Аналіз фінансового стану ТОВ Стриж

Тема дипломної роботи:

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТОВ «Стриж»

Зміст

Введення

Глава 1. Техніко-економічна характеристика підприємства

1.1 Загальні відомості про підприємство

1.2 Аналіз основних техніко-економічних показників

1.3 Облікова політика підприємства

Глава 2. Теоретичні основи фінансового стану підприємства

2.1 Облік фінансових результатів діяльності підприємства

2.2 Підходи до аналізу фінансового стану підприємства

Глава 3. Аналіз фінансового стану підприємства

3.1 Загальна оцінка фінансового стану

3.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

3.3 Аналіз платоспроможності підприємства

3.4 Аналіз фінансових коефіцієнтів

3.5 Діагностика ймовірності банкрутства

Висновок

Список використаної літератури

Програми

Введення

Ринкова економіка Російської Федерації набирає все більшої сили. Разом з нею набирає силу і конкуренція як основний механізм регулювання господарського процесу.

У сучасних умовах виживання підприємства в конкурентному середовищі залежить від його фінансової стійкості, що досягається за допомогою підвищення ефективності виробництва на основі економного використання всіх видів ресурсів, зниження витрат, виявлення наявних резервів, підвищення виробництва послуг і збільшення прибутку.

Актуальність обраної теми цієї роботи зумовлена ​​необхідністю вивчення теоретичних і методичних аспектів обліку та аналізу фінансового стану з метою підвищення ефективності діяльності господарюючих суб'єктів.

Величезну роль, як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання грають фінанси. Вони - невід'ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації економічної політики. Ось чому сьогодні, як ніколи, важливо добре знати природу фінансів, глибоко розбиратися в особливостях їх функціонування, бачити способи найбільш повного їх використання в інтересах ефективного розвитку підприємства. Висування на перший план фінансових аспектів діяльності суб'єктів господарювання, зростання ролі фінансів є характерною рисою і тенденцією в усьому світі.

Професійне управління фінансами неминуче вимагає глибокого аналізу, що дозволяє найбільш точно оцінити невизначеність ситуації з допомогою сучасних методів дослідження. У зв'язку з цим істотно зростає пріоритет і роль фінансового аналізу, основним змістом якого є комплексне системне вивчення фінансового стану підприємства.

Під аналізом розуміється засіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей. Зміст аналізу випливає з функцій. Однією з таких функцій є вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей.

Враховуючи вищесказане, тема даної роботи є актуальною і представляє інтерес для подальшого дослідження.

Для ознайомлення з діяльністю будь-якої організації необхідно вивчити, можливо, більше число її сторін, сформувати на цій основі об'єктивну думку про позитивні і негативні моменти в роботі колективу, виявити вузькі місця і можливості їх усунення. При цьому необхідно використовувати ряд ключових показників, що відображають результати господарської діяльності аналізованої організації, які безпосередньо впливають на облік і аналіз фінансового стану організації.

Облік і аналіз фінансового стану підприємства знаходять відображення в системі показників. Велика кількість показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, створюють методичні труднощі їх системного розгляду. Відмінності в призначенні показників ускладнюють вибір кожним учасником товарного обміну тих з них, які найбільшою мірою задовольняють його потреби в інформації про реальний стан даного підприємства. Наприклад, адміністрацію підприємства цікавлять маса отриманого прибутку і її структура, чинники, що впливають на її величину. Податкові інспекції зацікавлені в отриманні достовірної інформації про всі доданків балансового прибутку: прибутку від реалізації продукції, позареалізаційних результатах діяльності підприємства.

Облік і аналіз фінансового стану підприємства-найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Аналіз фінансового стану підприємства включає в якості обов'язкових елементів дослідження:

• змін кожного показника за поточний аналізований період;

• динаміки змін показників фінансових результатів за ряд звітних періодів.

Облік і аналіз фінансового стану організації дозволяє розробити конкретну стратегію і тактику щодо її розвитку, виявлення й оцінки резервів зростання прибутку і рентабельності та способів їх мотивації.

Метою даної дипломної роботи є облік і аналіз фінансового стану організації. Зокрема:

• вивчення бухгалтерського обліку та аналізу фінансового стану підприємства;

• оволодіння методами і прийомами обліку та аналізу фінансового стану організації;

• проведення аудиту обліку та аналізу фінансового стану підприємства на основі звітності і даних ТОВ «Стриж».

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання дослідження:

• розглянути теоретичні аспекти обліку та аналізу фінансового стану підприємства;

• дати організаційно-економічну характеристику підприємства ТОВ «Стриж»;

• - Проаналізувати фінансовий стан підприємства;

• проаналізувати фінансові результати його діяльності;

Об'єктом дипломного дослідження є діяльність ТОВ «Стриж».

Предметом дослідження є облік і аналіз фінансового стану цієї організації.

У процесі написання даної дипломної роботи були використані законодавчі та нормативні матеріали, підручники та навчальні посібники з теорії фінансового аналізу, статті у провідних бухгалтерських і фінансових виданнях, матеріали періодичної преси, газети, журнали, відкриті публікації з різних Інтернет - сайтів, а так само матеріали , зібрані в період проходження переддипломної практики в ТОВ «Стриж».

У дипломній роботі викладені теоретичні та практичні питання, що стосуються обліку та аналізу фінансового стану підприємства.

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів і висновку.

Глава 1. Техніко-економічна характеристики підприємства

1. Загальні відомості про підприємство

ТОВ «Стриж» було створено в 2005 році. За такий нетривалий, але в теж час успішний період роботи, зуміло завоювати статус одного з ключових гравців на ринку кейтерингових послуг премій класу м. Москви.

Спеціалізацією компанії SMART Catering є банкетне обслуговування будь-яких корпоративних, громадських, міських, спортивних, світських і приватних заходів будь-якого формату, тематики і статусного рівня.

Кейтерінг в стилі SMART це:

• досвід команди професіоналів у втіленні кращих ідей;

• виключно красива і смачна їжа;

• високий рівень обслуговування;

• індивідуальний та креативний підхід;

• прості і гнучкі бізнес рішення.

Основна мета в організації заходів полягає у прагненні не просто задовольнити побажання замовників, а в повному розумінні цього слова - перевершити їх очікування.

Компанії ТОВ «Стриж» своєму розпорядженні всі можливості та досвідом з проведення банкетних заходів будь-якого формату, тематики і статусного рівня:

• фуршетів і вечерь з розсадженням на 2 000 персон;

• коктейлів і фуршетів без розсадки на 5 000 і більше персон.

Стиль роботи визначається запитами ринку і високими вимогами клієнтів, а також бажанням запропонувати послуги «спеціально під клієнта».

Кожен клієнт для компанії індивідуальний. Кожний захід має свій стиль і характер. Компанія використовує креативний підхід, вміння і досвід енергійної команди кращих менеджерів, кухарів, метрдотелів та декораторів, щоб влаштувати справжнє свято.

Компанії ТОВ «Стриж» використовує виключно:

• найпередовіші кейтерингові технології та обладнання, що дозволяють вирішувати найскладніші завдання і пропонувати максимальний вибір варіантів меню і форм його подачі з дотриманням всіх екологічних, санітарних та якісних норм при мінімумі витрат і вимог до місця проведення заходу;

• продукти харчування та напої від кращих сертифікованих постачальників;

• чітку і налагоджену систему організації логістики та підготовки до заходу, що дозволяє мінімізувати час підготовки заходу на місці і оперативність при виїзді з майданчика по закінченню заходу;

• кращі зразки і нові ексклюзивні розробки кейтерингового обладнання, меблів, текстилю та предметів сервіровки, що відповідають останнім світовим тенденціям у сфері банкетного обслуговування.

Кафе, де проводяться банкети знаходиться на території Центру Сучасного Мистецтва «Винзавод». Територія кафе використовується як банкетний зал. Коли в залі проводяться банкети, кафе закрито для відвідувачів.

Зал-кафе представляє собою дворівневий зал з терасою (балконом) на другому поверсі загальною площею 325 кв.м, на якій можливо максимально комфортно розмістити до 80 персон при банкетної посадці і до 250 персон при організації фуршету.

Універсальність інтер'єру залу дозволяє організувати заходи будь-якого формату: від пишного весілля чи корпоративної вечірки до ділової конференції або презентації.

Зал має незалежну вхідну групу на рівні першого поверху з ресепшені, туалетні кімнати, місця для розміщення гардероба і гримерних, зал також обладнаний сучасними системами припливно-витяжної вентиляції і протипожежною сигналізацією.

На території Цента Сучасного Мистецтва «Винзавод» є автомобільна парковка на 50 місць. Безпеку гостей забезпечується надійною охороною.

Географія і кількість корпоративних і приватних клієнтів постійно і незмінно зростає:

• Центр Сучасного Мистецтва «Винзавод»;

• Московський фестиваль яхт;

• КітФінанс;

• Норільський Нікель;

• Автодім;

• Вольво;

• Авілон;

• РАО ЄЕС;

• Росбанк;

• Російський Вугілля;

• Аерофлот;

• Порш;

• БМВ;

• ББМ;

• Мільйонер Фаєр;

• І багато інших відомих компаній.

Організаційна структура компанії ТОВ «Стриж»

Загальна чисельність працюючих на підприємстві - 34человека.

На малюнку 1 показана схема управління підприємством на чолі з генеральним директором і підпорядковується йому відділи підприємства.

Рис.1. Організаційна структура компанії ТОВ «Стриж»

Завдяки такій кількості відділів забезпечується працездатність підприємства.

Особливе місце в цій таблиці відведено бухгалтерії, яка безпосередньо стежить за обліком і аналізом фінансового стану підприємства. Бухгалтерія є особливим структурним ланкою очолюваним головним бухгалтером.

Розглянемо більш детально організаційну структуру бухгалтерії ТОВ «Стриж» на основі наведеного нижче рисунка 2.

Головний бухгалтер

Заступник головного бухгалтера

Рис. 2. Організаційна структура бухгалтерії

Розглянувши структуру бухгалтерії ТОВ «Стриж», можна зробити висновок про те, що бухгалтерія представляє відділ, характерний для підприємств громадського харчування. На чолі бухгалтерії стоїть головний бухгалтер.

Головний бухгалтер належить до категорії керівників. Головний бухгалтер має вищу економічну освіту та стаж роботи більше 2-х років на займаній посаді. Головний бухгалтер здійснює керівництво працівниками бухгалтерії організації.

Здійснює організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства і контроль над економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереженням власності підприємства.

Формує відповідно до законодавства про бухгалтерський облік облікову політику, виходячи зі структури й особливостей діяльності підприємства, необхідності забезпечення його фінансової стійкості.

На час відсутності головного бухгалтера (відрядження, відпустка, хвороба, тощо) його обов'язки виконує заступник головного бухгалтера, який набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов'язків.

Бухгалтер належить до категорії фахівців.

Призначення на посаду бухгалтера та звільнення з неї здійснюється наказом директора підприємства за поданням головного бухгалтера.

Бухгалтер у своїй роботі керується:

• 5.1Положеніем про бухгалтерію організації;

• 5.2Настоящей посадовою інструкцією;

Бухгалтер підпорядковується безпосередньо головному бухгалтеру організації.

Виконує роботу з ведення бухгалтерського обліку майна, зобов'язань і господарських операцій (облік основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, витрат на виробництво, реалізації продукції, результатів господарсько-фінансової діяльності; розрахунки з постачальниками та замовниками, за надані послуги).

Бухгалтер-калькулятор відноситься до категорії фахівців. Призначення на посаду бухгалтера та звільнення з неї здійснюється наказом директора підприємства за поданням головного бухгалтера. Бухгалтер у своїй роботі керується:

• 5.1Положеніем про бухгалтерію організації;

• 5.2Настоящей посадовою інструкцією.

Бухгалтер підпорядковується безпосередньо головному бухгалтеру організації або керівнику відповідного структурного підрозділу головної бухгалтерії.

Складає звітні калькуляції собівартості продукції, виявляє джерела утворення втрат і непродуктивних витрат, готує пропозиції щодо їх попередження.

У проведенні інвентаризацій грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, розрахунків і платіжних зобов'язань.

Касир:

Здійснює операції з відображення на ККМ всіх отриманих від покупців грошових сум відповідно до керівництвом з експлуатації для відповідного типу контрольно-касових машин. Визначає для кожного покупця грошові кошти за придбані товари згідно з сумою, званої покупців або зазначене в цінниках, з дотриманням наступного порядку:

• чітко називає суму отриманих грошей і кладе отримані гроші від покупця на очах у покупця окремо від будь-яких (інших) грошей;

• перевіряє купюри, отримані від покупця на автоматичному детекторі справжності банкнот;

• пробиває на контрольно-касовій машині чек;

• називає суму належної покупцеві здачі, прибирає отримані від покупця гроші в касу, надриває чек (гасіння) і видає покупцеві здачу разом з чеком (паперові купюри і розмінна монета видаються касиром одночасно. В кінці зміни (при необхідності і в інших випадках) знімає касу. Дбайливо звертається з грошима (не забруднює їх і не виробляє будь-яких написів на паперових купюрах);

• забезпечує безперебійну роботу каси, знаходиться в робочий час на своєму робочому місці. Касир може покидати своє робоче місце тільки за згодою менеджера кафе;

• виробляє облік проданого товару (спиртні напої, безалкогольні напої, коктейлі та іншу продукцію, що перебуває в кафе;

• контролює залишки ввірених йому товарно-матеріальних цінностей (гроші).

• становить у встановленій у ТОВ «Стриж» формі звіти: виробляє заповнення журналу касира-операціоніста.

Управління станом бухгалтерії

Будучи однією з функцій управління, бухгалтерський облік вирішує такі найважливіші завдання: надання інформації для наукового планування та підвищення ефективності роботи, контроль за виконанням кошторису видатків установ, дотриманням режиму економії, охорона всіх видів власності, забезпечення інформацією для впровадження та підвищення ефективності роботи, виявлення резервів підвищення ефективності та якості роботи.

Бухгалтерський облік на підприємстві здійснює бухгалтерія, яка є окремим структурним підрозділом. До її обов'язків входить:

• забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку відповідно до інструкції і окремими вказівками;

• здійснення попереднього контролю за своєчасним і правильним оформленням документів та законністю здійснюваних операцій;

• контроль за правильним і економним витрачанням коштів відповідно до виділених асигнувань та їх цільовим призначенням за затвердженими кошторисами витрат по бюджету з урахуванням внесених до них в установленому порядку змін, а також за збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей

• нарахування та виплата у строк заробітної плати робітникам і службовцям;

• своєчасне проведення розрахунків, що виникають у процесі роботи підприємства з підприємствами, установами та окремими особами;

• участь у проведенні інвентаризації грошових коштів, розрахунків і матеріальних цінностей, своєчасне і правильне визначення результатом інвентаризації та відображення їх в обліку;

• проведення інструктажу матеріально відповідальних осіб з питань обліку і збереження цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні;

• широке застосування сучасних засобів обчислювальної техніки при виконанні обліково-обчислювальних робіт;

• складання і подання у встановлені терміни бухгалтерської звітності;

• складання та узгодження з керівниками установ кошторисів витрат і розрахунків до них;

• здійснення контролю за збереженням засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів та інших матеріальних цінностей у місцях їх зберігання і експлуатації;

• систематизований облік положень, інструкцій, методичних вказівок з питань обліку та звітності, інших нормативних документів, що відносяться до компетенції бухгалтерських служб;

• зберігання бухгалтерських документів, регістрів обліку, машинограм, кошторисів витрат, розрахунків до них, інших документів, а також здача їх в архів у встановленому порядку.

В основі господарювання діяльності організації лежать процеси придбання, зберігання і реалізації товарів, а також виготовлення продукції власного виробництва.

Важливою відмітною особливістю підприємства є те, що воно одночасно може вести два види діяльності:

• виробничу, пов'язану з реалізацією продукції власного виробництва (закуски, перші, другі страви, напівфабрикати, кулінарні вироби);

• торговельну, результатом якої є реалізація товарів, придбаних для перепродажу без зміни їх якісних характеристик.

Тому для бухгалтерії найважливішим є питання правильної організації роздільного обліку перерахованих вище видів діяльності. Це насамперед пов'язано із застосуванням різних способів оцінки товарів (продуктів), використаних у виробництві і реалізованих на сторону.

Виручка від реалізації щоденно здається до каси підприємства. Підставою для оприбуткування виручки служить касовий чек (Z-звіт).

Ціни на товари і продукцію організації складається з собівартості товару чи продукції та податку на додану вартість, торгової націнки.

В організації ціна товару обчислюється за допомогою калькуляції.

Калькулювання продажної ціни відбувається на підставі нормативів, встановлених збірками рецептур. Такі збірки є нормативними документами, в них зазначені витрата сировини, вихід напівфабрикатів та готових страв, наводиться технологія приготування.

Так у відповідності до листа Роскомторгом від 15 липня 1996 року № 1-806/32-9 «Про діючої нормативної документації для підприємств громадського харчування незалежно від форм власності, а також індивідуальні підприємці, які займаються діяльністю у сферах громадського харчування, повинні керуватися наступною нормативної та технологічною документацією:

- Збірником технологічних нормативів видання 1994-1966 років;

- Збірником рецептур страв і кулінарних виробів кухонь народів Росії видання 1992 року;

- Збірником рецептур страв дієтичного харчування видання 1988 року;

- Збірником рецептур борошняних кондитерських та хлібобулочних виробів видання 1986 року;

- Збірником «Торти, тістечка, кекси, рулети» видання 1978 року.

ТОВ «Стриж» використовує також нетрадиційні технології й рецептури страв. На виробництві розробляються стандарти організації. Так, при випуску нових і фірмових страв і кулінарних виробів, виготовлених і реалізованих тільки на даному підприємстві, розробляються техніко-технологічні карти.

Продажна ціна готової продукції складається з вартості сировини, використаного для її виготовлення, торгової націнки, що покриває всі витрати організації, і планованого прибутку.

Розрахунок продажної ціни на кожну страву або виріб кухні проводиться бухгалтером-калькулятором у калькуляційних картках типової форми (№ ОП-1), затверджених постановою № 132 на підставі нормативів, встановлених Збірником рецептур. При розрахунку продажної ціни враховуються дані бухгалтерського і складського обліку про вартість продуктів, витрачених на їх приготування.

Калькуляційна картка може складатися на одну порцію або на сто страв, в останньому випадку продажна ціна однієї порції буде визначена більш точно.

На основі плану-меню і з урахуванням залишку сировини на виробництві визначається добова потреба в продуктах і виписується вимога, яка служить підставою для отримання сировини зі складу.

Всі прибутково-видаткові документи матеріально відповідальна особа щоденно надає в бухгалтерію підприємства разом з товарним звітом.

1.2 Аналіз основних техніко-економічних показників

В умовах ринку як власники (власники) підприємства та посадові особи, які здійснюють безпосереднє керівництво його діяльністю, так і інші юридичні та фізичні особи, зацікавлені в загальних відомостях про техніко-економічний стан підприємства (державні фінансові та податкові органи, потенційні покупці, постачальники сировини, напівфабрикатів, матеріалів, споживачі продукції, партнери, інвестори, власники цінних паперів, страхові компанії, правоохоронні та судові інстанції та інші), можуть отримати необхідну інформацію шляхом відповідної оцінки основних техніко-економічних показників підприємства.

Інформаційною базою аналізу є матеріали планових документів, дані бухгалтерського та статистичного обліку та звітності підприємства. Але, враховуючи, що деякі дані про діяльність підприємства відносяться до комерційної таємниці, то ми будемо розглядати обмежене число техніко-економічних показників.

З початку 2008 року компанія значно розширила свій асортимент продукції, що випускається. З'явилися нові фірмові страви, покращилася якість надаваних послуг.

У липні 2008 року відкрилося кафе, що значно відбилося на виручці, а згодом і на прибутку.

Вихідні дані для аналізу основних техніко-економічних показників відображені в таблиці 1.

Таблиця 1 Вихідні дані для аналізу основних техніко-економічних показників ТОВ «Стриж» за січень-вересень 2008 рік.

Спираючись на дані, наведені в таблиці 1, проведемо аналіз наступних напрямів:

• аналіз оборотності капіталу;

• аналіз основних виробничих фондів;

• аналіз ефективності використання оборотних коштів;

• аналіз продуктивності праці.

Аналіз оборотності капіталу

Капітал організації постійно знаходиться в русі, роблячи кругообіг. Кругообіг капіталу починається з моменту придбання підприємством основних виробничих фондів, матеріальних ресурсів та інших елементів, необхідних виробництва, і закінчується поверненням цих витрат з отриманих доходів від реалізації послуг. Отримані грошові кошти знову використовуються підприємством для придбання матеріальних ресурсів та запуску їх у виробництво.

У процесі аналізу необхідно детально вивчити показники оборотності капіталу і встановити, на яких стадіях відбулося уповільнення або прискорення руху коштів. Оборотність капіталу характеризується:

• коефіцієнтом оборотності капіталу (Коб.к.):

Коб.к. = V / Ксрг,

де V - обсяг реалізації послуг,

Ксрг - середньорічна вартість капіталу;

• капіталоємністю (КЕ):

КЕ = Ксрг / V;

• тривалістю одного обороту (Дк):

Дк = Ксрг * Т / V 2,

де Т - кількість календарних днів в аналізованому періоді (360, 90, 30 днів).

Оборотність сукупного капіталу залежить від:

• швидкості оборотності основного і оборотного капіталів, яка характеризується коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного обороту капіталу;

• структури капіталу: чим більшу частку становить основний капітал, який обертається більш повільно, тим нижче коефіцієнт оборотності і більше тривалість обороту всього сукупного капіталу.

Економічний ефект в результаті прискорення оборотності капіталу полягає у відносному вивільненні коштів з обороту, а також у збільшенні обсягу реалізації продукції і прибутку.

Таблиця 2 Аналіз оборотності капіталу ТОВ «Стриж»

З таблиці ми бачимо, що швидкість обороту капіталу збільшилася на 284,06, а капіталомісткість і тривалість одного обороту зменшилися, що позитивно позначається на отриманого прибутку.

Аналіз основних виробничих фондів

Техніко-організаційний рівень організації характеризується ступенем досконалості використовуваного технологічного обладнання, рівнем технологічних процесів, станом організації праці і виробництва, ефективністю застосовуваних методів управління, використанням у виробництві досягнень науково-технічного прогресу, рівнем якості надаваних послуг.

Науково-технічний рівень виробництва характеризується наявністю і станом основного обладнання в організації, його оновленням та вдосконаленням, прогресивністю структури основних виробничих фондів і застосовуваних технологій, технічної озброєністю праці.

Рівень технічного розвитку виробництва, забезпеченості підприємства засобами праці знаходить відображення в показниках технічної озброєності праці. Технічна озброєність праці характеризується показниками фондоозброєності (ФВ), яка відображає середню вартість основних виробничих фондів у розрахунку на одного робітника (основного працівника) підприємства.

ФВ = ОПФобщ / Чраб,

де Чраб - середньооблікова чисельність працівників у найбільшій зміні;

ОПФобщ - первісна вартість основних виробничих фондів.

Таблиця 3. Аналіз фондоозброєності праці ТОВ «Стриж»

	ОПФ, тис.руб.	Чисельність працюючих, чол.	ФВ, тис.руб.	D ФВ, тис.руб.
1	2	3	4	5
На початок звітного періоду	4170	21	198,57
На кінець звітного періоду	3570	23	155,22	-43,35

Таким чином, в результаті зменшення вартості основних фондів фондоозброєність праці зменшилася на 43,35 тис.руб. в розрахунку на одного працюючого повну зміну.

Основні фонди (основні засоби) займають, як правило, значну питому вагу в загальній сумі основного капіталу організації. Від їх кількості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежать виробничі і фінансові результати діяльності підприємства. У залежності від ступеня участі в процесі виробництва розрізняють основні виробничі фонди і основні невиробничі фонди. Найбільший інтерес з точки зору аналізу господарської діяльності представляють основні виробничі фонди.

Основні виробничі фонди являють собою один з видів ресурсів підприємства. Оцінка ефективності їх використання заснована на застосуванні загальної для всіх видів ресурсів технологій, яка передбачає розрахунок і аналіз показників віддачі і ємності.

Показники віддачі характеризують обсяг реалізації послуг на 1 рубль ресурсів. Показники ємності характеризують витрати чи запаси ресурсів на 1 рубль обсягу реалізації послуг.

Важливими показниками використання основних виробничих фондів є фондовіддача (ФО), фондомісткість (ФЕ):

ФО = V / ОПФсрг

ФЕ = ОПФсрг / V,

де V - обсяг реалізації виробництва;

ОПФсрг - середньорічна вартість основних виробничих фондів.

При визначенні фондовіддачі і фондомісткості обсяг реалізації виробництва обчислюється у вартісних, натуральних і умовно-натуральному вимірі. Основні виробничі фонди визначаються за вартістю, по займаній площі чи в інших вимірниках.

Існує взаємозв'язок фондовіддачі з продуктивністю праці і фондоозброєністю:

ФО = ПТ / ФВ,

де ПТ - продуктивність праці;

ФВ - фондоозброєність праці.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання його фондовооруженности.

При проведенні аналізу фондовіддачі необхідно вивчити динаміку за ряд років, виявити і кількісно виміряти фактори зміни фондовіддачі, розрахувати резерви її росту.

Для розрахунку впливу факторів на зміну фондовіддачі можна використовувати способи ланцюгових підстановок і абсолютних різниць.

Факторами, що впливають на фондовіддачу, є:

• зміна середньорічної вартості активної частини основних виробничих фондів;

• зміна питомої ваги активної частини;

• зміна кількості діючого обладнання;

• зміна тривалості роботи обладнання;

• зміна середньогодинної віддачі роботи одиниці обладнання.

Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних виробничих фондів є фондорентабельность (ФР):

ФР = П / ОПФсрг = ФО * Р,

де П - прибуток від реалізації продукції;

Р - рентабельність.

Таким чином, рівень Фондорентабельность залежить від двох основних чинників: фондовіддачі та рентабельності.

Проведемо аналіз фондовіддачі і Фондорентабельность.

Таблиця 4. Аналіз фондовіддачі ТОВ «Стриж»

Фондовіддача в кінці звітного періоду збільшилась в порівнянні з початком періоду на 283,4 руб.

Таблиця 5. Аналіз Фондорентабельность ТОВ «Стриж»

Фондорентабельность за звітний період зросла на 22,41 руб. це відбулося за рахунок значного збільшення прибутку від реалізації продукції.

Аналіз ефективності використання оборотних коштів

До оборотних засобів організації відносяться активи з терміном корисного використання менше одного року: запаси у всіх формах, кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість), грошові кошти.

У залежності від використання оборотних коштів у сфері виробництва або в сфері обігу вони поділяються на оборотні фонду і фонди обігу.

Завдання аналізу використання оборотних коштів:

1) визначення розміру оборотних коштів, необхідних для забезпечення безперервності господарської діяльності підприємства;

2) забезпечення збереження оборотних коштів, тобто виявлення і зведення до мінімуму втрат оборотних коштів;

3) забезпечення використання оборотних коштів за цільовим призначенням;

4) обгрунтування ефективності використання оборотних коштів за рахунок прискорення їх оборотності і умовного вивільнення з обороту.

Головним показником ефективності використання оборотних коштів є коефіцієнт оборотності, який показує, який обсяг реалізації послуг припадає на 1 карбованець вкладених у виробництво оборотних коштів або скільки разів оборотні кошти здійснюють кругообіг протягом певного періоду часу (місяця, кварталу, року). Коефіцієнт оборотності (Коб) оборотних коштів визначається за формулою:

Коб = V / ОС,

де V - обсяг реалізації виробництва;

ОС - залишок оборотних засобів (річної або середньорічний).

У нас:

на початок звітного періоду: Коб = 3165 / 4170 = 0,07;

на кінець звітного періоду: Коб = 40926 / 3570 = ​​11,46.

Коефіцієнт завантаження (Кзагр) показує, скільки необхідно затратити оборотних коштів, щоб отримати 1 рубль обсягу реалізації продукції. Коефіцієнт завантаження визначається за формулою:

Кзагр = ОС / V.

У нас:

на початок звітного періоду: Кзагр = 4170 / 3165 = 1,32;

на кінець звітного періоду: Кзагр = 3570 / 40926 = 0,09.

Тривалість обороту оборотних засобів (Д) розраховується за формулою:

Д = Кзагр * Т = ОС * Т / V,

де Т - тривалість аналізованого періоду в днях (рік приймається рівним 360 дням; квартал - 90 дням; місяць - 30 дням).

У нас:

на початок звітного періоду: Д = 1,32 * 270 = 356,4;

на кінець звітного періоду: Д = 0,09 * 270 = 24,3.

Оборотність оборотних коштів може сповільнюватися або прискорюватися. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів, тобто скорочення часу проходження оборотними засобами окремих стадій і всього кругообігу, знижується потреба в цих коштах, відбувається їх вивільнення їх обороту. Уповільнення оборотності супроводжується залученням в обіг додаткових коштів. Вивільнення оборотних коштів в результаті прискорення їх оборотності може бути абсолютним і відносним. Абсолютне вивільнення (D ОСабс) відбувається в тих випадках, коли обсяг реалізації продукції у звітному періоді досягнуто з меншим використанням оборотних коштів у порівнянні з базисним періодом або плановою потребою. Відносне вивільнення (D Осотне) відбувається в тому випадку, якщо в звітному періоді в порівнянні з базисним або плановим збільшується також обсяг реалізації продукції.

D ОСабс = ОСбаз - ОСотч

D Осотне = V отч * (Дбаз - дотчеся) / 360

У нашому випадку відносного вивільнення оборотних коштів не відбувається, тому що обсяг реалізації збільшився на 37 761 тис. руб. (12,9%). Тому розрахуємо абсолютне вивільнення оборотних коштів з обороту.

D ОСабс = 185 521 - 160 795 = -600.

Вивільнені грошові ресурси відкладаються на розрахунковому рахунку підприємств, в результаті чого поліпшується їх фінансовий стан, зміцнюється платоспроможність.

Головним в аналізі ефективності використання оборотних засобів організації є аналіз оборотності та ефективності використання оборотних коштів. Розрахунок основних показників (коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість обороту оборотних засобів) практично заснований на співвідношенні обсягу реалізації послуг і середньорічного залишку оборотних коштів.

Таблиця 6. Аналіз показників оборотності та ефективності використання оборотних коштів ТОВ «Стриж»

У даному випадку підприємство можна говорити про ефективне використання оборотних коштів, тому що в динаміці спостерігається зниження коефіцієнта завантаження і зниження тривалості обороту оборотних коштів, а також збільшення коефіцієнта оборотності. Збільшення швидкості обороту оборотних коштів стало наслідком зниження позик.

Аналіз продуктивності праці

Продуктивність праці - це показник, що визначає ефективність праці у процесі виробництва. Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючих показників продуктивності праці належать середньорічна, середньоденна і середньогодинна вироблення послуг одним працівником, а також середньорічне вироблення послуг на одного працюючого у вартісному вираженні (В):

В = V / Ч,

де V - обсяг реалізації послуг у вартісному виразі за аналізований період часу;

Ч - чисельність працюючих.

У нас:

виробіток на одного працюючого:

на початок звітного періоду: У = 3165 / 30 = 105,5;

на кінець звітного періоду: У = 40926 / 34 = 1203,7.

виробіток на одного основного працівника:

на початок звітного період: В = 3165 / 21 = 150,71;

на кінець звітного періоду: У = 40926 / 23 = 1779,39.

У таблиці 7 наводяться основні техніко-економічні показники за період з 1 січня по 30 вересня 2008 року.

Цей аналіз дозволяє дати загальну оцінку роботи організації, не розкриваючи внутрішнього змісту кожного фактора, що вплинув на формування окремих показників, а також дати можливість безпосередньо ознайомитися з масштабами господарської діяльності, її особливостями і т.д. Результати аналізу наведені в таблиці 7.

Таблиця 7. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ТОВ «Стриж»

1.3 Облікова політика ТОВ підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стриж» є підприємством, заснованим на колективній формі власності і діє відповідно до законодавства Російської Федерації, Статутом та Установчим договором.

Вищим органом управління товариства є Збори учасників. Статутний капітал товариства складає 10 000 рублів. Засновником підприємства є чотири приватні особи.

Майно підприємства складається з основних фондів і оборотних коштів.

Товариство «Стриж» створювалося з метою:

• задоволення суспільних потреб у проведеннях банкетів;

• отримання прибутку від виробництва і реалізації продукції;

Підприємство займається наступними видами діяльності:

• надає послуги в проведенні банкетних заходів;

• роздрібною торгівлею;

• іншими видами діяльності не забороненими законодавством і зазначеними в Статуті.

Статут ТОВ «Стриж» затверджений відповідно до Цивільного Кодексу і законом «Про товариства з обмеженою відповідальністю» від 08февраля 1998 року № 14-ФЗ, рішенням Загальних зборів засновників Товариства.

Товариство є юридичною особою за законодавством: має у власності відособлене майно і відповідає за своїми зобов'язаннями цим майном, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

У своїй діяльності керується Статутом, законодавством РФ і обов'язковими для виконання актами виконавчих органів влади. Товариство має круглу печатку із своїм найменуванням, логотип і емблему. ТОВ «Стриж» є самостійною господарською одиницею, діє на основі повного госпрозрахунку, самофінансування і самоокупності.

Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями тим майном, на яке відповідно до законодавства, може бути звернено стягнення. Держава, її органи та інші організації не відповідають за зобов'язаннями Товариства, про останні не відповідають за зобов'язаннями держави, її органів та інших організацій.

Учасники товариства відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм часток у статутному капіталі.

Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані організацією при формуванні облікової політики, застосовуються з першого січня року, наступного за роком затвердження відповідного організаційно-розпорядчого документа. При створенні організації облікова політика формується не пізніше 90 днів з дня державної реєстрації.

Зміни в облікову політику організації проводяться у випадках:

- Зміни законодавства Російської Федерації чи нормативних актів з бухгалтерського обліку;

- Істотної зміни умови діяльності (реорганізацією, зміною видом економічної діяльності, зміною власників).

Облікова політика в ТОВ «Стриж» на 2008 р. була розроблена головним бухгалтером, затверджена директором і оформлена наказом

До особливостей облікової політики ТОВ «Стриж» можна віднести наступне:

• ТОВ «Стриж» перебуває на загальній системі оподаткування. Ведення книги обліку доходів і витрат здійснюється в електронному вигляді з використанням комп'ютерної програми 1С: підприємства;

• При визначенні розміру матеріальних витрат при списанні сировини і матеріалів, використовуваних при виробництві (виготовленні) товарів (виконанні робіт, наданні послуг), для цілей оподаткування застосовується метод оцінки за вартістю перших за часом придбань (ФІФО);

• Порядок віднесення відсотків за борговими зобов'язаннями до витрат: гранична величина відсотків, визнаних витратою, приймається рівній ставці рефінансування Центрального банку Російської Федерації;

• При нарахуванні амортизації об'єктів основних засобів у бухгалтерському обліку застосовується лінійний спосіб.

До щойно придбаним основним засобам застосовувати класифікацію основних засобів, що включаються в амортизаційні групи, затвердженої Постановою Уряду Російської Федерації «Про Класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи» від 1 січня 2002 року № 1.

У разі наявності у одного об'єкта основних засобів декількох частин, строки корисного використання яких істотно відрізняються, кожна така частина враховується як самостійний інвентарний об'єкт.

• Амортизація нематеріальних активів нарахування амортизаційних відрахувань в бухгалтерському обліку здійснюється лінійним способом;

• Спеціальний інструмент, спеціальні пристосування, спеціальне обладнання та спеціальний одяг враховуються в складі основних засобів.

Відповідальність за організацію і стан бухгалтерського обліку на підприємстві покладається на керівника організації. Бухгалтерський облік у ТОВ здійснюється головним бухгалтером.

ТОВ «Стриж» є клієнтом Акціонерного Комерційного Банку «Абсолют БАНК».

Глава 2. Теоретичні основи фінансового стану підприємства

Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту і аудиту. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують результати фінансового аналізу для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів.

2.1 Облік фінансових результатів діяльності підприємства

В умовах ринкової економіки основа економічного розвитку - прибуток, найважливіший показник ефективності роботи підприємства, джерело його життєдіяльності. Зростання прибутку створює фінансову основу для здійснення розширеного відтворення підприємства та задоволення соціальних і матеріальних потреб засновників і працівників. За рахунок прибутку виконуються зобов'язання підприємства перед бюджетом, банками та іншими організаціями. Тому достовірність обчислення фінансового результату (бухгалтерського прибутку) стає найважливішим завданням бухгалтерського обліку.

Кінцевим фінансовим результатом роботи підприємства є, як правило, прибуток. Однак у процесі роботи за деякими господарськими операціями у підприємства можуть виникати і збитки, які зменшують отриманий прибуток і знижують рентабельність. Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансових результатів від реалізації і доходів від операційних і позареалізаційних результатів, зменшених на суму витрат по цих операціях.

При формуються ринкових відносинах орієнтація підприємств на отримання прибутку є неодмінною умовою для їх успішної підприємницької діяльності, критерієм вибору оптимальних напрямків і методів цієї діяльності. У сучасній Росії, при становленні і розвитку комерційних підприємств, проблема правильності обліку стає найбільш актуальною. Облік фінансового результату підприємства необхідний на будь-якій стадії виробництва.

Фінансовий результат за звітний рік представляє собою приріст (зменшення) капіталу організації, що утворився в ході її підприємницької та іншої діяльності за цей період. Фінансовий результат діяльності організації - прибуток (збиток) за звітний період - представляє собою, по суті, різницю між доходами і витратами.

Як відомо, доходами вважається збільшення економічних вигод протягом звітного періоду або зменшення зобов'язань, які призводять до збільшення капіталу, відмінного від вкладів власників. Доходи включають такі статті, як виручка від продажу продукції, товарів, робіт, послуг, відсотки і дивіденди до отримання, а також інші доходи (надходження від продажу списаних об'єктів основних засобів та інших активів; нереалізований прибуток, отриманий внаслідок переоцінки цінних паперів, та ін .).

Витратами вважається зменшення економічних вигод протягом звітного періоду або виникнення зобов'язань, які призводять до зменшення капіталу, крім змін, обумовлених вилученнями за рішенням власників. Витрати включають такі статті, як витрати на виробництво проданої продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням витрат на оплату праці працівників, амортизаційних відрахувань, управлінських і комерційних витрат, а також втрат (збиток від продажу та інших випадків списання об'єктів основних засобів та інших активів, змін валютних курсів та ін.)

Для цілей формування організацією фінансових результатів від звичайних видів діяльності визначається собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг. Собівартість формується на базі витрат по звичайних видах діяльності, визнаних як у звітному, так і в попередні звітні періоди, і перехідних витрат, що мають відношення до одержання доходів у наступні звітні періоди, з урахуванням коректувань, що залежать від особливостей виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг та їх продажу, а також продажу (перепродажу) товарів. При цьому комерційні та управлінські витрати можуть визнаватися в собівартості проданих товарів, робіт, послуг повністю в звітному році їх визнання як витрати по звичайних видах діяльності.

Фінансовий результат відображає зміну власного капіталу за певний період в результаті виробничо-фінансової діяльності організації.

З урахуванням класифікації доходів і витрат у Плані рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій, затвердженому наказом Мінфіну РФ від 31 жовтня 2000р. № 94н, виділені такі рахунки для узагальнення інформації про доходи та витрати організації:

• рахунок 90 «Продажі» - для визначення фінансового результату по доходах і видатках від звичайних видів діяльності;

• рахунок 91 «Інші доходи і витрати» - для визначення фінансового результату від інших доходів і витрат (крім надзвичайних);

• рахунок 99 «Прибутки та збитки» - використовується для узагальнення інформації про формування кінцевого результату діяльності організації в звітному році, в тому числі і обліку надзвичайних доходів і витрат.

Фінансовий результат господарської діяльності визначається показником прибутку або збитку, який формується протягом календарного року. Формування підсумків фінансового результату за звітний рік здійснюється накопичувальним шляхом протягом звітного року на рахунку 99 «Прибутки та збитки» у вигляді залишку, що відображає прибуток (по кредиту рахунку) або збиток (за дебетом рахунка). По завершенні першого кварталу на рахунку 99 проводиться проміжний підсумок фінансового результату за перший квартал, після закінчення другого кварталу - за півріччя, по завершенні третього кварталу - за 9 місяців звітного року і по завершенні четвертого кварталу формується підсумковий фінансовий результат за весь звітний рік.

Кінцевий фінансовий результат організації складається під впливом:

• фінансового результату, отриманого від продажу продукції, товарів, робіт, послуг, а також від господарських операцій, які становлять предмет діяльності організації (здача в платну оренду основних засобів, передача в користування об'єктів інтелектуальної власності та вкладення коштів у статутні капітали інших організацій);

• фінансового результату від продажу основних засобів, нематеріальних активів, матеріалів та іншого майна (частини операційних доходів і витрат);

• операційних доходів і витрат (за вирахуванням результатів від продажу майна);

• позареалізаційних прибутків і збитків;

• надзвичайних доходів і витрат.

Різниця між цими складовими частинами прибутку або збитків полягає в тому, що фінансовий результат від продажу продукції (робіт, послуг) спочатку визначають за рахунком 90 «Продажі». З рахунку 90 прибуток або збиток звичайної діяльності списується на рахунок 99 «Прибутки та збитки.

Фінансовий результат від продажу майна. Операційні і позареалізаційні доходи і витрати спочатку відображають на рахунку 91 «Інші доходи і витрати», з якого потім щомісячно списують на рахунок 99 «Прибутки та збитки».

Надзвичайні доходи і витрати відразу відносять на рахунок 99 «Прибутки та збитки» без попереднього запису на проміжних рахунках в кореспонденції з рахунками обліку матеріальних цінностей, розрахунків з персоналом з оплати праці, грошових коштів і т.п.

Крім того, за дебетом рахунка 99 «Прибутки та збитки» відбивають нараховані платежі на прибуток і суми належних податкових санкцій у кореспонденції з рахунком 68 «Розрахунки з податків і зборів». Платежі по перерахунках з податку на прибуток також відображаються на рахунках 99 і 68.

Після закінчення звітного року рахунок 99 «Прибутки та збитки» закривається. Заключною записом грудня суму чистого прибутку списують з дебету рахунку 99 у кредит рахунку 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)». Сума збитку списується з кредиту рахунку 99 у дебет рахунку 84.

Кінцевий фінансовий результат організації за звітний період виражається у вигляді чистого прибутку до розподілу, яка утворюється після вирахування з сукупних доходів організації економічно обгрунтованих результатів. Ними є в силу пріоритетності визнання і виконання зобов'язань організації перед третіми особами (кредиторами, бюджетом, поручителями) зобов'язання, що утворюють додаткові витрати організації:

• штрафи і пені, нараховані податковими органами;

• штрафи, пені та неустойки на користь комерційних організацій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договорами;

• суми підвищених відсоткових платежів за порушення умов кредитного договору;

• зобов'язання за умовами договору застави, поручительства і т.п.

Після закінчення календарного звітного року від суми фактичної бухгалтерського прибутку, отриманої організацією за звітний рік, в першочерговому порядку виробляють остаточний розрахунок належної бюджету суми податку на прибуток за встановленою ставкою з урахуванням коректувань звітної прибутку до рівня оподатковуваного. Авансове використання прибутку поточного звітного року на потреби організації, крім авансових платежів податку на прибуток та сплату штрафних податкових і прирівняних до них санкцій за покриття податкових правил оподаткування, не передбачено.

Аналітичний облік за рахунком 99 повинен забезпечити формування даних, необхідних для складання звіту про прибутки та збитки.

Відповідно до нормативних документів з бухгалтерського обліку доходи і витрати організації в залежності від їх характеру, умов одержання (здійснення) та напрямів діяльності організації умовно поділяються на групи:

• доходи і витрати від звичайних видів діяльності, тобто діяльності, заради якої утворена організація або надходження і витрати від якої носять систематичний характер. Розрізняють поточну підприємницьку (операційну) діяльність, інвестиційну діяльність та фінансову діяльність, які організація може здійснювати кожну окремо або виконувати всі три одночасно;

• операційні доходи і витрати;

• позареалізаційні доходи і витрати.

При цьому доходи і витрати, відмінні від доходів і витрат від звичайних видів діяльності, вважаються іншими доходами та витратами. До інших доходів і витрат належать також надзвичайні доходи та витрати.

Для цілей бухгалтерського обліку організація самостійно визнає надходження доходами від звичайних видів діяльності або іншими доходами виходячи з вимог нормативних документів з бухгалтерського обліку, характеру своєї діяльності, виду доходів і умов їх одержання.

Відповідно до ПБО 9 / 99 «доходами організації визнається збільшення економічних вигод у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цієї організації, за винятком внесків учасників (власників майна)».

Не визнаються доходами організації надходження від інших юридичних і фізичних осіб:

• сум ПДВ, акцизів, податку із продажів, експортних мит і інших аналогічних обов'язкових платежів;

• за договорами комісії, агентськими та іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала тощо;

• в порядку попередньої оплати продукції, товарів, робіт, послуг;

• авансів в рахунок оплати продукції, товарів, робіт, послуг;

• завдатку;

• в заставу, якщо договором передбачена передача заставленого майна заставодержателю;

• в погашення кредиту, позики, наданого позичальнику.

Наведемо показники прибутку і порядок їх формування (відповідно до ПБО 4 / 99).

Валовий прибуток

Прибуток від продажу товарів, продукції, робіт, послуг

- Собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг

Прибуток (збиток) від продажу

Валовий прибуток

- Комерційні витрати

- Управлінські витрати

Прибуток (збиток) до оподаткування

Прибуток (збиток) від продажу

+ Операційні доходи

- Операційні витрати

+ Позареалізаційні доходи

- Позареалізаційні витрати

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності

Прибуток (збиток) до оподаткування

- Податок на прибуток та інші аналогічні платежі

Чистий прибуток / нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

Прибуток / збиток від звичайної діяльності

+ Надзвичайні доходи

- Надзвичайні витрати

Нерозподілений прибуток / збиток звітного року

У бухгалтерському обліку різницю між доходами і видатками організації визначають за допомогою рахунків обліку фінансових результатів, таких, як рахунки Продажів, Інших доходів і витрат і прибутків і збитків. Таким чином, фінансові результати діяльності за звітний період виявляються на трьох рахунках:

• на рахунку продажів - фінансові результати від продажу продукції, товарів, робіт, послуг, тобто результати від поточної підприємницької діяльності;

• на рахунку інші доходи і витрати - фінансові результати: а) від операції з активами компанії (операційні доходи і витрати), б) від операцій, не пов'язаних безпосередньо з процесом продажу та операціями з активами організації (позареалізаційні доходи і витрати);

• на рахунку прибутків і збитків - фінансові результати від наслідків надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації і т.п.).

Щомісяця на перших двох рахунках виявляється фінансовий результат по зазначеним групам доходів і витрат, який списується на рахунок прибутків і збитків.

Для узагальнення інформації про доходи та витрати організації, також для виявлення кінцевого результату діяльності організації за звітний період Планом рахунків передбачена система накопичувальних рахунків, до якої увійшли:

• рахунок 90 «Продажі»;

• рахунок 91 «Інші доходи і витрати»;

• рахунок 97 «Витрати майбутніх періодів»;

• рахунок 98 «Доходи майбутніх періодів».

На зазначених рахунках формуються аналітичні дані, які у вигляді оборотів і залишків беруть участь у формуванні показників Звіту про прибутки та збитки за звітний рік (форма2).

Розрахунок балансового показника нерозподіленого (чистої) прибутку (збитку) проводиться з обчисленням проміжних показників фінансового результату:

• по-перше, визначається прибуток (збиток) від продажу, як різниця між доходами у вигляді виручки і витратами у вигляді собівартості продажів. Інформація про цей показник формується на рахунку 90;

• по-друге, визначається прибуток (збиток) від звичайної господарської діяльності шляхом складання результату від продажу з іншими (операційними і позареалізаційними) результатами, розкритими на рахунку 91. Розмір цього прибутку коректується для цілей оподаткування;

• по-третє, визначається нерозподілений (чиста) прибуток або збиток від звичайної господарської діяльності шляхом вирахування з попереднього показника суми нарахованих платежів з податку на прибуток та штрафних податкових прирівняних до них санкцій, інформація про які міститься на рахунку 99;

• по-четверте, визначається нерозподілений (чиста) прибуток або непокритий збиток від звичайної господарської діяльності з урахуванням надзвичайних обставин у діяльності організації шляхом алгебраїчного додавання попереднього показника з надзвичайними доходами та витратами на основі інформації, що міститься на рахунку 99.

Інші доходи і витрати, які включаються в кінцевий фінансовий результат організації, відображається в обліку відокремлено від фінансового результату продажів на рахунку 91 шляхом розгорнутого відображення окремих статей доходів і витрат протягом звітного періоду.

Рахунок 91 призначений для узагальнення інформації та інших доходів і витрат (операційних, позареалізаційних) звітного періоду, крім надзвичайних доходів і витрат. Аналітичний облік по рахунку 91 ведеться по кожному виду інших доходів і витрат. При цьому побудова аналітичного обліку за іншими доходами і видатками, які належать до однієї і тієї ж фінансово-господарської операції, повинно забезпечувати можливість виявлення фінансового результату по кожній операції.

Інші операційні і позареалізаційні доходи відображаються на кредиті рахунку 91 в кореспонденції з дебетом відповідних рахунків грошових коштів, розрахунків, товарно-матеріальних цінностей і т.п. Записи по рахунку 91 здійснюються накопичувальним методом з початку звітного року (також як і по рахунку 90), щоб забезпечити формування необхідної інформації для складання звіту про прибутки та збитки ф. № 2.

До даного рахунку офіційно запропоновані Мінфіном РФ наступні субрахунки:

• 91-1 «Інші доходи»;

• 91-2 «Інші витрати»;

• 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» - враховується фінансовий результату за звітний період.

Записи на субрахунках 91-1 і 91-2 ведуться наростаючим підсумком протягом звітного року.

Можна організувати облік інших доходів і витрат через субрахунки, але можливий варіант обліку без застосування субрахунків, що повинно бути зафіксовано в робочому плані рахунків, який є додатком до облікової політики організації. При обліку інших доходів і витрат через субрахунки щомісячно необхідно зіставляти дебетовий оборот за субрахунком 91-1 і кредитовий оборот за субрахунком 91-2. Різниця між ними дає сальдо по субрахунку 91-9.

Це сальдо кожен місяць заключними оборотами списується з субрахунку 91-9 на рахунок 99 і відображає в залежності від фінансового результату:

• прибуток: Дебет 91-9 Кредит 99;

• збиток: Дебет 99 кредит 91-9.

Після закінчення звітного року всі субрахунки, відкриті до рахунку 91 (крім субрахунка 91-9), закриваються внутрішніми записами на субрахунок 91-9. Інші доходи і витрати включають дві групи:

• операційні доходи і витрати;

• позареалізаційні доходи і витрати.

Операційні доходи і витрати враховуються на рахунку 91 «Інші доходи і витрати» у наступному порядку. Нарахування орендної плати, доходів від надання за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності і від участі в статутному капіталі інших організацій, відображають записом:

• Дебет 62

• Кредит 91, субрахунок 1 «Інші доходи».

Нарахована амортизація основних засобів, зданих в оренду, відображається записом:

• Дебет 91, субрахунок 2 «Інші витрати»

• Кредит 02 «Амортизація основних засобів».

Суми нарахованого зносу амортизації нематеріальних активів, наданих у тимчасове користування, відображається записом:

• Дебет 91, субрахунок 2 «Інші витрати»

• Кредит 05 «Амортизація нематеріальних активів».

Витрати, пов'язані зі здачею майна в оренду, з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння та користування) нематеріальних активів організації, а також витрати, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій, відображається записом:

• Дебет 91, субрахунок 2 «Інші витрати»

• Кредит 20 «Основне виробництво».

Прибуток, отриманий організацією в результаті спільної діяльності (за договором простого товариства), відображається записом:

• Дебет 76, субрахунок 3 «Розрахунки за належними дивідендах та інших прибутків»

• Кредит 91, субрахунок 1 «Інші доходи».

Доходи і витрати, пов'язані з продажем та інших списанням основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів, оформляються такими бухгалтерськими записами:

• доходи від продажу або вибуття основних засобів, нематеріальних активів, матеріалів та інших активів:

Дебет 62, 51, 50

Кредит 91 «Інші доходи і витрати», субрахунок 1 «Інші доходи»;

Сума нарахованого ПДВ з виручки від продажу основних засобів або нематеріальних активів, матеріалів:

• Дебет 91, субрахунок 2 «Інші витрати»

• Кредит 68;

Витрати, пов'язані з продажем, вибуттям та іншим списанням основних засобів, нематеріальних активів, матеріалів та інших активів:

• Дебет 91, субрахунок 2 «Інші витрати»

• Кредит 23 «Допоміжне виробництво»;

Списання залишкової вартості вибулих активів, за якими нараховується амортизація, і фактичної собівартості матеріалів та інших активів, списаних організацією:

• Дебет 91, субрахунок 2 «Інші витрати»

• Кредит 01, 04, 10, 58.

Відсотки, отримані за надання в користування коштів організації, а також відсотки за використання банком грошових коштів, що знаходяться на рахунку організації в даному банку, відображаються наступними записами:

• Дебет 58, 51, 52

• Кредит 91, субрахунок 1 «Інші доходи».

Відсотки, отримані організацією за надання їй в користування грошових коштів (кредитів, позик), відображається у бухгалтерському обліку записом:

• Дебет 91, субрахунок 2 «Інші витрати»

• Кредит 67, 66, 51, 52.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг, що надаються кредитними організаціями, відображаються записом:

• Дебет 91, субрахунок 2 «Інші витрати»

• Кредит 60, 51, 52.

Надходження від операцій з тарою відображаються записом:

• Дебет 10 «Матеріали»

• Кредит 91, субрахунок 1 «Інші доходи».

Витрати за операціями з тарою відображаються записом:

• Дебет 91, субрахунок 2 «Інші витрати»

• Кредит 20, 23.

Суми дебіторської та кредиторської заборгованості, по яких минув термін пошукової давності, інших боргів, нереальних для стягнення, які включаються в доходи і витрати організації, відображаються в наступному порядку:

Суми кредиторської заборгованості, по яких минув термін позовної давності, відображається записом:

• Дебет 60, 62, 66, 67, 76

• Кредит 91, субрахунок 1 «Інші доходи»;

Сума дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, відображається записом:

• Дебет 91, субрахунок 2 «Інші витрати»

• Кредит 60, 62, 76.

У бухгалтерському обліку організації відображаються такі курсові різниці:

позитивні курсові різниці:

• Дебет 91, субрахунок 1 «Інші доходи»

• Кредит 76, 60, 62, 58, 52, 51, 50, 71;

негативні курсові різниці:

• Дебет 76, 60, 62, 58, 52, 51, 50, 71

• Кредит 91, субрахунок 2 «Інші витрати».

Надходження, пов'язані з безоплатним отриманням активів, відображають записом:

• Дебет 98, субрахунок 2 «Безоплатні надходження»

Кредит 91.

Відшкодування заподіяних організації збитків відображають записом:

• Дебет 76, субрахунок 2 «Розрахунки за претензіями»

• Кредит 91, субрахунок 1 «Інші доходи».

Кінцевий фінансовий результат (чистий прибуток або чистий збиток) складається з фінансових результатів звичайних видів діяльності. А також інших доходів і витрат, включаючи надзвичайні. Рахунок 99 «Прибутки та збитки» призначений для узагальнення інформації про формування кінцевого фінансового результату діяльності організації в звітному році, в тому числі від звичайних видів діяльності, а також від інших доходів і витрат (операційні, позареалізаційні, надзвичайні).

Рахунок 99 «Прибутки та збитки» - активно-пасивний, його сальдо наростаючим підсумком показує фінансовий результат, отриманий з початку року до звітного періоду. За дебетом рахунка 99 відображаються збитки (втрати, витрати) а по кредиту - прибутки (доходи) організації.

Зіставлення дебетового і кредитового оборотів за звітний період показує кінцевий результат звітного періоду (чистий прибуток або чистий збиток). Сальдо як різниця між сумами оборотів може бути дебетовим (збиток) або кредитовим (прибуток).

У балансі залишок (сальдо) записується в пасиві, при цьому збиток відображається зі знаком «мінус». Аналітичний облік за рахунком 99 ведеться в розрізі прибуткових і збиткових господарських операцій. Забезпечуючи формування даних, необхідних для складання звіту про прибутки та збитки.

На рахунку 99 протягом звітного року відображається:

• прибуток або збиток від звичайних видів діяльності - в кореспонденції з рахунком 90.

Прибуток:

• Дебет 90, субрахунок 9 »Прибуток (збиток) від продажу»

• Кредит 99 «Прибутки та збитки».

Збиток:

• Дебет 99

• Кредит 90, субрахунок 9 «Прибуток (збиток) від продажу»;

Сальдо інших доходів і витрат за звітний місяць - в кореспонденції з рахунком 91.

Прибуток:

• Дебет 91, субрахунок 9 «Сальдо інших доходів і витрат»

• Кредит 99.

Збиток:

• Дебет 99

• Кредит 91, субрахунок 9 «Сальдо інших доходів і витрат»;

Втрати, витрати і доходи у зв'язку з надзвичайними обставинами господарської діяльності (стихійне лихо, пожежа, аварія, націоналізація і т.п.) - у кореспонденції з рахунками обліку матеріальних цінностей, розрахунків з персоналом з оплати праці, грошових коштів і т.п.

Втрати і витрати:

• Дебет 99 «Прибутки та збитки»

• Кредит 10, 70, 69, 50. 51.

Доходи:

• Дебет 50, 51

• Кредит 99 «Прибутки та збитки»;

Нараховані платежі податку на прибуток і платежі за перерахунками з цього податку з фактичного прибутку, а також суми належних податкових санкцій - в кореспонденції з рахунком 68 «Розрахунки по податках і зборах»:

• Дебет 99

• Кредит 68.

Після закінчення звітного року при складанні річної бухгалтерської звітності рахунок 99 закривається. При цьому заключним записом грудня сума чистого прибутку (збитку) звітного року списується з рахунку 99 у кредит (дебет) рахунку 84 «Нерозподілений прибуток»:

• Дебет 99

• Кредит 84 або

• Дебет 84

• Кредіт99.

За даними синтетичного та аналітичного обліку операцій, відображення на счете99 «Прибутки та збитки» складається «Звіт про фінансові результати» форми № 2 (річна та квартальна).

2.2 Підходи до аналізу фінансового стану

В даний час у світовій практиці склалися стабільні підходи до аналізу фінансового стану підприємств і формування висновків і рекомендацій за результатами аналізу.

Трансформаційні методики спрямовані на перетворення звітності у більш зручний для сприйняття вигляд (агрегування статей, трансформація в зарубіжні форми звітності і т. д.). Але вони не несуть аналітичної функції і не призводять безпосередньо до будь - яких висновків і рекомендацій.

Якісні методики оцінки фінансового стану поділяються на методики вертикального, горизонтального аналізу, аналізу ліквідності балансу і формалізовані анкетні схеми.

Вертикальний аналіз спрямований на дослідження змін структури активів і зобов'язань підприємства та зіставлення даної структури з деякими ідеальним шаблоном. При цьому однозначно інтерпретувати поточну структуру коштів представляється досить складним.

Горизонтальний аналіз звітності передбачає вивчення тенденцій розвитку підприємства та екстраполяцію їх на майбутнє, при цьому висновок робиться, як правило, не більше ніж за двома звітним дат. Такий підхід досить обмежений, тому що відбулися зміни характеризують дії минулих періодів і відсутні підстави вважати, що подібні тенденції збережуться і в майбутньому. Крім того, не маючи додаткових даних, неможливо однозначно інтерпретувати розглянуті зміни, наприклад, зменшення вартості основних засобів може свідчити як про старіння основних засобів або скорочення виробничої діяльності підприємства, так і про модернізацію парку устаткування закупівлею більш продуктивних аналогів.

Аналіз ліквідності балансу передбачає розподіл активів за ступенем ліквідності, а пасивів за ступенем терміновості на кілька груп і зіставлення груп на рівних платіжних горизонтах. У результаті розраховуються показники ліквідності. Однак використання наведеної схеми на даних публічної фінансової звітності призводить до не цілком адекватним результатами, так як реальні терміни покриття зобов'язань і реальна ліквідність активів можуть значно варіюватися навіть у межах однієї балансової статті.

Існуючі формалізовані анкетні схеми оперують деяким набором питань, на які необхідно або відповісти в категоріях «так - ні», або оцінити ступінь відповідності реальності за деякою шкалою. У результаті виробляється бальна оцінка відповідей і формується набір характеристик, що описують поточний стан і перспективи розвитку підприємства. Але більшість подібних схем пропонують формулювання, однозначно оцінити які важко.

Таким чином, методики, представлені в блоці якісного аналізу, також, не ведуть до практичних висновків і рекомендацій при застосуванні їх до даних публічної фінансової звітності, але можуть бути корисними при проведенні внутрішнього фінансового аналізу підприємства.

Коефіцієнтний аналіз є одним з найбільш поширених в аналітичній практиці. Але його результативність обмежують такі фактори: множинність передбачуваних наборів коефіцієнтів, складність обгрунтованого нормування показників, відсутність чітких механізмів інтерпретації значень показників і отримання підсумкових висновків та рекомендацій.

Інтегральні методики оцінки фінансового стану припускають синтезування фінансових індикаторів в комплексні конструкції за наступними напрямками: регресійні моделі оцінки ймовірності банкрутства, банківські кредитні рейтинги, галузеве ранжування, аналіз нечітких множин та зведені рейтингові моделі. Незважаючи на переваги цих моделей, спроби та впровадження в діяльність російських аналітиків обмежуються рядом передумов, наприклад, на даний момент відсутні моделі, сформовані на базі російської фінансової звітності.

Таким чином, можна зробити висновок, що більшість існуючих методик не застосовні до оцінки фінансового стану російських підприємств. Найбільш перспективними в практичному плані є інтегральні підходи, як найбільш результативні, а серед них - статистичні моделі, побудовані на основі вітчизняної бази фінансової звітності.

Методика аналізу діяльності підприємства базується на системі певних показників. Їх перелік досить великий. Тому в кожному конкретному випадку відповідно до специфіки діяльності підприємства і відповідно до користувачем даної інформації (адміністрація, потенційні інвестори, податкові органи і так далі) вибирається відповідний ряд показників. Перелік вибраних показників повинен бути необхідним і достатнім для якісного аналізу.

Показники діяльності підприємства формуються на основі даних бухгалтерської та статистичної звітності, оперативних даних. Практика фінансового аналізу вже виробила основні види аналізу (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних методів:

• горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом; Дані зміни розраховуються як в абсолютних величинах, так і у відсотках до базисного періоду.

• вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;

• трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

• аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

• порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками підприємства, філій, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даного підприємства в порівнянні з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми господарськими даними;

• факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли аналіз дроблять на складові частини, так і зворотним, коли складають баланс відхилень і на стадії узагальнення підсумовують всі виявлені відхилення, фактичного показника від базисного за рахунок окремих факторів. У рамках цього аналізу виявляються фактори та причини динаміки показників та їх кількісна оцінка. Даний інструмент аналізу є особливо важливим, так як виявлення факторів, що впливають на зміну показників, демонструє керівника напрямку прийняття найбільш ефективних управлінських рішень

На першому етапі проводиться горизонтальний і вертикальний аналіз балансу підприємства. Для цього проводиться аналітична угруповання статей активу і пасиву балансу. На основі отриманих даних робляться загальні висновки про зміни в балансі підприємства.

На другому етапі проводиться характеристика підприємства з фінансової стійкості. Сутністю фінансової стійкості є забезпеченість запасів і витрат джерелами формування. Фінансова стійкість характеризується наступним станом:

Ез £ (Іс + СДК) - F,

де: Ез - сума запасів і витрат;

Іс - власні кошти підприємства;

СДК - сума довгострокових кредитів;

F - основні фонди підприємства.

При дотриманні цієї умови буде дотримуватися і умова платоспроможності, тобто грошові кошти, цінні папери й активні розрахунки покриють короткострокову заборгованість підприємства:

Ra ³ C кк + Ко + Rp,

де Ra - грошові кошти, цінні папери та активні розрахунки підприємства.

СКК - короткострокові кредити;

Ко - позики., Непогашені в строк;

R р - кредиторська заборгованість та інші пасиви.

У зв'язку з цим розрізняють чотири ступеня фінансової стійкості:

• Абсолютна фінансова стійкість.

Фінансовий стан підприємства визнається абсолютно стійким, якщо наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат перевищує суму запасів і витрат:

Ез <Ет,

де Ез - сума запасів і витрат;

Ет - наявність власних і довгострокових позикових джерел

формування запасів і витрат.

Сума останніх визначається формулою:

Ет = Іс + СДК - F;

• Нормальна фінансова стійкість.

Фінансова стійкість підприємства визнається нормальною, якщо виконується умова:

Ез = Ет;

• Нестійкий фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства визнається нестійким, якщо для

покриття запасів і витрат залучається частина короткострокових кредитів:

Ез = Ет + Сккпр,

де Сккпр - частина короткострокових кредитів, що залучаються для формування

запасів і витрат.

Нестійкість вважається нормальною, якщо величина залучених для формування запасів і витрат короткострокових кредитів і позикових коштів не перевищує найбільш ліквідної частини запасів і витрат (виробничих запасів і готової продукції):

C ккпр £ Z 1 + Z 2, (1.3.7.)

де Z 1 - виробничі запаси;

Z 2 - готова продукція.

Якщо ця умова не дотримується, то нестійкість фінансового стану визнається ненормальною.

• Кризовий фінансовий стан.

Фінансовий стан визнається кризовим, якщо для формування запасів і витрат залучаються вся сума короткострокових кредитів:

Ез = Ет + СКК.

У цьому випадку наявних у підприємства грошових коштів, активних розрахунків та інших активів вистачить тільки на покриття позик непогашених в строк (Ко), кредиторської заборгованості й інших пасивів (R р).

Після оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно розрахувати ряд коефіцієнтів характеризують фінансову стійкість підприємства:

-Коефіцієнт автономії (частка власних коштів у підсумку балансу):

Ка = Іс / В,

де В - валюта балансу.

Норматив для даного коефіцієнта - Ка ³ 0.5;

-Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів:

Кдпз = КФОР / (Іс + КФОР);

-Коефіцієнт короткострокової заборгованості:

ККЗ = СКК / (СКК + КФОР);

-Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів у загальній

сумі зобов'язань підприємства.

Останнім етапом аналізу фінансового стану підприємства є аналіз ліквідності балансу. Для аналізу ліквідності балансу проводиться групування статей активу і пасиву балансу за ступенем ліквідності:

А1) найбільш ліквідні активи - грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

А2) швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість терміном погашення протягом дванадцяти місяців та інші оборотні активи;

А3) повільно реалізовані активи - запаси (стор.210) розділу II активу за винятком "Витрат майбутніх періодів", а також статті з розділу I активу балансу "Довгострокові фінансові вкладення" (зменшені на величину вкладень до статутних фондів інших підприємств);

А4) важкореалізовані активи - статті розділу I активу балансу "Основні засоби та інші необоротні активи", за винятком статей цього розділу, включених в попередню групу.

Оскільки з підсумку розділу I віднімається тільки частину суми, відображеної за статтею "Довгострокові фінансові вкладення", у складі важко реалізованих активів враховуються вкладення в статутні фонди інших підприємств, а також дебітори строком погашення більше дванадцяти місяців після звітної дати.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

П1) найбільш термінові зобов'язання - кредиторська заборгованість (рядок 620 і рядок 670 розділу VI пасиву балансу), а також позики, не погашені в строк, з форми № 5;

П2) короткострокові пасиви - короткострокові кредити і позикові кошти;

П3) довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові кошти;

П4) постійні пасиви - статті розділу IV пасиву балансу.

Для збереження балансу активу і пасиву підсумок даної групи зменшується на суму іммобілізації оборотних коштів за статтями розділу III активу і величини ПДВ і "Витрати майбутніх періодів" розділу II активу і збільшується на суму рядків 630 - 660.

Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву.

Зіставлення підсумків першої групи по активу і пасиву (терміни до трьох місяців) відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву (терміни від трьох до шести місяців) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому.

Додатково розраховуються ряд коефіцієнтів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал):

Кал = А1 / (П1 + П2).

Норматив для даного коефіцієнта - Кал ³ 0,2 - 0,5. Даний коефіцієнт характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу.

Коефіцієнт критичної ліквідності (ккл):

Ккл = (А1 + А2) / (П1 + П2).

Коефіцієнт критичної ліквідності відбиває прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами і характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середньої тривалості одного обороту дебіторської заборгованості.

Нижня нормальна межа коефіцієнта - ккл ³ 1.

Останній коефіцієнт - коефіцієнт поточної ліквідності (КТЛ), або коефіцієнт покриття:

КТЛ = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2).

Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, оцінювані за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливою реалізації готової продукції, а й продажу разі потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів. Рівень коефіцієнта покриття залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат і ряду інших чинників. Нормальним для нього вважається обмеження КТЛ ³ 2. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середньої тривалості одного обороту всіх оборотних коштів.

Проведений за даною методикою аналіз дозволяє визначити ступінь стійкості підприємства по відношенню до зовнішнього середовища в найближчій і віддаленій перспективі. Це дозволить правильно вибрати стратегію фірми.

Глава 3. Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан організації характеризується розміщенням та використанням засобів (активів) і джерелами їх формування (власного капіталу і зобов'язань, тобто пасивів).

3.1 Загальна оцінка фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану здійснюється в основному за даними бухгалтерської звітності, в першу чергу за даними бухгалтерського балансу і звіту про прибутки та збитки.

Читання балансу ведеться з використанням методів горизонтального і вертикального аналізу. З аналітичного балансу можна отримати ряд найважливіших характеристик, що визначають фінансовий стан підприємства.

Порівняльний аналітичний баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом додавання однорідних по своєму складу й економічному змісту статей балансу і доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки. Аналітичний баланс охоплює багато важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану організації. Цей баланс включає показники як горизонтального, так і вертикального аналізу.

Безпосередньо з аналітичного балансу можна отримати ряд найважливіших характеристик фінансового стану організації. До них відносяться:

• Загальна вартість майна організації, що дорівнює підсумку балансу (рядок 300 або 700),

• Вартість іммобілізованих (необоротних) коштів (активів) або нерухомого майна, що дорівнює підсумку розділу 1 активу балансу (рядок 190);

• Вартість мобільних (оборотних) коштів, що дорівнює підсумку розділу 2 активу балансу (рядок 290);

• Вартість матеріальних оборотних коштів (рядок 210);

• Величина власних засобів організації, що дорівнює підсумку розділу 4 пасиву балансу (рядок 490);

• Величина позикових коштів дорівнює сумі підсумків розділів 5 і 6 пасиву балансу (рядок 590 +690);

• Величина власних засобів в обороті, що дорівнює різниці підсумків розділу 4, 1 і 3 балансу (рядок 490-190-390).

Таблиця 8 Горизонтальний аналіз балансу ТОВ «Стриж»