1   2   3
Ім'я файлу: Тема 1 Економічні основи туристичної діяльності.doc
Розширення: doc
Розмір: 274кб.
Дата: 18.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Семінар 7.docx
27.doc
biznes-plan-restoranu-sofia.doc
ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА.docx
Дикало Катя Алергодерматози.pptx
Дипломна робота.pdf

Конспект лекції № 1

Тема № 1. Економічні основи туристичної діяльності
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Організація туристичної діяльності, Основи підприємництва, Туроперейтинг.

Мета лекції: сформувати професійні знання з теоретико-методологічних основ економіки туризму та особливостей ведення підприємницької діяльності в туризмі.

План лекції (навчальні питання):

  1. Туристичний бізнес як економіко-технологічна система.

  2. Особливості підприємницької діяльності в туризмі.

  3. Особливості туристичного споживання.

  4. Поняття, характеристика та складові елементи туристичного продукту.

  5. Життєвий цикл туристичного продукту.

  6. Якість туристичного продукту та його конкурентоспроможність.

  7. Показники оцінки туристичної діяльності.

Рекомендована література:

1. Закон України «Про туризм»

2. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посібник. – К.: Знання України, 2002.

3. Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. Навчальний посібник.- К.:Центр учбової літератури, 2007. – 224с.

4. Основи туристичного бізнесу. Мальська М., Худо В., Цибух В., Львів, 2003.

5. Ткаченко Т.І. Економіка готельного господарства і туризму: навч. посіб./ Т.І. Ткаченко, С.П. Гаврилюк. – К.: Київ. нац. торг.-екон.ун-т, 2005.

Опорні поняття (ключові слова): туризм, турист, туристична індустрія, туристична послуга, туристичний продукт, туристичний пакет, тур, туроператор, турагент, дестинація, туристичний потік.

Навчальне обладнання, ТЗН, презентація тощо: презентація
ВИКЛАД МАТЕРІАЛУ ЛЕКЦІЇ
Питання 1. Туристичний бізнес як економіко-технологічна система.
Поняття «туризм» визначається в законі України «Про ту­ризм» як тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування (стаття 1). Такий виїзд людини робить її туристом. Туристом вважається особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначе­ний термін.

Поняття «туризм» охоплює систему трьох взаємопов'язаних елементів: географічний компонент (регіон появи туристів, транзит­ний регіон і туристична дестинація), турист і туристична індустрія.

Туристичний бізнес виступає єдиною економіко-технологічною системою формування й реалізації туристичного продукту з метою задоволення попиту на туристичні послуги. Він охоплює чотири основних елементи:

1) виробництво туристичних послуг;

2) комплектування туристичного продукту;

3) реалізація туристичного продукту або окремої послуги;

4) споживання туристичного продукту (послуги).

Важливу роль у туристичному бізнесі відіграє просування туристичного продукту до споживачів, яке охоплює комплекс за­ходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації турис­тичного продукту або окремих туристичних послуг. До таких захо­дів відносяться організація рекламно-ознайомлювальної діяльності, проведення або участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, ви­дання каталогів, буклетів тощо.

Місцем продажу туристичних послуг є країна, в якій зареєст­ровано суб'єкт господарювання, що реалізує туристичний продукт, а місцем надання проданих послуг - країна, на території якої зна­ходяться туристичні об'єкти, які надають відповідні послуги.

На відміну від звичайних споживчих товарів, які постачають­ся до місць перебування (помешкання) споживача, основні турис­тичні послуги надаються там, де знаходяться об'єкти інтересу ту­ристів (туристичні об'єкти), що викликає необхідність подорожей з метою отримання таких послуг. Оскільки об'єкти туристичних від­відувань знаходяться як на території своєї країни, так і поза нею, то за цією ознакою виділяються дві організаційні форми туризму: внут­рішній та міжнародний.

Внутрішній туризм в Україні - це подорожі в межах своєї те­риторії своїх громадян та осіб, які постійно проживають на її терито­рії. До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм, який охоп­лює подорожі в межах України осіб, що постійно не проживають на її території, та виїзний, який являє собою подорожі українських грома­дян та осіб, що постійно проживають в Україні, до інших країн.

Оскільки туризм - це переміщення людини з місця постійно­го проживання до туристичного об'єкта і повернення назад, то по­явилося поняття «тур», яке походить від французького слова «tour» і означає рух по колу. Завчасно визначений шлях подорожі називається маршрутом. Ця назва походить від німецького слова «marschrute», що в перекладі означає послідовний шлях руху.

Отже, тур - це ціленаправлена подорож людей (пішохідна або на транс­порті) за визначеним маршрутом у конкретні терміни тривалістю понад 24 години, але не більше одного року. Така тривалість подо­рожей потребує забезпечення туристів певним комплексом послуг, який називається пакетом туристичних послуг за відповідним мар­шрутом (туром). Відтак у широкому розумінні поняття «тур» охоп­лює не тільки туристичний маршрут, а й пакет товарів і послуг, не­обхідних туристам під час подорожування за цим маршрутом.

У ринковій економіці тур як єдність маршруту з його матері­ально-технічним, культурним та іншим забезпеченням виступає то­варом, ціна на який визначається за законами ринку.

Формування турів охоплює розробку маршрутів і пакетуван­ня товарів і послуг, необхідних для задоволення потреб туристів під час подорожування за певним маршрутом. До основних туристич­них послуг відносяться реклама, перевезення, харчування, розмі­щення, організація відвідувань туристичних об'єктів, забезпечення відпочинку й рекреації (оздоровлення).

Формування, продаж та проведення турів здійснюють спе­ціальні суб'єкти туристичної діяльності, якими є підприємства, установи, організації різних форм власності, фізичні особи, які за­реєстровані у встановленому законодавством України порядку та отримали ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг. Отже, суб'єкт туристичної діяльності, по-перше, утворюється відповідно до чинного законодавства країни; по-друге, займається формуванням (створенням) і/або реалізацією туристичного продукту (послуги); по-третє, функціонує на принци­пах комерційного розрахунку з метою максимізації прибутку або іншого ефекту, в тому числі й соціального.

Споживання туристичного продукту завершує відтворювальний цикл руху туристичних послуг. Туристичні ресурси при цьому виступають факторами формування турів як комплексу туристич­них послуг за певним маршрутом подорожей.

Туристична діяльність здійснюється комплексом підприєм­ницьких структур, який називається туристичною індустрією. Су­часна індустрія туризму охоплює всю сукупність суб'єктів госпо­дарювання, які виконують туристичні послуги (рис. 1.1).

Туристична індустріяє міжгалузевим комплексом підприєм­ницьких структур з виробництва та реалізації туристичного продук­ту для внутрішнього й міжнародного туризму.

З метою підвищення якості туристичного обслуговування, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об'єктам туристичної індустрії присвоюються категорії якості та рівня об­слуговування. Види категорій об'єктів туристичної індустрії, поря­док їх установлення та зміни визначаються Кабінетом Міністрів України.

До суб'єктів туристичної діяльності відносяться підприємст­ва, установи, організації та фізичні особи, які зареєстровані у вста­новленому законодавством України порядку і отримали ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.

Основними суб'єктами підприємницької діяльності у туризмі є туристичні оператори (туроператори), туристичні агенти (турагенти) та інші структури (дилери).

Туроператори- це юридичні особи (підприємства), створені згідно із законодавством України, основною діяльністю яких є ор­ганізація туризму, формування туристичного продукту, його реалі­зація та посередницька діяльність із надання характерних і супутніх туристичних послуг мандрівникам.

Важливу роль в економіко-технологічному механізмі туристичного бізнесу виконують турагенти,якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницькі функції з реалізації туристичного продукту туроператорів або окремих послуг інших суб'єктів туристичного бізнесу.

Об'єктом підприємницької діяльності в туристичному бізнесі виступає виробництво туристичних послуг, формування та збут туристичного продукту.
Питання 2. Особливості підприємницької діяльності в туризмі.
Термін «підприємництво» вперше ввів на початку XVIII ст. французький економіст Ришар Кантильон. Він розглядався як само­стійна діяльність, спрямована на отримання доходу (прибутку) і пов'язана з господарським ризиком. Поняття «підприємництво» асоціюється з економічною активністю, спрямованою на здобуття вигоди, тобто із заповзятливою діловитістю у сфері бізнесу.

Для підприємця в туристичному бізнесі головним ресурсом є не гроші, не знаряддя чи предмети праці, а його уміння го­сподарювати (талант господарника), знання психології споживача ту­ристичного продукту та суспільних потреб у туристичному бізнесі.

Виникнення туристичного підприємництва пов'язане з перехо­дом туризму на комерційну основу, тобто з появою організації плат­них подорожей різної спрямованості як основи ринкових відносин.

Бурхливий розвиток туризму в Україні на підприємницькій основі історично збігається з чумацтвом, яке дало поштовх до пі­знання нових земель найперше з метою пошуку нових ринків збу­ту. Зміцнення торговельно-обмінних відносин між регіонами Укра­їни, а також між Україною та іншими територіями викликало взаємний інтерес до культури, звичаїв, релігії, історичних пам'яток не тільки свого народу, а й народів інших країн.

Вважається, що чумацтво зіграло велику роль у формуванні в Україні сільської буржуазії і в розвитку підприємництва, у тому чи­слі й туристичного. Стійкому розвиткові підприємництва сприяло також скасування кріпацтва і перехід до ринкових відносин.

У чинному законодавстві України підприємництво розгляда­ється як безпосередня самостійна систематична, на свій ризик діяль­ність, пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, на­данням послуг з метою одержання прибутку, що здійснюється фізич­ними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти під­приємницької діяльності в порядку, установленому законодавством. З цього визначення видно, що до підприємництва відносить­ся й діяльність з надання послуг. Отже, надання туристичних послуг є об'єктом підприємницької діяльності всіх суб'єктів туристичної індустрії.

Статус підприємницької структури одержують фізичні та юри­дичні особи шляхом державної реєстрації у встановленому порядку.

Економічною передумовою існування підприємництва є при­ватна власність на засоби виробництва. Для розвитку підприємницт­ва в туризмі неодмінною умовою виступає не тільки приватна вла­сність, а й інші умови, зокрема:

- стабільність державної економічної й соціальної політики;

- пільговий податковий режим для соціальних видів туризму;

- розвинута інфраструктура підтримки підприємництва, по­чинаючи з ліцензування і закінчуючи державними органами регу­лювання й контролю;

- гнучкий ринковий механізм участі туризму в глобалізаційних процесах і в інтеграції України в європейські та світові економічні структури.

Основні принципи підприємництва для всіх видів діяльності визначені в законодавстві України. Принципи підприємництва в туристичному бізнесі представлені на рис. 2.1.

Головна мета підприємництва в туризмі полягає в розроблен­ні маршрутів, формуванні туристичних потоків за обраними марш­рутами, у виробництві туристичних товарів і наданні туристичних послуг, комплектуванні туристичного продукту відповідно до по­питу споживачів з вигодою (прибутком) для себе. Якщо діяльність не передбачає одержання прибутку, то вона не відноситься до під­приємницької.

Умовами здійснення підприємницької діяльності в туризмі є:

- ліцензування туристичної діяльності - для створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності, забезпечен­ня захисту прав і законних інтересів громадян, а також захисту до­вкілля та підвищення рівня туристичного обслуговування.

- державна реєстрація суб'єктів підприємництва за місцем пе­ребування підприємця. Зареєстровані суб'єкти вносяться до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ). Після реєстрації відкриваються рахунки в банках;

- сертифікація і стандартизація у сфері туристичної діяльності;

- встановлення готелям, закладам харчування і курортним закладам відповідної категорії;

- страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок;

- наймання працівників і соціальні гарантії за використання їхньої праці;

- майнова відповідальність суб'єктів підприємництва за ви­користання туристичних ресурсів;

- право припинення підприємницької діяльності.

Серед функцій підприємництва в туризмі виділяються такі:

1) організація маркетингу і реклами з метою визначення міст­кості ринку вироблюваних і запроектованих до впровадження турис­тичних послуг;

2) упровадження інновацій у виробництво туристичних послуг і формування туристичного продукту (пакета послуг);

3) формування ефективної системи забезпечення туристич­ної діяльності необхідними ресурсами;

4) просування на ринок (збут) туристичного продукту.

Щоб виконувати ці функції, підприємництво в туризмі повин­не ґрунтуватися на науково-технічній, організаційно-управлінській та виробничо-комерційній творчості.

У цілому підприємництво сприяє відновленню і розвиткові економіки туризму, створенню інноваційного середовища, відкри­ває шлях до перетворень, а тому стає рушійною силою розвитку економіки не тільки туризму, а й економіки всієї країни.
Питання 3. Особливості туристичного споживання. Дестинація в туризмі.
Загальновизнаними є особливості споживання як окремих туристичних послуг, так і в складі турпродукту, які визначають спе­цифіку туристичної діяльності.

Перша особливістьполягає в тому, що для споживання тур­продукту в пакеті або окремих послуг турист повинен прибути в місце їхнього надання. Найчастіше процес споживання туристич­них послуг, що містяться в турпродукті, відбувається в туристич­них дестинаціях, у яких ці послуги надаються.

Слово «дестинація» походить від латинського і означає місце перебування. Дестинація в туризмі розглядається як приваблива для туристів географічна територія. Для подорожі ту­риста - це місце призначення. Індустрія туризму в дестинаціях призначена для перевезення розселення (розміщення), організації харчування, відпочинку, рекреації, розваг, роздрібної реалізації товарів туристичного попиту та сувенірів.

Щоб якась територія називалася дестинацією, вона повинна відповідати ряду вимог:

1) виробляти певний набір послуг, необхідних для прийняття туристів за їх вимогами. До такого набору послуг відносяться:

• доставка (трансферт) до дестинації і назад;

• можливість ночівлі (наявність готелів, кемпінгів, дачних будиночків тощо) та харчування (ресторани, бари, кафе та ін.) з відповідним рівнем обслуговування;

2) мати цікаві для туриста пам'ятки культури, історії, релігії, природи та об'єкти розваг;

3) володіти інформаційними системами, необхідними для просування продукту на туристичному ринку (система комп'ютер­ного резервування та бронювання).

Дестинація в туризмі - це територія, на якій пропонується певний набір послуг, що відповідають попиту туриста на переве­зення, ночівлю, харчування, відпочинок, розваги тощо.

Оскільки виробництво і споживання туристичних послуг від­бувається на одному й тому самому місці, то виникає мультиплікативний ефект, який характеризується економічним зростанням де­стинації у зв'язку зі споживанням турпродукту, пов'язаного з на­данням транспортних послуг, житла, харчування, системи гостинно­сті в цілому, створенням умов для лікування, розваг, освіти, отри­мання нових вражень тощо.

Друга особливістьтуристичного споживання пов'язана з рин­ковим середовищем туристичного бізнесу, яке має особливий, час­то культово-інтелектуальний характер, хоча туристичний ринок включає і придбання уречевлених (матеріальних) предметів спожи­вання, у тому числі товарів культової і культурологічної спрямова­ності, що відображають історичну, національну, соціологічну та іншу специфіку місця відвідування туристів. У цьому сенсі турис­тичне споживання і ринок туристичних послуг несуть у собі особ­ливу культурологічну спрямованість, пізнавально-романтичний ас­пект, а туристична послуга має невловимий, нематеріальний харак­тер, хоч і справляє глибоке емоційне враження. Прикладом може слугувати висока пізнавальна сила впливу розповіді екскурсовода.

Третя особливістьтуристичного споживання пов'язана з тим, що надання туристичних послуг обумовлене договором купівлі-продажу конкретного туру. За таким договором одна сторона (туропе­ратор, турагент) за узгоджену плату зобов'язується забезпечити на­дання замовленого іншою стороною (туристом) комплексу туристич­них послуг, тобто туристичного продукту. Договір на туристичне об­слуговування укладається за загальними положеннями договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законодавством України, у письмовій (електронній) формі. Він може укладатися шляхом видачі ваучера, який являє собою форму письмового договору на туристичне та екскурсійне обслуговування. В договорах обумовлюються строки надання та види туристичних послуг, їх загальна вартість, розмір фі­нансової відповідальності турагента (тур-оператора) або межі відпові­дальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування, інші дані, обумовлені характером угоди. Ваучер є документом суворо­го обліку.

До початку надання туристичних послуг споживачеві за його вимогою надається вся інформація, яка його цікавить.

Четверта особливістьспоживання турпродукту (послуг) по­в'язана із зовнішніми ефектами для туристичного ринку, які по-іншому називаються екстерналіями. Суть цих ефектів полягає в тому, що виробництво, формування, реалізація та споживання тури­стичних послуг утворюють зовнішні вигоди для туристичного бізне­су різного рівня і спрямованості. Однак зовнішні ефекти, що ство­рюються туризмом, можуть бути позитивними й негативними. По­зитивні ефекти — це доходи не туристичних суб'єктів підприємницт­ва, пов'язані зі збільшенням реалізації товарів і послуг, що не вхо­дять до туристичного продукту; розвиток інфраструктури дестинації у зв'язку з туризмом; збільшення кількості робочих місць і скоро­чення безробіття; зростання державних доходів за рахунок одержу­ваних податків і мита від туристичної діяльності. До негативних впливів туризму відносяться: забруднення зовнішнього середовища, нанесення збитків живій природі і погіршення екології в цілому.

І, нарешті, важливою особливістю туристичного продукту є те, що багато його складових не можуть накопичуватись і зберігатися для наступного споживання. Це стосується, наприклад, непроданого місця в готелі, каюті на круїзному кораблі, автобусі, поїзді. Якщо продаж не відбувся, це означає, що туристична послуга пропала для її володаря. Ось чому застосовуються знижки або інші пільги при реа­лізації квитків в останні хвилини перед відправленням транспорту.
  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас