Показання:
пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія
тахісистолічні пароксизми мерехтіння і тріпотіння передсердь
суправентрикулярні, шлуночкові екстрасистолії, викликані ішеміею
стенокардія напруги,
артеріальній гіпертензії
гіпертонічному кризі (в/в введення).
Протипоказання: серцева недостатність ІІ-ІІІ ст., порушення антріовентрикулярної провідності, синдром слабкості синусового вузла, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, кардіогенний шок, колапс, пгігітність і період годування груддю
Побічні ефекти: диспептичні явища, закреп, головний біль запаморочення, стомлюваність, ортостатична гіпотонія, брадикардія порушення атріовентрикулярноі провідності, набряки гомілок, зрідка гіперемія обличчя.
Форма випуску: таб. 0,04-0,08. Капс пролонг 0,18-0,24, амп. 0,25% 2мл.
Застосування: по 1-2 таб 3-4 р/д, по 1-2 капс, 1-2 р/д, вв на 5% розчині глюкози або 0,9% р-ні NaCl
Початок ефекту при прийомі всередину - через 1-2 год, максимальний ефект розвиваеться через 30-90 хв (зазвичай протягом 24-48 год), тривалість ефекту — 8-10 год.
Дилтіазем (Діакордин)
Блокатор кальцієвих каналів( ІV класс протиаритмічних)
Механізм дії: блокує кальціеві каналів у клітинах провідної системи серця, що призводить до уповільнення автоматизму синусового вузла, і швидкості проведення збудження через атріовентрикулярний вузол. Подовжуеться рефрактерний період, уповільнюеться синусовий ритм, зменшуеться ЧСС.
Ефект: Антиаритмічна, антиангінальна і антигіпертензивна дія, :зменшуе скоротливість міокарда, сповільнюе атріовентрикулярну провідність, Знижуе потребу міокарда в кисні, Викликае розширення коронарних артерій, збільшуе коронарний кровотік, знижує тонус гладкої мускулатури периферичних артерій і ЗПСО, покращуе доставку кисню до міокарду.
Показання до застосування:
мерехтіння і тріпотіння шлуночків,
купірування пароксизму миготливої аритмії (у поеднанні э дигоксином), і пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія.
Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, розлади сну, набряки нижніх кінцівок, в окремих випадках - сухість у роті, нудота, блювання, запор, метеоризм, печія, можливі алергічні реакції.
Протипоказання: виражена брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, атріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІ ступеня, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, виражені порушення функції печінки і нирок.
Форма випуску: таблетки і 0,06 0,09, 0,12.
Застосування: по 1 таб 3-4 р/д.
Івабрадин( Івакард, Брадіум)
Кардіологічні засоби. Антиангінальні.
Механізм дії: знижує частоту серцевих скорочень (ЧСС), діючи на водія ритму серця шляхом селективного та специфічного пригнічення Іf-потоку, що контролює спонтанну діастолічну деполяризацію на рівні синусового вузла, регулюючи ЧСС. Івабрадин діє виключно на синусовий вузол та не впливає на внутрішньопередсердну, атріовентрикулярну і внутрішньошлуночкову провідність, скоротність міокарда й реполяризацію шлуночків.
Показання.
Симптоматичне лікування хронічної стабільної стенокардії.
Протипоказання.
– Гіперчутливість до діючої речовини або будь-яких допоміжних речовин.
– ЧСС у стані спокою <70уд./хв до початку лікування.
– Кардіогенний шок.
– Гострий інфаркт міокарда.
– Тяжка артеріальна гіпотензія
– Тяжка печінкова недостатність.
Побічні реакції. зорові феномени (фосфени) та брадикардія – є дозозалежними та зумовлені його фармакологічним механізмом дії.
Форма випуску: таблетки 0,005, 0,075
Застосування: по 1 таб 2 р/д.
АТФ лонг( Натрію аденозинтрифосфат)
Механізм дії: енергозберігаючий ефект за рахунок пригнічення активності ферменту, гідролізує енергетичні субстрати. запобігає ушкодженням плазматичних мембран кардіоміоцитів, забезпечуючи зберігання кількісного та якісного складу ліпідів мембран, пригнічує інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів, тим самим зменшує накопичення в мембранах продуктів гідролізу та переокислення фосфоліпідів жирних кислот, що спричиняють порушення скорочувальної та ритмічної діяльності серця при ішемії.
Ефет: відновлює нормальний синусовий ритм у хворих на пароксизмальну суправентрикулярну тахікардію, з миготінням і тріпотінням передсердь, а також'знижує активність ектопічних джерел ритму (передсердні та шлуночкові екстрасистоли).
Показання
Комплексна терапія:
• ішемічної хвороби серця, нестабільної стенокардії, стенокардії спокою та напруження;
• постінфарктного та міокардитичного кардіосклерозу (дифузного та вогнищевого кардіосклерозу);
• порушень серцевого ритму;
• міокардитів;
Протипоказання.
• Підвищена чутливість до препарату та його компонентів;
• гострий інфаркт міокарда;
• кардіогенний та інші види шоку;
• обструктивні захворювання бронхолегеневої системи;
• тяжкі форми бронхіальної астми;
• синоатріальна блокада;
Побічні реакції: свербіж, гіперемія обличчя, набряк Квінке. бронхоспазм. зниження артеріального тиску, тахікардія,атріовентрикулярна блокада, нудота, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, посилення моторики травного тракту.посилення діурезу.
Форма випуску: таблетки 0,01-0,02, амп 1% 1мл
Застосування: по 1 таб 3-4 р/д. вв
Калію хлорид
Препарати калію. Засоби для корекції електролітного балансу міокарда
Механізм : Підвищення вмісту калію в міокарді сприяє збільшенню провідності і збудливості серцевого м'яза. Великі дози калію пригнічують автоматизм і скоротливу здатність міокарда. Зниження іонів калію в сироватці крові збільшує небезпеку аритмій. При внутрішньовенному введенні збільшує виділення епінефрина залозами. Бере участь у підтриманні внутрішньоклітинного осмотичного тиску, в білок синтетичних реакціях та і транспорті амінокислот. Покращує скорочення скелетних м'язів при м'язовій дистрофії, міастенії.
Показання до застосування:
гіпокаліемія різного генезу, в тому числі пов'язана із застосуванням гідрохлортіазиду та інших сечогінних,
лікування та профілактика дигіталісноі інтоксикації,
профілактика аритмїі у хворих на інфаркт міокарда (в гострому періоді)
Побічні ефекти: частіше бувають при передозуванні, особливо при внутрішньовенному введенні — парестезії, диспепсії, екстрасистоли.
Протипоказання: повна блокада серця, порушення видільної функції нирок.
Форма випуску: таблетки 0,75, амп 4% 50-100 мл
Застосування: по 1 таб 2 р/д. після їжі, вв з 10 мл 5% р-ну глю
Панангін (Аспаркам)
Препарати калію. Засоби для корекції електролітного балансу міокарда
Препарати містять калію і магнію аспарагінат.
Механізм : Підвищення вмісту калію в міокарді сприяє збільшенню провідності і збудливості серцевого м'яза. Великі дози калію пригнічують автоматизм і скоротливу здатність міокарда. Зниження іонів калію в сироватці крові збільшує небезпеку аритмій. При внутрішньовенному введенні збільшує виділення епінефрина залозами. Бере участь у підтриманні внутрішньоклітинного осмотичного тиску, в білок синтетичних реакціях та і транспорті амінокислот. Покращує скорочення скелетних м'язів при м'язовій дистрофії, міастенії.
Показання до застосування:
пароксизмальна надшлуночкова тахікардія,
передсердна і шлуночкова екстрасистолія, обумовлені гіпокаліеміею і гіпомагніеміею (на фоні блювання, терапїі діуретиками, глюкокортикоідами та проносними) або інтоксикації препаратами наперстянки, серцевою недостатністю або інфарктом міокарда.
Побічні ефекти: нудота, блювання, діарея, біль у животі, виразка слизовоі оболонки ШКТ, сухість у роті; AV блокада, брадикардія, зниження АТ; флебіт, свербіж шкіри, запаморочення, парестезії. При швидкому в/в введенні — гіперкаліемія, гіпермагніемія.
Протипоказання: гіперчутливість, ниркова недостатність, гіперкаліемія, гіпермагніемія, AV блокада, міастенія; артеріальна гіпотензія, хвороба Аддісона, метаболічний ацидоз.
Форма випуску: таб комб., ампули по 10 мл. Всередину призначають по 1-3 таб 3 рази на добу. Внутрішньовенно вводять по 5-10 мл.
Атропіну сульфат
Блокатор М – холінорецепторів. ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БРАДИАРИТМІЙ
Атропіну сульфат
блокадою атропіном М-холінорецепторів , які стають нечутливими до ацетилхоліну, що утворюється у ділянці закінчень постгангліонарних парасимпатичних нейронів. пришвидшує скорочення серця, підвищує АV-провідність, знижує тонус гладком’язових органів
Показання. Брадиаритмії (строго під контролем ЕКГ!!!)
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату. миготлива аритмія, тахікардія, хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, мітральний стеноз, тяжка артеріальна гіпертензія; гостра кровотеча; тиреотоксикоз; гіпертермічний синдром; захворювання травного тракту, що супроводжуються непрохідністю (ахалазія стравоходу, стеноз воротаря, атонія кишечнику); глаукома; печінкова і ниркова недостатність;
Побічні реакції. сухість у роті, відчуття спраги, порушення смакових відчуттів, дисфагія, зменшення моторики кишечнику, зменшення тонусу жовчовивідних шляхів та жовчного міхура. утруднення та затримка сечовипускання, тахікардія, аритмія, включаючи екстрасистолію, ішемія міокарда, почервоніння обличчя, відчуття приливів, головний біль, запаморочення, нервозність, безсоння.,підвищення внутрішньоочного тиску, порушення зору, зменшення секреторної активності та тонусу бронхів,
Форма випуску: амп 0,1% 1 мл
Застосування: 0,25-0,5 мл вв повільно
Антигіпертензивні засоби
Щодо впливу на різні ланки фізіологічної системи регуляцїі артеріального тиску в організмі, антигіпертензивні засоби можна поділити на наступні групи:
1. Нейротропні препарати
седативні засоби (препарати валеріани, собачої кропиви),
снодійні (нітразепам, фенобарбітал),
нейролептики (аміназин, дроперидол),
транквілізатори (діазепам),
гангліоблокатори (бензогексоній, пентамін),
а-адреноблокатори (празозин, доксазозин),
В-адреноблокатори (пропранолол, метапролол, бісопролол, небіволол),
симпатолітики (резерпін, раунатин),
активатори а2-адренорецепторів ЦНС (клофелін, метилдофа),
агоністи імідазолінових рецепторів (моксонідин).
2. Міотропні препарати, які мають пряму розслаблюючу дію на гладком'язові структури артеріол, що знижують загальний периферичний опір судин і АТ:
блокатори кальціевих каналів (ніфедипін, дилтіазем, амлодипін),
активатори каліевих каналів (міноксидил),
донатори оксиду азоry (натрію нітропрусид),
дибазол,
магнію сульфат.
3. Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту(АПФ),
каптоприл, еналаприл, лізиноприл, раміприл, периндоприл.
4. Блокатори ангіотензинових(АТ1) рецепторів.
лозартан, вальсартан, кандесартан.
5. Засоби, що впливають на водно-сольовий обмін (діуретики),
індапамід, гідрохлортіазид, фуросемід, торасемід.
Відповідно до національноі програми профілактики і лікування артеріальноі гіпертензїі та рекомендацій ВОО3, антигіпертензивні препарати поділяють наступним чином:
І. Препарати основноі групи
Сечогінні засоби (індапамід, гідрохлортіазид, фуросемцд, торасемід),
В-адреноблокатори (пролранолол, метопролол, бісопролол, небіволол та ін.), а також гібридні а+в-адреноблокатори) - лабеталол, карведилол.
Інгібітори АПФ - каптоприл, еналаприл, лізиноприл.
Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (лозартан, вальсартан).
Антагоністи кальцію (ніфедипін, амлодипін).
ІІ. Лрепарати додатковоі групи
а-адреноблокатори (празозин, доксазозин, теразозин).
Агоністи центральних a2 адренорецепторів (клофелін, метилдофа),
Симпатолитики (резерпін, раунатин).
Міотропні спазмолітики (натрію нітропрусид, магнію сульфат, дибазол, папаверин).
Агоністи імідазолінових рецепторів - моксонідин (фізіотенс).
б. Гангліоблокатори (пентамін, бензогексоній).
Гідрохлортіазид
Тіазидний діуретин
Механізм дії: зниженням реабсорбцїі натрію подібно до фуросеміду, переважно в дистальному відділі нефрона. пригнічує активність ферменту карбоангідрази, який сприяєрозщепленню Н2СО3 « НСО3 + Н+». Іон Н' обмінюеться на Na', який потім приеднуsться до НСО3, і утворюеться NaHCO3. Таким чином, зберігаеться в організмі лужний резерв. Інгібуючи карбоангідразу, гідрохлортіазид сприяе меншому утворення іонів НСО3 і Н. У підсумку, менше натрію буде реабсорбуватися. Калій теж виводиться, буде розвиток гіпокаліемії.
Гіпотензивна дія гідрохлортіазиду обумовлена зниженням ОЦК, бо виводиться натрій і вода.
Показання до застосування:
артеріальна гіпертензія (у поеднанні з інгібіторами АПФ, вазодилятаторами, b-адреноблокаторами),
хронічні набряки (серцеві, печінкові, ниркові),
нецукровий діабет,
глаукома,
оксалатні камені.
Побічні ефекти:
гіпокаліемія; гіпонатріемія (при тривалому лікуванні);
гіперурикемія (аж до розвитку подагри), причиною якої є знижений кліренс сечової кислоти. Тому препарат можна поєднувати з урикозуричними засобами (алопуринол);
гіперглікемія,
дисліпідемія,
слабкість, стомлюваність і парестезїі, які з'являються при тривалому пІкупанні і обумовлені гіповолеміею і гіпокаліеміею;
метаболічний (хлоремічний) алкалоз, оскільки нирки виводять хлориди в значно більшій мірі, ніж бікарбонати.
Протипоказання.
· Підвищена чутливість до гідрохлортіазиду, інших сульфонамідів або до будь-якого компонента препарату;
· тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв);
· механічна непрохідність сечовивідних шляхів;
· тяжка печінкова недостатність, печінкова енцефалопатія;
· анурія;
· подагра (тяжкі форми);
· гіповолемія;
Форма випуску: таб 0,025 0,05 0,1
Застосування: по ½ -1 таб вранці
Індапамід (Індапен, Аріфон)
Тіазидоподібний діуретик
Механізм дії: зниженням реабсорбцїі натрію подібно до фуросеміду, переважно в дистальному відділі нефрона. пригнічує активність ферменту карбоангідрази, який сприяєрозщепленню Н2СО3 « НСО3 + Н+». Іон Н' обмінюеться на Na', який потім приеднуsться до НСО3, і утворюеться NaHCO3. Таким чином, зберігаеться в організмі лужний резерв. Інгібуючи карбоангідразу, гідрохлортіазид сприяе меншому утворення іонів НСО3 і Н. У підсумку, менше натрію буде реабсорбуватися. Калій теж виводиться, буде розвиток гіпокаліемії.
Гіпотензивна дія гідрохлортіазиду обумовлена зниженням ОЦК, бо виводиться натрій і вода.
Показання до застосування:
артеріальна гіпертензія (у поеднанні з інгібіторами АПФ, вазодилятаторами, b-адреноблокаторами),
хронічні набряки (серцеві, печінкові, ниркові),
нецукровий діабет,
глаукома,
оксалатні камені.
Побічні ефекти:
гіпокаліемія; гіпонатріемія (при тривалому лікуванні);
гіперурикемія (аж до розвитку подагри), причиною якої є знижений кліренс сечової кислоти. Тому препарат можна поєднувати з урикозуричними засобами (алопуринол);
гіперглікемія,
дисліпідемія,
слабкість, стомлюваність і парестезїі, які з'являються при тривалому пІкупанні і обумовлені гіповолеміею і гіпокаліеміею;
метаболічний (хлоремічний) алкалоз, оскільки нирки виводять хлориди в значно більшій мірі, ніж бікарбонати.
Протипоказання.
· Підвищена чутливість до гідрохлортіазиду, інших сульфонамідів або до будь-якого компонента препарату;
· тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв);
· механічна непрохідність сечовивідних шляхів;
· тяжка печінкова недостатність, печінкова енцефалопатія;
· анурія;
· подагра (тяжкі форми);
· гіповолемія;
Форма випуску: таб 0,0015, 0,0025
Застосування: по 1 таб вранці
Фуросемід (Лазикс)
Петльовий діуретин
Механізм дії: гальмує енергозабеапечення (вироблення АТФ) процесу реабсорбці Na" iCl-, що порушуе активний транспорт натрію і одночасно води в ділянці базальної мембрани.
Показання до застосування:
гiпертонічний криз, ускладнений лівошлуночковою недостатністкю , яс наслідок, набряком легень;
хронічній серцевій недостатності;
набряковому синдромі при цирозі печінки:
гіперкальціємії:
гіеркаліємії
B гострй нирковій недостатностi олігоануричній фозі;
дія форсованого дурезу при екзо- ендогенних інтоксикаціих
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12