Ім'я файлу: Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 20.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 1. Вступ до філософії. Історичні типи світоглядів..docx
ЕССЕ.docx
geogr._transportu_kurs_lekciy (1).docx
Титульній лист та календарний план індивідуального завдання з п
urfiz177.doc
ПЗ+СР У (а) 21, У (н) 22, УФ 21 1 сем. 19-20 ст.rtf
Індивідуальні завдання (4) (2).docx
Лекція 1.pptx
Практична робота 1 (приклад) (1).docx
Тема_12_Ничипоренко_Юлія_9121_Ситуаційні_задачі (2).docx
ми діти планети здоровя.docx
Дидактична гра.docx


План

Вступ

1. Загальні поняття про ноосферу

2.Основні ідеї вчення про ноосферу В.І. Вернадського

3. Сучасні підходи до ідеї ноосфери

4. Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Розвиток екології зумовив розуміння єдності людини та природи , для того , що людина повинна підпорядковуватись законам природи , а не намагатись їх змінити чи взагалі відмінити. В.І.Вернадський , який створив вчення про біосферу передбачав , що біосфера розвинеться у ноосферу. Зробивши певні дослідження він дійшов висновку , що ноосфера –це новий стан біосфери ,при якому розумова діяльність людини стає тим фактором , який визначає її розвиток .

Для ноосфери як нового якісного етапу в розвитку біосфери характерний тісний зв’язок законів природи і соціально-економічних законів суспільства , заснований на науково обґрунтованому використанні природних ресурсів біосфери , який передбачає відновлюваність кругообігу речовин та потоку енергії. Характерною рисою ноосфери є екологізація всіх сфер життя людини. До вирішення будь-яких проблем людина повинна підходити з позицій екологічного мислення , тобто з позицій збереження і поліпшення стану природного середовища .

Отже, ноосфера-це якісно нова форма організації біосфери , яка формується внаслідок її взаємодії з людським суспільством .

1. Загальні поняття про ноосферу

Розвиток екології зумовив розуміння єдності людини та природи , для того , що людина повинна підпорядковуватись законам природи , а не намагатись їх змінити чи взагалі відмінити.

Людина в біосфері Землі виступила в ролі нової сили, нового фактора. Сьогодні людина вже оволоділа й продовжує оволодівати величезними силами природу, і це поставило перед нею найболючіше питання – про саму себе. Хто ж вона, людина яке її місце в світі? Які її права та обов’язки перед Матір’ю-Природою й самою собою? Чи є межа цих прав? А якщо є, то де вона? «Людина вперше реально зрозуміла, - писав В. І. Вернадський, - що вона – житель планети й може, повинна мислити й діяти в новому аспекті, не лише окремої особини, сім’ї або роду, держав або їхніх союзників, а й у планетарному аспекті».

Нині складаються зовсім нові взаємовідносини в системі людина-біосфера. Земля котра раніше здавалася людині неосяжною, безкраєю, величезною, сили якої викликали в неї благоговійний трепет, були грізним нагадуванням про безсилість виду гомо сапієнс, сьогодні вже такою не уявляється. Хоча сліпі природні сили й нині не стали слабшими й час від часу нагадують про себе, руйнівними землетрусами або іншими стихійними лихами, могутність людини здається просто безмежною.

- За рахунок роботи тисяч радіо - , телестанцій, релейних ліній та інших об’єктів земля сьогодні випромінює енергію в радіодіапазоні (на метрових хвилях) більше, ніж Сонце.

- Щороку людство лише в сільському господарстві перевертає, перелопачує своїми плугами й культиваторами таку масу ґрунту, яка в 200 разів більша, ніж маса піску, глини, мулу, що виносяться в океан усіма річками землі.

- Людство стало провокувати справжні землетруси – в результаті підземних ядерних вибухів, а також будівництва великих водосховищ у сейсмічно небезпечних зонах.

- сьогодні людина не лише використовує всі елементи таблиці Менделєєва, а й створює нові, яких раніше не було на землі, наприклад плутоній.

- Усе добуте з надер землі людина розсією на поверхні, колосально прискорюючи переміщення хімічних елементів в біосфері, руйнуючи ті біохімічні цикли які склалися протягом мільйонів років.

- запаси енергетичної сировини, металів та інше, які природа накопичувала в своїх коморах протягом цілих геологічних періодів людина розтрачує за лічені десятиліття.

Натомість вона вносить в природу нові сполуки, здебільшого шкідливі для біосфери. На сьогодні за рахунок техногенної діяльності в біосферу потрапило вже близько 50 тис. нових хімічних речовин, невластивих природі і, як правило, шкідливих для живих організмів.

Люди й далі продовжують діяти в такому самому напрямі, не усвідомлюючи очевидно факту: Земля, на якій вони розвинулися до сучасного рівня, - це маленька планета з обмеженими ресурсами і дуже вразливим режимом, і вона вимагає до себе тим обережнішого і дбайливішого ставлення, чим ширшими стають можливості людей порушувати цей режим.Шкода нанесена людською діяльністю природному середовищу , настільки велика , що сьогодні мова може йти лише про його збереження і часткове відновлення. Якщо не зупинити процес завдання шкоди природному середовищу ,людина зникне як біологічний вид у нашому сьогоднішньому розумінні або перетворитися в який-небудь інший вид чи в щось інше. Треба пам’ятати ,що динозаври зникли ,а планета Земля залишилась.

Учені поділяють процес взаємодії людини і природи на три стадії.

Перша стадія взаємодії суспільства й природи тривала близько 2-3 млн років від появи на Землі перших людей.У той час взаємодія людини з природою обмежувалася лише біологічним обміном речовин.

На другій стадії ,що тривала близько 40 тис. років від початку пізнього палеоліту і до кінця другої світової війни.Людська діяльність стала викликати деградацію природних екосистем ,але не порушила динамічної рівноваги біосфери.

Третя стадія взаємодії суспільства і природи почалася після другої світової війни ,яка стимулювала різкий стрибок у розвитку науки і техніки ,почавши нову науково-технічну революцію.У цей період антропогенне навантаження на навколишнє середовище досягло ,з погляду більшості вчених , гранично допустимого рівня , що ставить під загрозу саме існування людини.

Багато науковців повязують збільшення стихійних лих з діяльністю людини. Потрібно замислитися над фактом, що з 1960 по 1990 рік кількість щорічних катаклізмів на землі збільшилася в двічі і продовжує зростати.

Величезне виробництво зброї, збільшення кількості електростанцій, урбанізація, гіпертрофічний розвиток автомобільного транспорту, хімічних та інших шкідливих виробництв істотно змінили якість природного середовища, зробили життя людини більш небезпечним і зменшили можливість її виживання як біологічного виду. Необхідно розуміти, що ніяке суспільне і технічне удосконалення не забезпечує можливість життєдіяльності людини всупереч законам природи. Вимоги живого організму до якості середовища виробилися впродовж багатьох тисячоріч еволюції. Ясно, що при різкій зміні цих чинників, відхилені від їх необхідної організму норми можливі порушення обміну речовин, які не сумісні з життям організму.

Одним із перших на цю проблему звернув увагу перший президент Академії наук України В. І. Вернадський. Він створив вчення про біосферу, ще в першій половині 20 століття передбачав, що біосфера розвинеться у ноосферу (термін запропонований у 1927 році французькими філософами Е. Леруа та П. Т. де Шарденом ). Спочатку Вернадський розглядав ноосферу ( від грец. Ноос- розум та сфера) як особливу «розумову» оболонку Землі, яка розгортається над біосферою, поза нею. Але згодом він дійшов висновку що ноосфера – це новий стан біосфери, при якому розумова діяльність людини стає тим фактором, який визначає її розвиток.

Основою вчення академіка Вернадського була «жива речовина», до складу якої входять уві живі організми планети. Незважаючи на маленький обсяг (0,25% маси всієї біосфери), завдяки геохімічній активності і здатності до розмноження жива речовина, використовуючи і переробляючи світлову енергію, розвиває величезну вільну енергію, через що її функції проявляються в планетарному масштабі. До складу живої речовини Вернадський включив також і людину, розглядаючи природу і людське суспільство як одне ціле. Вернадський обґрунтував положення про те, що стан сучасної землі, сформований людиною, показав, що діяльність сучасної людини викликане рух основних хімічних елементів у масштабах, які порівнюються з природними циклами руху цих елементів. За визначенням Вернадського, людина стала найбільшою могутньою геологічною силою на планеті, людська діяльність стала перевищувати масштаби наймогутніших стихійних явищ.

Отже, на сучасній стадії взаємодії суспільства і природи глобальна земна соціоекосистема (територіальна соціоприродна саморегульована система, динамічна рівновага якої повинна забезпечуватись людським суспільством) втрачає здатність до природної саморегуляції. Головним її регулятором тепер має стати суспільство, ї від того, як воно буде виконувати функції з охорони навколишнього середовища, залежить майбутнє людей.

Зрозуміло, що для усунення цієї небезпеки необхіднео переглянути традиційні принципи природокористування і цілком змінити господарську діяльність у більшості країн світу. Отже, ноосфера – це якісно нова форма організації біосфери, яка формується внаслідок її взаємодії з людським суспільством.

2.Основні ідеї вчення про ноосферу В.І. Вернадського такі:

  • o Еволюція біосфери спричинила появу людини, котра відзначається мисленням та рефлексією. Мислення стає самостійним феноменом, що впливає на подальший розвиток довколишнього світу, і це відбувається певною мірою спрямовано. Останнє є сутністю поняття ноосфери.

  • o Людство повністю заселило біосферу. Його тиск здійснюється повсюди, має глобальний характер. Потужність впливу людини на довкілля зрівнялась із наймогутнішими природними процесами.

  • o Людина завжди лишається складником природи.

  • o Завдання науки - свідоме формування ноосфери, регулювання за допомогою людської діяльності доцільного розподілу природних благ.


У працях В.І. Вернадського зазначено конкретні умови, необхідні для створення та існування ноосфери:

  • - заселення людиною всієї планети;

  • - різке перетворення засобів зв'язку та обміну між країнами;

  • - початок переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що відбуваються у біосфері;

  • - розширення меж біосфери та вихід людини у Космос;

  • - відкриття нових джерел енергії;

  • - рівність людей усіх рас і релігій;

  • - збільшення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої та внутрішньої політики;

  • - свобода наукової думки і наукового пошуку від тиску релігійних, філософських і політичних побудов;

  • - продумана система поліпшення добробуту трудящих; створення реальної можливості не допустити недоїдання і голоду, злиднів та надзвичайно зменшити вірогідність хвороб;

  • - розумне перетворення природи Землі з метою зробити її спроможною задовольнити всі матеріальні, естетичні й духовні потреби населення, яке зростає;

  • - виключення війн із життя суспільства.

3. Сучасні підходи до ідеї ноосфери

Попри певні розбіжності в поглядах на ідею ноосфери, всі вчені досягли єдності в головному: у тому вигляді, в якому ця ідея була подана і обґрунтована півстоліття тому, без урахування величезних змін, що відбулися за цей період в біо- і техносфері, вона не може слугувати базою для розробки шляхів виходу нашої цивілізації з глобальної екологічної кризи та розбудови у перспективі еколого-економічно збалансованого суспільства. Потрібні нові підходи, нове бачення біосферно-технологічних процесів і взаємозв’язків, нові форми поведінки людини в довкіллі, сформовані на засадах нової - екологічної - культури. Інакше розвиток глобальної екологічної кризи призведе до загибелі нашої цивілізації (у віддаленій перспективі) та дуже серйозного погіршення й ускладнення життєвих умов найближчим часом.

Варто навести деякі “сценарії” нашого майбутнього, передбачені не футурологами, а вченими. Так, вчений В.Зубаков розглядає 2 альтернативні сценарії майбутнього людства. Перший - песимістичний, за яким людство не зможе стримати розвиток глобальної екологічної кризи і у першій третині ХХІ ст. розпочнеться активна деградація, вимирання людства, наступ техносфери. І коли біосфера буде сильно деградована і витіснена техносферою, а людина як біологічний вид існувати не зможе, на зміну їй прийдуть кіборги - своєрідний симбіоз людського інтелекту (мозку) із штучним кібернетичним пристроєм. Джерелами енергії для таких істот буде не їжа, а безпосередня енергія Сонця, енергія хімічних і ядерних реакцій, через що ці напівлюди-напівроботи не залежатимуть від більшості екологічних чинників - води, їжі, повітря (їх якості і кількості), температурних коливань і зможуть існувати в надзвичайно забруднених умовах довкілля і на суші, і під водою, і в космічному просторі. На перших етапах розвитку такої техносфери кіборгам потрібен буде мозок звичайних людей для донорства, тому в цей період необхідно буде створити екологічно чисті території (резервати) для вирощування нормальних здорових людей, а в далекому майбутньому людський розум, який вмирає, буде замінено на штучний інтелект.

За другим сценарієм у межах цього часу (20-30 років) людство або істотно загальмує, уповільнить розвиток глобальної екологічної кризи, або навіть зможе подолати її, для чого необхідне здійснити політичне об’єднання людства, контроль кількості населення, повну екологізацію виробництва та реалізацію торжества соціальної справедливості. Передбачається, що за таких умов можливий перехід до ноосфери, але обов’язково - через тотальний розвиток екологічного мислення й свідомості, в основі яких має бути органічно злиття людства з біосферою. Як бачимо (і це визначають вчені), побудова такого єдиного і благополучного суспільства є скоріше утопією.

В варіанті симбіотичного розвитку людства (інститут біофізики Сибірського відділення РАН), відкидається ідея сталого розвитку і, використовуючи історичний досвід людства від давнини до сьогодення та спираючись на досягнення сучасної науки, пропонується створення замкнених систем життєзабезпечення (симбіотичних). При цьому вважається, що не слід драматизувати глобальні проблеми забезпечення людства харчовими продуктами, бо якщо ефективно організувати господарство, то на Землі може вижити майже 50 млрд. людей. Зростання народонаселення не становить загрози екологічній рівновазі, бо якщо країна забезпечує себе повністю продуктами, нікого не стосується, скільки в ній живе людей, тому що під час обробки сільгоспугідь виробляється саме стільки кисню, скільки потім витрачається на дихання жителями. Розробка високоефективних технологій виробництва не погіршить екологічної ситуації на планеті, якщо при цьому відмовитись від використання викопного палива і перейти на більш економічні джерела енергії. Симбіотичний шлях розвитку, розв’язуючи проблему виснаження ресурсів, на жаль, не розглядає інші проблеми: біорозмаїття, демографічні, технологій очищення біосфери від відходів тощо.

Вчені-екологи Т.Акімова і В.Хаскін, також критично оцінюючи ідеї сталого розвитку (“концепція сталого розвитку намагається примирити непримиренне: зберегти цивілізацію споживання і гіперспоживання і при цьому вирішити проблему збереження природи у межах цивілізації, яка знищує природу”), пропонують базові принципи екорозвитку шляхом розв’язання практичних завдань на національному і регіональному рівнях.

Яскравим прикладом неспроможності людини найближчим часом керувати біосферними процесами навіть на обмеженому, спеціально облаштованому просторі можуть бути кілька грандіозних експериментів, виконаних в СРСР (“Биос-3”, 1984 р.) і в США (“Біосфера-І” і “Біосфера-ІІ”, 1991-1995 рр.), на які покладалися великі надії, але завершити які, згідно з наміченою програмою, на жаль, не вдалося (див. додаток до лекції). Хоча в той же час ці штучні експерименти - перші моделі ноосфери, які не тільки дають можливість глибше й детальніше вивчати складні біохімічні, біофізичні та інші природні процеси в біосфері, мають значення для планування й здійснення довготривалих космічних польотів на базі ноосферного підходу, а й взагалі стимулюють людський розум на пошуки оптимальних рішень проблеми вживання у майбутньому.

+Нині ж можна лише стверджувати про наявність особливого розвитку нової доби цивілізації, коли реальність змусила людство активно шукати вихід із створеної ним же глобальної екологічної кризи, яка грізно наступає, шукати можливість зберегти біосферу і нормальні умови життя на Землі для майбутніх поколінь, будувати концепції, теорії та моделі виживання на основі екологічних законів. Усі сучасні дослідники-екологи одностайні в тому, що необхідно різко знизити навантаження на біосферу, змінивши концепцію необмеженого споживання “дарів природи” (яка була стратегією екологічного мислення впродовж багато десятків років) на концепцію екологізації людської діяльності. Але на цьому, на жаль, одностайність закінчується, і розробляються численні концепції, які тією чи іншою мірою зменшують тиск на біосферу, але кардинально проблему не вирішують.
ВИСНОВОК

У загальному вигляді закон ноосфери В. І. Вернадського дає відповідь на питання, в який бік спрямований соціально-екологічний процес біосфера неминуче перетвориться на ноосферу ,тобто сферу де розум людини відіграватиме домінантну роль у розвиток системи людина-природа…Мрія і віра ,звичайно ,світла ,але досить далека від реальності й недостатня ні як науковий прогноз, ні як визначення закону ноосфер, хоча сам закон, безперечно, справедливий. Він точний у тому розумінні, що в разі, якщо людство не почне розумно регулювати свою чисельність і тиск на природу, зважаючи на її закони, біосфера в зміненому вигляді може зберегтися, але цивілізація, а не виключено – й вид гомо сапієнс, загинуть…керуватимуть люди не природою, а передусім собою ,й у цьому суть закону ноосфери .

На жаль мрія В. І Вернадського про те, що людина може перебрати на себе керівництво всіма процесами в біосфері, спрямувати їх у «розімне русло» сьогодні виглядає не реально.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Основи екології: підручник/ Г.О. Білявський, Р. С. Фурдуй, І.Ю. Костіков.- К.: Либідь, 2004.- 408с.

2. Заверуха Н. М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навч. Посібн.- К.: Каравела, 2006.- 368с.

3. Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека жит.: Підручник.- К.: Каравела, 2006.- 288с.

4. Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій В.М. та ін. Екологія людини. Підручник.-

3-е вид., випр. і доп.- Харків:»ОВС» ,2004.-254с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас