Ім'я файлу: Дикало Катя Алергодерматози.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 2006кб.
Дата: 05.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 1 Економічні основи туристичної діяльності.doc
Семінар 7.docx
27.doc
biznes-plan-restoranu-sofia.doc
ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА.docx
Дипломна робота.pdf
Алергодерматози (Дерматити, токсикодермії, екзема, атопічний дерматит)Розширення: pptx
Розмір: 2006кб.
Дата: 05.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 1 Економічні основи туристичної діяльності.doc
Семінар 7.docx
27.doc
biznes-plan-restoranu-sofia.doc
ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА.docx
Дипломна робота.pdf
Підготувала студентка 23 групи 4 курсу Дикало Катерина
ДЕРМАТИТИ
- Дерматит – це запалення шкіри, яке розвивається на місці безпосередньої (надпорогової) дії на неї фізичних, біологічних або хімічних факторів зовнішнього середовища.
- Причиною розвитку дерматитів можуть бути механічні, фізичні, хімічні та біологічні екзогенні чинники. Залежно від характеру впливу на шкіру подразнюючі чинники поділяють на облігатні (безумовні) та факультативні (алергени).
- Простий контактний дерматит виникає після дії на шкіру 10 облігатних подразників, викликаючи гостру запальну реакцію чітко в місці контакту. Скрита фаза запальної реакції практично відсутня. Особливостями клінічних проявів простого контактного дерматиту є гострий початок після впливу подразника, відсутність прихованого періоду, стрімкий перебіг, відсутність сенсибілізації.
- Залежно від характеру, сили (концентрації) й тривалості дії подразника та індивідуальних особливостей шкіри пацієнтів розрізняють наступні клінічні форми (стадії) простого контактного дерматиту:
- а) еритематозна – у вогнищах гіперемія й набряк шкіри;
- б) везикуло- бульозна – на еритематозному тлі виникають везикули й бульозні елементи, які підсихають з утворенням кірок або руйнуються з утворенням ерозій, які в подальшому епітелізуються;
- в) некротично-виразкова – розвиток некрозу тканин і виразок з подальшим формуванням рубців.
- У місці контакту із алергеном виникає різної інтенсивності запальна реакція, що мало залежить від концентрації та часу експозиції подразника. Уражаються частіше відкриті ділянки шкіри, клінічно проявляється еритемою, набряком, папульзними, везикульозними, бульозними висипаннями, ерозмями. Інколи процес виходить за межі контакту із подразником. Супроводжується свербіжем, відчуттям печіння.
- Лікування дерматитів проводиться з усуненням причин, що зумовили захворювання. Назначають гіпосенсибілізуючу, протизапальну терапію, антигістамінні засоби, при потребі кортикостероїдні препарати (у важких випадках). При явищах вираженої еритеми використовують присипки, що забезпечують протизапальну, підсушуючу, охолоджуючу, протисвербіжну дії.
- Атопічний дерматит - це хронічне мультифакторне алергічне захворювання, яке розвивається у осіб з генетичною схильністю до атопії, має хронічний рецидивуючий характер з віковими особливостями клінічного перебігу, характерною ознакою якого є підвищена продукція загального та специфічного Іg E.
- АД поділяється на такі форми:
- - раннього віку - від 2 місяців - 2 років (ексудативна),
- - дитяча - від 2 років – пубертатний період (еритематозно – сквамозна з ліхеніфікацією),
- - підліткова - з 12 років – дорослого віку (ліхеноїдна, пруригіозна).
- За ступенем важкості АД поділяють на АД легкого, середньоважкого та важкого ступеню важкості.
- Для оцінки розповсюдженості патологічного процесу, ступеню вираженості висипань та субьєктивних відчуттів використовують с-му SCORAD.
- Екзема – це хронічне рецидивуюче алергічне захворювання шкіри, яке виникає на тлі полівалентної сенсибілізації організму і проявляється запальними процесами у поверхневих шарах шкіри з виникненням симетричної поліморфної висипки з інтенсивним свербежем.
- Ведучу роль в етіопатогенезі екземи відводять порушенням функції ЦНС та вегетативної (парасимпатичної ділянки) нервової системи. Велике значення мають імунологічні дискореляції (в тому числі асоційовані з деякими антигенами системи HLA-B22, B27, Cw1), в ряді випадків імунодефіцитні порушення нейрогуморальної регуляції. Імунологічні зсуви стосуються здебільшогоклітинної ланки імунітету (зниження Т-супресорної і Т-хелперної активності лімфоцитів), що порушує взаємодію із гуморальною ланкою, синтез антитіл та елімінацію антигену.
- За тривалістю розрізняють гостру і хронічну екземи.
- За поширеністю є поширена і обмежена.
- Класифікаційно розрізняють: справжню (істинну), мікробну, себорейну, дитячу, професійну.
- інтертригінозна – локалізація у складках (при цьому часто вдається виявити провокуючі фактори: кандидоз, ЦД, стрептодермію та ін.);
- дисгідротична – проявляється порівняно великими (до горошини) підроговими міхурцями (“зерна звареного рису”) на долонях та підошвах, при підсиханні яких утворюються дрібні ерозії та жовтуваті кірки;
- гіперкератотична – протікає із значним роговим нашаруванням на долонях, підошвах, з болючими тріщинами, з везикулами або без, розвивається часто у жінок в кліматеричному періоді;
- екзема «craquale» (така, що потріскалася) – заново утворений роговий шар епідермісу тонкий, тріскається, відшаровується, постійно наростаючи;
- екзема уст (губ) – протікає по типу хейліту, коли на фоні еритеми, набряку, нашарування лусочок з”являються мокнуття, кірки.
- Мікробна екзема в значній мірі відрізняється від інших різновидів та характеризується появою асиметрично розташованих вогнищ, частіше на нижніх кінцівках, в складках, на волосистій частині голови.
- паратравматична – розвивається довкола виразок, ран, нориць, рубців (таких, що існують довго, з гнійним випотом, подразнених гіпсовими пов”язками);
- нумулярна («монетоподібна») – характеризується появою невеликих округлих вогнищ з правильними обрисами, чіткими межами, представленими еритемою, папулами, лущенням, кірками, періодично виникає везикуляція, мокнуття;
- варикозна – розвивається на гомілках у осіб із варикозним розширенням вен, хронічною венозною недостатністю, часто супроводжується явищами капіляриту, гемосидериновою пігментацією,
- мікотична – спостерігається як наслідок сенсибілізації патогенними грибами – епідермофітонами, рідше Candida.
- сикозиформна – формується по типу стафілококово алергізованого cикозу. Типова клінічна картина характеризується рецидивуючим фолікулітом, еритемою, лущенням, періодичним мокнуттям.
- Себорейна екзема – процес, як правило, розпочинається з волосистої частини голови, завушних ділянок, шиї, грудей, спини, характерні виражений свербіж, ексудація, утворення себорейних кірок жовтуватого або брудно- сірого кольору.
- Дитяча екзема – в клінічній картині переважають процеси ексудації, еритема, набряк, мокнуття яскраво виражені, нашаровуються серозні кірки, утворюється «молочний струп» або «молочні» кірки. Еритематозні вогнища мають блискучу поверхню, гарячі на дотик. Відрізняється довготривалим перебігом, інтенсивним свербежем, що призводить до розчухів, втрати апетиту, порушенням сну.
- Професійна екзема – ініційована різноманітними професійними факторами, частим попередником якої є простий контактний дерматит, далі алергічнний, поступово приєднуються епізоди екзематизації;
ТОКСИКОДЕРМІЇ
- Токсикодермії або токсико-алергічні дерматити – це захворювання шкіри, нерідко й слизових оболонок, переважно у вигляді гострого запалення, яке виникає внаслідок алергічного чи токсико- алергічного впливу речовин, що проникли в організм пацієнта. Термін “токсидермії” (токсикодермії) вважають умовним, оскільки у більшості випадків в основі їх розвитку лежать алергічні механізми. Найбільш часто зустрічаються медикаментозні токсикодермії, друге місце по частоті займають харчові токсикодерії, рідше спостерігаються професійні токсикодермії.
- Для більшості токсикодермій характерними є наступні спільні ознаки: гострий початок і швидкий перебіг; скарги хворого на свербіж шкіри; розповсюдженість та симетричність висипки; локалізація висипки не тільки на шкірі, але й на слизових оболонках; дисемінований характер розташування висипки; частий поліморфізм висипки, наявність уртикарних елементів; наявність інтоксикаційного синдрому тощо.
- Залежно від характеру висипки розрізняють токсикодермії:
- плямисті,
- папульозні,
- уртикарні,
- везикуло-бульозні,
- пустульозні,
- вузлуваті.
- За ступенем тяжкості токсикодермії поділяють на:
- І. Легкі форми токсикодермій: 1. Свербіж шкіри. 2. Кропив’янка обмежена. 3. Фіксована еритема. 4. Багатоформна ексудативна еритема. 5. Реакція за типом червоного плоского лишаю.
- ІІ. Токсикодермії середньої тяжкості: 1. Кропив’янка поширена. 2. Набряк Квінке. 3. Бульозні токсикодермії. 4. Геморагічні васкуліти. 5. Бромисті та йодисті вугри. 6. Поширені токсико-алергічні дерматити.
- ІІІ. Тяжкі токсикодермії: 1. Синдром Лайєлла. 2. Синдром Стівенса– Джонсона. 3. Бромодерма, йододерма. 4. Синдром системного червоного вовчаку. 5. Синдром герпетиформного дерматозу Дюрінга.
- Припинення впливу етіологічних чинників – медикаментозних препаратів і видалення з організму залишків цих речовин; гіпоалергенну дієту: виключення солоних, кислих, гірких, копчених продуктів, обмеження вуглеводів, Системна терапія передбачає застосування ентеросорбентів, дезінтоксикаційних засобів, гіпосенсибілізуючих засобів, антигістамінних препаратів, які пропонують чергувати курсами по 10 днів;
- При поширених та тяжких формах токсикодермій хворим призначають глюкокортикоїдні засоби для системного застосування, у випадку виражених набряків – діуретики, при ускладненні вторинною інфекцією – антибіотики.
- Зовнішню терапію призначають залежно від характеру висипки.