План
Введення ................................................. .................................................. ................ 2
Глава 1. Аналіз науково-педагогічної літератури про роль впливу способу життя на здоров'я дітей ..................................... .................................................. .. 5
1.1 Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічне явище .................. 5
1.2 Умови, необхідні для формування здорового способу життя у дітей ....................................... .................................................. ................................. 8
1.3 Діяльність соціального педагога з формування здорового способу життя серед дітей ....................................... .................................................. ........ 11
Глава 2. Напрями діяльності соціального педагога з формування навичок здорового способу життя у школярів ...................................... .......... 16
2.1 Основні напрями в діяльності соціального педагога при роботі з учнями, схильними до вживання спиртних напоїв ......................... 16
2.2 Робота соціального педагога, спрямована на профілактику тютюнопаління та наркоманії ....................................... ........................................ 20
Висновок ................................................. .................................................. .......... 23
Список літератури ................................................ ................................................ 25
Введення
Оскільки здоров'я населення республіки - вища національна цінність, то й відродження націй має розпочатися саме зі здоров'я, в першу чергу дітей.
Людина приходить у цей світ не тільки для свого комфортного існування та особистого щастя. Його розум, вміння, досвід, все його життя необхідні його дітям, суспільству, майбутнім поколінням.
Гідним існування людини на землі допомагає зробити здоров'я, духовне і фізичне, яке є головним надбанням людини. І справою не тільки особистим, але й суспільною. Не можна розглядати здоров'я як відсутність фізичних дефектів у людини чи хвороб. Статут Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) трактує поняття «здоров'я» як «стан повного соціального і духовного благополуччя».
Для дитини бути здоровою означає розвивати в гармонії свої фізичні та духовні сили, володіти витривалістю і врівноваженістю, вміти протистояти дії як несприятливих факторів зовнішнього середовища, так і свого внутрішнього світу.
Здоровий спосіб життя молодого покоління є запорукою здоров'я нації в цілому. Ось чому так необхідна і освітня і виховна діяльність школи в цілому і соціального педагога зокрема з питань збереження і зміцнення здоров'я. Саме у зв'язку з вищевикладеними фактами, тема, обрана нами для розгляду в рамках даної курсової роботи є актуальною на сьогоднішній день.
Соціальний педагог має право в межах своєї компетенції контролювати і оцінювати хід і результати проектів та програм соціальної адаптації учнів, порушенням техніки безпеки, не передбачають профілактики, компенсації і подолання можливих негативних реакцій і наслідків.
В установі освіти педагог соціальний входить до складу фахівців СППС, виконуючи, таким чином, в межах своєї компетенції функцію профілактики та пропаганди здорового способу життя. А саме: здійснення профілактичної роботи з попередження соціального сирітства, сімейного неблагополуччя, торгівлі людьми та насильства у відношенні неповнолітніх, шкідливих звичок, асоціальної поведінки, бездоглядності, правопорушень і суїцидів серед учнів, вихованців, формування навичок здорового способу життя.
Метою дослідження є - виявити умови роботи соціального педагога з формування здорового способу життя серед учнів.
Об'єкт дослідження - процес роботи соціального педагога з учнями.
Предмет дослідження - робота соціального педагога з формування здорового способу життя серед дітей.
Ми повинні виконати такі завдання дослідження:
1. Вивчити соціально-педагогічну, філософську, психологічну літературу.
2. Розглянути основні методи і форми роботи соціального педагога з формування основ здорового способу життя школярів.
3. Виявити основні напрями профілактичної та медико-соціальної допомоги, що здійснюється соціальним педагогом.
Таким чином, соціальний педагог у закладі освіти може надавати поряд з іншими такий вид допомоги як медико-соціальну, спрямовану на догляд за хворими дітьми та профілактику їх здоров'я, профілактику алкоголізму, наркоманії неповнолітніх, медико-соціальний патронаж дітей з сімей групи ризику. Дана допомога може реалізовуватися в різних формах: заочних, очних, стаціонарних, комплексних. При цьому допомога може надаватися опосередковано, безпосередньо короткочасно, безпосередньо тривало, безпосередньо багатопрофільної [5; 31].
Глава 1. Аналіз науково - педагогічної літератури про роль впливу способу життя на здоров'я дітей
1.1 Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічне явище
Згідно з висновком експертів ВООЗ, якщо прийняти рівень здоров'я за 100%, то стан здоров'я лише на 10% залежить від діяльності системи охорони здоров'я, на 20% - від спадкових факторів, на 20% - від стану навколишнього середовища. А інші 50% залежать від самої людини, від того способу життя, який він веде.
Спосіб життя - тип життєдіяльності людей обумовлений особливостями суспільно-економічної формації. Основними параметрами способу життя є праця (навчання для підростаючого покоління), побут, суспільно-політична і культурна діяльність людей, а також різні поведінкові звички і прояви. Якщо їх організація та утримання сприяють зміцненню здоров'я, то є підстава говорити про реалізацію здорового способу життя, який можна розглядати як поєднання видів діяльності, що забезпечує оптимальну взаємодію індивіда з навколишнім середовищем.
Поведінка людини спрямоване на задоволення потреб. При більш-менш однаковому рівні потреб, характерному для даного суспільства, кожна особистість характеризується своїм, індивідуальним способом їх задоволення, тому поведінка людей різна і залежить у першу чергу від виховання.
Поняття здоров'я відображає якість пристосування організму до умов зовнішнього середовища і представляє підсумок процесу взаємодії людини й довкілля; сам стан здоров'я формується в результаті взаємодії зовнішніх (природних і соціальних) і внутрішніх (спадковість, стать, вік) чинників.
В даний час прийнято виділити кілька компонентів (видів) здоров'я:
1. Соматичне здоров'я - поточний стан органів та систем організму людини, - основу якого складає біологічна програма індивідуального розвитку, опосередкована базовими потребами, домінуючими на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ці потреби, по-перше, є пусковим механізмом розвитку людини, а по-друге, забезпечують індивідуалізацію цього процесу.
2. Фізичне здоров'я - рівень росту і розвитку органів і систем організму, - основу якого складають морфофізіологічні та функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції.
3. Психічне здоров'я - стан психічної сфери, - основу якого складає стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан зумовлено як біологічними, так і соціальними потребами, в також можливостями їх задоволення.
4. Моральне здоров'я - комплекс характеристик мотиваційної і потребностно-інформативної сфери життєдіяльності, - основу якого визначає система цінностей, установок і мотивів поведінки індивіда в суспільстві. Моральним здоров'ям опосередкована духовність людини, тому що воно пов'язане з загальнолюдськими істинами добра, любові та краси.
Ознаками здоров'я є:
- Специфічна (імунна) і неспецифічна стійкість до дії пошкоджуючих факторів;
- Показники росту і розвитку;
- Функціональний стан і резервні можливості організму;
- Наявність і рівень якого-небудь захворювання або дефекту розвитку;
- Рівень морально-вольових і ціннісно-мотиваційних установок.
Найбільш повно взаємозв'язок між способом життя і здоров'ям виражається в понятті здоровий спосіб життя; це поняття покладено в основу валеології. Здоровий спосіб життя поєднує все, що сприяє виконанню людиною професійних, громадських і побутових функцій в оптимальних для здоров'я умовах і виражає орієнтованість діяльності особистості в напрямку формування, збереження і зміцнення як індивідуального, так і суспільного здоров'я.
Б. Н. Чумаков охарактеризує здоровий спосіб життя, як «активна діяльність людей, спрямована, в першу чергу, на збереження і поліпшення здоров'я. При цьому має враховуватися те, що спосіб життя людини і сім'ї не складається сам по собі в залежності від обставин, а формується протягом життя цілеспрямовано і постійно. Формування здорового способу життя є головним важелем первинної профілактики у зміцненні здоров'я населення через зміни стилю й укладу життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань у боротьбі зі шкідливими звичками, подоланням несприятливих сторін, пов'язаних з життєвими ситуаціями »[15; 135].
Таким чином, під здоровим способом життя слід розуміти типові форми і способи повсякденної життєдіяльності людини, які зміцнюють і удосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самим успішне виконання своїх соціальних та професійних функцій незалежно від політичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій. І висловлює орієнтованість діяльності особистості в напрямку формування, збереження і зміцнення як і індивідуального, так і суспільного здоров'я.
Звідси зрозуміло, наскільки важливо, починаючи з самого раннього віку, виховувати у дітей активне ставлення до власного здоров'я, розуміння того, що здоров'я - сама найбільша цінність, дарована людині природою.
1.2 Умови, необхідні для формування здорового способу життя у дітей
Здоровий спосіб життя формується всіма сторонами і проявами суспільства, пов'язаний з особистісно-мотиваційним втіленням індивідом своїх соціальних, психологічних та фізіологічних можливостей і здібностей. Від того, наскільки успішно вдається сформувати і закріпити у свідомості принципи і навички здорового способу життя в молодому віці, залежить в подальшому вся діяльність, що перешкоджає розкриттю потенціалу особистості.
За сучасними уявленнями в поняття здорового способу життя входять наступні складові:
- Відмова від шкідливих пристрастей (куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин);
- Оптимальний руховий режим;
- Раціональне харчування;
- Загартовування;
- Особиста гігієна;
- Позитивні емоції.
Сформована на сьогоднішній день система шкільної освіти не формує належної мотивації до здорового способу життя. Дійсно, більшість людей знають, що палити, пити і вживати наркотики шкідливо, але дуже багато дорослих прихильні цим звичкам. Ніхто не сперечається з тим, що треба рухатися, загартовуватися, але більшість дорослих людей ведуть малорухомий спосіб життя. Неправильне, нераціональне харчування призводить до збільшення кількості людей з надмірною вагою і всіма витікаючими наслідками. Труднощі сучасного життя залишають дуже мало місця для позитивних емоцій.
Викладене дозволяє зробити висновок, про те, що "знання" дорослих людей про здоровий спосіб життя не стали переконаннями, що немає мотивації до турботи про власне здоров'я
Однією зі складових здорового способу життя є відмова від руйнівників здоров'я: куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин. Про наслідки для здоров'я, які виникають в результаті цих пристрастей існує велика література. Якщо говорити про школу, то дії вчителя повинні бути направлені не на те, щоб школяр кинув палити, вживати спиртні напої та наркотичні речовини, а на те, щоб школяр не почав цього робити. Інакше кажучи, головне - профілактика.
Сім'я в наш час не є в наш час місцем формування та зміцнення здоров'я дитини. У багатьох батьків не вистачає для цього ні знань, ні досвіду. Але родина не повинна усуватися від вирішення такої важливої проблеми. Тому одним із завдань системи освіти поряд з дослідницькою діяльністю здорового способу життя школярів, проведенням лікувально-профілактичних та оздоровчих заходів, навчально-виховною роботою з учнями є інформаційно-просвітницька та виховна робота з їх батьками.
Вихованню хороших, здорових звичок у підростаючого покоління будуть сприяти повернення дітей у красу слова і благородство вчинку, виховання культури внутрішнього світу дитини, позитивний приклад дорослих, створення умов для розумного дозвілля.
Виховання вольових якостей характеру, просвітництво, знання правових засад охорони здоров'я, правильне ставлення до життєвих цінностей, формування інтересу до творчої, пізнавальної діяльності, створення умов для соціального та професійного самовизначення, профілактичні заходи - все це допомагає формувати потребу в здоровому способі життя.
Відсутність у хлопців елементарних знань про те, як стати здоровим, зберегти і зміцнити своє здоров'я - це вина батьків і педагогів. Здравоохоронні освіта повинна допомогти людям дізнатися все про сутність здоров'я людини. Про те, що зміцнює і послаблює його, про вміння зберегти його самою людиною.
Завдяки спільним зусиллям школи, сім'ї, суспільства, підростаючий громадянин повинен зміцнитися в думці про те, що саме він відповідальний за своє власне здоров'я і повинен розглядати його як вищу цінність. Тому що його здоров'я - це тривалість періоду життя на землі, це життєвий успіх і особисте щастя.
Інформаційно-просвітницькі та виховні заходи повинні здійснюватися в комплексі з профілактичними. Профілактика (у перекладі з грецької - запобіжний, попереджувальний) - це цілий комплекс заходів, які спрямовані на те, щоб забезпечити високий рівень здоров'я людей, їх творчого довголіття, усунення причин захворювань (наприклад, попередження розвитку шкідливих звичок), створення кращих умов для праці , побуту, відпочинку [10; 3].
Індивідуальної профілактикою займається сама людина, коли веде здоровий спосіб життя. Громадська профілактика - це цілісна система заходів: соціальних, економічних, законодавчих, виховних, санітарно-технічних та санітарно-гігієнічних. А успіх всіх проведених заходів залежить від того, наскільки свідомо ставиться кожен громадянин до охорони та зміцнення свого здоров'я та здоров'я оточуючих його людей.
У результаті проведених наукових досліджень доведено вплив факторів ризику, серед яких і шкідливі звички, на виникнення різних форм патології організму. Наприклад, куріння веде до виникнення ішемічної хвороби серця, захворювання легень, сприяє появі злоякісних пухлин. Так як деякі фактори ризику починають діяти вже з дитинства, то і причини багатьох захворювань слід виявляти і усувати, починаючи з дитячого віку. Фактори ризику широко поширені серед дітей та підлітків. Ні і саме в цьому віці грамотно проведені заходи профілактики діють особливо ефективно. У цей період формуються погляди, смаки, звички, відбувається формування подальшого поведінкового способу життя майбутнього дорослої людини. Починаючи саме з дитинства необхідно виховувати вольові риси характеру, чуйність і увагу до людей, стриманість, почуття власної гідності, своєї значущості в цьому світі і неповторності, самоповаги. Профілактичні заходи в цей період носять насамперед інформаційний, санітарно-просвітницький і виховний характер [10; 4].
Здійснення профілактичних та виховних заходів - завдання всього суспільства: органів охорони здоров'я, різних міністерств і відомств, періодичної преси і телебачення, громадських організацій і трудових колективів. Але в першу чергу - це турбота сім'ї і школи. Слід в ході своєї роботи пам'ятати про те, що здоров'я молодого покоління - це подальший розвиток, соціальна і економічна міць нашої держави.
1.3 Діяльність соціального педагога з формування здорового способу життя серед дітей
В даний час в країні відбуваються різкі зміни в економічній, політичній і соціального життя. Ці зміни призвели до появи нових соціальних проблем, які в першу чергу позначилися на вихованні, розвитку, соціальному формуванні дітей, підлітків та молоді. У зв'язку з цим виникла гостра необхідність у розвитку соціально-педагогічної служби по наданню допомоги дітям і підліткам.
Введення ................................................. .................................................. ................ 2
Глава 1. Аналіз науково-педагогічної літератури про роль впливу способу життя на здоров'я дітей ..................................... .................................................. .. 5
1.1 Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічне явище .................. 5
1.2 Умови, необхідні для формування здорового способу життя у дітей ....................................... .................................................. ................................. 8
1.3 Діяльність соціального педагога з формування здорового способу життя серед дітей ....................................... .................................................. ........ 11
Глава 2. Напрями діяльності соціального педагога з формування навичок здорового способу життя у школярів ...................................... .......... 16
2.1 Основні напрями в діяльності соціального педагога при роботі з учнями, схильними до вживання спиртних напоїв ......................... 16
2.2 Робота соціального педагога, спрямована на профілактику тютюнопаління та наркоманії ....................................... ........................................ 20
Висновок ................................................. .................................................. .......... 23
Список літератури ................................................ ................................................ 25
Введення
Оскільки здоров'я населення республіки - вища національна цінність, то й відродження націй має розпочатися саме зі здоров'я, в першу чергу дітей.
Людина приходить у цей світ не тільки для свого комфортного існування та особистого щастя. Його розум, вміння, досвід, все його життя необхідні його дітям, суспільству, майбутнім поколінням.
Гідним існування людини на землі допомагає зробити здоров'я, духовне і фізичне, яке є головним надбанням людини. І справою не тільки особистим, але й суспільною. Не можна розглядати здоров'я як відсутність фізичних дефектів у людини чи хвороб. Статут Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) трактує поняття «здоров'я» як «стан повного соціального і духовного благополуччя».
Для дитини бути здоровою означає розвивати в гармонії свої фізичні та духовні сили, володіти витривалістю і врівноваженістю, вміти протистояти дії як несприятливих факторів зовнішнього середовища, так і свого внутрішнього світу.
Здоровий спосіб життя молодого покоління є запорукою здоров'я нації в цілому. Ось чому так необхідна і освітня і виховна діяльність школи в цілому і соціального педагога зокрема з питань збереження і зміцнення здоров'я. Саме у зв'язку з вищевикладеними фактами, тема, обрана нами для розгляду в рамках даної курсової роботи є актуальною на сьогоднішній день.
Соціальний педагог має право в межах своєї компетенції контролювати і оцінювати хід і результати проектів та програм соціальної адаптації учнів, порушенням техніки безпеки, не передбачають профілактики, компенсації і подолання можливих негативних реакцій і наслідків.
В установі освіти педагог соціальний входить до складу фахівців СППС, виконуючи, таким чином, в межах своєї компетенції функцію профілактики та пропаганди здорового способу життя. А саме: здійснення профілактичної роботи з попередження соціального сирітства, сімейного неблагополуччя, торгівлі людьми та насильства у відношенні неповнолітніх, шкідливих звичок, асоціальної поведінки, бездоглядності, правопорушень і суїцидів серед учнів, вихованців, формування навичок здорового способу життя.
Метою дослідження є - виявити умови роботи соціального педагога з формування здорового способу життя серед учнів.
Об'єкт дослідження - процес роботи соціального педагога з учнями.
Предмет дослідження - робота соціального педагога з формування здорового способу життя серед дітей.
Ми повинні виконати такі завдання дослідження:
1. Вивчити соціально-педагогічну, філософську, психологічну літературу.
2. Розглянути основні методи і форми роботи соціального педагога з формування основ здорового способу життя школярів.
3. Виявити основні напрями профілактичної та медико-соціальної допомоги, що здійснюється соціальним педагогом.
Таким чином, соціальний педагог у закладі освіти може надавати поряд з іншими такий вид допомоги як медико-соціальну, спрямовану на догляд за хворими дітьми та профілактику їх здоров'я, профілактику алкоголізму, наркоманії неповнолітніх, медико-соціальний патронаж дітей з сімей групи ризику. Дана допомога може реалізовуватися в різних формах: заочних, очних, стаціонарних, комплексних. При цьому допомога може надаватися опосередковано, безпосередньо короткочасно, безпосередньо тривало, безпосередньо багатопрофільної [5; 31].
Глава 1. Аналіз науково - педагогічної літератури про роль впливу способу життя на здоров'я дітей
1.1 Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічне явище
Згідно з висновком експертів ВООЗ, якщо прийняти рівень здоров'я за 100%, то стан здоров'я лише на 10% залежить від діяльності системи охорони здоров'я, на 20% - від спадкових факторів, на 20% - від стану навколишнього середовища. А інші 50% залежать від самої людини, від того способу життя, який він веде.
Спосіб життя - тип життєдіяльності людей обумовлений особливостями суспільно-економічної формації. Основними параметрами способу життя є праця (навчання для підростаючого покоління), побут, суспільно-політична і культурна діяльність людей, а також різні поведінкові звички і прояви. Якщо їх організація та утримання сприяють зміцненню здоров'я, то є підстава говорити про реалізацію здорового способу життя, який можна розглядати як поєднання видів діяльності, що забезпечує оптимальну взаємодію індивіда з навколишнім середовищем.
Поведінка людини спрямоване на задоволення потреб. При більш-менш однаковому рівні потреб, характерному для даного суспільства, кожна особистість характеризується своїм, індивідуальним способом їх задоволення, тому поведінка людей різна і залежить у першу чергу від виховання.
Поняття здоров'я відображає якість пристосування організму до умов зовнішнього середовища і представляє підсумок процесу взаємодії людини й довкілля; сам стан здоров'я формується в результаті взаємодії зовнішніх (природних і соціальних) і внутрішніх (спадковість, стать, вік) чинників.
В даний час прийнято виділити кілька компонентів (видів) здоров'я:
1. Соматичне здоров'я - поточний стан органів та систем організму людини, - основу якого складає біологічна програма індивідуального розвитку, опосередкована базовими потребами, домінуючими на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ці потреби, по-перше, є пусковим механізмом розвитку людини, а по-друге, забезпечують індивідуалізацію цього процесу.
2. Фізичне здоров'я - рівень росту і розвитку органів і систем організму, - основу якого складають морфофізіологічні та функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції.
3. Психічне здоров'я - стан психічної сфери, - основу якого складає стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан зумовлено як біологічними, так і соціальними потребами, в також можливостями їх задоволення.
4. Моральне здоров'я - комплекс характеристик мотиваційної і потребностно-інформативної сфери життєдіяльності, - основу якого визначає система цінностей, установок і мотивів поведінки індивіда в суспільстві. Моральним здоров'ям опосередкована духовність людини, тому що воно пов'язане з загальнолюдськими істинами добра, любові та краси.
Ознаками здоров'я є:
- Специфічна (імунна) і неспецифічна стійкість до дії пошкоджуючих факторів;
- Показники росту і розвитку;
- Функціональний стан і резервні можливості організму;
- Наявність і рівень якого-небудь захворювання або дефекту розвитку;
- Рівень морально-вольових і ціннісно-мотиваційних установок.
Найбільш повно взаємозв'язок між способом життя і здоров'ям виражається в понятті здоровий спосіб життя; це поняття покладено в основу валеології. Здоровий спосіб життя поєднує все, що сприяє виконанню людиною професійних, громадських і побутових функцій в оптимальних для здоров'я умовах і виражає орієнтованість діяльності особистості в напрямку формування, збереження і зміцнення як індивідуального, так і суспільного здоров'я.
Б. Н. Чумаков охарактеризує здоровий спосіб життя, як «активна діяльність людей, спрямована, в першу чергу, на збереження і поліпшення здоров'я. При цьому має враховуватися те, що спосіб життя людини і сім'ї не складається сам по собі в залежності від обставин, а формується протягом життя цілеспрямовано і постійно. Формування здорового способу життя є головним важелем первинної профілактики у зміцненні здоров'я населення через зміни стилю й укладу життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань у боротьбі зі шкідливими звичками, подоланням несприятливих сторін, пов'язаних з життєвими ситуаціями »[15; 135].
Таким чином, під здоровим способом життя слід розуміти типові форми і способи повсякденної життєдіяльності людини, які зміцнюють і удосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самим успішне виконання своїх соціальних та професійних функцій незалежно від політичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій. І висловлює орієнтованість діяльності особистості в напрямку формування, збереження і зміцнення як і індивідуального, так і суспільного здоров'я.
Звідси зрозуміло, наскільки важливо, починаючи з самого раннього віку, виховувати у дітей активне ставлення до власного здоров'я, розуміння того, що здоров'я - сама найбільша цінність, дарована людині природою.
1.2 Умови, необхідні для формування здорового способу життя у дітей
Здоровий спосіб життя формується всіма сторонами і проявами суспільства, пов'язаний з особистісно-мотиваційним втіленням індивідом своїх соціальних, психологічних та фізіологічних можливостей і здібностей. Від того, наскільки успішно вдається сформувати і закріпити у свідомості принципи і навички здорового способу життя в молодому віці, залежить в подальшому вся діяльність, що перешкоджає розкриттю потенціалу особистості.
За сучасними уявленнями в поняття здорового способу життя входять наступні складові:
- Відмова від шкідливих пристрастей (куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин);
- Оптимальний руховий режим;
- Раціональне харчування;
- Загартовування;
- Особиста гігієна;
- Позитивні емоції.
Сформована на сьогоднішній день система шкільної освіти не формує належної мотивації до здорового способу життя. Дійсно, більшість людей знають, що палити, пити і вживати наркотики шкідливо, але дуже багато дорослих прихильні цим звичкам. Ніхто не сперечається з тим, що треба рухатися, загартовуватися, але більшість дорослих людей ведуть малорухомий спосіб життя. Неправильне, нераціональне харчування призводить до збільшення кількості людей з надмірною вагою і всіма витікаючими наслідками. Труднощі сучасного життя залишають дуже мало місця для позитивних емоцій.
Викладене дозволяє зробити висновок, про те, що "знання" дорослих людей про здоровий спосіб життя не стали переконаннями, що немає мотивації до турботи про власне здоров'я
Однією зі складових здорового способу життя є відмова від руйнівників здоров'я: куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин. Про наслідки для здоров'я, які виникають в результаті цих пристрастей існує велика література. Якщо говорити про школу, то дії вчителя повинні бути направлені не на те, щоб школяр кинув палити, вживати спиртні напої та наркотичні речовини, а на те, щоб школяр не почав цього робити. Інакше кажучи, головне - профілактика.
Сім'я в наш час не є в наш час місцем формування та зміцнення здоров'я дитини. У багатьох батьків не вистачає для цього ні знань, ні досвіду. Але родина не повинна усуватися від вирішення такої важливої проблеми. Тому одним із завдань системи освіти поряд з дослідницькою діяльністю здорового способу життя школярів, проведенням лікувально-профілактичних та оздоровчих заходів, навчально-виховною роботою з учнями є інформаційно-просвітницька та виховна робота з їх батьками.
Вихованню хороших, здорових звичок у підростаючого покоління будуть сприяти повернення дітей у красу слова і благородство вчинку, виховання культури внутрішнього світу дитини, позитивний приклад дорослих, створення умов для розумного дозвілля.
Виховання вольових якостей характеру, просвітництво, знання правових засад охорони здоров'я, правильне ставлення до життєвих цінностей, формування інтересу до творчої, пізнавальної діяльності, створення умов для соціального та професійного самовизначення, профілактичні заходи - все це допомагає формувати потребу в здоровому способі життя.
Відсутність у хлопців елементарних знань про те, як стати здоровим, зберегти і зміцнити своє здоров'я - це вина батьків і педагогів. Здравоохоронні освіта повинна допомогти людям дізнатися все про сутність здоров'я людини. Про те, що зміцнює і послаблює його, про вміння зберегти його самою людиною.
Завдяки спільним зусиллям школи, сім'ї, суспільства, підростаючий громадянин повинен зміцнитися в думці про те, що саме він відповідальний за своє власне здоров'я і повинен розглядати його як вищу цінність. Тому що його здоров'я - це тривалість періоду життя на землі, це життєвий успіх і особисте щастя.
Інформаційно-просвітницькі та виховні заходи повинні здійснюватися в комплексі з профілактичними. Профілактика (у перекладі з грецької - запобіжний, попереджувальний) - це цілий комплекс заходів, які спрямовані на те, щоб забезпечити високий рівень здоров'я людей, їх творчого довголіття, усунення причин захворювань (наприклад, попередження розвитку шкідливих звичок), створення кращих умов для праці , побуту, відпочинку [10; 3].
Індивідуальної профілактикою займається сама людина, коли веде здоровий спосіб життя. Громадська профілактика - це цілісна система заходів: соціальних, економічних, законодавчих, виховних, санітарно-технічних та санітарно-гігієнічних. А успіх всіх проведених заходів залежить від того, наскільки свідомо ставиться кожен громадянин до охорони та зміцнення свого здоров'я та здоров'я оточуючих його людей.
У результаті проведених наукових досліджень доведено вплив факторів ризику, серед яких і шкідливі звички, на виникнення різних форм патології організму. Наприклад, куріння веде до виникнення ішемічної хвороби серця, захворювання легень, сприяє появі злоякісних пухлин. Так як деякі фактори ризику починають діяти вже з дитинства, то і причини багатьох захворювань слід виявляти і усувати, починаючи з дитячого віку. Фактори ризику широко поширені серед дітей та підлітків. Ні і саме в цьому віці грамотно проведені заходи профілактики діють особливо ефективно. У цей період формуються погляди, смаки, звички, відбувається формування подальшого поведінкового способу життя майбутнього дорослої людини. Починаючи саме з дитинства необхідно виховувати вольові риси характеру, чуйність і увагу до людей, стриманість, почуття власної гідності, своєї значущості в цьому світі і неповторності, самоповаги. Профілактичні заходи в цей період носять насамперед інформаційний, санітарно-просвітницький і виховний характер [10; 4].
Здійснення профілактичних та виховних заходів - завдання всього суспільства: органів охорони здоров'я, різних міністерств і відомств, періодичної преси і телебачення, громадських організацій і трудових колективів. Але в першу чергу - це турбота сім'ї і школи. Слід в ході своєї роботи пам'ятати про те, що здоров'я молодого покоління - це подальший розвиток, соціальна і економічна міць нашої держави.
1.3 Діяльність соціального педагога з формування здорового способу життя серед дітей
В даний час в країні відбуваються різкі зміни в економічній, політичній і соціального життя. Ці зміни призвели до появи нових соціальних проблем, які в першу чергу позначилися на вихованні, розвитку, соціальному формуванні дітей, підлітків та молоді. У зв'язку з цим виникла гостра необхідність у розвитку соціально-педагогічної служби по наданню допомоги дітям і підліткам.
Соціально-педагогічна діяльність - це різновид професійної діяльності, спрямована на надання допомоги дитині в процесі її соціалізації, засвоєння ним соціокультурного досвіду і на створення умов для її самореалізації.
Всю свою діяльність з формування здорового способу життя соціальний педагог проводить з урахуванням вікових та індивідуальних морфофізіологічних і психологічних особливостей дітей і дорослих. При цьому особливу увагу слід приділяти таким віковим етапам, як дошкільний, підлітковий і юнацький, коли має місце особливо інтенсивний ріст і перебудова функціонального стану всіх систем життєдіяльності організму, що розвивається. Обов'язковими також є науково обгрунтовані уявлення про стадії статевого розвитку дівчаток і хлопчиків. Істотне значення має і правильна оцінка психологічної ситуації в сім'ї, групі дитячого саду, класі школи, неформальному об'єднанні та клубі підлітків.
Турбота про здоров'я підопічних - складова охоронно-захисної функції соціального педагога. Крім того, захист здоров'я може стати самостійним об'єктом спеціалізації педагога-валеолога. До завдань соціального педагога щодо захисту прав дитини на охорону здоров'я можна віднести:
- Соціо-псіхологопедагогіческую профілактику зміцнення і охорони здоров'я, реалізацію прав дитини на здоров'я, закріплених у Конвенції про права дитини;
- Щадну коригування індивідуальних якостей і контактів особистості.
Основними вимогами до соціально-педагогічної діяльності у зв'язку з реалізацією завдань захисту права дитини на охорону здоров'я є наступні:
Професійно-етична відповідальність фахівців за профілактику та охорону фізичного, психологічного, соціального здоров'я особистості;
Гуманність, прояв обнадійливого співчуття і дбайливого ставлення до страждаючих і хворим дітям, врахування особливостей особистості та індивідуальних рис характеру, варіантів поведінки, нюансів ставлення до життя, навчанню і здоров'ю;
Здатність педагога зберігати власне здоров'я та навчати цьому дітей;
Уміння попереджати власні неврози і усувати соціо-псіхологопедагогіческімі засобами причини, що їх викликають;
Позитивне ставлення до особистісного росту дитини, заохочення в дитині почуття власної гідності в діяльності та відносинах з людьми;
Облік можливостей природного і соціокультурного середовища, конкретного простору життєдіяльності;
Сполучення зацікавлених зусиль педагога, лікаря та сім'ї з активністю самої дитини в становленні її фізичного, психічного, соціального здоров'я.
Соціальному педагогові необхідно враховувати, що кожен громадянин має право на безкоштовні консультації: з питань планування сім'ї, діагностики та лікування соціально значущих захворювань і захворювань, що становлять небезпеку для оточуючих; з медико-психологічних проблем сімейно-шлюбних відносин, а також на медико-генетичні, інші консультації та обстеження з метою попередження можливих спадкових захворювань у потомства в установах державної або муніципальної системи охорони здоров'я.
Певні права відносно захисту прав дитини на охорону здоров'я мають неповнолітні, наприклад:
- Право на диспансерне спостереження та лікування в дитячій і підліткової службі в порядку, що встановлюється Міністерством охорони здоров'я;
- Право на медико-соціальну допомогу та харчування на пільгових умовах;
- Право на санітарно-гігієнічний освіту, на навчання і працю в умовах, що відповідають фізіологічним особливостям неповнолітніх, станом їх здоров'я і виключають вплив на них несприятливих факторів;
- Право на безкоштовну медичну консультацію за рахунок коштів бюджету всіх рівнів при визначенні професійної придатності;
- Право на одержання необхідної інформації про стан здоров'я в доступній для них формі;
- Неповнолітні у віці старше 15 років мають право на добровільне інформовану згоду на медичне втручання або відмова від нього.
Окремо також розглядаються права інвалідів. Зокрема, інваліди, діти-інваліди та інваліди з дитинства мають право на медико-соціальну допомогу, реабілітацію, забезпечення ліками, протезами, протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування на пільгових умовах, а також на професійну підготовку та перепідготовку [19; 72] .
Виділяють види профілактичної роботи соціального педагога з реалізації права неповнолітнього на охорону здоров'я:
Залучення дітей до діяльності з охорони свого фізичного, емоційного і соціального здоров'я;
Навчання культурі використання вільного часу з урахуванням можливостей і потреб особистості, кількості годин, відведених на ті чи інші заняття, загального режиму в школі і сім'ї;
Цілеспрямоване навчання способам спостереження за своїм станом і його саморегуляція у діяльності і спілкуванні;
Формування етнокультури дітей;
Пропаганда, у тому числі і на особистому прикладі, здорового способу життя;
Інформування про можливі негативні наслідки шкідливих звичок, бездумного ставлення до власного здоров'я.
Контроль та регулювання формування та реалізації валеологічної культури у внутрішкільної життя.
Глава 2. Напрями діяльності соціального педагога з формування навичок здорового способу життя у школярів
2.1 Основні напрями в діяльності соціального педагога при роботі з учнями, схильними до вживання спиртних напоїв
Якщо розглядати зміст соціально-педагогічної діяльності з дітьми, схильними до вживання алкоголю, то можна виділити основні напрямки в діяльності соціального педагога під час роботи, з учнями, схильними до вживання спиртних напоїв:
1) діяльність щодо підвищення рівня соціальної адаптації дитини, схильного до вживання спиртних напоїв, за допомогою його особистісного розвитку;
2) діяльність з профілактики алкоголізму, що включає протиалкогольне навчання і виховання дітей з метою формування у них негативного ставлення до вживання алкоголю;
3) діяльність з освітою батьків з метою оздоровлення сім'ї, її побуту і культури взаємин між її членами;
4) діяльність з соціальної реабілітації дитини, яка має алкогольну психічну чи фізичну залежність;
5) посередницьку діяльність між дитиною і оточуючим їм соціумом з подолання явищ дезадаптації.
Соціально-педагогічна діяльність передбачає виконання соціальним педагогом наступних основних функцій.
Перша функція діяльності соціального педагога - діагностична, націлена на ліквідацію факторів ризику прилучення дітей до спиртного, - реалізується шляхом збору інформації про дитину, схильному до вживання спиртних напоїв; вивчення та оцінювання реальних особливостей його особистості; виявлення інформації про сім'ю дитини; вивчення джерел негативного впливу на дитину і стійкості його до цього тиску; визначення алкогольних лідерів; вивчення негативних факторів, що провокують алкоголізацію дитини; вивчення впливу на дитину мікросередовища.
Збір інформації відбувається за допомогою опитування (усного або письмового) самого підлітка, його батьків, класного керівника, при необхідності інших значущих для дитини людей. Також застосовується стандартизоване інтерв'ювання, спостереження, вивчення документації на сім'ю і дитину.
Результатом реалізації цієї функції є постановка соціального діагнозу розвитку дитини, залучення його в процес алкоголізації, визначення конкретних завдань, визначення конкретних завдань соціально-педагогічної діяльності. Ними можуть: профілактика, корекція, реабілітація чи комплекс якихось інших заходів.
Друга функція - прогностична. Суть її полягає в тому, що на основі поставленого діагнозу розробляється конкретна соціально-педагогічна програма діяльності з дитиною, схильною до алкоголізму, яка передбачає етапні зміни і кінцевий результат соціальної адаптації, корекції та реабілітації.
Третя функція - освітньо-виховна, що передбачає відбір змісту соціально-педагогічної діяльності, а також методів її здійснення; визначення тих соціально значущих якостей, які повинні бути виховані у дитини в процесі його соціальної реабілітації, забезпечення цілеспрямованого педагогічного впливу на поведінку і діяльність дітей і дорослих ; заповнення прогалин виховання та освіти дитини, що вживає спиртні напої, формування соціальних умінь і навичок, необхідних для подолання проблеми.
Четверта функція діяльності соціального педагога - правозахисна, обеспечивающаяся тим, що соціально-педагогічна діяльність будується на правовій основі, що передбачає як дотримання, так і захист прав дитини.
П'ята функція - організаторська. Вона обумовлена тим, що соціально-педагогічна діяльність з дитиною, схильною до алкоголізму, вимагає участі і скоординованості дій різних фахівців залежно від глибини проблеми; створює умови для проведення вільного часу та дозвілля; організації соціально значимої діяльності дітей, дорослих, громадськості у вирішенні завдань соціально-педагогічної допомоги, підтримки, виховання та розвитку дитини, схильного до алкоголізму.
Шоста функція - комунікативна. Її сутність полягає в тому, що в ході реалізації соціально-педагогічної діяльності виникає необхідність встановлення множинних контактів між її учасниками з метою обміну інформацією.
Сьома функція - попереджувально-профілактична, яка забезпечує закріплення отриманих позитивних результатів і запобігає можливість появи рецидивів пияцтва і алкоголізму, що досягається соціальним патронажем підопічних і оперативним реагуванням в екстремальній ситуації.
У своїй діяльності соціальний педагог виступає в трьох основних ролях:
- Радника, информирующего сім'ю про важливість і можливості безконфліктного взаємодії батьків і дітей у сім'ї, розповідає про розвиток дитини, що дає соціально-педагогічні ради;
- Консультанта, що роз'яснює питання сімейного, трудового, адміністративного та кримінального законодавства, а також питання, що стосується області психології, педагогіки, соціальної педагогіки; консультує з питань вирішення проблем життєвих ситуацій, з питань виховання дітей у сім'ї;
- Захисника, чинного у випадках порушення прав дитини з боку батьків або найближчого оточення.
Центральне місце в діяльності соціального педагога з дітьми, схильними до вживання алкоголю, відводиться антиалкогольного виховання, що є частиною морального і соціального виховання і націлений на формування у дітей з раннього віку негативного ставлення до алкоголю.
Метою антиалкогольного виховання дітей, підлітків та молоді з поведінкою, що відхиляється є повернення їх до норми, Для соціальної норми характерна соціальна пристосованість (адаптація) особистості, її цілісність, гармонійність, здатність критично оцінювати свої вчинки, а також і дії оточуючих, послідовність у діяльності. Саме ці риси порушуються при зловживанні алкоголем та алкогольної залежності. Саме ці порушення повинні бути в центрі індивідуальної виховної роботи.
У процесі виховання необхідно розвинути розумні потреби, навантажувати дітей корисними справами, організовувати їх діяльність, щоб у них практично не було нічим не зайнятого часу.
У процесі соціального виховання необхідно розкрити аморальність вживання алкоголю, в тому числі і в невеликих дозах. Слід робити акцент не тільки і не стільки на розкритті наслідків алкоголізму, скільки на аморальності самого факто вживання алкоголю. Необхідно звертати увагу на моральні збитки, яких завдають п'яниці оточуючим людям, рідним, близьким. Слід спростувати думку, що вживання алкоголю - це ознака дорослості і змужніння.
Діяльність соціального педагога повинна бути націлена на формування здорових соціально-психологічних установок шляхом просвіти батьків і навіювання думки про особисту відповідальність батьків за кожний випадок вживання алкоголю дітьми. Протиалкогольна робота з батьками повинна будуватися в залежності від віку дитини, але кінцевим результатом цієї діяльності має бути залучення батьків до антиалкогольного виховання дітей.
В обов'язки соціального педагога може входити також спільна з батьками розробка розумного проведення дозвілля, сімейних свят та урочистостей без вживання алкоголю.
Основним методом роботи соціального педагога з формування здорового способу життя є сімейна профілактика, яка проводиться у формі бесід, консультацій, тренінгів, диспути, ділова гра, екскурсії.
Організація вільного часу підлітків, оскільки беззмістовний дозвілля є провідним фактором ризику в розвитку зловживання підлітків алкоголем. Необхідна своєрідна яскрава реклама діяльності гуртків, секцій, клубів, дитячих та юнацьких організацій, щоб діти могли вибрати заняття до душі. Соціальний педагог повинен знати інтереси, схильності та інтереси дітей і допомогти організувати змістовне дозвілля.
2.2 Робота соціального педагога, спрямована на профілактику тютюнопаління та наркоманії
Однією зі складових здорового способу життя є відмова від руйнівників здоров'я: куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин. Про наслідки для здоров'я, які виникають в результаті цих пристрастей існує велика література. Якщо говорити про школу, то дії вчителя повинні бути направлені не на те, щоб школяр кинув палити, вживати спиртні напої та наркотичні речовини, а на те, щоб школяр не почав цього робити. Інакше кажучи, головне - профілактика.
Успішна боротьба з тим чи іншим негативним явищем можливо в тому випадку, коли відомі причини цього явища. Що стосується тютюнопаління, то переважна більшість школярів вперше знайомляться з цигаркою в 1-2 класах, і рухає ними насамперед цікавість. Переконавшись у тому, що куріння супроводжується неприємними відчуттями (гіркота в роті, рясна слинотеча, кашель, головний біль, нудота), діти до тютюну більше не тягнутися, у 2-6 класах курять лічені одиниці. А от у більш старшому віці число курців школярів починає рости, і причини цього вже інші, ніж цікавість. Відповідно до досліджень соціологів, частіше за все це наслідування більш старшим товаришам, особливо тим, на кого хотілося б бути схожим (у тому числі і батькам), бажання здаватися дорослим, незалежним, бажання "бути як всі" в кращий компанії. Причиною куріння підлітків у ряді випадків є і сувора заборона батьків, особливо в тих випадках, коли самі батьки курять. Також вагомий внесок у те, що підлітки починають палити, вносить реклама тютюнових виробів у засобах масової інформації. Надзвичайно важливо виключити також тютюнопаління з дій героїв кіно-і телефільмів і театральних п'єс. Дуже важливо вести боротьбу з курінням серед батьків силами самих школярів. І, нарешті, сам педагог ні в якому разі не повинен бути людиною, що палить (у всякому разі, школярі не повинні його бачити кращим).
Що стосується вживання наркотичних речовин, то в останні роки їх кількість зростає і це має місце практично у всіх регіонах світу. Проводячи бесіду зі школярами про наркоманії і токсикоманії, педагог повинен вести їх відома наступне. Як відомо, людина стає завзятим курцем або алкоголіком не відразу, для цього має пройти певний час. А для того, щоб стати наркоманом, тобто, щоб виникла фізична і психічна залежність від наркотика, досить 1-2 рази його спробувати, що не відбувається, що не відбувається найчастіше, тому що підлітком рухає цікавість. Спробувавши дію наркотику, підліток вже не в силах від нього позбавитися. Ця обставина широко використовують торговці наркотиками, пропонуючи першу «дозу» практично безкоштовно, добре знаючи, що надалі підліток піде на все, щоб дістати наркотик за будь-яку ціну.
У висновку слід підкреслити, що практично всі наркотики, включаючи тютюн і алкоголь, в більшості випадків використовуються для зняття стресу, і треба знати, що значно успішніше стрес знімається за допомогою оптимальної фізичної активності і вона може служити здорової альтернативної куріння, алкоголю та наркотиків.
Висновок
Здоров'я підростаючого людини - це проблема не тільки соціальна, а й моральна. Дитина має вміти не тільки здоровим, але і виховувати в майбутньому здорових дітей.
Залучення школярів до проблеми збереження здоров'я це перш за все, процес соціалізації - виховання. Це свідомість високого рівня душевного комфорту, який закладається з дитинства на все життя. Для формування душевного комфорту необхідні знання про закони розвитку свого організму, його взаємодії з соціальними чинниками.
Школа ж сьогодні повинна і може стати найважливішою ланкою соціалізації підростаючого покоління. Через школу проходить все населення, і на даному етапі соціалізації особистості формується як індивідуальне здоров'я, так і здоров'я всього суспільства.
Школа ж сьогодні повинна і може стати найважливішою ланкою соціалізації підростаючого покоління. Через школу проходить все населення, і на даному етапі соціалізації особистості формується як індивідуальне здоров'я, так і здоров'я всього суспільства.
Необхідно спільними зусиллями батьків, педагогів, фахівців що мають підготовку з основ валеології формувати у дітей поняття здорового способу життя, виховувати відповідні навички і звички, що буде сприяти ефективності заходів соціального захисту здоров'я дітей.
Діяльність соціального педагога повинна бути спрямована насамперед на профілактику появи шкідливих звичок у школярів - наркоманії, тютюнопаління. Велику увагу, також слід приділити організації вільного часу учнів - заняття в гуртках та спортивних секціях. У даному випадку важливо, щоб у процесі виховання розвинути розумні потреби, навантажувати дітей корисними справами, організовувати їх діяльність, щоб у них практично не було нічим не зайнятого часу.
Таким чином, роль соціального педагога у вихованні культури здоров'я важко переоцінити. Однак, успішна реалізація цієї найважливішої соціальної задачі можна здійснити при певному рівні підготовленості педагогів, що включає широке коло знань, навичок і вмінь.
Список літератури
1. Анісімов Л. М. Профілактика пияцтва, алкоголізму та наркоманії серед молоді. - М., 1988, - 176 с.
2. Антологія соціальної роботи. Т. 2. Феноменологія соціальної патології / Укл. М. В. Фірсов. - М., 1995, - 342 с.
3. Василькова Ю.В. Методика й досвід роботи соціального педагога. - М., 2001. - 215 с.
4. Виховання дітей у школі. Нові підходи та нові технології / За ред. Н.Є. Щурковой. - М., - 1998, - 243 с.
5. Дипломований соціальний педагог: Специфіка професійної діяльності в системі професійної підготовки / За ред. М.А. Галагузова, М.М. Костикова. - Єкатеринбург, 1996, - 322 с.
6. Дубровіна І.В. Шкільна психологічна служба. - М., 1991, - 214.
7. Єлізаров О.М. Основи індивідуального та сімейного психологічного консультування: навч. посібник / О.М. Єлізаров. - М, - «Ось-89», - 2003, - 336 с.
8. Козлов О.О. Практикум соціального працівника: навч. посібник / А. А. Козлов, Т.Б. Іванова. Ростов-на-Дону: «Фенікс», - 2001, - 320 с.
9. Короленка Ц.П., Дмитрієва Н.В. Життєві пастки залежності та співзалежності. - СПб.: Мова, 2002. - С. 6-16.
10. Кулініч Г.Г. Шкідливі звички: профілактика залежностей 5 - 7 класи. - М.: ВАКО, 2008. - 208 с.
11. Мардахаев Л.В. Методика і технологія роботи соціального педагога. - Ч.1. - Орел, - 1994, - 236 с.
12. Матвєєв В. Ф., ГройсманА.Л. Профілактика шкідливих звичок школярів: Кн. для вчителя. - М., 1987, - 327 с.
13. Мудрик А.В. Соціальна педагогіка / навч. посібник, - М, - «Академія», - 2000, - 200 с.
14. Основи соціальної роботи: підручник / Відп. П. Д. Павленок, - М.: ИНФРА, - М. - 2001, - 395 с.
15. Право соціального забезпечення: підручник / І.В.Гущін, - Мн., - Амалфея. - 2002, - 512 с.
16. Психологічна служба школи: Учеб. посібник для студентів / За ред. І.В. Дубровиной. - М., 1995, - 231 с.
17. Соціальна педагогіка: Курс лекцій / Під загальною ред. М. А. Галагузова. - М.: Гуманит. вид. ВЛАДОС, 2000. - 416 с.
18. Соковня-Семенова І. І. Основи здорового способу життя і перша медична допомога: Учеб. посібник для студентів середовищ. пед. навчань, закладів. - М., 1997, - 433 с.
19. Довідник соціального педагога: 5-11 класи / Авт.-упорядник Т. А. Шішковец. - М.: ВАКО, 2007. - 336 с.
Всю свою діяльність з формування здорового способу життя соціальний педагог проводить з урахуванням вікових та індивідуальних морфофізіологічних і психологічних особливостей дітей і дорослих. При цьому особливу увагу слід приділяти таким віковим етапам, як дошкільний, підлітковий і юнацький, коли має місце особливо інтенсивний ріст і перебудова функціонального стану всіх систем життєдіяльності організму, що розвивається. Обов'язковими також є науково обгрунтовані уявлення про стадії статевого розвитку дівчаток і хлопчиків. Істотне значення має і правильна оцінка психологічної ситуації в сім'ї, групі дитячого саду, класі школи, неформальному об'єднанні та клубі підлітків.
Турбота про здоров'я підопічних - складова охоронно-захисної функції соціального педагога. Крім того, захист здоров'я може стати самостійним об'єктом спеціалізації педагога-валеолога. До завдань соціального педагога щодо захисту прав дитини на охорону здоров'я можна віднести:
- Соціо-псіхологопедагогіческую профілактику зміцнення і охорони здоров'я, реалізацію прав дитини на здоров'я, закріплених у Конвенції про права дитини;
- Щадну коригування індивідуальних якостей і контактів особистості.
Основними вимогами до соціально-педагогічної діяльності у зв'язку з реалізацією завдань захисту права дитини на охорону здоров'я є наступні:
Професійно-етична відповідальність фахівців за профілактику та охорону фізичного, психологічного, соціального здоров'я особистості;
Гуманність, прояв обнадійливого співчуття і дбайливого ставлення до страждаючих і хворим дітям, врахування особливостей особистості та індивідуальних рис характеру, варіантів поведінки, нюансів ставлення до життя, навчанню і здоров'ю;
Здатність педагога зберігати власне здоров'я та навчати цьому дітей;
Уміння попереджати власні неврози і усувати соціо-псіхологопедагогіческімі засобами причини, що їх викликають;
Позитивне ставлення до особистісного росту дитини, заохочення в дитині почуття власної гідності в діяльності та відносинах з людьми;
Облік можливостей природного і соціокультурного середовища, конкретного простору життєдіяльності;
Сполучення зацікавлених зусиль педагога, лікаря та сім'ї з активністю самої дитини в становленні її фізичного, психічного, соціального здоров'я.
Соціальному педагогові необхідно враховувати, що кожен громадянин має право на безкоштовні консультації: з питань планування сім'ї, діагностики та лікування соціально значущих захворювань і захворювань, що становлять небезпеку для оточуючих; з медико-психологічних проблем сімейно-шлюбних відносин, а також на медико-генетичні, інші консультації та обстеження з метою попередження можливих спадкових захворювань у потомства в установах державної або муніципальної системи охорони здоров'я.
Певні права відносно захисту прав дитини на охорону здоров'я мають неповнолітні, наприклад:
- Право на диспансерне спостереження та лікування в дитячій і підліткової службі в порядку, що встановлюється Міністерством охорони здоров'я;
- Право на медико-соціальну допомогу та харчування на пільгових умовах;
- Право на санітарно-гігієнічний освіту, на навчання і працю в умовах, що відповідають фізіологічним особливостям неповнолітніх, станом їх здоров'я і виключають вплив на них несприятливих факторів;
- Право на безкоштовну медичну консультацію за рахунок коштів бюджету всіх рівнів при визначенні професійної придатності;
- Право на одержання необхідної інформації про стан здоров'я в доступній для них формі;
- Неповнолітні у віці старше 15 років мають право на добровільне інформовану згоду на медичне втручання або відмова від нього.
Окремо також розглядаються права інвалідів. Зокрема, інваліди, діти-інваліди та інваліди з дитинства мають право на медико-соціальну допомогу, реабілітацію, забезпечення ліками, протезами, протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування на пільгових умовах, а також на професійну підготовку та перепідготовку [19; 72] .
Виділяють види профілактичної роботи соціального педагога з реалізації права неповнолітнього на охорону здоров'я:
Залучення дітей до діяльності з охорони свого фізичного, емоційного і соціального здоров'я;
Навчання культурі використання вільного часу з урахуванням можливостей і потреб особистості, кількості годин, відведених на ті чи інші заняття, загального режиму в школі і сім'ї;
Цілеспрямоване навчання способам спостереження за своїм станом і його саморегуляція у діяльності і спілкуванні;
Формування етнокультури дітей;
Пропаганда, у тому числі і на особистому прикладі, здорового способу життя;
Інформування про можливі негативні наслідки шкідливих звичок, бездумного ставлення до власного здоров'я.
Контроль та регулювання формування та реалізації валеологічної культури у внутрішкільної життя.
Глава 2. Напрями діяльності соціального педагога з формування навичок здорового способу життя у школярів
2.1 Основні напрями в діяльності соціального педагога при роботі з учнями, схильними до вживання спиртних напоїв
Якщо розглядати зміст соціально-педагогічної діяльності з дітьми, схильними до вживання алкоголю, то можна виділити основні напрямки в діяльності соціального педагога під час роботи, з учнями, схильними до вживання спиртних напоїв:
1) діяльність щодо підвищення рівня соціальної адаптації дитини, схильного до вживання спиртних напоїв, за допомогою його особистісного розвитку;
2) діяльність з профілактики алкоголізму, що включає протиалкогольне навчання і виховання дітей з метою формування у них негативного ставлення до вживання алкоголю;
3) діяльність з освітою батьків з метою оздоровлення сім'ї, її побуту і культури взаємин між її членами;
4) діяльність з соціальної реабілітації дитини, яка має алкогольну психічну чи фізичну залежність;
5) посередницьку діяльність між дитиною і оточуючим їм соціумом з подолання явищ дезадаптації.
Соціально-педагогічна діяльність передбачає виконання соціальним педагогом наступних основних функцій.
Перша функція діяльності соціального педагога - діагностична, націлена на ліквідацію факторів ризику прилучення дітей до спиртного, - реалізується шляхом збору інформації про дитину, схильному до вживання спиртних напоїв; вивчення та оцінювання реальних особливостей його особистості; виявлення інформації про сім'ю дитини; вивчення джерел негативного впливу на дитину і стійкості його до цього тиску; визначення алкогольних лідерів; вивчення негативних факторів, що провокують алкоголізацію дитини; вивчення впливу на дитину мікросередовища.
Збір інформації відбувається за допомогою опитування (усного або письмового) самого підлітка, його батьків, класного керівника, при необхідності інших значущих для дитини людей. Також застосовується стандартизоване інтерв'ювання, спостереження, вивчення документації на сім'ю і дитину.
Результатом реалізації цієї функції є постановка соціального діагнозу розвитку дитини, залучення його в процес алкоголізації, визначення конкретних завдань, визначення конкретних завдань соціально-педагогічної діяльності. Ними можуть: профілактика, корекція, реабілітація чи комплекс якихось інших заходів.
Друга функція - прогностична. Суть її полягає в тому, що на основі поставленого діагнозу розробляється конкретна соціально-педагогічна програма діяльності з дитиною, схильною до алкоголізму, яка передбачає етапні зміни і кінцевий результат соціальної адаптації, корекції та реабілітації.
Третя функція - освітньо-виховна, що передбачає відбір змісту соціально-педагогічної діяльності, а також методів її здійснення; визначення тих соціально значущих якостей, які повинні бути виховані у дитини в процесі його соціальної реабілітації, забезпечення цілеспрямованого педагогічного впливу на поведінку і діяльність дітей і дорослих ; заповнення прогалин виховання та освіти дитини, що вживає спиртні напої, формування соціальних умінь і навичок, необхідних для подолання проблеми.
Четверта функція діяльності соціального педагога - правозахисна, обеспечивающаяся тим, що соціально-педагогічна діяльність будується на правовій основі, що передбачає як дотримання, так і захист прав дитини.
П'ята функція - організаторська. Вона обумовлена тим, що соціально-педагогічна діяльність з дитиною, схильною до алкоголізму, вимагає участі і скоординованості дій різних фахівців залежно від глибини проблеми; створює умови для проведення вільного часу та дозвілля; організації соціально значимої діяльності дітей, дорослих, громадськості у вирішенні завдань соціально-педагогічної допомоги, підтримки, виховання та розвитку дитини, схильного до алкоголізму.
Шоста функція - комунікативна. Її сутність полягає в тому, що в ході реалізації соціально-педагогічної діяльності виникає необхідність встановлення множинних контактів між її учасниками з метою обміну інформацією.
Сьома функція - попереджувально-профілактична, яка забезпечує закріплення отриманих позитивних результатів і запобігає можливість появи рецидивів пияцтва і алкоголізму, що досягається соціальним патронажем підопічних і оперативним реагуванням в екстремальній ситуації.
У своїй діяльності соціальний педагог виступає в трьох основних ролях:
- Радника, информирующего сім'ю про важливість і можливості безконфліктного взаємодії батьків і дітей у сім'ї, розповідає про розвиток дитини, що дає соціально-педагогічні ради;
- Консультанта, що роз'яснює питання сімейного, трудового, адміністративного та кримінального законодавства, а також питання, що стосується області психології, педагогіки, соціальної педагогіки; консультує з питань вирішення проблем життєвих ситуацій, з питань виховання дітей у сім'ї;
- Захисника, чинного у випадках порушення прав дитини з боку батьків або найближчого оточення.
Центральне місце в діяльності соціального педагога з дітьми, схильними до вживання алкоголю, відводиться антиалкогольного виховання, що є частиною морального і соціального виховання і націлений на формування у дітей з раннього віку негативного ставлення до алкоголю.
Метою антиалкогольного виховання дітей, підлітків та молоді з поведінкою, що відхиляється є повернення їх до норми, Для соціальної норми характерна соціальна пристосованість (адаптація) особистості, її цілісність, гармонійність, здатність критично оцінювати свої вчинки, а також і дії оточуючих, послідовність у діяльності. Саме ці риси порушуються при зловживанні алкоголем та алкогольної залежності. Саме ці порушення повинні бути в центрі індивідуальної виховної роботи.
У процесі виховання необхідно розвинути розумні потреби, навантажувати дітей корисними справами, організовувати їх діяльність, щоб у них практично не було нічим не зайнятого часу.
У процесі соціального виховання необхідно розкрити аморальність вживання алкоголю, в тому числі і в невеликих дозах. Слід робити акцент не тільки і не стільки на розкритті наслідків алкоголізму, скільки на аморальності самого факто вживання алкоголю. Необхідно звертати увагу на моральні збитки, яких завдають п'яниці оточуючим людям, рідним, близьким. Слід спростувати думку, що вживання алкоголю - це ознака дорослості і змужніння.
Діяльність соціального педагога повинна бути націлена на формування здорових соціально-психологічних установок шляхом просвіти батьків і навіювання думки про особисту відповідальність батьків за кожний випадок вживання алкоголю дітьми. Протиалкогольна робота з батьками повинна будуватися в залежності від віку дитини, але кінцевим результатом цієї діяльності має бути залучення батьків до антиалкогольного виховання дітей.
В обов'язки соціального педагога може входити також спільна з батьками розробка розумного проведення дозвілля, сімейних свят та урочистостей без вживання алкоголю.
Основним методом роботи соціального педагога з формування здорового способу життя є сімейна профілактика, яка проводиться у формі бесід, консультацій, тренінгів, диспути, ділова гра, екскурсії.
Організація вільного часу підлітків, оскільки беззмістовний дозвілля є провідним фактором ризику в розвитку зловживання підлітків алкоголем. Необхідна своєрідна яскрава реклама діяльності гуртків, секцій, клубів, дитячих та юнацьких організацій, щоб діти могли вибрати заняття до душі. Соціальний педагог повинен знати інтереси, схильності та інтереси дітей і допомогти організувати змістовне дозвілля.
2.2 Робота соціального педагога, спрямована на профілактику тютюнопаління та наркоманії
Однією зі складових здорового способу життя є відмова від руйнівників здоров'я: куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин. Про наслідки для здоров'я, які виникають в результаті цих пристрастей існує велика література. Якщо говорити про школу, то дії вчителя повинні бути направлені не на те, щоб школяр кинув палити, вживати спиртні напої та наркотичні речовини, а на те, щоб школяр не почав цього робити. Інакше кажучи, головне - профілактика.
Успішна боротьба з тим чи іншим негативним явищем можливо в тому випадку, коли відомі причини цього явища. Що стосується тютюнопаління, то переважна більшість школярів вперше знайомляться з цигаркою в 1-2 класах, і рухає ними насамперед цікавість. Переконавшись у тому, що куріння супроводжується неприємними відчуттями (гіркота в роті, рясна слинотеча, кашель, головний біль, нудота), діти до тютюну більше не тягнутися, у 2-6 класах курять лічені одиниці. А от у більш старшому віці число курців школярів починає рости, і причини цього вже інші, ніж цікавість. Відповідно до досліджень соціологів, частіше за все це наслідування більш старшим товаришам, особливо тим, на кого хотілося б бути схожим (у тому числі і батькам), бажання здаватися дорослим, незалежним, бажання "бути як всі" в кращий компанії. Причиною куріння підлітків у ряді випадків є і сувора заборона батьків, особливо в тих випадках, коли самі батьки курять. Також вагомий внесок у те, що підлітки починають палити, вносить реклама тютюнових виробів у засобах масової інформації. Надзвичайно важливо виключити також тютюнопаління з дій героїв кіно-і телефільмів і театральних п'єс. Дуже важливо вести боротьбу з курінням серед батьків силами самих школярів. І, нарешті, сам педагог ні в якому разі не повинен бути людиною, що палить (у всякому разі, школярі не повинні його бачити кращим).
Що стосується вживання наркотичних речовин, то в останні роки їх кількість зростає і це має місце практично у всіх регіонах світу. Проводячи бесіду зі школярами про наркоманії і токсикоманії, педагог повинен вести їх відома наступне. Як відомо, людина стає завзятим курцем або алкоголіком не відразу, для цього має пройти певний час. А для того, щоб стати наркоманом, тобто, щоб виникла фізична і психічна залежність від наркотика, досить 1-2 рази його спробувати, що не відбувається, що не відбувається найчастіше, тому що підлітком рухає цікавість. Спробувавши дію наркотику, підліток вже не в силах від нього позбавитися. Ця обставина широко використовують торговці наркотиками, пропонуючи першу «дозу» практично безкоштовно, добре знаючи, що надалі підліток піде на все, щоб дістати наркотик за будь-яку ціну.
У висновку слід підкреслити, що практично всі наркотики, включаючи тютюн і алкоголь, в більшості випадків використовуються для зняття стресу, і треба знати, що значно успішніше стрес знімається за допомогою оптимальної фізичної активності і вона може служити здорової альтернативної куріння, алкоголю та наркотиків.
Висновок
Здоров'я підростаючого людини - це проблема не тільки соціальна, а й моральна. Дитина має вміти не тільки здоровим, але і виховувати в майбутньому здорових дітей.
Залучення школярів до проблеми збереження здоров'я це перш за все, процес соціалізації - виховання. Це свідомість високого рівня душевного комфорту, який закладається з дитинства на все життя. Для формування душевного комфорту необхідні знання про закони розвитку свого організму, його взаємодії з соціальними чинниками.
Школа ж сьогодні повинна і може стати найважливішою ланкою соціалізації підростаючого покоління. Через школу проходить все населення, і на даному етапі соціалізації особистості формується як індивідуальне здоров'я, так і здоров'я всього суспільства.
Школа ж сьогодні повинна і може стати найважливішою ланкою соціалізації підростаючого покоління. Через школу проходить все населення, і на даному етапі соціалізації особистості формується як індивідуальне здоров'я, так і здоров'я всього суспільства.
Необхідно спільними зусиллями батьків, педагогів, фахівців що мають підготовку з основ валеології формувати у дітей поняття здорового способу життя, виховувати відповідні навички і звички, що буде сприяти ефективності заходів соціального захисту здоров'я дітей.
Діяльність соціального педагога повинна бути спрямована насамперед на профілактику появи шкідливих звичок у школярів - наркоманії, тютюнопаління. Велику увагу, також слід приділити організації вільного часу учнів - заняття в гуртках та спортивних секціях. У даному випадку важливо, щоб у процесі виховання розвинути розумні потреби, навантажувати дітей корисними справами, організовувати їх діяльність, щоб у них практично не було нічим не зайнятого часу.
Таким чином, роль соціального педагога у вихованні культури здоров'я важко переоцінити. Однак, успішна реалізація цієї найважливішої соціальної задачі можна здійснити при певному рівні підготовленості педагогів, що включає широке коло знань, навичок і вмінь.
Список літератури
1. Анісімов Л. М. Профілактика пияцтва, алкоголізму та наркоманії серед молоді. - М., 1988, - 176 с.
2. Антологія соціальної роботи. Т. 2. Феноменологія соціальної патології / Укл. М. В. Фірсов. - М., 1995, - 342 с.
3. Василькова Ю.В. Методика й досвід роботи соціального педагога. - М., 2001. - 215 с.
4. Виховання дітей у школі. Нові підходи та нові технології / За ред. Н.Є. Щурковой. - М., - 1998, - 243 с.
5. Дипломований соціальний педагог: Специфіка професійної діяльності в системі професійної підготовки / За ред. М.А. Галагузова, М.М. Костикова. - Єкатеринбург, 1996, - 322 с.
6. Дубровіна І.В. Шкільна психологічна служба. - М., 1991, - 214.
7. Єлізаров О.М. Основи індивідуального та сімейного психологічного консультування: навч. посібник / О.М. Єлізаров. - М, - «Ось-89», - 2003, - 336 с.
8. Козлов О.О. Практикум соціального працівника: навч. посібник / А. А. Козлов, Т.Б. Іванова. Ростов-на-Дону: «Фенікс», - 2001, - 320 с.
9. Короленка Ц.П., Дмитрієва Н.В. Життєві пастки залежності та співзалежності. - СПб.: Мова, 2002. - С. 6-16.
10. Кулініч Г.Г. Шкідливі звички: профілактика залежностей 5 - 7 класи. - М.: ВАКО, 2008. - 208 с.
11. Мардахаев Л.В. Методика і технологія роботи соціального педагога. - Ч.1. - Орел, - 1994, - 236 с.
12. Матвєєв В. Ф., ГройсманА.Л. Профілактика шкідливих звичок школярів: Кн. для вчителя. - М., 1987, - 327 с.
13. Мудрик А.В. Соціальна педагогіка / навч. посібник, - М, - «Академія», - 2000, - 200 с.
14. Основи соціальної роботи: підручник / Відп. П. Д. Павленок, - М.: ИНФРА, - М. - 2001, - 395 с.
15. Право соціального забезпечення: підручник / І.В.Гущін, - Мн., - Амалфея. - 2002, - 512 с.
16. Психологічна служба школи: Учеб. посібник для студентів / За ред. І.В. Дубровиной. - М., 1995, - 231 с.
17. Соціальна педагогіка: Курс лекцій / Під загальною ред. М. А. Галагузова. - М.: Гуманит. вид. ВЛАДОС, 2000. - 416 с.
18. Соковня-Семенова І. І. Основи здорового способу життя і перша медична допомога: Учеб. посібник для студентів середовищ. пед. навчань, закладів. - М., 1997, - 433 с.
19. Довідник соціального педагога: 5-11 класи / Авт.-упорядник Т. А. Шішковец. - М.: ВАКО, 2007. - 336 с.