивних сил.docx
Мирон Левицький.docx
життєвий цикл Apple.docx
Практична 1_2.pdf
Практична_робота_№13_Манько_Я.О._ПР-405.docx
тези_Беляева (1).doc
фрагмент уроку мон мов.docx
Пертак_Реферат Імідж сучасного політичного лідера.docx
priklad_zapovn_tabl_vkr_bak.docx
bestreferat-190106.docx
Практичні роботи товар.docx
Курсова Рівняння та нерівності.docx
56324223.docx
915079.pdf
Схема історії хвороби (1).doc
kazedu_125428.docx
Р постановка 1 занятие.docx
465_e0e02017698743dd3dfce89addce7845.doc
100 екзаменаційних відповідей по психології.doc
149 Методика медіаграмотності.pdf
docsity-testi-z-terapiji-normalna-ta-patologichna-kardiologiya-5
тема_3 Заярная.doc
ІСТОРІЯ.docx
РГР по электронике. Вариант №3.doc
USE CASE Аршулік Андрій ФІТ 4-9.docx
Чередниченко Олександра.docx
studcon-org-00006609.rtf
Практикум.doc
КУРСАЧ.docx
КУРсоВА.docx
Документ Microsoft Word (4).docx
вид легкоатл укр.doc
3) Модель зловмисника. Стійкість..docx

Зміст
Вступ

РОЗДІЛ 1. Основні відомості про гнучкість

1.1 Визначення поняття

1.2 Види гнучкості

1.3 Особливості дітей середнього шкільного віку

1.4 Засоби розвитку гнучкості

1.5 Методи розвитку гнучкості

1.6 Контроль за розвитком гнучкості

РОЗДІЛ 2. Методи досліджень

2.1 Методи дослідження

2.2 Характеристика методів дослідження

РОЗДІЛ 3. Результати досліджень

3.1 Засоби, методи і методичні прийоми, методи контролю над ефективністю використання засобів

3.2 Тематичний план-графік проходження навчального матеріалу з гімнастики для учнів 6-х класів

3.3 Конспекти уроків по фізичній культурі для учнів 6-х класів

Висновок

Список літератури

ВСТУП
Актуальність дослідження: Гнучкість – є одним із найважливіших показників здоров'я. Вона служить базою для розвитку iнших фізичних якостей, i є основою успiшного оволодiння будь-якою фiзичною вправою.

Гнучкість – це здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою. Гнучкість разом із іншими фізичними якостями має надзвичайно велике значення для повноцінного життя людського організму, але з питань її розвитку мають значні розбіжності в думках як серед учених, так і серед викладачів фізичної культури, фізичного виховання і тренерів.

Пубертаційний період характеризується найбільш активним формуванням гнучкості. Існує думка, що у дітей гнучкісті більш розвинута, ніж у дорослих. Це не завжди так. Але розвинути гнучкість, безпосередньо, у дітей легше, ніж у дорослих.

Виконання вправ на гнучкість сприяє зміцненню суглобів, підвищенню міцності та еластичності м’язів, зв’язок та сухожиль, удосконаленню рухової координації, ефективному оволодінню фізичними вправами.

Об’єкт дослідження: Розвиток гнучкості у школярів середніх класів

Предмет дослідження: Розвиток гнучкості та методика розвитку гнучкості у школярів середніх класів

Мета дослідження: З’ясувати вікові особливості розвитку гнучкості школярів середніх класів

Структура роботи: Робота викладена на 44 сторінках, складається зі змісту, вступу, 3-х розділів, тематичного плану-графіку і 7-и конспектів уроку, висновків і використаної літератури. Перелік джерел складає 18 найменувань. Включає 4 таблиці

Методи дослідження: для вирішення поставлених завдань були застосовані такі теоретичні методи дослідження: аналіз, індукція, дедукція, узагальнення.

Завдання дослідження:

1. Визначення поняття гнучкості;

2. Виділити вікові та статеві особливості школярів середніх класів;

3. Визначити засоби і методи контролю за гнучкістю;

4. Розробити тематичний план і план-конспект уроку для 6-х класів.

Опрацювавши ряд літератури я хочу зупинитися на таких джерелах: Худолій О.М «Загальні основи теорії та методики фізичного виховання»; Зациорский В.М. «Физфческие качества спортсмена»; Волков Л.В. «Метод виховання фізичних здібностей учнів»; Дубовис М.С. «Физическая культура школьников»; Матвеева Л.П., Новикова А.Д. «Общие основы теории и методики физического воспитания».

Худолій О.М «Загальні основи теорії та методики фізичного виховання» у своєму посібнику розкрив поняття гнучкості, її види, відзначив вікові і статеві особливості розвитку гнучкості, засоби, методи і контроль над розвитком гнучкості

Зациорский В.М. «Физфческие качества спортсмена» обґрунтував гнучкість як фізичну якість, описав основні методики виховання гнучкості.

Волков Л.В. «Метод виховання фізичних здібностей учнів» біш докладно відзначив вікові і статеві особливості розвитку гнучкості.

Дубовис М.С. «Физическая культура школьников» розкрив більш докладно поняття гнучкості

Матвеева Л.П., Новикова А.Д. «Общие основы теории и методики физического воспитания». Відзначили зміни гнучкості в різний період

Розділ 1. Основні відомості про гнучкість
1.1 Визначення поняття
Під гнучкістю розуміють морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, визначаючі ступінь рухливості його кожного звена. Вимірювателем гнучкості – максимальна амплітуда рухів. Її виражають або в кутових, або в лінійних мірах. Еластичні властивості м'язів можуть у значній мірі змінюватися під впливом центрально-нервових факторів. Зі збільшенням гнучкості м'язи, що розтягуються пізніше переходять в стан підвищеного збудження – в кінці більшої амплітуди рухів. При цьому їх активність знижується.

Ступінь розвитку гнучкості залежить від навколишнього середовища і температури : при підвищенні температури гнучкість збільшується. На гнучкість більше, чим на інших фізичних якостях відображається добова періодизація. Так, в ранкові часи гнучкість значно знижена. Зміна її під впливом різних умов(температури, часу дня) треба враховувати при проведенні занять. Погані умови, які ведуть до погіршення гнучкості, можна компенсувати розігріванням за допомогою розминки. [7]

Ступінь розвитку гнучкості залежить від еластичних властивостей м'язів, зв'язок і сухожилок. Для гнучкості має значення і тонус м'язів – їх напруження в спокійному стані. При підвищеному тонусі зв'язки і м'язи завжди декілька укорочені, тобто погано розслаблені , і при спробі до руху розтягуються недостатньо. Чим більше розтягнутий м'яз, тим він сильніше і швидше виконає рух. Гнучкість тісно пов'язана зі швидкісними і силовими якостями[4] Суттєву роль в грані рухливості в суглобах грає збудження розтягуючи м'язів, маючих, охороняючи природу. З ростом гнучкості розтягуючи м'язи починають збуджуватися при великих амплітудах руху; їх активність при цьому знижується. Гнучкість не залежить від особливостей тіла (структури), також від довжини сегментів тіла.

Таблиця 1 - Зміни гнучкості в різних умовах (по Н.Г. Озолину)

В 8 год. Ранку	В 12 год. Дня	Після 10 хв. перебування в оголеному вигляді при t +10° в 12 год. дня	Після 10 хв. в гарячій ванні t 40° в 12 год. дня	Після 20 хв. розминки в 12 год. дня	Після втомного тренування в 12 год. дня
- -14	+35	-36	+78	+89	-35

гнучкість урок фізична культура

Гнучкість негативно зв'язана з силою: заняття силовими вправами можуть ввести тіло до слабої рухливості в суглобах.

Гнучкість треба розвивати лише до того ступеня, яке забезпечує виконання необхідних рухів. При цьому величина гнучкості повинна декілька перевищувати ту максимальну амплітуду, з якою виконується рух. Найбільше значення має рухливість хребта, в особливості його грудного відділу, тазостегнових і плечових суглобів.[5]

Гнучкість визначають, як здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою або під нею розуміють морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, обумовлюючу ступінь рухливості його частин відносно один до одного.

Гнучкість важлива при виконанні багатьох рухливих дій в трудових і воєнних діях, а також в побуті. Важко переоцінити значення рухливості в суглобах у випадках порушення осанки.

Вправи на гнучкість можно легко і самостійно, регулярно виконувати вдома [8]

Добре розвинена гнучкість сприяє швидкому опануванню новим рухам та є однією з умов успіху в таких видах спорту, як гімнастика, акробатика, плавання тощо. Гнучкі діти здатні виконувати рухи точніше, краще засвоюють координаційні складні вправи.

Властивості м'язової тканини, що обмежують рухливість суглобів, залежить від:

рівня збудження ЦНС: під час емоційного збудження рухливість в суглобах зростає;

зовнішньої температури: чим холодніше, тим більша в'язкість , твердість м'язів, сильніше їх схильність до травм;

добової періодичності у показниках рухливості в суглобах: ранком рухливість звичайно нижча, ніж у день;

віку: найбільшу природну рухливість в суглобах мають діти;

статі: звичайно жінки більш гнучкі, оскільки їхній м'язово-зв'язковий апарат більш еластичний, чим у чоловіків того ж віку.[17]
1.2 Види гнучкості
Л.К. Семенова, Б.В. Сермеев, відзначають, що людині властиві дві основні форми рухливості у суглобах: рухливість у активних рухах; рухливість у пасивних рухах.

Між активною і пасивною рухливістю прямого кореляційного зв'язку не виявляється: можна володіти високими показниками пасивної рухливості; невисокої активності і навпаки. Активна рухливість у суглобах має найбільш практичне значення, бо вона в значній мірі реалізується у виконанні фізичних вправ. При пасивній рухливості виявляються резервні можливості збільшення активної рухливості у суглобах.

Пасивна рухливість відповідає анатомічній будові суглоба, індивідуальним особливостям його будові. Вона залежить від еластичності і довжині навколишніх м'язів , зв'язок і суглобних сумок: проявляється за рахунок впливу сил , що знаходяться поза тіла. Пасивна гнучкість генетично зумовлена.

Активна рухливість залежить від тих самих факторів, що і пасивна, а також від сили м'язів навколо суглоба, що здійснюють рухи. Активна гнучкість набувається в процесі занять фізичною культурою і спортом. Як відзначає Б.В. Сермеев, у спортивній діяльності анатомічно можлива рухливість використовується лише на 80 – 95 % [17]

Активна гнучкість – це здатність самостійно виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок сили м'язових груп, що оточують відповідний суглоб.

Пасивна – це здатність досягати найвищої рухомості у суглобах під впливом зовнішніх сил. Показники пасивної гнучкості завжди вищі за показники активної. Їх можна досягти при використанні снарядів, обтяжень, маси тіла партнера тощо. Активна гнучкість реалізується при виконанні різних фізичних вправ і тому вона важливіша, ніж пасивна, яка є відбитком величини резерву для розвитку активної гнучкості.

Розрізняють також анатомічну, гранично можливу рухомість, обмежувачем якої є будова відповідних суглобів. При виконанні звичних рухів людина використовує лише невелику частину гранично можливої рухомості.9

По способу проявлення гнучкість розділяється на динамічну і статичну. Перша проявляється в рухах, друга-в позах. Така класифікація дозволяє визначити, як гнучкість здобута за допомогою статичних вправ, буде проявлятися в динамічних. [8]

Гнучкість суттєво змінюється під впливом втоми, при чому показники активної гнучкості – зменшуються, а пасивної – збільшуються.

Існують думки, що у дітей гнучкість більше ніж у дорослих. Але це не завжди так. Розвинути гнучкість у дітей легше, ніж дорослому віці. Активна гнучкість безпосередньо зв'язана з силою м'язів. Але заняття силовими вправами можуть вести до обмеження рухливості у суглобах. Але цей негативний вплив можна здолати: шляхом раціонального поєднання вправ на гнучкість і на силу можна добитися високого ступеня розвитку обох якостей. [7]

1.3 Особливості дітей середнього шкільного віку
У різні вікові періоди діти розвиваються нерівномірно, при цьому співвідношення зросту, маси тіла, окружності грудей та інших показників фізичного розвитку весь час змінюється. До 12 років у хлопчиків і до 11 років у дівчаток маса тіла відстає від зросту, а після цього тіло інтенсивніше росте у довжину, ніж прибавляється маса. У хлопчиків 12-14 років і дівчаток 11-13 років темпи приросту окружності грудей починають переважати над збільшенням маси тіла. До 14 років хлопчиків і до 13 років у дівчаток тіло росте переважно у довжину, по досягненні цього віку – інтенсивніше збільшується окружність грудей. Проте школярі однієї вікової групи можуть мати істотні індивідуальні відмінності в фізичному розвитку. Так, за даними П.Н. Гойхмана і О.М. Трофімова, різниця в зрості може досягати 30 см, а у масі до 15 кг.

Гнучкість залежить від віку, статі природних особливостей будови опорно-рухового апарата, тренованості форми суглобів, розтяжності зв'язок, еластичності і в'язкості розтягуваних м'язів, зміни вихідного положення, температури навколишнього середовища, часу доби, попередньої діяльності, ступеня втоми.

Найвищі природні темпи розвитку гнучкості спостерігаються у дітей 9-14 років. У цій віковій категорії робота над розвитком гнучкості вдвічі ефективніша, ніж у старшому. Науковці вважають, що гнучкість розвивається ліпше й досягнуті результати зберігаються довше, якщо вона стає предметом цілеспрямованих вправлянь у 10-11 річному віці. Найпізніший вік, коли можна ще починати розвиток рухомості в суглобах це 13-14 років.

Фізіологічні і морфологічні передумови для поліпшення гнучкості в 10-11 річному віці не повинні робити її розвиток самоціллю. Надмірна рухомість в суглобах несприятливо відбивається на формуванні деяких рухових навичок. Рівень гнучкості також залежить від статі[9]

У хлопчиків гнучкість розвивається з 7-10 років, в 11-13 років приріст рухливості хребтового стовпа уповільнюється, з 14 років знов починає більш активний приріст.

У дівчат в період від 7-14 років показники рухливості хребетного стовпа при активних рухах збільшується, однак зростання відбувається нерівномірно. У віці від 7-10 років приріст показників відносно невеликий, а від 10-14 років відзначене значне збільшення. Самі високі показники хребетного стовпа у 14-річних дівчаток.

Безперервне, але нерівномірне зростання рухливості в суглобах плечового поясу у школярів відбувається до 12-13 років. [1]

Максимальні показники в виконанні рухів з великою амплітудою школярі середнього фізичного розвитку досягають в 9 років. Потім цей рівень поступово знижується і до 13 років

Рис. 1 - Розвиток гнучкості у школярів середнього розвитку (по Волкову Л.В.)
З 13-14 років спостерігається приріст, а з 14-15 – зниження.

Найбільш активне формування гнучкості у дівчат середнього фізичного розвитку досягає в пубертативний період, а в післяпубертативном періодах – знижується.

У формуванні гнучкості у хлопців шкільного віку середнього фізичного розвитку два основних періоди активізації – з 9-11 років і з 14-16 років.

По темпам приросту, найбільш ефективними періодами для її вдосконалення є вік : 9-10, 10-11, и 14-15 років. Ефективний розвиток гнучкості у дітей підлітків даного рівня фізичного розвитку можливо як в предпубертативний, так і пубертативном періодах.2
1.4 Засоби розвитку гнучкості
Основні засоби розвитку гнучкості – вправи зі збільшеною амплітудою руху. Вони діляться на три групи: активні, пасивні і змішані. До активних вправ відносяться всі рухи, що виконуються за рахунок скорочування м'язів, які проходять через суглоб (агоністів); до пасивних – вправи, що виконуються за рахунок зовнішніх сил (навантаження, зусиль партнера, власної ваги) або власних зусиль (само захвати). Вправи змішаного типу передбачають рухи, в яких активні зусилля м'язів-агоністів після цього змінюються пасивними (за допомогою партнера чи само захвати) з обов'язковою зміною режиму, переборюю чого на уступаючий. Активні вправи поділяються на силові і махові, вони можуть використовувати як з навантаженням, так і без нього.[17]

Без широкої амплітуди рухів у суглобах неможливе сильне і швидке скорочення мускулатури. Гнучкість треба розвивати в оптимальних співвідношеннях з розвитком м'язових зусиль. [10]

Активні вправи розділяють по характеру виконання: однофазні і пружинисті (наприклад, подвоєні і потроєні наклони); махові і фіксовані; з обтяженням і без обтяження. Крім названих в цю групу входять також статичні вправи, в яких дається завдання зберігати нерухоме положення тіла в умовах максимальної амплітуди. Пасивні статичні вправи – коли поза зберігається за рахунок зовнішніх сил – декілька менш ефективні для розвитку активної гнучкості, чим динамічні, але вони дозволяють досягати найбільших показників пасивної гнучкості.

Найбільш ефективним для розвитку гнучкості э поєднання силових вправ (особливо з використанням навантаження) з вправами на розтягування, примусове (пасивне) розтягування м'язів агоністів повинно слідувати одразу за граничним скорочуванням агоністів, при цьому попередня максимальна напруга м'язів-агоністів сприяє розтягненню м'язів-антагоністів. Така методика застосування змішаних вправ приводить до поліпшення як активної, так і пасивної гнучкості і зближує їх показники.

Загальним правилом для використання вправ на гнучкість є необхідність добре розігрітися (до появи поту) перед виконанням рухів з великою амплітудою. Поява болю є сигналом для припинення вправ на гнучкість.

Одним із факторів, який позитивно впливає на рухливість в суглобах, є уміння розслаблювати м'язи. Здібність довільного розслаблення м'язів сприяє покращенню рухливості в суглобах на 12-15%.

М'язи порівняно малорозтяжні. Якщо намагатися збільшити їх довжину в одному з рухів (наприклад, зробив максимальний нахил вперед), то ефект буде дуже незначний. Але від повторення до повторення вправи сумуються, і, якщо зробити декілька десятків нахилів, то збільшення амплітуди буде помітно. Тому вправи на розтягування виконуються серіями по декілька повторень в кожній. Амплітуду рухів збільшують віз серії до серії. [7]

Вправи слід підбирати в залежності від рівня підготовленості і вимог виду спорту, вони повинні максимально збільшувати амплітуду руху. Гнучкість треба розвивати систематично. Для більш швидкого розвитку гнучкості заняття проводять кожен день (або 2 рази на день), включаючи відповідні вправи в ранкову гімнастику, а також виконуючи їх підчас приготування домашніх завдань фізичній культурі. Не рекомендується працювати над гнучкістю при сильному стомленні. [4]

Вправи для розвитку гнучкості найпростіші і ставлять незначні вимоги до вегетативних функцій організму порівняно з вправами для розвитку сили, витривалості і швидкості.

Ефективність навчально-тренувального процесу, спрямованого на розвиток гнучкості, залежить насамперед від правильного вибору вправ, зважаючи на рівень фізичної підготовленості учнів.

Вправи, що пропонують учням для розвитку гнучкості, включають згинання і розгинання тулуба, нахили і повороти. Вони мають підвищити рухомість в усіх суглобах, незважаючи на специфіку виду рухів. Допоміжні вправи добирають з огляду на рухомість в тих чи інших суглобах для успішного вдосконалення в конкретному виді рухів, що вимагають максимальної рухомості – згинання, розгинання, відведення, приведення, обертання. Спеціальні підготовчі вправи добирають відповідно до основних рухових дій, які пред'являє специфіка змагальної діяльності

Гнучкість не може вдосконалюватися безмежно. Тому основне завдання зводиться до досягнення такого рівня рухомості суглобів, котрий дав би змогу невимушено виконувати потрібні рухи, після цього слід перевершити цей рівень на 10-15%, тобто набути «запас гнучкості» і повсякчас підтримувати його. [9]

1 2 3

скачати