Виходячи з розрахунків, наведених у табл. 3.1.5, можна зробити висновок, що ЧДД = f (Е) змінює знак на інтервалі (10%; 25%). Розрахуємо ВНД:
         ВНД = 0,1 + 83 610 / (83 610 - (- 50430)) * (0,25 - 0,1) = 0,1936
Якщо ВНД дорівнює або більше необхідної інвестором норми прибутковості, то інвестиції в даний проект виправдані (19,36> 10).
Тепер необхідно визначити термін окупності (Т _ок) проекту. Термін окупності визначається за формулою:
ЧДД _t
Т _ок = t -, (3.6)
(ЧДД _{t +1} - ЧДД _t)       
де t - рік, після якого значення ЧДД буде позитивним.
Використовуючи дані таблиці 3.1.5. отримаємо:
         Т _ок = 3 - (-1 400 / (83 610 - (-1 400))) ≈ 3,02.
         Таким чином, даний проект окупиться за 3 роки і 2 місяці.
Даний захід щодо впровадження більш дешевого і менш енергетично витратного методу виробництва твердих жирів методом переетерифікації дозволить: зменшити витрати енергоресурсів у порівнянні з існуючим процесом гідрогенізації на 70%; дозволяє (при варіюванні рецептурних розділами) регулювати жирно-кислотний і трігліцерідний склад жирів і фізико-хімічні характеристики одержуваного продукту зберігає в активному стані біологічно важливі компоненти жирової сировини; дозволяє отримувати жири з невеликим вмістом транс-виміряти; жири мають у твердому стані стабільної мелкокристаллической структурою, головним чином поліморфної форми і зберігають її при тривалому зберіганні; значно розширити асортимент і знизити собівартість за рахунок переробки більш дешевої сировини тропічної групи (олеін, пальмовий стеарин і т.д.).
3.3 Впровадження нового методу виробництва водню на основі
розкладання метанолу
На російських заводах гідрогенізаційних застосовують два способи вироблення водню:
-Електролітичний;
-Конверсійний (конверсія природного газу).
Всі гідргенізаціонние заводи, на яких водень отримують електролітичним способом, використовують установки, що працюють при дуже низькому надмірному тиску. Для підвищення тиску водню до робочого (0,3-1,5 кгс / см ²⁾ застосовують водневі компресори, що мають потужність електродвигуна від 75 до 160кВт. З огляду на високу вартість електроенергії, витрати на електроліз і подальше компримування водню в ряді випадків досягають 50% від собівартості виробництва саломас.
Електролітичний водень має чистоту не вище 99,7%. Основні домішки - волога і кисень погіршують якість і конкурентоспроможність гідрованих жирів. Підвищена вологість водню призводить до зростання кислотного числа, сприяє утворенню нікелевих мил і, в кінцевому підсумку, ускладнює процес фільтрації саломас і призводить до збільшення відходів і втрат жирів при подальшій рафінації. Присутність домішки кисню веде до окислення жиру і прискорює термодеструкцію жиру в автоклаві, значно погіршуючи його органолептичні показники.
Перспективний метод гідрування - гідрування методом насичення - передбачає максимальне тиск в автоклаві до 5-6 кгс / см ^2. в цьому випадку застосування звичайних для Росії електролізерів, що працюють при низьких тисках і широко застосовуються компресорів типів 202ГП-12 / 3 та 2ГМ4-48 / 3 (з максимальним тиском 3-4,5 кгс / см ^2), на наш погляд, нерентабельно.
Єдино розумним варіантом є отримання водню електролітичним способом під тиском 10 кгс / см ² на установках БЕУ-125 або БЕУ-250 (з продуктивністю, відповідно, 125 і 250 нм ³ водню в годину). Зберігання водню в даному випадку здійснюється в сухому газгольдері (ресівері) при високому тиску. Недоліком такого способу виробництва водню (як і електролізу взагалі) є висока вартість електроенергії, а також менша надійність устаткування в порівнянні з електролізом при низькому тиску.
Другий спосіб виробництва водню - конверсійний заснований на хімічній реакції природного газу і водяної пари за сумарною реакції:
СН ₂ + 2Н ₂ О = СО ₂ + 4Н ₂
Конверсійний спосіб виробництва водню є на підприємствах московському і саратовському жірокомбінатах і ростовському ЗАТ «Робітник». Ці установки працюють у Росії вже давно і добре себе зарекомендували, однак мають цілий ряд істотних недоліків, наприклад, недостатня ступінь чистоти виробництва водню, ненадійна автоматизація, низька безпека технологічного процесу. Навіть після очищення моноетаноламіном чистота водню становить не більше 99,2%. Основні домішки - окис і двоокис вуглецю і кисень.
Фірма «Хальдор Топсі А / О» (Данія) - світовий лідер у виробництві устаткування для синтезу аміаку, метанолу та формальдегіду пропонує модульні установки для виробництва водню, засновані на методі конверсії природного газу та метанолу. У разі метанолу реакція протікає по наступному сумарному рівнянню:
СН ₃ ОН + Н ₂ О = СО ₂ + 3Н ₂
Пропоноване фірмою «Хальдор Топсі А / О» обладнання представляє собою сучасний варіант використовуваних в Росії конверсійних установок і позбавлене перерахованих вище недоліків.
Питома витрата сировини, матеріалів і ТЕР в розрахунку на 1 нм ³ водню для різних водневих установок наведено в табл. 3.2.1.
Таблиця 3.2.1
Питома витрата сировини, матеріалів і ТЕР (на 1 нм ³ водню)

Показник	Од. ізм.	Фірма - виробник
		«Хальдор Топсі А / О» метанол	«Хальдор Топсі А / О »природний газ	Уралхіммаш ФВ-250	Уралхіммаш БЕУ-250
А	1	2	3	4	5
Метанол	кг	0,63	-	-	-
Природний газ	нм 3	-	0,42	-	-
Оборотна вода	м 3	0,02	-	0,1	0,04
Продовження табл. 3.2.1
А	1	2	3	4	5
Свіжа вода	м 3	0,37	0,73	0,9	0,9
Електроенергія	кВт * год	0,06	0,16	5,78	5,4
Паливо	кДж	76	-	-	-
Пар	кг	-	-	1,0	1,0
Їдке калі	г	-	-	2	2

З даних таблиці видно, що основну частину витрат при виробництві водню електролітичним методом складають досить значні енерговитрати (електроенергія, пара), а при конверсійному способі - витрати на відносно дешеву сировину. Крім того, конверсійний спосіб виробництва в сучасному виконанні дозволяє отримати водень високого ступеня чистоти, що дає можливість поліпшити якість саломас і знизити відходи і втрати жиру при рафінації. Обидва ці обставини свідчать про перспективність конверсійного способу виробництва водню.

Таблиця 3.2.2

Підраховані витрати енерговитрат на 1 нм ³ водню

Показник	Фірма - виробник
	Хальдор Топсі А / О »метанол, дол екв.	Уралхіммаш ФВ-250, використовуваний на Гомельському жиркомбінат, дол екв.
Метанол	0,083	-
Вода	0,078	0,200
Електроенергія	0,003	0,287
Паливо	0,106	-
Пар	-	0,004
Разом	0,27	0,49

Виходячи з технічних характеристик обладнання і часу проведення технологічного процесу, були підраховані витрати сировини, матеріалів і ТЕР на 1 нм ³ водню. На основі вище наведених даних, слід зробити висновок про те, що новий метод виробництва водню (на основі розкладання метанолу) в порівнянні з існуючому електролітичному способі дозволить знизити собівартість 1 нм ³ водню з 0,46 дол екв. до 0,27 дол екв.
Економія при новому способі виробництва водню при його виробництві на потреби підприємства 330 000 нм ³ на місяць становитиме:
Е _Г = 330 000 * (0,49-0,27) = 72 600 дол екв.
Отже на рік економія складе 871200 дол екв.
Витрати на реконструкцію лінії з виробництва водню становлять 1 600 000 дол екв. з урахуванням монтажних робіт. Тоді термін окупності без урахування дисконтування (ТО) складе:
Т _О = 1 600 000 / 871200 = 1,8 року
Далі розрахуємо чистий дисконтований дохід. Для цього необхідно визначити норматив дисконтування (Е). У ньому також необхідно врахувати рівень інфляції (25% за рік).
Використовуючи формулу (3.1), знаходимо:
E = 0,10 + 0,25 + 0,10 * 0,25 = 0,375 - за рік;
Розрахуємо чистий дисконтований дохід (ЧДД), використовуючи формулу (3.2):

Таблиця 3.2.3

Розрахунок чистого дисконтованого доходу

Етап реалізації проекту по роках	Потік готівки, дол екв.	Коефіцієнт дисконтування	Дисконтований потік готівки (ЧДД t)	ЧДД
А	1	2	3	4
0	-1 600 000	1	-1 600 000	-1 600 000
2005	871200	0,727	633 600	-966 400
2006	871200	0,529	460 800	-505 600
2007	871200	0,385	335 127	-170 473
2008	871200	0,280	243 729	73 256

Проаналізувавши табл. 3.2.3, бачимо, що проект є прийнятним і його необхідно прийняти, тому що ЧДД = 73 256, а це величина позитивна.
Розрахуємо індекс доходності проекту (ІД). Індекс прибутковості знаходиться як відношення суми наведених ефектів до величини капіталовкладень (3.3):
                                             
ІД = (633 600 +460 800 +335 127 +243 729) / 1600 000 = 1,046
Значення ВД пов'язаний із значенням ЧДД наступним чином: якщо ЧДД> 0 і ІД> 1, то проект ефективний.
Виходячи з обчислень, можна говорити про ефективність проекту.
Оскільки інвестиції в проект тільки вихідні, то індекс прибутковості дорівнює індексу рентабельності.
Потім розрахуємо внутрішню норму прибутковості. Внутрішня норма прибутковості - це така норма дисконту, при якій величина приведених ефектів дорівнює величині наведених капіталовкладень. ВНД розраховується виходячи з формули (3.5). Розрахунок представлений у табл. 3.2.4.                 
                            Таблиця 3.2.4
Розрахунок внутрішньої норми прибутковості

Етап реалізації проекту по роках	Потік готівки, дол екв.	Коеф-т Дисконтування при ставці (10%), Е 1	ЧДД 1	Коеф-т дисконтування при ставці (25%), Е 2	ЧДД 2
А	1	2	3	4	5
0	-1 600 000	1	-1 600 000	1	-1 600 000
2005	871200	0,727	-966 400	0,640	-1042432
2006	871200	0,529	-505 600	0,410	-685588
2007	871200	0,385	-170 473	0,262	-457209
2008	871200	0,280	73 256	0,168	-311046

Виходячи з розрахунків, наведених у табл. 3.2.4, можна зробити висновок, що ЧДД = f (Е) змінює знак на інтервалі (10%; 25%). Розрахуємо ВНД:
ВНД = 0,1 + 73 256 / (73 256 - (-311 046)) * (0,25 - 0,1) = 0,1286
Якщо ВНД дорівнює або більше необхідної інвестором норми прибутковості, то інвестиції в даний проект виправдані (12,86> 10).
Тепер необхідно визначити термін окупності (Т _ок) проекту. Термін окупності визначається за формулою (3.6):
Використовуючи дані таблиці 3.2.4. отримаємо:
Т _ок = 3 - (-170 473 / (73 256 - (-170 473))) ≈ 3,7.
Таким чином, даний проект окупиться за 3 роки і 8 місяців.
Так водень, одержуваний за цією технологією, завдяки очищенню за методом коротко - циклової адсорбції має чистоту 99,99%, що вище, ніж у електролізного способу і відповідає кращим світовим досягненням. Крім того, конверсійний спосіб виробництва дозволяє поліпшити якість саломас і знизити відходи і втрати жиру при рафінації. Технологічний процес повністю автоматизований. При виникненні критичної ситуації управління забезпечує безпечну зупинку процесу. Досить висока вартість установок фірми «Хальдор Топсі А / О» окупається дуже низькою собівартістю виробленого водню.
3.3 Технічне переоснащення маргаринового виробництва
Придбання та монтаж автоматизованої лінії фірми Генстенберг і Аггер, Данія, для виробництва всіх видів маргарину, в тому числі маргарину для листкового тіста у блоки чи пластини з подальшою упаковкою в картонні короби.
В даний час, на РУП "Гомельський ОТЗК жировий комбінат" при виробництві маргарину в моноліті, використовується імпортна лінія з терміном служби більше 10 років і одна лінія з виробництва жиру в моноліті, загальною продуктивністю 5 тисяч тон на місяць. При використанні даних ліній, фасовка виробляється в блоки вагою 20 кг і в пачки вагою 250 гр., Які йдуть в роздрібну торгівлю. У зв'язку зі скороченням обсягу випуску на великих кондитерських підприємствах і розвитком підприємств з невеликими обсягами випуску, виникла потреба в фасування маргарину і кулінарного жиру в упаковки масою 2; 5; 10; 20; 30 кілограм.
Крім того, при використанні діючого обладнання немає можливості оперативно змінювати рецептуру приготавливаемого складу, що можна робити на новому обладнанні. На сьогоднішній день комбінат через це позбавляється частини покупців. У різних галузях харчової промисловості в залежності від конкретних умов роботи підприємства (обладнання, технологія, кон'юнктура ринку) можливі альтернативи використання того чи іншого виду жирової сировини. Вибір варіанту впливає на вартість товару, його споживчі характеристики. На новому обладнанні рецептура продукту приводиться у відповідність до вимог замовника, продукт адаптується під специфіку конкретного підприємства-замовника. Крім того, в перспективі, на цьому обладнанні можна буде проводити різні кетчупи, соуси і т.п.
Істотним недоліком застосовуваного технологічного обладнання, є використання в системі охолодження аміаку.
Планована до покупки автоматизована лінія датської фірми Герстенберг і Аггер дозволяє замінити існуючі нині два комплексні механізовані лінії з виробництва маргарину та жиру в моноліті і одну автоматизовану лінію з виробництва фасованого маргарину. Наявні в складі лінії роздільники потоку дозволять одночасно випускати продукцію як у вигляді блоків, так і в дрібній фасовці. Гнучка система переналаштування обладнання лінії шляхом простого перепідключення трубопроводів дозволяє за короткий проміжок часу можна перейти до випуску від одного виду продукції до іншого.
Продуктивність формуючої і загортають машини DKS 2000, яка йде в комплекті з автоматизованою лінією, дозволяє отримати на виході упаковану в картонні короби продукцію у вигляді блоків різної ваги (5 і 10 кг) або пластин вагою 2,5 кг. Продуктивність становить від 10 до 20 блоків на хвилину.
Крім того, в пропозицію фірми G & A входить постачання пілотної перфекторной установки G & A з номінальною продуктивністю 60 кг / год по маргарину, 30 кг / год за годину для листкового тіста і 90 кг / год по шортенінг, за наявності якої можливо організувати на комбінаті науково-виробничу лабораторію.
До основних переваг автоматизованої лінії G & A можна віднести наступні властивості:
· Відсутність механічної дії на продукт у момент дозування, що
· Запобігає утворенню полиць в продукті;
· Зменшена маса обладнання;
· Мінімальні вимоги до розміщення і т. д;
Виходячи з технічних характеристик обладнання і часу проведення технологічного процесу, були підраховані витрати на виробництво 1 тн. маргарину. Технологічний цикл отримання маргарину за добу становить 100 тн., При існуючій лінії «Джонсон» в 40 тонн. У даному розрахунку не беремо до уваги такі статті витрат. Як сировина, допоміжні матеріали. А також нарахування на заробітну плату і цехові витрати.
Фінансовий аналіз як метод пізнання економічних процесів і явищ займає важливе місце в системі управління підприємством.
Основними функціями аналізу рівня фінансового стану є:
· Об'єктивна оцінка фінансового стану об'єкта аналізу;
· Виявлення факторів і причин досягнутого стану;
· Підготовка та обгрунтування прийнятих управлінських рішень в галузі фінансів;
· Виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового стану та підвищення ефективності всієї господарської діяльності.
Результати аналізу сприяють зростанню інформативності адміністрації підприємства та інших користувачів економічної інформації об'єкта аналізу про стан об'єктів, що цікавлять.
1.2. Основні підходи до аналізу фінансового стану підприємства
Різні автори пропонують різні методики фінансового аналізу.
Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного і технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи припускає її організацію у вигляді двухмодульной структури [9]:
n експрес-аналіз фінансового стану;
n деталізований аналіз фінансового стану.
Метою експрес-аналізу є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку господарюючого суб'єкта. У процесі аналізу В. В. Ковальов [9] пропонує розрахувати різні показники і доповнити їх методами, заснованими на досвіді і кваліфікації фахівця. Автор вважає, що експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий аналіз, попередній огляд фінансової звітності, економічне читання й аналіз звітності.
Мета першого етапу - прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до читання. Тут проводиться візуальна і найпростіша рахункова перевірка звітності по формальних ознаках і по суті: визначається наявність всіх необхідних форм і додатків, реквізитів і підписів, перевіряється правильність і ясність усіх звітних форм, перевіряються валюта балансу і всі проміжні підсумки.
Мета другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи в звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому стані господарюючого суб'єкта.
Третій етап - основний в експрес-аналізі, його мета - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності та фінансового стану об'єкта. Такий аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем деталізації в інтересах різних користувачів.
Експрес-аналіз може завершитися висновком про доцільність або необхідність більш поглибленого і детального аналізу фінансових результатів та фінансового стану.
Метою деталізованого аналізу фінансового стану є більш докладна характеристика майнового і фінансового положення господарюючого суб'єкта, результатів його діяльності в истекающем звітному періоді, а також можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу, при цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика. В. В. Ковальов пропонує наступну програму поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства [9].
1. попередній огляд економічного і фінансового стану суб'єкта господарювання:
· Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності;
· Виявлення «хворих» статей звітності.
2. Оцінка і аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання:
· Оцінка майнового стану;
· Вертикальний аналіз балансу;
· Горизонтальний аналіз балансу;
· Аналіз якісних зрушень у майновому положенні;
· Оцінка фінансового становища;
· Оцінка ліквідності та фінансової стійкості.
3. Оцінка і аналіз результативності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання:
· Оцінка основної діяльності;
· Аналіз рентабельності;
· Оцінка становища на ринку цінних паперів.
Розглянемо далі методику аналізу фінансового стану, пропоновану І. Т. Балабановим [4]. Рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей, трудових і матеріальних ресурсів супроводжується утворенням і витрачанням грошових коштів, тому фінансовий стан господарюючого суб'єкта відображає всі сторони його виробничо-господарської діяльності. Характеристику фінансового стану пропонується провести за такою схемою:
· Аналіз дохідності (рентабельності);
· Аналіз фінансової стійкості;
· Аналіз кредитоспроможності;
· Аналіз використання капіталу;
· Аналіз рівня самофінансування;
· Аналіз валютної самоокупності.
Аналіз прибутковості господарюючого суб'єкта характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник прибутковості - це сума прибутку чи доходів. Відносний показник - рівень рентабельності. Рентабельність являє собою прибутковість або прибутковість виробничо-господарського процесу. Її величина вимірюється рівнем рентабельності. Рівень рентабельності господарюючих суб'єктів, пов'язаних з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), визначається відсотковим відношенням прибутку від реалізації продукції до собівартості продукції. У процесі аналізу вивчають динаміку зміни обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності та фактори, що їх визначають.
Фінансово-стійким вважається таке підприємства, яке за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи (основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, і розплачується в термін за своїми зобов'язаннями. Головним у фінансовій діяльності, вважає І. Т. Балабанов, є правильна організація та використання оборотних коштів [4]. Тому в процесі аналізу фінансового стану питань раціонального використання оборотних коштів приділяється особлива увага.
Характер фінансової стійкості включає в себе аналіз:
· Складу і розміщення активів господарюючого суб'єкта;
· Динаміки і структури джерел фінансових ресурсів;
· Наявності власних оборотних коштів;
· Кредиторської заборгованості;
· Дебіторської заборгованості;
· Платоспроможності.
Під кредитоспроможністю господарюючого суб'єкта розуміється наявність у нього передумов для одержання кредиту і здатність повернути його в строк. Кредитоспроможність позичальника характеризується його акуратністю при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточним фінансовим станом і перспективами зміни, здатністю при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел.
При аналізі кредитоспроможності використовується цілий ряд показників, найбільш важливими з них є:
· Норма прибутку на вкладений капітал;
· Ліквідність
Норма прибутку на вкладений капітал визначається співвідношенням суми прибутку до загальної суми пасиву по балансу. Ліквідність господарюючого суб'єкта - це здатність його швидко погашати свою заборгованість. Вона визначається співвідношенням величини заборгованості і ліквідних коштів.
Вкладення капіталу повинно бути ефективним. Під ефективністю використання капіталу розуміється величина прибутку, що припадає на карбованець вкладеного капіталу. Ефективність капіталу комплексне поняття, яке включає в себе використання оборотних коштів, основних засобів і нематеріальних активів.
Самофінансування означає фінансування за рахунок власних джерел: амортизаційних відрахувань і прибутку. Ефективність самофінансування та її рівень залежить від питомої ваги власних джерел. Однак господарюючий суб'єкт не завжди може повністю забезпечити себе власними фінансовими ресурсами і тому широко використовує позикові та залучені кошти, як елемент, що доповнює самофінансування.
Методика аналізу фінансового стану, запропонована А. Д. Шереметом, Р. С. Сайфуліна [25], включає такі блоки аналізу:
Ø загальна оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період;
Ø аналіз фінансової стійкості підприємства;
Ø аналіз ліквідності балансу, аналіз ділової активності та платоспроможності підприємства.
Оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період з порівняльного аналітичного балансу, а також показників фінансової стійкості складають вихідний пункт, з якого повинен логічно розвиватися заключний блок аналізу фінансового стану. Аналіз ліквідності балансу повинен оцінювати поточну платоспроможність і давати висновок про можливість збереження фінансової рівноваги та платоспроможності в майбутньому. Порівняльний аналітичний баланс та показники фінансової стійкості відображають сутність фінансового стану. Ліквідність балансу характеризує зовнішні прояви фінансового стану, які обумовлені його сутністю. Поглиблення аналізу на основі даних обліку призводить до завдань, які належать переважно до внутрішнього аналізу. Так, дослідження факторів фінансової стійкості викликає необхідність внутрішнього аналізу запасів та витрат, а уточнення оцінки ліквідності балансу проводиться за допомогою внутрішнього аналізу стану дебіторської та кредиторської заборгованості.
Поряд з абсолютними показниками застосовуються фінансові коефіцієнти. Вони розраховуються у вигляді відносин абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій. Відповідно до класифікації, коефіцієнти поділяються на коефіцієнти розподілу та коефіцієнти координації.
Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли потрібно визначити, яку частину тієї чи іншої абсолютний показник фінансового стану становить від підсумку що включає його групи фінансових показників. Коефіцієнти розподілу та їх зміни за звітний період відіграють велику роль у ході попереднього ознайомлення з фінансовим станом з порівняльного аналітичного балансу-нетто.
Коефіцієнти координації використовуються для вираження відносин різних за суті абсолютних показників фінансового стану або їх лінійної комбінації, що мають різний економічний сенс.
Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їх з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період і за ряд років. В якості базисних величин використовуються усереднені по тимчасовому ряду значення показників даного підприємства, пов'язані з минулим, сприятливим з точки зору показників; значення показників, розраховані за даними звітності найбільш удачливого конкурента. Крім того, базою порівняння можуть служити теоретично обгрунтовані або отримані в результаті експертних опитувань величини, що характеризують оптимальні або критичні з точки зору стійкості фінансового стану значення відносних показників. Такі величини фактично виконують роль нормативів для фінансових коефіцієнтів, хоча методики їх розрахунку в залежності, наприклад, від галузі виробництва поки не створено, оскільки в даний час не устоявся і тому позбавлений повноцінної системної упорядкованості набір відносних показників. Для аналізу фінансового стану підприємства та тенденцій його зміни достатньо порівняно невеликої кількості фінансових коефіцієнтів. Важливо лише, щоб кожен з цих показників відбивали найбільш суттєві сторони фінансового стану.
Найважливішими коефіцієнтами звітності, що використовуються у фінансовому управлінні, є:
§ коефіцієнти ліквідності;
§ коефіцієнти ділової активності чи ефективності використання ресурсів (коефіцієнти оборотності);
§ коефіцієнти рентабельності;
§ коефіцієнти структури капіталу;
§ коефіцієнти ринкової активності.
Важливим інструментом фінансового менеджменту є не тільки аналіз рівня і динаміки основних коефіцієнтів у порівнянні з певною базою, але й визначення оптимальних пропорцій між ними з метою розробки найбільш конкурентоспроможної фінансової стратегії.

1.3. Система показників, що характеризують фінансовий стан підприємств
Незалежно від обраної методики фінансового аналізу завжди має місце аналіз фінансових коефіцієнтів, який передбачає розрахунок співвідношення різних абсолютних показників між собою. Отримані при цьому відносні показники характеризують окремі аспекти фінансової діяльності підприємства.
Їх склад визначається «Методичними вказівками з оцінки фінансового стану і визначення критеріїв неплатоспроможності суб'єктів господарювання», затверджених наказом № 206 від 30 липня 1999р. Міністерства фінансів Республіки Білорусь. Серед безлічі коефіцієнтів, які характеризують фінансовий стан підприємства, можна виділити декілька найбільш поширених, що відрізняються простотою розрахунків і об'єктивністю оцінки, якими при необхідності повинен вміти користуватися менеджер.
Як було вже вище зазначено, аналіз фінансового стану будь-якого підприємства складається з кількох етапів, причому при дослідженні кожного необхідно визначити ряд показників:
I. Аналіз фінансової стійкості;
II. Аналіз ліквідності;
III. Аналіз ділової активності;
IV. аналіз рентабельності.
I. У процесі аналізу фінансової стійкості визначається рівень фінансового ризику, пов'язаного зі структурою джерел формування капіталу, і відповідно, ступінь фінансової стабільності підприємства в майбутньому періоді. При цьому розраховуються фінансові показники (коефіцієнти).
1) Коефіцієнт власності (автономії), Кс - питома вага власного капіталу в загальній валюті балансу
, (1.1)

2) Коефіцієнт співвідношення позикового і загального капіталу, Кз1. Позикові кошти в даному випадку є суму поточних пасивів, довгострокових пасивів, інших пасивів, що представляють собою зобов'язання підприємства. Загальний капітал - це сума власного капіталу (статутного фонду, фондів спеціального призначення, нерозподіленого прибутку, цільового фінансування і надходжень), акціонерного капіталу і позикового капіталу. Даний коефіцієнт характеризує частку боргу в загальній сумі капіталу. Чим вище ця частка, тим більше залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.
, (1.2)
3) Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу, Кз2. Цей коефіцієнт показує, скільки коштів залучено на рубль власних, наскільки кожен рубль боргу підкріплений власністю.
Зростання коефіцієнта співвідношення позикових і власних засобів свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх джерел, про втрату фінансової стійкості. Якщо значення цього коефіцієнта перевищує 1, то це свідчить про втрату фінансової стійкості і досягненні її критичної точки. Однак це не безумовне положення для всіх підприємств. Оцінка значень цього коефіцієнта залежить від характеру господарської діяльності і швидкості обороту оборотних коштів. Якщо підприємство має високий коефіцієнт оборотності оборотних коштів, то критичне значення розглянутого коефіцієнта може бути і вище одиниці і не вести до втрати фінансової стійкості підприємства.
, (1.3)

4) Коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу, Кз3. Цей коефіцієнт показує частку залучення довгострокових кредитів і позик для фінансування активів поряд із власними засобами.         
            Довгострокові фінансові зобов'язання

Кз3 =, (1.4)

Власний капітал і довгострокові фінансові зобов'язання

Крім коефіцієнтів, які характеризують структуру капіталу, доцільно вивчити такі показники, як маневреність власних коштів, накопичення зносу (амортизації), відношення реальної вартості основних засобів, матеріальних оборотних і загальної суми коштів.
5) Коефіцієнт маневреності власних коштів, кмс. Він характеризує ступінь мобілізації використання власних коштів.
, (1.5)
6) Коефіцієнт накопичення зносу (амортизації), КНІ.
, (1.6)
7) Коефіцієнт співвідношення реальної вартості основних засобів та матеріальних оборотних із загальною сумою коштів, КСРС.
, (1.7)
II. У процесі аналізу ліквідності виявляється можливість підприємства своєчасно розплачуватися за своїми зобов'язаннями. З цією метою розраховуються фінансові показники (коефіцієнти).
1) Однією з характеристик ліквідності є оборотний капітал (поточні активи). Він використовується для розрахунку декількох показників ліквідності. Це перш за все чистий капітал (ЧОК), що представляє собою перевищення поточних активів над поточними пасивами. Дефіцит оборотного капіталу буде в тому випадку, коли поточні пасиви перевищують поточні активи.
Показник чистого оборотного капіталу використовується всіма внутрішніми і зовнішніми суб'єктами аналізу, так як він забезпечує безпеку кредитів і резерв для фінансування непередбачених витрат. Оскільки для підприємства дуже важлива відсутність дефіциту оборотного капіталу, то вони іноді намагаються збільшити суму поточних активів на кінець року. Тому треба уважно вивчати правильність включення в поточні активи всіх їхніх статей.

ЧОК = Оборотні активи - Короткострокові зобов'язання (1.8)

2) Оскільки показник чистого оборотного капіталу має деяку обмеженість у застосуванні для оцінки поточної ліквідності, в зарубіжних країнах використовуються показники так званих поточних відносин або, як прийнято називати в нашій літературі, коефіцієнтів.
Поточне ставлення - це відношення поточних активів (загальної суми або її частини) до поточних пасивів. У країні з розвиненою ринковою економікою цим показником надається особливе значення при оцінці поточної ліквідності підприємства. Основними причинами його широкого застосування є таке: по-перше, поточний ставлення відображає ступінь покриття поточними активами пасивів; чим більше ця величина, тим більше впевненість в оплаті короткострокових зобов'язань (тому, цей показник можна назвати загальним коефіцієнтом покриття), по-друге, перевищення поточних активів над поточними пасивами перешкоджає виникненню збитків при продажу або ліквідності поточних активів (крім грошових коштів). Чим сильніше це протидія, тим краще для кредиторів. Отже, поточний ставлення вимірює поле безпеки для покриття будь-якого можливого знецінення поточних активів, покриває резерв ліквідності коштів, що перевищують поточні зобов'язання, які можна використовувати як гарантію безпеки проти невизначеності і будь-якого виду ризику, якому піддається рух коштів підприємства. Наприклад, випадкові непередбачені обставини можуть тимчасово призупинити надходження грошових коштів.
Деякими обмеженнями використання поточного відносини для аналізу є: статичність, тому що розрахунки робляться на певну дату і не відображають майбутні надходження коштів, а ліквідність лише в деякій мірі залежить від наявних грошових коштів і в набагато більшою від майбутніх надходжень; при розрахунку цього показника не враховуються такі важливі показники як обсяг реалізації, витрати, прибуток, зміни в умовах господарювання, - зусилля адміністрації перш за все спрямовані на оптимізацію рівня виробничих запасів, витрат, дебіторської заборгованості, ефективне використання активів і лише у наступному - на забезпечення ліквідності.
Незважаючи на ці недоліки, показник поточних відносин в умовах ринкової економіки використовується досить широко. Причиною цього є переваги такого показника і простота його базової концепції і розрахунку, легкість отримання інформації.
Доцільно розраховувати такі коефіцієнти:
· Частка чистого оборотного капіталу в поточних активах (Кчок)
, (1.9)
· Коефіцієнт поточної ліквідності (поточне відношення) (КТЛ) - показує, якою мірою всі поточні зобов'язання можуть бути задоволені за рахунок поточних (оборотних активів):
, (1.10)
· Коефіцієнт співвідношення матеріальних оборотних коштів і поточних пасивів (Ксмс):
, (1.11)
· Коефіцієнт «критичної» (швидкої) ліквідності (ккл) - показує, якою мірою всі поточні зобов'язання можуть бути задоволені за рахунок активів у ліквідній формі і бистрореалізуемих активів:
, (1.12)
· Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) - показує, якою мірою невідкладні зобов'язання можуть бути задоволені за рахунок активів у ліквідній формі:
, (1.13)
· Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (Ксдк):
, (1.14)
III. Аналіз ділової активності підприємства характеризує швидкість оборотності коштів, вкладених в активи підприємства в процесі діяльності підприємства. Для аналізу використовуються фінансові коефіцієнти:
1. Коефіцієнт оборотності усіх використовуваних активів (Коа):
, (1.15)
Тривалість обороту використовуваних активів (ПОА):
, (1.16)
2. Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних активів (Кмоа):
, (1.17)
Тривалість обороту матеріальних оборотних активів (Пмоа):
, (1.18)
3. Коефіцієнт оборотності грошових коштів і розрахунків (Кдр)
, (1.19)
Тривалість обороту грошових коштів і розрахунків (ПДР):
, (1.20)
5. Коефіцієнт оборотності основних засобів (Кос):
, (1.21)
Тривалість обороту матеріальних оборотних активів (Пос):
, (1.22)
IV. Аналіз рентабельності дозволяє визначити рівень прибутковості використання капіталу в цілому або окремих його частин, а також рівень прибутку по відношенню до інших показників господарської діяльності. Для аналізу використовуються фінансові коефіцієнти.
1. Коефіцієнт рентабельності всього капіталу (Рк) характеризує рівень прибутковості усіх використовуваних активів:
, (1.23)
Рентабельність капіталу з прибутку від реалізації продукції (Рк '):

, (1.24)
2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (РКС) характеризує рівень прибутковості власних коштів підприємства:
, (1.25)
Рентабельність власного капіталу з прибутку від реалізації продукції (РКС '):
, (1.26)
3. Коефіцієнт рентабельності продажів (Рп) характеризує рівень прибутковості всієї реалізованої продукції:
, (1.27)
Рентабельність продажів по прибутку від реалізації продукції (Рп ')
, (1.28)
1.2 Джерела інформації для здійснення аналізу фінансового стану підприємства
Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс. Використовуються також і форми бухгалтерської звітності: форма № 2 «Звіт про фінансові результати», форма № 3 «Звіт про рух фондів та інших засобів», форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів», форма № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу », дані поточного бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський аспект являє собою збалансованість активів і пасивів і певну послідовність розміщення розділів та статей балансу, в основі якої лежить принцип спадної за тривалістю знаходження в обігу.
Відповідно до цього принципу в першому розділі активу балансу розміщені основні засоби, що знаходяться в обігу найбільш тривалий термін і нематеріальні активи, у другому - оборотні активи. Відповідно в пасиві у третьому розділі знаходяться власні джерела як найбільш довгострокові, у четвертому - довгострокові фінансові зобов'язання, що знаходяться в обігу певний термін (більше одного року), у п'ятому - короткострокові зобов'язання. Основними поняттями тут є: активи, пасиви, оборотні кошти, довгострокові активи, поточні активи, джерела власних коштів, довгострокові фінансові зобов'язання, короткострокові фінансові зобов'язання та ін
Бухгалтерський баланс - це статична модель, яка відображає стан засобів і їх джерел на певний момент, тобто в застиглому стані. Щоб міститься у бухгалтерському балансі інформація змогла «заговорити» для цілей управління, вона і розглядається в управлінському аспекті. Укрупнено таке уявлення дає малюнок 1.1. Тут введено такі показники, як капітал: загальний, основний, оборотний, власний, позиковий, довгостроковий, короткостроковий.
Поняття «капітал» багатозначне. Воно може розглядатися в теоретичному і прикладному аспектах. Слово «капітал» (нім. kapital, франц. Capital) спочатку означало: головне майно, головна сума, від латинського capitalis - головний [19]. У теоретичному аспекті поняття «капітал» представляє специфічну економічну категорію, яка визначається в економічній теорії як вартість, що приносить додаткову вартість. Відомі й деякі інші визначення. Економічна категорія може характеризуватися кількома показниками, що використовуються в прикладному значенні.
Стосовно до бухгалтерського балансу виділяються дві основні концепції капіталу [2]:
1) фінансовій сутності капіталу, що базується на абстрагуванні від предметно-вещностной структури активу балансу (домінанта пасиву), ідея належить Г. свиней;
2) предметно-вещностной сутності капіталу, що визначається як сукупність матеріальних і нематеріальних цінностей (домінанта активу), ідея належить У. Патону.
За активу балансу капітал підрозділяється на необоротні (основний) (розділ I) і оборотний (розділ II). Критеріями цього підрозділу є час функціонування, характер використання та джерела формування. Основний капітал - це вкладені кошти з довготривалими цілями в нерухомість, акції, запаси корисних копалин, спільні підприємства тощо; пов'язані, немобільні, на тривалий час виведені з обороту кошти, первісна вартість яких знижується, в загальну суму капіталу включається але залишкової вартості.
Оборотний капітал - це найбільш мобільні, які постійно перебувають в обороті кошти; чим швидше вони обертаються, тим більше підприємство заробляє прибутку.
Суму основного і оборотного капіталу можна назвати загальним капіталом.
Використання цього показника не суперечить економічній теорії, так як вкладення коштів спочатку передбачає отримання прибутку. Якщо підприємство не досягає цієї мети, воно стає банкрутом. Отже, загальний капітал по активу балансу - це кошти, вкладені в підприємство (суб'єкт господарювання) для початку і продовження господарської або іншої діяльності з метою одержання прибутку, доходу. У цьому сенсі показники загального капіталу та інвестиції збігаються з невеликою часткою умовності.
Якщо розглядати пасив балансу, то загальний капітал - це зобов'язання підприємства перед акціонерами, державою, суб'єктами господарювання, працівниками підприємства та іншими фізичними особами. За ознакою власності загальний капітал складається із власного (розділ III) і позикового (розділи IV і V), за тривалістю функціонування (часовий критерій) капітал підрозділяється на довгостроковий (розділи III і IV) і короткостроковий (розділ V).
Визначення поняття капіталу як зобов'язань і використання його в практиці аналітичної роботи дозволяє дати загальну оцінку ефективності використання всіх джерел формування капіталу, в тому числі власних і позикових, вибрати найбільш ефективне їх співвідношення.
Показники капіталу починають вживатися в наукової, навчальної та довідкової літератури, бухгалтерської звітності. Однак поки немає однакового розуміння сутності та методики розрахунку деяких аналітичних його показників. Єдиний підхід до вирішення даної проблеми поступово виробляється в міру наближення до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, вдосконалення законодавчих і нормативних актів.
По використовуваній бухгалтерського балансу можна розрахувати всі необхідні аналітичні показники капіталу, відображені у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку та звітності - власний капітал, вкладений (інвестований), довгостроковий, чистий оборотний і ін [15].
Застосовуваний в даний час баланс підприємства (дод.1) наближений за своїм змістом до умов ринкової економіки та міжнародним стандартам, тому що активи підприємства відображені в ньому як вартість майна і боргових прав, якими володіє підприємство на звітну дату, а пасиви - як джерела фінансових ресурсів і зобов'язання підприємства за позиками та кредиторської заборгованості. Інформація, що міститься в балансі, представлена ​​в зручному для проведення аналізу вигляді і може використовуватися різними користувачами: керівниками підприємств, економічними службами, інвесторами, кредиторами, податковою службою, банками та ін
Основними особливостями, які введені в зміст активу балансу і відображають становлення ринкових відносин, є [2]:
· Більш чітка і конкретна угруповання активів (необоротні, оборотні), яка побудована в основному за принципом зростаючої ліквідності від важкореалізованих до легко реалізованих активів, що дає можливість оцінити ефективність розміщення активів за стадіями кругообігу засобів підприємства;
· Введення в розділ необоротних активів нематеріальних активів, що не мають натурально-речової форми, але приносять дохід підприємству або створюють умови для нормальної діяльності і отримання доходу (вартість придбаних підприємством за плату прав користування землею, водою, корисними копалинами та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням; патенти, ліцензії, права на товарні знаки і торгові марки, а також інші майнові права (в тому числі на використання винаходів, «ноу-хау»); вартість брокерських місць (придбання прав торгівлі на біржі), цінність підприємства ( гудвіл); програмне забезпечення, організаційні витрати (з підготовки виробництва, тощо);
· Виділення статті «довгострокові фінансові вкладення», на якій відображаються довгострокові (на термін більше року) інвестиції підприємства в акції та інші дохідні активи інших підприємств, процентні облігації державних і місцевих позик, статутні капітали інших підприємств, надані іншим підприємствам позики.
Довгострокові фінансові вкладення відбиваються в балансі за вартістю придбання з доведенням до моменту погашення (викупу) цінних паперів за номінальною вартістю. Акції і паї, не сплачені повністю, показуються в активі балансу за повною купівельною вартістю з віднесенням непогашеної суми за статтею кредиторів у пасиві балансу в тих випадках, коли інвестор має право на отримання дивідендів і несе повну відповідальність по цих вкладеннях. В інших випадках суми, внесені в рахунок підлягають придбанню акцій і паїв, показуються в активі балансу за статтею дебіторів.
Вкладення в акції інших підприємств, що котируються на біржі або позабіржовому ринку, котирування яких регулярно публікуються, при складанні річного бухгалтерського балансу відображаються на кінець року за ринковою вартістю, якщо вона нижча балансової - з віднесенням різниці на результати господарської діяльності.
Окремою статтею відбиваються в балансі і короткострокові фінансові вкладення, на якій зосереджені короткострокові (на термін не більше одного року) вкладення підприємства в цінні папери інших підприємств, процентні облігації державних і місцевих позик, депозити, надані іншим підприємствам позики та ін
Основні засоби, в тому числі і довгостроково орендовані, нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, включаються до підсумку балансу за залишковою вартістю, а товари за купівельною ціною. Це дає можливість більш реально оцінювати вартість майна, яким володіє підприємство.
Статтями активу балансу, що характеризують становлення ринкових відносин, є розрахунки з дебіторами за векселями отриманим і з дочірніми підприємствами.
Інші статті активу балансу - традиційні. До них відносяться, крім розглянутих вище по першому розділу «Необоротні активи», наступні: незавершені капітальні вкладення - витрати забудовника, пов'язані з будівництвом і придбанням основних засобів по незакінчених об'єктів, обладнання до установки, де відображається фактична собівартість наявного на складі устаткування, що підлягає установці , а також що знаходиться в дорозі, вартість обладнання, переданого в монтаж, і витрати на нього до введення в експлуатацію.
У другому розділі балансу зосереджена найбільш мобільна частина коштів - оборотні активи, або оборотні кошти. Вони відображають запаси, що мають натурально-речову форму, і грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення та боргові права підприємства - розрахунки з дебіторами. Запаси - сировина, матеріали, необхідні для здійснення процесу виробництва; незавершене виробництво; малоцінні та швидкозношувані предмети; готова продукція і товари для перепродажу; товари відвантажені; витрати майбутніх періодів. Спільним для цих статей є їх оцінка за фактичною вартістю придбання або фактичних витрат.
За статтями «каса», «розрахункові рахунки», «валютні рахунки», «інші грошові кошти" відображається залишок грошових коштів підприємства, або інакше - його готівку. Залишки за статтями «Короткострокові фінансові вкладення» в аналітичних розрахунках можуть прирівнюватися до готівки.
Всі статті, що входять до групи «Дебіторська заборгованість», характеризують боргові права підприємства, тобто заборгованість йому з боку інших юридичних і фізичних осіб: покупців і замовників, за векселями, виданими авансами та ін
Таким чином, розділи і статті активу балансу характеризують напрями вкладення коштів (інвестицій) [31].
У пасиві балансу зосереджені джерела коштів підприємства, які згруповані у три розділи: капітал і резерви, довгострокові зобов'язання, короткострокові зобов'язання. У розділі «Капітал і резерви» відбиваються джерела власних коштів. Власні джерела відображають первинний фінансовий внесок у дане підприємство його власників (учасників, засновників) відповідно до установчих документів (статутний капітал), а також доходи власників (прибуток і всі освічені з допомогою неї фонди). Збільшення або зменшення величини статутного капіталу здійснюється за результатами розгляду підсумків діяльності підприємства за звітний рік і після внесення відповідних змін до його установчі документи.
Крім того, у складі даного розділу пасиву балансу міститься ще ряд статей. За статтею «резервний фонд" показується залишок резервного фонду оплати праці та резервного фонду для загальногосподарських потреб, утворених відповідно до установчих документів. За статтею «цільові фінансування й надходження" показується залишок коштів, призначених для здійснення заходів цільового призначення за рахунок субсидій урядових чи інших органів.
Залучені джерела коштів підприємства відображають величину фінансової участі у формуванні активів підприємства сторонніх юридичних та фізичних осіб. В якості юридичних осіб можуть виступати підприємства, організації, банки, бюджетні та позабюджетні фонди та ін, фізичних осіб - працівники даного підприємства, яким на дату складання балансу була нарахована, але ще не виплачена заробітна плата, сторонні особи, які підписалися на довго-або короткострокові позики, випущені підприємством і т.п.
Участь у формуванні активів підприємства сторонніх юридичних та фізичних осіб може здійснюватися в таких основних формах: грошовій, натурально-речовій і непрямої.
Грошова форма - це пряме фінансування підприємства шляхом надання йому грошових ресурсів. Це в основному кредити банків, позики, надані іншими підприємствами та особами за рахунок своїх тимчасово вільних фінансових ресурсів або через покупку облігацій [12].
Натурально-речова форма участі у формуванні активів здійснюється шляхом надання в користування підприємству до настання моменту оплати матеріально-технічних (сировини, матеріалів, палива, енергії тощо) і трудових ресурсів (праця працівників до моменту його оплати).
Грошова і натурально-речова форми участі сторонніх юридичних та фізичних осіб у фінансуванні активів відносяться до прямих інвестицій підприємства, що відбувається на добровільній договірній основі. Непряма ж її форма випливає з чинної системи розрахунків підприємства з бюджетом і позабюджетними фондами з податків і відрахувань (податок на додану вартість, податок на прибуток, акцизний податок, відрахування на соціальні потреби тощо) і економічних санкцій, передбачених чинним законодавством. Основна причина утворення подібної заборгованості - природний розрив у часі між моментом нарахування належних до оплати сум та моментом їх перерахування одержувачу. Оскільки ці два моменти не збігаються за часом, то нараховані до сплати суми відображаються як кредиторська заборгованість.
Зазначені форми участі сторонніх юридичних та фізичних осіб у формуванні залучених джерел відображаються у четвертому та п'ятому розділах пасиву балансу [17].
У четвертому розділі "Довгострокові зобов'язання" відображаються погоджені з банками суми заборгованості за отриманими від них довгостроковим (з терміном погашення більше одного року) кредитів за статтею «кредити банків, що підлягають погашенню більш ніж через 12 місяців після звітної дати», а також заборгованість за розрахунками з позикодавцями (крім банків) всередині республіки і за кордоном за отриманими від них кредитами та іншими залученими коштами на термін більше одного року за статтею «інші позики, що підлягають погашенню більш ніж через 12 місяців після звітної дати».
У п'ятому розділі «Короткострокові зобов'язання» зосереджені всі види короткострокової (менше одного року) заборгованості підприємства: банкам та іншим кредиторам за кредитами, бюджету, позабюджетним організаціям, постачальникам за товарно-матеріальні цінності та ін

Джерела власних коштів (розділ I)

Власний капітал

Постійний (перманентний) капітал

Фінансові зобов'язання (розділ II)

Позиковий капітал

Змінний капітал

Короткострокові фінансові зобов'язання

Рис.1.1 Схема структури пасиву балансу
Таким чином всі види і форми фінансової участі сторонніх та юридичних осіб у формуванні джерел підприємства носять по відношенню до нього характер авансування і є різновидами боргових зобов'язань, які підприємство зобов'язане задовольнити до певного часу. Ці юридичні та фізичні особи виступають по відношенню до підприємства не як власники, а як кредитори.
Таким чином, актив балансу дає інформацію про загальну суму капіталу підприємства та його розміщення (основний, оборотний), а пасив - про загальну суму капіталу і його складі за джерелами (власний, позиковий).
Вміст діючої балансу підприємства, незважаючи на істотне наближення до міжнародних стандартів, має і деякі розбіжності з балансами, що застосовуються в практиці зарубіжних країн. В активній частині балансу принципові розбіжності спостерігаються в оцінці вартості запасів. Вони оцінюються за фактичною вартістю придбання, і в подальшому ця вартість змінюється. У балансі ж підприємства, який функціонує в зарубіжних країнах, вони оцінюються за ринковими цінами (хоча це положення не завжди дотримується). Тому активна частина чинного в республіці балансу не дає абсолютно достовірної інформації про майновий стан підприємства з точки зору його реальної вартості, тому що не можна за даними балансу визначити реальну суму від реалізації майна, яка може бути звернена на погашення боргів [23].
Відповідно до концепції західних фахівців всі джерела коштів повинні бути розділені на дві групи - власний капітал і залучений (позиковий). Такий поділ відображає джерела фінансування, що дуже важливо для визначення платоспроможності. Перший розділ пасиву балансу по суті не відображає виключно власні джерела, оскільки в його склад включені, крім статутного капіталу і прибутку, ще ряд статей, не характеризують суворо власні джерела.
Фінансове становище підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального виробничого, комерційної та інших видів діяльності підприємства, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
На підставі теоретичних основ і методики розрахунку та аналізу, викладеної в першому розділі, в другій частині ми будемо здійснювати практичні розрахунки по РУП "Гомельський Ордена Трудового Червоного Прапора жировий комбінат" за 2001-2003 роки і давати їм економічну оцінку.

РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ РУП "ГОМЕЛЬСЬКИЙ ОРДЕНА ТРУДОВОГО ЧЕРВОНОГО ПРАПОРА ЖИРОВИЙ КОМБІНАТ"
2.1. Техніко-економічна характеристика
РУП "Гомельський Ордена Трудового Червоного Прапора жировий комбінат"
2.1.1 Характеристика підприємства
РУП "Гомельський Ордена Трудового Червоного Прапора жировий комбінат" здійснює виробничо-господарську діяльність відповідно до чинного законодавства Республіки Білорусь на підставі зареєстрованого Статуту підприємства від 17 листопада 2000 року. У відповідності зі свідоцтвом № 3.4.0.00041, з 19 грудня 2000 майно Республіканського унітарного підприємства Гомельського Ордена Трудового Червоного Прапора жирового комбінату внесено до Реєстру майна, що знаходиться в республіканській власності та присвоєно реєстровий номер 400078303.
Вищим органом є Білоруський державний концерн харчової промисловості «Белгоспищепром».
Організаційно-правова форма: республіканське унітарне підприємство.
Розмір статутного фонду: за станом на 1.01.2003 року становив 480,464 тис. руб.
Галузь: харчова.
Найменування підприємства: Гомельський ордена Трудового Червоного Прапора жировий комбінат.
Юридична адреса: Республіка Білорусь, 246021 м. Гомель, вул. Ілліча, 4.
Форма власності: державна.
Дата реєстрації: 12.11.1996г.
Розмір статутного фонду: 480 464 руб. за станом на 01.01.2003 р.
Засновники підприємства: Республіка Білорусь.
Розподіл статутного фонду в частках: держава 100%.
Суспільства, в яких підприємство є засновником, акціонером:
дочірнє підприємство РДУП "Торговий дім" Традиція "".
Директор: Якімік Ярослав Григорович Стаж роботи на підприємстві: 1 рік.
Головний бухгалтер: Целуйко Лілія Борисівна Стаж роботи на підприємстві: 1 рік.
Контактні телефони:
· Директора: (0232) 3-01 -03
· Приймальня: (0232) 3 -07-04
· Факс: (0232) 3-22-77
· Гол. бухгалтер (0232) 3-06-05
Предметом діяльності Гомельського жирового комбінату, є: виробництво маргаринової продукції, майонезу, саломас, туалетного і господарського мила.
РУП «Гомельський ОТКЗ жировий комбінат», є найбільшим підприємством з виробництва масложирової продукції. Комбінат має чотири основних виробництва: маргаринової продукції, майонезу; мила господарського та туалетного, саломас, розміщених в окремих корпусах. Проектна потужність комбінату розрахована на випуск 23,0 тис. тонн маргаринової продукції; 7,0 тис. тонн майонезу; 19,0 тис. тонн мила господарського і 11,3 тис. тонн мила туалетного; 37,0 тис. тонн саломас на рік . На ринку Республіки Білорусь основним конкурентом з виробництва маргаринової продукції є Мінський маргариновий завод. Виробництвом майонезу займається велика кількість великих і середніх підприємств Республіки Білорусь. За виробництвом саломас, господарського та туалетного мила комбінат є монополістом в Республіці Білорусь.
Основними споживачами продукції комбінату в 1999-2002р. є Республіка Білорусь і країни СНД.
Випуск маргарину, майонезу, мила і саломас залишаться основним напрямом виробництва і на перспективу, РУП «Гомельський жировий комбінату реалізує свою продукцію як у всіх областях Республіки Білорусь, так і за її межами.
Споживачами продукції РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат», є підприємства торгівлі республіки, включаючи систему громадського харчування і Білкоопспілки, підприємства Комітету хлібопродуктів, Белгоспищепром та інші споживачі, які потребують централізованих закупівлях масложирової продукції.
Через систему роздрібних торговельних організацій та закладів харчування продукція доходить до кінцевих споживачів, а через систему постачальницько-збутових організацій Комітету хлібопродуктів і Белгоспіщепрома до підприємств хлібопекарської та кондитерської промисловості, де вона використовується в промисловій переробці (40% обсягу реалізованої продукції).
Продукція також використовується у відомствах, де зосереджена велика кількість людей, що знаходяться на державному забезпеченні і нужденних у продуктах харчування та засоби гігієни - армія, міліція, лікарні і т.д.
До 40% від усього обсягу збуту займає Гомельська область. Це пов'язано з тим, що місцеве населення добре знайоме з продукцією комбінату і вона користується у покупців підвищений попит.

2.1.2 Місце розміщення комбінату

Територія жирового комбінату площею 14,4 га розміщується в Новобілицька районі м. Гомеля.
Проммайданчик має форму неправильного багатокутника та огороджена з північно-східної сторони смугою відводу залізниці на ділянці м. Гомель - Новобеліца, з південно-заходу знаходиться вулиця Ілліча, північно-західна сторона примикає до території м'ясокомбінату, південно-східна сторона проходить вздовж вулиці Республіканській.
Проммайданчик щільно забудована. До жировому комбінаті підведена залізнична колія, який має чотири відгалуження до вантажно-розвантажувальних фронтах. По території проммайданчика проходить мережа автомобільних доріг і майданчиків. Генеральний план вирішено згідно технологічного взаємозв'язку цехів між собою та зв'язку їх із залізничним, автомобільним транспортом.
2.1.3 Інженерне забезпечення
Електропостачання. Потреби комбінату в електроенергії задовольняються від Гомельський електричних мереж. Встановлена ​​трансформаторна потужність підприємства становить 18240 кВт-годин. В останні роки споживання електричної енергії на комбінаті становить близько 12 млн. кВт-годин. На початку 90-х років до спаду виробництва "підприємство щорічно споживало близько 30 млн. кВт-годин електроенергії. Таким чином, резерв електричної потужності становить більше 60%.
Теплопостачання. Джерелом теплопостачання комбінату є власна котельня, встановлена ​​потужність якої складає по пару 89 т / год. Згідно з програмою реконструкції комбінату, планується проведення технічного переозброєння котельні з заміною обладнання та будівництвом нової хімводоочищення.
Жировий комбінат належить до числа енергоємних підприємств, та енергозберігаючі заходи суттєво впливають на ефективність виробництва.
Холодопостачання. Потреби виробництва в охолодженій воді з початковою температурою 8 ° С складають 20 м / год. Отримання охолодженої води здійснюється за допомогою чотириступінчастому пароежекторного блоку і системою оборотного водопостачання з використанням градирень.
Водопостачання. Водопостачання здійснюється від внутріплощадних мереж комбінату. Крім того, є системи оборотного водопостачання.
Каналізація. Виробничі забруднені стоки перед скиданням у каналізацію Водопровідно-каналізаційне господарство комбінату за своїм технічним станом перебуває в критичному стані.
Аналіз основних фінансово-економічних показників представлений в таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Основні показники фінансово-господарської діяльності Гомельського
жирового комбінату за попередній період 2000-2003 рр..

№ п / п	Найменування показників	Од. ізм.	Аналізований період
			2000	2001	2002	2003
А	Б	1	2	3	4	5
1	Використання виробничих потужностей: в тому числі: маргаринова продукція	%	51,1%	42,1%	20,3%	29,10
	майонез	%	56,7%	42,2%	31,1%	32,60
	мило господарське	%	94,8%	59,6%	28,5%	24,00
	мило туалетне	%	38,6%	27,2%	24,7%	8,00
2	Середньооблікова чисельність працюючих	чол.	1 006	1 000	892	799
3	Річний обсяг виробництва в натуральному вираженні (за основними номенклатурних групах): в тому числі: маргаринова продукція	тн.	15 116	12 453	6 008	7 490
	темпи до попереднього року	%	86,9%	82,4%	48,2%	124,8%
	майонез	тн.	3 173	2 364	2 187	3 472
	темпи до попереднього року	%	123,9%	74,5%	92,5%	158,8%
	мило господарське	тн.	18 017	11 330	5 417	4 575
	темпи до попереднього року	%	128,3%	62,9%	47,8%	163,9%
	мило туалетне	тн.	4 358	3 071	2 790	898
	темпи до попереднього року	%	86,4%	70,5%	90,8%	83,8%
4	Річний обсяг виробництва у вартісному вираженні (У діючих цінах)	млн. руб.	23 319	20 957	13 671	25 614
	(У порівнянних цінах)	млн. руб.	50 780	36 564	15 728	25 357
5	Повні витрати на вироблену продукцію (робіт, послуги) всього:	тис. руб.	23 077 977	23 163 909	13 216 848	23 385 410
	в тому числі: сировину, матеріали, комплектуючі	тис. руб.	19 740 725	18 010 181	8 937 931	16 903 257
	паливо і енергія на технологічні потреби	тис. руб.	1 268 104	1 867 038	1 368 343	1 905 757
	заробітна плата виробничих робітників	тис. руб.	181 628	310 082	386 902	450 906
	відрахування від коштів на оплату праці	тис. руб.	72 651	124 033	154 761	236 498
	загальногосподарські витрати	тис. руб.	613 927	1 598 047	1 460 912	2 099 687
	загальновиробничі витрати і витрати по утриманню та експлуатації обладнання	тис. руб.	547 545	843 061	804 309	824 732
	інші витрати	тис. руб.	653 396	411 467	103 690	964 573
	З повних витрат:	%	100%	100%	100%	100%
	змінні	%	92,1%	87,7%	85,7%	83,4%
	постійні	%	7,9%	12,3%	14,3%	16,6%
Продовження табл. 2.1.1
А	Б	1	2	3	4	5
6	Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), всього з податками	тис. руб. .	27 626 990	26 535 868	12 828 978	29 384 041
	Із загального обсягу реалізації - виручка у ВКВ	тис. дол.	1 327,0	830,1	586,3	1415,2
	Питома вага в загальному обсязі виручки: грошових надходжень	%	37,9%	28,4%	14,7%	11,3
	товарообмінних операцій	%	62,1%	55,2%	38,0%	65,8
	взаємозаліків	%	-	16,4%	47,3%	22,9
	Питома вага реалізованої продукції за	%	100%	100%	100%	100%
	внутрішній ринок	%	38,4%	54,6%	97,0%	99,9
	ближнє зарубіжжя	%	61,6%	45,4%	3,0%	0,1
	далеке зарубіжжя	%	-	-	-	-
7	Рентабельність реалізованої продукції (Прибуток від реалізації / витрати на виробництво)	%	0,01%	-10,8%	2,3%	6,5%
8	Коефіцієнт поточної ліквідності (Нормативне значення не менше 1,7) (Стр.290-217) / (стр.590-540-550-560)	коеф.	0,54	0,43	0,47	0,42
9	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (нормативне значення не менше 0,3) (Стр.390 +550 +560-190) / стр.290	коеф.	-1,31	-2,12	-1,99	-3,4
10	Частка власних коштів до виручки від реалізації (пор. зн. За рік стр.390 +550 +560) / виручка від реалізації	%	20,4%	7,1%	23,5%	12,7%
11	Частка оборотних коштів до виручки від реалізації (Пор. зн. За рік стр.290-217) / виручка від реалізації	%	15,5%	23,4%	65,4%	26,6%
12	Частка чистого оборотного капіталу в активах балансу (стр.390 +550 +560-190) / стр.290	%	-130,7%	-212,4%	-201,7%	-322,2%
13	Податки та інші платежі (без прибуткового податку) сплачені	тис. руб. .	2 590 296	2 254 046	1 562 800	2 294 500
13.1	У тому числі: платежі до бюджету	тис. руб. .	2 347 132	1 870 440	1 051 500	1 887 100

Дані таблиці свідчать про те, що, незважаючи на соціальну значимість і затребуваність продукції комбінату, обсяги виробництва як у діючих, так і в порівнянних цінах падають, що приводить до зниження рівня реалізації продукції і до зниження показників ефективності діяльності підприємства.
На підприємстві спостерігається зростання виручки від реалізованої продукції. У 2002 році в порівнянні з 2001 роком зростання виручки склав 49%, а в 2003 році в порівнянні з 2002 роком 229%, що свідчить про більш високому темпі росту.
Зіставлення показників товарної продукції в діючих і порівнянних цінах говорить про збільшення цін на продукцію, що випускається. Про це говорить той факт, що при зростанні обсягу товарної продукції в діючих цінах 90% в 2001 році і відповідно 65% у 2002 році, 187% у 2003 році, товарна продукція в порівнянних цінах (її темп зростання) склав 113% у 2001 році і відповідно 43% у 2002 році, 161% у 2003 році. Позитивним є і той факт, що собівартість продукції в 2003 році зростали меншими темпами порівняно з 2002 роком, ніж обсяг виробництва.
Так, якщо у 2000 році темп зростання виручки від реалізації склав 239,8% в порівнянні з 1999 роком, то за 2002 рік він склав усього 48,3% до рівня 2001 року. Різке зростання обсягів виробництва, і відповідно, реалізації в 2000 році став можливий в результаті отримання підприємством кредиту, у зв'язку з чим у підприємства з'явилися додаткові грошові кошти, які воно змогло направити на розширення випуску продукції. У наступні періоди відбулося вимивання оборотних коштів, що негативно позначилося на обсягах виробництва. Проте в 2003 році спостерігається значне зростання обсягів виробництва та реалізації продукції комбінату в порівнянні з попередніми двома роками за рахунок збільшення попиту на продукцію.
Основними причинами скорочення обігових коштів комбінату стали:
· Високі витрати на придбання сировини. Основні сировинні ресурси - жири і рослинне масло. У зв'язку з невеликими обсягами виробництва рослинного масла в Республіці Білорусь, основну частку сировини доводиться імпортувати. Імпортовану сировину в обсязі поставок для підприємства склало в 2003 близько 70%. Колишні роки обсяг імпортних поставок доходив до 90%. Ціни на цю сировину встановлюються в умовних одиницях за сформованим валютним курсом. Подорожчання сировини призводить до збільшення витрат на продукцію, що випускається. У зв'язку з чинним порядком формування цін на вироблену продукцію в Республіці Білорусь, Гомельський жировий комбінат може середньомісячної підвищувати ціну всього на 2%, що не компенсує темп зростання витрат.
У 2002 році було створено дочірнє підприємство РДУП «Торговий дім« Традиція »» для забезпечення реалізації продукції і закупівлі сировини. Розрахунок з ним вівся в основному по взаємозаліках.
· Різке зростання цін на енергоносії. У зв'язку з високою енергоємністю виробництва і різким підвищенням цін на енергоносії, витрати на паливо і енергію в 2003 році склали 8,15%, у той час як у 2000 році вони становили лише 5,49%.
Динаміка структури витрат на виробництво і реалізацію продукції (%) підприємства наведена в табл. 2.1.2.

Таблиця 2.1.2

Динаміка структури витрат Гомельського жирового комбінату
у 2000-2003 роках, (%)

Найменування витрат	2000р.	2001р.	2002р.	2003р.
А	1	2	3	4
Повні витрати на вироблену продукцію (роботи, послуги) всього: в тому числі:	100,0	100,0	100,0	100,0
Продовження табл. 2.1.2
А	1	2	3	4
Матеріальні витрати	92,58	85,88	77,39	74,21
Витрати на оплату праці	2,84	5,06	11,41	1,93
Відрахування в соціальні фонди	1,05	1,86	4,15	1,01
Амортизація основних фондів	1,15	3,56	0,96	8,98
Інші витрати	2,37	3,64	6,08	3,53

Через низький коефіцієнт використання виробничих потужностей при одночасному підвищенні мінімальної заробітної плати, різко зросли загальновиробничі і загальногосподарські витрати, як в абсолютному значенні, так і їх частка в собівартості, що випускається. Це негативно позначається на конкурентоспроможності продукції Гомельського комііната за ціновою ознакою.
Все це призвело до погіршення фінансового стану Гомельського комбінату. У підприємства немає власних оборотних коштів, низький коефіцієнт поточної ліквідності. З метою поліпшення ситуації на підприємстві проводиться цілеспрямована робота по підвищенню якості управління фінансами, а також з удосконалення планування організації постачання та збуту. Ця робота вже дала свої результати. При всіх негативних моментах, перерахованих вище, рентабельність реалізованої продукції у 2002 році склала 2,3%, у 2003 році відповідно 6,5%, при тому, що в 2001 році вона була негативною -10,8%. Комбінат не має простроченої поточної заборгованості по платежах до бюджету і позабюджетні фонди.
2.1.4 Аналіз трудових ресурсів
РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат» має в наявності кваліфікований штат працівників. Станом на 01.01.2003 чисельність працівників за рівнем їх освіти характеризувалася такими даними:
Середньооблікова чисельність - 784 чол.
з них:
- З вищою освітою - 165 чол.
-З середньою спеціальною освітою - 224 чол.
- Із середньою освітою - 367 чол.
- З базовою та початковою освітою - 28 чол.
Структура чисельності працівників підприємства за типом отриманої освіти наочно показано на рис. 2.1.

Рис.2.1. Структура чисельності РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат» за типом отриманої освіти в 2003 році
Динаміка середньооблікової чисельності працівників та структури кадрового складу за 2001-2003 роки наведені в табл. 2.1.3.
З таблиці 2.1.3. видно, що загальна чисельність працівників збільшується по всім категоріям працівників, що пояснюється розробкою нових видів продукції і розширенням ринків збуту підприємства. Також слід відзначити той факт, що підприємство продовжує свою діяльність у напрямку розширення виробництва, реконструкції та введення нових підрозділів виробництва.
Таблиця 2.1.3
Динаміка чисельності працівників
РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат» за 2001 -2003 роки, людина

Рік	Робітники	Керівники	Фахівці	Інші службовці	Всього службовці	Всього
А	1	2	3	4	5	6
2001	558	96	105	2	204	767
2002	566	98	107	2	207	773
2003	577	95	100	2	207	784

Проаналізуємо віковий склад працівників РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат» за 2003 рік. Дані представимо у вигляді табл. 2.1.4.

Таблиця 2.1.4.
Віковий склад працівників
РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат» у 2003 році, людина

Вік	Категорія працівників
	Всього працівників	Службовці	Керівники	Фахівці	Др. службовці	Робітники
А	1	2	3	4	5	6
Всього працівників	784	207	95	100	2	577
У тому числі мають вік:	-	-	-	-	-	-
16-24 року	30	1	-	1	-	28
25-29 років	106	1	-	16	1	88
30 років	37	2	1	3	-	31
1931	43	3	1	5	-	34
32-39 років	217	53	21	22	-	121
40-49 років	242	55	34	20	1	132
50-54 роки	139	41	12	9	-	77
55 років і старше	112	43	14	4	-	51

Виходячи з даних табл. 2.1.4, можна сказати, що вікова структура РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат» є оптимальною. Більшість працівників мають вік від 31 року до 50 років, що свідчить про їх досвідченості. Також на підприємстві працює багато молодих працівників, що говорить про гарні можливості передачі досвіду і навчання.
2.2. Аналіз структури і руху основних фондів
Одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва на підприємствах є забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання.
Джерелом даних для аналізу є паспорт підприємства, форма № 11 "Звіт про наявність та рух основних засобів", баланс підприємства і всі додатки до нього, всі форми звітності з індексом П, інвентарні картки обліку основних засобів та ін
Розглянемо обсяг основних засобів, їх динаміку і структуру.
Таблиця 2.2.1
Структура основних фондів за період 2001-2003 рр..

Група основних засобів	2001				2002			2003
	Наявність на початок	надійшло	вибуло	Наявність на кінець	надійшло	вибуло	Наявність на кінець	надійшло	вибуло	Наявність на кінець
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Промишл.-виробниц. осн. фонди	21001	6770	144	27627	9879	43	37463	16099	210	53352
Продовження табл. 2.2.1
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Уд. вага,%	91,1	96,2	90,6	92,3	92,0	4,2	94,5	98,9	17,0	97,6
Непроізвод. осн. фонди	2057	270	14	2313	857	984	2186	176	1028	1334
Уд. вага,%	8,9	3,8	8,8	7,7	8,0	95,8	5,5	1,1	83,0	2,4
Всього осн. фондів	23058	7041	159	29941	10737	1027	39651	16275	1238	54688
Уд. вага,%	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100

Дані таблиці показують, що за період 2001-2003 рр.. відбулися незначні зміни в структурі основних фондів. Вартість основних фондів зросла на 31630 млн. крб. (54688-23058) або на 237%, у тому числі основних виробничих фондів на 32351 млн. крб. (53352-21001) або на 254%. Збільшилася частка ОПФ в загальній сумі основних фондів на 6,5% (97,6 - 91,1) і відповідно збільшилася частка невиробничих фондів.
Такий розподіл основних фондів по категоріях є не зовсім ефективним, тому що значну частку основних засобів займають машини й устаткування, а будівлі і споруди майже в півтора рази меншу. Це пояснюється наявністю на підприємстві більшої кількості робочих машин і різного обладнання, яке має високу залишкову вартість.
Що стосується розподілу основних фондів за виробничим і не виробничим, то ситуація тут нормальна - невиробничі фонди займають менше однієї п'ятої вартості основних фондів, що, в цілому, непогано.
Важливе значення має вивчення руху і технічного стану основних виробничих фондів, що характеризують такі показники.
Коефіцієнт оновлення:
, (2.1)
Коефіцієнт вибуття:
, (2.2)
Коефіцієнт приросту:
, (2.3)
За даними розрахунків складемо табл. 2.2.2.
Таблиця 2.2.2
Динаміка зміни показників стану основних
виробничих фондів

Показник	2001 р	2002 р	Изм-е 2002-2001	2003 р	Изм-е 2003-2002	Изм-е 2003-2001
А	1	2	3	4	5	6
Коеф-т поновлення	0,24	0,27	0,03	0,30	0,03	0,06
Коеф-т вибуття	0,01	0,03	0,02	0,01	-0,02	0,00
Коеф-т приросту	0,30	0,32	0,02	0,42	0,10	0,12

Стрибок коефіцієнта оновлення до величини 0,27 у 2002 році пояснюється введенням нового обладнання та списання порівняно великої частини застарілого обладнання (результат збільшення коефіцієнта вибуття до 0,03 у порівнянні з попереднім роком). Проте в 2003 році спостерігається зменшення коефіцієнта вибуття до рівня 2001 року, а коефіцієнт оновлення продовжував збільшуватися і досяг рівня 0,30, все це відбулося в результаті продовження введення та оновлення обладнання при явному зниженні темпів списання застарілого обладнання.
2.3. Аналіз структури капіталу
Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням та використанням засобів (активів) і джерелами їх формування (власного капіталу і зобов'язань, тобто пасивів). Ці відомості представлені в балансі підприємства. Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь їх ліквідності (швидкість перетворення в грошову готівку). За цією ознакою всі активи балансу поділяються на довгострокові (необоротні активи) або основний капітал і поточні (оборотні) активи.
Керівництво підприємства повинно мати чітке уявлення, за рахунок яких джерел, ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери деятелшьності воно буде вкладати свій капітал. Турбота про забезпечення бізнесу необхідними фінансовими ресурсами є ключовим моменотом в діяльності будь-якого підприємства.
Тому аналіз наявності джерел формування та розміщення капіталу має велике значення.
У процесі аналізу необхідно:
1. вивчити склад, структуру і динаміку джерел формування капіталу підприємства;
2. встановити чинники зміни їх величини;
3. визначити вартість окремих джерел капіталу, його середньозважену ціну та фактори зміни останньої;
4. оцінити рівень фінансового ризику (співвідношення позикового і власного капіталу);
5. оцінити зміни, що відбулися в пасиві балансу з точки зору підвищення рівня фінансової усойчівості підприємства;
6. обгрунтувати птімальний варіант співвідношення власного і позикового капіталу.
Формується к4апітал підприємства як за рахунок власних. Так і за рахунок позикових джерел.
Кошти підприємства можуть використовуватися в його внутрішньому обороті і за його межами (дебіторська заборгованість, придбання цінних паперів, акцій, облігацій інших підприємств).
Оборотний капітал може знаходиться у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і сфері обігу (готова продукція на складах і відвантажена покупцям, кошти в розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, готівка в касі та на рахунках у банках, товари та ін .). оборотний капітал може функціонувати в грошовій і матеріальній формі. У період інфляції вкладення коштів в грошові активи призводить до зниження купівельної спроможності.
Відшкодування коштів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які асигнування вкладені в основні і оборотні кошти, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і сфері обігу, в грошовій і матеріальній формі, наскільки оптимально їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, отже, і фінансовий стан підприємства. Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються недостатньо повно через відсутність сировини, матеріалів, то це негативно позначиться на фінансових результатах підприємства та його фінансовому становищі. Те ж відбудеться, якщо створені зайві виробничі запаси, які не можуть бути швидко перероблені на наявних виробничих потужностях. У результаті заморожується капітал, сповільнюється його оборотність і як наслідок погіршується фінансовий стан. І при хороших фінансові результати, високому рівні рентабельності підприємство може відчувати фінансові труднощі, якщо воно нераціонально використовував свої фінансові ресурси, вклавши їх у наднормативні виробничі запаси або допустивши велику дебіторську заборгованість.
Для загальної характеристики засобів підприємства вивчається їх наявність, склад, структура й що відбулися в них зміни. За даними форми 1 «Баланс підприємства» за 2000-2002 роки складаємо аналітичні табл. 2.3.

Таблиця 2.3.1

Показники	2001		2002		2003		Відхилення 2002 до 2001 рр..		Відхилення 2003 до 2002 рр..		Відхилення 2003 до 2001 рр..		Тр 2002 / 2001	Тр 2003 / 2002	Тр 2003 / 2001
	сума	%	сума	%	сума	%	сума	%	сума	%	сума	%	%	%	%
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	113	14	15
Всього коштів (підсумок балансу)	21893	100,0	28981	100	36807	100	7088	-	7826	-	14914	-	132,4	127,0	168,12
I. Необоротні активи	15493	70,8	20319	80, 1	29487	80,11	4826	-0,70	9168	10,01	13994	9,31	131,1	145,1	190,32
II. Оборотні активи	6400	29,2	8662	19, 9	7320	19,89	2262	0,70	-1342	-10,01	920	-9,31	135,3	84,51	114,38
		100		100		100		-		-		-
· Запаси	3489	15,9	5831	15,7	5775	15,69	2342	4,20	-56	-4,41	2286	-0,21	167,1	99,04	165,52
		54,5		78, 9		78,89		12,80		11,59		24,39
· Податки але придбаним цінностям	1276	5,8	1336	3,2	1179	3,20	60	-1,20	-157	-1,40	-97	-2,60	104,7	88,25	92,40
		19,9		16, 1		16,11		-4,50		0,71		-3,79
· Дебіторська заборгованість	1512	6,9	1384	0,9	328	0,89	-128	-2,10	-1056	-3,91	-1184	-6,01	91,50	23,70	21,69
		23,6		4,5		4,48		-7,60		-11,52		-19,12
· Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення	29	0,1	27	0,005	2	0,01	-2	-	-25	-0,09	-27	-0,09	93,10	7,41	6,90
		0,5		0,03		0,03		-0,10		-0,27		-0,47
· Інші оборотні активи	94	0,4	84	0,1	36	0,10	-10	-0,10	-48	-0,20	-58	-0,30	89,40	42,86	38,30
		1,5		0,5		0,49		-0,50		-0,51		-1,01

Аналіз наявності, складу і структури засобів РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат» (млн. крб.)

Примітка. Питома вага розрахований по відношенню до оборотних активів, які прийняті за 100%.

Таблиця 2.3.2

Показники	2001		2002		2003		Відхилення 2002 до 2001рр.		Відхилення 2003 до 2002рр.		Відхилення 2003 до 2001рр.		Тр 2002 / 2001	Тр 2003 / 2002	Тр 2003 / 2001
	сума	%	сума	%	сума	%	сума	%	сума	%	сума	%	%	%	%
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
1. Запаси і витрати	3489	54,5	5832	67,2	5775	78,9	2343	12,7	-57	11,7	2286	24,4	167	99	166
1.1 Сировина і матеріали	2552	39,9	1605	18,5	1546	21,1	-947	-21,4	-59	2,6	-1006	-18,8	63	96	61
1.2 МПБ	46	0,7	54	0,6	67	0,9	8	-0,1	13	0,3	21	0,2	117	124	146
1.2 Витрати в незавершеному виробництві	8	0,1	15	0,2	19	0,3	7	-	4	0,1	11	0,2	188	127	238
1.4 Готова продукція	326	5,1	96	1,1	426	5,8	-230	-4	330	4,7	100	0,7	29	444	131
1.5 Товари відвантажені	372	5,8	3782	43,6	3657	50,0	3410	37,8	-125	6,4	3285	44,2	1017	97	983
1.6 Витрати майбутніх періодів	185	2,9	280	3,2	60	0,8	95	0,3	-220	-2,4	-125	-2,1	151	21	32
2. Податки з придбаним цінностям	1277	19,9	1337	15,4	1179	16,1	60	-4,5	-158	0,7	-98	-3,8	105	88	92
3. Дебіторська заборгованість	1512	23,6	1386	16,0	328	4,5	-126	-7,6	-1058	-11,5	-1184	-19,1	92	24	22
4. Короткострокові фінансові вкладення	-	-	10	0,1	-	-	-	-	-10	-0,1	-	-	-	-	-
5. Грошові кошти	28	0,4	27	0,3	2	0,03	-1	-0,1	-25	-0,3	-26	-0,4	96	7	7
6. Інші оборотні активи	97	1,5	84	1,0	36	0,5	-13	-0,5	-48	-0,5	-61	-1,0	87	43	37
Всього оборотних активів	6403	100	8676	100	7320	100	2273	-	-1356	-	917	-	136	84	114

Аналіз наявності, складу і структури оборотних активів
РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат» за 2001-2003рр. (Млн. крб.)

Дані табл. 2.3.1. показують, що за аналізований період (с2001 по 2003 рр..) загальна сума коштів підприємства збільшилась до 14914 млн. крб. При цьому кошти між позаоборотних і оборотних активів розподілені наступним чином: у 2001 р. необоротні активи складали 70,8%, оборотні - 29,2%; в 2003р. це співвідношення було: 80,11% і 19,89%-відповідно. Таким чином, на кінець періоду приріст необоротних активів склав 13994 млн. крб., А оборотних - 920 млн. руб. Не дивлячись на досить великий абсолютний приріст необоротних і оборотних активів, їх структура змінилася незначно. Отже, істотного перерозподілу коштів не відбулося.

У табл. 2.3.1 наведена і структура оборотних коштів по відношенню до підсумку балансу, а також питома вага показників по відношенню до оборотних активів, які прийняті за 100%. У структурі оборотних активів переважають матеріальні оборотні кошти. Їх зменшення в структурі оборотних активів говорить про зниження виробничих запасів (сировина, матеріали та ін виробничі цінності). Слід вважати негативним досить низька питома вага коштів, які забезпечують платоспроможність і кредитоспроможність підприємства.
Довгострокові активи - це вкладення коштів з довготривалими цілями в нерухомість, облігації, акції, запаси корисних копалин, спільні підприємства і т. п. Вони відображаються в першому розділі активу балансу підприємства.
Для загальної оцінки змін у наявності і структурі поточних активів по найважливіших їх групам складаємо табл. 2.3.2 (див. стор).
\ S
Рис. 2.2. Склад засобів на РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат» за 2001 рік.
Для стабільної добре налагодженого виробництва і реалізації продукції характерна стабільна структура поточних активів. Істотні її зміни небажані, а якщо вони мають місце, то означають перерозподіл вкладених коштів між окремими видами поточних активів. Однією з причин такого положення можуть бути і інфляційні процеси.
\ S
Рис. 2.3. Склад засобів на РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат» за 2003 рік.
Зниження виробничих запасів обумовлений можливе лише зменшенням залишків сировини і матеріалів, готової продукції та витрат майбутніх періодів. Частка сировини і матеріалів в структурі запасів становить у 2001 році - 39,, 9%, у 2002 році - 18,5%, у 2003 році 21,1%. Незважаючи на зростання цієї статті в 2001 році на 6,6 процентних пункту, значний її спад в 2002 році вплинув на зменшення частки сировини та матеріалів у структурі запасів за період 2000-2002 років на 5,27%, але вже в 2003 році даний показник збільшився на 2,6% у загальній структурі виробничих запасів.
Ще одним несприятливим чинником зміни структури оборотних активів вважається зниження питомої ваги грошових коштів на 2%, в той час коли їх частка в структурі оборотних активів отже досить мала: 0,4% - в 2001 році, 0,3% - у 2002 році; 0,03% - в2003 році. Таке положення дає підстави для припущення про недостатній рівень ліквідності.

Таблиця 2.3.3

Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості

РУП «Гомельський ОТКЗ жирової - комбінат» за 2001-2003рр. (Млн. крб.)

Цей текст може містити помилки.