Ім'я файлу: Lektsiya-5-Podatky-..pdf
Розширення: pdf
Розмір: 610кб.
Дата: 15.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
курсова_Дубровна_.docx
екзамен педагогіка.docx
Васильев Ілля.docx
Риторика харизматичного лідерства (Коневой).rtf
Стрижак Т А свині.docx
Реферат.docx
Укр.літ паспорт.docx
Kursova_rinkovi_doslidzhennya.docx
ИНДЗ ППКузьменко Т.В 132.docx
66%.pdf
Допоміжні матеріали, які використовуються при обробці скла.doc
НМЛ обзор_total.docx
Душа творца.docx
Доповідь_з_ПДС#1.docx
Основи економіки транспорту курсова робота.docx
Санніков_Компенсаторна_функція_рішимості.pdf
Реферат Споруди континентального шельфу. Райчев Иван (Вариант 13

Тема 5. Податки
План
1.
Економічна сутність і функції податків.
2.
Елементи податку.
3.
Суть податкової системи.
4.
Принципи формування податкової системи.
5.
Класифікація податків.
Література
Основна: 1; 3; 4; 7, с. 99–147; 8, с. 86–107.
Додаткова: 4, с. 255–266.
1. Економічна сутність і функції податків
Вважається, що податки виникли одночасно з утворенням держави, яка не могла забезпечити ефективне виконання своїх функцій без відповідної системи надходжень.
Отже, потрібно було створити основне джерело наповнення казни (бюджету) держави.
Основним інструментом її наповнення і в далекому минулому, і тепер вважаються податкові платежі.
Отже, податки є особливою історичною фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.
Податок – обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу.
Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів з умовою отримання ними спеціальної вигоди, зокрема внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значущих дій.
Податки – це економічні відносини, які виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків. Вони є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування держави і найважливішою фінансовою формою регулювання ринкових відносин. Це обов’язковий елемент економічної системи держави.
Податки – це головний фінансовий метод мобілізації державних доходів.
Основними характерними особливостями податку порівняно з обов’язковими платежами є такі:
• справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе лише в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо цього податку;
• має односторонній характер встановлення. Оскільки податок сплачується з метою покриття суспільних потреб, які здебільшого відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротним. Сплата податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;
може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;
• не має цільового призначення;

є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Отже, податки – це обов’язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.
За сутністю податки виконують такі основні функції:
• фіскальну;
• розподільчо-регулювальну;
• контрольну.
Додаткові функції податків:
• стимулювальна;
• накопичувальна.
За допомогою фіскальної функції податків формуються фінансові ресурси держави.
Податки є основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Фіскальна функція податків створює об’єктивні передумови для державного втручання в економічні процеси, що відбуваються в суспільстві, тобто зумовлює розподільчо-регулювальну функцію.
Розподільчо-регулювальна функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості національного доходу між державою та її суб’єктами, і через елементи податку (об’єкт, суб’єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію.
Контрольна функціязабезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.
Стимулювальна (дестимулювальна) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулювальна, вона може бути пов’язана із застосуванням механізму пільг, зміною об’єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулювальної.
Накопичувальна функція є своєрідним узагальненням усіх попередніх функцій, зокрема головної – реалізації цілей держави в податковій системі. Кінцева мета податків –
сформувати не лише бюджет, а й мету, інтереси в розподілі цих коштів та інших коштів платників, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У цьому разі йдеться про активне нагромадження, що полягає у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. Накопичувальна функція орієнтована на кінцевий результат, визначає мету діяльності і має більш статичний характер.
2. Елементи податку
Для пізнання природи податку необхідно чітко встановити неповні елементи, які визначають внутрішній зміст цього поняття.
Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

платники податку – фізична або юридична особа, на яку законом покладено обов’язок платити податок;

об’єкт оподаткування – майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку;

база оподаткування – конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування;

ставка податку – розмір податкових нарахувань на
(від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування;


порядок обчислення суми податку – множення бази оподаткування на ставку податку із (без) застосуванням відповідних коефіцієнтів;

податковий період встановлений Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів;

строк та порядок сплати податку. Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку
із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України;

строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Податкова пільга – передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов’язання після нарахуван- ня податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
3. Суть податкової системи
Податки були і залишаються важливою ланкою фінансової системи держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється переважно в грошовій формі.
Кожна держава формує свою податкову систему з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, національних особливостей, необхідності виконання конкретних економічних і соціальних завдань.
Становлення системи оподаткування України відбувалося в непростий час і розпочалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови і призначення податкової системи, дано перелік податків, зборів, названо платників та об’єкти оподаткування. З огляду на зміни в податковій політиці держави та необхідність подальшого вдосконалення оподаткування 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього Закону
Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р. В останній редакції подано більш повне й чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, понять цієї системи
(платники податків і зборів, об’єкти оподаткування); обов’язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.
На сучасному етапі розвитку системи оподаткування в Україні правове регулювання стягнення податків проводиться згідно з Податковим кодексом України, прийнятим 2 грудня 2010 р.
Податкова система – це сукупність загальнодержавних та місцевих податків і зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку.
Податкова система визначає сукупність встановлених у країні податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Нині система оподаткування в Україні визначається Податковим кодексом України. У ньому визначаються основи та принципи формування системи оподаткування в Україні, встановлено перелік загальнодержавних та місцевих податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також визначено права та обов’язки платників податків.
Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів, за винятком мита, а також пільги в оподаткуванні не можуть бути встановлені та змінені іншими законами
України, крім законів з питань оподаткування.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і
є обов’язковими до сплати на всій території України,
Перелік загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів подано в ст. 9
Податкового кодексу України.
До загальнодержавних податків належать:
• податок на прибуток підприємств;
• податок на доходи фізичних осіб;
• податок на додану вартість;
• акцизний податок;
• екологічний податок;
• рентна плата;
• мито.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їхніх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Перелік місцевих податків, зборів та обов’язкових платежів подано в ст. 10 Податкового кодексу України.
Місцеві податки:
• податок на майно;

єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
• збір за місця для паркування транспортних засобів;
• туристичний збір.
4. Принципи формування податкової системи
Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати податки та збори, встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи;

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів
податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної належності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі
порушення податкового законодавства;

презумпція правомірності рішень платника податкув разі, якщо норма закону чи
іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;


фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів, враховуючи необхідність забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручність їх сплати платниками;

єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні всіх обов’язкових елементів податку.
5. Класифікація податків
Класифікують податки відповідно до цілей, найважливішими з яких є своєчасність і повнота сплати податків у бюджети різних рівнів. Останнє стосується адміністрування податків.
Податки можна класифікувати за певними ознаками:
1) за економічною ознакою об’єкта оподаткування:
• податки на доходи та прибутки;
• податки на споживання;
• податки на майно;
2) за засобом вилучення:

прямі податки – ті, які безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об’єкта (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб);

непрямі податки – ті, які не залежать безпосередньо від доходу платника та включаються до ціни товару (податок на додану вартість, акцизний податок, мито);
3) за суб’єктами оподаткування:

податки з юридичних осіб податок на прибуток, екологічний податок, акцизний податок, рентна плата;

податки з фізичних осіб – податок на доходи фізичних осіб;

змішані податки – податок на майно;
4) за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють:

загальнодержавні податки і збори – обов’язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі та є обов’язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів;

місцеві податки та збори – встановлюються відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективнимпланом формування територій громад, у межах їхніх повноважень і є обов’язковими до сплати тільки на території відповідних територіальних громад. Ці податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів.

Запитання для самоперевірки
1.
Розкрийте економічну сутність податків та їх значення у фінансовій системі
України.
2.
Які функції виконують податки?
3.
За якими ознаками можна класифікувати податки?
4.
Назвіть принципи оподаткування.
5.
Які основні елементи податку?
6.
Охарактеризуйте економічний зміст податкової системи.
7.
Назвіть загальнодержавні та місцеві податки і збори України.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас