Поняття предмет і метод регулювання фінансового права

ЗМІСТ

Введення

1. Поняття «фінанси». Фінансова діяльність держави, принципи, форми і методи її здійснення

2. Фінансова система Російської Федерації

3. Поняття, предмет, метод і система фінансового права. Основні принципи фінансового права

4. Джерела фінансового права

5. Фінансові правовідносини

Висновок

Практичні завдання

Завдання 1

Завдання 2

Завдання 3

Завдання 4

Список літератури

ВСТУП

Фінансове право - це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі утворення, розподілу і використання грошових фондів (фінансових ресурсів) держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань.

Фінансове право охоплює своїм впливом певний, специфічне коло суспільних відносин. Ці відносини обумовлені тим, що держава для виконання своїх завдань застосовує такий економічний важіль, як фінанси і здійснює у зв'язку з цим фінансову діяльність.

Предмет фінансового права - це суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності держави з планомірного утворення, розподілу і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів з метою реалізації її завдань.

Фінанси по своїй суті представляють одну з економічних категорій, що використовуються в сучасних державах з різними суспільно-політичним ладом. До таких категорій відносяться також - гроші, прибуток, собівартість.

Існування фінансів пов'язано з товарно-грошовими відносинами.

1. ПОНЯТТЯ «ФІНАНСИ». ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ, ПРИНЦИПИ, ФОРМИ І МЕТОДИ ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ

Термін «фінанси» походить від латинського дієслова finare - закінчити, врегулювати суперечку (як правило, грошовий). З XVIII ст. поняття «фінанси» отримує міжнародне визнання і застосовується для позначення всіх відносин, пов'язаних з доходами і витратами.

Фінанси - сукупність економічних відносин у процесі створення і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. Сутність фінансів проявляється в їх функціях, їх зазвичай виділяють чотири. ¹

• Розподільча функція - в ході її реалізації розробляються і затверджуються бюджети (федеральний, суб'єктів федерації і місцеві).

• Функція контролю - регламентована нормами права діяльність державних, муніципальних, громадських та інших господарюючих суб'єктів з перевірки своєчасності і точності фінансового планування, обгрунтованості та повноти надходження доходів до відповідних фондів грошових коштів, правильності та ефективності їх використання.

• Регулююча функція полягає у впливі держави на процес відтворення через фінансування окремих підприємств і галузей, соціальних заходів та проведення податкової політики.

• Стабілізаційна функція фінансів полягає у забезпеченні всіх суб'єктів фінансових правовідносин стабільними економічними та соціальними умовами.

Таким чином, фінансова діяльність держави являє собою здійснення ним функцій за освітою, розподілу, акумуляції та використання грошових коштів з метою реалізації завдань соціально-економічного розвитку, забезпечення обороноздатності та безпеки країни.

Фінансова діяльність держави заснована на основоположних правила і вимоги - принципах, притаманних всій діяльності Російської держави і закріплених у Конституції України. ¹

• Принцип законності є основоположним загальноправовим принципом російського права і необхідною умовою нормального функціонування будь-якої правової системи. Він полягає в тому, що вся фінансова діяльність детально врегульована нормами фінансового права, дотримання яких забезпечується можливістю застосування до правопорушників заходів державного примусу.

• Принцип федералізму полягає у встановленні Конституцією РФ розмежування компетенції Російської Федерації і суб'єктів Російської Федерації в галузі фінансового, валютного, кредитного регулювання (ст. 71 Конституції РФ).

• Принцип єдності фінансової політики є необхідною умовою гарантованого Конституцією РФ єдності економічного простору в країні і вільного переміщення фінансових коштів і єдності грошової системи (ст. 8 Конституції РФ).

• Принцип гласності гарантується ст. 15 Конституції РФ, встановлює, що будь-які нормативні акти, що зачіпають права, свободи та обов'язки людини і громадянина, не можуть застосовуватися, якщо вони не опубліковані офіційно для загального відома.

• Принцип участі громадян РФ у фінансовій діяльності держави та органів місцевого самоврядування забезпечується ст. 32 Конституції РФ, яка каже право громадян РФ брати участь в управлінні справами держави як безпосередньо, так і через своїх представників.

• Принцип плановості означає, що діяльність держави за освітою, розподілу та використання фінансових ресурсів здійснюється на основі фінансових планів, що розробляються відповідно до державних і місцевими планами і програмами, а також планами підприємств, організацій та установ.

Держава здійснює фінансову діяльність за допомогою різних методів (способів), що залежать від багатьох факторів, зокрема, від суб'єкта правовідносин, умов акумуляції та використання грошових коштів. Методи здійснення фінансової діяльності поділяють на дві групи. ¹

1. Методи збирання грошових коштів, які, у свою чергу, поділяють на:

• податки, за допомогою яких держава вилучає в тій чи іншій формі в обов'язковому порядку, у встановлені терміни і у встановленому розмірі грошові кошти для зарахування їх до бюджетів певного рівня;

• добровільні внески (вклади громадян у банки, купівля цінних паперів, пожертвування тощо);

• страхування, що дозволяє залучені таким чином кошти використати в грошовому обігу;

• інші.

2. Методи розподілу і використання:

• фінансування - полягає в безоплатному і безповоротній надання грошових засобів різним суб'єктам;

• кредитування - цільова, поворотна та возмездная передача грошових коштів.

Форми фінансової діяльності держави - це дії державних органів за освітою, розподілу та використання фінансових ресурсів на відповідному рівні. За своїм характером ці форми можуть бути правовими, які виражаються у встановленні або застосуванні норм права, і неправовими, опосередкованими організаційні відносини (наприклад, проведення нарад в апараті податкових органів, роз'яснення фінансового законодавства населенню та ін.)

2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Фінансова система Російської Федерації як сукупність фінансових інститутів включає: ¹

• державну бюджетну систему, що складається з федерального бюджету, бюджетів суб'єктів Федерації і бюджетів місцевого самоврядування;

• позабюджетні спеціальні фонди;

• державний і банківський кредит;

• фонди страхування (майнового і особистого);

• фінанси господарюючих суб'єктів і галузей.

Розглянемо фінансову систему Росії як сукупність державних органів та установ.

1. Державна Дума, яка, будучи представницьким органом, обговорює і приймає федеральні закони з питань:

• федерального бюджету;

• федеральних податків і зборів;

• фінансового, валютного, кредитного, митного регулювання, грошової емісії.

Крім того, відповідно до ст. 106 Конституції РФ, федеральні представницькі органи і представницькі органи суб'єктів федерації розглядають, обговорюють і затверджують федеральний бюджет, бюджет республік, що входять до складу РФ.

2. Уряд РФ, яке, реалізовуючи виконавчу владу, відповідно до ст. 114 Конституції РФ:

• розробляє і подає Державній Думі федеральний бюджет і забезпечує його виконання;

• подає Державній Думі звіт про виконання федерального бюджету;

• забезпечує проведення єдиної фінансової кредитної та грошової політики в межах відповідної території.

До компетенції представницьких і виконавчих органів влади, поряд з іншими функціями, входять загальні фінансові питання, вирішення яких забезпечує в цілому життєдіяльність Російської Федерації або її суб'єктів, а також адміністративно-територіальних одиниць місцевого рівня.

3. Президент РФ як глава держави забезпечує в області фінансів узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади, виходячи з положень Конституції РФ і федеральних законів, визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави, відповідно до якої будується і фінансова політика.

4. Міністерство фінансів РФ, яке, будучи федеральним органом виконавчої влади, забезпечує проведення єдиної державної фінансової політики і здійснює загальне керівництво організацією фінансів у країні.

Функції фінансової діяльності виконують також органи державного управління РФ і суб'єктів Федерації (міністерства, державні комітети, департаменти тощо) в рамках віднесених до їх компетенції галузей або сфер управління.

5. Систему кредитних установ очолює Центральний банк РФ (Банк Росії), одночасно здійснюючи функції органу державного управління, наділеного владними повноваженнями. Разом з Урядом РФ Банк Росії визначає політику держави у сфері грошей і грошового обігу, контролює і направляє діяльність комерційних банків, проводить грошову емісію. З питань, віднесених до його компетенції, Банк Росії має право видавати нормативні акти, обов'язкові для федеральних органів державної влади, органів державної влади суб'єктів Російської Федерації та органів місцевого самоврядування, всіх юридичних і фізичних осіб.

6. Органи, що здійснюють контроль у сфері фінансової діяльності:

• Федеральне казначейство Російської Федерації взаємодіє з органами державного управління суб'єктів Федерації в процесі зарахування доходів і взаєморозрахунків між бюджетами, координує роботу щодо створення інформаційної бази про стан бюджетної системи Російської Федерації, стежить за державною скарбницею;

• Рахункова палата РФ, підзвітна Федеральним Зборам РФ, здійснює контроль за своєчасним виконанням дохідних і видаткових статей федерального бюджету і бюджетів федеральних позабюджетних фондів;

• Міністерство РФ з податків і зборів входить до системи центральних органів державного управління Російської Федерації, підпорядковується Президенту РФ і Уряду РФ.

3. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

Фінансове право - самостійна галузь права, що представляє собою сукупність норм права, що регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі створення, розподілу і використання державою певних фондів грошових коштів. Однак фінансове право досить широко взаємодіє з іншими галузями права, в тому числі з цивільним. Зв'язок фінансового права з цивільним правом визначена тим, що частина відносин в області кредиту, розрахунків, страхування регулюється нормами цивільного права. Відмінність полягає в тому, що цивільно-правові відносини передбачають рівність сторін, у той час як фінансово-правові відносини мають на увазі наявність владних повноважень, властивих державним і фінансово-кредитним органам.

При відмежуванні фінансового права від суміжних галузей права необхідно враховувати природу його предмета, особливості методу правового регулювання та наявність системи фінансового права.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення державою фінансової діяльності, тобто діяльності за освітою, розподілу та використання фондів грошових коштів. Особливістю даних суспільних відносин є те, що вони виникають у процесі фінансової діяльності держави і являють собою різновид майнових відносин, тому що виникають з приводу фінансових ресурсів. Це фінансові відносини, однією із сторін в яких завжди виступає держава або її орган. ¹

Метод фінансового права - спосіб впливу на суспільні відносини з метою виконання норм права. У діючій системі права закріплені два способи:

• адміністративно-правовий спосіб виходить з нерівного становища сторін - відносини влади і підпорядкування (наприклад, владні приписи фінансово-кредитних органів);

• цивільно-правовий спосіб заснований на рівності сторін, на економічних інструментах регулювання.

Система фінансового права обумовлена ​​системою фінансових правовідносин і підрозділяється на дві складові.

Загальна частина. Норми цієї частини мають значення для всіх фінансових відносин і закріплюють основні засади фінансової діяльності держави, її завдання, форми та методи здійснення, встановлюють правові основи фінансового контролю, коло і компетенцію органів, що беруть участь у фінансовій діяльності.

Особлива частина об'єднує норми, що регулюють окремі види фінансових відносин у рамках відповідних фінансово-правових інститутів. Так, в особливу частину входять групи норм, що регулюють правовідносини у сфері бюджетної системи, позабюджетних державних фондів, державних доходів і витрат, державного і банківського кредиту, грошового обігу та валютного регулювання.

4. ДЖЕРЕЛА ФІНАНСОВОГО ПРАВА

Джерелами фінансового права є різні нормативно-правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади та місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права.

Головне джерело фінансового права - Конституція Російської Федерації. У ній закріплюються основи правової організації фінансової діяльності держави в цілому і по окремих її напрямів, відповідно використовуваним ланкам фінансової системи. Найбільшу увагу конституційне законодавство приділило бюджетній діяльності, що пояснюється роллю державного бюджету як центральної ланки фінансової системи. ¹

Якого-небудь джерела з цієї галузі права в цілому не є. Однак серед джерел фінансового права чимало таких, які містять норми інших галузей права - державного, адміністративного, цивільного і т.д. До них відносяться закони про місцеве самоврядування, про банки, про підприємства і підприємницької діяльності та ін

Норми фінансового права містяться також в указах Президента РФ, постановах Уряду РФ, в актах органів виконавчої влади суб'єктів Федерації і актах місцевої адміністрації.

Велику групу джерел фінансового права становлять акти фінансово-кредитних органів - Міністерства фінансів РФ, Центрального банку РФ, Міністерства РФ з податків і зборів (накази, інструкції та ін.)

Фінансово-правові норми можуть міститися в актах органів державного управління (міністерств, відомств та інших), що регулюють питання фінансів у межах відповідної галузі або сфери управління, і, нарешті, в локальних актах, прийнятих трудовими колективами, адміністрацією підприємств, організацій.

Сукупність нормативних актів, що містять норми фінансового права, прийнято визначати як фінансове законодавство.

5. ФІНАНСОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Фінансові правовідносини - врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, суб'єкти яких виступають як носії юридичних прав і обов'язків, що реалізують містяться в цих нормах приписи за освітою, розподілу та використання державних і муніципальних грошових фондів і доходів.

Суб'єктами фінансових правовідносин можуть бути фізичні особи (громадяни, в тому числі іноземні, та особи без громадянства), юридичні особи (і організації, які наділені правами юридичної особи), державні утворення (Російська Федерація, суб'єкти РФ) і муніципальні (місцеві) освіти.

Фінансове правовідношення не може виникнути між фізичними особами (громадянами), між фізичними особами (громадянами) і юридичними особами, що мають організаційно-правову форму, що базується на приватній власності, а також між даними юридичними особами.

Особливості фінансових правовідносин: ¹

• вони виникають в процесі планового освіти, розподілу і використання державних (а також муніципальних) грошових фондів і доходів, тобто в процесі фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування;

• вони є різновидом майнових відносин, що мають публічний характер, тому що виникають з приводу грошових коштів;

• одной из сторон в них всегда выступает государство и его уполномоченный орган, муниципальное образование и соответствующий орган местного самоуправления.

Возникновение, изменение и прекращение финансовых правоотношений происходит при наличии четко определенных в правовых нормах условий, или юридических фактов. К юридическим фактам в финансовом праве относятся:

• действия – юридические факты, которые являются результатом волеизъявления лиц, они могут быть правомерными, т.е. отвечать требованиям закона, и неправомерными – не соответствующими им;

• события – это обстоятельства, не зависящие от воли людей (смерть и рождение человека, стихийное бедствие).

В зависимости от структуры финансовой системы Российской Федерации, можно применить следующую классификацию финансовых правоотношений:

• бюджетные;

• налоговые;

• организация финансов государственного предприятия;

• организация государственного страхования;

• иные.

ВИСНОВОК

Итак, предмет финансового права – общественные отношения по образованию и расходованию публичных финансов, предназначенных для осуществления публичных функций. В предмет финансового права входят, в основном, налоговые отношения и деятельность по расходованию публичных денежных средств.

В условиях государственной монополии на финансовое дело в России в советский период частями предмета финансового права считались так называемые кредитно-расчётные отношения и подобные им (страховые, валютные и т. п.).

Соответственно, после разгосударствления финансового дела соответствующие области обычно продолжали рассматриваться как части финансового права.

В то же время, классический подход к финансовому праву предполагает, что оно является относительно самостоятельной (с точки зрения предмета) подотраслью публичного права, а последнее характеризуется так называемым «методом власти – подчинения» (более правильно – общественно-служебным методом). Отношения, выходящие за рамки публичного права и регулируемые «методом равенства», должны рассматриваться как часть гражданского (частного), а не финансового права. Например, таковы отношения граждан и организаций с частными банками и страховщиками (под частными здесь понимаются любые негосударственные и немуниципальные, а не только принадлежащие одной группе лиц).

Наконец, и из публичного права в финансовое право как относительно самостоятельную подотрасль с точки зрения предмета выделяются лишь те области, которые прямо регулируют образование и расходование публичных финансов.

Концепция финансового права как подотрасли публичного права об образовании и расходовании публичных финансов основана на том, что именно эти области публичных функций имеют особое экономическое наполнение, которого нет в «общеадминистративном» праве, регулирующем публичное управление. Вместе с тем, полной самостоятельности финансового права не может быть: характер экономического наполнения норм финансового права зиждется на общеадминистративных началах, таких, как служебная, функциональная заданность, ограниченность публично-правовых имущественных обременений (в отличие от классической, в советской доктрине, речь шла исключительно о властном характере), в том числе налоговых обязательств, а также прямая связь расходования публичных финансов с административно-правовым раскрытием публичных функций.

ПРАКТИЧЕСКИЕ ЗАДАНИЯ

Варіант 3

ЗАДАНИЕ 1

По результатам выездной налоговой проверки ООО «Карандаш» сотрудниками ИФНС России по Железнодорожному району г. Красноярска был составлен акт выездной налоговой проверки.

Генеральный директор ООО «Карандаш» В. В. Гущин отказался подписывать акт, ссылаясь на то, что не согласен с изложенными в акте проверки фактами, а также с выводами и предложениями проверяющих.

Главный бухгалтер ООО «Карандаш» О. Ф. Морозова также отказалась подписывать акт, ссылаясь на то, что она во всём поддерживает генерального директора, поэтому раз он не подписывает - значит и она подписывать ничего не будет.

1. Вправе ли проверяемое лицо отказаться подписывать акт выездной налоговой проверки?

2. Как в данном случае должны поступить сотрудники ИФНС России по Железнодорожному району города Красноярска?

Відповідь:

Согласно статье 100 НК РФ «Оформление результатов налоговой проверки» (в ред. Федерального закона от 27.07.2006 N 137-ФЗ) :

«1. По результатам выездной налоговой проверки в течение двух месяцев со дня составления справки о проведенной выездной налоговой проверке уполномоченными должностными лицами налоговых органов должен быть составлен в установленной форме акт налоговой проверки.

2. Акт налоговой проверки подписывается лицами, проводившими соответствующую проверку, и лицом, в отношении которого проводилась эта проверка (его представителем).

Об отказе лица, в отношении которого проводилась налоговая проверка, или его представителя подписать акт делается соответствующая запись в акте налоговой проверки.

… 5. Акт налоговой проверки должен быть вручен лицу, в отношении которого проводилась проверка, или его представителю под расписку или передан иным способом, свидетельствующим о дате его получения указанным лицом (его представителем).

В случае, если лицо, в отношении которого проводилась проверка, или его представитель уклоняются от получения акта налоговой проверки, этот факт отражается в акте налоговой проверки, и акт налоговой проверки направляется по почте заказным письмом по месту нахождения организации (обособленного подразделения) или месту жительства физического лица. В случае направления акта налоговой проверки по почте заказным письмом датой вручения этого акта считается шестой день считая с даты отправки заказного письма.

6. Лицо, в отношении которого проводилась налоговая проверка (его представитель), в случае несогласия с фактами, изложенными в акте налоговой проверки, а также с выводами и предложениями проверяющих в течение 15 дней со дня получения акта налоговой проверки вправе представить в соответствующий налоговый орган письменные возражения по указанному акту в целом или по его отдельным положениям. При этом налогоплательщик вправе приложить к письменным возражениям или в согласованный срок передать в налоговый орган документы (их заверенные копии), подтверждающие обоснованность своих возражений.»

А также статье 101.4. Производство по делу о предусмотренных настоящим Кодексом налоговых правонарушениях (введена Федеральным законом от 27.07.2006 N 137-ФЗ):

«…4. Акт вручается лицу, совершившему налоговое правонарушение, под расписку или передается иным способом, свидетельствующим о дате его получения. Если указанное лицо уклоняется от получения указанного акта, должностным лицом налогового органа делается соответствующая отметка в акте и акт направляется этому лицу по почте заказным письмом. В случае направления указанного акта по почте заказным письмом датой вручения этого акта считается шестой день, считая с даты его отправки.

5. Лицо, совершившее налоговое правонарушение, вправе в случае несогласия с фактами, изложенными в акте, а также с выводами и предложениями должностного лица, обнаружившего факт налогового правонарушения, в течение 10 дней со дня получения акта представить в соответствующий налоговый орган письменные возражения по акту в целом или по его отдельным положениям. При этом указанное лицо вправе приложить к письменным возражениям или в согласованный срок передать в налоговый орган документы (их заверенные копии), подтверждающие обоснованность возражений.

6. По истечении срока, указанного в пункте 5 настоящей статьи, в течение 10 дней руководитель (заместитель руководителя) налогового органа рассматривает акт, в котором зафиксированы факты нарушения законодательства о налогах и сборах, а также документы и материалы, представленные лицом, совершившим налоговое правонарушение.

7. Акт рассматривается в присутствии привлекаемого к ответственности лица или его представителя. О времени и месте рассмотрения акта налоговый орган извещает лицо, совершившее нарушение законодательства о налогах и сборах, заблаговременно. Неявка извещенного надлежащим образом лица, привлекаемого к ответственности за совершение налогового правонарушения, или его представителя не лишает возможности руководителя (заместителя руководителя) налогового органа рассмотреть акт в отсутствие этого лица.

При рассмотрении акта могут оглашаться составленный акт, иные материалы мероприятий налогового контроля, а также письменные возражения лица, привлекаемого к ответственности за совершение налогового правонарушения. Отсутствие письменных возражений не лишает этого лица права давать свои объяснения на стадии рассмотрения акта.

При рассмотрении акта заслушиваются объяснения лица, привлекаемого к ответственности, исследуются иные доказательства.

В ходе рассмотрения акта и других материалов мероприятий налогового контроля может быть принято решение о привлечении в случае необходимости к участию в этом рассмотрении свидетеля, эксперта, специалиста.

В ходе рассмотрения акта и других материалов руководитель (заместитель руководителя) налогового органа:

1) устанавливает, допускало ли лицо, в отношении которого был составлен акт, нарушения законодательства о налогах и сборах;

2) устанавливает, образуют ли выявленные нарушения состав налоговых правонарушений, содержащихся в настоящем Кодексе;

3) устанавливает, имеются ли основания для привлечения лица, в отношении которого был составлен акт, к ответственности за совершение налогового правонарушения;

4) выявляет обстоятельства, исключающие вину лица в совершении налогового правонарушения, или обстоятельства, смягчающие или отягчающие ответственность за совершение налогового правонарушения.

8. По результатам рассмотрения акта и приложенных к нему документов и материалов руководитель (заместитель руководителя) налогового органа выносит решение:

1) о привлечении лица к ответственности за налоговое правонарушение;

2) об отказе в привлечении лица к ответственности за налоговое правонарушение…»

Выводы :

1. Генеральный директор ООО «Карандаш» В. В. Гущин в праве был отказаться подписывать акт выездной налоговой проверки. Главный Бухгалтер О. Ф. Морозова также в праве была отказаться подписывать акт, только мотив отказа должен был быть иным.

2. Сотрудники ИФНС России по Железнодорожному району города Красноярска должны поступить в соответствии с НК РФ, статьями 100 и 101.4, приведенными выше, т. е. акт отправить заказным письмом, а по истечении срока, указанного в статье 101.4, руководитель (его заместитель) налогового органа, рассмотреть акт с предоставленными В. В. Гущиным письменными возражениями и документами, их подтверждающими, в его присутствии или без него.

ЗАДАНИЕ 2

Приведите динамику изменений объема бюджета Пенсионного фонда РФ за последние три года.

Відповідь:

Пенсионный фонд, как и все другие внебюджетные фонды, является участником бюджетного процесса. Особенности формирования бюджета фонда обусловлены его спецификой и заключаются в следующем.

Бюджет Пенсионного фонда РФ – форма образования и расходования денежных средств на цели обязательного пенсионного страхования в Российской Федерации.

В составе бюджета Пенсионного фонда Российской Федерации отдельно учитываются суммы страховых взносов на накопительную часть трудовой пенсии, средства, направляемые на инвестирование, выплаты за счет средств пенсионных накоплений, а также расходы бюджета Пенсионного фонда, связанные с формированием и инвестированием средств пенсионных накоплений, ведением специальной части индивидуальных лицевых счетов и выплатой накопительной части трудовой пенсии.

Денежные средства обязательного пенсионного страхования хранятся на счетах фонда, открываемых в учреждениях Центрального банка РФ, а при отсутствии учреждений последнего – на счетах, открываемых в кредитных организациях, перечень которых на конкурсной основе определяется Правительством РФ.

Доходная часть бюджета Фонда на 2006 год сформирована в соответствии с Бюджетным кодексом Российской Федерации, действующими нормами Налогового кодекса Российской Федерации и Федерального закона “Об обязательном пенсионном страховании в Российской Федерации”.

Расчет поступлений единого социального налога и страховых взносов на обязательное пенсионное страхование осуществлен исходя из прогноза Минэкономразвития России по фонду заработной платы в сумме 5917,0 млрд.руб. и численности наемных работников в количестве 48,7 млн. человек и в соответствии с установленной Методикой расчета поступления сумм единого социального налога для формирования бюджетов государственных внебюджетных фондов.

Накопительная составляющая бюджета Фонда сформирована по доходам в сумме 103,0 млрд.руб. и по расходам в сумме 6,6 млрд.руб. в соответствии с положениями федеральных законов “Об обязательном пенсионном страховании в Российской Федерации”, “О трудовых пенсиях в Российской Федерации”, “Об инвестировании средств для финансирования накопительной части трудовой пенсии в Российской Федерации”, бюджетным законодательством Российской Федерации и принимаемыми в соответствии с ними нормативными правовыми актами, регулирующими правоотношения в сфере накопительного элемента обязательного пенсионного страхования, действие которых распространяется на 2006 год.

В доходы бюджета Фонда, связанные с формированием средств для финансирования накопительной части трудовых пенсий, на 2006 год включены:

• средства пенсионных накоплений 2006 года в объеме 100,7 млрд. руб., которые сформировались за счет страховых взносов на накопительную часть трудовой пенсии в сумме 98,5 млрд. руб., и доходов, полученных от временного размещения средств пенсионных накоплений 2006 года, в сумме 2,2 млрд. руб.;

• доходы, полученные в 2006 году от временного размещения средств пенсионных накоплений 2005 года, в сумме 2,3 млрд. руб.

Доходы, полученные в 2006 году от временного размещения Фондом средств пенсионных накоплений 2006 года, определены в размере 2,5% от суммы размещаемых средств, средств пенсионных накоплений 2005 года – в размере 3,0% от суммы размещаемых средств.

Кроме того, в составе доходов учтены средства в сумме 39,2 млн. руб., поступающие от НПФ для последующей передачи в Управляющие компании в соответствии с заявлениями застрахованных лиц, – в размере 2% от общей суммы средств, переданных Фондом в НПФ по состоянию на 1 января 2006 года (по оценке).

На 2007 г. в соответствии с федеральным законом от 19 декабря 2006 г. № 236-ФЗ «О бюджете Пенсионного фонда Российской Федерации на 2007 год» бюджет ПФР на 2007 г. утвержден по доходам в сумме 1845,1 млрд. руб.

Необходимо проанализировать закон «О внесении изменений в Федеральный закон «О бюджете Пенсионного фонда Российской Федерации на 2007 год»

Законопроектом предусмотрено поступление доходов в бюджет ПФР в сумме 1914133150,2 тыс. рублей, что на 69039131,1 тыс. рублей, или на 3,7% больше, чем установлено Федеральным законом от 19 декабря 2006 года № 236-ФЗ «О бюджете Пенсионного фонда Российской Федерации на 2007 год».

Наибольший процент корректировки имели следующие статьи доходов бюджета ПФР:

• средства федерального бюджета, передаваемые ПФР на социальную поддержку Героев Советского Союза, Героев Российской Федерации и полных кавалеров ордена Славы, Героев Социалистического Труда и полных кавалеров ордена Трудовой Славы, увеличены на 47649,4 тыс. рублей (более чем в 5,7 раза) и составили 57649,4 тыс. рублей;

• средства федерального бюджета, передаваемые ПФР на компенсацию расходов на оплату стоимости проезда пенсионерам, являющимся получателями трудовой пенсии по старости и по инвалидности, к месту отдыха и обратно в соответствии с Законом Российской Федерации от 19 февраля 1993 года № 4520-1, увеличены на 810003,3 тыс. рублей (более чем в 5,2 раза) и составили 1000003,3 тыс. рублей.

Наибольший объем увеличения бюджетных назначений имели следующие статьи доходов бюджета ПФР:

• страховые взносы на обязательное пенсионное страхование, направляемые на выплату страховой части трудовой пенсии, увеличены на 95100000,0 тыс. рублей, или на 12,6%, и составили 848960000,0 тыс. рублей. Сумма страховых взносов на выплату страховой части трудовой пенсии увеличена с учетом фактического исполнения бюджета ПФР за 8 месяцев 2007 года и ожидаемой оценки поступлений в сентябре-декабре 2007 года.

• средства, поступающие из федерального бюджета в бюджет ПФР на финансирование базовой части трудовой пенсии, увеличены на 30268180,0 тыс. рублей, или на 5,4%, и составили 590038509,4 тыс. рублей. Увеличение финансирования базовой части трудовой пенсии вызвано реализацией проекта федерального закона «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации в целях повышения уровня материального обеспечения отдельных категорий граждан». С 1 декабря 2007 года увеличивается размер базовой части трудовой пенсии на 300 рублей, а также пропорционально данному увеличению повышение размеров всех других базовых частей трудовой пенсии (по старости, по инвалидности и по случаю потери кормильца), пенсий, назначенных по законодательству о государственном пенсионном обеспечении, и других выплат, размер которых определяется исходя из размера базовой части трудовой пенсии по старости;

• средства федерального бюджета, передаваемые ПФР на осуществление ежемесячной денежной выплаты отдельным категориям граждан, увеличены на 9887419,1 тыс. рублей, или на 5%, и составили в сумме 206053912,6 тыс. рублей, в том числе средства по статье доходов бюджета ПФР, которая предусматривает поступление средств федерального бюджета на осуществление ежемесячной денежной выплаты инвалидам, увеличены на 8572258,1 тыс. рублей, или на 6,2%, и составили 147066844,3 тыс. рублей.

Основным нормативно правовым документом, регулирующим данную сферу, является федеральный закон "О бюджете Пенсионного фонда Российской Федерации на 2008 год и на плановый период 2009 и 2010 годов", принятый Государственной Думой 6 июля 2007 г и одобренный Советом Федерации 11 июля 2007 г. Об этом сообщает пресс-служба президента РФ.

Закон предусматривает утверждение основных характеристик бюджета Пенсионного фонда РФ на трехлетний период.

Проект бюджета Фонда на 2008 год и на период до 2010 года по доходам сформирован: на 2008 год – в сумме 2330632,7 млн. рублей (126,3% к предыдущему году), в том числе 2107198,3 млн. рублей (122,1%) – в части распределительной составляющей бюджета Фонда; на 2009 год – соответственно, в сумме 2669533,5 млн. рублей (114,5%) и 2397522,3 млн. рублей (113,8%); на 2010 год – в сумме 3179764,2 млн. рублей (119,1%) и 2857588,9 млн. рублей (119,2%).

В соответствии с Законом об обязательном пенсионном страховании, начиная с 2008 года, увеличивается тариф страховых взносов на накопительную часть трудовой пенсии с 4% до 6% за счет соответствующего уменьшения отчислений на страховую часть. Данные изменения повлекут увеличение плановых поступлений страховых взносов на накопительную часть трудовой пенсии на сумму около 100 млрд. рублей, или на 89,6% по отношению к 2007 году. При этом прирост поступления страховых взносов на страховую часть трудовой пенсии за этот же период согласно расчетам к Законопроекту уменьшится примерно на 7% и составят 7,1%, тогда как в 2009 и 2010 годах этот прирост предполагается на 13,9% и 12,2%, соответственно. /15/

Поступление страховых взносов на страховую и накопительную части трудовой пенсии (более 40% от доходов бюджета ПФР) предполагается: в 2008 году – 1029290,0 млн. рублей, в 2009 году – 1184670,0 млн. рублей, в 2010 году – 1344260,0 млн. рублей с учетом поступления взносов в виде фиксированного платежа.

Предполагаемый объем поступления страховых взносов на страховую часть не обеспечивает прогнозируемые расходы на выплату страховой части трудовой пенсии во все больших масштабах: в 2008 году – на 112087,5 млн. рублей, в 2009 году – на 143262,0 млн. рублей, в 2010 году – на 189551,9 млн. рублей.

Законопроектом предусмотрено получение доходов от реализации имущества, находящегося в оперативном управлении ПФР, в 2008 году 12,0 млн. рублей (в 2,6 раза больше, чем в 2006 и 2007 годах), на 2009 и 2010 годы такие доходы предусматриваются, соответственно, в размерах 15,0 млн. рублей (в 1,2 раза больше) и 19,0 млн. рублей (в 1,5 раза больше).

Безвозмездные поступления из федерального бюджета предусмотрены: на 2008 год в сумме 1284324,4 млн. рублей, на 2009 год – в сумме 1461048,3 млн. рублей и на 2010 год – в сумме 1806647,7 млн. рублей, или 55,1%, 54,7% и 56,8%, соответственно, от предполагаемых доходов ПФР. Из них на покрытие дефицита бюджета Фонда в 2008-2010 годах средства из федерального бюджета предусмотрены, соответственно, в сумме 184580,6 млн. рублей, 149138,6 млн. рублей и 251551,7 млн. рублей (на 109,2% – в 2008 году, на 69% – в 2009 году и на 185,1% – в 2010 году больше, чем в 2007 году).

Необходимо отметить, что доля средств из федерального бюджета, перечисляемых в ПФР, имеет тенденцию к увеличению (в 2005 году – 49,6%, в 2006 году – 53,2%, на 2007 год запланировано 52,2 процента).

Таким образом, проанализировав динамику доходов бюджета Пенсионного фонда Российской Федерации за 2006, 2007 и 2008 года, можно выявить тенденцию увеличение средств федерального бюджета в финансировании пенсионной системы свидетельствует об усиливающейся тенденции ее отхода от страховых принципов, о чем свидетельствуют нижеприведенные данные. Основными причинами увеличения доли средств федерального бюджета в бюджете ПФР являются: возложение на ПФР дополнительных функций по осуществлению отдельных выплат нестрахового характера, финансируемых за счет средств федерального бюджета (ЕДВ, ДЕМО, ДМО, материнский (семейный) капитал); низкий удельный вес учитываемой заработной платы в ВВП и ее доли в доходах населения и, соответственно, низкий объем поступлений ЕСН и страховых взносов; снижение с 1 января 2005 года базовой ставки ЕСН в части, зачисляемой в федеральный бюджет и перечисляемой в ПФР, с 14% до 6%; изменение с 2008 года тарифов страховых взносов на накопительную часть трудовой пенсии с 4% до 6%; несовершенство законодательства в части администрирования страховых платежей, а также взыскания задолженности по страховым взносам на обязательное пенсионное страхование (в том числе просроченной). Что касается структуры доходов, то большую часть занимают налоги и взносы на социальные нужды, далее следуют безвозмездные поступления, в основном из федерального бюджета, на третьем месте доходы от размещения пенсионных накоплений. Рассмотрим динамику базовой, страховой и накопительной части пенсии. Для базовой части пенсии характерна тенденция к снижению выплат, таким образом, правительство пытается снизить нагрузку на федеральный бюджет, и перейти к 2010 году к страховому принципу формирования пенсий, что прослеживается в тенденции роста взносов страховой и накопительной части пенсии.

ЗАВДАННЯ 3

Укажите гипотезу, диспозицию и санкцию в указанных финансово-правовых нормах:

Ч. 1, ст. 120 НК РФ: «Грубое нарушение организацией правил учета доходов и (или) расходов и (или) объектов налогообложения, если эти деяния совершены в течение одного налогового периода при отсутствии признаков налогового правонарушения, предусмотренного п. 2 настоящей статьи, влечет взыскание штрафа в размере пяти тысяч рублей».

Ч. 1, ст. 122 НК РФ: «Неуплата или неполная уплата сумм налога (сбора) в результате занижения налоговой базы, иного неправильного исчисления налога (сбора) или других неправомерных действий (бездействия), влекут взыскание штрафа в размере 20 % от неуплаченной суммы налога (сбора)».

Ответ :

ЗАДАНИЕ 4

Приведите примеры указанных форм реализации норм финансового права.

1. Исполнение.

2. Застосування.

3. Використання.

4. Соблюдение.

Ответ :

1. Пример исполнения нормы финансового права.

• своевременная уплата налогоплательщиком налога ;

• своевременная уплата налогов организацией ;

• предоставление в срок налоговой декларации или иных документов;

• уплата таможенных платежей ;

• надлежащее выполнение работником своих трудовых обязанностей.

2. Пример применения нормы финансового права.

• осуществление возврата налогоплательщику излишне уплаченных или взысканных сумм налогов, пеней, штрафов;

• выполнение налоговым агентом обязанности по удержанию и (или) перечислению налогов;

• предоставление налоговым агентом сведений, необходимых для осуществления налогового контроля;

• решение суда о наложении штрафа;

• применение табельного оружия сотрудниками милиции.

3. Пример использования нормы финансового права.
   использование различных налоговых льгот определенными группами населения;

• добровольное участие в обязательном пенсионном страховании, обязательном социальном страховании;

• правомерный отказ свидетеля от дачи показаний;

• использование талонов на молоко и лечебно-профилактическое питание лицами работающими во вредных условиях труда;

• пользование льготами на проезд в общественном транспорте.

4. Пример соблюдения нормы финансового права.

• воздержание от нарушения срока постановки на учет в налоговом органе;

• воздержание от неуплаты или неполной уплаты сумм налога;

• воздержание от уклонения постановки на учет в налоговом органе;

• указание реальных сумм при составлении бухгалтерских отчетов либо других документов;

• соблюдение порядка регистрации объектов игорного бизнеса.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Горбунова О.М. Фінансове право. – М.: Юриспруденция, 2009.

2. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Фінансове право. – М.: Юристъ, 2005.

3. Карасева М.В., Крохина Ю.А. Фінансове право. – М.: Инфра-М., 2010.

4. Податковий кодекс РФ. Ч. 1. : федер. закон : [№ 146-ФЗ от 31 июля 1998 г. : с изм. на 17 мая 2007 г.]//СЗ РФ. 03.08.1998. № 31. ст. 3824.

5. Парыгина, В.А. Финансовое право : учебник / В.А. Парыгина, А.А. Тедеев. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М. : Изд-во ЭКСМО-пресс, 2006. - 752 с.

6. Финансовое право : учеб. пособие для студентов вузов / под ред. И.Ш. Килясханова, Н.Д. Эриашвили. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М. : ЮНИТИ-Дана : Закон и право, 2007. - 479 с.

7. Химичева Н.І. Фінансове право. – М.: Норма, 2008.