Цивільне право 2

Сторони вправі самостійно на свій розсуд встановлювати будь-які умови договору: обсяги і порядок поставки товару, його вартість, порядок оплати, терміни виконання прийнятих зобов'язань.
3. Відповідальність за ушкодження здоров'я або заподіяння смерті гр-ну
На боці боржника може бути будь-який суб'єкт права, який своїми протиправними діями чи бездіяльністю заподіяв фізичній особі каліцтво або інше ушкодження здоров'я. заподіяння каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, спочатку визначається відсоток втрати професійної або загальної працездатності, група інвалідності, після чого призначаються пенсія або допомога або інші виплати. Відповідно до норм ЦК, потерпілому відшкодовується тільки заробіток (доходи), втрачений ним внаслідок втрати або зниження працездатності. У разі заподіяння смерті громадянинові внаслідок тяжкого каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, право на відшкодування шкоди мають: а) непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого Ь) дитина померлого, яка народилася після його смерті; с) один з батьків, чоловік або інший член сім'ї померлого , незалежно від працездатності, який не працює і зайнятий доглядом за які були на утриманні померлого дітей, братами і сестрами, Розмір відшкодування цим особам визначається в кожному конкретному випадку залежно від того, яка частина заробітку померлого припадала за його життя на кожного утриманця. У разі смерті потерпілого відшкодуванню підлягають також необхідні витрати на поховання, з урахуванням соціального статусу померлого та місцевих звичаїв. Ці витрати відшкодовуються особі, що несла їх при похованні померлого (ч.4 ст.1419 ЦК). Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або пов'язаного зі смертю особи, здійснюється у вигляді щомісячних платежів.

Білет № 6
1. Порядок, умова і правові наслідки визнання гр-на безвес-но отсут. І оголошення померлим
Фізична особа може бути визнана безвісно відсутнім в разі його відсутності в місці його проживання і закінчення не менше одного року з дня одержання останніх відомостей про місце його перебування. Особа визнається безвісно відсутнім судовою інстанцією за заявою зацікавленої особи. Особа може бути оголошено рішенням судової інстанції померлим, якщо в місці його проживання немає відомостей про місце його перебування протягом трьох років, а якщо він пропав без вісті за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Військовослужбовець або інша особа, що зникли без вісті в зв'язку з військовими діями, можуть бути оголошені померлими не раніше ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій.
При необхідності постійного управління майном особи, визнаної безвісно відсутньою, судова інстанція призначає керуючого, з яким орган опіки та піклування укладає договір довірчого управління. На вимогу зацікавлених осіб судова інстанція може призначити керуючого і до закінчення одного року з дня одержання останніх відомостей про місце перебування безвісно відсутнього. У разі явки особи, визнаного безвісно відсутнім, або появи відомостей про місце його перебування судова інстанція за заявою зацікавленої особи скасовує рішення про визнання його безвісно відсутнім і скасовує при необхідності довірче управління його майном. Особа, визнана безвісно відсутнім, може зажадати від довірчого управителя відшкодування збитків, заподіяних неналежним управлінням його майном. У разі з'явлення або виявлення місця перебування особи, оголошеного померлим, судова інстанція скасовує рішення про оголошення її померлою. Незалежно від часу своєї явки особа, оголошене померлим, може зажадати від будь-якого іншого особи повернення збереженого майна, яке безоплатно перейшло до цієї особи після оголошення її померлою.
2. Припинення зобов'язань заліком зустрічної вимоги
Заліком визнається взаємне погашення обов'язки і зустрічного, безумовного, і однорідної вимоги, що підлягає виконанню. Залік вимог може проводитися і в разі, коли термін задоволення вимог не настав, проте володарі прав щодо них згодні здійснити залік. Залік вимог проводиться шляхом подання заяви іншій стороні. Заява недійсне, якщо воно містить умови і терміни виконання. У разі заліку нерівноцінних вимог припиняється лише повністю покрите вимогу. У випадку, коли особа має декілька вимог, які можуть погашатися заліком, сторона, що звернулася за заліком, може сама визначити зачитуємо вимоги. Якщо зачитуємо вимоги не визначені в заяві про залік або інша сторона негайно представила свої заперечення, застосовуються правила про черговість платежів.
3. Договір довірчого управління
За договором довірчого управління одна сторона (засновник управління) передає майно в довірче управління іншій стороні (довірчому керуючому), а довірчий управитель зобов'язується управляти майном в інтересах засновника управління. У договорі може бути призначене як вигодонабувача третя особа, яка може пред'являти свої претензії до довірчого керуючого. Даний догів. Відноситься до числа реальних дог., Відплатним, безоплатним, сінай., Сторони-3 учасника засновник, довірчий керуючий і вигодонабувач. Засновником виступає власник майна, як одноосібний так і подружжя на праві спільної сумісної власності. Довірить-им управ-щим може бути як фіз. Так і юр. л. Здійс-е предприним. Діяльністю. Вигопріобреталем може бути як фіз. Так і юр. л. Винятком явл. Сам довірить. Управляюще. Який у будь-якій ситуації не може бути вигопріобретателем за таким договором. Предметом дог. Явл. Здійснення дов. Управ. Дій з управління зазначеним майном в інтерасах засновника довірить-го управління або вигопріобретателя. Форма письмова. Довірчий керуючий зобов'язаний розпоряджатися довіреної йому власністю від свого імені, але на ризик і за рахунок доверітеля.Доверітельний керуючий відповідає перед засновником управління за незручності, втрати і збитки, заподіяні внаслідок змішування власності двох осіб.
Довірчий керуючий може розпоряджатися нерухомістю лише у випадках, передбачених законом або договором довірчого управління.

Білет № 7
1. Визнання физ.л. обмежено дієздатним чи недієздатним
Фізична особа, яка внаслідок психічного розладу (душевної хвороби або недоумства) не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнано судовою інстанцією недієздатним. Над ним встановлюється опіка. Від імені фізичної особи, визнаного недієздатним, угоди робить його опікун. Якщо підстави, в силу яких фізична особа було визнано недієздатним, відпали, судова інстанція визнає його дієздатним. На підставі судового рішення скасовується встановлена ​​над ним опіка. Фізична особа, яка внаслідок зловживання алкоголем або вживання наркотиків та інших психотропних речовин погіршує матеріальне становище своєї родини, може бути обмежене судовою інстанцією в дієздатності. Над ним встановлюється піклування. Особа, зазначена у частині (1), мають право укладати угоди про розпорядження майном, одержувати заробітну плату, пенсію або інші доходи та розпоряджатися ними лише за згодою піклувальника. Якщо підстави, в силу яких фізична особа була обмежена у дієздатності, відпали, судова інстанція скасовує обмеження дієздатності цієї особи. На підставі судового рішення скасовується встановлене над ним опікування.
2. Підстави (способи) припинення зобов'язань (загальна хар-ра)
Припинення зобов'язань це припинення ПиО к-які пов'язують боржника і кредитора під впливом певних юрид. Фактів, к-які явл. Підставою припинення зобов'язань. Підставою явл. Виконання (Виконання припиняє зобов'язання лише в разі його належного осуществления.Обязательство припиняється також у разі, коли кредитор погоджується на інше виконання замість належного (відступне).), Залік вимоги (Заліком визнається взаємне погашення обов'язки і зустрічного, безумовного, ліквідного та однорідної вимоги, що підлягає виконанню. Залік вимог може проводитися і в разі, коли термін задоволення вимог не настав, проте володарі прав щодо них згодні здійснити залік. Залік вимог проводиться шляхом подання заяви іншій стороні. Заява недійсне, якщо воно містить умови і терміни виконання. ), внесення боргу у депозит (коли кредитор є прострочив або коли боржнику із причин, які не можуть обов'язковими йому в провину, не відомі особистість або місце проживання кредитора, боржник може внести гроші, цінні папери або інші документи і ювелірні вироби в депозит банку або нотаріуса. Внесення боргу в депозит припиняє зобов'язання боржника, хоча б і у випадку, коли майно або його еквівалент не можуть бути передані кредитору. З моменту внесення боргу в депозит ризики переходять на кредитора і боржник не зобов'язаний сплачувати відсотки і неустойку або відшкодовувати упущену вигоду. ), збіг боржника і кредит в одній особі, прощення боргу, неможливість виконання, смерть фіз. І ліквідація юр.л. новація.
3. Договір франчайзингу
За договором франчайзингу, що є договором послідовного виконання, самостійні підприємства (франчайзер і франчайзі) зобов'язуються взаємно сприяти реалізації речей і послуг шляхом здійснення певних поставок кожним з них. Він явл. Консенсуальних, сіналлагматіческій, оплатним. Договір є оплатним, тобто виражається в придбанні покупцем майна у власність, а продавцем в отриманні зустрічного задоволення, тобто грошову винагороду. Сіналлагматіческій, тобто означає, що кожна зі сторін взаємно зобов'язуються таким чином, що обов'язок кожної зі сторін є зустрічного обов'язку іншої сторони. Консенсуальних, тобто виникнення прав та обов'язків сторін вже у момент досягнення ними угоди за всіма існуючими умовами. Розрізняють форми франчайзингу. Виробничий фран. Являє собою систему договірних відносин, коли фран. Набуває право на виробництво і реалізацію певного виду продукції від імені і під товарним знаком франчайзера. Збутовий франчайзинг ця форма передбачає реалізацію товарів вироблених самим франчайзером. Франчайзинг у сфері обслуговування представляє систему договірних відносин коли франчайзер надає франчайзі право на надання певних послуг споживачам від імені і під товарних знак франчайзера. Елементи франчайзер і франчайзі. Франчайзер це підприємство має високу репутацію на певному ринку. Власним товарним знаком і що уклало договір франчайзингу з іншим підприємством. Франчайзером може бути фіз. І юрид. особа. Договір франчайзингу укладається у письмовій формі. Недотримання форми договору тягне його недійсність. Предметом договору явл. виробництво реалізація франчайзі продукцію, надання послуг. Договір укладається на певний строк або без певного терміну. Якщо строк договору не встановлений або перевищує десять років, будь-яка зі сторін має право розірвати договір з попереднім повідомленням про це за один рік. Франчайзер зобов'язаний надати в розпорядження франчайзі сукупність нематеріального майна, прав, товарних знаків, зразків, елементів пристрою, оформлень, концептів постачання, збуту, організації, а також інші дані або відомості, необхідні для сприяння збуту. (2) Крім цього франчайзер зобов'язаний захищати спільну програму надання франшизи від втручання третіх осіб, постійно вдосконалювати її і підтримувати франчайзі в його діяльності шляхом навчання, інформування та підвищення кваліфікації. Стаття 1174. Обов'язки франчайзі. Франчайзі зобов'язаний сплатити грошову суму, що обчислюється в основному у вигляді частки від обсягу реалізації, відповідної збільшення обсягу реалізації в результаті впровадження програми надання франшизи. Поряд з цим він зобов'язаний активно і з ретельністю хорошого підприємця використовувати програму надання франшизи, а також купувати речі та послуги через франчайзера або призначена ним особа, якщо це безпосередньо пов'язано з метою договору.

Білет № 8
1. Опіка і піклування
Ст.32ГК Опіка і піклування встановлюються для захисту прав та інтересів недієздатних чи обмежено дієздатних фізичних осіб. Опікуни і піклувальники захищають права та інтереси своїх підопічних у відносинах з фізичними і юридичними особами, в тому числі в судових інстанціях, без уповноваження. Опіка встановлюється над особами, визнаними недієздатними, а в разі необхідності - і над неповнолітніми, які не досягли чотирнадцяти років. Опікуни є законними представниками підопічних і роблять від їх імені та в їх інтересах всі необхідні угоди без уповноваження. Ст.34ГК піклування встановлюється над неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також над фізичними особами, обмеженими судовою інстанцією в дієздатності внаслідок зловживання алкоголем або вживання наркотиків та інших психотропних речовин.
Опікуни дають згоду на вчинення правочинів, які фізичні особи, які перебувають під піклуванням, не вправі здійснювати самостійно.
Опікуни надають підопічним сприяння у здійсненні ними своїх прав і виконанні обов'язків, а також охороняють їх від зловживань з боку третіх осіб. Ст.40ГК, опікун і піклувальник зобов'язані: a) проживати разом з підопічним і сповіщати орган опіки та піклування про зміну місця проживання. Піклувальник і підопічний, який досяг чотирнадцяти років, можуть проживати окремо тільки з дозволу органу опіки та піклування; b) дбати про зміст підопічного; c) захищати права та інтереси підопічного. Опікун і піклувальник мають права і обов'язки батьків по вихованню неповнолітнього.
2. Прострочення боржника
Прострочення боржника (1) Якщо боржник не виконав зобов'язання після того, як кредитором після настання строку виконання зроблено попередження, він вважається таким, що прострочив після попередження. (2) Попередження не потрібно у випадку, коли: a) встановлена ​​календарна дата для виконання зобов'язання; b) до виконання зобов'язання повинно було мати місце певна подія, а період для виконання зобов'язання встановлено таким чином, що він підлягає календарному обчисленню з моменту настання події ; c) сторони прямо, без здійснення яких-небудь формальностей, погодилися, що боржник допустив прострочення після закінчення терміну, протягом якого він повинен був виконати зобов'язання; d) зобов'язання в силу свого характеру не могло бути виконане інакше, крім як у визначений термін , протягом якого боржник не виконав його; e) боржник за зобов'язанням з послідовним виконанням відмовляється виконати зобов'язання або повторно не виконує його; f) не виконано зобов'язання не чинити певну дію; g) очевидно, що попередження не дасть результату; h) прострочення виправдана з обгрунтованих причин і з урахуванням інтересів обох сторін; i) боржник письмово заявив, що не бажає виконати зобов'язання. (3) У випадках, зазначених у пунктах a) і b) частини (2), визнається нікчемним будь-яку угоду щодо терміну, що завдає серйозної шкоди одній із сторін. (4) Боржник вважається таким, що прострочив, якщо зобов'язання не виконано ним у тридцятиденний строк з дня, коли вимога повинна бути виконано і повинен був бути представлений рахунок або інший подібний платіжний документ. Це положення застосовується до боржника-споживачеві лише у випадку, якщо в рахунку або іншому подібному платіжному документі прямо вказані такі наслідки. (5) Боржник не вважається таким, що прострочив до тих пір, поки виконання не вироблялося через обставини, які не можуть бути поставлені йому за провину. Протягом терміну прострочення боржник відповідає, хоча б і в разі обмеження відповідальності згідно із законом або договором, за будь-яку допущену їм необережність чи недбалість. Він відповідає і за непередбачені обставини, за винятком випадку, коли збитки були б заподіяні навіть при виконанні зобов'язання у встановлений термін.
3. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
Стаття 1410 ЦК передбачає ще один вид позадоговірних зобов'язань - відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з цією нормою, особи, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточуючих (експлуатація транспортних засобів, обладнання, механізмів, використання електроенергії, вибухових речовин, здійснення будівельних робіт тощо), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок форс-мажорних обставин (за винятком випадків, коли шкода виникла внаслідок експлуатації повітряного транспортного засобу) або умислу потерпілого. Суб'єктом відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, є його власник. Під власником джерела підвищеної небезпеки, відповідно до ч.2 ст. 1410 ЦК, слід розуміти особу, яка володіє джерелом підвищеної небезпеки на праві власності або на іншій законній підставі, або особа, яка взяла на себе обов'язок охорони цього джерела. Не визнається власником джерела підвищеної небезпеки особа, що обслуговує джерело або управляє ним чинності трудових відносин з власником цього джерела. Власник джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений від відповідальності у разі неправомірного заволодіння джерелом підвищеної небезпеки третьою особою, за умови, що власник зробив усе залежать від нього заходів для запобігання цих неправомірних дій. Так, згідно з ч.З ст. 1410 ЦК, власник джерела підвищеної небезпеки не відповідає за заподіяну шкоду, якщо доведе, що джерело вибув з володіння власника в результаті протиправних дій третіх осіб. У такому випадку відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе особа, протиправно заволоділа ім.

Білет № 9
1. Поняття та ознаки юр.л
Ст.55ГК, Юридичною особою визнається організація, яка має у власності відособлене майно і відповідає за своїми зобов'язаннями цим майном, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судовій інстанції. Юридична особа може бути організовано корпоративно або на основі членства, може бути залежним або незалежним від певного числа членів, може мати на меті одержання прибутку або не переслідувати такої.
Ознаки юр.особи-це такі внутрішньо притаманне йому властивості, кожне з яких необхідно, а всі разом-достатні для того, щоб організація могла визнавати суб'єктом цивільного права. 1) організаційна єдність. Юр.лицо-це організаційне ціле, з певними правами і обов'язками, визначеними органами управління. 2) Володіння відокремленим майном. Це економічна основа юр.особи. 3) самостійна, майнова відповідальність за своїми боргами. Кожне юр.лицо самостійно несе цивільно-правову відповідальність за своїми зобов'язаннями. 4) Виступ у цивільному обороті від власного імені. Тобто юридична особа власне укладає договір від свого імені. 5) виступ у судових органах як позивача відповідача.
2. Вина як умова цивільної правової відповідальності
Вина це суб'єктивне ставлення порушника за своєї протиправної поведінки або наступними наслідками. Вина у формі обману (умислу), провина (необережність або недбалість). За загальним правилом відповідальність настає лише за наявності вини. Однак у цивільному праві може бути відповідальність без вини, якщо це передбачено з-ном, договором або утримання істоти відповідальності. Договором може бути передбачено відповідальність без вини лише в исключ випадки обману тяжкого проступку. Найбільш часта відповідальність у громадян. Праві настає відповідальність у слідстві провини формі проступку, тобто необережності чи недбалості. Нап-р відповідь. Заподіяної внаслідок джерелом підвищеної небезпеки. На відміну від кримінальних. Права у гражд. Праві сущ. Презумпція вини правопорушника. У громадян. Праві сущ. Поняття ризику н-р у відносинах підприємництва, тому що підприємець несе відповідальність за невипадкове, невинне виконання зобов'язання.
3. Договір банківського кредиту
(1) За договором банківського кредиту банк (кредитор) зобов'язується надати особи (боржника) грошову суму (кредит), а боржник зобов'язується повернути отриману суму і сплатити відсотки на неї, а також інші належні платежі, передбачені договором. (2) Договір банківського кредиту укладається у письмовій формі. Договір явл. Консенсуальних, сіналлагматіческій і оплатним. Сіналлагматіческій, тобто означає, що кожна зі сторін взаємно зобов'язуються таким чином, що обов'язок кожної зі сторін є зустрічного обов'язку іншої сторони. Консенсуальних, тобто виникнення прав та обов'язків сторін вже у момент досягнення ними угоди за всіма існуючими умовами. Предметом явл. тільки гроші. Сторони кредитор і боржник. Кредитором завжди виступає банк або інша фінан. Уста. Що має ліцензію на надання кредиту. Боржником явл. Фіз. Або юр. особа уклали договір банківського кредитування. Кредитор може розірвати договір і вимагати повернення суми кредиту та належних платежів, якщо: a) боржник став неплатоспроможним; b) боржник не надав вимагаються від нього гарантії або зменшив надані гарантії без згоди кредитора; c) боржник не сплатив відсотки у встановлений термін; d) боржник не виконав обов'язок повернення не менше двох частин кредиту в разі, коли договором передбачено повернення кредиту в розстрочку; Відповідальність боржника (1) У разі невиконання боржником обов'язку по поверненню кредиту у встановлений термін, а також обов'язків по сплаті відсотків та інших належних платежів кредитор може вимагати сплати пені за прострочення в порядку та розмірі, передбачених законом або договором. Відповідальність кредитора У разі невиконання банком свого зобов'язання про надання кредиту боржник може вимагати сплати пені за прострочення в порядку та розмірі, передбачених законом або договором.

Білет № 10
1. Правосуб'єктність юр.л
Юрид. Особи мають правоздатність та дієздатність встановлену законом. Правосуб'єктність виникає одночасно з моменту реєстрації юрид. Особи. І припиняється у момент його виключення з державного реєстру. Правоздатність юр. л. Буває 3-х видів 1.Загальна, тобто право на введення будь-який вид діяльності (ТОВ, АТ, і т.д.) 2. спеціальна, тобто право на діяльність до-раю вказана в статуті (некомерційні) 3. Виняткова, тобто право на такий вид діяльності до-рій не можуть займатися ін суб'єкти. (Держ. Підприємства з виготовлення зброї, грошей і т.д.). є види діяльності заборонені всім суб'єктам н-р відкриття та утримання місць розпусти, контрабандна торгівля, т.д. Дієздатність юридичної особи З моменту свого створення юридична особа користується правами і виконує обов'язки через керуючого. Керуючими є фізичні особи, які в силу закону або установчого документа призначені діяти у відносинах з третіми особами одноосібно або колегіально від імені та в інтересах юридичної особи.
2. Підстава та умови притягнення до цивільно-правової відповідальності
Необхідними умовами для залучення грома-праввовой відповідальності явл. Наявність шкоди; протиправну поведінку; причинний зв'язок м / д протиправною поведінкою і шкодою; вина боржника. Сукупність усіх цих умов і явл. Підставою для залучення грома-правових відповідальності. Протиправне поведінка це поведінка к-рої суперечить законодавству, тобто порушує норму права причому не залежно від того знав або незнал правопорушник про неправомірність поведінки. Протиправне поведінка у вигляді дій (тоді до-да воно або прямо заборонено законом або суперечить йому.) Та бездіяльності (лише в тому випадку до-да на обличчя покладено юр. Обов'язок діяти в соот. Ситуацією з-ном або договором.). Причинний зв'язок пряма, непряма. Пряма існує тоді коли шкоди послідовно розвиваються події м / д протиправною поведінкою особи і збитками шкодою не сущ-т будь-яких обставин мають значення для грома-правової відповідальності. І тільки така причинний зв'язок явл. Умовою для залучення грома-правової відповідальності. Непряма коли м / д протиправними збитками поведінки є обставини к-римі гражд. Законодавство. Надає значення у вирішенні питання відповідь., То це непряма причин. Зв'язок. Н-р протиправність поведінки інших осіб. Боржник несе відповідальність тільки за обман (умисел) або проступок (необережність або недбалість), якщо законом або договором не передбачено інше або якщо зі змісту або суті відносин не випливає інше.
3. Договір К-П житлового будинку або приватизованої квартири
Новий ЦК РМ не зараховує житлові будинки та інші будівлі до окремих об'єктів права власності і, відповідно, не містить спеціальних норм, що регулюють їх купівлю-продаж. Житлові будинки, квартири та інші будівлі віднесені новим ЦК до нерухомого майна. Згідно ч.2 ст.288 ЦК, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, ділянки надр, відокремлені водні об'єкти, багаторічні насадження, будівлі, споруди та будь-які інші об'єкти, міцно пов'язані з землею, а також все те, що природно або штучно включено до їх складу, тобто речі, переміщення яких без заподіяння істотної шкоди їх призначенню неможливо. До об'єктів нерухомого майна, що підлягає обов'язковій державній реєстрації в реєстрі нерухомого майна, Об'єктом договору купівлі-продажу житлових будівель можуть бути житлові будинки або їх частини, які належать громадянам на праві приватної власності, приватизовані державні та інших форм власності квартири, а також квартири в житлових, житлово-будівельних кооперативах, члени яких повністю внесли свій пайовий внесок за них. До особливостей договору купівлі-продажу житлових будівель можна віднести й подовжені строки позовної давності, зумовлені недоліками будов. Так, згідно ч.2 ст.269 ЦК, за договором купівлі-продажу право, створюване вадами будівництва, не втрачається за давністю до закінчення п'ятирічного терміну з дня виконання будівельних робіт. Особливим способом набуття права приватної власності на житлові будинки і квартири є їх приватизація. Згідно зі ст.! Закону республіки Молдова «Про приватизацію житлового фонду» від 10 березня 1993 р ., Приватизація житлового фонду - це здійснюваний органами державної влади процес відчуження житлового фонду держави, громадських організацій, на який держава підтвердило своє право власності, і інших державно-кооперативних об'єднань і підприємств у приватну власність громадян Республіки Молдова та їх об'єднань (акціонерних, господарських і інших товариств), спрямований на задоволення їх потреб у житлі і формування господарів шляхом вільного розпорядження нерухомою власністю. Цей закон встановлює особливу процедуру приватизації житла. Головне ж полягає в тому, що кожен громадянин на добровільній основі, за плату або безоплатно, має право придбати у приватну влас-іенноеть, як правило, одну квартиру, яку він займає, в межах нормативної забезпеченості житлом, тобто по 20 кв. метрів на одного члена сім'ї, який проживає в приватизованій квартирі, плюс ще 10 кв. метрів ні сім'ю в цілому.

Білет № 11
1. Виду підприємств з правами фіз. особи
Підприємства з правами физ.л. це ІП, СФГ. Іп-це підприємство належить фіз. Особі на правах приватної власності або членам сім'ї на праві спільної власності. 1.образовивается тільки фіз. Особами юр. особи не можуть і д-да.2одно або якщо кілька особами тільки члени сім'ї 3только на основі приватної власності, держ-до не може брати участь в ІП 4учредітель не втрачає право власності передане в ІП 5 засновник відповідає за борги ІП всім своїм майном, а не тільки тим, що туди передано, тобто не обмежена відповідальність. 6 ІП зобов'язання лич. Участь, а не тільки внесення майнового внеску. Можливий наймання працівників аж до керуючого. СФГ це вид ІП, але мають свої особливості. КХ це ІП засноване на приватній власності на землі с / г призначення інше майно та індивідуальному праці членів однієї сім'ї (член КХ), що здійснюють виробництво, первинну переробку і реалізації переважно власності с / г продукції. КХ може вестися і однією особою. Власність не втрачається. Відповідальність не обмежена солідарна оскільки майно у них перебувати на праві спільної сумісної власності. Засновником у праві бути тільки физ.л. досяг віку 18 років, дієздатна, власник земельної ділянки, що проживає в тій же місцевості де і вироблятися КХ. Установчий документ декларація про створення. Підписи засвідчуються або нотаріально або секретарем прімеріі. Реєструється КХ у приклад.
2. Види цивільно-правової відповідальності
Залежно від підстави виникнення сущ.2віда відповідальності договірна, тобто санкція за порушення договірного зобов'язання передбаченого законом також і умовою передбаченого договором. Позадоговірна тобто на підставі тільки закону, а не договору. У залежності від хар-ра розподілу відповідальності на кілька осіб сущ. 3 види. Долевая, солідарна, субсидіарна. Долевая це відповідальність тільки в тій частці, до-раю приходить на боржника відповідно законом або договором. Вона має хар-р загального правила і застосовується, на-да законодавець або договором не встановлено солідарна або субсидіарна відповідальність. Солідарна відповідальність полягає в тому, що кожен із солідарних боржників зобов'язаний на вимогу потерпілої сторони взяти на себе тягар відповідальності в тому обсязі, в якому вона покладається на себе потерпілою стороною. Вона може бути встановлена ​​як законодавством так і договором. Субсидіарна субсидіарної називається відповідальність, коли поряд з основним боржником з'являється додатковий. Відповідальність настає в другу чергу і лише в неисполненной частини.
3. Договір К-П речей для споживання
Повсякденне забезпечення населення продовольчими та промисловими товарами здійснюється через роздрібну торгівлю шляхом укладення договору купівлі-продажу речей для споживання. У Республіці Молдова існує три форми торгівлі: державні ва, кооперативна і приватна. Як продавців виступають комерційні підприємства, що користуються правами юридичної липа і володіють спеціальною правоздатністю, тобто правом займатися посередницькою комерційною діяльністю. Даний договір вважається укладеним у момент відбору товару покупцем у магазинах самообслуговування (або на його прохання - продавцем) із загальної маси однорідних речей. Договір купівлі-продажу через автомат, згідно ч.2 ст. 806 ЦК, вважається укладеним з моменту вчинення дій, необхідних для отримання пещи. Для забезпечення захисту інтересів споживача Правила роздрібної торгівлі встановлюють особливі вимоги до торговельних підприємств. Так, згідно з п.З цих Правил, торгові підприємства, що реалізують швидкопсувні продовольчі товари, повинні бути оснащені необхідним холодильним та торговельним обладнанням, засобами механізації та інвентарем у відповідності з діючими санітарними правилами і нормами технічного оснащення. Відповідно до ст.6 Закону Республіки Молдова «Про захист прав споживачів», забороняється виробництво, зберігання, постачання на ринок і реалізація продуктів, надання послуг, які не відповідають обов'язковим вимогам, встановленим у нормативних документах, або які в нормальних умовах їх використання можуть наразити на небезпеку життя, здоров'я, спадковість та безпеку споживачів. Забороняється також виробництво, імпорт, постачання на ринок, зберігання, виставляння на продаж і реалізація фальсифікованих (підроблених) продуктів.

Білет № 13
1. Юридичні особи з некомерційною метою
Некомерційною організацією визнається юридична особа, що ставить за іншу мету, ніж отримання прибутку. Некомерційними організаціями є: а) асоціація; b) фонд; c) установу. Асоціацією визнається некомерційна організація, добровільно заснована фізичними та юридичними особами, що об'єдналися в передбаченому законом порядку на основі спільності інтересів, які не суперечать основам правопорядку та моральності, для задоволення нематеріальних потреб. Асоціація може створюватися у формі громадського об'єднання, релігійного об'єднання, партії чи іншої суспільно-політичної організації, професійної спілки, союзу юридичних осіб, патронату і в інших формах відповідно до закону. Асоціація має фіксоване членство. Майно, передане асоціації її засновниками (членами), є власністю асоціації. Асоціація використовує це майно для цілей, визначених у її статуті. За членами асоціації не зберігаються їх права на майно, передане у власність асоціації, в тому числі на членські внески. Вони не відповідають за зобов'язаннями асоціації, а асоціація не відповідає за зобов'язаннями своїх членів. Особливості створення та здійснення діяльності, а також правовий статус різних видів асоціацій встановлюються законом. Фондом визнається не має членства некомерційна організація, заснована одним або кількома фізичними та юридичними особами, наділена певним майном, відокремленим від майна засновників, яка має на некомерційні цілі, передбачені установчим документом. Фонд може бути створено також за заповітом.
Установою визнається некомерційна організація, створена засновником (засновниками) для здійснення управлінських, соціальних, культурних, освітніх та інших функцій некомерційного характеру, частково або повністю фінансується ним. Майно вважається переданим засновником установі на праві власності, якщо установчим документом не передбачено інше. Засновниками можуть бути фізичні та юридичні особи, в тому числі юридичні особи публічного права Засновник відповідає за зобов'язаннями установи у тій мірі, в якій майна установи недостатньо для погашення зобов'язань. Установи можуть бути публічними і приватними. Публічне установа створюється на підставі акта органу публічної влади і фінансується повністю або частково за рахунок коштів його бюджету. Публічне установа не має права засновувати інші юридичні особи, за винятком спілок юридичних осіб. Приватне установа створюється на підставі рішення фізичної особи або юридичної особи приватного права, які наділяють його необхідним для досягнення наміченої мети майном. Рішення про створення установи підлягає нотаріальному посвідченню. Некомерційна організація здійснює діяльність на підставі статуту, якщо законом не передбачено інше.
2. Порука як спосіб виконання зобов'язання
За договором поруки одна сторона (поручитель) зобов'язується перед іншою стороною (кредитором) безоплатно або за винагороду виконати зобов'язання боржника повністю або частково. Порукою може забезпечуватися також виконання майбутнього зобов'язання або зобов'язання умовного і з терміном виконання. Порука може надаватися як на користь основного боржника, так і на користь поручителя. Подальший поручитель, який взяв на себе зобов'язання виконати зобов'язання попереднього поручителя, відповідає разом з ним так само, як перший поручитель разом з основним боржником. Порука може випливати з угоди сторін, може бути зобов'язані законом або може бути встановлено судовою інстанцією. Боржник, зобов'язаний представити законне чи судове поручительство, може надати натомість іншу достатню гарантію.
По-договір К-П земельних ділянок.
застосовуються загальні норми ЦК, однак спеціальні правила, що регулюють відносини за договором купівлі-продажу землі містяться у Законі «Про нормативну ціну і порядку купівлі-продажу землі», прийнятому Парламентом РМ ​​25 липня 1997 з подальшими змінами і доповненнями. "В якості об'єкта можуть виступати землі як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення. У п. «а» ст.1 Закону «Про купівлю-продажу землі» вказується, що справжній закон застосовується у разі купівлі-продажу земель, включаючи землі, на яких розташовані приватизовані або підлягають приватизації об'єкти, або приватні підприємства, а також об'єкти незавершеного будівництва. Цей закон встановив різні вимоги до договору купівлі-продажу земель а залежності від їх виду. У Законі «Про купівлю-продажу землі» дається наступна класифікація договорів купівлі-продажу земель: Г. У Залежно від виду власності: а) землі, що знаходяться в публічній власності; в) землі, що знаходяться в приватній власності. П. Землі, що знаходяться в приватній власності: а) землі сільськогосподарського призначення; в) землі садових ділянок;) Суб'єкти договору. Згідно ч .1 ст.З Закону «Про купівлю-продажу землі», право продажу земель, що перебувають у приватній власності, має власник, а в разі продажу земель, що знаходяться в публічній власності, - орган місцевого публічного самоврядування. В якості покупців земель [публічної власності можуть виступати кік фізичні, так і юридичні липа Республіки Молдова, а також іноземні інвестори, за винятком земель сільськогосподарського призначення і земель лісового фонду, які можуть бути продані тільки фізичним та юридичним особам Республіки Молдова (ч.З ст.4 Закону «Про купівлю- продажу землі »). Іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права набувати але договору купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення та землі Лісового фонду. Договір купівлі-продажу землі з участю лише громадян може бути укладений на основі вільного волевиявлення сторін виходячи з принципу троса і пропозиції. Землі, що знаходяться в публічній власності, продаються на аукціонах з дотриманням відповідних правил про організацію та проведення аукціону. Незалежно від виду власності земель і виду договору купівлі-продажу земель договір повинен укладатися в письмовій формі.

Білет № 14
1. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення грома. правовідносин
Юридичні факти це життєві обставини з до-римі цивільне законодавство пов'язує виникнення, зміну. Припинення цивільних прав та обов'язків. Для виникнення, зрад-я, або припинення деяких громадян. Правовідносин необхідна наявність 2-х або більше юр. фактів і така сукупність фактів називає. Юридичним складом. Н-р визнання гр-на безвісно відсутнім.
Юрид. Факти визнано кваліф. За певними ознаками за ознакою залежності від волі суб'єктів вони поділяються на: дії і події. Дії вольові акти фіз. Л. С к-римі грома. законодавство пов'язує певні юрид. наслідки.
Події це такі явища розвитку к-які відбуваються незалежно від волі людини. Н-р вірші, лиха, пожежа. Події діляться на абсолютні (це такі явища к-які не мають не посередньою зв'язку з волею людини.) Відносні (події к-які виникають з волі челов. Або в результаті дій чол. Але розвиваються не залежно цих дій і теж всупереч волі особи н -р пожежа). За ознакою можна з-на діляться на правомірні і неправомірні. Правомірні такі дії к-які не суперечать чинному законодавству. Правомірні діляться на угоди, юридичні проступки, адміністративні акти.
Угода це правомірне вольове дію спрямоване на виникнення, зміни та припинення гражд. правоот. Юрид проступок це це такі дії к-які хоча і не спрямовані на досягнення певного правового результату. Але тим відсутність тягнуть правові наслідки.
Адміністративний акт власт орг. спрямований на виникнення, зміна прекращ., грома. правовідносин і адресовано конкретним особам.
2. Поняття та способи забезпечення виконання зобов'язань
Забезпечення виконання зобов'язань це надання кредитору можливості застосувати певні заходи впливу у разі неналежного виконання боржником зобов'язання, тим самим примусити його до правомірної поведінки.
Т.об способи виконання обязат. Це спец. Заходи, к-які в достатній мірі гарантують виконання основного зобов'язання і стимулюють боржника до належного поведінки.
Конкретний спосіб забезпечення виконання зобов'язань може бути передбачений правовим актом або договором, але, як правило, він визначається угодою сторін, і більшість з них носять залежний хар-р від основного зобов'язання, тому що з припиненням основного зобов'язання або визнанням його недійсним припиняються і дії способу забезпечення виконання зобов'язань, але можуть бути і такі способи забезпечення, к-які не залежать від основного зобов'язання, тобто самостійні н-р банківська гарантія.
У ГКРМ передбачені наступні способи забезпечення зобов'язання неустойка (штраф, пеня), застава, порука, завдаток, гарантія боржника, банківська гарантія.
Обраний сторонами спосіб забезпечення використан. обязат. повинен бути письмово зафіксований.
Деякі способи не тільки письмово, а й нотаріально засвідченої формі і спец.
Реєстрація. Н-р заставу, банківська Гарань. Деякі способи забезпечення яв-ся одночасно і мірою цивільно-правовою відповідальністю н-р неустойка.
3. Права і обов'язки сторін в дог. К-П
Договір к-п явл. Сіналлагматіческій, що означає наявність у обох сторін взаємні права і обов'язки. Основними обов'язками продавця явл. Передати майно у власність покупцеві. Забезпечити виникнення у покупця права власності. Це означає, що продавець повинен бути власником речі, що продається і мати право її реалізувати. Продаючи річ він повинен передати і необхідні документи, що підтверджують право власності. Передати майно без недоліків матеріального та правового характеру. Річ не має матеріальних недоліків якщо вона: відповідає встановленому договором призначенням, відповідає звичайному використанню. Продавець зобов'язаний передати річ у встановленому договором кількості. Продавець має право викупу проданої речі, але тільки за умови, що це право закріплено в договорі. Викуп може здійснюватися лише протягом встановленого договором терміну, який не може становити більше 10 років для земельної ділянки і більше 5 років для решти речей. Основні обов'язки покупця прийняти куплену річ і сплатити за неї обумовлену ціну. Якщо річ має недоліки, покупець може вимагати їх усунення або поставки речі без недоліків. Покупець має право вимагати розірвання договору зворотною силою або усунення недоліків продавцем покупець може вимагати зменшення ціни в розмірі еквівалента витрат, необхідних для усунення недоліку. При цьому враховується ціна, встановлена ​​в момент укладання договору. Покупець має право відмовити у прийнятті речі, якщо продавцем передано менша кількість, ніж передбачено договором. Якщо покупець погоджується прийняти річ у меншій кількості, він повинен внести плату, відповідну договірною ціною. У разі прийняття речей, не передбачених договором, покупець оплачує їх за ціною, погодженою з продавцем.

Білет № 15
1. Поняття і види угод
Операцією визнається вираз фізичними та юридичними особами своєї волі, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Оскільки угода дію вольове тому укладати такі угоди можуть дієздатні і гос-во. Угода ця дія вольове, це внутрішня воля людини.
Є одностороння, двостороння та багатостороння угода. Безоплатна (дарування) возмездная (К-П). угоди поділяються на термінові (опред. термін) і умовні (є умови відкладальною (початок угоди) і скасувальними (припинення угоди)).
Є реальні, консенсуальні-угоди виникають п-ва та зобов-ти з моменту досягнення угоди між сторонами н-р К-П. реальні-вважається укладена з моменту передачі речі. Н-р дог. Позики.
2. Прострочення кредитора
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився без наявності на те законних підстав прийняти запропоноване йому виконання, строк провадження якого настав.
У випадку, коли для виробництва виконання необхідно певну дію з боку кредитора, він вважається таким, що прострочив, якщо виконання було запропоновано йому, і він не здійснив цю дію. Боржник не вважається таким, що прострочив в тій мірі, в якій прострочив є кредитор. Якщо термін виконання не визначено або якщо боржник має право виконати зобов'язання до строку, кредитор не вважається таким, що прострочив у разі, коли протягом семи днів він позбавлений можливості прийняти запропоноване виконання, за винятком випадку, коли боржник завчасно повідомив йому про виконання. Кредитор зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані боржникові простроченням прийняття виконання. Незалежно від своєї провини в допущенні прострочення кредитор: а) зобов'язаний відшкодувати боржнику додаткові витрати по зберіганню предмета договору і витрати, пов'язані з пропозицією виконання; b) несе ризик випадкового пошкодження або загибелі речі; с) не має права на відсотки по грошовому боргу по відношенню до нього. Якщо боржник зобов'язаний передати плоди речі або відшкодувати їх вартість, цей обов'язок не поширюється на плоди, які він отримав в період прострочення кредитора.
3. Спадкування за заповітом
Заповітом є урочиста, одностороння, відгукується і особиста угода, на основі якої заповідач в безоплатному порядку розпоряджається всім своїм майном або його частиною. Заповідачем може бути тільки дієздатна особа. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може визначити у заповіті спадкові частки призначеним у заповіті спадкоємцям або конкретно вказати, якому спадкоємцю яке майно відійде. Якщо в заповіті немає такої вказівки, спадщина ділиться між спадкоємцями порівну. Якщо в заповіті призначено кілька спадкоємців, але визначена частка тільки одного з них, інші спадкоємці успадковують майно, що залишилось в рівних частках. Заповідач має право призначити в заповіті іншого спадкоємця на випадок, якщо призначений спадкоємець помре до відкриття спадщини, або не прийме спадщини або відмовиться від нього, або буде усунутий від спадкування. Заповідач має право без пояснення причин позбавити спадщини одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
Заповідач може змінити або скасувати заповіт у будь-який момент шляхом: a) складання нового заповіту, прямо скасовує раніше зроблену заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить; b) подання заяви нотаріусу; c) знищення всіх примірників власноручного заповіту.
Заповіт втрачає законну силу: a) якщо єдина особа, на користь якої складено заповіт, помре раніше заповідача; b) у разі, коли єдиний спадкоємець відмовився від спадщини; c) якщо заповідане майно втрачено за життя заповідача або відчужене ним; d) в тій мірою, в якій порушена обов'язкова частка в спадщині. При відсутності вказівки в заповіті виконання його покладається на спадкоємців за заповітом. За угодою між собою спадкоємці можуть доручити виконання заповіту одному з них чи іншій особі.

Білет № 16
1. Умови дійсності угод
Умови дійсності угоди це вимоги закону яким повинна відповідати угода. Сущ. Спеціальні та загальні. Загальні до-які повинні відповідати будь-яка угода. Спеціальні умови це ті к-які передбачені для спец опред виду угод. Загальні - законність предмета угоди. Предметом угоди є зобов'язання особи, яка вчинила правочин. Предмет угоди повинен бути законним, перебувати в цивільному обороті. Дієздатність осіб. Також волевиявлення особи укласти угоду, тобто згоду. Згода є дійсним, якщо воно виходить від особи, яка перебуває при здоровому розумі, виражено з наміром створити юридичні наслідки і не є хибним. Вираз волі, яке повинно бути сприйнято іншою стороною, має силу з моменту його отримання цієї іншою стороною незалежно від того, ознайомилася вона з його змістом. Угода вважається недосконалою, якщо зміст згоди не може бути чітко визначено ні після його виявленим вираження, ні з інших обставин її здійснення.
3. Місце і строк виконання зобов'язання
Підстави виконання зобов'язання випливають з наявності зобов'язання. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, сумлінно, у встановленому місці й у встановлений час. Якщо місце виконання не визначено або не випливає із суті зобов'язання, виконання повинно бути вироблено: a) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання або місце знаходження кредитора в момент виникнення зобов'язання; b) за зобов'язанням передати індивідуально-визначену річ - у місці перебування речі у момент виникнення зобов'язання; c) за іншими зобов'язаннями - у місці, де боржник здійснює діяльність, пов'язану із зобов'язанням, а за відсутності такого - в місці проживання або місце знаходження боржника. У разі зміни боржником або кредитором місця проживання, місця перебування або місця здійснення діяльності до моменту виконання зобов'язання і повідомлення про це іншої сторони зобов'язання виконується в новому місці проживання, місце знаходження або місце здійснення діяльності. Якщо строк виконання зобов'язання не визначений і не випливає із суті зобов'язання, кредитор має право пред'явити вимогу виконання зобов'язання в будь-який момент, а боржник має право виконати його в будь-який момент. Якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання, боржник зобов'язаний виконати його в семиденний термін з моменту пред'явлення вимоги кредитором. Якщо строк виконання зобов'язання визначено, вважається, що кредитор не може вимагати виконання зобов'язання раніше цього терміну, але боржник може виконати зобов'язання до строку, якщо у кредитора не є обгрунтованих причин для відхилення виконання. У разі відхилення дострокового виконання кредитор зобов'язаний негайно повідомити про це боржника і прийняти всі необхідні заходи, щоб уникнути заподіяння йому збитків. Хоча б на користь боржника і був встановлений певний термін для виконання, кредитор може пред'явити вимогу негайного виконання зобов'язання, якщо боржник неплатоспроможний або скоротив раніше домовлені забезпечення або взагалі не зміг надати їх, а також в інших випадках, передбачених законом.
3. Поняття і зміст платіжного доручення
Стаття 1256. Платіжне доручення (1) Платіжне доручення - це дане особою (розпорядником) банку (банку-розпоряднику) розпорядження виплатити певну суму на користь іншої особи (одержувача) з метою погашення грошового зобов'язання розпорядника перед одержувачем. (2) Платіжне доручення може бути простим, якщо отримання суми одержувачем не обумовлено поданням документа про цілі платежу, або документальним, якщо отримання суми обумовлено поданням документів, витребуваних розпорядником. Стаття 1257. Виконання платіжного доручення (1) Банк-розпорядник виконує платіжне доручення шляхом перерахування вказаної суми з рахунку розпорядника на рахунок одержувача в цьому ж або іншому банку (банку-платника). (2) Банк повинен виконати платіжне доручення в термін, встановлений законом , угодою сторін або впроваджуються в банківській практиці звичаями. (3) Розпорядник може відкликати або змінити платіжне доручення до моменту виконання його банком. Стаття 1258. Зміст платіжного доручення Платіжне доручення має містити: ім'я або найменування, адресу та номер банківського рахунку розпорядника; ім'я або найменування, адресу та номер банківського рахунку одержувача; найменування, код та адресу банку-розпорядника; платіжне доручення; зазначення суми цифрами і прописом; підстави платежу; у разі документального платіжного доручення - документи, які повинні бути представлені отримувачем; дату складання доручення; підпис уповноваженої особи (осіб) розпорядника; інші дані відповідно до регламентів Національного банку Молдови.

Білет № 18
1. Поняття та види недійсних оспорімих угод та їх наслідки
Оспорімие угоди: угоди неповнолітніх та з обмеженою дієздатністю; угоди дієздатної особи, не віддавав звіту своїм діям; угоди скоєні під вплив обману, омани, насильства. Помилка-помилкове уявлення особи, але воно повинно бути істотним, тобто те обставина без, к-го він не зробив би її. Угода, укладена під впливом обману-навмисне введення др.ліца в оману, отже з метою спонукати його до укладення угоди. Під впливом насильство: насильство-протиправне вплив на волю особи, шляхом заподіяння йому фізичних страждань з метою примусити укласти угоду. Якщо насильство-фізичне страждання, то загроза це психічний вплив на людину, при чому угода визнається недійсною. Угода, укладена в результаті зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, може бути визнана судовою інстанцією недійсною. Угода вчинена в слідстві збігу тяжких обставин, к-і змушують ч-ка. Угода, укладена особою внаслідок збігу важких обставин на вкрай невигідних для себе умовах, ніж інша сторона скористалася, може бути визнана судовою інстанцією недійсною. Ці угоди можуть бути визнані недійсними протягом 6 місяців з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таку операцію. Насильство, для визнання недійсності такої угоди, необхідно 6 місяців з початку закінчення насильства.
На оспорімость угоди можуть посилатися лише особа, на користь якої угода визнана оспорімой, або його правонаступники, законний представник або, шляхом непрямого позову, незабезпечені кредитори ущемленої сторони. Судова інстанція не може посилатися на оспорімость угоди з власної ініціативи. Оспорімость операції може бути виключена вираженим або мовчазною згодою особи, на користь якої угода визнана оспорімой. Згода схвалити операцію, визнану недійсною, повинно бути безумовним і очевидним.
2. Солідарність боржників
Кілька боржників - 1 кредитор (пасивне зобов'язання). Якщо два або більше боржників зобов'язані провести виконання таким чином, щоб кожен з них повинен був би робити його в повному обсязі, а кредитор може вимагати виконання зобов'язання від кожного з боржників, такі боржники визнаються солідарно зобов'язаними. Кредитор може вимагати виконання зобов'язання, на свій розсуд, від будь-якого з солідарних боржників частково або в повному обсязі. До виконання зобов'язання в повному обсязі всі боржники залишаються зобов'язаними. Солідарний боржник, якому пред'явлено вимогу провести виконання, має право висунути проти кредитора всі заперечення, як особисті, так і спільні для всіх солідарних боржників. У разі загибелі майна, що є боргом, з вини одного або декількох солідарних боржників інші солідарні боржники не звільняються від обов'язку сплатити вартість майна, але при цьому не відповідають за заподіяння інших збитків. Збитки, завдані простроченням, зобов'язані відшкодувати тільки прострочив боржники. Кредитор, який одержав окремо частина виконання від одного з боржників без збереження за собою в розписці солідарності чи прав в цілому, не відмовляється від солідарності більш ніж у відношенні цього боржника. Не передбачається, що кредитор відмовився від солідарності на користь одного з боржників у випадку, коли їм отримана від нього сума, рівна частини боргу, якщо в розписці не вказано, що ця частина отримана в рахунок частини цього боржника. Солідарний боржник, який виконав зобов'язання, має право пред'явити регресний позов до решти солідарним боржникам по їх частинах зобов'язання. У разі неможливості встановлення розміру зобов'язання солідарних боржників вони залишаються зобов'язаними один перед одним у рівних частках.
3. Договір купівлі-продажу підприємства як майнового комплексу
За договором купівлі-продажу підприємства продавець зобов'язується передати у власність покупця підприємство в цілому як майновий комплекс, за винятком невідчужуваних прав і обов'язків. Право на фірмове найменування, товарні знаки та інші засоби індивідуалізації підприємства і його продукції, робіт і послуг, а також право на використання цих засобів індивідуалізації, що належать йому на підставі ліцензії, переходять до покупця, якщо договором не передбачено інше. Договір купівлі-продажу підприємства як майнового комплексу полягає в нотаріально засвідченої формі і підлягає реєстрації в Державній реєстраційній палаті. Склад підприємства і його вартість визначаються на основі акту (протоколу) інвентаризації, складеного відповідно до встановлених правил інвентаризації. До підписання договору сторонами повинні бути складені та розглянуто акт інвентаризації, бухгалтерський баланс, висновок незалежного аудитора про склад і вартість підприємства, перелік боргів продавця, що включаються до складу підприємства, із зазначенням кредиторів, характеру боргу, розміру та термінів виконання зобов'язань. Права кредиторів - Кредитори продавця до передачі підприємства покупцю повинні бути повідомлені про його продаж однієї з сторін. Покупець відповідає солідарно з продавцем за боргами продавця, що виникли до продажу підприємства, в межах переданих покупцю активів. Відповідальність покупця, передбачена частиною (2), не може бути виключена або обмежена внаслідок досягнення угоди з продавцем. Якщо договором не передбачено інше, право власності на підприємство переходить до покупця з дати передачі підприємства і підлягає негайній реєстрації. У разі продажу підприємства із збереженням за продавцем права власності на нього покупець вправі до переходу до нього права власності розпоряджатися майном і немайнових прав, що входять до складу переданого підприємства, в тій мірі, в якій це необхідно для цілей, для яких воно куплено.

Квиток № 19
1. Поняття і види представництва. Представництво без повноважень
Угода, укладена однією особою (представником) від імені іншої особи (яку представляють) в межах пред'явлених йому повноважень, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки подається. Сущ. 3 суб'єкти представництва. Представляється, представник, і третя особа. У ролі представників-громадяни дієздатні, так само юр.особи. уявними можуть бути будь-які особи, в незалежності від дієздатності. Представниками не можуть бути судді, прокурори, офіцери по У переслідуванню, депутати, за ніс. випадків. в якості 3-є особа можуть виступати будь-які суб'єкти. Забороняється представнику укладати угоди від імені акредитуючої, щодо себе особисто, за винятком комерційного представництва. При представництві складаються 3 види відносин: між представником і представляється, між представляють, і 3-ми особами, між представником і 3-ми особами. Представництво за законом (батьки, опікуни, усиновлювачі-представники) виникає із закону не залежно від волі подається. Договірне представництво (представники і подаються укладають договір, к-й визначають повноваження. Щоб бути представником необхідно отримати згоду. Якщо стороною договору ставати особа, к-й постійно, самостійно представляє інтереси, підприємця, то воно наз-ся комерційним, його особливості: комерційному представником дозволено бути представником обох сторін угоди-одночасно, за згодою сторін. Комерційним представником яв-ся підприємець. Не можна через представників здійснювати деякі юрид-е угоди, к-і повинен зробити сам (вступати в шлюб, складати заповіт. Здійснення угоди без повноважень представництва - У разі укладення угоди від імені іншої особи за відсутності повноважень представництва або з перевищенням повноважень угода має силу для подається тільки у разі її подальшого схвалення останнім. У цьому випадку угода може бути схвалена як прямо, так і за допомогою свідчать про це дій. Якщо інша сторона звернулася до акредитуючій із запитом про схвалення угоди, схвалення може бути виражено тільки в спеціальній заяві, адресованій безпосередньо іншій стороні. Якщо заява про схвалення не спрямоване іншій стороні протягом двох тижнів з дня отримання запиту, вважається, що представлений відмовив у схваленні угоди. У випадку, якщо сторона, яка здійснила оборудку з представником, що не володіє повноваженнями, не знала про відсутність повноважень, вона має право до схвалення угоди відмовитися від неї, представивши заяву на адресу акредитуючої або представника.
2. Поняття і класифікація зобов'язань
Зобов'язання це відносне правовідношення за яким кредитор має право вимагати від боржника виробництва виконання, боржник зобов'язаний виконати це зобов'язання. Виконання може полягати в наданні чого-небудь, певні дії утримання від дії. Виконання повинно бути можливим, визначеним, тобто конкретним, не суперечити з-ну. У зобов'язанні є дві сторони кредитор і боржник. Кредитор це уповноваженою сторонами право вимагати боржник-зобов'язане виконати чого-небудь. Право вимога кредитора та обов'язок боржника це зобов'язання виконання становить юр. зміст зобов'язального правовідносини. Зобов'язання виникають з договору, неправомірного дії (внаслідок заподіяння шкоди), будь-якого іншого акта або діяння, в силу яких можуть відповідно до закону виникати зобов'язання.
Зобов'язання классіфіз. На договірні і позадоговірні, природні Зізнається природним зобов'язання, щодо якого не може бути поставлена ​​вимога звернення примусового стягнення. Ділені - неподільні зобов'язання ит.д.
3. Договір поточного банківського рахунку
За договором поточного банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок клієнта (власника рахунка) грошові суми, внесені клієнтом або третіми особами в готівковій формі або перераховані з рахунків інших осіб, виконувати в межах наявних на рахунку сум розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум іншим особам і про зняття готівки, а також здійснювати інші операції по рахунку клієнта за його дорученням відповідно до закону, договором і вживаними в банківській практиці звичаями, а клієнт зобов'язується сплачувати винагороду за надання зазначених послуг. Власник рахунку на свій розсуд розпоряджається грошовими сумами, що знаходяться на його рахунку, в будь-який час, за винятком випадків, коли угодою сторін встановлений термін попереднього повідомлення. Клієнт має право скасувати свої вказівки в зв'язку з розпорядженням грошовими сумами, що знаходяться на його рахунку. Скасування є дійсною у разі її отримання банком до моменту виконання відповідних вказівок. Банк зобов'язаний здійснювати операції по рахунку клієнта тільки за його розпорядженням. Банк не може здійснювати операції по рахунку клієнта без його розпоряджень інакше як у випадках, передбачених законом або договором. Договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний будь-якою зі сторін у будь-який момент за умови дотримання терміну попереднього повідомлення, встановленого договором або згідно із чинними в банківській практиці звичаями, а за відсутності такого - протягом п'ятнадцяти днів. Банк може розірвати договір тільки так, щоб власник рахунку міг іншим чином проводити розрахунки в безготівковому порядку, якщо не існує обгрунтованих причин для розірвання. Банк зобов'язується зберігати таємницю відомостей, що стали йому відомими внаслідок ділових відносин з клієнтом.

Білет № 20
1. Поняття види і строк довіреності
Довіреністю визнається документ, складений з метою посвідчення повноважень, наданих акредитуючою одному або декільком представникам.
Довіреність на вчинення правочинів, що потребують нотаріальної форми, повинна бути нотаріально посвідчений. Особа, якій видано доручення, може видати довіреність в порядку передоручення, тільки якщо це право прямо обумовлено в дорученні. Таке передоручення має бути нотаріально посвідчена. Довіреність видається на термін не більше трьох років.
Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її складання.
Довіреність, в якій не вказана дата її складання, недійсна. Нотаріально засвідчене доручення, призначена для здійснення операцій за межами Республіки Молдова, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.
Існує кілька видів довіреності: генеральна довіреність (вона видається на вчинення різних юрид. Дій н-р право на володіння будинком); спеціальна (вона видається в певній сфері); Разові доручення (на здійснення одного якогось дії). Дія довіреності припиняється внаслідок:
a) закінчення строку довіреності;
b) скасування довіреності особою, яка її видала;
з) відмови особи, якій видана довіреність;
e) розпуску юридичної особи, якій видана довіреність;
f) смерті фізичної особи, яка видала довіреність, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; Особа, яка видала довіреність, може в будь-який момент скасувати її, а особа, якій видана довіреність, може відмовитися від неї в будь-який момент. З припиненням довіреності втрачає силу передоручення.
2. Реєстр нерухомого майна
У реєстрі нерухомого майна міститься опис нерухомості та вказуються речові права, предметом яких є це майно. Будь-яка зацікавлена ​​особа може ознайомитися з відомостями реєстру нерухомого майна. Записи в реєстрі нерухомого майна передбачаються достовірними і повними до тих пір, поки не буде доведено протилежне.
Записи можуть бути трьох видів: табулювання, тимчасова запис і відмітка. Речові права на нерухомість, що підлягають реєстрації відповідно до закону, купуються, як між сторонами, так і по відношенню до третіх осіб, тільки шляхом реєстрації їх встановлення або переходу в реєстрі нерухомого майна на підставі взаємної згоди сторін. Речові права втрачаються або припиняються тільки при їх виключення з реєстру нерухомого майна за згодою власника прав.
Згода не потрібна, якщо право припиняється після закінчення зазначеного в записі терміну або у разі смерті або припинення існування власника прав. Черговість зареєстрованих у реєстрі нерухомого майна прав визначається послідовністю їх реєстрації.
Датою реєстрації вважається день подачі заяви про реєстрацію. Якщо запис у реєстрі нерухомого майна не відповідає дійсному правовому становищу, може бути затребуване виправлення запису. Під виправленням розуміються виняток, виправлення або вказівка ​​будь-якої операції, яка може стати предметом запису в реєстрі.
3. Елементи дог. К-П
Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець. Ними можуть бути як громадяни, так і організації. Стороною у договорі може бути будь-яка фізична особа досягла віку 18 років і дієздатна. Якщо суб'єкт виступає в якості продавця, то він повинен мати право власності на продавану річ. Закон дозволяє укладати договір купівлі-продажу з особами, які мають частковою дієздатністю - неповнолітнім та особам, обмеженим у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами. Ці категорії громадян мають право укладати тільки певний вид договорів та з дотриманням вимог закону - ст. 21,22 і 25 ЦК. Організації можуть бути суб'єктами договору купівлі-продажу у випадках, коли вони є власниками майна, що продається або здійснюють щодо закріпленого за ними майна право господарського ведення. Якщо речі придбані безоплатно від особи, яка не мала права їх відчужувати, власник має право витребувати їх у всіх випадках.
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути матеріальні цінності, що передаються продавцем покупцеві. Такими можуть бути речі як індивідуально-визначені, так і визначені родовими ознаками, а також зобов'язальні права, пов'язані з володінням певного роду речами - цінними паперами (акціями, облігаціями, сертифікатами). Предметом договору можуть бути як засоби виробництва, так і предмети споживання. Коло об'єктів договору визначається складом його учасників. Термін виконання договору встановлюється за згодою між сторонами. Договір купівлі-продажу може полягати в усній формі, у письмовій та нотаріально засвідченої формі. Якщо предметом договору є нерухома річ то вона повинна підлягати реєстрації в реєстрі нерухомого майна. Ціна договору встановлюється за згодою сторін.

Білет № 21
1. Форма довіреності
Довіреністю визнається документ, складений з метою посвідчення повноважень, наданих акредитуючою одному або декільком представникам. (2) Довіреність на вчинення правочинів, що потребують нотаріальної форми, повинна бути нотаріально посвідчений. (3) Довіреність, засвідчена у відповідності з законом органом місцевого публічного управління, прирівнюється до нотаріально засвідченої. (4) До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються: a) довіреності осіб, які перебувають на стаціонарному лікуванні в госпіталях, санаторіях, інших військово-медичних закладах, посвідчені начальниками цих установ, заступниками начальників з медичної частини, головними або черговими лікарями; b) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, установ або військово-навчальних закладів, де немає нотаріальних контор чи інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальником) відповідної частини, установи чи закладу; c ) довіреності осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, посвідчені начальником відповідного закладу; d) довіреності повнолітніх осіб, які перебувають у закладах соціального захисту населення, засвідчені адміністрацією відповідного закладу або керівником відповідного органу соціального захисту. (5) Довіреність на отримання заробітної плати або інших платежів за місцем роботи, пенсій, допомог, стипендій, кореспонденції, у тому числі посилок і грошових переказів, можуть бути засвідчені адміністрацією за місцем роботи або навчання особи, яка видала довіреність, житлово-експлуатаційною організацією за місцем проживання особи, яка видала довіреність, або адміністрацією лікувального закладу, в якому перебуває на лікуванні особа, яка видала довіреність. Передоручення-(1) Особа, якій видано доручення, може видати довіреність в порядку передоручення, тільки якщо це право прямо обумовлено в доручення або якщо це необхідно в інтересах подається. (2) У будь-якому випадку передоручення має бути нотаріально посвідчена.
2. Права та обов'язки сторін дог. про заставу
Заставодавець і заставодержатель вільні у визначенні за взаємною згодою прав і обов'язків кожного з них, якщо законом не передбачено інше. Заставодержатель може призначити керуючого запорукою, що діє від його імені і виконує будь-які дії щодо предмета застави в межах наданих йому прав, крім права передачі забезпеченого заставою зобов'язання. Заставодавець або третя особа, у якої знаходиться майно, зобов'язані виконувати вказівки керуючого заставою. Заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, а також отримувати його плоди, якщо інше не передбачено договором або не випливає із суті застави. Заставодавець не вправі здійснити відчуження закладеного майна, за винятком випадків, коли він володіє відповідним розпорядженням, виданим заставодержателем (заставодержателями - у разі подальшого застави). Заставодержатель має право користуватися предметом застави лише у випадках, передбачених договором, і має представляти заставодавцю звіт про користування. Договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок отримувати плоди предмета застави з метою погашення основного зобов'язання, забезпеченого заставою. Заставодавець або заставодержатель, в залежності від того, в кого з них знаходиться закладене майно, зобов'язані зберігати і утримувати його, дотримуючись правил користування ним. У разі виникнення небезпеки втрати або пошкодження заставленого майна сторона, у якої воно знаходиться, зобов'язана негайно повідомити про це іншу сторону, а сторона, не володіє майном, має право провести його огляд. Заставодержатель може, за винятком випадків закладу, дати заставодавцю дозвіл на відчуження предмета застави вільним від застави. Таке відчуження повинне бути оплатним і вчинятися в порядку заміни предмета застави.
3. Дог. підряду
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується за свій ризик виконати певну роботу для іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти роботу і сплатити обумовлену ціну. Предметом договору підряду може бути як виготовлення чи переробка речі, так і отримання інших результатів внаслідок виконання робіт. У разі виконання роботи підрядником з свого матеріалу він зобов'язаний передати право власності на річ на користь замовника. Підрядник повинен передати замовнику роботу вільною від будь-яких матеріальних недоліків і недоліків правового характеру. Сіналл., Возмез, консенсуал. Підрядник зобов'язаний інформувати замовника: a) про непридатність до використання або недоброякісності наданого замовником матеріалу; b) про те, що недоліки матеріалів можуть спричинити недоліки кінцевої продукції; c) про те, що додержання вказівок замовника загрожує міцності або придатності виконуваної роботи; d) про інших не залежних від підрядчика обставин, що загрожують міцності або придатності виконуваної роботи.
Недотримання підрядником обов'язки, передбаченої частиною (1), дає замовнику право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Сторони договору підряду можуть встановити загальний термін його виконання, а при необхідності - початковий термін, термін виконання окремих етапів роботи і кінцевий термін роботи. Терміни можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін. Після завершення роботи замовник зобов'язаний прийняти роботу в порядку, у місці та в строк, установлені законом або договором.
Прийманням роботи є заява, за допомогою якого замовник приймає її, із застереженнями або без таких. Претензії щодо прихованих недоліків чи відступів від умов договору, які не могли бути виявлені в момент прийняття роботи, підлягають пред'явленню підряднику відразу ж після їх виявлення. Після прийняття роботи замовник зобов'язаний виплатити винагороду, встановлену за домовленістю сторін, якщо законом або договором не передбачена виплата його по частинах або інший вид оплати.

Білет № 22
1. Поняття і види строків у грома. праві. Обчислення цих термінів
Під терміном гражд-му праві розуміється момент чи період часу з до-м цивільні закони пов'язують виникнення, зміну, припинення цивільних правовідносин. Терміни визначаються законом, судовим рішенням або угодою сторін. Термін встановлюється шляхом визначення календарної дати, періоду часу або вказівкою на подію, яка повинна настати. Важливе значення має дата обчислення строку. Важливо визначити з якого дня договір діє і коли він припиняє свою дію. Якщо початок перебігу строку пов'язано з певною подією або моментом протягом дня, то день настання події або моменту не враховується при обчисленні строку. Якщо початок перебігу строку пов'язано з початком певного дня, цей день враховується при обчисленні строку. Якщо вказані початок, середина або кінець місяця, маються на увазі відповідно перше число, п'ятнадцяте число і останній день місяця. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній місяць не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день останнього тижня строку. Термін закінчується у двадцять чотири години останнього дня строку.
Види строків. 1) Залежно від того, ким встановлений термін, терміни розрізняються: законні, договірні, судові. 2) За правовим наслідком терміни разл-ся: правообразующіе, правозмінюючі-(настання терміну тягне за собою зміну прав та обов'язків); право припиняють-(призводять до припинення прав і обов'язків). 3) є терміни: імперативні-(точно визначені законом і можуть бути змінена за згодою сторін), диспозитивні-(хоча і визначені законом, але можуть бути змінені за угодою сторін). 4) абсолютно визначені-(вказують на точний момент чи період часу), щодо певні-(характеризуються меншою точністю), невизначені-(коли законом або договором взагалі не встановлений термін), загальні-(стосуються будь-яких суб'єктів гр.оборота) та спеціальні- (діють у випадках прямо зазначених у з-не). Термін транспортабельності, він встановлюється на скоропорчующій продукт. Гарантійні терміни. Терміни придатності.
2. Види застави
Застава є речовим правом, на підставі якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, у тому числі державою.
Застава виступає у двох видах: зареєстрований заставу (застава без позбавлення володіння) і заклад (заставу з позбавленням володіння). При зареєстрованому заставі предмет застави залишається у володінні заставодавця або третьої особи, що діє від імені заставодавця. При закладі предмет застави передається у володіння заставодержателя або третьої особи, діє від імені заставодержателя. За договором між заставодержателем і заставодавцем предмет застави може знаходитися у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя. За характером правовідносин до зареєстрованого застави відносяться: а) іпотека - застава землі, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, безпосередньо пов'язаного із землею, разом з прилеглою земельною ділянкою, необхідною для функціонального забезпечення закладеного об'єкта, або з правом користування цією ділянкою. Іпотекою є також обтяження теперішніх та майбутніх плат за здавання під найм нерухомого майна. Іпотека підлягає реєстрації в реєстрі нерухомого майна; b) підприємницька іпотека - застава підприємства, який поширюється на все майно підприємства, включаючи основні і оборотні кошти, інше майно і майнові права, що відображаються у балансі підприємства, якщо законом або договором не передбачено інше; с) заставу товарів, що перебувають в обороті або у процесі переробки; d) застава майна, яке заставодавець набуде в майбутньому.
3. Дог. поруки
За договором поруки одна сторона (поручитель) зобов'язується перед іншою стороною (кредитором) безоплатно або за винагороду виконати зобов'язання боржника повністю або частково. Косен., Безвозмез, одностор. 3 сторони кредитор, боржник і поручитель. Поручитель будь деесп, фіз. Л. Місце жител РМ не може бути поручителем бюджетні орг, філії представництва ит.д Договір поруки має силу у разі його укладення у письмовій формі. Порука може випливати з угоди сторін, може бути зобов'язані законом або може бути встановлено судовою інстанцією. Термін по соглашен сторон.прекращеніе неналежне виконання зобов'язання. Порука припиняється у разі зміни забезпеченого нею зобов'язання без згоди поручителя, якщо ця зміна тягне збільшення відповідальності або інші несприятливі для поручителя наслідки. Порука припиняється у разі передачі забезпеченого боргу іншій особі, якщо поручитель не дав згоди забезпечити виконання зобов'язання новим боржником. Порука припиняється також у випадку, коли з причин, пов'язаних з кредитором, права кредитора щодо боржника не можуть перейти до поручителя. У цьому випадку поручитель звільняється від обов'язку в розмірі понесених збитків.

Білет № 23
1. Поняття та види позовної давності в грома. праві
Під терміном захисту цивільних прав розуміється термін протягом к-го особа може захистити своє порушене право, шляхом пред'явлення позову в суд-цей термін наз-ся термін позовної давності. Суд враховує позовну давність тільки в тих випадках коли наполягає відповідач. Правом на позов у ​​процесуальному значенні-це право вимагати від суду розгляду та вирішенні спору в певному процесуальному порядку. Правом на позов у ​​матеріальному сенсі, під к-м розуміється можливість примусового здійснення вимоги позивача через суд. Тут якщо пропустили строк позовної давності то суд може опинитися. Розрізняють загальний і спеціальний термін позовної давності. Загальний термін встановлюється на 3 роки. Спеціальні строки: Термін позовної давності становить шість місяців стосовно позовів: a) щодо стягнення неустойки; b) за прихованим недоліків проданої речі. За договором на виконання робіт термін позовної давності права, створюваного вадами будівництва, становить п'ять років. За недоліків поставленої сировини або матеріалів, призначених для здійснення будівництва та створили недоліки останнього, термін позовної давності становить п'ять років. Перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення права пред'явлення позову. Право пред'явлення позову виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
2. Предмет застави
Застава є речовим правом, на підставі якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, у тому числі державою. Предметом застави (закладеним майном) може бути будь-яке майно, в тому числі сукупність речей, цінні папери та права, підтверджені сертифікатами акцій. (2) Не можуть бути предметом застави майно, вилучене з цивільного обороту, невідчужуване майно та майно, на яке не допускається звернення стягнення. (3) Договором може бути передбачено розповсюдження застави на майно, яке буде придбано в майбутньому. (4) Речі, які згідно закону не можуть передаватися окремо, не можуть і обтяжувати запорукою роздільно. Предметом застави не може бути частина неподільної речі. (5) Речі, що знаходяться у спільній власності, можуть бути передані в заставу тільки за згодою всіх співвласників. (6) Один з учасників спільної власності може передати в заставу свою частку у спільній частковій власності без згоди інших співвласників, якщо законом або договором не передбачено інше. Що стосується нерухомості вказівку про необхідність такої згоди підлягає реєстрації в реєстрі нерухомого майна. (7) Право застави поширюється на приналежності головною речі, що є предметом застави, якщо договором не передбачено інше. (8) На плоди закладеного майна право застави поширюється лише у випадках, передбачених договором. (9) Особа, яка має у відношенні речі правом, обтяженим умов і на термін або що можуть бути визнаним недійсним, може встановити заставу тільки обтяженим цими ж умовами, строком або умовами недійсності.
3. Пон. заг хар-ка К-П та міни
Згідно зі ст. 753 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти її та сплатити за неї обумовлену ціну. Продавець зобов'язаний одночасно з річчю передати передбачені законом або договором документи, пов'язані з речі, якщо договором купівлі-продажу не передбачено інше. Договір є оплатним, тобто виражається в придбанні покупцем майна у власність, а продавцем в отриманні зустрічного задоволення, тобто грошову винагороду. Сіналлагматіческій, тобто означає, що кожна зі сторін взаємно зобов'язуються таким чином, що обов'язок кожної зі сторін є зустрічного обов'язку іншої сторони. Консенсуальних, тобто виникнення прав та обов'язків сторін вже у момент досягнення ними угоди за всіма існуючими умовами. Значення цього договору для громадян полягає в тому, що вони задовольняють свої матеріальні і духовні потреби. А також за допомогою даного договору з'являється можливість відчужувати майно, яке в силу тих чи інших причин стало непотрібним чи зайвим. Витрати, пов'язані з передачею рухомої речі, покладаються на продавця, а витрати, пов'язані з прийманням і доставкою речі з місця укладення договору купівлі-продажу в інше місце, - на покупця, якщо договором не передбачено інше. У випадку, коли договір купівлі-продажу рухомої речі підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації, витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням, реєстрацією у відповідному публічному реєстрі та передачею права власності, покладаються на покупця. За договором міни сторони зобов'язуються здійснити взаємну передачу права власності на певну річ. Кожна зі сторін договору міни вважається продавцем переданої речі і покупцем речі, прийнятої в обмін. До договору міни застосовуються відповідним чином положення про договір купівлі-продажу. У випадку, коли обмінювані речі є нерівноцінними, різниця у вартості може компенсуватися в грошовому вираженні, якщо це передбачено договором. Сума, яка компенсує різницю у вартості, не може перевищувати вартість речі.