Особливості сучасного етапу розвитку міжнародних відносин
Повномасштабне збройне вторгнення РФ в Україну в 2022 р. спричинило глобальний шок, тому що «ознаменувало собою різке закінчення тридцятирічного періоду глобалізації та системи міжнародного співробітництва» та призвело до виникнення найгострішої безпекової кризи Велика війна, що почалася після восьми років тліючого конфлікту, спричинила появу трьох груп держав: які підтримали Україну; які стали на бік РФ; які не приєдналися до якоїсь із перших двох груп, прагнучи мінімізувати ризики.
Держави ЄС швидко відреагували масштабними санкціями та діями проти Росії. Незважаючи на певну фрагментацію, зокрема через ліміт цін на нафту або небажання Німеччини надсилати Україні танки, європейський блок зберіг єдність у своїй відповіді на війну.
Велика Британія відзначилася особливо сильною риторикою та військовою підтримкою України, що можна розглядати як очевидне просування стратегії «Глобальної Британії».
Передбачувано Путіна підтримали Сирія та Білорусь, які очолюють Башар аль-Асад та Олександр Лукашенко. На новий рівень вийшли тактичні й стратегічні відносини РФ з Іраном.
Під час голосування на Генеральній Асамблеї ООН резолюції із засудженням агресії Росії утрималися 35 країн. Серед тих, хто відмовився підтримати якусь одну сторону конфлікту, три держави Британської співдружності – ПАР, Пакистан та Індія, а також найбільші зростаючі держави Індо-Тихоокеанського регіону (ІТР) – Китай, Індія та Індонезія. І лише кілька урядів ІТР – Сінгапур, Південна Корея та Японія – рішуче підтримали Україну.
Такий розклад зруйнував сподівання Заходу на те, що Азія підтримає «заснований на правилах порядок». Відкинувши західний підхід до конфлікту як «битви між силою і правом», більшість азійських держав обрали прагматичний підхід до відносин з РФ.
Водночас частка держав Африки, які утрималися від осуду дій РФ, становила 51 %, що фактично засвідчило повернення до дипломатичних практик періоду холодної війни.
Заслуговує на увагу активність Туреччини. Зокрема, посередництво в укладанні зернової угоди, створення гуманітарної бази для обміну полоненими, намагання організувати мирні перемовини, надання згоди на розблокування вступу Фінляндії та Швеції до НАТО – усе це виводить Туреччину до ліги великих дипломатичних гравців.
Жорстокий напад Росії на Україну завдав великої шкоди її громадянам, але також об’єднав країну в небачений раніше спосіб. Незважаючи на те, що приблизно 14 млн людей були переміщені, а інфраструктура країни, її енергетичні й транспортні мережі піддаються постійним ворожим атакам, Україна продовжує функціонувати.
У доповіді згадано президента України: Володимир Зеленський за рік цієї війни сприймається як уособлення «єдності та непокори», «шановане обличчя європейської ліберальної демократії» та лідер на кшталт В. Черчилля («Churchillian» wartime leader).
Героїчний опір України прив’язує її до ЄС і НАТО.Попри те, що питання майбутнього членства України в НАТО часто дипломатично відкидається, Європа в знак солідарності надала Києву статус кандидата у ЄС, допустивши набуття повноправного членства протягом кількох років.
Будь-яке припинення вогню без виведення російських військ з окупованих територій не задовольнить Україну, яка прагне завдати агресору військової поразки на своїй території.
Ключовими елементами перемоги України та основою для оновленої архітектури європейської безпеки мають стати відновлення територіальної цілісності, забезпечення правосуддя за воєнні злочини та примус РФ до відшкодування збитків.
Блокування резолюцій Ради Безпеки ООН через накладання Росією вето свідчить про те, що будь-яка спроба цього органу віддати РФ під Міжнародний кримінальний суд (МКС) матиме подібний результат. Тому дискусії про створення нового спеціального трибуналу щодо злочинів агресії викликають жвавий інтерес і можуть мати практичне втілення.
Багато подій, пов’язаних із російською агресією проти України мають безпрецедентний характер для міжнародного права і правосуддя: Міжнародний кримінальний суд отримав найбільшу в історії державну заяву про відкриття розслідування; Рада ООН з прав людини розпочала власне розслідування нападів РФ на цивільних осіб та цивільну інфраструктуру; Росія вийшла з Європейської конвенції з прав людини та інших договорів Ради Європи.
Міжнародне співтовариство прагне зберегти правові важелі впливу в ситуаціях порушення територіальної цілісності та національного суверенітету. Свідченням цього стало знакове рішення Генеральної Асамблеї ООН від 26 квітня 2022 р. щодо відповідальності постійних членів Радбезу ООН за використання права вето і напрями його подолання.
Російсько-українська війна 2014–2022 рр. матиме, без сумніву, гло відповідає нічиїм інтересам». Загалом, Китай зберігає проросійський нейтралітет щодо війни в Україні, одночасно наголошуючи, що він гото- вий докласти усіх зусиль для припинення війни дипломатичним шляхом і підтримує суверенітет і територіальну цілісність України. Коментуючи позицію КНР щодо російсько-української війни, президент України В. Зеленський наприкінці травня 2022 р. зазначив, що, «на його думку, Китай обрав політику бути у стороні, і Україну на сьогоднішній день влаштовує ця політика». Росія, своєю чергою, намагається залучити Китай до військового блоку у форматі «Шанхайської організації спів- робітництва» та поглиблює торговельно-економічну співпрацю з ним. У Кремлі були сподівання, що Пекін, скориставшись увагою США до російської агресії в Україні, силою вирішить тайванську проблему. Проте Китай більше залежить від торгівлі з ЄС і США, тому не готовий при- нести в жертву внутрішньополітичну стабільність та широкі зовнішньо- економічні зв’язки з Європою та США розв’язанню проблеми повернення Тайваню до КНР.
Війна також вплинула на певне ускладнення взаємовідносин РФ із партнерами по БРІКС та ОДКБ, які змушені реагувати на російську агре- сію проти України, враховуючи обурення нею світового співтовариства. Наприклад, Індія дотримується в цьому питанні позиції «позитивного нейтралітету», не підтримує дії РФ в Україні, не сприймає т. зв. рефе- рендуми, проведені на окупованих територіях, і виступає за мирне врегу- лювання «військового конфлікту». Казахстан, своєю чергою, не визнає самопроголошені республіки «ДНР/ЛНР». Азербайджан теж шукає фор- мат відносин з Україною та Росією, щоби не увійти в російсько-україн- ську війну, водночас надаючи Україні гуманітарну допомогу, а азербайд- жанські медіа часто виступають із проукраїнських позицій. Інших сусідів та союзників РФ також лякає її агресія проти України.
До глобальних наслідків російсько-української війни слід віднести політичні (виключення РФ із цілої низки міжнародних організацій та інститутів) і економічні санкції проти Росії та її окремих громадян, а також витіснення Росії з ринку нафти та газу, а загалом же її всієї як держави-терориста — з міжнародної арени. Ще 11 березня 2022 р. країни ЄС ухвалили т.зв. Версальську декларацію, у якій пообіцяли якнай- швидше відмовитися від імпорту російських енергоносіїв. А ЄС імпортує з РФ 45% природного газу, 25% нафти, 45% вугілля та 20% урану. Німеччина, наприклад, імпортує з РФ 46% газу і 37% нафти, а Угорщина на 85% залежна від РФ у постачанні газу, на 65% — нафти, на 100% — ядерного палива. Значною є залежність у цьому від Росії Словаччини та Болгарії. А прибутки від продажу нафти і природного газу становлять понад третину доходів бюджету РФ. У 2021 р., наприклад, країни ЄС
бальні наслідки. Вже сьогодні, своїм героїчним супротивом брутальній російській агресії Україна вплинула на регіональні та глобальні процеси. Саме вона є тим рушійним чинником, який форматує сьогодні геопо- літичні підвалини нового світового порядку в першій половині ХХІ сто- ліття. Зокрема, після Другої світової війни Європа ще ніколи не була настільки об’єднаною, наскільки її об’єднав поки що лише кандидат до її елітного клубу — Європейського Союзу, український народ, який прий- няв на себе удар варварської російської навали, щоби вкотре захистити і себе, і весь Європейський континент, по суті всю європейську, євро- атлантичну цивілізацію. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну не лише надзвичайно об’єднало Європу, але й покращило сприйняття ЄС у країнах-членах: позитивний імідж Європейського Союзу в очах євро- пейців зараз перебуває на найвищому рівні з осені 2009 року — 50%2.
Ця війна привела до консолідації держав-членів Північноатлантич- ного альянсу, зміцнення воєнного потенціалу, активізації оборонної діяльності та розширення НАТО, зокрема за рахунок приєднання до нього традиційно нейтральних Фінляндії та Швеції, які через російську загрозу 18 травня 2022 р. подали офіційні заявки на вступ до Альянсу, що були прийняті до розгляду, і на початок серпня 2022 р. 23 країн-членів НАТО вже ратифікували протоколи про їх приєднання3. А 30 вересня 2022 р., після проведення т.зв. референдумів на окупованій частині півдня України й підписання Путіним документів про «приєднання до складу Росії» цих територій, заявку на пришвидшений вступ до Північноатлан- тичного альянсу подала Україна.
Російсько-українська війна також вплинула на послаблення проти- стояння двох наддержав — США й Китаю. Зокрема, 18 березня 2022 р. відбулися переговори між головою КНР Сі Цзіньпіном і американським президентом Дж. Байденом, під час яких обговорювалась також ситуація в Україні, щодо якої китайський лідер заявив, що «конфлікт в Україні не відповідає нічиїм інтересам». Загалом, Китай зберігає проросійський нейтралітет щодо війни в Україні, одночасно наголошуючи, що він гото- вий докласти усіх зусиль для припинення війни дипломатичним шляхом і підтримує суверенітет і територіальну цілісність України. Коментуючи позицію КНР щодо російсько-української війни, президент України В. Зеленський наприкінці травня 2022 р. зазначив, що, «на його думку, Китай обрав політику бути у стороні, і Україну на сьогоднішній день влаштовує ця політика». Росія, своєю чергою, намагається залучити Китай до військового блоку у форматі «Шанхайської організації спів- робітництва» та поглиблює торговельно-економічну співпрацю з ним. У Кремлі були сподівання, що Пекін, скориставшись увагою США до російської агресії в Україні, силою вирішить тайванську проблему. Проте Китай більше залежить від торгівлі з ЄС і США, тому не готовий при- нести в жертву внутрішньополітичну стабільність та широкі зовнішньо- економічні зв’язки з Європою та США розв’язанню проблеми повернення Тайваню до КНР.
Війна також вплинула на певне ускладнення взаємовідносин РФ із партнерами по БРІКС та ОДКБ, які змушені реагувати на російську агре- сію проти України, враховуючи обурення нею світового співтовариства. Наприклад, Індія дотримується в цьому питанні позиції «позитивного нейтралітету», не підтримує дії РФ в Україні, не сприймає т. зв. рефе- рендуми, проведені на окупованих територіях, і виступає за мирне врегу- лювання «військового конфлікту». Казахстан, своєю чергою, не визнає самопроголошені республіки «ДНР/ЛНР».
Азербайджан теж шукає фор- мат відносин з Україною та Росією, щоби не увійти в російсько-україн- ську війну, водночас надаючи Україні гуманітарну допомогу, а азербайд- жанські медіа часто виступають із проукраїнських позицій. Інших сусідів та союзників РФ також лякає її агресія проти України.
До глобальних наслідків російсько-української війни слід віднести політичні (виключення РФ із цілої низки міжнародних організацій та інститутів) і економічні санкції проти Росії та її окремих громадян, а також витіснення Росії з ринку нафти та газу, а загалом же її всієї як держави-терориста — з міжнародної арени. Ще 11 березня 2022 р. країни ЄС ухвалили т.зв. Версальську декларацію, у якій пообіцяли якнай- швидше відмовитися від імпорту російських енергоносіїв. А ЄС імпортує з РФ 45% природного газу, 25% нафти, 45% вугілля та 20% урану. Німеччина, наприклад, імпортує з РФ 46% газу і 37% нафти, а Угорщина на 85% залежна від РФ у постачанні газу, на 65% — нафти, на 100% — ядерного палива. Значною є залежність у цьому від Росії Словаччини та Болгарії. А прибутки від продажу нафти і природного газу становлять понад третину доходів бюджету РФ. У 2021 р., наприклад, країни ЄС сплатили РФ за ці поставки 99 млрд євро. А в поточному, 2022 р., РФ може заробити на цьому понад 320 млрд — на 30% більше. Ось чому все більше держав, солідаризуючись з Україною, зокрема США, Велика Британія, Польща, країни Балтії, Фінляндія, Данія, Іспанія, виступають за негайний мораторій на купівлю енергоресурсів із РФ і вже поступово вводять його4. А Рада ЄС 6 жовтня 2022 р. ухвалила вже 8-й пакет санкцій Європейського Союзу проти Росії у відповідь на її агресію проти України. В ньому, зокрема, йдеться про індивідуальні санкції проти фізичних та юридичних осіб (загалом нині під санкціями ЄС перебувають 1236 фізичних і 115 юридичних осіб РФ), розширення обмежень, окрім Донецької та Луганської областей, також на Херсонську й Запорізьку області, впровадження ліміту ціни на російську нафту, додаткові обме- ження на імпорт із Росії на 7 млрд євро, нові експортні обмеження, спрямовані на скорочення доступу РФ до військових, промислових і технологічних товарів, обмеження для державних підприємств, на фінан- сові й ІТ-консультації та інші бізнес-послуги, запобігання обходу санкцій тощо5.
Загалом, російсько-українська війна негативно позначилася на світо- вій економіці, яка уповільнено виходила з рецесії, викликаної двома роками пандемії коронавірусу, починаючи з осені 2019 року. В Європі радикально зросли ціни на енергоносії та «забули» про протидію клі- матичним змінами. Санкції та контр-санкції, за даними Світового банку, на 5% зменшили обсяги світової торгівлі. Були перервані різноманітні логістичні ланцюги постачання сировини, капіталів, робочої сили, това- рів. Активна стадія війни загострила міграційне питання. Утримання майже 6 млн українських біженців у країнах ЄС лише в 2022 році, за даними “BBC World Service”, коштуватиме 26 млрд євро. Росія нама- галася загострити продовольчу кризу у бідних африканських країнах, аби спровокувати додаткові хвилі біженців до країн Європейського Союзу. Кремль свідомо вдався до шантажу світу ядерною зброєю, енергетичною зброєю, продовольчою зброєю. Одночасно РФ стимулювала низку країн Азії, Африки, Латинської Америки дистанціюватись від послідовної під- тримки України. Китай фактично відкинув пропозиції США щодо під- тримки західних санкцій проти РФ, а китайська пропаганда коментує дії РФ в Україні у наративах кремлівської пропаганди. Індія сприймала ней- тралітет у цьому питанні як підтримку балансу сил та інтересів між світо- вими потугами. Російська агресія проти України стимулювала зміцнення економічних зв’язків у форматі БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південно-Африканська республіка). Китай, наприклад, уклав контракти з Бразилією замість закупівлі української кукурудзи.
Україна — Європейський Союз: новий етап взаємовідноси
..
Отже, російсько-українська війна має суттєвий вплив на трансфор- мацію всієї системи сучасних міжнародних відносин. Для періоду модерну властивим був блоковий підхід до забезпечення безпеки. Постмодерна система міжнародної безпеки вибудовується на основі поєднання ієрархічних і мережевих характеристик міжнародної системи. Формування нової системи міжнародної безпеки ускладнюється різними чинниками: інерційним опором будь-яким змінам; вирішенням конфліктів за принципом: один суб’єкт виграв — інший програв; не всі суб’єкти міжнародної спільноти беруть участь в ухваленні рішень; дисципліна підтримується за рахунок сили та приниження; зроблені помилки не визнаються, що продукує відчуття незахищеності від образливих і на- сильницьких дій; ігнорується аналіз досвіду конфліктів, що виникають, тощо. По суті, на наших очах зникає світ, заснований на демократичних правилах. Домінантним інструментом вирішення конфліктів є сила у всіх її проявах. До появи багатополярного світу формується світ конкуруючих військових блоків. Росія, наприклад, намагається залучити Китай до військового блоку у форматі «Шанхайської організації співробітництва»
Після 24 лютого 2022 р. світ постійно балансує на межі чергової гарячої світової війни. Президент ФРН Ф.-В. Штайнмайєр з цього при- воду заявив, що війна Росії проти України поставила хрест на ідеї спільного європейського дому, озвученої ще президентом СРСР М. Гор- бачовим, стала причиною посилення динаміки геополітичних і геоеко- номічних змін, і світ перебуває «на порозі нової ери», і «наслідки цих змін непередбачені». «Ми повинні зробити наші демократії, нашу еко- номіку стійкими, не забуваючи про наші цілі — світовий порядок, заснований на правилах, і ліберальна, справедлива і сприятлива для клімату глобальна економіка», — наголосив він6. А екс-прем’єр міністр Великої Британії Тоні Блер попереджає, що ера політичного й еконо- мічного домінування Заходу підходить до кінця через дії Росії в Україні, відбувається зміцнення Китаю як «другої наддержави» світу, і тому західним державам необхідно збільшити витрати на оборону для збере- ження своєї воєнної переваги, одночасно поширюючи свою «м’яку силу», будуючи зв’язки з країнами, що розвиваються7. Президент США Джо Байден під час літньої 2022 р. поїздки на Близький Схід теж пообіцяв країнам регіону допомагати протистояти впливу Китаю, Росії або Ірану8. А високий представник ЄС із зовнішньої та безпекової політики Жозеп Боррель у резонансному виступі на загальній зустрічі послів Європей- ського Союзу у Брюсселі 10 жовтня 2022 р., аналізуючи нову реальність, що виникла за останні місяці та роки, наголосив, що «ми увійшли у світ, де панує радикальна невизначеність... Невизначеність перетворилася на правило. Події, які мали б ніколи не відбутися, відбуваються одна за одною». Він, зокрема, дав розгорнуту характеристику сучасного світу, де панують: «безладна багатополярність», «структуроутворююча конкурен- ція між США і Китаєм», «глобальна конкурентна боротьба за доступ до стратегічних сфер», «тренд на авторитаризм», «зростання націоналізму, ревізіонізму плюс політика ідентичності»9
Нарешті, одним із принципово важливих наслідків цієї війни, особ- ливо для нас, українців, є суттєве поглиблення взаємовідносин України та Європейського Союзу, а по суті — початок принципово нового етапу їх розвитку, який повинен привести нашу країну до повно- правного членства в ЄС, попри те, що РФ і це міжнародне об’єднання через підтримку й допомогу Україні у її протистоянні російському агресору оголосила, поряд із НАТО, ворожим і виступає проти його розширення на Схід.
Висновок
На мою думку: принциповим завданням української влади та дипломатів переконати весь світ у тому,що інтеграція з Україною вигідна як Україні ,так і Європейському союзу.Якщо Україна хоче зберегти свою незалежність та відновити територіальну цілісність, зміцнити демократичність національної влади та підвищити добробут населення , вона має за допомогою західних союзників перемогти у російсько-українській війні і не лише відродити , алей побудувати сучасну,квітучу,спрямовану на майбутнє Українута стати справжньою демократичною державою , а не проміжною , Євразійською країною.
Література
Бебик В. M. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К., 2000.
Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. – К., 1997.
Бодуен Ж. Вступ до політології. – К., 1995.
Брегеда А. Ю. Політологія: Навч. -метод, посібник для самост. вивч. дисц. – К., 1999.
Базар І. M. Політична етнологія як наука: історія, теорія, методологія, праксеологія. - К., 1994.
Гаєвський Б. Українська політологія. – К., 1995.
Гаєвський Б. Філософія політики. – К., 1993.
Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму, а що далі? – К., 1996.
Гелей С., Рутар С. Основи політології. -Львів, 1996.
Гелей С. Д., Рутар С. М. Основи політології. Навч. посібник. – К., 1999.
Пірен M. I. Етнополітика. – К., 1997.
Потульницький В. Історія української політології. – К., 1992.