Федеральне агентство з освіти РФ
Державна освітня установа
вищої професійної освіти
«Іжевський Державний Технічний Університет»
на тему: «Формування фондового портфеля
ВАТ «Енергія»
Іжевськ 2006
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ Портфельне інвестування
1.1. Поняття інвестиційного портфеля
1.2. Типи портфелів
1.3. Принципи портфельного інвестування
1.4. Моделі формування портфеля
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
2.1. Економічна сутність та особливості формування інвестиційної стратегії
2.2. Принципи розробки інвестиційної стратегії
2.3. Особливості формування стратегії фінансових інвестицій підприємством
2.4. Етапи розробки стратегії
2.5. Аналіз різних видів стратегій, що застосовуються на практиці
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ВАТ «ЕНЕРГІЯ»
3.1. Особливості діяльності ВАТ «Енергія»
3.2. Розробка стратегії формування фондового портфеля
3.3. Етапи формування фондового портфеля
3.3.1. Аналіз макроекономічних факторів
3.3.2. Аналіз інвестиційної привабливості галузей
3.3.3. Аналіз російських емітентів
3.4. Оцінка ефективності стратегії
3.5. Моніторинг портфеля
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ
ВСТУП
Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів, фізичних осіб і країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій.
Розвиток будь-якого підприємства неможливо уявити без інвестиційної діяльності. Професійне управління інвестиційною діяльністю дозволяє більш ефективно здійснювати розвиток фірми, тобто досягати заданих цілей з мінімумом інвестиційних витрат.
В інвестиційній діяльності підприємства необхідно управляти як прямими інвестиціями в реальні об'єкти, так і портфельними (фінансовими) інвестиціями в різні фінансові інструменти для здійснення бистроліквідних операцій на фондовому ринку і залучення на цій основі додаткових коштів для реалізації програм розвитку.
Портфельні інвестиції є найважливішою складовою інвестиційної програми розвитку підприємства. У процесі розробки даної програми формуються інвестиційні портфелі.
Мета курсової роботи - набуття теоретичних та практичних навичок інвестиційного аналізу російського фондового ринку та формування стратегії портфельного інвестування.
Ця курсова робота складається з трьох розділів. Перший присвячений теоретичним основам портфельного інвестування, другий - методології розробки стратегії фінансових інвестицій та аналізу різних видів стратегій, що застосовуються на практиці. Третій розділ пов'язаний з формуванням портфеля цінних паперів ВАТ «Енергія», розрахунком показників за окремим інструменту та портфеля в цілому, моніторингом даного портфеля.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ Портфельне інвестування
1.1 Поняття інвестиційного портфелю
У ситуації, що світовій практиці фондового ринку під інвестиційним портфелем розуміється якась сукупність цінних паперів, що належать фізичній або юридичній особі, яка виступає як цілісний об'єкт управління. Це означає, що при формуванні портфелю і надалі, змінюючи його склад і структуру, менеджер формує нове інвестиційне якість. Основну проблему, яку необхідно вирішувати при формуванні портфеля цінних паперів, складає задача розподілу інвестором певної суми грошей за різними альтернативним вкладенням так, щоб найкращим чином досягти своїх цілей.
Сенс портфеля - поліпшити умови інвестування, додавши сукупності цінних паперів такі інвестиційні характеристики, які недосяжні з позиції окремо взятого цінного паперу і можливі тільки при їх комбінації [14].
Головною метою інвестора при формуванні їм портфеля фінансових інвестицій (інвестиційного портфеля) виступає забезпечення певного (бажано, що підвищує) рівня його прибутковості при одночасному зниженні рівня ризикованості. З цієї мети випливає ряд локальних цілей:
1) досягнення високого рівня доходу від операцій у складі інвестиційного портфеля в короткостроковому періоді;
2) забезпечення високих темпів приросту капіталу, вкладеного у фінансові інвестиції, в довгостроковому періоді;
3) мінімізація рівня ризиків, типових для фінансових інвестицій;
4) забезпечення необхідного ступеня ліквідності інвестиційного портфеля;
5) мінімізація податкового тягаря інвестиційного портфеля [12].
1.2 Типи портфелів
З урахуванням інвестиційних якостей цінних паперів можна сформувати різні портфелі цінних паперів, у кожному з яких буде власний баланс між існуючим ризиком, прийнятним для власника портфеля, й очікуваної їм віддачею (доходом) у визначений період часу. Співвідношення цих факторів і дозволяє визначити тип портфеля цінних паперів. При цьому важливим ознакою при класифікації типу портфеля стає те, яким способом, за допомогою якого джерела даний дохід отримано: за рахунок зростання курсової вартості або поточних виплат дивідендів, відсотків (рис. 1.1).
Портфель росту - інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту капіталу, вкладеного у фінансові інструменти в довгостроковому періоді, інакше кажучи, за критерієм зростання ринкової вартості підприємства за рахунок зростання вартості його капіталу в процесі фінансових інвестицій. Інвестор відмовляється від високоприбуткових вкладень, що приносять інвестиційний прибуток у короткостроковому періоді. Даний портфель орієнтований на акції компаній, що ростуть на фондовому ринку по курсовій вартості. Мета такого портфеля - збільшити капіталу інвесторів за рахунок різниці в ринковій вартості при купівлі та продажу активів. Дивіденди не є обов'язковим елементом. Наявність портфеля зростання свідчить про сталий фінансовий стан підприємства інвестора.
Темпи зростання курсової вартості сукупності акцій, що входять у портфель зростання, визначають види портфелів, складові цю групу.
Портфель агресивного зростання націлений на максимальний приріст капіталу. До складу даного типу портфеля входять акції молодих, швидкозростаючих компаній. Інвестиції в портфелі є досить ризикованими, але разом з тим можуть приносити найвищий дохід.
Портфель консервативного зростання є найменш ризикованим. Він складається в основному з акцій великих, добре відомих компаній, що характеризуються, хоча і невисокими, але стійкими темпами зростання курсової вартості. Склад портфеля залишається стабільним протягом тривалого періоду часу. Інвестиції портфеля націлені на збереження капіталу.
Портфель середній на зріст є поєднанням інвестиційних властивостей портфелів агресивного і консервативного зростання. У цей тип портфеля включаються поряд з надійними цінними паперами, що придбані на тривалий термін, ризиковані фондові інструменти, склад яких періодично оновлюється. При цьому гарантується середній приріст капіталу і помірна рівень ризику вкладень. Надійність забезпечується цінними паперами консервативного зростання, а дохідність - цінними паперами агресивного зростання.
Портфель доходу - інвестиційний портфель, критерієм формування якого виступає максимізація прибутковості у короткостроковому періоді або максимізація рівня прибутку від фінансових операцій. При цьому не враховується, як поточні високоприбуткові фінансові вкладення впливають на темпи приросту інвестованого капіталу в перспективі. Даний портфель орієнтований на отримання високого поточного доходу - відсоткових і дивідендних виплат. Портфель доходу складається переважно з акцій, які характеризуються помірним зростанням курсової вартості і високими дивідендами, облігацій та інших цінних паперів, інвестиційним властивістю яких є високі поточні виплати.
Портфель регулярного доходу формується з високонадійних цінних паперів і приносить середній дохід при мінімальному рівні ризику.
Портфель дохідних паперів складається з високодохідних облігацій корпорацій, цінних паперів, приносять високий дохід при середньому рівні ризику.
Портфель розвитку і доходу формується для уникнення можливих втрат на фондовому ринку, як від падіння курсової вартості, так і низьких дивідендних чи відсоткових виплат. Одна частина фінансових активів, що входять до складу даного портфеля, приносить власнику зростання капітальної вартості, а інша - дохід. Втрата однієї частини може компенсуватися зростанням іншої.
Портфель подвійного призначення складається з акцій компаній, що приносять його власнику високий дохід при зростанні вкладеного капіталу (цінні папери інвестиційних фондів подвійного призначення).
Збалансовані портфелі припускають збалансованість не тільки доходів, а й ризику, який супроводжує операції з цінними паперами. Ці портфелі в певній пропорції складаються з цінних паперів, швидко зростаючих в курсовій вартості, і з високодохідних цінних паперів. Як правило, вони формуються із звичайних і привілейованих акцій та облігацій [12, 15].
Рис. 1.1. Класифікація портфелів залежно від джерела доходу [15]
По відношенню до фінансових ризиків виділяють наступні типи портфелів: спекулятивний, компромісний і консервативний.
Спекулятивний портфель - портфель, сформований за критерієм максимізації прибутку від фінансових операцій у поточному періоді. У структурі спекулятивного портфеля містяться найбільш високо і високоприбуткові фінансові інструменти. Формування такого портфеля дозволяє отримати максимально можливу норму прибутку на капітал, вкладений у фінансові інвестиції. Разом з тим при подібному портфелі найбільш великий ризик значної або повної втрати фінансових вкладень капіталу. Як правило, у цей тип портфеля входять акції, за якими їх емітенти обіцяють сверхдівіденди, позики під відсотки, рівень яких значно вище банківського.
Компромісний портфель - портфель, сформований у вигляді певної сукупності фінансових інструментів, за якою рівень ризику близький середньоринкового. При цьому і норма прибутку на вкладений капіталу також наближається до середньоринкового значенням. У даному портфелі є як високо цінні папери з високою прибутковістю, так і низькоризикованих з низькою прибутковістю.
Консервативний портфель - портфель, що сформований за критерієм мінімізації рівня ризику фінансових інвестицій. Зі складу цього портфеля виключаються цінні папери, рівень інвестиційного ризику по яких вище середньоринкового. Такий портфель забезпечує найбільший захист від фінансових ризиків. У його складі можуть бути державні облігації, акції найбільш відомих і стабільних компаній [12].
У світовій практиці також існують і спеціалізовані портфелі. Цінні папери об'єднані в них не за загальними цільовим ознаками, а за встановленими спеціальним локальним критеріям (вид цінного паперу, рівень ризику, галузева чи регіональна приналежність) [2].
У залежності від мети інвестування розрізняють консервативного, помірного, агресивного, стратегічного і нераціонального інвесторів. Кожному типу інвестора відповідає свій тип портфеля (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Класифікація портфелів залежно від типу інвестора [6]
1.3 Принципи портфельного інвестування
При формуванні інвестиційного портфеля слід звернути увагу на наступні характеристики:
1) безпека вкладень (невразливість інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу);
2) стабільність отримання доходу;
3) ліквідність вкладень, тобто їх здатність брати участь у негайному придбанні товару (робіт, послуг), або швидко і без втрат у ціні перетворюватися на готівку.
Жодна з інвестиційних цінностей не володіє всіма перерахованими вище властивостями. Тому неминучий компроміс. Якщо цінний папір надійна, то дохідність буде низькою, тому що ті, хто вважають за краще надійність, будуть пропонувати високу ціну і зіб'ють дохідність. Головна мета при формуванні портфеля складається в досягненні найбільш оптимального сполучення між ризиком і доходом для інвестора. Іншими словами, відповідний набір інвестиційних інструментів покликаний знизити ризик вкладника до мінімуму й одночасно збільшити його доход до максимуму.
Основне питання при веденні портфеля - як визначити пропорції між цінними паперами з різними властивостями. Так, основними принципами побудови класичного консервативного (малоризиковий) портфеля є принцип консервативності, принцип диверсифікації та принцип достатньої ліквідності.
Принцип консервативності. Співвідношення між високонадійними і ризикованими частками підтримується таким, щоб можливі втрати від ризикованої частки з переважною ймовірністю покривалися доходами від надійних активів. Інвестиційний ризик полягає не у втраті частини основної суми, а тільки в отриманні недостатньо високого доходу.
Достатній обсяг коштів у портфелі дозволяє проводити галузеву і регіональну диверсифікації.
Принцип галузевої диверсифікації полягає в тому, щоб не допускати перекосів портфеля убік паперів підприємств однієї галузі. Справа в тому, що катаклізм може осягнути галузь в цілому. Наприклад, падіння цін на нафту на світовому ринку може призвести до одночасного падіння цін акцій всіх нафтопереробних підприємств. Те ж саме відноситься до підприємств одного регіону. Одночасне зниження цін акцій може відбутися внаслідок політичної нестабільності, страйків, стихійних лих, введення в дію нових транспортних магістралей, мінующіх регіон.
Зайва диверсифікація може призвести до таких негативних результатів, як:
1) неможливість якісного портфельного управління;
2) купівля недостатньо надійних, дохідних, ліквідних цінних паперів; Державна освітня установа
вищої професійної освіти
«Іжевський Державний Технічний Університет»
Факультет «Менеджмент і маркетинг»
Кафедра «Фінанси і кредит»
Курсова робота
з дисципліни: «Теорія портфельного інвестування»на тему: «Формування фондового портфеля
ВАТ «Енергія»
Іжевськ 2006
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ Портфельне інвестування
1.1. Поняття інвестиційного портфеля
1.2. Типи портфелів
1.3. Принципи портфельного інвестування
1.4. Моделі формування портфеля
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
2.1. Економічна сутність та особливості формування інвестиційної стратегії
2.2. Принципи розробки інвестиційної стратегії
2.3. Особливості формування стратегії фінансових інвестицій підприємством
2.4. Етапи розробки стратегії
2.5. Аналіз різних видів стратегій, що застосовуються на практиці
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ВАТ «ЕНЕРГІЯ»
3.1. Особливості діяльності ВАТ «Енергія»
3.2. Розробка стратегії формування фондового портфеля
3.3. Етапи формування фондового портфеля
3.3.1. Аналіз макроекономічних факторів
3.3.2. Аналіз інвестиційної привабливості галузей
3.3.3. Аналіз російських емітентів
3.4. Оцінка ефективності стратегії
3.5. Моніторинг портфеля
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ
ВСТУП
Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів, фізичних осіб і країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій.
Розвиток будь-якого підприємства неможливо уявити без інвестиційної діяльності. Професійне управління інвестиційною діяльністю дозволяє більш ефективно здійснювати розвиток фірми, тобто досягати заданих цілей з мінімумом інвестиційних витрат.
В інвестиційній діяльності підприємства необхідно управляти як прямими інвестиціями в реальні об'єкти, так і портфельними (фінансовими) інвестиціями в різні фінансові інструменти для здійснення бистроліквідних операцій на фондовому ринку і залучення на цій основі додаткових коштів для реалізації програм розвитку.
Портфельні інвестиції є найважливішою складовою інвестиційної програми розвитку підприємства. У процесі розробки даної програми формуються інвестиційні портфелі.
Мета курсової роботи - набуття теоретичних та практичних навичок інвестиційного аналізу російського фондового ринку та формування стратегії портфельного інвестування.
Ця курсова робота складається з трьох розділів. Перший присвячений теоретичним основам портфельного інвестування, другий - методології розробки стратегії фінансових інвестицій та аналізу різних видів стратегій, що застосовуються на практиці. Третій розділ пов'язаний з формуванням портфеля цінних паперів ВАТ «Енергія», розрахунком показників за окремим інструменту та портфеля в цілому, моніторингом даного портфеля.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ Портфельне інвестування
1.1 Поняття інвестиційного портфелю
У ситуації, що світовій практиці фондового ринку під інвестиційним портфелем розуміється якась сукупність цінних паперів, що належать фізичній або юридичній особі, яка виступає як цілісний об'єкт управління. Це означає, що при формуванні портфелю і надалі, змінюючи його склад і структуру, менеджер формує нове інвестиційне якість. Основну проблему, яку необхідно вирішувати при формуванні портфеля цінних паперів, складає задача розподілу інвестором певної суми грошей за різними альтернативним вкладенням так, щоб найкращим чином досягти своїх цілей.
Сенс портфеля - поліпшити умови інвестування, додавши сукупності цінних паперів такі інвестиційні характеристики, які недосяжні з позиції окремо взятого цінного паперу і можливі тільки при їх комбінації [14].
Головною метою інвестора при формуванні їм портфеля фінансових інвестицій (інвестиційного портфеля) виступає забезпечення певного (бажано, що підвищує) рівня його прибутковості при одночасному зниженні рівня ризикованості. З цієї мети випливає ряд локальних цілей:
1) досягнення високого рівня доходу від операцій у складі інвестиційного портфеля в короткостроковому періоді;
2) забезпечення високих темпів приросту капіталу, вкладеного у фінансові інвестиції, в довгостроковому періоді;
3) мінімізація рівня ризиків, типових для фінансових інвестицій;
4) забезпечення необхідного ступеня ліквідності інвестиційного портфеля;
5) мінімізація податкового тягаря інвестиційного портфеля [12].
1.2 Типи портфелів
З урахуванням інвестиційних якостей цінних паперів можна сформувати різні портфелі цінних паперів, у кожному з яких буде власний баланс між існуючим ризиком, прийнятним для власника портфеля, й очікуваної їм віддачею (доходом) у визначений період часу. Співвідношення цих факторів і дозволяє визначити тип портфеля цінних паперів. При цьому важливим ознакою при класифікації типу портфеля стає те, яким способом, за допомогою якого джерела даний дохід отримано: за рахунок зростання курсової вартості або поточних виплат дивідендів, відсотків (рис. 1.1).
Портфель росту - інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту капіталу, вкладеного у фінансові інструменти в довгостроковому періоді, інакше кажучи, за критерієм зростання ринкової вартості підприємства за рахунок зростання вартості його капіталу в процесі фінансових інвестицій. Інвестор відмовляється від високоприбуткових вкладень, що приносять інвестиційний прибуток у короткостроковому періоді. Даний портфель орієнтований на акції компаній, що ростуть на фондовому ринку по курсовій вартості. Мета такого портфеля - збільшити капіталу інвесторів за рахунок різниці в ринковій вартості при купівлі та продажу активів. Дивіденди не є обов'язковим елементом. Наявність портфеля зростання свідчить про сталий фінансовий стан підприємства інвестора.
Темпи зростання курсової вартості сукупності акцій, що входять у портфель зростання, визначають види портфелів, складові цю групу.
Портфель агресивного зростання націлений на максимальний приріст капіталу. До складу даного типу портфеля входять акції молодих, швидкозростаючих компаній. Інвестиції в портфелі є досить ризикованими, але разом з тим можуть приносити найвищий дохід.
Портфель консервативного зростання є найменш ризикованим. Він складається в основному з акцій великих, добре відомих компаній, що характеризуються, хоча і невисокими, але стійкими темпами зростання курсової вартості. Склад портфеля залишається стабільним протягом тривалого періоду часу. Інвестиції портфеля націлені на збереження капіталу.
Портфель середній на зріст є поєднанням інвестиційних властивостей портфелів агресивного і консервативного зростання. У цей тип портфеля включаються поряд з надійними цінними паперами, що придбані на тривалий термін, ризиковані фондові інструменти, склад яких періодично оновлюється. При цьому гарантується середній приріст капіталу і помірна рівень ризику вкладень. Надійність забезпечується цінними паперами консервативного зростання, а дохідність - цінними паперами агресивного зростання.
Портфель доходу - інвестиційний портфель, критерієм формування якого виступає максимізація прибутковості у короткостроковому періоді або максимізація рівня прибутку від фінансових операцій. При цьому не враховується, як поточні високоприбуткові фінансові вкладення впливають на темпи приросту інвестованого капіталу в перспективі. Даний портфель орієнтований на отримання високого поточного доходу - відсоткових і дивідендних виплат. Портфель доходу складається переважно з акцій, які характеризуються помірним зростанням курсової вартості і високими дивідендами, облігацій та інших цінних паперів, інвестиційним властивістю яких є високі поточні виплати.
Портфель регулярного доходу формується з високонадійних цінних паперів і приносить середній дохід при мінімальному рівні ризику.
Портфель дохідних паперів складається з високодохідних облігацій корпорацій, цінних паперів, приносять високий дохід при середньому рівні ризику.
Портфель розвитку і доходу формується для уникнення можливих втрат на фондовому ринку, як від падіння курсової вартості, так і низьких дивідендних чи відсоткових виплат. Одна частина фінансових активів, що входять до складу даного портфеля, приносить власнику зростання капітальної вартості, а інша - дохід. Втрата однієї частини може компенсуватися зростанням іншої.
Портфель подвійного призначення складається з акцій компаній, що приносять його власнику високий дохід при зростанні вкладеного капіталу (цінні папери інвестиційних фондів подвійного призначення).
Збалансовані портфелі припускають збалансованість не тільки доходів, а й ризику, який супроводжує операції з цінними паперами. Ці портфелі в певній пропорції складаються з цінних паперів, швидко зростаючих в курсовій вартості, і з високодохідних цінних паперів. Як правило, вони формуються із звичайних і привілейованих акцій та облігацій [12, 15].
Рис. 1.1. Класифікація портфелів залежно від джерела доходу [15]
По відношенню до фінансових ризиків виділяють наступні типи портфелів: спекулятивний, компромісний і консервативний.
Спекулятивний портфель - портфель, сформований за критерієм максимізації прибутку від фінансових операцій у поточному періоді. У структурі спекулятивного портфеля містяться найбільш високо і високоприбуткові фінансові інструменти. Формування такого портфеля дозволяє отримати максимально можливу норму прибутку на капітал, вкладений у фінансові інвестиції. Разом з тим при подібному портфелі найбільш великий ризик значної або повної втрати фінансових вкладень капіталу. Як правило, у цей тип портфеля входять акції, за якими їх емітенти обіцяють сверхдівіденди, позики під відсотки, рівень яких значно вище банківського.
Компромісний портфель - портфель, сформований у вигляді певної сукупності фінансових інструментів, за якою рівень ризику близький середньоринкового. При цьому і норма прибутку на вкладений капіталу також наближається до середньоринкового значенням. У даному портфелі є як високо цінні папери з високою прибутковістю, так і низькоризикованих з низькою прибутковістю.
Консервативний портфель - портфель, що сформований за критерієм мінімізації рівня ризику фінансових інвестицій. Зі складу цього портфеля виключаються цінні папери, рівень інвестиційного ризику по яких вище середньоринкового. Такий портфель забезпечує найбільший захист від фінансових ризиків. У його складі можуть бути державні облігації, акції найбільш відомих і стабільних компаній [12].
У світовій практиці також існують і спеціалізовані портфелі. Цінні папери об'єднані в них не за загальними цільовим ознаками, а за встановленими спеціальним локальним критеріям (вид цінного паперу, рівень ризику, галузева чи регіональна приналежність) [2].
У залежності від мети інвестування розрізняють консервативного, помірного, агресивного, стратегічного і нераціонального інвесторів. Кожному типу інвестора відповідає свій тип портфеля (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Класифікація портфелів залежно від типу інвестора [6]
| Тип інвестора | Цілі інвестування | Ступінь ризику | Тип фінансового активу | Вид портфеля |
| Консервативний | Захист від інфляції | Низька | Державні цінні папери, акції та облігації великих стабільних емітентів | Високонадійний, але низькодохідних |
| Помірний | Тривале вкладення капіталу і його зростання | Середня | Мала частка державних цінних паперів, велика частка цінних паперів великих і середніх, але надійних емітентів з тривалої ринкової історією | Діверсіфіці-рова |
| Агресивний | Спекулятивна гра, можливість швидкого зростання вкладених коштів | Висока | Висока частка високодохідних цінних паперів невеликих емітентів, венчурних компаній | Ризикований, але високоприбутковий |
| Стратегічний | Управління та контроль у акціонерному товаристві | Висока | Акції певних емітентів | Пакет однойменних акцій |
| Нераціональний | Немає чітких цілей | Низька | Довільно підібрані цінні папери | Безсистемний |
При формуванні інвестиційного портфеля слід звернути увагу на наступні характеристики:
1) безпека вкладень (невразливість інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу);
2) стабільність отримання доходу;
3) ліквідність вкладень, тобто їх здатність брати участь у негайному придбанні товару (робіт, послуг), або швидко і без втрат у ціні перетворюватися на готівку.
Жодна з інвестиційних цінностей не володіє всіма перерахованими вище властивостями. Тому неминучий компроміс. Якщо цінний папір надійна, то дохідність буде низькою, тому що ті, хто вважають за краще надійність, будуть пропонувати високу ціну і зіб'ють дохідність. Головна мета при формуванні портфеля складається в досягненні найбільш оптимального сполучення між ризиком і доходом для інвестора. Іншими словами, відповідний набір інвестиційних інструментів покликаний знизити ризик вкладника до мінімуму й одночасно збільшити його доход до максимуму.
Основне питання при веденні портфеля - як визначити пропорції між цінними паперами з різними властивостями. Так, основними принципами побудови класичного консервативного (малоризиковий) портфеля є принцип консервативності, принцип диверсифікації та принцип достатньої ліквідності.
Принцип консервативності. Співвідношення між високонадійними і ризикованими частками підтримується таким, щоб можливі втрати від ризикованої частки з переважною ймовірністю покривалися доходами від надійних активів. Інвестиційний ризик полягає не у втраті частини основної суми, а тільки в отриманні недостатньо високого доходу.
Принцип диверсифікації. Диверсифікація вкладень - основний принцип портфельного інвестування.
Диверсифікація зменшує ризик за рахунок того, що можливі невисокі доходи по одним цінним паперах будуть компенсуватися високими доходами по інших паперах. Мінімізація ризику досягається за рахунок включення в портфель цінних паперів широкого кола галузей, не пов'язаних тісно між собою, щоб уникнути синхронності циклічних коливань їхньої ділової активності. Оптимальна величина - від 8 до 20 різних видів цінних паперів.Достатній обсяг коштів у портфелі дозволяє проводити галузеву і регіональну диверсифікації.
Принцип галузевої диверсифікації полягає в тому, щоб не допускати перекосів портфеля убік паперів підприємств однієї галузі. Справа в тому, що катаклізм може осягнути галузь в цілому. Наприклад, падіння цін на нафту на світовому ринку може призвести до одночасного падіння цін акцій всіх нафтопереробних підприємств. Те ж саме відноситься до підприємств одного регіону. Одночасне зниження цін акцій може відбутися внаслідок політичної нестабільності, страйків, стихійних лих, введення в дію нових транспортних магістралей, мінующіх регіон.
Зайва диверсифікація може призвести до таких негативних результатів, як:
1) неможливість якісного портфельного управління;
3) зростання витрат, пов'язаних з пошуком цінних паперів (витрати на попередній аналіз);
4) високі витрати при купівлі невеликих партій цінних паперів.
Витрати по управлінню зайво диверсифікованим портфелем не дадуть бажаного результату, оскільки дохідність портфеля навряд чи буде зростати більш високими темпами, ніж витрати у зв'язку з надмірною диверсифікацією.
Принцип достатньої ліквідності. Він полягає в тому, щоб підтримувати частку бистрореалізуемих активів в портфелі не нижче рівня, достатнього для проведення несподівано подворачивающийся високоприбуткових угод та задоволення потреб клієнтів у грошових коштах. Практика показує, що вигідніше тримати певну частину засобів у більш ліквідних (нехай навіть менш дохідних) цінні папери, зате мати можливість швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку і окремі вигідні пропозиції [15].
1.4 Моделі формування портфеля
На сьогоднішній день найбільш поширені дві моделі визначення характеристик портфеля: модель Марковіца та модель Шарпа. Обидві моделі створені й успішно працюють в умовах уже сформованих відносно стабільних західних фондових ринків.
Модель Марковіца. Модель базується на тому, що показники прибутковості різних цінних паперів взаємопов'язані: із зростанням прибутковості одних паперів спостерігається одночасне зростання по інших паперів, треті залишаються без зміни, а за четвертим навпаки прибутковість знижується. Такий вид залежності не є детермінованим, тобто однозначно визначеним, а стохастичним, і називається кореляцією.
Модель Марковіца має наступні основні припущення:
- В якості прибутковості цінного паперу приймається математичне очікування доходності;
- В якості ризику цінного папера приймається середнє квадратичне відхилення доходності;
- Приймається, що дані минулих періодів, які використовуються при розрахунку дохідності та ризику, повною мірою відображають майбутні значення доходності;
- Ступінь і характер взаємозв'язку між цінними паперами виражається коефіцієнтом лінійної кореляції.
За моделлю Марковіца прибутковість портфеля цінних паперів - це середньозважена доходностей паперів, його складових і визначається формулою:
де N - кількість цінних паперів у портфелі;
W i - процентна частка даного паперу в портфелі;
r i - дохідність даного паперу.
Ризик портфеля цінних паперів визначається середнім квадратичним відхиленням дохідності портфеля:
де W a, W b - відсоткові частки цих паперів у портфелі;
σ a, σ b - ризик даних паперів (середньоквадратичне відхилення);
ρ ab - коефіцієнт лінійної кореляції.
Основний недолік моделі Марковіца - очікувана прибутковість цінних паперів приймається рівною середньої прибутковості за даними минулих періодів. Тому модель Марковіца раціонально використовувати при стабільному стані фондового ринку, коли бажано сформувати портфель з цінних паперів різного характеру, що мають більш-менш тривалий термін життя на фондовому ринку [1].
Модель Шарпа. Модель Шарпа розглядає взаємозв'язок доходності кожного цінного паперу з прибутковістю ринку в цілому.
Основні припущення моделі Шарпа:
- В якості прибутковості цінного паперу приймається математичне очікування доходності;
- Існує певна ризикова ставка прибутковості R f, тобто прибутковість якоїсь цінного паперу, ризик якої завжди мінімальний в порівнянні з іншими цінними паперами;
- Взаємозв'язок відхилень доходності цінного папера від безризикової ставки дохідності з відхиленнями доходності ринку в цілому від безризикової ставки дохідності описується функцією лінійної регресії;
- Під ризиком цінного папера розуміється ступінь залежності змін доходності цінного папера від змін доходності ринку в цілому;
- Вважається, що дані минулих періодів, які використовуються при розрахунку дохідності та ризику, відображають повною мірою майбутні значення доходності.
За моделлю Шарпа відхилення дохідності цінного папера пов'язуються з відхиленнями доходності ринку функцією лінійної регресії виду:
де (r i - R f) - відхилення дохідності цінного папера від безризикової;
(R m - R f) - відхилення доходності ринку від безризикової;
α, β - коефіцієнти регресії.
Виходячи з формули (1.3), можна по прогнозованої прибутковості ринку цінних паперів в цілому розрахувати прибутковість будь-якого цінного паперу, його складової:
де α i, β i - коефіцієнти регресії, що характеризують дану цінний папір.
Теоретично, якщо ринок цінних паперів перебуває в рівновазі, то коефіцієнт α i дорівнюватиме нулю. Але так як на практиці ринок завжди розбалансований, то α i показує надлишкову прибутковість даного цінного паперу (позитивну чи негативну), тобто наскільки дана цінний папір переоцінюється або недооцінюється інвесторами.
Коефіцієнт β називають β-ризиком, так як він характеризує ступінь залежності відхилень прибутковості цінного паперу від відхилень доходності ринку в цілому. Основна перевага моделі Шарпа - математично обгрунтована взаємозалежність прибутковості і ризику: чим більше β-ризик, тим вище прибутковість цінного паперу.
Крім того, модель Шарпа має особливість: існує небезпека, що оцінюється відхилення дохідності цінного папера не належатиме побудованої лінії регресії. Цей ризик називають залишковим ризиком. Залишковий ризик характеризує ступінь розкиду значень відхилень доходності цінного папера відносно лінії регресії. Залишковий ризик визначають як середнє квадратичне відхилення емпіричних точок прибутковості цінного паперу від лінії регресії. Залишковий ризик i-ої цінного паперу позначають σ ri.
У відповідності з моделлю Шарпа доходність портфеля цінних паперів - це середнє зважене значення показників прибутковості цінних паперів, його складових, з урахуванням β-ризику. Прибутковість портфеля визначається за формулою:
де R f - безризикова прибутковість;
R m - очікувана прибутковість ринку в цілому;
Ризик портфеля цінних паперів може бути знайдений за допомогою оцінки середнього квадратичного відхилення функції R f і визначається за формулою:
де σ m - середнє квадратичне відхилення доходності ринку в цілому;
β i, σ ri - β-ризик і залишковий ризик i-ої цінного паперу.
Основний недолік моделі - необхідність прогнозувати доходність фондового ринку та безризикову ставку дохідності. Модель не враховує коливань безризикової доходності. Крім того, при значній зміні співвідношення між безризиковою доходністю та доходністю фондового ринку модель дає спотворення. Таким чином, модель Шарпа застосовна при розгляді великої кількості цінних паперів, що описують велику частину щодо стабільного фондового ринку [16].
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
2.1 Економічна сутність та особливості формування інвестиційної стратегії
Ефективним інструментом перспективного управління інвестиційною діяльністю організації, підлеглого реалізації цілей її загального розвитку в умовах відбуваються істотних змін макроекономічних показників, системи державного регулювання ринкових процесів, кон'юнктури інвестиційного ринку та пов'язаної з цим невизначеністю, виступає інвестиційна стратегія.
Інвестиційна стратегія - система довгострокових цілей інвестиційної діяльності організації, що визначаються загальними завданнями її розвитку, а також вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення [3, 15].
Інвестиційну стратегію можна представити як генеральний напрям (програму, план) інвестиційної діяльності організації, проходження якого в довгостроковій перспективі має привести до досягнення інвестиційних цілей і отримання очікуваного інвестиційного ефекту. Інвестиційна стратегія визначає пріоритети напрямів і форм інвестиційної діяльності організації, характер формування інвестиційних ресурсів і послідовність етапів реалізацій довгострокових інвестиційних цілей, що забезпечують передбачене загальний розвиток організації [15].
Процес розробки інвестиційної стратегії є найважливішою складовою частиною загальної системи стратегічного вибору підприємства, основними елементами якого є місія, загальні стратегічні цілі розвитку, система функціональних стратегій в розрізі окремих видів діяльності, способи формування і розподілу ресурсів.
Актуальність розробки інвестиційної стратегії організації визначається рядом умов. Найважливішим із таких умов є інтенсивність змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Висока динаміка основних макроекономічних показників, пов'язаних з інвестиційною активністю організацій, темпи науково-технологічного прогресу, часті коливання кон'юнктури інвестиційного ринку, непостійність державної інвестиційної політики і форм регулювання інвестиційної діяльності не дозволяють ефективно управляти інвестиціями підприємства на основі лише раніше накопиченого досвіду і традиційних методів фінансового менеджменту . У цих умовах відсутність розробленої інвестиційної стратегії, адаптованої до можливих змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища, може призвести до того, що інвестиційні рішення окремих структурних підрозділів організації будуть носити різноспрямований характер, приводити до виникнення протиріч і зниження ефективності інвестиційної діяльності в цілому.
Однією з умов, що визначають актуальність розробки інвестиційної стратегії організації, є її майбутній етап життєвого циклу. Кожній із стадій життєвого циклу організації притаманні характерні їй рівень інвестиційної активності, напрями і форми інвестиційної діяльності, особливості формування інвестиційних ресурсів. Розробляється інвестиційна стратегія дозволяє завчасно адаптувати інвестиційну діяльність організації до майбутніх кардинальних змін можливостей її економічного розвитку.
Ще однією істотною умовою, що визначає актуальність розробки інвестиційної стратегії, є кардинальна зміна цілей операційної діяльності організації, пов'язане з відкриваються новими комерційними можливостями. Реалізація таких цілей потребує зміни виробничого асортименту, впровадження нових виробничих технологій, освоєння нових ринків збуту продукції і т. п. У цих умовах суттєве зростання інвестиційної активності організації і диверсифікація форм його інвестиційної діяльності повинні носити прогнозований характер, що забезпечується розробкою чітко сформульованої інвестиційної стратегії [3 ].
Фактори, що визначають інвестиційну стратегію підприємства:
· Етапи життєвого циклу підприємства;
· Перспективи розвитку підприємства;
· Фінансовий стан підприємства на момент інвестування;
· Наявність тимчасово вільних грошових коштів [15].
2.2 Принципи розробки інвестиційної стратегії
В основі розробки інвестиційної стратегії організації лежать принципи нової управлінської парадигми - системи стратегічного управління. До числа основних з цих принципів, які забезпечують підготовку і прийняття стратегічних інвестиційних рішень у процесі розробки інвестиційної стратегії організації, відносяться:
1) принцип инвайронментализма. Цей принцип полягає в тому, що при розробці інвестиційної стратегії організація розглядається як певна система, повністю відкрита для активної взаємодії з факторами зовнішнього інвестиційного середовища. Відкритість підприємства як соціально-економічної системи та його здатність до самоорганізації дозволяють забезпечувати якісно інший рівень формування його інвестиційної стратегії;
2) принцип відповідності. Будучи частиною загальної стратегії розвитку організації, інвестиційна стратегія носить стосовно неї підлеглий характер, тому вона повинна бути узгоджена зі стратегічними цілями і напрямами операційної діяльності організації. Інвестиційна стратегія при цьому розглядається як один з головних чинників забезпечення ефективного розвитку організації відповідно до обраної загальною стратегією. Крім того, розроблена інвестиційна стратегія повинна забезпечувати поєднання перспективного, поточного та оперативного управління інвестиційною діяльністю;
3) принцип інвестиційної підприємливості та комунікабельності. Даний принцип полягає в активному пошуку ефективних інвестиційних зв'язків по усіх напрямках і формах інвестиційної діяльності, а також на різних стадіях інвестиційного процесу. Інвестиційне поведінку такого роду пов'язані з постійною трансформацією напрямів, форм і методів здійснення інвестиційної діяльності на всьому шляху до досягнення поставлених стратегічних цілей з урахуванням мінливих чинників зовнішнього інвестиційного середовища;
4) принцип інвестиційної гнучкості і альтернативності. Інвестиційна стратегія повинна бути розроблена з урахуванням адаптивності до змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Крім іншого в основі стратегічних інвестиційних рішень повинен лежати активний пошук альтернативних варіантів напрямів, форм і методів здійснення інвестиційної діяльності, вибір найкращих з них, побудова на цій основі загальної інвестиційної стратегії і формування механізмів ефективної її реалізації;
5) принцип мінімізації інвестиційного ризику. Практично всі основні інвестиційні рішення, що приймаються в процесі формування інвестиційної стратегії, в тій чи іншій мірі змінюють рівень інвестиційного ризику. У першу чергу це пов'язано з вибором напрямків і форм інвестиційної діяльності, формуванням інвестиційних ресурсів, впровадженням нових організаційних структур управління інвестиційною діяльністю. Особливо сильно рівень інвестиційного ризику зростає в періоди коливань ставки відсотка і зростання інфляції;
6) принцип компетентності. Які б фахівці не залучалися до розробки окремих параметрів інвестиційної стратегії організації, її реалізацію повинні забезпечувати підготовлені фахівці - фінансові менеджери [3].
2.3 Особливості формування стратегії фінансових інвестицій підприємством
У залежності від об'єкта вкладення засобів інвестиції підприємства можна розділити на реальні та фінансові.
Під реальними інвестиціями розуміються інвестиції як у матеріально відчутні активи (земля, обладнання, житло), так і нематеріальні, пов'язані з безпосереднім розвитком виробництва.
Фінансові інвестиції - вкладення коштів у цінні папери підприємств-емітентів. У російській практиці вони виступають у формі фінансових вкладень. Для визнання активів як фінансових вкладень необхідно одноразове виконання наступних умов:
· Наявність правильно оформлених документів, що підтверджують сущетсованіе права підприємства на фінансові вкладення і на отримання грошових коштів або інших активів, що випливають з цього права;
· Перехід до підприємства фінансових ризиків, пов'язаних з фінансовими вкладеннями (ціновий ризик, ризик неплатоспроможності боржника, ризик ліквідності);
· Здатність приносити підприємству економічні вигоди (дохід) у майбутньому у формі відсотків, дивідендів чи приросту капіталу [13].
Існують значні відмінності реального і фінансового інвестування. Особливості витрат на придбання матеріальних активів:
а) вимагають великих витрат;
б) фонди вкладаються на тривалі періоди часу, причому рішення про інвестиції не можна (або дуже важко) змінити;
в) рішення про інвестиції, як правило, мають вирішальний вплив на здатність фірми досягти своїх фінансових цілей;
г) рішення про заміну матеріальних активів визначає шляхи подальшого розвитку фірми;
д) інвестиції в матеріальні активи вимагають відповідних інвестицій і в оборотний капітал.
Один з недоліків реального інвестування - інтервальний протікання процесів інвестування та отримання фінансових результатів від нього. Інтервальне перебіг реального інвестування пов'язане з особливостями циклів та етапами його проходження [15].
На відміну від реальних капіталовкладень фінансові інвестиції більш ліквідні завдяки здатності обігу фінансових активів на вторинному фондовому ринку. Кон'юнктура фінансового ринку дозволяє отримувати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках.
Таким чином, інвестування у фінансові інструменти мають ряд особливостей. По-перше, даний вид інвестування не потребує великих вкладень. По-друге, сформований портфель фінансових інструментів порівняно з портфелем реальних інвестицій має більш високою ліквідністю і, отже, більш легкий у керованості.
Переважна частина підприємств фінансові інвестиції здійснює з метою отримання додаткового інвестиційного доходу від використання вільних грошових коштів. Однак дане інвестування є більш ризикованим у порівнянні з реальними інвестиціями. При цьому на прибутковість фінансових інструментів впливає безліч факторів, з яких велика частина - зовнішні чинники, які залежать від інвестора.
Швидка зміна ділової ситуації на фондовому ринку передбачає необхідність більш оперативного управління портфелем фінансових активів у порівнянні з реальними інвестиційними проектами. Тому портфельний інвестор змушений систематично аналізувати та своєчасно коригувати склад і структуру свого фондового портфеля [13].
2.4 Етапи розробки стратегії
Процес розробки інвестиційної стратегії організації здійснюється за такими етапами:
1) формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності;
2) визначення інвестиційних можливостей інвестора;
3) визначення термінів інвестування;
4) аналіз ринку об'єктів інвестування;
5) розробка найбільш ефективних шляхів реалізації цілей інвестиційної діяльності;
6) конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її реалізації;
7) оцінка розробленої стратегії;
8) моніторинг [15].
Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності повинно відповідати певним вимогам.
По-перше, цілі повинні бути досяжними. У них повинен бути укладений певний виклик для організації, її співробітників та фінансового менеджменту. Вони не повинні бути надто легкими для досягнення. Але вони також не повинні бути нереалістичними, такими, що виходять за гранично допустимі можливості виконавців. Хоча в основі розробки стратегічних інвестиційних цілей лежить ідеальне уявлення або бажаний образ стратегічної інвестиційної позиції організації, їх необхідно свідомо обмежувати за критерієм реальної досяжності з урахуванням факторів зовнішнього інвестиційного середовища і внутрішнього інвестиційного потенціалу.
По-друге, цілі повинні бути гнучкими. Стратегічні цілі інвестиційної діяльності організації слід встановлювати таким чином, щоб вони залишали можливість для їх корегування у відповідності з тими змінами, які можуть відбутися в інвестиційному середовищі. Фінансові менеджери повинні пам'ятати про це і бути готовими внести модифікації у встановлені цілі з урахуванням нових вимог, висунутих до організації з боку зовнішнього інвестиційного середовища, загального економічного клімату або параметрів внутрішнього інвестиційного потенціалу.
По-третє, цілі повинні бути вимірними. Це означає, що стратегічні інвестиційні цілі повинні бути сформульовані таким чином, щоб їх можна було кількісно виміряти або оцінити, чи була ціль досягнута.
По-четверте, цілі повинні бути конкретними. Стратегічні інвестиційні цілі повинні володіти необхідною специфічністю, що допомагає однозначно визначити, в якому напрямку повинні здійснюватися дії. Мета повинна чітко фіксувати, що необхідно отримати в результаті інвестиційної діяльності, в які терміни її слід досягти і хто буде відповідальною особою за основні елементи інвестиційного процесу. Чим більш конкретна мета, чим ясніше наміри і очікування, пов'язані з її досягненням, тим легше виразити стратегію її досягнення.
По-п'яте, цілі повинні бути сумісними. Працює припускає, що стратегічні інвестиційні цілі відповідають місії організації, її загальної стратегії розвитку, а також короткостроковими інвестиційним та іншим функціональним цілям.
По-шосте, стратегічні інвестиційні цілі повинні бути прийнятними для основних суб'єктів впливу, що визначають діяльність організації. Стратегічні цілі інвестиційної діяльності організації розробляються для реалізації в довгостроковій перспективі головної мети фінансового менеджменту - максимізації добробуту власників організації [3].
Основними цілями інвестора можуть бути наступні:
1) забезпечення темпів зростання капіталу. Ця мета є збільшення капіталу компанії в довгостроковій перспективі;
2) забезпечення темпів росту поточного доходу. Так як здійснення інвестиційної діяльності вимагає мобілізації значних фінансових ресурсів, у тому числі позикових, при формуванні інвестиційного портфеля слід забезпечити включення в нього фінансових інструментів з високою поточною прибутковістю, що забезпечують підтримання постійної платоспроможності компанії;
3) збереження капіталу. Дана мета має на увазі забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. У процесі мінімізації загального рівня ризиків основна увага повинна бути приділена мінімізації ризику втрати капітал, а лише потім мінімізації ризику втрати доходів;
4) забезпечення достатньої ліквідності інвестиційного портфеля. З метою досягнення ефективної керованості інвестиційним портфелем, забезпечення можливостей швидкого реінвестування капіталу в більш вигідні проекти портфель або його частину мають носити високоліквідний характер, тобто при необхідності швидко перетворюватися в гроші [15].
У процесі формування портфеля цінних паперів інвестор повинен визначитися зі структурою портфеля, тобто вибрати оптимальне співвідношення конкретних видів цінних паперів у портфелі.
Процес формування портфеля цінних паперів включає три етапи.
На першому етапі інвестором або за його дорученням брокером аналізується інформація про стан економіки в цілому, про окремі галузі економіки, інвестиційних компаніях, банках, пайових фондах. Такою інформацією може бути статистична звітність, яку публікує в різних засобах масової інформації, та інші джерела. На її підставі робляться припущення з приводу зростання або зниження цін на ті чи інші папери, спроба оцінити рівень інфляції в країні, зміни в грошовому обігу, ймовірні потреби держави у фінансуванні, вплив на курс валюти та інше.
Підсумком першого етапу є список цінних паперів, найбільш дохідних і найменш ризикованих для включення в портфель у певний період часу.
На другому етапі проводиться аналіз окремих сегментів ринку цінних паперів для виявлення найбільш сприятливих для інвестування на даний момент, аналізується стан емітентів, в чиї фінансові інструменти інвестується капітал. При аналізі компаній вивчаються фінансові аспекти і майбутня комерційна життєздатність самої компанії, рахунок прибутків і збитків, баланс, аналіз грошових потоків, результати діяльності компанії в минулому і прогнози на майбутнє. Для оцінки якості цінних паперів для інвестування можуть використовуватися методи фундаментального і технічного аналізу.
Фундаментальний аналіз включає методи оцінки впливу мікро-і макроекономічних показників на курс цінних паперів певних компаній у майбутньому. Для проведення фундаментального аналізу розглядаються дані про своєї продукції, розмірах активів, доходів та прибутку, що дозволяє в подальшому визначити, чи є акції компанії недооціненими чи переоціненими у порівнянні з їх поточної реальної ринкової ціною. В рамках фундаментального аналізу для оцінки ефективності роботи компанії розглядаються показники рентабельності, фінансової стійкості, темпу зростання компанії та інше. Фундаментальний аналіз застосовується при включенні в портфель цінних паперів, в основному акцій і облігацій.
Технічний аналіз включає всі методи передбачення короткострокового руху ринкових цін, які спираються тільки на статистику минулих угод, обсягів торгівлі, числа укладених угод, тимчасових рядів ринкових цін. Всі технічні прогнози використовують рух цін минулого для передбачення їхніх майбутніх рухів з метою визначення найбільш сприятливого часу укладення угод з цінними паперами. Такі прогнози припускають наявність кореляції між минулим і майбутнім.
На відміну від фундаментального аналізу при використанні технічного аналізу прагнуть встановити не цінність чи привабливість паперів певної компанії, а загальні тенденції на ринку і, виходячи з цього, рекомендувати інвесторам загальний курс дій.
Результатом цього етапу є остаточний список портфеля.
На третьому етапі на основі отриманого основного списку формується той чи інший тип портфеля [5].
2.5 Аналіз різних видів стратегій, що застосовуються на практиці
Прийнято умовно розділяти інвестиційні стратегії на три основні класи залежно від притаманного їм співвідношення ризик / доходність: консервативні, збалансовані, агресивні (табл. 2.2).
На практиці керуючі компанії пропонують велику кількість різновидів даних інвестиційних стратегій в залежності від переваг інвесторів (табл.2.3).
Таблиця 2.2.Возможние результати реалізації різних стратегій
Для тих, хто не бажає ризикувати своїм вкладеним капіталом і прагне його зберегти, керуючі компанії пропонують консервативні стратегії. Для інвесторів, чиїми цілями є забезпечення темпів зростання капіталу і отримання максимального доходу, керуючими компаніями розроблені стратегії, які носять агресивний характер. Даний тип стратегій має високий рівень прибутковості і ризиком, що перевищує середньоринковий. Для інвесторів, які бажають отримувати стабільний дохід, але не готові йти на високий ризик, пропонується змішаний варіант - збалансована стратегія.
Від обраної стратегії залежить структура фондових портфелів інвесторів. До складу портфеля консервативного інвестора входять корпоративні, державні та муніципальні облігації, які є низькоризикованих фінансовим інструментом. Структуру фондового портфеля агресивного інвестора становлять акції компаній малої капіталізації і «блакитних фішок». Збалансована стратегія включає до складу портфеля акції і облігації різних емітентів, тим самим наділяючи портфель інвестора середніми значеннями рівня ризику та можливої прибутковості.
Керуючі компанії орієнтовані на середніх і великих інвесторів (мінімальні суми інвестування грошових коштів варіюються від 500 тис. до 30 млн руб.). За довірче управління дані компанії стягують винагороду. Залежно від умов договору винагороди стягуються або від вартості чистих активів, або від отриманого доходу, або від вартості чистих активів та їх приросту.
а) вимагають великих витрат;
б) фонди вкладаються на тривалі періоди часу, причому рішення про інвестиції не можна (або дуже важко) змінити;
в) рішення про інвестиції, як правило, мають вирішальний вплив на здатність фірми досягти своїх фінансових цілей;
г) рішення про заміну матеріальних активів визначає шляхи подальшого розвитку фірми;
д) інвестиції в матеріальні активи вимагають відповідних інвестицій і в оборотний капітал.
Один з недоліків реального інвестування - інтервальний протікання процесів інвестування та отримання фінансових результатів від нього. Інтервальне перебіг реального інвестування пов'язане з особливостями циклів та етапами його проходження [15].
На відміну від реальних капіталовкладень фінансові інвестиції більш ліквідні завдяки здатності обігу фінансових активів на вторинному фондовому ринку. Кон'юнктура фінансового ринку дозволяє отримувати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках.
Таким чином, інвестування у фінансові інструменти мають ряд особливостей. По-перше, даний вид інвестування не потребує великих вкладень. По-друге, сформований портфель фінансових інструментів порівняно з портфелем реальних інвестицій має більш високою ліквідністю і, отже, більш легкий у керованості.
Переважна частина підприємств фінансові інвестиції здійснює з метою отримання додаткового інвестиційного доходу від використання вільних грошових коштів. Однак дане інвестування є більш ризикованим у порівнянні з реальними інвестиціями. При цьому на прибутковість фінансових інструментів впливає безліч факторів, з яких велика частина - зовнішні чинники, які залежать від інвестора.
Швидка зміна ділової ситуації на фондовому ринку передбачає необхідність більш оперативного управління портфелем фінансових активів у порівнянні з реальними інвестиційними проектами. Тому портфельний інвестор змушений систематично аналізувати та своєчасно коригувати склад і структуру свого фондового портфеля [13].
2.4 Етапи розробки стратегії
Процес розробки інвестиційної стратегії організації здійснюється за такими етапами:
1) формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності;
2) визначення інвестиційних можливостей інвестора;
3) визначення термінів інвестування;
4) аналіз ринку об'єктів інвестування;
5) розробка найбільш ефективних шляхів реалізації цілей інвестиційної діяльності;
6) конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її реалізації;
7) оцінка розробленої стратегії;
8) моніторинг [15].
Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності повинно відповідати певним вимогам.
По-перше, цілі повинні бути досяжними. У них повинен бути укладений певний виклик для організації, її співробітників та фінансового менеджменту. Вони не повинні бути надто легкими для досягнення. Але вони також не повинні бути нереалістичними, такими, що виходять за гранично допустимі можливості виконавців. Хоча в основі розробки стратегічних інвестиційних цілей лежить ідеальне уявлення або бажаний образ стратегічної інвестиційної позиції організації, їх необхідно свідомо обмежувати за критерієм реальної досяжності з урахуванням факторів зовнішнього інвестиційного середовища і внутрішнього інвестиційного потенціалу.
По-друге, цілі повинні бути гнучкими. Стратегічні цілі інвестиційної діяльності організації слід встановлювати таким чином, щоб вони залишали можливість для їх корегування у відповідності з тими змінами, які можуть відбутися в інвестиційному середовищі. Фінансові менеджери повинні пам'ятати про це і бути готовими внести модифікації у встановлені цілі з урахуванням нових вимог, висунутих до організації з боку зовнішнього інвестиційного середовища, загального економічного клімату або параметрів внутрішнього інвестиційного потенціалу.
По-третє, цілі повинні бути вимірними. Це означає, що стратегічні інвестиційні цілі повинні бути сформульовані таким чином, щоб їх можна було кількісно виміряти або оцінити, чи була ціль досягнута.
По-четверте, цілі повинні бути конкретними. Стратегічні інвестиційні цілі повинні володіти необхідною специфічністю, що допомагає однозначно визначити, в якому напрямку повинні здійснюватися дії. Мета повинна чітко фіксувати, що необхідно отримати в результаті інвестиційної діяльності, в які терміни її слід досягти і хто буде відповідальною особою за основні елементи інвестиційного процесу. Чим більш конкретна мета, чим ясніше наміри і очікування, пов'язані з її досягненням, тим легше виразити стратегію її досягнення.
По-п'яте, цілі повинні бути сумісними. Працює припускає, що стратегічні інвестиційні цілі відповідають місії організації, її загальної стратегії розвитку, а також короткостроковими інвестиційним та іншим функціональним цілям.
По-шосте, стратегічні інвестиційні цілі повинні бути прийнятними для основних суб'єктів впливу, що визначають діяльність організації. Стратегічні цілі інвестиційної діяльності організації розробляються для реалізації в довгостроковій перспективі головної мети фінансового менеджменту - максимізації добробуту власників організації [3].
Основними цілями інвестора можуть бути наступні:
1) забезпечення темпів зростання капіталу. Ця мета є збільшення капіталу компанії в довгостроковій перспективі;
2) забезпечення темпів росту поточного доходу. Так як здійснення інвестиційної діяльності вимагає мобілізації значних фінансових ресурсів, у тому числі позикових, при формуванні інвестиційного портфеля слід забезпечити включення в нього фінансових інструментів з високою поточною прибутковістю, що забезпечують підтримання постійної платоспроможності компанії;
3) збереження капіталу. Дана мета має на увазі забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. У процесі мінімізації загального рівня ризиків основна увага повинна бути приділена мінімізації ризику втрати капітал, а лише потім мінімізації ризику втрати доходів;
4) забезпечення достатньої ліквідності інвестиційного портфеля. З метою досягнення ефективної керованості інвестиційним портфелем, забезпечення можливостей швидкого реінвестування капіталу в більш вигідні проекти портфель або його частину мають носити високоліквідний характер, тобто при необхідності швидко перетворюватися в гроші [15].
У процесі формування портфеля цінних паперів інвестор повинен визначитися зі структурою портфеля, тобто вибрати оптимальне співвідношення конкретних видів цінних паперів у портфелі.
Процес формування портфеля цінних паперів включає три етапи.
На першому етапі інвестором або за його дорученням брокером аналізується інформація про стан економіки в цілому, про окремі галузі економіки, інвестиційних компаніях, банках, пайових фондах. Такою інформацією може бути статистична звітність, яку публікує в різних засобах масової інформації, та інші джерела. На її підставі робляться припущення з приводу зростання або зниження цін на ті чи інші папери, спроба оцінити рівень інфляції в країні, зміни в грошовому обігу, ймовірні потреби держави у фінансуванні, вплив на курс валюти та інше.
Підсумком першого етапу є список цінних паперів, найбільш дохідних і найменш ризикованих для включення в портфель у певний період часу.
На другому етапі проводиться аналіз окремих сегментів ринку цінних паперів для виявлення найбільш сприятливих для інвестування на даний момент, аналізується стан емітентів, в чиї фінансові інструменти інвестується капітал. При аналізі компаній вивчаються фінансові аспекти і майбутня комерційна життєздатність самої компанії, рахунок прибутків і збитків, баланс, аналіз грошових потоків, результати діяльності компанії в минулому і прогнози на майбутнє. Для оцінки якості цінних паперів для інвестування можуть використовуватися методи фундаментального і технічного аналізу.
Фундаментальний аналіз включає методи оцінки впливу мікро-і макроекономічних показників на курс цінних паперів певних компаній у майбутньому. Для проведення фундаментального аналізу розглядаються дані про своєї продукції, розмірах активів, доходів та прибутку, що дозволяє в подальшому визначити, чи є акції компанії недооціненими чи переоціненими у порівнянні з їх поточної реальної ринкової ціною. В рамках фундаментального аналізу для оцінки ефективності роботи компанії розглядаються показники рентабельності, фінансової стійкості, темпу зростання компанії та інше. Фундаментальний аналіз застосовується при включенні в портфель цінних паперів, в основному акцій і облігацій.
Технічний аналіз включає всі методи передбачення короткострокового руху ринкових цін, які спираються тільки на статистику минулих угод, обсягів торгівлі, числа укладених угод, тимчасових рядів ринкових цін. Всі технічні прогнози використовують рух цін минулого для передбачення їхніх майбутніх рухів з метою визначення найбільш сприятливого часу укладення угод з цінними паперами. Такі прогнози припускають наявність кореляції між минулим і майбутнім.
На відміну від фундаментального аналізу при використанні технічного аналізу прагнуть встановити не цінність чи привабливість паперів певної компанії, а загальні тенденції на ринку і, виходячи з цього, рекомендувати інвесторам загальний курс дій.
Результатом цього етапу є остаточний список портфеля.
На третьому етапі на основі отриманого основного списку формується той чи інший тип портфеля [5].
2.5 Аналіз різних видів стратегій, що застосовуються на практиці
Прийнято умовно розділяти інвестиційні стратегії на три основні класи залежно від притаманного їм співвідношення ризик / доходність: консервативні, збалансовані, агресивні (табл. 2.2).
На практиці керуючі компанії пропонують велику кількість різновидів даних інвестиційних стратегій в залежності від переваг інвесторів (табл.2.3).
Таблиця 2.2.Возможние результати реалізації різних стратегій
| Стратегія інвестування | Можлива прибутковість | Ризик (Можливість збитків) | Ліквідність |
| Консервативна | низька | низький або відсутній | висока |
| Збалансована | середня | середній | середня |
| Агресивна | висока | високий | низька |
Від обраної стратегії залежить структура фондових портфелів інвесторів. До складу портфеля консервативного інвестора входять корпоративні, державні та муніципальні облігації, які є низькоризикованих фінансовим інструментом. Структуру фондового портфеля агресивного інвестора становлять акції компаній малої капіталізації і «блакитних фішок». Збалансована стратегія включає до складу портфеля акції і облігації різних емітентів, тим самим наділяючи портфель інвестора середніми значеннями рівня ризику та можливої прибутковості.
Керуючі компанії орієнтовані на середніх і великих інвесторів (мінімальні суми інвестування грошових коштів варіюються від 500 тис. до 30 млн руб.). За довірче управління дані компанії стягують винагороду. Залежно від умов договору винагороди стягуються або від вартості чистих активів, або від отриманого доходу, або від вартості чистих активів та їх приросту.
Таблиця 2.3. Приклади інвестиційних стратегій, що застосовуються на практиці
| Керуюча компанія (КК) | Інвестиційна стратегія | Тип стратегії | Склад портфеля | Дохід-ність,% | Ризик,% | Термін інвести-вання, рік | Мінімальна сума | Винагорода | |||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | |||||||
| КК «Ренесанс Капітал» | 1. Портфель фіксований дохід | Консервативна | Короткострокові та середньострокові російські корпоративні та муніципальні боргові інструменти | 10-12 | 2,5 | 0,5-1 | 1 млн дол | 1,5% від суми інвестування + 15% від отриманого доходу | |||||||
| 2. Портфель облігацій | Консервативна | Російські корпоративні, муніципальні і державні боргові інструменти | 12-15 | 6,0 | 1-1,5 | ||||||||||
| 3. Консервативний збалансований портфель | Збалансований-ва | Акції (20%), облігації (80%) | 15-20 | 9,0 | 1-1,5 | ||||||||||
| 4. Портфель російських ліквідних акцій | Агресивна | Акції та прив'язані до акцій інструменти | 25-35 | 25,0 | 1-2 | ||||||||||
| 5. Портфель акцій компаній малої капіталізації | Агресивна | Російські акції з малою ринковою капіталізацією та / або малої ліквідністю і прив'язані до акцій інструменти (2, 3 ешелон) | 50-60 | 40,0 | 2 | ||||||||||
| 6. Активний збалансований портфель | Збалансований-ва | Акції 50 (75), облігації 50 (25) | 20-25 | 15,0 | 1-1,5 | ||||||||||
| КК «Максвел Ессет Менеджмент» | 1. Збереження капітал | Консервативна | Облігації надійних емітентів | 10-15 | 2,0 | 1 | 1 млн дол | 2% від вартості чистих активів | |||||||
| 2. Помірна | Збалансований-ва | Облігації, акції російських емітентів | 10-25 | Не більше 10,0 | 2 | ||||||||||
| 3. Агресивна | Агресивна | Акції «блакитних фішок» | 25-35 | Не більше 20,0 | 2 | ||||||||||
| 4. Довгострокове зростання | Агресивна | Акції компаній другого, третього ешелонів | Понад 40 | Понад 20,0 | 3 | ||||||||||
| КК «ОФГ ІНВЕСТ» | 1. Захист від інфляції | Консервативна | Корпоративні облігації (50%), ОФЗ (45%), | 12-14 | Низький | 1 | 10 млн руб. | 1% від вартості чистих активів + | |||||||
| муніципальні облігації (5%) | 10 млн руб. | 10% від перевищення над прибутком 3% | |||||||||||||
| 2. Збалансований дохід | Збалансований-ва | Корпоративні облігації (45%), акції (25%), ОФЗ (до 35%) | 16-19 | Середній | 1 | 1,5% від вартості чистих активів + 15% від перевищення над прибутком 5% | |||||||||
| 3. Приріст капіталу | Агресивна | Акції компаній у таких галузях, як нафта, газ (65%), енергетика (10%), телекомунікації (10%), інші (10%) | 25-30 | Високий | 1 | 2% від вартості чистих активів + 20% від перевищення над прибутком 8% | |||||||||
| КК «ОЛМА-Фінанс» | 1. Строковий ринок | Консервативна | Ф'ючерсні контракти на звичайні акції | Низька | Низький | 0,5 | 500 тис. руб. | 15% від приросту вартості чистих активів | |||||||
| 2. Консервативна | Консервативна | Облігації | Низька | Низький | 1 | 1 млн руб. | |||||||||
| 3. Універсальна | Збалансований-ва | До 97,5% високоліквідних облігацій, до 30% акцій «блакитних фішок» | Середня | Середній | 1 | 1 млн руб. | |||||||||
| 4. Помірна | Збалансований-ва | До 60% облігації, до 60% акцій «блакитних фішок» | Середня | Середній | 1 | 1 млн руб. | |||||||||
| 5. Індекс РТС | Агресивна | Індекс РТС | Висока | Високий | 1 | 1 млн руб. | |||||||||
| 6. Агресивна | Агресивна | До 100% акцій «блакитних фішок», до 20% акцій компаній 2 ешелони | Висока | Високий | 0,5 | 500 тис. руб. | |||||||||
| 7. Оптимальна | Агресивна | Акції «блакитних фішок», до 15% термінових контрактів | Висока | Високий | 1 | 1 млн руб. | |||||||||
| 8. Перспективна | Агресивна | До 50% акцій «блакитних фішок», до 50% акцій компаній 2 ешелони, до 30% ф'ючерсних контрактів | Висока | Високий | 1 | 1 млн руб. | |||||||||
| 9. Спекулятивна | Агресивна | Акції «блакитних фішок» та компаній 2 ешелони | Висока | Високий | 0,5 | 500 тис. руб. | |||||||||
| 10. «Другий ешелон» | Агресивна | Акції компаній 2 ешелони | Висока | Високий | 1 | 1 млн руб. | |||||||||
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ВАТ «ЕНЕРГІЯ»
3.1 Особливості діяльності ВАТ «Енергія»
ВАТ «Енергія» спеціалізується в області поставок енергетичного устаткування для потреб енергетики, металургії, хімії, виробництва будівельних матеріалів, інших галузей промисловості та житлово-комунального господарства у масштабах Російської Федерації.
В даний час ВАТ «Енергія» позиціонує себе, як професійний постачальник енергетичного обладнання. Одночасно з цим, на сучасному ринку енергетичного устаткування з'явилася потреба в більш глибоке опрацювання поставлених завдань щодо проведення модернізації наявного енергоустаткування, постачання нового обладнання, з реалізацією технології енергозбереження і збільшення ККД.
Виходячи з даного підходу, ВАТ «Енергія» здійснює:
1) проектування і необхідні узгодження нових рішень в області енергетичного обладнання;
2) виробництво окремих видів устаткування для енергетики і будь-яких галузей промисловості;
3) постачання, монтаж, наладку енергетичного обладнання;
4) гарантійне і післягарантійне обслуговування.
ВАТ «Енергія» поставляє:
- Системи і котельно-допоміжне обладнання для енергетики, промислових підприємств і галузей ЖКГ;
- Тягодуттьові машини для енергетики, всіх галузей промисловості і ЖКГ, а також вентиляційне обладнання;
- Редукційно-охолоджувальні установки, охолоджувальні установки, редукційні установки для встановлення на трубопроводах пари і гарячої води теплових електростанцій, а також на інших підприємствах і об'єктах;
- Арматуру енергетичну: високого, середнього та низького тиску для встановлення на трубопроводах пари і гарячої води теплових електростанцій, а також на інших підприємствах і об'єктах;
- Посудини, теплообмінне та водопідготовче обладнання для енергетики, промислових підприємств та ЖКГ;
- Теплообмінники пластинчасті, які використовуються на всіх промислових підприємствах і в галузях ЖКГ.
Всі вироблене і обладнання, що поставляється має необхідні сертифікати.
ВАТ «Енергія» прагне до постійного зміцненню та розширенню ділових зв'язків, а також здійснює індивідуальний підхід до кожного Замовника.
3.2 Розробка стратегії формування фондового портфеля
ВАТ «Енергія» планує через 6 міс. придбати додаткове устаткування для розширення виробництва. Для реалізації цієї мети підприємству необхідні додаткові кошти у розмірі 800 тис. руб., Які воно планує отримати завдяки фінансовим інвестиціям.
На формування портфеля фінансових інвестицій з метою отримання додаткових коштів для розвитку виробництва ВАТ «Енергія» виділило 6,5 млн. руб.
Термін інвестування - 6 міс.
Основна мета інвестора - забезпечення темпів зростання вкладеного капіталу.
Підприємство є помірно-агресивним інвестором, бажаючим забезпечити себе дохідністю в розмірі 25% річних при ризику вкладень не більше 10%.
ВАТ «Енергія» пропонується сформувати диверсифікований фондовий портфель, що включає малу частку державних цінних паперів і велику частку цінних паперів великих і середніх, але надійних емітентів з тривалої ринкової історією. Також в портфель необхідно включити грошові кошти для забезпечення середнього рівня ліквідності даного портфеля.
Відповідно до цього пропонується стратегія «Збалансований портфель», що визначає структуру портфеля, який включає 60% акцій «блакитних фішок» та інших надійних компаній (вони приносять найбільший дохід), 10% державних короткострокових облігацій, які є безризиковими цінними паперами, 20% корпоративних облігацій надійних і стабільних емітентів і 10% грошових коштів.
3.3 Етапи формування фондового портфеля
3.3.1 Аналіз макроекономічних факторів
Серед макроекономічних факторів, що впливають на розвиток російського фондового ринку, виділяються:
1) динаміка ВВП;
2) рівень інфляції;
3) зміна курсів валют;
4) зміна світових цін на нафту;
5) динаміка світових фондових індексів;
6) обсяг золотовалютних запасів держави та їх зміну;
7) рівень грошової ліквідності на фінансових ринках;
8) динаміка і обсяг іноземних інвестицій в РФ;
9) зміна процентних ставок (ставки ФРС, ставки рефінансування ЦБ РФ);
10) зміна податкового законодавства;
11) рівень ділової активності;
12) інші.
Проаналізуємо зміна наступних факторів за період 2003 - 2007 рр.. (Табл. 3.1).
Таблиця 3.1. Динаміка макроекономічних показників
Поточна макроекономічна ситуація в країні залишається досить сприятливою:
- Державний бюджет з року в рік формується профіцитним (таким він планується і на 2007 р.);
- Золотовалютні резерви Центрального Банку та обсяг стабілізаційного фонду ростуть практично кожен місяць (лише у серпні відбулося зниження золотовалютних резервів ЦБ РФ з причини дострокового погашення боргу перед Паризьким клубом кредиторів на суму більше $ 20 млрд.);
- Темпи зростання промислового виробництва та ВВП хоча поступово і сповільнюються, проте залишаються на високому рівні;
- Курс національної валюти постійно зміцнюється по відношенню до основних світових валют (євро та долара).
Все це в сукупності призводить до того, що міжнародні рейтингові агентства з певною періодичністю заявляють про підвищення кредитного рейтингу Росії.
Крім того, підтримку ринку акцій буде надавати і прогнозований до кінця року відносно високий рівень рублевої ліквідності банківського сектора (наповнення рублями буде йти як за рахунок продажу валюти експортерами Центральному Банку, так і за рахунок припливу в країну іноземних інвестицій).
Прогнозуючи динаміку цін російських акцій, необхідно, в першу чергу, відповісти на два питання: що буде з цінами на нафту, і яка буде в процентна політика ФРС США. Відсоткова ставка ФРС більш передбачувана в порівнянні з кон'юнктурою світового нафтового ринку. Після 17-кратного підвищення базової процентної ставки з 1% до 5,25% річних американський Центральний Банк на двох останніх своїх засіданнях (8 серпня і 20 вересня) приймав рішення не підвищувати «вартість грошей». В даний час дуже висока ймовірність того, що до кінця року ставка так і залишиться на рівні 5,25% річних, оскільки ефект від її підвищення позначається на економіці з тимчасовим лагом. Економісти поки не прийшли до єдиної думки про те, якою буде політика Федеральної Резервної Системи в найближчому майбутньому, однак багато інвесторів упевнені в тому, що ФРС знизить процентну ставку по федеральних фондах у 2007 р., посилаючись, зокрема, на уповільнення темпів зростання американської економіки. Зниження ставки ФРС зменшує виведення інвестицій за кордон і робить більш привабливим вкладення в російський фондовий ринок.
3.3.2. Аналіз інвестиційної привабливості галузей
Інвестиційна привабливість галузей - порівняльна оцінка перевагу вибору інвесторами галузей економіки як об'єкта інвестиційної діяльності.
Проведемо аналіз інвестиційної привабливості таких галузей, як машинобудування, металургія, елктроенергетіка, телекомунікації, нафтогазова галузь.
Машинобудування.
Таблиця 3.2. Основні показники машинобудівної галузі,%
Проаналізувавши дані табл. 3.2, можна зробити висновок про те, що російські машинобудівні компанії зараз не в кращій формі. Про це свідчать падіння темпів приросту інвестицій в галузь і зниження рентабельності продажів. Частка в загальній капіталізації за 2002 - 2005 рр.. збільшилася незначно. Машинобудування можна розглядати для інвестування в довгостроковій перспективі, дана галузь досить ризикована для інвестування в коротко-і середньостроковій перспективі.
Телекомунікації.
Телекомунікаційний ринок активно розвивається у всьому світі. Основною причиною цього зростання стало стрімкий розвиток Інтернету і побудова великих корпоративних мереж. Саме в той час телекомунікаційні компанії вклали дуже значні кошти в розвиток всієї телекомунікаційної інфраструктури. У таблиці 3.3 представлені дані по телекомунікаційної галузі в динаміці.
Таблиця 3.3. Основні показники телекомунікаційної галузі
За даними табл. 3.3 можна відзначити, що всі показники мають позитивну тенденцію. Галузь зростає приблизно на 40% щорічно, що є позитивною тенденцією, тобто за останні чотири роки інвестиції у зв'язок зросли в 3,2 рази. За темпами зростання іноземних інвестицій в російську зв'язок в 2005 р. можна говорити про інвестиційний зростанні у вітчизняній телекомунікаційній галузі . Але потрібно відзначити, що ці вкладення практично повністю складаються з кредитів, у той час як частка прямих і портфельних інвестицій надзвичайно низька.
Велика частина паперів представників телекомунікаційного сектора володіє значним потенціалом зростання. Однак щодо «телекомунікаційних» паперів існує велика невизначеність, пов'язана з термінами приватизації "Связьинвеста", яка може зіграти свою негативну роль і залишити акції компаній зв'язку в аутсайдерах.
Металургійна галузь.
Таблиця 3.4. Динаміка основних показників металургії
За період 2002 - 2005 рр.. металургійна галузь розвивалася дуже динамічно. В основному, збільшення цін на промислові метали було обумовлено активно зростаючим попитом з боку США і країн Азіатського регіону, особливо Китаю. У 2003 - 2004 рр.. відзначалося зростання обсягу виробництва в чорній металургії, який склав 8%, у кольоровій металургії - 5,7%. Позитивним моментом також є, що на 1.01.2005 р. прибуток металургійної галузі виявилася дуже високою склала 454 млрд. рублів, у тому числі чорної металургії - 284,6 млрд. руб., Кольоровий - 169,4 млрд. рублів. Таким чином., На підставі вищерозглянутих факторів, можна зробити висновок, що дана галузь є привабливою для інвестування.
Електроенергетика.
Таблиця 3.5. Динаміка показників розвитку електроенергетичної галузі
Обсяг інвестицій в дану галузь з кожним роком збільшується. Це говорить про те, що інвестори налаштовані оптимістично з приводу подальшого розвитку електроенергетичної галузі. Якщо спробувати оцінити, наскільки котирування цінних паперів компаній електроенергетики та зв'язку будуть стійкі, можна помітити, що в електроенергетичному комплексі йде повномасштабна реструктуризація, в результаті якої повинна зрости загальна конкурентоспроможність галузі та її привабливість для інвесторів.
У галузевій структурі капіталізації ринку частка нафтогазового сектора (завдяки «Газпрому») за рік збільшилася з 56 до 62%. Втім, сталося це в основному за рахунок скорочення часток металургії та телекомунікаційного сектора. Зате підприємства нафтохімічної промисловості і видобутку та виробництва дорогоцінних металів починають грати все більш помітну роль. Частка цих підприємств в загальній капіталізації ринку перевищила 1%. Наближається до цієї межі і частка вугільних компаній. Зріс майже в три рази і обсяг угод через організовані майданчики. Якщо в минулому році майже сотня компаній зі списку через такі майданчики угоди не укладали, то зараз вони йдуть повним ходом.
Однак чимало ще на російському ринку і застійних сегментів. Акції низки підприємств присутні і нерідко навіть торгуються на ринку, однак розширення сегмента або активізації торгівлі в ньому не відбувається. До таких сегментах в першу чергу можна віднести фінансовий. Незважаючи на очікування профучасників, розширення цього сегменту за рахунок приходу нових емітентів не відбулося [11].
Акції нафтогазових компаній на російському фондовому ринку займають лідируючі позиції за рівнем капіталізації. Завдяки цьому даний сектор має максимальну вагу практично у всіх фондових індикаторах, визначаючи тим самим у значній мірі їх динаміку. Протягом останніх декількох років і аж до середини поточного року кон'юнктура світових цін на нафту була сприятлива для цінних паперів нафтогазових компаній, які виступали локомотивами зростання на вітчизняному фондовому ринку. У цей період найкращі результати з точки зору прибутковості демонстрували учасники ринку, що мали максимальну частку вкладень в «нафтові» акції.
3.3.3 Аналіз російських емітентів 3.1 Особливості діяльності ВАТ «Енергія»
ВАТ «Енергія» спеціалізується в області поставок енергетичного устаткування для потреб енергетики, металургії, хімії, виробництва будівельних матеріалів, інших галузей промисловості та житлово-комунального господарства у масштабах Російської Федерації.
В даний час ВАТ «Енергія» позиціонує себе, як професійний постачальник енергетичного обладнання. Одночасно з цим, на сучасному ринку енергетичного устаткування з'явилася потреба в більш глибоке опрацювання поставлених завдань щодо проведення модернізації наявного енергоустаткування, постачання нового обладнання, з реалізацією технології енергозбереження і збільшення ККД.
Виходячи з даного підходу, ВАТ «Енергія» здійснює:
1) проектування і необхідні узгодження нових рішень в області енергетичного обладнання;
2) виробництво окремих видів устаткування для енергетики і будь-яких галузей промисловості;
3) постачання, монтаж, наладку енергетичного обладнання;
4) гарантійне і післягарантійне обслуговування.
ВАТ «Енергія» поставляє:
- Системи і котельно-допоміжне обладнання для енергетики, промислових підприємств і галузей ЖКГ;
- Тягодуттьові машини для енергетики, всіх галузей промисловості і ЖКГ, а також вентиляційне обладнання;
- Редукційно-охолоджувальні установки, охолоджувальні установки, редукційні установки для встановлення на трубопроводах пари і гарячої води теплових електростанцій, а також на інших підприємствах і об'єктах;
- Арматуру енергетичну: високого, середнього та низького тиску для встановлення на трубопроводах пари і гарячої води теплових електростанцій, а також на інших підприємствах і об'єктах;
- Посудини, теплообмінне та водопідготовче обладнання для енергетики, промислових підприємств та ЖКГ;
- Теплообмінники пластинчасті, які використовуються на всіх промислових підприємствах і в галузях ЖКГ.
Всі вироблене і обладнання, що поставляється має необхідні сертифікати.
ВАТ «Енергія» прагне до постійного зміцненню та розширенню ділових зв'язків, а також здійснює індивідуальний підхід до кожного Замовника.
3.2 Розробка стратегії формування фондового портфеля
ВАТ «Енергія» планує через 6 міс. придбати додаткове устаткування для розширення виробництва. Для реалізації цієї мети підприємству необхідні додаткові кошти у розмірі 800 тис. руб., Які воно планує отримати завдяки фінансовим інвестиціям.
На формування портфеля фінансових інвестицій з метою отримання додаткових коштів для розвитку виробництва ВАТ «Енергія» виділило 6,5 млн. руб.
Термін інвестування - 6 міс.
Основна мета інвестора - забезпечення темпів зростання вкладеного капіталу.
Підприємство є помірно-агресивним інвестором, бажаючим забезпечити себе дохідністю в розмірі 25% річних при ризику вкладень не більше 10%.
ВАТ «Енергія» пропонується сформувати диверсифікований фондовий портфель, що включає малу частку державних цінних паперів і велику частку цінних паперів великих і середніх, але надійних емітентів з тривалої ринкової історією. Також в портфель необхідно включити грошові кошти для забезпечення середнього рівня ліквідності даного портфеля.
Відповідно до цього пропонується стратегія «Збалансований портфель», що визначає структуру портфеля, який включає 60% акцій «блакитних фішок» та інших надійних компаній (вони приносять найбільший дохід), 10% державних короткострокових облігацій, які є безризиковими цінними паперами, 20% корпоративних облігацій надійних і стабільних емітентів і 10% грошових коштів.
3.3 Етапи формування фондового портфеля
3.3.1 Аналіз макроекономічних факторів
Серед макроекономічних факторів, що впливають на розвиток російського фондового ринку, виділяються:
1) динаміка ВВП;
2) рівень інфляції;
3) зміна курсів валют;
4) зміна світових цін на нафту;
5) динаміка світових фондових індексів;
6) обсяг золотовалютних запасів держави та їх зміну;
7) рівень грошової ліквідності на фінансових ринках;
8) динаміка і обсяг іноземних інвестицій в РФ;
9) зміна процентних ставок (ставки ФРС, ставки рефінансування ЦБ РФ);
10) зміна податкового законодавства;
11) рівень ділової активності;
12) інші.
Проаналізуємо зміна наступних факторів за період 2003 - 2007 рр.. (Табл. 3.1).
Таблиця 3.1. Динаміка макроекономічних показників
| Фактор | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 (На 16.11.06) | 2007 (прогноз) |
| Зростання ВВП,% | 7,3 | 7,1 | 6,4 | 6,1 | 5,7 |
| Інфляція,% | 12,0 | 11,7 | 10,9 | 8,5 | 6,5-8,0 |
| Золотовалютні резерви, млрд. дол | 77,8 | 124,5 | 182,2 | 277,0 | 369,6 |
| USD / RUR | 29,45 | 27,75 | 28,79 | 26,66 | 26,5 |
| Профіцит консолідованого бюджету РФ, млрд. руб. | 180,2 | 761,92 | 1612,9 | 1694,6 | 1501,8 |
| DJIA | 10 453,90 | 10 783,01 | 10 717,5 | 12 305,82 | - |
| ММВБ | 514,71 | 552,22 | 1 011,00 | 1 519,01 | - |
- Державний бюджет з року в рік формується профіцитним (таким він планується і на 2007 р.);
- Золотовалютні резерви Центрального Банку та обсяг стабілізаційного фонду ростуть практично кожен місяць (лише у серпні відбулося зниження золотовалютних резервів ЦБ РФ з причини дострокового погашення боргу перед Паризьким клубом кредиторів на суму більше $ 20 млрд.);
- Темпи зростання промислового виробництва та ВВП хоча поступово і сповільнюються, проте залишаються на високому рівні;
- Курс національної валюти постійно зміцнюється по відношенню до основних світових валют (євро та долара).
Все це в сукупності призводить до того, що міжнародні рейтингові агентства з певною періодичністю заявляють про підвищення кредитного рейтингу Росії.
Крім того, підтримку ринку акцій буде надавати і прогнозований до кінця року відносно високий рівень рублевої ліквідності банківського сектора (наповнення рублями буде йти як за рахунок продажу валюти експортерами Центральному Банку, так і за рахунок припливу в країну іноземних інвестицій).
Прогнозуючи динаміку цін російських акцій, необхідно, в першу чергу, відповісти на два питання: що буде з цінами на нафту, і яка буде в процентна політика ФРС США. Відсоткова ставка ФРС більш передбачувана в порівнянні з кон'юнктурою світового нафтового ринку. Після 17-кратного підвищення базової процентної ставки з 1% до 5,25% річних американський Центральний Банк на двох останніх своїх засіданнях (8 серпня і 20 вересня) приймав рішення не підвищувати «вартість грошей». В даний час дуже висока ймовірність того, що до кінця року ставка так і залишиться на рівні 5,25% річних, оскільки ефект від її підвищення позначається на економіці з тимчасовим лагом. Економісти поки не прийшли до єдиної думки про те, якою буде політика Федеральної Резервної Системи в найближчому майбутньому, однак багато інвесторів упевнені в тому, що ФРС знизить процентну ставку по федеральних фондах у 2007 р., посилаючись, зокрема, на уповільнення темпів зростання американської економіки. Зниження ставки ФРС зменшує виведення інвестицій за кордон і робить більш привабливим вкладення в російський фондовий ринок.
3.3.2. Аналіз інвестиційної привабливості галузей
Інвестиційна привабливість галузей - порівняльна оцінка перевагу вибору інвесторами галузей економіки як об'єкта інвестиційної діяльності.
Проведемо аналіз інвестиційної привабливості таких галузей, як машинобудування, металургія, елктроенергетіка, телекомунікації, нафтогазова галузь.
Машинобудування.
Таблиця 3.2. Основні показники машинобудівної галузі,%
| Показники | Року | |||
| 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Частка в загальній капіталізації російського фондового ринку | 1,8 | 2 | 2,4 | 2,1 |
| Галузева рентабельність продажів | 5,4 | 3,9 | 3,3 | 3,1 |
| Темп зростання виробництва | 108,6 | 109.2 | 111,7 | 108,5 |
| Темп зростання продажів | 109,5 | 109,1 | 111,5 | 114,1 |
| Частка в російському експорті | 9 | 6 | 4,9 | 4,7 |
| Темпи приросту інвестицій | 19,5 | 18,8 | 16,9 | 14,7 |
Телекомунікації.
Телекомунікаційний ринок активно розвивається у всьому світі. Основною причиною цього зростання стало стрімкий розвиток Інтернету і побудова великих корпоративних мереж. Саме в той час телекомунікаційні компанії вклали дуже значні кошти в розвиток всієї телекомунікаційної інфраструктури. У таблиці 3.3 представлені дані по телекомунікаційної галузі в динаміці.
Таблиця 3.3. Основні показники телекомунікаційної галузі
| Показники | Року | |||
| 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Частка в загальній капіталізації російського фондового ринку | 7,2 | 7 | 8,9 | 10,2 |
| Загальний обсяг інвестицій, млд.руб. | 50,8 | 84,7 | 118,6 | 164,8 |
| Темп зростання інвестицій в галузь,% | 120 | 166 | 140 | 138,95 |
| Обсяг іноземних інвестицій, млн.дол. | 436 | 681 | 1369 | 1892 |
| Капітальні вкладення, млн. руб | 1905,8 | 39716,6 | 65216,2 | 66690,2 |
| Темп зростання виробництва,% | 120 | 134 | 137 | 139 |
| Темп зростання продажів,% | 118 | 135 | 136 | 138 |
Велика частина паперів представників телекомунікаційного сектора володіє значним потенціалом зростання. Однак щодо «телекомунікаційних» паперів існує велика невизначеність, пов'язана з термінами приватизації "Связьинвеста", яка може зіграти свою негативну роль і залишити акції компаній зв'язку в аутсайдерах.
Металургійна галузь.
Таблиця 3.4. Динаміка основних показників металургії
| Показник | Року | |||
| 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | |
| Частка в загальній капіталізації російського фондового ринку,% | 10,5 | 9,2 | 8 | 6 |
| Обсяг іноземних інвестицій в галузь, млн.дол. | 2403 | 2802 | 4833 | 3087 |
| Темп росту іноземних інвестицій у галузь,% | 117,0 | 116,6 | 172,5 | 163,9 |
| Темп зростання виробництва,% | 98,7 | 101,1 | 104,0 | 102,2 |
| Рентабельність по галузі,% | 10,8 | 16,4 | 25,5 | 27 |
Електроенергетика.
Таблиця 3.5. Динаміка показників розвитку електроенергетичної галузі
| Показник | Року | |||
| 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | |
| Частка в загальній капіталізації російського фондового ринку,% | 12,5 | 11,2 | 12,0 | 7 |
| Обсяг іноземних інвестицій, млн. дол | 24 | 35 | 93 | 328 |
| Темпи зростання інвестицій в галузь,% | 115,8 | 145,8 | 265,7 | 352,7 |
| Темп зростання виробництва,% | 102,7 | 102,6 | 101,0 | 101,2 |
| Рентабельність активів по галузі,% | 2,0 | 2,2 | 2,1 | 4,1 |
Обсяг інвестицій в дану галузь з кожним роком збільшується. Це говорить про те, що інвестори налаштовані оптимістично з приводу подальшого розвитку електроенергетичної галузі. Якщо спробувати оцінити, наскільки котирування цінних паперів компаній електроенергетики та зв'язку будуть стійкі, можна помітити, що в електроенергетичному комплексі йде повномасштабна реструктуризація, в результаті якої повинна зрости загальна конкурентоспроможність галузі та її привабливість для інвесторів.
У галузевій структурі капіталізації ринку частка нафтогазового сектора (завдяки «Газпрому») за рік збільшилася з 56 до 62%. Втім, сталося це в основному за рахунок скорочення часток металургії та телекомунікаційного сектора. Зате підприємства нафтохімічної промисловості і видобутку та виробництва дорогоцінних металів починають грати все більш помітну роль. Частка цих підприємств в загальній капіталізації ринку перевищила 1%. Наближається до цієї межі і частка вугільних компаній. Зріс майже в три рази і обсяг угод через організовані майданчики. Якщо в минулому році майже сотня компаній зі списку через такі майданчики угоди не укладали, то зараз вони йдуть повним ходом.
Однак чимало ще на російському ринку і застійних сегментів. Акції низки підприємств присутні і нерідко навіть торгуються на ринку, однак розширення сегмента або активізації торгівлі в ньому не відбувається. До таких сегментах в першу чергу можна віднести фінансовий. Незважаючи на очікування профучасників, розширення цього сегменту за рахунок приходу нових емітентів не відбулося [11].
Акції нафтогазових компаній на російському фондовому ринку займають лідируючі позиції за рівнем капіталізації. Завдяки цьому даний сектор має максимальну вагу практично у всіх фондових індикаторах, визначаючи тим самим у значній мірі їх динаміку. Протягом останніх декількох років і аж до середини поточного року кон'юнктура світових цін на нафту була сприятлива для цінних паперів нафтогазових компаній, які виступали локомотивами зростання на вітчизняному фондовому ринку. У цей період найкращі результати з точки зору прибутковості демонстрували учасники ринку, що мали максимальну частку вкладень в «нафтові» акції.
«Блакитними фішками» є наступні емітенти:
1) ВАТ «Газпром»;
2) НК ЛУКОЙЛ;
3) ВАТ «Ощадбанк»;
4) ВАТ «Сургутнафтогаз»;
5) ВАТ «Татнефть»;
6) ВАТ «ГМК» Норільський Нікель »;
7) РАТ «ЄЕС Росії»;
8) ВАТ «Ростелеком».
Вони займають лідируючі позиції в списку найбільших компаній Росії (Додаток 1). Крім них у першу двадцятку також входять такі найбільші компанії, як НОВАТЕК, АФК «Система», Газпром нафта, Северсталь, Мосенерго, МТС, «ТНК-ВР Холдинг».
Проведемо оцінку інвестиційної привабливості даних компаній за допомогою фінансових показників (табл. 3.6):
1) P / E - співвідношення ринкової ціни та чистого прибутку на одну акцію;
2) EPS - чистий прибуток на одну акцію;
3) ROA - рентабельність активів;
4) ROE - рентабельність власних коштів;
5) ROS - рентабельність продажів.
Таблиця 3.6. Система фінансових коефіцієнтів російських емітентів на 16.11.2006 р. (за 4 кварталу) [19]
| Емітент | P / E | EPS, $ | ROA,% | ROE,% | ROS,% | ||
| факт. | по галузі | факт. | по галузі | ||||
| Газпром | 18,05 | 18,68 | 0,6 | 7,2 | 13,0 | 25,5 | 24,8 |
| ЛУКОЙЛ | 8,87 | 18,68 | 9,24 | 14,8 | 23,2 | 25,5 | 12,0 |
| Сургутнафтогаз | 28,64 | 18,68 | 0,05 | 15,1 | 15,0 | 25,5 | 30,8 |
| Татнафта | 42,75 | 18,68 | 0,11 | 2,5 | 3,3 | 25,5 | 11,7 |
| ГМК Норільський Нікель | 7,27 | 16,15 | 19,65 | 25,6 | 34,3 | -41,1 | 47,3 |
| РАО ЕЕС | 50,77 | -59,77 | 0,02 | 0,1 | 3,0 | 3,9 | 2,4 |
| Ощадбанк | 10,9 | 40,99 | 60,8 | - | 16,5 | 12,2 | - |
| Ростелеком | 109,0 | 11,37 | 0,05 | 2,8 | 2,0 | 15,9 | 2,4 |
| МТС | 11,84 | 11,37 | 0,65 | 12,0 | 33,8 | 15,9 | 19,9 |
| НОВАТЕК | 38,59 | 18,68 | 0,15 | 16,3 | 18,5 | 25,5 | 29,4 |
| АФК «Система» | 20,92 | 40,99 | 54,97 | 2,8 | 16,4 | 12,2 | 7,0 |
| Газпром нафту | 6,3 | 18,68 | 0,67 | 27,2 | 44,7 | 25,5 | 16,7 |
| ТНК-ВР Холдинг | 7,48 | 18,68 | 0,3 | - | - | 25,5 | 21,4 |
| Мосенерго | -535,66 | -59,77 | 0 | -2,7 | -0,9 | 3,9 | -0,4 |
| МТС | 11,84 | 11,37 | 0,65 | 12,0 | 33,8 | 15,9 | 19,9 |
| Северсталь | 12,87 | 16,15 | 1,02 | 5,2 | 8,2 | -41,1 | 11,6 |
1) коефіцієнт P / E нижче середньогалузевого, так як високий коефіцієнт P / E можна розглядати як свідчення високого ризику;
2) рентабельність власного капіталу вище середнього показника по галузі;
3) чим вище коефіцієнт рентабельності продажів, тим привабливішим компанія.
Згідно з цими умовами і табл. 3.6, найбільш привабливими для інвестування є такі компанії, як Газпром, Газпром нафта, ЛУКОЙЛ, ГМК Норільський Нікель, "Северсталь", Ощадбанк. Таким чином, акції даних емітентів будуть включені у фондовий портфель ВАТ «Енергія».
Для вибору корпоративних облігацій проаналізуємо фінансовий стан емітентів за допомогою наступних показників (табл. 3.7):
1) борг на капітал - показник, що характеризує відношення між загальною заборгованістю підприємства і його загальним власним капіталом. Величина цього показника повинна бути менше або дорівнює одиниці (граничне значення 1), причому чим ближче значення показника до нуля, тим надійніше фінансовий стан підприємства-емітента в цілому;
2) коефіцієнт покриття поточних зобов'язань ліквідними активами - характеризує існуюче на підприємстві співвідношення між сумою ліквідних активів і розміром поточних зобов'язань. Він показує здатність підприємства забезпечити покриття своїх поточних боргів за рахунок активів, які можуть бути легко реалізовані без значних втрат. Значення цього коефіцієнта повинно бути не менше 2. Фінансовий стан підприємства в цілому вважається тим надійніше, чим вищий цей показник;
3) коефіцієнт покриття облігацій - відношення суми активів, що забезпечують облігації, до суми облігаційної позики. Активи, що забезпечують облігації - це частина загальної суми активів підприємства, що залишається після вирахувань суми збитків, заборгованості акціонерів по внескам до статутного капіталу, суми нематеріальних активів, розрахунків з бюджетом та розрахунків з оплати праці. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим надійніше вкладення в облігації даного підприємства;
4) коефіцієнт покриття процентних виплат по облігаціях - визначається як відношення чистого доходу підприємства до суми процентних виплат по облігаціях. Чим вище величина даного коефіцієнта, тим вище ймовірність повної та своєчасної виплати відсотків за облігаціями емітента [4].
Таблиця 3.7. Показники фінансового стану емітентів облігацій
| Емітент | Борг на капітал | Коефіцієнт покриття поточних зобов'язань ліквідними активами | Коефіцієнт покриття облігацій | Коефіцієнт покриття процентних виплат по облігаціях |
| Газпром | 0,30 | 2,60 | 0,18 | 0,07 |
| Газпром нафту | 0,33 | 2,31 | 0,25 | 0,23 |
| НК ЛУКОЙЛ | 0,26 | 2,44 | 0,45 | 0,23 |
| Ощадбанк Росії | 0,41 | 2,38 | 0,15 | 0,06 |
| ГМК Норільський Нікель | 0,12 | 2,41 | 0,44 | 0,26 |
| МТС | 0,42 | 1,86 | 0,37 | 0,29 |
| ТНК-ВР Холдинг | 0,56 | 1,68 | 0,48 | 0,31 |
| Мосенерго | 0,64 | 1,59 | 0,23 | 0,11 |
| Северсталь | 0,28 | 2,46 | 0,46 | 0,31 |
3.4 Оцінка ефективності стратегії
Розрахуємо дохідність і ризик кожного активу, що входить у фондовий портфель акцій, використовуючи дані дод. 2 і наступні формули:
r i =
де r i - дохідність акції;
Р 1 - ціна акції на момент продажу;
Р - ціна придбання акції.
σ ri =
де σ ri - середньоквадратичне відхилення акції (ризик);
n - аналізований період.
Прибутковість акцій за період 10.01.06 - 16.11.06 представлена в таблиці 3.8.
Таблиця 3.8. Прибутковість акцій за період 10.01.06 - 16.11.06
| Емітент | Прибутковість акції,% |
| Лукойл | 30,74 |
| Газпром | 24,94 |
| Северсталь | 19,59 |
| ГМК Норільський Нікель | 57,44 |
| Газпром нафту | 6,60 |
| Ощадбанк (прів.) | 57,67 |
Використовуючи можливості Excel, за допомогою «Аналіз даних» - «Кореляція» побудуємо матрицю значень коефіцієнтів парної кореляції між доходностями акцій (табл. 3.10).
Визначимо прибутковість і ризик портфеля даних акцій за допомогою формул (1.1) і (1.2). Припустимо, що у фондовий портфель входять акції в рівних частках, тоді дохідність і ризик портфеля виглядають наступним чином (табл. 3.11):
r А = 0,167 Ч (30,74 + 24,94 + 19,59 + 57,44 + 6,60 + 57,67) = 32,89 (%)
σ Ар 2 = 0,167 2 Ч (5,43 + 5,85 + 5,08 + 8,29 + 4,91 + 7,85) + 2Ч0, 167 2 Ч (0,76 Ч2, 3 Ч2, 4 + 0, 47Ч2, 3Ч2, 3 + 0,50 Ч2, 3Ч2, 4 + 0,83 Ч2, 3Ч2, 9 + 0,78 Ч2, 4Ч2, 9 + 0,45 Ч2, 3Ч2, 9 + 0,69 Ч2, 2Ч2, 3 + 0,62 Ч2, 4Ч2, 2 + 0,46 Ч2, 3Ч2, 2 + 0,68 Ч2, 2Ч2, 9 + 0,52 Ч2, 8Ч2, 3 + 0,61 Ч2, 4Ч2, 8 + 0,40 Ч2, 3Ч2, 8 + 0,51 Ч2, 9Ч2, серпня +0,39 Ч2, 2Ч2, 8) = 3,8 (%)
Таблиця 3.9. Ризики акцій, що входять у портфель інвестора
| Лукойл | Газпром | Северсталь | ГМК Норільський Нікель | Газпром нафту | Ощадбанк (прів.) | Ризик окремих ної папери,% | |
| Лукойл | 5,434696 | 2,3 | |||||
| Газпром | 4,313052 | 5,847679 | 2,4 | ||||
| Северсталь | 2,478412 | 2,729241 | 5,067084 | 2,3 | |||
| ГМК Норільський Нікель | 5,54676 | 5,466258 | 2,935766 | 8,295237 | 2,9 | ||
| Газпром нафту | 3,585841 | 3,343322 | 2,290151 | 4,31635 | 4,914914 | 2,2 | |
| Ощадбанк (прів.) | 3,38274 | 4,107697 | 2,531798 | 4,086638 | 2,432828 | 7,846275 | 2,8 |
| Лукойл | Газпром | Северсталь | ГМК Норільський Нікель | Газпром нафту | Ощадбанк (прів.) | |
| Лукойл | 1 | |||||
| Газпром | 0,765077 | 1 | ||||
| Северсталь | 0,472288 | 0,501385 | 1 | |||
| ГМК Норільський Нікель | 0,826109 | 0,784845 | 0,452823 | 1 | ||
| Гапром нафту | 0,693818 | 0,623632 | 0,45891 | 0,675996 | 1 | |
| Ощадбанк (прів.) | 0,518023 | 0,606422 | 0,40153 | 0,506547 | 0,391761 | 1 |
Таблиця 3.11. Портфель інвестора з рівними частками
| Акція | Частка у портфелі (W i) | Прибутковість,% (r i) | Ризик,% | W i Ч r i |
| Лукойл | 0,167 | 30,74 | 2,3 | 5,13 |
| Газпром | 0,167 | 24,94 | 2,4 | 4,16 |
| Северсталь | 0,167 | 19,59 | 2,3 | 3,27 |
| ГМК Норільський Нікель | 0,167 | 57,44 | 2,9 | 9,59 |
| Газпром нафту | 0,167 | 6,60 | 2,2 | 1,10 |
| Ощадбанк (прів.) | 0,167 | 57,67 | 2,8 | 9,63 |
| Всього | 1,0 | - | 1,95 | 32,89 |
Таблиця 3.12. Портфель інвестора після максимізації прибутковості
| Акція | Частка у портфелі (W i) | Прибутковість,% (r i) | Ризик,% | W i Ч r i |
| Лукойл | 0,15 | 30,74 | 2,3 | 4,61 |
| Газпром | 0,15 | 24,94 | 2,4 | 3,74 |
| Северсталь | 0,10 | 19,59 | 2,3 | 1,96 |
| ГМК Норільський Нікель | 0,20 | 57,44 | 2,9 | 11,49 |
| Газпром нафту | 0,05 | 6,60 | 2,2 | 0,33 |
| Ощадбанк (прів.) | 0,35 | 57,67 | 2,8 | 20,18 |
| Всього | 1,00 | - | 2,14 | 42,31 |
β =
r m - середньоарифметична величина показника прибутковості акцій;
σ m 2 - дисперсія ринкового індексу.
Таблиця 3.13. Коофіцієнт бета акцій емітентів, що входять в портфель
| Акція | Коефіцієнт β |
| Лукойл | 3,327 |
| Газпром | 1,411 |
| Северсталь | 0,162 |
| ГМК Норільський Нікель | 1,9381 |
| Газпром нафту | 0,982 |
| Ощадбанк (прів.) | 2,502 |
Акції емітентів Северсталь і Газпром нафту характеризуються як захищені і залишаються менш ризикованими, ніж ринок в цілому. Ефективність даних цінних паперів аналогічна ринкової ефективності.
Розрахуємо прибутковість і ризик порфель корпоративних облігацій (табл. 3.14). Прибутковість облігації візьмемо рівною річній ставці купона, а ризик - рівним різниці між прибутковістю облігації та безризиковою ставкою.
Таблиця 3.14. Прибутковість і ризик корпоративних облігацій
| Облігація (серія випуску) | Номінал, крб. | Частка в портфелі W i | Ставка купона,% річних (r i) | W i Ч r i | Ризик,% |
| Газпром (4) | 1 000 | 0,35 | 8,22 | 2,88 | 2,22 |
| Лукойл (2) | 1 000 | 0,15 | 7,25 | 1,09 | 1,25 |
| ГМК Норільський Нікель (2009) | 30 000 | 0,15 | 7,125 | 1,07 | 1,125 |
| Северсталь (1) | 1 000 | 0,35 | 8,1 | 2,84 | 2,1 |
| Всього | - | 1,00 | - | 7,88 | 1,88 |
Д порт = Д А Ч Х А + Д про Ч Х о + Д ДКО Ч Х ДКО, (3.4)
σ порт = σ А Ч Х А + σ про Ч Х о + σ ДС Ч Х ДС, (3.5)
де Д порт - прибутковість фондового портфеля інвестора;
Д А, Д о, Д ДКО - дохідність портфеля акцій, портфеля корпоративних облігацій і портфеля державних облігацій відповідно;
σ порт - ризик фондового портфеля інвестора;
σ А, σ про σ ДС - ризик портфеля акцій, портфеля корпоративних облігацій та грошових коштів відповідно;
Х А, Х о, Х ДКО, Х ДС - частка акцій, корпоративних облігацій, державних облігацій та грошових коштів у портфелі інвестора відповідно.
Д порт = 42,31 Ч 0,6 + 7,88 Ч 0,2 + 6,00 Ч 0,1 = 27,57 (%)
σ порт = 2,14 Ч 0,6 + 1,88 Ч 0,2 + 8 Ч 0,1 = 2,46 (%)
Рекомендований портфель ВАТ «Енергія» виглядає наступним чином (табл. 3.15).
Таблиця 3.15. Структура фондового портфеля ВАТ «Енергія»
| Об'єкти інвестування | Частка в портфелі | Прибутковість,% | Ризик,% |
| Акції в т.ч. Лукойл Газпром Северсталь ГМК Норільський Нікель Газпром нафту Ощадбанк (прів.) | 0,6 0,09 0,09 0,06 0,12 0,03 0,21 | 25,39 2,77 2,24 1,18 6,89 0,20 12,11 | 1,28 0,21 0,22 0,14 0,35 0,07 0,59 |
| Корпоративні облігації в т.ч. Газпром Лукойл ГМК Норільський Нікель Северсталь | 0,2 0,07 0,03 0,03 0,07 | 1,58 0,58 0,22 0,21 0,57 | 0,38 0,16 0,04 0,03 0,15 |
| Державні облігації (ДКО) | 0,1 | 0,6 | 0 |
| Грошові кошти | 0,1 | 0 | 0,8 |
| Разом | 1,0 | 27,57 | 2,46 |
Розроблена інвестиційна стратегія є прийнятною для підприємства-інвестора, так як узгоджена з його загальною стратегією розвитку і задовольняє його основними критеріями: дохідність портфеля не нижче 25% річних, а ризик не перевищує 10%.
3.5 Моніторинг портфеля
ВИСНОВОК
Прийнявши рішення про доцільність інвестування коштів у фінансові активи, підприємство-інвестор найчастіше працює не з окремим активом, а з деяким їх набором, званим портфелем цінних паперів, або інвестиційним портфелем.
Цілі інвестора формулюються у вигляді інвестиційної стратегії.
Інвестиційна стратегія - це план інвестиційної діяльності, слідування якому в довгостроковій перспективі має привести до досягнення інвестиційних цілей і отримання очікуваного інвестиційного ефекту. Свої цілі інвестор реалізує шляхом придбання різних активів на певний термін.
При формуванні портфелю і надалі, змінюючи його склад, структуру менеджер-керуючий формує нове інвестиційне якість із заданим співвідношенням ризик / дохід. Однак створений портфель являє собою певний набір з корпоративних акцій, облігацій з різним ступенем забезпечення і ризику і паперів з фіксованим гарантованим державою доходом. Теоретично портфель може складатися з паперів одного виду. Його структуру можна змінити шляхом заміщення одних паперів іншими. Разом з тим кожен цінний папір окремо не може досягти подібного результату.
Таким чином, портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого інвестору забезпечується необхідна стійкість доходу при мінімальному ризику.
Розроблена інвестиційна стратегія є прийнятною для підприємства-інвестора, так як вона погоджена з його загальною стратегією розвитку і задовольняє його основним критеріям: необхідна прибутковість портфеля і величина ризику.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аніскін Ю. П. Управління інвестиціями: Навчальний посібник. - М.: Изд-во ОМЕГА-Л, 2006. - 192 с.
2. Аньшін В. М. Інвестиційний аналіз: Навчально-практичний посібник. - М.: Справа, 2000. - 280 с.
3. Бясов К. Т. Основні аспекти розробки інвестиційної стратегії організації. / / Фінансовий менеджмент. - № 4. - 2003.
6. Іванов А., Саркісян О. Обгрунтування структури інвестиційного портфеля. / / Журнал для акціонерів. - № 9. - 2001. - С. 41-47
7. Іванов А., Саркісян А. Оцінка ризиків при портфельному інвестуванні. / / Журнал для акціонерів. - № 8. - 2001. - С. 38-44
8. Іванова Н. М., Осадча Н. А. Економічна оцінка інвестицій: Навчальний посібник. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2004. - 224 с.
9. Інвестиції. / Под ред. Ковальова В. В., Іванова В. В., Ляліна В. А. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2005. - 440 с.
10. Колтинюк Б. А. Інвестиції: Підручник. - СПб: Изд-во Михайлова В. А., 2003. - 848 с.
11. Котирування вирішують все. / / Коммерсант Гроші. - № 34. - 2006.
12. Крилов Е. І., Власова В. М., Журавкова І. В. Аналіз ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 608 с.
13. Леонтьєв В. Є., Бочаров В. В. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник. - СПб: ІВЕСЕП, Знання, 2004. - 520 с.
14. Міщенко А. В., Попов А. А. Деякі підходи до оптимізації інвестиційного портфеля. / / Менеджмент у Росії і за кордоном. - № 2. - 2002. - С. 15-19
15. Теоретичні основи стратегічного планування портфельного інвестування: Курс лекцій / Укл. Т. Г. Волкова. - К.: Вид-во ІжГТУ, 2004. - 80 с.
16. Шарп У., Александер Г. Інвестиції / пров. з англ. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 1024 с.
17. www.investfunds.ru
18. www.micex.ru
19. www.rbc.ru
20. www.rts.ru
3.5 Моніторинг портфеля
ВАТ «Енергія» пропонується активна модель управління фондового портфеля, тобто ретельне відстеження і негайне придбання інструментів, що відповідають інвестиційним цілям портфеля, а також швидка зміна складу фондових інструментів, що входять у портфель.
Вітчизняний фондовий ринок характеризується різкою зміною котирувань, динамічністю процесів, високим рівнем ризику. Все це дозволяє вважати, що його станом адекватна активна модель моніторингу, яка робить управління портфелем ефективним.ВИСНОВОК
Прийнявши рішення про доцільність інвестування коштів у фінансові активи, підприємство-інвестор найчастіше працює не з окремим активом, а з деяким їх набором, званим портфелем цінних паперів, або інвестиційним портфелем.
Цілі інвестора формулюються у вигляді інвестиційної стратегії.
Інвестиційна стратегія - це план інвестиційної діяльності, слідування якому в довгостроковій перспективі має привести до досягнення інвестиційних цілей і отримання очікуваного інвестиційного ефекту. Свої цілі інвестор реалізує шляхом придбання різних активів на певний термін.
При формуванні портфелю і надалі, змінюючи його склад, структуру менеджер-керуючий формує нове інвестиційне якість із заданим співвідношенням ризик / дохід. Однак створений портфель являє собою певний набір з корпоративних акцій, облігацій з різним ступенем забезпечення і ризику і паперів з фіксованим гарантованим державою доходом. Теоретично портфель може складатися з паперів одного виду. Його структуру можна змінити шляхом заміщення одних паперів іншими. Разом з тим кожен цінний папір окремо не може досягти подібного результату.
Таким чином, портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого інвестору забезпечується необхідна стійкість доходу при мінімальному ризику.
Розроблена інвестиційна стратегія є прийнятною для підприємства-інвестора, так як вона погоджена з його загальною стратегією розвитку і задовольняє його основним критеріям: необхідна прибутковість портфеля і величина ризику.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аніскін Ю. П. Управління інвестиціями: Навчальний посібник. - М.: Изд-во ОМЕГА-Л, 2006. - 192 с.
2. Аньшін В. М. Інвестиційний аналіз: Навчально-практичний посібник. - М.: Справа, 2000. - 280 с.
3. Бясов К. Т. Основні аспекти розробки інвестиційної стратегії організації. / / Фінансовий менеджмент. - № 4. - 2003.
4. Донцов С. С. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства за допомогою аналізу надійності його цінних паперів / / Фінансовий менеджмент. - № 3. - 2003. - С. 32-34
5. Звєрєв В. А. Порядок формування портфеля цінних паперів. / / Довідник економіста. - № 9. - 2006.6. Іванов А., Саркісян О. Обгрунтування структури інвестиційного портфеля. / / Журнал для акціонерів. - № 9. - 2001. - С. 41-47
7. Іванов А., Саркісян А. Оцінка ризиків при портфельному інвестуванні. / / Журнал для акціонерів. - № 8. - 2001. - С. 38-44
8. Іванова Н. М., Осадча Н. А. Економічна оцінка інвестицій: Навчальний посібник. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2004. - 224 с.
9. Інвестиції. / Под ред. Ковальова В. В., Іванова В. В., Ляліна В. А. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2005. - 440 с.
10. Колтинюк Б. А. Інвестиції: Підручник. - СПб: Изд-во Михайлова В. А., 2003. - 848 с.
11. Котирування вирішують все. / / Коммерсант Гроші. - № 34. - 2006.
12. Крилов Е. І., Власова В. М., Журавкова І. В. Аналіз ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 608 с.
13. Леонтьєв В. Є., Бочаров В. В. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник. - СПб: ІВЕСЕП, Знання, 2004. - 520 с.
14. Міщенко А. В., Попов А. А. Деякі підходи до оптимізації інвестиційного портфеля. / / Менеджмент у Росії і за кордоном. - № 2. - 2002. - С. 15-19
15. Теоретичні основи стратегічного планування портфельного інвестування: Курс лекцій / Укл. Т. Г. Волкова. - К.: Вид-во ІжГТУ, 2004. - 80 с.
16. Шарп У., Александер Г. Інвестиції / пров. з англ. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 1024 с.
17. www.investfunds.ru
18. www.micex.ru
19. www.rbc.ru
20. www.rts.ru
Додаток 1
Найбільші компанії Росії [18]
Найбільші компанії Росії [18]
| Місце в 2006р. | Місце у 2005р. | Емітент | Галузь | Ринкова вартість ($ Млн) | Обсяг торгів ($ Млн) | Виручка ($ Млн) | Операційна прибуток ($ Млн) | Чистий прибуток ($ Млн) | |||||
| 30.06.06 | 30.06.05 | 01.07.05 - 30.06.06 | 01.07.04 - 30.06.05 | 2005 | 2004 | 2005 | 2004 | 2005 | 2004 | ||||
| 1 | 1 | «Газпром» | нафтогазова | 247388,2 | 68680,7 | 102909,382 | 17045,220 | 48864,0 | 33914,1 | 16033,8 | 9118,0 | 11158,0 | 7351,8 |
| 2 | 2 | ЛУКОЙЛ | нафтогазова | 70962,5 | 31292,2 | 52183,564 | 16262,914 | 56215,0 | 34058,0 | 9388,0 | 6034,0 | 6443,0 | 4248,0 |
| 3 | 3 | «Сургутнефтегаз» | нафтогазова | 52427,9 | 26767,7 | 10651,605 | 6637,447 | 15142,3 | 10001,7 | 4992,6 | 3656,5 | 4043,2 | 2286,7 |
| 4 | - | «ТНК-BP Холдинг» | нафтогазова | 42707,1 | - | 29,679 | - | 24816,2 | - | 3224,7 | - | 2094,4 | - |
| 5 | 8 | Ощадбанк РФ | фінанси | 32395,0 | 12663,5 | 10210,866 | 2596,769 | - | - | - | - | 2222,6 | 1516,3 |
| 6 | 9 | РАТ «ЄЕС Росії» | енергетика | 28595,8 | 12326,9 | 77235,829 | 40082,502 | 27006,1 | 23598,0 | 2514,7 | 2780,9 | 846,7 | 1487,8 |
| 7 | 7 | ГМК "Норільський Нікель» | кольорова металургія | 24686,3 | 12994,8 | 18275,614 | 9954,646 | 7169,0 | 6591,0 | 3276,0 | 2666,0 | 2352,0 | 1857,0 |
| 8 | 4 | «Газпром нафта» | нафтогазова | 17068,7 | 15646,3 | 1841,386 | 605,873 | 9644,8 | 6376,0 | 2696,2 | 2590,2 | 1500,6 | 1582,4 |
| 9 | 13 | НЛМК | чорна металургія | 13231,8 | 6256,7 | 118,487 | 44,117 | 4468,7 | 4538,7 | 1860,0 | 2222,9 | 1385,3 | 1772,5 |
| 10 | 14 | НОВАТЕК | нафтогазова | 12145,2 | 4906,7 | 85,320 | 21,459 | 1315,5 | 729,8 | 682,6 | 264,4 | 482,5 | 207,2 |
| 11 | 6 | МТС | телекомунікації | 10913,5 | 13352,2 | 1119,024 | 90,634 | 5011,0 | 3887,0 | 1632,0 | 1419,1 | 1126,4 | 987,9 |
| 12 | 15 Цей текст може містити помилки. Фінанси, гроші і податки | Курсова Схожі роботи: Формування фондового портфеля ВАТ Енергія Система оптимізації фондового портфеля від Siemens Business Services Russia Особливості та перспективи розвитку фондового ринку України Характеристика фондового Формування інвестиційного портфеля Формування кредитного портфеля Формування інвестиційного портфеля 2 Формування портфеля цінних паперів Етапи формування інвестиційного портфеля Формування інвестиційного портфеля цінних паперів | ||||||||||||
© Усі права захищені
написати до нас
написати до нас