Фінансовий стан підприємства на прикладі ВАТ Хенкель-Пемос [ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати. скачати Диплом Тема: Фінансовий стан підприємства на прикладі ВАТ «Хенкель-Пемос» 2006 р ЗМІСТ Введення I. Теоретико-методологічні основи управління фінансовим станом підприємства I.1 Сутність, поняття фінансового стану підприємства 1.1.1 Сутність механізму фінансового менеджменту 1.1.2 Теоретичні аспекти управління ризиками 1.2 Сутність і методи фінансового аналізу підприємства 1.3 Основні напрямки вдосконалення фінансової діяльності підприємства на сучасному етапі 2. Аналіз фінансового стану ВАТ «Хенкель-Пемос». 2.1 Коротка характеристика підприємства 2.2 Аналіз динаміки, складу і структури джерел формування капіталу ВАТ "Хенкель-Пемос" 2.3 Оцінка фінансової стійкості підприємства 2.4 Аналіз платоспроможності та ліквідності ВАТ "Хенкель-Пемос" 2.5 Діагностика ризику банкрутства ВАТ "Хенкель-Пемос" по ряду факторних моделей 3. Удосконалення системи управління фінансами на підприємстві ВАТ «Хенкель-Пемос» 3.1 Система управління господарськими ризиками підприємства ВАТ «Хенкель-Пемос» 3.2 Сумарний фінансовий ризик ВАТ «Хенкель-Пемос» на підставі розрахунку операційного та фінансовго левериджу 3.3 Метод ідентифікації потенційних зон фінансового ризику підприємства ВАТ «Хенкель-Пемос» 3.4 Основні напрямки удосконалення управління фінансами підприємства. 3.4.1 Вдосконалення кредитної політики ВАТ «Хенкель-Пемос» 3.4.2 Впровадження системи оперативного управління фінансами Висновок Список літератури Введення У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарського суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, зацікавлених в результатах його функціонування. Актуальність теми дипломного проекту обумовлена ​​тим, що: для виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, перш за все, вміти реально оцінювати фінансовий стан, як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів. Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Вона визначає конкурентоспроможність, потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому та виробничому відношенні. Однак одного вміння реально оцінювати фінансовий стан не досить для успішного функціонування підприємства та досягнення ним поставленої мети. Конкурентоспроможність підприємству може забезпечити тільки правильне управління рухом фінансових ресурсів і капіталу, що знаходяться в розпорядженні. Аналіз фінансового стану підприємства та оцінка фінансового стану підприємства це важливий і ефективний елемент у системі управління виробництвом, дієвим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів. Таким чином, видно, яку значущість має оцінка фінансового стану підприємства, і що дана проблема є найбільш актуальною в нашій країні, при переході до розвиненої ринкової економіки. Успішне фінансове управління, спрямоване на виживання фірми в умовах конкурентної боротьби, запобігання банкрутства і великих фінансових невдач, лідерства в боротьбі з конкурентами, прийнятні темпи зростання економічного потенціалу фірми, зростання обсягів виробництва та реалізації, максимізація прибутку, мінімізація витрат, забезпечення рентабельної роботи фірми - і є мета фінансового менеджменту. Мета даного проекту - розробити основні напрями вдосконалення управління фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Хенкель-Пемос». Виходячи з поставлених цілей, можна сформувати завдання: Дослідити методологічну базу оцінки фінансового стану підприємства і його вплив на становище фірми в умовах ринкової економіки. Провести аналіз фінансового стану підприємства ВАТ «Хенкель-Пемос», через попередній огляд балансу та аналіз його ліквідності, оцінку майна підприємства: основних і оборотних засобів та їх оборотності, джерел коштів підприємства: власних і позикових, розрахунок фінансових коефіцієнтів. розробка заходів щодо поліпшення фінансово - господарської діяльності. Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ВАТ «Хенкель-Пемос». Предметом дослідження є система управління фінансовим станом підприємства і практичне застосування методів управління фінансовим станом. У дипломному проекті були використані загальнонаукові та частнонаучние методи пізнання, такі як діалектичний, історичний, а також порівняльний аналіз, у тому числі горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, аналіз коефіцієнтів (відносних показників). Інформаційною базою для вирішення поставлених у дипломному проекті послужила річна бухгалтерська звітність ВАТ «Хенкель-Пемос" за 2005,2006 роки, а саме: бухгалтерський баланс (форма № 1 по ОКУД), звіт про прибутки і збитки (форма № 2 по ОКУД) Статистична звітність затверджені Мінфіном і Держкомстатом Російської Федерації, система показників оцінки фінансово-господарської діяльності, запропонованих доктором економічних наук професором В. В. Ковальовим. А також праці вітчизняних і зарубіжних авторів, наприклад: Шеремет А.Д. "Теорія економічного аналізу", Єфімова О.В. "Фінансовий аналіз", Ковальов В.В. "Фінансовий аналіз", Холт Роберт Н. "Основи фінансового менеджменту", Абрамов А.Є. "Основи аналізу господарської фінансової та інвестиційної діяльності". У них розглядалися наступні аспекти фінанси підприємства; фінансовий стан; види, методи і прийоми фінансового аналізу; система показників, що характеризують фінансовий стан; аналіз фінансової звітності; оцінка платоспроможності, стійкості, прибутковості підприємства. Структурно дипломний проект складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Практична значимість роботи полягає у повному аналізі фінансової діяльності підприємства і виявлення резервів її поліпшення. Використання на практиці запропонованих у роботі методів поліпшення фінансової діяльності дасть підприємству істотне зниження собівартості виробництва продукції та значний приріст прибутку від її реалізації. I. Теоретико-методологічні основи управління фінансовим станом підприємства 1.1 Сутність, поняття фінансового стану підприємства 1.1.1 Сутність механізму фінансового менеджменту Аналіз фінансового стану полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства, забезпеченості власними оборотними засобами, стану виробничих запасів, власних і позикових джерел їхнього утворення, дисципліни в розрахунках з постачальниками, підприємствами і державою, виявлення ефективності використання фінансових ресурсів [11. C . 27]. У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу - внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства (фінансовими менеджерами). Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, можуть бути сторонніми особами для підприємства (наприклад, аудиторами). Фінансовий менеджмент реалізує свою головну мету та основні задачі шляхом здійснення певних функцій. Ці функції поділяються на дві основні групи: [4. C. 78] 1) функції фінансового менеджменту як керуючої системи (склад цих функцій в цілому характерний для будь-якого виду менеджменту) 2) функції фінансового менеджменту як спеціальної області управління підприємством (склад цих функцій визначається конкретним об'єктом фінансового менеджменту). У групі функцій фінансового менеджменту як керуючої системи основними функціями є: [7. C. 107] Розробка фінансової стратегії підприємства. Створення організаційних структур, які забезпечують прийняття реалізацію управлінських рішень. Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обгрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень. Здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства. Здійснення планування фінансової діяльності підприємства за основними її напрямками. Розробка дієвої системи стимулювання реалізації управлінських рішень. Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень в галузі фінансової діяльності. У групі функцій фінансового менеджменту як спеціальної області управління підприємством основними з них є: Управління активами Управління капіталом Управління інвестиціями Управління грошовими потоками Управління фінансовими ризиками Антикризове фінансове управління при загрозі банкрутства. У процесі реалізації цієї функції на основі постійного моніторингу фінансового стану підприємства діагностується загроза його банкрутства; оцінюється рівень цієї загрози; використовуються внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства, а в необхідних випадках - обгрунтовуються напрями і форми його санації [17. C. 84]. Основні функції фінансового менеджменту як спеціальної області управління підприємством розглянуті у найбільш агрегованому вигляді. Кожна з цих функцій може бути конкретизована більш цілеспрямовано з урахуванням специфіки підприємства як об'єкта фінансового управління й основних форм його фінансової діяльності [18. C. 99]. З урахуванням здійснення такої конкретизації на кожному підприємстві будується багаторівнева функціональна система управління фінансовою діяльністю. Процес управління фінансовою діяльністю підприємства базується на певному механізмі. Механізм фінансового менеджменту являє собою сукупність основних елементів впливу на процес розробки і реалізації управлінських рішень у сфері фінансової діяльності підприємства. У структуру механізму фінансового менеджменту входять наступні елементи: Система регулювання фінансової діяльності включає: [1. C. 194] Державне нормативно-правове регулювання фінансової діяльності підприємства (прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють фінансову діяльність підприємств). Ринковий механізм регулювання фінансової діяльності підприємства. Цей механізм формується, насамперед у сфері фінансового ринку в розрізі окремих його видів і сегментів. Внутрішній механізм регулювання окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Механізм такого регулювання формується в рамках самого підприємства, відповідно регламентуючи ті чи інші оперативні управлінські рішення з питань його фінансової діяльності Система зовнішньої підтримки фінансової діяльності підприємства включає: Державне та інші зовнішні форми фінансування підприємства Кредитування підприємства. Цей механізм заснований на надання підприємству різними кредитними інститутами різноманітних форм кредиту. Лізинг (оренда). Цей механізм заснований на надання в користування підприємству цілісних майнових комплексів, окремих видів необоротних активів за певну плату на передбачений період. Страхування. Механізм страхування спрямований на фінансовий захист активів підприємства і відшкодування можливих його збитків при реалізації окремих фінансових ризиків. Інші форми зовнішньої підтримки фінансової діяльності підприємства. (Ліцензування, державну експертизу інвестиційних проектів). Система фінансових важелів включає такі основні форми впливу на процес прийняття та реалізації управлінських рішень у сфері фінансової діяльності: Ціну Відсоток Прибуток Амортизаційні відрахування Чистий грошовий потік Дивіденди Синергізм Пені, штрафи, неустойки Інші економічні важелі Система фінансових методів складається з наступних основних способів і прийомів, за допомогою яких обгрунтовуються управлінські рішення [6. C. 41]: Метод техніко-економічних розрахунків Балансовий метод. Економіко-статистичні методи Економіко-математичні методи Експертні методи (методи експертних оцінок). Методи дисконтування вартості Методи нарощення вартості (компаундінга). Методи диверсифікації. Методи амортизації активів Методи хеджування Інші фінансові методи Система фінансових інструментів складається з наступних контрактних зобов'язань, що забезпечують механізм реалізації окремих управлінських рішень підприємства, що фіксують його фінансові відносини з іншими економічними об'єктами: Платіжні інструменти (платіжні доручення, чеки, акредитиви тощо). Кредитні інструменти (договори про кредитування, векселі тощо). Депозитні інструменти (депозитні договори, сертифікати і т.п.). Інструменти інвестування (акції, інвестиційні сертифікати тощо). Інструменти страхування (страховий договір, страховий поліс і т.п.). Інші види фінансових інструментів [14. C. 204]. Ефективний механізм фінансового менеджменту дозволяє в повному обсязі реалізувати стоять перед ним цілі і завдання, сприяє результативному здійсненню функцій фінансового управління підприємством. 1.1.2 Теоретичні аспекти управління ризиками Ризик - це фінансова категорія. Тому на ступінь і величину ризику можна впливати через фінансовий механізм. Такий вплив здійснюється за допомогою прийомів фінансового менеджменту і особливої ​​стратегії. У сукупності стратегія і прийоми утворюють своєрідний механізм управління ризиком, тобто ризик-менеджмент [25. c. 101]. Таким чином, ризик-менеджмент представляє собою частину фінансового менеджменту. В основі ризику-менеджменту лежать цілеспрямований пошук і організація роботи по зниженню ступеня ризику, мистецтво отримання і збільшення доходу (виграшу, прибутку) у невизначеній господарській ситуації. Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільової функції підприємництва. Вона полягає в отриманні найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємця співвідношенні прибутку і ризику. Ризик-менеджмент представляє собою систему управління ризиком і економічними, точніше, фінансовими відносинами, що виникають в процесі цього управління. Ризик-менеджмент включає в себе стратегію і тактику управління. Під стратегією управління розуміються напрямок і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети. Цьому способу відповідає певний набір правил і обмежень для прийняття рішення. Стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на варіантах рішення, не суперечать прийнятій стратегії, відкинувши всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети стратегія як напрям і засіб її досягнення припиняє своє існування. Нові цілі ставлять задачу розробки нової стратегії. Тактика - це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики управління є вибір оптимального рішення і найбільш прийнятних у даній господарській ситуації методів і прийомів управління [23, c. 102]. Ризик-менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керованої підсистеми (об'єкта управління) і керуючої підсистеми (суб'єкта управління). Схематично це можна представити таким чином. [27. C. 36] Об'єктом управління в ризик-менеджменті є ризик, ризикові вкладення капіталу і економічні відносини між господарюючими суб'єктами в процесі реалізації ризику. К. цим економічних відносин відносяться відносини між страхувальником і страховиком, позичальником і кредитором, між підприємцями (партнерами, конкурентами) і т.п. Суб'єкт управління в ризик-менеджменті - це спеціальна група людей (фінансовий менеджер, спеціаліст зі страхування, аквізітор, актуарій, андеррайтер і т.п.), яка за допомогою різних прийомів і способів управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкта управління. Процес впливу суб'єкта на об'єкт управління, тобто сам процес управління, може здійснюватися тільки за умови циркулювання певної інформації між керуючою і керованою підсистемами. Процес управління незалежно від його конкретного змісту завжди передбачає отримання, передачу, переробку і використання інформації. У ризик-менеджменті отримання надійної і достатньої в даних умовах інформації відіграє головну роль, так як воно дозволяє прийняти конкретне рішення по діях в умовах ризику. Інформаційне забезпечення функціонування ризик-менеджменту складається з різного роду і виду інформації: статистичної, економічної, комерційної, фінансової та т.п. [34. C. 181] Ця інформація включає обізнаність про ймовірність того чи іншого страхового випадку, страхової події, наявність і величину попиту на товари, на капітал, фінансової стійкості і платоспроможності своїх клієнтів, партнерів, конкурентів, ціни, курси та тарифів, у тому числі на послуги страховиків , про умови страхування, про дивіденди і відсотки і т.п. Той, хто володіє інформацією, володіє ринком. [31. C. 97] Багато видів інформації часто становлять предмет комерційної таємниці. Тому окремі види інформації можуть бути одним з видів інтелектуальної власності (ноу-хау) і вноситися як внесок до статутного капіталу акціонерного товариства або товариства. Менеджер, що володіє досить високою кваліфікацією, завжди намагається отримати будь-яку інформацію, навіть найгіршу, або якісь ключові моменти такої інформації, або відмова від розмови на дану тему (мовчання - це теж мова спілкування) і використати їх на свою користь. Інформація збирається по крупицях. Ці крупинки, зібрані воєдино, мають вже повновагою інформаційну цінність. Наявність у фінансового менеджера надійної ділової інформації дозволяє йому швидко прийняти фінансові та комерційні рішення, впливає на правильність таких рішень, що, природно, веде до зниження втрат і збільшення прибутку. Належне використання інформації при укладанні угод зводить до мінімуму ймовірність фінансових втрат. Будь-яке рішення грунтується на інформації. Важливе значення має якість інформації. Чим більше розпливчаста інформація, тим невизначений рішення. Якість інформації має оцінюватися при її отриманні, а не при передачі. Інформація старіє швидко, тому її слід використовувати оперативно. 1.2 Сутність і методи фінансового аналізу підприємства Аналіз фінансового стану підприємства включає в себе велику кількість різних видів оцінок результатів їх діяльності і, отже, вимагає і допускає застосування різноманітних методів. Вид і метод аналізу зумовлюються поставленою метою, часом проведення аналізу (період функціонування або ліквідності) і очікуваним результатом аналізу. [35. C. 201] Основними цілями проведення аналізу фінансового стану, а, отже, основними критеріями мають бути такі, які дозволили б підвищити ефективну роботу підприємства: прибутковість, продуктивність, прибутковість [30. C. 413] Беручи до уваги важливість додаткових фінансових коштів для успішного розвитку підприємства, фінансово-економічний аналіз розглядається головним чином як елемент технології їх залучення. Проведення аналізу фінансового стану має величезне практичне значення. І це пояснює той факт, що економічний аналіз є швидше не продуктом економічної теорії, впровадили в життя, а нагальною потребою сфери управління виробництвом і фінансами. Саме в силу своєї практичної спрямованості, безперервного розвитку та вдосконалення системи управління виробництвом і фінансами підприємства наголошується постійна потреба в розвитку теорії аналізу фінансового стану. [9. C. 109] Аналіз фінансового стану організації передбачає наступні етапи. [21. C. 220] 1. Попередній огляд економічного і фінансового стану суб'єкта господарювання. 1.1. Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності. 1.2. Оцінка надійності інформації статей звітності. 2. Оцінка і аналіз економічного потенціалу організації. 2.1. Оцінка майнового стану. 2.1.1. Побудова аналітичного балансу-нетто. 2.1.2. Вертикальний аналіз балансу. 2.1.3. Горизонтальний аналіз балансу. 2.1.4. Аналіз якісних змін у майновому положенні. 2.2. Оцінка фінансового становища. 2.2.1. Оцінка ліквідності. 2.2.2. Оцінка фінансової стійкості. 3. Оцінка і аналіз результативності фінансово-господарської діяльності підприємства. 3.1. Оцінка виробничої (основний) діяльності. 3.2. Аналіз рентабельності. 3.3. Оцінка положення на ринку цінних паперів. Фінансово-господарський стан підприємства, різні аспекти його виробничої, фінансової та інвестиційної діяльності в умовах ринкової економіки з тих чи інших причин цікавлять багатьох суб'єктів економічних і адміністративних відносин. Проте причини, що викликають цей інтерес, а отже, вимоги та завдання, які ці суб'єкти ставлять перед аналізом фінансового стану, можуть істотно різнитися. Конкретний зміст процесу аналізу фінансово-господарської діяльності, його часовий період, вимоги до змісту і форми подання використовуваної при аналізі фінансової інформації, набір розраховуються показників - все це визначається тим, для кого і з якою метою він (аналіз) здійснюється. З урахуванням вищесказаного стандартною вимогою до пакету документів фінансової звітності, запитуваних зовнішніми користувачами, є їх наявність за 2-3 останніх роки і за поточний квартал звітного періоду (у Росії фінансова звітність подається накопичувальним підсумком щоквартально). [8. C. 303] Однак якщо інформація запитується для того, щоб вирішити головним чином першу задачу, то вона може бути обмежена бухгалтерською звітністю за останній рік і на останню звітну дату. Такі вимоги, наприклад, передбачаються Порядком надання державних гарантій на конкурсній основі за рахунок бюджету розвитку Російської Федерації (постанова Уряду РФ від 22 листопада 1997 р. № 1470) та Методичними рекомендаціями про порядок організації і проведення конкурсів з розміщення централізованих інвестиційних ресурсів, затверджених Мінекономіки, Мінфіном і Мінбудом 20 грудня 1994 № ЕЯ-152. [13. C. 291] Коли мова йде про значні інвестиції в діючі підприємства, то, як правило, сам інвестор організовує аудиторську перевірку і підтвердження представленої фінансової звітності. Фінансова звітність і результати аналізу фінансового стану внутрішнім користувачам звичайно надаються періодично у вигляді спеціально підготовлених відповідними функціональними службами звітів. Підготовка таких звітів, їх періодичність, структура, зміст і т. п. визначаються діючою на підприємстві системою управління виробничо-фінансової діяльності. Позачергова підготовка фінансової звітності та проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, можливо, не збігаються навіть з періодичністю надання фінансової звітності в державні органи, можуть здійснюватися на вимогу власників або вищого керівництва підприємства в екстраординарних випадках. У таблиці 1 наводяться види аналізу, диференційованого залежно від його цілей і напрямів. Таблиця 23. Види економічного аналізу [5. C. 88] Вид аналізу Особливості Фінансово-економічний В основі аналізу фінансові результати діяльності підприємства: виконання фінансового плану, ефективність використання власного і позикового капіталу, виявлення резервів збільшення суми прибутку, зростання рентабельності, поліпшення фінансового стану і платоспроможності підприємства Аудиторський-(бухгалтерський) Проводиться аудиторами або аудиторськими фірмами з метою оцінки та прогнозування фінансового стану і фінансової стійкості об'єкта господарювання Техніко-економічний Вивчає взаємодію технічних і економічних процесів та їх вплив на економічні результати діяльності підприємства- Соціально-економічний Вивчає взаємозв'язок соціальних і економічних процесів, їх вплив один на одного і на економічні результати господарської діяльності Економіко-статистичний Застосовується при вивченні масових явищ на різних рівнях управління Економіко-екологічний Досліджує взаємодію екологічних та економічних процесів, пов'язаних із збереженням і поліпшенням навколишнього середовища та екології Маркетинговий Застосовується для вивчення ринків сировини та збуту готової продукції, її конкурентоспроможності, попиту і пропозиції, комерційного ризику, формування цінової політики, розробки тактики і стратегії маркетингової діяльності Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу служать річна і квартальна бухгалтерська звітність [38. C. 12]: Форма № 1 «Бухгалтерський баланс», Форма № 2 «Звіт про фінансові результати», Форма № 3 «Звіт про рух капіталу», Форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів», Форма № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу». Надлишок або нестача планових джерел коштів для формування запасів (постійної частини оборотних активів) є одним з критеріїв оцінки фінансової стійкості підприємства, відповідно, з якими виділяють чотири типи фінансової стійкості. [54. C. 13] Абсолютна стійкість фінансового стану, якщо запаси (З) менше суми планових джерел їх формування (ІПЛ): З <ІПЛ. Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства, якщо З = ІПЛ. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (ІВР) в оборот підприємства (резервного фонду, фонду нагромадження і споживання), кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних коштів, перевищення нормативної кредиторської заборгованості над дебіторською і інше: З = ІПЛ + євр. Кризовий фінансовий стан (підприємство знаходиться на межі банкрутства), при якому З> ІПЛ + євр. 1.3 Основні напрямки вдосконалення фінансової діяльності підприємства на сучасному етапі В даний час існує безліч напрямків вдосконалення фінансової політики підприємства. Наприклад, способи зниження ступеня ризику - це скорочення ймовірності та об'єму втрат. Для зниження ступеня ризику застосовуються різні прийоми. Найбільш поширеними є [40. C. 9]: диверсифікація; придбання додаткової інформації про вибір і результати; лімітування; самострахування; страхування; страхування від валютних ризиків; хеджування; набуття контролю над діяльністю в пов'язаних областях; облік і оцінка частки використання специфічних фондів компанії в її загальних фондах і ін Диверсифікація представляє собою процес розподілу капіталу між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою [48. C. 9]. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Наприклад, придбання інвестором акцій п'яти різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність отримання їм середнього доходу в п'ять разів і відповідно в п'ять разів знижує ступінь ризику. Зовнішні фактори зачіпають весь фінансовий ринок, тобто вони впливають на фінансову діяльність всіх інвестиційних інститутів, банків, фінансових компаній, а не на окремі господарюючі суб'єкти. До зовнішніх факторів відносяться процеси, що відбуваються в економіці країни в цілому, військові дії, громадянські заворушення, інфляція і дефляція, зміна облікової ставки Банку Росії, зміна процентних ставок по депозитах, кредитах у комерційних банках, і т.д. [47. C. 11] Ризик, обумовлений цими процесами, не можна зменшити за допомогою диверсифікації. Таким чином, ризик складається з двох частин: діверсіфіціруемого і недіверсіфіціруемого ризику. Діверсіфіціруемий ризик, званий ще несистематичним, може бути усунений шляхом його розсіювання, тобто диверсифікацією. Недіверсіфіціруемий ризик, званий ще систематичним, не може бути зменшений диверсифікацією. Причому дослідження показують, що розширення об'єктів вкладення капіталу, тобто розсіювання ризику, дозволяє легко і значно зменшити обсяг ризику. Тому основну увагу слід приділити зменшенню ступеня недіверсіфіціруемого ризику. Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п. Лімітування є важливим прийомом зниження ступеня ризику і застосовується банками при видачі позик, при укладенні договору на овердрафт тощо [22. C. 94] господарюючими суб'єктами він застосовується при продажі товарів у кредит, надання позик, і т.п. Самострахування означає, що підприємець воліє підстрахуватися сам, ніж купувати страховку в страховій компанії. Тим самим він економить на витратах капіталу зі страхування. Самострахування являє собою децентралізовану форму створення натуральних і страхових (резервних) фондів безпосередньо в господарюючого суб'єкта, особливо в тих, чия діяльність піддається ризику. Створення підприємцем відокремленого фонду відшкодування можливих збитків у виробничо-торговому процесі виражає сутність самострахування. Основне завдання самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових труднощів фінансово-комерційної діяльності. У процесі самострахування створюються різні резервні та страхові фонди. Ці фонди в залежності від мети призначення можуть створюватися в натуральній або грошовій формі. Резервні грошові фонди створюються, перш за все, на випадок покриття непередбачених витрат, кредиторської заборгованості, витрат по ліквідації господарюючого суб'єкта. Створення їх є обов'язковим для акціонерних товариств. Акціонерні товариства та підприємства з участю іноземного капіталу зобов'язані в законодавчому порядку створювати резервний фонд у розмірі не менше 15% і не більше 25% від статутного капіталу. [24. C. 302] Господарюючі суб'єкти і громадяни для страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування. Найбільш важливим і найпоширенішим прийомом зниження ступеня ризику є страхування ризику. Сутність страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини своїх доходів, щоб уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ступеня ризику до нуля. Хеджування (англ. heaging - захищати) використовується в банківській, біржовий та комерційній практиці для позначення різних методів страхування валютних ризиків. Так, у книзі Долан Е. Дж. Та ін «Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика» цьому терміну дається таке визначення: «Хеджування - система укладання термінових контрактів та угод, що враховує імовірнісні в майбутньому зміни обмінних валютних курсів і має на меті уникнути несприятливих наслідків цих змін »[10. c. 102]. У вітчизняній літературі термін «хеджування» став застосовуватися в більш широкому сенсі як страхування ризиків від несприятливих змін цін на будь-які товарно-матеріальні цінності за контрактами і комерційних операцій, що передбачають поставки (продажу) товарів в майбутніх періодах. Для вдосконалення фінансово-господарської діяльності необхідно враховувати сильні сторони і направити діяльність на зменшення слабких сторін компанії. Зокрема, рекомендується вдатися до одного (двом або трьом) з наступних курсів дій: [20. C. 127] Випуск нових товарів для збуту на вже існуючих ринках. Випуск нових товарів для збуту на нових ринках. Створення нових ринків для вже існуючих товарів. Основні ж заходи щодо підвищення фінансової стійкості підприємства при певній фінансовій підтримці наступні [19. C. 88]: впровадження нових форм і методів управління; перехід на випуск нової продукції, підвищення її якості; підвищення ефективності маркетингу; зниження виробничих витрат; скорочення дебіторської - кредиторської заборгованості; підвищення частки власних засобів в оборотних активах за рахунок частини фонду споживання і реалізації короткострокових фінансових вкладень; продаж зайвого устаткування, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції на основі інвентаризації; пошук можливостей розширення ефективності експорту; 2. Аналіз фінансового стану ВАТ «Хенкель-Пемос» 2.1 Коротка характеристика підприємства Історія заводу почалася влітку 1980 року, коли з конвеєра зійшли перші партії прального порошку "ЛОТОС". Вивчаючи нові тенденції в розробці синтетичних миючих засобів в Росії і за кордоном, підприємство постійно розширювало і вдосконалювало асортимент продукції, що випускається. Справжніми віхами були освоєння виробництва прального порошку для машин-автоматів "ЛОТОС-Автомат" і порошку з біодобавками "БІО-С". Фірмова марка «Хенкель-Пемос» зареєстрована заводом в 1981 році. До теперішнього часу сформовані такі групи продукції, що випускається: група економічних СМС, в яку входять як традиційні продукти для прання вручну і в активаторний машинах, так і сучасні засоби для машин-автоматів; група порошків з оптимізованими рецептурами на основі унікальних сировинних компонентів; група засобів з особливими функціональними характеристиками, зокрема порошки для прання дитячої білизни. Принцип організації висока якість продукції, на якій би коло ця продукція ні розраховувалася. Ця вимога поширюється на споживчі характеристики порошків, на їх санітарну, гігієнічну та екологічну безпеку. Але при цьому повинна виконуватися завдання - утримувати вартість продукції на рівнях, прийнятних для покупця з невисоким доходом. До середини 90-х років «Хенкель-Пемос» зумів провести великомасштабну роботу зі створення регіональної сировинної бази, придбати надійних партнерів за кордоном, розробити нові маркетингові стратегії, провести комплексні рекламні кампанії - і все це дозволило безпомилково орієнтуватися в сформованій ринковій ситуації, знайти економічну незалежність, формувати споживчі тенденції миючих засобів і стати лідером серед підприємств, що випускають порошкоподібні СМС. Так, до 2005 р. ВАТ «Хенкель-Пемос» випускало більше 15% російських пральних порошків. Завод спроектований і побудований за схемами і на обладнанні італійської фірми "Баллестрем" як комплекс двох незалежних виробничих ліній потужністю 60 тис. тонн порошку на рік кожна. Безперервно удосконалюються і модернізуються технологічні лінії і вузли заводу. Освоюються нові технології, замінюються застарілі та зношені конструкції, встановлюється сучасне обладнання, автоматизуються окремі ділянки і цілі лінії, закуповуються надійні прилади. Результати роботи заводу отримали визнання як в Росії, так і за кордоном. Міжнародні нагороди, дипломи різних виставок і конкурсів, пильну увагу російських і зарубіжних фірм, що пропонують свою співпрацю - вагоме цьому доказ. Штаб-квартира концерну Henkel знаходиться в Дюссельдорфі, а в більш ніж 75 різних країнах по сему світу знаходяться дочірні компанії із загальною чисельністю працюючих близько 45 750 осіб. За межами Німеччини зосереджено близько 75 відсотків робочої сили, що дає можливість назвати Henkel однією з найбільш міжнародних кампаній. Діяльність концерну Henkel зосереджена в трьох основних напрямках: миючі і чистячі засоби, продукти по догляду за тілом, а також склеювальні кошти для побутового і професійного використання. Вже багато років Henkel утримує лідируючі позиції на ринку завдяки таким брендам як Persil, Момент, Pattex, Loctite, Rex, Pur і безлічі інших. У складі всесвітнього концерну "Хенкель" відкрите акціонерне товариство "Хенкель-Пемос" продовжує свою дружню політику: випускає продукцію, яка робить життя людини легше, краще і красивіше. Не залишаються поза увагою заводу і екологічні питання. Захист людини і природного біосфери всі роки роботи підприємства була і буде одним з основоположних принципів діяльності ВАТ "Хенкель-Пемос. Основну частку виробництва становлять синтетичні миючі засоби 2003 р. - 99,6%, 2004р .- 99.5%, 2005 р.-99, 6%, Iкв.2006г-99, 7% Товари поставляються на експорт - синтетичне миючі засоби. Постачальниками, на яких припадає понад 10% поставок товарно-матеріальних цінностей є: ТОВ ВО "Кинеф" - 19% (АБСК): ЗАТ "Петро Борд Трейдинг" - 20% (картон): ТОВ "Казфосфат" - 11% (ТПФ натрію ). Від 5 до 8% поставок товарно-матеріальних цінностей займає імпорт. Продукція реалізується через оптові фірми. Більше 10% загальної виручки від реалізації продукції жодна з оптових фірм не має. Діяльність виробництва спрямована на збільшення обсягу виробництва і реалізації, прискорення оборотності виробничих запасів і засобів у розрахунках. До конкурентам відносяться такі підприємства як ГОІ "Ак Барс" м. Казань, ЗАТ "Атекс" м. Тольятті, "Московський завод СМС" м. Москва, ЗАТ "Лелека" м. Санк-Петербург, ВАТ "Концерн" Калина "м. Єкатеринбург (м. Омськ), ВАТ "Сода" м. Стерлітамак, ЗАТ "Артіль старателів" Амур "м. Хабаровськ, ВАТ" Весна "м. Самара, ВАТ" Невська косметика "м. Санкт-Петербург (м. Ангарськ), "Procter & Gamble" АК "НМБХ" м.Новомосковськ, ТОВ "Завод миючих засобів" г.Щебекіно. 2006-й рік був для ВАТ «Хенкель Пемос» і Групи Хенкель в Росії в цілому успішним і насиченим подіями. Компанія змогла зберегти свої позиції на міжнародній № 1 або № 2 у всіх обраних для роботи сегментах ринку в умовах зростаючої конкуренції. Такі компанії як Метро, ​​Ашан, Обі відкривають все більше і більше своїх магазинів в Росії. Для російського ринку, який обслуговується в основному компаніями-оптовиками, це означає додавання значного сектора роздрібної торгівлі. Проте, і такі компанії-оптовики, і національні роздрібні мережі швидко створюють сучасні структури. Протягом 2004 року було здійснено ряд заходів, які позитивно позначилися в майбутньому на здатності «Хенкель Пемос" витримувати конкурентну боротьбу і продовжувати подальший розвиток свого бізнесу. За 2006 рік можна говорити про таке досягнення підприємства «Хенкель Пемос»: збільшення продажів і дистрибуції продукції підприємства в регіонах Росії дозволило стабілізувати ринкові позиції бренду "Пемос"; відбулося значне зростання рекламної активності для зміцнення наших ринкових позицій; ВАТ "Хенкель Пемос" збільшило обсяги виробництва для здійснення експорту до країн СНД; протягом 2006 року позиції ВАТ "Хенкель Пемос" були додатково посилені введенням в асортимент виробленої продукції окремих продуктів Групи Хенкель; запушених в грудні 2001 року програма "Strong for the future" ("Сила для майбутнього") була завершена. Згідно з цією програмою у загальній сумі близько 0,5 мільйонів Євро були інвестовані у підвищення ефективності та екологічності виробництва, не рахуючи коштів витрачених в рамках звичайних інвестиційних виробничих програм. Максимальне збільшення коефіцієнта використання промислових потужностей та поліпшення якості продукції здійснюється за рахунок: - Зниження частки дорогих сировинних компонентів в СМС за рахунок нових більш ефективних замінників; - Пошуку найбільш ефективних синергетичних співвідношень поверхнево--активних речовин та інших компонентів в СМС, які забезпечують підвищення миючої здатності без збільшення собівартості продукції. - Застосування нових високоефективних компонентів. Основними завданнями інвестиційної програми на «Хенкель-Пемос» були розширення виробництва, модернізація технологічного обладнання та процесів, поліпшення інфраструктури, зниження споживання енергії та комунальних послуг, а також капіталовкладень, пов'язані із забезпеченням безпеки праці та екологією виробництва. Впровадження чотирьох нових ліній фасування в м'яку тару (поліетиленові пакети ємністю 0,9-9 кг) стало основним нововведенням, що дозволив розширити асортимент виробленої продукції. У рамках великого проекту реструктуризації підприємства була побудована нова установка очищення стічних вод, що працює в повній відповідності з технологіями, що застосовуються на заводах Хенкель в Німеччині. Дана унікальна установка є першою такого роду, побудованої в Росії. Стратегія технічного розвитку ВАТ "Хенкель-Пемос" в першу чергу спрямована на забезпечення подальшого підвищення авторитету та іміджу ВАТ "Хенкель-Пемос" на ринках Росії та СНД шляхом їх насичення високо якісним товарним асортиментом продукції за прийнятними цінами. 2.2 Аналіз динаміки, складу і структури джерел формування капіталу ВАТ "Хенкель-Пемос" Керівництво підприємства повинно мати чітке уявлення, за рахунок яких джерел, ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність, і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Тому аналіз наявності джерел формування та розміщення капіталу має велике значення. У процесі аналізу необхідно: [36. C. 174] вивчити склад, структуру і динаміку джерел формування капіталу підприємства, встановити чинники зміни їх величини, визначити вартість окремих джерел капіталу, його середньозважену ціну та фактори зміни останньої, оцінити рівень фінансового ризику), оцінити зміни, що відбулися в пасиві балансу, обгрунтувати оптимальний варіант співвідношення власного і позикового капіталу. Від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище підприємства. З даних табл. 2. видно, що на даному підприємстві основна питома вага в джерелах формування активів займає власний капітал, причому за звітний період його частка в порівнянні із середнім значенням 2003-2004 р.р. зросла на 8,4%. Дані, наведені в табл. 3, показують незначні зміни в розмірі та структурі власного капіталу: збільшилася питома вага статутного капіталу в 2005 р. в порівнянні з 2003 р. на 2,8%, хоча в грошовому вираженні показники однакові (1513 тис. руб.), Причиною цьому послужило наявність непокритого збитку в 2005р. Джерелом капіталу у ВАТ «Хенкель-Пемос» є тільки статутний капітал. Загальна сума власного капіталу за звітний рік зменшилася на 42 тис. руб. (До 1473 тис. руб.) За рахунок непокритого збитку в 2005 році. Таблиця 23 Аналіз динаміки і структури джерел капіталу ВАТ «Хенкель-Пемос» за 2003-2005рр. Джерело капіталу Наявність джерел, тис. руб. Структура джерел,% на 01.01.04 р. на 01.01.05 р. на 01.01.06 р. Середнє значення за 2003-2005 рр.. Відхилення (+,-) 2005 від 2003 р. на 01.01.04 р. на 01.01.05 р. на 01.01.06 р. Середнє значення за 2003-2005 рр.. Відхилення (+,-) 2005 від 2003 р. Власний капітал 1515 1510 1473 1499,3 -42 72,9 76,1 82,9 77,3 +10 Позиковий капітал 562 473 303 446 -259 27,1 23,9 17,1 22,7 -10 РАЗОМ: 2077 1983 1776 1945,3 -301 100,0 100,0 100,0 100,0 - Таблиця 23 Динаміка структури власного капіталу ВАТ «Хенкель-Пемос» за 2003-2005 рр.. Джерело капіталу Наявність коштів, тис. руб. Структура коштів,% на 01.01.04 р. на 01.01.05 р. на 01.01.06 р. Відхилення (+, -) 2005. від 2003 на 01.01.04 р. на 01.01.05 р. на 01.01.06 р. Відхилення (+, -) 2005. від 2003 Статутний капітал 1513 1513 1513 - 99,9 100,2 102,7 +2,8 Резервний капітал - - - - - - - - Додатковий капітал (фонд накопичення) - - - - - - - - Фонд соціальної сфери - - - - - - - - Цільове фінансування - - - - - - - - Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 2 -3 -40 -42 0,1 -0,2 -2,7 -2,8 РАЗОМ: 1515 1510 1473 -42 100,0 100,0 100,0 - Фактори зміни власного капіталу неважко встановити за даними звіту ф. № 3 «Звіт про рух капіталу» і даними аналітичного бухгалтерського обліку, що відображають рух статутного, резервного та додаткового капіталу, фондів накопичення, цільового фінансування і надходжень [15. C. 231]. Темпи росту власного капіталу (відношення суми реінвестованого прибутку до власного капіталу) залежить від наступних факторів: [39. C. 14] рентабельності продажів (Rрп) - відношення чистого прибутку до виручки; оборотності капіталу (Коб) - відношення виручки до середньорічної суми капіталу; структури капіталу (Кз), що характеризує фінансову активність підприємства по залученню позикових коштів (відносини середньорічний суми валюти балансу до середньорічної суми власного капіталу); частка відрахувань чистого прибутку на розвиток виробництва (дотчеся) (відношення реінвестованого прибутку до суми чистого прибутку). Для розрахунку впливу даних факторів на зміну темпів росту власного капіталу можна використовувати наступну модель, запропоновану А.Д. Шереметом та Р.С. Сайфуліна [36. C. 144]: (1) де ТРСК-темпи росту власного капіталу Пр - реінвестований прибуток СК - власний капітал ЧП - чистий прибуток В - виручка KL - загальна сума капіталу. Два перші чинники відображають дію тактичної, а два останніх - стратегічної фінансової політики. Правильно вибрана цінова політика, розширення ринків збуту призводять до збільшення обсягу продажів і прибутку, підвищення рівня рентабельності продажів і швидкості обороту капіталу. Розрахунок впливу цих факторів можна виконати одним із способів детермінованого факторного аналізу, використовуючи дані таблиці 4. Розрахунок зробимо способом ланцюгової підстановки: ТРСК про =- 1,75 х0, 807х1, 26х (-7,9) = 14,1%;, ТРСК усл1 =- 1,23 х0, 807х1, 26х (-7,9) = 9,9%; ТРСК усл2 =- 1,23 х1, 108х1, 26х (-7,9) = 13,6%; ТРСК усл3 =- 1,23 х1, 108х1, 23х (-7,9) = 13,2%; ТРСК 3 =- 1,23 х1, 108х1, 23 (-7,3) = 12,2%. Загальна зміна темпів росту власного капіталу становить: 12,2-14,1 =- 1,9 (%), Таблиця 23. Вихідні дані для факторного аналізу темпів росту власного капіталу ВАТ «Хенкель-Пемос» за 2003-2005 рр.. Показник 2003 2004 2005 Темп росту власного капіталу за рахунок прибутку (ТРСК),% 15,3 14,1 12,2 Рентабельність продажів (R рп),% -1,69 -1,75 -1,23 Оборотність капіталу (Коб), обороти 0,905 0,807 1,108 Структура капіталу (Кз) 1,35 1,26 1,23 Частка реінвестованого прибутку в загальній сумі чистого прибутку (Дотм) -7,6 -7,9 -7,3 в тому числі за рахунок зміни: а) рентабельності продажів - 9,9-14,1 =- 4,2%; б) оборотності капіталу - 13,6-9,9 = 3,7%; в) структури капіталу - 13,2-13,6 =- 0,4%; г) частки реінвестованого прибутку в загальній сумі чистого прибутку 12,2-13,2 =- 1%. Проведений аналіз основних тенденцій у сфері управління власним капіталом компанії виявив зниження темпів зростання за останній рік. Темп приросту власного капіталу нижче торішнього в основному через зниження рентабельності продажів на 4.2.% І зміни структури капіталу 0.4.%, А також зниження частки реінвестованого прибутку. Все це свідчить про зниження фінансової незалежності підприємства. 2.3 Оцінка фінансової стійкості підприємства Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежать від оптимальної структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових коштів), оптимальності структури активів підприємства і в першу чергу від співвідношення основних і оборотних коштів, а також від врівноваженості активів і пасивів підприємства. [53. C. 8] Тому спочатку необхідно проаналізувати структуру джерел підприємства і оцінити ступінь фінансової стійкості і фінансового ризику. Для цього розраховують наступні показники: [16. C. 104] коефіцієнт фінансової автономії (чи незалежності) - питома вага власного капіталу в його загальній сумі; коефіцієнт фінансової залежності - частка позикового капіталу в загальній валюті балансу; коефіцієнт поточної заборгованості - відношення короткострокових фінансових зобов'язань до спільної валюти балансу; коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності - (коефіцієнт фінансової стійкості) - відношення власного і довгострокового позикового капіталу до загальної валюти балансу; коефіцієнт покриття боргів власними коштами (коефіцієнт платоспроможності) - відношення власного капіталу до позикового; коефіцієнт левериджу або коефіцієнт фінансового ризику - відношення позикового капіталу до власного. Чим вище рівень першого, четвертого і п'ятого показників і нижче другого, третього і шостого, тим стійкіше фінансовий стан підприємства. Таблиця 23 Структура пасивів (зобов'язань) ВАТ «Хенкель-Пемос» в 2003-2005 рр.. Показник Рівень показника на 01.01.03 на 01.01.05 на 01.01.06 Середнє значення за 2003-2005 рр.. Відхилення (+, -) 2005 р. від 2003 Питома вага власного капіталу в загальній валюті балансу (коефіцієнт фінансової автономії підприємства),% 74,5 79,4 81,6 78,5 +7,1 Питома вага позикового капіталу (коефіцієнт фінансової залежності),% 25,5 20,3 18,4 21,4 -7,1 Коефіцієнт поточної заборгованості 0,25 0,206 0,184 0,213 -0,066 Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності 0,745 0,794 0,816 0,785 +0,071 Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом 2,923 3,844 4,426 3,731 +1,503 Коефіцієнт фінансового левериджу 0,342 0,26 0,226 0,276 -0,116 У даному випадку (табл.5) частка власного капіталу має тенденцію до підвищення. За звітний рік вона збільшилася на 7,1% в порівнянні з значенням 2003 року, оскільки темпи росту власного капіталу вище темпів приросту позикового. Плече фінансового важеля зменшилася на 0,116. Це свідчить про те, що фінансова залежність підприємства від зовнішніх інвесторів дещо знизилася. У ринковій економіці більша і все збільшується частка власного капіталу зовсім не означає поліпшення стану підприємства, можливості швидкого реагування на зміни ділового клімату. Навпаки, використання позикових коштів, свідчить про гнучкість підприємства, його здатності знаходити кредити і повертати їх. Найбільш узагальнюючим показником серед розглянутих є коефіцієнти левериджу. [55. C. 44] Всі інші показники в тій чи іншій мірі визначають його величину. Фінансове рівновага може бути розглянуто з двох взаємно доповнюють один одного підходів. Перший (майновий підхід) оцінки фінансової рівноваги виходить з позиції кредиторів: передбачає збалансованість активів і пасивів балансу за термінами і здатність підприємства своєчасно погашати свої борги (ліквідність балансу). Другий (функціональний) підхід виходить із точки зору керівництва підприємства, заснованої на функціональному рівновазі між джерелами капіталу та їх використанням в основних циклах господарської діяльності (інвестиційні, операційні, грошові цикли). [37. C. 84] Збалансованість припливу і відтоку грошових коштів можлива за умови врівноваженості активів і пасивів за термінами використання і по циклах. Звідси, фінансову рівновагу активів і пасивів балансу лежить в основі оцінки фінансової стійкості підприємства, його ліквідності та платоспроможності. Нижче проведена оцінка фінансової рівноваги активів і пасивів підприємства, що аналізується (табл.6). Власний капітал в балансі відображається загальною сумою в розділі III пасиву балансу. Щоб визначити, скільки його вкладено в довгострокові активи, необхідно із загальної суми позаоборотних активів відняти довгострокові кредити банку для інвестицій в нерухомість. Частка власного капіталу (Дс.к.) у формуванні необоротних активів визначається наступним чином: [51. C. 21] (2) Наведені дані свідчать про те, що основний капітал на 100% створений за рахунок власних коштів підприємства. Щоб дізнатися, яка сума власного капіталу використовується в обороті, необхідно від загальної суми по розділу III пасиву балансу відрахувати суму довгострокових (необоротних) активів (розділ I активу балансу за вирахуванням тієї частини, яка сформована за рахунок довгострокових кредитів банку): Суму власного оборотного капіталу можна розрахувати і таким чином: із загальної суми оборотних активів (розділ II балансу) відняти суму короткострокових фінансових зобов'язань (розділ V пасиву за вирахуванням доходів майбутніх періодів і резерву майбутніх витрат і платежів). Різниця покаже, яка сума оборотних активів сформована за рахунок власного капіталу, або що залишиться в обігу підприємства, якщо погасити одночасно всю короткострокову заборгованість кредиторам. Таблиця 23. Структура власного капіталу у формуванні необоротних активів ВАТ «Хенкель-Пемос» в 2003-2005 рр.. Показник Рівень показника на 01.01.04 р. на 01.01.05 р. на 01.01.06 р. Середнє значення за 2003-2005 рр.. Відхилення (+, -) 2005 р. від 2003 Необоротні активи (розділ I балансу), тис. руб. 1624 1512 1336,5 1490,8 -287,5 Довгострокові фінансові зобов'язання, тис. руб. - - - - - Сума власного капіталу в формуванні необоротних активів, тис. руб. 1624 1512 1336,5 1490,8 -287,5 Частка у формуванні необоротних активів,%: довгострокових кредитів і позик власного капіталу 100 100 100 100 - Частка власного (ДСК) [52. C. 33] і позикового (ДЗК) капіталу в формуванні оборотних активів визначається наступним чином: Таблиця 23 Визначення власного оборотного капіталу у ВАТ «Хенкель-Пемос» в 2003-2005 рр.. Показник Рівень показника на 01.01.04 р. на 01.01.05 р. на 01.01.06 р. Середнє значення за 2003-2005 рр.. Відхилення (+, -) 2005 р. від 2003 Загальна сума постійного капіталу (розділ III + розділ IV), тис. руб. 1512,5 1491,5 1471,5 1491,8 -41 Необоротні активи (розділ I), тис. руб. 1624 1512 1336,5 1490,8 -287,5 Сума власного оборотного капіталу, тис. руб. -111,5 -20,5 135 1,0 +246,5 (3) Наведені дані (таблиця 7.) Показують, що в 2003-2005рр. оборотні активи були більш ніж на 100% сформовані за рахунок позикових коштів, а в 2005 році частка позикових коштів у формуванні оборотних активів склала 71,1%, власних 28,9%. Це свідчить про підвищення, хоча і незначному, фінансової стійкості підприємства та зменшення залежності від зовнішніх кредиторів. Таблиця 23 Частка власного і позикового капіталу у формуванні оборотних активів у ВАТ «Хенкель-Пемос» в 2003-2005 рр.. Показник Рівень показника на 01.01.04 р. на 01.01.05 р. на 01.01.06 р. Середнє значення за 2003-2005 рр.. Відхилення (+, -) 2005 р. від 2003 Загальна сума оборотних активів (розділ II), тис. руб. 406
367,5	467,5	413,7	+61,5
Загальна сума короткострокових зобов'язань (розділ V), тис. руб.	517,5	388	332,5	412,7	-185
Сума власного оборотного капіталу, тис. руб.	-111,5	-20,5	1325	397,7	+1436,5
Частка в сумі оборотних активів,% власного капіталу позикового капіталу	-27,5 127,5	-5,5 105,5	28,9 71,1	-1,4 101,4	+56,4 -56,4

Розраховується також структура розподілу власного капіталу, а саме частка оборотного капіталу і частка основного капіталу в загальній його сумі. Відношення власного оборотного капіталу до загальної його суми отримало назву «коефіцієнт маневреності капіталу», який показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. [46. C. 18]

На аналізованому підприємстві за станом на 2005 рік частка власного капіталу, що знаходиться в обороті, зросла на 10,54 процентних пункту в порівнянні з 2004 роком і на 16,54 у порівнянні з 2003 роком, що слід оцінити позитивно.

Важливим показником, який характеризує фінансовий стан підприємства і його стійкість, є забезпеченість матеріальних оборотних коштів плановими (стійкими) джерелами фінансування, до яких належить не тільки власний оборотний капітал, але і короткострокові кредити банку під товарно-матеріальні цінності, аванси, отримані від покупців. Вона встановлюється порівнянням суми планових джерел фінансування із загальною сумою матеріальних оборотних активів (запасів).

Таблиця 23

Структура власного оборотного капіталу у ВАТ «Хенкель-Пемос» в 2003-2005 рр..

Як видно з наведених даних у ВАТ «Хенкель-Пемос" матеріальні оборотні активи у 2003 році були забезпечені плановими джерелами фінансування на 49,6%, в 2004 році на 62,4%, а в 2005 році на 82,4% (що більше ніж у 2003 році і в 2004 році на 32,8% і 20% відповідно).

Таблиця 23

Забезпеченість матеріальних оборотних коштів плановими джерелами у ВАТ «Хенкель-Пемос» в 2003-2005 рр..

Як показують наведені вище дані, на підприємстві ВАТ «Хенкель-Пемос" фінансовий стан у 2003 і 2004 роках перебувало на межі банкрутства (рівень забезпеченості плановими джерелами 49,6% і 62,4% відповідно), але до 2005 року становище дещо покращилося ( рівень забезпеченості вже 82,4%).

Таблиця 23

Аналіз впливу факторів на зміну наявності власного оборотного капіталу у ВАТ «Хенкель-Пемос» в 2003-2005 рр.., Тис. руб.

Стійкість фінансового стану може бути підвищена шляхом: [56. C. 189]

• прискорення оборотності капіталу в поточних активах, в результаті чого відбудеться відносне його скорочення на карбованець обороту;

• обгрунтованого зменшення запасів і витрат (до нормативу);

• поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Причини зміни величини власного оборотного капіталу (чистих оборотних активів) встановлюється порівнянням суми на початок і кінець року по кожному джерелу формування постійного капіталу (розділ III і IV балансу) і по кожній статті необоротних активів (розділ I балансу). З таблиці видно, що за звітний період (2005р.) сума власного оборотного капіталу збільшилася на 284 тис. руб. в порівнянні з 2003 роком. Це відбулося за рахунок зменшення суми вкладень капіталу в основні фонди.

Основні висновки з оцінки платоспроможності підприємстві ВАТ «Хенкель-Пемос": підприємство знаходиться в 2003-2004 на межі банкрутства, але з проведенням нової фінансової політики ситуація дещо покращилася, так частка власного капіталу і збільшилася на 7,1%, плече фінансового важеля зменшилася на 0,116, частка позикових коштів у формуванні оборотних активів склала 71,1%, власних 28,9%.

2.4 Аналіз платоспроможності та ліквідності ВАТ "Хенкель-Пемос"

Одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання.

Оцінка платоспроможності по балансу здійснюється на основі характеристики ліквідності оборотних активів, які визначаються часом, необхідним для перетворення їх в грошові кошти. Чим менше потрібно часу для інкасації даного активу, тим вище його ліквідність.

Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше, це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині короткострокових боргових зобов'язань.

Ліквідність підприємства - це більш загальне поняття, чим ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізація активів). Але підприємство може залучити позикові засоби з боку, якщо у нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості. Абсолютна стійкість фінансово стану, якщо запаси менше суми планових джерел їх формування.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу і підприємства залежить платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому.

На рис.1 показана блок-схема, що відображає взаємозв'язок між платоспроможністю, ліквідністю підприємства і ліквідністю балансу. Ліквідність балансу є основою платоспроможності та ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність - спосіб підтримки платоспроможності. Але в той же час, якщо підприємство має високий імідж і постійно є платоспроможним, то йому легше підтримати свою ліквідність.

Малюнок 4 .. Взаємозв'язок між показниками ліквідності та платоспроможності підприємства. [43. C. 64]

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності (табл. 12), з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення.

Таблиця 23

Угруповання оборотних активів за ступенем ліквідності ВАТ "Хенкель-Пемос" у 2003-2005 рр.., Тис. руб.

Перша група (А 1) включає в себе абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові фінансові вкладення.

До другої групи (А 2) відносяться швидко реалізовані активи: готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи оборотних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків та ін [26. C. 334]

Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи повільно реалізованих активів (А 3).

Четверта група (А 4) - це важко реалізовані активи, куди входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво.

Відповідно на чотири групи розбиваються і зобов'язання підприємства: [20. C. 201]

П 1 - найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких настали),

П 2 - середньострокові зобов'язання (короткострокові кредити банку),

П 3 - довгострокові кредити банку і позики,

П 4 - власний (акціонерний) капітал, що знаходиться постійно в розпорядженні підприємства.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо: [28. C. 103]

А1> = П1, А2> = П2, А3> = П3, А4 <= П4 (4)

Вивчення співвідношень цих груп активів і пасивів за кілька періодів дозволить установити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності.

Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності (табл. 13). Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття боргів) - відношення всієї суми оборотних активів, включаючи запаси і незавершене виробництво, до загальної суми короткострокових зобов'язань. Він показує ступінь, в якій оборотні активи покривають оборотні пасиви: [2. C. 117]

Кт.л. = (Оборотні активи-витрати майбутніх періодів) / (короткострокові зобов'язання-доходи майбутніх періодів - резерви майбутніх витрат і платежів) (5)

Перевищення оборотних активів над короткостроковими фінансовими зобов'язаннями забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх оборотних активів, крім готівки. Чим більше величина цього запасу, тим більше впевненість кредиторів, що борги будуть погашені. Задовольняє зазвичай коефіцієнт більше 2. На прикладі ВАТ "Хенкель-Пемос" середнє значення 2003-2005 рр.. становить лише 1,03, а в 2005 р. він підвищився на 0,64 в порівнянні з 2003 р. і склав 1,4. Хоча цей показник ще дуже малий, але все-таки намітилася тенденція до підвищення

Таблиця 23

Показники ліквідності ВАТ "Хенкель-Пемос" у 2003-2005 рр..

Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності може відбутися за рахунок збільшення або зменшення суми по кожній статті поточних активів і поточних пасивів (рис.2).

Малюнок 4 .. Структурно-логічна модель фактор - аналізу коефіцієнта поточної ліквідності. [41. C. 70]

У першу чергу необхідно визначити, як змінився коефіцієнт поточної ліквідності за рахунок факторів I порядку:

Кт.л.о. = (ОА о / КФВ о) = (477,5 / 393) = 1,215,

Кт.л.усл. = (ОА ум / КФВ о) = (473,5 / 393) = 1,205,

Кт.л.1 = (ОА 1 / КФВ 1) = (473,5 / 316,5) = 1,496.

Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності спільне:

1,496-1,215 = +0,281

в тому числі за рахунок зміни:

суми оборотних активів 1,205-1,215 =- 0,01,

суми поточних зобов'язань 1,496-1,205 = +0,291.

Потім способом пропорційного розподілу ці прирости можна розкласти за факторами другого порядку. Для цього частку кожної статті оборотних активів у загальному зміні їх суми потрібно помножити на приріст коефіцієнта поточної ліквідності за рахунок цього фактора. Аналогічно розраховується вплив факторів другого порядку на зміну величини коефіцієнта ліквідності і за поточними пасивами.

Якщо проводити розрахунок загального коефіцієнта ліквідності за такою схемою, то майже кожне підприємство, що накопичили великі матеріальні за паси, частина яких важко реалізувати, виявляється платоспроможним. [44. C. 52] Тому банки та інші інвестори віддають перевагу коефіцієнту швидкої (проміжної) ліквідності.

Таблиця 23

Розрахунок впливу факторів другого порядку на зміну величини коефіцієнта поточної ліквідності ВАТ «Хенкель-Пемос» за 2003-2005рр.

Коефіцієнт швидкої ліквідності - відношення грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості, платежі за якими очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, до суми короткострокових фінансових зобов'язань. Задовольняє звичайне співвідношення 0,7-1,0. Однак воно може виявитися недостатнім, якщо більшу частку ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість, частина якої важко своєчасно стягнути. У таких випадках потрібно співвідношення більше. Якщо в складі оборотних активів значну частку займають грошові кошти та їх еквіваленти (цінні папери), то це співвідношення може бути меншим. У даному випадку в 2003 році - 0,61, у 2004 - 0,78, а в 2005 - 0,9.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) доповнює попередні показники. Він визначається відношенням коштів і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів підприємства. Чим вище його величина, тим більше гарантія погашення боргів, тому що для цієї групи активів практично немає небезпеки втрати вартості у разі ліквідації підприємства, не існує ніякого тимчасового лага для перетворення на платіжні засоби. На аналізованому підприємстві даний показник досить малий, а за аналізований період (з 2003 по 2005 рр..) Він зменшився на 0,04 (з 0,05 до 0,01).

Слід зазначити, що сам по собі рівень коефіцієнта абсолютної ліквідності ще не є ознакою поганої чи хорошої платоспроможності. При оцінці його рівня необхідно враховувати швидкість обороту коштів в оборотних активах і швидкість обороту короткострокових зобов'язань.

Розглядаючи показники ліквідності, слід мати на увазі, що величина їх умовна, тому що ліквідність активів і терміновість зобов'язань по бухгалтерському балансу можна визначити досить приблизно. [42. C. 62] Так, ліквідність запасів залежить від їх якості. Ліквідність дебіторської заборгованості також залежить від швидкості її оборотності, частки прострочених платежів і нереальних для стягнення. Крім того, потрібно враховувати і те, що коефіцієнти ліквідності дають статичне уявлення про наявність коштів для покриття зобов'язань на певну дату. При нормальній ситуації оборотні активи обертаність: використані запаси знову поповнюються, погашена дебіторська заборгованість замінюється новоствореної. Наявний резерв грошових коштів не має причинного зв'язку з майбутніми грошовими потоками, які залежать від обсягу реалізації продукції, її собівартості, прибутку і зміни умов діяльності.

Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства ВАТ «Хенкель-Пемос» виявив коефіцієнта поточної ліквідності зріс на 0,281, в основному за рахунок зміни суми поточних зобов'язань (+0,291), коефіцієнт швидкої ліквідності в межах норми в 2005 р. склав 0,9 (при нормі 0 ,7-1, 0), коефіцієнт абсолютної ліквідності даний показник досить малий, а за 2003 - 2005 рр.. зменшився на 0,04. Загалом можна зробити висновок, що поки про незадовільний стан ліквідності підприємства, хоча більшість показників мають позитивну тенденцію. Необхідно вжити ряд заходів в області управління оборотними активами підприємства.

2.5 Діагностика ризику банкрутства ВАТ "Хенкель-Пемос" по ряду факторних моделей

Банкрутство (фінансовий крах, руйнування) - це підтверджена документально нездатність суб'єкта господарювання платити за своїми борговими зобов'язаннями і фінансувати поточну основну діяльність через відсутність коштів. [45. C. 22]

Основною ознакою банкрутства є нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців з дня настання термінів платежів. Після закінчення цього терміну кредитори одержують право на звернення до арбітражного суду про визнання підприємства - боржника банкрутом. Для визнання стійко неплатоспроможного підприємства потенційним банкрутом необхідна наявність однієї з таких умов:

• коефіцієнт забезпеченості фінансових зобов'язань активами (К1) на кінець звітного періоду має значення вище нормативного (для всіх підприємств не більше 0,85);

• коефіцієнт забезпеченості прострочених фінансових зобов'язань активами підприємства (К2) на кінець звітного періоду має значення вище нормативного (для всіх підприємств не більше 0,5);

Перший показник характеризує здатність підприємства розрахуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями після реалізації всіх активів.

Обчислюється він у такий спосіб:

К1 = (IV розділ + V розділ - рядок 540-рядок 550-рядок 560) загальна валюта балансу. (6)

Так, для аналізованого підприємства цей показник склав у 2003р.-0, 24, у 2004р .- 0,17, а в 2005р. - 0,2.

Другий коефіцієнт характеризує здатність підприємства розрахуватися за простроченими фінансовими зобов'язаннями після реалізації всіх активів. Визначають його величину відношенням суми прострочених короткострокових та довгострокових боргів підприємства до спільної валюти балансу:

К2 = (КФВ пр + ДФО пр) / загальна валюта балансу, (7)

де КФВ пр-прострочена сума короткострокових фінансових зобов'язань, ДФО пр - прострочена сума довгострокових фінансових зобов'язань.

На аналізованому підприємстві цей показник склав у 2003 році-0,19, в 2004 році - 0,38, а в 2005-0,29, а так як це не перевищує нормативних значень, то це свідчить про те, що підприємство поки ще може розраховуватися за своїми зобов'язаннями, хоча б розпродавши все своє майно. Тому поки загроза ліквідації підприємства через процедуру банкрутства не має місця.

У зарубіжних країнах для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств широко використовуються факторні моделі економістів Альтмана, Ліса, Таффлера та інших, розроблені за допомогою багатовимірного факторного аналізу. [39. C. 16]

Найбільш широку популярність отримала модель Альтмана:

Z = 0,717 x один +0,847 x 2 +3,107 x три +0,42 x 4 +0,995 x 5, (8)

де x 1 = власний оборотний капітал / сума активів,

x 2 = нерозподілений прибуток / сума активів,

x 3 = прибуток до сплати відсотків / сума активів,

x 4 = балансова вартість власного капіталу / позиковий капітал,

x 5 = виручка / сума активів.

Константа порівняння - 1,23

Якщо значення Z <1,23, то це ознака високої ймовірності банкрутства, тоді як значення Z> 1,23 і більше свідчить про малу його ймовірності.

У 1972р. Лис розробив наступну формулу для Великобританії:

Z = 0,063 x один +0,092 x 2 +0,057 x три +0,001 x 4, (9)

де x 1 = оборотний капітал / сума активів,

x 2 = прибуток від реалізації / сума активів,

x 3 = нерозподілений прибуток / сума активів,

x 4 = власний капітал / позиковий капітал.

Тут граничне значення дорівнює 0,037.

У 1997р. Таффлер запропонував наступну формулу: [49. C. 69]

Z = 0,53 x 1 +0,13 x 2 +0,18 x 3 +0,16 x 4, (10)

де x 1 = прибуток від реалізації / короткострокові зобов'язання,

x 2 = оборотні активи / сума зобов'язань,

x 3 = короткострокові зобов'язання / сума активів,

x 4 = виручка / сума активів.

Якщо величина Z-рахунку більше 0,3 це говорить про те, що у підприємства непогані довгострокові перспективи, якщо менше 0,2, то банкрутство більш ніж ймовірно. Значення даних показників розглянуті в табл.15.

Таблиця 23.

Оцінка ризику банкрутства ВАТ "Хенкель-Пемос" у 2003-2005 рр..

Отже, можна зробити висновок, що за даними показниками у ВАТ «Хенкель-Пемос» вірогідність банкрутства досить мала. Причому однозначно по всіх моделях фінансове благополуччя підприємства покращився.

Таким чином, проведений аналіз фінансового стану і на обличчя ВАТ «Хенкель-Пемос» дозволяє говорити про стабільне, але ще недостатньо стійкому фінансовому стані підприємства, і позитивну динаміку у розвитку підприємства. Проведений аналіз основних тенденцій у сфері управління власним капіталом компанії виявив зниження темпів зростання за останній рік. Темп приросту власного капіталу нижче торішнього в основному через зниження рентабельності продажів і зміни структури капіталу, а також зниження частки реінвестованого прибутку. Все це свідчить про зниження фінансової незалежності підприємства. Проведений аналіз виявив, незадоволене стан ліквідності підприємства, хоча більшість показників мають позитивну тенденцію. Необхідно вжити ряд заходів в області управління оборотними активами підприємства. Аналіз ймовірності банкрутства ВАТ «Хенкель-Пемос» досить мала. Причому однозначно по всіх моделях фінансове благополуччя підприємства покращився. У наступному розділі запропоновано проект з удосконалення системи управління фінансами підприємства ВАТ «Хенкель-Пемос».

3. Удосконалення системи управління фінансами на підприємстві ВАТ «Хенкель-Пемос»

3.1 Система управління господарськими ризиками підприємства ВАТ «Хенкель-Пемос»

За результатами аналізу, проведеного у другій частині дипломної роботи, можна сказати, що фінансовий стан підприємства незадовільний. Високий рівень залежності підприємства від позикових джерел, знижується частка реінвестованого прибутку в модернізацію виробництва, показники платоспроможності та ліквідності хоча і мають позитивну динам, знаходяться на межі нормативних значень. Однак, незважаючи на ці негативні тенденції, проведена діагностика банкрутства говорить про досить низьку вірогідність банкрутства, при чому дані свідчать про поліпшення цих оціночних показників. У зв'язку з цим для підприємства велике значення має оцінка існуючих ризиків, тому що при цьому фінансовий стан підприємства будь-яке невиправдане управлінське рішення у сфері фінансової політики може стати згубним для підприємства.

Ризик характеризується як небезпека виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, доходу або майна, грошових коштів у зв'язку з випадковим зміною умов економічної діяльності, несприятливими обставинами. Його величина вимірюється частотою, ймовірністю виникнення того чи іншого рівня втрат.

Господарські та фінансові ризики являють собою обов'язкові атрибути функціонування суб'єктів ринкової економіки. Саме по собі наявність ризику, що супроводжує діяльністю того чи іншого підприємства, не є ні гідністю, ні недоліком. Навпаки, відсутність ризику, тобто небезпеки настання непередбачуваних і небажаних для суб'єкта наслідків його дій, як правило, в кінцевому рахунку шкодить економіці, підриває її динамічність та ефективність.

В даний час прийнято ділити всі ризики на дві великі групи. Ризики діляться на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх ризиків належать: природно-природні (ризик стихійних лих та екологічні ризики); загальноекономічні (ризик зміни економічної ситуації, ризик несприятливої ​​кон'юнктури ринку, ризик посилення конкуренції і галузевий ризик); політичні (ризик націоналізації та експропріації, ризик трансферту, ризик розриву контракту , ризик військових дій і цивільних безладів); фінансові ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей (інфляційні і дефляційні ризики, валютні ризики, ризики ліквідності, ризик зміни загальноринковою ставки відсотка).

До внутрішніх ризиків відносяться: виробничі (ризики зниження продуктивності праці, втрат робочого часу, перевитрати або відсутності необхідних матеріалів); ​​технічні (ризики при впровадженні нових технологій або інноваційні ризики, ризики втрат при негативних результатах НДДКР, ризики втрат у результаті збоїв і поломки устаткування) ; комерційні (ризики, пов'язані з реалізацією товару на ринку, транспортні ризики, ризик, пов'язаний з прийманням товару покупцем, ризик, пов'язаний з платоспроможністю покупця); інвестиційні (ризик упущеної вигоди, процентний ризик, кредитний ризик, ризик банкрутства). [32. C. 110]

Далі в проекті будуть розглянуті основні види ризиків, з якими стикається ВАТ «Хенкель-Пемос" в процесі своєї діяльності. Виробиться аналіз та шляхи зниження деяких видів ризиків.

Господарські ризики ВАТ «Хенкель-Пемос» дуже високі. Це пов'язано, перш за все з тим, що підвищена ймовірність аварійних ситуацій на діючому обладнанні викликана високим ступенем зносу останнього. Останні 1-2 роки практично не здійснювалися в повному обсязі навіть поточні ремонти. Основна фасувальна лінія вимагає ретельного моніторингу і подальшого відновного ремонту. Технічний стан підйомних механізмів, вантажно-розвантажувальних засобів також незадовільно. Потрібно як відновлювальний ремонт, так і поступова заміна на нові. Мають місце і комерційні ризики - це ризики, пов'язані з реалізацією товару і ризик, пов'язаний з доставкою сировини.

Джерела виникнення ризиків: недостатнє вивчення ринку збуту, недооцінка конкурентів, падіння попиту на послуги. Завдяки ситуації, що склалася конкурентоспроможний потенціал нашої фірми по відношенню до конкурентів, становить, як оцінюють експерти, щонайменше 2.5 / 1. Виходячи з оцінок експертів була проведена оцінка ризику. Оцінка ймовірності ризику і пріоритет представлені в таблиці 16.

Таблиця 23.

Оцінка ймовірності ризику і пріоритет

Визначимо відношення ваги першого пріоритету до другого рівне 3. Тоді ваги виділених груп (з пріоритетом 1 і 2) рівні: [46. C. 19]

1. Вага групи з пріоритетом 2,

W2 = 2 / K * (f +1) = 2 / (2 * (3 +1) = 0.25,

де К - номер пріоритету = 2.

f - відношення ваги першого пріоритету до другого

2. Вага групи з пріоритетом 1,

W 1 = (W 2 * (K -1) * f +1-1) / K -1 = 0.75

Таким чином, ваги простих ризиків у першій пріоритетною групі, при загальній кількості ризиків віднесених до цієї категорії 3) рівні 0.75 / 3 = 0.25. У другій групі: 0.25 / 6 = 0.042.

Підрахунок балів, отриманих для кожного ризику представлений в таблиці 17.

Таблиця 23.

Бали за видами ризиків

Приймаючи показник РАЗОМ за 100 балів, знаходимо значення ризиків у балах, а також ранжируємо ризики по балах таблиця 18:

Таблиця 23.

Значення ризиків в балах і ранжування

За результатами очевидно, що найбільшу небезпеку представляють ризики:

1) Підвищення цін на продукти;

2) Недостатній попит;

3) Нестабільне якість продукти.

Головна міра по боротьбі з 1 ризиком - розширення спектру фірм-постачальників. За оцінками експертів середні ймовірності ризику 1 при збільшенні числа постачальників в 2 рази складе 0.1. Однак при цьому відбудеться збільшення середньої ймовірності реалізації ризику 3 до 0.15. Для боротьби з ризиком 2 необхідно провести широку рекламну кампанію і тим самим зменшити ймовірність його реалізації, за оцінками, до 0.15. Міра для боротьби з ризиком 3 - більш ретельний вибір постачальників. При його реалізації потрібно обмежити їх коло надійними фірмами, хоча це і підвищить ймовірність ризику 1.

3.2 Сумарний фінансовий ризик ВАТ «Хенкель-Пемос» на підставі розрахунку операційного та фінансового левериджу

Визначення сукупного впливу на діяльність компанії структури витрат і структури капіталу та управління цими параметрами є однією з основних завдань фінансового менеджменту. Спільний ефект операційного та фінансового левериджу визначається множенням сили операційного левериджу на силу фінансового левериджу. Він показує на скільки відсотків зміниться вільна прибуток підприємства, якщо виручка від реалізації зменшиться на один відсоток.

Розрахунок спільного ефекту операційного і фінансового левериджу дозволяє оцінити сукупний ризик, пов'язаний з підприємством. Як можна бачити, поєднання високої сили операційного левериджу (низький запас фінансової міцності, висока частка постійних витрат) з високою силою фінансового левериджу (висока частка позикових коштів, значний обсяг процентних платежів) веде до сильного збільшення сукупного ризику, пов'язаного з підприємством. Такої ситуації необхідно уникати всіма доступними засобами, перш за все, розумною політикою запозичення коштів і виваженим управлінням структурою витрат.

Операційний леверидж - показник оцінки ризику, пов'язаного з зниженням виручки від реалізації. Він показує на скільки відсотків знизиться прибуток при зниженні виручки від реалізації на один відсоток. Чим вище операційний леверидж, тим більше ризик втратити прибуток. Операційний леверидж розраховується по-різному в залежності від чинника, що впливає на зниження виручки від реалізації.

За формулою 11 визначається операційний леверидж (Л _01), якщо виручка від реалізації зменшиться за рахунок зниження цін на продукцію.

(11)

Де ВР - виручка від реалізації,

ПР - прибуток від реалізації

За формулою 12 розраховується операційний леверидж (Л ₀₂₎ у випадках, коли зниження виручки від реалізації обумовлено зниження натурального обсягу продажів.

(12)

Де ПЗ - змінні витрати.

За формулою 13 можна розрахувати операційний леверидж (Л _03), якщо на зниження виручки від реалізації впливають обидва фактори і зниження цін і зниження натурального обсягу продажів.

(13)

Де І _ц - індекс зниження цін.

І _н - індекс зниження натурального обсягу продажів,

ІІ _вр - індекс зниження виручки від реалізації.

У таблиці 19 наведено розрахунок у відповідності з наведеними вище формулами операційного левериджа в 2005 році.

Таблиця 23.

Розрахунок операційного левериджу

Показник операційного левериджу за 2004 р.

Показник операційного левериджу за 2005 р.

Таким чином, зниження виручки від реалізації на 1 відсоток знизить прибуток від реалізації на 43,41% в 2005 році і на 62,7% у 2004 р. Відстеживши зміна в динаміці можна сказати, що на підприємстві стала проводиться більш грамотна політика. реалізації продукції, значення операційного ризику знизилося на 19,29%. Проте все ще його значення далеко від оптимального.

де ЕФВ - ефект фінансового важеля;

Н - ставка оподаткування прибутку;

ЕР - економічна рентабельність;

СРСП - середня розрахункова ставка процентів, ця величина дорівнює відношенню фактичних фінансових витрат за всіма кредитами за аналізований період до загальної суми позикових засобів використовуваних за період

ЗС - позикові кошти;

СС - власні кошти.

Розрахуємо фінансовий леверидж. На відміну від операційного, фінансовий леверидж має на меті виміряти не рівень ризику, що виникає в процесі реалізації підприємством своєї продукції (робіт, послуг), а рівень ризику, пов'язаного з недостатністю прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Він вимірює рівень ризику, пов'язаного з недостатністю прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Показує наскільки відсотків зменшиться вільна прибуток при зниженні чистого прибутку на один відсоток. Чим вище фінансовий леверидж, тим більше ризик не розплатитися по обов'язкових платежах, що здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства.

Існують різні способи розрахунку фінансового левериджу. За методикою Стоянової Є.С.

Скористаємося методикою розрахунку, що враховує вплив такого фактору, як співвідношення позикових і власних коштів.

Одна зі складових цієї формули - це диференціал - різниця між економічною рентабельністю активів і середньою розрахунковою ставкою відсотка по позикових засобах.

Через оподаткування величина диференціала зменшується на частку оподаткування прибутку (1-Н).

Друга складова - плече фінансового важеля - характеризує силу впливу фінансового важеля. Це співвідношення між позиковими (ЗС) м власними засобами (СС).

Виділення цих складових дозволяє цілеспрямовано керувати зміною ефекту фінансового важеля при формуванні структури капіталу.

Так, якщо диференціал має позитивне значення, то будь-яке збільшення плеча фінансового важеля, тобто підвищення частки позикових коштів у структурі капіталу, буде приводити до зростання його ефекту. Відповідно, чим вище позитивне значення диференціала фінансового важеля, тим вище за інших рівних умов буде його ефект.

Однак зростання ефекту фінансового важеля має певні межі і необхідно усвідомлення глибокої суперечності і нерозривному зв'язку між диференціалом і плечем фінансового важеля. У процесі підвищення частки позикового капіталу знижується рівень фінансової стійкості підприємства, що призводить до збільшення ризику його банкрутства. Це змушує кредиторів збільшувати рівень кредитної ставки з урахуванням включення до неї зростаючою премії за додатковий фінансовий ризик. Це збільшує середню розрахункову ставку відсотка, що (при даному рівні економічної рентабельності активів) веде до скорочення диференціала.

При високому значенні плеча фінансового важеля його диференціал може бути зведений до нуля, при якому використання позикового капіталу не дає приросту рентабельності власного капіталу. При негативному значенні диференціала рентабельність власного капіталу знизиться, оскільки частина прибутку, що генерується власним капіталом, буде йти на обслуговування використовуваного позикового капіталу за високими ставками відсотка за кредит. Таким чином, залучення додаткового позикового капіталу доцільно тільки за умови, що рівень економічної рентабельності підприємства перевищує вартість позикових коштів.

Розрахуємо фінансовий леверидж за останні два роки, щоб відстежити динаміку зміни цього показника.

Таблиця 23.

Розрахунок фінансового левериджу

Аналітичний спосіб оцінки фінансового левериджу передбачає:

• вжити розумних, розраховані ризики в межах диференціала (ЕР-СРСП);

• диференціал не повинен бути негативним;

• вважається оптимальним ЕФР = [1 / 3 ¸ 1 / 2] · ЕР. У цьому випадку ЕФР здатний компенсувати податкові вилучення та забезпечити прийнятний рівень віддачі власних коштів.

Як ми бачимо показник фінансового важеля не потрапляє в проміжок оптимальних значень, він значно нижчий. Що свідчить про вкрай не ефективне використання власного і позикового капіталу. Поточну фінансову стратегію можна вважати досить ризикованою.

На підставі обчислених операційного та фінансового левериджу розрахуємо сумарний фінансовий ризик підприємства ВАТ «Хенкель-Пемос».

Р _з = Л _о * Л _ф, (15)

де Р _с - сумарний ризик підприємства,

Таким чином, сумарний ризик підприємства

У 2004 р. Р _з = 62,7 * 0,79 = 49,62%

У 2005 р. Р _з = 43,41 * 1,84 = 79,85%

Таким чином, фінансова політика підприємства високоризикова. Так не дивлячись на зниження в 2005 році рівня операційного левериджу, значення ефекту фінансово важеля в 2005 році зросло і загальний фінансовий ризик значно виріс. І основне завдання керівництва компанії вдосконалення управління фінансовими ресурсами компанії.

3.3 Метод ідентифікації потенційних зон фінансового ризику підприємства ВАТ «Хенкель-Пемос»

Використовуємо метод ідентифікації потенційних зон ризику заснований на визначенні трьохкомпонентного індексу фінансово ризику, за значенням якого визначається тип фінансової ситуації і область фінансового ризику підприємства.

Для побудови індексу фінансового ризику потрібно заздалегідь розрахувати три показники:

1. ± Е ^с - надлишок (недолік) власних коштів для формування запасів. Формула для розрахунку:

± Е ^з = СС-ВА - З (16)

Де СС - власні кошти,

ВА - Необоротні активи,

З-запаси.

2. ± Е ^т - надлишок (недолік) власних довгострокових та середньострокових коштів, а також позикових коштів для формування запасів.

± Е ^т = ± Е ^з + ЗС ^дт (17)

ЗС ^дт - довгострокові, середньострокові позикові кошти

3. ± Е ^і - надлишок (недолік) загальних нормальних джерел для формування запасів.

± Е ^і = ± Е ^т + ЗС ^до (18)

ЗС ^до - короткострокові позикові кошти.

Нижче в таблиці представлені типові варіанти значень трьохкомпонентного індексу фінансового ризику і відповідні йому тип фінансової ситуації і області фінансового ризику.

Розрахуємо ці основні компоненти для підприємства ВАТ «Хенкель-Пемос» у 2004 і 2005 р..

У 2004 р.

± Е ^з = 1510-1512 - 68 = -70 тис. руб.

± Е ^т = -70 + 0 = -70 тис. руб.

± Е ^і = -70 + 388 = 318 тис. руб.

У 2005 р.

± Е ^з = 1473-1336,5 - 157 = - 20 тис. руб.

± Е ^т = -20 + 0 = - 20 тис. руб.

± Е ^і = -20 + 332,5 = 312,5 тис. руб.

Таблиця 23.

Визначення типу фінансової ситуації і області фінансового ризику підприємства.

Таким чином, за результатами оцінки типу фінансової ситуації і області фінансового ризику підприємства виявлено, що він належить до 4 групі Трикомпонентний індекс фінансового ризику ІФР (0,0,1), що характеризує фінансовий стан підприємства як критичний, фінансова політика підприємстві в області критичного ризику .

3.4 Основні напрямки удосконалення управління фінансами підприємства

Основним завданням будь-якого аналітика є не тільки проведення аналізу та подання його результатів, але і формулювання на їх основі рекомендацій та шляхів щодо поліпшення показників або якісних характеристик аналізованого об'єкта [12. C .14]. Тому, на основі проведеного вище фінансового аналізу підприємства, було б важливим представити його керівництву пропозиції щодо поліпшення його фінансового стану.

Дані аналізу показують, що певні заходи повинні бути прийняті для підвищення фінансової стійкості і ліквідності, тому що показники рентабельності і ділової активності досить низькі. Для цього необхідно домогтися збільшення питомої ваги основних джерел формування запасів і витрат у складі загальної величини джерел засобів. [3. C. 95] Цього можна досягти трьома шляхами:

1) збільшенням розміру власних джерел коштів - здійснюється за рахунок збільшення розміру статутного фонду, а також за рахунок прибутку (другий варіант, враховуючи величину прибутку за аналізований період, особливих результатів дати не може);

2) збільшенням розміру позикових джерел коштів - досягається шляхом залучення довгострокових та короткострокових банківських кредитів (з огляду на сучасну економічну ситуацію, підприємство в самому кращому випадку може сподіватися на отримання короткострокових позик);

3) переглядом середньозважених величин запасів продукції на складах на день, тиждень, місяць. Можливо, розмір запасів необгрунтовано завищений, що, звичайно, впливає на кредиторську заборгованість, величину якої слід було б знизити.

Самим бажаним є здійснення другого варіанта, оскільки отримання позикових коштів дозволить практично до нуля знизити рівень кредиторської заборгованості і тим самим підвищити ліквідність підприємства. Однак, це є важким, тому що основні фонди підприємства, враховуючи їх невелику величину, не можуть використовуватися в якості застави по кредиту. Можливо, керівництву слід шукати поручителів, якими, до речі, можуть бути засновники.

Третій варіант - регулювання розміру запасів - може бути здійснено тільки у випадку зниження середнього терміну обороту дебіторської заборгованості. Для цього необхідно розробити і впровадити політику управління дебіторською заборгованістю, основним змістом якої є:

- Визначення прибутковості капіталу підприємства (частина капіталу вимушено мобілізують в результаті надання товарного кредиту);

- Розробка на основі попереднього показника гнучкої системи знижок залежно від терміну оплати відвантаженої продукції.

3.4.1 Вдосконалення кредитної політики ВАТ «Хенкель-Пемос»

Дебіторська заборгованість - це кредитування покупців (замовників) продукції від моменту відвантаження готової продукції до перерахування на розрахунковий рахунок підприємства в банку платежу за неї.

Обсяг дебіторської заборгованості свідчить про тимчасове відволікання коштів з обороту підприємства, що викликає додаткову потребу підприємства в грошових ресурсах. Реструктуризація дебіторської заборгованості підприємства являє собою якнайшвидший переклад простроченої дебіторської заборгованості в бистроліквідние активи для підвищення платоспроможності підприємства. Важливим напрямком зменшення обсягу дебіторської заборгованості є збільшення розміру передоплати за відвантажену продукцію.

На підприємстві дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати - немає, але існує дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців. Сума дебіторської заборгованості складає в 2004 р 39 тис. руб., У 2005 р. - 64 тисяч рублів.

Великими постійними покупцями продукції ВАТ «Хенкель-Пемос» є «Метро» (38%), «Сім'я» (31%) та інші.

За укладеними договорами на поставку продукції оплата здійснюється протягом 10-и банківських днів з моменту відвантаження товару зі складу підприємства ВАТ «Хенкель-Пемос», але покупці не виконують умови договору і затримують платежі.

По підприємствах дебіторська заборгованість становить:

Таблиця 23.

Структура дебіторської заборгованості

Найменування	Сума заборгованості, тис. руб.		відхилення%	середні строки повернення
	2004	2005
Метро	74	79,00	106,76	48 діб
Ашан	23	31	134,78	29 діб
Мережа «Сім'я», «Віват»	36	41	113,89	19 діб
Інші	6,00	13,00	216,67	21 добу
РАЗОМ	139,00	164,00	117,99

У зв'язку з тим, що ці організації є постійними клієнтами, але дебіторська заборгованість у порівнянні з початком року зросла на 66, 6%, то пропоную в договорі на поставку продукції замість «оплата здійснюється протягом 10 - і банківських днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника »переробити на" передоплата здійснюється в розмірі 30% протягом 2 - х банківських днів з моменту виставлення рахунку Постачальником, інші 70% протягом 5 - ти банківських днів з моменту отримання товару зі складу постачальника ».

У випадку, якщо покупець робить передоплату у розмірі 50% або 100%, йому додатково робиться знижка в 5%.

Розглянемо запропоновану систему на даних дебіторської заборгованості 2005 року.

При введенні передоплати у 30% обсяг реалізованої продукції збільшиться на:

164 х 30% = 49,2 тис. рублів

При застосуванні системи знижок, підприємство додатково зможе отримати наступну прибуток:

Передоплата - 50%, отже розмір дебіторської заборгованості зменшиться до 82 тис. рублів.

За передоплату товару знижка складе 5%. Таким чином додатковий прибуток складе 82 тис. руб - 5% = 77,95 тис. рублів.

3.4.2 Впровадження системи оперативного управління фінансами

Комплексною системою управління фінансами можна вважати такий механізм, який забезпечує функціонування і взаємодія всіх рівнів управління: стратегічного, тактичного і оперативного. [48. C. 25] На стратегічному рівні ухвалюються рішення, що стосуються великих довгострокових вкладень коштів і методів їх фінансування, а також істотних змін у структурі підприємства та методів ведення бізнесу. Інструментом управління на даному рівні є Річний бюджет. На тактичному рівні приймаються рішення, пов'язані із забезпеченням поточної ліквідності. Тактичні рішення реалізуються протягом одного місяця і не мають довгострокових наслідків. У рамках системи тактичного управління фінансами задаються планові показники по виникненню і погашення зобов'язань і формуються детальні плани витрачання коштів на календарний місяць.

Оперативне управління фінансами ВАТ «Хенкель-Пемос» спрямоване на практичне виконання тих рішень, які були прийняті на тактичному рівні. Першочерговою метою оперативного управління фінансами ВАТ «Хенкель-Пемос» є підтримка необхідного для здійснення розрахунків рівня абсолютної ліквідності. Стабільна і ритмічна робота основного і допоміжного виробництв, інших служб ВАТ «Хенкель-Пемос» багато в чому залежить від можливостей своєчасно оплачувати всі види споживаних ними ресурсів. Повинен бути зведений до мінімуму ризик виникнення ситуації, в якій фінансові менеджери виявляться неготовими до раптово виникають «провалів», коли зобов'язання підприємства не можуть бути своєчасно погашені через нестачу платіжних засобів. Тому побудова системи оперативного управління фінансами ВАТ «Хенкель-Пемос», як показує практика, є завданням першорядної важливості. До найбільш важливим завданням практичного характеру можна віднести наступні:

1. забезпечити взаємозв'язок виробничих і фінансових планів ВАТ «Хенкель-Пемос»;

2. підтримувати найбільш ліквідну частину оборотних коштів на рівні, достатньому для проведення щоденних розрахунків;

3. звести до мінімуму ризик затримки найважливіших платежів при зміні умов фінансування;

4. створити механізми контролю за діями менеджерів, уповноважених приймати рішення щодо витрачання коштів;

5. своєчасно забезпечувати інформацією про стан розрахунків підприємства;

6. не допускати утворення надлишкових залишків грошових коштів на рахунках і в касі підприємства.

Механізм функціонування системи Система оперативного управління фінансами ВАТ «Хенкель-Пемос» виконує п'ять взаємопов'язаних функцій:

1. планування надходжень, витрат і залишків платіжних коштів у короткостроковій перспективі (до одного місяця);

2. виконання намічених планів оплати витрат;

3. облік виникають і які погашаються зобов'язань, руху і залишків платіжних засобів;

4. контроль виконання планів по виникненню і погашення зобов'язань і витрачанням платіжних засобів;

5. план-факт аналіз даних про рух зобов'язань і платіжних засобів та виявлення причин відхилень.

Схема функціональної структури системи ОУФ, яка також дає уявлення про механізм роботи даної системи на ВАТ «Хенкель-Пемос", наведена на рисунку 3. Для того щоб ефективно виконувати свої функції і відповідати базовим вимогам система оперативного управління фінансами ВАТ «Хенкель-Пемос» повинна включати в себе наступні основні підсистеми й елементи:

1. Оперативне планування надходжень і платежів. Інструментами служать заявки відповідальних, платіжний календар і денний план платежів.

2. Система відповідальних розпорядників, щодо яких встановлюються ліміти витрачання платіжних засобів.

3. Система пріоритетів платежів, використовувана для балансування платіжного календаря і ранжирування платежів в денному плані.

1. Механізм узгодження платежів і коригування платіжного календаря.

2. Процедури контролю стану лімітів відповідальних розпорядників.

3. Система оперативного обліку виникнення і погашення зобов'язань.

4. Сукупність регламентних документів з оперативного управління фінансами.

Слід зазначити, що система оперативного управління фінансами охоплює рішення, що приймаються всередині місячного інтервалу функціонування ВАТ «Хенкель-Пемос». У зв'язку з цим, необхідно врахувати, що при недостатньому рівні розвитку більш високих рівнів фінансового планування, на вході системи ОУФ не буде достатньої інформації.

У даному випадку при побудові системи ОУФ виникає необхідність, з одного боку, створити тимчасові механізми планування, що дозволяють отримати вихідні дані про рух зобов'язань та платіжних коштів у розрізі відповідальних розпорядників на місячному інтервалі. В іншому випадку буде неможливо встановити ліміт платежів відповідального розпорядника. З іншого боку, необхідно передбачити в перспективі вдосконалення системи управління фінансами на тактичному рівні і виключити можливість виникнення протиріч, обумовлених структурою створюваної системи ОУФ.

Під відповідальним розпорядником розуміється керівник або фахівець організації, якій делеговані повноваження вести договірні відносини з третіми особами, а також використовувати платіжні засоби для виконання зобов'язань.

Відповідальні розпорядники направляють заявки на платежі в межах встановленого ліміту. На підставі таких заявок формується платіжний календар. Періодичність подання заявок визначається в залежності від потреб підприємства. Пропонується двоступінчастий підхід до планування платежів. У порядку попереднього планування двічі на місяць повинна проводиться заявочна компанія з великим платежах. Дрібні платежі планувалися на тижневий період. Кордон між великим і дрібним платежем встановлюється фінансовим директором.

На малюнку 4 наведено систему виділення відповідальних на ВАТ «Хенкель-Пемос».

Малюнок 4. Виділення відповідальних розпорядників на ВАТ «Хенкель-Пемос»

Наступним етапом є ковзне планування, в рамках якого проводилася щоденна коригування платіжного календаря на основі даних оперативного обліку та змін, що вносяться відповідальними розпорядниками.

Система пріоритетності платежів дозволяє збалансувати платіжний календар у тому випадку, коли сума заявок відповідальних розпорядників на платіж у визначений день перекриває доступний обсяг ресурсів. З іншого боку, в денному плані платежів (реєстрі) платежі також групуються в порядку зменшення пріоритету, що дозволяє уникнути втрати ліквідності при відхиленнях величини вхідного грошового потоку від прогнозного рівня.

З метою проведення ковзного планування, необхідно щодня отримувати дані про залишки лімітів відповідальних розпорядників, а також залишки платіжних коштів на рахунках і в касі підприємства. Така інформація повинна міститися у спеціальних звітах, які готуються співробітниками фінансових служб, відповідальних за ведення оперативного обліку.

Розрахуємо ефективність впровадження даної системи на ВАТ «Хенкель-Пемос». Система оперативного управління фінансами стає основою комплексного управління всіма напрямами діяльності підприємства.

Для кількісної оцінки ефективності впровадження оперативного управління фінансами розрахуємо трудовитрати співробітників, що працюють над формуванням бюджету підприємства.

Формуванням бюджету у ВАТ «Хенкель-Пемос» займається фінансова служба. Активне формування планового бюджету, бюджету руху грошових коштів та інші заходи щодо складання бюджету тривають в середньому 3 місяці, причому займають 80% робочого часу співробітників фінансової служби. Інші 9 місяців також проводяться роботи з бюджетного управління, але вони займають уже близько 50% робочого часу співробітників фінансової служби.

Всі співробітники фінансової служби (6 осіб) в тій чи іншій мірі відповідальні за формування та контроль за виконанням бюджету, тому для зручності розрахунків приймемо середню заробітну плату, що припадає на всіх співробітників фінансової служби на місяць, що дорівнює 90,0 тис. руб.

Розрахуємо витрати ВАТ «Хенкель-Пемос» по заробітній платі, що припадають на фінансову службу при здійсненні нею функції бюджетного управління.

1. Час, що витрачається ФС на формування планового бюджету

3 (місяці) * 0,8 (коефіцієнт витрат робочого часу співробітника ФС на формування бюджету підприємства) = 2,4 (місяця)

2. Час, що витрачається співробітниками ФС на бюджетне управління протягом інших 9 місяців

9 (місяців) * 0,5 (коефіцієнт витрат робочого часу співробітника ФС на бюджетне управління підприємством протягом 9 місяців) = 4,5 (місяця)

3. Заробітна плата, виплачена співробітникам ФС за роботу з бюджетного управління за рік

Разом, кошти, що виплачуються в рік ВАТ «Хенкель-Пемос» своїм співробітникам за роботу, пов'язану з бюджетним управлінням становлять: 90,0 тис. руб. (Середньомісячна заробітна плата всіх співробітників ФС) * (2,4 + 4,5) (час, витрачений на рік співробітниками ФС на здійснення заходів з бюджетного управління) = 621 тис. руб.

При удосконаленні системи оперативного управління фінансами знизяться витрати часу співробітників ВАТ «Хенкель-Пемос» на роботу з нею, а саме коефіцієнт витрат загального робочого часу співробітників ФС знизиться на 0,1;

Зробимо розрахунок з новими коефіцієнтами для визначення економічного ефекту від удосконалення системи бюджетного управління ВАТ «Хенкель-Пемос».

1. 3 * 0,7 = 2,1 (місяці)

2. 9 * 0,4 = 3,6 (місяці)

3. 90,0 тис. руб. * (2,1 + 3,6) = 513 тис. руб.

8. Економічний ефект = 621 тис. руб. - 513 тис. руб. = 108 тис. руб.

Розрахуємо одноразові витрати на розробку проекту:

1. Кількість співробітників, що займаються розробкою - 2

2. Їх загальна середньомісячна заробітна плата, згідно зі штатним розкладом - 15 000 грн. / міс.

3. Час, який дана група витратила на розробку проекту бюджетного управління - 2 місяці

4. Разом одноразових некапітальних витрат на розробку проекту бюджетного управління ВАТ «Хенкель-Пемос» - 60 000 руб ..

Результати розрахунків зведемо в таблицю 23.

Таблиця 23.

Оцінка економічної ефективності впровадження системи оперативного обліку фінансів

Аналізуючи дані розрахунків, можна зробити висновок про те, що даний проект є досить ефективним.

Розрахуємо загальну економічну ефективність впровадження даного проекту на ВАТ «Хенкель-Пемос».

Таким чином, запропоновані заходи дадуть такий економічний ефект: Додатковий прибуток у разі надання знижки за передоплату продукції складе 77,95 тис. рублів. Економічний ефект від впровадження оперативної системи управління фінансами 108,0 тис. руб.Общій економічний ефект дорівнює: 77,95 + 108,0 = 108,85 тис. руб.

Висновок

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні і позикові кошти. Слід знати і такі поняття ринкової економіки як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля та інші, а також методику їх аналізу.

Тому фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту і аудиту, Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів.

Головною метою дипломного проекту ставилося розробити основні напрями вдосконалення управління фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Хенкель-Пемос». Дана мета була в повній мірі досягнута.

У теоретичній частині роботи були розглянуті теоретико-методологічні основи управління фінансовим станом підприємства

Проведений у другій частині аналіз фінансового стану підприємства виявив слабкі сторони фінансової політики компанії та окреслив основні напрямки її вдосконалення.

У ході аналізу було виявлено:

1. виручка щороку збільшується, так з 2003 року вона збільшилася на 893 тис. руб. в той же час підприємство зазнає збитків (у 2003 р. 1,5 тис. руб., а в 2005 р. - 20 тис. руб.), що говорить про високу собівартість виробленої продукції;

2. відбулися зміни і в структурі власного капіталу: збільшилася питома вага статутного капіталу в 2005 році в порівнянні з 2003 роком на 2,8%, хоча в грошовому вираженні показники однакові (1513 тис. руб.), причиною цьому послужило наявність непокритого збитку в 2005 році (40 тис. руб.);

3. у ВАТ «Хенкель-Пемос" матеріальні оборотні активи у 2003 році були забезпечені плановими джерелами фінансування на 49,6%, у 2004 році - 62,4%, а в 2005 році на 82,4%, що більше ніж у 2003 і в2004 рр.. на 32,8 і 20% відповідно;

4. за звітний період сума власного оборотного капіталу збільшилася на 230,5 тис. руб., це відбулося головним чином за рахунок зменшення суми вкладень капіталу в основні фонди;

5. збільшилися показники ліквідності у 2005 році в порівнянні з 2003 роком.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що за звітний рік виробнича і фінансова ситуація на підприємстві кілька покращилися, але положення до цих пір є вкрай нестійким і нестабільним.

Разом з тим, як показують результати проведеного аналізу, підприємство має в своєму розпорядженні достатні резерви для суттєвого поліпшення свого фінансового стояння, Для цього йому слід більш повно й інтенсивно використовувати виробничий потенціал підприємства, прискорити оборотність капіталу за рахунок інтенсифікації виробництва та скорочення дебіторської заборгованості.

Для більш ефективного розвитку підприємства ВАТ «Хенкель-Пемос» рекомендується постійно контролювати черговість термінів фінансування активів, вибираючи один з декількох існуючих на практиці способів; періодично проводити аналіз структури витрат виробництва, виробляючи порівняння з різного роду базовими даними і вивчати природу відхилень від них; слід правильно вибрати базу для розподілу непрямих витрат на собівартість реалізованої продукції.

Тому одним із завдань керівництва підприємства є перехід до управління фінансами на основі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їх досягнення.

Запропонований у третій частині дипломної роботи проект заходів щодо вдосконалення поточної фінансової політики підприємстві та підвищення якості управління ризиками підприємства дозволив повною мірою реалізувати поставлену мету і виділені завдання. Проведений аналіз господарських ризиків виявив слабкі напрямки реалізації продукції. Проведена оцінка сумарного фінансового ризику за допомогою оцінки операційного та фінансового левериджу показав межі варіювання обсягів реалізації які можуть безболісно впливати на фінансовий результат. У цілому фінансова ситуація на підприємства відноситься до критичної, проведена фінансова політика є досить ризикова. Тому необхідна поступова і планомірна робота в галузі управління системою фінансів підприємства. Так запропонована до реалізації система оперативне управління фінансами ВАТ «Хенкель-Пемос». Першочерговою метою оперативного управління фінансами ВАТ «Хенкель-Пемос» є підтримка необхідного для здійснення розрахунків рівня ліквідності та платоспроможності.

Отриманий у процесі реалізації економічний ефект за нашими розрахунками складе 108 850 рублів.

Список літератури

Навчальна література:

1. Аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник для ВНЗ / За ред. Н.П. Любушина. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.

2. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз. - М.: ДІСД, 2004

3. Балабанов І.Т. Фінансовий менеджмент: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 340 с.

4. Балабанов І.Т. Ризик менеджмент - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 426 с.

5. Балабанов І.Г. Аналіз і планування фінансів господарюючого суб'єкта. - М.: Фінанси і статистика, 2003.

6. Бердникова Г.Б. Прогнозування економічного і соціального розвитку. - Білгород, 2005.

7. Білих Л.П. Основи фінансового ринку. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1999, стор 7 - 100, 110 - 115.

8. Бланк І.А. Основи фінансового менеджмента.-К.:: Ніка-Центр, 2001. - 364 с.

9. Бочаров В.В. Фінансовий аналіз - СПб.: Пітер, 2003.

10. Долан Е. Дж. Та ін «Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика» - СПб.: Пітер, 2003, 308 с.

11. Зайцев Н.Л. Економіка підприємства. - М.: Прогрес, 2004. -502 С.

12. Єфімова О. Фінансовий аналіз. - М.: Бухгалтерський облік, 2003 - 208 з

13. Крейнина М.М. Аналіз фінансового стану та інвестиційної привабливості акціонерних товариств у промисловості, будівництві та торгівлі. - М.: ДІС, 2005.

14. Ковальов В.В. Методи оцінки інвестиційних проектів. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 406 с.

15. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. - М.: Фінанси і статистика, 1997, стор 199 - 257, 297 - 311.

16. Кількісні методи фінансового аналізу. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 336 с.

17. Лялін В.А., Воробйов П.В. Фінансовий менеджмент (управління фінансами фірми). - СПб: Юність, 2000. - 542 с.

18. Ризики в сучасному бізнесі / [П. Г. Грабовий, С. Н. Петрова, С. І. Полтавцев и др.] - М. Аланс, 2003. - 484 с.

19. Родіонова В.М., Федотова М.А. Фінансова стійкість підприємства в умовах інфляції. - М.: Перспектива, 2006.

20. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мн.: ТОВ Нове знання, 2004.

21. Сергєєв І.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2005.

22. Сучасна економіка. Загальнодоступна навчальний курс. - Ростов-на-Дону, Видавництво «Фенікс», 2004.

23. Теорія економічного аналізу / під ред. А.Д. Шеремета. - М.: Прогрес, 2003. - 422 с.

24. Уотшем Т. Дж., Паррамоу К. Кількісні методи в фінансах. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 2004. - 527 с.

25. Фінансовий менеджмент: теорія і практика: Підручник / за ред. Є.С. Стоянової. - М.:: Перспектива, 2001. - 208 с.

26. Фінансовий менеджмент / За ред. Самсонова Н.Ф - М: ЮНИТИ, 2001-495с

27. Фінансове управління фірмою / Под ред. В.І. Терьохіна. - М.: ВАТ "Видавництво" Економіка ", 2004, стор 130 - 154.

28. Фінанси підприємств / Учеб сел. / Е.Й. Бородіна, Ю.С. Голікова, Н.В. Колчина, 3.М. Смирнова, Під ред. Є.І. Бородіної. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2003, - 208 с.

29. І. Хаїт, І. Суворова, С. Агєєв Російський менеджмент: між минулим і майбутнім - М.: Юніті, 2005 - 584 с.

30. Дж.Ван Хорн. Основи управління фінансами - М.:. БЕК, 2001. - 520 с.

31. Черкасов В.В. Діловий ризик у підприємницькій діяльності. - М.: Лібра, 2000. - 184 с.

32. Чернова Г.В. Практика управління ризиками на рівні підприємства, С-Пб, 2000 - 176 с.

33. Чечевіцина Л.М. Економічний аналіз: Навчальний посібник. - Ростов н / Д: вид-во «Фенікс», 2001,. - 448с

34. Шим Дж. К., Сігел Дж. Г. Фінансовий менеджмент. - М.: Інформаційно-видавничий дім "Філін", 1997, стор 205 - 220.

35. Шеремет А.Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. - М.: Инфра-М, 2000. - 330 с.

36. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналізу підприємства. - М.: Инфра, 2004.

37. Економічний аналіз: Ситуації, тести, приклади, вибір оптимальних рішень, фінансове прогнозування: Навчальний посібник / За ред. М.І. Баканова, А.Д. Шеремета. - М.: Фінанси і статистика,

Періодичний видання:

38. Бардаевой П. Фінансові ризики на російському ринку / / ж.: Банківський вісник, 2005, № 2 - 11 - 19 с.

39. Вяткін В., Хемптон Дж., Козак А. Прийняття фінансових рішень в управлінні бізнесом. / / Ж.: Банківська справа, 2005, № 6. - 8-15 с.

40. Гамза В.А. Катеринославський Ю.Ю. Ризиковий спектр комерційних організацій / / р.: Економіка і життя, 2003, № 34 с. 8-10.

41. Глушков І.Є. Бухгалтерських облік на сучасному підприємстві. Ефективне посібник з бухгалтерського обліку. / / Хімічна промисловість 2004, № 2, с. 68 - 71.

42. Гуляєва Т., Ільїна І. Оцінка взаємозв'язку економічних показників з ефективністю виробництва / / Фінанси, 2004, № 1, с. 62

43. Єфімова О.В. Особливості аналізу фінансових результатів в умовах нової інформаційної бази / / Консультант, 2003, С. 63-72

44. Зарук Н., Віннічек Л. Управління фінансовою стійкістю підприємств / / Економіка, управління, 2004, № 12, С. 51-59

45. Матвейчева Є.В., Традиційний підхід до оцінки фінансових результатів діяльності підприємства / / ж.: Аудит і фінансовий аналіз, № 1, 2004 р. -19-23 с.

46. Мінімізація фінансових ризиків у процесі венчурного фінансування інноваційних проектів / / ж.: Фінанси. 2005 - № 10, 16-29 з

47. Організація управління ризиками / О. О. Овчаров / / ж.: Банківська справа, 2004, № 1. - 8-11 с.

48. Прогноз фінансових ризиків / / р.: Економіка і життя, 2004, № 14 с. 26-28

49. Парушіна Н.В. Аналіз фінансових результатів за даними бухгалтерської звітності / / Бухгалтерський облік, 2004, № 5, С. 68-79

50. Парушіна Н.В. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості / / Бухгалтерський облік, 2006, № 4, С. 46-67

51. Страхування фінансових ризиків / / ж.: Банківський вісник, 2005, № 1 - 18-26 с.

52. Толочко Ю., Мірончік Н. Валютний ризик і оптимальна валютна структура / / ж.: Банківський вісник, 2003, № 10 - 28 - 36 с.

53. Управління фінансами підприємства / І. Д. Сердюкова / / ж.: Фінанси. 2003 - № 12, 6-9 с.

54. Управління ризиками як складова частина процесу управління активами і пасивами банку / М. Л. Поморіна / / ж.: Банківська справа - 2004 - № 3, с. 12-17.

55. Врахування факторів невизначеності в попередньому техніко-економічному обгрунтуванні інвестиційних проектів / / ж.: Управління ризиком - 2003 - № 3, с. 43-46.

56. Фінансове управління компанією / Заг. ред. Є.В. Кузнєцової. - М.: Фонд "Правова культура", 2006, стор 97 - 149, 187 - 238.

    Додати в блог або на сайт
    
    
    Цей текст може містити помилки.
    
    Фінанси, гроші і податки | Диплом
    417кб. | скачати
    

    ---

    Схожі роботи:
    Фінансовий стан підприємства на прикладі ВАТ Хенкель Пемос 2
    Фінансовий стан підприємства на прикладі ВАТ Хенкель Пемос
    Фінансовий стан підприємства ВАТ Дунайсудоремонт
    Фінансовий стан підприємства аналіз проблеми та шляхи їх вирішення на прикладі ТОВ Сарапульського молочного
    Фінансовий стан підприємства та розробка стратегії щодо його поліпшення на прикладі ТОВ Росагросервіс
    Фінансовий стан ВАТ ШУ Обухівська
    Фінансовий стан підприємства 2
    Фінансовий стан підприємства
    Фінансовий стан підприємства
    
    © Усі права захищені
    написати до нас
    Меню:

    Реферати
    Курсові роботи
    Дипломні роботи
    Доповіді
    Твори
    Книги
    Дисертації
    Шпаргалки
    Навчальні посібники
    Статті
    Контрольні роботи
    Самостійні роботи
    Практичні роботи
    Творчі роботи
    Наукові роботи
    Лабораторні роботи
    Тести
    Лекції
    Презентації
    Методички
    Виклади
    Розробки уроку
    Завдання
    Монографії
    Звіти про практику
    Біографії
    Бізнес-плани
    Конспекти
    Магістерські роботи
    Топіки
    Тези
    Кодекси
    Закони
    

    ще

    Астрономія
    Банк
    Біологія
    Бухгалтерія
    Військова справа
    Географія
    Геологія, гідрологія та геодезія
    Держава і право
    Журналістика, видавнича справа та ЗМІ
    Іноземні мови і мовознавство
    Історія та історичні особистості
    Комунікації, зв'язок, цифрові прилади і радіоелектроніка
    Краєзнавство та етнографія
    Кулінарія та продукти харчування
    Культура і мистецтво
    Література
    Маркетинг, реклама и торгівля
    Математика
    Медицина
    Міжнародні відносини та світова економіка
    Менеджмент і трудові відносини
    Музика
    Педагогіка
    Політологія
    Програмування, комп'ютери, інформатика і кібернетика
    Виробництво і технології
    Психологія
    Різне
    Релігія і міфологія
    Сільське, лісове господарство та землекористування
    Соціологія і суспільствознавство
    Спорт і туризм
    Будівництво та архітектура
    Митна система
    Транспорт
    Фізика та енергетика
    Філософія
    Фінанси, гроші і податки
    Хімія
    Екологія та охорона природи
    Екологія та економічна теорія
    Економіко-математичне моделювання
    Етика і естетика
    Безпека життєдіяльності та охорона праці
    Логіка
    Економіка
    Англійською мовою
    Географія
    Історія
    Культура
    Господарство
    Історія України
    Історія Росії
    Історія Білорусі
    Інформатика
    ЄДІ
    ЗНО
    

    ще