[ Облік аналіз і контроль оподаткування прибутку підприємства ] | 131 131 | 3230 1800 | |||
8 | Нарахована заробітна плата: а) робітникам основного виробництва б) цеховому персоналу в) адміністративному персоналу | РПВ | 23 91 92 | 661 661 661 | 1750 195 730 |
9 | Здійснені відрахування на соціальні заходи від нарахованої згідно з чинним законодавством | Розрахунок бухгалтерії | 23 91 92 | 65 65 65 | 672 74,9 280,3 |
10 | Розподілені та списані загально-виробничі витрати | Розрахунок бухгалтерії | 23 | 91 | 6057,4 |
11 | Передано на склад готову продукцію | Накладна | 26 | 23 | 28846,2 |
12 | Списана вартість канцелярських товарів на адміністративні витрати | Вимога | 92 | 22 | 650 |
13 | Відображені витрати на транспортування на адміністративні витрати | ТТН | 92 | 685 | 15000 |
14 | Нарахована заробітна плата робітникам збуту | РПВ | 93 | 661 | 1800 |
15 | Нараховані відрахування на соціальні заходи від заробітної плати | РПВ | 93 | 65 | 691,2 |
16 | Списані адміністративні витрати | Розрахунок бухгалтерії | 791 | 92 | 18557,3 |
17 | Списані витрати на збут | Розрахунок бухгалтерії | 791 | 93 | 17491,2 |
18 | Відвантажена продукція покупцям (з ПДВ) | Рахунок, накладна | 361 | 701 | 936000 |
19 | Відображене податкове зобов’язання | Податкова накладна | 701 | 641 | 156000 |
20 | Списана фактична виробнича собівартість реалізованої продукції | Розрахунок бухгалтерії | 901 | 26 | 480000 |
21 | Списано суму нерозподілених постійних загально-виробничих витрат | Розрахунок бухгалтерії | 901 | 91 | 1000 |
22 | Сформовано фінансовий результат від реалізації: а) списано чистий дохід від реалізації б) списана собівартість реалізованої продукції | Розрахунок бухгалтерії | 701 791 | 791 901 | 780000 481000 |
23 | Податковий кредит з ПДВ | Податкова накладна | 641 | 685 | 3000 |
24 | Визначено результат від реалізації продукції - прибуток | Розрахунок бухгалтерії | 791 | 441 | 281508,8 |
25 | Нарахований і сплачений податок на прибуток | Декларація з податку на прибуток | 981 791 641 | 641 981 311 | 70377,2 70377,2 70377,2 |
26 | Відображено фінансовий результат діяльності після оподаткування | Декларація з податку на прибуток | 791 | 441 | 211131,6 |
Документальне оформлення обліку формування та оподаткування прибутку на підприємстві засноване на документальному оформленні обліку доходів і витрат діяльності.
Під час виникнення витрат складаються наступні первинні документи:
лімітно-забірні картки – складаються під час відпуску сировини і матеріалів безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонтні та господарські потреби підприємства;
видаткові касові ордери – складаються під час видачі грошей з каси підприємства;
платіжне доручення – подається підприємством до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми з рахунку;
накладна – виписується підприємством-постачальником матеріалів, товарів і передається до бухгалтерії підприємства-одержувача цих матеріалів, товарів разом з податковою накладною, яка засвідчує право підприємства-покупця на податковий кредит;
РПВ – застосовується для нарахування заробітної плати усім працівникам підприємства, здійснення всіх необхідних відрахувань та її видачі;
акт приймання-передачі – застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів, для обліку введення їх до експлуатації, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного цеху до іншого, а також для виключення їх зі складу ОЗ при передачі іншому підприємству;
картка обліку амортизації – використовується для розрахунку та обліку амортизації ОЗ.
Доходи підприємства підтверджуються наступними первинними документами:
виписка банку – періодично видається власникам рахунків з копіями розрахункових операцій; вона перевіряється підприємством з точки зору відповідності її доданим документам; в ній показана сума коштів, списана з рахунку підприємства та зарахована на нього;
прибутковий касовий ордер – складається під час надходження грошей до каси підприємства;
накладна на відпуск продукції – заповнюється в бухгалтерії під час реалізації продукції покупцю разом з податковою накладною, яка свідчить про податкове зобов’язання у підприємства-продавця;
рахунки-фактури – виписуються на основі накладних та інших первинних і разом з продукцією направляються покупцям.
У бухгалтерії на основі первинних документів по прибутку та видатку ведуть накопичувальні відомості випуску готової продукції та накопичувальні відомості відвантаженої продукції.
Дані з первинних документів з обліку доходів та витрат підприємства переносяться до відомостей обліку доходів та витрат відповідно; до Книги обліку придбання-продажу товарів, робіт, послуг. Усі дані по прибутковим та видатковим касовим ордерам фіксуються у Касовій книзі.
Після обробки та згрупування даних у накопичувальних відомостях, вони переносяться до журналів-ордерів.
Наприкінці місяця підсумкові дані кредитових оборотів з журналів-ордерів переносяться до Головної книги, в якій перераховують обороти по дебету кожного рахунку. Головну книгу використовують для узагальнення даних журналів-ордерів, взаємної перевірки зроблених записів по окремих рахунках і складання звітного балансу.
За даними Головної книги складається фінансова та податкова звітність, яка є узагальненням фінансових результатів діяльності підприємства.
2.3 Аналіз формування і оподаткування прибутку на ТОВ „КЗПО”
Оцінка фінансових результатів починається з аналізу динаміки й структури доходів і витрат, що дає можливість одержати найбільш загальне подання про фактори, що зробили вплив на їхнє формування. Також необхідно проаналізувати динаміку показників прибутку підприємства. Аналіз проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період зі звітними даними за попередній період. Результати аналізу наведено в таблицях 5,6 і 7 (формула 5).
Таблиця 5 – Аналіз структури доходів ТОВ „КЗПО”.
Показник | 2004 рік | 2005 рік | Зміни | |||
| Сума, тис. грн | % | Сума, тис. грн | % | +,-, тис. грн | Темп росту, % |
Виторг від реалізації продукції | 1567,8 | 83,42 | 2143,2 | 84,52 | +575,4 | +101,1 |
Інші операційні доходи | 223,7 | 11,90 | 302,1 | 11,91 | +78,4 | +100,01 |
Інші доходи | 87,8 | 4,68 | 90,3 | 3,57 | +2,5 | -98,89 |
Разом | 1879,3 | 100 | 2535,6 | 100 | +656,3 | - |
Рисунок 4 – Структура доходів у 2004 році
Рисунок 5 – Структура доходів у 2005 році
Дані таблиці 5 показують, що найбільша питома вага як у попередньому , так і звітному році займають доходи, отримані в результаті операційної діяльності (відповідно 95,35% й 96,43%), з них виторг від реалізації продукції становить 83,42 та 84,52 % відповідно. Інші доходи займають незначну частину загальних доходів підприємства (4,68% та 3,57%). Така структура доходів є нормальною для промислового підприємства, тому що саме операційна діяльність, насамперед реалізація продукції, повинна бути основним джерелом доходів.
У звітному році спостерігається позитивна тенденція збільшення загальної суми доходів на 656,3 тис. грн. Як основні причини необхідно відзначити збільшення виторгу від реалізації продукції на 575,4 тис. грн. у результаті збільшення попиту на продукцію підприємства.
Аналіз показав, що збільшилися інші операційні доходи (на 78,4 тис. грн.). Причинами можуть бути збільшення доходів від реалізації виробничих запасів, доходів від операційної оренди активів й інше.
Інші доходи від звичайної діяльності виросли на 2,5 тис. грн. Це могло бути результатом реалізації основних засобів або інших необоротних активів (формула 5).
Таблиця 6 – Аналіз структури витрат ТОВ „КЗПО.
Показник | 2004 рік | 2005 рік | Зміни | |||
| Сума, тис. грн | % | Сума, тис. грн | % | +,-, тис. грн | Темп росту, % |
Податок на додану вартість | 261,3 | 19,36 | 357,2 | 19,78 | +95,9 | +100,42 |
Собівартість реалізованої продукції | 752,5 | 55,75 | 1028,8 | 56,96 | +276,3 | +101,21 |
Адміністративні витрати | 35,2 | 2,61 | 56,7 | 3,14 | +21,5 | +100,53 |
Витрати на збут | 28,1 | 2,08 | 42,2 | 2,34 | +14,1 | +100,26 |
Інші операційні витрати | 74,4 | 5,51 | 38,1 | 2,11 | -36,3 | -9,66 |
Інші витрати | 17,8 | 1,32 | 40,1 | 2,22 | +22,3 | +100,9 |
Податок на прибуток | 180,4 | 13,37 | 243,1 | 13,45 | +62,7 | +100,08 |
Разом | 1349,7 | 100 | 1806,2 | 100 | +456,5 |
|
Рисунок 6 – Структура витрат у 2004 році
Рисунок 7 – Структура витрат у 2005 році
Як видно з таблиці, у витратах найбільша питома вага має собівартість реалізованої продукції. Її сума збільшилася на 276,3 тис. грн., це можна вважати позитивною тенденцією, тому що збільшення собівартості реалізованої продукції викликано збільшення обсягів реалізації. Цією ж причиною обумовлено й збільшення витрат на збут на 14,1 тис. грн.
Негативним моментом варто вважати збільшення суми адміністративних витрат (+21,5 тис. грн.). Це є наслідком підвищення оплати праці адміністративно-управлінського персоналу підприємства. Інші витрати скоротилися на 36,3 тис. грн.
Найбільшу частину відрахувань займає податок на додану вартість (відповідно 19,36 й 19,78%), у той час як частка податку на прибуток складає 13,37 і 13,45% відповідно.
Сума ПДВ збільшилася на 95,9 тис. грн., що пов’язано зі збільшенням обсягів реалізації.
Збільшення суми податку на прибуток на 62,7 тис. грн. викликано, з одного боку, збільшенням господарського обороту у звітному році й, відповідно, збільшенням бази оподаткування прибутку, а з іншого боку, свідчить про менш ефективне управління податковими платежами (формула 5).
Таблиця 7 – Аналіз динаміки фінансових результатів ТОВ „КЗПО”.
Показник | Фактично | Відхилення | |||
| 2004 | 2005 | +,- | Темп росту, % | |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
Валовий прибуток (збиток), тис. грн | 554,0 | 757,2 | +203,2 | +136,68 | |
Фінансовий результат від операційної діяльності, тис. грн | 640,0 | 922,3 | +282,3 | +144,11 | |
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн
| 721,7 | 972,5 | +250,8 | +134,75 | |
Продовження таблиці 7 | |||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
Фінансовий результат від звичайної діяльності, тис. грн | 541,3 | 729,4 | +188,1 | +134,75 | |
Чистий прибуток, тис. грн | 541,3 | 729,4 | +188,1 | +134,75 |
Рисунок 8 – Фінансові результати діяльності ТОВ „КЗПО”
У звітному році спостерігається збільшення всіх показників фінансових результатів діяльності підприємства. Валовий прибуток при цьому збільшився на 203,2 тис. грн., причинами чого є збільшення обсягу реалізованої продукції й збільшення цін. Крім того, збільшення обсягу реалізації призвело до збільшення питомих постійних витрат й, відповідно, собівартості одиниці реалізованої продукції, що також позитивно відбилося на сумі валового прибутку.
Найбільш високими темпами росту характеризується прибуток від операційної діяльності.
Збільшення чистого прибутку менше в порівнянні з іншими показниками фінансових результатів (188,1 тис. грн. або 34,75 %).
Вихідна інформація для проведення факторного аналізу наведена в таблиці.
Таблиця 8- Вихідні дані для факторного аналізу валового прибутку, тис. грн.
Показник | 2004 | 2005 | Відхилення |
Чистий виторг від реалізації продукції, ЧВ | 1306,5 | 1786,0 | +479,5 |
Собівартість реалізованої продукції, с/в | 752,5 | 1028,8 | +276,3 |
Валовий прибуток, ВП | 554,0 | 757,2 | +203,2 |
З таблиці 8 видно, що у звітному році відбулося зростання валового прибутку від реалізації продукції на 203,2 тис. грн. Визначимо ступінь впливу факторів на цю зміну.
1. Зміна фізичного обсягу реалізації (формула 6):
тис. грн.
2. Зміна структури й асортименту реалізованої продукції (формула 7):
тис. грн.
3. Зміна рівня витрат на 1 гривню реалізованої продукції (формула 8):
тис. грн.
Баланс впливу факторів: +203,2=+203,42+(-0,09)+(-0,12)
Таким чином, негативний вплив на динаміку валового прибутку зробили зміна структури й асортименту реалізованої продукції та зміна рівня витрат на 1 гривню реалізованої продукції. Спостерігається збільшення фізичного обсягу реалізованої продукції в натуральному вираженні. Найбільш ймовірною причиною зростання фінансових результатів від реалізації продукції є поліпшення кон’юнктури ринку, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу реалізації в натуральному вираженні, і підприємство має змогу збільшити ціни.
Суб’єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капиталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту з витратами. Для цього розраховуються відносні показники рентабельності. Розрахунок показників представлений в таблиці 9.
Таблиця 9 – Розрахунок показників рентабельності
№ | Назва показника | 2004 | 2005 | +,- | Нормативне значення | ||||||||||||||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||||||||||||||||
1 | Коефіцієнт рентабельності активів Ф.2.р.170(175)/ (ф.1. ∑р.280/2) | 721,7/2881,4=0,25 | 972,5/3488,3=0,28 | +0,03 | >0 (збільшення) | ||||||||||||||||
2 | Коефіцієнт рентабельності продукції Ф.2.(р.100(105)+р.090+р.060)/ф.2.р.040+р.070+р.080) | (640,0+223,7+74,4) / (752,5+35,2+28,1)= 1,15 | (922,3+302,1+38,1) / (1028,8+56,7+42,2)= 1,12 | -0,03 | >0 (збільшення) | ||||||||||||||||
3 | Валова рентабельність продажів ф.2р.050(055)/ ф.2.р.035
| 554,0 / 1306,5=0,42 | 757,2 / 1786,0=0,42 | 0 | >0 (збільшення) | ||||||||||||||||
4 | Операційна рентабельність продажів Ф.2.р.100(105)/ ф.2.р.035 | 640,0/1306,5=0,49 | 922,3/1786,0=0,52 | +0,03 | >0 (збільшення) | ||||||||||||||||
5 | Чиста рентабельність продажів Ф.2.р.220(225)/ ф.2.р.035
У звітному періоді спостерігається поліпшення коефіцієнта рентабельності активів та операційної рентабельності продажів. Підприємство має високий рівень рентабельності сукупних активів. Крім зростання прибутку, поліпшення рентабельності сукупних активів обумовлене зменшенням валюти балансу внаслідок реалізації готової продукції й зменшення суми дебіторської заборгованості. Рівень валової рентабельності продажів залишився на тому самому рівні, що пояснюється тим, що ситуація на ринку залишилася незмінною. Незначне зменшення чистої рентабельності продажів викликано збільшенням рівня оподаткування прибутку. Однак, зменшення цього показника в даному випадку не можна вважати повністю негативним явищем: по-перше, воно відбувається за рахунок збільшення виторгу від реалізації продукції, по-друге, збільшується прибутковість операційної діяльності, що є основним для промислового підприємства видом діяльності. 3 ПІДВИЩЄННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ 3.1 Контроль за формування та оподаткування прибутку на ТОВ” КЗПО” Для забезпечення схоронності майна, законності фінансово-господарської діяльності, а також достовірності облікових та звітних даних на ТОВ „КЗПО” створена система внутрішнього контролю. Структура внутрішнього контролю ТОВ „КЗПО” включає три елементи: умови проведення контролю, систему бухгалтерського обліку й процедури контролю. Кожний елемент має на увазі наявність правил, процедур, методик і документації, що враховує специфіку діяльності підприємства, які спрямовані на надання надійної інформації з фінансів і як результат - підвищення ефективності роботи підприємства. У сполученні всі перераховані елементи структури внутрішнього контролю забезпечують зниження ризику в господарській і фінансовій діяльності. Система внутрішнього контролю - це сукупність стратегічних напрямків підприємства й процедур, прийнятих керівництвом з метою забезпечення організованого й ефективного ведення господарської діяльності, включаючи строге дотримання вимог політики керівництва, схоронність активів, запобігання й виявлення випадків обману й помилок, точність, повноту облікових записів, а також своєчасну підготовку надійної фінансової інформації. Система внутрішньогосподарського контролю ТОВ „КЗПО” не може розглядатися як повністю ефективна, якщо при її створенні не були враховані умови її розробки й особливості майбутнього практичного застосуванню ефективність системи залежить від рівня компетентності й кваліфікації її людей, що використають. Призначення компетентних посадових осіб і постійне підвищення їхньої кваліфікації в умовах мінливої законодавчої бази знижує можливість порушень і помилок. Можуть виникати помилки внаслідок невірного трактування законодавчих і нормативних актів і практичного їхнього застосування через низьку кваліфікацію виконавців, їхньої неуважності, неуважності. Ефективність працюючої системи контролю залежить від фахівців, що впроваджують і використають її в практиці. Внутрішній контроль повинен бути ефективним щодо витрат на його здійснення. Витрати на створення й підтримку дійсної системи контролю повинні перевищувати вигоди від її функціонування. Ефективно працююча система внутрішнього контролю дозволяє досягти поставлених цілей і в бухгалтерському обліку, і в загальному керівництві фірмою. У зв'язку із цим на підприємстві розрізняють два види внутрішнього контролю: адміністративний і бухгалтерський. Адміністративний контроль спрямований на підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності й пов'язаний з методами й процедурами контролю керування, планування й здійснення діяльності. Бухгалтерський контроль використається для забезпечення схоронності й захисту засобів підприємства й вірогідності обліку. Внутрішній бухгалтерський облік є складовою частиною внутрішньогосподарського контролю, що охоплює всі стадії кругообігу господарських засобів - постачання, виробництво, реалізація. Контрольні заходи включають спектр процедур: дозволу, твердження, перевірки, звірення, порівняння, фізичний контроль, поділ обов'язків, повнота й точність. У системі внутрішньогосподарського контролю Товариства задіяні такі внутрішні підрозділи підприємства, як відділ постачання, бухгалтерія, касир, матеріальний склад підприємства, два зовнішніх контрагенти - постачальник і банк, які становлять систему можливого внутрішнього контролю, що передбачає, що кожна господарська операція може бути задокументована й стати об'єктом контролю внутрішнього аудита [11]. Одним з видів зовнішнього контролю за формуванням і оподаткуванням прибутку ТОВ „КЗПО” є податковий контроль. Податковий контроль проводиться посадовими особами податкових органів у межах своєї компетенції за допомогою податкових перевірок, одержання пояснень платників податків, податкових агентів і платників збору, перевірки даних обліку й звітності, огляду приміщень і територій, використовуваних для витягу доходу (прибутку). При здійсненні податкового контролю не допускаються збір, зберігання, використання й поширення інформації про платника податків (платнику збору, податковому агенті), отриманої в порушення положень Конституції України, законів, а також у порушення принципу схоронності інформації, що становить професійну таємницю інших осіб, зокрема адвокатську таємницю, аудиторську таємницю. Податкові органи проводять камеральні й виїзні податкові перевірки платників податків, платників зборів і податкових агентів. Податковою перевіркою можуть бути охоплені тільки три календарних роки діяльності платника податків, платника збору й податкового агента, безпосередньо попереднього року проведення перевірки. Якщо при проведенні камеральних і виїзних податкових перевірок у податкових органів виникає необхідність одержання інформації про діяльність платника податків (платника збору), пов'язаної з іншими особами, податковим органом можуть бути витребувані в цих осіб документи, що ставляться до діяльності платника податку, що перевіряє, (платника збору) (зустрічна перевірка). Забороняється проведення податковими органами повторних виїзних податкових перевірок за тим самим податками, що підлягають сплаті або сплаченому платникові податків (платником збору) за вже перевірений податковий період, за винятком випадків, коли така перевірка проводиться у зв'язку з реорганізацією або ліквідацією організації - платника податку (платника збору - організації) або вищестоящим податковим органом у порядку контролю за діяльністю податкового органа, що проводив перевірку. Повторна виїзна податкова перевірка в порядку контролю за діяльністю податкового органа проводиться вищестоящим податковим органом на підставі мотивованої постанови цього органа. Матеріали перевірки розглядаються керівником (заступником керівника) податкового органа. У випадку подання платником податків письмових пояснень або заперечень по акті податкової перевірки матеріали перевірки розглядаються в присутності посадових осіб організації - платника податку або індивідуального підприємця або їхніх представників. Про час і місце розгляду матеріалів перевірки податковий орган сповіщає платника податків завчасно. Якщо платник податків, незважаючи на повідомлення, не з'явився, то матеріали перевірки, включаючи представлені платником податків заперечення, пояснення, інші документи й матеріали, розглядаються в його відсутність. За результатами розгляду матеріалів перевірки керівник (заступник керівника) податкового органа виносить рішення: 1) про залучення платника податків до податкової відповідальності за здійснення податкового правопорушення; 2) про відмову в залученні платника податків до відповідальності за здійснення податкового правопорушення; 3) про проведення додаткових заходів податкового контролю. У рішенні про залучення платника податків до відповідальності за здійснення податкового правопорушення викладаються обставини зробленого платником податків податкового правопорушення, як вони встановлені проведеною перевіркою, документи й інші відомості, які підтверджують зазначені обставини, доводи, що приводять платником податків у свій захист, і результати перевірки цих доводів, рішення про залучення платника податків до податкової відповідальності за конкретні податкові правопорушення із вказівкою статей Кодексу, що передбачають дані правопорушення й застосовувані міри відповідальності. У рішенні про залучення до відповідальності за здійснення податкового правопорушення вказуються строк, протягом якого особа, приваблювана до відповідальності за здійснення податкового правопорушення, вправі оскаржити зазначене рішення у вищестоящий податковий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд, арбітражний суд, порядок оскарження рішення про залучення до відповідальності за здійснення податкового правопорушення у вищестоящий податковий орган (вищестоящій посадовій особі), а також найменування органа, його місцезнаходження, інші необхідні відомості. На підставі винесеного рішення про залучення платника податків до відповідальності за здійснення податкового правопорушення платникові податків направляється вимога про сплату недоїмки по податку й пені. Копія рішення податкового органа й вимога вручаються платникові податків або його представникові під розписку або передаються іншим способом, що свідчить про дату одержання платником податків або його представником. Якщо зазначеними вище способами рішення податкового органа вручити платникові податків або його представників неможливо, воно відправляється поштою рекомендованим листом і вважається отриманим після закінчення шести днів після його відправлення. Недотримання посадовими особами податкових органів вимог дійсної статті може бути підставою для скасування рішення податкового органа вищестоящим податковим органом або судом. По виявленим податковим органом порушенням, за які платники податків - фізичні особи або посадові особи платника податку - організації підлягають залученню до адміністративної відповідальності, уповноважене посадова особа податкового органа, що проводило перевірку, становить протокол про адміністративне правопорушення. Розгляд справ про ці правопорушення й застосування адміністративних санкцій відносно посадових осіб організації – платника податку і фізичних осіб - платників податків, винних у їхньому здійсненні, провадяться податковими органами відповідно до адміністративного законодавства України й суб'єктів України [4]. 3.2 Застосування аудиторських методів для перевірки формування та оподаткування прибутку підприємства Уся виробнича діяльність організацій і їхні фінансові результати при аудиторській перевірці залежать насамперед від дотримання принципів комерційного розрахунку. Контроль за здійсненням вимог комерційного розрахунку й аудита кінцевих фінансових результатів повинний вироблятися при повній і неповної його формах. Виражаючи виробничі відносини, аудит повною мірою повинний відповідати вимогам ринкових відносин, що складаються. При аудиті повинна приділятися увага самостійності підприємства в рамках закону і відповідальності його перед державою по оподатковуванню, ефективності використання ресурсів - відмінним рисам комерційного розрахунку. В аудиторській перевірці фінансових результатів діяльності підприємства використовуються кількісні і якісні показники в необхідному ув'язуванні. Так, розмір прибутку промислового підприємства визначається не тільки кількістю й асортиментом виробів, що випускаються, але і їхньою вартістю. Аудиторська перевірка дотримання принципів комерційного розрахунку і фінансових результатів вимагає підрозділ факторів на аудируємі показники, на залежного і незалежні від підприємства. Усунення впливу шляхом відповідних розрахунків сторонніх факторів дозволяє більш правильно проводити аудит результатів зусиль колективу того або іншого підприємства або приватного власника. Перевірені первинні документи, дані поточного обліку, показники, що знайшли відображення в балансі, звіті про фінансові результати, в іншій звітності внутрішнього характеру, служать інформаційною базою, що є основним компонентом експертної системи, пристосованої до вимог і цілям аудита. Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів і іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення вірогідності їхньої звітності, обліку, його повноти й відповідності чинному законодавству й установленим нормативам; При проведенні аудиту на підприємстві необхідно визначити об'єкти аудиту. Всі об'єкти аудиту оподаткування прибутку можна поділити на такі групи:
Аудиторський ризик – це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень. Ймовірність того, що висновок про відсутність помилки в кожній із статей звітності буде правильним, залежить від трьох факторів:
Загальний аудиторський ризик складається із внутрішнього ризику діяльності підприємства, ризику контролю й ризику не виявлення. Ризик не може бути усунутий повністю, тому в аудиторській практиці встановлений прийнятний рівень ризику - 5%, а, отже, рівень довіри рівняється 95%. Внутрішній ризик (ВР) являє собою сукупність можливих ризиків, пов'язаних з функціонуванням підприємства, а саме: характеризує рівень всіх потенційних помилок у результаті діяльності підприємства до перевірки з боку системи внутрішнього контролю. Ризик виникнення таких помилок пов'язаний із впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. Ризик контролю (РК) являє собою оцінку дієвості системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта з погляду її здатності запобігати або виявляти помилки. Система внутрішнього контролю підприємства утвориться підсистемами внутрішньогосподарського контролю (ВГК) і внутрішнього аудита (ВА). У свою чергу, у системі ВГК, функції якого реалізують всі структурні підрозділи апарата керування, особливо варто виділити внутрішньогосподарський бухгалтерський контроль (ВГБК), реалізований фахівцями обліково-фінансової служби. Тому при визначенні ризику контролю необхідно оцінити надійність і дієвість підсистем ВГК і ВА (де така служба є) [2]. Як свідчить аудиторська практика, рівень ризику контролю підвищується при комп'ютерному варіанті ведення бухгалтерського обліку із застосуванням неапробованих бухгалтерських програм. Крім того, фактором збільшення ризику контролю є сам факт виявлення попередньою аудиторською перевіркою помилок і неточностей у системі бухгалтерського обліку. Між ризиком контролю й інформаційною базою аудита існує пряма залежність. Якщо система ВК зізнається досить надійної, то обсяги відібраних для тестування об'єктів можуть бути зменшені. Сполучення ВР і РК являє собою ймовірність наявності помилок після обліку впливу системи ВК. Це припускає, що аудитори повинні на основі оцінки цих ризиків спрогнозувати, у яких розділах фінансової звітності помилки найбільш або найменш можливі. Такий підхід дозволяє визначити загальний обсяг нагромадження аудиторських доказів, а також його розподіл по конкретних об'єктах (ділянкам) аудита. Ризик не виявлення (РН) означає міру готовності аудитора визнати, що проведені їм аудиторські процедури відносно конкретних об'єктів не дозволять виявити помилки, що перевищують гранично припустимий розмір (якщо такі є). Визначення величини РН тісно пов'язане з величиною ВР і РК. Чим вище ризик останніх, що припускає невисокий ступінь довіри аудитора до систем обліку й ВК, тим менше ризик не виявлення необхідно встановити для конкретної аудиторської перевірки. ВР і РК не залежать від аудитора, він не може на них вплинути, оскільки вони є результатом діяльності підприємства-замовника незалежно від проведення аудита. На відміну від цих елементів РН є слідством виконаної аудитором роботи, за якої він несе повну відповідальність. Таким чином, у цьому ключі основним завданням аудитора є мінімізація ризику не виявлення, що досягається достатнім обсягом аудиторських процедур на основі застосування грамотно складених методик аудита, тестування зон ризику. При розрахунку загального аудиторського ризику можна скористатися моделлю оцінки ризику, застосовуваної п'ятьома провідними аудиторськими фірмами миру: ЗАР=ВР*РК*РН, (9) де ЗАГ - загальний аудиторський ризик; ВР - внутрішній ризик; РК - ризик контролю; РН - ризик не виявлення [11]. Середній рівень внутрішнього ризику складає 55%, ризик контролю – 50%, ризик не виявлення, відповідно до раніше отриманої статистики – 10%. Тоді, загальний аудиторський ризик буде дорівнювати: ЗАР=ВР*РК*РН=0,55*0,5*0,1=0,0275 (2,75%) Підприємницький ризик означає, що аудиторська організація може повністю або частково не одержати оплату за виконану роботу незалежно від її результату через конфлікт із клієнтом, або до неї можуть бути застосовані штрафні санкції. Він визначається поруч факторів: конкурентноздатністю аудиторської організації, фінансовим станом клієнта, характером операцій клієнта, компетентністю адміністрації й облікового персоналу й ін. До фінансових втрат у вигляді штрафів, а також до підриву ділової репутації аудиторського висновку. Розрахунок оцінки підприємницького ризику представлений у таблиці 10. Таблиця 10 – Критерії оцінки підприємницького ризику
| Активна | Середній | ||||||||||||||||||
Система контролю на підприємстві | Середній контроль | Низький | |||||||||||||||||||
Результати аудиту минулих років | Не було перевірок | Низький | |||||||||||||||||||
Частота зміни керівництва | За весь час існування ТОВ керівництво не змінювалось | Низький | |||||||||||||||||||
Фінансовий стан підприємства | Має достатній фінансовий потенціал | Низький | |||||||||||||||||||
Ймовірність виникнення судових спорів | Дуже незначна, але вона є | Низький | |||||||||||||||||||
Репутація управлінців і власників | У всіх позитивна репутація | Низький | |||||||||||||||||||
Досвід їх роботи | Практичний досвід роботи, багатий стаж роботи за спеціальністю | Низький | |||||||||||||||||||
Власність | Колективна | Низький | |||||||||||||||||||
Розуміння клієнтом ролі та відповідальності аудиту | Повне розуміння | Низький | |||||||||||||||||||
Місце розташування компанії | Вигідне місце розташування | Низький |
За результатами критеріїв оцінки підприємницького ризику можна зробити висновок, що на підприємстві „КЗПО” цей ризик низький.
Під час проведення аудиторської перевірки результатом аудиту можуть бути:
підтвердження достовірності фінансової звітності;
оцінка фінансового стану суб'єкта перевірки;
оцінка реальності статей балансу;
оцінка доцільності і законності господарських операцій.
Під час проведення аудиту аудитор надає супутні консультаційні послуги, такі як:
консультації з застосування інформаційних програм;
консультації з застосування окремих документів, які полегшують облік;
надають рекомендації на підставі проведеного фінансового аналізу відносно майбутнього стану підприємства;
проводять навчання і підвищення кваліфікації робітників обліку;
оцінюють методику ведення обліку на підприємстві;
надають консультації з різних питань бухгалтерського, управлінського, податкового обліку, з питань заповнення фінансової, статистичної звітності, податкової звітності.
В ході перевірки необхідно виявити сильні та слабкі сторони обліку та внутрішнього контролю. З цією метою перевіряються різні ділянки діяльності в межах, передбачених договором.
1. Вивчення Статуту підприємства. В умовах розвитку ринкових відносин підприємствам надане право проведення зовнішньоекономічної діяльності з моменту їх державної реєстрації. Для того, щоб підприємство мало право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, така можливість повинна бути передбачена в Статуті підприємства в розділі „Види діяльності”.
2. Аудит реалізації товарів. Необхідно перевірити, чи застосовується платником податку до таких операцій 20% ставка ПДВ. Особливо уважно слід перевіряти визначення податкового кредиту при здійсненні реалізації, повноти та своєчасності відображення у бухгалтерському обліку реалізації готової продукції резидентам; доцільність та законність накладних витрат. Необхідно також звернути увагу, чи вчасно надходить виручка від реалізації.
3. Аудит придбання товарів. Необхідно перевірити правильність визначення бази оподаткування ПДВ, законність та своєчасність відображення права платника податку на податковий кредит. Необхідно перевірити правильність визначення первісної вартості ТМЦ; ведення обліку товарів за етапами їх руху; чи складаються та датуються числом, коли виявлена недостача, акти на розходження фактичної наявності товарі із даними документів;чи подає завідувач складом звіти про надходження товарі до бухгалтерії та до відділу постачання та збуту.
4. Аудит оподаткування прибутку. Перевірка правильності заповнення податкової декларації, а саме правильність визначення валових доходів та витрат, підтверджених документально. Перевірка визначення суми оподатковуваного прибутку та суми податку на прибуток, своєчасність сплати до бюджету.
Таблиця 11 - Тести внутрішнього контролю системи бухгалтерського обліку
№ | Зміст питання | Варіант відповіді | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| Так | Ні | Інформація відсутня | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1 | Існують договори на усі поставки продукції | + |
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2 | Звірки з постачальниками проводяться: 2.1 Щоквартально. 2.2. На кінець року | +
Аудиторський висновок Умовно-позитивний висновок Аудиторський висновок За результатами аудита бухгалтерської звітності ТОВ «КЗПО» за фінансовий 2005 рік Юридична адреса: м. Горлівка, вул. Краснолиманська, 25/15. Телефон 43-76-95 Свідоцтво про реєстрації ТОВ «Аудит-сервіс» № АА1298 Розрахунковий рахунок № 2600987690 у Прокредитбанку. В аудиті брали участь Сініцин Н.Н., Зайцева А.И. Був проведений аудит бухгалтерської звітності ТОВ «КЗПО» 2005 рік. При плануванні й проведенні аудита бухгалтерської звітності був розглянутий стан внутрішнього контролю на ТОВ «КЗПО». Відповідальність за організацію й стан внутрішнього контролю несе виконавчий орган (ТОВ «КЗПО»). Розглянули стан внутрішнього контролю винятково для того, щоб визначити обсяг робіт, необхідних для формування аудиторського висновку про вірогідність бухгалтерської звітності. Проведена в процесі аудита робота не означає виконання повної й всеосяжної перевірки системи внутрішнього контролю ТОВ «КЗПО» з метою виявлення всіх можливих недоліків. У процесі аудиту не були виявлені ніякі факти, з яких можна було б зробити висновок про невідповідність системи внутрішнього контролю ТОВ «КЗПО» масштабам і характеру його діяльності. Думка про вірогідність звітності наведено в наступній частині Аудиторського висновку. Не виявлені ніякі серйозні порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку й підготовки бухгалтерської звітності, які могли б істотно вплинути на вірогідність бухгалтерської звітності. При проведенні аудита звітності розглянуте дотримання ТОВ «КЗПО» застосовного українського законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій. Відповідальність за дотримання застосовуваного законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій несе виконавчий орган (ТОВ «КЗПО»). Була перевірена відповідність ряду зроблених фінансово-господарських операцій застосовуваному законодавству винятково для того, щоб одержати достатню впевненість у тім, що бухгалтерська звітність не містить істотних перекручувань. Однак ціль проведеного аудита бухгалтерської звітності не полягала в тому, щоб виразити думку про повну відповідність діяльності законодавству. Результати проведеної перевірки показують, що перевірені фінансово-господарські операції здійснювалися у всіх істотних відносинах відповідно до нормативного акту, що регулює бухгалтерський облік. На підставі аналізу показників фінансового стану, розрахованих за даними фінансової звітності, можна зробити висновок, що ТОВ «КЗПО» має достатній фінансовий потенціал, коефіцієнти в межах нормативного значення. Товариство станом на 31.12.05 р. має ліквідний баланс. Проведено аудит прикладеної бухгалтерської звітності ТОВ «КЗПО» за 2004-2005 рік. Дана звітність підготовлена виконавчим органом виходячи із Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». Відповідальність за підготовку даної звітності несе виконавчий орган ТОВ «КЗПО». Наш обов'язок укладається в тім, щоб висловити думку про вірогідність у всіх істотних аспектах звітності на основі проведеного аудита. Проводився аудит відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність». Аудит планувався й проводився таким чином, щоб одержати достатню впевненість у тім, що бухгалтерська звітність не містить істотних перекручувань. Аудит включав перевірку на вибірковій основі підтверджень числових даних і пояснень, що втримуються в бухгалтерській звітності. Проведений аудит дає достатні підстави для того, щоб висловити думку про вірогідність даної звітності. У результаті проведеної аудиторської перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді Товариством були допущені окремі порушення в частині організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Однак названі моменти мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують загальної картини фінансового стану Товариства. В ході проведеного аудиту було встановлено, що суми, вказані в договорах, не відповідають сумам, вказаних в супровідних документах. Але це не впливає на рівень достовірності фінансової звітності. За винятком деяких обмежень, прийнята система бухгалтерського обліку в цілому задовольняє законодавчим та нормативним вимогам. Фінансова звітність підготовлена на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку та не містить суттєвих протиріч. За результатами проведеної аудиторської перевірки можливо підтвердити, що фінансова звітність ТОВ «КЗПО» в цілому об'єктивно відображає фактичний фінансовий стан на 31 грудня 2005 року за результатами операцій з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. Керівник аудиторської фірми Сініцин Н.Н. Аудитор Зайцева А.І. Дата аудиторського висновку 11 травня 2006 р. Підпис уповноваженої особи ТОВ «КЗПО» про одержання Висновку аудиторської організації Єльчіщева В.М. 3.3 Основні напрямки підвищення ефективності обліку та контролю на підприємстві На кожнім підприємстві повинні передбачатися планові заходи щодо збільшення прибутку. У загальному плані ці заходи можуть бути наступного характеру:
З цього переліку заходів випливає, що вони тісно зв'язані з іншими заходами на підприємстві, спрямованими на зниження витрат. В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути не тільки до одержання максимального прибутку, але і до раціонального, оптимального використання вже отриманого прибутку. Це дозволить не тільки утримувати свої позиції на ринку, але і забезпечити динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. У сучасних умовах ринку стійка діяльність підприємства залежить від внутрішніх можливостей даного підприємства ефективно використовувати всі наявні в його розпорядженні ресурси. Як свідчать дані за останнє десятиліття, одним з найважливіших резервів собівартості продукції й одержання прибутку є зниження невиробничих витрат і втрат. Невиробничі витрати і утрати ведуть до зниження ефективності суспільного виробництва. Склад невиробничих витрат і втрат досить різноманітний. Їхній характер і відношення до виробничого процесу теж різні. Тому для правильного їхнього відрахування, організації і контролю необхідна класифікація невиробничих витрат і втрат. Пропоновані класифікації побудовані по ряду ознак:
Важливе значення має оцінка втрат від браку. В даний час втрати від браку в звітності не відображаються. Аналіз втрат від браку починається з визначення їхньої питомої ваги в собівартості продукції. У цілому ж по підприємству втрати браку невеликі. Це було досягнуто завдяки проведеним заходам, спрямованим на зниження утрат від браку. Зокрема на ТОВ „КЗПО” систематично здійснюється контроль за правильним обліком бездефектної здачі продукції ВТК. На складі готових виробів працівники ВТК ведуть вибірковий повторний огляд товару, стали застосовуватися заходу впливу на винуватців браку. Поряд з аналізом втрат від браку проводиться аналіз невиробничих витрат, що утримуються в складі цехових і загальнозаводських витрат, а також різного роду штрафів, пені, неустойок. Невиробничі витрати – це витрати, викликані безгосподарністю , відсутністю ощадливості й економії. Невиробничі витрати повною мірою варто відносити до резервів зниження собівартості. Об'єктивні процеси існування втрат – це порушення пропорційності і недовикористання продуктивних сил, невідповідності організаційно-господарських форм рівневі розвитку і характерові продуктивних сил, природі і мері зрілості невиробничих відносин суспільства. Суб'єктивні причини втрат зв'язані з невідповідністю професійного і культурного рівня працівників, досягнутій рівневі НТП, несвоєчасність усунення або дозволу тих або інших соціально-економічних протиріч, здійснення необходмых організаційно-технічних заходів. Безгосподарність і марнотратність у багатьох випадках є наслідком слабкого обліку, контролю й аналізу. Недоліки в обліку породжують втрати ще тому, що при їхній наявності найчастіше знімається відповідальність за раціональне використання ресурсів і виключається можливість ефективного контролю за їхнє використання. Одержувана на основі достовірного обліку об'єктивна інформація дозволяє господарським керівникам вчасно установити ділянки і причини втрат ресурсів, визначити найбільш результативні шляхи їхньої економії. Таким чином, основними факторами скорочення і ліквідації невиробничих витрат і втрат є: 1 удосконалювання організації обліку невиробничих витрат і втрат. 2 уведення нових систем оплати і преміювання (увести показник рівня матеріальної відповідальності за брак) 3 підвищення організаційно-технічного рівня виробництва. Зниження і ліквідація невиробничих витрат і втрат надалі вплине на зниження собівартість продукції, збільшення попиту на нього і, відповідно, на підвищення прибутку. Удосконалювання керування прибутком в умовах ринкової економіки. З огляду на наявність проблем керування прибутком і рентабельністю виробництва, підхід до механізму керування повинний носити комплексний характер. У першу чергу, це безпосередньо зв'язано з ефективним керуванням операційної системи в цілому, тобто системи забезпечення виробництва продукції підприємства. Від керівника потрібно насамперед уміння ефективно вести справи, тобто збільшувати прибуток. Відомі дві основні можливості збільшення прибутку: перша - нарощування обсягу випуску і реалізації товарів, друга - зменшення витрат. У наших умовах, коли практично на кожнім підприємстві маються малорентабельні, збиткові виробництва, перший шлях здається нереальним. Однак, ретельний аналіз може підказати вихід навіть з такого тупикового положення. При незмінних економічних умовах легше було планувати і проробляти програму. Усі функції по реалізації програми перекладалися на підприємства. Однак багато чого міняється і підприємство знаходиться в динамічних умовах, постійно змінюватися. Проаналізувавши ситуацію, необхідно створювати програму в комплексі для її кращої реалізації. Головний упор робиться на конкретне удосконалювання господарювання, особливо на тих ділянках, що приносили збиток (або були малорентабельні). У противному випадку варто порушити питання про їхню ліквідацію. Керування прибутком підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу за результатами роботи підприємства, на підвищення його ефективності в порівнянні з витратами, пошукові комплексу інструментів, що дозволяють зі стихійного одержання доходів перейти до регульованих доходів. У той же час , недостатньо забезпечити тільки прибутковість підприємства. Прибуток повинний бути настільки вагомим, щоб забезпечити все розширене відтворення, рішення задач, що коштують перед підприємством. У сучасний період ринкова конкуренція повинна бути більш твердою, але не за рахунок фактора ціни, а в результаті появи більш витончених, тонких методів і форм суперництва підприємств на ринку. Виживання підприємства всі частіше обумовлюється дією факторів більш дострокового порядку, ніж просто економія на інших видах прямих або накладних витрат. Необхідно, щоб підприємство набагато більше часу приділяло таким сферам, як реалізація і збут продукції, збільшення доходів, чим власне керуванню виробництвом з метою зниження витрат. Тому що нестатки і запити споживачів швидко поширюються по усьому світлу,то вони стають надзвичайно індивідуалізованими, а ринки дуже різноманітними по своїй структурі; керівництво підприємства, якщо воно прагне до успіху на ринку, повинне неухильно додержуватися правила: робити насамперед ставку на збільшення доходів, а не на зниження витрат (хоча вони і взаємозалежні). Таким чином, у даний час необхідно, щоб керівництво підприємством звертало увагу не стільки на одержання максимального прибутку, скільки на одержання максимального доходу. Як же згадувалося, максимальне одержання прибутку в основному зв'язується зі зниженням виробничих витрат. Однак, в умовах, коли самими витратами підприємство може керувати, в основному тільки витрата їхньої кількості, а ціна на кожен вхідний матеріал (ресурс) практично некерована, а в умовах інфляції, що несповільнюється, і безконтрольності, підприємство вкрай обмежене в можливості знижувати виробничі витрати, домагаючись таким шляхом збільшення прибутку. Тому, тут виникає необхідність переоцінки інших якісних характеристик, що впливають на збільшення доходів підприємства. Особливою проблемою є і підвищення ефективності діяльності підприємства по збуті продукції. Необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скорочення усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача. Природно, що такий підхід вимагає зовсім іншого в керуванні якістю продукції й організації постачань. При розгляді прибутку зіштовхуються інтереси різних сторін: держави, що розраховує на зростання виробництва і реалізацію продукції, збільшення прибутку, що означає наростання податкових відрахувань у скарбницю; трудового колективу, що розраховує на свою частку прибутку; банків, яких турбує платоспроможність фірми, поверненість отриманих позичок і забезпечення представлення нових; керівництва підприємства, що прагне як можна велику частину прибутку залишити нерозподіленою, як ресурс, резерву, що дозволяє зміцнювати основи самофінансування. Керівникові прийдеться так планувати розподіл прибутку, щоб не нанести збитку жодній стороні, і в теж час забезпечити добробут підприємства. Оборот виробничих фондів є безперервний, повторюваний процес, у результаті якого авансована вартість цілком повертається до своєї вихідної форми. У результаті забезпечується процес відтворення. Швидкість обороту виміряється числом його оборотів, чинених протягом року. Його прискорення означає скорочення часу виробництва або часу звертання і свідчить про підвищення ефективності використовуваного капіталу. Крім того, прискорення впливає на: прибуток убік її підвищення, на зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності виробництва. Таким чином, до основних факторів, що впливають на прибуток відносяться: 1 Конкурентноздатність продукції, що випускається, у силу того, що підприємство повинне існувати для споживача і тільки клієнтів, потреби яких задовольняються, дають підприємству можливість вижити на ринку й одержати доход. 2 Висока мобільність на ринку, воля економічного маневру, що робить об'єктивно необхідними облік ринкової кон'юнктури, гнучке маневрування всіма наявними ресурсами для досягнення ефекту. 3 Ритмічність і гнучкість виробництва, здатність швидко змінювати асортимент продукції відповідно до запитів споживачів. 4 Розробка заходів для поліпшення продукції, що випускається, здатність підприємства дати споживачеві товар більш високої якості або обладающий якими-небудь новими властивостями, причому за тугіше ціну, при тих же витратах виробництва. Усі ці фактори є важливими для ефективного функціонування підприємства, тільки з їх допомогою підприємство зможе дістати максимальний прибуток. Однак, що веде є виробництво товарів більш високої якості, іншими словами, задоволення на потребі споживачів і визначення набору товарних груп, найбільш кращих для успішної роботи на ринку. Товар, попит на який існує, вважається рентабельним і буде приносити підприємству більше доходу, а високий рівень рентабельності при наявності вільної конкуренції служить символом для переливу капіталів і вкладення засобів у галузі з більш високою нормою прибутку (рентабельності). Для ринку неможливі регульовані ціни, але рівнем рентабельності монополістів виробників, їх можна регулювати. Керування прибутком підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу на результат підприємства, оскільки дозволяє зі стихійного одержання доходів перейти до регульованих доходів. Керування прибутком повинний носити державний характер. Необхідна чітко пророблена податкова політика держави, тому що вона є необхідним інструментом проведеної реформи. Податкова система повинна бути гнучкої, стимулювати розвиток передових, ефективних виробництв, а податки повинні бути чіткими і стабільними. Саме стабільність приведе до збільшення прибутку (доходу) підприємства. З метою удосконалювання економічного механізму керування прибутком необхідно: 1 Строге дотримання укладених договорів по постачаннях продукції. Особливо важливо зацікавити підприємство в виробництві престижних і найбільш потрібних для ринку виробів. 2 Проведення масштабної й ефективної політики в області підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу. 3 Підвищення ефективності діяльності підприємства по збуті продукції. Насамперед необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача. 4 Зниження непродуктивних витрат і втрат. 5 Впровадження в практику оперативного обліку витрат на виробництво продукції. 6 Застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для рішення задач аналізу прибутку і рентабельності. 7 Зробити перенос акцентів у керуванні прибутком на керування доходом підприємства. Шкідливі виробничі фактори – є виробничі фактори, що перевищують нормативи; фактори, які впливають на людину на протязі довгого часу й призводять до зменшення працездатності або виникнення професійних захворювань. Небезпечні виробничі фактори – фактори, що діють раптово й призводять до травми або різкого погіршення стану здоров’я людини. Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ небезпечні й шкідливі виробничі фактори по впливі на організм людини підрозділяються на наступні групи:
При роботі з комп'ютером оператор піддається впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів перших двох груп. До фізичних факторів, які можуть впливати на оператора ПЕОМ, ставляться:
До психофізіологічних факторів ставляться:
Аналіз можливих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що впливають на оператора, робить необхідним більше детальне їхнє вивчення з метою розробки заходів щодо усунення або зменшення наслідків негативного впливу на організм людини, а також розробки вимог до організації безпечної роботи оператора ПЕОМ. Характеристика робочого місця й умов праці оператора ПЕОМ Виробниче приміщення складається з 2 кімнат, обладнаних 4-мя робочими місцями. Мікроклімат виробничого приміщення характеризується наступними параметрами: температура повітря на робочих місцях становить 25 С, відносна вологість – 42 %. Освітленість кімнат відповідає 390 лк, точність зорових робіт – груба. Рівень шуму – 56 дб. Тривалість зосередженого спостереження становить 40 % від тривалості робочого часу, тривалість повторюваних операцій – 36 сек., кількість важливих об'єктів спостереження відповідає 8. Середньорічна заробітна плата одного працівника становить 4800 грн. Розрахунок інтегральної оцінки умов праці й визначення ваги праці Визначимо категорію важкості праці економіста - оператора ПЕОМ. Для цього кожному факторові, що характеризує умови праці, привласнимо відповідний бал. Температура в приміщенні оцінюється 3 балами, відносна вологість - 1, освітленість - 1, точність зорових робіт - 1, рівень шуму -4, відсоток зосередження -2, тривалість повторюваних операцій - 2, кількість важливих об'єктів спостереження - 2. Далі з 8 проаналізованих факторів, розглянемо ті фактори, бал яких перевищує 2, таких факторів 2: відносна вологість та тривалість повторюваних операцій. Розрахунок інтегральної оцінки важкості праці потребує попереднього розрахунку середнього значення оцінних балів Xср (у розрахунок середнього бала не включається вищий бал, привласнений найбільш несприятливому факторові). Хоп=4, (10)
Зробимо розрахунок інтегральної оцінки важкості праці (11)
Інтегральна оцінка важкості праці становить 45,73, що відповідає IV категорії важкості праці. Розрахунок показників стомлюваності й працездатності працівників відділу Показник стомлюваності Y в умовних одиницях становить: (12)
Відповідно показник працездатності R дорівнює R1=100-У1 (13) R1 =100 – 47,08 =52,92 Розробка заходів для забезпечення безпечних і комфортних умов праці Вимоги до організації робочих місць операторів ПЭОМ Організація робочих місць у виробничих приміщеннях здійснюється на основі сучасних ергономічних вимог (ГОСТ 12.2.032-78 ССБТ.). Конструкція робочих меблів (столи, крісла або стільці) передбачає забезпечення можливості індивідуального регулювання відповідно росту працюючі й створення зручної пози. Часто використовувані предмети праці й органи керування розташовують в оптимальній робочій зоні. При плануванні робочого місця враховуються зручність розташування клавіатури, дисплея й інших, необхідних для роботи пристроїв, а також зони досяжності рук оператора. Ці зони, установлені на підставі антропометричних даних людського тіла, дають можливість раціонально розмістити необхідні пристрої. Робочий стіл регулюється по висоті в межах 689-760 мм, при відсутності такої можливості його висота становить 720 мм. Оптимальні розміри робочої поверхні стільниці 1600x900 мм. Під стільницею робочого стола необхідно вільний простір для ніг з розмірами по висоті не менш 600 мм, по ширині 500 мм, по глибині 650 мм. На поверхні робочого стола для документів передбачається розміщення спеціальної підставки, відстань якої від очей аналогічно відстані від очей до клавіатури, що дозволяє знизити зорове стомлення. Робочий стілець (крісло) забезпечується підйомно-поворотним пристроєм, що забезпечує регуляцію висоти сидіння й спинки, його конструкція передбачає також зміну кута нахилу спинки. Робоче крісло забезпечується підлокітниками. Регулювання кожного параметра повинна легко здійснюватися бути незалежної й мати надійну фіксацію. Висота поверхні сидіння регулюється в межах 400-500 мм. Ширина сидіння становить на менш 400 мм, глибина - не менш 380 мм. Висота опорної поверхні спинки не менш 300 мм, радіус її кривизни в горизонтальній площині 400 мм. Передбачається зміна кута нахилу спинки в межах 90-110° до площини сидіння. Матеріал покриття робочого стільця повинен забезпечувати можливість легкого очищення від забруднень. Поверхня сидіння й спинки повинна бути напівм'якої, з нековзним, що не електризується й повітропроникним покриттям. На робочому місці необхідно передбачати підставку для ніг. Її довжина становить 400 мм, ширина 350 мм. Передбачається регулювання висоти підставки в межах від 0 до 150 мм і кута її нахилу в межах від 0° до 20°, воно повинна мати рифлене покриття й бортик висотою 10 мм по нижньому краї. Вимоги до колірного оформлення виробничих приміщень Колірне оформлення виробничих приміщень повинне відповідати вимогам САнПіН 181-70. Підбор кольорових зразків необхідно робити відповідно до прийнятого найменування квітів. Малонасичені (основні) кольори застосовуються для фарбування більших полів (потовк, стіни, робочі поверхні й т.п.). Середньонасичені (допоміжні) - для невеликих поверхонь або ділянок, що рідко попадають у поле зору працюючих, а також для створення контрастів. Насичені (акцентні) кольори використають для малих по площі поверхонь як функціональне фарбування. У колірній композиції інтер'єра використають гармонічні колірні сполучення. Вибір зразків кольори для оздоблювальних матеріалів і виробів здійснюється з урахуванням їх фактури, поверхні в приміщеннях повинні мати матову й напівматову фактуру для виключення влучення відбитих відблисків в очі працюючі. Необхідно забезпечувати наступні величини коефіцієнта відбиття в приміщеннях:
Вимоги до організації режиму роботи оператора ПЕОМ Раціональний режим праці й відпочинку працівників, чия праця пов'язаний з обслуговуванням ВДТ, передбачає строге дотримання регламентованих перерв. При цьому перерви роблять оптимальної тривалості: занадто тривалі перерви веде до порушення робочої установки, розладу динамічного стереотипу Основною перервою є перерва на обід. Відповідно до особливостей трудової діяльності працівників ОЦ додатково вводяться 2-3 регламентованої перерви тривалістю 10 хв. кожний: 2 перерви - при 8-вартовому робочому дні й 3 перерви - при 12-вартовому робочому дні. При 8-годинній зміні з обідньою перервою через 4 години роботи додаткові регламентовані перерви надаються через 3 години роботи й за 2 години до її закінчення. При 12-годинній зміні з обідом через 5 годин роботи перша перерва вводиться через 3,5-4 години, другий - через 8 годин і третій - за 1,5-2 години до закінчення роботи. Режим праці й відпочинку операторів залежить від характеру виконуваної роботи: при уведенні даних, редагуванні програм, читанні інформації з екрана безперервна тривалість роботи не повинна перевищувати 4-х годин при 8-вартовому робочому дні. Через щогодини роботи вводиться перерва на 5-10 хв., а через 2 години на 15 хв. Кількість оброблюваних символів не повинне перевищувати 30000 за 4 години роботи. Для зниження напруженості праці операторів необхідно рівномірно розподіляти їхнє навантаження й раціонально чергувати характер діяльності - прийом і видачу результатів з роботою на клавіатурі ПЕОМ і ін. У нічний годинник не повинні виконуватися роботи або завдання, що вимагають складних рішень або відповідальних дій. Працівники ОЦ із метою попередження в них професійних захворювань повинні проходити попередні (при прийомі на роботу) і періодичні медичні огляди. Вимоги до освітлення виробничих приміщень Вимоги, пропоновані до освітлення полягають у забезпеченні достатньої освітленості робочих поверхонь, високої якості й надійності освітлювальних установок, зручності їхнього обслуговування й експлуатації. При цьому обов'язково враховуються вимоги пожежної й електробезпечності. Забезпечення достатньої освітленості робочих поверхонь обумовлюється нормами освітленості залежно від характеристики зорової роботи згідно СНіП 11-4-79. Освітлення в приміщення, як правило, є змішаним (природним і штучним). Природне освітлення в приміщеннях здійснюється у вигляді бічного висвітлення. Величина коефіцієнта природної освітленості відповідає нормативним рівням по СНіП 11-4-79. При виконанні робіт, що ставляться до категорії високої зорової точності, коефіцієнт природної освітленості становить 1,5%. Для приміщень кращої є північна орієнтація світопройомов. Штучне висвітлення в приміщеннях здійснюють у вигляді комбінованої системи висвітлення з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального висвітлення. Як джерела загального освітлення використаються люмінесцентні лампи типу ЛБ або лампи накалювання НВ, які можуть бути попарно об'єднані у світильники. Як світильники використаються установки з переважно відбитим або неуважним світлорозподілом. У невеликих приміщеннях висотою до 4-5 м припустимо використати світильники типу «Люцетта» із застосуванням ламп накалювання - НВ. Загальна нормована освітленість (Їв) приміщення повинна становити не менш 100 лк (при використанні ламп накалювання) і не менш 200 лк (при використанні газорозрядних ламп), при виконанні зорових робіт високої точності загальна освітленість повинна становити не менш 300 лк. Світильники загального висвітлення розташовують над робочими поверхнями в рівномірно прямокутному порядку. Для запобігання засветок екрана дисплея прямими світловими потоками застосовуються світильники загального висвітлення, розташовані між радами робочих місць або зон з достатнім бічним висвітленням. При цьому лінії світильників розташовуються паралельно світопройомам. Для виключення відблисків відбиття на екранах від світильників застосовують антиблікові сітки, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки або розташовують джерела світла паралельно напрямку погляду на екран з обох його сторін. При освітленні встаткування рядами світильників не допускається розташування дисплеїв екранами друг до друга. Місцеве освітлення забезпечується світильниками, установленими безпосередньо на столі або на його вертикальній панелі. При використанні індивідуального світлового джерела передбачається можливість орієнтації його в різних напрямках. Індивідуальний світильник оснащується пристроями для регулювання яскравості й захисними ґратами, що охороняють від осліплення й відбитого блиску. Джерела світла стосовно робочого місця мають у своєму розпорядженні такий образ, щоб виключити влучення в очі прямого світла Захисний кут арматури цих джерел повинен становити не менш 30°. Пульсація освітленості використовуваних люмінесцентних ламп не повинна перевищувати 10%. При природному висвітленні передбачаються засоби солнцезахисту, що знижують перепади яскравостей між природним світлом і світінням екрана. Як такі засоби можна використати плівки з металізованим покриттям або регульовані жалюзі з вертикальними ламелями. Крім того, рекомендується розміщення вікон з однієї сторони робочих приміщень. При цьому кожне вікно забезпечується світорассеивающими шторами з коефіцієнтом відбиття 0,5-0,7. У поле зору оператора повинне забезпечуватися відповідний розподіл яскравості. Відношення яскравості екрана до яскравості навколишніх його поверхонь не повинне перевищувати в робочій зоні 3:. Вимоги до мікроклімату виробничих приміщень До показників мікроклімату у виробничих приміщеннях ставляться:
Норми до повітря робочої зони виробничих приміщень, що встановлюють оптимальні й допустимі величини мікрокліматичних параметрів, наведені в ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. У залах обчислювальної техніки й інших виробничих приміщень, де здійснюється виконання робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційною напругою, дотримуються оптимальні величини температури повітря 22-24°С, при відносній вологості повітря 60-40% і швидкості руху повітря не більше 0,1 м/с (у теплий період року швидкість руху повітря допускається не більше 0,1-0,2 м/с). При відносній вологості повітря до 40% підвищується зношування магнітних голівок, виходить із ладу ізоляція проводів. При відносній вологості повітря більше 75-80% знижується опір ізоляції, зростає інтенсивність відмов елементів ПЕОМ. При забезпеченні оптимальних показників мікроклімату температура внутрішніх поверхонь конструкцій, що обгороджують робочу зону (стін, підлоги, стелі й ін.), або пристроїв (екранів і т.п.), а також температура зовнішніх поверхонь технологічного встаткування або його пристроїв, що обгороджують, перебуває в межах°20-26 С (за винятком поверхонь систем охолодження й опалення приміщень і робочих місць). При температурі поверхонь конструкцій, що обгороджують, нижче або вище температури повітря°22-24 С робочі місця вийдуть від них на відстань не менш 1 м. Значні коливання температури приводять до зміни робочих характеристик вузлів і пристроїв ПЕОМ. Коливання температури повітря по горизонталі в робочій зоні, а також протягом зміни допускаються до 4°С. Перепад температури повітря по висоті допускається до 3°С. У холодний період року застосовуються засоби захисту робочих місць від радіаційного охолодження від засклених поверхонь віконних прорізів, у теплий період року від влучення прямих сонячних променів. Повітря, використовуваний для вентиляції машинних залів ОЦ, очищається від забруднень, у тому числі від пилу й мікроорганізмів, для запобігання ушкодження магнітних голівок, робочих поверхонь дисків, стирання рухливих частин і порушення контактів. Інтенсивність теплового випромінювання, що діє на працюючих, не повинна перевищувати: 35 Вт/м при опроміненні 50% поверхні тіла й більше; 70 Вт/м - при величині опромінює поверхонь, що, від 25 до 50%; 100 Вт/м2 - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. Вимоги до методів виміру й контролю показників мікроклімату пред'являються наступні: виміру показників мікроклімату проводяться на початку, середині й кінці холодного й теплого періоду року не менш 3 разів у зміну (на початку, середині й кінці); температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря вимірюють на висоті 1 м від підлоги або робочої площадки при роботах, виконуваних сидячи САнПіН 4086-86. Вимоги до електробезпечності Експлуатація обчислювального встаткування, проведення налагоджувальних, профілактичних і ремонтних робіт вимагають строгого виконання ряду організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого й небезпечного впливу електричного струму, електромагнітного поля й статичної електрики Така система організаційних і технічних заходів називається електробезпечністю. У комплексі з вимогами до електробезпечності приміщення пред'являються вимоги до електротехнічних виробів, застосовуваним програмістами на робочому місці. До них ставляться ПЕОМ, принтер, сканер і ін. Електротехнічні вироби повинні відповідати ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. У них повинні використатися: - ізоляція струмоведучих частин; - безпечна напруга в електричних ланцюгах; - елементи для здійснення захисного заземлення металевих не струмоведучих частин виробу, які можуть виявитися під напругою (при порушенні ізоляції, режиму роботи виробу й т.п.); - оболонки для запобігання можливості випадкового дотику до струмоведучих частин виробу; - екрани й інші засоби захисту від небезпечного й шкідливого впливу електромагнітних полів, теплового, оптичного й рентгенівського випромінювання. Безпечним є змінна напруга, що не перевищує 42 В, і постійна напруга, що не перевищує 110 В. Допускається встановлювати менші значення безпечних напруг. Припустимі рівні напруженості електростатичних полів установлюються залежно від часу перебування персоналу на робочих місцях відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ. Гранично припустимий рівень напруженості електростатичних полів установлюється рівним 60 квт/м протягом однієї години. При напруженості електростатичних полів менш 20 квт/м час перебування в електростатичних полях не регламентується. Припустимі рівні впливу електромагнітного поля (ЕМП) установлюються відповідно до ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ. Напруженість ЭМП у діапазоні частот 60 кгц-3 Мгц на робочих місцях персоналу протягом робочого дня не перевищує встановлених гранично припустимих рівнів (ППР):
Основною особливістю поразки електричним струмом, є те, що травма найчастіше буває комплексної. Проходячи через тіло людини електричний струм, робить різні впливи:
Основними причинами нещасних випадків від впливу електричного струму є наступні:
Основні міри захисту від поразки електричним струмом:
Вибір і обґрунтування заходів щодо поліпшення умов праці Для поліпшення умов праці пропонується: для поліпшення температури варто застосовувати кондиціонування або використовувати загально обмінну вентиляцію. для зменшення рівня шуму використати акустичні засоби захисту (засобу звукоізоляції, звукопоглинання й глушителі шуму) Розрахунок нових показників інтегральної оцінки умов праці, категорії важкості праці й нових показників стомлюваності й працездатності (14)
Категорія важкості праці при умовах, що змінилися, знизиться від ІV до II. При цьому нові показники стомлюваності й працездатності складуть відповідно (16) R2 =100 – 19,03 =80,97 Розрахунок ефективності заходів щодо охорони праці Розрахунок зростання продуктивності праці при зменшенні категорії ваги праці Показники працездатності до й після заходів щодо поліпшення умов праці становлять відповідно 47,03 і 80,97. Розрахуємо ріст продуктивності праці ΔW. (17) Розрахунок зростання продуктивності праці свідчить про її збільшення на 14,43%. Розрахунок річної економії зарплати за рахунок зростання продуктивності праці Середньорічний рівень заробітної плати одного співробітника становить 4080 грн. Річна економія за рахунок зростання продуктивності праці складе (18) Розрахунок показника ефективності витрат на заходи щодо охорони праці Спочатку необхідно визначити витрати підприємства на поліпшення кондиціонування повітря в кожній із чотирьох кімнат виробничого приміщення та зменшення монотонності роботи. Витрати на зменшення температури на кожен градус становлять 100 грн., зменшення шуму за рахунок акустичної обробки приміщень на кожен становлять 50 грн. Т. к. передбачається поліпшення умов мікроклімату в кожній із двох кімнат за з 25 до 21 С, це потребує 800 грн. Зменшення шуму в кожній із двох кімнат з 56 дБ до 50 дБ потребує 600 грн. Загальні витрати на поліпшення кондиціонування повітря в чотирьох кімнатах складуть 800+600=1400 грн. Показник ефективності витрат при цьому складе: (19) Зменшення ваги праці ΔИТ складе (20) Зменшення ступеня стомлюваності ΔY складе (21) ВИСНОВКИ У цій роботі розкриваються основні види діяльності підприємства „Красноармійський завод „Промислового обладнання”, його техніко-економічні показники. У другому пункті приводяться бухгалтерські проводки по формуванню фінансових результатів на підприємстві та документообіг формування і оподаткування прибутку. В даній роботі проводиться детальний аналіз фінансових результатів діяльності: аналіз структури доходів і витрат, аналіз динаміки фінансових результатів, факторний аналіз валового прибутку, аналіз рентабельності. В контролі за формуванням і оподаткуванням прибутку ТОВ „КЗПО” наведений контроль з боку податкової служби, а також внутрішньогосподарський контроль з боку підприємства. В ході аналізу було визначено, що найбільша питома вага як у попередньому, так і звітному році займають доходи, отримані в результаті операційної діяльності (відповідно 95,35% й 96,43%), з них виторг від реалізації продукції становить 83,42 та 84,52 % відповідно. У витратах найбільша питома вага має собівартість реалізованої продукції. Її сума збільшилася на 276,3 тис. грн., це можна вважати позитивною тенденцією, тому що збільшення собівартості реалізованої продукції викликано збільшення обсягів реалізації. Цією ж причиною обумовлено й збільшення витрат на збут на 14,1 тис. грн. Негативний вплив на динаміку валового прибутку зробили зміна структури й асортименту реалізованої продукції та зміна рівня витрат на 1 гривню реалізованої продукції. Спостерігається збільшення фізичного обсягу реалізованої продукції в натуральному вираженні. Найбільш ймовірною причиною зростання фінансових результатів від реалізації продукції є поліпшення кон’юнктури ринку, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу реалізації в натуральному вираженні, і підприємство має змогу збільшити ціни. У звітному періоді спостерігається погіршення всіх основних показників рентабельності підприємства, за винятком коефіцієнта рентабельності активів та операційної рентабельності продажів. Підприємство має високий рівень рентабельності сукупних активів. Крім зростання прибутку, поліпшення рентабельності сукупних активів обумовлене зменшенням валюти балансу внаслідок реалізації готової продукції й зменшення суми дебіторської заборгованості. Структура внутрішнього контролю ТОВ „КЗПО” включає три елементи: умови проведення контролю, систему бухгалтерського обліку й процедури контролю. Кожний елемент має на увазі наявність правил, процедур, методик і документації, що враховує специфіку діяльності підприємства, які спрямовані на надання надійної інформації з фінансів і як результат - підвищення ефективності роботи підприємства. У сполученні всі перераховані елементи структури внутрішнього контролю забезпечують зниження ризику в господарській і фінансовій діяльності. Податковий контроль проводиться посадовими особами податкових органів у межах своєї компетенції за допомогою податкових перевірок, одержання пояснень платників податків, податкових агентів і платників збору, перевірки даних обліку й звітності, огляду приміщень і територій, використовуваних для витягу доходу (прибутку). З метою удосконалювання економічного механізму керування прибутком необхідно: 1 Строге дотримання укладених договорів по постачаннях продукції. Особливо важливо зацікавити підприємство в виробництві престижних і найбільш потрібних для ринку виробів. 2 Проведення масштабної й ефективної політики в області підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу. 3 Підвищення ефективності діяльності підприємства по збуті продукції. Насамперед необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача. 4 Зниження непродуктивних витрат і втрат. 5 Впровадження в практику оперативного обліку витрат на виробництво продукції. 6 Застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для рішення задач аналізу прибутку і рентабельності. 7 Зробити перенос акцентів у керуванні прибутком на керування доходом підприємства. Проаналізувавши найбільш істотні небезпечні й шкідливі виробничі фактори, впливу яких можуть піддаватися оператори ПЕОМ, я прийшла до висновку, що строго повинні виконуватися вимоги відповідних стандартів, санітарних правил і норм при організації робочого місця, режиму праці й відпочинку працюючих. У випадку не дотримання вимог санітарних норм і правил, ГОСТ по охороні праці існує ймовірність одержання травми або професійного захворювання. Передбачувані заходи для покращення умов праці робітників аналізуємого підприємства, дозволять зменшити важкість праці робітників на 17,95%, зменшити ступінь їх стомленості на 28,05%, i, як наслідок, збільшити продуктивність праці на 14,43%, ефективність витрат на заходи з охорони праці при цьому складе 1,68. ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
|