«Переваги та недоліки кожного з психолого-педагогічних методів вивчення засуджених»

Ім'я файлу: ИНДЗ ППКузьменко Т.В 132.docx
Розширення: docx
Розмір: 55кб.
Дата: 01.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
курсова_Дубровна_.docx
екзамен педагогіка.docx
Васильев Ілля.docx
Риторика харизматичного лідерства (Коневой).rtf
Стрижак Т А свині.docx
Реферат.docx
Укр.літ паспорт.docx
Kursova_rinkovi_doslidzhennya.docx
Lektsiya-5-Podatky-..pdf
66%.pdf
Допоміжні матеріали, які використовуються при обробці скла.doc
НМЛ обзор_total.docx
Душа творца.docx
Доповідь_з_ПДС#1.docx
Основи економіки транспорту курсова робота.docx
Санніков_Компенсаторна_функція_рішимості.pdf
Реферат Споруди континентального шельфу. Райчев Иван (Вариант 13

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра педагогіки та гуманітарних дисциплін

Дисципліна: Пенітенціарна педагогіка

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

на тему: «Переваги та недоліки кожного з психолого-педагогічних методів вивчення засуджених»

Виконав: курсант 3 курсу 132 групи

рядовий внутрішньої служби

Тетяна КУЗЬМЕНКО

Перевірив: доцент кафедри, доцент

педагогічних наук, доцент

Анатолій ПЕДОРИЧ

Національна шкала ___________

Кількість балів: ______________

Оцінка: EСТS _______________

Чернігів –2022

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 3

Психолого-педагогічні методи вивчення засуджених 4

РОЗДІЛ 2 6

Переваги психолого-педагогічних методів вивчення засуджених 6

РОЗДІЛ 3 9

Недоліки психолого-педагогічних методів вивчення засуджених 9

ВИСНОВКИ 12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 13

ВСТУП
Актуальність даної теми полягає в тому, що ефективність виховного впливу значною мірою визначається знанням індивідуальних особливостей особистості засудженого, його соціальних орієнтацій і цінностей, інтересів і настанов.

Тому одна з провідних проблем виховної роботи в установі виконання покарання є вивчення особистості засудженого.

Об’єкт дослідження – це суспільні відносини, які виникають під час переваг та недоліків кожного з психолого-педагогічних методів вивчення засуджених.

Предметом дослідження є переваги та недоліки кожного з психолого-педагогічних методів вивчення засуджених.

Метою дослідження є дослідження переваг та недоліків кожного з психолого-педагогічних методів вивчення засуджених.

Для досягнення вказаної мети нами поставлено такі завдання:

надати характеристику психолого-педагогічним методам вивчення засуджених;
дослідити переваги психолого-педагогічних методів вивчення засуджених;
здійснити опис недоліків психолого-педагогічних методів вивчення засуджених.

РОЗДІЛ 1

Психолого-педагогічні методи вивчення засуджених
Серед основних виокремлених дослідниками методів, які використовуються для вивчення особистості засудженого виділяють такі:

1. Метод вивчення матеріалів особової справи засудженого (автобіографія, характеристики, подані різними закладами і слідчим, зміст вироку та ін.) дає змогу виявити ціннісно-орієнтаційні і поведінкові особливості засудженого, його місце у злочинному світі, поведінку під час 24 попереднього слідства і судового розгляду, встановити соціальні зв’язки, вид трудової діяльності, вік, рівень освіти, сімейний стан та ін.

2. Метод спостереження дає можливість отримати безпосередньо зовнішні ознаки і прояви рис характеру, що сприймаються, в різних ситуаціях життєдіяльності засудженого (під час роботи, в години відпочинку, під час конфлікту і т. ін.), оцінити особливості його стосунків із іншими засудженими і адміністрацією, вивчити характер його пізнавальних, емоційних і вольових процесів, визначити референтні групи і місце цього засудженого в них, а також його ставлення до праці тощо.

3. Діагностична бесіда – спосіб отримання інформації про засудженого з метою виявлення його позитивних якостей, з’ясування особистісних позицій і намірів людини, мотивів її поведінки і діяльності.

4. Аналіз даних медичного обстеження надає адміністрації і вихователям виправно-трудових закладів інформацію про стан фізичного і психічного здоров’я засудженого, про його психічні особистісні особливості (рівень інтелектуального розвитку, особливості емоційної і вольової сфери, специфіку психічної саморегуляції, схильність до афективної поведінки та ін.).

5. Аналіз результатів різних виховних впливів як метод вивчення особистості засудженого передбачає дослідження особливостей індивіда з метою створення індивідуального перспективного плану його ресоціалізації.

6. Метод експерименту (мається на увазі психолого-педагогічний експеримент) дає змогу, з одного боку, найбільш повно виявити психологічні якості особистості засудженого, а з іншого – сформулювати чи розвинути його інтелектуальну, вольову та емоційну сфери психіки (наприклад, виробити в собі стриманість, цілеспрямованість, пізнавальну потребу і т. д.).

Грамотно підготовлений і організований психологопедагогічний експеримент дає вихователям узагальнену інформацію про засудженого (рівень інтелектуального розвитку, окремі дефекти його психічної саморегуляції, ступінь самоконтролю і т. п.), завдяки чому можливо цілеспрямовано здійснювати виховний вплив.

7. Метод передачі інформації може сприяти надолуженню соціального досвіду засудженого, отриманню ним таких відомостей, які його хвилюють, тривожать, але яких поки що він не отримував. Досвідчені вихователі виправно-трудових закладів збирають інформацію про життя сім’ї засудженого, про навчання його дітей, про соціальну допомогу, яку їм надає колектив, де раніше працював засуджений і т. п.

Така інформація, маючи позитивний емоційний заряд, впливає на психіку засудженого, на вироблення ним рішення гідно відбути покарання і повернутися до нормального життя.

8. Метод переконання спрямований на пробудження у засудженого почуття совісті і сорому, з одного боку, і створення в нього нового погляду на світ, нового ставлення до життя, праці, людей – з другого. Причому друге повинно переважати. Цей метод зазвичай реалізується в індивідуальних бесідах із ув’язненими, в ході яких паралельно йде процес вивчення особистості і впливу на неї. Зазначені методи вивчення особистості засудженого повинні застосовуватися в комплексі, лише тоді можна розраховувати на отримання відомостей, достатніх для повного знання особливостей кожного ув’язненого.

РОЗДІЛ 2

Переваги психолого-педагогічних методів вивчення засуджених
Більш ефективні методи психологічного впливу на особистість засудженого, використання індивідуального підходу у виховній роботі з ним.

Метод переконання спрямований на пробудження у засудженого почуття совісті і сорому, з одного боку, і створення в нього нового погляду на світ, нового ставлення до життя, праці, людей — з другого. Причому друге повинно переважати. Цей метод зазвичай реалізується в індивідуальних бесідах із ув'язненими, в ході яких паралельно йде процес вивчення особистості і впливу на неї. Засудженому під час бесід слід пояснити суть і кінцеву мету дій адміністрації установи виконання покарань, можливі шляхи дій самого ув'язненого для того, щоб полегшити відбування покарання і підготувати себе до життя в суспільстві після звільнення. За допомогою методу переконання виявляється вплив і на інтелектуальну, і на емоційну, і на вольову сфери психіки особистості засудженого.

Регулювання міжособистісних стосунків вважається досить ефективним методом психологічного впливу на осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Мається на увазі регулювання міжособистісних відносин, які складаються у засудженого з іншими засудженими, з його рідними і близькими, з персоналом слідчого ізолятору чи колонії. З емоційного погляду особливе значення має регулювання контактів із сім'єю і родичами (це і листування, і побачення з членами сім'ї, родичами). Якщо побачення добре підготовлене (інспектор установи виконання покарання в бесіді з родичами в доброзичливій формі розповідає про ті зміни, які відбулися в психіці засудженого, про заходи з ресоціалізації, що проводяться, відзначає позитивні риси і підказує найдоцільнішу лінію їхньої поведінки під час побачення), то воно залишає глибокий слід в душі ув'язненого, викликає позитивні емоції і сприяє внутрішньому бажанню виправитися.

Метод навіювання як процес впливу на психіку людини заснований на некритичному сприйнятті повідомлюваної інформації. Навіювання досягається як вербальними (словесними), так і невербальними (міміка, жести, інтонація та ін.) засобам.

Метод передачі інформації може сприяти надолуженню соціального досвіду засудженого, отриманню ним таких відомостей, які його хвилюють, тривожать, але яких поки що він не отримував.

Досвідчені інспектори УВП збирають інформацію про життя сім'ї засудженого, про навчання його дітей, про соціальну допомогу, яку їм надає колектив, де раніше працював засуджений, і т. п. Така інформація, маючи позитивний емоційний заряд, впливає на психіку засудженого, на вироблення ним рішення гідно відбути покарання і повернутися до нормального життя.
Дієвість цього методу добре показана у відомій кінокомедії "Джентльмени удачі" (один з "героїв" фільму, якого блискуче зіграв артист Г. Віцин, отримав лист від дружини, розчулився і прийняв рішення "зав'язати" зі злочинним минулим).

Метод експерименту (мається на увазі психо лого-педагогічний експеримент) дає змогу, з одного боку, найбільш повно виявити психологічні якості особистості засудженого, а з другого — сформулювати чи розвинути його інтелектуальну, вольову та емоційну сфери психіки (наприклад, виробити в собі стриманість, цілеспрямованість, пізнавальну потребу і т. д.).

Грамотно підготовлений і організований психолого-педагогічний експеримент дає вихователям узагальнену інформацію про засудженого (рівень інтелектуального розвитку, окремі дефекти його психічної саморегуляції, ступінь самоконтролю і т. п.), завдяки чому можливо цілеспрямованіше здійснювати стосовно цієї людини виховний вплив.

Метод впливу на особистість засудженого через групу, через мікросередовище виявляється досить ефективним за умови, якщо ця мала група (мікросередовище) прийняла такі цінності і норми, які близькі чи якоюсь мірою співвідносяться з основними соціальними цінностями і нормами. Вплив групи ув'язнених (мікросередовища) на поведінку своїх членів величезний, контроль і санкції дуже жорсткі. Впливаючи на групу в цілому (до такого впливу адміністрації і вихователів можна віднести: хорошу організацію праці, результати якої принесуть цій групі деякі блага; поліпшення побутових умов; заохочення трудової ініціативи; укріплення соціальних зв'язків із зовнішнім середовищем та ін.), тим самим відбувається виховний вплив і на кожного її члена.

Об'єкт особливої турботи співробітників УВП — особи зі стійким антисоціальним спрямуванням, злісні порушники режиму.

Стосовно них у багатьох випадках цілком обґрунтованими є каральні обмеження. В той же час практика показує, що позитивний результат у виховній роботі з ними досягається в тому разі, коли вдається знизити їхній груповий статус, "розвінчати" їхню життєву позицію, ставлення до праці та інших людей.

Отже, процес перевиховання правопорушників в умовах УВП може бути дієвим лише тоді, коли вихователі добре вивчили індивідуально-психологічні особливості кожного засудженого і грамотно в психолого-педагогічному плані використовують різноманітні методи впливу на особистість ув'язненого. Виховна мета покарання досягатиметься, якщо покарання не ламає волі засудженого, а сприяє зміні її спрямованості.

Тому вимоги, примушування повинні поєднуватися з системою заохочень, яка зміцнює впевненість людини в своїх силах, викликає в неї почуття задоволення, спонукає до повторення позитивних вчинків і дій.

РОЗДІЛ 3

Недоліки психолого-педагогічних методів вивчення засуджених

Особливості психології засуджених проявляються у визначеному комплексі психічних станів:

• стан очікування змін (перегляду справи, звільнення);

• стан нетерпіння;

• стан пригніченості;

• стан туги.

Будь-яке з цих станів характеризується підвищеною напруженістю, що іноді призводить до різких зривів у поведінці, може розвиватися в стан безнадійності, приреченості, що тягне за собою апатію, пасивність у всіх діях.

Окремо виділимо пригнічений стан засудженого, яке є наслідком повного невіри в свої сили, зневіри у можливість знову знайти нормальне життя. Щоб подолати стан пригніченості, необхідно з'ясовувати і ліквідувати її причини, створити умови для перемикання цілеспрямованого уваги на інші процеси і об'єкти.

Типовим станом у місці позбавлення волі є туга за домівкою, за свободу, за улюбленим людям, що зовні виражається в відчуженості та заціпенінні. Під впливом туги може розвиватись дратівливість і підвищена збудливість. Жорстка регламентація поведінки правилами, що визначаються ворожим щодо засудженого середовищем, та наявність широкого спектру санкцій за їх порушення, формує пасивність і прагнення уникнути будь-яких змін.

Оскільки ув’язнений живе у постійному тісному оточенні, порушення правил може відбутися і не з його вини, а з-за того, що його хтось підштовхнув, обмовив або неправильно витлумачив його слова. Тому необхідно не лише постійно контролювати власні вчинки, але і прораховувати можливі варіанти поведінки партнерів по спілкуванню. Невдоволення і ворожість посилюються через те, що конфлікти, виникають у мікросередовищі засуджених, важко врегулювати, а можливості змінити оточення немає.

Людина протягом тривалого часу знаходитися в одній і тій самій соціальній групі, тому конфліктні ситуації нерідко переростають у злочини. Від усього цього занепокоєність і підозріливість набувають хронічного характеру, нагнітаючи постійну внутрішню напруженість. Зненацька може настати момент «вибуху» («короткого замикання»), що супроводжується бурхливою агресією, яка, на перший погляд, здається невмотивованою.

Найчастіше такій поведінці передує зовнішній спокій, що маскує глибокі психічні переживання, робить їх непомітними для стороннього ока. Однак причина агресивності завжди існує: вона полягає у гранично сконцентрованій внутрішній напрузі, для миттєвої розрядки якої досить буває зовсім незначного зовнішнього поштовху.

Геніальний письменник Ф.М.Достоєвський зауважив, що такий вибух - це «тоскний, зсудомлений вияв особистості, інстинктивна туга за самим собою, бажання заявити себе, свою принижену особистість, що раптом з’являється і доходить до злоби, до шаленства, до потьмарення розуму».

По-друге, емоційним станам засуджених притаманна певна загальна динаміка. Динаміка особистості в умовах позбавлення волі - це сукупність "критичних" змін у психічному стані людини від арешту до звільнення. Зміна психічних станів пов'язане з певними періодами перебування в місці позбавлення волі.

1) після арешту - у психічному стані людини домінує страх перед майбутнім покаранням;

2) після набуття вироком законної сили - психічний стан засудженого характеризується апатією, можливо, готовністю спокутувати провину;

3) після прибуття до УВП - розпочинається адаптація до нових умов життя, коли дуже гостро відчувається обмеження потреб, зміна звичних стереотипів.

4) від 3-4 до 6-8 місяців перебування в УВП - поява та розвиток інтересів у нових умовах життя (утворення неформальних груп, праця, побачення із родичами та ін.), що сприяє виникненню у засудженого позитивних емоцій та підвищує ступінь його психічної активності;

5) адаптаційний період.

6) період перед звільненням (3-8 місяців) - є дуже складним у зв’язку з очікуванням волі та труднощів, що можуть при цьому виникнути.

Таким чином, потребують особливої уваги перші місяці ув’язнення. У цей час спостерігається найбільше виявів агресії, що призводить до самокаліцтва. Потім настає заспокоєність, яка мовою відомчих документів називається «початком виправлення і перевиховання». Психологи ж називають цей стан «психічним паралічем», коли людина ніби вклякає, поринувши в тужливе очікування того, що ж буде з нею далі.

Так, Ч. Беккарія, італійський просвітник і гуманіст, вважав, що позбавлення волі не поступається за своєю болісністю смертній карі. Він писав: «Нещасний бачить, що стражданням його немає кінця, що із ув’язненням вони лише починаються. Дух наш здатен скоріше витримати і тяжчу, але швидкоплинну муку, аніж довгу і нескінченну». Згасання нервовопсихічних проявів робить механізми поведінки неврегульованими, а спалахи агресії ще менш передбачуваними. Частішають випадки самогубства, причиною якого є втрата сенсу життя.

Корисними бувають рекомендації спеціалістів з організації чи навчальної трудової діяльності і побуту засудженого, виходячи з особливостей його характеру.

Аналіз результатів різних виховних впливів як метод вивчення особистості засудженого передбачає дослідження особливостей індивіда з метою створення індивідуального перспективного плану його ресоціалізації. Що цікавить людину, які вимоги вона категорично не сприймає, до чого залишається байдужою і на що реагує позитивно? У чому суть індивідуального підходу до перевиховання цієї особистості засудженого? На ці запитання і дає відповідь аналіз результатів різних виховних впливів, який повинен здійснюватися щодо засудженого кожним співробітником установи виконання покарання.

Діагностикою тенденцій особистісних змін засудженого є аналіз різних засобів впливу на його поведінку. Що змінилося в поведінці цього ув'язненого і в якому напрямі? Які корективи слід внести в систему виховного впливу на основі аналізу динаміки особистості засудженого?

Перелічені методи вивчення особистості засудженого повинні застосовуватися в комплексі, лише тоді можна розраховувати на отримання відомостей, достатніх для повного знання особливостей кожного ув'язненого.

Досвід роботи багатьох установ виконання покарання показує, що при здійсненні виховного впливу на засудженого часто доводиться стикатися з негативним ставленням до цього впливу. Спроба вихователів змінити погляди і спосіб життя, ставлення до праці і поведінки викликає опір і навіть агресію. Чим це пояснюється? Причин такої поведінки засудженого багато, виділимо серед них причини психологічного характеру.

Насамперед слід враховувати, що зовнішній вплив (тобто вплив вихователів) може принести бажаний результат лише через внутрішнє, через психіку самого засудженого. І якщо його психіка відкидає методи впливу, які застосовуються співробітниками виправно-трудового закладу, то результатів у перевихованні практично не відчувається. Інакше кажучи, глобальний вплив, стандартні виховні заходи, які не торкаються інтересів засудженого, не дають бажаного результату.
ВИСНОВКИ

Отже, розглядаючи особистість засудженого як комплекс взаємопов’язаних, взаємодоповнюючих індивідуальних психофізіологічних та соціально-психологічних компонентів, можна виявити ряд психологічних особливостей кожного ув’язненого. Ефективність виховного впливу значною мірою визначається знанням індивідуальних особливостей особистості засудженого, його соціальних орієнтацій і цінностей, інтересів і настанов. Тому одна з провідних проблем виховної роботи УВП – вивчення особистості засудженого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Леус Э.В. Адаптационные технологии ресоциализации несовершеннолетних осужденных. Психология и право. № 3. 2012. С. 20–31.

2. Суліцький В.В. Психологічні аспекти підготовки засуджених до життя на волі. Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. Київ : КІВС, 2003. С. 233–234.

3. Баранов Ю.В. Стадии ресоциализации осужденных в свете новых социолого-антропологических воззрений и социальной философии. Санкт-Петербург : Юридический центр Пресс, 2006. С.275 .

4. Фомин Н.С. Педагогические основы разработки и реализации дифференцированных программ перевоспитания осужденных в ИТУ. Домодедово, 1993. С.153 .

5. Типові посадові обов’язки психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора : Наказ Міністерства юстиції № 100/5 від 17 січня 2017 р. / Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1866-13 (дата звернення: 30.04.2022).

6. Кабанов О.М. Особистість засудженого та соціально-психологічні особливості відбування довічного позбавлення волі : збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Право. 2018. Вип. 28. С. 121–131.
скачати