Зміст
Введення
1. Сутність бухгалтерського балансу
1.1 Бухгалтерський баланс, його структура і призначення
1.2 Зміст і порядок надання бухгалтерського балансу
1.3 Характеристика статей активу і пасиву балансу, методика їх складання в організації ТОВ "Буревісник"
2. Аналіз фінансового стану ТОВ "Буревісник"
2.1 Коротка економічна характеристика ТОВ "Буревісник"
2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
2.3 Оцінка майнового стану підприємства
2.4 Аналіз фінансової стійкості
2.5 Оцінка ліквідності та платоспроможності, ймовірності банкрутства підприємства
2.6 Аналіз ділової активності та рентабельності підприємства ТОВ "Буревісник"
3. Заходи щодо поліпшення фінансового стану ТОВ "Буревісник"
Висновок
Список використаної літератури
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4
Додаток 5
Введення
Результати в будь-якій сфері бізнесу залежать від наявності та ефективності використання фінансових ресурсів, які прирівнюються до кровоносної системи, що забезпечує життєдіяльність підприємства. Тому турбота про фінанси є відправним моментом і кінцевим результатом діяльності будь-якого суб'єкта господарювання, в умовах ринкової економіки ці питання мають першорядне значення; висунення на перший план фінансових аспектів діяльності суб'єктів господарювання, зростання ролі фінансів є характерною рисою і тенденцією в усьому світі.
Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, необхідно за допомогою фінансового аналізу своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення стану підприємства і його платоспроможності.
Результативність фінансового аналізу багато в чому залежить від організації та досконалості його інформативної бази. Основним джерелом інформації для здійснення фінансового аналізу є звітний бухгалтерський баланс та додатки до нього: "Звіт про прибутки і збитки" (форма № 2), а також відповідні таблиці бізнес-плану підприємства.
У даній дипломній роботі розкривається сутність бухгалтерського балансу, його роль в управлінні підприємством і оцінка фінансового становища.
Так що ж таке бухгалтерський баланс? Бухгалтерський баланс це система показників, що характеризує в узагальнених вартісних відносинах стан засобів підприємства. Бухгалтерський баланс відбиває склад, розміщення, використання та джерела формування коштів підприємств, організацій, бюджетних установ. Бухгалтерський баланс складається на певну дату (кінець місяця, кварталу, року) і використовується для контролю та аналізу господарської діяльності. Має форму двосторонньої таблиці: ліва сторона - актив - характеризує склад, розміщення і використання коштів; права сторона - пасив - джерела утворення засобів. Балансові показники окремих видів засобів та джерел їх утворення носять назву балансових статей які відповідно до їх економічного змісту згруповані в активи і пасиви, як правило, в шість розділів. Бухгалтерський баланс дозволяє визначити забезпеченість підприємства власними оборотними засобами, відповідність запасів товарно-матеріальних цінностей встановленим нормативам, стан платоспроможною дисципліни і т. п., а також дати загальну оцінку фінансового стану підприємства чи організації. Бухгалтерський баланс відіграє важливу роль в управлінні підприємством, так як за даними балансу важливо зрозуміти, що являє собою підприємство на даний момент і в результаті чого склалося таке положення. Баланс є звід моментних даних на кінець звітного періоду і в силу цього не відбиває адекватно стан засобів підприємства протягом звітного періоду. Це, перш за все, відноситься до найбільш динамічним статтями балансу.
Фінансове становище підприємства і перспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але і багатьох факторів взагалі не мають вартісної оцінки. У їх числі: можливі політичні і загальноекономічні зміни, перебудова організаційної структури управління галуззю або підприємством, професійна і загальноосвітня підготовка персоналу і т. п.
Одне з істотних обмежень балансу - закладений у ньому принцип використання цін придбання. Всі основні і оборотні засоби оцінюються за поточними цінами їх придбання. В умовах інфляції, зростання цін, низькою обновляемости основних засобів багато статей відображають сукупність однакових функціональним призначенням, але різних за вартістю облікових об'єктів.
Природно, істотно знижуються результати діяльності підприємства, реальна оцінка його господарських засобів, "ціни" підприємства в цілому.
Одна з головних цілей функціонування підприємства отримання прибутку. Однак саме цей показник відображений в балансі недостатньо повно. Представлена в ньому абсолютна величина накопиченого прибутку у відриві від витрат і обороту реалізації не показує, в результаті чого склалася саме така її величина. Представлена в балансі прибуток може в принципі бути прибутком абсолютно різновеликих за розміром обороту і використовуваних ресурсів підприємств.
Необхідно ще раз підкреслити, що підсумок балансу зовсім не відображає тієї суми засобів, якою реально володіє підприємство, його так би мовити, "вартісної оцінки". Основна причина полягає в можливому невідповідність балансової оцінки господарських засобів реальним умовам внаслідок інфляції, кон'юнктури ринку і т. п.
Метою дипломної роботи є проведення фінансового аналізу на прикладі ТОВ "Буревісник", виявлення результатів аналізу як основи для прийняття управлінських рішень.
Основними завданнями, поставленими при написанні дипломної роботи, є:
1) виявлення призначення і ролі фінансового аналізу;
2) вивчення показників фінансового аналізу підприємства;
3) розгляд методів оцінки та аналізу фінансового стану;
4) аналіз формування та використання капіталу підприємства ТОВ "Буревісник".
1. Сутність бухгалтерського балансу
1.1 Бухгалтерський баланс, його структура і призначення
Кінцевим виразом процесу обліку господарських операцій підприємства є бухгалтерська звітність, в якій представлені дані, що відображають майнове становище організації, стан її фінансів, результати її діяльності. Облікові дані рухаються в процесі обліку від господарських операцій безпосередньо до форм бухгалтерської звітності, проходячи при цьому кілька ступенів обліку, у кожній наступній з яких вищий рівень узагальнення інформації. У процесі цього руху вартісні і натуральні показники набувають рис наочності та зручності у використанні.
На нижньому щаблі облікового процесу інформація вноситься і групується у вигляді різного роду первинних документів. Після відповідної угруповання дані потрапляють до регістрів аналітичного обліку, причому розподіл даних тут може здійснюватися по самих різних ознаках, в залежності від виду аналітичного регістру. Наступною стадією узагальнення інформації є регістри синтетичного обліку. Якщо в рамках цієї стадії необхідно виділити більш-менш узагальнені регістри, то найбільш наочним слід визнати Головну книгу і Оборотний баланс. Потім слідують форми звітності, про які потрібно сказати особливо.
Склад бухгалтерської звітності визначено Законом "Про бухгалтерський облік", її зміст, Положенням з бухгалтерського обліку "Бухгалтерська звітність організації". Відповідно до цими нормативними актами до складу звітних форм організації входить бухгалтерський баланс - № 1.
Дану форму звітності слід визнати найбільш універсальної, оскільки наочність і рівень узагальнення облікових даних знаходяться в ній на якісно вищому рівні.
За своєю сутністю бухгалтерський баланс це джерело інформації про майновий стан організації та його структуру, включаючи і вартість новостворену у вигляді збільшення власного капіталу.
Інші форми звітності характеризують будь-яку частину представленої в балансі інформації - грошові кошти, прибуток, склад і фінанси власного капіталу. Баланс характеризує діяльність підприємства в цілому, це головна і універсальна форма звітності, всі інші форми доповнюють його, хоча в силу ідентичності облікових даних всі форми звітності необхідно розуміти як єдине ціле.
Таким чином, в сучасному складі звітності організації форма № 1 виконує роль своєрідного стрижня навколо якого групуються представлені в наочній формі дані про діяльність підприємства за певний період часу (звітний період).
Слід додати, що процес узагальнення даних не закінчується складанням бухгалтерського балансу окремого підприємства. Інформація, рухаючись по шляху узагальнення, може потрапити до зведеного або сконсолідованої баланс. Але якщо в попередніх стадіях принципи узагальнення даних визначаються формою регістрів обліку, то тут узагальнення відбувається шляхом складання кількісної вартісної інформації. Зведений баланс являє собою ні що інше, як звід сум постатейних показників різних балансів. Така форма угрупування даних зручна для характеристики майнового стану будь-якої галузі. Складають його різні міністерства і відомства. Сконсолідованої баланс це різновиди зведеного, в ньому об'єднуються баланси організацій юридично самостійних, але економічно пов'язаних між собою, причому ці організації можуть належати до різних галузей господарства. Зрозуміло, внутрішній приплив капіталу не впливає на загальні підсумки активу і пасиву.
Бухгалтерський баланс являє майнову масу підприємства в двох розрізах - з точки зору складу майна, і з точки зору джерел його придбання, причому останнє розуміється не як місцезнаходження або адреса джерела придбання, а як зобов'язання за отримані цінності. Цей факт має важливе значення для розуміння структури цієї форми звітності, тому що деякі ресурси підприємства за юридичною приналежності можуть бути власними, але економічно представляти собою боргове зобов'язання.
У силу двоякого відображення майна організації баланс має властиву тільки йому особливість, яка полягає в зіставленні майна і зобов'язань. Термін баланс походить від латинських слів bis і lanx, які в зв'язці можна перекласти як двучашіе або подвійна чаша, тобто символ рівноваги рівності. У силу цього в сучасному бухгалтерському обліку слово "баланс" має два значення.
1. Рівність вартісних і кількісних характеристик, тобто збалансованість.
1.1. Форма звітності.
Необхідно сказати, що принцип бухгалтерського балансу або зіставлення двох взаємопов'язаних рівновеликих величин існує не тільки у формі № 1. Баланси використовують в плануванні та аналізі, вони можуть бути матеріальними і трудовими. Наприклад, більше здобичі та розподілу вугілля, більше виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту і т. д. Принцип збалансованості зручно використовувати в факторному аналізі, де вплив всіх факторів зіставляється і загальною зміною будь-якої величини (прибутку, рентабельності і т. д.)
Необхідно зробити застереження: балансовий принцип у сучасній економічній теорії виходить за рамки рівності зіставляються показників. У торгових балансах величини експорту і імпорту, звичайно, не бувають рівні, тут майже завжди існує активне чи пасивне сальдо. Принципу балансу взагалі, це скоріше не принцип збалансованості, а зіставлення величин.
Подання у формі № 1 майна, як в реальному втіленні, так і у вигляді джерела його формування визначає зовнішній вигляд балансу, який відповідно до цього підрозділяється на дві частини. У першій, званої активом, (від латинського activus - діяльний) господарські засоби підприємства класифікуються за їх складом. У другій - пасиві, за джерелами їх формування. Зрозуміло, підсумки обох частин рівні між собою, тому що в обох відображаються одні і ті ж кошти, по-різному класифіковані і згруповані.
До складу активу бухгалтерського балансу входять два розділи:
1. Необоротні активи.
2. Оборотні активи.
У першому представлені засоби, що використовуються протягом тривалого періоду часу (більше 1-го року). У другому - майно більш динамічний, швидко змінює своє фізичне втілення.
Економічну природу майна організації можна розуміти по-різному. По-перше, ресурси підприємства мають правову або речову форму, можна перевірити їх наявність і стан. По-друге, майно це витрати ким-то когда-то зроблені і отримані підприємством у вигляді правового і речового втілення.
По-третє, це витрати, вироблені самим підприємством, або при створенні підприємства його власниками заради доходу в майбутньому.
Трактування активу балансу як переліку майна підприємства тісно пов'язане з контрольною функцією обліку. Друга і третя трактування грунтуються на взаємозв'язку активу і пасиву кругообігу капіталу, а також розкриває залежність майна від мети створення і роботи організації. (Для комерційного підприємства - це отримання прибутку).
Таким чином, актив балансу це відображення господарських засобів у матеріально-витратної формі, яка тісно пов'язана з правами і обов'язками підприємства, з метою його діяльності, що припускає результат цієї діяльності.
Потрібно зазначити, що майно підприємства, представлене у формі № 1 у вартісній оцінці і реальна вартість майна підприємства можуть не збігатися. Остання тісно пов'язана з кон'юнктурою ринку, перша - зі способом обліку та оцінки господарських засобів. У періоди високої інформації розбіжність між номінальною і реальною вартістю засобів може бути дуже велика. Крім того, точної оцінки цінності активу заважають суб'єктивні оцінки майна правового характеру, розбіжності між цінністю витрачених коштів і економічним потенціалом, отриманими в результаті цих витрат. (Наприклад, однакові суми коштів, витрачені на виплату заробітної плати в двох різних організаціях, не означає рівності кваліфікації штату працівників, а значить, і рівності можливостей цих організацій).
Сума коштів підприємства, представлена в активі бухгалтерського балансу, є основою для ведення ним своєї господарської діяльності, при проведенні якої підприємство виступає юридичною особою.
Саме тому актив балансу є основою визнання самостійного бухгалтерського балансу, однією з ознак юридичної особи, основою впливу цієї форми бухгалтерської звітності на законодавство Російської Федерації.
У пасиві балансу майно представлено за джерелами його утворення, за формою його створення підприємством. Величина пасиву балансу - це сума зобов'язань організації, але ці зобов'язання неоднорідні за своєю економічною сутністю. Одні, виступають як зобов'язання перед власниками, інші як зобов'язання перед сторонніми організаціями та особами. У сучасному бухгалтерському обліку джерело утворення майна розглядається як вид зобов'язань певної величини, тому інформація, представлена в цій частині балансу, це скоріше способи залучення коштів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ніж місце, з якого надійшли ресурси. У бухгалтерському балансі власне і притягнуте майна організації згруповано за трьома розділами:
- Капітал і резерви;
- Довгострокові пасиви;
- Короткострокові пасиви.
У першому розділі представлені власні кошти організації, у двох інших залучені, або зобов'язання перед сторонніми організаціями та особами. Підхід до балансу, який трактує його пасив як звід зобов'язань дозволяє пояснити парадокси в розміщенні господарських засобів у балансі. Наприклад, у розділ "короткострокові пасиви" входить величина фондів споживання, які утворені з прибутку, тобто з власних коштів організації, проте остання взяла на себе зобов'язання витрачати ці кошти способом, який не призводить до утворення нового майна організації, передавати їх стороннім особам. Тому, незважаючи на те, що ці фонди власність організації, вони належать до складу позикових або залучених коштів.
Структура активу і пасиву нашої країни створена в порядку збільшення ступеня рухливості. Легко помітити, що актив бухгалтерського балансу починається з майна, яке може зберігати свою форму до кінця свого існування і закінчується найбільш рухомим майном, яке практично миттєво може приймати іншу форму (кошти на розрахункових рахунках і в касі, кошти на валютному рахунку і т. д .). Можна сказати, що статті активу розташовуються в балансі за ступенем ліквідності, тобто в залежності від того, в який час цього виду майно може прийняти в грошову форму. Зрозуміло, збитки підприємства ніяким чином не можуть бути перетворені в гроші, проте оскільки вони підлягають обов'язковому відшкодуванню, отже, можуть вважатися майном найбільш нестабільним.
Пасив балансу подібно активу згрупований за принципом зростання терміновості повернення зобов'язань. Починається він основою власних коштів підприємства - статутним капіталом. Ця стаття пасиву, яка називається ще фінансовими ресурсами підприємства, є найбільш стійкою. Статутний капітал підприємства утворюється за рахунок внесків учасників та акціонерів і є власністю організації, з нього не можуть здійснюватися виплати дивідендів, його величина повинна зберігатися. Величина статутного капіталу підприємства це основа його ринкової стійкості, і для захисту інтересів третіх осіб, що ведуть справи з даним підприємством, це основа не повинна бути підірвана.
За статутним капіталом слідують менш стабільні статті власних коштів, потім зобов'язання, що підлягають погашенню більш ніж через рік і пасив бухгалтерського балансу короткостроковими позиками і кредиторською заборгованістю. Статті, якою можуть змінювати значення і питома вага в загальній валюті балансу за дуже короткі терміни.
Необхідно відзначити, що взаєморозташування розділів та статей балансу не є принциповим. У багатьох країнах з розвиненою ринковою економікою (США, Великобританія та ін) структура активу і пасиву балансу побудовані у зворотному порядку, тобто обидві частини балансу починаються найбільш рухливими статтями. З точки зору структури балансу найбільший інтерес викликає обгрунтування пріоритету економічної сутності статті під її юридичним змістом. Цей пріоритет легко пояснити, розкривши методи, за допомогою яких користувачі бухгалтерської інформації виймають з форми № 1 корисні ним відомості. Іншими словами, структура цієї форми бухгалтерської звітності обумовлені її призначенням і технічними прийомами її обробки для реалізації функції аналізу і прийняття на її основі управлінських рішень.
Користувачами фінансової звітності взагалі та бухгалтерського балансу зокрема, є інвестори, кредитні установи і кредитори, постачальники та замовники, органи законодавчої і виконавчої влади. Кожного з цих користувачів, незалежно від того, чи носить його інтерес прямий або непрямий характер, цікавить інформація про майно підприємства, склад і структуру цього майна. Необхідно відзначити, що найчастіше користувача цікавить не структура активу і пасиву, а відомості, одержані шляхом аналізу цієї структури, різного роду способами для знаходження відповідей на дуже широке коло питань.
Зрозуміло, кожна категорія користувачів пред'являє свої вимоги до складу інформації, що міститься у формі № 1. Так, наприклад, постачальники та кредитні установи в основному цікавляться платоспроможністю підприємства (поточної або перспективної), потенційних інвесторів цікавить ділова активність підприємства і, особливо, показники ефективності його діяльності (прибутковість), внутрішніх користувачів, крім перерахованих вище, регулярно займає проблема оцінки фінансового стану , тобто здатності підприємства формувати свої запаси і витрати (фінансова стійкість), швидкості обігу оборотних коштів підприємства.
Способи розрахунку показників, необхідних для оцінки діяльності підприємства і його перспектив можуть бути самими різними, але вони завжди базуються на порівнянні і зіставленні показників балансу, динаміку їх абсолютних значень і питомих ваг, тобто на даних про величину і структуру розподілу ресурсів підприємства в розрізі розділів, груп чи окремих статей. Відмінність бухгалтерського балансу від інших форм звітності полягає, перш за все, в його універсальності. Інформація, в ньому міститься, застосовується у всьому діапазоні досліджень становища підприємства, всіма категоріями користувачів. Зрозуміло, існують споживачі, інформації яких один тільки баланс, зважаючи необхідної глибини дослідження та необхідних для нього даних, задовольняти не може, тому, дані форми № 1 дуже часто доповнюють даними інших форм звітності та показниками, розрахованими на їх основі. Однак і сам по собі баланс здатний надати відомості для глибокого і різнобічного розгляду діяльності підприємства. Ця розмаїтість у висвітленні сильних і слабких сторін об'єкта дослідження, його потенціал і можливих небезпек на шляху розвитку. Найбільш характерна риса, разюче відрізняє цю форму звітності від інших. Саме завдяки їй, висновки, отримані на основі дослідження показників балансу, користуються зазвичай високим рівнем довіри. Пояснюється цей факт тим, що вимоги до динаміки тих чи інших характеристик діяльності підприємства часто знаходяться у протиріччі одне з одним. Так, наприклад, значне збільшення платоспроможності підприємства може супроводжуватися падінням рівня використання оборотних коштів і як наслідок, погіршенням ефективності роботи. Дуже часто буває непросто знайти розумний баланс між різнорідними вимогами, які виникають на основі суперечливих сигналів. Суперечки з приводу пріоритету тієї чи іншої з сторін, в конкретній ситуації має місце навіть при наявності результатів самого повного аналізу, проведеного групою фахівців високої кваліфікації, доповнених висновками технологів (на виробничому підприємстві) і маркетологів. Серйозні труднощі в оцінці перспектив розвитку може представляти і непередбачуваність зовнішнього середовища, в якому діє підприємство.
З урахуванням усього цього, очевидно, що висновки, які мають хоча б мінімальним рівнем достовірності та самодостатності, формуються лише на основі балансу. Слід зазначити, що мова йде про висновки загального характеру, крім того, самодостатність форми № 1 дуже відносна і втрачається при зростанні вимог до глибини дослідження. Зазвичай форма № 1 буває самодостатня на дрібних підприємствах, довгий час працюють без зміни в структурі факторів, що впливають на прибуток.
Бажання зберегти властивості бухгалтерського балансу, які породили зручності роботи з ними і зробили цю форму звітності носієм інформації мінімалізує помилки, що виникають від нестачі інформації, а значить і властивості роблять його достовірним, породжує постійні коригування складу і структури типової форми балансу. Цікаво простежити вплив вимоги зберегти і збільшити достовірність на структуру форми № 1.
Відомо, що баланс, як і будь-яка інша форма бухгалтерської звітності, заснований на принципі відповідності вкладеної і затребуваною інформації. Суть цього принципу полягає в двох твердженнях: по-перше; у форму звітності дані повинні включатися в тій формі і в такому обсязі, в якій вони необхідні і не приносять нічого крім користі, по-друге; користувач інформації повинен бути впевнений в тому, що обсяг і форма представлених даних не введуть його в оману. Іншими словами, бухгалтерська звітність і баланс, як її типова форма, не повинні сприяти помилкової інтерпретації даних.
В даний час існує дві протилежні точки зору на подальшу еволюцію бухгалтерського балансу. Перша, полягає в твердженні, що баланс повинен стати як можна більш аналітичний, зручним для дуже глибокого аналізу кваліфікованим бухгалтером, друга, визнає корисною оптимізацію балансу для нефахівців. Цей вид форми № 1 цілком задовольняє професійним бухгалтерським вимогам, причому дозволяє регулювати дослідження господарської діяльності підприємства і його положення в залежності від мети, яку воно переслідує, обмежень тимчасового та інформаційного характеру. При бажанні можна провести на основі балансу експрес-аналіз, регулювати дослідження кількістю даних, які не містяться в балансі.
З іншого боку, алгоритми проведення балансового аналізу зазвичай достатньо прості, що робить сучасний баланс доступним для осіб, які не мають бухгалтерської освіти, оскільки, для отримання основних орієнтирів в оцінці фінансового стану не потрібно досконального знання логічних та інформаційних взаємозв'язків між статтями.
Сучасний бухгалтерський баланс має й інші переваги. Показники, представлені в ньому легко піддаються дослідженням з методиками, прийнятими на Заході. Зрозуміло, питання про гармонізацію бухгалтерського обліку та уніфікації звітності ще дуже далекий від вирішення і це не є проблемою лише нашої країни. Досить згадати про непорівнянності балансів таких тісно пов'язаних економічно країн як США і Великобританія, де за основу складання балансу прийняті принципово різні балансові рівняння, не кажучи вже про відмінності в оцінці статей.
Відносини, що складаються між формою № 1 і споживачем бухгалтерської інформації в країнах з розвиненим ринковим механізмом відрізняються від роботи з балансом в умовах нашої країни. У США і Великобританії бухгалтерський баланс зовсім не є головною формою бухгалтерської звітності. Розподіл форм звітності за ступенем їх важливості для аналізу показує, що перше місце в цих країнах посідає форма № 2 "Звіт про прибутки та збитки", а що стосується балансу, то він знаходиться лише на другому місці. Це ситуація видається дивною лише на перший погляд. В умовах стабільно розвивається економіки, економічного зростання за ряд останніх років, у відсутності проблеми неплатежів, проблем породжуваних інфляцією, першорядне значення мають дослідження не ступеня задовільності структури балансу, факторів, що впливають на прибуток. На Заході дуже часто вважається допустимим визначення фінансового стану підприємства виходячи з результатів його діяльності. Передбачається, що господарюючий суб'єкт, який отримує середню норму прибутку, володіє стійким становищем і значним економічним потенціалом.
В умовах нашої країни результат діяльності часто залежить від випадкових неекономічних чинників, тому основою прийняття управлінських рішень з найрізноманітніших аспектів, є бухгалтерський баланс.
Цілком ймовірно, що подібна ситуація буде спостерігатися ще довгий час, навіть у випадку, якщо надана в звітності інформація про прибуток буде містити "дані про випадковому і закономірний, про постійне й тимчасове".
Широкий діапазон дослідження, зручність і простота цих досліджень. Можливість регулювати глибину робіт і можливість заміни алгоритму оцінки будь-якої характеристики фінансово-господарської діяльності, заміни одних показників, необхідних для оцінки, іншими, роблять бухгалтерський баланс формою звітності універсальної, головною та незамінною. Всі ці властивості балансу роблять його найважливішим джерелом інформації для всіх категорій користувачів, незалежно від того, чи є вони внутрішнім або зовнішнім, з прямим чи опосередкованим інтересом, роль балансу величезна скрізь. За допомогою цієї форми звітності будується фінансове планування, на її основі оцінюються комерційні ризики, визначаються здібності керівників підприємства зберігати і примножувати майно цього підприємства, координувати діяльність господарств. Функції, що їх балансом дуже різноманітні, а його властивості зумовили ставлення до нього користувачів, відносини, яким сьогодні не може розташовувати жодна інша форма звітності. Все це дає право на фразу, яка дуже точно характеризує взаємини балансу і користувачів: "баланс є зерно підприємства".
1.2 Зміст і порядок надання бухгалтерського балансу
Бухгалтерська звітність - завершальний етап облікового процесу на підприємстві, в установі. У ній відбиваються наростаючим підсумком майнове та фінансове становище підприємства, установи, результати господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік).
Типові форми бухгалтерської звітності та інструкції про порядок заповнення цих форм розробляються та затверджуються Міністерством фінансів РФ. Міністерства та відомства Російської Федерації, республік, що входять до її складу, додатково до типових форм можуть встановлювати спеціалізовані форми бухгалтерської звітності для підприємств та установ своєї системи, за угодою відповідно з Міністерством фінансів РФ і республік, що входять до її складу.
Підприємство, установа є юридичною особою, складає бухгалтерську звітність, що відображає склад майна та джерела його формування, включаючи майно виробництв і господарств, філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених на окремий баланс. Централізована бухгалтерія, що обслуговує підприємства, установи, складає бухгалтерську звітність, у якій відбиваються склад майна цих підприємств, установ та джерела його формування. Міністерства, відомства та інші органи господарського управління складає зведену бухгалтерську звітність по підвідомчих їм підприємствам, установам.
Звітним роком для всіх підприємств установ вважається період з 1 січня по 31 грудня включно. Першим звітним роком для створюваних підприємств, установ вважається період з дати набуття прав юридичної особи по 31 грудня включно. Новоствореним підприємствам (не на базі ліквідованих (неорганізованих) підприємств та їх структурних підрозділів) після першого жовтня дозволяє вважати першим звітним роком період з дати набуття прав юридичної особи по 31 грудня наступного року включно. Інформація, що міститься в бухгалтерській звітності грунтується на даних синтетичного та аналітичного обліку.
Дані вступного балансу повинні відповідати даним затвердженого заключного балансу за період, що передує звітному. У разі зміни вступного балансу на 1 січня звітного року причини слід пояснити. Зміни бухгалтерської звітності, що відносяться як до поточного, так і до минулого року (після їх затвердження), проводяться у звітності, яка складається за звітний період, в якому були виявлені перекручення її даних. Виправлення помилок у бухгалтерській звітності підтверджуються підписом осіб, її підписали, із зазначенням дати виправлення.
Підприємства (за винятком підприємств з іноземними інвестиціями) представляє в обов'язковому порядку річну бухгалтерську звітність: власникам (учасникам, засновникам) відповідно до установчих документів; державної податкової інспекції (в одному примірнику); іншим державним органам, на які відповідно до законодавства РФ покладена перевірка окремих сторін діяльності підприємства і отримання відповідної звітності.
Підприємство, що перебуває у державній або муніципальній власності повністю або частково представляє квартальну і річну бухгалтерську звітність також органам, уповноваженим управляти державним або муніципальним майном. Представлення підприємством квартальної бухгалтерської звітності, а також напрямок звітності в інші адреси проводяться у випадках, передбачених податковим та іншим законодавством РФ або установчими документами.
Річна бухгалтерська звітність подається не пізніше 1 квітня наступного за звітним року, а квартальна бухгалтерська звітність не пізніше 30 днів після закінчення звітного періоду, якщо інше не передбачено законодавством РФ (крім підприємств з іноземними інвестиціями). У межах зазначених термінів конкретну дату подання бухгалтерської звітності встановлюють учасники (засновники) підприємства.
Підприємство з іноземними інвестиціями представляє річну бухгалтерську звітність 15 березня наступного за звітним року кожному учаснику спільного підприємства в порядку, передбаченому установчими документами та органу державної податкової інспекції. Установа, що складається на бюджеті представляє місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність про виконання кошторисів витрат вищому органу у встановлені ними терміни.
Датою подання бухгалтерської звітності для одногороднего підприємства, установи вважається день фактичної передачі її за належністю, а для многогороднего - дата її відправлення, позначена в штемпелі поштового підприємства. Коли дата подання звітності збігається з вихідним (неробочим) днем, термін переноситься на наступний за ним перший робочий день.
Бухгалтерська звітність підписується керівником і головним бухгалтером підприємства, установи. Коли бухгалтерський облік ведеться на договірних засадах спеціалізованою організацією або спеціалістом, бухгалтерська звітність підписується керівником підприємства, установи і фахівцем, який веде бухгалтерський облік. Річна бухгалтерська звітність до надання в адреси, передбачені законодавством, розглядається і затверджується в порядку, що встановлюється установчими документами.
Річна бухгалтерська звітність про результати господарської діяльності, майновий та фінансовий стан є відкритою до публікації для зацікавлених користувачів (бірж, покупців, постачальників та ін.) Достовірність звітності, що публікується підтверджується незалежною аудиторською організацією. Міністерства та відомства РФ подають зведену квартальну бухгалтерську звітність по підвідомчих їм підприємств не пізніше 45 днів після закінчення звітного періоду, а річну - не пізніше 25 квітня наступного за звітним року Міністерству економіки РФ, Міністерству фінансів РФ, і Державному комітету зі статистики. Органи господарського управління, створені на добровільних засадах підприємствами складають і подають зведену бухгалтерську звітність у порядку та адреси, встановлені в установчих документах.
1.3 Характеристика статей активу і пасиву балансу, методика їх складання в організації ТОВ "Буревісник"
Зі структури головної форми звітності ясно, що в активі балансу відображається вартість майна і боргових прав, які є власність підприємства (організації).
Виходячи з принципу побудови балансу в послідовність зростання ліквідності активів і рухливості зобов'язань, актив форми № 1 у ТОВ "Буревісник" відкривається розділом "Необоротні активи", куди входить майно і права рівні по своїй суті. Об'єднання їх в одному розділі відбулося в силу їх приналежності до найменш ліквідних коштів або іммобілізованим майну (поняття іммобілізація охоплює не тільки неліквіди і сумнівну задолжность, але і кошти, що прямо не беруть участь в обороті).
У підрозділі "Основні засоби" відображаються дані по основним засобам, як чинним, так і перебувають на консервації. До об'єктів такого роду відносять: будівлі, споруди, обладнання, господарський інвентар і т. д.
Основні засоби багаторазово беруть участь у процесі виробництва і надають собою вартість довгостроково вкладених коштів. Як і нематеріальні активи, основні засоби відображаються в балансі за залишковою вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження за мінусом нарахованої на них амортизації. Зміна первісної вартості допускається у випадках: реконструкції, доробки, дообладнання, часткової ліквідації тощо
Знос основних засобів нараховується різними способами: лінійним способом, способом зменшуваного залишку, способом списання вартості пропорційно обсягу випущеної продукції.
Слід звернути увагу, що до основних засобів відносять лише об'єкти, вартість яких перевищує мінімальний розмір оплати праці. Знос по ряду об'єктів основних засобів не нараховується. До такого роду об'єктів відносять: об'єкти житлового фонду, зовнішнього благоустрою, отриманих безоплатно, об'єктів, споживчі властивості яких не змінюються з плином часу, і т. п.
До об'єктів, чия вартість не амортизується, відноситься земля та об'єкти природокористування. У балансі основні засоби відображаються за залишковою вартістю і розташовуються по рядках 120; 121; 122. Показник рядка 120 розраховується як сума показників рядків 121 і 122. Показник рядка 120 може бути визначений за даними Головної книги як різниця між сумою залишків за рахунками "Основні засоби" та "Прибуткові вкладення в матеріальні цінності" і залишком по рахунку "Знос основних засобів". Для заповнення рядків 121 і 122 необхідно залучити дані аналітичного обліку основних засобів, наприклад картки руху основних засобів і регістри нарахування амортизації.
Показник рядка 122 "Будівлі, споруди, машини і обладнання" визначається як різниця суми залишків основних засобів з регістрів аналітичного обліку та суми нарахованого по цих об'єктах зносу.
У нашому прикладі на початок звітного періоду сума становить 162122 крб., А на кінець звітного періоду - 186532 крб.
Після заповнення всіх статей розділу на початок і кінець року з використанням відповідних джерел інформації (даних анатілітеского обліку та регістрів синтетичного обліку) слід знайти загальну суму необоротних активів підприємства. Для її відображення існує стаття "Разом у розділі I". Показник цієї статті, розміщеної у бухгалтерському балансі по рядку 190, являє собою суму показників всіх підрозділів і окремих статей розділу "Необоротні активи" на початок (графа 3) і кінець (графа 4) роки відповідно, таким чином, показник рядка 190 обчислюється розрахунковим шляхом , як сума даних за рядками 110; 120; 130; 140; 150; в облікових регістрах не міститься і визначається арифметично. У такому разі 162122 і 186532 на початок і кінець року відповідно.
Наступним розділом активу бухгалтерського балансу є розділ "Оборотні активи". Тут представлено майно, що перебуває в обігу, тобто в процесі господарської діяльності, що міняє свою натурально-речову форму і регулярно перетворюється в грошові кошти. Процес обороту коштів іде в двох напрямках, з одного боку, майно, що володіє невисоким ступенем ліквідності набуває її у процесі звернення, з іншого боку, грошові кошти підприємства, що володіють абсолютною ліквідністю, знаходять форму запасів. Вважається, що саме процес кругообігу майна дозволяє підприємству отримати приріст майна в ідеї прибутку. Отже, величини і стан оборотних коштів підприємства дають найважливіші дані для дослідження фінансово-господарського стану підприємства і його потенціал.
У розділі II бухгалтерського балансу входять такі підрозділи: "Запаси", "Дебіторська заборгованість платежів, за якою очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати"; "Дебіторська заборгованість платежів, за якою очікуються протягом 12 місяців після звітної дати"; "Короткострокові фінансові вкладення ";" Грошові кошти ";" Інші оборотні активи ".
У підрозділі "Запаси" підприємство відображає залишки сировини, різного роду матеріалів, господарсько інвентарю, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів і т. д.
У випадку, якщо підприємство використовує для обліку матеріалів фактичну собівартість, витрати на придбання матеріалів, куди можуть входити вартість послуг транспортних організацій, комісійні витрати, відсотки за наданий для купівлі матеріалів кредит (до їх прийняття на баланс), оплата послуг товарних бірж та інші витрати , безпосередньо збираються на рахунку 10 "Матеріали".
Величина залишків по цій статті залежить від обраного при формуванні облікової політики способу списання фактичної собівартості. Матеріали одного і того ж виду можуть бути придбані за різними цінами, в результаті на залишках будуть враховуватися за різною вартістю, необхідно визначити вартість залишків матеріалів після списання частини їх у виробництво.
Існує три методи визначення: за собівартістю перших за часом закупівель (ФІФО); за собівартістю останніх закупівель (ЛІФО); за середньою вартістю. При використанні методу ЛІФО залишки оцінюються за вартістю перших придбань, що в умовах підвищення цін на матеріали веде до зменшення прибутку і недооцінки вартості запасів. При методі ФІФО залишки оцінюються задовільно вимогу реальності, однак, завищується дохід, отриманий підприємством (а як наслідок і всі найважливіші характеристики ефективності діяльності підприємства і його потенціалу).
В умовах стабільності цін, найбільш реальна оцінка залишків матеріальних цінностей можлива при застосуванні методу середньої собівартості, який заснований на обчисленні середньої ціни за одиницю кожного виду матеріалів, яка може розраховуватися як після кожної зміни залишків за рахунком 10 "Матеріали", для визначення їхньої середньої собівартості , так і один раз перед кожним списанням.
Джерела інформації при складанні балансу за статтею "сировина, матеріали та інші аналогічні цінності" служить Головна книга.
У статті "Готова продукція і товари для перепродажу" відображається вартість товарів, придбаних з метою перепродажу.
Вироби, які підприємство придбало з метою продажу або комплектування своєї продукції, враховуються на рахунку 41 "Товари". В організаціях оптової торгівлі товари відображаються в бухгалтерському балансі за купівельною вартістю, в організаціях роздрібної торгівлі можуть бути відображені і за продажною вартістю (за роздрібними цінами). Для врахування різниці між цінами продажу і купівлі використовується рахунок 42 "Торговельна націнка", показник якого є регулюючої статтею до статті товарів, отже, при відображенні в бухгалтерському балансі необхідне коригування залишку товарів на суму націнки (знижки).
У річному бухгалтерському балансі товари, що обліковуються за цінами придбання, можуть бути показані за ринковими цінами, якщо ці ціни нижче облікової вартості. Різниця списується на фінансові результати.
Товари, продані на комісію, відображаються за рахунком 45 "Товари відвантажені" і в даній балансової статті не відображаються. Не відображаються в бухгалтерському балансі взагалі товари, прийняті на комісію, які обліковуються на позабалансовому рахунку 004 "Товари, прийняті на комісію".
Інвентаризація товарів, що знаходяться на балансі підприємства здійснюється шляхом перевірки їх фактичної наявності, причому, бажано по найбільш дефіцитним дорогим товарах здійснити суцільну перевірку (за іншими видами можлива вибіркова). Зрозуміло, інвентаризація проходить і за допомогою звірення записів регістрів обліку з даними Головної книги. В якості джерел інформації можуть використовуватися журнал-ордер № 6 (надходження), а також дані відомості складського обліку.
Наступною статтею бухгалтерського балансу ТОВ "Буревісник" є стаття "Витрати майбутніх періодів", в якій відображаються суми витрат, вироблених організацією в звітному періоді, але підлягають погашенню в наступних звітних роках протягом терміну і, до якого вони відносяться.
До витрат майбутніх періодів можуть бути віднесені: витрати на підготовку і освоєння виробництва, внески орендної плати за наступні періоди часу, витрати на ремонт основних засобів, якщо організація не створює ремонтного фонду, передплата на періодичні видання, витрати з підготовки та навчання фахівців.
Зрозуміло, що, якщо витрати подібного роду віднести на собівартість продукції або прибуток, фінансовий результат занижений. Для цієї мети служить рахунок 97 "Витрати майбутніх періодів".
Стаття балансу заповнюється на підставі залишку по рахунку "Витрати майбутніх періодів" Головної книги, даних відомості № 15 і ін
У разі якщо постачальники підприємства вимагають передоплати за великі партії матеріалів, товарів, сума передоплати також може числиться по статті "Витрати майбутніх періодів".
У двох наступних підрозділах оборотних коштів відображена сума дебіторської заборгованості підприємства (організації), облік якої ведеться на рахунках розрахунків.
Переважна частина дебіторської заборгованості - борги покупців і замовників за готову продукцію і товари. Таким чином, кошти підприємства, заморожені в розрахунках, представляють собою комерційний кредит, який полегшує підприємству контрагенту процес формування його запасів і витрат.
Для мети реалізації призначення бухгалтерського балансу дані про величину і динаміку дебіторської заборгованості є відомостями першорядної важливості. Конкретні прийоми з вивчення такого роду активів, як-то, дослідження показників оборотності дебіторської заборгованості, складання темпів її зміни з темпами зміни показників запасів та інших статей балансу, будуть розкриті в подальшому. Але необхідно підкреслити, що для цих цілей необхідна диференціація задолжности за строками її погашення.
У силу цих причин, в бухгалтерському балансі величина майна в розрахунках представлена по двох підрозділів: "Дебіторська задолжность, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати" і "Дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати ". Процес формування даних у статях цих підрозділів однаковий. Різниця полягає в термінах погашення, тому для складання статей необхідно залучати аналітичні дані по рахунках розрахунків бухгалтерського обліку.
З метою підвищення достовірності показників бухгалтерського балансу і в силу важливості досліджень стану подібного роду активів, розрахунки з дебіторами періодично повинні піддаватися перевірки та підлягають обов'язковій інвентаризації перед складанням заключного бухгалтерського балансу (проводиться у строк до 1 жовтня наступного за звітним року).
У бухгалтерському балансі дозволяється відображення заборгованості в загальній сумі з відсотками за минулий звітний період, якщо нарахування відсотків обумовлено договором купівлі-продажу.
У моєму випадку організація не має довгострокової дебіторської заборгованості.
Джерелом інформації про стоянні короткострокової дебіторської заборгованості можуть служити аналітичні дані про виникнення, погашення та залишок зобов'язань.
Вище вже згадувалося, що для контролю за достовірністю даних статей балансу, пов'язаних з розрахунковими операціями, використовуються результати взаємної звірки розрахунків з дебіторами. Отже, дані форми № 1 за цією статтею повинні збігатися з даними журналу-ордера № 11, відомості № 7. Причому аналітичний облік у цих регістрах повинен вестися в розрізі окремих дебіторів. Для заповнення балансу використовуються дані Головної книги і показники узагальненого аналітичного регістру "Довідка про стан короткострокової дебіторської заборгованості" (472 351 і 429 802 на початок і кінець року відповідно).
Розділи дебіторської заборгованості завершуються статтею "Інші дебітори". Відповідно до правил побудови балансу, тут відображаються борги підприємства з боку різних юридичних і фізичних осіб, державних установ, що не знайшли відображення по інших статтях підрозділу. Так, наприклад, тут може бути відображена сума заборгованості по претензіях, залишок по розрахунках з бюджетом при переплати за податками, а також залишок у розрахунках з позабюджетних платежів, заборгованість підприємству працівників, що отримали позики, заборгованість за підзвітними особами за виданими їм сумами.
Слід зазначити, що в частині дебіторської заборгованості суми залишків по рахунках бухгалтерського обліку можуть змінювати своє місце розташування в бухгалтерському балансі не на підставі господарських операцій і явищ у фінансово-економічного життя підприємства, а на основі правил побудови структури цієї форми звітності. Заборгованість, строк погашення якої настає більш, через рік, з плином часу збільшує свою ліквідність і по досягненні терміну погашення (на звітну дату) менше одного року, підлягає відображенню у складі короткострокових прав споживача.
Крім вже згадуваних синтетичних регістрів для перевірки правильності формування дебіторської заборгованості, служить журнал-орден № 7 і 8, в яких відображається стан розрахунків з підзвітними особами і факти появи дебетових сальдо при розрахунках з бюджетом і позабюджетними фондами. Однак при звірці стану розрахунків найбільша роль крім стану розрахунків з постачальниками можуть бути відображені операції по розрахунках з персоналом, з бюджетом, з різними дебіторами і кредиторами та розрахунків з позабюджетних платежів.
Наступним підрозділом оборотних коштів є група статей "Грошові кошти" ", в якій відбивається майно, частіше за все має абсолютною ліквідністю, тобто, що знаходяться у формі валюти Російської Федерації, крім того, тут представлено і менш ліквідне майно, як-то іноземна валюта.
За статтею "Каса" підприємства, організації відображають суму грошових коштів, облік яких ведеться за рахунком 50 "Каса" і спеціальних регістрах обліку (журнал-ордер № 1, відомість № 1, інші регістри ручний або машинної форми), Підстава для записів за цими носіям інформації є записи на аркушах касової книги. Облік повинен вестися відповідно до вимог "Про порядок ведення касових операцій в Російській Федерації".
У бухгалтерському балансі заповнення статті відбувається на підставі Головної книги по рахунку 50 "Каса", журналу-ордера № 1, відомості № 1.
У нашому випадку 3381 - на початок року; 4743 - на кінець року.
За статтею "Розрахункові рахунки" відображення суми враховується за рахунком 51 "Розрахунковий рахунок". За дебетом цього рахунка відображається надходження коштів, за кредитом - списання. Аналітичний облік може вестися за різними рахунками в різних кредитних установах. У регістрах синтетичного обліку відображення грошових коштів розрахункового рахунку проводиться подібно відображенню коштів по касі. Для цієї мети служить журнал-ордер № 2 і відомість № 2. На відміну від засобів по касі, інвентаризація яких проводиться шляхом прямого перерахунку готівки, підставою для відображення результатів інвентаризації служать виписки з балансу.
Стаття балансу заповнюється на підставі залишків Головної книги по рахунку 51 "Розрахунковий рахунок", а також журналу-ордера № 2 і відомості № 2. У моєму випадку на початок і на кінець року відповідно: 26611 і 7696.
За статтею "Інші грошові кошти" відображаються кошти, що знаходяться на спеціальних рахунках в банках у формі грошових документів та суми переказів в дорозі. Облік коштів спеціальних рахунків ведеться на рахунку 55 "Спеціальні рахунки в банках". На ньому показується рух коштів у вітчизняній валюті, що знаходяться у формі платіжних документів (акредитиви, чеки, інші платіжні документи, крім векселів). Зарахування цих коштів проводиться шляхом їх списання з рахунків "Розрахунковий рахунок", "Валютний рахунок" і т. д.
У міру використання коштів за цими рахунками, суми списуються на рахунки розрахунків. Залишок коштів може бути повернуто за допомогою бухгалтерського запису зворотного зарахування.
До грошових документів належать марки мит і зборів, поштові марки, путівки в будинки відпочинку, повідомлення про грошові перекази, які не надійшли на банківський рахунок і т. п. Подібне майно зазвичай зберігається у касі організації, але в бухгалтерському обліку показується по рахунку 50 / 3 "грошові документи". До грошових документів відносять також акції, викуплені в акціонерів, однак у бухгалтерському балансі таке майно відображається в підрозділі обліку короткострокових фінансових вкладень (до анулювання викуплених акцій і списання їх вартості за рахунок резервного капіталу або інших засобів).
Зрозуміло, кошти, вкладені в грошові документи, утворюються за рахунок відрахувань з рахунків з обліку грошових коштів "Каса", "Розрахунковий рахунок". Списання вкладених коштів здійснюється шляхом їх віднесення на рахунок витрат, нерозподіленого прибутку, інші рахунки, включаючи і рахунки з обліку грошових коштів.
З цієї ж статті відображається сума грошових переказів в дорозі, облік яких ведеться на рахунку 57 "Переклади в шляху".
Показник рядка визначається підсумовуванням залишків по рахунках 55, 57 і частина залишку субрахунка 50 / 3 (крім коштів власних, викуплених у акціонерів, акціях). Рядок заповнюється на підставі даних Головної книги та аналітичних даних по субрахунку 50 / 3.
У моєму прикладі є залишок тільки на початок року, що становить 1202 рубля.
Після заповнення всіх статей розділу необхідно підрахувати загальну суму коштів, вкладених організацією в оборотні кошти. У рядку "Разом по розділу II" необхідно скласти всі суми підрозділів і окремих статей, які виступають як підрозділи. Таким чином, показник рядка 290 знаходиться арифметичним шляхом і представляє собою суму коштів по рядках 210; 230; 240; 250; 260; 270.
У балансі ТОВ "Буревісник" загальна сума розділу по рядку 290 на початок і кінець року відповідно: 1056936 і 1584207.
Після заповнення всіх розділів активу бухгалтерського балансу, слід підвести його загальний підсумок, який і буде загальною вартістю майна організації, за умови відсутності збитків. Для відображення підсумку форми № 1 або валюти балансу призначено рядок "Баланс", показник якої є загальним підсумком головної форми звітності і обчислюється як сума показників розділу форми № 1. У моєму випадку 1219058 і 1770739, на початок і кінець року відповідно.
У пасивної частини бухгалтерського балансу, майнова маса зібрана виходячи з умов її придбання, які при сучасної форми економічних відносин між підприємством і пов'язаними з ним діловими відносинами, юридичним та фізичними, правильніше розглядати як зобов'язання.
Пасив, як і багатство, будується за правилом зменшення стабільності даних своїх статей. Відповідно до цього, у першому розділі пасиву (за порядковим номером - третій) подано зобов'язання, що володіють стабільністю протягом довгого часу залишатися незмінними.
У розділі III "Капітал і резерви" представлена сума коштів, які за своєю економічною природою і виходячи з прийнятих в державі юридичних норм, є власністю господарюючого суб'єкта, тобто підприємства, організації. Причому, сюди входять як кошти, що мали в розпорядженні підприємства з початку його роботи, так і створене в процесі господарської діяльності майно різного речовинного поповнення.
Першою статтею розділу "Капітал і резерви" є стаття "Статутний капітал", Тут повинні бути відображені суми коштів, вкладених в організацію при її створенні і стали власністю цієї організації. Способи інвестицій коштів залежать від організаційно-правової форми утвореного господарюючого суб'єкта. Капітал товариства з обмеженою відповідальністю поділений на паї (частки), які можуть переходити до іншого власника тільки за спільною згодою вкладників. Існує безліч різновидів статутного капіталу: складеного капіталу, статутний фонд і т. д.
У ТОВ "Буревісник" статутний капітал сформований у вигляді статутного фонду. Однак, будь-яке вкладення коштів у створення підприємства чи організації при їх створенні, необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності і призводить до виникнення прав на частину прибутку, а іноді і права впливати на процес прийняття рішень про подальшу діяльність суб'єкта господарювання.
Багато аспектів у процесі формування та змін капіталу підприємств регулюються законодавчо (зокрема, Цивільним кодексом Російської Федерації і Законом про акціонерні товариства). У силу величезної важливості ставного капіталу для підприємства і впливу, який може надати його зменшення на інтереси вкладників і ділових партнерів, сума статутного капіталу визначається в статуті і може бути змінена лише з причин в ньому викладеним або внаслідок зміни законодавства.
Отже, статутний капітал підприємств і організацій утворюється за рахунок вкладів учасників. Вклади можуть бути як грошовими вкладеннями, так і вкладеннями в іншому речовій поповненні. В останньому випадку необхідно, щоб оцінка була якомога більш реальною, не тільки заради вкладення реальності балансових статей, але і з метою правильного розподілу прибутку між учасниками.
На заявлену в установчих документах суму капіталу відкриваються рахунки "Розрахунки з засновниками" (Дебет) і "Статутний капітал" (Кредит). Надалі при фактичному надходженні коштів вкладів їх вартість списується з рахунку "Розрахунки з засновниками" на рахунки майна.
Вимога збереження фінансових ресурсів підприємства зробило вплив і на бухгалтерський баланс, в якому статутний капітал на початок року зазвичай, буває дорівнює сумі капіталу на кінець року. Погашення збитків і збільшення майна за рахунок додаткового вкладення засобів, виробляють за іншими статтями балансу.
На основі статутного капіталу провадиться розрахунок чистих активів підприємства. Порядок обчислення цього показника розроблений і затверджений Мінфіном. Даний показник не входить в баланс як статті або розділу, але розраховується на основі його статей. Алгоритм розрахунку такий, що підвищення зареєстрованої величини статутного капіталу під цією величиною може мати місце внаслідок втрат майна в результаті його псування, руйнувань або внаслідок котрі виникли збитків.
Порівняння чистого майна з капіталом підприємства зафіксовано в Цивільному кодексі Російської Федерації. При фактичному зниженні майнового потенціалу підприємства внаслідок збитків необхідна перереєстрація підприємства, тобто зменшення його статутного капіталу, а іноді і господарсько-правової форми, якщо вийшов у підсумку розмір капіталу менше, ніж його мінімально допустимий розмір.
Процедура контролю статутного капіталу підприємства, в основному, полягає у відповідності облікових даних по рахунку 80, з даними реєстру акціонерів, а так само у перевірці відповідності установчих документів підприємства вимогу законодавства РФ.
Стаття балансу заповнюється на основі даних Головної книги по рахунку 80 "Статутний капітал" і в нашому випадку становить 9000 на початок і кінець року.
Одним з підрозділів бухгалтерського балансу в частині власних коштів є стаття "Нерозподілений прибуток минулих років".
У процесі своєї діяльності господарюючий суб'єкт нарощує величину своїх коштів шляхом отримання прибутку, яка і є головною метою діяльності комерційного підприємства.
Саме прибуток, тобто створена на підприємстві додаткова вартість дозволяє здійснювати розширення діяльності підприємства, його переорієнтацію на інший вид діяльності, (у разі потреби) технічне переозброєння (амортизаційних відрахувань зазвичай не вистачає).
В обліку та аналізі, в поняття прибутку входить дуже багато різних показників зі своїми правилами визначення (валовий прибуток, чистий прибуток і т. д.), причому, це поняття диференціюється і за ознакою оподаткування, балансовий прибуток відмінна від оподатковуваного, т. к. багато видів витрат не приймаються з метою оподаткування, або відносяться на чистий прибуток підприємства. У силу цих причин прибутку є дуже ємними.
У бухгалтерському балансі представлена чистий прибуток підприємств - прибуток після відшкодування з неї відповідних витрат шляхом зменшення їх на суму. Баланс відображає прибутку з урахуванням намірів підприємства на використання створеної ним вартості. По цьому рядку бухгалтерського балансу показана величина отриманого підприємством у минулі звітні періоди нерозподіленого прибутку, тобто прибутку не списаної на збільшення спеціальних фондів, тієї частини, колись отриманого прибутку, у відношенні якої у підприємства немає певних намірів.
Зрозуміло, прибуток, отриманий підприємством в активній частині балансу може бути представлена у вигляді найрізноманітнішого майна, відмінного від грошових коштів. Наприклад, цим майном можуть бути товари, матеріали, короткострокові фінансові вкладення, інші майна.
Взаємозв'язок між отриманою організацією прибутком і величиною її грошових коштів дозволяє виявити звіт про рух грошових коштів, розрахований непрямим методом, балансу це недоступно. З цієї причини фонди спеціального призначення величина швидше умовна, ніж об'єктивна. Протягом діяльності підприємства його майно перебуває в процесі кругообігу, і на прибуток, отриманий у вигляді грошових коштів, підприємство придбає необхідні йому товари і послуги, виплачує податкові відрахування і т. д.
Сам по собі показник прибутку дуже цікава для аналізу, тому що дає інформацію про ефективність діяльності підприємства і його активності, проте показник даної статті балансу не може бути застосований для цієї мети, оскільки тут представлена прибуток нерозподілений. Загальний показник приросту власних коштів може міститися по різних статтях, таким, як спеціальні фонди.
Додатковий капітал, крім того, частину отриманого прибутку може і не міститися в балансі, оскільки була витрачена безповоротно, тобто у спосіб, не призводить до появи будь-якого майна. Прибуток, отриманий раніше, може бути направлена і на покриття утворився збитку, зрозуміло, прибуток після покриття вже коригується на його величину, однак, для дослідження цікава не тільки перевищення прибутку над збитками, але і його періодичність.
Ясно, що в силу цих причин користувач може бути введений в оману, скоріше в негативну для підприємства бік. Тому необхідно включити у звіт (в частині пояснювальної записки) інформацію знімає такі неясності - елементи облікової політики, відомості про результати діяльності у минулому і т. д.
Стаття балансу заповнюється на підставі залишку по рахунку 84 "Нерозподілений прибуток" та журналу-ордера № 12. У пасиві показується кредитовий залишок, тобто прибуток.
По рядку "Нерозподілений прибуток звітного року" підприємства та організації показують кінцевий фінансовий результат своєї діяльності за мінусом оподаткування прибутку та інших платежів до бюджету, що зменшують її величину, але не впливають на базу оподаткування, як-то: штрафи за неправильне обчислення податку і т. д.
Прибуток, показана по рахунку 99 "Прибутки і збитки" (у вигляді кредитового залишку) є величиною досить зручною для користувача, тому що не потрібно, для адекватності висновків, її спеціальної коригування. Однак, докладного аналізу ефективності роботи підприємства вона малопридатна, оскільки, не дає можливості провести аналіз факторів, що впливають на її величину.
Після заповнення всіх статей розділу III "Капітал і резерви" слід підрахувати загальний підсумок такого роду засобів. Показник рядка "Разом у розділі III" знаходиться арифметично, шляхом підсумовування на початок і кінець року відповідно. У нашому випадку: на початок року 339431 і 1510040 - на кінець року.
Наступним розділом бухгалтерського балансу є розділ IV "Довгострокові зобов'язання". Ця частина пасиву призначена для відображення довгострокової (на звітну дату, більше 1 року) заборгованості. У моєму випадку, цей рядок прокреслюється.
Останнім розділом бухгалтерського балансу є розділ V "Короткострокові зобов'язання". Тут показуються суми заборгованості за короткостроковими кредитами балансів, позик з терміном погашення до одного року, кредиторська заборгованість та інші короткострокові пасиви.
Першим підрозділом короткострокових пасивів є група статей "Позики і кредити". Аналітичний облік ведеться в розрізі кожного кредитної установи з зазначенням терміну погашення кожного кредиту. Синтетичним регістром служить журнал-ордер № 4. Стаття балансу заповнюється на підставі залишків за рахунком 66 "Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках" і журналу-ордера № 4. У моєму прикладі є сума в розмірі 964 рубля тільки на кінець звітного року.
Стаття "Інші кредити". Джерела інформації для заповнення цієї статті, а також регістри обліку, дозволяють контролювати правильне її складання, повністю збігаються з джерелами, обслуговуючими формування позикових коштів довгострокового характеру (Головна книга в розрізі субрахунків, аналітичні дані з диференціацією зобов'язань за строками погашення, ті ж синтетичні регістри) .
Наступним підрозділом короткострокових пасивів є група статей "Кредиторські заборгованості". Зобов'язання, представлені тут, дуже різноманітні за економічною природою виникнення і правовому забезпеченню, однак, всі види представлених тут зобов'язань, як і інші пасиви розділу, є короткостроковими, тобто термін їх погашення не перевищує дванадцять місяців.
За статтею "Постачальники і підрядчики" підприємства та організації відображають залишок своєї заборгованості за поставлені їм матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги (товари, матеріали, електроенергія, вода і т. д.).
Величина заборгованості залежить від багатьох факторів: матеріаломісткості підприємства, динаміці цін на ринках ресурсів виробництва або в оптовиків, практики економічних відрахувань, що склалася між підприємствами та його діловими партнерами, намірів підприємства щодо майбутнього обсягу виробництва і продажів. Однак найсуттєвіше полягає в тому, що в більшості випадків має місце зворотна залежність між розміром заборгованості такого роду і фінансовим станом підприємства.
Засоби, що містяться по даній статті в якості заборгованості, в активній частині балансу фігурують в якості запасів і витрат (у широкому сенсі слова) необхідних підприємству для продовження своєї діяльності. Надмірний обсяг зобов'язань за цією статтею свідчить про погіршення фінансового стану підприємства, тому що підприємству для формування своїх запасів і витрат, витрат по вилученню прибутку не вистачає власних оборотних коштів, і воно змушене обслуговувати свою господарську діяльність за допомогою заборгованості, що перевищує нормальний рівень у практиці розрахунків між контрактами.
Подібна ситуація може мати місце у разі відпливу коштів в обігу в іммобілізацію (тобто неліквіди, нереальну дебіторську заборгованість, Необоротні активи), погіршенні оборотності активів, різного роду збитків, концентрації коштів і малоліквідних активів. В останньому випадку при високому рівні характеристики ділової активності, високий рівень заборгованості носить тимчасовий характер, однак, в інших випадках наявність джерел, що послаблюють фінансову напруженість, зазвичай є хронічним.
Облік пасивних розрахунків, залишки за якими відображаються у статті ведеться на рахунках 60 "Розрахунки з покупцями і підрядниками" і 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами", в частині кредиторів, тобто заборгованості за поставлені матеріальні цінності, роботи, послуги.
Нарахування заборгованості відбувається по кредиті цих рахунків при отриманні розрахункових документів, списання відображається за дебетом після оплати, що виникла раніше суми боргу.
Для заповнення рядка необхідно залучити дані аналітичного обліку по рахунках 60 і 76 у вигляді окремих аналітичних регістрів або із загального регістра, що відображає стан кредиторської заборгованості.
У нашому випадку: 315955 і 131165 на початок і кінець року відповідно.
Облік розрахунків з персоналом підприємства відбувається з використанням рахунку 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці". За дебетом цього рахунку протягом року відображають суму прибуткового податку, суми відрахувань до Пенсійного фонду та за договорами індивідуального страхування, суми, що стягуються у відшкодуванні недостач, суми сплачуваних штрафів, суми, нараховані у відповідності з виконавчими документами (аліменти та ін.) Крім того, за дебетом рахунка відбувається облік виплат заробітної плати та авансів. Оборот за кредитом рахунку представляє собою нарахування заробітної плати, основної та додаткової, а також для працівників підприємства при нарахуванні, рахунок може кореспондуватися з рахунками витрат на виробництво, витрат обігу, майбутніх періодів, резервів майбутніх витрат і платежів, і т. д.
Стаття балансу заповнюється на підставі залишку по рахунку 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці". Джерелом інформації служить Головна книга. У такому випадку заборгованість у ТОВ "Буревісник" з оплати праці на початок і кінець року відповідно 12971 і 44636.
Слід звернути увагу на складну систему аналітичного обліку, що служить для контролю показників по цій статті. Аналітичні дані формуються у найрізноманітніших розрізах, аж до кожного окремого працівника підприємства.
Наступною статтею кредиторської заборгованості є стаття "Заборгованість перед державними позабюджетними фондами". Тут відображається сума заборгованості організації перед цільовими соціальними фондами (Фонд соціального страхування, Пенсійний фонд, Фонди обов'язкового медичного страхування, Державний фонд зайнятості).
Протягом звітного періоду в кредит рахунку 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню" відносяться суми відрахувань в кореспонденції з рахунками витрат на виробництво, витрати обігу і розрахунків з персоналом з оплати праці. За дебетом рахунка враховуються сума виплат та нарахувань, які зменшують заборгованість підприємства як-то: нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, виплата допомоги по догляду за дитиною. За дебетом рахунка відображаються суми перерахувань, зроблених у позабюджетні фонди.
Стаття балансу заповнюється на підставі кредитового залишку по рахунку 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню". Дебетовий залишок підлягає відображенню в активі форми № 1 як засоби, що підлягають відшкодуванню (на практиці ці засоби зменшують суму необхідних відрахувань майбутніх звітних періодів). Джерелом формування служить Головна книга. У моєму випадку на початок і кінець року відповідно: 4797 і 12584.
По рядку "Заборгованість перед бюджетом" підприємства та організації відображають залишок своєї заборгованості по платежах до бюджету. Сюди може входити заборгованість з податкових платежів, як-то: податок на майно, податок на прибуток, земельний податок, прибутковий податок з працівників організації і т. д. У цій же статті балансу відображається заборгованість підприємства за штрафами, нарахованими за несвоєчасну сплату або неправильних нарахувань податків, які до бюджету.
Аналітичний облік розрахунків з бюджетом повинен вестися за видами платежів. Достовірність показника даної статті напряму залежить від правильно обчислення сум, належних до сплати, що вимагає правильного визначення бази оподаткування, застосування відповідних ставок, правильного визначення пільг та їх застосування, сум штрафів за порушення правил ціноутворення, невірне нарахування податків, пені і т. д.
Стаття бухгалтерського балансу заповнюється на підставі залишків за рахунком 68 "Розрахунки з податків і зборів". Джерелом інформації служить Головна книга. У нашому випадку: 22272 і 31292.
По рядку "Аванси отримані" відображається сума отриманих підприємством авансів і передоплат.
У сьогоднішніх економічних реаліях, коли великий ризик несплати поставленої продукції (товарів, робіт, послуг) підприємство може вимагати від покупців і замовників попередньої оплати (повної або часткової) за постачання матеріальних цінностей, робіт, послуг у майбутньому. Продукція, що є об'єктом купівлі-продажу, може бути ще не виготовленої або виготовленої частково. Зрозуміло, показати у звітності факт реалізації такої продукції буде неправильно. Для цієї мети служить рахунок 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками". Нарахування заборгованості відбувається в кореспонденції з рахунками з обліку грошових коштів після відвантаження продукції, її вартості на рахунках реалізації.
Ясно, що суми авансів і передоплат, отриманих підприємством являє собою суму зобов'язань підприємства перед покупцями і замовниками, однак, слід звернути увагу, що ця заборгованість підлягає погашенню за рахунок зменшення майна, що володіє невисоким ступенем ліквідності. Якщо високий рівень заборгованості перед постачальниками - це означає, що підприємство з працею формує свої запаси і витрати, і не здатне обійтися без джерел, що знімають фінансову напруженість, то високий рівень зобов'язань по авансах, навпаки, ознака того, що підприємство має гарантовані від комерційного ризику замовлення (якщо договором передбачено неустойка від їх зняття), має можливість розпоряджатися отриманими високоліквідними активами при фінансуванні своєї діяльності.
Стаття балансу заповнюється на підставі залишків за рахунком 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками". Джерелом інформації служить Головна книга. У моєму прикладі по цьому рядку видно, що на початок року сума складала 525632 рубля, а на кінець - 58 рублів.
За статтею "Інші кредитори" відображається заборгованість, яка не увійшла до складу зобов'язань по інших статтях підрозділу. Сюди можуть бути віднесені залишки розрахунків за майновим і особистим страхуванням, розрахунків з різними дебіторами і кредиторами (суми, що не відносяться до заборгованості по товарах), внутрішньогосподарських розрахунків, заборгованість перед банком за взятими для працівників кредитів, заборгованість у розрахунках з позабюджетних платежів, розрахунки з підзвітними особами.
Аналітичний облік коштів за цією статтею може вестися в різних розрізах (за видами кредитів, за видами платежів, по поточних операціях і виділеного майну, і т. д.). На початку наочного регістра обліку може бути використаний регістр, що відображає стан кредиторської заборгованості взагалі.
Необхідно додати, що відповідно до Інструкції про порядок заповнення форм річної бухгалтерської звітності, сума, що міститься за статтею "Інші кредитори", повинна бути розкрита в пояснювальній записці, якщо вона становить не менше п'яти відсотків від загального разом балансу. Ця вимога відноситься і до інших статей інших активів і пасивів не залежно від того, чи входить стаття в якій-небудь підрозділ балансу або являє собою окремий підрозділ.
У нашому прикладі з даної рядку проходить рахунок 71 "Розрахунки з підзвітними особами" і складає на кінець звітного року суму в 40000 рублів.
Статті кредиторської заборгованості, як і інші підрозділи пасиву, необхідно щорічно інвентаризувати. Процес контролю правильності облікових записів ведеться по-різному, в залежності від природи залучення коштів.
Заборгованість перед постачальниками і підрядниками інвентаризується шляхом зіставлення даних організації з даними кредитора, а також перевірка опису кредиторів і порівняння її з показниками синтетичних регістрів (відомість № 7, журнал-ордер № 6 та інші). У разі розбіжностей вирішується в судовому порядку. Взагалі, рівень обгрунтованості записів, що стосуються кредиторської заборгованості часто визначається юридичними нормами.
Для перевірки даних щодо розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами необхідно їх порівняння з даними податкової інспекції. Щоб уникнути помилок випадкового характеру, необхідна звірка показників, отриманих розрахунковим шляхом з синтетичним регістрами, на підставі яких заповнюється Головна книга (відомість № 7).
На практиці може складеться ситуація, при якій на рахунках бухгалтерського обліку можуть існувати дебетові залишки. (Переплата по соціальних відрахуваннях, заробітної плати тощо). У таких випадках залишки коштів за цими рахунками потрібно враховувати в активі балансу в складі дебіторської заборгованості.
Відповідно до логіки побудови головної форми звітності після заповнення всіх статей розділу "Короткострокові зобов'язання", слід відобразити його загальний підсумок. Показник статті "Разом у розділі V" представляє собою суму показників його підрозділів, як окремих статей, так і їх груп. Виходячи з балансу ТОВ "Буревісник" показники такі: 879627 і 260699.
Пасив бухгалтерського балансу завершує стаття "Баланс", показник якої представляє собою суму джерел засобів організації або її зобов'язань, дані по цьому рядку обчислюються шляхом складання загальних підсумків всіх розділів пасивної частини балансу. Ясно, що правильне складання балансу передбачає рівність двох своїх частин: активу і пасиву на початок і кінець року, оскільки відображає одне і те ж майно за різними групувальні ознаками. Обліково-технічно, рівність активу та пасиву забезпечується правилом подвійного запису), ми коштів господарських операцій відображаються за дебетом одного рахунку т кредиту іншого), поділом рахунків на активні і пасивні і правилами визначення сальдо рахунків.
Загальний підсумок бухгалтерського балансу є твердим якісним показником, що відображає стан майна підприємства на певний момент часу і у валюті Російської Федерації. Разом з тим, ця величина розглядається як сума статей балансу, не відображає майновий потенціал підприємства з абсолютною точністю. Причиною цього є не тільки суб'єктивізм оцінок майнових статей чи норм списання коштів, але й сама структура балансу. Вище вже згадувалося, що кредити, отримані на користь персоналу підприємства, не входять в майновий потенціал господарюючого суб'єкта, створення великого резерву майбутніх витрат і платежів так само робить негативної вплив на реальність загального балансу.
Однак це не впливає на достовірність показника і адекватність балансу вимогам користувачів звітності, зацікавлених в інформації про організацію.
2. Аналіз фінансової стійкості на прикладі ТОВ "Буревісник"
2.1 Коротка економічна характеристика ТОВ "Буревісник"
Повне найменування аналізованого підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник".
Аналізоване підприємство здійснює наступні види діяльності:
- Роздрібна й оптова торгівля;
- Посередницька діяльність.
Статутний капітал на сьогоднішній день складає 9000 (дев'ять тисяч) рублів. Статутний капітал створений за рахунок внесків засновників.
Вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, керівництво поточною діяльність товариства здійснюється директором.
Напрямів торговельної діяльності декілька:
- Торгівля номерними агрегатами;
- Торгівля автозапчастинами;
- Торгівля стільниковими телефонами;
- Торгівля аксесуарами до мобільних телефонів;
- Надання послуг зв'язку.
За обсягом реалізації лідируючими групами є стільникові телефони та автозапчастини.
Аналіз зовнішнього середовища підприємства
Прийняття та реалізація управлінських рішень пов'язані з внутрішнім середовищем, в якому функціонує підприємство.
Проте всі ці рішення приймаються під впливом зовнішніх по відношенню до підприємства сил.
Зовнішнє середовище підприємства включає: споживачів, постачальників, конкурентів, торгових посередників, інвесторів, робочу силу, банки та податкові служби, органи обласного і місцевого самоврядування, структури федерального рівня.
Найбільш значущими компонентами зовнішнього середовища підприємства (на мікрорівні) є постачальники, споживачі, конкуренти.
Споживачі
Кожному підприємству дуже важливо ретельно вивчати своїх клієнтів. Підприємство "Буревісник" може виступати на наступних ринках:
- Споживчий ринок - окремі особи, що купують товари і послуги для особистого споживання;
- Ринок проміжних продавців - організації купують товари і послуги для наступного перепродажу їх із зиском для себе;
- Ринок кінцевих споживачів - організації, що купують товар для використання у своїй діяльності (тобто юридичні особи).
Споживачі розраховують на придбання товарів і послуг відповідно до потреб за якістю, цінами, сервісу.
На поведінку споживачів впливають різні фактори,, перш за все, фактори зовнішнього середовища (підвищення цін, пред'явлення вимог до якості продукції та ін.) Важливе значення для роздрібної торгівлі набувають фактори індивідуальних відмінностей споживачів: доходи, мотивація, рівень кількісних потреб у товарі та ін
Постачальники
Постачальники беруть участь у процесі матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства. Серйозними аспектами конкуренції з боку постачальників можуть бути ціни на матеріальні ресурси, договірні умови.
Основними постачальниками ТОВ "Буревісник" є:
- "ВАЗІНТЕРСЕРВІС" (номерні агрегати, запчастини для авто);
- ВАТ "Вимпелком" (дилерську угоду на надання послуг стільникового зв'язку торговельної марки "Бі Лайн", SIM-карти);
- Магазин пластикових карт (карти експрес-оплати).
Конкуренти
У ринковій економіці фірми діють в умовах конкуренції. Мета конкурентів на ринку - щоб покупець купив їх товар або послугу.
Факторами успіху ТОВ "Буревісник" є:
1. Жорсткий контроль за якістю продукції.
2. Цінова конкурентоспроможність.
3. Якісний персонал і високий рівень сервісу.
Протягом останніх декількох років роботи досліджуване підприємство постійно вкладав кошти у вивчення споживчого ринку, фінансувала проведення рекламної компанії по просуванню підприємства на ринку. Так як в останні роки на ринку стільникових телефонів йде жорстка конкуренція, і посередницькі компанії знижують ціни на продукцію, а також зросли ціни на транспортні перевезення і ринок насичений цим товаром, прибутковість даного ринку знизилася.
2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Чим більше величина прибутку, чим вище рівень рентабельності, тим ефективніше функціонує підприємство, тим стійкіше його фінансове становище. Тому пошук резервів збільшення прибутку і рентабельності є одним з основних завдань у будь-якій сфері бізнесу.
Основними джерелами інформації для аналізу є дані аналітичного бухгалтерського обліку по рахунках результатів, "Звіт про прибутки і збитки" (форма № 2).
Аналіз структури та динаміки фінансових результатів підприємства "Буревісник" проводимо на основі даних таблиці 1 (додаток 1).
З даних таблиці 1 видно, що виручка від реалізації продукції за аналізований період виросла на 8 957 тис. рублів, тобто на 39,11%. Собівартість проданих товарів складає 50% від суми виручки в 2006 році, і 33% в 2007 році. На 173 тис. рублів зросла сума комерційних витрат. У 2007 році балансовий прибуток підприємства зріс у 5 разів, у порівнянні з прибутком 2006 року. (1 170 тис. руб. Прибутку в 2007 році і 308 тис. руб. В 2006 році).
Зростання виручки від продажів за ісследуваемий період зумовлений зростанням запасів на складі, розширенням торгової мережі, скороченням часу обслуговування клієнта та швидкої відвантаженням товару зі складу (за умови його наявності на складі), тоді як у попередні періоди ТОВ "Буревісник" мала тільки 4 торгових точки .
Одночасно зріс і обсяг товару, що закуповується у постачальників. Як наслідок, підприємство стало мати можливість придбати товари за нижчими цінами, ніж у минулі періоди (за рахунок отримання знижок за обсягом товару, що купується).
Так як знизилися "вхідні ціни" на товар, підприємство знизило і відпускні, продажні ціни; тому зростання виручки у підприємства в 2007 році значно більше, ніж у 2006 році.
У 2007 році збільшилися і комерційні витрати підприємства. Це пов'язано зі збільшенням витрат на рекламу.
2.3 Оцінка майнового стану підприємства
Вихідними даними фінансового аналізу є форми річного звіту № 1 "Баланс підприємства" на 01.01.2006р. і на 01.01.2007р.; № 2 Додаток до балансу "Звіт про прибутки і збитки".
Попередня оцінка фінансового стану проводиться за даними балансу підприємства ТОВ "Буревісник", використовуючи горизонтальний його аналіз (див. додаток 2).
Аналіз таблиці 2 показує, що основною статтею активу балансу є група запасів - на кінець 2007 року їх частка в активі балансу склала 63%, збільшившись у порівнянні з даними балансу на кінець 2007 року на 11% (в абсолютному значенні з 594 тис. руб. до 1 121 тис. руб., тобто на 527111 рублів). Другий великої статтею балансу виявляєте дебіторська заборгованість - 24% активу на кінець 2007 року, у порівнянні з балансом на 01.01.2007 року частка дебіторської заборгованості зменшилась на 15%. Частка основних засобів на початок 2008 становить 10,6%, на 4,53% збільшившись за 2007 р.
Аналіз структури пасиву підприємства за 2006-2007 рр. показав, що частка власного капіталу в структурі балансу на початок 2006 р. склала 0,74%, а на кінець 2007 р. зменшилася до 0,51%. Стабільність частки власного капіталу показує позитивну тенденцію в зміні фінансової стійкості підприємства.
Аналіз оборотності активів
Одним з видів фінансового аналізу капіталу є аналіз оборотності активів (див. дод. 3).
Аналіз даних табл. 3 показує, що за досліджуваний період оборотність активів підприємства збільшилась у 5 разів. Якщо на початок 2006 року коефіцієнт оборотності становив 3,3; то на кінець 2007 року - вже 8,3. Відповідно зменшилася і тривалість обороту: з 109,09 дня в 2006 році до 43,37 днів у 2007 році. Прискорення оборотності призвело до збільшення прибутку і більшою закупівлі товарів.
Для визначення управління активами необхідно зробити детальний аналіз оборотності по кожному виду активів. Так як на досліджуваному підприємстві запасами є товари для продажу, то треба на основі даних складського обліку з'ясувати, скільки на складі неходових, перелогових товарів.
2.4 Аналіз фінансової стійкості
Запорукою виживаності і основою стабільності положення підприємства служить його стійкість. На стійкість підприємства впливають різні фактори:
- Положення підприємства на торговому ринку;
- Виробництво, випуск, продаж дешевої, що користується попитом;
- Його потенціал у діловому співробітництві;
- Ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів;
- Наявність неплатоспроможності дебіторів;
- Ефективність господарських і фінансових операцій і т. п.
Таке розмаїття чинників поділяє і саму стійкість за видами. Так, стосовно до підприємства вона може бути: в залежності від факторів, що впливають на неї - внутрішньою, загальної (цінової), фінансової.
1. Внутрішня стійкість - це такий загальний фінансовий стан підприємства, при якому забезпечується стабільно високий результат його функціонування. В основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів.
Зовнішня стійкість підприємства обумовлена стабільністю економічного середовища, в рамках якої здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління ринковою економікою в масштабах всієї країни.
2. Загальна стійкість підприємства - це такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами).
3. Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.
Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку і відповідало потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім фактором.
Платоспроможність - це здатність своєчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.
Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різним ступенем точності.
Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність коштів на розрахункових рахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові вкладення.
Ці активи повинні мати оптимальну величину. З одного боку, чим значніше розмір грошових коштів на рахунках, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має достатньо коштів для поточних розрахунків і платежів.
З іншого боку, наявність незначних залишків коштів на грошових рахунках не завжди означає, що підприємство неплатоспроможним: кошти можуть надійти на розрахункові, валютні рахунки, в касу протягом найближчих днів, короткострокові фінансові вкладення легко перетворити в готівку. Постійне кризовий відсутність готівки призводить до того, що підприємство перетворюється на "технічно неплатоспроможне", а це вже може розглядатися як перший ступінь на шляху до банкрутства.
Найважливішою формою стійкості підприємства його здатність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища.
Для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Абсолютним показником фінансової стійкості є показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування.
Для характеристики джерел формування запасів визначають три основні показники.
1. Наявність власних оборотних коштів (ВОК), як різниця між капіталом і резервами і необоротними активами. Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства.
COC = IVp П - IpA (1)
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (СД), визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму довгострокових пасивів.
ВД = ВОК + Vp П (2)
3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ОІ), визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позикових коштів (КЗС).
ОІ = СД + КЗС (3)
Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:
1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (ВОК).
ВОК = ВОК - З, (4)
де З - запаси.
2. Надлишок (+) або нестача (-) власних довгострокових джерел формування запасів (СД).
СД = СД-З (5)
3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (ОІ).
ОІ = ОІ - З (6)
Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової стійкості:
Перший - абсолютна стійкість фінансового стану, задається умовою:
З <ВОК + К, (7)
де К - кредити банку під товарно-матеріальні цінності з урахуванням кредитів під товари відвантажені і частини кредиторської заборгованості, зарахованої банком або кредитуванні.
Другий - нормальна стійкість фінансового стану підприємства, що гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:
З + ВОК + К (8)
Третій - нестійкий фінансовий стану, що характеризується порушенням платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:
З = ВОК + К + ІОФН, (9)
Фінансова нестійкість вважається нормальною (припустимою), якщо величина залучених для формування запасів короткострокових кредитів і позикових коштів не перевищує сумарної вартості готової продукції.
Четвертий - кризової фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тобто грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:
З> ВОК + К (10)
Для оцінки фінансової стійкості аналізованого підприємства складемо таблицю 4.
Таблиця 4 Аналіз фінансової стійкості.
Показники | Ум. обозн | 01.01.02 | 01.01.03 |
Зміни за період | ||||
1. Джерела формування власних коштів | IVp П | 339431 | 1510040 | 1170609 |
2. Необоротні активи | Ip А | 73975 | 186532 | 112557 |
3. Наявність власних оборотних коштів | СОС | 256456 | 1323508 | 1067052 |
4. Довгострокові пасиви | Vp П | 0 | 0 | 0 |
5. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування (стор. 3 + стор 4) | СД | 256456 | 1323508 | 1067052 |
6. Короткострокові позикові кошти | КЗС | 879666 | 260699 | -618967 |
7. Загальна величина основних джерел формування витрат (стор. 5 + стор.6) | ОІ | 1136122 | 1584207 | 448085 |
8. Запаси | З | 594089 | 1121200 | 527111 |
9. Надлишок (+), нестача (-) СОС (стор. 3-стор. 8) | СОС | -337633 | 202308 | 539941 |
10. Надлишок (+), нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів (стр5-стр8) | СД | -337633 | 202308 | 539941 |
11. Надлишок (+), нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів | ОІ | 542033 | 463007 | -79026 |
На підставі проведених розрахунків можна зробити наступний висновок: підприємство на 01.01.2007 р. перебувало в кризовому фінансовому стані, не було забезпечено джерелами формування запасів. На кінець аналізованого періоду на 01.01.2008 р. ситуація кардинально змінилася, відбулося значне зростання джерел формування запасів: власні джерела формування зросли на 1 067 тис. руб. і склали 1 324 тис. руб., короткострокові позикові кошти знизилися на 620 тис. руб. і склали 260 тис. руб., а загальна величина основних джерел виросла на 448 тис. руб. і склала 1 584 тис. руб. Надлишок власних коштів на кінець аналізованого періоду залишив 540 тис. руб., Надлишок загальної величини основних джерел формування запасів і витрат навпаки скоротився на 79 тис. руб. і становить на кінець 2007 року 463 тис. руб. в порівнянні на кінець 2006 року в 542 тис. руб.
Фінансові коефіцієнти являють собою відносні показники фінансового стану підприємства. Вони розраховуються у вигляді відносин абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій. Розраховані фактичні коефіцієнти звітного періоду порівнюються з нормою, зі значенням попереднього періоду, аналогічним підприємством, і тим самим виявляється реальний фінансовий стан, слабкі і сильні сторони фірми.
Для точної і повної характеристики фінансового стану достатньо порівняти невелику кількість фінансових коефіцієнтів. Важливо лише, щоб кожен з цих показників відбивав найбільш суттєві сторони фінансового стану.
1. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами
Косс = (IV РП - I РА): II Ра> 0,1, (11)
де II РА - запаси підприємства.
Характеризує ступінь забезпеченості власними оборотними коштами підприємства, необхідну для фінансової стійкості.
На 01.01.2007 = (339431-73975) / 594089 = 0,45
На 01.01.2008 = (1510040-186532) / 1121200 = 1,18
2. Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами.
КомЗЕТ = (IV РП - I РА): II Ра = 0,6-0,8 (12)
Показує, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними коштами і не потребують залучення позикових.
На 01.01.2007 КомЗЕТ = 0,8
На 01.01.2008 КомЗЕТ = 1,21
3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.
Км = (IV РП - I РА): IV РП (13)
Оптимальне значення 0,5
На 01.01.2007 = (339431-73975) / 339431 = 0,78
На 01.01.2008 = (1510040-186532) / 1510040 = 0,88
Показує наскільки мобільні власні джерела коштів з фінансової точки зору: чим більше, тим краще фінансовий стан.
4. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності або концентрації власного капіталу).
Ка = IV РП: СБ>> 0.5 (14)
Означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними коштами. Зростання цього коефіцієнта означає зростання фінансової незалежності.
На 01.01.2007 = 339431 / 30486 = 11,13
На 01.01.2008 = 1510040 / 12439 = 121,4
5. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів.
Ксзс = (V рп + VI РП): IV РП <1 (15)
Зростання в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від залученого капіталу.
На 01.01.2007 Ксзс = 0,74
На 01.01.2008 Ксзс = 0,58
Для оцінки відносних показників складемо таблицю 5 (див. додаток 4).
На підставі розрахованих показників, внесених до таблиці 5, можна зробити висновки:
- За аналізований період коефіцієнт забезпеченості власними засобами підвищився на 0,73 і склав 1,18, що значно вище передбачуваної норми 0,1, тобто підприємство забезпечено власними оборотними засобами, необхідними для фінансової стійкості;
- Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами підвищився на 0,41 і склав на кінець періоду 1,21;
- Коефіцієнт маневреності власного капіталу за аналізований період підвищився на 0,1 і склав 0,88, що вище оптимального значення і означає мобільність власних джерел коштів з фінансової точки зору;
- Коефіцієнт автономії на 01.01.2008 року склав 121,4, що значно вище за показник за 2006 рік, який становив 11,13 і набагато вище оптимального значення цього коефіцієнта - 0,5, тобто підприємство фінансово незалежно і всі зобов'язання даного підприємства можуть бути покриті власними коштами;
- Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів зменшився на 0,16 на кінець аналізованого періоду, що свідчить про зменшення залежності підприємства від прівеченного капіталу і склав 0,58, і це означає, при оптимальній нормі <1, залежність від залучених коштів зменшується.
Найбільш повно фінансова стійкість підприємства може бути розкрита на основі вивчення рівноваги між статями активу і пасиву балансу. При врівноваженості активів і пасивів за термінами використання і по циклах забезпечується збалансованість припливу і відтоку грошових коштів, а, отже, платоспроможність підприємства і його фінансова стійкість.
Взаємозв'язок активів та пасивів показує, що основних джерелом фінансування необоротних активів є постійний капітал (власний і довгостроковий).
Оборотні активи підприємства утворюються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позикових коштів. Бажано, щоб вони були сформовані наполовину за рахунок власного капіталу, а наполовину - за рахунок короткострокового позикового капіталу. Тоді забезпечується гарантія погашення зовнішнього довго і оптимальне значення коефіцієнта ліквідності, що дорівнює 2.
Угруповання активу балансів наведена в таблиці 6.
Таблиця 7 Аналіз фінансової стійкості, тис. руб.
Баланс на 01.01.02 | актив | сума | Джерело фінансування (пасив) | сума | Питома вага джерела фінансування |
ОС | 74 | Собств. Капітал | 533 | 720% | |
Короткострокова Кредо. заборгованість | 880 | 1189% | |||
Оборотні активи | 1 145 | Короткострокова. Кред. заборгованість | 880 | 76,86% | |
Разом: | 1 219 | 2 293 | |||
Баланс на 01.01.03 | ОС | 187 | Собств. Капітал | 1 105 | 590% |
Оборотні активи | 1 584 | Собств. Капітал | 1 105 | 69,76% | |
Короткострокова Кредо. заборгованість | 260 | 16,41% | |||
Разом: | 1 774 | 2 470 |
Аналіз таблиці 6 показує, що на кінець 2007 року необоротні активи підприємства на 590% сформовані за рахунок власного капіталу, оборотні активи на 69,76% сформовані за рахунок власного капіталу, і на 16,41% - за рахунок позикового, тобто дані аналізу підтверджують зроблений раніше висновок про те, що підприємство на кінець досліджуваного періоду перебуває у стійкому фінансовому стані.
Стійкість фінансового стані може бути підвищена шляхом:
1. Прискорення оборотності капіталу в поточних активах, в результаті чого відбудеться відносне його скорочення на карбованець обороту.
2. Обгрунтованого зменшення запасів.
3. Поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх джерел.
Висновок: аналіз фінансової стійкості підприємства показав, що ТОВ "Буревісник" знаходиться у стійкому фінансовому стані: у підприємства на кінець 2007 року досить найбільш ліквідних активів для покриття короткострокової кредиторської заборгованості. Це пов'язано із зростанням частки досить ліквідною групи "готова продукція і товари для продажу" в активі підприємства, а також за рахунок зниження частки короткострокової кредиторської заборгованості в структурі пасиву підприємства.
2.5 Оцінка ліквідності та платоспроможності, ймовірності банкрутства підприємства
Ліквідність балансу - це можливість суб'єкта господарювання звернути свої активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність характеризує поточний стан і перспективу розрахунків підприємства.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення.
Угруповання активів балансу наводиться в таблиці 7, аналіз їх структури і динаміки - в таблиці 8.
Таблиця 7 Угрупування активів підприємства за ступенем ліквідності
Ступінь ліквідності | Ум. позн. | Склад | Суми 2006 | Суми 2007 | ||
поч. року | кін. року | поч. року | кін. року | |||
Найбільш ліквідні | А1 | грошові кошти | 8407 | 30486 | 31194 | 12439 |
короткострокові фінансові вкладення | 0 | 0 | 0 | 0 | ||
Разом: | 8407 | 30486 | 31194 | 12439 | ||
Швидко реалізовані | А2 | короткострокова дебіторська заборгованість | 18223 | 473098 | 472351 | 429802 |
товари на складі і готова продукція | 252505 | 502900 | 502900 | 1092235 | ||
інші активи | 0 | 0 | 0 | 0 | ||
Разом: | 270728 | 975998 | 975251 | 1522037 | ||
Повільно реалізуються | А3 | запаси (без РБП) | 317532 | 592909 | 504762 | 1098046 |
податок на додану вартість | 11289 | 47449 | 47449 | 20766 | ||
довгострокові фінансові вкладення | 0 | 0 | 0 | 0 | ||
довгострокова дебіторська заборгованість | 0 | 0 | 0 | 0 | ||
Разом: | 328821 | 640358 | 552211 | |||
1118812 | ||||||
Важко реалізовані | А4 | Необоротні активи (без статей включених до 3 гр.) | 18646 | 73975 | 162122 | 186532 |
витрати майбутніх періодів | 0 | 1180 | 1180 | 23154 | ||
Разом: | 18646 | 75155 | 163302 | 209686 | ||
Разом: | 626602 | 1721997 | 1721958 | 2862974 |
До групи А1 відносяться абсолютно ліквідні активи: готівка і короткострокові фінансові вкладення. На початок 2006 року питома вага цієї групи в активі підприємства склав 0,69%, на кінець 2006 року - 1,72%, і наприкінці 2007 року - 1,02%, збільшившись у порівнянні з початком 2006 року на 0,33% .
До групи А2 відносяться легко реалізовані активи: готова продукція, товари відвантажені і т. д. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців і т. д. На початок 2006 року питома вага цієї групи в активі балансу склав 72,37%, на кінець 2006 року - 80,06%, і наприкінці 2007 року 85,95%, збільшившись у порівнянні з початком 2006 року на 13,58%.
До третьої групи А3 відносяться повільно реалізовані активи підприємства - виробничі запаси. На кінець 2007 року питома вага цієї групи склав 63,18% на 24,72% знизившись у порівнянні з показниками на початок 2006 року.
До групи А4 відносяться важкореалізовані активи: основні засоби підприємства. Питома вага ОС в структурі активу балансу на кінець 2007 року склав 17,2%, що на 12,22% вище, ніж на початок 2006 року.
Угруповання пасивів підприємства проводиться в таблиці 8.
Таблиця 8 Угруповання пасивів підприємства за ступенем терміновості погашення зобов'язань
Ступінь терміновості | Ум. позн. | Склад | Суми 2006 | Суми 2007 | ||
поч. року | кін. року | поч. року | кін. року | |||
Найбільш термінові | П1 | кредиторська заборгованість | 217181 | 879666 | 879627 | 259735 |
кредити банку, терміни повернення яких настали | 0 | 0 | 0 | 0 | ||
Разом: | 217181 | 879666 | 879627 | 259735 | ||
Середньострокові | П2 | короткострокові кредити банку | 0 | 0 | 0 | 964 |
інші короткострокові зобов'язання | 0 | 0 | 0 | 0 | ||
Разом: | 0 | 0 | 0 | 964 | ||
Довгострокові | П3 | довгострокові кредити банку | 0 | 0 | 0 | 0 |
інші довгострокові зобов'язання | 0 | 0 | 0 | 0 | ||
Разом: | 0 | 0 | 0 | 0 | ||
Власний капітал | П4 | статутний капітал | 9000 | 9000 | 9000 | 9000 |
додатковий капітал | 0 | 0 | 0 | 0 | ||
нерозподілений прибуток (збиток) | 147916 | 126850 | 330431 | 482239 | ||
Разом: | 156916 | 135850 | 339431 | 491239 | ||
Разом: | 374097 | 1015516 | 1219058 | 751938 | ||
До групи П1 відносяться найбільш термінові зобов'язання - короткострокова заборгованість підприємства. Питома вага цієї групи становить на початок 2006 року 58,05%, на кінець 2007 року 14,68%, знизившись на 43,37%
До другої групи П2 відносяться кредити банку. Питома вага на кінець 2007 року становить 0,05%. Це невиплачені відсотки по кредиту.
До П3 відносяться довгострокові кредити, досліджуване підприємство не має на балансі дану групу пасивів.
До групи П4 відноситься власний капітал підприємства, його частка на початок 2006 року - 41,95%, на кінець 2006 року 15,44%, на кінець 2007 року - 27,74%, частка власного капіталу в структурі пасивів зменшилася за аналізований період на 14,21%.
Методи діагностики банкрутства
Банкрутство - це документально підтверджена неспроможність суб'єкта господарювання платити за своїми борговими зобов'язаннями і фінансувати поточну основну діяльність через відсутність коштів.
Основною ознакою банкрутства є нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців з дня настання термінів платежу. Банкрутство зумовлено самою сутністю ринкових відносин, які пов'язані з невизначеністю досягнення кінцевих результатів і ризиком втрат.
Відповідно до чинного законодавства, для діагностики неспроможності підприємства застосовують обмежене коло показників:
- Коефіцієнт поточної ліквідності;
- Коефіцієнт проміжної ліквідності;
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Таблиця 9 Показники ліквідності підприємства
Показник | Розрахунок | 2006 | 2007 | Зрад. 2006 і 2007рр. | ||||
початок року. | кінець року | зміни | початок року. | кінець року | зміни | |||
Коефіцієнт абсолютної ліквідності | А1/П1 | 0,0387 | 0,0347 | -0,004 | 0,0355 | 0,0479 | 0,0124 | 0,0084 |
Коефіцієнт швидкої ліквідності | (А1 + А2) / П1 | 1,2853 | 1,1442 | -0,1411 | 1,1442 | 5,9079 | 4,7637 | 4,9048 |
Коефіцієнт поточної ліквідності | (А1 + А2 + А3) / П1 | 2,7993 | 1,8721 | -0,9272 | 1,772 | 10,2154 | 8,4434 | 9,3706 |
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокових зобов'язань підприємства може бути погашена негайно (тобто за рахунок наявної готівки). Показник коефіцієнта абсолютної ліквідності на кінець 2007 року 0,0479% при нормативі даного коефіцієнта 0,2-0,3.
Норматив коефіцієнта проміжної ліквідності 0,7-1. На досліджуваному підприємстві даний коефіцієнт становив:
- На початок 2006 року = 1,29;
- На кінець 2006 року = 1,14;
- На кінець 2007 року = 5,9.
Це означає, що на кінець 2007 року ТОВ "Буревісник" володіє достатньою ліквідністю, щоб погасити свої короткострокові зобов'язання.
Коефіцієнт поточної ліквідності показує ступінь, в якій оборотні активи покривають короткострокові пасиви. Норматив даного коефіцієнта - більше 2. На досліджуваному підприємстві коефіцієнт поточної ліквідності становив:
-На початок 2006 року = 2,8;
-На кінець 2006 року = 1,87;
-На кінець 2007 року = 10,22.
Тобто на кінець 2006 року показник поточної ліквідності близький до нормативу, а на кінець 2007 року - перевищує норматив.
Перевищення оборотних активів підприємства над короткостроковими фінансовими зобов'язаннями забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх оборотних активів, крім готівки. Чим більше величина цього показника, тим більше впевненість кредиторів, що борги будуть погашені.
Аналіз показників фінансової стійкості та ліквідності підприємства показав, що за аналізований період підприємство поліпшило свій фінансовий стан. Але для абсолютної ліквідності балансу підприємству необхідно в активі збільшити готівкові грошові кошти.
2.6 Аналіз ділової активності та рентабельності підприємства ТОВ "Буревісник"
Як відомо, капітал знаходиться в постійному русі, переходячи з однієї стадії кругообігу в іншу: Д-Т .... Т-Д
На першій стадії підприємства набуває необхідні йому основні фонди, запаси товарної продукції, на другій - дані кошти використовуються на оплату праці працівників, оплату податків, платежів по соціальному страхуванню та інших витрат. Закінчується ця стадія реалізацією продукції покупцям і надходженням на рахунок підприємства грошових коштів за відвантажену продукцію. Чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше продукції закупить і реалізує при одній і тій же сумі капіталу. Затримка руху коштів на будь-якій стадії веде до сповільнення оборотності, вимагає додаткового вкладення коштів і може викликати значне погіршення фінансового стану підприємства.
Досягнутий в результаті прискорення оборотності ефект виражається в першу чергу в збільшенні виручки від реалізації без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку, так як зазвичай до вихідної грошовій формі він повертається з приростом. Якщо реалізації продукції є збитковою, то прискорення оборотності коштів веде до погіршення фінансових результатів.
Зі сказаного випливає, що потрібно прагнути не тільки до прискорення руху капіталу на всіх стадіях кругообігу, але і до максимальної його віддачі, яка виражається в збільшенні суми прибутку на один карбованець капіталу. Це досягається раціональним та економним використанням усіх ресурсів, недопущенням їх перевитрат, втрат на всіх стадіях кругообігу. У результаті капітал повернеться до свого початкового стану в більшій сумі, тобто з прибутком.
Аналіз ефективності використання капіталу характеризується його прибутковістю (рентабельністю) - відношенням сума прибутку до вартості майна.
Аналіз рентабельності підприємства
Розрахунок коефіцієнтів рентабельності підприємства наводиться в таблиці 10.
Таблиця 10 Коефіцієнти рентабельності підприємства
№ п / п | Найменування коефіцієнта | Розрахунок | Значення | Відхилення 2007 і 2006 рр.. | |
2006 | 2007 | ||||
1 | Рентабельність основної діяльності | чистий прибуток / сума витрат | 0,02% | 0,06% | 0,04% |
2 | Рентабельність обороту | чистий прибуток / сума виручки | 0,01% | 0,05% | 0,04% |
3 | Рентабельність сукупного капіталу | чистий прибуток / середньорічна вартість майна | 0,63% | 1,18% | 0,55% |
4 | Рентабельність власного капіталу | чистий прибуток / середньорічна вартість власного капіталу | 22,62% | 135,42% | 112,8% |
Рентабельність основної діяльності підприємства показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Коефіцієнти рентабельності підприємства в динаміці показують, що за 2007 рік рентабельність підвищилася на 4%, склавши 6%. Це позитивна тенденція у розвитку підприємства, так як рентабельність основної діяльності в 2006р. становила 2%.
Рентабельність обороту характеризує ефективність виробничої і комерційної діяльності: скільки прибутку має підприємство з кожної гривні продажу. У порівнянні з 2006р. та 2007р. цей показник ефективності підприємства так само покращився на 4%, збільшившись з 1% до 5%.
Рентабельність сукупного капіталу підвищилася на 55%, склавши 118%.
Рентабельність власного капіталу в 2007 році дорівнює 135,42%, збільшившись на 112,8% в порівнянні з 2006 роком.
Збільшення показників рентабельності підприємства пов'язане зі зниженням цін на продукцію підприємства. Подібне зниження ціни переслідувало дві мети: залучення клієнтів і стимулювання зростання обсягу продажів за рахунок збільшення кількості проданих товарів, а також зміцнення іміджу підприємства як постачальника недорогого і якісного товару.
Аналіз оборотності капіталу
Оскільки оборотність капіталу тісно пов'язана з його рентабельністю, у процесі аналізу необхідно більш детально вивчити показники оборотності капіталу і встановити, на яких стадіях кругообігу капіталу пройшло уповільнення або прискорення руху коштів.
Виділяється оборотність всього сукупного капіталу підприємства, а також оборотність основного капіталу, і оборотність оборотного капіталу.
Висновок: аналіз ефективності використання капіталу показав, що у підприємства ТОВ "Буревісник" сумова прибуток за досліджуваний період склала 1 422 тис. рублів, рентабельність основної діяльності на кінець 2007 року склав 6%, причому показник рентабельності збільшився на 4% в порівнянні з минулим періодом . Тобто за досліджуваний період підприємство поліпшило показники ефективності використання капіталу у порівнянні з 2006 роком, підвищення показників рентабельності роботи підприємства обумовлено економічною політикою підприємства на даному етапі. Уповільнення оборотності капіталу пов'язане із збільшенням у балансі підприємства суми основних засобів, а також збільшенням групи запасів. Аналіз фінансової стійкості показав, що підприємство знаходиться у стійкому фінансовому становищі, тобто має достатньо активів для покриття короткострокової кредиторської заборгованості.
3. Заходи та пропозиції щодо поліпшення фінансового стану ТОВ "Буревісник"
Проведений аналіз ТОВ "Буревісник" показав, що підприємство знаходиться у стійкому фінансовому становищі і має достатню ліквідність активів. У підприємства в 2007 році спостерігаються позитивні тенденції:
1. Зростання валюти балансу, тобто збільшення суми активів.
2. Покращились показники фінансової стійкості
3. Підвищився рівень рентабельності.
4. Зменшився зростання кредиторської заборгованості на 70%.
Основна мета роботи будь-якого підприємства - отримання прибутку від існуючої діяльності. Так як досліджуване підприємство в 2007 році отримало прибутку в 5 разів більше, ніж у 2006 році, то перед керівництвом ТОВ "Буревісник" стоїть завдання продовжувати працювати такими темпами для збільшення прибутку в подальших періодах. Це можна здійснити шляхом:
- Збільшенні прибутковості продажів;
- Стабілізації потоку грошової готівки, і, як наслідок покращаться показники абсолютної ліквідності балансу і рентабельності.
Шляхи збільшення прибутку підприємства:
1. Зростання доходів від реалізації (виручки) продукції.
2. Оптимізація витрат.
3. Підвищення рівня рентабельності продукції.
4. Розширення торгової мережі.
Зростання доходів від реалізації залежить від цін на її продукцію, її асортименту та якості, від маркетингових дій по збільшенню попиту, кредитної політики організації і т. п. Специфіка відросли, в якій здійснює свою діяльність ТОВ "Буревісник", полягає в тому, що ціни на продукцію знижуються в слідстві технічного прогресу і поява на ринку товарів більш прогресивної технології (наприклад, середня вартість мобільного телефону в 2006 році становила 150-200 $, а в 2007 році вона знизилася до 100-150 $ і передбачається ще більше падіння).
Крім того, на збільшення попиту впливає не тільки потреба у придбанні стільникових телефонів і автозапчастин, а й співвідношення ціни та якості товару, активність реклами та розробки нових технологій; можливість придбання товару в розстрочку (на даному етапі йде підготовка для продажу товарів у кредит), надання комерційних кредитів (в розумних межах на невеликі терміни), знижки за збільшення обсягу проданих товарів (накопичувальна система знижок) - впровадження подібних заходів дасть можливість підприємству збільшити надходження виручки від реалізації продукції.
За досліджуваний період фактичне зростання виручки на підприємстві склав в 2007 році у порівнянні з 2006 роком - 64,22%.
Аналіз динаміки зростання виручки від реалізації і виявлення тенденцій його розвитку дає можливість припустити, що в 2008-2009 роках підприємство може збільшити обсяг реалізації товару до 40-50 млн. рублів.
Другим завданням, що стоїть перед підприємством, є зниження витрат підприємства. Оптимізація витрат, запасів цінностей, вдосконалення їх структури. Основними джерелами резерву зниження собівартості продукції є:
1) підвищення рівня продуктивності праці офіс-менеджерів;
2) підвищення продуктивності праці, поліпшення якості обслуговування та консультації клієнтів менеджерів з продажу та старших менеджерів;
3) скорочення комерційних витрат;
4) пошук постачальників з більш низькими цінами на товар, оптимізації грошових потоків від підприємства до постачальників з метою досягнення певного обсягу закупівель для отримання знижок по товару, отримання товарних кредитів і т. п.
Резерви скорочення витрат встановлюються під кожною статтею витрат за рахунок конкретних заходів (поліпшення організації праці, посилення контролю за станом складського господарства, систематичне проведення інвентаризацій, контроль обгрунтованістю списання витратних матеріалів, порівняння прайс-листів постачальників, проведення переговорів з приводу зниження розцінок на товари, укладення договорів поставки з більш вигідними для підприємства умовами і т. п.).
Проведення подібних заходів дозволить знизити витрати підприємства, і, як наслідок, збільшити показники прибутку та рентабельності.
Збільшення виручки, і, відповідно, прибутки підприємства, дозволить ТОВ "Буревісник" погасити свою кредиторську заборгованість.
Ще одне завдання, що стоїть перед керівництвом підприємства ТОВ "Буревісник" - поліпшення показників ліквідності балансу. Основний шлях для цього - стабілізація грошових потоків для збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства і в касі. Оптимізація грошових потоків підприємства і збільшення грошових коштів на балансі підприємства дозволить збільшити показники абсолютної ліквідності балансу.
Основний шлях для оптимізації грошових потоків - скорочення розриву часу між відвантаженням товару та отриманням оплати за нього, проведення систематичної інвентаризації дебіторської заборгованості. Крім того, підприємству необхідно періодично проводити інвентаризацію кредиторської заборгованості, і вчасно погашати свої борги перед постачальниками і покупцями, працівниками по заробітній платі, заборгованість перед бюджетом по податках і зборах; що призведе до скорочення обсягу кредиторської заборгованості, і також поліпшить показники абсолютної ліквідності балансу ТОВ "Буревісник".
При здійсненні плану збільшення прибутку і скорочення витрат, досліджуване підприємство буде мати вільні грошові кошти, і вкладати їх у ліквідні запаси. Прогноз Фінісових результатів підприємства наведено в таблиці 11.
Таблиця 11 Аналіз планових фінансових результатів
№ п / п | Показники | 2007 | Частка у виручці | План | Частка у виручці | Відхилення плану від 2006 р. | |
абс. | % | ||||||
1 | Виручка від реалізації товарів | 22901 | 100,00 | 38900 | 100,00 | 15999 | 0,00 |
2 | Собівартість реалізації товарів | 20055 | 87,57 | 30000 | 77,12 | 9945 | -10,45 |
3 | Комерційні витрати | 428 | 1,87 | 720 | 1,85 | 292 | -0,02 |
4 | Управлінські витрати | 0 | 0,00 | 0 | 0,00 | 0 | 0,00 |
5 | Прибуток від реалізації (1-2-3-4) | ||||||
2418 | 10,56 | 9317 | 23,95 | 6899 | 13,39 | ||
6 | Відсотки до отримання | 0 | 0,00 | 0 | 0,00 | 0 | 0,00 |
7 | Відсотки до сплати | 3914 | 17,09 | 0 | 0,00 | 0 | 0,00 |
8 | Доходи від участі в ін організаціях | 0 | 0,00 | 0 | 0,00 | 0 | 0,00 |
9 | Інші операційні доходи | 0 | 0,00 | 0 | 0,00 | 0 | 0,00 |
10 | Інші операційні витрати | 56 | 0,24 | 100 | 0,26 | 44 | 002 |
11 | Прибуток від фінансово-господарської діяльності (5 +6-7 +8 +9-10) | 6276 | 27,40 | 8861 | 22,78 | 2585 | -4,62 |
12 | Інші позареалізаційні доходи | 0,00 | 0,00 | 0 | 0,00 | ||
13 | Інші позареалізаційні витрати | 0,00 | 0,00 | 0 | 0,00 | ||
14 | Прибуток звітного року (11 +12-13) | 6276 | 27,40 | 8861 | 22,78 | 2585 | -4,62 |
15 | Податок на прибуток | 404 | 1,76 | 1740 | 4,47 | 1336 | 2,71 |
16 | Абстрактні кошти | 0,00 | 0,00 | 0 | 0,00 | ||
17 | Надзвичайні доходи | 0,00 | 0,00 | 0 | 0,00 | ||
18 | Надзвичайні витрати | 0,00 | 0,00 | 0 | 0,00 | ||
19 | Нерозподілений прибуток (збиток) звітного року (14-15-16) | 5872 | 25,64 | 9806 | 26,21 | 3934 | 0,57 |
Аналіз даних таблиці 11 показав, що прибуток, яку підприємство може отримати при здійсненні заходів, що рекомендуються, на 16000 тис. рублів перевищує прибуток 2007 р. Частка чистого прибутку в структурі виручки збільшиться на 0,57%, і складе 26,21% від загального обсягу виручки.
Прогноз грошових потоків підприємства наведено в таблиці 12 (див. дод. 4).
Прогноз грошових потоків підприємства в плановому періоді передбачає наявність грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства і в касі на кінець планового періоду в розмірі 13 тис. рублів.
При складанні прогнозних грошових потоків прийняті наступні припущення:
1. Так як на складі недолік запасів, то в плановому періоді підприємство придбає товарів більше для підтримки рівня засув і розширення асортименту.
2. У плановому періоді підприємство доб'ється погашення дебіторської заборгованості.
3. Вивільнені кошти будуть спрямовані на погашення кредиторської заборгованості.
При складанні прогнозних даних було враховано вплив господарських операцій на такі групи балансу:
- Рух групи дебіторської заборгованості;
- Рух групи запасів;
- Рух групи грошових коштів;
- Рух групи прибули підприємства;
- Рух групи кредиторської заборгованості.
Висновок
Необоротні зміни всіх сфер навколишнього середовища впливають на конкретні підприємства і для того, що б розвиватися, менеджеру необхідно приймати і реалізовувати господарські рішення.
Прийняття управлінських рішень передує аналіз і оцінка виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства, що дозволяють виявити головні взаємозв'язку і взаємозалежності на підприємстві.
Результативність аналізу багато в чому залежить від його інформативної бази. Основним джерелом інформації для здійснення фінансового аналізу є бухгалтерський баланс та додатки до нього. Баланс підприємства являє собою сукупність відомостей про результати роботи підприємства, що відображає підсумкові дані на певну дату часу.
Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що відображають стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта господарювання фінансувати свою діяльність на фіксований момент часу. Основними показниками аналізу балансу є: показники фінансової стійкості, рентабельності, оборотності, ліквідності підприємства.
На основі проведеного аналізу балансів ТОВ "Буревісник" та виявлених тенденціях розвитку підприємства зроблені наступні висновки:
1) підприємство на кінець досліджуваного періоду має прибуток у розмірі 1 219тис. рублів;
2) основною статтею активу балансу є запаси - 63,32%, пасиву - власний капітал - 62,89% і позиковий капітал - 0,14%. Оборотність активів підприємства за досліджуваний період знизився в 1,2 рази, і склав 205 днів;
3) суми активів балансу зросла на 509%;
4) збільшення обсягу виручки від реалізації склала 67% за досліджуваний період;
3) аналіз фінансової стійкості показав, що ТОВ "Буревісник" знаходиться у стійкому фінансовому стані, тобто має достатньо активів для покриття короткострокової кредиторської заборгованості;
4) рентабельність основної діяльності підприємства на кінець досліджуваного періоду дорівнює 0,06%, збільшившись за досліджуваний період на 0,02%;
5) аналіз ліквідності показав, що за аналізований період підприємство поліпшило свій фінансовий стан: коефіцієнти швидкої та поточної ліквідності і на початок, і на кінець досліджуваного періоду задовольняють нормативом. Для абсолютної ліквідності балансу підприємству необхідно збільшити готівкові грошові кошти.
Для поліпшення фінансового стану керівництву ТОВ "Буревісник" рекомендується наступне:
- Збільшення виручки від реалізації. Подібне збільшення можливе за рахунок проведення рекламної компанії, впровадження можливості для покупців купувати товари в розстрочку, надання комерційних кредитів, знижки за збільшення обсягу проданих товарів;
- Скорочення витрат підприємства від обсягу виручки. Скорочення витрат рекомендується за рахунок пошуку постачальників з більш низькими цінами, посилення контролю за списанням матеріалів на монтаж кондиціонерів, поліпшення показників продуктивності праці офіс - менеджерів та менеджерів з продажу;
- Оптимізація грошових потоків підприємства за рахунок скорочення розриву між відвантаженням товару і його оплатою, витребуванням дебіторської заборгованості, збільшенням обсягу виручки підприємства;
- Збільшення абсолютної ліквідності балансу підприємства за рахунок ліквідації дебіторської заборгованості та своєчасного погашення кредиторської заборгованості, збільшення обсягу грошових коштів.
Список використаної літератури
1. Цивільний кодекс Російської Федерації частина перша від 30 листопада 1994 р. № 51-ФЗ, частина друга від 26 січня 1996 р. № 14-ФЗ, частина третя від 26 листопада 2001 р. № 146-ФЗ і частина четверта від 18 грудня 2006 р . № 230-ФЗ (зі змінами від 26 січня, 20 лютого, 12 серпня 1996 р., 24 жовтня 1997, 8 липня, 17 грудня 1999 р., 16 квітня, 15 травня, 26 листопада 2001 р., 21 березня , 14, 26 листопада 2002 р., 10 січня, 26 березня, 11 листопада, 23 грудня 2003, 29 червня, 29 липня, 2, 29, 30 грудня 2004 р., 21 березня, 9 травня, 2, 18, 21 липня 2005, 3, 10 січня, 2 лютого, 3, 30 червня, 27 липня, 3 листопада, 4, 18, 29, 30 грудня 2006 р., 26 січня, 5 лютого, 20 квітня, 26 червня 1919 , 24 липня, 2, 25 жовтня, 4, 29 листопада, 1, 6 грудня 2007 р., 24, 29 квітня, 13 травня, 30 червня, 14, 22, 23 липня, 8 листопада, 25, 30 грудня 2008 , 9 лютого, 9 квітня, 29 червня, 17 липня 2009 р.).
2. Федеральний закон Російської Федерації "Про бухгалтерський облік" від 21.11.96 р. № 129-ФЗ (зі змінами, внесеними Федеральним законом (ФЗ) від 23.07.98 р. № 123-ФЗ; ФЗ від 28.03.02 р. № 32 - ФЗ; ФЗ від 31.12.02 р. № 187-ФЗ; ФЗ від 31.12.02 р. № 191-ФЗ; ФЗ від 10.01.03 р. № 8-ФЗ; Митним кодексом РФ від 28.05.03 р. № 61 - ФЗ; ФЗ від 30.06.03 р. № 86-ФЗ; ФЗ від 03.11.06 р. № 183-ФЗ).
3. Закон "Про порядок ведення касових операцій в Російській Федерації".
4. Закон про акціонерні товариства.
5. Положення Центрального банку Російської Федерації "Про порядок ведення касових операцій в кредитних організаціях на території РФ" № 199-П від 25.03.1997 (в ред. Вказівок ЦБ РФ від 04.12.2003 № 1351-У, від 01.06.2004 № 1433-У , від 26.12.2006 № 1779-У, від 13.06.2007 № 1836-У).
6. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 29.07.98 р. № 34н.
7. Положення з бухгалтерського обліку "Облікова політика підприємства". ПБО 1 / 98. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 09.12.98 р. № 60н.
8. Положення з бухгалтерського обліку "Бухгалтерська звітність організації". ПБО 4 / 99. Затверджено Наказом Мінфіну РФ від 06.07.99 р. № 43 н.
9. Положення з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів. ПБО 5 / 98. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 15.06.98 р. № 25н.
10. Положення з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів. ПБУ 6 / 97. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 03.09.97 р. № 65н.
11. Положення з бухгалтерського обліку "Події після звітної дати". ПБО 7 / 98. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 25.11.98 р. № 5бн.
12. Положення з бухгалтерського обліку "Умовні факти господарської діяльності". ПБО 8 / 98. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 25.11.98 р. № 57н.
13. Положення з бухгалтерського обліку "Доходи організації". ПБО 9 / 99. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 06.05.99 р. № 32н.
14. Положення з бухгалтерського обліку "Витрати організацій" ПБУ 10/99. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 06.05.99 р. № 33н.
15. Методичні положення щодо оцінки фінансового стану підприємств і встановленню управління у справах про неспроможність (банкрутство) від 12.08.94 № 31-р.
16. Балабанов І. Т. Основи фінансового менеджменту. Як керувати економікою. - М.: "Фінанси і статистика", 1996.
17. Баканов М. І., Шеремет А. Д. Теорія аналізу господарської діяльності: Підручник. - М.: Вентана-Граф, 2005.
18. Бороненкова С. А. Управлінський аналіз: Учеб. посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2008.
19. Берстайн Л. А. Аналіз фінансової звітності. - М.: Фінанси і статистика, 2003.
20. Борисов Л. П. Оцінка результатів фінансово-господарської діяльності підприємства / Консультант. - 2005. - № 8. - С. 71-75.
21. Григор'єв Ю. А. Проблеми визначення платоспроможності підприємства / / Консультант. - 2004. - № 23. - С. 84-88.
22. Григор'єв Ю. А. Рентабельність підприємства та проблеми вдосконалення звітності / / Консультант. - 2004. - № 25. - С. 72-74.
23. Донцова Л. В., Нікіфорова Н. А. Аналіз бухгалтерської звітності. - М.: ДІС, 1998.
24. Друрі К. Введення в управлінський і виробничий облік: Пер. з англ. / Под ред. Табаліной С. Д. - М.: Аудит, Юніті, 1997.
25. Ковальов В. В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Планета, 2005.
26. Ковальов В. В., Волкова О. М. Аналіз господарської діяльності підприємства. Підручник. - М.: ТОВ "ТК Велбі", 2007.
27. Ковальов В. В., Петров М. В. Як читати баланс. - М.: Фінанси і статистика, 2003.
28. Крейнина М. Н. Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки. - М.: Дис, 1997.
29. Крейнина М. М. Фінансовий менеджмент. - М.: Дис, 2002.
30. Рєпін В. В. Впровадження управління фінансами підприємства / / Консультант. - 1997. - № 18. - С. 45-49.
31. Рєпін В. В. Дебіторська заборгованість: аналіз та управління / / Консультант. - 2003. - № 17. - С. 62-65.
32. Рєпін В. В. Управління фінансами підприємства: ключові проблеми / Консультант. - 1998. - № 11. - С. 51-54.
33. Савицька В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: Инфра-М, 2007.
34. Самочкіна В. Н. Гнучке розвиток підприємства. Аналіз та планування. - М.: Справа, 2004.
35. Стоянова Е. С. Фінансовий менеджмент: Російська практика. - М.: Перспектива, 2006.
36. Стоянова Е. С. Фінансовий менеджмент в умовах інфляції. - М.: Перспектива, 2007.
37. Стратегія і тактика антикризового управління фірмою / Под ред. А. П. Градова та Б. І. Кузіна. - СПб.: Спеціальна література, 2003.
38. Ткачук М. І., Кірєєва Є. Ф. Основи фінансового менеджменту. - Мн.: Інтерпресссервіс, 2007.
39. Треньов Н. Н. Механізми управління підприємством / / Аудит і фінансовий аналіз. - 2004. - № 3. - С. 23-25.
40. Фінансове планування та контроль: Пер. з англ. / Под ред. М. А. Поукока і А. Х. Тейлора. - М.: Инфра-М, 1996.
41. Шеремет В. В., Сайфулін Р. С. Фінанси підприємств: Підручник для вузів. - Вид. 3-тє, додатк. - М.: Інфа-М, 2006.
Додаток 1
Аналіз структури та динаміки фінансових результатів підприємства ТОВ "Буревісник"
Показники
2006
2007
Відхилення
2007 і 2006 рр..
абс.
%
1
2
3
4
5
6
1
Виручка від реалізації товарів
13944923
22901445
8956522
164,23
2
Собівартість реалізації товарів
13382373
20055067
6672694
149,86
3
Комерційні витрати
254686
427782