Антикризове управління 6

Різні наслідки кризи визначаються не тільки його характером, а й антикризовим управлінням, яке може або пом'якшити кризову ситуацію, або загострити її. Можливості управління в цьому відношенні залежать від мети, професіоналізму, мистецтва управління, характеру мотивації, розуміння причин і наслідків, відповідальності. Наслідки кризи показані на малюнку 1.2.
У багатьох кризових ситуаціях рятує ентузіазм. Але ентузіазм не може давати тривалого ефекту, хоча виключати його з програм антикризового управління не варто. При цьому потрібно розуміти, що і ентузіазм буває різним за своїми джерелами, національними особливостями, традиціями культури і т.д. якщо ентузіазм використовується для прикриття грубих помилок чи корисливих цілей, він не сприяє зняттю кризового напруги.
Найбільш повне уявлення ознак кризи дає нам Вінер і Каан. За допомогою 12 ознак Вінеру і Каану вдалося найбільш повно описати поняття кризи. На їх погляд, криза:
1 Часто переломний пункт в розвивається зміні подій і дій;
2 Він часто утворює ситуацію, при якій величезне значення відіграє невідкладність / терміновість дій;
3 Він загрожує цілям і цінностям;
4 Його наслідки носять важкий характер для майбутнього задіяних в ньому учасників;
5 Він складається з подій, які створюють нові умови для досягнення успіху;
6 Він привносить невизначеність в оцінку ситуації і в розробку необхідних альтернатив для подолання кризи;
7 Він знижує контроль над подіями і впливом на них;

Оновлення організації Руйнування організації

Загострення кризи Ослаблення кризи

Перешикування організації Збереження організації

Якісні зміни Кількісні зміни

Оздоровлення організації Виникнення нової кризи

Різкі зміни М'який вихід

Довгострокові зміни Короткострокові зміни

Необоротні зміни Оборотні зміни

Негативні наслідки Позитивні наслідки

		Можливі наслідки кризи

Малюнок 1.2 - Можливі наслідки кризи
8 Він знижує час на реакцію до мінімуму, викликає стрес і страх в учасників;
9 Наявна в розпорядженні учасників інформація, як правило, недостатня;
10 Він викликає брак наявного в розпорядженні в учасників часу;
11 Він змінює відносини між учасниками;
12. Він підвищує напругу, особливо в політичних кризах, які зачіпають нації.
Вище перерахованих ознак цілком достатньо для того, щоб повною мірою охарактеризувати криза.
Масштаби кризового стану підприємства визначаються на основі проведеної диференційованої або інтегральної оцінки загрози банкрутства з метою вибору відповідного фінансового механізму захисту від неї.
Практика фінансового менеджменту використовує при оцінці масштабів кризового стану підприємства три принципових характеристики:
а) легкий;
б) важкий;
в) катастрофа.
При необхідності кожна з цих характеристик може отримати більш поглиблену диференціацію). У таблиці 1.3 наведено критерії формування таких характеристик, а також найбільш адекватний їм спосіб реагування (включення захисних фінансових механізмів).
Таким чином, ідентифікація масштабів кризового стану підприємства дозволяє визначити принципове напрямок використовуваних форм і методів його фінансового оздоровлення.
Таблиця 1.3 - Масштаби кризового стану підприємства і можливі шляхи виходу з нього.

Вірогідність банкрутства за результатами оцінки	Масштаб кризового стану підприємства	Спосіб реагування
Можлива	Легкий криза	Нормалізація поточної фінансової діяльності
Висока	Важкий криза	Повне використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації
Дуже висока	Катастрофа	Пошук ефективних форм санації (при невдачі-ліквідація)

1.2 Види криз
Практика показує, що кризи неоднакові не тільки зі своїх причин і наслідків, а й за самою своєю суттю. Необхідність в класифікації криз пов'язана з диференціацією засобів та способів управління ними. Якщо є типологія і розуміння характеру кризи з'являються можливості зниження його гостроти, скорочення часу і забезпечення безболісності протікання.
Існують загальні і локальні кризи. Загальні кризи охоплюють соціально-економічну систему, локальні - тільки частина її. Це розділення криз за масштабами прояви. Зазвичай, він носить умовний характер. У конкретному аналізі кризових ситуацій необхідно враховувати кордону соціально-економічної системи, її структуру і середовище функціонування.
За проблематикою можна виділити макро-і мікрокризу. Макрокризи властиві досить великі обсяги та масштаби проблематики. Макрокризи охоплює тільки окрему проблему або групу проблем.
Особливістю кризи є те, що він, будучи навіть локальним або мікро-кризою, як ланцюгова реакція, може поширюватися на всю систему або всю проблематику розвитку, тому що в системі існує органічна взаємодія всіх елементів, і проблеми не з'являються окремо. Однак це виникає тоді, коли немає управління кризовими ситуаціями, немає коштів локалізації кризи і зниження його гостроти або навпаки, коли здійснюється обдумана мотивація розвитку кризи, можливо і таке.
За структурою відносин у соціально-економічній системі та диференціації проблематики його розвитку можна виділити окремі групи економічних, соціальних, психологічних, технологічних криз.
Економічні кризи відбивають гострі протиріччя в економіці країни чи економічному стані окремого підприємства. Це кризи виробництва і реалізації товару, взаємин економічних агентів, кризи неплатежів, втрати конкурентних переваг, банкрутства та ін
У групі економічних криз окремо можна виділити фінансові кризи. Вони характеризують протиріччя в стані фінансової системи або фінансових можливостей фірми. Ці кризи грошового вираження економічних процесів.
Соціальні кризи виникають при загостренні суперечностей або зіткненні інтересів різних соціальних груп чи утворень, працівників і роботодавців, профспілок і підприємців працівників різних професій, персоналу і менеджерів та ін Часто соціальні кризи є як би продовженням і доповненням криз економічних, хоча можуть виникати і самі по собі, наприклад, з приводу стилю управління, невдоволення умовами праці, відносини екологічних проблем, з патріотичних почуттів.
Особливе положення в групі соціальних криз займає політична криза. Це - криза в політичному устрої суспільства, криза влади, криза реалізації інтересів різних соціальних груп, класів, в управлінні суспільством. Політичні кризи, як правило, стосуються всіх сторін розвитку суспільства і переходять в кризи економічні. Організаційні кризи виявляються як кризи розподілу і інтеграції підрозділів, як відділення адміністративних одиниць, регіонів, філій або дочірніх фірм В організаційному ладі будь-якої соціально-економічної системи можуть загострюватися організаційні відносини. Це проявляється в ділових конфліктах, у виникненні плутанини, безвідповідальності, складності контролю та ін, що буває при надто швидкому зростанні соціально-економічної системи, зміні умов її функціонування і розвитку, помилки при частковій реконструкції організації або організаційної перестрахування, що породжує бюрократичні тенденції. Психологічні кризи також нерідкі в сучасних умовах соціально-економічного розвитку. Це кризи психологічного стану людини. Вони проявляються у вигляді стресу, який набуває масового характеру, у виникненні почуття невпевненості, паніки, страху за майбутнє, невдоволенням роботою, правовою захищеністю і соціальним становищем. Технологічний криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях. Це може бути криза технологічної несумісності продукції або криза відторгнення нових технологічних рішень. У найбільш узагальненому плані такі кризи можуть виглядати кризами науково-технічного прогресу-загострення протиріч між його тенденціями, можливостями, наслідками. За безпосередніх причин виникнення кризи діляться на природні, суспільні та екологічні. Перші викликані природними умовами життя і діяльності людини. До причин таких криз належать землетруси, урагани, пожежі, кліматичні зміни, повені. Все це не може не відбиватися на економіці, психології людини, соціальних та політичних процесах. За певних масштабах такі явища природи породжують кризи. Причиною кризи можуть бути суспільні відносини у всіх видах їх прояви. У сучасних умовах велике значення має розуміння і розпізнавання криз взаємин людини з природою - екологічних. Кризи також можуть бути передбачуваними і раптовими. Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і викликаються об'єктивними причинами нагромадження факторів, пов'язані з виникненням кризи можуть виникнути потреби в реструктуризації виробництва, зміна структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу.
Раптові кризи часто бувають або результатом грубих помилок в управлінні, або яких-небудь природних явищ, або економічної залежності, що сприяє розширенню і поширенню локальних криз. Існують також кризи явні та латентні (приховані). Перші протікають помітно і легко виявляються. Другі є прихованими, протікають відносно непомітно і тому найбільш небезпечні. Вся сукупність можливих криз ділиться також на групи криз, затяжних і короткочасних. Фактор часу в кризових ситуаціях відіграє важливу роль. Затяжні кризи, як правило, проходять болісно і складно. Вони є наслідком невміння управляти кризовими ситуаціями, нерозумінням суті і характеру кризи, його причин і можливих наслідків.
Розглянемо класифікацію за цілями підприємства знаходяться під загрозою у зв'язку з кризою:
Стратегічна криза - загроза потенціалу розвитку підприємства або його втрата;
Криза результатів - загроза цілям, результатами діяльності підприємства або втрата їх;
Криза ліквідності - небезпека втрати ліквідності та \ або виникнення дефіциту бюджету;
Банкрутство - неліквідність та \ або дефіцит бюджету підприємства.
Про кризу стратегій / стратегічному кризі мова йде тоді, коли потенціал розвитку підприємства (інноваційної потенціал), який міг би бути використаний протягом тривалого часу, суттєво пошкоджений, вичерпаний і / або немає можливості створити новий. Причини стратегічного кризи різні, наприклад, це втрачене технологічний розвиток, або відставання від нього, не адекватна мінливих вимог ринку стратегія маркетингу.
Криза результатів / результативний криза, чи ще можливо його назвати оперативний криза, описує стан, при якому підприємство має збитки і через постійне зменшення власного капіталу рухається до ситуації дефіциту балансу / перевищення пасивів над активами. Прикладом причин викликають кризу результатів можуть бути: втрати, як наслідок відсутності потенціалу розвитку підприємства (інноваційного потенціалу), недостатня ефективність оперативних заходів або менеджменту, який не в змозі в достатній мірі використовувати, для підвищення доходів потенціал розвитку підприємства.
При кризу ліквідності через збільшуються збитків підприємству загрожує втрата платоспроможності або платоспроможність вже відсутня. У доповненні до цього підприємства загрожує небезпека дефіциту балансу / перевищення пасивів над активами.
Криза - це об'єктивне явище в соціально-економічній системі. Бажання ефективно управляти економічною системою може виражатися в прагненні розширювати сферу управління, тобто знижувати частина некерованих процесів. Можна допустити, що в майбутньому людина взагалі виключить кризи з розвитку соціально-економічних систем, а зовнішні кризи характеризують лише рівень розвитку людини, брак знань, недосконалість управління.
Таке припущення виглядає логічним. Але вся практика розвитку суспільства та економіки в усі періоди історії свідчить про те, що, незважаючи на «людську природу» криз, їх поки уникати не вдається, тому дуже важливим і актуальним є виявлення симптомів і розпізнавання криз, які починаються.
1.3 Методичні положення діагностики кризового стану
1.3.1 Зміст діагностики банкрутства
Діагностика банкрутства являє собою зміст перших трьох напрямків політики антикризового фінансового управління, в процесі якої послідовно вирішуються такі питання:
1) досліджується фінансовий стан підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку;
2) визначаються масштаби кризового стану підприємства;
3) вивчаються основні фактори, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства.
Дослідження фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку, що викликають загрозу банкрутства, є складовою частиною загального фінансового аналізу. Разом з тим, цей блок фінансового аналізу має певні особливості як по об'єктах, так і за методами його проведення.
Об'єктами спостереження можливого "кризового поля", що реалізує загрозу банкрутства, є в першу чергу показники поточного та перспективного потоку платежів і показники формування чистого грошового потоку по виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.
Рівень поточної загрози банкрутства діагностується за допомогою коефіцієнта абсолютної платоспроможності ("кислотного тесту"). Він дозволяє визначити в якій мірі у рамках обумовленого законодавством місячного терміну може бути задоволені за рахунок наявних високоліквідних активів всі нагальні зобов'язання підприємства. Якщо значення цього коефіцієнта менше одиниці, то поточний стан забезпечення платежів слід розглядати як неблагополучний.
Рівень майбутньої загрози банкрутства діагностується за допомогою двох показників: коефіцієнту поточної платоспроможності і коефіцієнта автономії. Ці показники розглядаються в динаміці за ряд періодів. Стійка тенденція до зниження рівнів цих коефіцієнтів свідчить про "відкладеної загрозу банкрутства", яка може проявитися в майбутньому періоді. Абсолютні значення цих коефіцієнтів можуть показати як швидко "відкладена загроза банкрутства" буде реалізована (чим нижче абсолютне значення цих коефіцієнтів, тим неотвратимее загроза банкрутства підприємства). У літературі часто вказується, що оптимальне значення коефіцієнта поточної платоспроможності складає 0.7, а коефіцієнта автономії - 0.5, однак галузеві особливості та розміри підприємств вносять істотні корективи в ці усереднені нормативи.
Здатність до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства діагностується за допомогою двох показників: коефіцієнту рентабельності капіталу і коефіцієнта оборотності активів. Перший з цих показників дає уявлення про те, якою мірою капітал підприємства здатний генерувати прибуток, тобто формувати додаткові грошові потоки для задоволення зростаючих платіжних зобов'язань. Другий з них показує ступінь швидкості формування цих додаткових грошових потоків, тобто виступає як мультиплікатор формування прибутку підприємства.
Методи інтегральної оцінки загрози банкрутства засновані на комплексному розгляді вищевикладених показників (які при необхідності можуть бути доповнені і іншими).
1.3.2 Використання методів фінансово-економічного аналізу в діагностиці банкрутства
Діагностика кризового стану підприємства включає в себе оцінку таких аспектів як:
- Ліквідність;
- Стійкість;
- Ділова активність;
- Рентабельність.
Ліквідність підприємства - це його здатність перетворювати свої активи в засоби платежу для покриття всіх необхідних короткострокових зобов'язань. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в гроші. Чим менше час, необхідний для переведення даного виду активу в грошову форму, тим вище його ліквідність
Кількісну оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різну ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов'язань. До них відносяться:
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності;
- Коефіцієнт термінової ліквідності;
- Коефіцієнт поточної ліквідності.
Розрахункові формули показників ліквідності та їх економічний зміст зведені в таблицю 1.4.
Фінансова стійкість підприємства - це його надійно гарантована платоспроможність у звичайних умовах господарювання і випадкових змін на ринку.
Умовою і гарантією виживання та розвитку будь-якого підприємства, як бізнес-процесу, є його фінансова стійкість. Якщо підприємство фінансово стійко, то воно в змозі "витримати" несподівані зміни ринкової кон'юнктури і не опинитися на краю банкрутства. Більш того, чим вище його стійкість, тим більше переваг перед іншими підприємствами того самого сектору економіки в отриманні кредитів та залученні інвестицій. Фінансово стійке підприємство своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями з державою, позабюджетними фондами, персоналом, контрагентами. Це сприяє зміцненню його іміджу ("good will") - головної складової нематеріальних активів господарюючого суб'єкта.

Таблиця 1.4 - Показники ліквідності підприємства

Найменування показника	Розрахункова формула	Економічний зміст
1	2	3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності		Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, яку підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості та реалізації інших активів. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2 ... 0,3.
Коефіцієнт термінової ліквідності		Коефіцієнт термінової ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами і характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середньої тривалості обороту дебіторської заборгованості. Теоретичне значення коефіцієнта оцінюється на рівні 0,7 ... 1.
Коефіцієнт поточної ліквідності		Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов'язання з найбільш легко реалізованої частини активів - оборотних коштів. Нормальним значенням цього коефіцієнта вважається 1,5 ... 2,5, але не менше 1.

У ході економічної діагностики фінансової стійкості дають якісну і кількісну її оцінку. Якісна оцінка - це фіксування фінансової стійкості якої фінансової нестійкості аналізованого підприємства. Кількісна - це більш широке поняття.
Одним з напрямків діагностики фінансової стійкості підприємства є зіставлення термінів залучення джерел фінансових ресурсів і термінів їх вкладення в реальні чи фінансові активи. При цьому терміни залучення капіталу повинні бути не менше строків його вкладення в активи (цей принцип називається принципом конгруентності). Згідно так званому «золотому правилу фінансування» стан підприємства вважається стійким, якщо всі необоротні активи та частина оборотних активів забезпечені власним капіталом. Існує також «модифіковане золоте фінансове правило», яке допускає використання довгострокових зобов'язань для фінансування необоротних активів, при цьому загальна сума власного капіталу і довгострокових зобов'язань повинна перевищувати вартість необоротних активів.
Таким чином, для забезпечення фінансової стійкості підприємства його необоротні активи та частина оборотних активів повинні бути сформовані за рахунок довгострокових джерел фінансових ресурсів, що дозволить, з одного боку, звести до мінімуму ризик втратити життєво важливого для підприємства майна, а з іншого боку - забезпечити гнучкість у використанні довгострокових джерел коштів. Необхідно відзначити, що в сучасних умовах українські підприємства довгострокових зобов'язань, як правило, не мають, або ж їх частка вкрай незначна, тому єдиною політикою фінансування, що дозволяє забезпечити високий рівень фінансової стійкості, є консервативна
Важливою характеристикою фінансової стійкості є політика фінансування матеріальних оборотних коштів (запасів).
До «нормальним джерелами формування запасів» (ИФЗ) відносяться: власні оборотні кошти, банківські кредити та позики (довгострокові і короткострокові), кредиторська заборгованість за товарними операціями. У залежності від співвідношення вартості запасів, суми власних оборотних коштів і ИФЗ, можна виділити наступні типи поточної фінансової стійкості підприємства, таблиця 1.5.
Таблиця 1.5 - Типи фінансової стійкості підприємства

Типи поточної фінансової стійкості	Співвідношення запасів, СОС, ИФЗ	Економічний сенс
1	2	3
Абсолютна фінансова стійкість	З <ВОК	Ситуація абсолютної фінансової стійкості не є оптимальною, оскільки в цьому випадку керівництво підприємства не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для фінансування основної діяльності.
Нормальна фінансова стійкість	СОС <З <ИФЗ	Наведене співвідношення відповідає положенню, коли підприємство використовує для покриття запасів різні «нормальні» джерела коштів - власні та залучені. Нормальний тип фінансової стійкості є найбільш бажаним для підприємства
Нестійке фінансове становище	З> ИФЗ	Дане співвідношення відповідає положенню, коли підприємство для покриття частини своїх запасів змушене залучати додаткові джерела коштів, які не є в даному разі «нормальними», тобто обгрунтованими.
Критичне фінансове становище.	З> ИФЗ	Критичне фінансове становище характеризується ситуацією, коли на додаток до попереднього нерівності підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. Дана ситуація означає, що підприємство не може вчасно розплатитися зі своїми кредиторами, а значить, існує висока ймовірність банкрутства.
Коефіцієнт автономії		Характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовно оцінюється на рівні 0,5, що припускає забезпеченість позикових засобів власними, тобто, реалізувавши майно, сформований з власних джерел, підприємство зможе погасити зобов'язання.

Крім структури капіталу, фінансова стійкість підприємства залежить від джерел фінансування необоротних активів. Фінансовий стан підприємства вважається найбільш стійким, якщо всі необоротні активи та частина оборотних фінансуються з власного капіталу (така політика фінансування називається консервативної). Для оцінки рівня фінансової стійкості необхідно визначити суму власних оборотних коштів.
Величина власних оборотних коштів (ВОК) розраховується як різниця між сумою власного капіталу і вартістю необоротних активів і показує частину власного капіталу, яка спрямована на формування оборотних активів.
Аналіз власних оборотних коштів передбачає визначення фактичної суми СОС за аналізовані періоди і виявлення чинників, які вплинули на їх динаміку
Стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки зумовлена ​​значною мірою його діловою активністю, яка залежить від широти ринків збуту продукції, його ділової репутації (іміджу), ступеня виконання плану за основними показниками господарської діяльності, рівня ефективності використання ресурсів (капіталу) і стійкості економічного зростання.
Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, перш за все, у швидкості обороту його засобів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, які в узагальненому вигляді є відношення виручки від реалізації продукції до середньої за період величині засобів або їх джерел. В окремих випадках показники оборотності можуть бути розраховані за станом на початок і кінець періоду оцінки.
Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту багато в чому визначають рівень прибутковості підприємства. Забезпеченість підприємства власними оборотними засобами оцінюється за допомогою наступних показників, які зведені в таблицю 1.6.

Таблиця 1.6 - Показники забезпеченості підприємства власними оборотними засобами

Показник	Розрахункова формула	Економічний сенс
1	2	3
Коефіціенти маневреності, Км		Коефіцієнт маневреності показує частку власних коштів, вкладених в оборотні актіви.его значення повинно бути не менше 0,2, що дозволить забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами, Ксос		Дозволяє оцінити частку поточних активів, сформованих з власних джерел. Мінімально допустимим рівнем цього показника вважається 0,1, тобто не менше 10% поточних активів має бути профінансовано з власного капіталу.
Коефіцієнт забезпеченості обороту власними оборотними засобами, Ко.о		Зростання обсягу реалізації призводить до збільшення поточних фінансових потреб підприємства для підтримання достатнього рівня фінансової стійкості близько 11-17% обсягу реалізації повинно бути забезпечено власними оборотними засобами.
Коефіцієнт загальної оборотності активів		Відбиває швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва та обігу, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів:
Коефіцієнт оборотності запасів		Відбиває число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів пов'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи і тим стійкіше фінансове становище підприємства
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		Показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		Показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємства, зниження - зростання покупок у кредит.
Тривалість операційного циклу		Період часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції.
Тривалість фінансового циклу		Період, протягом якого грошові кошти відвернені з обороту, тобто період між оплатою кредиторської заборгованості та погашенням дебіторської

1.3.3. Основні криза-прогнозні методики та їх застосування
Банкрутство (фінансовий крах, руйнування) - це визнана арбітражним судом або оголошена боржником його нездатність у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та щодо сплати інших обов'язкових платежів.
Основна ознака банкрутства - нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців з дня настання термінів платежів. Після закінчення цього терміну кредитори одержують право на звернення до арбітражного суду про визнання підприємства-боржника банкрутом.
Ознаки банкрутства можна розділити на дві групи: До першої групи належать показники, які свідчать про можливі фінансові труднощі та ймовірності банкрутства в недалекому майбутньому: спад виробництва, скорочення обсягів продажів, хронічна збитковість, наявність безнадійної кредиторської та дебіторської заборгованості; низькі значення коефіцієнтів ліквідності і стійка тенденція до їх подальшого зниження; дефіцит власного капіталу; зростання частки залученого капіталу вобще його сумі до небезпечної межі; несприятливі зміни у портфелі замовлень; падіння ринкової вартості акцій підприємства; зниження виробничого потенціалу. Друга група включає в себе показники, негативні значення яких лише про можливість різкого погіршення фінансового стану вмайбутньому у разі незастосування діючих заходів: зайва залежність підприємства від певного конкретного проекту, ... типу обладнання, ринку збуту, втрата ключових контрагентів або досвідчених працівників апарату управління; вимушені простої , неритмічна робота; неефективні довгострокові угоди; дефіцит капітальних вкладень.
Досить часто для оцінки ймовірності банкрутства та рівня кредитоспроможності підприємства використовуються інтегральні факторні моделі Е. Альтмана, Ліса, Таффлера, і інших, розроблені за допомогою багатовимірного мультіплікаторной аналізу.
Розглянемо інтегральні моделі оцінки ймовірності банкрутства:
1 Модель Е. Альтмана (1968р) має вигляд:
Z = 1,2 X1 +1,4 X2 +3,3 X3 +0,6 X4 +1,0 X5, (1.4)
гдеХ1 - оборотний капітал / сума активів;
Х2 - нерозподілений прибуток / сума активів;
Х3 - операційний прибуток / сума активів;
Х4 - ринкова вартість акцій / позиковий капітал;
Х5 - обсяг продажів / сума активів.
Граничне значення показника 2,675
2 Модель Е. Альтмана (1983р)
Z = 0,717 X1 +0,847 X2 +3,107 X3 +0,42 X4 +0,995 X5, (1.5)
де всі складові аналогічні попередній моделі,
крім Х4 - балансова вартість акцій / позиковий капітал.
Граничне значення 1,23
3 Модель Лисиця (1972р)
L = 0,063 X1 +0,092 X2 +0,057 X3 +0,001 X4, (1.6)
де Х1 - оборотній капітал / сума активів;
Х2 - валовий прибуток / сума активів;
Х3 - нерозподілений прибуток / сума активів;
Х4 - власний капітал / сума активів
Граничне значення показника 0,037
4 Модель Тафлера (1997 р)
Т = 0,53 Х1 +0,13 Х2 +0,18 Х3 +0,16 Х4, (1.7)
де Х1 - прибуток від реалізації / короткострокові зобов'язання;
Х2 - оборотні активи / сума зобов'язань;
Х3 - короткострокові зобов'язання / сума активів;
Х4 - прибуток / сума активів
Граничне значення 0,2
5 R - модель
R = 8,38 X1 +1,0 X2 +0,054 X3 +0,63 X4, (1.8)
де Х1 - оборотний капітал / сума активів;
Х2 - чистий прибуток / власний капітал;
Х3 - виручка від реалізації / сума активів;
Х4 - чистий прибуток / сукупні витрати.
Граничне значення показника 0,32
6 Французька модель
F = - 0,16 X1-0, 22X2 +0,87 X3 +0,1 X4-0, 24X5, (1.9)
де Х1 - сума дебіторської заборгованості і грошових коштів / сума активів;
Х2 - постійний капітал / сума активів;
Х3 - фінансові витрати / чиста виручка від реалізації;
Х4 - витрати на персонал / чистий прибуток;
Х5 - валовий прибуток / позиковий капітал
Граничне значення показника -0,068
Однак необхідно відзначити, що використання моделі Альтмана та інших подібних моделей, вимагає великої обережності. Тестування підприємств за цією моделлю показало, що вона не зовсім підходить для оцінки ризику банкрутства вітчизняних суб'єктів господарювання, так як не враховує специфіку структури капіталу в різних галузях. Крім того, в більшості випадків не вистачає показників ринкової вартості власного капіталу.
За моделлю Альтмана неплатоспроможні підприємства, які мають високий рівень четвертого показника (власний капітал / позиковий капітал), одержують занадто високу оцінку, яка не відповідає дійсності. У зв'язку з недосконалістю діючої методики переоцінки основних фондів, коли старим зношеним фондам надають таке ж значення, як і новим, необгрунтовано збільшується частина власного капіталу за рахунок переоцінки. У підсумку виходить нереальне співвідношення власного і позикового капіталу. Тому моделі, що містять даний показник, можуть створювати неправильне уявлення про реальний стан підприємства.
Для посилення прогнозних можливостей моделей Альтмана часто використовують РАS - коефіцієнт, який дає можливість простежити діяльність підприємства протягом певного часу. Цей коефіцієнт відображає відносний рівень діяльності фірми, який визначається на базі Z - коефіцієнта і виражається у відсотках. Такий підхід забезпечує об'єднання основних характеристик діяльності підприємства в одну систему, яка відкриває додаткові можливості управління ними.
Заслуговує на увагу такий експертний метод оцінки ймовірності банкрутства, як методика Аргенті. Згідно з якою дослідження фінансового стану починається з формування таких припущень:
1) вже відбуваються процеси, які призводять до банкрутства;
2) кризові процеси зажадають для свого завершення кілька років;
3) кризові процеси будуть відбуватися не всі одночасно, а їх можна розділити на певні стадії.
Рахунок Аргенті (А-рахунок)
Недоліки - виявляються хронічні недоліки в діяльності підприємства, які супроводжують його діяльність протягом тривалого періоду. - 10 балів.
Помилки - описуються всі можливі ризики (помилки), котрі можуть призвести до банкрутства. - 25баллов.
Симптоми - фіксуються всі кризові прояви недоліків і помилок у діяльності підприємства. - 25баллов.
Чим вище значення показника Аргенті, тим імовірніше є настання банкрутства підприємства в найближчому майбутньому.
За результатами аналізу необхідно розробити програму і скласти бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства для запобігання банкрутства і виведення підприємства з небезпечної зони за допомогою комплексного використання зовнішніх і внутрішніх резервів.
Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу, здатної в перспективі призвести до неплатоспроможності, для прибутково працюючого підприємства використовується коефіцієнт Бівера. Цей коефіцієнт характеризує здатність підприємства генерувати приплив грошових коштів у достатньому обсязі, для погашення зобов'язань і становить ставлення припливу грошових коштів до загальної суми заборгованості:
(1.10)
Відповідно до «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства», затвердженими наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 р. № 10, якщо значення цього показника протягом тривалого часу (1, 5-2 року) не перевищує 0,2, це свідчить про формування незадовільної структури балансу. Рекомендоване значення коефіцієнта Бівера за міжнародними стандартами знаходиться в інтервалі 0,17 ... 0,4.

2ДІАГНОСТІКА Кризовий стан ШАХТИ «ШАХТАРСЬКА ГЛИБОКА»
.

2.1 Характеристика підприємства

Шахта «Шахтарська Глибока» здана в експлуатацію в 1987 році На 1.01.2004 р. установлена ​​виробнича потужність - 642,2 тис. тонн на рік.

Шахта розташована на території м. Шахтеска Донецької області. В адміністративному відношенні підпорядкована ДП «Шахтарськантрацит».
В геологічній будові шахтного поля приймають участь осадові породи середнього карбону, представлені почтом Смолянинівскі.
Шахта розробляє два пласти: h7 «Кащеевскій» і h8 «Фомінський».
Пласт h8 - один з витриманих у районі та інтенсивно розробляється. Будова його змінюється від простого до складного двухпачечного з корисною потужністю 0,85 - 1,29 м і виймальної 1,10 - 1,50 м.
Пласт h7 розташований по нормалі в 128 м нижче пласта h8, щодо витриманий. Для пласта характерно складне многопачечное будову. Розділяють породні прошарки представлені сланцями глинистими та вуглиста, кількість внутріпластового прошарку становить від одного до п'яти, потужність їх 0,03 - 0,5 м . Потужність пласта становить 0,73 - 1,03 корисна і 0,79 -1,4 виймаємо.
Вугільні пласти h7 і h8 характеризуються низькою природного метаноносностью, величина якої змінюється в межах 4,2 - 7,8 м3 / т с.б.м. по пласту h8 і 1,2 - 4,0 м3 / т с. б. м. по пласту h7. Усі пласти і пісковики віднесені до не викидонебезпечних. Вугілля пластів не схильний до самозаймання.
На шахті прийнята стовпова система розробки - довгими стовпами по простяганню.
У таблиці 1.7 наведена попередня оцінка динаміки фінансового стану шахти «Шахтарська Глибока», яка здійснена шляхом аналізу збалансованості темпів зміни прибутку, виручки від реалізації продукції і сукупних активів (валюти балансу). Оптимальним є наступне співвідношення
ТР. П> ТР. В> ТР. А, (1.10)
де ТР. П - темпи зростання чистого прибутку;
ТР. В - темпи зростання виручки від реалізації продукції;
ТР. А - темпи зростання сукупних активів.
Виконання цього співвідношення означає, що у звітному періоді використання фінансових ресурсів було більш ефективним в порівнянні з попереднім періодом: спостерігалося зростання рентабельності активів і продажів, а також прискорення оборотності активів.
Наступним етапом оцінки є зіставлення темпів росту власного капіталу з темпами зростання сукупних активів. Перевищення темпів росту власного капіталу дозволяє зробити висновок про збільшення його питомої ваги у валюті балансу, тобто про зміцнення фінансової стійкості підприємства.
Таблиця 2.1 - Оцінка темпів зростання виручки, прибутку, власного капіталу і сукупних активів

Показник, тис. грн.	2004р.	2005р	2006р	Темп зростання 2005 до 2004рр,%	Темп зростання 2006 до 2005рр,%
1	2	3	4	5	6
Чистий прибуток (збиток)	4671	-6172	-8172	-132,1	132,4
Виручка від реалізації продукції	73446	74925	82687	102,0	110,4
Власний капітал	420936	406268	392108	96,5	96,5
Сукупні активи	572922	573305	100,0	609380	106,3

Провівши оцінку темпів зростання виручки, прибутку, власного капіталу і сукупних активів, бачимо, що оптимальне співвідношення показників не виконано, підприємство несе збитки
Темпи росту власного капіталу менше темпів зростання сукупних активів, це дозволяє зробити висновок про зменшення його питомої ваги валюті балансу, тобто про ослаблення фінансової стійкості підприємства.
Темпи зростання виручки в 2006 р. вище темпів зростання сукупних активів, що засвідчує про незначне прискорення оборотності.
2.2 Аналіз формування фінансових результатів діяльності підприємства
Стабільність економіко-фінансового стану підприємства багато в чому визначається його фінансовими результатами. Тому оцінку фінансових результатів почнемо з аналізу динаміки та структури доходів і витрат, що дає можливість отримати найбільш загальне уявлення про фактори, які вплинули на їх формування. Динаміка показників прибутку підприємства оформлена у вигляді горизонтального і вертикального аналізу, в таблицях 2.2 - 2.6
За даними горизонтального та вертикального аналізу доходів підприємства, представленим в таблицях 2.2-2.6, можна зробити висновок, що загальна сума доходів підприємства за звітний період збільшилася на 33462 і склало 167478тис.грн .. Причинами цього позитивного результату є підвищення виручки від реалізації на 7762, при цьому, питома вага виручки в загальному числі доходів за минулий період склав 55,9%, а в звітному - 49,4%. Інші операційні доходи збільшилися на 18483 і їх питома вага в загальній сумі доходів виріс на 3,3% і склав 71 150 (в минулому періоді 52667). Значна питома вага інших операційних доходів пояснюється отриманням держпідтримки на покриття витрат за собівартістю .. Доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи по колишньому рівні нулю. Зросла сума доходів від звичайної діяльності та їх питома вага збільшилася на 3,2%. Загальна сума доходів зросла на 25% і склала 167478тис.грн, в порівнянні з минулим роком 134016тис.грн. негативним чинником є ​​зниження питомої ваги виручки від реалізації. Однак у порівнянні з попереднім 2005 звітним роком, ситуація в 2006 звітному році помітно покращилася за всіма статтями доходів.
Таблиця 2.2 - Горизонтальний аналіз доходів підприємства за 2004-2006рр., Тис. грн.

Показник	Сума тис.грн			Відхилення
				2005 до 2004рр		2006 до 2005рр
	2004р.	2005р.	2006р.	тис.грн	темп зростання,%	тис.грн	темп зростання,%
1	2	3	4	5	6	7	8
Виручка від реалізації продукції	73446	74925	82687	1479	102,01	7762	110,36
Інші операційні доходи	55322	52667	71150	-2655	95,20	18483	135,09
Інші доходи від звичайної діяльності	7234	6424	13641	-810	88,80	7217	212,34
Усього доходів	136002	134016	167478	-1986	98,54	33462	124,97

Таблиця 2.3 - Вертикальний аналіз доходів підприємства за 2004-2006рр., Тис. грн.

Показник	Питома вага,%			Зміни в структурі,%
	2004р	2005р	2006р	2005 до 2004р	2006 до 2005р
1	2	3	4	5	6
Виручка від реалізації продукції	54	55,9	49,4	1,9	-6,5
Інші операційні доходи	40,7	39,2	42,5	-1,5	3,3
Інші доходи від звичайної діяльності	5,3	4,9	8,1	-0,4	3,2
Усього доходів	100	100	100	0	0

Таблиця 2.4 - Горизонтальний аналіз витрат підприємства за 2004-2006рр., Тис. грн

Показник	Сума тис.грн				Відхилення
					2005 до 2004рр		2006 до 2005рр
	2004р.	2005р.	2006р.	тис. грн		темп зростання,%	тис. грн	темп зростання,%
1	2	3	4	5		6	7	8
Податок на додану вартість	11427	9246	12336	-2181		80,91	3090	133,42
Собівартість реалізованої продукції	84626	98920	115331	14294		116,89	16411	116,59
Адміністративні витрати	4614	6927	8342	2313		150,13	1415	120,43
Витрати на збут	590	737	1102	147		124,92	365	149,53
Інші операційні витрати	26162	16256	27779	-9906		62,14	11523	170,88
Фінансові витрати	923	1396	1531	473		151,25	135	109,67
Інші витрати	2989	1037	3460	-1952		34,69	2423	333,65
Податок на прибуток	0	5669	8867	5669		0,00	3198	156,41
Всього витрат і відрахувань	131331	140188	178748	8857		106,74	38560	127,51

Таблиця 2.5 - Вертикальний аналіз витрат підприємства за 2004-2006рр., Тис. грн.

Показник	Питома вага,%			Зміни в структурі,%
	2004р	2005р	2006р		2005 до 2004р	2006 до 2005р
1	2	3	4		5	6
Податок на додану вартість	8,7	6,6	6,9		-2,1	0,3
Собівартість реалізованої продукції	64,4	70,6	64,5		6,2	-6,1
Адміністративні витрати	3,5	4,9	4,7		1,4	-0,2
Витрати на збут	0,5	0,6	0,6		0,1	0
Інші операційні витрати	19,9	11,6	15,5		-8,3	3,9
Фінансові витрати	0,7	1	0,9		0,3	-0,1
Інші витрати	2,3	0,7	1,9		-1,6	1,2
Податок на прибуток	0	4	5		4	1
Всього витрат і відрахувань	100	100	100		0	0

За підсумками 2005р. загальна сума витрат зросла на 8857 тис.грн. і склала 140188тис.грн .. Це негативне явище відбулося в основному за рахунок собівартості реалізованої продукції. Показник собівартості в структурі витрат становить 70,6% і значно впливає на зростання витрат. Також збільшилися адміністративні витрати, витрати на збут, фінансові витрати, податок на прибуток. Позитивний вплив надали такі чинники: податок на додану вартість, знизився на 2181 тис.грн. і на 2.1% у загальній структурі витрат; інші операційні витрати знизилися на 9906 тис.грн.8.3%, інші витрати знизилися на 1952тис.грн. 1,6%.
У 2006р. витрати підприємства вище на 38560тис.грн., ніж витрати за базисний, при цьому спостерігається закономірне в умовах збільшення обсягу видобутку, збільшення собівартості реалізованої продукції і податок на додану вартість. Значне зростання спостерігається по адміністративних та інших операційних витрат. Також варто відзначити збільшення фінансових витрат і витрат від іншої звичайної діяльності. Сума податку на прибуток зросла на 3198 тис.грн .. Враховуючи наявність збитків до оподаткування нарахування податку на прибуток свідчить про неефективне податковому менеджменті шахти.
Таблиця 2.6 - Аналіз динаміки фінансових результатів підприємства за 2004-2006рр., Тис грн.

Показник	2004	2005	2006р	Відхилення 2005р до 2004р		Відхилення 2006р до 2005р
				тис. грн.	темп зростання,%	тис. грн.	темп зростання,%
1	2	3	4	5	6	7	8
Валовий прибуток (збиток)	-22607	-33241	-44980	-10634	147	-11739	135,3
Прибуток (збиток) від операційної діяльності	1349	-4494	-11053	-5843	-333	-6559	246
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	4671	-503	-2403	-5174	-110,7	-1900	477,7
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності	4671	-6172	-11270	-10843	132,1	-5098	182,6
Чистий прибуток (збиток)	4671	-6172	-8172	-10843	132,1	-2000	132,4

Протягом всього періоду відбувається зниження фінансових результатів, незважаючи на те, що обсяг видобутку та реалізації вугільної продукції зростає. Це пояснюється підвищенням собівартості однієї тонни вугільної продукції, внаслідок підвищення цін на допоміжні матеріали і підвищення оплати праці. У той же час ціна практично не змінювалася, що не дозволяє підприємству покрити навіть витрати пов'язані з виробництвом вугільної продукції. У результаті валові збитки в 2005р збільшилися на 10634тис.грн., А в 2006 ще на 11739 тис.грн.
За результатами операційної діяльності простежується аналогічна динаміка. Якщо в 2004 році шахта отримувала прибуток, то в 2005 і 2006 роках збитки. До факторів, які негативно вплинули на на збитковість операційної діяльності, крім зростання валових збитків, можна віднести збільшення адміністративних та інших операційних витрат. Чистий збиток на початок 2005р збільшився на 10843 тис.грн., На початок 2006р збитки зросли ще на 2000 тис.грн ..
Наявність валових збитків викликано високими загальновиробничих витрат у складі собівартості реалізованої продукції. При досягнутому обсязі видобутку і сформованому рівні цін немає можливості покрити постійні витрати і забезпечити валовий прибуток.
2.3 Експрес-діагностика фінансового стану підприємства на основі горизонтального і вертикального аналізу балансу
Експрес-оцінка фінансового стану підприємства проводиться на підставі горизонтального (динамічного) і вертикального (структурного) аналізу балансу. У ході аналізу балансу підприємства необхідно відобразити абсолютні зміни у майні підприємства та джерела його формування, зробити висновки про поліпшення або погіршення структури активів і пасивів.

Таблиця 2.7 - Горизонтальний аналіз активів підприємства, тис. грн.

Показник	2004	2005р	2006р	Зміни до 2004р		Зміни до 2005р
	сума	сума	сума	в абсолютних величинах	темп зростання,%	в абсолютних величинах	темп зростання,%
1	2	3	4	5	6	7	8
1 Необоротні активи	550229	530493	548036	-19736	96,41	17543	103,3
У т.ч. основні засоби	519827	495661	503211	-24166	95,35	7550	101,5
2 Оборотні активи	22693	42812	61344	20119	188,66	18532	143,3
2.1 товароматеріальних запаси	3924	2511	5145	-1413	63,99	2634	204,8
в т.ч.:
-Виробничі запаси	1525	1033	1209	-492	67,74	176	117
НЗВ	1196	1259	2729	63	105,27	1470	216,7
- Готова продукція	1203	191	1320	-1012	15,88	1129	691
2.2Дебіторская заборгованість	11699	32603	47568	20904	278,68	14965	145,9
2.3Денежние активи	135	3	58	-132	2,22	55	1933
2.4Прочіе оборотні активи	21893	5997	6150	-15896	27,39	153	102,5
Баланс	572922	573305	609380	383	100,07	36075	106,3

Таблиця 2.8 - Вертикальний аналіз активів підприємства, тис.грн.

Показник	2004	2005	2006	Зміни в структурі 2005р до 2004р	Зміни в структурі 2006р до 2005р
	питома вага,%	питома вага,%	питома вага,%
1	2	3	4	5	6
1 Необоротні активи	96,04	92,5	89,9	-3,54	-2,6
У т.ч. основні засоби	90,73	86,4	82,6	-4,33	-3,8
2 Оборотні активи	3,96	7,5	10,1	3,54	2,6
2.1 товароматеріальних запаси	0,68	0,4	0,8	-0,28	0,4
в т.ч.:				0,00
- Виробничі запаси	0,27	0,2	0,2	-0,07	---
- Незавершене виробництво	0,21	0,2	0,4	-0,01	0,2
- Готова продукція	0,21	0,03	0,2	-0,18	0,17
2.2 Дебіторська заборгованість	2,04	5,7	7,8	3,66	2,1
2.3 Грошові активи	0,02	0,0005	0,009	-0,02	0,0085
2.4 Інші оборотні активи	3,82	1	1	-2,82	----
Баланс	100,00	100	100	0,00	----

Валюта балансу збільшилася, що викликано збільшенням як необоротних, так і оборотних активів. При цьому зростання необоротних активів на 17543 тис.грн, стався внаслідок збільшення вартості основних засобів (придбання нового технологічного обладнання) і збільшення масштабів освоєння нових лав, що свідчить про плани керівництва підприємства розширити обсяг виробництва в майбутньому періоді. Такі зміни слід розцінювати як позитивні, тому що вони означають підвищення виробничого потенціалу підприємства.
Питома вага оборотних активів вкрай незначітен, що властиво для вугледобувної промисловості, де відсутні запаси основних матеріалів і вкрай незначно незавершене виробництво. Потрібно відзначити значну суму і висока питома вага дебіторської заборгованості. Цей факт у поєднанні з незначною сумою грошових коштів говорить про проблеми, пов'язані зі своєчасністю розрахунків за відвантажену вугільну продукцію.
Зростання дебіторської заборгованості викликаний збільшенням тривалості відстрочки платежів деяких дебіторів.
За підсумками аналізу динаміки та структури джерел фінансових ресурсів підприємства, представленого в таблиці 2.9, спостерігається негативне явище у вигляді зменшення власного капіталу з-за зменшення іншого додаткового капіталу і зростання збитків.
Сума кредиторської заборгованості незначно знизилася (можливо знизився обсяг закупівель, або зменшився термін періоду кредитування, який надаю постачальники). Темпи зростання позикових коштів перевищили темпи росту власного капіталу, що призвело до скорочення частки власного капіталу з 71% до 65%, це свідчить про слабку фінансової стійкості підприємства, оскільки питома вага власного капіталу невисокий і його сума зменшується, причому причиною зменшення є збиткова діяльність підприємства.
Таблиця 2.9 - Горизонтальний аналіз джерел фінансових ресурсів підприємства, тис. грн.

Показник	Сума, тис.грн			Зміни до 2004р		Зміни до 2005р
	2004р	2005р	2006р	в абсолютних величинах	темпи зростання,%	в абсолютних величинах	темпи зростання,%
1	2	3	4	5	6	7	8
1Собственний капітал	420936	406268	392108	-14668	96,52	-14160	96,5
в тому числі
- Статутний капітал	93766	89672	89672	-4094	95,63	----	100
-Інший додатковий капітал	476001	444542	438554	-31459	93,39	-5988	98,6
- Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-148831	-127946	-136118	20885	85,97	-8172	106,4
2Обеспеченія майбутніх витрат і платежів	24626	24808	39550	182	100,74	14742	159,4
3Долгосрочние зобов'язання	521	260	18966	-261	49,90	18706	7294

1	2	3	4	5	6	7	8
4Текущіе зобов'язання, в тому числі:	126839	141969	158756	15130	111,93	16787	111,8
-Короткострокові кредити банків	5176	7950	11640	2774	153,59	3690	146,4
-Кредиторська заборгованість	39274	35513	35172	-3761	90,42	-341	99
Баланс	572922	573305	609380	383	100,07	36075	106,3

Продовження таблиці 2.9

Показник	Питома вага,%			Зміни в структурі к,%
	2004р	2005р	2006р	2004р	2005р
1	2	3	4	5	6
1Собственний капітал	73,47	70,8	64,3	-2,67	-6,5
в тому числі				0,00
- Статутний капітал	16,37	15,6	14,7	-0,77	-0,9
-Інший додатковий капітал	83,08	77,5	71,9	-5,58	-5,6
- Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-25,98	22,3	22,3	48,28	0
2Обеспеченія майбутніх витрат і платежів	4,30	4,3	6,5	0,00	2,2
3Долгосрочние зобов'язання	0,09	0,1	3,1	0,01	3
4Текущіе зобов'язання, в тому числі:	22,14	24,7	26,1	2,56	1,4
-Короткострокові кредити банків	0,90	1,5	1,9	0,60	0,4
-Кредиторська заборгованість	6,86	6,2	5,7	-0,66	-0,5
Баланс	100,00	100	100	0,00	0

Таблиця 2.10 - Вертикальний аналіз джерел фінансових ресурсів підприємства

2.3.1 Оцінка ліквідності та фінансової стабільності.
Попередня оцінка ліквідності підприємства виконується на основі аналізу ліквідності балансу. Під ліквідністю балансу розуміється ступінь забезпеченості зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти платежу відповідає терміну погашення обязательств.Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташовані в порядку зростання термінів
Для визначення ліквідності балансу зіставляються підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається ліквідним, якщо мають місце співвідношення:
А 1 П 1,
А 2 П 2,
А 3 П 3,
А 4 П 4.

Актив На початок року На кінець року Пасив На початок року На кінець року Платіжний надлишок або недолік У% до величини групи по пасиву на початок року на кінець року на початок року на кінець року 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 А1 135 3 П1 78106 86371 -77971 -86368 0,17 0,0035 А2 17834 38600 П2 48733 55598 -30899 -16998 36,6 69,4 А3 3924 2511 П3 25147 25068 -21223 -22557 15,6 10 А4 550229 530493 П4 420136 404570 145659 125923 130.9 131,1 Баланс 572122 571607 Баланс 572122 571607

Таблиця 2.11 - Аналіз ліквідності балансу за 2005р., Тис.грн ..
На кінець 2004р маємо:
3 <86371
38600 <55598
2511 <25068
530493> 404570

Актив На початок року На кінець року Пасив На початок року На кінець року Платіжний надлишок або недолік У% до величини групи по пасиву на початок року на кінець року на початок року на кінець року А1 3 58 П1 86371 87380 -86368 -87322 0,0035 0,066 А2 38600 53718 П2 55598 71516 -16998 -17798 69,4 75,1 А3 2511 5258 П3 25068 58376 -22557 -53118 10 9 А4 530493 548036 П4 404570 389798 125923 158238 131,1 140,6 Баланс 571607 607070 Баланс 571607 607070