МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
ФЕДЕРАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО бюджетних освітніх установ ВИЩОЇ ОСВІТИ
«Національний дослідницький ядерний університет« МІФІ »
(ОТІ НІЯУ МІФІ)
за курсом
«Економічна теорія»
2009
АНОТАЦІЯ
ПІБ студента: Горданова Марія Михайлівна
Тема курсової «Державний бюджет і його роль в рівноважної економіці»
Озерськ: ОТІ НІЯУ МІФІ, 2009, 63С., 20 іл. (Граф. + табл.)
Біографія літератури -15 найменувань.
Метою даної курсової роботи є визначення перспектив державного бюджету на основі вивчення теоретичного матеріалу та аналізу статистичної інформації, виявлення недоліків системи бюджетного обліку.
Об'єктом дослідження є бюджетно-податкова політика, федеральний бюджет.
Предметом дослідження-особливості перерозподілу дохідної частини бюджету і витратної, фактори, що впливають на адаптацію бюджетної системи до змін умов та створення передумов для сталого соціально-економічного розвитку країни.
Результати курсової роботи можуть мати практичну значимість і бути використані державними органами влади суб'єктів Російської Федерації.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів і висновку. Текст розміщений на 63 сторінках. У роботі представлено 11 таблиць, 9 рисунків і використано 15 літературних джерел та інших джерел інформації.
ЗМІСТ
Введення
1 Теоретичні аспекти дослідження державного бюджету
1.1 Поняття, сутність, функціонування державного бюджету
1.2 Структура державного бюджету
1.3 Дефіцит і профіцит державного бюджету
1.4 Способи покриття державного бюджету
1.5 Бюджетно-податкова політика Російської Федерації
2 Аналіз державного бюджету Російської Федерації
2.1 Динаміка доходів і витрат на 2008-2009 рр..
2.2 Дефіцит і профіцит в Російській Федерації з 2008р.
3 Прогноз бюджету Російської Федерації до 2012 року
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Введення
Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується швидко зростаючим інтересом до розподілу грошей державним бюджетом Російської Федерації.
Проблема перерозподілу національного доходу та витрачання державного бюджету на сьогоднішній день дуже актуальна. Це пов'язано з нестабільною економічною ситуацією в країні під час кризи і післякризовий період.
Метою даної курсової роботи є визначення перспектив державного бюджету на основі вивчення теоретичного матеріалу та аналізу статистичної інформації.
У даній роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:
- Вивчити теоретичні аспекти дослідження державного бюджету розкрити його сутність та особливості;
- Проаналізувати динаміку доходів та видатків державного бюджету;
- Виявити основні проблеми розподілу прибуткової і видаткової частини державного бюджету.
Об'єктом дослідження є бюджетно-податкова політика, федеральний бюджет.
Предметом дослідження-особливості перерозподілу дохідної частини бюджету і витратної, фактори, що впливають на адаптацію бюджетної системи до змін умов та створення передумов для сталого соціально-економічного розвитку країни.
Для повноцінного вивчення державного бюджету необхідно спочатку дослідити теоретичні аспекти, що представлено в першій частині, потім провести аналіз доходів і витрат, профіциту і дефіциту, розглянути шляхи подолання проблем, що виникають при регулюванні бюджету країни.
У теоретичній частині докладно робиться опис терміна державний бюджет, розглядаються сутність, функції та чинники, що впливають на розвиток економіки та соціальної сфери. У практичній частині наведений аналіз концепції державного бюджету. У третій частині прогнозуються заходи за рішенням проблем, що виникли при регулюванні державного бюджету.
Інформаційною базою для написання роботи послужили праці провідних вітчизняних і зарубіжних економістів, присвяченим питанням регулювання державного бюджету, періодична преса, матеріали Держкомстату Російської Федерації. Інтернет.
1. Теоретичні аспекти дослідження державного бюджету
1.1 Поняття, сутність, функціонування державного бюджету
У системі державних фінансів головне місце займає державний бюджет - це баланс доходів і витрат держави за певний період часу (звичайно за рік), що представляє собою основний фінансовий план країни, який після його прийняття законодавчим органом влади (Парламентом, Державною Думою Конгресом і т.д .) набуває чинності закону і обов'язковий для виконання [11].
Фінансові відносини, що складаються у держави з підприємствами, організаціями, установами і населенням, називаються бюджетними. Специфіка цих відносин як частини фінансових полягає в тому, що вони, по-перше, виникають в розподільчому процесі, неодмінним учасником якого є держава (в особі відповідних органів влади), і, по-друге, пов'язані з формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів , призначеного для задоволення загальнодержавних потреб [15].
Бюджетні відносини характеризуються великим різноманіттям, оскільки опосередковує різні напрямки розподільного процесу (між секторами економіки, сферами суспільної діяльності, галузями народного господарства, територіями країни) і охоплюють всі рівні господарювання (федеральний, республіканський, місцевий) [15].
Бюджетним відносинам властивий об'єктивний характер. Він обумовлений тим, що в руках держави щорічно, повинна концентруватися певна частка національного доходу, необхідна для задоволення соціально-культурних потреб громадян, рішення оборонних завдань, покриття загальних витрат державного управління [15].
У процесі функціонування бюджетні відносини отримують відповідне їм матеріально-речовий втілення; вони матеріалізуються (упредметнюються) у бюджетному фонді країни, що має складну організаційну структуру. Конкретна величина бюджетного фонду, що відображає ступінь централізації фінансових ресурсів у руках держави, залежить від ряду чинників: рівня розвитку економіки; методів господарювання на підприємствах, в організаціях, установах; розв'язуваних суспільством економічних і соціальних завдань і т.п. [15].
Сукупність бюджетних відносин по формуванню і використанню бюджетного фонду країни становить поняття державного бюджету. За економічною сутністю державний бюджет - це грошові відносини, що виникають у держави з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу (частково - і національного багатства) у зв'язку з утворенням і використанням бюджетного фонду, призначеного на фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони та державного управління. Завдяки бюджету держава має можливість зосереджувати фінансові ресурси на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку [15].
Будучи економічною формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільчих відносин, виконуючи специфічне суспільне призначення - по задоволенню потреб суспільства і його державно-територіальних структур, бюджет може розглядатися в якості самостійної економічної категорії. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж рисами, які притаманні фінансам у цілому, але одночасно має особливості, що відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До числа особливостей відносяться наступні:
- Державний бюджет являє собою економічну форму перерозподільчих відносин, пов'язаної з відокремленням частини національного доходу в руках держави і її використанням з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;
- З допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше - національного багатства між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;
- Пропорції бюджетного перерозподілу вартості в більшій мірі, ніж у інших ланок фінансів, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;
- Область бюджетного розподілу займає центральне місце у складі державних фінансів, що обумовлено ключовим положенням бюджету в порівнянні з іншими ланками [15].
Погляд на бюджет як на економічну категорію не відразу отримав своє визнання. Лише в останні роки переважаючою стала точка зору, згідно якої державний бюджет з позицій економічної сутності може розглядатися в якості самостійної економічної категорії, а з позицій законодавчого встановлення фінансової бази держави - як його фінансовий план [15].
Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через раcпределітельную (перераспределительную) і контрольну функції. Завдяки першій відбувається концентрація грошових коштів в руках держави і їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб; друга дозволяє дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять в розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Особливості державного бюджету як економічної категорії накладають відбиток і на виконувані їм функції. Зміст функцій, сфера і об'єкт їх дії характеризуються определительно специфікою [15].
Так, зміст розподільчої функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Жодне з інших ланок фінансів не здійснює такого множинного (міжгалузеве, міжтериторіальне і т.д.) і багаторівневого (федеральний, республіканський, крайовий, міський і т.д.) перерозподілу коштів, як бюджет [15].
Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва. Основним об'єктом бюджетного перерозподілу є чистий дохід, а проте це не виключає можливості перерозподілу через бюджет і частини вартості необхідного продукту, а інколи і національного багатства [15].
Контрольна функція полягає в тому, що бюджет об'єктивно - через формування та використання фонду грошових коштів держави - відображає економічні процеси, що протікають в структурних ланках економіки. Завдяки цій властивості бюджет може «сигналізувати» про те, як надходять у розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб'єктів господарювання, чи відповідає розмір централізуемих ресурсів держави обсягом його потреб і т.д. Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, отражаемое у відповідних показниках бюджетних надходжень і витратних призначень [15].
Державний бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки та соціальної сфери. З його допомогою держава, здійснюючи перерозподіл національного доходу, могло змінювати структуру суспільного виробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальні перетворення і т.д. При переході до ринкової економіки державний бюджет не може і не повинен втратити своєї ролі; відбудеться лише зміна методів бюджетного впливу на суспільне виробництво. Цьому зміни покликана служити радикальна перебудова бюджетних відносин, побудова принципово іншого, ніж раніше, бюджетного механізму [15].
Великий вплив на економіку країни здатний надавати бюджет завдяки тому, що він може використовуватися в інтересах прискорення науково-технічного прогресу. Створення принципово нового механізму бюджетного фінансування науки, удосконалення державної системи підготовки та перепідготовки кадрів, використання пільгового податкового режиму в частині оподаткування прибутку від реалізації нових видів продукції і тому подібні бюджетні заходи покликані стимулювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скорочувати строки їх впровадження у виробництво, а в результаті - служити каталізатором прискорення науково-технічного прогресу [15].
Державний бюджет має наступні функції:
1) фіскальна функція означає створення фінансової бази функціонування держави в умовах фактичної відсутності у нього власних доходів (виключаючи дохід від державної власності);
2) функція економічного регулювання - це використання державою податків (основного джерела доходів бюджету) для проведення своєї економічної політики;
3) соціальна функція передбачає використання державного бюджету для перерозподілу національного доходу [13].
Функціонування державного бюджету відбувається за допомогою особливих економічних форм-доходів і витрат, що виражають послідовні етапи перерозподілу вартості суспільного продукту, концентріруемих в руках держави. Доходи і видатки бюджету - це об'єктивно обумовлені категорії, кожна з яких має специфічне суспільне значення; доходи служать фінансовою базою діяльності держави, видатки - задоволенню загальнодержавних потреб [15].
1.2 Структура державного бюджету
Структура державного бюджету в кожній країні має свої національні особливості. Вона залежить від характеру адміністративної системи, структурних особливостей економіки і ряду інших чинників. Державний бюджет являє собою сукупність бюджетів усіх рівнів державних адміністративно-територіальних влади [7].
Побудова бюджету грунтується на дотриманні певних принципів:
1) принцип єдності - зосередження в бюджеті всіх витрат і усіх доходів держави. У державі повинна існувати єдина бюджетна система, одноманітність фінансових документів та бюджетної класифікації;
2) принцип повноти означає, що по кожній статті бюджету враховуються всі витрати та всі надходження;
3) принцип реальності передбачає правдиве відображення доходів і витрат держави;
4) принцип гласності - це обов'язкове інформування населення про основні витрати і джерела доходів [7].
У бюджеті знаходить своє відображення структура витрат і доходів держави. Витрати показують напрями і цілі бюджетних асигнувань.
У свою чергу видатки поділяються на дві частини: одна пов'язана з розвитком матеріального виробництва, вдосконаленням його матеріальної структури, інша використовується на утримання і розвиток невиробничої сфери. Тому виділяються поточні та капітальні витрати. Поточні витрати пов'язані з наданням бюджетних коштів для покриття витрат на державне споживання (зміст економічної та соціальної інфраструктури, державних галузей народного господарства, закупівлі товарів цивільного і військового характеру) [7].
Капітальні витрати - це грошові кошти, вкладені в основний капітал і приріст запасів. До них відносять капіталовкладення за рахунок бюджету в різні галузі народного господарства, інвестиційні субсидії і довгострокові бюджетні кредити [7]. Озерськ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ -
філіяФЕДЕРАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО бюджетних освітніх установ ВИЩОЇ ОСВІТИ
«Національний дослідницький ядерний університет« МІФІ »
(ОТІ НІЯУ МІФІ)
Кафедра економіки та управління
Курсова робота
Державний бюджет і його роль в рівноважної економіціза курсом
«Економічна теорія»
| Зав. кафедрою | С.А. Посохина | ||||
| Викладач | В.С. Конюхова | ||||
| Виконав студент групи | 1М-37 | М.М. Горданова | |||
| (Індекс групи) | (Дата, підпис) | (П.І.Б.) |
АНОТАЦІЯ
ПІБ студента: Горданова Марія Михайлівна
Тема курсової «Державний бюджет і його роль в рівноважної економіці»
Озерськ: ОТІ НІЯУ МІФІ, 2009, 63С., 20 іл. (Граф. + табл.)
Біографія літератури -15 найменувань.
Метою даної курсової роботи є визначення перспектив державного бюджету на основі вивчення теоретичного матеріалу та аналізу статистичної інформації, виявлення недоліків системи бюджетного обліку.
Об'єктом дослідження є бюджетно-податкова політика, федеральний бюджет.
Предметом дослідження-особливості перерозподілу дохідної частини бюджету і витратної, фактори, що впливають на адаптацію бюджетної системи до змін умов та створення передумов для сталого соціально-економічного розвитку країни.
Результати курсової роботи можуть мати практичну значимість і бути використані державними органами влади суб'єктів Російської Федерації.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів і висновку. Текст розміщений на 63 сторінках. У роботі представлено 11 таблиць, 9 рисунків і використано 15 літературних джерел та інших джерел інформації.
ЗМІСТ
Введення
1 Теоретичні аспекти дослідження державного бюджету
1.1 Поняття, сутність, функціонування державного бюджету
1.2 Структура державного бюджету
1.3 Дефіцит і профіцит державного бюджету
1.4 Способи покриття державного бюджету
1.5 Бюджетно-податкова політика Російської Федерації
2 Аналіз державного бюджету Російської Федерації
2.1 Динаміка доходів і витрат на 2008-2009 рр..
2.2 Дефіцит і профіцит в Російській Федерації з 2008р.
3 Прогноз бюджету Російської Федерації до 2012 року
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Введення
Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується швидко зростаючим інтересом до розподілу грошей державним бюджетом Російської Федерації.
Проблема перерозподілу національного доходу та витрачання державного бюджету на сьогоднішній день дуже актуальна. Це пов'язано з нестабільною економічною ситуацією в країні під час кризи і післякризовий період.
Метою даної курсової роботи є визначення перспектив державного бюджету на основі вивчення теоретичного матеріалу та аналізу статистичної інформації.
У даній роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:
- Вивчити теоретичні аспекти дослідження державного бюджету розкрити його сутність та особливості;
- Проаналізувати динаміку доходів та видатків державного бюджету;
- Виявити основні проблеми розподілу прибуткової і видаткової частини державного бюджету.
Об'єктом дослідження є бюджетно-податкова політика, федеральний бюджет.
Предметом дослідження-особливості перерозподілу дохідної частини бюджету і витратної, фактори, що впливають на адаптацію бюджетної системи до змін умов та створення передумов для сталого соціально-економічного розвитку країни.
Для повноцінного вивчення державного бюджету необхідно спочатку дослідити теоретичні аспекти, що представлено в першій частині, потім провести аналіз доходів і витрат, профіциту і дефіциту, розглянути шляхи подолання проблем, що виникають при регулюванні бюджету країни.
У теоретичній частині докладно робиться опис терміна державний бюджет, розглядаються сутність, функції та чинники, що впливають на розвиток економіки та соціальної сфери. У практичній частині наведений аналіз концепції державного бюджету. У третій частині прогнозуються заходи за рішенням проблем, що виникли при регулюванні державного бюджету.
Інформаційною базою для написання роботи послужили праці провідних вітчизняних і зарубіжних економістів, присвяченим питанням регулювання державного бюджету, періодична преса, матеріали Держкомстату Російської Федерації. Інтернет.
1. Теоретичні аспекти дослідження державного бюджету
1.1 Поняття, сутність, функціонування державного бюджету
У системі державних фінансів головне місце займає державний бюджет - це баланс доходів і витрат держави за певний період часу (звичайно за рік), що представляє собою основний фінансовий план країни, який після його прийняття законодавчим органом влади (Парламентом, Державною Думою Конгресом і т.д .) набуває чинності закону і обов'язковий для виконання [11].
Фінансові відносини, що складаються у держави з підприємствами, організаціями, установами і населенням, називаються бюджетними. Специфіка цих відносин як частини фінансових полягає в тому, що вони, по-перше, виникають в розподільчому процесі, неодмінним учасником якого є держава (в особі відповідних органів влади), і, по-друге, пов'язані з формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів , призначеного для задоволення загальнодержавних потреб [15].
Бюджетні відносини характеризуються великим різноманіттям, оскільки опосередковує різні напрямки розподільного процесу (між секторами економіки, сферами суспільної діяльності, галузями народного господарства, територіями країни) і охоплюють всі рівні господарювання (федеральний, республіканський, місцевий) [15].
Бюджетним відносинам властивий об'єктивний характер. Він обумовлений тим, що в руках держави щорічно, повинна концентруватися певна частка національного доходу, необхідна для задоволення соціально-культурних потреб громадян, рішення оборонних завдань, покриття загальних витрат державного управління [15].
У процесі функціонування бюджетні відносини отримують відповідне їм матеріально-речовий втілення; вони матеріалізуються (упредметнюються) у бюджетному фонді країни, що має складну організаційну структуру. Конкретна величина бюджетного фонду, що відображає ступінь централізації фінансових ресурсів у руках держави, залежить від ряду чинників: рівня розвитку економіки; методів господарювання на підприємствах, в організаціях, установах; розв'язуваних суспільством економічних і соціальних завдань і т.п. [15].
Сукупність бюджетних відносин по формуванню і використанню бюджетного фонду країни становить поняття державного бюджету. За економічною сутністю державний бюджет - це грошові відносини, що виникають у держави з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу (частково - і національного багатства) у зв'язку з утворенням і використанням бюджетного фонду, призначеного на фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони та державного управління. Завдяки бюджету держава має можливість зосереджувати фінансові ресурси на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку [15].
Будучи економічною формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільчих відносин, виконуючи специфічне суспільне призначення - по задоволенню потреб суспільства і його державно-територіальних структур, бюджет може розглядатися в якості самостійної економічної категорії. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж рисами, які притаманні фінансам у цілому, але одночасно має особливості, що відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До числа особливостей відносяться наступні:
- Державний бюджет являє собою економічну форму перерозподільчих відносин, пов'язаної з відокремленням частини національного доходу в руках держави і її використанням з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;
- З допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше - національного багатства між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;
- Пропорції бюджетного перерозподілу вартості в більшій мірі, ніж у інших ланок фінансів, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;
- Область бюджетного розподілу займає центральне місце у складі державних фінансів, що обумовлено ключовим положенням бюджету в порівнянні з іншими ланками [15].
Погляд на бюджет як на економічну категорію не відразу отримав своє визнання. Лише в останні роки переважаючою стала точка зору, згідно якої державний бюджет з позицій економічної сутності може розглядатися в якості самостійної економічної категорії, а з позицій законодавчого встановлення фінансової бази держави - як його фінансовий план [15].
Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через раcпределітельную (перераспределительную) і контрольну функції. Завдяки першій відбувається концентрація грошових коштів в руках держави і їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб; друга дозволяє дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять в розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Особливості державного бюджету як економічної категорії накладають відбиток і на виконувані їм функції. Зміст функцій, сфера і об'єкт їх дії характеризуються определительно специфікою [15].
Так, зміст розподільчої функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Жодне з інших ланок фінансів не здійснює такого множинного (міжгалузеве, міжтериторіальне і т.д.) і багаторівневого (федеральний, республіканський, крайовий, міський і т.д.) перерозподілу коштів, як бюджет [15].
Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва. Основним об'єктом бюджетного перерозподілу є чистий дохід, а проте це не виключає можливості перерозподілу через бюджет і частини вартості необхідного продукту, а інколи і національного багатства [15].
Контрольна функція полягає в тому, що бюджет об'єктивно - через формування та використання фонду грошових коштів держави - відображає економічні процеси, що протікають в структурних ланках економіки. Завдяки цій властивості бюджет може «сигналізувати» про те, як надходять у розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб'єктів господарювання, чи відповідає розмір централізуемих ресурсів держави обсягом його потреб і т.д. Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, отражаемое у відповідних показниках бюджетних надходжень і витратних призначень [15].
Державний бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки та соціальної сфери. З його допомогою держава, здійснюючи перерозподіл національного доходу, могло змінювати структуру суспільного виробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальні перетворення і т.д. При переході до ринкової економіки державний бюджет не може і не повинен втратити своєї ролі; відбудеться лише зміна методів бюджетного впливу на суспільне виробництво. Цьому зміни покликана служити радикальна перебудова бюджетних відносин, побудова принципово іншого, ніж раніше, бюджетного механізму [15].
Великий вплив на економіку країни здатний надавати бюджет завдяки тому, що він може використовуватися в інтересах прискорення науково-технічного прогресу. Створення принципово нового механізму бюджетного фінансування науки, удосконалення державної системи підготовки та перепідготовки кадрів, використання пільгового податкового режиму в частині оподаткування прибутку від реалізації нових видів продукції і тому подібні бюджетні заходи покликані стимулювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скорочувати строки їх впровадження у виробництво, а в результаті - служити каталізатором прискорення науково-технічного прогресу [15].
Державний бюджет має наступні функції:
1) фіскальна функція означає створення фінансової бази функціонування держави в умовах фактичної відсутності у нього власних доходів (виключаючи дохід від державної власності);
2) функція економічного регулювання - це використання державою податків (основного джерела доходів бюджету) для проведення своєї економічної політики;
3) соціальна функція передбачає використання державного бюджету для перерозподілу національного доходу [13].
Функціонування державного бюджету відбувається за допомогою особливих економічних форм-доходів і витрат, що виражають послідовні етапи перерозподілу вартості суспільного продукту, концентріруемих в руках держави. Доходи і видатки бюджету - це об'єктивно обумовлені категорії, кожна з яких має специфічне суспільне значення; доходи служать фінансовою базою діяльності держави, видатки - задоволенню загальнодержавних потреб [15].
1.2 Структура державного бюджету
Структура державного бюджету в кожній країні має свої національні особливості. Вона залежить від характеру адміністративної системи, структурних особливостей економіки і ряду інших чинників. Державний бюджет являє собою сукупність бюджетів усіх рівнів державних адміністративно-територіальних влади [7].
Побудова бюджету грунтується на дотриманні певних принципів:
1) принцип єдності - зосередження в бюджеті всіх витрат і усіх доходів держави. У державі повинна існувати єдина бюджетна система, одноманітність фінансових документів та бюджетної класифікації;
2) принцип повноти означає, що по кожній статті бюджету враховуються всі витрати та всі надходження;
3) принцип реальності передбачає правдиве відображення доходів і витрат держави;
4) принцип гласності - це обов'язкове інформування населення про основні витрати і джерела доходів [7].
У бюджеті знаходить своє відображення структура витрат і доходів держави. Витрати показують напрями і цілі бюджетних асигнувань.
У свою чергу видатки поділяються на дві частини: одна пов'язана з розвитком матеріального виробництва, вдосконаленням його матеріальної структури, інша використовується на утримання і розвиток невиробничої сфери. Тому виділяються поточні та капітальні витрати. Поточні витрати пов'язані з наданням бюджетних коштів для покриття витрат на державне споживання (зміст економічної та соціальної інфраструктури, державних галузей народного господарства, закупівлі товарів цивільного і військового характеру) [7].
Відповідно до громадським призначенням видатки бюджету поділяються на кілька зовнішніх груп. Як правило, виділяються групи витрат, спрямовані на фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, науки, оборони, правоохоронних органів, органів державної влади та управління, зовнішньоекономічної діяльності, на створення резервних фондів, на витрати з обслуговування державного боргу та інших показаних на малюнку 1
Витрати федерального бюджету Російської Федерації |
Національна оборона і утримання державного апарату |
Соціальний захист та соціальний розвиток |
Економічний розвиток |
Фінансова допомога нижчим рівнями бюджетної системи |
- Державне управління та місцеве самоврядування - Судова влада - Міжнародна діяльність -Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави - Цивільна оборона і боротьба з надзвичайними ситуаціями |
- Освіта - Культура, мистецтво та кінематографія - Охорона здоров'я і фізична культура - Соціальна політика |
- Фундаментальні дослідження - Промисловість - Енергетика - Будівництво - Сільське господарство і рибальство - Охорона навколишнього природного середовища - Транспорт - Зв'язок - Інформатика - Розвиток ринкової інфраструктури |
-Дотації -Субсидії -Субвенції |
Малюнок 1. Витрати федерального бюджету Російської федерації
Кожна з перерахованих вище груп витрат ділиться по відомчому і цільовою ознакою.
Здійснення видатків бюджету досягається за допомогою бюджетного фінансування. Під ним розуміється система надання грошових коштів підприємствам, організаціям і установам на проведення заходів, передбачених бюджетом [7].
Бюджетне фінансування базується на певних принципах, характеризується специфічними формами і методами надання коштів.
Важливу роль в організації раціональної системи бюджетного фінансування відіграють принципи фінансування, а саме:
1) принцип отримання максимального ефекту при мінімізації витрат;
2) цільовий характер використання бюджетних асигнувань. Суворе дотримання цього принципу перешкоджає неефективного використання бюджетних асигнувань;
3) надання бюджетних коштів у міру виконання виробничих та інших показників та з урахуванням використання раніше відпущених коштів;
4) безвозвратность і безоплатність бюджетних асигнувань [7].
Бюджетне фінансування може виконуватися в двох формах:
1) фінансування за системою "нетто-бюджет». У цьому випадку бюджетні кошти виділяються на обмежене коло витрат, передбачених затвердженим бюджетом;
2) фінансування за системою "брутто-бюджет». Застосовується для підприємств, установ і організацій, повністю перебувають на бюджетному фінансуванні. У цьому випадку бюджетні асигнування виділяються як на поточні, так і на капітальні витрати [8].
Важливим елементом бюджетного фінансування є методи надання бюджетних коштів. З їх допомогою фінансові органи забезпечують грошовими коштами передбачені бюджетом заходи, здійснюють перекидання коштів з метою досягнення кращих результатів їх використання, регулюють складаються пропорції у розподілі фінансових ресурсів [8].
При розробці бюджету використовують системний аналіз, економічні моделі, електронно-обчислювальну техніку, яка дозволяє розробляти багатоваріантний бюджет.
Основою складання майже всіх бюджетів в даний час є програмно-цільовий метод [8].
У сучасній ринковій економіці також знаходять своє відображення доходи громадян, які формуються головним чином за рахунок реалізації належних їм факторів виробництва - праці, капіталу підприємницьких здібностей, а також частини природних ресурсів, зокрема землі. Іншим джерелом доходу є допомоги по безробіттю, пенсії по старості та інші виплати. Таким чином, дохід у найзагальнішому вигляді - це сума грошових коштів, яку отримують громадяни у вигляді заробітної плати, гонорару, відсотка, дивіденду. Підприємницького прибутку ренти, а також трансфертні платежі (допомога по соціальному забезпеченню і безробіттю, у тому числі соціальні допомоги багатодітним сім'ям), протягом певного часу, зазвичай одного року. Однак це дані про дохід до вирахування податків [13].
У мікроекономіці термін «дохід» використовується виключно для позначення припливу коштів, отриманих за надання факторів виробництва. У макроекономіці використовується термін «національний дохід», що включає суму всіх доходів в економіці країни (у тому числі прибутку фірм), за винятком трансфертних платежів (допомоги по безробіттю, пенсії по старості і т.д.) [13].
Бюджетні доходи поняття більш вузьке, ніж доходи держави, які включають крім коштів бюджету всіх рівнів влади грошові кошти позабюджетних фондів та інші ресурси.
Доходи бюджету - економічні відносини, що виникають у держави з підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями та громадянами в процесі формування фондів грошових коштів. Вони необхідні для виконання цілей і завдань держави [8].
Форма прояву цих економічних відносин - різні види платежів підприємств, організацій і населення до державного бюджету, а їх матеріально-речовий втілення - грошові кошти, що мобілізуються в бюджетний фонд, державний устрій країни, методи господарювання, а також економічні та соціальні завдання, які вирішуються суспільством, впливають на склад бюджетних доходів, форму мобілізації грошових коштів до бюджету.
Основним матеріальним джерелом формування доходів бюджету є національний дохід. Коли національного доходу не вистачає для покриття фінансових потреб, держава залучає національне багатство. Основними методами, використовуваними державою для перерозподілу національного доходу і освіти бюджетних доходів, є податки, позики і емісія грошей. Співвідношення між ними різна, визначається економічною ситуацією в країні, ступенем протиріч (політичних, соціальних), станом фінансів [8].
Податки - головний метод перерозподілу національного доходу. Їх частка складає до 90 відсотків загальної доходної частини державного бюджету.
Податки, що надходять до відповідних бюджетів, називаються закріпленими доходами. Крім того, нижчестоящому бюджету для покриття його витрат з вищестоящого бюджету можуть перераховуватися додаткові кошти в різних формах. Вони отримали назву регулюючих доходів.
До доходів бюджету відносять державні позики, до яких держава вдається у випадку бюджетного дефіциту. Погашення позик і виплата по них відсотків здійснюються за рахунок додаткових податкових платежів або випускаються позик [8].
Третій метод найнепопулярніший: до нього вдаються при надзвичайних обставинах, застосовуючи емісію паперових грошей. Починається інфляція, яка може призвести до важких соціально-економічних наслідків.
Також до джерел формування доходів бюджету відносять надходження: від зовнішньоекономічної діяльності, від експлуатації державної власності, від реалізації облігацій державних позик та інших цінних паперів, від інвестування державних коштів в акції високоприбуткових фірм та інші цінні папери (відсотки та дивіденди) [8].
1.3 Дефіцит і профіцит державного бюджету
Різниця між доходами та витратами держави становить сальдо державного бюджету (δ). У залежності від співвідношення витрат і доходів державного бюджету може перебувати в трьох станах різний (малюнок 2)
δ
|
Дефіцит (δ <0) |
Профіцит (δ> 0) |
Витрати бюджету
Малюнок 2. Види станів державного бюджету
Коли доходи бюджету перевищують видатки, сальдо бюджету позитивне, що відповідає профіциту державного бюджету.
Коли доходи дорівнюють витратам, сальдо бюджету дорівнює нулю і такий бюджет називається збалансованим бюджетом.
Коли доходи менші, ніж витрати, сальдо бюджету негативне і має місце дефіцит державного бюджету [11].
На різних фазах економічного циклу стан державного бюджету різне. При спаді доходи бюджету скорочуються (оскільки скорочується ділова активність і, отже, оподатковуваний база), тому дефіцит бюджету (якщо він існував з самого початку) збільшується, а профіцит (якщо спостерігався він) скорочується. При бумі, навпаки, дефіцит бюджету зменшується (оскільки збільшується податкові надходження, тобто доходи бюджету), а профіцит збільшується [11].
Так само існує бездефіцитність бюджету, яка не означає ще «здоров'я» економіки. Завжди необхідно звертати увагу на те, який саме (державний, регіональний, муніципальний, консолідований) бюджет виконується з профіцитом. Так, в останні роки державний бюджет Російської Федерації виконується із профіцитом, проте консолідований бюджет Російської Федерації дефіцитний через негативного сальдо переважної кількості регіональних і майже всіх місцевих бюджетів [11].
В економічній теорії склалися декілька підходів до проблеми бюджетного дефіциту.
Перша концепція: бюджет повинен бути щорічно збалансований. Взагалі, прагнення всіма заходами боротися з бюджетним дефіцитом і не робити державних запозичень може призвести до негативних наслідків для економіки будь-якої країни. Припустимо, що в економіці намітився ріст безробіття. Доходи населення падають, податкові надходження скорочуються. Уряд, прагнучи отримати бездефіцитний бюджет, має або збільшити число і підвищити ставки податків, або скоротити державні витрати, або використовувати поєднання цих заходів. Наслідком цих заходів буде ще більше скорочення сукупного попиту і подальший спад в економіці. Така бюджетно-фінансова політика орієнтована тільки на вирішення поточних економічних проблем, але не здатна вирішувати перспективні завдання. Уряд Є. Гайдара проводило в 1992 бюджетно-фінансову політику, що базується на концепції різкого зниження державних витрат на соціальну політику, намагаючись таким чином скоротити бюджетний дефіцит. Однак йому не вдалося ні ліквідувати бюджетний дефіцит, ні зупинити спад виробництва [9].
Друга концепція: бюджет повинен бути збалансований протягом економічного циклу, а не щорічно. Це означає, що уряд здійснює антициклічне вплив і одночасно прагне збалансувати бюджет. У період спаду держава здійснює стимулюючу бюджетно-фінансову політику: знижує податки і збільшує державні витрати, тобто свідомо збільшує дефіцит бюджету, стимулюючи тим самим зростання сукупного попиту і підйом економіки. У період підйому держава проводить стримуючу бюджетно-фінансову політику: підвищує податки і знижує державні витрати. Виникає позитивне сальдо бюджету, яке використовується для покриття дефіциту бюджету в період спаду. Дана концепція має, проте, істотний недолік: вона не враховує того, що спади і підйоми можуть бути неоднакові по глибині і тривалості, їх надзвичайно важко спрогнозувати. Наприклад, тривалий і глибокий спад може змінитися коротким і незначним підйомом. У цьому випадку дефіцит бюджету усунути не вдасться, він візьме циклічну форму [9].
Третя концепція: збалансованість бюджету є другорядною проблемою. Першочергова економічне завдання держави, з точки зору прихильників даного підходу, - це стимулювання економічного зростання. Виконання цього завдання може супроводжуватися як стійким позитивним сальдо бюджету, так і стійким бюджетним дефіцитом (саме така картина типова, наприклад, для державного бюджету США і ряду європейських країн) [9].
З зарубіжної практики показовий профіцит бюджету в Румунії часів Чаушеску (голова Держради Румунії в 1967-1974, президент СРР у 1974-1989 роках.). Цей комуністичний лідер дуже боявся як бюджетного дефіциту, так і закабалення країни за допомогою зростання зовнішнього боргу. Така політика мала пригнічуючу дію на економіку країни, стримувала зростання інвестицій, що стало однією з причин падіння режиму Чаушеску. Взагалі, створення профіциту консолідованого бюджету держави на кшталт зберігання грошей у панчосі - кошти просто знеціняться [9].
Невеликий бюджетний дефіцит для економіки багато економістів вважають ліками, стимулюючим господарський розвиток. Його роль на кшталт ролі споживчого кредиту: отримуєш блага зараз, але доводиться багато працювати, щоб відпрацювати його, замість того, щоб отримати ці блага в майбутньому за менші гроші. Крім того, держава, на відміну від домогосподарств, може постійно витрачати більше, ніж заробляти [9].
Зростання бюджетного дефіциту породжує інфляцію, економічну нестабільність, зростання зовнішніх і внутрішніх запозичень, які в свою чергу призводять до дефолту [9].
Першорядне увагу треба звернути на те, на які цілі витрачається бюджетний дефіцит. Навряд чи можна дорікнути уряд, коли вона витрачає гроші на інвестиції у наукомісткі і високоприбуткові галузі, на підготовку до військових дій у разі військової загрози. Однак дуже часто кошти держбюджету йдуть на рішення сьогохвилинних проблем, розкрадаються, а сам дефіцит виникає через невміння керівництва країни приборкати фінансові претензії міністерств, відомств і різних лобістських груп [9].
Створений на початку 2000-х у Росії профіцит федерального бюджету при дефіциті консолідованого бюджету країни викликає у економістів суперечливі оцінки. Деякі вважають профіцит не заслугою Уряду, а його помилкою: штучна «накачування» коштів у федеральний бюджет за допомогою відбирання їх з регіональних і місцевих бюджетів практично зводить нанівець можливості ефективного функціонування регіональних і місцевих органів влади. Захисники позиції уряду вважають, що центральний уряд вже навчилося складати збалансований бюджет, запобігаючи тим самим інфляцію, в той час як дефіцити місцевих бюджетів пов'язані з низькою якістю бюджетного процесу в регіонах [9].
1.4 Способи покриття дефіциту державного бюджету
Дефіцит державного бюджету та його види:
Розрізняють структурний, циклічний і фактичний бюджетний дефіцит.
Структурний дефіцит являє собою різницю між державними витратами і доходами бюджету, які надійшли б у нього в умовах повної зайнятості ресурсів при існуючій системі оподаткування:
dS = G - tY * (1)
де d S - структурний дефіцит бюджету,
G - державні закупівлі,
t - податкова ставка,
Y * - потенційний ВВП.
Циклічний дефіцит - це різниця між фактичним дефіцитом та структурним дефіцитом:
dС = d - dS = (G - tY) - (G - tY *) = t (Y * - Y) (2)
де dС - циклічний бюджетний дефіцит,
d - фактичний бюджетний дефіцит,
dS - структурний бюджетний дефіцит,
G - державні закупівлі,
t - податкова ставка,
Y-фактичний ВВП,
Y * - потенційний ВВП.
Під час спаду фактичний дефіцит більше структурного, оскільки до структурного дефіциту додається циклічний, так як при рецесії Y <Y *. У період підйому фактичний дефіцит менше структурного на абсолютну величину циклічного дефіциту, оскільки при бумі Y> Y *. Структурний дефіцит є наслідком стимулюючої дискреційної фіскальної політики, а циклічний дефіцит - це результат автоматичної фіскальної політики, наслідок дії вбудованих стабілізаторів [8].
Виділяють також поточний дефіцит бюджету і первинний дефіцит. Поточний бюджетний дефіцит являє собою загальний дефіцит державного бюджету. Первинний дефіцит - це різниця між загальним (поточним) дефіцитом і сумою виплат з обслуговування державного боргу [8].
Ставлення до дефіциту державного бюджету, як правило, негативне. Найбільш популярною виступає ідея збалансованого бюджету. Історично щодо стану державного бюджету висувалося три концепції:
1) ідея щорічно збалансованого бюджету;
2) ідея бюджету, збалансованого по фазах економічного циклу (на циклічній основі);
3) ідея збалансованості не бюджету, а економіки
Концепція щорічного збалансованого бюджету полягає в тому, що незалежно від фази економічного циклу кожен рік видатки бюджету повинні бути рівні доходів. Це означає, що, наприклад, в період спаду, коли доходи бюджету (податкові надходження) мінімальні, держава для забезпечення збалансованості бюджету повинне знижувати державні витрати (державні закупівлі і трансферти). А оскільки зниження і державних закупівель, і трансфертів веде до зменшення сукупного попиту, і, отже, обсягу виробництва, то цей захід призведе до ще глибшого спаду. І, навпаки, якщо в економіці бум, тобто максимальні податкові надходження, то для врівноваження витрат бюджету з доходами держава повинна збільшити державні витрати, провокуючи ще більший перегрів економіки і, отже, ще більш високу інфляцію. Таким чином, теоретична неспроможність такого підходу до регулювання бюджету є досить очевидна [10].
Концепція державного бюджету, балансувальному на циклічній основі, полягає в тому, що мати збалансований бюджет щорічно необов'язково. Важливо, щоб бюджет був збалансований в цілому протягом економічного циклу: бюджетний надлишок, що збільшується в період буму (найбільш високої ділової активності), коли доходи бюджету максимальні, повинен використовуватися для фінансування дефіциту бюджету, що має місце в період рецесії (мінімальної ділової активності), коли різко скорочуються доходи бюджету. Ця концепція також має істотний недолік. Справа в тому, що фази буму та рецесії розрізняються за тривалістю і глибиною, тому суми бюджетного надлишку, який можна накопичити в період буму, і дефіциту, який накопичується в період спаду, як правило, не збігаються, тому збалансований бюджет забезпечити не вдається [10 ].
Найбільшого поширення набула концепція, згідно з якою метою держави має бути не збалансованість бюджету, а стабільність економіки. Ця ідея була висунута Кейнсом в його роботі "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936 р.) і активно використовувалася в економіках розвинених країн до середини 70-х років. Згідно поглядам Кейнса, інструменти державного бюджету (державні закупівлі, податки і трансферти) повинні використовуватися в якості антициклічних регуляторів, що стабілізують економіку на різних фазах циклу. Якщо в економіці спад, то держава з метою стимулювання ділової активності і забезпечення економічного підйому повинна збільшувати свої витрати (державні закупівлі і трансферти) і зменшувати податки, що призведе до зростання сукупного попиту. І, навпаки, якщо в економіці бум (перегрів), то держава повинна скорочувати витрати і збільшувати податки (доходи), що стримує ділову активність і «остуджує» економіку, веде до її стабілізації. Стан державного бюджету при цьому значення не має. Оскільки теорія Кейнса була спрямована на розробку рецептів боротьби з рецесією, зі спадом в економіці, що пропонувалося здійснювати, використовуючи, в першу чергу, інструменти бюджетного регулювання (збільшення державних закупівель та трансфертів, тобто витрат бюджету і зниження податків, тобто . доходів бюджету), то ця теорія заснована на ідеї «дефіцитного фінансування». У результаті використання в більшості розвинених країн у 50-ті - 60-і роки кейнсіанських рецептів регулювання економіки проблема хронічного дефіциту державного бюджету до середини 70-х років стала однією з основних макроекономічних проблем, що послужило однією з причин посилення інфляційних процесів [12].
Бюджет з профіцитом представляє собою бюджет, у якого доходи перевищують видатки. Такий стан бюджету показує, що держава не розробило фінансову політику, яка б дозволила ефективно вирішувати завдання щодо визначення напрямів розвитку країни, напрямків, що потребують додаткового фінансування [12].
Зокрема бюджет з профіцитом формується в останні роки в Російській Федерації. На базі профіциту створений стабілізуючий фонд, доходи якого становлять близько 50% доходної частини федерального бюджету. Проте ці кошти держава не використовує для підвищення інвестиційної активності, модернізації основних фондів, збільшення інноваційної активності, фінансування соціальної сфери [12].
Перевищення суми доходів і отриманих трансфертів над величиною поточних витрат характеризує величину заощаджень, які можуть бути використані для чистого придбання сектором державного управління фінансових активів, нефінансових активів, оплати боргових зобов'язань і чистих капітальних трансфертів, а якщо виключити отримані трансферти, то вийде величина власних заощаджень [ 12].
Доходи, фактично отримані при виконанні бюджету понад затверджені законом (рішенням) про бюджет, згідно з Бюджетним кодексом Російської Федерації спрямовуються органом, що виконує бюджет, на зменшення розмірів дефіциту і виплати, скорочують боргові зобов'язання бюджету, без внесення доповнень і змін до закону (рішення) про бюджеті. У разі необхідності направити додаткові доходи на інші цілі, або у разі перевищення очікуваних фактичних видатків над затвердженими більш ніж на 10% фінансування видатків бюджету понад асигнувань, затверджених законом (рішенням) про бюджет, здійснюється після внесення змін і доповнень до цього закону [12].
Профіцит бюджету автоматично викликає зміцнення рубля, за рахунок якого росте інфляція. Плата за міцний рубль - зниження темпів зростання економіки. Незважаючи на зростання цін на нафту, качати її більше немає можливості. Труба не гумова, а підтримати високі темпи можна тільки за рахунок інших галузей [12].
Довгий час профіцитний бюджет був нездійсненною мрією російського уряду. У всякому разі, до 1999 року в період низьких нафтових цін і великих зобов'язань всієї бюджетної системи країни перевищення доходів над витратами виглядало сюжетом з області фантастики. І тільки почався в 1999 році поступове зростання вартості «чорного золота» дозволив впоратися з цим завданням. Однак, як це часто буває в економіці, успішне вирішення однієї проблеми породило іншу, не менш серйозну. Адже в окремі періоди грошовий запас досягав, мало не чверті всього річного національного доходу країни. І суперечки, чи варто далі збирати такі резерви, виникали кожного разу, коли Державна дума обговорювала проект чергового закону про бюджет.
Ще до проблем запасу профіциту можна віднести - бухгалтерську і макроекономічну. З точки зору державної бухгалтерії, профіцитним грошима слід грамотно управляти, щоб вони не дешевшали з часом [12].
1.5 Бюджетно-податкова політика Російської Федерації
Відповідно до теорії Дж. Кейнса відповідність сукупного попиту сукупній пропозиції може бути досягнуто при неповній зайнятості ресурсів (внаслідок неефективності сукупного попиту). Наближення розвитку економіки до умов повної зайнятості ресурсів може бути досягнуто за допомогою спеціальних заходів державного регулювання найважливішим напрямком, якого є бюджетно-податкова політика [8].
Інструмент проведення цієї політики є державний бюджет: за допомогою податкової політики формується його дохідна частина, а за допомогою політики державних витрат - видаткова.
Бюджетно-податкова політика буває стимулююча та обмежувальна (стримуюча) [8].
Стимулююча бюджетно-податкова політика передбачає збільшення державних витрат, зниження податків або комбінування цих заходів. Як випливає з теорії Кейнса, зростання державних витрат стимулює сукупний попит на товари і послуги, а зниження податків приводить до збільшення їх пропозиції з боку товаровиробників. У сукупності ці заходи викликають зростання ВНП [8].
Обмежувальна бюджетно-податкова політика (фіскальна рестрикція) має своєю метою стримування інфляційного зростання ВНП і передбачає зниження державних витрат, збільшення податків або комбінування цих заходів. При проведенні цієї політики слід враховувати дію кривої Філліпса, згідно з якою зниження рівня інфляції зазвичай досягається ціною збільшення рівня безробіття [8].
Бюджетно-податкова політика проводиться урядом країни за участю органів законодавчої влади, які затверджують бюджети різних рівнів на майбутній рік [8].
Бюджетна система країни включає в себе 3 рівня:
Перший рівень складають федеральний бюджет і федеральні державні позабюджетні фонди.
Другий рівень включає в себе бюджети суб'єктів Російської Федерації та територіальні державні позабюджетні фонди.
Нарешті, третій рівень бюджетної системи становлять місцеві бюджети.
Консолідований бюджет Російської Федерації, у свою чергу складається з:
1) федерального бюджету;
2) консолідованих бюджетів суб'єктів Російської Федерації.
Консолідований бюджет суб'єкта Російської Федерації включає:
1) бюджет суб'єкта Російської Федерації;
2) місцеві бюджети.
Державні цільові фонди - це державні соціальні фонди, наповнення яких здійснюється за допомогою збору Єдиного соціального податку. В даний час в Росії діють 3 позабюджетних фонду - Пенсійний фонд (ПФ), Фонд соціального страхування (ФСС) і Фонди обов'язкового медичного страхування (федеральний і територіальні) - ФОМС. Ці фонди формуються за допомогою нарахувань на фонди оплати праці юридичних осіб за наступними максимальними ставками: до Пенсійного фонду - 28%; до Фонду соціального страхування - 4%; у федеральний ФОМС 0,2%, до територіальних ФОМС 3,4%. Зі зростанням фондів оплати праці працівників норми відрахувань істотно знижуються аж до мінімальних - 2% до Пенсійного фонду і нульових ставок відрахувань до решти фондів [8].
Доходи бюджетів всіх рівнів діляться на податкові і неподаткові. При цьому податкові доходи формують основну частину бюджетних надходжень - від 80 до 95% доходів бюджету в різних країнах і різні роки [8].
Податкові доходи включають надходження до бюджету відповідного рівня закріплених за даними бюджетом власних податків і належні даному рівню бюджету частини регулюючих доходів (тобто податків, за якими встановлюються нормативи відрахувань (у відсотках) до бюджетів різних рівнів) [8].
Під податком розуміється обов'язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що стягується з організацій і фізичних осіб у формі відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління грошових коштів з метою фінансового забезпечення діяльності держави і (або) муніципальних утворень [8].
Податки слід відрізняти від зборів, хоча і ті, й інші мають подібну податкову основу. Збір - це обов'язковий внесок, що стягується з організацій і фізичних осіб, сплата якого є однією з умов здійснення в їх інтересах державними органами, органами місцевого самоврядування або посадовими особами деяких юридично значущих дій, включаючи надання певних прав або видачу дозволів (ліцензій) [8] .
Із зазначених визначень слід, що властивостями податків є обов'язковість і безплатність, в той час як збори мають властивості обов'язковості та цінну, що означає надання державними органами або посадовими особами на користь платників збору певних послуг, до яких, наприклад, відносяться: реєстрація підприємства, видача ліцензії на зайняття певним видом діяльності і т.п. [8].
У найзагальнішому вигляді податки поділяються на прямі і непрямі.
Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника податків і оплачуються ним самим. До цієї групи належить більшість податків, що стягуються - податок на прибуток організацій, податок на доходи фізичних осіб, податки на майно юридичних і фізичних осіб, земельний податок тощо Непрямі податки включаються у вигляді надбавки в ціну товару і сплачуються споживачем. У цьому випадку офіційний платник податку (суб'єкт податку) не збігається з його реальним платником (носієм податку). Суб'єктом податку в даному випадку є продавець товару (як правило, його виробник), а носієм податку - кінцевий споживач цього товару. Тому непрямі податки іноді називають податками на споживання. Прикладом непрямих податків можуть бути податку на додану вартість, податок з продажів, акцизи, митні збори [13].
У складі зібраних податкових доходів федерального бюджету Російської Федерації в 2001 р. 39% припадало на податок на додану вартість, 24% - на митні збори, 18% - на податок на прибуток організацій, 13,2% - на акцизи, 3% - на податок на доходи фізичних осіб та 2% - на платежі за користування природними ресурсами. У складі податкових доходів консолідованого бюджету Російської Федерації в 2001 р. на перше місце вийшов податок на прибуток - 27,5%, на другому місці був ПДВ - 23,3%; на податок на доходи фізичних осіб припадало 12,7%, акцизи - 11,5%, ресурсні платежі - 7,6% і податки на майно - 5% всіх зібраних податків [8].
До неподаткових доходів бюджету належать:
- Доходи від використання майна, що перебуває у державній або муніципальній власності, які, у свою чергу, включають: орендну плату за тимчасове володіння і користування державним чи муніципальним майном, відсотки по залишках бюджетних коштів на рахунках у кредитних організаціях, кошти, що отримуються від передачі майна , що перебуває у державній або муніципальній власності під заставу, відсотки за кредити, надані бюджетам інших рівнів, іноземним державам або юридичним особам, прибуток, що припадає на частки у статутних капіталах господарських товариств і товариств, а також дивіденди по акціях, що належать Російської Федерації, її суб'єктам або муніципальних утворень, частина прибутку державних унітарних підприємств (ГУПов), що залишається після сплати податків;
- Доходи від продажу майна, що перебуває у державній та муніципальній власності;
- Доходи від платних послуг, що надаються бюджетними установами;
- Кошти, одержувані у вигляді штрафів, конфіскацій, компенсацій, а також на відшкодування шкоди, заподіяної Російської Федерації, її суб'єктів і муніципальних утворень;
- Доходи у вигляді фінансової допомоги, отриманої від бюджетів інших рівнів, крім бюджетних кредитів, а також безоплатні перерахування від фізичних і юридичних осіб, міжнародних організацій та урядів іноземних держав [8].
Витрати бюджетів поділяються на поточні і капітальні. Поточні витрати пов'язані з забезпеченням функціонування органів державної влади, бюджетних установ, державної підтримки бюджетів інших рівнів та окремих галузей економіки тощо Капітальні витрати забезпечують інноваційну та інвестиційну діяльність держави і включають інвестиції в діючі або новостворювані організації, бюджетні кредити на інвестиційні цілі юридичним особам, витрати на проведення капітального ремонту, а також на створення або збільшення майна, що перебуває у державній власності. У складі капітальних видатків бюджетів може формуватися бюджет розвитку [8].
Витрати бюджетів здійснюються в наступних формах:
- Асигнувань на утримання бюджетних установ;
- Коштів на оплату товарів, робіт і послуг, що виконуються за державним і муніципальним замовленням;
- Трансфертів населенню;
- Бюджетних кредитів (у тому числі податкових кредитів та інших відстрочок по сплаті податків) юридичним особам;
- Субвенцій і субсидій фізичним та юридичним особам;
- Бюджетних позичок, дотацій, субвенцій і субсидій бюджетам інших рівнів і позабюджетних фондів;
- Кредитів іноземним державам;
- Коштів на обслуговування державного боргу, включаючи видані державні та муніципальні гарантії [8].
Під дотацією розуміються бюджетні кошти, що надаються бюджету іншого рівня на безповоротній і безоплатній основі для покриття поточних витрат; під субвенцією - кошти, що надаються безоплатно як бюджетам інших рівнів, так і юридичним особам на строго визначені цілі; під субсидією - бюджетні кошти, що надаються бюджету іншого рівня, фізичній або юридичній особі на умовах часткового фінансування цільових витрат [8].
Під бюджетним кредитом розуміється надання коштів іншому бюджету або юридичній особі на поворотній і платній основі, а під бюджетної позичкою - бюджетні кошти, що надаються іншому бюджету на поворотній, безоплатній або платній засадах на строк не більше 6 місяців.
Відстрочка по сплаті податку в загальному випадку надається на термін від 1 до 6 місяців, а у разі податкового кредиту - від 3 місяців до 1 року за наявності деяких несприятливих умов діяльності підприємства. У разі заподіяння платнику податку збитків у результаті стихійного лиха, технологічної катастрофи чи інших обставин непереборної сили, а також при затримці виплат цій особі, коштів з державного бюджету при виконанні ним державного замовлення йому надається безвідсотковий податковий кредит, а у випадку загрози його банкрутства - платний податковий кредит з виплатою відсотків у розмірі діючої ставки рефінансування Центробанку [8].
Організація може отримати також інвестиційний податковий кредит на термін від 1 до 5 років. Такий кредит надається у випадку технічного переозброєння підприємства, впровадження ним нової техніки і технології або в разі виконання ним особливо важливого замовлення, пов'язаного із соціально-економічним розвитком регіону або наданням особливо важливих послуг населенню. За інвестиційний податковий кредит стягуються відсотки у межах від половини до 3 / 4 ставки рефінансування Банку Росії [8].
2. Аналіз державного бюджету Російської Федерації
2.1 Динаміка доходів і витрат на 2008-2009 рр..
Розробка, виконання та аналіз бюджетів будь-якого рівня являє собою надзвичайно складну процедуру, що включає його складання, розгляд, затвердження, власне виконання, а також контроль за виконанням, що отримало назву бюджетного процесу. Забезпечивши облік і контроль кожного етапу виконання федерального бюджету, заключним етапом бюджетного процесу є складання звіту про виконання бюджету і затвердження її в законодавчих органах влади [14].
На малюнку 3 наочно зображено, які зміни відбуваються у надходженнях до федерального бюджету
Малюнок 3. Динаміка за статтями доходів федерального бюджету на 2008-2010року
Ненафтогазовий доходи або ще їх називають доходи без обліку нафтогазових доходів. У загальному обсязі цей показник зростає, до 2010 року складе 5 741,35 млрд. руб., Збільшившись на 1 480,01 млрд. руб. по відношенню до 2008 року [14].
Податок на прибуток організацій. Ця стаття в динаміці зростає. В абсолютному вираженні ми бачимо, що до 2009 року відбувається збільшення надходжень на 50,38 млрд. руб., До 2010 ще на 52,52 млрд. руб., Що складе 636,28 млрд. руб., Загалом цей показник до 2010 році збільшився в 2 рази за темпами зростання. Питома вага цього показника знижується від 8,03% - 7,87%. Відповідно до змін у податковому законодавстві, відбулися зміни у надходженні коштів у цей розділ доходів. Прогнозується зменшення оподатковуваної бази податку на прибуток, але компенсується збільшенням за операціями з цінними паперами, також спричинили зміни за ставкою податку, а також податковим контролем від приховування прибутку [14].
Податки на товари (роботи, послуги) реалізуються на територію РФ. Частка цього розділу становить 21,13% в 2008 році, в 2009 році складе 25,64%. До 2010 року збільшиться на 1,64%. Прогнозується, що в 2010 році сума показника зросте на 802,41 млрд. руб. по відношенню до 2008 року. У податковому законодавстві сталися зміни, які спричинили за собою додаткові втрати в надходженні податку на додану вартість у зв'язку з введенням поквартальною сплати податку (встановлення податкового періоду з податку на додану вартість для всіх платників податків незалежно від розміру виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) як квартал). Але у зв'язку з проведенням податковими органами заходів щодо зміцнення платіжної дисципліни відбувається збільшення надходжень, а також збільшенням акцизів на алкоголь, тютюнову продукцію, зростання надходжень акцизів на бензин [14].
Податки на товари, що ввозяться на територію Російської Федерації. У динаміці цього показника темп зростання до 2009 року складе 1,15%, а до 2010 року 1,33%. Сума цього показника виростить від 888,97 - 1 182,54 млрд. руб. на 293,57 млрд.руб .. Питома вага цього показника зростає до 2010 року складе 14,62% збільшившись на 1,24% до 2008 року. Що характерно цього розділу, то тут зміни пов'язані, із ввезених товарів, що не підлягають оподаткуванню відповідно до чинного законодавства, а так само з товаром, звільненим від оподаткування відповідно до міжурядових угод та ін Частка оподатковуваного обороту імпорту з урахуванням застосовуваних пільг повинна скласти 87,5 відсотка від загального обсягу імпорту [14].
Інші доходи. У зв'язку з тим, що в прогнозі надходжень доходів федерального бюджету на 2008-2010 роки не були вказані інші статті розділу і прогнозування дані цих показників (доходи від використання майна, що перебуває у державній та муніципальній власності; платежі при користуванні природними ресурсами; доходи від надання платних послуг і компенсації витрат держави; доходи від продажу матеріальних і нематеріальних активів; адміністративні платежі та збори; штрафи, санкції, відшкодування збитку, цільові відрахування від всеросійських державних лотерей) - інші доходи [14].
Аналіз витрат
Відповідно до статті 21 Бюджетного Кодексу Російської Федерації класифікація видатків бюджету складається з 11 розділів. Вони є єдиними для бюджетів бюджетної системи Російської Федерації розділами та підрозділами класифікації видатків бюджетів [1].
Найбільшу питому вагу в класифікації витрат займають міжбюджетні трансферти. У 2008 році частка витрачання цих коштів становить 34,73%. У наступному році (2009) показник знижується на 2,21%. Але в грошовому еквіваленті збільшується на 141,56 млрд. руб. У середньостроковій перспективі передбачено абсолютне збільшення міжбюджетних трансфертів до 2010 року до 2 720,97 млрд. рублів, що складає на 439,41 млрд. руб. більше по відношенню до 2008 року [14].
Показник - національна оборона має динаміку зростання, з 2008 року по 2010 рік прогнозується збільшення в сумі 87,09 млрд. руб .. А прогноз по розділу національна безпека і правоохоронна діяльність збільшиться на 171,61 млрд.руб. в 1,5 рази до 2008 року. У процентному співвідношенні відбуваються коливання, спочатку він зростає, потім падає. Це пов'язано, як сумою найбільше видатків, так і з розподілом коштів по розділам [14].
SHAPE \ * MERGEFORMAT
12,61% |
7,75% |
7,94% |
10,69% |
0,83% |
0,14% |
4,68% |
1,28% |
3,22% |
4,12% |
12,01% |
34,73% |
0,00% |
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ПИТАННЯ |
НАЦІОНАЛЬНА ОБОРОНА |
НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І |
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО |
КУЛЬТУРА, кінематографії та засобів |
МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ |
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ТА СПОРТ |
СЕКРЕТНІ СТАТТІ |
Міжбюджетні трансферти |
УМОВНО ЗАТВЕРДЖЕНІ ВИТРАТИ |
Малюнок 4. Частка витрат федерального бюджету на 2008 рік
SHAPE \ * MERGEFORMAT
11,90% |
7,37% |
8,57% |
6,53% |
0,64% |
0,14% |
4,20% |
0,84% |
3,65% |
4,90% |
12,62% |
33,63% |
5,00% |
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ПИТАННЯ |
НАЦІОНАЛЬНА ОБОРОНА |
НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І |
ПРАВООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ |
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА |
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ |
ГОСПОДАРСТВО |
ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА |
ОСВІТА |
КУЛЬТУРА, кінематографії та |
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ТА СПОРТ |
СЕКРЕТНІ СТАТТІ |
Міжбюджетні трансферти |
УМОВНО ЗАТВЕРДЖЕНІ ВИТРАТИ |
Малюнок 5. Частка витрат федерального бюджету на 2010 рік
Наступним розділом, питома вага якого знижується в загальному обсязі видатків, є освіта, в 2008 році складе 4,68%. В динаміці цей показник падає, до 2009 року він знизиться на 0,47%. У грошовому вираженні це показник збільшується. Це пов'язано з реалізацією національного проекту «Освіта», також збільшенням заробітної плати вчителям. Спрямовуються асигнування на підвищення кваліфікації та перепідготовку працівників федеральних бюджетних установ, реалізація заходів соціального захисту для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, що навчаються в цих установах, асигнування дозволять забезпечити надання середньої професійної освіти студентам, вищої освіти, а саме збільшення бюджетних місць [14].
Розділ соціальна політика має важливе значення, але його фінансування займає не значну частку в загальному обсязі видатків федерального бюджету. Показник наростив свій потенціал в 2008 році, надходжень з федерального бюджету було на суму 270,86 млрд. руб., До 2010 року ця сума збільшиться на 125,68 млрд. руб. Фінансування здійснюються за рахунок субвенцій Фонду компенсацій [14].
Відповідно до бюджетної пристроєм Російської Федерації, за кожним рівнем бюджетної системи закріплені повноваження за федеральними органами - надання спеціалізованої медичної допомоги у федеральних спеціалізованих медичних установах, а також утримання збірних команд Російської Федерації та їх підготовки до спортивних змагання, олімпіад [14].
За органами державної влади суб'єктів Російської Федерації - надання спеціалізованої медичної допомоги в спеціалізованих медичних установах, організація та здійснення регіональних і міжмуніципальний програм і проектів у галузі фізичної культури і спорту [14].
Основні напрями фінансування «Охорони здоров'я»: підвищення заробітної плати медичним працівникам, оснащення поліклінік, лікарень - медичних установ новим устаткуванням, закупівлі медикаментів та реалізації пріоритетного національного проекту «Здоров'я». «Спорт і фізкультура» - проведення спортивних заходів та змагань, утримання центрів спортивної підготовки, реалізація державної програми «Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2006 - 2010 роки» [14].
Відповідно до змін у бюджетному законодавстві в структурі витрат в 2009 і 2010 році з'явиться нова стаття умовно затверджені витрати. Тобто якийсь обсяг коштів, який не розподілений по розділах і статтях, що дасть можливість планувати нові виникають зобов'язання. У відповідності зі статтею 199 БК Російської Федерації, ці витрати мають становити в обсязі не менше 2,5% загального обсягу витрат федерального бюджету на перший рік планового періоду і не менше 5% загального обсягу витрат федерального бюджету на другий рік планового періоду. Збільшення показника може відбутися за однієї умови 213 БК Російської Федерації говорить про те, що «у разі збільшення загального обсягу доходів федерального бюджету в плановому періоді (за винятком нафтогазових доходів федерального бюджету і доходів від управління коштами Резервного фонду і Фонду національного добробуту), вказане підвищення відноситься на скорочення дефіциту федерального бюджету ... і на відповідне збільшення умовно затверджених витрат »[14].
Останнім розділом витрат федерального бюджету є секретні статті. Якщо говорити про зміст цього показника, то це статті, які не оголошуються, і немає доступу до цієї інформації, а також кошти, які не рознесені за статтями, в зв'язку з поправками до федеральному законі «Про федеральному бюджеті на 2008 рік і плановий період 2009 і 2010 років ». Треба не забувати про те, що це дані прогнозовані, і якщо відбудуться зміни в економіці (високий рівень інфляції, падіння курсу долара та ін), то вони вплинуть на результативність. Даний показник має не значну похибку. Але в цілому можна побачити нарощування коштів, як у відносному, так і в абсолютному вираженні [5].
Бюджет Російської Федерації є найважливішою ланкою фінансової системи країни. Відображаючи зміст процесів виробництва і розподілу суспільного продукту і національного доходу, бюджет являє собою економічну форму утворення і використання основного централізованого фонду грошових коштів держави [14].
Федеральний бюджет повинен стати надійним інструментом реалізації економічної та соціальної політики Уряду Російської Федерації.
2.2 Дефіцит і профіцит в Російській Федерації з 2008 р.
У 2009 році практично весь обсяг дефіциту фінансується за рахунок коштів Резервного фонду (чисте боргове фінансування очікується на рівні 396,1 млрд. рублів у порівнянні з об'ємом дефіциту 3 217,6 млрд. рублів). Велика частина дефіциту наступного року також фінансується за рахунок коштів Резервного фонду, а також частково за рахунок коштів Фонду національного добробуту. У 2010 році дефіцит федерального бюджету буде на 76,5% фінансуватиметься за рахунок використання коштів Резервного фонду і Фонду національного добробуту і на 23,5% (691,0 млрд. рублів) за рахунок інших джерел, у тому числі за рахунок державних запозичень, в 2011 році - відповідно на 39,4% за рахунок коштів Фонду національного добробуту і на 60,6% за рахунок інших джерел (1171,7 млрд. рублів), в 2012 році - на 49,1% за рахунок використання коштів Фонду національного добробуту і на 49,6% (798,5 млрд. рублів) за рахунок інших джерел, у тому числі за рахунок державних запозичень [6].
Структура джерел фінансування дефіциту федерального бюджету наведена на малюнку 6
Використання Резервного фонду на фінансування дефіциту федерального бюджету призведе до того, що вже в 2010 році він, виявиться, повністю вичерпано. У 2011-2012 роках фонд поповнюватися не буде. Всі кошти, які мали б надходити в нього протягом року, будуть направлятися на фінансування поточних витрат бюджету протягом року [6].
Малюнок 6. Джерела фінансування дефіциту федерального бюджету (млрд. рублів)
Передбачуване використання коштів Фонду національного добробуту на фінансування частини трансферту з федерального бюджету (для фінансування дефіциту Пенсійного фонду) веде до поступового зниження обсягів фонду. При подальшому використанні фонду в таких обсягах він може бути вичерпаний повністю вже в 2014-2015 роках, що знову загострить проблему забезпечення пенсійної системи. У зв'язку з цим необхідно забезпечити довгострокову збалансованість пенсійної системи при одночасному гідному рівні пенсійного забезпечення [6].
Після вичерпання коштів Резервного фонду в 2010 році бюджетна політика буде більшою мірою орієнтована на фінансування дефіциту федерального бюджету за допомогою державних запозичень.
Низький рівень державного боргу дозволяє проводити таку політику, не побоюючись за збереження боргової стійкості Російської Федерації. Незважаючи на різке погіршення зовнішніх умов економічного розвитку і серйозне тягар боргового навантаження, що припадає на корпоративний сектор, показники боргової стійкості Російської Федерації залишаються одними з кращих у світі [6].
Політика в галузі державного боргу Російської Федерації на 2010 - 2012 роки буде спрямована на:
- Забезпечення збалансованості федерального бюджету, при збереженні досягнутої в останні роки високого ступеня боргової стійкості;
- Розвиток національного ринку державних цінних паперів;
- Активне використання інструменту видачі державних гарантій Російської Федерації [6].
Ключовими завданнями в галузі державних внутрішніх запозичень стануть, підвищення ліквідності ринкової частки державного внутрішнього боргу, вираженого в державних цінних паперах, і збереження оптимальної дюрації (точка рівноваги термінів дисконтованих платежів) та прибутковості на ринку державних цінних паперів.
Програма державних внутрішніх запозичень Російської Федерації на 2010 -2012 роки розробляється з урахуванням можливого попиту на державні цінні папери з боку різних категорій інвесторів і передбачає значне позитивне сальдо запозичень на внутрішньому ринку [6].
За оцінкою Мінфіну Росії, сальдо по державних цінних паперів складе: у 2010 році - 568,4 млрд. рублів, в 2011 році - 748,6 млрд. рублів і в 2012 році - 236,5 млрд. рублів. При цьому в 2010 році залучення складе 844,1 млрд. рублів при погашенні 275,7 млрд. рублів, в 2011 році - відповідно 957,5 млрд. рублів і 208,9 млрд. рублів і в 2012 році - відповідно 755 400 000 000 . рублів і 518,9 млрд. рублів [6].
Мінфін Росії для підтримки ліквідності ринку і з метою побудови індикативної кривої прибутковості буде проводити розміщення на ринку базових випусків з терміном обігу 3, 5 і 10 років [2].
У 2010 - 2012 роках показники прибутковості по державних цінних паперів очікуються на рівні, близькому до сформованому в даний час. Можливе зростання прибутковості по рублевих інструментам (за короткостроковими інструментам - до 9,5-10,5% і по середньострокових і довгострокових інструментів - до 11,0-11,5% і 11,5-12,0% відповідно) може бути викликаний факторами, пов'язаними зі зміною курсу рубля до іноземних валют, зміною обсягів валютних резервів, коригуванням ціни на нафту і зростанням процентних ставок на боргових ринках за кордоном [6].
Витрати на обслуговування державного боргу Російської Федерації складуть в 2010 році 304,0 млрд. рублів, в 2011 році - 450,6 млрд. рублів і в 2012 році - 561,0 млрд. рублів. Частка витрат на обслуговування держборгу у витратах федерального бюджету збільшиться при цьому з 2,0% в 2009 році до 5,8% в 2012 році на малюнку 7
Малюнок 7. Частка витрат на обслуговування державного боргу у витратах федерального бюджету,%
У сфері державних зовнішніх запозичень Російської Федерації основними принципами боргової політики у 2010 - 2012 роках є:
- Часткове фінансування дефіциту федерального бюджету за рахунок державних запозичень на міжнародних фінансових ринках шляхом випуску облігаційних позик Російської Федерації (табіца 1);
- Повна відмова від залучення нових кредитів урядів іноземних держав.
Таблиця 1. Залучення грошових коштів на міжнародних фінансових ринках у 2010-2012 роках (млрд. дол США)
| 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | |
| залучення | 0,0 | 17,8 | 20,7 | 20,0 |
| погашення | 1,6 | 1,5 | 3,1 | 1,3 |
| «Чисте» притягнення | - | 16,3 | 17,6 | 18,7 |
1) прискорена реалізація більшості чинних проектів, що реалізовуються в рамках угод про позики. У 2010-2012 роках залучення коштів за кредитами (позиками) міжнародних фінансових організацій планується в обсязі 334,7 млн. доларів США, 181,3 млн. доларів США, 84,8 млн. доларів США відповідно;
2) розширення практики надання гарантій Російської Федерації з проектами, що реалізуються за участю міжнародних фінансових організацій;
3) впровадження практики спільної з міжнародними фінансовими організаціями реалізації проектів на основі консультаційно-аналітичного та експертного сприяння міжнародних фінансових організацій без здійснення державних запозичень Російської Федерації на додаток до існуючої формі реалізації проектів на основі запозичень. При цьому вибір інструменту співпраці з міжнародними фінансовими організаціями (залучення позики або фінансування проекту за рахунок коштів федерального бюджету при консультаційно-аналітичному сприяння МФО для реалізації проекту) буде визначатися окремо для кожного проекту [6].
У результаті проведеної боргової політики державний борг Російської Федерації станом на 1 січня 2011 року складе 5 499,2 млрд. рублів, на 1 січня 2012 року - 7 026,8 млрд. рублів і на 1 січня 2013 року - 8 275 400 000 000 . рублів [6].
Таким чином, сукупний обсяг державного боргу Російської Федерації складе 15,41% ВВП на кінець 2012 року (рисунок 8). При цьому до кінця 2012 року частка внутрішнього боргу в сукупному обсязі держборгу складе 52,5% при відповідному зниженні частки зовнішнього боргу [6].
Малюнок 8. Державний борг Російської федерації до ВВП,%
У зв'язку з актуальністю і затребуваністю інструменту державних гарантій Російської Федерації в 2010-2012 роках продовжиться їх надання по більшості напрямків державної підтримки, передбачених у 2009 році, в тому числі:
- В рамках антикризових заходів, що вживаються Урядом Російської Федерації (за кредитами, залученими організаціями на здійснення основної виробничої діяльності та капітальні вкладення, а також на погашення кредитів та облігаційних позик зазначених організацій, залучених раніше на здійснення основної виробничої діяльності та капітальні вкладення) - 300, 0 млрд. рублів, у разі якщо такі державні гарантії Російської Федерації не були надані у 2009 році;
- В рамках реалізації пріоритетного національного проекту «Доступне й комфортне житло - громадянам Росії» (за запозиченнями ВАТ «АІЖК») - 44,0 млрд. рублів;
- Відповідно до вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) за зобов'язаннями страхування військових ризиків, ризиків викрадення та інших подібних ризиків відповідальності авіаперевізників перед третіми особами - 76,5 млрд. рублів;
- Для реалізації інвестиційних проектів на території Чеченської Республіки - 10,0 млрд. рублів;
- Для підтримки експорту промислової продукції - 8,0 млрд. доларів США;
- За позиками, залученим ГК «Роснанотех» на здійснення інвестиційних проектів - 120,0 млрд. рублів;
- За позиками, залученим відібраними у порядку, встановленому Урядом Російської Федерації, юридичними особами на здійснення інвестиційних проектів у валюті Російської Федерації - 100,0 млрд. рублів, в іноземній валюті - 3,3 млрд. доларів США;
- За проектами, що реалізуються за участю міжнародних фінансових організацій - 2,7 млрд. доларів США [6].
Планований обсяг надання державних гарантій Російської Федерації в 2010-2012 роках складе:
- У валюті Російської Федерації - у загальній сумі 650,5 млрд. рублів;
- В іноземній валюті - 14,0 млрд. доларів США.
У 2010-2012 роках необхідно передбачити бюджетні асигнування на можливе виконання вищевказаних державних гарантій за рахунок джерел фінансування дефіциту федерального бюджету в загальній сумі 233,3 млрд. рублів (у тому числі в 2010 році в сумі 105,2 млрд. рублів, в 2011 році - 61,7 млрд. рублів і в 2012 році - 66,4 млрд. рублів) [6].
Політика в галузі відновлення дореформених заощаджень громадян Російської Федерації буде спрямована на збільшення обсягу коштів, що передбачаються для проведення компенсаційних виплат, а також на охоплення всіх категорій громадян, включаючи їх спадкоємців, які мають право на отримання компенсації [6].
У 2010 році на компенсаційні виплати по гарантованих заощадженнях громадян передбачаються кошти федерального бюджету в сумі 85 млрд. рублів, в 2011 році - 85,0 млрд. рублів і в 2012 році -100,0 млрд. рублів.
3 Прогноз бюджету Російської Федерації до 2012 року
При прогнозуванні доходів федерального бюджету враховувалися передбачувані до прийняття в 2009 році зміни і доповнення до законодавства Російської Федерації і відповідні нормативні правові акти Уряду Російської Федерації, які набирають чинності з 1 січня 2010 року [6].
У частині податкового законодавства передбачається реалізація таких рішень:
1) індексація специфічних ставок акцизів на тютюнові вироби: на сигарети з фільтром - у середньому на 30 відсотків, на сигарети без фільтра (цигарки) - на 50 відсотків;
2) підвищення діючих розмірів державного мита за вчинення юридично значимих дій і оптимізація розмірів державного мита за нововведені юридично значимих дії;
У частині бюджетного законодавства будуть здійснюватись наступні заходи:
1) збільшення нормативу зарахування до федерального бюджету податку на видобуток корисних копалин на нафту і газовий конденсат з 95 до 100 відсотків;
2) зарахування до федерального бюджету доходів від управління коштами Резервного фонду і Фонду національного добробуту з 1 січня 2010 р. до 1 лютого 2012 [6].
У частині законодавства про Банк Росії заплановане збільшення з 50 до 75% нормативу зарахування в доход федерального бюджету фактично отриманої Банком Росії прибули за підсумками року, що залишається після сплати податків і зборів [6].
У частині митного законодавства передбачається введення специфічної ставки вивізного мита на нікель у залежності від зміни світових цін на нікель [6].
Вищеназвані зміни призведуть до збільшення доходів федерального бюджету в 2010 році на 213,6 млрд. рублів (0,5% до ВВП), в 2011 році - на 203,6 млрд. рублів (0,4% до ВВП), у 2012 році - на 175,7 млрд. рублів (0,3% до ВВП).
Динаміка доходів федерального до ВВП у 2008-2012 роках представлена на рисунку 9
Малюнок 9. Доходи федерального бюджету
Динаміка доходів федерального бюджету характеризується зниженням з 22,3% до ВВП у 2008 році до 15,0% до ВВП в 2012 році. Найбільше зниження відзначається в 2009 році в порівнянні з 2008 роком: на 5,6% до ВВП за доходами федерального бюджету на 2009 рік, затвердженим Федеральним законом від 24 листопада 2008 р. № 204-ФЗ «Про федеральному бюджеті на 2009 рік і на плановий період 2010 і 2011 років »у діючій редакції (далі - Федеральний закон) і на 5,0% до ВВП за уточненою оцінкою доходів федерального бюджету за 2009 рік. При цьому загальна сума доходів федерального бюджету за 2009 рік за уточненою оцінкою, розрахована на основі показників прогнозу соціально-економічного розвитку Російської Федерації на 2010 рік і на плановий період 2011 та 2012 років, представленого Міністерством економічного розвитку Російської Федерації у вересні ц.р., склала 6 713,8 млрд. рублів, що відповідає загальному обсягу доходів федерального бюджету, затвердженого Федеральним законом [4].
В «Основних напрямах бюджетної та податкової політики на 2009 і на період 2010-2012 роки» головний акцент зроблений на завданню забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи, посилення її ролі у стимулюванні довгострокового зростання економіки і підвищення рівня життя населення, прискорення інноваційного розвитку країни та формування сталого механізму пенсійного забезпечення на тривалу перспективу.
Відповідно до бюджетної стратегією Мінфіну передбачається, що витрати бюджетної системи в реальному обчисленні (з урахуванням інфляції) будуть зростати, а їх частка у ВВП буде скорочуватися в середньому 0,18% за рік. У рамках бюджетної системи намічено збільшення ролі регіональних бюджетів з скороченням федеральної частки у витратах (на 0,25% за рік) [4].
Тобто в середньостроковому і довгостроковому плані передбачається збереження існуючої моделі бюджетної політики, що виходить з необхідності скорочення частки державних витрат у ВВП. Це обгрунтовується прагненням забезпечити збалансованість бюджетної системи й підтримати темпи зростання. Однак викликає сумнів, що такий підхід дозволить повною мірою реалізувати завдання докорінної модернізації економіки і використовувати такі фактори економічного зростання, як стимулювання інвестицій і збільшення грошових доходів населення [4].
Згідно з даними ООН, в середньому витрати центральних урядів розвинених держав становлять приблизно 29% ВВП. У той же час частка витрат федерального бюджету Російської Федерації по відношенню до ВВП приблизно в два рази менше цього рівня, становлячи близько 16% - 17% ВВП. Це суттєво послаблює роль федерального уряду Росії у перерозподілі національних ресурсів відповідно до оголошеними національними пріоритетами [6].
У Бюджетному посланні особливо наголошувалося завдання підвищення достовірності та надійності економічного прогнозування, що має мінімізувати внесення численних і часто значних змін у вже затверджені бюджети [6].
Аналіз проекту бюджету на 2009-2012 роки показує, що прогнозні оцінки вихідних економічних показників, на основі яких будується макроекономічний прогноз і ведеться розрахунок основних параметрів бюджету, в цілому ряді випадків потребує додаткової аргументації. Зокрема, це стосується прогнозних оцінок темпів зростання експорту та імпорту, рівня інфляції, темпів і обсягів зростання ВВП. Так, наприклад, оцінка прогнозу знову виходить з заниженого рівня інфляції [6].
Причому на тлі планованого зниження рівня інфляції в прогноз закладається прискорене зростання тарифів на електроенергію, послуги ЖКГ тощо Крім того, у трьох літньому періоді передбачається ослаблення рубля (до 27,5 рублів за долар у 2011 р.). Такі різноспрямовані тенденції роблять прогноз щодо зниження рівня інфляції заскладним [6].
Як наслідок, виникає необхідність коректувати оцінки ВВП і базові бюджетні показники. У проекті бюджету передбачається, що після закінчення 2009 р. інфляція складе 8,5%, тоді як спочатку затверджений показник на той же рік у попередньому трирічному бюджеті був затверджений на рівні 6,5% [6].
Обсяг ВВП і фактично отриманих бюджетних доходів щорічно значно перевищують прогнозні оцінки. Так, у законі про бюджет на 2009 рік обсяг прогнозованого ВВП (близько 51500 млрд. Руб.) Майже на третину більше спочатку затвердженого показника. Аналогічна картина - за основними бюджетними параметрами. Обсяг запланованих доходів федерального бюджету на 2009 рік складе 10,9 трлн. руб., що більш ніж на 46% перевищує затверджені параметри, які спочатку були закладені на той же рік у попередньому трирічному бюджеті. Загальний обсяг витрат планується в розмірі 9024 млрд. руб., що більш ніж на 20% більше спочатку затвердженого показника [6].
Очевидно, що значні розбіжності факту і прогнозу основних показників, що виходять за рамки звичайної коригування, призводять до необхідності значних змін раніше затверджених основних характеристик і, відповідно, більшості показників федерального бюджету на 2009 і 2010 роки. Все це в кінцевому підсумку не дозволяє належним чином реалізувати основні переваги наскрізного трирічного бюджетного планування, не забезпечує передбачуваність і стабільність на середньострокову перспективу бюджетних проектувань та бюджетної політики в цілому [6].
При постійно зростаючих доходах бюджету все більша їх частина не використовується на вирішення завдань соціально-економічного розвитку країни, а йде на поповнення величезного за розміром профіциту і перераховується до Резервний фонд і Фонд національного добробуту. Так, обсяг Резервного фонду станом на кінець року збільшиться з 3,5 трлн. рублів в 2008 році до 6,8 трлн. рублів в 2011 році, а обсяг Фонду національного добробуту за цей же період зросте з 2,7 до 6,1 трлн. рублів. Тобто в сумарному вираженні обсяг цих фондів до 2011 року складе близько 20% ВВП [6].
Не реалізована також завдання значного зниження профіциту федерального бюджету в 2009 році і досягнення його повної збалансованості за доходами і видатками у 2010 році. Як і раніше значну частину вилучених з економіки і соціальної сфери коштів передбачається фактично виводити з бюджету і «заморожувати» на рахунках зазначених фондів [6].
Головним аргументом на користь такого підходу є переконання, що вжиті заходи у вигляді створення і підтримки стабілізаційних фондів, виконають функцію «надійної страховки» і гарантують стабільність бюджету при падінні нафтових цін на період 1-2 років, а також будуть сприяти зниженню інфляції. Однак представляється, що стійкість бюджету та фінансової системи в цілому в довгостроковому плані в набагато більшою мірою буде залежати від підйому та модернізації реального сектора економіки. На вирішення цих завдань, стимулювання інвестиційної діяльності, в першу чергу повинна бути спрямована бюджетно-податкова політика [6].
Динаміка основних параметрів бюджетної системи Російської Федерації на 2010 рік і плановий період 2011 та 2012 років характеризується очікуваної стабілізацією, після істотного зниження в 2009 році, доходів на рівні 31-32%% ВВП, зниженням загального обсягу видатків з 41,3% до 34, 1% ВВП і дефіциту з 9,6% до 3,2% ВВП (таблиця 2):
Таблиця 2. Основні характеристики бюджетної системи Російської Федерації (млрд. руб.)
| Показники | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 |
| Доходи, всього | 16 169,1 | 12 363,9 | 13 652,1 | 15 404,9 | 16 556,8 |
| %% До ВВП | 38,8 | 31,7 | 31,6 | 32,0 | 30,8 |
| Федеральний бюджет | 9 275,9 | 6 713,8 | 6 950,0 | 7 455,7 | 8 069,6 |
| Бюджети державних позабюджетних фондів РФ | 3 253,3 | 3 411,6 | 4 794,7 | 5 541,0 | 6 057,4 |
| - У тому числі доходи без урахування міжбюджетних трансфертів | 1 654,4 | 1 324,3 | 2 176,4 | 3 279,4 | 3 577,9 |
| Консолідовані бюджети суб'єктів РФ | 6 198,8 | 5 686,0 | 5 505,3 | 5 634,4 | 5 735,1 |
| - У тому числі доходи без урахування міжбюджетних трансфертів | 5 073,3 | 4 211,8 | 4 382,2 | 4 642,2 | 4 850,1 |
| Територіальні фонди обов'язкового медичного страхування | 536,7 | 479,1 | 502,8 | 558,2 | 617,7 |
| - У тому числі доходи без урахування міжбюджетних трансфертів | 166,7 | 114,0 | 143,5 | 27,6 | 59,2 |
| Видатки, всього | 14 157,0 | 16 101,7 | 16 946,4 | 17 588,4 | 18 289,3 |
| %% До ВВП | 34,0 | 41,3 | 39,2 | 36,6 | 34,1 |
| Федеральний бюджет | 7 570,9 | 9 931,4 | 9 886,9 | 9 389,8 | 9 681,0 |
| - У тому числі витрати без урахування міжбюджетних трансфертів | 4 893,9 | 6 386,7 | 6 167,6 | 6 159,1 | 6 341,1 |
| Бюджети державних позабюджетних фондів РФ | 2 897,8 | 3 508,9 | 4 828,0 | 5 536,5 | 6 048,8 |
| - У тому числі витрати без урахування міжбюджетних трансфертів | 2 728,7 | 3 397,8 | 4 717,6 | 5 268,4 | 5 751,3 |
| Консолідовані бюджети суб'єктів РФ | 6 253,1 | 6 109,1 | 5 829,4 | 5 888,3 | 5 864,8 |
| - У тому числі витрати без урахування міжбюджетних трансфертів | 6 033,1 | 5 838,1 | 5 558,4 | 5 602,7 | 5 579,2 |
| Територіальні фонди обов'язкового медичного страхування | 500,1 | 479,1 | 502,8 | 558,2 | 617,7 |
| Дефіцит (-) / профіцит (+), всього | 2 012,1 | -3 737,8 | -3 294,3 | -2 183,5 | -1 732,5 |
| %% До ВВП | 4,8 | -9,6 | -7,6 | -4,5 | -3,2 |
Таблиця 3. Структура доходів і витрат бюджетної системи Російської Федерації
| Показники | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 |
| Доходи до перерахування міжбюджетних трансфертів,% до загального обсягу доходів бюджетів бюджетної системи Російської Федерації | |||||
| Федеральний бюджет | 57,4 | 54,3 | 50,9 | 48,4 | 48,7 |
| Консолідовані бюджети суб'єктів РФ | 31,4 | 34,1 | 32,1 | 30,1 | 29,3 |
| Бюджети державних позабюджетних фондів РФ | 10,2 | 10,7 | 15,9 | 21,3 | 21,6 |
| в т.ч. Пенсійний фонд РФ | 6,2 | 7,5 | 12,7 | 17,1 | 17,3 |
| Бюджети територіальних фондів обов'язкового медичного страхування | 1,0 | 0,9 | 1,1 | 0,2 | 0,4 |
| Доходи після перерахування міжбюджетних трансфертів,% до загального обсягу доходів бюджетів бюджетної системи Російської Федерації | |||||
| Федеральний бюджет | 40,5 | 25,5 | 23,5 | 27,3 | 28,4 |
| Консолідовані бюджети суб'єктів РФ | 38,3 | 46,0 | 40,3 | 36,6 | 34,6 |
| Бюджети державних позабюджетних фондів РФ | 20,1 | 27,6 | 35,1 | 36,0 | 36,6 |
| в т.ч. Пенсійний фонд РФ | 17,2 | 23,3 | 31,2 | 31,0 | 31,5 |
| Бюджети територіальних фондів обов'язкового медичного страхування | 3,3 | 3,9 | 3,7 | 3,6 | 3,7 |
| Частка міжбюджетних трансфертів у доходах,% | |||||
| Консолідовані бюджети суб'єктів РФ | 18,2 | 25,9 | 20,4 | 17,6 | 15,4 |
| Бюджети державних позабюджетних фондів РФ | 49,1 | 61,2 | 54,6 | 40,8 | 40,9 |
| в т.ч. Пенсійний фонд РФ | 59,3 | 67,6 | 59,3 | 44,9 | 45,2 |
| Бюджети територіальних фондів обов'язкового медичного страхування | 68,9 | 76,2 | 71,5 | 95,1 | 90,4 |
| Витрати (без урахування трансфертів, що перераховуються до інших бюджетів бюджетної системи),% до загального обсягу видатків бюджетів бюджетної системи Російської Федерації | |||||
| Федеральний бюджет | 34,6 | 39,7 | 36,4 | 35,0 | 34,7 |
| Консолідовані бюджети суб'єктів РФ | 42,6 | 36,3 | 32,8 | 31,9 | 30,5 |
| Бюджети державних позабюджетних фондів РФ | 19,3 | 21,1 | 27,8 | 30,0 | 31,4 |
| в т.ч. Пенсійний фонд РФ | 18,8 | 18,5 | 25,2 | 27,2 | 28,5 |
| Бюджети територіальних фондів обов'язкового медичного страхування | 3,5 | 3,0 | 3,0 | 3,2 | 3,4 |
Крім того, частину видаткових зобов'язань Російської Федерації і суб'єктів Російської Федерації виповнюється за рахунок коштів державних позабюджетних фондів, у тому числі за рахунок наданих їм трансфертів. Загальною тенденцією в 2009-2012 роках є суттєве збільшення, у результаті рішень з проведеної пенсійної реформи, частки витрат Пенсійного фонду Російської Федерації [6].
Основні характеристики федерального бюджету на 2010 рік і на плановий період 2011 і 2012 рік сформовані на основі прогнозу соціально-економічного розвитку Російської Федерації на 2010-2012 роки (таблиця 4):
Таблиця 4. Основні характеристики федерального бюджету на 2010 рік і плановий період 2011 та 2012 років
| Показник | Звіт | 2009 * | Прогноз | |||||
| 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2010 | 2011 | 2012 | ||
| Доходи, млрд. руб. | 5127,2 | 6278,9 | 7781,1 | 9 275,9 | 6 713,8 | 6 950,0 | 7 455,7 | 8 069,6 |
| %% До ВВП | 23,7 | 23,3 | 23,5 | 22,3 | 17,2 | 16,1 | 15,5 | 15,0 |
| Витрати, млрд. руб. | 3514,3 | 4284,8 | 5986,6 | 7570,9 | 9 931,4 | 9 886,9 | 9 389,8 | 9 681,0 |
| %% До ВВП | 16,3 | 15,9 | 18,1 | 18,2 | 25,5 | 22,9 | 19,5 | 18,0 |
| Дефіцит / профіцит, млрд. руб. | 1 612,9 | 1 994,1 | 1 794,6 | 1 705,1 | -3 217,6 | -2 936,9 | -1 934,1 | -1 611,4 |
| %% До ВВП | 7,5 | 7,4 | 5,4 | 4,1 | -8,3 | -6,8 | -4,0 | -3,0 |
У 2010-2012 роках передбачається зниження доходів федерального бюджету з 17,2% до ВВП у 2009 році до 16,1% в 2010, 15,5% в 2011 році, з подальшим зниженням в 2012 році до 15,0% до ВВП. У номінальному вираженні в 2010-2012 роках планується зростання доходів у середньому на 6,3% на рік (таблиця 5):
Таблиця 5. Динаміка доходів федерального бюджету
| Показник | 2008 | 2009 | Прогноз | ||
| 2010 | 2011 | 2012 | |||
| Доходи, всього (млрд. рублів) | 9 275,9 | 6 713,8 | 6 950,0 | 7 455,7 | 8 069,6 |
| в тому числі: | |||||
| Нафтогазові доходи (млрд. рублів) | 4 389,4 | 2 797,6 | 3 194,7 | 3 311,8 | 3 503,1 |
| Ненафтогазовий доходи (млрд. рублів) | 4 886,5 | 3 916,2 | 3 755,3 | 4 143,9 | 4 566,5 |
| Темпи приросту доходів до попереднього року,% | 19,2 | -27,6 | 3,5 | 7,3 | 8,2 |
| в тому числі: | |||||
| Нафтогазові доходи | 51,5 | -36,3 | 14,2 | 3,7 | 5,8 |
| Ненафтогазовий доходи | 0,1 | -19,9 | -4,1 | 10,3 | 10,2 |
| Нафтогазові доходи | 47,3 | 41,7 | 46,0 | 44,4 | 43,4 |
| Ненафтогазовий доходи | 52,7 | 58,3 | 54,0 | 55,6 | 56,6 |
Граничний обсяг видатків федерального бюджету на 2010 рік і на плановий період 2011 та 2012 років визначений виходячи з прогнозу надходження доходів у федеральний бюджет і джерел покриття дефіциту з урахуванням обмежень, необхідних для забезпечення макроекономічної стабільності, довгострокової збалансованості та стійкості бюджетної системи (таблиця 6):
Таблиця 6. Розрахунок граничного обсягу витрат федерального бюджету (млрд. рублів)
| Показник | 2009 | Проект | ||
| 2010 | 2011 | 2012 | ||
| Доходи | 6 713,8 | 6 950,0 | 7 455,7 | 8 069,6 |
| %% До ВВП | 17,2 | 16,1 | 15,5 | 15,0 |
| Джерела покриття дефіциту | 3 217,6 | 2 936,9 | 1 934,1 | 1 611,4 |
| %% До ВВП | 8,3 | 6,8 | 4,0 | 3,0 |
| Витрати (граничний обсяг) | 9 931,4 | 9 886,9 | 9 389,8 | 9 681,0 |
| %% До ВВП | 25,5 | 22,9 | 19,5 | 18,0 |
| в тому числі умовно затверджувані | 234,7 | 484,1 | ||
| %% До загального обсягу витрат | 2,5 | 5,0 | ||
Прийняті для формування проекту федерального бюджету, об'єктивно обумовлені макроекономічні обмеження задають «стелі» витрат федерального бюджету при їх скорочення в номінальному вираженні в 2010-2011 роках і деяке збільшення в порівнянні з попереднім роком у 2012 році.
При цьому, незважаючи на скорочення загального обсягу витрат у реальному вираженні та їх частки у ВВП обсяг видатків федерального бюджету по відношенню до ВВП у 2010-2012 роках буде перевищувати показники 2005-2006 років (15,9-16,3% ВВП) та 2007 -2008 років (18,1-18,2% ВВП) [6].
Особливо значним це перевищення буде в 2010 році, що викликано необхідністю виконання прийнятих видаткових зобов'язань і реалізації антикризового плану Уряду Російської Федерації, що включає, в тому числі, рішення про відстрочення введення рішення про збільшення страхових внесків до системи соціального страхування, що приводить до значного збільшення витрат федерального бюджету на фінансування дефіциту Пенсійного фонду Російської Федерації (таблиця 7):
Таблиця 7. Динаміка витрат федерального бюджету
Основними джерелами фінансування дефіциту федерального бюджету в 2010 році є кошти Резервного фонду, в 2011-2012 роках - кошти Фонду національного добробуту й інші джерела фінансування дефіциту федерального бюджету (таблиця 8):
Таблиця 8. Джерела покриття дефіциту федерального бюджету (млрд. рублів)
У зв'язку з використанням більшої частини накопичених в Резервному фонді ресурсів на забезпечення збалансованості федерального бюджету в 2009 році (понад 70%) і нафтогазових доходів федерального бюджету в 2010-2012 роках в повному обсязі на покриття витрат, надходження коштів у Резервний фонд і Фонд національного добробуту не плануються, в зв'язку з чим кошти Резервного фонду будуть вичерпані в 2010 році (за винятком коштів, розміщених у фінансових активах) (таблиця 9):
Таблиця 9. Прогноз обсягів Резервного фонду (млрд. рублів)
*- Доходи від управління Резервним фондом у 2010-2012 роках підлягають зарахуванню до доходів федерального бюджету;
** - Кошти Резервного фонду, розміщені у фінансових активах
Обсяг коштів Фонду національного добробуту знизиться з 2,6 трлн. Рублів на початок 2009 року до 1,1 трлн. Рублів на кінець 2012 року (таблиця 10):
Таблиця 10. Прогноз обсягів Фонду національного добробуту (млрд. рублів)
*- Доходи від управління Фондом національного добробуту в 2010-2012 роках підлягають зарахуванню до доходів федерального бюджету;
** - З урахуванням доходів від управління коштами Фонду національного добробуту за 2012 рік в обсязі 14,0 млрд. рублів, що надходять до 1 лютого 2013
При цьому значна частина коштів Фонду національного добробуту в обсязі 655,0 млрд. руб. розміщена на депозитах у ВЕБ [6].
У 2010-2012 роках підвищується (таблиця 11):
Таблиця 11. Інші джерела фінансування дефіциту федерального бюджету в 2009-2012 роках (млрд. рублів)
Плановані основні характеристики федерального бюджету забезпечують адаптацію бюджетної системи до нових умов і створення передумов для сталого соціально-економічного розвитку в посткризовий період [6].
Висновок
Підводячи підсумки розгляду державний бюджет, приходимо до висновку, що вплив на економіку державних витрат і податків суперечливо: з одного боку, державні витрати створюють додатковий платоспроможний попит і тим самим дозволяють стимулювати економічне зростання, але з іншого боку, використовуване для цієї мети оподаткування населення може скорочувати його споживчий попит. Держава намагається залучити в оборот тимчасово вільні кошти, створити, шляхом перерозподілу оптимальні умови для відтворювального процесу.
Як найбільша економічна реальність, яка охоплює всі сфери життя країни, державні витрати відіграють центральну роль при визначенні структури споживання, інвестицій і прибутку в економіці.
Зміна державних витрат і податків впливає на величину доходу. Це підвищує можливості використання фіскальної політики для стабілізації економіки. Коли економіка переживає спад, можливо, для розширення випуску слід знижувати податки або збільшувати державні витрати. А коли економіка на підйомі, слід було б підвищувати податки і скорочувати витрати, щоб повернути економіку до стану повної зайнятості.
На практиці фіскальна політика активно використовується з метою стабілізації економіки. Розширення державних витрат і зниження податків застосовується, коли треба допомогти економіці вибратися з кризи. Зниження витрат і збільшення податків практикується, коли треба загальмувати надмірний підйом.
В даний час бюджетно-податкова політика і бюджет невіддільні одне від одного. Ця політика є найважливішим інструментом формування державного бюджету. З іншого боку вона включає в себе теоретичну основу і на практиці визначає статті витрат бюджетних коштів.
Через податкову політику і бюджетне фінансування надається можливість впливати на різні сторони господарювання, сприяючи прискоренню відновлення виробничих фондів, якнайшвидшого впровадження у виробництво науково-технічного прогресу.
Однак не у всіх країнах бюджетно-податкова політика здатна забезпечити стабільне надходження грошових коштів у державну скарбницю. Ряду країн, особливо країн, що розвиваються, доводиться стикатися з таким явищем, як бюджетний дефіцит. В даний час дуже нагальною є проблема державного боргу. Особливо гостро це питання стоїть в країнах з економікою, що розвивається.
Заходи фіскальної політики не завжди успішні. Часом вони супроводжуються обтяжливими проявами, можуть навіть перешкоджати стабілізації національної економіки. Іноді це неминучі хвороби зростання, а кінцевий результат буде позитивним.
Вивчення джерел формування державного бюджету, а також факторів, що спричиняють за собою дефіцит бюджету, є однією з найважливіших завдань ряду державних інститутів. Також, раціональне використання державою свого бюджету веде до підвищення рівня життя населення.
Необхідно удосконалювати бюджетний механізм і зміцнювати його дохідну базу для зміцнення грошового обігу і фінансового становища.
Всебічне вивчення цього питання, а також грамотне використання механізмів бюджетно-податкової політики дозволяє забезпечити стабільні темпи економічного зростання, можливість використання державою економічних важелів регулювання.
Підводячи підсумки, проблема держбюджету, незалежно від місця і часу, буде залишатися актуальною. Але грамотно сформована і послідовно проводиться бюджетно-податкова політика, як правило, характеризується досягненням макроекономічної стабільності, збалансованістю державних фінансів і веде до стабільного, урівноваженого і не побоюся цього слова процвітаючому способу життя всіх суб'єктів держави.
Список використаних джерел та літератури:
1. Бюджетний кодекс Російської Федерації. Офіційний текст. -2-ге вид,-М.: Видавництво НОРМА, 2000.
2. Наказ Мінфан Росії № 96 від 28.08.2009
3. Проект Федерального закону від 24 листопада 2008 р. № 204-ФЗ «Про федеральному бюджеті на 2009 рік і на плановий період 2010 та 2011 років»
4. Проект Федерального закону «Про внесення змін до Федерального закону« Про федеральному бюджеті на 2009 рік і на плановий період 2010 та 2011 років »
5. Проект Федерального закону «Про федеральному бюджеті на 2008 рік і плановий період 2009 і 2010 років»
6. Проект Федерального закону «Про федеральному бюджеті на 2010 рік і на плановий період 2011 і 2012 років»
7. Бункин М.К., Семенов АМ. І В.А. Макроекономіка, 3-е вид., 2002. -512с.
8. Галаєва Є.В., Корсакова А.А., Назаров Є.В. Макроекономіка. Московський міжнародний інститут економетрики, інформатики, фінансів і права,-М, 2003. -267с
9. Долан Е. Дж., Ліндсей Д. Макроекономіка (пер. з англ. В. Лукашевича та ін; під заг. Ред. Б. Лісовика та ін.) С-Пб., 1994
10. Івашковський С.М. Макроекономіка. 2-е вид., 2002, -472 с.
11. Підручник
12. Маневич В.Е. Теоретична система Кейнса. Інститут проблем ринку РАН. Бізнес і банки, 2006.январь. № 4.
13. Романовський М.В., проф. О.В. Врублевська, проф. Б. М. Сабантуй. Фінанси.-2-е іздю, перераб. і доп.-М.: Юрайт-Издат, 2007.-462с.
14. Токарєв І.М. Автореферат: Розвиток бюджетного обліку в РФ. Москва.2007
15. Державний бюджет: його структура та основні принципи построенія.Москва.1997. http://student.km.ru/ref_show_frame.asp?id=4DC668102EB84D649976B4162B72D6D8
При цьому, незважаючи на скорочення загального обсягу витрат у реальному вираженні та їх частки у ВВП обсяг видатків федерального бюджету по відношенню до ВВП у 2010-2012 роках буде перевищувати показники 2005-2006 років (15,9-16,3% ВВП) та 2007 -2008 років (18,1-18,2% ВВП) [6].
Особливо значним це перевищення буде в 2010 році, що викликано необхідністю виконання прийнятих видаткових зобов'язань і реалізації антикризового плану Уряду Російської Федерації, що включає, в тому числі, рішення про відстрочення введення рішення про збільшення страхових внесків до системи соціального страхування, що приводить до значного збільшення витрат федерального бюджету на фінансування дефіциту Пенсійного фонду Російської Федерації (таблиця 7):
Таблиця 7. Динаміка витрат федерального бюджету
| Показник | 2008 | 2009 | Проект | ||
| 2010 | 2011 | 2012 | |||
| Зміни до попереднього року, млрд. рублів | 1 584,3 | 2 360,4 | -44,4 | -497,1 | 291,2 |
| % (У номінальному виразі) | 26,5 | 31,2 | -0,4 | -5,0 | 3,1 |
| % (У реальному вираженні) | 11,6 | 17,1 | -9,5 | -12,1 | -3,6 |
| Зміни до 2008 року, млрд. рублів | 2 360,4 | 2 316,0 | 1 818,9 | 2 110,1 | |
| % (У номінальному виразі) | 31,2 | 30,6 | 24,0 | 27,9 | |
| % (У реальному вираженні) | 17,1 | 6,0 | -6,8 | -10,2 | |
Таблиця 8. Джерела покриття дефіциту федерального бюджету (млрд. рублів)
| Показник | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 |
| Джерела покриття дефіциту федерального бюджету, всього | 3 217,6 | 2 936,9 | 1 934,1 | 1 611,4 |
| у%% до ВВП | 8,3 | 6,8 | 4,0 | 3,0 |
| в тому числі: | ||||
| за рахунок коштів Резервного фонду | 2 821,5 | 1 860,1 | - | - |
| у%% до ВВП | 7,2 | 4,3 | ||
| за рахунок Фонду національного добробуту | - | 385,8 | 762,4 | 812,9 |
| у%% до ВВП | - | 0,9 | 1,6 | 1,5 |
| інші джерела фінансування дефіциту федерального бюджету | 396,1 | 691,0 | 1 171,7 | 798,5 |
| у%% до ВВП | 1,0 | 1,6 | 2,4 | 1,5 |
Таблиця 9. Прогноз обсягів Резервного фонду (млрд. рублів)
| Показник | Прогноз | |||
| 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | |
| Обсяг Резервного фонду на початок року | 4 027,6 | 1 789,2 | 48,8 ** | 48,8 ** |
| %% До ВВП | 10,3 | 4,1 | 0,0 | 0,0 |
| Доходи від управління коштами Резервного фонду * | 205,1 | |||
| Курсова різниця | 426,8 | 70,9 | 0,0 | 0,0 |
| Використання коштів Резервного фонду на покриття дефіциту федерального бюджету | -2 821,5 | -1 860,1 | 0,0 | 0,0 |
| Обсяг Резервного фонду на кінець року | 1 838,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
| %% До ВВП | 4,7 | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
| Кошти Резервного фонду, розміщені у фінансових активах | 48,8 | 48,8 | 48,8 | 48,8 |
| Обсяг Резервного фонду на кінець року без урахування розміщення у фінансових активах | 1 789,2 | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
** - Кошти Резервного фонду, розміщені у фінансових активах
Обсяг коштів Фонду національного добробуту знизиться з 2,6 трлн. Рублів на початок 2009 року до 1,1 трлн. Рублів на кінець 2012 року (таблиця 10):
Таблиця 10. Прогноз обсягів Фонду національного добробуту (млрд. рублів)
| Показник | Прогноз | |||
| 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | |
| Обсяг Фонду національного добробуту на початок року | 2 584,5 | 2 812,9 | 2 564,2 | 1 815,8 |
| %% До ВВП | 6,6 | 6,5 | 5,3 | 3,4 |
| Доходи від управління коштами Фонду національного добробуту * | 79,3 | |||
| Курсова різниця | 149,1 | 137,1 | 14,0 | 68,3 |
| Використання коштів Фонду національного добробуту | - 385,8 | - 762,4 | - 812,9 | |
| Обсяг Фонду національного добробуту на кінець року | 2 812,9 | 2 564,2 | 1 815,8 | 1 085,2 ** |
| %% До ВВП | 7,2 | 5,9 | 3,8 | 2,0 |
| Кошти Фонду національного добробуту, розміщені у фінансових активах | 655,0 | 655,0 | 655,0 | 655,0 |
| Обсяг Фонду національного добробуту на кінець року без урахування розміщення у фінансових активах | 2 157,9 | 1 909,2 | 1 160,8 | 430,2 |
** - З урахуванням доходів від управління коштами Фонду національного добробуту за 2012 рік в обсязі 14,0 млрд. рублів, що надходять до 1 лютого 2013
При цьому значна частина коштів Фонду національного добробуту в обсязі 655,0 млрд. руб. розміщена на депозитах у ВЕБ [6].
У 2010-2012 роках підвищується (таблиця 11):
Таблиця 11. Інші джерела фінансування дефіциту федерального бюджету в 2009-2012 роках (млрд. рублів)
| 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | |
| Всього джерел | 396,1 | 691,0 | 1 171,7 | 798,5 |
| %% До ВВП | 1,0 | 1,6 | 2,4 | 1,5 |
| в тому числі державні цінні папери | 485,9 | 1 120,9 | 1 360,7 | 916,6 |
| збільшення | 1 045,5 | 1 514,0 | 1 806,4 | 1 692,5 |
| в тому числі державні цінні папери | 642,3 | 1 447,0 | 1 676,7 | 1 483,4 |
| зменшення | -649,4 | -823,0 | -634,7 | -894,0 |
| в тому числі державні цінні папери | -156,4 | -326,1 | -316,0 | -566,8 |
| Джерела внутрішнього фінансування дефіциту | 572,7 | 261,4 | 657,3 | 223,6 |
| в тому числі державні цінні папери | 541,9 | 568,4 | 748,6 | 236,5 |
| залучення | 990,1 | 875,6 | 1 057,3 | 936,6 |
| в тому числі державні цінні папери | 642,3 | 844,1 | 957,5 | 755,4 |
| погашення | -417,4 | -614,2 | -400,0 | -713,0 |
| в тому числі державні цінні папери | -100,4 | -275,7 | -208,9 | -518,9 |
| Джерела зовнішнього фінансування дефіциту | -176,6 | 429,6 | 514,4 | 574,9 |
| в тому числі державні цінні папери | -56,0 | 552,5 | 612,1 | 680,1 |
| залучення | 55,4 | 638,4 | 749,1 | 755,9 |
| в тому числі державні цінні папери | 0,0 | 602,9 | 719,2 | 728,0 |
| погашення | -232,0 | -208,9 | -234,7 | -181,0 |
| в тому числі державні цінні папери | -56,0 | -50,4 | -107,1 | -47,9 |
Висновок
Підводячи підсумки розгляду державний бюджет, приходимо до висновку, що вплив на економіку державних витрат і податків суперечливо: з одного боку, державні витрати створюють додатковий платоспроможний попит і тим самим дозволяють стимулювати економічне зростання, але з іншого боку, використовуване для цієї мети оподаткування населення може скорочувати його споживчий попит. Держава намагається залучити в оборот тимчасово вільні кошти, створити, шляхом перерозподілу оптимальні умови для відтворювального процесу.
Як найбільша економічна реальність, яка охоплює всі сфери життя країни, державні витрати відіграють центральну роль при визначенні структури споживання, інвестицій і прибутку в економіці.
Зміна державних витрат і податків впливає на величину доходу. Це підвищує можливості використання фіскальної політики для стабілізації економіки. Коли економіка переживає спад, можливо, для розширення випуску слід знижувати податки або збільшувати державні витрати. А коли економіка на підйомі, слід було б підвищувати податки і скорочувати витрати, щоб повернути економіку до стану повної зайнятості.
На практиці фіскальна політика активно використовується з метою стабілізації економіки. Розширення державних витрат і зниження податків застосовується, коли треба допомогти економіці вибратися з кризи. Зниження витрат і збільшення податків практикується, коли треба загальмувати надмірний підйом.
В даний час бюджетно-податкова політика і бюджет невіддільні одне від одного. Ця політика є найважливішим інструментом формування державного бюджету. З іншого боку вона включає в себе теоретичну основу і на практиці визначає статті витрат бюджетних коштів.
Через податкову політику і бюджетне фінансування надається можливість впливати на різні сторони господарювання, сприяючи прискоренню відновлення виробничих фондів, якнайшвидшого впровадження у виробництво науково-технічного прогресу.
Однак не у всіх країнах бюджетно-податкова політика здатна забезпечити стабільне надходження грошових коштів у державну скарбницю. Ряду країн, особливо країн, що розвиваються, доводиться стикатися з таким явищем, як бюджетний дефіцит. В даний час дуже нагальною є проблема державного боргу. Особливо гостро це питання стоїть в країнах з економікою, що розвивається.
Заходи фіскальної політики не завжди успішні. Часом вони супроводжуються обтяжливими проявами, можуть навіть перешкоджати стабілізації національної економіки. Іноді це неминучі хвороби зростання, а кінцевий результат буде позитивним.
Вивчення джерел формування державного бюджету, а також факторів, що спричиняють за собою дефіцит бюджету, є однією з найважливіших завдань ряду державних інститутів. Також, раціональне використання державою свого бюджету веде до підвищення рівня життя населення.
Необхідно удосконалювати бюджетний механізм і зміцнювати його дохідну базу для зміцнення грошового обігу і фінансового становища.
Всебічне вивчення цього питання, а також грамотне використання механізмів бюджетно-податкової політики дозволяє забезпечити стабільні темпи економічного зростання, можливість використання державою економічних важелів регулювання.
Підводячи підсумки, проблема держбюджету, незалежно від місця і часу, буде залишатися актуальною. Але грамотно сформована і послідовно проводиться бюджетно-податкова політика, як правило, характеризується досягненням макроекономічної стабільності, збалансованістю державних фінансів і веде до стабільного, урівноваженого і не побоюся цього слова процвітаючому способу життя всіх суб'єктів держави.
Список використаних джерел та літератури:
1. Бюджетний кодекс Російської Федерації. Офіційний текст. -2-ге вид,-М.: Видавництво НОРМА, 2000.
2. Наказ Мінфан Росії № 96 від 28.08.2009
3. Проект Федерального закону від 24 листопада 2008 р. № 204-ФЗ «Про федеральному бюджеті на 2009 рік і на плановий період 2010 та 2011 років»
4. Проект Федерального закону «Про внесення змін до Федерального закону« Про федеральному бюджеті на 2009 рік і на плановий період 2010 та 2011 років »
5. Проект Федерального закону «Про федеральному бюджеті на 2008 рік і плановий період 2009 і 2010 років»
6. Проект Федерального закону «Про федеральному бюджеті на 2010 рік і на плановий період 2011 і 2012 років»
7. Бункин М.К., Семенов АМ. І В.А. Макроекономіка, 3-е вид., 2002. -512с.
8. Галаєва Є.В., Корсакова А.А., Назаров Є.В. Макроекономіка. Московський міжнародний інститут економетрики, інформатики, фінансів і права,-М, 2003. -267с
9. Долан Е. Дж., Ліндсей Д. Макроекономіка (пер. з англ. В. Лукашевича та ін; під заг. Ред. Б. Лісовика та ін.) С-Пб., 1994
10. Івашковський С.М. Макроекономіка. 2-е вид., 2002, -472 с.
11. Підручник
12. Маневич В.Е. Теоретична система Кейнса. Інститут проблем ринку РАН. Бізнес і банки, 2006.январь. № 4.
13. Романовський М.В., проф. О.В. Врублевська, проф. Б. М. Сабантуй. Фінанси.-2-е іздю, перераб. і доп.-М.: Юрайт-Издат, 2007.-462с.
14. Токарєв І.М. Автореферат: Розвиток бюджетного обліку в РФ. Москва.2007
15. Державний бюджет: його структура та основні принципи построенія.Москва.1997. http://student.km.ru/ref_show_frame.asp?id=4DC668102EB84D649976B4162B72D6D8