Зміст
Введення
1. Бюджет муніципального освіти: поняття, доходи та шляхи їх підвищення
1.1 Поняття фінансів муніципального освіти
1.2 Основні доходи бюджетів муніципальних утворень
1.3 Шляхи підвищення доходів муніципальних утворень
2. Доходи бюджету муніципального освіти на прикладі міста Нижнєкамська
2.1 Загальна характеристика Нижньокамського муніципального району
2.2 Виконання бюджету міста Нижнєкамська за 9 місяців 2009 р. по доходах
2.3 Загальна характеристика доходів бюджету міста Нижнєкамська на 2010 рік
3. Проблеми реформування муніципальних фінансів
3.1 Проблеми, пов'язані з формуванням доходів та виконанням видаткових зобов'язань
3.2 Проблеми, пов'язані із застосуванням нової моделі міжбюджетних відносин
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Категорія «муніципальне утворення актуально для дослідження тому, що є ключовим у вивченні місцевого самоврядування і містить в собі всі його елементи, будучи також основою його функціонування. Існування муніципальної власності та місцевих фінансів, безсумнівно, припускає наявність відомої самостійності режиму регулювання економічних відносин на місцевому рівні. Відсутність традицій ефективного використання муніципальної власності та місцевих фінансів у підприємницькій діяльності, їх недостатнє правове регулювання робить складним функціонування муніципального господарства.
Основна проблема, з якою сьогодні стикаються керівники муніципальних утворень, - це постійна нестача коштів не тільки на розвиток, а й на поточні потреби. Причому це не є особливістю Росії, а властиво всім країнам без винятку. Питання про задоволення фінансових потреб муніципалітетів - це, перш за все, питання про дохідній базі місцевих бюджетів.
Значимість даних проблем і гострота стоять перед суспільством завдань обумовлюють високу актуальність дослідження доходів бюджетів муніципальних утворень і шляхів їх підвищення.
Мета курсового дослідження полягає в тому, щоб, на основі аналізу та узагальнення праць вітчизняних і зарубіжних авторів та сучасного практичного досвіду, виявити принципи формування доходів бюджетів муніципальних утворень і шляхів їх підвищення.
Досягнення зазначеної мети вимагало постановки та вирішення наступних завдань:
- Розкрити сутність фінансів муніципального освіти;
- Вивчити основні доходи бюджетів муніципальних утворень і шляхи їх підвищення;
- Дати загальну характеристику Нижньокамського муніципального району;
- Розглянути підсумки виконання бюджету міста Нижнєкамська за 9 місяців 2009 року по доходах;
- Дослідити доходи бюджету міста Нижнєкамська, передбачені на 2010 рік;
- Виявити проблеми, пов'язані з формуванням доходів та виконанням видаткових зобов'язань муніципальних утворень.
Предметом дослідження виступають доходи бюджетів муніципальних утворень і шляхи їх підвищення.
Об'єктом дослідження є доходи бюджету муніципального освіти на прикладі міста Нижнєкамська.
Теоретичною та методологічною основною дослідження слугують праці вітчизняних і зарубіжних авторів, законодавчі та нормативні акти РФ і РТ, а також дані, опубліковані в економічній літературі та періодичних виданнях. У вітчизняній економічній літературі ці питання розглядаються і аналізуються в роботах: Баранової Л.Г., Горловий О.С., Каплін А.В., Кирилової О.С., Крачевской С., Мельникової О.М., Петрова Ю., Проніна Л.І. та ін
Курсове дослідження складається зі вступу, трьох розділів, які містять 8 параграфів, висновків та списку літератури. Перша глава присвячена теоретичним питанням формування бюджету муніципального освіти. У другому розділі розглядаються доходи бюджету муніципального освіти на прикладі міста Нижнєкамська. У третьому розділі аналізуються проблеми реформування муніципальних фінансів.
1. Бюджет муніципального освіти: поняття, доходи та шляхи їх підвищення
1.1 Поняття фінансів муніципального освіти
Під муніципальними фінансами, як правило, розуміється сукупність грошових коштів, якими володіє орган місцевого самоврядування для вирішення завдань, покладених на нього державою та місцевим населенням. З цієї точки зору, муніципальні фінанси можуть утворюватися з трьох основних джерел:
- Державних коштів, що передаються органам місцевого самоврядування органами державної влади у вигляді дохідних джерел і прав, передбачених законодавством;
- Власних коштів муніципального освіти, створюваних за рахунок діяльності органів місцевого самоврядування (доходи від використання муніципальної власності, плата за послуги тощо);
- Позикових коштів або муніципального кредиту.
Структура місцевих фінансів визначає самостійність даного муніципального освіти, оскільки домінування першої або третьої групи породжує залежність від держави або кредитних установ. Тому органи місцевого самоврядування повинні прагнути до нарощування джерел, віднесених до другої групи.
Найбільш повним відображенням стану фінансових ресурсів муніципального освіти є місцеві бюджети (бюджети муніципальних утворень). У зв'язку з переходом до муніципальної системі управління, формуванням повноцінних органів місцевого самоврядування та виділенням власних предметів ведення виникає необхідність формування та відповідних бюджетних відносин. Бюджет виступає не тільки як опис доходів і витрат, а й як найважливіший інструмент здійснення певної політики, відображає реальні цілі та завдання даного муніципального освіти. Місцевий бюджет - це план фінансової діяльності органів місцевого самоврядування на певний період, представлений у формі опису доходів і витрат.
З точки зору змісту діяльності, як правило, виділяють два види бюджетів - поточний бюджет і бюджет розвитку.
Поточний бюджет являє собою сукупність доходів і видатків органів місцевого самоврядування, що забезпечують першочергові потреби міського господарства. Перш за все, сюди відносяться витрати з фінансування постійно діючих господарських структур місцевого самоврядування. Іншими словами, це кошти для підтримки функціонування міського господарства.
Бюджет розвитку включає в себе сукупність доходів і витрат, що направляються на вдосконалення та розвиток міського господарства.
Планування, затвердження, виконання та оцінка результатів виконання бюджету виступають як певний процес, який отримав назву бюджетного процесу.
Узгодження бюджетних інтересів відбувається, перш за все, між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Як правило, найбільш широкі повноваження органів місцевого самоврядування в галузі бюджету передбачені в країнах з федеративною системою організації влади, оскільки в основу побудови фінансової системи також покладено бюджетний федералізм. Роль центральних органів влади, як правило, зводиться до встановлення загальних принципів оподаткування і граничних норм оподаткування [7, C. 19].
Грамотно побудований бюджетний процес повинен, перш за все, виходити з ретельно організованого господарського планування розвитку території муніципального освіти, оскільки сам бюджет - лише механізм реалізації цілей розвитку території.
Складання будь-якого бюджету починається з планування витрат, оскільки в них відбивається мета діяльності органу влади. Відповідно класифікація видів витрат, перш за все, виходить з того, на які цілі будуть спрямовані бюджетні кошти.
Зазвичай бюджетні класифікації різних країн, незважаючи на їх відмінність, виділяють дві основні групи витрат:
1) Обов'язкові витрати. До цієї групи відносять витрати на фінансування галузей міського господарства, пов'язані з підтримкою певного рівня його розвитку. Як правило, першочерговість фінансування даних витрат закріплюється нормативно, і виконання цих робіт законодавчо віднесено до предметів відання органів місцевого самоврядування.
2) Необов'язкові витрати. До цієї групи витрат відносять витрати на заходи короткострокового характеру, і в більшості випадків ці обов'язки покладаються на органи місцевого самоврядування населенням або самими органами місцевого самоврядування, виходячи знову ж таки з інтересів мешканців, яких ці органи представляють.
Не менш важливим є розподіл витрат на поточні витрати і витрати на розвиток, так як дана класифікація дозволяє побачити динаміку розвитку муніципального освіти.
Основні дохідні джерела, якими володіють органи місцевого самоврядування, можуть бути віднесені до чотирьох категоріях - податки, неподаткові надходження, доходи від власної господарської діяльності і муніципальний кредит.
Перші дві групи дохідних джерел є в тій чи іншій мірі засобами, які держава збирає з населення і підприємств. Третя і четверта група безпосередньо залежать від ресурсів, наявних в муніципального освіти, і здібності муніципальних служб грамотно і дбайливо ними розпорядитися. Всі чотири джерела доходу залежать також від стану законодавства, в якому визначається правоздатність органів місцевого самоврядування.
1.2 Основні доходи бюджетів муніципальних утворень
Для більшості країн світу податки є основним доходним джерелом. За своєю природою податки як інструмент господарської політики грають двояку роль, виступаючи, з одного боку, як джерело доходу, а з іншого боку - як потужний регулятор певних господарських і суспільних відносин. Зміна ставки оподаткування може стимулювати або, навпаки, гальмувати певні процеси, що відбуваються в суспільстві. Податки дозволяють також систематизувати і регламентувати певні види діяльності. Тому принципово важливо не тільки те, які обсяги доходів забезпечують податкові надходження, але й здатність муніципалітетів впливати на формування самої податкової бази.
З точки зору способів розмежування податкових надходжень між рівнями влади можна виділити три основні види:
1. Система надбавок і відрахувань.
2. Система розмежування дохідних джерел між державою та місцевим самоврядуванням за конструкції податків.
3. Система розмежування дохідних джерел між державою та місцевим самоврядуванням за видовою ознакою.
Перша система передбачає встановлення єдиних для всієї держави видів податків і розподіл їх частками між різними рівнями влади. Подібна система застосовується сьогодні в нашій країні і має ряд істотних недоліків. Перш за все, вона передбачає наявність регулювання бюджетів на всіх рівнях. Найбільш простим способом збільшення власних доходів стає перерозподіл доходних джерел між рівнями влади, що в свою чергу неминуче призводить до конфліктів між органами місцевого самоврядування та органами державної влади в процесі формування та виконання бюджету [12, C. 22].
При подібній системі зникають всякі стимули для розвитку та вдосконалення бази оподаткування, оскільки ініціатива карається регулюванням бюджету. Нарешті, дана схема не дозволяє здійснювати довгострокове планування дохідних джерел. Не покращують даної системи та спроби її вдосконалення через дозвіл запровадження регіональних і місцевих надбавок, оскільки всі перераховані вище недоліки при цьому зберігаються.
Кілька модифікує першу систему розмежування доходів між органами влади через різну конструкцію податків друга система. В даному випадку і держава, і місцеве самоврядування вводять одні й ті ж види податків, але принципи нарахування та збору можуть бути різними.
Найбільш поширена в країнах з розвиненим місцевим самоврядуванням третя система, що припускає розмежування і закріплення дохідних джерел за органами місцевого самоврядування з видовою ознакою і на досить тривалий термін. При подібному підході недоліки попередньої системи усуваються, проте досить складним виявляється механізм розмежування дохідних джерел за видовою ознакою. Проблема полягає в тому, що ефективність роботи даної системи оподаткування безпосередньо залежить від того, які види податків будуть закріплені за цілком визначеними рівнями влади.
Передбачається, що в основу закріплення дохідних джерел за рівнями влади повинні бути покладені такі критерії:
1. Бажано відповідність видів доходних джерел предметів відання органів місцевого самоврядування. Так, наприклад, в більшості країн земельний податок віднесено до дохідних джерел місцевих властей.
2. Оскільки право на місцеве самоврядування виступає не як право особи, а як колективне право, то за органами місцевого самоврядування повинні закріплюватися, перш за все, податки, пов'язані з регулюванням суспільно значущої діяльності для населення муніципального освіти. Прикладом може служити податок з власників транспортних засобів. У той же час, виходячи з викладеного вище принципу, для регулювання краще використовувати особисті податки, які стягуються державою з громадян. Так, у більшості країн світу регулюючим є прибутковий податок.
До неподаткових надходжень зазвичай відносять наступні джерела доходу: міську і земельну ренту, доходи від тарифних платежів за послуги, що надаються органами місцевого самоврядування та муніципальними підприємствами і установами, санкційні (перш за все штрафи), різні види мит і зборів.
Міська та земельна рента активно застосовуються в багатьох країнах світу і є досить вагомою добавкою до бюджетів муніципальних утворень. У нашій країні вона, на жаль, не застосовується у зв'язку з тим, що місцеві органи влади поки позбавлені права самостійно встановлювати види податків. Не менш проблематичним в нашій країні є і застосування штрафів, оскільки встановленням їх видів і розмірів займаються органи державної влади. Подібна практика призводить до того, що штрафи (особливо стягуються з громадян) практично не застосовуються, так як зникає зацікавленість в них органів місцевого самоврядування [8, C. 34].
Іншим досить поширеним видом неподаткових надходжень є тарифні платежі за послуги муніципальних підприємств. Відрізняє їх від взаєморозрахунків між іншими суб'єктами господарських відносин те, що тарифи на послуги затверджуються органами місцевого самоврядування. До цієї ж групи дохідних джерел відносяться і збори, які також є платою за послуги, що надаються органами місцевого самоврядування.
Муніципальний кредит. За своєю природою кредитні ресурси завжди носять поворотний характер і, отже, повинні використовуватися лише на розвиток муніципального освіти. Джерелами муніципального кредиту можуть виступати населення, держава, приватні кредитні установи, інші органи місцевого самоврядування (взаємний кредит).
Найбільш важливою формою муніципального кредиту є взаємний кредит, який має на увазі об'єднання ресурсів муніципальних утворень для вирішення конкретних завдань. Однак застосування тієї чи іншої форми взаємного кредиту залежить від ряду умов. Перш за все, від величини самого муніципального освіти та її фінансово-економічної потужності. Так, для міських органів місцевого самоврядування кредитна кооперація може здійснюватися в рамках одного муніципального освіти і виступати як взаємне кредитування виробничої діяльності муніципальних підприємств через організацію муніципальних банків. Для менш сильних (економічно) муніципальних утворень спосіб взаємного кредиту переміщається на рівень відносин між муніципальними утвореннями і виступає як форма об'єднання гарантій для отримання найбільш дешевого і великої позики, для якого потрібні солідні гарантії.
1.3 Шляхи підвищення доходів муніципальних утворень
Основний для російських муніципалітетів Закон № 131 «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» діє в повному обсязі вже майже рік. Але муніципальне законодавство ще потребує суттєвого доопрацювання. Головне, в чому дійсно потребують в даний час муніципалітети - це стабільність законодавства та гарантії відсутності масштабних змін, які можуть привести до перебудови вже налагодженої роботи.
Найбільше запитань викликає фінансове забезпечення місцевого самоврядування. Одна з ключових проблем пов'язана з тим, що закріплені на сьогоднішній день за муніципалітетами доходи мало пов'язані з виробничою діяльністю організацій, що знаходяться на території муніципальних утворень, що значно знижує зацікавленість органів МСУ у розвитку власної податкової бази та економіки муніципального освіти.
Вирівнювання рівня бюджетної забезпеченості муніципальних утворень породжує утриманські настрої. До чого працювати на залучення фінансових коштів на територію, якщо можна спокійнісінько жити на субсидії і дотації з районних бюджетів та бюджетів суб'єктів?! Безперечно, є ряд певних муніципальних утворень, яким дотації життєво необхідні. Їм просто не заробити коштів до місцевого бюджету, необхідних для нормального існування. Але, разом з тим, є муніципалітети, які хочуть і можуть заробляти, намагаються це робити, але обмежені чинним законодавством.
Наприклад, муніципалітети не можуть повною мірою розпоряджатися майном і землею. Законодавчі обмеження в цьому випадку призводять до різкого скорочення можливостей для розвитку бізнесу на територіях муніципальних утворень. Одним з найскладніших питань залишається питання розмежування власності на землю. Наприклад, розпорядження земельними ділянками, право власності на які не розмежовано, часто-густо передається від обласних центрів в суб'єкти РФ, а від міських і сільських поселень - у муніципальні райони.
Будівництво житла або нових підприємств ведеться на території конкретних поселень. Між тим, в ряді суб'єктів землі у власність поселень не передані. Це негативно позначається на податковій базі поселень і не дає можливостей для розвитку економіки. Крім того, сьогодні муніципалітети фактично відсторонені від процедур кадастрової оцінки землі. Поділ, оформлення земельних ділянок, присвоєння їм кадастрових номерів проводиться на рівні суб'єкта. Це в корені невірно, породжує величезні черги у відповідних інстанціях, веде до незручності мешканців і підприємців [13, C. 226].
Ситуація посилюється тим, що відповідно до ФЗ-131 в місцевій власності залишається лише майно, необхідне для здійснення відповідних повноважень. Відповідно, вільних приміщень, які могли б здаватися в оренду, передаватися підприємцям, залишається все менше. Та й сам процес перерозподілу майна між рівнями публічної влади виявляється вкрай складним і витратним, що створює невизначеність та ускладнює роботу муніципалітетів.
Таким чином, формування стабільної доходної бази місцевих бюджетів залишається найважливішим напрямком розвитку МСУ. Один з таких кроків - законопроект ФЗ № 224115-5 «Про внесення змін ...», який розроблений спільними зусиллями депутатів Державної Думи - членів комітетів з питань місцевого самоврядування та з бюджету і податків, Міністерства фінансів, Минрегиона, інших зацікавлених відомств і прийнятий Державною Думою у першому читанні.
У цьому законопроекті передбачені зміни Бюджетного кодексу РФ, спрямовані на вдосконалення механізмів надання фінансової допомоги муніципальних утворень, і визначення нових джерел поповнення доходів місцевих бюджетів. Якщо законопроект буде схвалений у нинішній редакції, бюджетний процес у муніципальних утвореннях буде залежати від рівня фінансової самостійності органів місцевого самоврядування. Сьогодні ж практично всі муніципалітети виявилися позбавлені права самостійно встановлювати оплату праці депутатам і муніципальним службовцям, вводити додаткові заходи соціальної підтримки для окремих категорій громадян і вирішувати інші питання, вирішення яких допускається тільки за рахунок власних доходів, так як обсяг фінансової допомоги становить близько 60 відсотків від доходів місцевих бюджетів.
Крім того, пропонується не включати до складу фінансової допомоги, що враховується за встановлення названих обмежень, не тільки субвенції, але і міжбюджетні трансферти на здійснення частини повноважень щодо вирішення питань місцевого значення при передачі їх або від поселень муніципальним районам, або, навпаки, відповідно до угодами, укладеними між муніципальними утвореннями. Здійснюється також коригування механізму надання субсидій з бюджетів поселень до бюджетів муніципальних районів на вирішення питань місцевого значення міжмуніципальної характеру. Уточнюється порядок фінансування питань, вирішення яких віднесено не до повноважень, а до права органів МСУ.
Велике значення мають пропозиції щодо поліпшення адміністрування при справлянні земельного та транспортного податків, податків на майно фізичних осіб. Наприклад, передбачається встановлення обов'язку платників податків - індивідуальних підприємців - самостійно визначати податкову базу по земельному податку не тільки у відношенні земельних ділянок, фактично використовуються ними в підприємницькій діяльності, але й у відношенні ділянок, просто призначених для такої діяльності.
В даний час податкова база по земельному податку визначається станом на 1 січня кожного року і у разі придбання земельної ділянки протягом року, податкова база буде перевизначатися лише з 1 січня наступного податкового періоду, що призводить до зменшення надходжень від земельного податку до місцевих бюджетів. У разі прийняття законопроекту податкові платежі будуть надходити до місцевих бюджетів з моменту виникнення права власності [9, C. 35].
Таким чином, муніципальні фінанси можуть утворюватися з трьох основних джерел: державних коштів, власних коштів муніципального освіти, позикових коштів або муніципального кредиту.
2. Доходи бюджету муніципального освіти на прикладі Нижньокамського муніципального району
2.1 Загальна характеристика Нижньокамського муніципального району
Нижньокамський муніципальний район є третім за величиною і другим за економічної значущості в Республіці Татарстан. Загальна площа Нижньокамського муніципального району складає 1733,54 кв. км. До складу території муніципального району входить місто Нижнєкамськ, селище міського типу Камські Поляни та 65 сільських населених пунктів. Тут проживають 264 800 чоловік (7,0% загальної чисельності населення Республіки Татарстан), з них 226,4 тис. проживають у м. Нижньокамську і близько 15 тис. - у Камських Поляни. Середній вік жителів - 35 років. Чисельність трудових ресурсів складає 179,1 тис. осіб (7,4% від трудових ресурсів Республіки Татарстан), чисельність зайнятого населення - 141,5 тис. осіб.
Нижньокамський муніципальний район - найбільший в Росії центр нафтохімічної промисловості. На нього припадає 23% виробленої в Татарстані промислової продукції і близько 30% експорту. У Нижньокамську зосереджено 18% основних виробничих фондів Татарстану, що представляють базові галузі промисловості.
Основу промисловості міста становить великі підприємства, що представляють наукоємні галузі - нафтохімію і нафтопереробку, енергетику, а також потужний будівельний комплекс. Найбільшими містоутворюючими підприємствами муніципального району є такі як: ВАТ «Нижнекамскнефтехим», ВАТ «Нижнекамскшина», ВАТ "УК Камаглавстрой», Нижнєкамська ТЕЦ, ВАТ «ТАИФ-НК», ВАТ «Танеко».
Головний продукт роботи муніципалітету - муніципальні послуги, споживачами яких є громадяни і бізнес. Продукт складається з послуг освіти і ЖКГ, управління міським господарством, підтримки охорони здоров'я і т.д. Продаючи послугу, місто отримує натомість виручку у вигляді податків і неподаткових надходжень (прибуток муніципальних підприємств, доходи від оренди та продажу земель, будівель, а також від платних послуг). Всі ці надходження - власні доходи міста.
Але своїх коштів для покриття витрат недостатньо: майже 80% податків, зібраних на території міста, вилучають федеральні і регіональні влади (100% ПДВ, податок на прибуток і акцизи, 70% ПДФО). А з 2009 року міста позбулися останньої можливості відщипнути у регіональної влади частина ПДФО, акцизів чи податку на прибуток.
За підсумками 2009 року було проведено дослідження, в якому було відібрано 20 найбільш гармонійних міст з 164 з чисельністю населення не менше 100 тис. чоловік [11, C. 27].
Розрахунки проводилися за наступною схемою:
- Підсумковий індекс розраховувався як добуток чотирьох складових індексів;
- Індекс соціального розвитку міста розраховувався за п'ятьма параметрами: зайнятості населення, числу лікарів на 10 тис. осіб, охоплення дітей дитячими садами, рівнем злочинності, а також купівельної спроможності жителів (оборот роздрібної торгівлі на одну особу, поділений на вартість споживчого кошика);
- Інфраструктурний індекс розраховувався за кількістю телефонів на 10 тис. чоловік і обсягом пасажироперевезень на 10 тис. осіб;
- Індекс житлового будівництва являє собою кількість метрів житла на жителя, поділене на максимальне в групі міст;
- Фінансовий індекс представляв собою нормовану суму п'яти показників: інвестицій в основний капітал на душу населення; бюджетних витрат на душу населення; частки податкових та неподаткових доходів у загальних доходах міста; частки неподаткових доходів у власні доходи, витрат бюджету на душу населення, скоригованих на вартість бюджетних послуг у регіоні.
Результати цього дослідження представлені в таблиці 1.
Таблиця 1
Топ 20 російських міст
Місце | Місто | Населе-ня, тис. чол. | Заня-тости,% (1) | Покупа-кові спосіб-ність (2) | Витрати бюджету, руб. (3) | Забезпе-ченности бюджету,% (4) | Нена-говие доходи,% (5) | Дефіцит / профі-цит,% (6) | Разом-вий індекс |
1 | Краснодар | 710,7 | 61,06 | 32,24 | 27 785,93 | 50,62 | 29,26 | 7,54 | 37,57 |
2 | Великий Новгород | 215,3 | 59,3 | 14,56 | 24 376,90 | 45,84 | 54,61 | 12,39 | 18,52 |
3 | Єкатеринбург | 1332,3 | 53,36 | 33,48 | 21 561,98 | 62,61 | 23,28 | 9,64 | 14,31 |
4 | Кемерово | 520,6 | 52,14 | 25,91 | 32 811,98 | 44,45 | 53,06 | 4,21 | 11,9 |
5 | Ростов-на-Дону | 1049 | 46,4 | 27,85 | 20 044,38 | 62,1 | 30,03 | 5,61 | 11,64 |
6 | Уфа | 1024,8 | 53,03 | 36,05 | 13 728,54 | 70,66 | 39,09 | -2,56 |