Кардіотонічні засоби — це препарати рослинного походження, що збільшують силу серцевих скорочень, водночас збільшуючи ударний і хвилинний об'єми крові.
1. Глікозидні кардіотоніки (серцеві глікозиди) складаються з нецукрового аглікона (геніну), що є стероїдним ядром, до якого приєднане лактамне кільце, та цукрової (гліконової) частини — глюкози, фруктози, рамнози та ін. Нецукрова частина відповідає за кардіотонічну дію, цукрова — за проникність, розчинність, спорідненість до білків плазми і ступінь активності.
За джерелами отримання:
- глікозиди наперстянки (дигоксин, дигітоксин, целанід, лантозид)
- глікозиди строфанта (строфантин К)
- глікозиди горицвіту (адонізид, настій трави горицвіту)
- глікозиди травневої конвалії (корглікон)
За полярністю:
- полярні (строфантин, корглікон) розчинні у воді, вводяться в/в, в/м
- неполярні (дигітоксин) розчинні у ліпідах, добре всмоктуються в ШКТ, приймають peros
- проміжні (дигоксин, целані, адонізид) і так, і сяк
За тривалістю дії:
- короткої дії (строфантин, корглікон)
- середньої тривалості дії (дигоксин)
- довготривалої дії (дигітоксин)
Серцеві глікозиди чинять кардіальні та екстракардіальні ефекти
Кардіальні (4 систолічних, 1 діастолічний):
- посилення серцевих скорочень (позитивний інотропний)
- підвищення збудливості міокарда (позитивний батмотропний)
- зниження ЧСС (негативний хронотропний)
- зниження швидкості проведення імпульсів (негативний дромотропний)
- подовження тривалості діастоли (діастолічний ефект)
Як результат, зменшується споживання кисню, відновлюються енергетичні ресурси міокарда, збільшується робота міокарду без збільшення споживання кисню, утилізується молочна кислота, що сприяє ресинтезу АТФ, стимулюється синтез РНК, нормалізація співвідношення клітинного й позаклітинного Na і К
Механізм систолічного ефекту полягає у пригніченні Na-K-АТФ-ази мембран кардіоміоцитів і входження кальцію, який зв’язується із тропоніном, утворюючи актоміозин; гальмується зворотнє захоплення кальцію; стимуляція гліколізу та ліполізу.
Механізм діастолічного ефекту полягає у пригніченні провідності по провідній системі серця, підвищенні тонусу блукаючого нерва, рефлекторного уповільнення скорочень серця і зниження тиску у порожнистих венах.
Екстракардіальні:
- розширення судин і поліпшення коронарного кровообігу
- перерозподіл крові і зменшення венозного тиску
- діуретична дія за рахунок поліпшення гемодинаміки, пригнічення канальцевої реабсорбції і зменшення рівня альдостерону
- седативний ефект
- протисудомна дія
- стимуляція тонусу гладком’язових органів
- подразнююча і місцевоанестезуюча дія
При виникненні глікозидної інтоксикації слід, насамперед, скасувати препарат; для усунення дефіциту калію вводити в/в крапельно 0,5% розчин калію хлориду у фізіологічному розчині глюкози або натрію хлориду, панангін - 20-30 мл. При легкому ступені інтоксикації можна препарати калію призначити перорально, а також давати калійзберігаючі діуретики (тріамтерен). З метою відновлення К-Nа-АТФ-ази в/м вводять донатор сульфгідрильних груп – унітіол (5% розчин). В якості протиаритмічних засобів призначають верапаміл, дифенін, лідокаїн, атропін. Для корекції метаболічних порушень рекомендуються анаболічні препарати (рибоксин), вітамінні комплекси, аскорбінова кислота. При виражених порушеннях ЦНС — седативні засоби, барбітурати.
Для профілактики глікозидної інтоксикації рекомендується поєднання їх iз вітамінними комплексами (декамевітом), піридоксином, токоферолом, калійзберігаючими діуретиками, анаболічними засобами.
Строфантин K
Його отримують зі строфанта (Strophantum Kombe). Володіє швидкою, сильною і нетривалою дією, практично не кумулюється в організмі. Має досить виразну систолічну дію, менше за інші глікозиди впливає на провідну систему серця. Діє через 2-10 хв, максимальний ефект на 30-120 хв, тривалість дії становить 1-2 дні.
Показання до застосування: гостра серцева недостатність, важкі форми хронічної серцевої недостатності, особливо при неефективності препаратів наперстянки. У зв'язку з відсутністю вираженого впливу на процеси провідності, мало ефективний при миготливій аритмії (у цих випадках більше показаний дигоксин).
Протипокази: АВ блокада, гострий міокардит, перикардит, брадикардія
Побічні ефекти: брадикардія, аритмія, диспепсичні розлади, головний біль, стомлюваність, розлади зору.
Форма випуску: ампули по 1 мл 0,05 % розчину. (вв повільно по 1-2 мл на 10-20 мл 0.9% р-ну NaCl; вв крап. На 100 мл 0.9% р-ну NaCl)
Корглікон
Новогаленовий препарат, що являє собою суму глікозидів конвалії травневої. За характером дії близький до строфантину. Вводиться в/в, ефект розвивається через 3-5 хв, інактивація відбувається дещо повільніше (володіє більш тривалим ефектом порівняно зі строфантином), тривалість дії становить 3-4 дні. Має більш виражений стимулюючий вплив на блукаючий нерв, ніж строфантин.
Показання до застосування: гостра і хронічна серцева недостатність, тахісистолічна форма мерехтіння передсердь; для купірування нападів миготливої аритмії.
Протипокази: АВ блокада, гострий міокардит, перикардит, брадикардія
Побічні ефекти: брадикардія, аритмія, диспепсичні розлади, головний біль, стомлюваність, розлади зору.
Форма випуску: ампули по 1 мл 0,06 56 розчину, таблетки по 0,0006 г.(вв повільно по 1-2 мл на 10-20 мл 0.9% р-ну Nacl; по 1 таб 1-2 р/д)
Дигоксин
Добре всмоктується при прийомі всередину. Володіє сильною систолічною ізотропною( посилює ЧСС) дією, досить значно уповільнює серцевий ритм, має виражений діуретичний ефект.
У крові зв'язується з білками менше, ніж глікозиди наперстянки пурпурової, менше кумулює. При прийомі всередину ефект настає через 1-2 год(середньої тривалості), макс.ефекту досягає ч-з 2-5 год, триває 3-6 днів; при в/в введенні настає через 20-30 хв, пік ч-з 4-6 год, триває 5-7 год.
Показання до застосування: гостра і хронічна недостатність кровообігу, а також при пароксизмальних суправентрикулярних аритміях (миготлива аритмія, тахікардія)
Протипокази: АВ блокада, гострий міокардит, перикардит, брадикардія
Побічні ефекти: брадикардія, аритмія, диспепсичні розлади, головний біль, стомлюваність, розлади зору.
Форма випуску: таблетки по 0,0001(по 1-2 таб 2р/д) і 0,00025 і ампули по 1 мл 0,025 %
розчину для в/в введення.( вв по 1-2 мл на 10-20 мл 0.9 % р-ну NaCl)
Трава горицвіту — HerbaAdonidisvernalis
Глікозиди горицвіту добре всмоктуються при прийомі всередину, але менш активні за глікозиди наперстянки, в організмі швидко метаболізуються, майже не кумулюють. У горицвіта виражена седативна та діуретична дія.
Показання до застосування: відносно легкий перебіг хронічної серцевої недостатності і в якості седативного засобу при неврозах і вегетодистоніях .
Форма випуску: використовується у вигляді настою 6,0 - 180 мл. Приймають по 1 столовій ложці 3-5 разів на день.
2. Неглікозидні кардіотоніки
1) бета-1-адреноміметики (добутамін)
2) катехоламіни (норадреналін, дофамін)
3) інгібітори фосфодіестерази (амрінон, мілрінон)
4) глюкагон
Добутамін (син.: Добутел)
Виявляє стимулюючий вплив переважно на бета-1-адренорецептори міокарда. В результаті збільшується ударний і хвилинний об'єми серця, дещо знижується периферичний і легеневий судинний опір, поліпшується коронарний і нирковий кровообіг. Частота серцевих скорочень і артеріальний тиск можуть незначно підвищуватися.
Показання до застосування: гостра серцева недостатність різного генезу (кардіогенний шок, інфаркт міокарда, операції на серці, важкі травми, сепсис та ін.).
Побічні ефекти: тахікардія, екстрасистолія, підвищення артеріального тиску, головний біль, нудота, можливі флебіти, алергічні реакції.
Протипоказання: підвищена чутливість.
Форма випуску:амп 0.5% 5 мл, фл 5% 50 мл (вв крап. На 500-1000 мл 5% р-ну глюкози або 0.9% р-ну NaCl)
Дофамін
Діє на дофамінові рецептори, а також опосередковано стимулює а- і б-адренорецептори (попередник норадреналіну). У середніх терапевтичних дозах дофамін має позитивну інотропну дію (за рахунок стимуляції бета-1-адренорецепторів серця), яка поєднується з розширенням ниркових та мезентеріальних судин (збуджує дофамінові рецептори гладких м'язів).
Показання до застосування: шок різного генезу, в т.ч. при кардіогенному, післяопераційному, інфекційно-токсичному, анафілактичному, гіповолемічному (тільки після відновлення ОЦК), а також при гострій серцево-судинній недостатності, гострій нирковій недостатності, артеріальній гіпотензії, інтоксикаціях (для посилення діурезу та прискорення екскреції ксенобіотика).
Побічні ефекти: тахікардія, аритмія, надмірне підвищення периферичного опору судин і роботи серця, нудота, блювота.
Протипоказання: феохромоцитома, тиреотоксикоз, важкі порушення ритму серця, захворювання периферичних судин, бронхіальна астма, вагітність.
Форма випуску: 0,5% і 1% концентрат (розчин) для в/в введення в ампулах по 2 мл, 2% - по 10 мл і 4% - по 5 мл. Вводять в/в крап., розчинивши в 400 мл 5% розчину глюкози або ізотонічного розчину NaCl.
Амрінон, Мілрінон
інгібітори фосфодіестерази, які викликають накопичення цАМФ і збільшення вмісту кальцію в кардіоміоцитах. Препарати не впливають на частоту серцевих скорочень і АТ, володіють коронаролітичною дію, знижують тиск в малому колі кровообігу. Їх інотропний ефект перевершує такий у серцевих глікозидів, а за вазодилатуючою дію препарати не поступаються вазодилататорам. Мають багато побічних дій, особливо аритмогенний ефект. Застосовуються при неефективності дофаміну і добутаміну, мають дуже обмежене застосування.
Глюкагон
Підвищує вміст ЦАМФ в кардіоцитах, опосередковано діючи через глюкагонові рецептори, швидко і різко підвищує силу, частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск і в результаті збільшує потребу міокарда в кисні. Основним показанням для призначення служить гостра серцева недостатність на фоні передозування бета-адреноблокаторів.
Левосимендан (Симдакс)
Посилює чутливість скорочувальних білків до кальцію, зв'язуючись із кардіотропоніном С кальцієзалежним способом, збільшує силу скорочень, але не порушує вентрикулярної релаксації, відкриває АТФ-чутливі калієві канали у гладких м'язах судин, таким чином стимулюючи вазодилатацію системних артерій, коронарних артерій та системних вен. У пацієнтів із серцевою недостатністю позитивні інотропні та судинорозширювальні ефекти левосимендану призводять до збільшення скорочувальної сили міокарда та зменшення переднавантаження та постнавантаження без побічного впливу на діастолічну функцію. Левосимендан активує уражений міокард у пацієнтів після коронарної ангіопластики або тромболізу.
Показання.
Нетривале лікування гострої декомпенсованої хронічної серцевої недостатності тяжкого ступеня при неефективності традиційної терапії і при станах, коли необхідна інотропна підтримка.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до левосимендану або до будь-якої з допоміжних речовин.
Тяжка артеріальна гіпотензія та тахікардія.
Значні механічні перешкоди, які впливають на наповнення шлуночків серця кров'ю та/або затруднюють відтік крові з них.
Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
Тяжке порушення функції печінки.
Torsades de Pointes в анемнезі.
Побічні реакції: запаморочення, головний біль, безсоння, нудота, закреп, діарея, блювання, зниження рівня гемоглобіну, гіпокаліємія, шлуночкова тахікардія, артеріальна гіпотензія, фібриляція передсердь, тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, серцева недостатність, ішемія міокарда, екстрасистоли,
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Левосимендан слід застосовувати з обережністю одночасно з іншими внутрішньовенними вазоактивними препаратами через підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
Форма випуску: флакон 0.25% 5 мл(вв крап., на 500 мл 5% р-ну глюкози)
Протиаритмічні засоби
До протиаритмічних засобів відносяться лікарські речовини, здатні нормалізувати порушений серцевий ритм або попередити напад аритмії.
Класифікація протиаритмічних препаратів по Воген-Вільямсу:
І клас - мембраностабілізуючі препарати
Іа - хінідин, новокаїнамід
Іb - місцеві анастетики (лідокаїн), дифенін, мексилетин
Іс - аймалін (гілурітмал), етацизин, пропафенон (ритмонорм)
ІІ клас - б-адреноблокатори (пропранолол, атенолол, метопролол,
бісопролол)
ІІІ клас - препарати, що уповільнюють реполяризацію, збільшуючі
гривалість потенціалу дії (аміодарон)
ІV клас - антагоністи кальцію (верапаміл, дилтіазем)
Окрему групу антиаритміків складають препарати, що регулюють організмі електролітний баланс: калію хлорид, аспаркам (панангін) і магнію сульфат, ритмокор, а також препарати, що покращують метаболічні процеси (АТФ-лонг, рибоксин, аденозин).
Механізми протиаритмічної дії
Під впливом препаратів І класу відбувається гальмування потоку іонів Na (ІА i IС), або підвищення потоку іонів К (ІВ) в клітини міокарда. У результаті цього знижується швидкість деполяризації клітин, підвищується поріг збудливості, гальмується провідність по пучку Гіса, волокнах Пуркіньє.
Препарати ІІ класу (бета-адерноблокатори) знижують вплив на серце медіаторів симпатичної нервової системи (насамперед адреналіну), у результаті цього гальмується потік Na і збільшується входження К в кардіоміоцити, що призводить до зниження збудливості міофібрил і волокон Пуркіньє, гальмується проведення збудження.
Препарати ІІІ класу сповільнюють проведення імпульсів по всіх ділянках провідної системи серця. Під впливом аміодарону це відбувається завдяки наявності помірного альфа- і бета-адреноблокуючого ефекту.
Антиаритмічний ефект антагоністів кальцію (ІV клас) реалізується за допомогою блокади повільних кальцієвих каналів міокардіоцитів. Це супроводжується зниженням автоматизму ектопічних вогнищ збудження, гальмуванням повторного входу збудження в клітини, Під впливом усіх антиаритміків має місце збільшення тривалості рефрактерного періоду роботи серця.
Мембраностабілізуючі (І клас)
Хінідин
Є алкалоїдом кори хінного дерева, правооберненим ізомером хініну, що застосовується в лікуванні малярії. Поряд з описаним вище механізмом дії (Іа клас) хінідин гальмує окислювальні процеси в міокарді, впливає на метаболізм ацетилхоліну в серцевому м'язі.
Препарат має місцевоанестезуючу і судинорозширюючу дію. У великих дозах хінідин може послаблювати скоротливу функцію міокарда, порушувати внутрішньосерцеву провідність, викликати блокаду серця.
Хінідин є досить сильним протиаритмічними препаратом, і в той же час, порівняно токсичною речовиною, що певною мірою обмежує його застосування.
Показання до застосування: купірування нападів, і особливо профілактика рецидивів миготливої аритмії, пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія.
Побічні ефекти: брадикардія, диспепсія, зниження артеріального тиску, алергічні реакції, наростання ознак серцевої недостатності, тріпотіння передсердь, пригнічення дихання, тромбоемболія.
Протипоказання: ідіосинкразія (підвищена чутливість), блокади серця, вагітність, виражена гіпотонія, інтоксикація серцевими глікозидами.
Форма випуску: таблетки по 0,1-0,2 г,
Новокаїнамід (Прокаїнамід)
За хімічною будовою близький до новокаїну, має схожість з ним за фармакологічними властивостями, менш токсичний, ніж новокаїн.
Показання до застосування: пароксизмальна миготлива аритмія; тріпотіння передсердь, шлуночкова тахікардія (пароксизми), шлуночкова екстрасистолія, оперативні втручання на серці.
Побічні ефекти: зниження артеріального тиску аж до колапсу (при колапсі застосовують мезатон, норадреналін); блокади серця, асистолія; диспепсії, збудження, безсоння, при передозуванні – пригнічення серцевої діяльності і фібриляція шлуночків. У зв'язку з цим необхідний суворий контроль за ЕКГ.
Протипоказання: ідіосинкразія (при повторному курсовому введенні перевіряють реакцію хворого на препарат).
Форма випуску: таблетки по 0,25 г(по 1-2 таб 4-6 р/д), ампули по 5 і 10 мл 10% розчину(вв крап,вм).
Етацизін
Показання до застосування: суправентрикулярні і шлуночкові аритмії, шлуночкові екстрасистоли, миготлива аритмія, тріпотіння передсердь.
Побічні ефекти: володіє аритмогенним ефектом. З боку ЦНС: запаморочення, порушення акомодації. ШКТ: нудота.
Протипоказання: блокади серця, гіпотонія, порушення функції печінки і нирок.
Форма випуску: таблетки по 0,05(по 1 таб 3 р/д).
Пропафенон (Ритмонорм)
Антиаритмічний засіб Іс класу з помірним блокуючим впливом на бета-адренорецептори. Препарат ефективний при шлуночковій екстрасистолії, при суправентрикулярних порушеннях ритму, особливо пароксизмах мерехтіння/тріпотіння передсердь. Знижує провідність
Показання: лікування та профілактика нападів тахікардії, що зумовлені порушенням провідності в АВ-вузлі при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта. Доведена ефективність пропафенону при органічних ураженнях серця, в
тому числі, у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарду.
Побічні ефекти: Можливі аритмогенні ефекти (брадикардія, шлуночкова тахікардія, порушення провідності синусового або АМ-вузла, брадиартимія, застійна серцева недостатність). Іноді, особливо при прийомі високих доз, можливі скарги з боку шлунково-кишкового тракту, такі як втрата апетиту, нудота, блювання, метеоризм і запори, сухість у роті, гіркий присмак або втрата чутливості у ротовій порожнині та парестезія, порушення зору, запаморочення. У поодиноких випадках спостерігаються стомлюваність головний біль, психічні розлади, такі як тривога та сплутаність свідомості, неспокій та порушення сну.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12