Основи управління фінансами

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Контрольна робота

Тема: Основи управління фінансами

Зміст

1 Основні групи показників оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства

2 Фактори, що викликають економічні ризики. Операційний леверидж

3 Інвестиційні стратегії підприємства

Список використаної літератури

1 Основні групи показників оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства

Головна мета фінансової роботи на підприємстві - створення умов для безперебійного формування фінансових ресурсів - основи фінансової і господарської діяльності підприємства. Від раціонального використання ресурсів підприємства залежить стабільність всієї господарської діяльності підприємства, результат фінансової діяльності від якості прийнятих рішень з управління грошовими потоками на підприємстві. Якість рішень виражається в стані фінансової діяльності.

Необхідною частиною фінансового аналізу є оцінка фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання, яка включає в себе оцінку ділової активності та оцінку рентабельності.

Показники ділової активності характеризують результати і ефективність поточної основної виробничої діяльності. Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного підприємства і родинних по сфері додатка капіталу підприємств.

До найбільш часто вживаним показниками ділової активності належать:

  1. Коефіцієнт загальної оборотності капіталу - відображає швидкість обороту всього капіталу підприємства. Зростання означає прискорення кругообігу засобів підприємства або інфляційне зростання цін.

КООК = В: СБ, де

В - виручка від реалізації,

СБ - валюта балансу (середньорічна вартість активів).

  1. Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів - відображає число оборотів запасів підприємства. Зниження свідчить від відносному збільшенні виробничих запасів і витрат у незавершеному виробництві або про зниження попиту на готову продукцію.

КОТМЗ = В: З, де

З - середньорічна вартість товарно-матеріальних запасів.

  1. Коефіцієнт оборотності готової продукції - показує швидкість обороту готової продукції. Зростання коефіцієнта означає збільшення попиту на продукцію підприємства, зниження - на затоварення.

КОГП = В: ДП, де

ДП - готова продукція.

  1. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості. Зростання коефіцієнта показує розширення, зниження коефіцієнта - зменшення комерційного кредиту, що надається підприємством.

Кодзі = В: ДЗ, де

ДЗ - дебіторська заборгованість з терміном погашення менше року.

  1. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємством, зниження - зростання покупок у кредит.

КОКЗ = В: КЗ, де

КЗ - кредиторська заборгованість.

  1. Коефіцієнт фондовіддачі необоротних активів характеризує ефективність використання необоротних активів, вимірювану величиною продажів, що припадають на одиницю вартості засобів.

КФ = В: А, де

А - розділ I балансу (необоротні активи).

  1. Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує швидкість обороту власного капіталу. Різке зростання відображає підвищення рівня продажів. Істотне зниження показує тенденцію до бездіяльності частини власних коштів.

КОСС = В: К, де

К - розділ III балансу (капітал і резерви).

Коефіцієнти рентабельності характеризують відносну прибутковість чи прибутковість вимірювану у відсотках до витрат коштів або майна. Зниження рентабельності свідчить про зниження ефективності діяльності підприємства.

До основних показників цієї групи відносяться

  1. Рентабельність продажів показує, скільки прибутку припадає на карбованець реалізованої продукції. Зменшення свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства.

РПР = Пр: В, де

Пр - прибуток.

  1. Рентабельність всього капіталу підприємства - показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниження свідчить про падіння попиту на продукцію і про перенакоплении активів.

РК = Пр: СБ.

  1. Рентабельність необоротних активів відображає ефективність використання необоротних активів.

РА = Пр: А.

  1. Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу.

КСК = Пр: К.

Оцінка фінансового стану підприємства необхідна наступним особам:

1) інвесторам, яких необхідно прийняти рішення про формування портфеля цінних паперів;

2) кредиторам, які повинні бути впевнені, що їм заплатять;

3) аудиторам, яким необхідно розпізнавати фінансові хитрощі своїх клієнтів;

4) фінансовим керівникам, які хочуть реально оцінювати діяльність і фінансовий стан своєї фірми;

5) керівникам маркетингових відділів, які хочуть створити стратегію просування товару на ринки.

Джерела аналізу фінансового стану підприємства - форми звіту і додатки до них, а також відомості з самого обліку, якщо аналіз проводиться усередині підприємства.

2 Фактори, що викликають економічні ризики. Операційний леверидж

Під економічним ризиком розуміється ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими, і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

В абсолютному вираженні ризик може визначатися величиною можливих втрат у матеріально-речовинний (фізичному) або вартісному (грошовому) вираженні, якщо тільки збиток піддається такому виміру.

У відносному вираженні ризик визначається як величина можливих втрат, віднесена до деякої базі, у вигляді якої найбільш зручно приймати або майновий стан, або загальні витрати ресурсів на даний вид діяльності, або очікуваний дохід (прибуток) від підприємництва.

Ризик становить об'єктивно неминучий елемент прийняття будь-якого господарського рішення внаслідок того, що невизначеність - неминуча характеристика умов.

Підприємець виявляє готовність йти на ризик в умовах невизначеності, оскільки поряд з ризиком втрат існує можливість додаткових доходів.

Всі фактори, що викликають ризик, можна умовно розділити на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні.

До об'єктивних факторів відносяться фактори, що не залежать безпосередньо від самої фірми: це інфляція, конкуренція, анархія, політичний та економічні кризи, екологія, мита і т.д.

Економічний ризик має об'єктивну основу з-за невизначеності зовнішнього середовища по відношенню до підприємницької фірми. Зовнішнє середовище включає в себе об'єктивні економічні, соціальні та політичні умови, в рамках яких фірма здійснює свою діяльність і до динаміки яких вона вимушена пристосовуватися. Невизначеність ситуації зумовлюється тим, що вона залежить від багатьох змінних, контрагентів та осіб, поведінка яких не завжди можна передбачити з прийнятною точністю. Позначається також і відсутність чіткості у визначенні цілей, критеріїв та показників їх оцінки (зрушення в суспільних потребах і споживчому попиті, поява технічних і технологічних нововведень, зміна кон'юнктури ринку, непередбачувані природні явища).

Економічна діяльність завжди пов'язана з невизначеністю економічної кон'юнктури, яка випливає з мінливості попиту-пропозиції на товари, гроші, фактори виробництва, з багатоваріантності сфер докладання капіталів і різноманітності критеріїв перевагу інвестування коштів, через обмеженість знань про області бізнесу і комерції та багатьох інших обставин.

До суб'єктивних факторів відносяться фактори, що характеризують безпосередньо дану фірму: це виробничий потенціал, технічне оснащення, рівень предметної та технологічної спеціалізації, організація праці, рівень продуктивності праці, ступінь кооперованих зв'язків, рівень техніки безпеки, вибір типу контрактів з інвесторами і т.д.

В даний час можна виділити дві форми підприємництва. У першу чергу це комерційні організації, засновані на старих господарських зв'язках. У ситуації невизначеності такі підприємці намагаються уникати ризику, намагаючись пристосовуватися до мінливих умов господарювання. Друга форма - це новостворені підприємницькі структури, які характеризуються розвинутими горизонтальними зв'язками, широкою спеціалізацією. Такі підприємці готові ризикувати, в ризиковій ситуації вони маневрують ресурсами, здатні дуже швидко знаходити нових партнерів.

У прийнятті керівником рішення, пов'язаного з ризиком, важливу роль відіграє його поінформованість, досвід, кваліфікація, ділові якості. Підприємець схильний до ризикованих рішень в тому випадку, якщо впевнений у професіоналізмі виконавців. Також готовність йти на ризик в чималому ступені визначається під впливом результатів реалізації, попередніх рішень, прийнятих в тих же умовах. Помилки, допущені раніше в аналогічній ситуації, диктують вибір обережнішою стратегії. Принципове рішення про прийняття ризикового проекту залежить для підприємця, що приймає це рішення, від його переваг між очікуваною прибутковістю (рентабельністю) вкладених у цей проект коштів (у середньому за значний період часу) та їх надійністю, яка в свою чергу розуміється як неріскованность, ймовірність отримання доходів.

Леверидж - співвідношення вкладень капіталу в цінні папери з фіксованим доходом (облігації та привілейовані акції) та вкладень у цінні папери з нефіксованим доходом (звичайні акції); це співвідношення запасу товарів і суми капіталу.

Операційний леверидж - частка операційних витрат (агрегований показник витрат у повних витратах, що включає накладні витрати на загальні та адміністративні потреби, на маркетинг та реалізацію продукції, на дослідження і розробки) у повних витратах на виробництво продукції.

Операційний леверидж визначається відношенням:

  • прибутку до активів організації (підприємства);

  • зміни прибутку до зміни постійних і змінних витрат.

3 Інвестиційні стратегії підприємства

Кожна ситуація передбачає певну лінію поведінки в галузі інвестування. Оцінюючи їх за загальними ознаками, таким, як обсяг капіталовкладень, види відтворення основних фондів, часовий горизонт інвестування, ступінь прийнятного ризику, і деяким іншим можна виділити наступні інвестиційні стратегії:

  1. Консервативна стратегія передбачає мінімальні ризики при використанні надійних, але повільно ростуть по курсової вартості цінних паперів. Гарантії отримання доходу не піддаються сумніву, але терміни отримання різні.

  2. Помірна стратегія, при якій баланс «прибутковість-ризик» зміщений у бік забезпечення певної, заданої безпеки вкладень. Дана стратегія дозволяє підприємствам трохи знизити темпи свого розвитку і зростання обсягу виробництва. Вже не потрібно у відносно короткі терміни значно нарощувати свій виробничий потенціал. Як правило, даний ринок уже сформований і підприємство повинно здійснювати інвестиції в поступальний розширення своєї діяльності, а також виділяти чималі кошти на підвищення своїх конкурентних переваг, зокрема на поліпшення якісних характеристик своєї продукції.

  3. Агресивна стратегія. Під даною стратегією розуміється активне інвестування в нове будівництво, розширення діючого виробництва і великі вкладення в оборотний капітал. Швидкий розвиток ринку і його привабливі характеристики (висока ставка прибутковості, можливість прибуткової діяльності на довгострокову перспективу) зі значною силою приваблюють потенційних конкурентів. Якщо випускається продукт знаходиться на початковій стадії свого розвитку, то будуть потрібні великі суми коштів на продовження дослідної та дослідно-конструкторської роботи, а також на створення необхідної виробничої інфраструктури і навчання (перекваліфікацію) персоналу підприємства. Однією з основних стратегічних завдань є досягнення лідируючих позицій в галузі за обсягом продажів виробів, що випускаються.

  4. Стратегія вдосконалення використовується при незмінному рівні розвитку підприємствами, які прагнуть з максимальною ефективністю використовувати досягнутий виробничо-економічний потенціал. Основними цілями будуть збільшення або підтримання на колишньому рівні чистого грошового потоку без проведення нового будівництва та нарощування діючого виробництва. У сформованих умовах розширене відтворення основних фондів буде або недоцільним або нездійсненним внаслідок фінансових труднощів. Найбільш раціональними будуть зусилля з проведення заміни зношеного обладнання, модернізації застарілих непродуктивних основних фондів та реконструкції виробничих будівель (споруд). Особливу увагу керівництва підприємства необхідно звернути на ретельний контроль за витратами виробництва та ефективне управління оборотним капіталом. Все це в комплексі дозволить підприємству при існуючих ресурсах досягти гранично високого рівня рентабельності та обсягу чистого грошового потоку.

  5. У відносно несприятливих для підприємства зовнішніх і внутрішніх умовах найдоцільніше дотримуватися стратегії стримування спаду реалізації продукції. Вона характеризується координацією зусиль і спрямованістю наявних ресурсів на зниження негативного впливу різного роду факторів на процес функціонування підприємства. Дотримуючись цієї стратегії, доцільно сконцентрувати обмежені фінансові ресурси на проведення простого відтворення основних фондів (більшою мірою на модернізації провідного обладнання), посилити контроль за ефективністю проведення ремонту основних фондів, а також активізувати дослідні та дослідно-конструкторські роботи з вивчення можливих шляхів розвитку підприємства, розробці нових продуктів і підготовки окупних інвестиційних проектів.

  6. Стратегія активного перепрофілювання зобов'язує невідкладно здійснювати заходи щодо впровадження нових продуктів на ринку і розширення своєї частки в інших (найчастіше суміжних) галузях. Відмова від випуску раніше виготовленої продукції може призвести до простоїв частини обладнання і значного зниження оборотності активів (в основному по сировині, матеріалам, комплектуючим та незавершеного виробництва).

Обрана стратегія інвестування в чому визначає і сукупність конкретних методів і способів, якими інвестор керується на ринку цінних паперів.

Список використаної літератури

  1. Великий економічний словник / За ред. О.М. Азріліяна. / / М.: «Інститут нової економіки» », 1999.

  2. Бочаров В.В. Інвестиційний менеджмент. - СПб: Питер, 2002.

  3. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. / / М.: Фінанси і статистика, 2000.

  4. Фінансовий менеджмент / За ред. А.М. Ковальової. - М.: ИНФРА-М, 2002.

  5. Фінансовий менеджмент. / Под ред. Н.Ф. Самсонова. / / М.: Фінанси ЮНИТИ, 1999

  6. Фінанси, грошовий обіг і кредит / За ред. Н.Ф. Самсонова. - М.: ИНФРА-М, 2002.

  7. Хорн Дж. В. Основи управління фінансами. / / М.: Фінанси і статистика, 1999.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
41кб. | скачати


Схожі роботи:
Управління фінансами Органи управління фінансами
Управління фінансами 2
Управління фінансами 8
Управління фінансами 4
Управління фінансами 7
Управління фінансами 5
Управління фінансами 3
Управління фінансами 6
Управління фінансами на підприємстві
© Усі права захищені
написати до нас