1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Ім'я файлу: Атеросклероз та ІХС.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 922кб.
Дата: 09.04.2021

Чендей Т.В., Лінчевська С.О.
АТЕРОСКЛЕРОЗ ТА ІШЕМІЧНА
ХВОРОБА СЕРЦЯ

2
Чендей Т.В., Лінчевська С.О.
АТЕРОСКЛЕРОЗ ТА ІШЕМІЧНА
ХВОРОБА СЕРЦЯ
Навчальний посібник
для студентів V курсу медичного факультету
(за редакцією проф. Рішка М.В.)
Ужгород-2011

3
Навчальний посібник укладений відповідно до навчальної програми з дисципліни
„Внутрішня медицина” і може слугувати для самопідготовки студентів та для проведення практичних занять з тем „Атеросклероз”, „Хронічні форми ішемічної хвороби серця” та „Гострий інфаркт міокарда” на V курсі медичного факультету.
Він також може бути використаний студентами VI курсу, лікарями-інтернами, клінічними ординаторами, аспірантами та практичними лікарями.
Рецензенти:
Фатула М.І. – д.мед.н., професор кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету.
Кишко М.М. – д.мед.н., професор кафедри госпітальної терапії Ужгородського національного університету.
Методичні розробки затверджені на засіданні кафедри госпітальної терапії
Ужгородського національного університету (протокол №1 від 08.09.2011) та рекомендовані до друку Вченою радою медичного факультету Ужгородського національного університету (протокол №2 від 20.10.2011).
© Чендей Т.В., Лінчевська С.О., 2011

4
Автори цього видання прагнули створити посібник, у якому в стислій, але вичерпній формі були би викладені основні положення кількох пов’язаних між собою тем. Відтак обрали цикл тем, що висвітлюють атеросклеротичні захворювання серцево-судинної системи.
Кожна тема структурована у вигляді запитань і відповідей, після чого подано типові тестові завдання та ситуаційні задачі з еталонами відповідей. Така будова посібника дозволяє студенту завважити найбільш
істотні моменти кожної теми, швидко переглянути основний теоретичний зміст теми та перевірити рівень своєї підготовки. Слід наголосити, що стислий посібник не здатен замінити повноцінний підручник і тому його слід використовувати скоріше як додаток до підручника, а не як його заміну.
Зауваження щодо форми та змісту посібника будуть із вдячністю сприйняті авторами і неодмінно враховані у подальшій роботі.
Автори

5
ЗМІСТ
Атеросклероз (атеротромбоз) ………………………………………………………….6
Тестові завдання …………………………………………………………………… 21
Ситуаційні задачі ………………………………………………………………….. 22
Хронічні форми ішемічної хвороби серця ………………………………………… 24
Тестові завдання …………………………………………………………………… 52
Ситуаційні задачі ………………………………………………………………….. 54
Гострий інфаркт міокарда ……………………………………………………………57
Тестові завдання …………………………………………………………………….85
Ситуаційні задачі …………………………………………………………………...86

6
Атеросклероз (атеротромбоз)
Наслідки атеросклерозу є основною причиною смерті у розвинених країнах. В
Україні понад 60% смертності дорослих є наслідком атеросклеротичних судинних захворювань
– зокрема,
ішемічної хвороби серця та цереброваскулярних захворювань.
1.
Дайте визначення атеросклерозу.
Атеросклероз
– це хронічне мультифокальне
імунозапальне фібропроліферативне захворювання середніх і великих артерій, що головно спричинене акумуляцією ліпідів.
2.
Чи відома етіологія атеросклерозу? Які чинники ризику
атеросклерозу вам відомі?
Етіологія атеросклерозу невідома. Ідентифіковані численні ознаки та стани, наявність яких збільшує ризик виникнення та прогресування атеросклерозу. Ці ознаки та стани відомі під назвою „чинники (фактори) ризику атеросклерозу”. Концепція факторів ризику атеросклерозу бере початок з класичного Фремінгемського дослідження, котре було розпочате у
40-х роках ХХ ст. у м. Фремінгем (штат Массачусетс, США) і триває досі.
Основними (“великими”) факторами ризику атеросклерозу є:
1. порушення ліпідного обміну у вигляді гіпер- та дисліпідемії,
2. артеріальна гіпертензія (АГ),
3. цукровий діабет,
4. куріння,
5. спадковий анамнез раннього (передчасного) атеросклеротичного захворювання (до 55 років у чоловіків та до 65 років у жінок),
6. старший вік.
Крім цих основних факторів, відомі й додаткові чинники ризику, серед яких найбільше значення мають підвищений рівень С-реактивного протеїну
(CRP) в крові, ожиріння (особливо абдомінальне), гіподинамія, наявність аномального ліпопротеїну a (LPa), підвищений вміст фібриногену та гомоцистеїну в крові. Слід зауважити, що ці та чимало інших ідентифікованих чинників ризику атеросклерозу додають мало прогностичної інформації до тієї, яку отримуємо, оцінюючи серцево-судинний ризик за допомогою традиційних факторів ризику.
Поширеність факторів ризику атеросклерозу в дорослій популяції
України дуже велика. Більше третини дорослого населення має АГ, майже половина – гіпер- або дисліпідемію, близько половини дорослого населення в
Україні курить, понад 1 млн. осіб мають цукровий діабет, понад 20% –

7 множинні (кластеризовані) фактори ризику у вигляді метаболічного синдрому.
Слід зазначити, що за наявності в індивідуума кількох чинників серцево- судинного ризику їхній несприятливий вплив на прогноз не просто сумується, а потенціюється, тобто перевищує алгебраїчну суму несприятливих ефектів окремих факторів.
3.
Наведіть клінічну класифікацію атеросклерозу.
У перебігові атеросклерозу розрізняють два періоди: перший – доклінічний
(безсимптомний) та другий – клінічний. Другий період поділяється на
ішемічну, некротичну та фібротичну (склеротичну) стадії, для яких характерні відповідно симптоми/ознаки ішемії органів і тканин, виникнення ішемічних некрозів (інфарктів) органів та зрештою виникнення вогнищевого або дифузного фіброзу враженого органу.
4. Опишіть основні шляхи транспорту та метаболізму
холестерину.
Екзогенні харчові ліпіди (холестерин – ХС, триацилгліцериди – ТГ та фосфоліпіди) всмоктуються у кишечнику шляхом активного транспорту та ендоцитозу. Необхідним компонентом при цьому є жовч. У стінці кишки з екзогенних гідрофобних ліпідів та білку відбувається синтез ліпопротеїдних частинок хіломікронів (ХМ). Вони, як і всі ліпопротеїни, мають спільний план будови: складаються з гідрофобного ліпідного ядра та амфіфільної білкової оболонки, що представлена специфічними білками – апопротеїдами (або просто апо). Кожен тип ліпопротеїнів має специфічні розміри та щільність і певний набір апопротеїдів. ХМ швидко катаболізуються жировою тканиною, м’язами та печінкою і через кілька годин після прийому їжі практично зникають з крові. Печінка продукує багаті на ТГ та ХС частинки ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ, пре-β-ліпопротеїди), які під впливом ендотеліального ензиму ліпопротеїдліпази втрачають ТГ і перетворюються у збагачені холестерином ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ, β- ліпопротеїди), що транспортують ліпіди у периферичні тканини і відтак представляють основну транспортну форму ендогенного холестерину.
Спільним апопротеїдом ЛПДНЩ та ЛПНЩ є апо В.
Апо-В-вмісні ЛПНЩ та ЛПДНЩ є основними атерогенними
фракціями ліпідів.
Як печінка, так і периферичні тканини здатні захоплювати ЛПНЩ шляхом рецептор-опосередкованого ендоцитозу, при якому лігандом є молекула апо-В ЛПНЩ, а на поверхні клітин наявні специфічні рецептори до апо-В. Це основний шлях надходження ХС у клітини. Можливий інший шлях надходження ХС у деякі клітини (макрофаги, фібробласти та гладком’язові

8 клітини) – т.зв. скавенджер-захоплення (фагоцитоз) ЛПНЩ (від англ. scavenger – прибиральник, сміттяр).
У клітинах ХС використовується для побудови біомембран, синтезу стероїдних гормонів та жовчних кислот. При дефіциті екзогенного ХС гепатоцити та інші клітини здатні синтезувати необхідні кількості ХС з ацетил-КоА.
Ключовим ферментом біосинтезу
ХС
є
β-гідрокси-β- метилглутарил-КоА-редуктаза
(ГМГ-КоА-редуктаза).
Її активність регулюється внутрішньоклітинним ХС за механізмом негативного зворотного зв’язку. Надлишки ХС та інших ліпідів транспортуються з периферичних тканин (напр., з жирової) у печінку апо-А-вмісними частинками ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ, α-ліпопротеїди), які представляють основну форму виведення ХС з тканин та судинної стінки.
Апо-А-вмісні ЛПВЩ є антиатерогенною фракцією ліпідів сироватки.
У гепатоцитах ХС окислюється до жовчних кислот, котрі екскретуються у жовч.
5. Які методи лабораторної оцінки ліпідного обміну ви знаєте?
Рутинне дослідження ліпідного профілю сироватки (“ліпідограма”) включає визначення вмісту загального ХС (ЗХС) сироватки, вмісту ХС
ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ, ТГ сироватки та індексу атерогенності (ІА). При цьому прямо визначають ЗХС, ХС ЛПВЩ та ТГ, а ХС ЛПНЩ та ІА є розрахунковими показниками. Для адекватної оцінки ліпідного профілю сироватки дуже важливим є забір крові натще, при цьому від останнього прийому їжі має минути не менше 12-14 год.
Бажаним рівнем ЗХС для загальної популяції є ≤5 ммоль/л, а для
пацієнтів з клінічно маніфестним атеросклерозом або цукровим діабетом
– ≤4,15 ммоль/л. Для пацієнтів з дуже високим ризиком серцево-судинних ускладнень цільові рівні ЗХС можуть бути ще нижчими. Оптимальними
рівнями ХС ЛПВЩ є ≥1,1 ммоль/л. Нормальний рівень ТГ сироватки –
менше 2,3 ммоль/л, бажано менше 1,7 ммоль/л.
ХС ЛПНЩ обчислюють за формулою Фрідвальда:
ХС ЛПНЩ = ЗХС – ТГ/5 (усі концентрації у мг/дл)
Формула є валідною тільки для значень ТГ до 400 мг/дл (4,52 ммоль/л).
При більших значеннях ТГ використовують складні імуноелектрофоретичні методи прямого визначення ЛПНЩ.
Оптимальний рівень ХС ЛПНЩ для загальної популяції – ≤3,0
ммоль/л, для пацієнтів з судинним захворюванням або його еквівалентом
(напр., діабетом) – ≤2,5 ммоль/л.

9
Існує пряма залежність між рівнями загального холестерину
сироватки,
холестерину
ЛПНЩ
та
частотою
серцево-судинних
ускладнень. Отже, чим менший вміст ЗХС та ХС ЛПНЩ у сироватці, тим
краще. Результати клінічних досліджень неодноразово підтвердили це правило і показали, що нижньої межі „норми” для загального холестерину
та холестерину ЛПНЩ не існує.
ІА відображає співвідношення „атерогенного” ХС (т.зв. ХС не-ЛПВЩ) та „неатерогенного” ХС ЛПВЩ. Його обчислюють за формулою:
ІА = (ЗХС – ХС ЛПВЩ)/ХС ЛПВЩ
У нормі він не перевищує 4 у.о. У вибраних пацієнтів використовують інші лабораторні методи оцінки ліпідного профілю, зокрема визначення вмісту
ЛПДНЩ, окремих аполіпопротеїдів (А-І, В), вільних жирних кислот сироватки, виділення „малих щільних” частинок ліпопротеїдів, фенотипування ліпопротеїдів сироватки, генотипування методом полімеразної ланцюгової реакції (напр., діагностика гомозиготного генотипу апо-Е Е
2

2
).
6. Опишіть основні фенотипи атерогенних дисліпідемій.
Один і той же фенотип гіперліпідемії може бути як первинним
(генетичним), так і вторинним розладом (фенокопія). Згідно класифікації
Фредріксона, яка ґрунтується на змінах рівнів ЗХС, ХС ЛПНЩ та ТГ, виділяють шість типів гіперліпідемій (I, IIa, IIb, III, IV, V – див. табл.).
Зауважимо, що типи І, ІІІ та V є рідкісними, до того ж типи І та V зустрічаються переважно у педіатричній практиці. Важливо наголосити, що дана класифікація не враховує рівня антиатерогенного ХС ЛПВЩ. Зниження рівня ХС ЛПВЩ (власне дисліпідемія) є важливим фактором, який обов’язково слід враховувати при оцінці серцево-судинного ризику.
7. Охарактеризуйте патогенез та патоморфологію атеросклерозу.
Патогенез атеросклерозу традиційно описують у рамках класичної
холестеринової (ліпідної) гіпотези, котра доповнена гіпотезою відповіді на
пошкодження, а також
запальною,
автоімунною,
інфекційною,
моноклональною та іншими гіпотезами. Зауважимо, що жодна з наявних моделей, теорій чи гіпотез атерогенезу не є вичерпною і не здатна пояснити усіх аспектів його перебігу. Очевидно, що всі вони не виключають, а взаємно доповнюють одна одну.
Пусковою подією атерогенезу є проникнення модифікованих (окислених, глікозильованих) частинок ЛПНЩ в субендотеліальний простір артерій через ділянки ушкодженого ендотелію. Ендотеліальна дисфункція проявляється локальним дефіцитом оксиду азоту (NO) та простацикліну (PgI
2
), підвищеною експресією молекул адгезії VCAM (судинна клітинна молекула адгезії) та

10
ICAM (міжклітинна молекула адгезії) на ендотеліоцитах, що уможливлює адгезію клітин до ендотеліальної поверхні (особливо тромбоцитів та моноцитів).
Проникнення ліпідів у судинну стінку найбільш інтенсивно відбувається у ділянках з турбулентним потоком крові (у ділянках біфуркацій та зігнутих сегментах артерій), де найвищий тиск та низьке напруження зсуву.
Ліпопротеїдні частинки фагоцитуються макрофагальними клітинами, котрі мігрують у судинну стінку з двох напрямків: з просвіту судини (моноцити крові) та середньої оболонки судинної стінки (гладком’язові клітини).
Міграція макрофагів стимулюється факторами росту (наприклад, PDGF – тромбоцитарним фактором росту), які виділяють макрофаги та тромбоцити після адгезії до ділянок ушкодженого ендотелію. Міграція макрофагів особливо інтенсивно відбувається у відповідь на т.зв. модифіковані ліпопротеїди – окислені або глікозильовані частинки пре-β або β- ліпопротеїдів. Ці частинки мають виражені автоантигенні та цитотоксичні властивості. Макрофаги не здатні повністю утилізувати значну кількість модифікованих ліпопротеїдів, відтак відбувається не рецептор- опосередковане, а скавенджерне захоплення модифікованих ліпопротеїдів, що призводить до нагромадження ліпідних вакуоль у цитоплазмі макрофагів, і останні перетворюються у т.зв. пінисті клітини. Описані події морфологічно представляють першу стадію атерогенезу – ліпідні плями (смужки). Ліпідні плями в аорті з’являються вже у дитячому віці (10-12 років), у коронарних артеріях вони виникають на третій декаді життя. Ці смужки не створюють жодної значущої перешкоди кровоплину і, що найважливіше, можуть цілком зникати під впливом гіполіпідемічної дієти або відповідного лікування.
Пінисті клітини виділяють значну кількість біологічно активних речовин
(цитокінів та факторів росту), які пошкоджують оточуючі структури, приваблюють нові клітини (макрофаги, лімфоцити, гладком’язові клітини та фібробласти) у вогнище атерогенезу та зумовлюють локальну дисфункцію ендотелію, що супроводжується дефіцитом оксиду азоту, і ще більше сприяє проникненню нових частинок окислених ліпопротеїдів у судинну стінку, а також адгезії та агрегації тромбоцитів на цій поверхні. Частина пінистих клітин внаслідок апоптозу гине, утворюється тканинний детрит та позаклітинні відкладення кристалів холестерину та кальцію. Відтак атерогенез переходить у наступну морфологічну стадію – преатерому, для якої характерне внутрішньоклітинне та позаклітинне відкладання ліпідів з погано організованою периферією, що складається з різних клітин. Подібно до ліпідних смужок, преатероми не створюють перешкоди кровоплину в артерії.
Подальша акумуляція ліпідів, збільшення кількості клітин за рахунок міграції та проліферації, активні процеси запалення призводять до формування об’ємного субендотеліального утворення – власне атеросклеротичної бляшки

11
Класифікація гіперліпідемій
Тип
ЗХС
ХС ЛПНЩ
ТГ
Аномалії ліпопротеїнів
Первинні причини
(фенотип)
Вторинні причини
(фенокопії)
І. Родинна гіпер- хіломікронемія
↑(незначно) ↓, норма
↑↑
↑ ХМ
Дефіцит ліпопротеїнліпази
Системний червоний вовчак, панкреатит, цукровий діабет, гіпотиреоз, прийом контрацептивів
ІІа. Родинна гіпер- холестеринемія


Норма ↑ЛПНЩ
↓ або відсутність рецепторів апо-В-
100
ІХС, інфаркт міокарда у молодому віці, нефротичний синдром, цукровий діабет
ІІb. Родинна змішана гіперліпідемія



↑ЛПНЩ та
ЛПДНЩ
Див. тип ІІа
Гепатити та цироз печінки, мієломна хвороба, прийом
імунодепресантів
ІІІ. Родинна гіперліпопротеїнемія
(дисбеталіпопротеїн- емія)
Норма
Норма, ↓

Аномальний тип ЛПНЩ
Аномальний апо-Е
Гіпотиреоз, ожиріння, цукровий діабет
IV. Родинна гіпертригліцеридемія
Норма
Норма

↑ЛПДНЩ
Надмірний синтез та вповільнений кліренс ЛПДНЩ
Цукровий діабет, хронічні захворювання нирок, вагітність, панкреатит, гіпотиреоз, подагра, прийом контрацептивів
V. Родинна гіпертригліцеридемія

Норма

↑ХМ та
ЛПДНЩ
Дефіцит ліпопротеїнліпази, недостатність апо-С-
ІІ
Алкоголізм, мієлома, цукровий діабет, панкреатит, поліцитемія, прийом діуретиків, β- адреноблокаторів.

(атероми), яка вже здатна створювати перешкоду кровоплину. Атерома має велике ліпідне ядро і значну кількість клітин, серед яких переважають макрофаги, гладком’язові клітини, фіброблати та лімфоцити. Тут відбуваються активні запальні процеси, що характеризуються виділенням клітинами значної кількості протеолітичних ферментів (напр., матриксних металопротеаз [MMP], желатинази, стромелізину), С-реактивного білку, фактору некрозу пухлин,
інтерлейкінів.
По периферії атероми відбувається проліферація гладком’язових клітин та фібробластів та відкладання колагенових волокон.
Таким чином формується капсула та покришка бляшки, які відмежовують її відповідно від здорових тканин та просвіту судини.
Починаючи з утворення атероми, атероґенез стає незворотним процесом.
Терапевтичні можливості впливу на цій стадії розвитку патологічного процесу обмежені уповільненням або зупиненням прогресування подальшого росту бляшки або ж деліпідацією бляшки, що зменшує її об’єм.
Поступово процеси проліферації в бляшці починають переважати над запаленням, бляшка набуває добре сформовану капсулу з фібробластів, гладком’язових клітин та колагенових волокон

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

скачати

© Усі права захищені
написати до нас