Облік аудит і аналіз основних та оборотних коштів

Зміст

Введення

1. Економічна сутність основних і оборотних коштів

1.1 Теоретичні основи основних засобів на підприємстві

1.1.1 Поняття основних засобів, їх класифікація та оцінка

1.1.2 Облік основних засобів в ТОВ "Енергія"

1.2 Теоретичні основи оборотних коштів на підприємстві

1.2.1 Поняття і класифікація товароматеріальних запасів

1.2.2 Системи обліку запасів та методи їх оцінки

1.2.3 Облік товаро-матеріальних запасів в ТОВ "Енергія"

2. Аудит основних та обігових коштів на підприємстві

2.1 Види аудиту та мети аудиторських перевірок

2.2 Аудит основних засобів у ТОВ "Енергія"

2.2.1 Основи аудиту основних засобів

2.2.2 Аудит основних засобів у ТОВ "Енергія"

2.3 Аудит оборотних коштів у ТОВ "Енергія"

2.3.1 Основи аудиту оборотних коштів

2.3.2 Аудит товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Енергія"

3. Аналіз основних і оборотних коштів на підприємстві

3.1 Аналіз основних засобів у ТОВ "Енергія"

3.1.1 Аналіз наявності і динаміки основних засобів у ТОВ "Енергія"

3.1.2 Аналіз ефективності використання основних засобів у ТОВ "Енергія"

3.1.3 Аналіз факторів, що впливають на рівень фондовіддачі в ТОВ "Енергія"

3.2 Аналіз оборотних коштів у ТОВ "Енергії"

3.2.1 Аналіз забезпеченості ТзОВ "Енергія" матеріальними ресурсами

3.2.2 Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів ТзОВ "Енергія"

3.2.3 Аналіз факторів, що впливають на рівень матеріаломісткості в ТОВ "Енергія"

Висновок

Введення

Виробничо - господарська діяльність підприємств забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, але і за рахунок основних фондів - засобів праці і матеріальних умов процесу праці.

Формування ринкових відносин в країні змушує по-новому підійти до постановки обліку на окремих ділянках фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, в тому числі обліку основних засобів, та їх оподаткування, і матеріальних ресурсів.

В останні роки значно змінилася нормативна база з бухгалтерського обліку як основних засобів, так матеріальних засобів. Видано закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 24.06.2002.г, КСБУ № 6 «Облік основних засобів» (МСБО № 16 «Нерухомість, будівлі та обладнання»), КСБУ № 7 «Облік ТМЗ», (МСБО № 2 «Запаси»). Ці нормативні документи внесли суттєві зміни в техніку і методологію обліку та оподаткування основних і оборотних коштів.

Актуальність даної дипломної роботи пояснюється тим, що при відкритті будь-якого типу виробництва, промислового, комерційного або будівельного підприємство потребує в основних і оборотних засобах виробництва.

Мета даного дипломного дослідження полягає у розгляді теоретичних питань обліку, аудиту та аналізу основних і оборотних коштів: придбання, вибуття, переміщення, псування, ремонт, оренда. Практичного застосування на прикладі підприємства ТОВ «Енергія». Відповідність обліку з чинним законодавством. Обгрунтованість застосування того чи іншого способу нарахування амортизації або методи списання матеріальних цінностей.

Для досягнення поставлених цілей потрібно визначити коло завдань:

- Облік, аудит та аналіз збереження і наявності основних і оборотних засобів за місцями їх використання; правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в обліку їх надходження, вибуття та переміщення;

- Облік, аудит та аналіз раціонального витрачання коштів на реконструкції і модернізації основних засобів;

- Облік, аудит та аналіз ефективності використання робочих машин, обладнання, виробничих площ, транспортних засобів та інших основних засобів;

- Облік, аудит та аналіз точного визначення результатів від списання, вибуття основних і оборотних коштів.

Предметом дослідження є облік, аналіз і аудит основних і оборотних коштів.

Перехід Казахстану до ринкових відносин виявив необхідність створення нових економічних інститутів, що регулюють взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких гідне місце може зайняти інститут аудиторства. Його головна мета - забезпечити контроль за достовірністю інформації, що відображається в бухгалтерській та податковій звітності. Дані по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій та інвестицій у юридичних об'єктів можуть бути об'єктивно підтверджені незалежним аудитором.

У цьому зв'язку в Казахстані за останні роки проведена певна робота щодо становлення інституту аудиторства. Прийнято Закон Республіки Казахстан «Про аудиторську діяльність»

Цим указом затверджено тимчасові правила аудиторської діяльності в Республіці Казахстан. Утворена палата аудиторів. За період після прийняття даного Указу, затверджено ряд нормативних документів з регулювання аудиторської діяльності в Республіці Казахстан, визначено порядок проведення атестації на право здійснення аудиторської діяльності та порядок видачі ліцензій на здійснення аудиторської діяльності, визначені суб'єкти, які повинні піддаватися обов'язковому аудиту. Аудит можна розділити на декілька розділів, в одному з них значна увага приділена методиці аудиторської перевірки різних операцій і робіт у сфері фінансово - господарської діяльності підприємства. На кожному підприємстві є в наявності активи, контроль за якими має не останнє місце в роботі підприємства.

Досліджуваний об'єкт дипломної роботи ТОВ «Енергія». Підприємство було створене в 26 грудня 1996. Сфера діяльності даного підприємства з державної ліцензії 11 ГСЛ № 008421 від 1 квітня 2002 надано права на виконання робіт в області архітектурної та будівельної діяльності на території Республіки Казахстан згідно прикладеного переліку, які надані в Додатку А:

- Будівельно-монтажні робіт (у несейсмічних районах);

- Проектні роботи для будівництва (у несейсмічних районах);

- Земляні роботи;

- Зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель споруд II і III рівня відповідальності;

- Спеціальні будівельні та монтажні роботи, спеціальні роботи у грунтах;

- Капітальний ремонт і реконструкція, включаючи посилення конструкцій будівель і споруд II і III рівня відповідальності.

Статутний капітал даного підприємства становить 620000 тенге. Вклади розподіляються наступним чином:

- 198400 тенге - 32%;

- 223200 тенге - 36%;

- 198400 тенге - 32%.

При чому одна частка, внесена учасником у статутний фонд Товариства, відповідає одному голосу при вирішенні питань загальними зборами, вище перераховане зазначено Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія» представлена ​​в Додатку Б.

Загальна чисельність персоналу становить людина. Повна схема структури управління показана в Додатку В.

1. Економічна сутність основних і оборотних коштів

1.1 Теоретичні основи основних засобів на підприємстві

1.1.1 Поняття основних засобів, їх класифікація та оцінка

Провідний вид підприємництва - виробничий: виробництво продукції, товарів, робіт, надання послуг, створення певних духовних цінностей.

Основні фонди - (у вартісній оцінці основні засоби, основний капітал) - це матеріально-речові цінності, які використовуються в якості засобів праці, які діють у незмінній натуральній формі протягом тривалого періоду часу і втрачають свою вартість по частинах [1].

Залежно від характеру участі основних фондів у процесі розширеного відтворення вони підрозділяються на:

- Виробничі - це такі основні засоби, які беруть участь у процесі виробництва або створюють для нього умови. До їх складу входять виробничі будівлі та споруди, машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар, інструмент, робочий і продуктивна худоба, багаторічні насадження;

- Невиробничі - основні засоби споживчого призначення. Вони не беруть участі у виробничому процесі, а призначені для обслуговування культурно-побутових потреб працівників підприємства (будівля, споруди, інвентар ЖКГ, охорони здоров'я, фізкультури і спорту).

Роль основних фондів у процесі праці визначається тим, що у своїй сукупності вони утворюють виробничо-технічну базу і визначають можливості підприємства з випуску продукції, рівень технічної озброєності праці.

Основні засоби - відносяться мають матеріально-речову форму активи, наприклад, активи, що включають нерухомість (земля, будівлі, споруди та інші об'єкти, пов'язані з землею), транспортні засоби, машини і обладнання, а також інше майно, яке визначається законодавством Республіки Казахстан, як нерухоме та рухоме майно, які використовуються в діяльності організації для виробництва або продажу товарів (послуг), для дачі в оренду іншим організаціям або в адміністративних цілях, і які передбачається використовувати протягом більш ніж одного періоду. [2]

Основні засоби використовують протягом багатьох циклів, вони поступово зношуються і, зберігаючи властивості і форму, переносять свою вартість на вартість продукції, що випускається (робіт, послуг) або на витрати.

На підприємствах застосовується типова класифікація основних засобів, відповідно до якої основні засоби групуються за такими ознаками:

- По галузях;

- За призначенням;

- За видами;

- За належністю;

- За ознакою використання;

- Для цілей оподаткування.

Групування основних засобів за галузевою ознакою дає можливість отримати дані про наявність основних засобів в тих чи інших галузях господарства.

За видами основні засоби поділяються на такі групи:

- Будівлі;

- Споруди;

- Передавальні пристрої;

- Машини та обладнання;

- Транспортні засоби;

- Інструмент;

- Виробничий інвентар і приналежності;

- Інші основні засоби.

У залежності від приналежності основні засоби можуть бути:

- Власні - це основні засоби, що належать об'єкту і відображаються на його балансі;

- Орендовані - це основні засоби, отримані від іншого об'єкта за договором оренди на встановлені у ньому строк. При поточній оренді їх враховують на балансі орендодавця, а орендар - на позабалансовому рахунку.

За використання в процесі господарської діяльності основні засоби можуть бути:

- Діючі - використовувані у виробничій та господарської діяльності;

- Непрацюючі - (законсервовані) - тимчасово не використовуються кошти;

- Перебувають у запасі - основні засоби, що утворюють запас для заміни діючих основних засобів у разі їх ремонту, ліквідації, аварії.

Для відображення операцій, пов'язаних з рухом основних засобів, застосовуються різні види оцінок. Розрізняють:

- Балансова вартість;

- Вартість, яка амортизується;

- Вартість активу, заснована на діяльності організації;

- Справедлива вартість;

- Збиток від зменшення корисності;

- Відшкодовується сума активу;

- Ліквідаційна вартість. [2]

Детальніше види оцінок представлені в таблиці 1.1.

При визнанні об'єкт нерухомості, будівель та обладнання повинен бути спочатку оцінений за собівартістю. Собівартість об'єкта нерухомості, будівель і устаткування включає покупну ціну активу, включаючи імпортні мита та невідшкодовувані податки на купівлю, за вирахуванням торговельних знижок, прямі витрати з приведення активу в робочий стан для використання за призначенням, а також оціночні витрати на демонтаж і вибуття активу. Прикладами прямих відносяться витрат є:

Таблиця 1.1 - Види оцінок основних засобів

- Витрати на оплату праці працівників, безпосередньо пов'язані з будівництвом і придбанням активу;

- Витрати на підготовку будівельного ділянки;

- Первісна доставка і вартість вантажно-розвантажувальних робіт;

- Витрати на установку і монтажні роботи;

- Собівартість тестування роботи активу;

- Винагорода працівникам;

- Розрахункова вартість демонтажу та видалення активу і відновлення ділянки в тій мірі, в якій вона визнається в якості оцінних зобов'язань згідно з МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи».

Основні засоби, беручи участь протягом тривалого періоду часу в процесі виробництва, поступово зношуються.

Знос - це процес втрати фізичних і моральних характеристик.

Фізичний знос є результатом використання об'єктів нерухомості, будівель та обладнання і впливу зовнішніх чинників.

Моральний знос являє собою процес, в результаті якого активи не відповідають сучасним вимогам розвитку науки і техніки.

Кожна значна частина об'єктів нерухомості, будівель та обладнання, повинна амортизуватися окремо. Однак значні частини активів з однаковим терміном корисної служби і методом амортизації можуть об'єднуватися в групи з метою нарахування витрат по амортизації.

Амортизація об'єктів нерухомості, будівель та обладнання - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується активу протягом терміну його корисної служби, в результаті чого вартість об'єкта протягом часу його корисного функціонування поступово списується, за допомогою віднесення на витрати частини вартості об'єкта в міру споживання економічних вигод, укладених в ньому.

Амортизація активу нараховується з моменту, як тільки актив буде доступний для використання і триває нараховуватися до його вибуття, навіть якщо актив протягом певного часу не був задіяний.

При нарахуванні амортизації основних засобів необхідно керуватися наступними вимогами:

- Амортизується вартість об'єкта повинна списуватися систематично протягом строку корисної служби;

- Використовуваний спосіб амортизації повинен відображати процес споживання організацією економічних вигод, укладених в об'єкті;

- Амортизаційні відрахування за кожний період повинні визнаватися витратою, крім випадків, коли вони включаються до балансової вартості іншого активу.

Залишкова вартість основних засобів, метод амортизації і термін корисної служби об'єктів нерухомості, будівель і устаткування повинні бути переглянуті як мінімум наприкінці кожного фінансового року. У разі якщо очікувані результати відрізняються від попередніх оцінок, отримана різниця повинна бути врахована як різниця в обліковій оцінці відповідно до МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки".

Для нарахування амортизації можуть застосовуватися наступні методи:

- Прямолінійний (рівномірний) метод списання вартості;

- Метод суми виробів (списання вартості пропорційно обсягу

виконаних робіт або виробничий метод);

- Метод зменшуваного залишку. [2]

До різних видів основних засобів допускається застосування різних методів. Вибрані організацією методи нарахування амортизації повинні визначатися облікової політикою і застосовуватися послідовно від одного звітного періоду до іншого, за винятком випадків зміни в передбачуваному принципі отримання майбутніх економічних вигод від активів.

Прямолінійний метод є найбільш простим, при якому вартість, яка амортизується об'єкта щомісячно списується в рівних сумах. При прямолінійному методі сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи з терміну корисної служби, для більш точного визначення якого слід враховувати всю наявну інформацію про стан об'єкта на даний момент (питання ремонту і тих. Обслуговування, сучасні тенденції в області технологій і виробництв, досвід роботи з подібними активами , кліматичні умови і т.д.).

Прямолінійний метод використовується в тому випадку, коли можна припустити, що доходи, одержувані від використання об'єктів нерухомості, будівель та обладнання однакові в кожному періоді протягом терміну його експлуатації тобто зменшення залишається корисності об'єкта відбувається рівномірно.

Виробничий метод нарахування амортизації полягає в тому, що амортизаційні відрахування визначаються тільки в період використання об'єкта, тобто між сумою амортизації та виробничою потужністю існує пряма залежність. При цьому, термін служби для визначення амортизації не має значення.

Виробнича потужність може виражатися в одиницях випуску продукції, в годинах експлуатації, в одиницях пробігу і т.д. Залишкова вартість активу щорічно зменшується прямо пропорційно показником виробничої потужності до тих пір, поки не досягне ліквідаційної вартості.

Виробничий метод нарахування амортизації прийнятний у тих випадках, коли термін експлуатації обмежений переважно технічними показниками, якими змінами в діяльності організації.

При методі залишку, що зменшується норма амортизації, що застосовується при прямолінійному методі, множиться на коефіцієнт прискорення, зазвичай рівний двом, і застосовується завжди тільки до балансової вартості об'єкта на кінець попереднього періоду. Сума амортизації при цьому з року в рік зменшується, причому в перші роки вона значно вища. Передбачувана ліквідаційна вартість при підрахунку амортизації не враховується, за винятком останнього року, коли сума амортизації обмежена величиною, необхідною для зменшення залишкової вартості до ліквідаційної. [3]

Рекомендується проводити ремонт основних засобів відповідно до плану виходячи з системи планово - попереджувальних робіт, що включають в себе поточний, середній, капітальний і особливо складний ремонт основних засобів.

Поточний ремонт полягає у щоденному технічному обслуговуванні машин і обладнання з метою їх постійного підтримання в робочому стані. Обсяг робіт по поточному ремонту передбачає мастило і регулювання окремих вузлів і деталей, заміну деяких з них новими, але без розбирання агрегату. Для інших видів основних засобів (будівель, споруд тощо) встановлюються інші терміни та інший характер ремонту (побілка, фарбування та ін.)

Середній ремонт за складністю та періодичності займає проміжне положення між поточним і капітальним ремонтом. Його призначення - продовжити міжремонтний період до чергового капітального ремонту.

Під капітальним ремонтом розуміється:

- Для обладнання і транспортних засобів - повне розбирання агрегату, ремонт базових та корпусних деталей і вузлів, заміна або відновлення всіх зношених деталей і вузлів на нові і більш сучасні, складання, регулювання та випробування агрегату;

- Для будинків і споруд - зміна зношених конструкцій і деталей або заміна їх на більш міцні й економічні, що поліпшують експлуатаційні можливості ремонтованих об'єктів, за винятком повної заміни основних конструкцій, термін служби яких у даному об'єкті є найбільшим (кам'яні і бетонні фундаменти будівель, труби підземних мереж, опори мотовило та ін.)

Основним первинним документом, згідно з яким визначаються обсяг робіт з капітального ремонту, його кошторисна вартість і тривалість, є дефектна відомість. На її підставі служба головного механіка виписує наряд - замовлення в трьох примірниках: один - цеху-виконавцю, другий залишається у зазначеній службі і використовується як основне джерело інформації для оперативного контролю за виконанням ремонту, а третій - бухгалтерії для здійснення організації його аналітичного обліку.

Первинними документами при здійсненні робіт на окремі види ремонту є: вимоги-накладні, що виписуються у двох примірниках. Один залишається на складі як підставу для списання з підзвіту працівника складу запасних частин, інших товарно-матеріальних цінностей. Другий примірник використовується у ремонтному цеху. Надалі обидва примірника вимоги-накладної, підписані матеріально відповідальними особами складу і цеху споживача, здаються в бухгалтерію для поточного контролю за формуванням витрат на окремі види ремонту основних засобів.

Аналітичний облік витрат на капітальний ремонт ведеться в картці многографной форми, яка відкривається на окреме замовлення, якому присвоюється свій шифр (код). Під цим шифром в постатейному розрізі формуються витрати в процесі здійснення даного ремонту: вартість запасних частин, матеріалів, заробітної плати - основної та додаткової - ремонтних робітників, нарахувань на їх заробітну плату, а також загальновиробничі і загальногосподарські витрати.

Будівництво та ремонт можуть здійснюватися як підрядним, так і господарським способом.

При підрядному способі основні кошти ремонтують спеціалізовані суб'єкти (авторемонтні, ремонтно-будівельні організації).

При господарському способі, суб'єкт створює ремонтний фонд, за допомогою якого проводиться ремонт нерухомості, будівель та обладнання.

1.1.2 Облік основних засобів у ТОВ «Енергія»

Облік основних засобів ведуть згідно зі стандартами: КСБУ № 6 «Облік основних засобів» (МСБО № 16 «Нерухомість, будівлі та обладнання»).

Попередній внутрішній контроль покладається на головного бухгалтера і апарат бухгалтерії ТОВ «Енергії». Головний бухгалтер щодня контролює і несе відповідальність за чиненими операціями, згідно положення про бухгалтерський облік.

У більшості випадків об'єкти нерухомості, будівель та обладнання можуть бути придбані:

- За гроші;

- Шляхом будівництва;

- В кредит;

- Безоплатно;

- В обмін на інші активи. [2]

Об'єкти нерухомості, будівель та обладнання на досліджуваному підприємстві придбаваються за плату юридичним і фізичним особам.

Підприємство отримало транспортні засоби ІЖ 2717-220 і КАМАЗ 5410 на суму 390000 тенге. Для оформлення приймання транспортних засобів були складені Довідка-рахунок № 0726408 і Довідка-рахунок № 0726896 (Додаток Г) в одному примірнику на кожний об'єкт окремо. Після оформлення документи передаються до бухгалтерії підприємства. У документі Довідка-рахунок вказуються технічний опис і одержувач основного засобу. Документ затверджується керівником ТОВ «Енергія».

При надходженні (придбанні) транспортних засобів у юридичних і фізичних осіб за плату за первісною вартістю дається такі бухгалтерські кореспонденції, які можна побачити в таблиці 1.2.

Дані кореспонденції можна побачити Журналі-ордері та Відомості за рахунком 124 (2414) «Транспортні засоби», Додатку Д.

Таблиця 1.2 - Кореспонденції надходження основних засобів

В кінці року дані щодо руху основних засобів знаходять відображення в Оборотно-сальдової відомості, де надходження транспорту видно в оборотах по дебету рахунку 124 (2414) "Транспортні засоби" (Додаток Ж), а так само в річному балансі, Додаток І.

Внутрішнє переміщення основних засобів, а також їх передача з запасу (зі складу) в експлуатацію оформляються Накладної на внутрішнє переміщення основних засобів. Вона повинна містити П.І.Б. і посаду здавальника і одержувача, підстава для переміщення основних засобів, назва, інвентаризаційний номер і коротка технічна характеристика.

Ліквідацію всіх основних засобів, крім автотранспортних засобів, оформляють Актом на списання основних засобів (ф. ОЗ-3), а автотранспортних засобів (ф. № ОЗ-4).

Факт списання можна побачити в Оборотно-сальдової відомості в оборотах по кредиту рахунку основних засобів, Додаток Ж.

Для визначення непридатності основних засобів, а також для оформлення всієї необхідної документації на підприємстві створюють постійно діючі комісії, які виробляють безпосередній огляд об'єктів, що підлягають списанню, і встановлюють їх непридатність до відновлення і подальшого використання; причини списання, а в необхідних випадках і винних в передчасному списання об'єктів; можливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, їх оцінку.

У ТОВ «Енергія» ліквідується комп'ютер, балансова вартість 73000 тенге. - 130000 тенге. Обладнання було розібрано на комплектуючі. За розбір техніки робочого нарахована заробітна плата - 10000 тенге. Нараховано соціальний податок у розмірі 20% від нарахованої заробітної плати - 2000 тенге. Оприбутковані комплектуючі - 20000 тенге. На рахунках бухгалтерського обліку ці операції знайдуть своє відображення у таблиці 1.3.

В кінці року всі суми, враховані на дебеті рахунку 842 (7410) «Витрати з вибуття активів», а за кредити рахунку 722 (6210) «Доходи від вибуття активів» списуються на рахунок 5410 «Прибуток (збиток) звітного року», іншими словами обчислити фінансовий результат.

Фінансовим результатом від ліквідації комп'ютера в нашому випадку є збиток 65000 тенге.

Таблиця 1.3 - Кореспонденції з вибуття основних засобів

Основні засоби, беручи участь в процесі роботи ТОВ «Енергія», поступово піддаються зносу.

Амортизація активу нараховується з моменту, як тільки актив буде доступний для використання і триває нараховуватися до його вибуття, навіть якщо актив протягом певного часу не був задіяний.

При нарахуванні амортизації основних засобів підприємство керується наступними вимогами:

- Об'єкта повинна списуватися систематично протягом строку корисної служби;

- Використовуваний спосіб амортизації повинен відображати процес споживання організацією економічних вигод, укладених в об'єкті;

- Амортизаційні відрахування за кожний період повинні визнаватися витратою, крім випадків, коли вони включаються до балансової вартості іншого активу.

Для нарахування амортизації в ТОВ «Енергія» застосовуватися прямолінійний (рівномірний) метод списання вартості.

Обраний організацією метод нарахування амортизації найбільш простий, при якому вартість, яка амортизується об'єкта щомісячно списується в рівних сумах.

Підприємство пробрела ІЖ 2717-220 в 28 грудня 2007 вартістю 390000 тенге. Термін служби - 13 років. Ліквідаційна вартість - 50000 тенге. Розрахуємо суму зносу на рік і щомісячно за формулами:

А = АС / Т, тенге / рік, (1.1) ІС = П - Л, тенге, (1.2)

де АС - вартість, яка амортизується, тенге;

Т - термін служби;

П - первісна вартість, тенге;

Л - ліквідаційна вартість, тенге;

А - амортизації, тенге.

Значить річна сума зносу дорівнює:

З = 390000 - 50000 = 340000, тенге,

А = 340000/13 = 26153,85, тенге.

Тоді щомісячна сума виплат дорівнює:

А = 26153,85 / 12 = 2179,49, тенге.

Щомісячна сума зносу в січні з транспортного засобу відіб'ється в бухгалтерському обліку такою кореспонденцією:

- Дебет: 124 (2414) «Транспортні засоби» - 2179,49 тенге;

- Кредит: 133 (2425) «Знос транспортних засобів» - 2179,49 тенге.

Після первісного визнання активу та його оцінки можуть виникати наступні витрати, такі як ремонт, модернізація та інші.

Згідно з МСБО № 16 (КСБУ № 6 «Облік основних засобів») наступні витрати, пов'язані з об'єктом основних засобів визнаються як актив тільки тоді, коли вони покращують стан активу, підвищуючи його продуктивність понад спочатку розрахованих нормативів.

Ці витрати враховуються одним з таких способів:

- Визнаються як витрати;

- Капіталізуються;

- Зізнаються як скорочення зносу.

Витрати з ремонту зазвичай не капіталізують, а визнають витратою, так як ремонт відновлює втрачені властивості основних засобів, а не покращує їх.

Ремонт буває поточний і капітальний. Розподіл їх на поточний і капітальний викликано періодичністю ремонтного циклу, об'ємом, складністю і вартістю ремонтних робіт: поточний - менше 1 року, капітальний - більше року.

При капітальному ремонті машин і устаткування, транспортних засобів - агрегат повністю розбирають, замінюють або відновлюють всі зношені деталі і вузли, збирають і випробовують агрегат.

При капітальному ремонті будівель та споруд замінюють і повністю зношені конструкції і деталі або замінюють їх більш міцним і економічним матеріалом.

Витрати по ремонту в бухгалтерському обліку відображаються в залежності від того, яким способом буде виконано ремонт. Ремонт основних засобів може виконуватися господарським способом (силами самого суб'єкта) і підрядним способом (силами сторонніх суб'єктів).

В обох випадках на кожен реконструйований об'єкт складають дефектну відомість, в якій вказують роботи, що підлягають виконанню, терміни початку і закінчення ремонту, намічені для заміни деталі, норми часу на роботи та виготовлення запасних частин, вартість ремонту в статейному розрізі.

Якщо капітальний ремонт виконується господарським способом, то відомість дефектів у відділі головного механіка виписують у трьох примірниках. Перший передається цеху-виробнику ремонту, другий - бухгалтерії для ведення аналітичного обліку по даному замовленню і третій залишається у відділі головного механіка. На підставі дефектної відомості і номера замовлення виписують документи на отримання зі складу необхідних матеріалів, запчастин, робочі наряди на виготовлення та ін

Всі витрати, пов'язані з ремонтом основних засобів, включаються до витрат (витрати) виробництва в тому періоді, в якому вони виникли. Для рівномірного включення витрат на ремонт об'єктів основних засобів до витрат (витрати) виробництва протягом ремонтних робіт, суб'єкт в праві формувати резерв майбутніх витрат для ведення ремонтних робіт за рахунок місячних відрахувань на основі планової кошторису і за нормативами, які розробляються самостійно, який іменується ремонтним фондом .

ТОВ «Енергія» використовуючи господарський метод ремонту основних засобів, ремонтує кабінети для адміністрації, для чого створюється ремонтний фонд щомісячними відрахуваннями, виходячи з річного кошторису витрат. Всі витрати з ремонту наведені у таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 - Кореспонденції витрат з ремонту основних засобів

Основним регістром аналітичного обліку основних засобів на підприємстві є Інвентарна картка, зміст і форма якої залежить від виду основних засобів. Інвентарні картки складають в бухгалтерії на кожний інвентарний номер в одному екземплярі. Інвентарний номер зберігається протягом усього часу експлуатації, а при вибутті він до інших основних засобів не присвоюється.

З метою контролю за збереженням основних засобів Інвентарна картка реєструються в опису інвентарних карток з обліку основних засобів (Ф. № ОС-10) із зазначенням у них номера картки, інвентарного номера об'єкта і його назви.

За місцем знаходження (експлуатації) основних засобів складається інвентарні списки (Ф. № ОС-13). Списки знаходяться у матеріально-відповідальних осіб.

У них записують номер і дату Інвентарній картки, інвентарний номер об'єкта, початкова вартість і дані про вибуття (переміщення). На основі інвентарної картки на кожну класифікаційну групу основних засобів (по галузях, видами, ознаками) відкривають картку обліку руху основних засобів (Ф. № ОС12).

Інвентаризація в ТОВ «Енергія» проводиться:

- При передачі майна підприємства в оренду, викуп, продажу;

- Перед складанням річної бухгалтерської звітності, станом на 1 грудня - основних засобів;

- При встановлення факту розкрадання, зловживань, порції цінностей;

- При ліквідації підприємства.

Об'єкти основних засобів списуються з балансу підприємства ТОВ «Енергія» у результаті:

- Ліквідації;

- Реалізація невикористаних у господарській діяльності об'єктів;

- Недостач, стихійних лих, та інших причин.

1.2 Теоретичні основи оборотних коштів на підприємстві

1.2.1 Поняття і класифікація товароматеріальних запасів

Майном підприємства є так само оборотні кошти - активи, які представляють собою сукупність оборотних фондів і фондів обігу у вартісній формі. Це грошові кошти, необхідні підприємствам для створення виробничих запасів на складах і у виробництві, для розрахунків з постачальниками, бюджетом, для виплати заробітної плати і т.п.

Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворюють оборотні кошти, розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу визначається особливостями їх використання та розподілу в сферах виробництва продукції та її реалізації.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурсу. Предмет праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості. Оборот речових елементів оборотних виробничих фондів (предметів праці) органічно пов'язаний з процесом праці та основними виробничими фондами.

Оборотні фонди - обов'язковий елемент процесу виробництва, основна частина собівартості продукції. Чим менше витрата сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції, тим економніше витрачається праця, що витрачаються на їх видобуток і виробництво, тим дешевше продукт.

До оборотних виробничих фондів промислових підприємств і організацій відноситься частина засобів виробництва (виробничих фондів), речовинний елементи яких у процесі праці витрачаються в кожному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт праці цілком і відразу.

Оборотні виробничі фонди підприємства складається з трьох частин:

- Виробничих запасів - це предмет праці, підготовлений для запуску у виробничий процес (паливо, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, запасних частин, тари і тарних матеріалів);

- Незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виготовлення - це предмет праці, що вступили у виробничий процес (матеріали, деталі, напівфабрикати не закінчені повністю виробництвом в одних цехах підприємства і підлягають подальшій обробці в інших цехах того ж підприємства);

- Витрат майбутніх періодів - це нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку і освоєння нової продукції, які виробляються в даному періоді, але ставиться на продукцію майбутнього періоду. [1]

Склад і структура оборотних коштів організації показані на малюнку 1.2.

Всі витрати на виробництві будівельно-монтажних робіт включаються до собівартості виготовляються будівельних об'єктів. У залежності від способів включення в собівартість вони діляться на прямі, накладні та інші витрати.

До прямих витрат відносяться:

- Витрати на матеріали, використані у будівництві;

- Заробітна плата працівників, що здійснюють будівельні роботи на ділянці, безпосередній нагляд за роботами;

- Витрати на переміщення основних засобів і матеріалів на будівельний ділянку і з нього;

- Витрати по оренді основних засобів, що використовуються для виконання робіт на ділянці;

- Витрати на проектування і авторський нагляд, безпосередньо пов'язані з даним договором будівельного підряду;

- Можливі оцінені витрати на виправлення браку та гарантійні роботи, включаючи передбачувані гарантійні зобов'язання;

- Витрати по задоволенню претензій третіх сторін.

Необхідно передумовою для обробки належної організації обліку матеріальних цінностей є дотримання діючої класифікації

(Угруповання) матеріалів.

Запаси - це активи:

- Призначені для продажу в ході звичайної діяльності;

- В процесі виробництва для такого продажу;

- У формі сировини або матеріалів, призначених для використання у виробничому процесі або при наданні послуг. [4]

Оборотні кошти

Малюнок 1.2 - Склад і структура оборотних коштів

Запаси можуть класифікуватися так:

- Товари, закуплені і зберігаються для перепродажу;

- Майно, призначене для перепродажу (будівлі, земля, транспорт);

- Готова продукція, зроблена організацією і призначена для продажу;

- Сировина і матеріали, призначені для виробництва готової продукції (або послуг), а також призначені для самого виробництва;

- Незавершене виробництво - продукція, що не досягла стадії готовності, напівфабрикати, призначені для подальшої доробки;

- Інші допоміжні запаси.

У будівельних організаціях повинен здійснюватися контроль за відпуском матеріалів в виробництва. З цією метою ведеться:

- Попередній контроль, цілю, якого є обмежити відпуск матеріалів на виробництво в межах нормативних споживачів; основним видом є відпуск матеріалів за нормативними картками, комплектувальні відомості;

- Поточний контроль - проводиться щодня у міру надходження матеріалів на склад, придбані комори і їх відпуск на виробництво будівельно-монтажних робіт; він служить засобом своєчасного виявлення та усунення допущених помилок або порушень в діяльності матеріально-відповідальної особи;

- Подальший контроль - здійснюється після відпустки витрачені матеріалів на виконання будівельно-монтажних робіт; одним із видів є контроль за витратами матеріалів на виробництва - здійснюється шляхом складання звіту про витрату матеріалів на будівництво у складанні з виробничими нормами за формою М-29.

1.2.2 Системи обліку запасів та методи їх оцінки

Облік запасів на підприємства організується відповідно до КСБУ № 7 «Облік ТМЗ», (МСБО № 2 «Запаси»), метою якого є визначення порядку обліку запасів, що включає: класифікацію та оцінку запасів, обліку витрат, пов'язаних з виробництвом і утворюють виробничу собівартість товарно-матеріальних запасів.

Запаси, як і інший будь-який актив, відображаються в обліку тільки за наявності наступних критеріїв визнання (необхідних характеристик для можливості включення облікового елементу в баланс або звіт про прибутки і збитки організації):

- За наявності ймовірності отримання економічної вигоди з даного активу в майбутньому;

- При можливості оцінки фактичних витрат на придбання або виробництво об'єкта обліку.

Запаси визнаються в балансі тільки тоді, коли існує ймовірність припливу майбутніх економічних вигід від їх використання. Економічні вигоди від використання запасів можуть надходити організації різними шляхами, наприклад:

- Запаси можуть бути реалізовані, при цьому вигодою буде отримання виручки від реалізації запасів;

- Сировина і матеріали, а також незавершене виробництво призначені для формування витрат з виробництва готової продукції - при цьому вигода від використання цих запасів буде надходити організації через майбутню реалізацію готової продукції;

- Запас може бути використаний для обміну на інші активи, або як засіб погашення існуючих зобов'язань суб'єкта, вигода при цьому в економії фактичних грошових коштів, скорочення зобов'язань або надходження нових активів;

- Запаси можуть бути також використані для виплати в якості дивідендів та ін

У залежності від призначення і використання запасів визнання їх в якості витрат різна. Так, після продажу запасів, сума, за якою вони враховувалися, повинна бути визнана як витрати в тому періоді, коли визнається відповідна виручка, тому що від реалізованої частини запасу вигода отримана, і він не повинен бути відображений більше в якості активу. Проте, характер і призначення запасів різному: певна категорія їх призначена для продажу (наприклад, товари та готова продукція), деякі запаси призначені для виробництва (наприклад, сировину, матеріали), інша частина запасів призначена для капітальних витрат (наприклад, будівельні матеріали для зведення будівлі господарським способом). При відпуску запасів у виробництво сировина списується з рахунку його обліку, але витрата не зізнається - вигода від використаного матеріалу ще не отримана, формується лише новий актив - витрати на виробництво (рахунок «Незавершене виробництво»). Використаний матеріал (сировина) буде визнаний витратою, але лише при реалізації готової продукції, на виробництво якої він був використаний, через собівартість реалізованої продукції (витрата). Якщо запас використовувався, наприклад, при зведенні адміністративної будівлі господарським способом, він списується з балансу в якості матеріалу, але не визнається витратою: вартість використаного матеріалу формує вартість нового матеріального активу «Незавершене будівництво - адміністративна будівля». Використаний матеріал буде визнаний як витрати, але тільки після введення в експлуатацію зведеного будинку через нарахування амортизації по ньому і протягом терміну служби даної будівлі.

Однак, якщо організація зазнала витрати на придбання запасів, але даний запас не може бути використаний або реалізований (наприклад, запас з простроченим терміном використання або пошкоджений запас, запас вкрадений), то понесені витрати повинні бути відображені в обліку як витрати (втрати запасів). Підстава для припинення відображення в обліку запасів як активів - це втрата майбутньої економічної вигоди, закладеної в ньому спочатку.

Витрати на придбання запасів включають:

- Імпортні (митні) мита та інші податки, пов'язані з придбанням;

- Витрати, пов'язані з транспортуванням (доставкою);

- Витрати з розвантаження та обробку вантажів;

- Та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів.

У відповідності до МСБО № 2 (КСБУ № 7) запаси відображаються в обліку за фактичною собівартістю. Собівартість являє собою ціну, сплачену за товар або суму, необхідного для його виробництва.

Вартість запасів наявних для продажу, може бути розділена на суму вартості реалізованих запасів і суму, запасу залишився на кінець періоду за допомогою таких методів:

- Безперервний метод - метод полягає в тому, що рахунок запаси постійно змінюється у зв'язку з покупками і продажами запасів та іншими операціями з запасами, якщо вони мали місце;

- Метод періодичної інвентаризації - метод, у якому впродовж року не ведеться детальні облік запасів, фактично наявні запаси повинні враховуватися в кінці року з метою складання запасів на кінець періоду.

Собівартість реалізованих запасів визначається після завершення інвентаризація на кінець періоду і підрахунку фактично наявних запасів на складах підприємства.

Оцінка запасів, при їх використанні, може проводиться одним з методів:

- Середньозважена вартість;

- Специфічної ідентифікації;

- За вартістю перших покупок (ФІФО).

До недавнього часу існував метод оцінки ЛІФО (за вартістю останніх покупок). З 1 січня 2005 року метод ЛІФО заборонений згідно з МСБО № 2 «Запаси». Детальніше про методи оцінки запасів описано в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 - Методи оцінки запасів

1.2.3 Облік товаро-матеріальних запасів в ТОВ «Енергія»

Для обліку руху запасів в ТОВ «Енергія» призначені рахунки підрозділу «Запаси», який включає наступні групи рахунків: 222 (1310) «Сировина і матеріали» із субрахунками, (1320) «Готова продукція», (1340) «Незавершене виробництво».

Перехід продукції зі сфери виробництва в сферу обігу називають випуском продукції. Готова продукція ТОВ «Енергія» - побудована середня школи на 1200 навчальних місць у місті Сатпаєві. У процесі реалізації продукції підприємство отримало кошти, за рахунок яких в подальшому відшкодовуються виробничі витрати, здійснюються розрахунки з бюджетом з податків; з працюючими по оплаті праці; з постачальниками і підрядчиками, з іншими кредиторами.

Ця господарська операція оформляється відповідним первинним документом: Рахунок-фактура № 0000148 від 05.12.07 (Додаток К). Кореспонденції по реалізації продукції показані в таблиці 1.7.

Факт проведення господарської операції можна побачити в Журналі ордері та Відомості за рахунком 301 (1211) «Рахунки до отримання», в Додатку Д.

В кінці року дані щодо реалізації продукції знаходять відображення в Оборотно-сальдової відомості (Додаток Ж), в дебетовом обороті за рахунком 301 (1211) і в кредитовом обороті за рахунком 701 (6010) «Дохід від реалізації», а так само у Звіті про рух грошових коштів і в Звіті про доходи та витрати, Додаток І.

Таблиця 1.7 - Кореспонденції по реалізації продукції

На підприємство матеріали надходять в основному від постачальників, через підзвітних осіб, а так само встановлені перевірки: вибіркові перевірки наявності ТМЦ на складах - 25 лютого, 2 червня.

Акт про приймання матеріалів застосовується на підприємстві для оформлення приймання запасів, що мають кількісне і якісне розбіжність з даними супровідних документів. Акт складається у двох примірниках за участю матеріально відповідальної особи.

ТОО «Енергії» придбала у ТОО Торговий дім «Інтер ЕнвергоСтрой» і у ІП Ашімова Майра Мукатаевна товари за готівковий і безготівковий розрахунок на підставі документів:

- Рахунок-фактура № 000000000014 від 05.12.07 і накладна № 000000000014 від 05.12.07 (Додаток Л);

- Рахунок-фактура № Ер0ММ001845 від 05.12.07 і накладної № Ер0ММ001845 від 05.12.07 (Додаток Л).

Для отримання матеріалів безпосередньо зі складів постачальників були видані доручення підзвітним особам (ф. ТМЗ-1, Додаток М), які реєструються в журналі обліку виданих довіреностей (ф. ТМЗ-2). На товари, що надійшли виписується Прибутковий ордер (ф. ТМЗ-3, Додаток Н) у звичайному порядку.

Всі господарські операції можна побачити в таблиці 1.6.

Господарські операції показані в Журналі ордер та Відомості за рахунком 222.1 (1330) «Товари придбані (на складі)», Додатку Д. В кінці року операції відображаються в Оборотно-сальдової відомості за дебетом рахунка 222 (1330) «Товари придбані».

Таблиця 1.6 - Кореспонденції з придбання матеріалів

У бухгалтерії ТОВ «Енергія» облік запасів ведуть по сальдовому методу. Для нього характерно: кількісний облік матеріальних запасів ведуть тільки на складах; в бухгалтерії запаси враховують у сумовому вираженні за місцями зберігання та групи запасів.

При переміщення матеріалів на підприємстві застосовують метод середньозваженої вартості (широко використовується у вітчизняній практиці).

На підставі документа Вимога (Додаток П) зі складу відпускаються матеріали:

- Емаль;

- Шафа розподільний.

Відпуск матеріалів розраховується за формулами:

С = Кількість * ЦСР, тенге, (1.3)

ЦСР = (Сно + Спр) / (КНО + Кпр), тенге, (1.4)

де С - сума списаних матеріальних запасів, тенге;

ЦСР - середня ціна, тенге;

Сно - сума початкового залишку, тенге;

Спр - сума приходу, тенге;

Кпр - кількість початкового залишку, тенге;

Кно - кількість приходу, тенге.

Матеріали будуть списані за наступними цінами (розрахунки показані в додатку 1.6):

- Емаль

С = 1 * 687,5 = 687,5, тенге,

ЦСР = (700 +670) / (1 ​​+1) = 687,5, тенге;

- Шафа розподільний

С = 1 * 27291,67 = 27291,67, тенге,

ЦСР = (82236,84 +26929,82) / (3 +1) = 27291,67, тенге.

Операція з відпуску матеріалів зі складу будуть відображатися наступними кореспонденціями:

- Емаль

Дебет: 201 (1310) субрахунок «Сировина і матеріали у виробництві» - 687,5 тенге;

Кредит: 201 (1310) субрахунок «Сировина і матеріали на складі" - 687,5 тенге;

- Шафа розподільний

Дебет: 201 (1310) субрахунок «Сировина і матеріали у виробництві» - 27291,67

тенге;

Кредит: 201 (1310) субрахунок «Сировина і матеріали на складі» - 27291,67 тенге.

2. Аудит основних та обігових коштів на підприємстві

2.1 Види аудиту та мети аудиторських перевірок

Необхідність переходу на Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - МСФЗ) та Міжнародні стандарти аудиту (далі - МСА) визначається загальною політикою держави і стратегією реформ, орієнтованих на побудову ринкової економіки в Казахстані.

Ця Концепція розвитку системи бухгалтерського обліку та аудиту в Республіці Казахстан на 2007-2009 рр.. (Далі - Концепція) підготовлена ​​відповідно до Плану заходів на 2006 рік по прискореному впровадженню Міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженим розпорядженням Прем'єр-міністра Республіки Казахстан від 9 серпня 2006 року № 223-р.

У даній Концепції аналізуються основні тенденції розвитку системи бухгалтерського обліку та аудиту в Казахстані на сучасному етапі, викладені шляхи і конкретні механізми його розвитку на майбутні роки.

Існує безліч визначень аудиту - одні з них закріплені в офіційних нормативних документах, як міжнародних, так і національних, інші визначення даються фахівцями в області аудиту.

Під аудитом бухгалтерської звітності розуміється незалежна перевірка, здійснювана аудиторською організацією і має своїм результатом висловлювання думки аудиторської організації про ступінь достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта. [5]

На макроекономічному рівні аудит є елементом ринкової інфраструктури, необхідність функціонування якого визначається наступними обставинами:

- Бухгалтерська звітність використовується для прийняття рішень її зацікавленими користувачами, в тому числі керівництвом, учасниками та власниками майна економічного суб'єкта, реальними і потенційними інвесторами, працівниками та замовниками, органами влади та громадськістю в цілому;

- Бухгалтерська звітність може бути піддана перекручувань у силу ряду чинників, зокрема застосування оціночних значень і можливості неоднозначної інтерпретації фактів господарського життя; крім цього, достовірність бухгалтерської звітності не забезпечується автоматично зважаючи на можливу упередженості її укладачів;

- Ступінь достовірності бухгалтерської звітності, як правило, не може бути самостійно оцінена більшістю зацікавлених користувачів через ускладнення доступу до облікової та іншої інформації, а також численності і складності господарських операцій, що відображаються у бухгалтерській звітності економічних суб'єктів.

Аудитом займається аудитор - приватна особа або фірма, що проводять аудит підприємства, - і партнери такого приватної особи або такої фірми. У необхідних випадках поняття «аудитор» включає в себе і аудиторський персонал, що діє на підставі делегування повноважень.

Положення про основні концепції аудиту, яке в 1973 р. опублікував Комітет з основним концепціям аудиту Американської асоціації бухгалтерів (ААА), визначає і процес, і цілі аудиту:

- Аудитом називається систематичний процес об'єктивного збору та оцінки свідчень про економічні дії і події з метою визначення ступеня відповідності цих установ встановленим критеріям і надання результатів перевірки зацікавленим користувачам.

Дане визначення містить кілька ключових моментів. По-перше, оцінка має бути об'єктивною, тобто незалежною від впливу суб'єктивних чинників, - адміністрації, власників (акціонерів), працівників компанії і т.д. По-друге, аудитор визначає ступінь відповідності даних, представлених у звітності, реальним даним, тобто висловлює свою думку з приводу вірності та обгрунтованості інформації, що міститься у фінансових звітах, а не підтверджує абсолютну точність представлених даних. По-третє, перевірка відбувається в інтересах певних осіб. Природно, що ці інтереси різні, іноді навіть полярні, тому для збереження об'єктивності і задоволення потреб усіх користувачів в потрібною і корисною інформацією аудитор точно визначає, якою мірою перевірені факти відповідають критеріям і стандартам. У міжнародній фінансовій звітності такими критеріями є загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.

Відмінність аудиту від аудиторської діяльності полягає в тому, що остання передбачає і різні аудиторські послуги. Останнім часом головна увага приділяється підвищенню ефективності системи управління підприємством, і перш за все системи внутрішнього контролю. Системний підхід підготував грунт для розвитку якісних аудиторських послуг, тобто аудиторські структури почали більше займатися консультаційною діяльністю, чим безпосередньо аудитом.

Аудит і аудиторська діяльність розрізняються і за результатами. Результатом аудиту можуть бути висновки про стан фінансової звітності - реальності статей балансу, достовірності бухгалтерського обліку, законності і доцільності господарських операцій, а результатом аудиторських послуг - можливий стан об'єктів в майбутньому, тобто прогнозні економічні показники, якісні характеристики організаційної структури управління, системи обліку і контролю.

Аудиторська діяльність є підприємницьку діяльність з проведення власного аудиту та надання супутніх йому робіт і послуг.

Супутні аудиту роботи та послуги - підприємницька діяльність аудиторів або аудиторських організацій, яка включає такі основні напрямки: бухгалтерські послуги, послуги з проведення перевірок і експертиз, які не є власне аудитом, консультаційні послуги, навчання та інші послуги аудиторського профілю.

Таблиця 2.1 - Характеристика аудиторської діяльності

Всі ці види діяльності вимагають від виконавця компетенції в областях власного аудиту, бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності, фінансів і економіки в цілому, оподаткування, господарського права.

Власне аудитом має право займатися тільки атестований аудитор, що має ліцензію (індивідуальну або на організацію) на право займатися аудиторською діяльністю.

У таблиці 2.1 дана зразкова характеристика аудиторської діяльності.

Мета аудиту - конкретне завдання, на вирішення якої спрямована діяльність аудитора; вона визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірними зобов'язаннями аудитора і клієнта.

Основна мета аудиту - встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб'єктів і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам.

У ході аудиту бухгалтерської звітності повинні бути отримані достатні відповідні аудиторські докази, що дозволяють аудиторської організації з достатнім ступенем упевненості зробити висновки щодо:

- Відповідності бухгалтерського обліку економічного суб'єкта документам і вимогам нормативних актів, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності в Російській Федерації;

- Відповідності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта тими відомостями, які має аудиторська організація про діяльність економічного суб'єкта.

Думка аудиторської організації про достовірність бухгалтерської звітності може сприяти підвищенню довіри до цієї звітності з боку користувачів, зацікавлених в інформації про економічний суб'єкт.

Разом з тим користувачі бухгалтерської звітності не повинні трактувати думку аудиторської організації як повну гарантію майбутньої життєздатності економічного суб'єкта або ефективності діяльності його керівництва.

Аудиторський висновок, що містить думку аудиторської організації про ступінь достовірності бухгалтерської звітності, не повинно сприйматися як гарантія аудиторської організації того, що будь-які інші (крім викладених в аудиторському висновку) обставини, що впливають або можуть вплинути на бухгалтерську звітність економічного суб'єкта, відсутні.

Основна мета аудиту фінансових звітів - об'єктивна оцінка достовірності, повноти і точності відображення у звітності активів, зобов'язань, власних коштів та фінансових результатів діяльності підприємства за певний період, перевірка відповідності прийнятій на підприємстві облікової політики чинному законодавству та нормативним актам.

Під достовірністю бухгалтерської звітності розуміється такий ступінь точності даних звітності, яка дозволяє кваліфікованому користувачеві інформації звітності робити на її основі правильні висновки про фінансовий стан і результати діяльності аудіруемих організацій і приймати відповідні обгрунтовані рішення.

Основна мета аудиту може доповнюватися обумовленими договором з клієнтом виявленням резервів кращого використання фінансових ресурсів, аналізом правильності обчислення податків, розробкою заходів щодо поліпшення фінансового становища підприємства, оптимізації витрат і результатів діяльності, доходів і витрат.

У ході аудиторської перевірки встановлюються правильність складання балансу, звіту про прибутки та збитки, достовірність пояснень до них.

При цьому встановлюють:

- Всі активи і пасиви відображені у звіті;

- Чи всі документи використані у звіті;

- Наскільки фактична методику оцінки майна відхиляється від при-нятой при визначенні облікової політики підприємства.

Звіт про прибутки та збитки аудитор перевіряє для встановлення правильності розрахунку загальної (балансової) і оподатковуваного прибутку.

Аудитор повинен перевірити:

- Повноту виконання рішень власників підприємства про зміну обсягу статутного капіталу;

- Тотожність даних синтетичного і аналітичного обліку по рахунках активу і пасиву балансу;

- Повноту відображення у звітності дебіторської та кредиторської заборгованостей.

У процесі підготовки аудиторського висновку перевіряється:

- Дотримання прийнятої на підприємстві облікової політики відображення господарських операцій та оцінки майна;

- Правильність віднесення доходів і витрат до звітних періодів;

- Розмежування в обліку поточних витрат на виробництво та капітальних вкладень;

- Забезпечення тотожності даних аналітичного обліку оборотам і залишкам по рахунках аналітичного обліку на перше число кожного місяця.

Для досягнення основної мети та надання висновку аудитор повинен скласти думку з наступних питань.

- Загальна прийнятність звітності: чи відповідає звітність в цілому всім вимогам, що пред'являються до неї, і чи не містить суперечливої ​​інформації;

- Обгрунтованість: чи існують підстави для включення у звітність зазначених там сум;

- Закінченість: чи включені в звітність всі належні суми; зокрема, всі активи і пасиви належать компанії;

- Оцінка: чи всі статті правильно оцінені і безпомилково підраховані;

- Класифікація: чи є підстави відносити суму на той рахунок, на який вона записана;

- Поділ: віднесені чи операції, що проводяться незадовго до дати складання балансу або безпосередньо після неї, до того періоду, в якому були зроблені;

- Акуратність: чи відповідають суми окремих операцій з даними, наведеними в книгах і журналах аналітичного обліку, чи правильно вони підсумовані, чи відповідають підсумкові суми даними, наведеними у Головній книзі;

- Розкриття: чи всі статті занесені у фінансову звітність і чи правильно відображені у звітах і додатках до них.

Для реалізації цих цілей аудитор може використовувати різні способи накопичення необхідної інформації.

Здійснюючи перевірку, незалежні аудитори виконують дві основні функції: функцію висококласного збирача і оцінювача свідоцтв для підтвердження повноти, істинності і арифметичної точності представленої у фінансовому звіті інформації та перевірку відповідності розшифровок і оцінок у фінансовому звіті загальноприйнятим принципам обліку. Роль оціночної функції - інтерпретації фактів, що підтверджують висновки укладача фінансового звіту, та оцінки висновків - сильно зросла в останні два десятиліття. Частково це стало наслідком успішного вдосконалення адміністрацією своїх структур внутрішнього контролю, що забезпечує отримання технічно достовірної інформації. Аудитори часто вважають більш доцільним перевірити систему внутрішнього контролю, щоб отримати свідоцтва ефективності її організації і роботи, ніж піддавати перевірок інформацію, видану цією системою обліку. Ще однією причиною зсуву акцентів в аудиті є кількісне зростання складних угод, угод нового типу та необхідності оцінювати спосіб їх відображення у звітності адміністрацією.

Зазначені дві функції не є вичерпними, оскільки аудитори виконують також консультаційну, інформаційну та інші функції.

У Республіки Казахстан існують дві форми аудиту: обов'язковий і ініціативний. Аудит може проводитися стосовно будь-яких юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм та видів діяльності, а також будь-яких фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстровані як індивідуальних підприємців.

Основні види аудиту представлені в таблиці 2.2.

Основними об'єктами внутрішнього аудиту є рішення окремих функціональних завдань управління, розробка та перевірка інформаційних систем підприємства. Об'єкти внутрішнього аудиту можуть бути різними в залежності від особливостей економічного суб'єкта і вимог його керівництва і (або) власників.

Таблиця 2.2 - Види аудиту

Внутрішній аудит - невід'ємна частина управлінського контролю підприємства, він може бути і незалежним, тобто безпосередньо підпорядковуватися не виконавчому органу підприємства, а зовнішнім засновникам.

У Правилах (стандартах) аудиторської діяльності Республіки Казахстан даються такі визначення: внутрішній аудит - організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та надійності функціонування системи внутрішнього контролю.

Проведення внутрішнього аудиту має для керівництва і (або) власників економічного суб'єкта інформаційне та консультаційне значення, оскільки покликане сприяти оптимізації діяльності економічного суб'єкта і виконання обов'язків його керівництва.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає на великих підприємствах у зв'язку з тим, що вище керівництво не займається повсякденним контролем діяльності організації й нижчих управлінських структур. Внутрішній аудит дає інформацію про цю діяльність і підтверджує достовірність звітів менеджерів. Внутрішній аудит необхідний головним чином для запобігання втрати ресурсів та здійснення необхідних змін усередині підприємства.

По відношенню до вимог законодавства розрізняють обов'язковий та ініціативний аудит. Аудит поширюється на всіх економічних суб'єктів, включаючи органи державної влади і управління, органи місцевого самоврядування. Будь-який економічний суб'єкт має право за власною ініціативою запросити аудиторів.

Таблиця 2.3 - Критерії, суб'єкти і показники обов'язкового аудиту

Аудит, проведений з ініціативи економічного суб'єкта (його керівництва, власників, акціонерів і т.п.), вважається ініціативним (добровільним); характер і масштаби такого аудиту визначає замовник.

Обов'язковий аудит регламентується державою. У таблиці 2.3 представлені критерії, економічні суб'єкти, показники звітності та нормативи обов'язкового аудиту.

По об'єктах аудиту розрізняють: банківський аудит; аудит страхових організацій; аудит бірж; інвестиційних інститутів та позабюджетних фондів; загальний аудит; державний аудит. На всі ці види аудиту (крім державного) необхідно мати відповідні ліцензії, що видаються Центральним банком і Мінфіном Російської Федерації. Термін «державний аудит» поки що не знайшов в Росії широкого застосування, однак, у Рахунковій палаті Російської Федерації існує посаду аудитора.

У залежності від призначення аудит поділяється на декілька видів.

Аудит фінансової звітності - являє собою перевірку звітності суб'єкта з метою винесення висновку про відповідність її встановленим критеріям і загальноприйнятим правилам бухгалтерського обліку. Цей аудит проводиться сторонніми аудиторами, запрошеними компанією, звіти якої перевіряються. Результати аудиту фінансової звітності публікуються компанією і розсилаються широкому колу користувачів - власникам акцій, кредиторам, органам державного регулювання та ін

Податковий аудит - це аудиторська перевірка правильності та повноти нарахування і сплати податків, дотримання податкової політики.

Аудит на відповідність вимогам - це аналіз певної фінансової або господарської діяльності суб'єкта з метою визначення її відповідності запропонованим умовам, правилам або законам. Якщо такі умови (наприклад, внутрішні правила контролю) встановлені адміністрацією, то цей вид аудиту здійснюють співробітники підприємства, що виконують функцію внутрішніх аудиторів. Якщо ж умови встановлені кредиторами (наприклад, вимога підтримки певного співвідношення між оборотним капіталом і короткостроковими зобов'язаннями), то оскільки виконання цих умов часто знаходить відображення у фінансових звітах компанії, цей вид аудиту проводиться разом з аудитом фінансових звітів або як спеціальний аудит.

Ціновий аудит - це перевірка обгрунтованості встановлення ціни на замовлення. Застосовується в розвинених країнах при перевірці обгрунтованості бюджетних асигнувань (наприклад, витрат на конкретний оборонне замовлення).

Управлінський (виробничий) аудит - це перевірка і вдосконалення організації та управління підприємством, якісних сторін виробничої діяльності, оцінка ефективності виробництва і фінансових вкладень, продуктивності, раціональності використання коштів, їх економії. Управлінський аудит, що здійснюється незалежними аудиторами, - один з видів консультаційних послуг клієнту, що надається для підвищення ефективності використання його потужностей і ресурсів.

Аудит господарської діяльності, досить близький до управлінського аудиту і являє собою систематичний аналіз господарської діяльності організації, що проводиться для певних цілей. Цей вид аудиту, який іноді називають аудитом ефективності роботи або адміністративного управління та організації.

Аудит господарської діяльності може бути проведено як на замовлення адміністрації, так і на вимогу третьої сторони, в тому числі і державних органів.

Спеціальний аудит (екологічний, операційний та ін) - це перевірка конкретних аспектів діяльності господарюючого суб'єкта, дотримання певних процедур, норм і правил, зазвичай з метою підтвердити законність, сумлінність і ефективність діяльності управляючих, правильність складання податкової звітності, використання соціальних фондів та ін

За часом здійснення розрізняють початковий, погоджений (повторюваний) і оперативний аудит.

Початковий аудит проводиться аудитором (аудиторською фірмою) вперше для даного клієнта. Це суттєво збільшує ризик і трудомісткість аудиту, так як аудитори не мають необхідну інформацію про особливості діяльності клієнта, його системі внутрішнього контролю.

Узгоджений (повторюваний) аудит здійснюється аудитором (аудиторською фірмою) повторно або регулярно і заснований тому на знанні специфіки клієнта, його позитивних і негативних сторін в організації бухгалтерського обліку, результати тривалого співробітництва з клієнтом (консультування, допомога в організації системи внутрішнього контролю).

Практика роботи аудиторських фірм свідчить про те, що узгоджений (повторюваний) аудит кращий і для аудиторів, які протягом багатьох років грунтовно вивчають діяльність клієнта, і для клієнта, який отримує висококваліфіковані, всебічні, засновані на багаторічному тривалому співробітництві допомогу та оцінку.

Більше того, зміна клієнта аудиторської фірми найчастіше викликає настороженість як у споживачів інформації, так і у нових аудиторів.

Оперативний аудит - це короткочасна аудиторська перевірка для винесення загальної оцінки стану обліку, звітності, дотримання законодавства, ефективності внутрішнього контролю, оцінки діяльності.

За характером перевірки розрізняють:

- Підтверджуючий аудит (перевірка і підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітності);

- Системно-орієнтований аудит (аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю. Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю імовірність помилок незначна і необхідність в занадто детальній перевірці відпадає; при наявності неефективної системи внутрішнього контролю клієнту даються рекомендації щодо її поліпшення);

- Аудит, що базується на ризику (концентрація аудиторської роботи в областях з більш високим можливим ризиком, що значно спрощує аудит в галузях з низьким ризиком).

На практиці обсяг бухгалтерської інформації часто буває дуже великим, і аудитори в основному перевіряють не всю документацію організації, а обмежену частину з неї, обрану певним чином. Потім результати перевірки вибраної частини поширюють на всю сукупність документів. При чому всі аудиторські компанії, а також самі аудитори повинні мати ліцензію на ті чи інші види діяльності, Додаток.

Методи вибіркової перевірки можна об'єднати в 2 групи: статистичні і не статистичні.

Статистичні базуються на теорії ймовірності і припущенні про те, що всі помилки в сукупності рівноможливими і розподілені випадковим чином. При їх використанні повинна дотримуватися репрезентативності і випадковість вибірки.

Застосування статистичних вибіркових методів визначення очікуваної помилки виправдане не у всіх випадках. При перевірці, у аудитора може бути інформація, що виключає можливість застосування припущення про випадковість помилок у перевіреній сукупності. У такому випадку виправдане застосування нестатистической методів вибіркового дослідження.

При використанні нестатистической методів довільно відбираються і оцінюються будь-які позиції, як правило, на підставі досвіду або інтуїції аудитора. До нестатистической методам вибіркового дослідження відносяться: метод серійного відбору.

Метод полягає в тому, що із загальної сукупності вибирають серію елементів (наприклад, за 1 місяць), яку потім піддають суцільній перевірці. Знайдену сумарну похибку вибірки поширюють на генеральну сукупність пропорційно відношенню загальної та обраної (серійної) сукупності. Метод виправданий, коли в загальній сукупності переважають систематичні помилки, що робить неможливим застосування статистичних методів:

- Метод основного масиву - полягає у виборі з загальної сукупності елементів, вартість яких перевищує певну суму,-критерій відбору. Метод виправданий у тому випадку, коли загальна сукупність неоднорідна за вартістю складових документів.

- Метод ключових по ризику - полягає у виборі документів, статей звітності, в яких імовірність появи помилок значно вище, ніж в інших.

- Метод ключових за наслідками - полягає у відборі тих елементів, помилки і порушення в яких можуть викликати суттєві негативні економічні та правові наслідки для аудиту.

На практиці застосовуються різні комбінації цих методів.

Випадковий метод - це метод вибірки на основі таблиці випадкових чисел. При його застосуванні досить висока впевненість, що всі елементи множини відібрані з однорідною ймовірністю.

При застосуванні вибірки виникає ризик вибірки, який полягає в можливу відміну висновку аудитора, заснованого на вибірці, від висновку, який був би зроблений на основі суцільної перевірки. Існує також ризик поза вибіркою, що виникає через не пов'язаної з розміром вибірки. Згідно МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркового тестування» ризик вибірки і ризик поза вибіркою можуть впливати на компоненти аудиторського ризику.

Таблиця 2.4 - Види ризиків у вибірці

Вибірка застосовується при тестуванні контролю і при проведенні процедур по суті, в кожному з них існують ризики, які представлені в таблиці 2.4.

Тести контролю (тести на відповідність) - це тести, що виконуються з метою отримання аудиторських доказів того, що система бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю функціонують відповідно до чинного законодавства.

Процедури по суті (тести на суттєвість) - це тести, що виконуються з метою отримання аудиторських доказів для виявлення суттєвих перекручень у фінансовій звітності. Процедури по суті поділяються на аналітичні процедури і детальні тести сальдо рахунків і класів операцій.

Рішення про застосування статистичного і нестатистической методів вибірки є предметом професійного судження аудитора, заснованого на необхідності отримання достатніх доказів при певних обставинах. При застосуванні статистичної вибірки розмір вибірки визначається на основі теорії ймовірності або професійного судження. Іноді аудитор використовує окремі елементи статистичної вибірки (довільний відбір з використанням видаються комп'ютером випадкових цифр). При визначенні структури аудиторської вибірки аудитору треба розглянути завдання тесту і атрибути сукупності, з якої будуть обрані статті для перевірки. Спочатку аудитор розглядає завдання, які треба вирішити, а також поєднання аудиторських процедур, які будуть максимально сприяти досягненню цих завдань. Розгляд можливих умов виникнення помилки допоможе аудитору визначити, що складає помилку, і яку сукупність слід використовувати для вибірки.

Аудиторський ризик - ризик, який бере на себе аудитор, даючи висновок про повну достовірності даних зовнішньої звітності, в той час як там можливі помилки і пропуски, що не потрапили в поле зору аудитора.

З практичної точки зору аудиторський ризик підрозділяється на три компоненти:

- Внутрішньогосподарський ризик - імовірність появи істотних викривлень у даному бухгалтерському рахунку, статті балансу, однотипної групи господарських операцій;

- Ризик засобів контролю - ймовірність того, що існуючі на підприємстві і регулярно вживані засоби системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю;

- Ризик не виявлення - ймовірність того, що застосовувані аудитором в ході перевірки, а так само процедури не дозволять виявити реально існуючі порушення, які мають суттєве значення.

2.2 Аудит основних засобів у ТОВ «Енергія»

2.2.1 Основи аудиту основних засобів

Аудит основних засобів перевіряє їх збереження і технічний стан, законність і правильність документального оформлення операцій з надходження, переміщення і вибуття; правильність нарахування амортизації, своєчасність і повноту включення її у витрати виробництва; правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку з надходження, переміщення і вибуття основних засобів ; виконання плану ремонтів, їх своєчасність і якість.

Джерелами контролю операцій з обліку основних є первинна документація на їх надходження, вибуття і внутрішнє переміщення, на ремонт, по нарахуванню амортизації, а також дані аналітичного і синтетичного обліку основних засобів.

Перевіряючи стан обліку основних засобів, потрібно переконатися в правильності організації аналітичного обліку; з'ясувати, чи всі основні засоби закріплені за матеріально відповідальними особами; чи правильно проведена остання інвентаризація, які її результати і чи відображені вони в обліку; проконтролювати достовірність облікових даних про наявність та рух основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться в інвентарних картках, що знижує трудомісткість облікової роботи, дає можливість групувати основні засоби, дозволяє автоматизувати обліковий процес, а також значно розширити інформацію про окремі об'єкти основних засобів. Аудитор повинен перевірити правильність ведення облікових карток індивідуального і групового обліку основних засобів. Особлива увага звертається на правильне і своєчасне заповнення всіх реквізитів карток, що має велике контрольне значення і запобігає заміну нових однойменних предметів старими. Це необхідно також для отримання повної та об'єктивної інформації про стан і використання того чи іншого об'єкта основних засобів.

Слід перевірити кількість інвентарних карток. З цією метою зіставляють дані описів інвентарних карток з обліку основних засобів за класифікаційними групами з наявними в картотеці інвентарними картками. За відсутності будь-яких інвентарних карток слід з'ясувати причини, переконатися в наявності об'єктів, по яких немає інвентарних карток, і запропонувати відновити аналітичний по об'єктний облік основних засобів.

При розбіжності між даними аналітичного і синтетичного обліку необхідно з'ясувати їх причини і винних у цьому посадових осіб, визначити наслідки і внести пропозиції щодо усунення виявлених недоліків.

Необхідно переконатися у достовірності даних показників інвентарних карток. Для цього слід вибірково, по окремих видах засобів, наприклад, по тих, що піддавалися ремонту в звітному періоді, перевірити, чи правильно відображені витрати на ремонт.

Важливою умовою забезпечення збереження основних засобів є якісне провидіння їх інвентаризації. Тому в процесі контролю потрібно перевірити повноту і своєчасність її здійснення і правильність відображення результатів в бухгалтерському обліку. Аудитору це необхідно для того, щоб переконатися, наскільки важливо довіряти результатам проведеної інвентаризації на підприємстві, щоб зменшити аудиторський ризик.

При невеликій кількості об'єктів основних засобів аудитор піддає суцільній перевірці наявність основних засобів. При значному переліку суцільним порядком інвентаризують транспортні засоби, комп'ютери, дорогі меблі. Особливу увагу приділяють предметам, які надійшли в кінці року.

Слід звертати увагу на якість оформлення інвентаризаційних описів. Зустрічаються випадки формального проведення інвентаризації, коли відомості про об'єкти просто переносяться в інвентаризаційні описи з інвентарних карток або торішніх матеріалів. Необхідно перевірити, чи були виявлені в процесі інвентаризації об'єкти основних засобів, що прийшли в непридатність і підлягають списанню або реалізації. На такі об'єкти складають окремі інвентаризаційні описи.

На основі вивчення всіх матеріалів інвентаризації, включаючи і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку, дається висновок про якість проведеної інвентаризації та пропозиція щодо поліпшення обліку. Крім того, перевіряють, чи проводилася передбачена законодавством переоцінка майна, правильність застосування коефіцієнта перерахунку балансової вартості об'єктів. Візуально, з формальної точки зору і по суті, аналізують матеріали переоцінки, пам'ятаючи, що нова відновна вартість через амортизацію істотно підвищує витрати організації.

2.2.2 Аудит основних засобів у ТОВ «Енергія»

Аудиторська документація служить важливим інструментом при проведенні аудиту. Як правило, зовнішньому користувачу направляють такі документи:

- Лист про проведення аудиту (далі - лист);

- Договір надання аудиторських послуг (далі - договір, Додаток Р);

- Аудиторський висновок щодо фінансової (бухгалтерської) звітності (далі - висновок);

- Письмову інформацію (звіт) за результатами проведення аудиту (далі - звіт).

Перевірка операцій з надходження основних засобів слід встановити доцільність їх будівництва або придбання, своєчасність та правильність документального оформлення, а також реальність їх оцінки.

На стадії планування аудитор збирає, систематизує й оцінює інформацію про клієнта з метою розробки загальної стратегії аудиторської перевірки. На даному етапі аудитор отримує інформацію про фінансово-економічної діяльності аудируемого особи, економічні передумови та умови, менеджменті, фінансовому стані, а також про особливості бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю організації. Потім отримана інформація обробляється і оцінюються ризики, притаманні діяльності клієнта. На основі цих даних аудитор формує загальний план і програму аудиту.

Аудиторська організація документально оформлює всі відомості, які є важливими з точки зору надання доказів, що підтверджують думку аудитора. Документація про планування перевірки річної бухгалтерської звітності складається таким чином, щоб обгрунтувати думку аудитора за складом, обсягом і характером проведених аудиторських процедур.

У плануванні перевірки звітності можна виділити три етапи: збір інформації про аудируємий особі, оцінка отриманої інформації, розробка плану і програми аудиту. Кожен із зазначених етапів вимагає оформлення докладних робочих документів, що обгрунтовують рішення аудиторів з того чи іншого питання.

До робочих документів належать усі документи, які є підставою для проведення аудиторської перевірки річної бухгалтерської звітності: документи про отриману від аудируемого особи інформації, за оцінкою ризику, меж суттєвості, розробці стратегії перевірки, визначенню перевірочних процедур по виду і об'єму.

Отримані матеріали систематизуються, з них формуються аудиторські файли. До постійних аудиторським файлів відноситься інформація, не схильна до постійних змін за своїм характером, яка доповнюється або оновлюється по мірі надходження нової інформації. Поточні аудиторські файли систематизують інформацію за господарськими операціями, що перевіряється.

На першому етапі необхідно збирати необхідну інформацію про діяльність клієнта на основі матеріалів останньої аудиторської перевірки, архівних документів організації з минулим аудиторським перевіркам, аудиторських звітів за аналогічних організацій, копії робочих документів попередніх аудиторських перевірок даного аудируемого особи. Також беруться до уваги бесіди з аудиторами, які проводили попередні аудиторські перевірки організації, бесіди з керівництвом і персоналом бухгалтерії клієнта, документи, представлені клієнтом за запитом аудиторської організації, галузеві методики та інструкції.

На даному етапі документація з планування аудиту систематизується з точки зору галузевої належності діяльності клієнта, її організації, порядку організації та ведення бухгалтерського обліку, загальної контрольної середовища та управлінського контролю, включаючи фінансовий контроль, організацію внутрішнього аудиту та інші контрольні системи. У робочих документах аудиторської організації відбивається необхідна інформація про аудируємий особі, частина якої буде віднесена до постійних аудиторським файлів.

Таблиця 2.2 - Запит інформації про клієнта

Аудиторська організація отримує необхідну інформацію шляхом запитів, які дозволяють систематизувати відомості про діяльність аудируемого особи: запити, що стосуються умов господарювання аудиту, а також даних, які розкривають організаційні та економічні сторони господарської діяльності клієнта.

Аудитор одержує основну інформацію про перевіреній організації за допомогою заповнення робочого документа Запит інформації про клієнта на підставі поданих аудіруемим особою документів. У нашому випадку отримана інформація від аудируемого підприємства, ТОВ «Енергія», показана в таблиці 2.2. Частина документів була надана в електронному вигляді з подальшим документальним підтвердженням. Термін подання інформації встановлюється самостійно на підставі її внутрішніх стандартів.

Запити про аудируємий обличчі і надання первинної документації доповнюються інформаційним запитом, який заповнений на підставі отриманих від об'єктів аудиту документів, розмовляючи з працівниками клієнта. Формат був розроблений самостійно, ці дані показані в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Запиту про надання фінансової, податкової та управлінської документації клієнта

Крім цього збирається загальна інформація про підприємство, така як:

- Чисельність персоналу, 2000 осіб;

- Чисельність управлінського персоналу, 58 чоловік;

- Чисельність бухгалтерської служби, 6 людей.

Для ознайомлення з системою внутрішнього контролю отримали документальне підставу створення та функціонування системи, а саме: наказ про створення системи внутрішнього контролю, підтвердження наявності посади внутрішнього аудитора або служби внутрішнього аудиту в штатному розкладі перевіреній організації, протоколи про обрання та затвердження ревізійної комісії.

Відсутність зазначених документів може служити аудиторським доказом того, що у аудируемого особи немає організованої і реально діючої системи внутрішнього контролю.

Для отримання інформації про форму ведення бухгалтерського обліку і системі внутрішнього контролю заповнюється тест-опитування. Даний документ структурований за основними напрямами оцінки діяльності аудируемого особи, він розроблений самостійно, а документ цей затверджується, як робочий документ. Приклад тесту-опитування представлений у Додатку С.

Отримана на першому етапі інформація узагальнюється в документах попереднього огляду у вигляді висновків аудитора, таблиць та блок-схем.

Для вироблення стратегії і тактики аудиторської перевірки інформацію, отриману на першому етапі планування, слід систематизувати та оцінити.

З урахуванням проведеного аналізу розроблено загальний план аудиту, який відображає стратегію аудиту даної організації. З планування аудиту визначена максимальна похибка, допустима для статей основні засоби бухгалтерської звітності, яка не повинна перевищувати загальний рівень суттєвості.

По даній області (розділу) аудиту обрано метод аудиту: істотний, тобто суцільний або вибірковий. Висновки про значущих областях аудиту та застосовувані методи використовуються при складанні плану аудиторської перевірки.

Крім розділів, що складають предмет аудиту, в плані враховано, таке питання, як виконання рекомендацій попереднього аудиту, можливе використання внутрішнього контролю аудируемой організації (у значимих областях аудиту), проблемні напрямки, імовірність додаткової роботи, необхідність залучення експертів і консультантів.

Перелік розділів, що відображаються у Загальних плані аудиту, відображений у таблиці 2.4.

У даному документі Відображені розділи плану аудиторської перевірки, а також час, що використано для тих чи інших планованих видів робіт у ТОВ «Енергія». У даному випадку аудит за рахунками основних засобів підприємства.

Розвитком Загальних плану аудиту є Програма аудиту. Вона визначає характер, тимчасові рамки і обсяг запланованих аудиторських процедур, яка буде складена пізніше.

Повноту і своєчасність оприбуткування основних засобів устанавления шляхом зіставлення дати оприбуткування коштів по рахунках 12 (2400) підрозділу «Основні засоби» з датами, вказаними у первинних документах на їх надходження, а також відповідних сум.

При аудиті надходження основних засобів зверталася увага на правильність формування первісної вартості об'єкта, так як вона є базою щомісячного нарахування амортизації включається в собівартість продукції.

Таблиця 2.4 - План аудиту в ТОВ «Енергія»

Несвоєчасне їх оприбуткування веде за собою недонарахування зносу, що призводить до спотворення залишкової вартості, собівартості продукції та фінансових результатів діяльності організації.

Особлива увага приділялася так само придбання основних засобів у фізичних осіб. Такі операції оформлюються договором купівлі-продажу із зазначенням:

- РНН фізичної особи;

- Паспортних даних, або наявність патенту на підприємницьку діяльність (копія залишається у підприємства покупця).

Якщо фізична особа не є приватним підприємцем, то підприємство утримує з нього індивідуальний прибутковий податок з суми вартості основного засобу за ставками, передбаченими у статті 145 Податкового Кодексу Республіки Казахстан, як у джерела виплати.

Якщо надходять матеріальні цінності у вигляді основних засобів від постачальників, то перевіряється наявність документів, що підтверджують їх надходження:

- Рахунок - фактура;

- Накладна.

Відображення цих даних в:

- Журнал-ордері № 6;

- Інвентарних картках;

- У книзі обліку руху основних засобів (звіт про рух коштів).

І відповідність цих даних:

- Журнал-ордеру № 12,

- Залишки і обороти по рахунках основних засобів звіряють з головною книгою і балансом, вони повинні відповідати.

Перевірялася правильність оцінки основних засобів. Надійшли до організації нові основні засоби обліковуються за первісною вартістю, що включає витрати по їх спорудженню (споруді) і придбання, вартість проектно-кошторисної документації, витрати з доставки, монтажу і установці. На надійшло обладнання повинен бути в наявності тих. паспорт, в якому дається технічний опис об'єкта. Придбані основні засоби, що були в експлуатації, приходуют в сумі купівельної вартості (оплати) і витрат по їх доставці і установці з додаванням суми зносу по цим об'єктам, зазначеної в документах на їх оплату.

Первісна вартість основних засобів не підлягає зміні за винятком випадків добудування і дообладнання об'єктів, вироблених в порядку капітальних вкладень, а тому що таких фактів не було виявлено, то не вироблялися на підприємстві

Документальної перевірки підлягали також операції зі списання основних засобів. Списання відбувається в ТОВ «Енергії»:

- При ліквідації внаслідок фізичного та морального зносу;

- У зв'язку з будівництвом розширення і технічне переозброєння підприємства;

- При здачі об'єктів в довгострокову оренду;

- У результаті стихійних лих;

- Аварії;

- Порушення нормальних умов експлуатації;

- Недостача.

Всі ці операції оформляють такими документами:

- Акти на списання основних засобів (Ф. ОЗ -3)

- Акт приймання-передачі основних засобів (ФОС-1)

- Акт приймання-здачі відремонтованих основних засобів (ф. ОЗ-2)

- Акт про ліквідацію основного засобу (ФОС-5)

- Акт про вибуття основного засобу (ф. ОЗ-4).

Витрати по списанню, а також вартість надійшли матеріальних цінностей від ліквідації та розбирання будівель, споруд, демонтажу обладнання відображають в акті по розділу «розрахунок результатів списання об'єкта».

При вибутті основного засобу звільняється інвентарний номер, він не присвоюється протягом 5 років.

У процесі контролю з'ясовують, чи не спостерігалося випадків списання нових об'єктів основних засобів і підміни їх старими.

Для узагальнення інформації про реалізацію та інше вибуття належать підприємству основних засобів призначений рахунок 842 (7210) «Витрати з вибуття основних засобів». За дебетом цього рахунка відображають відновну або балансову вартість вибулих об'єктів, а також витрати, пов'язані з вибуттям основних засобів.

У ході контролю правильності нарахування зносу був встановлений:

- Чи всі об'єкти основних засобів прийняті в розрахунок при нарахуванні амортизації;

- Чи враховується при цьому їх рух;

- Чи правильно застосовуються норми амортизації і поправочні коефіцієнти до них;

- Чи немає випадків нарахування амортизації під час проведення реконструкції і технічного переозброєння основних фондів з повною їх зупинкою, а також у випадках переведення на консервацію;

- Чи немає фактів припинення нарахування амортизації по об'єктах основних засобів під час їх ремонту та простою;

- Обгрунтовано чи застосовується метод прискореної амортизації активної частини виробничих основних засобів.

При перевірці повноти прийняття в розрахунок при нарахуванні амортизації порівнюють загальну вартість основних засобів із залишком по рахунках 131 - 134 (2421 - 2429), у Головній книзі і даними Балансу станом на відповідну дату з урахуванням їх руху. Однак при цьому врахували, що амортизація не нараховується:

- Машини, обладнання та інші подібні засоби праці, які числяться на підприємстві як товар або готова продукція;

- Основні засоби, отримані безоплатно і за договорами дарування, а також об'єкти, повністю придбані за рахунок бюджетних асигнувань (якщо об'єкт придбано частково за рахунок бюджетних асигнувань, то знос розраховується з частини вартості, що дорівнює власним витратам підприємства.

Перевірили розрахунок амортизації основних засобів з урахуванням їх руху протягом року, тобто з урахуванням їх надходження та вибуття.

Протягом року розмір амортизації за звітний місяць на підприємстві визначається виходячи з суми амортизації, нарахованої за попередній місяць, скоригованої за встановленими нормами у зв'язку зі зміною в складі основних засобів за попередній місяць, а також у зв'язку із закінченням нормативних термінів служби повністю амортизованих основних засобів .

Таблиця 2.5 - Програма аудиту основних засобів

Отже, суму амортизації, що підлягає нарахуванню в звітному періоді, розраховують на основі нарахованої амортизації в попередньому місяці, до якої додають нараховану суму амортизації за що надійшли основних засобів і віднімають суму амортизації по вибулим основним засобам минулого місяця, а також суму амортизації у зв'язку із закінченням нормативних термінів служби повністю амортизованих основних засобів. Нарахування амортизації без обліку руху призводить до спотворення облікових даних про витрати виробництва та дійсної величиною залишкової вартості основних засобів.

На закінчення обов'язково перевірили правильність відображення нарахованої амортизації на рахунках бухгалтерського обліку, а так само відповідність відображення нарахованого зносу у відповідних облікових регістрах:

- Розрахунки з нарахування зносу основних засобів і відповідність цих даних журнал - ордеру № 10;

- Відповідність залишків і оборотів по рахунках 131 - 134 (2421-2429) у головній книзі і загальною сумою зносу в балансі.

Всі вище перераховані процедури були коротко викладені в документі Програма аудиту. Наглядней цей документ показано у таблиці 2.5.

Програма являє собою детальний перелік аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту, вона також встановлює терміни, заплановані на перевірку різних областей або проведення процедур аудиту.

Кожна проведена процедура позначена номером чи кодом, з тим, щоб аудитор у процесі роботи мав можливість робити на них посилання в своїх робочих документах. Програма аудиту складена у вигляді тестів засобів контролю та аудиторських процедур по суті. Вони також допомагають виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта.

Висновки з аудиту основних засобів, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту, аудиторського висновку і підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність перевіряється організації, які будуть приставлений після аудиту оборотних коштів.

2.3 Аудит оборотних коштів у ТОВ «Енергія»

2.3.1 Основи аудиту оборотних коштів

Значення аудиторської перевірки операцій з товарно-матеріальними цінностями організації велике. Крім записів бухгалтерського обліку джерелом інформації та товарно-матеріальних цінностях служить первинна документація: прибуткові ордери, вимоги та інші. Первинні документи по надходженню і витраті виробничих запасів грають важливу роль в організації матеріального обліку, так як є його основою.

Безпосередньо за первинними документами здійснюють попередній, поточний і послідовний контроль за рухом, збереженням і подальшим використанням матеріальних ресурсів. Первинні документи з руху матеріалів повинні ретельно оформлятися, обов'язково містити підписи осіб, які вчинили операції та коди відповідних об'єктів обліку. Контроль за дотриманням правил оформлення руху матеріальних ресурсів покладено на головного бухгалтера та керівників відповідних підрозділів розглянутого підприємства.

Приступаючи до перевірки аудитору необхідно вивчити всі нормативні документи, що стосуються порядку прийому, обліку, зберігання та відпуску матеріальних цінностей, зокрема, положення з обліку матеріалів, тари, малоцінних і швидкозношуваних предметів, про порядок видачі довіреностей матеріально-товарних цінностей та інші. Основною метою аудиторської перевірки є отримання достовірності інформації:

- Про наявність, рух та оцінці наявних матеріальних цінностей;

- Про забезпечення схоронності цінностей і дотримання встановлених нормативів їх виробничого споживання;

- Про розподіл вартості витрачених на виробництво матеріальних цінностей по об'єктах калькулювання.

Таблиця 2.6 - Етапи методики аудиту матеріальних цінностей

Методика аудиту матеріальних цінностей містить ряд етапів. кожен з них розглянуто в таблиці 2.6.

У функції аудитора при перевірці товарно-матеріальних цінностей входять: присутність при інвентаризації, якщо запаси значні і аудитор ставиться з довірою до очікуваних результатів, наглядати за виконанням процедур інвентаризації та ідентифікації з метою визначення ступеня відповідності їх інструкцій, розробленим адміністрацією, або нормативним законодавчим актам; їх здатності вирішити потрійну задачу: забезпечити точність результатів інвентаризації та відображення останніх; усунути подвійний рахунок і забезпечити повноту охоплення запасів; виявити застарілі, повільно обертаються і пошкоджені запаси; перевірка правильності підрахунку на основі випадкової вибірки; перевірка правильності віднесення операцій до звітного періоду на ділянках, де здійснюється рух запасів (це необхідно для підтвердження точності і повноти обхвату при інвентаризації); отримання задовільних пояснень з приводу невідповідностей обліковими даними і коректування останніх; перевірка правильності оцінки фактичного обсягу запасів.

До проведення інвентаризації аудитору слід запитати документи про результати інвентаризації за минулі періоди, проаналізувати зміни в кількості та структурі запасів, обговорити з адміністрацією питання організації та проведення контрольно-інвентаризаційної роботи; ознайомитися з номенклатурою та обсягами товарно-матеріальних цінностей, а також отримати інформацію про всі місцях їх зберігання; виявити дорогі об'єкти і методи їх обліку; проаналізувати систему внутрішнього контролю, зберігання та документування руху цінностей; домовитися про участь в інвентаризації компетентних фахівців і проінструктувати їх.

Терміни і частота проведення інвентаризацій передбачені Законом про бухгалтерський облік та звітності. При зміні матеріально-відповідальних осіб, зміні форми власності підприємства також потрібне обов'язкове щорічне проведення інвентаризації в кінці року, але не раніше 1 жовтня звітного року.

Практика показує, що врахування виявлених надлишків і недостач веде до відхилень від приписаних норм бухгалтерського обліку, наприклад, часто нестачі зараховуються надлишками щодо різних товарів, надлишки і недостача невірно відображаються на рахунках бухгалтерського обліку.

Удосконалення обліку і контролю наявності та руху виробничих запасів на підприємстві слід здійснювати за такими напрямами:

- Спрощувати оформлення операцій по приходу і витраті товарно-матеріальних цінностей. Відпуск матеріалів у виробництво, де це доцільно, можна оформляти на підставі встановленого ліміту у картках складського обліку матеріалів, передбачивши в них підпис особи, яка отримує цінності. Також можна на картках складського обліку виробляти і внутрішнє переміщення цінностей. Спрощує облік і підвищує контроль за використанням матеріалів відпустку їх по розкрійним картками, комплектувальні відомості та ін В умовах застосування персональних комп'ютерів можна відмовитися від введення карток складського обліку, сортовий зворотному декларації чи дискетою;

- Виходячи з вимог ринкової економіки, удосконалювати методологію бухгалтерського обліку матеріальних ресурсів. До теперішнього часу немає єдиної думки про класифікацію виробничих запасів, їх оцінці в поточному обліку, склад відхилень у вартості матеріалів та т.д.До теперішнього часу серед економістів немає одностайності щодо організації обліку тари. Немає єдиного підходу у нарахуванні зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів;

- Стежити за ретельним і своєчасним проведенням інвентаризацій, контрольних і вибіркових перевірок, які мають важливе значення в збереженні матеріалів.

Вирішення цих та інших проблем дозволить налагодити більш дієвий і менш трудомісткий облік і аудит за наявністю, рух і використанням матеріальних ресурсів на підприємстві, а також досягти їх економії.

2.3.2 Аудит товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Енергія»

На стадії планування аудитор, так само як і в основних засобах збирає, систематизує й оцінює інформацію про клієнта з метою розробки загальної стратегії аудиторської перевірки.

Якщо аудит оборотних коштів на підприємстві проводиться окремо, то складається такі ж документи, як це було зроблено при аудиті основних засобів, а якщо це один з розділів аудиту, як у нашому випадку, то цього не потрібно, тому що ці документи є спільними.

Для вироблення стратегії і тактики аудиторської перевірки інформацію, отриману на першому етапі планування, так само слід систематизувати та оцінити.

І з урахуванням проведеного аналізу розроблено загальний план аудиту, але тільки вже за товарно-матеріальними цінностями ТОО «Енергія». З планування аудиту як і визначено максимальна похибка, допустима для статей основні засоби бухгалтерської звітності, яка не повинна перевищувати загальний рівень суттєвості.

По даній області (розділу) аудиту обрано метод аудиту: істотний (суцільний чи вибірковий). Висновки про значущих областях аудиту та застосовувані методи використовуються при складанні плану аудиторської перевірки.

Перелік розділів, що відображаються у Загальних плані аудиту, відображений у таблиці 2.7.

У даному документі Відображені розділи плану аудиторської перевірки, а також час, що використано для тих чи інших планованих видів робіт у ТОВ «Енергія» за оборотних засобів. Після чого, як вже було описано вище, складається Програма аудиту оборотних коштів.

Своєчасність оприбуткування товарно-матеріальних запасів встановлена ​​шляхом зіставлення дати оприбуткування коштів за рахунками 1300 підрозділу «Запаси» з датами, вказаними у первинних документах на їх надходження, а також відповідних сум.

Таблиця 2.7 - План аудиту товарно-матеріальних цінностей