Тема Податки

Тема 5. Податки
План
1.
Економічна сутність і функції податків.
2.
Елементи податку.
3.
Суть податкової системи.
4.
Принципи формування податкової системи.
5.
Класифікація податків.
Література
Основна: 1; 3; 4; 7, с. 99–147; 8, с. 86–107.
Додаткова: 4, с. 255–266.
1. Економічна сутність і функції податків
Вважається, що податки виникли одночасно з утворенням держави, яка не могла забезпечити ефективне виконання своїх функцій без відповідної системи надходжень.
Отже, потрібно було створити основне джерело наповнення казни (бюджету) держави.
Основним інструментом її наповнення і в далекому минулому, і тепер вважаються податкові платежі.
Отже, податки є особливою історичною фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.
Податок – обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу.
Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів з умовою отримання ними спеціальної вигоди, зокрема внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значущих дій.
Податки – це економічні відносини, які виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків. Вони є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування держави і найважливішою фінансовою формою регулювання ринкових відносин. Це обов’язковий елемент економічної системи держави.
Податки – це головний фінансовий метод мобілізації державних доходів.
Основними характерними особливостями податку порівняно з обов’язковими платежами є такі:
• справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе лише в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо цього податку;
• має односторонній характер встановлення. Оскільки податок сплачується з метою покриття суспільних потреб, які здебільшого відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротним. Сплата податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;
• може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;
• не має цільового призначення;
•
є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Отже, податки – це обов’язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.
За сутністю податки виконують такі основні функції:
• фіскальну;
• розподільчо-регулювальну;
• контрольну.
Додаткові функції податків:
• стимулювальна;
• накопичувальна.
За допомогою фіскальної функції податків формуються фінансові ресурси держави.
Податки є основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Фіскальна функція податків створює об’єктивні передумови для державного втручання в економічні процеси, що відбуваються в суспільстві, тобто зумовлює розподільчо-регулювальну функцію.
Розподільчо-регулювальна функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості національного доходу між державою та її суб’єктами, і через елементи податку (об’єкт, суб’єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію.
Контрольна функціязабезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.
Стимулювальна (дестимулювальна) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулювальна, вона може бути пов’язана із застосуванням механізму пільг, зміною об’єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулювальної.
Накопичувальна функція є своєрідним узагальненням усіх попередніх функцій, зокрема головної – реалізації цілей держави в податковій системі. Кінцева мета податків –
сформувати не лише бюджет, а й мету, інтереси в розподілі цих коштів та інших коштів платників, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У цьому разі йдеться про активне нагромадження, що полягає у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. Накопичувальна функція орієнтована на кінцевий результат, визначає мету діяльності і має більш статичний характер.
2. Елементи податку
Для пізнання природи податку необхідно чітко встановити неповні елементи, які визначають внутрішній зміст цього поняття.
Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:
•
платники податку – фізична або юридична особа, на яку законом покладено обов’язок платити податок;
•
об’єкт оподаткування – майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку;
•
база оподаткування – конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування;
•
ставка податку – розмір податкових нарахувань на
(від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування;

•
порядок обчислення суми податку – множення бази оподаткування на ставку податку із (без) застосуванням відповідних коефіцієнтів;
•
податковий період – встановлений Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів;
•
строк та порядок сплати податку. Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку
із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України;
•
строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Податкова пільга – передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов’язання після нарахуван- ня податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
3. Суть податкової системи
Податки були і залишаються важливою ланкою фінансової системи держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється переважно в грошовій формі.
Кожна держава формує свою податкову систему з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, національних особливостей, необхідності виконання конкретних економічних і соціальних завдань.
Становлення системи оподаткування України відбувалося в непростий час і розпочалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови і призначення податкової системи, дано перелік податків, зборів, названо платників та об’єкти оподаткування. З огляду на зміни в податковій політиці держави та необхідність подальшого вдосконалення оподаткування 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього Закону
Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р. В останній редакції подано більш повне й чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, понять цієї системи
(платники податків і зборів, об’єкти оподаткування); обов’язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.
На сучасному етапі розвитку системи оподаткування в Україні правове регулювання стягнення податків проводиться згідно з Податковим кодексом України, прийнятим 2 грудня 2010 р.
Податкова система – це сукупність загальнодержавних та місцевих податків і зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку.
Податкова система визначає сукупність встановлених у країні податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Нині система оподаткування в Україні визначається Податковим кодексом України. У ньому визначаються основи та принципи формування системи оподаткування в Україні, встановлено перелік загальнодержавних та місцевих податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також визначено права та обов’язки платників податків.
Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів, за винятком мита, а також пільги в оподаткуванні не можуть бути встановлені та змінені іншими законами
України, крім законів з питань оподаткування.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і
є обов’язковими до сплати на всій території України,
Перелік загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів подано в ст. 9
Податкового кодексу України.
До загальнодержавних податків належать:
• податок на прибуток підприємств;
• податок на доходи фізичних осіб;
• податок на додану вартість;
• акцизний податок;
• екологічний податок;
• рентна плата;
• мито.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їхніх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Перелік місцевих податків, зборів та обов’язкових платежів подано в ст. 10 Податкового кодексу України.
Місцеві податки:
• податок на майно;
•
єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
• збір за місця для паркування транспортних засобів;
• туристичний збір.
4. Принципи формування податкової системи
Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:
•
загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати податки та збори, встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи;
•
рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів
податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної належності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
•
невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі
порушення податкового законодавства;
•
презумпція правомірності рішень платника податкув разі, якщо норма закону чи
іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

•
фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
•
соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
•
економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
•
нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
•
стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
•
рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів, враховуючи необхідність забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручність їх сплати платниками;
•
єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні всіх обов’язкових елементів податку.
5. Класифікація податків
Класифікують податки відповідно до цілей, найважливішими з яких є своєчасність і повнота сплати податків у бюджети різних рівнів. Останнє стосується адміністрування податків.
Податки можна класифікувати за певними ознаками:
1) за економічною ознакою об’єкта оподаткування:
• податки на доходи та прибутки;
• податки на споживання;
• податки на майно;
2) за засобом вилучення:
•
прямі податки – ті, які безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об’єкта (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб);
•
непрямі податки – ті, які не залежать безпосередньо від доходу платника та включаються до ціни товару (податок на додану вартість, акцизний податок, мито);
3) за суб’єктами оподаткування:
•
податки з юридичних осіб – податок на прибуток, екологічний податок, акцизний податок, рентна плата;
•
податки з фізичних осіб – податок на доходи фізичних осіб;
•
змішані податки – податок на майно;
4) за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють:
•
загальнодержавні податки і збори – обов’язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі та є обов’язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів;
•
місцеві податки та збори – встановлюються відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективнимпланом формування територій громад, у межах їхніх повноважень і є обов’язковими до сплати тільки на території відповідних територіальних громад. Ці податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів.